ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНА ПАРАДИГМА УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ПІСЕННОГО ЖАНРУ 60─80-Х РОКІВ ХХ СТ.

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису
УДК 811.161.2:81’42+371

РОМАНЧУК СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНА ПАРАДИГМА
УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ПІСЕННОГО ЖАНРУ
60─80-Х РОКІВ ХХ СТ.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник
відділу стилістики та культури мови
Інституту української мови НАН України
Бибик Світлана Павлівна

КИЇВ-2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................4
ВСТУП ..............................................................................................................10
РОЗДІЛ 1. ПАРАДИГМАТИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ У МОВНИХ ПІДСИСТЕМАХ..............................................................................16
1.1. Поняття лінгвістичної парадигми ............................................................17
1.2. Вияви парадигматики на різних мовних рівнях .........................................20
1.3. Парадигматичність в аспекті лінгвостилістики...................................28
1.4. Термінологічна парадигма стилістики пісенного тексту ..38
Висновки до розділу 1...................................................................................49
РОЗДІЛ 2. СЛОВНИК ПІСЕННОЇ ПОЕЗІЇ ЯК СКЛАДНА ДИНАМІЧНА ПАРАДИГМА...............................................................................................52
2.1. Семантична та функціонально-стилістична характеристика фольклоризмів у ЛСП ПП 60─80-х рр. ХХ ст........................................53
2.1.1. ТГ флороніми” ..........................................................................................56
2.1.1.1. Дендроніми .......................................................................................56
2.1.1.2.Фітоніми.................................................................................................61
2.1.1.3. Назви трав ........................................................................................65
2.1.2. ТГ назви явищ природи та небесних світил”..........................................66
2.1.3. ТГ орнітоніми”...................................................................................74
2.1.4. ТГ назви місця”......................................................................................76
2.1.5. ТГ назви спорідненості”...........................................................................81
2.1.6. ЛСГ абстрактні назви”..............................................................................84
2.1.7. ТГ назви частин тіла та органів людини”...........................................85
2.1.8. ТГ темпоральна лексика”.....................................................................89
2.2. Семантична та функціонально-стилістична характеристика поетизмів у ЛСП ПП 60 ─ 80-х рр. ХХ ст..........92
2.2.1. ЛСГ власні назви”..............................................................................94
2.2.1.1. Антропоніми.........................................................................................94
2.2.1.2. Ойконіми...............................................................................................97
2.2.1.3. ЛСГ Україна Вітчизна Батьківщина”.............................................99
2.2.2. ТГ "військова лексика ................................................................100
2.2.3. ЛСГ абстрактні назви”................................................................102
2.2.4. ТГ назви явищ природи”.............................................................105
2.2.5. ТГ "назви музичних інструментів”..................................................108
2.2.6. ТГ назви професій” ....................................................................109
2.2.7. ТГ назви місця”....................................................................................110
2.2.8. ЛСГ вогонь”.................................................................................111
2.2.9. ТГ темпоральна лексика”........................................................114
2.2.10. ЛСГ мова ─ пісня”................................................................115
2.2.11. ТГ назви танців”............................................................................119
Висновки до розділу 2.....................................................................................119
РОЗДІЛ 3. ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОБРАЗІВ У ЛСП ПП 60─80-Х РОКІВ ХХ СТ.............................................123
3.1. Елегійно-мінорна ЛСП пісенної практики Д. Луценка....................... 126
3.2. Лірично-інтимний колорит ЛСП пісенної поезії М. Сингаївського.......132
3.3. Мажорний колорит ЛСП пісенної творчості А. Демиденка ...................139
3.4. Традиційне і новаторське в індивідуально-авторській ЛСП ПП
В. Крищенка ............144
Висновки до розділу 3.................................................................................148
РОЗДІЛ 4. ЛЕКСИЧНИЙ ПОВТОР У ТЕКСТАХ ПП 60─80-Х РОКІВ ХХ СТ.: СТРУКТУРНІ, ФОРМАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ТИПИ, СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ..150
4.1. Номінативно-експресивні функції композиційних лексичних повторів............................................................................................156
4.2. Лексико-семантичний повтор ....................................................................163
Висновки до розділу 4.........................................................................170
ВИСНОВКИ ...............................................................................................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................184
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..............................................188
ДОДАТКИ.......................................................................................204.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. А. Пашко, КЩ ─ Пашко А. Кольори щастя: Вокальні твори на слова українських поетів. ─ К.: Муз. Україна, 1990. 35 с.
2. Б. Олійник, СЛ ─ Олійник Б. Сива ластівка. К.: Веселка, 1979. ─ 100 с.
3. БМЛ ─ Тихий Б. Берег моєї любові. Бережани, 1995. 226 с.
4. БМСВІА ─ Вокально-інструментальні ансамблі. ─ К.: Муз. Україна, 1986. 48 с. ─ (Б-чка муз. самодіяльності. ─ №5).
5. БМСЛП ─ Ліричні пісні. ─ К.: Муз. Україна, 1986. 48 с. ─ (Б-чка муз. самодіяльності. ─ № 11).
6. БМСПРКТ ─ Пісні радіо, кіно і телебачення. ─ К.: Муз. Україна, 1987. 44 с. ─ (Б-чка муз. самодіяльності. ─ № 11).
7. БХС3АМ ─ Армія миру: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1975. 207 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 3).
8. БХС5ВВС ─ Вітчизни вірнії сини: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1970. 235 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 5).
9. БХС5ЗП ─ Завжди на посту: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1976. 110 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 5).
10. БХС6РР ─ Роботящим рукам: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1973. 128 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 6).
11. БХС7СС ─ Сила сонцесяйна: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1975. 124 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності.─ № 7).
12. БХС9СМ ─ Слово про матір: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1970. 153 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 9).
13. БХС9СН ─ Співець надії: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1971. 117 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 9).
14. БХС10БРК ─ Барви рідного краю: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1971. ─ 166 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 10).
15. БХС11ВМ ─ Вітчизна-Мати моя піснями багата: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1976. 134 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 11).
