Засоби передачі слов’яноруського синтаксису у «простій» мові варіанта Мелетія Смотрицького (риторичний аспект)

Краткое описание

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

На правах рукопису

УДК 811.161.2’04’367

Кашета Юлія Валеріївна

Засоби передачі слов’яноруського синтаксису у «простій» мові варіанта Мелетія Смотрицького (риторичний аспект)

Спеціальність 10. 02. 01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Муромцев Ігор Вікторович,
кандидат філологічних наук, професор

Харків 2007

ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. Теоретична та джерельна база вивчення проблеми .... 12
1.1. Стан і перспективи лінгвістичного вивчення українських
гоміліарів 2-ї пол.XVI 1-ї пол. XVII ст. .............. 12
1.2. Учительне Євангеліє М.Смотрицького в контексті української
гомілійної традиції к. ХVI поч. XVII ст. ............... 23
1.2.1. Загальна характеристика жанру пам’ятки .................... 24
1.2.2. Мова «Євангелія Учительного...»: загальна характеристика,
проблеми термінології ................................................................... 35
1.2.3. Питання про джерела та взірці перекладу М.Смотрицького ..... 45
1.3. Теоретичні засади вивчення риторичного синтаксису ....... 63
1.4. Висновки ......................................... 68
Розділ 2. Cтруктурні та змістові особливості риторичної організації
тексту 70
2.1. Проблема визначення меж речення як головної структурної одиниці
тексту ................... 70
2.2. Пунктуація як засіб структурного членування тексту ....................... 73
2.3. Особливості структури і змістової організації тексту в Учительному
Євангелії М.Смотрицького .................................................................. 86
2.3.1. Структурні особливості передачі слов’яноруського тексту ... 86
2.3.2. Змістові відношення всередині речення: паратаксис і
гіпотаксис ......................................................................................... 93
2.3.3. Ознаки періодичного стилю в «Євангелії Учительному» 105
2.4. Висновки ...... 129
Розділ 3. Використання фігур риторики при передачі слов’яноруського
синтаксису в «Євангелії Учительному» .... 131
3.1. Теорія синтаксису образного у «Граматиці» М.Смотрицького .... 131
3.2. Фігури синтаксичного характеру в «Євангелії Учительному» ... 135
3.2.1. Фігури змістового рівня ....................... 136
3.2.2. Фігури вербального характеру ........................ 158
3.3. Висновки .. 177
Загальні висновки .. 181
Бібліографія ............................................ 186
Список використаних джерел .......... 204
Додаток ..... 206

ВСТУП
Різноаспектні дослідження з історичного синтаксису є актуальними для сучасної мовознавчої науки, адже на сьогодні синтаксис порівняно з лексикою, графікою, фонетикою та морфологією є найменш „обробленою” ділянкою українського історичного мовознавства. Певним внеском у заповнення цієї прогалини є наша дисертаційна робота, присвячена вивченню синтаксичних особливостей одного з варіантів української літературної мови поч. XVII ст. т. зв. „простої руської” мови варіанта Мелетія Смотрицького у порівнянні зі слов’яноруською мовою як одним із джерел її формування.
Аж до середини ХХ століття дослідження в галузі історії українського синтаксису переважно обмежувалися лише „окремими побіжними зауваженнями” [107, с. 3] найчастіше з приводу певних синтаксичних рис тієї чи іншої пам’ятки (П.Житецький [43, с. 1017, 2528], А.Назаревський [76, с.106109], І.Огієнко [83, с. 4547]). Слід також відзначити серію робіт Є.Тимченка, присвячених опису системи відмінків української мови поч.ХХст. з історичним коментарем [120; 121; 122; 123].
Інтерес до діахронічного вивчення синтаксичної системи української мови значно посилився у 2-й пол. ХХ ст., коли у вітчизняному мовознавстві почали з’являтися спеціальні роботи, присвячені проблемам формування і розвитку різних синтаксичних одиниць: синтаксичних функцій прийменників та сполучників (Ф.Ткач, М.Ковальська, О.Блик, Л.Гумецька, О.Мельничук), синтаксису відмінків і способів вираження членів речення (І.Нелюбова, О.Зарудняк, В.Сич), типів зв’язку у словосполученнях і реченнях (А.Москаленко, О.Мельничук, У.Єдлінська, В.Сич, Л.Бова-Ковальчук). Тоді ж виходять і перші системні монографії з історії українського синтаксису (роботи О.Безпалька [14], У.Єдлінської [38], І.Слинька [107]). Найповнішою і найґрунтовнішою з таких праць стала колективна монографія під назвою „Історія української мови. Синтаксис” (редактори А.Грищенко, В.Німчук, В.Русанівський та Г.Щербатюк), де процес становлення синтаксичної системи української мови досліджується на матеріалі великої кількості джерел, „на широкому хронологічному фоні та з урахуванням усіх її найголовніших складників” [52, с. 4, 9]. Підготувавши таке ретельне комплексне дослідження, авторський колектив цієї праці наголосив, однак, на тому, що „питання історичного синтаксису української мови потребують і надалі уваги з боку дослідників, причому успішному розв’язанню їх повинні сприяти результати багатьох часткових і узагальнюючих досліджень”, що повне їх висвітлення можливе „тільки при об’єднанні зусиль багатьох дослідників і використанні фактичних даних з якомога більшої кількості джерел різної хронологічної приналежності” [52, с. 9, 10]. Хоча впродовж кількох останніх десятиліть і були зроблені певні нові кроки у цьому напрямку, потреба у вивченні синтаксису українських пам’яток різних часів і стилів залишається актуальною і на сьогодні.
