Параметри внутрішнього лексикону дитини шкільного віку

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
кафедра сучасної української мови

На правах рукопису

Акуленко Аліна Анатоліївна

УДК 811.161.2:81'373-057.874

Параметри внутрішнього лексикону дитини шкільного віку

спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
к. філолог. н., проф.Чумак Володимир Васильович

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................................................

3

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади вивчення лексикону людини в українській і зарубіжній лінгвістиці

1.1.

Взаємодія мовлення і мислення при формуванні мовної компетенції людини. Компоненти мовної компетенції................................................................................

10

1.2.

Вчення про лексикон у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці...............................

21

1.2.1.

Внутрішній лексикон людини. Організація, механізми, функції............................

21

1.2.1.1.

Вербальна пам’ять людини як спосіб збереження знань про світ......................

25

1.2.1.2.

Гіпотези організації внутрішнього лексикону людини............................................

27

1.2.2.

Ментальний лексикон людини. Одиниці ментального лексикону.........................

43

1.3.

Методика і методологія психолінгвістичних досліджень. Вивчення структури і механізмів функціонування внутрішнього лексикону за допомогою вільного асоціативного експерименту.......................................................................................

45

1.4.

Внутрішній лексикон людини та мовна картина світу............................................

54

РОЗДІЛ ІІ. СЕМАНТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ВНУТРІШНЬОГО ЛЕКСИКОНУ ДИТИНИ шкільного віку

2.1.

Експеримент як основний метод дослідження внутрішнього лексикону дитини

62

2.2.

Онтогенетичний аспект засвоєння школярами значень мовленнєвих одиниць....

66

2.2.1.

Лексичні одиниці.........................................................................................................

66

2.2.2.

Фразеологічні одиниці та стійкі сполучення слів.....................................................

78

2.3.

Специфіка інтерференційних процесів при формуванні мовної компетенції школяра ........................................................................................................................

85

2.4.

Особливості засвоєння мовного знака школярами-білінгвами...............................

107

РОЗДІЛ ІІІ. СТРУКТУРНІ ПАРАМЕТРИ ВНУТРІШНЬОГО ЛЕКСИКОНУ ДИТИНИ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

3.1.

Асоціативні зв’язки між одиницями внутрішнього лексикону дитини шкільного віку..............................................................................................................

113

3.2.

Ядро та периферія внутрішнього лексикону школяра.............................................

134

3.3.

Вікові особливості формування ядра внутрішнього лексикону дитини...............

143

3.4.

Роль внутрішнього лексикону у становленні мовної картини світу дитини шкільного віку..............................................................................................................

149

ВИСНОВКИ..................................................................................................................................

160

БІБЛІОГРАФІЯ...........................................................................................................................

164

ДОДАТКИ

Додаток А. Асоціативний словник дитини шкільного віку ....................................

195

Додаток В. Ядро внутрішнього лексикону дитини шкільного віку........................

227

Додаток С. Ядро внутрішнього лексикону школяра: віковий зріз..........................