16. БХС11ДБ ─ З джерел братерства: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1974. 134 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 11).
17. БХС11Р82 ─ Райдуга, 82: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1982. 147 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 11).
18. БХС12Б ─ Батьківщино, в дружбі ти могутня і прекрасна: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1977. 133 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 12).
19. БХС13Р80 -─ Райдуга, 80. Люблю тебе, земле радянська: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1980. 182 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 13).
20. БХС15РК ─ Його величність робітничий клас: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1975. 157 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 15).
21. БХС18В ─ Відлуння: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1972.─ 152 с. ─
(Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 18).
22. БХС18Т ─ Труд наша честь: Тематичний репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1964. 161 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності . ─ № 18).
23. БХС19ДП ─ День прийдешній: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1972. 136 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності.─.№ 19).
24. БХС23ТЯ ─ Там, де Ятрань: Репертуар. зб.. К.: Мистецтво, 1972. 122 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 23).
25. БХСВСВН ─ В сім’ї вольній, новій: Репертуар. зб. до шевченківських вечорів у школі. К.: Мистецтво, 1970. 116 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
26. БХСГВ ─ Гордість Вітчизни: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1965. 121 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
27. БХСДМ ─ Думи мої: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1963. 168 с. ─
(Б-чка худож. самодіяльності).
28. БХСДПХ ─ Дума про хліб: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1978. 124 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
29. БХСЗД ─ Зустріч з друзями: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1973. 158 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
30. БХСМВ ─ Ми з Верховини: Твори з репертуару Державного Закарпатського заслуженого народного хору. Л.: Мистецтво, 1964. 97 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
31. БХСНР ─ Новий рік: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1963. 185 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
32. БХСНРК ─ Новий рік у клубі: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1969. 189 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
33. БХСПЛ ─ Поліські луни: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1969. 145 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
34. БХСР5 ─ Райдуга № 5: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1977. ─ 142 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
35. БХСР6П ─ Райдуга № 6. Перемога: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1980. 218 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
36. БХСРС ─ Росяні світанки: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1969. 15 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
37. БХССЗС ─ Солдат завжди солдат: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1968. 224 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
38. В. Крищенко, П Крищенко В. Спаси мене, пісне. К.: Віра Інсайт, 2001. 232 с.
39. В. Крищенко, ПП ─ Крищенко В. Пісні, поезії. К.: Мистецтво, 1995. 159 с.
40. ВВ ─ Яновський Б. Вишнева віхола. Збірка пісень. ─ К.: Муз. Україна,
1987. ─ 60 с.
41. ВІМ ─ Демиденко А. В ім’я життя. Пісні радянських композиторів. ─ К.: Муз. Україна. 1985. ─110 с.
42. ВІП ─ Івасюк В. Пісні. ─ К.: Муз. Україна, 1982. 168 с.
43. ВП ─ Білаш О. І. Вибрані пісні. К.: Муз. Україна, 1979. 20 с.
44. ВЯВСД ─ Якимишин В. В серпанку давнини... Пісні на слова українських поетів. К.; Вінниця: ”Велес”, 2001. 56 с.
45. Д. Луценко, АЯЛЛ ─ Луценко Д. А я люблю, люблю: Пісні. ─ Л.: Укр. письменник, 1995. 259 с.
46. Д. Павличко, Р ─ Павличко Д. Романси. К.: Муз. Україна, 1964. ─ 48 с.
47. ДП ─ Білаш О. Дві пісні: В супроводі ф-но. ─ К.: Мистецтво, 1969. ─ 7 с.
48. ЖП ─ Івасюк В. Життя як пісня: Спогади та есе / Упоряд. П. Нечає-ва. Чернівці: Букрек, 2003. 216 с.: іл.
49. ЗЛО ─ Тихий Б. Золотий листок осінній: Вірші, переклади, пісні: Бережани Тернопіль: Джура, 2000. 37 с.
50. ЗСП ─ Заспіваймо собі: Пісенник / Упоряд. Д. М. Федока. Ужгород. 2001. 208 с.
51. ЗУЕ ─ Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. ─ К.: Довіра, 2006. ─ 704 с.
52. К ─ Білаш О. І. Купавонька: Вокальні твори в супроводі ф-но. К.: Муз. Україна, 1983. 85 с.
53. Л ─ Білаш О. І. Любисток: Вокальні твори в супроводі ф-но. К.: Муз. Україна, 1970. 204 с.
54. ЛО ─ лексична одиниця
55. ЛП ─ Семенов О. Ліричні пісні. К.: Муз. Україна, 1978. 40 с.
56. ЛСВ ─ лексико-семантичний варіант
57. ЛСГ ─ лексико-семантична група
58. ЛСП лексико-стилістична парадигма
59. ЛХА ─ літературно-художня антропонімія
60. М. Нагнибіда, Я ─ Нагнибіда М. Якщо ти любиш: Вокальні твори на слова українських поетів. К.: Муз. Україна, 1974. ─ 71 с.
61. М. Негода, СПМ ─ Негода М. Слово про матір. К.: Рад. письменник, 1979. 86 с.
62. М. Сингаївський, Б ─ Сингаївський М. Безсмертник. К.: Молодь, 1978. 86 с.
63. М. Сингаївський, ВТ ─ Сингаївський М. Вогненна трава. ─ К.: Молодь, 1986. ─ 328 с.
64. М. Сингаївський, МС ─ Сингаївський М. Моя світобудова. К. : Муз. Україна, 1977. 245 с.
65. М. Сингаївський, ТЖ ─ Сингаївський М. Травостої життя. К.: Муз. Україна, 1975. 134 с.
66. М. Сингаївський, Ч ─ Сингаївський М. Чорнобривці. ─ К.: Молодь, 1986.─ 328 с.
67. М. Ткач, НТО ─ Ткач М. Небо твоїх очей: Вірші, поеми. К.: Рад. письменник, 1982. ─ 147 с.