Це зумовило вибір теми і визначило дослідницькі завдання нашої дисертаційної роботи, спрямованої на порівняльний аналіз синтаксичних особливостей двох мовних систем слов’яноруської (церковнослов’янської) і т. зв. „простої руської” мов, які співіснували в один історичний період і обидві становили важливі етапи розвитку української літературної мови.
Розуміючи, що дослідження такого типу вимагають ретельного й виваженого добору фактичного матеріалу, ми з особливою увагою підходили до проблеми пошуку текстових джерел для роботи. Обираючи джерельну базу для порівняльного вивчення синтаксису слов’яноруської і «простої» мов, ми виходили з того, що нашій меті якнайкраще відповідатимуть пам’ятки однакової жанрово-стильової і близької часової приналежності, з аналогічними за змістом текстами. Пам’ятки, що мають усі ці необхідні характеристики, нам удалося знайти в одному з жанрів конфесійної літератури, серед ранніх друкованих видань церковнослов’янського і українського варіантів Учительного Євангелія, відомого в сучасній науці як збірка повчань Калліста.
Таким чином, головними джерелами цього дисертаційного дослідження стали церковнослов’янська і давньоукраїнська редакції збірки Калліста початку ХVII ст., представлені відповідно Крилоським Учительним Євангелієм (1606) і Учительним Євангелієм Мелетія Смотрицького (1616). Унікальна відповідність цих двох пам’яток потребам нашої роботи полягає у тому, що вони є різними перекладами одного твору, причому редакція М.Смотрицького являє собою перше (і фактично єдине аж до кінця XVIII ст. [79, с. 7]) друковане видання збірки Калліста у перекладі українською літературною мовою, тоді як крилоське видання є останньою на момент появи перекладу М.Смотрицького церковнослов’янською редакцією цього твору. Названі пам’ятки виявляють виразний композиційний і текстовий взаємозв’язок, і є вагомі підстави припускати, що саме Крилоська редакція 1606 року послужила взірцем і церковнослов’янським оригіналом для перекладу М.Смотрицького (обґрунтування цього положення подано у відповідному пункті теоретичного розділу дисертації). Пам’ятки перекладного характеру, до яких, зокрема, належить і Каллістове Учительне Євангеліє, завдяки можливості зіставити їх з оригіналом, з попередніми та наступними їх перекладами, є неоціненним джерелом для порівняльно-історичних мовознавчих студій, адже саме діахронічне дослідження мови пам’яток (лінгвістичне зіставлення різних їх редакцій) може дати найцікавіші результати при вивченні процесу становлення і розвитку літературної мови. Цінність таких джерел для вивчення історії українського синтаксису ще на початку XX ст. відзначив П.Житецький, досліджуючи мовні особливості українських перекладів Євангелія: „загальний хід синтаксичної перебудови мови у західноруській писемності зручніше за все спостерігати у перекладах Святого Письма на західноруську мову, оскільки у них можна порівнювати одну й ту саму думку, виражену двома мовами слов’янською і західноруською” [43, с. 11].
Ураховуючи все сказане вище, вважаємо, що обрані нами пам’ятки становлять багату джерельну базу для порівняльно-історичного аналізу досліджуваного нами варіанта давньоукраїнської літературної мови, зокрема для вивчення особливостей формування її синтаксичної системи.
Додатковими джерелами, що були залучені до роботи як порівняльний фактичний матеріал, стали відповідні за змістом фрагменти деяких попередніх українських рукописних Учительних Євангелій і перекладів Нового Заповіту, а також подібні за жанром твори польських проповідників 2-ї пол. XVI ст. протестантська і католицька постилі М.Рея та Я.Вуєка.
Обираючи тему і проблематику дисертаційної роботи, ми зважали також на актуальність вивчення історії конфесійного стилю української літературної мови та аналізу його стилістичних особливостей. У радянський період такі дослідження з відомих ідеологічних причин були небажаними у вітчизняному мовознавстві. Надолуження упущеного і заповнення цієї прогалини є одним із важливих завдань сучасних істориків української мови, адже, як зазначав відомий лінгвіст Ф.Філін, написати повну історію літературної мови можливо лише після вивчення мови „усіх писемних творів від початку писемності на Русі до нашого часу, не лишаючи поза увагою нічого важливого, істотного, причому на всіх рівнях мови” [130, с. 3]. Сподіваємося, що певним внеском у вирішення цієї проблеми стануть результати нашого дисертаційного дослідження.
