БАГАТОЗНАЧНІСТЬ ДІЄСЛІВ КОНКРЕТНОЇ ФІЗИЧНОЇ ДІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Краткое описание

Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

Шумейкіна Алла Володимирівна

УДК 811.161.2’367.625

Багатозначність дієслів конкретної фізичної дії
в СУЧАСНІЙ українській ЛІТЕРАТУРНІЙ мові

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник

Грищенко Арнольд Панасович

доктор філологічних наук, професор
академік АПН України

Київ 2007
Зміст

перелік умовних позначень - 4
ВСТУП - 6
Розділ 1 . Теоретичні проблеми лексичної полісемії
1.1. Багатозначність як мовна універсалія та фундаментальна характеристика мови. Проблематика дослідження багатозначного слова - 12
1.2. Структура багатозначного слова - 26
1.3. Класифікація семантичних дериватів: види і типи значень - 39
1.3.1. Архаїчні значення - 40
1.3.2. Сленгові значення - 42
1.3.3. Оказіональні значення - 43
Висновки до І розділу - 46
Розділ 2. Семантична структура та функціонування багатозначних дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта
2.1. Словникове тлумачення дієслівної лексеми з семантикою створення об’єкта - 47
2.2. Підгрупа лексем з первинною семантикою „створювати об’єкт з параметричною характеристикою довжини” - 53
2.3. Підгрупа лексем з первинною семантикою „створювати об’єкт з параметричною характеристикою висоти” - 72
2.4. Підгрупа лексем з первинною семантикою „створювати об’єкт з параметричною характеристикою глибини” - 80
Висновки до ІІ розділу - 98
Розділ 3. Семантична структура та функціонування багатозначних дієслів конкретної фізичної дії з семантикою зруйнування і пошкодження об’єкта
3.1. Особливості семантичної структури дієслівних лексем з семантикою зруйнування та пошкодження об’єкта - 99
3.2. Підгрупа лексем з первинною семантикою „руйнувати, обертати на руїни, знищувати об’єкт” - 106
3.3. Підгрупа лексем з первинною семантикою „розділяти об’єкт на частини” - 121
3.4. Підгрупа лексем з первинною семантикою „обробляти поверхню об’єкта” - 140
3.5. Підгрупа лексем з первинною семантикою „розбивати, роздрібнювати об’єкт” - 152
3.6. Підгрупа лексем з первинною семантикою „встромлювати, натискати, проколювати об’єкт” - 162
3.7. Підгрупа лексем з первинною семантикою „змінювати структуру поверхні об’єкта” - 173
3.8. Підгрупа лексем з первинною семантикою „температурно впливати на об’єкт” - 177
Висновки до ІІІ розділу - 183
Висновки -185
Список використаних джерел - 191
Список використаної літератури - 295
Додатки - 220

Перелік умовних позначень

АЯ абстрактне явище;
Д денотативне значення;
КД конотативно-денотативне значення;
К конотативне значення;
КП конкретний предмет;
КФД конкретна фізична дія;
ЛСВ лексико-семантичний варіант;
ЛСГ лексико-семантична група;
МП метафоричне перенесення;
СП семантична підгрупа;
СО семантична ознака (сема);
ФО фразеологічна одиниця;
V досліджувані перехідні дієслова;
Vств дієслова з семантикою створення об’єкта;
Vдестр дієслова з семантикою деструкції (зруйнування, пошкодження) об’єкта;
А іменник у функції суб’єкта/об’єкта/знаряддя/матеріалу і т. ін.;
А ім., род., дав., знах., оруд., місц. назви відмінків;
S суб’єкт дії;
O об’єкт дії;
Х арх архаїчне значення;
Х діал діалектне значення;
Х жарт жартівливе значення;
Х жарт-ірон жартівливо-іронічне значення;
Х заст застаріле значення;
Х оказ оказіональне значення;
Х пейор пейоративне значення;
Х рідко рідковживане значення;
Х сленг сленгове значення;
Х симв символічно-образне значення;
Х фам фамільярне значення;
Х фраз фразеологічно зв’язане значення;
→ знак похідності;
↔ інтердепенденція значень;
← переінтеграція значень.

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

СУМ

Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні / Ред. кол. І.К. Білодід (голова). К.: Наук. думка, 1970-1980. І ХІ т.

ВТСУМ

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К. Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. 1440 с.

ЕСУМ

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За заг. ред. О.С. Мельничука. К.: Наук. думка, 1982 1989. І ІV т.

СГ

Словарь української мови: В 4 т. / Упорядн. Б.Д. Грінченко. К.: Довіра, 1997. І ІV т.

СС

Словник сучасного українського сленгу / Упорядн. Т.М. Кондратюк. Харків: Фоліо, 2006. 350 с.

УРС

Українсько-російський словник: В 6 т. / Гол. ред. І.М. Кириченко. К.: Вид-во Академії Наук Української РСР, 1953. І VІ т.