68. ОБЖ ─ Білаш. О. Жайвори. ─ К.: Муз. Україна, 1978. ─ 60 с.
69. ОБТ ─ Білаш О. І., Павличко Д. В. Таємниця твого обличчя: Вокальні твори українських поетів. К.: Муз. Україна, 1985. 111 с.
70. П ─ Білаш О. Пісні. ─ К.: Муз. Україна, 1987. ─ 60 с.
71. ПП пісенна поезія
72. ПР Пісні радіо. № 11. К.: Муз. Україна, 1968. ─ 46 с.
73. ПРХ ─ Білаш О. І. Пісні, романси та хори. К.: Муз. Україна, 1991. ─ Вип. 3. 208 с.
74. Р ─ Жербін М. Романси на вірші українських поетів. К.: Муз. Україна, 1981. 143 с.
75. РП ─ Радянська пісня: Зб. пісень / Укладач О. І. Дей. К.: Муз. Україна, 1960. 230 с.
76. СНЯ ─ Співає Назарій Яремчук / Упоряд. І. Коршун. К.: Муз. Україна, 1986. 88 с.
77. СПС ─ Скляр В. Я. Пісні серця друзям розішлю... ─ Придніпровське, 2006. ─ 76 с.
78. СС ─ Серце співає: Пісенник. К.: Мистецтво, 1964. 168 с.
79. СлСим ─ Словник символів / За ред. О. Потапенка, М. Дмитренка. К.: Народознавство, 1997. 155 с.
80. СлСин ─ Бурячок А. А., Гнатюк Г. М. та ін. Словник синонімів української мови. К.: Наук. думка, 2001. ─ Т. І─ІІ. 1026; 954 с.
81. ССУЛП ─ Серце співає. Українські ліричні пісні: Пісенник. К.: Мистецтво, 1964. 176 с.
82. СУМ ─ Словник української мови: В 11-ти томах. ─ К.: Наук. думка, 1970-1981.
83. ТГ ─ тематична група
84. ЯКНЯ ─ Кибіч Я. Назарій Яремчук: Я піснею вернуся до життя. ─ Чернівці: Прут, 2003. 327 с.

В С Т У П

Функціонально-стильова парадигма сучасної української літературної мови представлена художнім, офіційно-діловим, публіцистичним, науковим, розмовним, епістолярним, конфесійним стилями, кожний з яких перебуває в динаміці, в кожному із яких відбуваються активні процеси творення як нових засобів мовної виразності, так і формування нових стильових жанрів” [54, с. 125]. Відповідно, лінгвістичного опису потребує як сама тенденція, так і система мовних засобів, що є специфічною або ідентифікуючою для певного стилю, варіанту стилю, жанру” [204, с. 185].
Пізнання стилістичної системи літературної мови повинно відбуватися у зв’язку з її жанрово-стильовими особливостями. Увага до тенденцій розвитку жанрів спричинила актуалізацію наукових досліджень цих процесів з погляду лінгвостилістики (про мову історичних романів ─ С. Я. Єрмоленко, В. А. Буда, Л. Ю. Бурківська, Л. В. Голоюх, В. В. Красавіна; думового епосу ─ Т. П. Беценко, кінопрози ─ Н. Ф. Непийвода; сатирично-гумористичних творів ─ А. С. Попович, Т. А. Шульга та ін.; оповідань Л. Л. Шевченко, С. П. Бибик та ін.; есеїстики ─ С. Я. Єрмоленко; інтерв’ю Г. О. Денискіна; науково-популярної літератури ─ І. С. Гнатюк, Т. І. Панько; про мову Кодексів Законів України ─ В. Г. Рогожа) та культури мови (зокрема, про мовні стереотипи в комунікаціях лікаря) ─ В. Я. Юкало, Н. П. Литвиненко.
У вивченні мови поезії застосовуються методи пізнання ідіостильових підходів до використання лексики, фразеології (лексико-системний, зіставно-мовний), які допомагають опрацювати” мову і стиль того чи іншого поета. В українській лінгвістиці мало робіт з осягнення мовних особливостей того чи іншого жанрового різновиду поезії. А щодо вивчення особливостей мови поетичних творів, що стали піснями, то відомо лише про спроби визначити індивідуально-авторські трансформації фольклорно-пісенних асоціацій у поезіях А. Малишка та Д. Павличка (С. Я. Єрмоленко, Л. О. Пустовіт).
Тим часом тексти української поезії пісенного жанру (далі пісенної поезії ─ ПП) ─ важлива складова української поетичної творчості. Пісенний текст порівняно з іншим віршованим відзначається характерною ритміко-інтонаційною будовою, фоностилістичними властивостями, експресією, складом наскрізних тематичних груп лексики, має семантичні особливості сполучуваності слів. Структурно-семантичні якості пісенного тексту передумовлені його орієнтацією на доступність фрази слухачеві, на легке, швидке декодування метафоричних виразів, на озвученість. А це, відповідно, вимагає від поета створення певної звукосмислової гармонії, опертя на лексичні, семантичні, ритміко-інтонаційні повтори, використання фольклорного образотворчого потенціалу слів, словосполучень, словоформ, послуговування певними лексично-образними та емоційно-експресивними стереотипами.
Мовний матеріал текстів ПП є базою для побудови моделі систематизованого опису процесу розвитку певної жанрово-стильової системи, що перебуває в динаміці, якісно змінюється в часово-просторових координатах національно-мовної практики, зберігаючи при цьому традиційне лексико-семантичне ядро. Такою моделлю в нашій роботі обрано парадигму.
Отже, актуальність дослідження зумовлена декількома чинниками. По-перше, тексти ПП практично не введені в обіг лінгвостилістичних досліджень, а тому фактично не вписані в контекст історії української літературної мови другої половини ХХ ст.