Таким чином, проблематика даної дисертації бачиться відповідною до нагальних потреб розвитку української історичної лінгвістики, серед яких одне з чільних місць посідає потреба у вивченні різних проблем історичного синтаксису.
З огляду на жанрово-стильову приналежність пам’яток, що становлять джерельну базу дисертації, ми вирішили зосередити наше дослідження на риторичному аспекті. На нашу думку, риторико-синтаксичний аспект вивчення мови українських пам’яток ораторсько-проповідницького стилю (якими є, зокрема, Учительні Євангелія) є цікавим і важливим елементом порівняльно-історичних лінгвістичних досліджень, оскільки його результати можуть бути корисними не лише для вивчення історії синтаксису української літературної мови, але й для відтворення системи характерних для неї стилетворчих засобів на різних етапах формування окремих її стилів (у нашому випадку йдеться про особливості конфесійного стилю у пам’ятках ораторсько-проповідницької прози).
Мета нашої дисертаційної роботи полягає, отже, у тому, щоб на основі аналізу здійсненого М.Смотрицьким перекладу церковнослов’янської редакції збірки Калліста з’ясувати головні відмінності синтаксису «простої руської» мови, представленої варіантом М.Смотрицького, від синтаксису представленої у Крилоському Учительному Євангелії слов’яноруської мови «мелетіївського» типу, а також у визначенні характерних для «простої» мови поч. XVII cт. синтаксичних засобів оформлення риторичної прози.
Поставлена мета передбачає вирішення в роботі таких завдань:
1) шляхом порівняльного аналізу текстів досліджуваних пам’яток визначити основні засоби передачі слов’яноруського синтаксису, застосовані М.Смотрицьким при перекладі «простою» мовою церковнослов’янського варіанта твору;
2) виявити впроваджувані М.Смотрицьким при перекладі послідовні зміни на рівні пунктуації, структурного поділу та змістової організації тексту, граматичного оформлення синтаксичних конструкцій;
3) з’ясувати характер і причини цих змін у контексті аналізу найавторитетніших взірців, моделей і настанов риторики Речі Посполитої к.XVI поч.XVII століть;
4) подати системний опис і характеристику риторичних фігур синтаксичного рівня, наявних у тексті підготовленої М.Смотрицьким редакції твору, і з’ясувати стилістичну роль цих засобів.
Об’єктом аналізу у нашій роботі є синтаксичні одиниці різного рівня (словосполучення, прості і складні речення, надфразові єдності), представлені у мові Учительного Євангелія М.Смотрицького, а також їх слов’яноруські відповідники з тексту Крилоського Учительного Євангелія. Порівняльний аналіз особливостей функціонування таких одиниць у тексті і визначення риторико-стилістичних засобів передачі церковнослов’янських синтаксичних конструкцій в українській літературній мові поч.XVIIст., представленій варіантом М.Смотрицького, становлять предмет нашого дисертаційного дослідження.
Методи і прийоми дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань застосовано такі методи дослідження як: порівняльно-історичний, зокрема прийом зіставного аналізу (для визначення типових відмінностей між досліджуваними типами української літературної мови в засобах синтаксичного оформлення тексту); описовий (для опису, систематизації та класифікації виявлених засобів передачі слов’яноруських синтаксичних конструкцій у «простій» мові); іноді для з’ясування міри послідовності виявлених тенденцій перекладу М.Смотрицьким слов’яноруського тексту залучався також метод статистичного аналізу (див. пункти 2.3.1, 2.3.2).
Наукову новизну дослідження вбачаємо у тому, що:
воно є першою спробою синтаксичного аналізу «простої» мови варіанта Мелетія Смотрицького і дослідження риторичних особливостей її конфесійного стилю;
синтаксична система „простої” мови поч.XVIIст. у ньому вперше вивчається в порівнянні зі слов’яноруським синтаксисом як одним із джерел її формування;
робота підіймає проблеми такої малодослідженої царини української лінгвістики, як історичне перекладознавство.
Теоретичне значення роботи. Гадаємо, що результати цього дисертаційного дослідження можуть бути корисними для реконструкції синтаксичної системи «простої руської» мови; для визначення критеріїв структурного поділу текстів давньоукраїнських пам’яток та історичного аналізу ознак речення як одиниці синтаксису; для відтворення системи засобів риторичного синтаксису та для подальшого вивчення риторики конфесійного стилю української літературної мови й особливостей його формування у пам’ятках української релігійної літератури. Таким чином, робота є внеском у вивчення загальної історії української літературної мови.
Практичне значення роботи. Змістові положення й результати дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці навчальних курсів з історії української літературної мови, при написанні підручників та посібників з історичного синтаксису української мови, для проведення наукових семінарів та спецкурсів з риторики. Практичну користь має також додаток до дисертації глосарій використаних у роботі риторичних термінів, укладений на основі узагальнення праць із теорії риторики українських, російських, польських і литовських учених, а також оригінальних положень античної риторики Арістотеля, Цицерона та Квінтіліана.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема роботи відповідає науковим планам кафедри української мови філологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за програмою «Аналіз системи рівнів української мови XVII XXI століть». Дослідження проводилося в межах відповідних наукових напрямків, включених до комплексного плану науково-дослідної роботи ХНУ імені В.Н.Каразіна.
Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження проходили апробацію на двох міжнародних наукових конференціях „Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології” (Харків, жовтень 2004); „Актуальні проблеми слов’янської філології: лінгвістика і літературознавство”, секція „Слов’янські мови в їхній специфіці і взаємодії” (Бердянськ, вересень 2005); на конференції аспірантів філологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (Харків, березень 2006); на науково-методичному семінарі та засіданнях кафедри української мови філологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна.
Змістові положення дисертації відбито в чотирьох публікаціях, уміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України:
1. Стан і перспективи дослідження мови українських учительних Євангелій кінця XVI першої половини XVII ст. // Вісник Харк. нац. ун-ту. 2004. №631: Філологія. С. 2529.
2. Пунктуація і структурне членування тексту в „Учительному Євангелії” М.Смотрицького // Вісник Харк. нац. ун-ту. 2005. № 647: Філологія. С.811.
3. Синтаксичні особливості перекладу канонічного тексту в Учительному Євангелії Мелетія Смотрицького 1616 р. // Лінгвістичні дослідження. 2005. Вип. 15. С. 4351.
4. Історія жанру Учительного Євангелія у гомілійній традиції східних слов’ян // Вісник Харк. нац. ун-ту. 2006. № 727: Філологія. С. 3236.
Структура роботи визначається вирішуваними в ній завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (208 позицій), списку джерел фактичного матеріалу(11 позицій) та додатка. Загальний обсяг роботи становить 221сторінку, текстова частина 185 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз риторико-синтаксичних особливостей підготовленої Мелетієм Смотрицьким української редакції Каллістового Учительного Євангелія в порівнянні з її церковнослов’янським оригіналом дозволяє зробити висновки про певні загальні тенденції передачі слов’яноруського синтаксису у «простій руській» мові поч. XVII ст., представленій варіантом М.Смотрицького, а також виділити найпоказовіші відмінності між аналізованими типами літературної мови у сфері риторичної організації прозових текстів.
Пам’ятки, що були обрані за джерела цього дисертаційного дослідження, Крилоське Учительне Євангеліє 1606 р. і «Євангеліє Учительне» М.Смотрицького 1616 р. є різними редакціями одного твору (збірки повчань Калліста) і репрезентують різні типи літературної мови, обидва з яких в один історичний період обслуговували сферу української конфесійної літератури.
Жанрова приналежність досліджуваних пам’яток актуалізує потребу у зверненні до риторичного аспекту під час аналізу їх синтаксичних особливостей, оскільки синтаксичні структури несуть у собі не лише певне граматичне значення, але є також засобами матеріального вираження та модифікації думки, а отже, беруть участь у реалізації загальної комунікативної мети текстів проповідей, де констатація певних змістових положень супроводжується настановою на схилення аудиторії до їх акцептації. Відповідно до цього, послідовні зміни в синтаксичному оформленні тексту, впроваджувані М.Смотрицьким при перекладі слов’яноруського оригіналу «Євангелія Учительного», значною мірою пояснюються загальними моделями й настановами риторики, які складали теоретичне підґрунтя письменницької практики у Речі Посполитій к. XVI поч. XVII ст.
Проведений нами порівняльний аналіз синтаксичних особливостей слов’яноруської і української редакцій збірки Калліста поч. XVII ст. виявив низку показових відмінностей між ними на таких рівнях організації тексту:

1. Формальне визначення меж речення.
Порівняно з текстом слов’яноруської редакції Учительного Євангелія, у творі М.Смотрицького спостерігається помітна стабілізація синтаксичних функцій великої літери і крапки як основних формальних показників початку і кінця речення, що суттєво збільшує шанси коректного виділення речення як відносно незалежної синтаксичної структури й уможливлює його аналіз як самостійної структурної одиниці тексту.
2. Пунктуаційне оформлення тексту.
У сфері постановки розділових знаків текст перекладу М.Смотрицького засвідчує такі тенденції:
а) урізноманітнення системи засобів пунктуації (зокрема, введення знака дужок при перекладі певних змістових положень оригінального тексту);
б) послідовніше розрізнення інтонаційно-логічних умов постановки розділових знаків, що виявляється, зокрема, у регулярнішому вживанні знака «;» на кінці питальних висловлювань;
в) формальна універсалізація знака крапки й усталення її логіко-синтаксичного значення як показника повного завершення думки (відсутність знака малої крапки й заміна її при перекладі іншими пунктуаційними знаками).
