ФРАЗЕОЛОГІЯ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ДОКУМЕНТІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Сушко Оксана Іванівна
УДК 81´373.7:811.161.2

ФРАЗЕОЛОГІЯ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ДОКУМЕНТІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ
ХХ СТОЛІТТЯ)

10.02.01 українська мова

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
МОСЕНКІС ЮРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ,
доктор філологічних наук, доцент

Слов’янськ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................
РОЗДІЛ І. Теоретичні проблеми вивчення фразеології офіційно-ділового стилю.............................................................................................
1.1. Стан вивчення фразеології в сучасному мовознавстві.......................................................................................
1.2. Офіційно-діловий стиль у стильовій парадигмі української мови....................................................................................................
1.3. Функціональні особливості фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю.................................................................
Висновки до розділу І ...........................................................................
РОЗДІЛ ІІ. Фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю в українських службових текстах першої половини ХХ ст.............................................................................................................
2.1. Офіційно-ділові фразеологізми в системі української фразеології...........................................................................................
2.2. Хронологічна і реґіональна диференціація фразеологічних одиниць у службових текстах першої половини ХХ ст................................................................................................
2.3. Особливості функціонування фразеологізмів у різних жанрах офіційно-ділового стилю...................................................................
Висновки до розділу ІІ ..........................................................................
РОЗДІЛ ІІІ. Ідея державотворення в українській діловій фразеології першої половини ХХст.............................................................................
3.1. Картина світу в національносвітоглядній самоідентифікації народу....................................................................................................

3.2. Офіційно-ділові фразеологізми як знакові одиниці соціально-історичної картини світу...................................................................
3.3. Концепт ”держава” в офіційно-діловій фразеології першої половини ХХ ст....................................................................................
Висновки до розділу ІІІ .........................................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................ .......................................................
ТЕКСТОВІ ДЖЕРЕЛА.............................................................................
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА.........................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................
ДОДАТОК (СЛОВНИК ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ДІЛОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.).................................

ВСТУП
Людина у своїй мовленнєвій діяльності не тільки передає інформацію про навколишній світ, а й висловлює при цьому своє ставлення до нього. Однією з ознак виразності думки мовця, рівня володіння мовним багатством є, зокрема, вживання фразеологічних одиниць у різних стилях мови.
Фразеологія української мови незмінно привертає увагу дослідників. До неї зверталися свого часу В.В.Виноградов, Б.О.Ларін, О.О.Потебня, М.Ф.Сумцов, І.Я.Франко та ін. Питання семантики фразеологізмів висвітлено в працях М.Ф.Алефіренка, Л.Г.Боярової, В.М.Телія. Стилістичний аспект фразеологічних одиниць привертав увагу М.А.Жовтобрюха, П.П.Плюща та ін. Історію та етимологію фразеологізмів вивчали М.Т.Демський, Л.І.Коломієць, Ф.П.Медведєв, Л.Г.Скрипник, В.Д.Ужченко. Питання фразеології цікавлять і молодше покоління мовознавців (А.М.Архангельська, І.С. Гнатюк, Д.В.Горбачук, Л.В.Мельник, О.В.Назаренко та ін.).
Відомо, що фразеологічні засоби мови, як правило, важко доступні для перекладу, є квінтесенцією її національної специфіки, вираженням національної ментальності. Окремої уваги заслуговує дослідження фразеологізмів із погляду стилістики, адже вони набагато виразніше, ніж окремі слова, постають у різностильових текстах. Для вивчення особливостей функціонування фразеологізмів значну вагу мають праці українських дослідників у галузі стилістики (С.Я.Єрмоленко, Л.І.Мацько, М.М.Пилинський, О.Д.Пономарів, О.М.Сидоренко, Н.М.Сологуб та ін.) й етнолінгвістики (В.В.Жайворонок, Н.В.Слухай, О.С.Снитко та ін.). Фразеологізми як етноспецифічне вираження мовної картини світу досліджують І.О.Голубовська, Д.О.Добровольський, М.В.Жуйкова, В.І.Коваль, В.І.Кононенко, О.П.Левченко, В.Л.Пирогов та ін.
Поряд із образними фразеологізмами живого мовлення, характерними передусім для розмовного і художнього стилів, є група фразеологічних одиниць, яка включає до свого складу суспільно-політичні, професійно-виробничі та офіційно-ділові формульні лексикалізовані одиниці. Особливість таких утворень полягає в тому, що вони, синтезуючи властивості вільного словосполучення й безóбразного фразеологізму, мають стійку структуру й легко відтворюються в процесі мовлення.