По-друге, вивчення мовностилістичних параметрів українських поезій пісенного жанру 60─80-х рр. ХХ ст. дозволить заповнити лакуни, які ще є в оцінці словесно-образної системи віршової мови. Це мотивується потребою вироблення критеріїв характеристики мови художньої літератури щодо її визначального впливу на розвиток літературної мови, власне текстів, що розраховані на масову аудиторію, популяризацію і багаторазовий повтор. Така наукова робота стає в ряд з дослідженнями словника мови поезії другої половини ХХ ст., мовних інновацій у поезії шістдесятників, що репрезентують концептуально-поняттєвий зміст української літературної мови в певному часовому вимірі.
По-третє, парадигматичний” підхід до оцінки мовностилістичних фактів дозволяє побачити еволюцію народнопісенної лексично-образної системи. А для цього слід побудувати модель мовного матеріалу ПП, що показала б структурно-семантичну та функціонально-стилістичну взаємодію складників словника мови поезії ХХ ст. Такою моделлю може стати лексико-стилістична парадигма (ЛСП).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковою проблемою вивчення мови художніх текстів, яке проводиться у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Тему затверджено на засіданні вченої ради Інституту української мови НАН України (протокол № 4 від 18 березня 2003 року).
Мета роботи ─ встановити типологічні ознаки поезії пісенного жанру 6080-х років ХХ ст. через вияви парадигматичної організації лексики.
Для досягнення цієї мети передбачено виконання таких завдань:
1) систематизувати й узагальнити загальнотеоретичні під

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Розвиток напрямків дослідження поетичної мови, на нашу думку, повинен відбуватися з усвідомленням того, що має бути створена модель її макромасштабної динаміки від найдавніших часів із врахуванням соціального та культурного розвитку людської спільноти.
Такою моделлю є парадигма як система лексем, їх семантичних відношень, що є концептуальними для певного стилю (функціонального, індивідуального), жанру в їх часово-просторових виявах.
Універсальність використання принципів парадигматичності для наукового опису інтегративних відношень на тому чи іншому рівні мови, у тих чи інших жанрово-стильових типах текстів, в індивідуально-авторських мовно-образних системах підтверджена численними науковими дослідженнями фактично в усіх галузях лінгвістики, зокрема й українській.
Оскільки словесний знак за своєю природою зумовлений як парадигматичними, так і синтагматичними мовними зв’язками, то ця властивість вплинула на розвиток наукового уявлення про типи парадигматичних відношень слів у мові й тексті. Широке розуміння стилістичної парадигми передбачає поєднання двох аспектів мови ─ парадигматичного та синтагматичного, а також двох дослідницьких підходів ─ функціонального та генетичного, що визначається термінами синхронія” та діахронія”. Функціональний підхід спонукає лінгвіста бачити парадигматику і синтагматику мови в плані тексто- та мовотворчої функцій різних мовних одиниць. Генетичний підхід ─ парадигматику і синтагматику мови в їхньому розвитку, у зміні одних парадигматичних і синтагматичних ознак та властивостей іншими, більш ранніх за часом ─ пізнішими, що створюються на основі попередніх і зумовлені мовною діяльністю соціуму.
З урахуванням таких підходів в українській лінгвостилістиці розвивається теорія текстових ─ функціонально-стильових, жанрових та індивідуально-авторських ─ парадигм, у кожній з яких сформувався свій поняттєвий апарат. Саме окремі ознаки ряду лексичних одиниць дозволяють формувати ті чи інші парадигматичні об’єднання.
У теорії поетичної мови як різновиди парадигматичних образних слововживань розглядають наскрізні, домінантні образи, парадигматичні ряди, текстові мікрополя, концепти, індивідуально-авторські парадигми, традиційні образи, лексико-тематичні та символічні лінії, вертикальні контекстні зв’язки. При цьому враховуються (1) моделі валентності тих чи інших лексико-стилістичних одиниць; (2) лінійна послідовність лексичних одиниць як тематичний напрям у тексті; (3) асоціативні смислові єдності часових, просторових, причиново-наслідкових відношень мовних одиниць; (4) ієрархія поняттєвих взаємовідношень образних явищ мови в контексті культури.
Поняття поетичної парадигми дає можливість моделювати (а) інтегративний опис функціонально-стильових особливостей мовотворчості письменників у контексті того чи іншого історико-культурного зрізу; (б) способи семантичного зближення слів для образного позначення об’єктів дійсності.
Застосування поняття парадигматичності в лінгвостилістиці дозволяє пізнавати не лише сутнісні ознаки індивідуальних стилів письменників, але й визначати стале й змінне в конотації лексичних одиниць, у створюваних за їх участю образних (епітетних, метафоричних) структур.
З позиції жанрової специфіки тексту можна виокремлювати ті чи інші парадигми як певні наскрізні семантичні мотиви, частотні образні елементи, що мають характерну синтаксичну структуру.
Ознаки стандартності та стереотипності кожного із мовних жанрів окреслює певна лінгвістична категорія. У вивченні пісенних (фольклорних, літературних) текстів такими є поняття ритмомелодика, музичність, пісенність, що охоплюють, зокрема, лексико-стилістичний рівень. Щодо фольклорних пісенних текстів ці категорії визначають функціонально-стилістичне навантаження складників народнопісенного словника, народнопісенних, етнокультурних символів, характерних словесно-образних структур (постійні епітети, народні стереотипні порівняння); залучення цих мовних одиниць у прийоми композиційної та лексико-семантичної організації тексту ─ пісенний (лексичний) повтор.
2. Лексичні одиниці ─ невід’ємні компоненти внутрішньожанрової організації певного типу літературних творів, що складаються історично. Закріпленість тих чи інших лексичних елементів мови за певними жанрами визначає нормативність, типовість цих слів як носіїв стилістичних значень. У просторі того чи іншого жанрово-стильового різновиду літературної мови історично формується лексико-стилістична парадигма.
Лексико-стилістична парадигма пісенної поезії ─ це різновид жанрового парадигматичного об’єднання лексичних одиниць як домінантних, наскрізних, повторюваних словесних образних вживань, що мають характерні моделі сполучуваності, якісні властивості яких зумовлені стилістичними параметрами музичності та пісенності. Вони, узгоджуючись з жанрово-стильовими параметрами української поезії пісенного жанру, їх тематикою, мовною експресією, накладають відбиток на якісні властивості лексико-стилістичної парадигми ПП.