ФС

Фразеологічний словник української мови: В 2 кн. / Ред. кол. Л.С. Паламарчук (гол.) та ін. К.: Наук. думка, 1993. 1 2 кн.

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку мовознавства семантичні дослідження, що охопили усі рівні мови, стали одним з провідних лінгвістичних спрямувань. У сфері лексикології увагу дослідників привертає проблема переносного значення слова, яка у наш час розробляється в руслі таких лінгвістичних напрямків, як семасіологія, когнітивна лінгвістика, прагмалінгвістика, стилістика, теорія лексикографії та ін. Вивчення співвідношень прямого значення з метафорично і метонімічно мотивованими переносними значеннями спрямовується на розкриття механізму вторинної номінації як засобу розвитку семантичної структури слова. Традиційно у лінгвістиці цей процес розглядається як багатозначність.
У східнослов’янській та зарубіжній лінгвістиці до цієї проблеми зверталися Н.Д. Арутюнова, Р.О. Будагов, В.Г. Гак, І.Г. Ольшанський, О.М. Селіверстова, І.В. Сентенберг, Г.А. Уфімцева, Дж. Лайонз, С. Ульман та ін. Вивченню регулярної полісемії, системних зв’язків між первинним і вторинними значеннями присвятили свої праці Ю.Д. Апресян, М.В. Нікітін, Л.О. Новиков, А.П. Чудинов, Д.М. Шмельов та інші мовознавці. В українському мовознавстві проблема полісемії розроблялася переважно на матеріалі іменників (В.С. Ващенко, А.П. Грищенко, М.П. Кочерган, Л.А. Лисиченко, І.А. Самойлова, Ж.П. Соколовська, О.О. Тараненко) та прикметників (О.Є. Марцинківська, Г.В. Межжеріна, А.М. Шамота, О.П. Штонь та ін.).
Проте, незважаючи на значні напрацювання з означеної проблеми, на сьогодні не з’ясовано питання про внутрішню впорядкованість (ієрархію) значень полісемантичних слів. Хоча дієсловам більшою мірою, ніж іншим частинам мови, властива здатність до значеннєвого оновлення та розширення семантичного обсягу, багатозначність дієслів залишається досі найменш вивченою лінгвістичною проблемою, зокрема недостатньо з’ясовано особливості розвитку багатозначності дієслів з семантикою створення, зруйнування та пошкодження об’єкта.
Звернення до названих дієслів як основного об’єкта дослідження багатозначності вмотивоване тим, що їхнє значення характеризується високим ступенем динамічності та варіативності і по-різному представлене в сучасній українській мові (як у системі), у мовленнєвій діяльності (нормі) і в мовленнєвому акті (тексті).
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена стійким інтересом сучасної лінгвістики до проблем аналізу лексико-семантичної системи мови та важливістю всебічного дослідження семантичних структур багатозначних дієслів, виявлення чинників, що зумовлюють дієслівне варіювання, та закономірностей перетворень у сфері вторинної номінації. Значеннєве наповнення і динаміка семантичних меж дієслова, своєрідність значень та форми їх зв’язку в дієслові потребують всебічного й ґрунтовного розгляду на засадах теорії валентності.
Основу дисертаційного дослідження становить розуміння мови як системи синтагматичних і парадигматичних відношень. Конкретний вияв цих відношень зумовлюється властивостями мовних одиниць, парадигматичні та синтагматичні ознаки яких взаємопов’язані. Наявність у дієслові тих чи інших синтагматичних і парадигматичних ознак дозволяє виділити у його семантичній структурі мінімальні компоненти (семи), завдяки яким воно набуває відповідних поєднувальних можливостей, а ті, у свою чергу, впливають на процес розвитку у дієслова тих чи інших семантичних дериватів.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науковою проблемою кафедри української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова „Теоретичні і лінгводидактичні проблеми граматики та лексикології”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 9 від 26 травня 2005 року) та схвалена Координаційною радою „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 18 від 17 червня 2005 року).
Об’єктом дисертаційного дослідження є дієслова конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування і пошкодження об’єкта, згруповані у межах цих лексико-семантичних груп як категорійно-лексичними семами ‘створювати’, ‘руйнувати’, ‘пошкоджувати’ об’єкт, так і специфічним набором диференційних семантичних ознак.
Предметом аналізу є вторинні переносні значення дієслів конкретної фізичної дії та виявлення шляхів утворення лексико-семантичних варіантів.
Більшість аналізованих лексико-семантичних варіантів дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування і пошкодження об’єкта є стилістично нейтральними, сфера їх функціонування сучасна українська літературна мова. Стилістично забарвлені дієслова з обмеженою сферою функціонування становлять 10 % від усіх досліджуваних. Аналізовані вербативи мають різну словотвірну структуру. Більшість із них є непохідними, серед мотивованих дериватів основну частину становлять віддієслівні утворення, які виникли на базі дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування і пошкодження об’єкта: гатити загатити, перегатити; різати вирізати, відрізати, зарізати, прорізати; топити розтопити; колоти заколоти, вколоти, розколоти тощо.