Досі немає чіткого розмежування фразеологізмів і сталих словесних комплексів у межах офіційно-ділового стилю. Так, окремі дослідники (Д.В.Горбачук, В.М.Богуславський та ін.) розглядають стійкі словосполучення слів офіційно-ділового стилю поза межами фразеології. Водночас у працях багатьох мовознавців підтримується думка про можливість залучення всіх словесних сполук офіційно-ділового стилю до фразеологічного складу національної мови. До прихильників широкого розуміння фразеології належать Л.Г.Барлас, О.В.Кунін, В.М.Телія та ін. Таку позицію поділяємо й ми в цьому дослідженні.
Службові документи концентрують уявлення їхніх творців і користувачів про картину соціального світу, що особливо яскраво виражено у фразеології, характерній як для суто ділових текстів, так і ширше для суспільно-політичних контекстів.
На жаль, названа вище група фразеологізмів сучасними лінгвістами досліджується значно рідше, ніж інші групи. Так, виявленням особливостей структурно-семантичних типів стійких сполучень слів у сучасних офіційно-ділових текстах займається Д.В.Горбачук, мовні формули українських дипломатичних текстів розглядають О.М.Мацько та Н.М.Поліщук, особливості лексики українських ділових документів кінця ХVІ початку ХVІІ ст. висвітлюються у працях М.Л.Худаша, мовна політика Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР досліджена в дисертації О.М.Данилевської.
Проте фразеологізми офіційно-ділового стилю і далі потребують ретельного й усебічного дослідження, оскільки вони є одним із засобів вираження національної специфіки мови. Саме тексти службових документів позначаються низкою специфічних особливостей української мови, що вирізняють її з-поміж інших близькоспоріднених. У семантиці фразеологізмів офіційно-ділового стилю значною мірою відображаються традиції та основні норми суспільно-політичного життя, особливості складних державотворчих процесів, що відбувалися й відбуваються в Україні.
Усе сказане вище, а також відсутність комплексного дослідження фразеології офіційно-ділового стилю, зокрема й досліджуваного періоду, зумовлює актуальність теми дисертації.
Методологічною основою дисертаційної праці стало вчення В.М.Телія про можливість залучення до фразеології національної мови всіх сполучень слів, які належать до номінативного інвентаря мови, характеризуються повною або частковою ідіоматичністю та стійкістю на тому чи іншому ступені її варіабельності, що виявляється в абсолютній або відносній відтворюваності сполучень слів у готовому вигляді.
Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною комплексної науково-пошукової проблеми „Актуальні проблеми сучасної української філології та їх реалізація на заняттях з мови і літератури”, яку опрацьовує кафедра української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету.
Метою праці є систематизація та аналіз особливостей функціонування фразеологічних одиниць у текстах службових документів першої половини ХХ століття.
Мета дослідження зумовлює реалізацію таких завдань:
з’ясувати особливості становлення офіційно-ділового стилю української мови в першій половині ХХ ст.;
схарактеризувати основні аспекти дослідження фразеології офіційно-ділового стилю;
визначити місце і роль фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю в загальній системі української фразеології;
установити специфіку функціонування фразеології суспільно-політичного характеру в службових текстах першої половини ХХ ст.;
подати хронологічну і реґіональну диференціацію фразеологічних одиниць текстів службових документів досліджуваного періоду;
описати жанрові особливості функціонування фразеологізмів офіційно-ділового стилю в службових текстах аналізованого періоду;
виявити вплив художньої літератури на офіційно-діловий стиль у першій половині ХХ ст.;
відтворити елементи світоглядних уявлень мовців про державотворення за фразеологічними одиницями текстів офіційних документів досліджуваного періоду.
Об’єктом дослідження обрано фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю, які посідають вагоме місце у фразеології української мови і є одним із яскравих виразників національної специфіки мови.
Предметом дослідження є семантичні та стилістичні особливості фразеології у текстах офіційних документів першої половини ХХ ст.