Інваріантною для лексико-стилістичної системи ПП 60 ─ 80-х рр. ХХ ст. є народнопісенна парадигма ─ поетичний словник української народної пісні. Ця категорія охоплює лексику на позначення понять-символів, міфічних істот; лексику емоційно-оцінного характеру переважно із суфіксами здрібніло-пестливого значення, а також назви усталених атрибутів пейзажу, родинних стосунків, психічних станів людини, прямі номінації дій, процесів, ситуацій, образне вживання загальновживаної лексики.
Кожний із жанрових різновидів української народної пісні має свої особливості щодо наповнення” народнопісенного словника. Склад лексико-стилістичної парадигми аналізованих ПП визначає їх зв’язок із жанром народної ліричної пісні.
Оскільки поетична мова ─ це динамічна система, що зазнає розширення кола тематичних груп лексики, урізноманітнення словесно-виражальних засобів, характеру конкретно-чуттєвого зображення світу, то у стані семантичного й структурного оновлення перебуває й народнопісенний словник, що складає основу с л о в н и к а П П . Отже, лексико-стилістична парадигма ПП ─ це фактично словник ПП з двома рівноправними і взаємопов’язаними підпарадигмами ─ фольклоризмів (1) та власне поетизмів (2). Таким чином, лексико-стилістична парадигма ПП є групування одиниць поетичного словника у підпарадигми за ознаками його історично зумовленого розвитку та семантичного наповнення.
Систему лексико-семантичних об’єднань у структурі ЛСП ПП 60 ─ 80-х рр. ХХ ст. визначає тематика аналізованих творів, а саме: пейзажна (картинно-образне позначення певної місцевості, станів природи, рослинного й тваринного світів), почуттєва (конкретно-чуттєве відтворення родинних стосунків, психологічних станів людини, у тому числі любові, закоханості, розчарувань тощо), громадянська (революційні події початку ХХ ст., Друга світова війна, патріотичні почуття до Батьківщини, рідної землі).
Визначальним для моделювання ЛСП ПП є виокремлення мікропардигм як форм конкретно-чуттєвого зображення дійсності ─ епітетів (традиційних та поетичних означень), метафор (дієслівних та іменникових), компаративних зворотів, прикладкових конструкцій, перифраз, а також дієслівних поетичних синтагм з традиційною валентністю.
У зв’язку з цим словник ПП постає як складна динамічна парадигма з двома підпарадигмами лексико-стилістичних класів слів та мікропардигмами їх уживань, контекстуальних, функціонально-стилістичних характеристик та семантичних взаємодій. Ознака динамічна” висувається й тому, що еволюція образних значень поетичних слів базується на тонкому співвідношенні загальнопоетичного, традиційного й нового. Тому при аналізі семантики традиційно використовуваних у пісенних літературних текстах лексичних одиниць велику роль відіграє врахування попередніх уживань, міфологічних уявлень, даних фольклору, тобто вертикального контексту й фонових знань. Зокрема, аналіз образних уживань дендронімів, назв місця, орнітонімів, назв частин тіла та органів людини здебільшого вимагає врахування народнопісенної мовної практики.
Результати аналізу компонентів ЛСП засвідчують високий рівень словесно-образної активності фітонімів, назв місця, назв явищ природи та небесних світил, темпоральної лексики, назв частин тіла та органів людини. Автори ПП часто використовують флороніми, переосмислюючи створені на їх основі художні символи, розширюючи поетичний обсяг останніх. Серед одиниць ТГ дендроніми” (калина, верба, смерека й тополя), орнітоніми” (журавель, зозуля), гідроніми” (Дніпро, Десна) автори підтримують традицію використання цих образів як національних поетичних символів, художньо-образних атрибутів України. При такому вживанні в семантиці слів акцентуються компоненти ‘Україна’, ‘рідний край’, ‘батьківська хата’, ‘краса’, ‘гідність’, ‘чистота’ та ін.
Сталу основу ЛСП ПП 60─80-х рр. ХХ ст. складають назви, об’єднані у ТГ флороніми”, назви явищ природи та небесних світил”, назви місця”, темпоральна лексика”, ЛСГ абстрактні назви”. Лексика саме цих груп зазнає динамічного розвитку як у кількісному відношенні (розширення груп слів), так і в плані варіювання сполучуваності.
Романтично-сентиментальну, лірично-інтимну експресію мови ПП створюють константні мовно-естетичні знаки ─ фольклоризми, об’єднані в ТГ назви частин тіла та органів людини”, назви спорідненості”, орнітоніми”, що не зазнали розширення, оновлення у ПП 60 ─ 80-х рр. ХХ ст. Під впливом художньо-літературної практики у пісенному словнику аналізованого періоду сформувалися ЛСГ власні назви”, вогонь”, ТГ військова лексика”, назви професій”, що привнесли у жанрово-стильову специфіку літературно-пісенних творів другої половини ХХ ст. публіцистичний струмінь, щоправда у названих лексичних об’єднаннях він не є показовим. Публіцистична, пафосно-філософська експресивність пов’язана з нечисленними текстами пісень громадянської, суспільно-політичної тематики, вона не є визначальним колоритом ЛСП ПП 60─80-х рр. ХХ ст.
Жанрово-стильовою особливістю лексичної структури аналізованих ПП є наявність ЛСГ мова ─ пісня”, ТГ назви музичних інструментів”, назви танців”.
3. У роботі проаналізовано сполучуваність 396 ключових лексем ─ фольклоризмів (145 одиниць) та поетизмів (251 одиниця).
Виділені мікропарадигми конкретно-чуттєвих та картинно-образних позначень мають свою специфіку щодо створення тих чи інших семантичних мотивів.