Хоча аналіз умов уживання розділових знаків у текстах досліджуваних нами пам’яток показує, що в основі пунктуаційних систем як слов’яноруської, так і «простої руської» мови лежить передусім інтонаційний принцип, а синтаксичні поділи тексту відбиваються пунктуацією лише настільки, наскільки вони збігаються з його інтонаційними поділами, пунктуаційні зміни, впроваджувані М.Смотрицьким при перекладі, свідчать про початки переходу від суто інтонаційного до інтонаційно-логічного значення пунктуації. Цей факт також підтверджується відсутністю в його творі знаків, які, згідно з теоріями пунктуації XVI XVII ст., відображають найменші інтонаційні поділи тексту.
3. Структурне членування тексту.
На рівні структурної організації тексту твір М.Смотрицького виявляє такі тенденції синтаксичного переоформлення слов’яноруського оригінального
тексту при перекладі:
а) тяжіння до об’єднання текстових одиниць у більші за обсягом синтаксичні структури, що супроводжується увиразненням формальних і змістових зв’язків між елементами утворюваних у такий спосіб синтаксичних одиниць;
б) формальна реорганізація структурних одиниць тексту внаслідок його змістової ампліфікації, увиразнення (або встановлення нових) логічних зв’язків між певними змістовими положеннями, що веде до суттєвого зростання питомої ваги у тексті складних речень (≈93% від загальної кількості), а особливо великих за обсягом складнопідрядних речень розгалуженої структури.
4. Змістові відношення всередині речення.
На рівні організації змістових відношень усередині речень текст редакції М.Смотрицького засвідчує посилення й послідовнішу, ніж у слов’яноруському варіанті твору, реалізацію таких тенденцій:
а) переважання сполучникового зв’язку над безсполучниковим (найпослідовніше засвідчується змінами в оформленні протиставних відношень);
б) увиразнення формальних засобів передачі змістових відношень між частинами складного речення (урізноманітнення системи сполучників і сполучних слів, збільшення кількості сполучних засобів при перекладі складних речень);
в) перевага гіпотаксису над паратаксисом. Настанова на гіпотактичний виклад думки у тексті редакції М.Смотрицького виявляється в таких засобах і тенденціях синтаксичної трансформації слов’яноруського тексту, як: переклад підрядними конструкціями дієприкметників; підметів, додатків та обставин, виражених інфінітивом; складних іменних конструкцій зі значенням множинності, збірності шляхом розбивання їх на суб’єкт і предикат; уведення формальних ознак гіпотаксису при перекладі аналітичних форм наказового способу.
Аналіз теоретичних настанов риторики щодо укладання прозових текстів, а також підсумування результатів наявних у мовознавстві досліджень, присвячених загальним тенденціям розвитку риторичної прози Речі Посполитої 2-ї пол. XVI поч. XVII ст., ведуть до висновку про те, що відмінності твору М.Смотрицького від слов’яноруської редакції збірки, виявлені нами на рівні структурного і змістового оформлення тексту, а саме: багаточленність і розгорнута синтаксична структура речень; увиразнення взаємозалежності й логічних зв’язків між їх частинами; інверсійне розташування головної та підрядних частин у складному реченні; тенденція до послідовного підпорядкування складових елементів змістових положень тощо значною мірою пов’язані з дотриманням М.Смотрицьким періодичного стилю літературного письма.
Трансформація синтаксичної структури слов’яноруського тексту при перекладі його «простою руською» мовою доволі часто застосовується М.Смотрицьким з метою утворення різного типу риторичних фігур, що виступають допоміжними засобами реалізації комунікативної мети проповідей, які складають збірку. Оскільки аналізований нами твір належить до групи традиційних Учительних Євангелій, для котрих є характерним якомога точніше збереження оригінального змісту гомілій, застосування М.Смотрицьким нових риторико-стилістичних прийомів, зокрема риторичних фігур синтаксичного характеру, частіше спостерігається на вербальному рівні організації тексту, ніж на змістовому. До найпоказовіших відмінностей редакції М.Смотрицького від її слов’яноруського оригіналу в системі риторичних фігур синтаксичного характеру належать:
а) збільшення кількості фігур додавання та підкріплення, пов’язане з реалізацією прийому ампліфікації тексту однієї з найважливіших теоретичних настанов української гомілетики XVII ст.;
б) послідовне зменшення кількості фігур віднімання і заміна їх при перекладі на протилежні до них фігури per adiectionem, побудовані за принципом додавання елементів;
в) зміни в порядку розташування елементів синтаксичних конструкцій, пов’язані з перерозподілом змістових акцентів;
г) синтаксична трансформація частин складного речення з метою досягнення змістового й формального паралелізму між висловлюваннями, що складають фразу.
Таким чином, упроваджувані М.Смотрицьким при перекладі послідовні зміни в системі засобів синтаксичного оформлення тексту значною мірою пов’язані з дотриманням базових засад гомілетики (настанова на утримання контакту з аудиторією, прагнення до персвазійного та сугестивного впливу на свідомість реципієнта з метою схилення його до акцептації стверджуваних проповідником ідей тощо) та засвідчують реалізацію загальних тенденцій риторичного письма. Це вводить «Євангеліє Учительне» М.Смотрицького в загальний контекст сучасних йому зразків європейської проповідницької прози.