282

ВСТУП

Дані про специфіку засвоєння дітьми значень слів та упорядкування вербальних одиниць у свідомості маленьких мовців фіксуються в працях науковців ще з кінця ХІХ початку ХХ століття (спостереження та узагальнення В.Іва, І.Сікорського, Б.Кітермана та інших) [119], [272], [146]. Тогочасні дослідники активно використовували описовий метод вивчення дитячого мовлення, що дозволяло накопичувати багатий мовний матеріал, проте не давало підстав робити переконливі узагальнення про те, як саме відбувається процес засвоєння дитиною мови, в чому полягають закономірності та індивідуальні особливості формування лексикону мовця, які фактори детермінують необхідний мінімум вербальних одиниць, що задовольняє потреби комунікації індивіда в певному віці.
Опис „дітських слів” в українській мові І.Я.Франком, досвід О.М.Гвоздьова, який одним із перших у східнослов’янській лінгвістиці окреслив шляхи формування лексичного та граматичного компонентів мовної компетенції дитини, вчення Л.С.Виготського про системний і смисловий розвиток слова та про взаємозв’язки мови і мислення, дослідження О.Р.Лурія впливу соціальних факторів на мову дитини усе це сформувало підґрунтя наукового вивчення внутрішніх механізмів дитячого мовлення не лише лінгвістами, але й психологами, психолінгвістами, медиками, педагогами, дефектологами [58], [54], [196].
Сьогодні дитяче мовлення як надзвичайно складне мовне та психічне явище, що потребує різноаспектного вивчення, є цариною зацікавлень представників багатьох гуманітарних дисциплін, зокрема теорії і методики навчання української мови (Н.Д.Бабич, А.М.Богуш, К.Л.Бурда, С.Я.Єрмоленко, Ю.І.Кисленко, Л.П.Кожуховська, Л.І.Мацько, В.Я.Мельничайко, І.А.Нагрибельна, С.А.Омельчук, М.І.Пентилюк та ін.) та власне мовознавчої науки, представленої працями зарубіжних (Р.І.Березін, Н.І.Береснєва, О.Д.Божович, Т.І.Доценко, Л.О.Дубравська, І.С.Іванова, О.С.Кубрякова, Н.І.Кулакова, Н.І.Лепська, І.Г.Овчиннникова, Т.М.Рогожникова, Т.В.Соколова, В.К.Харченко, Г.А.Черемухина, О.М.Шахнарович) і українських (Т.М.Бурда, Л.М.Деркач, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.В.Зозуля, Ю.О.Моісеєнко, О.О.Рульова та інші) лінгвістів [13], [23], [33], [81], [145], [153], [208], [233], [17], [18], [24], [19], [75], [121], [166], [171], [230], [231],[258], [276], [324], [329], [329], [330], [315], [68], [71], [110], [213], [260].
У сучасних мовознавчих студіях онтолінгвістична проблематика досліджується в тісному зв’язку з питаннями загальної лінгвістики та психолінгвістики, зокрема, взаємозв’язки людини і мови подано у працях Н.Д.Арутюнової, Т.В.Ахутіної, Л.С.Виготського, О.І.Горошко, М.І.Жинкіна, О.О.Залевської, Г.В.Колшанського, С.В.Мартинек, Д.І.Терехової, О.М.Шахнаровича, Н.П.Шумарової, Р.М.Фрумкіної та інших науковців [9], [11], [54], [63], [84], [95], [154], [203], [292], [332], [340], [322]. Результатом наукового аналізу взаємозв’язків між мовленням і мовцем стали гіпотези організації внутрішнього лексикону людини, структуру якого досліджували К.Г.Агабабян, Г.А.Амінев, Т.В.Ахутіна, Г.І.Богін, А.А.Брудний, О.А.Гапченко, О.О.Залевська, Н.О.Золотова, Ю.М.Караулов, Г.Кларк, М.М.Коробова, О.С.Кубрякова, В.В.Левицький, Дж.Маршал, Дж.Міллер, Г.І.Недялкова, Л.О.Новіков, Л.В.Сахарний, В.С.Старинець, Ю.Є.Ульянов та інші [281], [12], [29], [56], [94], [99], [112], [116], [127], [136], [357], [169], [178], [368], [364], [281], [282], [224], [267], [303].
Експериментальні механізми вивчення мови розробляли Ю.Д.Апресян, Н.С.Болотнова, О.І.Горошко, Л.М.Деркач, Г.П.Клименко, В.В.Левицький, О.М.Леонтьєв, А.Є.Супрун та інші вчені [5], [25], [63], [68], [179], [187], [149], [150].
Незважаючи на велику кількість праць із зазначеної теми, у лінгвістиці й до сьогодні невирішеними лишається ще чимало питань, пов’язаних із дослідженням дитячого мовлення. Отже, актуальність теми визначається потребою різнопланового вивчення основних одиниць лексикону дитини шкільного віку як скарбниці вербалізованих знань, опосередкованих мовою, а також необхідністю опису структурних ознак внутрішнього лексикону школяра із врахуванням екстралінгвістичних та інтралінгвістичних факторів його формування.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській лінгвістиці проводиться комплексне дослідження внутрішнього лексикону дітей шкільного віку з урахуванням даних онтогенезу, а також у науковий обіг уперше введено поняття про внутрішній лексикон школяра як структурно зорганізовану цілість, яка є синхронічно сталою і діахронічно змінною, забезпечуючи потреби комунікації учня на певному етапі навчання.
Метою дослідження є вивчення вербальних одиниць у структурі внутрішнього лексикону дитини шкільного віку, класифікація зв’язків, які впорядковують лексикон, характеристика смислових та системних змін у його структурі та аналіз причин таких змін, а також опис інтерференційних явищ, які мають місце в мовленні школяра за умов білінгвізму.
Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань:
· проаналізувати теоретичні здобутки вивчення внутрішнього лексикону в українській та зарубіжній лінгвістиці;
· встановити закономірності засвоєння й упорядкування значень слів та стійких сполучень слів школярем;
· окреслити семантичні параметри ядра і периферії внутрішнього лексикону школяра і простежити їхню роль у формуванні мовної картини світу;
· дослідити вплив екстралінгвістичних та інтралінгвістичних чинників на формування лексикону дитини шкільного віку;
· проаналізувати інтерференційні помилки у мовленні дитини-білінгва за умов функціональної стратифікації української та російської мов;
· визначити структурні параметри внутрішнього лексикону школяра, з’ясувавши специфіку формування зв’язків між одиницями і дослідивши принципи упорядкування внутрішнього лексикону як сукупності асоціативно-вербальних мереж.
Об’єктом дослідження є внутрішній лексикон дитини шкільного віку його одиниці й зв’язки між ними.
Предметом дослідження є семантичні і структурні параметри внутрішнього лексикону дитини шкільного віку.
Основними методами дослідження є: описовий із прийомами безпосереднього спостереження та анкетування; метод вільного асоціативного експерименту; зіставний метод (зіставлення систем української та російської мов із метою опису інтерференційних явищ), а також кількісний аналіз експериментальних даних із метою обробки й узагальнення результатів асоціативного експерименту.
Матеріалом дослідження є результати анкетувань та експериментальних досліджень, проведених упродовж 20022006 років на базі спеціалізованої школи із поглибленим вивченням української мови та літератури №76 м.Києва, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №94 м.Києва, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Щорса Чернігівської області, Кучинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та Рогізівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Щорського району Чернігівської області. До дослідження було залучено 630 учнів п’ятих-одинадцятих класів зазначених навчальних закладів віком від 10 до 16 років, загальна кількість опрацьованих реакцій 42245 одиниць. Дослідження проводилося у два етапи. На першому етапі (2002 2004 рр.) після опрацювання наукової літератури із досліджуваної проблеми було проведено анкетування та інтерв’ювання серед учнів 5 11 класів (10 17 років): учням пропонувалося записати по п’ять-сім слів, які можна тематично об’єднати у такі групи: „відпочинок”, „дім”, „навчання”, „одяг”, „природа”, „улюблена справа”, „неулюблена справа”. В опитуванні взяло участь 70 учнів 511 класів (по 10 осіб із кожного класу, по п’ятеро хлопців і дівчат), у результаті було отримано 403 лексеми, з яких 207 (51,36%) іменників, 121 (30,02%) дієслово та 75 (18,61%) прикметників. На другому етапі (2004 2006 рр.) на основі наведених учнями слів та з урахуванням матеріалів частотних словників української мови було сформовано перелік слів-стимулів для наступного етапу дослідження вільного асоціативного експерименту. До реєстру було включено 72 одиниці по 24 іменники, прикметники та дієслова, тематично об’єднані у групи: слова на позначення реалій 1) шкільного життя; 2) повсякденного побуту. Учасники експерименту (630 учнів п’ятих одинадцятих класів) отримали анкети із записаними в алфавітному порядку словами-стимулами, до кожного з яких респонденти мали навести перше слово або словосполучення, яке спаде на думку. Кількість реакцій не обмежувалася, проте фіксувався час (5-10 секунд для кожного стимулу з огляду на вік учасників експерименту). У результаті було отримано 630 анкет, із яких проаналізовано 595. 35 анкет було вилучено з огляду на те, що респонденти навели реакції менше, ніж до 46 47 (65%) запропонованих слів-стимулів. У випадку, коли респондент до одного стимулу наводив через кому кілька реакцій, враховувалося лише перше з наведених слів.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання результатів дослідження для розширення емпіричної бази сучасної української лексикології і лексикографії (при укладанні асоціативних і тлумачних словників сучасної української мови); результати дослідження можуть бути використані при викладанні української мови як рідної у навчальних закладах різних рівнів, а також при викладанні української мови як іноземної у вищих навчальних закладах України.