Метою роботи є з’ясування механізму розвитку багатозначності дієслів конкретної фізичної дії, специфіки семантичних відношень між значеннями та чинників розвитку переносних семем.
Для досягнення цієї мети ставилися такі завдання:
1) з’ясувати теоретичні проблеми лексичної полісемії, розкрити сутність багатозначності, виявити закономірності її розвитку;
2) дослідити та описати семантичну структуру багатозначних дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування та пошкодження об’єкта;
3) проаналізувати синтагматичні та парадигматичні параметри досліджуваних дієслів, встановити взаємозв’язок цих характеристик;
4) визначити валентнісні характеристики і дистрибутивну програмованість дієслів конкретної фізичної дії залежно від їхньої семантики;
5) виявити та описати лексико-семантичні варіанти багатозначних дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування та пошкодження об’єкта;
6) дослідити умови і механізми розвитку нових значень у дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування та пошкодження об’єкта;
7) описати узуальні, оказіональні, архаїчні, сленгові значення розглядуваних дієслівних лексем;
8) з’ясувати особливості функціонування полісемічних дієслів конкретної фізичної дії у синтаксичних побудовах.
Методи дослідження. Специфіка об’єкта і мета дослідження зумовили використання як основних описового методу, на підставі якого узагальнюються спостереження над зібраним фактичним матеріалом (опис значеннєвої парадигми дієслів), і методу компонентного аналізу (виділення лексико-семантичних груп і підгруп дієслів, визначення семної структури дієслівних значень, встановлення категорійно-лексичних, диференційних, експліцитних та імпліцитних семантичних ознак, визначення валентнісних та інтенційних характеристик дієслова). Як додаткові у дисертаційному дослідженні використовувалися дистрибутивний метод, на підставі якого визначаються загальні й часткові можливості сполучуваності дієслів відповідних ЛСГ, а також функціональний (простежується функціонування розглядуваних лексико-семантичних варіантів дієслів у синтаксичних структурах). Крім того, у дослідженні застосовано метод моделювання, який дозволяє представити семантичну структуру кожного дієслова формулою.
Джерела фактичного матеріалу. Матеріалом дослідження слугували дієслівні лексеми української мови, зафіксовані в Словнику української мови в 11-ти томах; у Великому тлумачному словнику сучасної української мови. Для уточнення семантики дієслів був використаний Словарь української мови за редакцією Б.Д. Грінченка, Українсько-російський словник у 6-ти томах, Фразеологічний словник української мови в 2-х томах, синонімічні, діалектні та сленгові словники. Аналіз конкретних значень дієслів здійснювався на прикладах речень, дібраних шляхом суцільної вибірки з текстів художнього, публіцистичного і наукового стилів та словників української мови.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що у дисертації вперше в українському мовознавстві комплексно досліджено значеннєву парадигму багатозначних дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування і пошкодження об’єкта, що розширює систему значень, зафіксованих у Словнику української мови в 11-ти томах. Уперше розглядалися не лише узуальні, а й оказіональні, сленгові та архаїчні значення, що є елементами сучасної мовної системи. Новою є також спроба системного опису денотативних, конотативно-денотативних і конотативних значень та чинників їх формування.
Теоретичне значення роботи полягає у поглибленому осмисленні семантичних структур багатозначних дієслів конкретної фізичної дії, що дозволить виявити чинники та закономірності формування вторинних значень дієслів, прогнозувати появу нових значень та уніфікувати їх опис. Дослідження лексико-семантичних варіантів дієслів поглиблює семасіологічну теорію в царині семантичних варіювань дієслівних предикатів у мовленнєвій діяльності, уможливлює упорядкування системи дієслівних значень української мови, накреслює перспективи дослідження інших лексико-семантичних груп дієслів, вивчення закономірностей співвідношення семантичних і синтаксичних характеристик дієслова як лексико-граматичного класу слів особливого типу.
Практична цінність дослідження. Положення та матеріали дисертації можуть знайти застосування у лекційних та практичних курсах з сучасної української літературної мови, а також у спецкурсах і спецсемінарах із лексикології, лексикографії та стилістики української мови. Результати дослідження можуть бути корисними при створенні навчаль