Матеріалом дисертаційної праці послужили тексти українськомовних службових документів, які висвітлюють суспільно-політичний процес в Україні першої половини ХХ ст. Це насамперед документи, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві м.Києва; залучено також деякі документальні матеріали, вміщені в окремих збірниках, упорядкованих, зокрема, М.Добрянським, П.Бачинським, М.Мухіною, В.Гусєвим та ін.; використано, крім того, документи, опубліковані за кордоном у Філадельфії (Державний Центр УНР в екзилі: Статті і Матеріали, 1993), Мюнхені (Документи і матеріали до сучасної ситуації в Українській Національній Раді: Збірник, 1969), Нью-Йорку (За волю України: Історичний збірник УСС. 1914-1964 / Літопис Українського Січового Стрілецтва, 1967), Канаді (Збаражчина: Збірник споминів, статей і матеріалів, 1950), Торонто (Перед походом на Схід: Спогади і матеріали до діяння організації Українських Націоналістів у 1939-1941 роках, 1965), Лондоні (Самостійна Україна: Програма революційної Української партії із 1900 р., 1967), Варшаві (Українське національне козацьке товариство. Статут, 1926); до матеріалів дослідження залучено також закони та постанови УРСР 1926, 1930, 1931 рр., Конституцію. Основний закон Української Соціалістичної Радянської Республіки (Проєкт) 1926 р., Конституцію УРСР. Основний закон 1931 р.
До джерельних матеріалів долучено також важкодоступні службові тексти, зокрема, маловідомі конституційні акти України 1917-1920 рр. і службові листи відомих політичних діячів В.Винниченка, С.Петлюри, П.Скоропадського та ін. Аналізовані фразеологізми функціонують у текстах різних авторів, рідше одного автора; стиль і правопис прикладів збережено. Проаналізовано близько 800 фразеологічних одиниць, дібраних із зазначених джерел.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:
уперше в українському мовознавстві простежено становлення офіційно-ділового стилю української мови на матеріалі службових документів першої половини ХХ ст., опублікованих як в Україні, так і за кордоном;
здійснено комплексний функціонально-стилістичний аналіз фразеологічних одиниць, які знаходимо в текстах службових документів 1900-1945 рр.;
визначено періоди функціонування фразеологічних одиниць у текстах службових документів першої половини ХХ ст.;
запропоновано вважати головною ознакою офіційно-ділового стилю його фразеологію;
на основі фразеологічних одиниць здійснено спробу відтворити світоглядні уявлення мовців про головні принципи державотворення в першій половині ХХ ст.
Методи дослідження. Особливості предмета дослідження визначають його методику. Для аналізу фразеологічних одиниць як невід’ємного компонента службового тексту, їх взаємодії з іншими елементами застосовано контекстологічний метод. Крім цього, використано описову, порівняльно-зіставну, квантитативну методику дослідження мовних одиниць та прийом ситуативної реконструкції.
Теоретичне значення праці полягає в залученні до наукового опису, систематизації й аналізу не досліджуваного раніше фразеологічного матеріалу, в з’ясуванні особливостей функціонування власне ділової й суспільно-політичної фразеології службових документів першої половини ХХ ст., у визначенні ідеологічного змісту цієї фразеології, зокрема в аспекті ідей державотворення. На основі комплексного аналізу фразеологічних одиниць у текстах службових документів досліджуваного періоду зроблено нові, теоретично важливі узагальнення, що сприятимуть подальшому опрацюванню практичних та теоретичних проблем лінгвістики тексту, фразеології, стилістики.
Практичне значення дисертації випливає з можливості використання результатів дослідження в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні словників і довідників з діловодства, для вдосконалення та подальшого студіювання сучасної української фразеології службових документів. Матеріали і висновки праці можуть бути використані в курсах стилістики, фразеології української мови, а також у процесі вивчення української мови громадянами інших держав.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися протягом 20022006 років. Основні положення дисертації висвітлено та обговорено на ХІ, ХІІ і ХІІІ Міжнародних наукових конференціях імені професора Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Громадянське виховання молоді засобами мови та літератури” (Полтава, 2003); Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професора Н.І.Тоцької (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції „Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005); читаннях „Українська мова і державність” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції „Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови” (Київ, 2006). Окремі результати дослідження обговорено також на університетських науково-практичних конференціях (Слов’янськ, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006) і на засіданнях кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного університету. Результати дослідження опубліковано у 30-ти статтях (з яких 6 надруковано у виданнях, затверджених ВАК як фахові), а також у словнику-посібнику.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної наукової літератури (282 позиції), словників (28 позицій), досліджуваних текстуальних джерел (99 позицій), а також додатка. Основний текст праці викладено на 160 сторінках. Повний обсяг дослідження становить 254 сторінки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Фразеологізм діалектично суперечлива єдність, у якій нарізно оформлений словесний комплекс представляє окрему змістову цілісність, що виникає внаслідок метафоризації компонентів. Ураховуючи певну термінологічну дублетність, вважаємо терміни фразеологічна одиниця, фразеологізм і фразема (як рівнозначні та найуживаніші) найзручнішими родовими поняттями на позначення предмета фразеології.