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження виголошено в наукових доповідях на дев’яти міжнародних та одній всеукраїнській наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених Мовно-культурна комунікація: напрямки й перспективи дослідження” (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції Проблеми розвитку філології в Україні в контексті світової культури” (Київ, 2003); Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004); Міжнародній науковій конференції Філологія в Київському національному університеті: історія та сучасність”, присвяченій 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київ, 2004); V Всеукраїнській науково-практичній конференції Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми й перспективи” (Київ, 2004); Міжнародній науковій конференції Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005); ІІ Міжнародній науковій конференції Лексико-граматичні інновації у сучасних слов’янських мовах” (Дніпропетровськ, 2005); Міжнародній науковій конференції Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність”(Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції „Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови”(Київ, 2006).
Публікації. Проблематику, теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи висвітлено у восьми одноосібних публікаціях автора, надрукованих у виданнях, визначених ВАК України як фахові: АкуленкоА.А. Вплив позамовних факторів на формування лексикону школяра//Вісник Дніпропетровського університету. Серія мовознавство. 2005. Випуск 11. Том 1. Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського національного університету. С. 813; Акуленко А.А. До питання про вплив екстралінгвістичних факторів на зміст асоціативних реакцій українськомовних дітей (на матеріалі асоціативних експериментів)// Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. Випуск 12. Книга 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 36; Акуленко А.А. До проблеми формування внутрішнього лексикону учнів початкової школи в умовах українсько-російського білінгвізму (на матеріалі асоціативних експериментів) // Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. Випуск 11. Книга 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 35; Акуленко А.А. Значеннєве навантаження прикметників у мовленні дітей молодшого шкільного віку (на матеріалі асоціативних експериментів)// Українське мовознавство. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Випуск 29 30. С. 9195; Акуленко А.А. Лексикон школяра як лексико-семантичний компонент мовної компетенції // Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. Випуск 18. Книга 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. С. 37; АкуленкоА.А. Метафора в дитячому мовленні: психолінгвістичний аспект// Українське мовознавство. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. Випуск 26. С.135138; Акуленко А.А. Поняття внутрішній лексикон” у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві// Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. Випуск 14. Книга 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 36: Акуленко А.А. Упорядкування вербальних одиниць лексикону школяра: прагматичний аспект // Мовні й концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. Випуск 16. Книга 1. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. С. 611.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (369 позицій) та додатку у вигляді асоціативного словника дитини шкільного віку й таблиць. Повний обсяг дисертації становить 288 сторінок; без бібліографії і додатків 164 сторінки; додатки 94 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Антропологічний підхід до вивчення мовних явищ з його особливим акцентом на ролі мовної особистості у перебігу комунікативних актів є одним із провідних напрямків сучасної зарубіжної і вітчизняної лінгвістики, детермінуючи тим самим прискіпливу увагу мовознавців не стільки до опису мови як системи, скільки до виявлення способів і засобів засвоєння мовцем норм і правил реалізації набутих мовних знань на практиці.
У цьому контексті важливим є поняття мовної компетенції як уявлення мовця про мовну систему, оперування мовними одиницями відповідно до правил, закріплених узусом у соціумі, та реалізація цих знань у процесі комунікації. Паралельно до фонетичного, граматичного та стилістичного виділяють лексико-семантичний компонент мовної компетенції, або ідіолект особистості, який і визначає мовця як мовну особистість, є засобом категоризації набутих знань про довкілля, таким чином упорядковуючи мовний досвід індивіда та забезпечуючи його вербальним будівельним” матеріалом для комунікативних актів.
Якщо лексико-семантичний компонент мовної компетенції є сукупністю номінативних одиниць та уявлень про їхнє використання, то внутрішній лексикон становить систему суб’єктивних уявлень мовця про значення вербальних одиниць, відбиваючи тим самим особистий досвід мовця та систему його цінностей.