Список литературы

ВИСНОВКИ

Всебічний, комплексний аналіз багатозначних дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення, зруйнування і пошкодження об’єкта дозволяє зробити ряд висновків, що мають значення для вирішення актуальних питань лексикології сучасної української мови:
Багатозначність лексеми як знака мови означає наявність у слова кілька пов’язаних між собою значень з різними сигніфікативними програмами.
Процес розвитку лексичних значень є багатовекторним, зумовленим низкою чинників гносеологічного, психологічного, прагматичного і власне лінгвального характеру. Виникнення нових переносних значень у слів можна пояснити також екстралінгвальними чинниками. Крім згаданих, на семантичні зміни слова може впливати його контекстуальне оточення, звукове оформлення, граматична структура та лексична система, в якій існує слово. Закон семантичної аналогії, згідно з яким синоніми розвивають однакові переносні значення, є підтвердженням впливу на розвиток багатозначності системних зв’язків.
Семантична структура багатозначного слова це сукупність всіх лексико-семантичних варіантів слова, що перебувають між собою в парадигматичних відношеннях, та залежно від ступеня семантичної близькості до первинного значення характеризуються або слабким ступенем семантичної пов’язаності (поняттєва полісемія), або сильним ступенем пов’язаності та збереженням семантичної тотожності (функціональна полісемія).
Дієслова конкретної дії характеризуються ізоморфізмом граматичної і семантичної структур: семантичний зміст „діяч дія об’єкт”, що маніфестується значенням активного дієслова і його лівовалентним і правовалентним оточенням, відповідає узагальненому граматичному значенню, що передається структурою формальної валентності дієслова А ім V А знах. У семантиці перехідної дієслівної лексеми зафіксовані її суб’єктні та об’єктні зв’язки, суб’єктна та об’єктна спрямованість дії, тому семантичні варіанти дієслова формуються зазвичай у результаті складних взаємовідношень між дієсловом і тими розрядами слів, які можуть виступати у сполученні з ним.
Дієслівна полісемія ґрунтується на засадах логічної і семантичної валентності. Лексико-семантичні варіанти багатозначного дієслова можна ідентифікувати у відповідних контекстах, бо план змісту дієслівної лексичної одиниці реалізується не ізольовано, а в безпосередніх зв’язках з іншими лексемами у межах висловлення. Семантична валентність уточнює семантику логічних актантів на рівні таксономічних класів. Логічна та семантична валентності пов’язані між собою і визначають семантичну модель ситуації.
Проаналізований матеріал переконливо засвідчує, що між значеннями полісемантичної дієслівної лексеми і її сполучуваністю існує чітка кореляція. Значення дієслова опосередковане значенням поєднуваних з ним іменників. Денотатом дії у позамовній дійсності є ситуація, а суб’єкт і об’єкт, на які поширюється дія і з якими вона має зв’язок, є обов’язковими учасниками ситуації, тому аналіз семантики дієслова передбачає врахування семантики іменників, що заповнюють лівобічну і правобічну позицію та граматично пов’язані в реченні з дієсловом-предикатом. У формуванні нових значень дієслів конкретної фізичної дії беруть участь семантичні ознаки первинного значення, а також семантичні категорії суб’єкта та об’єкта дії, що уточнюють семантику дієслова. Визначальними для формування переносної семантики дієслів конкретної дії виступають семантичні категорії конкретності/абстрактності, істоти/неістоти, персональності/ імперсональності. Значення дієслова варіюється відповідно до семантики іменників, що виступають у ролі суб’єкта та об’єкта дієслівної дії: білка гризе горіхи совість гризе, дівчина поколола палець горе покололо душу, мати ріже хліб сурма ріже простір, вітер трощив чагарник мати трощила дітей, дід пиляв деревину дружина пиляла чоловіка тощо.
Для розмежування значень дієслова релевантними виступають такі ознаки: 1) певний відтінок у змісті; 2) поява нових контекстів сполучуваності; 3) зміна таксономічної (тематичної) сфери; 4) наявність емоційно-експресивного чи стилістичного забарвлення; 5) здатність сполучатися з прямим додатком (перехідність/неперехідність дієслова); 6) нова синтаксична поведінка; 7) втрата певних граматичних категорій, зокрема перехідності чи зміна форми виду; 8) зміна семантичної валентності, тобто сполучуваності зі словами в позиції суб’єкта та об’єкта; 9) форма числа іменників-заповнювачів лівобічної та правобічної позиції при дієслові-предикаті дії; 10) конкретизація прийменника в прийменниково-відмінкових конструкціях. Різні значення полісемантичного дієслова вступають у різні парадигматичні ряди. Віднесення різних ЛСВ до тієї чи іншої таксономічної сфери є ефективним засобом усунення неоднозначності.