У цьому дисертаційному дослідженні риторичне використання М.Смотрицьким засобів перекладу слов’яноруського синтаксису розглянуто переважно на рівні elocutio. Однак для більш комплексного й системного аналізу особливостей застосування цих засобів було б корисно докладніше дослідити їх риторичні функції в контексті реалізації перекладачем засад і моделей inventio та dispositio, що відкриває перспективи для подальших досліджень у цьому напрямку.

Бібліографія

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика: Навч. посібник. Львів: Світ, 2001. 240 с.
2. Аверинцев С.С. Античный риторический идеал и культура Возрождения // Античное наследие в культуре Возрождения: Сб. ст. / Отв. ред. В.И. Рутенбург. М.: Наука, 1984 . 285 с.
3. Ажнюк Л.В. Стилістичний синтаксис універсалів канцелярії Богдана Хмельницького // Мовознавство. 1993. № 4. С. 4753.
4. Ажнюк Л.В. Функціональний синтаксис директивних документів XVI середини XVII ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1996. 18 с.
5. Александров Д.Н. Риторика: Учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ, 1999. 534 с.
6. Аннушкин В.И. Композиция и терминология первой русской «Риторики» // Риторика и стиль: Сб. ст. М.: Изд-во МГУ, 1984. С. 4268.
7. Аннушкин В.И. Первая русская риторика (1620) // История русской риторики: Хрестоматия / Сост. В.И. Аннушкин. М.: Флинта Наука, 2002. С. 4263.
8. Античные теории языка и стиля / Под ред. О.М. Фрейндберг. М.;Л.: Б.и., 1936. 343 с.
9. Апресян Г.З. Ораторское искусство. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. 255с.
10. Аристотель. Риторика: Пер. с древнегреч. / Пер. Н.Платоновой // Античные риторики / Под ред. А.А. Тахо-Годи. М.: Изд-во МГУ, 1978. С. 15164.
11. Аристотель. Риторика: Пер. с древнегреч. / Пер. О.П. Цыбенко // Аристотель. Риторика. Поэтика. М.: Лабиринт, 2005. С. 5165.
12. Безменова Н.А. Риторика и аргументация // Языковая практика и лингвистическая теория: Сб. ст. М., 1981. 211 с.
13. Безменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. М.: Наука, 1991. 215 с.
14. Безпалько О.П. Нариси з історичного синтаксису української мови. К.: Рад. школа, 1960. 236 с.
15. Блик О.П. З історії сполучників підрядності в українській мові: На матеріалах документів канцелярії Б. Хмельницького // Наук. записки Київ. пед. ін-ту. 1958. Т. 29. С. 1529.
16. Бова-Ковальчук Л.П. Синтаксичні особливості «Перестороги»: Типи простого речення // З історії української та інших слов’янських мов: Зб.ст. К.: Наук. думка, 1965. С. 314.
17. Борковский В.И. Сравнительный исторический синтаксис восточнославянских языков: Бессоюзные сложные предложения, сопоставляемые со сложноподчиненными. М.: Наука, 1972. 158 с.
18. Булаховський Л.А. Історичний коментарій до української літературної мови // Булаховський Л. Вибрані праці: У 5 т. Т.2: Українська мова. К., 1977. С. 217569.
19. Волков А.А. Основы риторики: Учеб. пособие для вузов. М.: Академический Проект, 2005. 304 с.
20. Волков А.А. Курс русской риторики: [Web-ресурс] // http://lib.eparhia-saratov.ru/books/03v/volkov/ritorika.html
21. Вомперский В.П. Риторики в России XVII XVIIIвв. М.: Наука, 1988. 180 с.
22. Галятовський І. Наука албо способ зложеня казаня // Галятовський І. Ключ разуміння: Факс. з вид. 1665 р. К.: Наук. думка, 1985. (Пам’ятки української мови). 114 с.
23. Гардзанити М. „Учительное Евангелие” Мелетия Смотрицкого в контексте церковнославянской традиции евангельской гомилетики и проблема перевода евангельских чтений // Traduzione e rielaborazione di Polonia Ucraina e Russia XVI XVII secolo. Alessandria, 1999. С. 167186.
24. Гаспаров М.Л. Фигуры стилистические // Литературный энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1987. С. 466.
25. Гаспаров М.Л. Античная риторика как система // Античная риторика: Риторическая теория и литературная практика. М.: Наука, 1991. С. 2759.
26. Головащенко С.І. Біблієзнавство: Вступний курс: Навч. посібник. К.: Либідь, 2001. 495 с.
27. Гонис Д. Цариградският патриарх Калист І и «Учителното Евангелие» // Palaeobulgarica. Старобългаристика. 1982. № 2. С. 4050.
28. Грузинский А.С. Из истории перевода Евангелия в Южной России в XVI веке: Летковское Евангелие // Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. К., 19111912. Кн. 2122, 23. С. 81124, 4374.