Фразеологія як наука тісно взаємодіє зі стилістикою, тому однією з актуальних проблем мовознавства є проблема функціонально-стильових особливостей фразеологічних одиниць взагалі та питання фразеології офіційно-ділового стилю української мови зокрема.
Специфіка офіційно-ділового стилю (під стилем розуміємо історично сформований, суспільно усвідомлений різновид загальнонаціональної літературної мови, який характеризується принципами відбору та організації мовних засобів відповідно до сфери спілкування) полягає в тому, що він, з одного боку, утворює строгу регламентовану структуру, а з другого, перебуває у певних зв’язках з іншими стилями сучасної української літературної мови.
Як і інші функціональні стилі української мови, офіційно-діловий стиль передбачає використання специфічних мовних засобів. Дослідження вчених-фразеологів, а також наші спостереження дозволяють вважати фразеологією офіційно-ділового стилю стійкі словосполучення, яким властивий постійний склад компонентів, відтворюваність, висока стандартизація, експресія волевиявлення й логіки змісту, а також семантико-граматичне членування, характерне для вільних словосполучень. Розуміння фразеології в широкому значенні, яке має активну підтримку в лінгвістиці, уможливлює залучати до фразеологічного складу офіційно-ділового стилю всі сталі утворення, які функціонують у тексті службового документа, характеризуючись відтворюваністю та надслівністю. Тому при виділенні фразеологічних одиниць з контексту звертаємо увагу на усталені рекомендації встановлення меж фразеологізму, зокрема, цілісність значення, відтворюваність, відносна сталість структури фразеологізму та експресивність як виразова властивість фразеологічної одиниці.
Досліджуючи багатий фразеологічний матеріал ділової документації першої половини ХХ ст. приходимо до думки про те, що фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю посідають окреме місце в системі функціонально-стилістичної диференціації української фразеології.
Проведене дослідження показало, що в текстах документів першої половини ХХ ст., залежно від їх жанрових особливостей, функціонують як власне ділові (ядерні) фразеологічні одиниці, так і периферійні, пов’язані з іншими стилями. Тому ввесь фразеологічний фонд офіційно-ділового стилю аналізованого періоду ділимо на дві групи:
· власне ділові фразеологізми (86%);
· фразеологізовані утворення суспільно-політичного дискурсу (14%).
Оскільки власне ділові фразеологізми характеризуються великою неоднорідністю, у їх складі виділяємо термінологізовані фразеологічні одиниці (вузького вжитку) та загальновживані фразеологічні одиниці (широкого вжитку).
У межах термінологізованої фразеології виділяємо:
· фразеологічні одиниці на позначення органів державної влади та відомств, політичних і громадських організацій, різних суспільних інституцій;
· фразеологічні одиниці на позначення посадових осіб, а також осіб, які виконують громадські доручення офіційно-ділового характеру.
Особливість власне ділових фразеологічних одиниць полягає в тому, що вони тяжіють до термінів, а в їх семантиці закладено кваліфікативне значення, що й дозволяє у межах власне ділової фразеології виділити кілька підгруп:
а) фразеологізми, які окреслюють абстрактні опредметнені поняття (природа влади, тверді зв’язки з сусідами та ін.);
б) фразеологізми, що виступають назвами окремих дій, процесів, станів (усунути з посади, гасити владу, приложити запоруку тощо).
Переважна більшість фразеологічних одиниць офіційно-ділового стилю позбавлена будь-якого експресивно-емоційного забарвлення. Проте в деяких офіційно-ділових документах функціонують експресивнозабарвлені вислови, які виділяємо в окрему групу. Особливість цих висловів полягає в тому, що вони функціонують у мові політиків та громадських діячів студійованого періоду як своєрідний засіб упливу на об’єкт комунікації, а тому кваліфікуємо їх як фразеологізовані утворення суспільно-політичного дискурсу, що мають не стільки інформативне, скільки впливове наповнення.
Активне вживання в службових документах першої половини ХХ ст. поряд із власне діловими фразеологічними одиницями суспільно-політичних політичних фразеологізованих утворень розкриває емоційно-конотативну сферу фразеологічних одиниць, а відтак і документів у цілому. Водночас експресивний фразеологізм набуває особливої виразності в межах жанру, який передбачає відсутність експресії.
Специфіка використання фразеологіованих утворень суспільно-політичного дискурсу в документах аналізованого періоду полягає в тому, що в семантиці цих утворень міститься конкретна оцінка тих або інших явищ, а самі вони виступають одним із засобів формування політичної свідомості громадян.