Дієслова конкретної дії у первинному значенні сполучаються з іменниками з предметною семантикою у ролі об’єкта: різати рибу, рубати дрова, пиляти дошки, тесати колоди, кувати метал тощо. Поява іменників з абстрактною (пропозитивною) семантикою у ролі об’єктів при дієслові КФД веде до його узагальненості, дематеріалізує дієслово на взірець: різати душу, будувати гіпотези, зруйнувати стосунки, кремсати життя тощо; при цьому абстрактні іменники зазнають опредметнення, конкретизації. У сполученні з аналізованими підгрупами дієслів дії виступають різні тематичні групи абстрактних іменників, які представлені в табл. 3.8.
Дослідження семантичної структури та функціонування багатозначних дієслів КФД виявило, що для більшості дієслів з семантикою створення, зруйнування і пошкодження об’єкта характерна поняттєва полісемія. У семантичних структурах лексем аналізованих підгруп метафоричні значення домінують над метонімічними. Метафоричні перенесення зумовлені субкатегорійним варіюванням семи суб’єкта та об’єкта за категоріями конкретність/абстрактність, істота/неістота, персональність/ імперсональність, а також актуалізацією експліцитних та імпліцитних сем вихідного значення, розщепленням сем, аналогією, варіюванням акціональних характеристик дієслів, рідше зовнішньою подібністю дій, фонетичним оформленням дієслова, виникненням образно-символічних асоціацій, фразеологізацією контексту, семантичною конденсацією.
Семантичну деривацію завжди супроводжує зміна семантичної сполучуваності. За дієслівної метафоричної семантичної деривації відбувається зміна таксономічного класу актантів. Можна констатувати активне зрушення таксономічного класу суб’єкта та об’єкта у напрямку від людини, природних явищ, фізичних артефактів, техніки до інтелектуальних артефактів, соціальних та психічних явищ (зарубати ворога зарубати статтю, розтопити олово розтопити сумніви, ін).
Результатом метафоризації нерідко стає набуття дієсловом оцінної (найчастіше негативної) конотації. Перетворюючись у художньому творі з чисто лінгвістичної (первісно-поняттєвої) сутності в сутність художньо-образну, дієслово набуває нового емоційно-оцінного забарвлення. Так, дієслова фізичної дії, що зумовлюють живий суб’єкт та вказують на спосіб виконання дії, в прямому значенні оцінки не містять. У випадку метафоризації ці предикати переходять у сферу психічних станів людини, міжособистісних відношень та легко набувають оцінних конотацій: гризти невістку, пиляти сина, кувати лихо, копати яму комусь, колоти очі, свердлити поглядом, шпиняти жартами, шпигати язиками, варити воду, топити лій з когось тощо.
Нові значення дістають своєрідну граматичну спеціалізацію. Всю повноту граматичних ознак дієслова мають в основному значенні (Д1) та значеннях, що поширюють первинне (Д2, ДХ), коли дієслово сполучається з найменуванням особи активного діяча. В усіх інших вторинних значеннях граматичні категорії дієслова, зокрема виду, перехідності/неперехідності, особи, є неповними.
Аналіз семантичних структур дієслівних лексем показав, що у семантиці дієслів відбуваються два типи змістових зсувів: 1) перший пов’язаний зі зміною денотативних реалій та актантного оточення дієслова, тобто розширенням сфери співвіднесеності з предметами зовнішнього світу; 2) другий семантичний зсув пов’язаний із включенням до семантично-асоціативного поля слів на позначення абстрактних понять, у результаті чого відбувається переузгодження категорійної та денотативної сем за умови перенесення конкретних актантів на абстрактні актанти.
На семантичному рівні метафоризація зумовлює втрату частини сем вихідної семеми і появу нових сем у семантичній структурі похідної семеми. Метафоричні зрушення в семному складі семеми супроводжуються зрушеннями в характері суб’єктів і об’єктів, що сполучаються з метафоризованим дієсловом. Поява нових контекстів сполучуваності перенесеної назви пов’язана з метафоричним переходом зі сфери конкретної, фізичної до абстрактної: інтелектуальної, емоційної чи психічної.
Дієслівна метафора ґрунтується на зближенні та порівнянні двох дій за внутрішніми семантичними ознаками. Внутрішньослівними мотивантами похідних семем можуть виступаюти будь-які семи: сема мети дії, сема способу дії, сема характеру дієслівної дії, сема причини дії, сема кількісної характеристики матеріалу, сема перебігу дії у часі, сема характеру об’єкта дії, сема інтенсивності тощо.
