СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МІЖЧАСТИНОМОВНОЇ МОРФОЛОГІЧНОЇ ОМОНІМІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ МОВНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФОНД

На правах рукопису

ШИПНІВСЬКА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 811.161.2

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МІЖЧАСТИНОМОВНОЇ МОРФОЛОГІЧНОЇ ОМОНІМІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник
Грязнухіна Тетяна Олександрівна

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1. 9
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ МІЖЧАСТИНОМОВНОЇ МОРФОЛОГІЧНОЇ ОМОНІМІЇ ЯК ОДНОГО ІЗ ТИПІВ МОВНОЇ НЕОДНОЗНАЧНОСТІ. 9
1.1. Поняття мовної неоднозначності в лінгвістиці. Визначення природи мовної неоднозначності та її місця в системі мови 9
1.2. Лінгвістичний аспект вивчення неоднозначності з погляду проблеми розуміння текстів та автоматичної обробки мовної інформації 20
1.3. Морфологічні омоніми як один із типів мовної неоднозначності 25
1.4. Розмежування лексичного та граматичного значення в слові 31
1.5. Контекстна детермінація значення неоднозначних мовних одиниць 35
Висновки до розділу 1 44
РОЗДІЛ 2. 45
КІЛЬКІСНА ТА ЯКІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ТА МОДЕЛЕЙ МІЖЧАСТИНОМОВНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ ОМОНІМІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.. 45
2.1. Формування лінгвістичної бази даних морфологічних омонімів сучасної української мови 45
2.1.1. Формування реєстру омографів сучасної української мови 45
2.1.2. Формування лінгвістичної бази даних морфологічних омонімів сучасної української мови 52
2.2. Загальна характеристика типів міжчастиномовних морфологічних омонімів 57
2.2.1. Характеристика типів міжчастиномовних морфологічних омонімів за якісним та кількісним складом 57
2.2.2. Специфіка малочастотних типів морфологічних омонімів: кількісний та якісний склад 62
2.2.3. Стилістична характеристика типів міжчастиномовних морфологічних омонімів 66
2.3 Характеристика моделей міжчастиномовних морфологічних омонімів сучасної української мови 70
2.3.1. Моделі міжчастиномовних морфологічних омонімів типу ад’єктив/іменник 70
2.3.2. Моделі міжчастиномовних омонімів типу дієслово/іменник 82
2.3.3. Моделі міжчастиномовних морфологічних омонімів типу дієслово/ад’єктив 93
2.3.4. Моделі міжчастиномовних морфологічних омонімів, що репрезентують омонімію прислівника з формами повнозначних частин мови 96
Висновки до розділу 2 100
РОЗДІЛ 3. 101
ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖЧАСТИНОМОВНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ ОМОНІМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ТЕКСТАХ.. 101
3.1. Дослідження міжчастиномовної морфологічної омонімії на матеріалі корпусу текстів 102
3.2. Функціонування міжчастиномовних морфологічних омонімів в українських текстах 105
3.3. Частота вживання типів міжчастиномовних морфологічних омонімів у текстах 108
3.4. Характеристика типів міжчастиномовних морфологічних омонімів за кількістю їхніх репрезентантів у текстах 112
3.5. Характеристика типів міжчастиномовних морфологічних омонімів за кількістю компонентів у різних стилях 115
3.6. Характеристика функціонування типів міжчастиномовних морфологічних омонімів у кожному зі стилів 117
3.7. Автоматичне формування електронного словника міжчастиномовних морфологічних омонімів сучасної української мови за даними ЛБД ММО в мові та мовленні 121
Висновки до розділу 3 127
РОЗДІЛ 4. 129
КОНТЕКСТНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ МІЖЧАСТИНОМОВНИХ МОРФОЛОГІЧНИХ ОМОНІМІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.. 129
4.1. Формування лінгвістичної бази контекстів міжчастиномовних морфологічних омонімів сучасної української мови 129
4.2. Розробка правил автоматичного усунення морфологічної омонімії на базі виділених діагностувальних контекстів 148
Висновки до розділу 4 173
ЛІТЕРАТУРА.. 177
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. 202
ДОДАТКИ.. 203
Додаток А. Двосимвольні коди граматичних класів сучасної української мови 203
Додаток Б. Словник міжчастиномовних морфологічних омонімів сучасної української мови (фрагмент) 215