Особливість суспільно-політичних фразеологізованих утворень полягає також у тому, що, потрапляючи в текст службового документа, вони органічно зливаються з особливостями офіційно-ділового стилю. Це означає, що офіційно-діловий стиль відрізняється від інших функціональних стилів української мови не тільки своєрідною фразеологією, а й особливим використанням фразеологічного фонду мови взагалі.
Фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю належать до книжної фразеології, яка своїми специфічними рисами вирізняє цей стиль з-поміж інших у системі функціонально-стилістичної диференціації. Одним із важливих аспектів дослідження книжних фразеологізмів є, на наш погляд, їх періодизація. З цією метою здійснюємо хронологічну і реґіональну диференціацію фразеологічних одиниць текстів службових документів аналізованого періоду:
1. Фразеологізми службових текстів початку ХХ ст. (1900 1916).
2. Фразеологізми текстів періоду УНР (1917 1920).
3. Фразеологічні одиниці службових документів епохи українізації (1920 1932).
4. Фразеологізми документів періоду 1933 1941 рр.
5. Фразеологічні одиниці службових текстів Другої світової війни.
6. Фразеологізми, що функціонують у текстах документів періоду перебування Західної України в складі інших держав (1918 1945 рр.).
Сукупний розгляд цих мовних одиниць показує, що протягом десятків років українська мова виробляла власну систему виражальних засобів, серед яких важливе місце відводилося фразеології офіційно-ділового стилю.
Систему офіційно-ділового стилю, як і всіх інших стилів, становлять підстилі (різновиди) та жанри. Сам стиль, його підстилі та жанри перебувають між собою в тісному зв’язку, оскільки власне стиль визначає загальну установку на добір і організацію мовних засобів, підстиль цю установку конкретизує відповідно до комунікативного завдання, а жанр передбачає добір мовних засобів залежно від функціонального призначення документа, предмета обговорення або його теми.
Фразеологічні одиниці активно функціонують в різних жанрах законодавчого, адміністративно-управлінського та дипломатичного підстилів офіційно-ділового стилю. У законодавчому підстилі фразеологізми найчастіше функціонують у конституції, статуті, постанові, законі (всього 30% від усієї кількості виявлених у службових текстах одиниць); в адміністративно-управлінському підстилі фразеологізми, як правило, вживаються в резолюції, наказі, листі, зверненні, відозві, універсалі (всього 50%); дипломатичний підстиль репрезентують: конвенція, декларація, меморандум (всього 20%). Як бачимо, найактивніше фразеологічні одиниці вписуються в канву текстів адміністративно-управлінських документів першої половини ХХ ст.
Жанрові особливості текстів службових документів студійованого періоду полягають у тому, що в них широко використовуються загальнолітературні стійкі звороти, які виконують номінативну функцію. Крім цього, в окремих жанрах функціонують образні вислови, які дозволяють передати загальне поняття через конкретний словесний образ, тобто через використання таких фразеологічних одиниць, які дозволяють посилити семантичне значення додатковими експресивними та оцінними відтінками.
Дослідження показує, що на формування фразеологічної системи офіційно-ділового стилю української літературної мови в першій половині ХХ ст. помітно впливав художній стиль, який на той час був уже достатньо розвиненим і виконував функцію впливу на читача. Саме з метою впливу образні вислови проникають у мовну канву тих жанрів офіційно-ділового стилю, які розраховані на широкі верстви населення (службовий лист, звернення, відозва, заклик). Але якщо в художньому стилі образність виявляється в багатоплановому, системному викладі, то в офіційно-діловому специфіка образності полягає в тому, що вона певною мірою забарвлює інформаційний текст, роблячи його засобом маніпулятивного впливу.
У мові службових документів першої половини ХХ ст., зокрема у їх фразеологічній системі, конкретизується уявлення їх укладачів про принципи державотворення. Мовний матеріал службового документа ґрунтується на узагальненні понять державотворення не лише творців документа та тих, хто його схвалює, а й користувачів. При цьому службовий документ обов’язково враховує уявлення про державотворення й широких мас, які мають бути задіяні у розбудові держави як її невід’ємна частина. А це означає, що службові документи є виразником узагальненої ідеї державотворчості. Тому склад і функціонування службових документів є своєрідним носієм самої цієї ідеї.
Дещо проблематичним видається сам відбір масиву службових документів для дослідження. Перед дослідником неминуче постають питання: забезпечення використання лише тих документів із практично необмеженого масиву, в яких відсутні обмеження функціонування української мови; забезпечення репрезентованості використаної обмеженої вибірки документів із практично необмеженого їх масиву; забезпечення повноти, різнобічності висвітлення картини соціального світу, відображеної в мові службових документів.