Структуру епітетної мікропарадигми складають постійні та загально- мовні й індивідуально-авторські означення. Насичення текстів ПП постійними епітетами пов’язане із психологічним, асоціативним змістом. Такий тип сполучуваності найбільш характерний для складників лексико-стилістичної підпарадигми фольклоризмів. Використовуються народнопісенні означення і в підпарадигмі поетизмів у ЛСГ антропоніми”, мова ─ пісня”, у ТГ назви явищ природи”. За нашими спостереженнями постійні епітети вживаються у ПП 60 ─ 80-х рр. ХХ ст. не з одним, а з кількома означуваними іменниками, утворюючи своєрідні епітетні парадигми. Це є виявом однієї з характерних ознак пісенності ─ варіантності. Отже, в аналізованих ПП ми виділили такі епітетні парадигми: ясний ─ ясени, весна, зоря, місяць, веселка, очі, день, ніч, далина, надія; білий ─ сніг, зима, садки, черешні, яблуні, ромашка, личенько, рученята, дорога, хата, голуб, лебідь, чайка, день; червоний ─ рута, мак, жоржини, гвоздика, вишня, вечір, снігурі; красний ─ пісня, земля, стяг, знамено, полум’я, усміх; зелений ─ жито, гай, плай, вінок, пагіння; чорний ─ хмара, брови, крук, військо, сніг; сизий ─ зозуля, птах, далина, вечір; синій ─ діброва, світло, тиша, небо, вечір, трава, море, весни, роси, імла, очі, сніг; блакитний ─ барвінок, туман, ніч, очі; голубий ─ очі, волошка, трава, ласка, небо, потоки; сивий ─ туман, ластівка, орел, матуся, даль; чистий ─ роса, сльоза, криниця, вода, джерело, кохання; студений ─ вода, доля, хмари; рідний ─ сторона, земля, мама, Батьківщина, Україна. Парадигма народнопісенних епітетів поширюється за рахунок лексико-семантичних, зокрема синонімічних, відношень з поетичними словами-означеннями, як-от: червоний / красний → багряний, сонячний, полум’яний, вогняний, кривавий; білий → світлий, сонячний; сизокрилий → срібний. Постійний епітет є інваріантним засобом характеристики слово-образу вітер, що у поетичній літературній мові отримує синонімічні замінники: буйний вітер → скаженний вітер, дужий вітер.
Малопродуктивний в аналізованій ПП клас епітетів-композитів на зразок білокрила роса, білопінна весна, білосніжний день, срібнопері води, білочола зима, вічнозелена весна, стоголоса пісня і под.
За семантичною сіткою епітетної мікропарадигми (див. Додаток 1, табл. 1) у сполучуваності прикметників та ключових лексичних одиниць словника ПП актуалізуються семи ‘психологічне сприйняття’ (12 випадків), ‘колір’ (14 випадків), ‘звук’, ‘зовнішній вигляд’, ‘час’ (по 6 випадків), ‘вік’ (4 випадки), меншою мірою ─ ‘тривалість’, ‘прозорість’, ‘інтенсивність’, ‘належність’. Серед аналізованих образних номінацій найбільше задіяні епітети в ТГ дендроніми”, назви місця”, назви явищ природи та небесних світил”, темпоральна лексика”, орнітоніми”.
Автори пісенних текстів звертаються до характерного для фольклору прийому контрастного зіставлення кольорів (зафіксовано 70 випадків). При протиставленні світлих і темних кольорів епітети зберігають свої традиційні символічні значення (білий ‘добро’, ‘щастя’; чорний, червоний ‘зло’, ‘біда’, ‘тривога’).
Дієслівну мікропарадигму організовують словосполучення з традиційною валентністю, а також метафоричні сполуки. Згідно з семантичною сіткою цієї мікропарадигми динамічні словесні образи створюються шляхом актуалізації сем: ‘рух’ (16 випадків), ‘звук’ (11 випадків), ‘психологічне сприйняття’ (6 випадків), ‘фізичний стан’ (5 випадків), ‘світити’, ‘плакати’, ‘говорити’ (по 4 випадки) та ін. (див. Додаток 1, табл. 2). Найбільш розвинена дієслівна образна мікропарадигма в ТГ дендроніми”, фітоніми”, що є сталими атрибутами лірики пісенного жанру. У мові аналізованих ПП виявлено активність шести дієслів, навколо яких формуються парадигми традиційних мовообразів. Ці лексеми у поєднанні з іменником вживаються як у прямому, так і в переносному значенні (загальномовні метафори). Отже, це такі парадигми: приходити / йти ─ ворог, стрільці; ясени, калина, вітер, зірниця, зима; летіти ─ гуси, лелеки, журавочка; пісня, тумани; співати ─ солов’ї, матері; зима; сказати ─ матері; ялинка, калинонька, ромашка, пісня; цвісти ─ трава, сніг, роса, криниця, обличчя, весна; плакати ─ трава, вітер, море, небо, серце.
Особливістю образотворення в аналізованих ПП є поєднання в одному пісенному тексті двох способів актуалізації зображуваних картин за допомогою споріднених слів як носіїв різних категоріальних значень на зразок зачарована тиха Десна ─ чарувала нас тиха Десна; ясний день ─ ясніє день.
Компаративна мікропарадигма об’єднує структури з лірично-пісенною, філософською, публіцистичною маркованістю. Відповідно до семантичної сітки пісенних порівнянь (див. Додаток 1, табл. 3) поети послуговуються стереотипними компаративними асоціативно-образними зв’язками на основі сем: ‘колір’ (9 випадків), ‘психологічне сприйняття’ (5 випадків), ‘форма’, ’інтенсивність’ (по 4 випадки). Найчастіше цей тип словесно-образних структур використовується у ТГ дендроніми”, назви явищ природи та небесних світил”, назви місця”, назви частин тіла та органів людини”.
Особливістю генітивних мовообразів, як показує семантична сітка (див. Додаток 1, табл. 4), є продуктивність семи ‘психологічний стан’ (10 випадків), менший вияв мають семи ‛простір’, ‘звук’, ‘форма’ (по 3 випадки). Властиво, що ці книжно-літературні словосполучення більшою мірою є ознакою валентності власне поетизмів (ЛСГ мова ─ пісня”, ТГ назви місця”, військова лексика”).