ВСТУП
Розвиток інформаційного суспільства та суспільства знань викликав бурхливий прогрес у галузі комп’ютерних технологій опрацювання природної мови, який, у свою чергу, поставив нові завдання перед лінгвістичною наукою стосовно вивчення різних властивостей мовної системи. Завдання, які стоять у цій галузі перед усіма ділянками мовознавства, тепер потребують вивчення різнопланових мовних явищ, структур, одиниць, відношень тощо не на окремих, хоча й показових, прикладах, а в їх повному, репрезентативному обсязі. Для лексичної системи, наприклад, це означає обсяги дослідження, які оцінюються мільйонами слів. Зрозуміло, що така постановка завдань потребує застосування спеціального комп’ютерного інструментарію дослідження, зокрема залучення методів корпусної лінгвістики[1].
Серед вивчення різноманітних властивостей лексичної системи особливо актуальним на сучасному етапі є дослідження різних типів неоднозначності, притаманних їй, та розробка на цій основі ефективних формалізованих методів їх аналізу та усунення. Адже без цього неможлива побудова формальних моделей розуміння текстів з урахуванням вказаної фундаментальної семіотичної властивості мовного знака здатності в одному означальному поєднувати декілька означуваних, одним із типів якої є граматична омонімія, зокрема морфологічна. Як показують результати проведеного нами аналізу, в тексті понад 60% словоформ є омонімічними.
Проблема морфологічної неоднозначності не є новою: питання, що стосуються морфологічної неоднозначності словоформ, розглядалися багатьма лінгвістами як на теоретичному, так і на практичному рівнях. У теоретичному аспекті морфологічна омонімія розглядалася здебільшого в контексті загальних проблем мовної неоднозначності, омонімії та полісемії, зумовлених потребами лексикографії, лексикології та граматики, в працях О.Потебні, В.Виноградова, Ю.Апресяна, О.Ахманової, О.Смирницького, Г.Уфімцевої, Д.Шмельова, В.Русанівського, Н.Клименко, М.Кочергана, О.Тараненка, М.Муравицької, Л.Авксентьєва, Г.Гнатюк, Л.Лисиченко, А.Лучик, О.Демської та інших дослідників.
На практичному рівні проблема неоднозначності розглядається у дослідженнях, присвячених автоматичній ідентифікації текстових словоформ (машинний переклад, автоматичне коригування тексту тощо). У наукових студіях Р.Піотровського, Ю.Марчука, Т.Аполлонської, С.Білокриницької, Т.Молошної, Т.Грязнухіної, О.Невзорової, Ю.Орєхова головна увага зосереджується на розгляді принципу контекстної зумовленості конкретного граматичного значення слова в тексті. Дослідження, які здійснювалися для української мови, були здебільшого орієнтовані на аналіз конкретних підмов (як правило, йдеться про тексти наукового стилю), із залученням статистико-дистрибутивного методу[2].
Актуальність теми дисертації. Проблема морфологічної омонімії потребує нагального розв’язання на сучасному етапі розвитку корпусної лінгвістики, коли до уваги дослідників потрапляють корпуси текстів, обсяги яких вже сьогодні досягають 100 млн[3] словоформ. А тому питання їх автоматичної розмітки, зокрема морфологічної, є обов’язковою умовою ефективності функціонування таких текстових корпусів. Морфологічне маркування тексту, яке полягає у визначенні граматичного характеру текстових одиниць, неможливе без автоматичного усунення граматичної омонімії останніх, особливо для флективних мов, до яких належить українська.
Вирішення цієї проблеми передбачає обов’язкове здійснення повного структурно-семантичного аналізу типів морфологічних омонімів як у мові, так і в мовленні, та побудови на основі цього аналізу алгоритму усунення граматичної неоднозначності словоформ.
Зв’язок дисертації з науковими темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукових тем Українського мовно-інформаційног