Внутрішній лексикон є специфічною вербальною пам’яттю і особливою ланкою мовленнєвого механізму, яка відповідає за породження і адекватне сприйняття інформації мовцями під час комунікативних актів. При цьому він є проміжною площиною між лексиконом як сукупністю засвоєних мовцем номінативних одиниць і лексиконом ментальним, який охоплює невербальні одиниці концептуальної системи і відповідає за формування мовної картини світу індивіда. Власне лексикон і лексикон внутрішній є важливими компонентами мовної компетенції, а разом із лексиконом ментальним формують мовну особистість та її світогляд.
Одиниці внутрішнього лексикону формують складні асоціативно-вербальні мережі, які є сукупністю корелятів вербальних одиниць. Вони поєднуються між собою особливим типом зв’язків асоціаціями й індивідуальні для кожного мовця.
Водночас абсолютна індивідуальність зазначених структур унеможливила б перебіг комунікативних актів, тому існує певна ідентична для всіх носіїв мови частина внутрішнього лексикону, яка становить його ядро.
Ядерну частину внутрішнього лексикону мовців десяти шістнадцяти років формують іменники, які засвоюються учнями в першу чергу й надалі стають основою для групування новозасвоєних одиниць лексикону. Друге місце (за частотністю фіксації) у ядрі внутрішнього лексикону дитини шкільного віку посідають прикметники. Прислівник перебуває на периферії ядра, але не на периферії лексикону загалом, і має тенденцію до збільшення частотності фіксації залежно від віку мовця, що зумовлюється переходом від наочно-дійового до вербально-логічного характеру мислення. Дієслова у структурі ядра внутрішнього лексикону мовця шкільного віку не відіграють ключової ролі, хоча є важливими компонентами лексикону загалом.
Щодо формування значення слова, то цей процес не обмежується віковими рамками 9-10 років: у мовленні дітей 11-13, рідше підлітків 14-16 років фіксуються випадки розширення та звуження значень слів, а також, на жаль, вживання лексичних одиниць школярами не відповідає лексичним нормам сучасної української мови. Кількісно учні найчастіше порушують норми у вживанні прикметників (ознака предмета) та прислівників (ознака дії). Це зумовлене тим, що мовець передусім засвоює значення номінативів, а пласт лексики на позначення ознак предметів та дій формується пізніше.
Щодо засвоєння учнями значень нерозкладних структурно-семантичних одиниць, то значна частка таких сталих висловів засвоюється мовцем-школярем шляхом „цілісного запам’ятовування” подеколи без розуміння їхнього смислу, що спричиняє часткову суб’єктивізацію значення фразеологічних одиниць, які вживаються школярами у не закріплених мовним узусом позиціях. Засвоєння учнем загальних уявлень про механізми творення фразеологізмів, зокрема процесів метафоризації та метонімізації значень, спричиняє появу у мовленні дітей шкільного віку неологічних фразеологічноподібних конструкцій.
Вагомий вплив на становлення мовної компетенції школяра у досліджуваних навчальних закладах чинять механізми інтерференції (взаємодія української і російської мов), що фіксується на фонетичному, граматичному, лексико-семантичному і синтаксичному рівнях.
Найчастотнішими є порушення учнями лексичних (37,5%) (розширення або звуження значення лексичних одиниць, вживання їх у незафіксованих в українській мові значеннях) та синтаксичних норм (25,5%), рідше зафіксовано інтерференційні явища на фонетичному (19%) і словотвірному (18%) рівнях.
Інтерференція на лексичному і морфологічному рівнях детермінується функціональною диференціацією мов у свідомості мовця (офіційна або ж мова навчання українська, побутового спілкування російська для київських родин): зокрема на українські слова-стимули, що належать до тематичної групи „шкільна лексика”, респондентами було наведено реакції українською мовою без порушень лексичних норм, а „побутова лексика” в анкетах школярів-білінгвів дала ряд реакцій інтерференційного типу.
Функціональна стратифікація мов також визначила структуру внутрішнього лексикону та механізми збереження та упорядкування одиниць у лексиконі: як засвідчили результати експерименту, частково у вербальній пам’яті лексичні одиниці української та російської мов зберігаються розмежовано, на що вказує стратегія асоціативного реагування шляхом внутрішньомовного перекладу (близько 15% від усіх зафіксованих реакцій). Проте більшість одиниць співіснують координовано, їхня кількість залежить від ступеня засвоєння мовцем значення того чи іншого слова тієї чи іншої мови.
Загалом, будова внутрішнього лексикону дитини детермінується асоціативно-вербальними мережами, структуризація зв’язків у яких залежить від інтралінгвістичних та екстралінгвістичних факторів. У дисертаційному дослідженні було проаналізовано вплив на типологію зв’язків у внутрішньому лексиконі такого екстралінгвістичного фактору, як вік мовця. У результаті кількісного аналізу отриманих під час вільного асоціативного експерименту реакцій було виявлено, що синтагматичні асоціативні структури є первинними. Це визначається афективним та наочно-дійовим характером сприйняття світу, який є домінантним у мовній свідомості дитини.