Як показало дослідження, самобутність офіційно-ділового стилю на мовному рівні полягає в особливості сполучуваності лексичних одиниць, передусім стійкості, що ставить фразеологізми в ключове положення тексту.
Систематизація та семантична інтерпретація офіційно-ділової фразеології службових документів аналізованого періоду дозволяє спостерігати особливості мовної картини світу, зокрема в аспекті суспільного буття, ідеї державотворення.
У семантиці фразеологічних одиниць текстів службових документів, складених у першій половині ХХ ст., знаходять свій вияв основні світоглядні орієнтири незалежної держави. Саме офіційні документи позанченого періоду через свої мовні засоби дають змогу порівняти картину соціального світу різних історичних етапів і різних регіонів України.
Залучення фразеологічного матеріалу з текстів документів, які тривалий час залишалися маловідомими або й узагалі недоступними, не лише сприяє розвитку сучасної української офіційно-ділової фразеології, а й дозволяє в деталях реконструювати ту суспільну атмосферу, в якій жили творці й користувачі цих документів.
За нашими спостереженнями, у світоглядних уявленнях творців та користувачів службових документів власною державою була національна держава Україна, яка, кладучи в основу свого розвитку українську мову як державну, маючи свою власну символіку, чітко окреслену територію, функціонує на основі узгодження влади й громадян, сили й компромісу, закону й свободи як на території країни, так і за її межами, і яка, апелюючи до загальнолюдських моральних цінностей, посідає належне місце у світовій спільноті.

Список використаної літератури:
1. Авксентьєв Л.Г. Особливості семантики фразеологічних одиниць сучасної української мови //Українська мова і література в школі. 1986. №3. С. 2932.
2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. Харків: Вища школа, 1988. 134 с.
3. Аксамітау А.С. Беларуская фразеалогія. Мінск: Вишэйшая школа, 1978. 223 с.
4. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа; Видавництво при Харківському державному університеті, 1987. 148 с.
5. Алиев Н.Н. Критерии выделения и классификации устойчивых сочетаний слов научной речи (на материале учебнонаучных текстов по нефтепереработке). Автореф... дисс... канд. филол. наук. М., 1986. 15 с.
6. Алтухов В.М. Особливості функціонування фразеологічних одиниць в науковому та офіційноділовому стилях української мови //Українська мова. Теорія і практика: Матеріали міжвузівської науковопрактичної конференції. Донецьк: Донецький державний університет, 1997. С. 89-90.
7. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. № 1. С. 37-67.
8. Артюнова Н.Д. Аномалии и язык (К проблеме языковой картины мира) // Вопросы языкознания. 1987. № 3. С. 3-19.
9. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Ростовский университет, 1964. 315 с.
10. Архангельська А.М. Системні відношення компонентів фразеологічних одиниць (на матеріалі російської та української мов): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10. 02. 01 українська мова /Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. К., 1994. 23 с.
11. Бабич Н. Українськопольські фразеологічні паралелі з погляду етнології // Ukraina: Między językiem a kultura /Pod redakcja Bożeny Zinkiewicz-Tomanek, Adama Falоwskiego. Krakow: Universitas, 2003. S. 163-168.
12. Бабкин А.М. Лексикографическая разработка русской фразеологии. М.: Наука, 1964. 76 с.
13. Багмут Й.А. Проблеми перекладу суспільнополітичної літератури українською мовою. К.: Наукова думка, 1968. 195 с.
14. Бакай Б.Я. Функціонування фразеологізмів в переломні моменти історії народів Європи (на матеріалі української, російської, англійської, німецької, французької мов у періоди першої та другої світових воєн): Автореф.дис. канд. філол. наук: 10.02.15 загальне мовознавство /Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. К., 2000. 16 с.
15. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Наука, 1969. С. 40-53.
16. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. ІваноФранківськ: Лілея НВ, 1997. 175 с.
17. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. М.: Эдиториал, 2001. 360 с.
18. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора (материалы к словарю). М.: Эдиториал, 1991. 193 с.
19. Берсенев С.Д. О терминологической фразеологии //Труды каф.ин.яз. Свердловского гос. мед. Ин-та. Свердловск, Свердловский госмединститут, 1960. Вып. 2. С. 7-14.
20. Бєлова А.Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові //Проблеми семантики слова, речення та тексту: Збірник наукових статей. К.: Київський національний лінгвістичний університет, 2001. Вип. 7. С. 26-30.
21. Білодід І.К. Основні поняття стилістики національної мови //Білодід І.К.Вибрані праці: в 3-х т. К.: Наукова думка, 1986. Т. 3. С. 12-21.