Виникнення переносних значень не завжди зумовлюється появою асоціацій, а залежить також від тих системних відношень, синонімічних зв’язків, в які вступає дієслово. Цим, насамперед, пояснюється паралелізм лексико-семантичних парадигм дієслів свердлити, буравити; різати, сікти, рубати; колоти, штрикати, тикати. Семантична аналогія виступає важливим чинником формування переносних значень.
У процесі розвитку метонімічно мотивованої семеми дієсліова не відбувається втрати чи набування яких-небудь сем, здійснюється внутрішня перебудова семної структури: у результаті зміщення акцентів у семемі актуалізується і підкреслюється одна її частина, інша стає другорядною. З мовного погляду ця внутрішня перебудова семеми зумовлена зміною суб’єктної та об’єктної валентності дієслова.
Лексична метонімія як своєрідна модель формування семантичних дериватів багатозначного дієслова реалізуються за певними закономірностями, представленими в регулярних взаємозв’язках між порівнюваними предметами, явищами, ознаками чи діями, та здійснюються у певних напрямках від однієї семантичної сфери до іншої. Продуктивним щодо утворення вторинних семем у дієслів конкретної фізичної дії стало метонімічне перенесення на основі результативно-наслідкових зв’язків (суб’єктно-об’єктна метонімія) за моделями „дія → спосіб виконання дії”, „дія → результат цієї дії”, „дія → наслідок дії” та асоціативно-поняттєвих зв’язків (об’єктна метонімія) за моделями „матеріал → готовий об’єкт з цього матеріалу”, „дія видобування об’єкта тим спосом, який позначає дія”.
Цивілізаційні процеси, технічний прогрес, зміни в суспільстві викликали необхідність називати нові явища. Виникнення сленгізмів пов’язане з технократичним типом сучасної деривації, з таксономічним зсувом актантів з класу „Технічні артефакти” до класів „Людина”, „Інтелектуальні артефакти”, „Соціальні явища, події, ситуації”. Сленгові деривати гатити (ціну), мовчанка задовбала, різати диски, вирубатися від втоми, рубати в математиці, сікти в комп’ютерах та ін. є зразком мовної тенденції до технократизму та антропоцентризму, їх виникнення пов’язане із загальною тенденцією демократизації суспільства та мови.
Архаїчні семеми, що належать до маргінальних явищ мови, і застарілі значення, що використовуються в сучасному літературному мовленні для стилізації мовлення, відбивають живі процеси розвитку семантичної структури слова (ускладнення, спрощення, переінтеграція ЛСВ) та словникового складу мови загалом, а також взаємодію різних компонентів вихідного значення дієслова. Архаїзація значення зумовлюється архаїзацією контекстного оточення лексеми, а також зникненням відповідних мовних фактів: гризти „терти, тиснути (про взуття)”, кувати речі недобрії „плести плітки”, мостити „робити постоли”, варити „повчати, читати науку”.
Індивідуально-авторські (оказіональні) значення характеризуються невисокою частотністю вживання, новизною, стилістичним та емоційно-оцінним забарвленням: копирснути кудись „полетіти”, руйнувати увагу „заважати”, копати очима „дивитися”, гризти „розмивати”, мостити „недбало будувати що-небудь” тощо.
Стилістична диференціація та частота вживання має вплив на розвиток дієсловом вторинних значень, бо накладає обмеження на валентнісні зв’язки дієслова, ослаблює поєднувальну (дистрибутивну) спроможність лексем. Найбільш частотні дієслова мають широкий діапазон моделей сполучуваності, а отже, і більшу кількість значень; менш частотні дієслова характеризуються обмеженою кількістю моделей і низьким ступенем багатозначності. Так, низьким ступенем полісемічності характеризуються лексеми кремсати (4 ЛСВ), шпортати (4 ЛСВ), шпиняти (3 ЛСВ), крушити (5 ЛСВ), що функціонують як уснорозмовні або є рідковживаними.
У результаті вторинної номінації, що зумовлена логіко-поняттєвими, семантико-валентнісними або й словотвірними чи позамовними чинниками, розширюються значення дієслівних лексем не лише в системі мови, у мовленні, а й у стилістичних можливостях використання як синонімічних засобів, насамперед у художніх текстах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія. К.: Факт, 2003. 320 с.
2. Андрухович Ю. Дванадцять обручів: Роман. 3-тє вид. К.: Критика, 2005. 275 с.
3. Андрухович Ю. Перверзія: Роман. Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. 304 с.