Вербально-логічний характер мислення спричиняє появу парадигматичних асоціативних зв’язків. Вони вказують на якісні зміни місця лексичної одиниці у мовній свідомості дитини: вербальна одиниця втрачає конкретність та предметність інтерпретації і починає функціонувати як абстрактна одиниця, в якій закодовано індивідуальний досвід мовця та загальний досвід людства.
Учні десятих-одинадцятих класів, на відміну від інших опитаних нами респондентів, мають ширшу систему зв’язків між одиницями внутрішнього лексикону. Відповідно, реакції мовців середнього шкільного віку є типізованіші, що детермінується надгенералізацією явищем, коли з метою полегшення комунікативних процесів дитини ігнорує синоніми чи малознайомі слова й оперує чітко окресленою групою лексем, здатною забезпечити мінімальні потреби комунікації на певному етапі розвитку.
Кількісний аналіз зв’язків між одинцями внутрішнього лексикону дозволив виділити ядро лексикону школяра, в межах якого (на підставі кількісних і якісних характеристик) було виокремлено п’ять основних тематичних груп лексики, які є ключовими для мовної картини світу дитини шкільного віку: людина, навчання, природа, простір та кольоропозначення.
Якісний аналіз зазначених локусів дав підстави описати мовну картину світу школярів як „позитивну” та „конкретну”. Перша особливість пов’язана із позитивними стереотипами комунікації, які прищеплюються учням дорослими відповідно до закріплених у соціумі норм. Друга характеристика детермінується особливістю психічного розвитку мовця, зокрема домінантною роллю наочно-дійового, конкретизованого мислення в мовній свідомості дитини.
Зазначені характеристики мовної картини світу змінюються залежно від віку мовця та його життєвого досвіду. На це вказують реакції, зафіксовані на периферії внутрішнього лексикону учнів восьмих-дев’ятих та на периферії ядра лексикону учнів десятих-одинадцятих класів: увага до зовнішніх ознак предметів та дій модифікується у вміння оперувати словом як абстрактною одиницею, а загальна „позитивність” картини світу трансформується у „нейтральність”.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Айдарова Л.И. Возможности ребенка и школьная грамматика. М.: Начальная школа. 1964. 100 с.
2. Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы. Л.: Изд-во Ленинград. унта, 1986. 184 с.
3. Аминев Г.А. Вероятностная организация центральных механизмов речи. Казань: Изд-во Казан. гос. ун-та, 1972. 159 с.
4. Антонов Н.П. Развитие мышления и языка ребенка в дошкольном и школьном возрасте // Советская педагогика, 1953. № 2. С.57 74.
5. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (Краткий очерк). М.: Просвещение, 1966. 302с.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367с.
7. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 251с.
8. Аркин Е.А. Дошкольный возраст. Изд. 5-е, доп. перераб. М.: Учпедгиз, тип. «Печатный двор», 1948. 336с.
9. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд. исправл. М.: Школа «Языки русской культуры», 1999. 896 с.
10. Ахманова О.С. О психолингвистике. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1957. 64с.
11. Ахутина Т.В. Исследование речевого мышления в психолингвистике. М.: Наука, 1985. 239с.
12. Ахутина Т.В. Нейролингвистический анализ динамической афазии (К вопросу о механизмах построения связного грамматически оформленного высказывания). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. 143с.
13. Бабич Н.Д. Лінгво-психологічні основи навчання і вивчення мови. Чернівці: Рута, 2000. 176с.
14. Баиндурашвили А.Г. Экспериментальные данные о психологической природе наименования и проблема языкового знака // Семинар по психолингвистике. Тезисы докладов и сообщений. М.: ФБОН АН СССР, 1966. С. 67 71.
15. Бацевич Ф.С., Грицютенко И.Е. Функциональная динамика внешних связей лексических системных образований // Рус. яз.: вопросы типологии и функционального развития в условиях билингвизма. Вестник Львовского ун-та. Серия филолог. 1985. Вып 16. С. 12 17.
16. Бацевич Ф.С, Космеда Т. А. Очерки по функциональной лексикологии. Львів: Світ, 1997. 392 с.
17. Березин Р.И. Организация актуального лексикона подростка по факту частоты // Онтолингвистика: современное состояние и перспектива развития: Материалы Всероссийской конференции молодых ученых 15 17 мая 2000 года. СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена, 2000. С. 20 21.
18. Береснева Н.И. Доминанты образа мира современного русского ребенка // Антропоцентрический подход к языку. Пермь: Перм. ун-т, 1998. С. 162 172.
19. Береснева Н.И., Дубравская Л.А., Овчинникова И.Г. Ассоциации детей от 6 до 16 лет (Ассоциативное значение слова в онтогенезе). Пермь: Изд-во Перм. Ун-та, 1995. 254с.