22. Білодід І.К. Співвідношення стилів української літературної мови з іншими східнослов’янськими в період творення національних літературних мов. К.: наукова думка, 1963. 437 с.
23. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціональна та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка, 1989. 155 с.
24. Богуславский В.М. В защиту делового штампа //Русская речь. 1968. № 6. С. 11-14.
25. Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки у публіцистичному текті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 українська мова /Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2002. 18 с.
26. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: Навчальний посібник. К.: АртЕк, 2000. 188 с.
27. Ботвина Н.В. Офіційноділовий та науковий стилі української мови: Навчальний посібник. К.: АртЕк, 1998. 193 с.
28. Боярова Л.Г. Синонімічні відношення як один із видів семантичних зв’язків фразеологізмів //Вісник Харківського університету. 1979. Філологія. Вип. 12. № 183. С. 23-26.
29. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая школа, 1983. С. 167169.
30. Брандес Н.П. Стилистика текста. Теоретический курс. М.: Прогресс Традиция; ИНФРА М, 2004. 461 с.
31. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Высшая школа, 1967. 376 с.
32. Булыгина Т.В., Шмелёв А.Д. Перемещение в пространстве как метафора эмоций //Логический анализ языка. Языки пространств. М.: Наука, 2000. С. 277-278.
33. Бурбело В.Б. Историческая стилистика французского языка. К.: Лыбидь, 1990. 205 с.
34. Вакуров В.Н. Метафорическая природа фразеологических единств русского языка //Филологические науки. 1981. № 4. С. 48-54.
35. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Наука, 1997. 416 с.
36. Велковска Снежана. Белешки за македонската фразеологиjа. Скопjе: Институт за македонски jазик ”Кресте Мисирков”, 2002. 180 с.
37. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Национальнокультурная семантика русских фразеологизмов. М.: Русский язык, 1990. С. 4-10.
38. Верховский П.В. Письменная деловая речь. Словарь, синтаксис и стиль. Разбор бюрократических шаблонов и нарушений грамматики в языке документов. М.: Техника управления, 1930. 201 с.
39. Веселов П.В. Современное деловое письмо в промышленности. М.: Издательствово стандартов, 1968. 111 с.
40. Взаємодія усних і писемних стилів мови /Відповідальний редактор М.М. Пилинський. К.: Наукова думка, 1982. 142 с.
41. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Виноградов В.В. Избр. труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С. 140-161.
42. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины // Виноградов В.В. Избр. труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С. 118-139.
43. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Гослитиздат, 1961. 614 с.
44. Виноградов В.В. Русский язык. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
45. Вихованець І.Р. Частини мови в семантикограматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 225 с.
46. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. С. 62-63.
47. Возна Р.Ф. Моделі стандартизованих словосполучень ділового мовлення // Мовознавство. 1981. № 4. С. 7-9.
48. Вольская И.С. Внутренняя дифференциация официально-делового стиля речи // Ученые записки Московского государственного педагогического института иностранных языков. Т. 9. 1968. С. 82-87.
49. Вострова О.Ю. Зона формування деструктивних метафор: з досліджень лінгвокогнітивної парадигми концепту ”любов” // Мова і культура: Періодичний збірник наукових праць. Вип. 6. Т.3. С. 367-374.
50. Гаврин С.Г. Конвенциальные устойчивые сочетания в аспекте фразеологии и стилистики // Исследования по стилистике. Пермь, 1974. Вып. 4. С. 131-146.
51. Гаврин С.Г. Фразеологическая система языка // Исследования по стилистике. Пермь, 1971. Вып. 3. С. 52-92.
52. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке //Сборник статей по языкознанию. Профессору Московского университета В.В.Виноградову в день его 60-летия. М.: Издательство университета, 1958. С. 68-70.
53. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 193 с.
54. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. М.: Просвещение, 1965. 407 с.
55. Глущик С.В. та інші. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник для вищих та середніх спеціальних навчальних закладів. К.: А.С.К., 2001. 400 с.
56. Гнатюк І.С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози //Українська мова і література в школі. 1981. № 9. С. 60-62.
57. Голуб И.Б. Стилистика современного русского языка. Лексика. Фонетика. М.: Высш. школа, 1976. 208 с.
58. Голубовська І.О. Мовна картина світу як об’єкт лінгвістичного вивчення // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Збірник наукових праць: У 2 ч. К.: Видавничо-поліграфічний центр ”Київський університет”, 2001. Ч. 1. С. 252-258.
59. Голубовська І.О. Національномовна картина світу в її лексичній іпостасі // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Прайм - М, 2002. С. 92-98.