4. Андрухович Ю. Рекреації: Роман. Львів: ЛА „ПІРАМІДА”, 2005. 144 с.
5. Багряний І. Сад Гетсиманський. К.: Наук. думка, 2005. 548 с.
6. Бандровський О.Г. Історія стародавнього світу: Підруч. для 6-го класу середньої школи. К.: Генеза, 1998. 320 с.
7. Воронько П.М. Твори: В 4-х томах. Т. 3: Поеми. К.: Дніпро, 1983. 375 с.
8. Гончар О.Т. Людина і зброя: Роман. К.: Український письменник, 1994. 287 с.
9. Гончар О.Т. Тронка: Роман у новелах // Гончар О.Т. Твори: В 2-х т. Т. 2.: Тронка; Твоя зоря: Романи. К.: Дніпро, 1983. С. 5 272.
10. Гуцало Є.П. Блуд: Україна: розпуста і виродження. К.: Укр. письменник, 1993. 173 с.
11. Дністровий А. Місто уповільненої дії: Роман. К.: Факт, 2003. 320 с.
12. Дністровий А. Патетичний блуд. Харків: Фоліо, 2005. 287 с.
13. Драч І.Ф. Крила: Поезії. - Харків: Фоліо, 2001. 75 с.
14. Драч І. Корінь і крона: Поезії. К.: Рад. письменник, 1974. 111 с.
15. Дрофань А. Останній рукопис // Про Остапа Вишню: Спогади / Упоряд. В.О. Губенко-Маслюченко, А.Ф. Журавський. К.: Рад. письм., 1989. С. 302-313.
16. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу: Роман. 8-е вид. К.: Факт, 2006. 176 с.
17. Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика. 3-є вид., доповн. К.: Факт, 2006. 352 с.
18. Загребельний П.А. Гола душа: Повість. Харків: Фоліо, 2003. 253 с.
19. Загребельний П.А. Євпраксія: Роман. Харків: Фоліо, 2003. 351 с.
20. Загребельний П.А. Європа 45: Роман. К.: Дніпро, 1985. 543 с.
21. Загребельний П.А. Роксолана: Роман у 2-х кн. Кн. 1: Вознесіння. Харків: Фоліо, 2003. 382 с.
22. Загребельний П.А. Юлія, або Запрошення до самовбивства: Роман / Худож.-оформлювач І.В. Осипов. Харків: Фоліо, 2003. 351 с.
23. І прадіди в струнах бандури живуть: Укр. романт. поезія: Зб. для серед. та ст. шк. віку / Упоряд., передм. та біограф. довідки П.П. Хропка. К.: Веселка, 1991. 239 с.
24. Карпа І. Перламутрове порно (Супермаркет самотності). Серія „text-драйв”. Роман. К.: ПП Дуліби, 2005. 216 с.
25. Карпенко-Карий І. (Тобілевич І.К.) Твори: В 3-х т.: Т. 3. Драматичні твори, листи, статті / Упоряд. П.М. Киричка та Л.Ф. Стеценка; прим. П.М. Киричка. К.: Дніпро, 1985. 373 с.
26. Карпенко М.І. Дієслово: Вибрані поезії. К.: Дніпро, 1980. 255 с.
27. Костенко Л. Берестечко: Історичний роман. К.: Укр. письм., 1999. 157 с.
28. Костенко Л. Маруся Чурай // Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. 2-ге вид., доп. К.: Наук. думка, 2005. С. 5 146.
29. Костенко Л. Поезії // Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. 2-ге вид., доп. К.: Наук. думка, 2005. С. 171 184.
30. Котляревський І.П. Енеїда: Поема / Приміт. Б. Деркача/ К.: Дніпро, 1988. 277 с.
31. Коцюбинський М. З глибини: Повість, новели. К.: Факт, 2005. 208 с.
32. Кривуцький І. Наша Іванка: Твір-спогади. Л.: Духовна вісь, 2003. 124 с.
33. Куліш М. Мина Мазайло // Куліш М. П’єси. К.: Наук. думка, 2001. С. 7 98.
34. Куліш М. Народний Малахій // Куліш М. П’єси. К.: Наук. думка, 2001. С. 101 186.
35. Куліш М. Маклена Граса // Куліш М. П’єси. К.: Наук. думка, 2001. С. 189 238.
36. Ле І. Хмельницький: Роман. К.: Рад. письм., 1957. 448 с.
37. Малишко А. Прометей: Вибрані твори. К.: Вид-во дитячої літератури „Веселка”, 1976. 198 с.
38. Мирний П. Твори в двох томах: Т. 2: Повість та оповідання. Роман. К.: Наук. думка, 1989. 640 с.
39. Нечуй-Левицький І.С. Вибрані твори. К.: Художня літ-ра, 1960. 553 с.
40. Олесь О. Поезія // Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. 2-ге вид., доп. К.: Наук. думка, 2005. С. 185 214.
41. Ольжич О. Цитаделя Духа. Братислава: СПВ, 1991. 246 с.
42. Павличко С. Листи з Києва. К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2001. 159 с.
43. Рильський М. Твори. К.: ЦК ЛКСМУ „Молодь”, 1966. 208 с.
44. Руданський С. Мазепа, гетьман український: Поема // П. Киричок. Степан Руданський і Крим. Твори. Сімферополь: Всеукраїнський інформ.-культ. центр, 2004. С. 28 46.
45. Самчук У.О. Марія. Хроніка одного життя: Роман / Підгот. тексту та післямова С.П. Пінчука. К.: Рад. письменник, 1991. 190 с.
46. Симоненко В. Поезія // Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. 2-ге вид., доп. К.: Наук. думка, 2005. С. 215 256.
47. Сосюра В. Вибране: Поезії та проза. К.: Рад. письменник, 1989. 237 с.
48. Стефаник В. Новели / Вступ. ст. та приміт. В.М. Лесина. 2-е вид. Ужгород: Карпати, 1984. 152 с.
49. Стельмах М. Кров людська не водиця. К.: Веселка, 1978. 254 с.
50. Стус В. Палімпсест: Вибране. К.: Факт, 2003. 432 с.
51. Стус В. Поезія // Поезія: Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. 2-ге вид., доп. К.: Наук. думка, 2005. С. 257 267.