20. Богин Г.И. Противоречия в процессе формирования речевой способности. Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1977. 84 с.
21. Богин Г.И. Разговорная речь и индивидуальные характеристики личности // Теория и практика лингвистического описания разговорной речи. Горький: ГПУ, 1973. Сб.4. С. 3 11.
22. Богин Г.И. Уровни и компоненты речевой способности человека. Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1975. 106 с.
23. Богуш А.М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. К.: Видавничий Дім „Слово”, 2003. 343с.
24. Божович Е.Д., Козицкая Е.И. Опыт диагностики языковой компетенции на границе дошкольного и младшего школьного возрастов // Проблемы детской речи 1999: Материалы Всероссийской конференции. Санкт-Петербург, 24-26 ноября 1999. СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 1999. С. 30 - 32.
25. Болотнова Н.С. Ассоциативное поле текста и слова// Коммуникативно-прагматические аспекты слова в художественном тексте. Томск: Изд-во ЦНТИ, 2000. С.44 48.
26. Болотнова Н.С. Лексическая структура художественного текста в ассоциативном эксперименте. Томск: ТГПИ, 1994. 210с.
27. Борисенко Н.А. Соціолінгвістичний аспект функціонування багатозначних слів у російському мовленні // Мовознавство. 1990. № 4. С. 44 50.
28. Бородич А.М. Методика развития речи у детей. М.: Просвещение, 1974. 288с.
29. Брудный А.А. Семантика языка и психология человека. О соотношении языка, сознания и действительности. Фрунзе: Илим, 1972. 234с.
30. Брутян А.Г. Язык и картина мира // НДВШ, Философские науки, 1973. №1. С. 3 12.
31. Булыгина Т.В., Крылов С.А. Система языковая // Языкознание. Большой энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 452 454.
32. Бук С. 3000 найчастотніших слів розмовно-побутового стилю сучасної української мови/ Наук. ред. Ф.С. Бацевич. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 180 с.
33. Бурда К.Л. Формування в учнів основної школи комунікативних якостей мовлення в процесі вивчення прийменників: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02/ Інститут педагогіки АПН України. Київ, 2004. 20с.
34. Бурда Т.М. Рідна мова та її самовизначення білінгвами // Наукові записки. Національний університет "Києво-Могилянська Академія". Філологічні науки. Т. 60. К.: Вид-во КМА. 2006. С.132 142.
35. Бурда Т.М. Мовна поведінка особистості в умовах українсько-російського білінгвізму (молодіжне середовище Києва). Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01/ Інститут української мови. Київ, 2002. 22с.
36. Бутенко Н.П. Словник асоціативних норм української мови. Львів: Вища школа, 1979. 120с.
37. Бутенко Н.П. Словник асоціативних означень іменинників в українській мові. Львів: Вища школа, 1989. 326с.
38. Български норми на словесни ассоциации / Под общата ред. Е.Герганов. София: Наука и изкуство, 1984. 272с.
39. Вайнрах У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике. Сборник: Пер. с разн. яз. Вып. 6. М.: Прогресс, 1972. С. 25 60.
40. Вайнрах У. Языковые контакты. К.: Вища школа, 1979. 262 с.
41. Василевич А.П. Исследование лексики в психолингвистическом эксперименте (На материале цветообозначения в языках разных систем). М.: Наука, 1987. 141с.
42. Вежбицкая Анна. Речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. Лингвистическая прагматика. Сборник: Пер. с разн. яз. М.: Прогресс, 1985. С. 251 275.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. 1440 с.
44. Величковский Б.М. Когнитивная наука и психологические проблемы изучения интеллекта// Компьютеры и познание: очерки по когнитологии. М.: Наука, 1990. С.6 21.
45. Верещагин Е.М. К психологической теории слова: Тесты лекций. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 71с.
46. Верещагин Е.М. Психологическая и методологическая характеристика двуязычия (билингвизма). М: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 159 с.
47. Виноградов В.В. Избранные труды. М.: Наука, 1977. т.3. Лексикология и лексикография. 312с.
48. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат: Пер. с нем. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 134 с.
49. Витгенштейн Л. Философские исследования // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. Лингвистическая прагматика. Сборник: Пер. с разн. яз. М.: Прогресс, 1985. С. 79 128.
50. Возрастные аспекты онтопсихологии. СПб.: СПб ун-т. 1993. 95с.
51. Возрастные возможности усвоения знаний. М.: Просвещение, 1966. 442с.
52. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. СПб: Союз. 1997. 96с.
53. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. СПб.: Союз, 1997. 224с.
54. Выготский Л.С. Мышление и речь: Психологические исследования М.: Лабиринт, 1996. 416с.
55. Гапченко О.А. Асоціативний експеримент у дослідженнях структур внутрішнього лексикону//Українське мовознавство. Міжвідомчий науковий збірник. Київ: Вид-во Київ. ун-ту, 1997. №21. 140 с. С. 62 68.