Прикладкові словесно-образні метафоричні структури є властивістю фольклорної мікропарадигми. Ці словесні комплекси становлять своєрідні фразеологізми, в яких іменникове означення конденсує широкий конкретно-чуттєвий образ, побудований на ототожненні, зіставленні. Окрім того, що прикладкові комплекси є жанрово-стильовою ознакою пісенності, вони увиразнюють індивідуальні стилі поетів-піснярів (напр., О. Білаша, А. Демиденка, В. Івасюка, М. Сингаївського).
Перифрази мають індивідуально-авторську маркованість. Вони не є визначальними для жанру ПП. Зафіксовано 8 таких уживань.
4. У загальній словесно-образній структурі ПП 60 ─ 80-х рр. ХХ ст. можна виокремити індивідуально-авторські лексико-стилістичні підпарадигми. Якщо в моделюванні словника ПП як складної динамічної парадигми важливо визначити типове, нормативне, стійке в лексико-стилістичному наповненні жанру ПП, то огляд індивідуально-авторських репрезентацій лексики в цій системі дає можливість побачити специфічне, своєрідне, окреслити особливості організації мовного матеріалу в ряді закритих ідіостильових систем.
Індивідуально-авторська ЛСП ─ система тематичних та лексико-семантичних груп із певним стилістичним навантаженням (мікропарадигми конкретно-чуттєвих образів, картинно-образних позначень) та повторюваних авторських мовно-естетичних моделей відтворення об’єктів певної дійсності (мікропарадигми наскрізних мотивів).
У роботі досліджено індивідуально-авторські ЛСП Д. Луценка, М. Сингаївського, А. Демиденка та В. Крищенка.
Так, індивідуально-авторську ЛСП Д. Луценка складають мікропарадигми конкретно-чуттєвих образів із використанням фітонімів, дендронімів, епітетів-кольоративів, мікропарадигми ж наскрізних мотивів ─ рідної землі, чекання, почуттів, пейзажна. Індивідуально-авторська ЛСП М. Сингаївського відрізняється структурою мікропарадигми наскрізних мотивів ─ у нього закцентовані мотиви рідної землі, почуттів, пейзажний. В індивідуально-авторській ЛСП А. Демиденка також функціонально навантажена мікропарадигма епітетів-кольоративів, а серед наскрізних мотивів сформовані мотиви рідної землі, пейзажний, а також братання і музичної творчості. Особливістю індивідуально-авторської ЛСП В. Крищенка є репрезентантність функцій епітетів-кольоративів, у мікропарадигмі наскрізних мотивів ─ мотиви родини, почуттів. Подібність структури індивідуально-авторської ЛСП ─ зовнішня прикмета. Власне індивідуалізація, суб’єктивізація у світосприйнятті й відтворенні дійсності реалізується у лексичному вираженні цих мікропарадигм індивідуально-авторської ЛСП.
Для аналізованих текстів ПП характерна тенденція до актуалізації зорових асоціацій. В індивідуально-авторських ЛСП це функціональне навантаження несуть епітети-кольоративи. Найбільш виражена у кількісному відношенні ця ідіостильова риса у мові Д. Луценка та В. Крищенка.
У мові ПП Д. Луценка та М. Сингаївського фіксуємо й окремі слова, словесні формули як засоби стилізації пісенності, залучення моделей пісенного паралелізму.
Мова М. Сингаївського та А. Демиденка зазнала впливу літературно-мовної практики щодо використання публіцистичних кліше.
Дослідження виявляє певні ідіостильові колорити ЛСП поетів-піснярів. Зокрема, визначаємо, що ПП Д. Луценка мають елегійно-мінорну тональність. Для мови пісень М. Сингаївського домінантною є лірично-інтимна експресивність. Пісенна творчість А. Демиденка визначається мажорною тональністю. Мова ПП В. Крищенка позначена високим психологізмом образотворення.
5. Лексичний повтор в аналізованих ПП виконує ритмоорганізаційну та експресивно-видільну функції. Номінативно-експресивні функції композиційних лексичних повторів реалізуються у текстах ПП в анафоричних (лексична анафора, перманентна лексична анафора), епіфоричних повторах слів, які у ПП служать ритмомелодійній організації тексту, а також виконують численні номінативно-експресивні функції, визначені сильною позицією початку та кінця рядка: виділення найістотнішого в описуваних подіях, стилізації часових параметрів розгортання дії чи її інтенсивності (дієслівний повтор), кількаразового синонімічного репрезентування особи з метою її характеризації, вираження психологічного стану ліричного героя, емоцій, переживань тощо.
Фігура повтору організовує не лише художньо-стильові зв’язки суміжних рядків, строф, а й виявляється локально ─ у межах рядка. Контактні, концентровані неварійовані та варійовані повтори відображають фольклорнопісенну особливість: через множину позначати інтенсивність чого-небудь. Такі повторювані одиниці у ПП створюють ефект спеціального підкреслення основного мотиву, надають рядкам певної музикально-ритмічної організації.
Зі стилістичного погляду в аналізованих ПП найбільше викликають інтерес варійовані повтори слів та словосполучень у номінативних ланцюжках (уведення епітета на позначення просторових, колірних, емоційно-психологічних, суб’єктивно-оцінних ознак референтів; включення займенникового інтимізованого епітета; введення образного порівняння).
Як мовно-естетичне явище слід розглядати симетричні побудови лексичних повторів-підхоплень. Ці фольклорнопісенні за походженням структури призначені викликати в уяві певні асоціації. За ритмічною організацією цей тип повтору відмінний за інтонацією: слово, словосполучення у кінці першого віршового рядка ніби стверджує закінчення мовообразу; початок другого ж завжди потребує продовження.
Провідна номінативно-експресивна функція синонімічного повтору ─ взаємопідсилення семантичної структури його складових та створення на цій основі в аналізованих ПП лірично-пісенної та публіцистичної експресії.