52. Танюк Л.С. Монологи (театр, культура, політика). Харків: Фоліо, 1994. 383 с.
53. Тихий Н.М. Седмиця: Сім драматичних поем / Передм. Л.М. Новиченка. К.: Довіра, 1995. 383 с.
54. Тулуб З. Людолови: Історичний роман: В 2-х т. Сімфероп.: Таврія, 1980. Т. 2. 608 с.
55. Українка Л. Драматичні поеми / Упоряд. А. Полотай. К.: Дніпро, 1983. 495 с.
56. Українка Л. Осіння казка // Л. Українка. Твори в чотирьох томах: Т. 2. Упоряд. Н. Вишневська. К.: Дніпро, 1981. С. 3 36.
57. Українка Л. Кассандра // Л. Українка. Твори в чотирьох томах: Т. 2. Упоряд. Н. Вишневська. К.: Дніпро, 1981. С. 85 175.
58. Українка Л. У пущі // Л. Українка. Твори в чотирьох томах: Т. 2. Упоряд. Н. Вишневська. К.: Дніпро, 1981. С. 401 523.
59. Українські народні прислів’я та приказки (Серія „Морально-етичні скарби людства”) / Упоряд., передмова Д. Томашевський. 2-ге вид., доповн. і перероб. К.: МП Тендер”, 2005. 87 с.
60. Франко І. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1966. 792 с.
61. Хвильовий М. Твори в п’ятьох томах. Н.-Й. Балтімор Торонто: Смолоскип, 1984. Т. І. 2-е вид. 438 с.
62. Чугуєнко М. Україна, яка шокує: Лабіринти історії. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2004. 351 с.
63. Шевченко Т.Г. Кобзар. К.: Дніпро, 1974. 623 с.
64. Яновський Ю. Твори в п’яти томах. К.: Дніпро, 1982. 1 3 т.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328 с.
2. Алефіренко М.Ф. Лінгвокреативні процеси формування фразеологічної семантики // Мовознавство. 1988. № 5. С. 35 41.
3. Аллендорф К.А. Значение и изменение значений слов // Учен. зап. 1-го Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. 1965. Т. 32. С. 3 171.
4. Алтицева Л.Ю. Функціонально-семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 20 с.
5. Амосова Н.Н. К вопросу о лексическом значении слова // Вестник ЛГУ. Сер. история яз. и лит. Вып. 1. 1957. № 2. С. 160 163.
6. Амосова Н.Н. О синтаксическом контексте // Лексикографический сборник / Редкол. О.С. Ахманова и др. Вып. 5. М.: Изд-во иностр. и национ. словарей, 1962. С. 36 45.
7. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: ЛГУ, 1963. 208 с.
8. Апресян Ю.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурные семантические поля // Лексикографический сборник / Редкол. О.С. Ахманова и др. Вып. 5. М.: Изд-во иностр. и национ. словарей, 1962. С. 52 72.
9. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368 с.
10. Апресян Ю.Д. Экспериментальные исследования семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 251 с.
11. Арібжанова І.М. Семантико-синтаксична структура полівалентних дієслів-предикаторів у сучасній українській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. К., 1994. 188 с.
12. Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок: В 2 т. Л.: Вежа, 2000. І ІІ т.
13. Арнольд И.В. Полисемия существительного и лексико-грамматические разряды // Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. статей. С.-П.: Изд. С.-П. ун-та, 1999. С. 5 24.
14. Арнольд И.В. Потенциальные и скрытые семы и их актуализация в английском художественном тексте // Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. С.-П.: Изд-во С.-П. ун-та, 1999. С. 54 66.
15. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования. Л.: Просвещение, 1966. 202 с.
16. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл (Логико-семантические проблемы). М.: Наука, 1976. 383 с.
17. Арутюнова Н.Д., Ширяев Е.Н. Русское предложение. Бытийный тип: структура и значение. М.: Русский язык, 1983. 198 с.
18. Ахманова О.С. Основы компонентного анализа: Уч. пос. / Под ред. Є.М. Медниковой. М.: Изд. Моск. ун-та, 1969. 98 с.
19. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
20. Ашиток Н.І. Деривація багатозначного слова в говорах східнослов’янських мов. К.: Вид-во Півд.-Західн. залізниці, 2001. 203 с.
21. Багмут І.В. Семна структура іменникових звуколексем в українській мові // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. пр. / Відп. ред. А.П. Грищенко. Серія 10. Випуск 1. К.: НПУ, 2005. С. 107 115.
22. Басилая Н.А. Семасиологический анализ бинарных метафорических словосочетаний. Тбилиси: Изд-во Тбилиск. ун-та, 1971. 78 с.
23. Беляева Т.М., Хомяков В.А. Нестандартная лексика английского языка. Л.: ЛГУ, 1985. 136 с.
24. Бессонова Л.Е. О некоторых условиях возникновения энантиосемии // Проблемы лексической и категориальной семантики: Сб. ст. / Редкол. О.М. Соколов. Вып. 1. Симферополь: СГУ, 1980. С. 18 23.

25.