56. Гапченко О.А. Семантично похідні найменування у внутрішньому лексиконі людини (на матеріалі близькоспоріднених мов): Дис. канд. філолог. наук: 10.02.01; 10.02.02 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка К., 1995. 214с.
57. Гапченко О.А. Кольоропозначення в українській мові (психолінгвістичний аспект) // Українське мовознавство. 2003. Вип.25. С.81 85.
58. Гвоздев А.Н. Вопросы изучения детской речи М.: Издательство Академии педагогических наук, 1961. 471с.
59. Гербарт И.Ф. Избранные педагогические сочинения. Пер. с нем. М.: Учпедгиз. 1940. Т.1. 292с.
60. Герц Г. Принципы механики, изложенные в новой связи. Пер. с нем. М.: Издательство Академии наук СССР, 1959. 386с.
61. Глушевская Н.В. К вопросу о переносе наименования в детской речи // Онтолингвистика: современное состояние и перспектива развития: Материалы Всероссийской конференции молодых ученых 15 17 мая 2000 года. СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена, 2000. С. 28 30.
62. Гоббс Т. О последовательности или связи представлений. М.:Соцэкгиз. 1936. 454с.
63. Горошко Е.И. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента. М.: Издательская группа «РА Каравелла», 2001. 316с.
64. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397с.
65. Гумбольдт В. Язык и флософия культуры. М.: Прогресс, 1985. 451с.
66. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. М.: Педагогика, 1972. 432 с.
67. Дарчук Н.П., Грязнухіна Т.О. Частотний словник сучасної української публіцистики // Мовознавство. 1996. № 4 5. С. 15 19.
68. Деркач Л.Н. Ассоциативный эксперимент как метод исследования индивидуальных и возрастных особенностей вербальной памяти: Автореф. дис. канд. психолог. наук: 19.00.07/ НИИ психологии УССР. К., 1982. 24с.
69. Демський М.Т. Українські фраземи і особливості їх творення. Львів: Просвіта, 1994. 62с.
70. Детская речь и пути ее совершенствования: Межвуз.сб. науч. тр. Свердловск: СГПИ. 1989. 109с.
71. ДзюбишинаМельникН.Я. Рідна мова і зрусифікована українська дитина // Мова в системі початкового навчання: Тези наук.-практ. конф. (12-14 листопада 1991). Полтава, 1991. С. 17 18.
72. Ди Пьетро Р.Дж. Языковые структуры в контрасте // Новое в зарубежной лингвистике: Пер. з разн. яз. 1989. Вып. 25. С. 82 121.
73. Дмитрюк Н.В. Казахско-русский ассоциативный словарь. Шымкент; М., 1998. 245с.
74. Добровольский Д.О., Караулов Ю.Н. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка. М.: Помовский и партнеры, 1994. 116с.
75. Доценко Т.И. Влияние экспериментальной ситуации на ассоциативное поле младшего подростка // Проблемы детской речи 1999. Материалы Всероссийской конференции. Санкт-Петербург, 24-26 ноября 1999. СПБ.: Изд-во РГПУ имени А.И. Герцена, 1999. С. 61 62.
76. Дроздовський Д. Енергетика мовомислення. Тріумвірат мови, мислення та людини. Одеса: Фенікс, 2005. 228с.
77. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наукова думка, 1983. 155с.
78. Ейгер Г.В. Языковые способности и чувство языка // Вести Харьковского ун-та. 1985. № 274. С. 27 29.
79. Ейгер Г.В., Рапорт И.А. Язык и личность. Харьков: ХГУ, 1991. 83с.
80. Ейгер Г.В., Рапорт И.А. Языковые способности. Харьков: ХГУ, 1992. 132с.
81. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431с.
82. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць//Мовознавство. 1999. №6. С.32 46.
83. Жинкин Н.И. К вопросу о развитии речи у детей // Советская педагогика. 1954. С.79 94.
84. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982 160с.
85. ЖинкинН.И. О кодових переходах во внутренней речи // Вопросы языкознания. 1964. № 6. С. 26 38.
86. Жлуктенко Ю.А. Аспекти контрастивної лексикології // Мовознавство. 1989. № 6. С. 3 8.
87. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Вища школа. 1974. 176 с.
88. Жлуктенко Ю.О. Сучасні теорії і практики мовного планування // Мовознавство. 1990. № 4. С. 10. 17.
89. Жлуктенко Ю.О. Органічність мови як соціолінгвістичний параметр багатомовної ситуації // Мовознавство. 1987. № 4. С. 13 19.
90. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1966. 135с.
91. Завьялова М.В. Исследования речевых механизмов при билингвизме (по данным ассоциативного эксперимента с литовско-русскими билингвами)// Языковое сознание: содержание и функционирование: Тез. докл. ХІІІ Международ. симпоз. по психолингвистике и теории коммуникации, Москва, 1 3 июня 2000 г. М.: Ин-т языкознания РАН и МГЛУ, 2000. С. 88 89.
92. Закиряьнов К.З. Двуязычие и интерференция. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та. 1984. 80 с.
93. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Российский гос. гуман. ун-т., 1999. 382 с.
94. Залевская А.А. Вопросы организации лексикона человека в лингвистических и психолингвистических исследованиях.