29. Гумецька Л.Л. З історичної стилістики української мови // Слово і труд. К.: Наук. думка, 1976. С. 8892.
30. Деметрий. О стиле // Античные риторики / Под ред. А.А. Тахо-Годи. М.: Изд-во МГУ, 1978. С. 237285.
31. Дмитриев М.В. «Евангелие Учительное» как памятник религиозно-философской мысли восточнославянского средневековья // Отечественная философская мысль XIXVII вв. и греческая культура. К.: Наук. думка, 1991. С. 229237.
32. Дмитриев М.В. Православная проповедь в Речи Посполитой во второй половине XVI первой половине XVII в. (по материалам рукописных учительных Евангелий и четьих сборников) // Prawosławie w Polsce i Katolicyzm w Rosji. Католицизм в России и Православие в Польше. Warszawa, 1997. S. 99107.
33. Дмитриев М.В. Православие и Реформация. Реформационные движения в восточнославянских землях Речи Посполитой во второй половине XVІв. М.: Изд-во МГУ, 1990. 135 с.
34. Добосевич У.Б. Мова і стиль рукописних учительних Євангелій кінця XVІ початку XVІI ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук. Львів, 1997. 17 с.
35. Добосевич У.Б. Релігійне письменство у формуванні української книжної мови XVI 1-ї пол. XVII ст. // Християнство й українська мова: Матеріали наук. конф. (Київ, 56 жовтня 2000 р.). Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. С. 353361.
36. Довга Л. До питання про напрямки і перспективи дослідження українських недільних проповідей XVII ст. // Діалог культур. Т. 2. Святе Письмо в українських пам’ятках. К., 1999. С. 119129.
37. Єдлінська У.Я. Багаточленне речення в листах Богдана Хмельницького // Дослідження і матеріали з української мови: [Зб. ст.]. Т.1. К.: Вид-во АН УРСР, 1959. С. 5564.
38. Єдлінська У.Я. Питання історичного синтаксису української мови: На матеріалі листів Б.Хмельницького. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 107 с.
39. Єдлінська У.Я. Церковнослов’янська лексика в українських Учительних євангеліях XVII ст. // Тези доп. та повідом. ІІІ республік. славіст. конф. „Потебня О.В. і деякі питання сучасної славістики”. Харків, 1960. С. 5557.
40. Єдлінська У.Я. До питання про взаємодію книжних і народних елементів в українській літературній мові XVII ст. // Дослідження і матеріали з української мови. Т. 4. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. С. 5265.
41. Елеонская А.С. Русская ораторская проза в литературном процессе XVII в. М.: Наука, 1990. 224 с.
42. Житецкий П. Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII в.: С приложениями словаря книжной малорусской речи по рукописи XVII в. К.: Тип. Корчак-Новицкого, 1889. 162 + 102 с.
43. Житецкий П. О переводах Евангелия на малорусский язык // Изв. ОРЯС. Спб., 1905. Вип. 10, Кн. 4. С. 165.
44. Загальні відомості про Біблію [Передмова] // Святе Письмо Старого та Нового Заповіту: Повний переклад, здійснений за оригін. євр., арам. та гр. текстами. К.: Укр. Бібл. Тов-во, 1992. C.VIXVII.
45. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Україні: Книга перша: 15741700. Львів: Вища школа, 1981. 135 с.
46. Зведений словник застарілих тамаловживаних слів: [Web-ресурс] // http: // litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.html 235 k. еезhh
47. Звонська-Денисюк Л.Л. Грецька мова Нового Заповіту: Підручник для духовн. навч. закладів. К.: Укр. Бібл. Тов-во, 2002. 288 с.
48. Ісаєвич Д. Літературна спадщина Івана Федорова. Львів: Вища школа, 1989. 192 с.
49. Історичний словник українського язика / Зредаґував проф. Є. Тимченко. Т. 1 (АЖ). Харків; Київ: Держ. вид-во України, 1930. 947 с.
50. Историческая грамматика русского языка: Синтаксис. Сложное предложение / Под ред. В.И. Борковского. М.: Наука, 1979. 461 с.
51. История проповедничества на Руси: Курс лекций: [Web-ресурс] // http://lib.eparhia-saratov.ru/books/noauthor/preaching.html
52. Історія української мови: Синтаксис / Грищенко А.П., Німчук В.В., Русанівський В.М., Щербатюк Г.Х. К.: Наук. думка, 1983. 504 с.
53. Каратаев И.П. Описание славяно-русских книг, напечатанных кирилловскими буквами. Т.1: 14911652. Спб., 1883. 325 с.
54. Квинтилиан Марк Фабий. Двенадцать книг риторических наставлений: В 2-х т.: Пер. с лат. / Пер. А.Никольского. Спб., 1834. Т. 12.
55. Клюев Е.В. Риторика: Инвенция. Диспозиция. Элокуция. М.: Приор, 2001. 272 с.
56. Козаржевский А.И. Античное ораторское искусство. М.: Изд-во МГУ, 1980. 71 с.