60. Горбачук В.Т. Барви української мови. К.: Видавничий дім КМ Academia”, 1997. 272 с.
61. Горбачук В.Т., Горбачук Д.В. Ділова документація українською мовою. Слов’янськ: Слов’янський державний педагогічний університет, 1996. 96 с.
62. Горбачук Д.В. Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10. 02. 01 українська мова / Національна академія наук України; Інститут української мови. К., 1997. 17 с.
63. Горецький П.Й. Фразеологія літературної мови. У книзі ”Курс сучасної української літературної мови” за редакцією Л.А.Булаховського. К.: Вища школа, 1951. С. 34-36.
64. Горобець В.Й. З історії процесуального діловодства та нотаріату на Україні // Українське мовознавство. К., 1991. Вип.18. С. 80-89.
65. Григораш А.М. Фразеология и стиль. К.: Вища школа, 1991. 139 с.
66. Грушевський М. Про українську мову й українську справу: Статті і замітки. К.: б.в., 1907. 23 с.
67. Губаева Т.В. Семантико-стилистическая категория оценки в законодательном тексте // Стилистика текста в коммуникативном аспекте. Пермь, 1987. С. 97-102.
68. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры / Пер. с нем. М.: Прогресс, 1985. 452 с.
69. Давыденко О.А. К вопросу о концепте ”цвета”: синий и голубой как компоненты национально-культурной картины мира // Мова і культура.: Періодичний збірник наукових праць. К.: 2003. Вип. 6. С. 350-360.
70. Данилевська О.М. Мовна політика Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 українська мова / НАН України; Інститут української мови. К., 2005. 18 с.
71. Демський М.Т. Три мішки гречаної вовни // Українська мова і література в школі, 1983. № 12. С. 68-71.
72. Денисенко С.Н. К вопросу взаимосвязи слово и фразообразования // Филологические науки. 1985. № 1. С. 54-56.
73. Денисюк В. Вивчення української історичної фразеології у вітчизняному мовознавстві // Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник. К.: Видавничополіграфічний центр Київський університет”, 2004. Вип. 29/30. С. 124-128.
74. Дзюба І.М. Інтернаціоналізм чи русифікація? К.: Видавничий дім КМ Academia”, 1998. 272 с.
75. Ділова і народнорозмовна мова XVIII століття (Матеріали сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України) / Підгот. В.А.Передрієнко. К.: Наукова думка, 1976. 170 с.
76. Ділова українська мова: Навчальний посібник / За ред. О.Д.Горбула. 2- ге видання, випр. і доп. К.: Товариство Знання”, 2001. 226 с.
77. Діловодство українською мовою. К.: Центр ІМЕКС”, 1992. 75 с.
78. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика во фразеологии // Вопросы языкознания. 1997. № 1. С. 37-38.
79. Донцов Д. Дух нашої давнини. Дрогобич: Відродження, 1991. С. 19-20.
80. Дудик П.С. Видозміни в структурі розмовних фразеологізмів // Українське мовознавство. К.: Вища школа, 1973. Вип. 1. С. 63-71.
81. Дьяков А.С. Типологія мовних інтерференцій та їх роль у формуванні національних терміносистем: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10. 02. 15 загальне мовознавство / Київський університет ім. Тараса Шевченка. К., 1998. 16 с.
82. Дюженко Г.А. Документная лингвистика. М.: Статистика, 1975. 64 с.
83. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 431 с.
84. Жайворонок В.В. Слово в етнологічному контексті // Мовознавство. 1996. № 1. С. 7-14.
85. Жанри і стилі в історії української літературної мови /В.В.Німчук, В.М.Русанівський, І.П.Чепіга та ін. Від. Ред.С.Я.Єрмоленко. К.: Наукова думка, 1989. 288 с.
86. Жовтобрюх М.А. Розвиток стилістичних досліджень української мови // Семантичні параметри стилів. К.: Наукова думка, 1967. 130 с.
87. Жуков В.П. Русская фразеология. М.: Высшая школа, 1986. 310 с.
88. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 100 с.
89. Забуранна О.В. Антропоцентризм фразеологічної семантики (на матеріалі фразеологічних одиниць української, перської, японської мов зі значенням відносного часу). Автореф. дис.канд. філол. наук: 10.02.15. загальне мовознавство / Львівський національний університет ім. І.Я.Франка. Львів. 2002. 19 с.
90. Загнітко А.П. Слово у душі душа у слові: Розповіді за сторінками авторської програми Мово рідна, слово рідне” (1989 1996 рр.). Донецьк: Академія, 1997. 433 с.
91.