Дослідження повтору як стилістеми показує ЛСП і як зв’язномовну, текстоцентричну систему номінацій, об’єднаних сигніфікативно-репрезентативними функціями. ЛСП аналізованих пісенних текстів, таким чином, постає як система мовних одиниць, що забезпечують вертикальну семантичну зв’язність, лексико-тематичну підпорядкованість змістових елементів віршового тексту.
Лексико-семантичний повтор у ПП 60─80-х рр. ХХ ст. виявляється у таких типах організації: (1) перифрази; (2) наскрізний вертикальний мовообраз (лексичний неварійований повтор ключового слова-образу за межами строфи в усіх наступних; варіювання морфологічних ознак повторюваної одиниці, її сполучуваності; кореневий повтор; використання стилістичних функцій синонімії; звертання до ампліфікації; прийом варіювання сполучуваності ключових одиниць; асоціативно-образні мікротекстові системи). Всі ці типи лексико-семантичного повтору увиразнюють мікротекстові асоціації, доповнюють та розширюють контексти ПП. Отже, пісенний повтор ─ це жанрово-стильова ознака аналізованих текстів; фігура, що забезпечує структурні взаємодії компонентів ЛСП.
Таким чином, під поняттям лексико-стилістична парадигма пісенної поезії слід розуміти складну динамічну систему з двома рівноправними і взаємопов’язаними підпарадигмами ─ фольклоризмів і власне поетизмів, ─ складники яких скріплені єдністю типового, традиційного та індивідуально-авторського начал у стилістичному навантаженні лексико-тематичних груп для створення конкретно-чуттєвих образів, картинно-образних позначень, для мовно-естетичного моделювання наскрізних мотивів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Армія миру: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1975. 207 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 3).
2. Барви рідного краю: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1971. ─ 166 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 10).
3. Батьківщино, в дружбі ти могутня і прекрасна: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1977. 133 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 12).
4. Білаш О. І. Дві пісні: В супроводі ф-но. ─ К.: Мистецтво, 1969. ─ 7 с.
5. Білаш О. І. Вибрані пісні. К.: Муз. Україна, 1979. 20 с.
6. Білаш О. І. Купавонька: Вокальні твори в супроводі ф-но. К.: Муз. Україна, 1983. 85 с.
7. Білаш О. І. Любисток: Вокальні твори в супроводі ф-но. К.: Муз. Україна, 1970. 204 с.
8. Білаш О. І. Пісні, романси та хори. К.: Муз. Україна, 1991. ─ Вип. 3. 208 с.
9. Білаш О. І., Павличко Д. В. Таємниця твого обличчя: Вокальні твори українських поетів. К.: Муз. Україна, 1985. 111 с.
10. Білаш О. Пісні. ─ К.: Муз. Україна, 1987. ─ 60 с.
11. Білаш. О. І. Жайвори. ─ К.: Муз. Україна, 1978. ─ 60 с.
12. В сім’ї вольній, новій: Репертуар. зб. до шевченківських вечорів у школі. К.: Мистецтво, 1970. 116 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
13. Відлуння: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1972.─ 152 с.
14. Вітчизна Мати моя піснями багата: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1976. 134 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 11).
15. Вітчизни вірнії сини: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1970. 235 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 5).
16. Вокально-інструментальні ансамблі. ─ К.: Муз. Україна, 1986. 48 с. ─ (Б-чка муз. самодіяльності 1986. ─ № 5).
17. Гордість Вітчизни: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1965. 121 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
18. Демиденко А. В ім’я життя. Пісні радянських композиторів. ─ К.: Муз. Україна, 1985. ─ 110 с.
19. День прийдешній: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1972. 136 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 19).
20. Дума про хліб: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1978. 124 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
21. Жербін М. Романси на вірші українських поетів. К.: Муз. Україна, 1981. 143 с.
22. З джерел братерства: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1974. 134 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 11).
23. Завжди на посту: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1976. 110 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─№ 5).
24. Заспіваймо собі: Пісенник / Упоряд. Д. М. Федока. Ужгород, 2001. 208 с.
25. Зустріч з друзями: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1973. 158 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
26. Івасюк В. Життя як пісня: Спогади та есе / Упоряд. П. Нечаєва. Чернівці: Букрек, 2003. 216 с.: іл.
27. Івасюк В. Пісні. ─ К.: Муз. Україна, 1982. 168 с.
28. Його величність робітничий клас: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1975. 157 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності. ─ № 15).
29. Кибіч Я. Назарій Яремчук: Я піснею вернуся до життя. ─ Чернівці: Прут, 2003. 327 с.
30. Крищенко В. Пісні, поезії. К.: Мистецтво, 1995. 159 с.
31. Крищенко В. Спаси мене, пісне. К.: Віра Інсайт, 2001. 232 с.
32. Луценко Д. А я люблю, люблю: Пісні. ─ Л.: Український письменник, 1995. 259 с.
33. Ми з Верховини: Твори з репертуару Державного Закарпатського заслуженого народного хору. Л.: Мистецтво, 1964. 97 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
34. Нагнибіда М. Якщо ти любиш: Вокальні твори на слова українських поетів. К.: Муз. Україна, 1974. ─ 71 с.
35. Негода М. Слово про матір. К.: Рад. письменник, 1979. 86 с.
36. Новий рік у клубі: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1969. 189 с. ─ (Б-чка худож. самодіяльності).
37. Новий рік: Репертуар. зб. К.: Мистецтво, 1963. 185 с.
38. Олійник Б. Сива ластівка. ─ К.: Веселка, 1979. ─ 100 с.
39. Павличко Д. Романси. К.: Муз. Україна, 1964. ─ 48 с.
40. Пашко А. Кольори щастя: Вокальні твори на слова українських поетів. ─ К.: Муз. Україна, 1990. ─ 35 с.
41. Пісні радіо, кіно і телебачення. ─ К.: Муз. Україна, 1987. 44 с. ─ (Б-чка муз. са