57. Корольков В.И. К теории фигур // Сб. науч. трудов Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. 1974. Вып. 78. С. 6093.
58. Кочиш М. Описание украинского гомилиария 1588 года // Другий міжнар. конгрес україністів. Мовознавство. Львів, 1993. С. 2628.
59. Кочубинський А. Учительна Євангелія з с. Братковичі 1604 р. // Отчет о 32-м присуждении наград графа Уварова. Спб., 1892. № 32. С. 225249.
60. Левченко Т.А. «Ключ розуміння» Іоанникія Галятовського як явище риторичної культури Бароко: Автореф. дис. канд. філол. наук. Харків, 2003. 18 с.
61. Лесюк М. Павло Житецький про становлення української літературної мови в XVI XVII ст. // Другий міжнар. конгрес україністів. Мовознавство. Львів, 1993. С. 2833.
62. Максименко Ф.П. Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у львівських збірках (1574 1800). Львів: Вища школа, 1975. 127 с.
63. Маслов С.И. Казанье Мелетия Смотрицкого на честный погреб о. Леонтия Карповича // Чтение в Историческом обществе Нестора-летописца. К., 1908. Кн. 20. Вып. 2. С. 101119.
64. Маслов С.И. Кирилл Транквиллион Ставровецкий и его литературная деятельность. К.: Наук. думка, 1984. 246 с.
65. Маслюк В.П. Із спостережень над першою вітчизняною риторикою 1636 року «Оратором Могилянським» Й.Кононовича-Горбацького // Іноземна філологія. 1974. Вип. 36. С. 2833.
66. Маслюк В.П. Латиномовні поетики і риторики XVII першої половини XVIIІ ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. К.: Наук. думка, 1983. 235 с.
67. Матхаузерова С. Древнерусские теории искусства слова. Прага: Univerzita Karlova, 1976. 145 c.
68. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посібник для вузів. К.: Вища школа, 2003. 226 с.
69. Мельничук О.С. Історичний розвиток системи відносних слів в українській мові // Слов’янське мовознавство. 1962. Вип.4. С. 80122.
70. Мельничук О.С. Основні лінії розвитку складнопідрядних речень у слов’янських мовах. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 65 с.
71. Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. К.: Наук. думка, 1966. 823 с.
72. Миловановиħ Ч. Учитељно jеванђеље патриjарха Калиста у словенскоj и византиjскоj књижевности // Зборник радова Византолошког Института. 1983. № 22. С. 149163.
73. Михайлов А.В. К вопросу об Учительном Евангелии Константина, епископа Болгарского // Древности. Труды Славянской комиссии Императ. моск. археол. о-ва. Т.1. М., 1895. С. 76133.
74. Морозова Н.А., Темчин С.Ю. Об изучении церковнославянской письменности Великого княжества Литовского // Krakowsko-Wileńskie studia slawistyczne. T. 2. Kraków, 1997. S.739.
75. Москаленко А.А. Синтаксис простого речення давньоукраїнської і української мови. Одеса: Б.в., 1959. 216 с.
76. Назаревский А. Язык Евангелия 1581 года в переводе В. Негалевского // Киевские университетские известия. К., 1911. № 8, 12. С. 140, 106136.
77. Немировский Е.Л. Иван Федоров в Белоруссии. М.: Книга, 1979. 176 с.
78. Німчук В.В. Граматика Мелетія Смотрицького перлина давнього мовознавства. К.: Наук. думка, 1979. 112 с.
79. Німчук В.В. Передмова // Скотарське учительне Євангеліє український гоміліар 1588 року. К., 1997. С. 517.
80. Новик О.П. Проза Івана Леванди в контексті українського літературного Бароко. Дис. канд. філол. наук. Харків, 2001. 217 с. Бібліогр.: с. 192217.
81. Общая риторика: Пер. с франц. / Ж.Дюбуа, Ф.Эделин, Ф.Мэнге и др. М.: Прогресс, 1986. 392 с.
82. Огієнко І. Українська літературна мова XVI-го ст. і Крехівський Апостол 1560-х років: У 2-х т. Варшава, 1930. Т. 1. 520 с.
83. Огієнко І. Українська житомирська Євангелія 1571 р. Тернів, 1922. 72 с.
84. Ораторське мистецтво: Навч. посібник / Під ред. Н.П.Осипової. Харків: Одіссей, 2005. 143 с.
85. Орел А. Словник чужомовних слів. Ч.1: АК. Нью-Йорк, 1963. 480 с.
86. Острозька академія XVI XVII ст.: Енциклопед. видання. Острог, 1997. 201 с.
87. Панькевич І. Ладимирівське учительне євангеліє // Наук. зб. тов-ва „Просвіта” в Ужгороді. 1923. Р. 2. С. 93107.
88. Перетц В.Н. Отчет об экскурсии семинария русской филологии в Полтаву и Екатеринослав // Университетские известия. 1911. № 2. С. 1100.
89. Перетц В.Н. К вопросу об «Учительных Евангелиях» XVІXV