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Спираючись на рівноправність визначення в плані вираження графемної та звукової форми представлення, що відповідає двом формам існування мови писемній та усній, а в плані значення розмежування лексичного й граматичного значень, доведено доцільність виділення в межах омонімії мови морфологічних омонімів як окремого закономірного мовного явища. Морфологічні омоніми характеризуються тими самими структурними ознаками, що й інші типи омонімів, й одночасно мають свою структурно-семантичну специфіку.
2. Розробка спеціальної методики виявлення морфологічних омонімів, яка полягає у виділенні графічно тотожних морфологічно неоднозначних одиниць словника словоформ (обсягом 3094174 одиниці), автоматично побудованого за допомогою програми синтезу парадигм слів, що увійшли до реєстру граматичного словника української мови обсягом 171620 лексем, дозволила встановити максимально повний реєстр структурних моделей морфологічних омонімів, який нараховує 1486 одиниць й охоплює 610612 омографів.
3. За допомогою спеціальної процедури із загального реєстру омонімів було виділено список міжчастиномовних морфологічних омонімів 10203 омоніми (820 моделей).
4. Аналіз омонімів найчисленніших структурних моделей, що представляють омонімію повнозначних частин мови, показав, що 75,24% з них становлять міжчастиномовні морфологічні омоніми, між компонентами яких існує семантичний зв’язок: семантична близькість встановлюється через значення вихідних форм компонентів омоніма, які пов’язані між собою словотвірними відношеннями.
5. Виявлення структурно-семантичних особливостей омонімів з погляду морфологічних характеристик компонентів моделей та функціонально-стилістичної приналежності їх дозволило встановити продуктивні типи міжчастиномовних морфологічних омонімів сучасної української мови. Отримані дані про розподіл типів та моделей міжчастиномовних морфологічних омонімів за кількістю компонентів у відповідних їм моделях продемонстрував дію законів простоти та переваги: як на рівні типів, так і на рівні моделей домінують дво-, трикомпонентні одиниці.
Запропонована методика формування реєстру омографів та розроблені в роботі принципи формальної класифікації структурних моделей міжчастиномовних морфологічних омонімів можуть застосовуватися для аналізу морфологічних омонімів інших флективних мов.
6. На основі отриманого списку міжчастиномовних морфологічних омонімів було побудовано багатопараметризовану лінгвістичну базу даних, яка виявилася ефективним інструментом для дослідження омонімії в українській мові та може розглядатися як новий етап у розвитку лінгвістичних технологій. Сформована лінгвістична база міжчастиномовних морфологічних омонімів є основою для більш широкого узагальнення й глибшого дослідження омонімічних відношень на морфологічному рівні, наприклад, в аспекті вивчення вияву омонімічності певних граматичних форм.
7. Аналіз функціонування омонімів у текстах трьох стилів показав, що загальна частка морфологічних омонімів в українському тексті становить близько 61%. У результаті аналізу було виявлено, що кількість реалізованих у текстах різних омонімів становить 11,88% від їх загальної кількості 610612, із 10203 міжчастиномовних омографів у текстах реалізовано 62% омонімів. Із 81 встановлених типів ММО в текстах реалізовано 95%.
8. Зважаючи на те, що обчислені коефіцієнти розбіжності між одержаними показниками частоти вживання морфологічних омонімів, частоти вживання міжчастиномовних морфологічних омонімів у випадку попарного порівняння вибірок виявилися суттєвими, можна говорити про коректність застосовування цих статистичних параметрів для розмежування стилів.
9. Автоматично побудований на основі сформованих баз даних словник міжчастиномовних морфологічних омонімів обсягом близько 11300 омографів є інформаційною лексикографічною системою, розрахованою на широке коло запитів щодо різних аспектів омонімії в граматичній системі української мови, та може слугувати для зіставно-типологічних досліджень української та інших флективних мов. Створений словник є лексикографічним джерелом не тільки для фахівців, але й для тих, хто вивчає українську мову.
10. Розроблена структура бази даних лінгвістичних контекстів дала можливість сформувати списки діагностувальних контекстів, що є основою дослідження контекстної реалізації омонімів у мовленні та ефективним інструментом для побудови алгоритму автоматичного усунення морфологічної омонімії. База даних лінгвістичних контекстів відкриває нові шляхи до більш адекватного опису типів ознак, що залучаються для усунення омонімії граматичних елементів у системах автоматичної обробки мови. На основі створеної бази даних було розроблено загальні принципи формування правил автоматичного усунення омонімії.
11. Розроблена лінгвістична база даних дозволила визначити діагностувальну силу граматичних, лексико-граматичних та лексичних контекстів щодо детермінації ними конкретного граматичного значення міжчастиномовних морфологічних омонімів у тексті: 98% правил спираються на граматичну інформацію діагностувальних контекстів.
12. Серед граматичних діагностувальних контекстів найбільшу діагностувальну силу було визначено для іменника, дієслова, прийменника, підрядних сполучників, займенника-іменника. Саме ці граматичні класи й можуть вважатися опорними елементами під час здійснення автоматичного контекстного аналізу текстів у системах автоматичної обробки мови.
13. Розроблені в процесі дисертаційного дослідження засоби та методи формування лінгвістичних баз даних являють універсальний лінгвістичний інструментарій, який може використовуватися у вирішенні інших лінгвістичних проблем.

ЛІТЕРАТУРА
1. Абаев В.И. О подаче омонимов в словаре // Вопр. языкозн. 1957. № 3. С.31-43.
2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. Х.: Вища школа, 1988. 133с.
3. Агамджанова В.І. Функции актуализирующего контекста // Контекстуально обусловленная вариативность единиц языка. Рига: Латв. гос. ун-т, 1989. С.5-13.
4. Адамец П. Несколько замечаний о синтаксической омонимии в русском языке // Системные семантические связи языковых единиц. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. С.46-54.
5. Амосова Н.Н. Английская контекстология. Л., Наука, 1968. 103с.
6. Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике / Под ред. А.Н.Баранова, Д.О.Добровольського. Т. 1. М.: Помовский и партнеры, 1996. 641с.
7. Андрющенко В.М. Концепция и архитектура машинного фонда русского языка. М.: Наука, 1989. 196с.
8. Аношкина Ж.Г. Словарь омонимичных словоформ русского языка. М., 2001 http://www.irlras-cfrl.rema.ru/homoforms/
9. Аполлонская Т.А., Маршалец Е.Ф., Попескул А.Н. Устранение омонимии при АПТ // Инженерная лингвистика и оптимизация преподавания иностранных языков в вузе. Л.: Изд-во ЛГПИ им.А.И.Герцена. 1983. С.82-102.
10. Апресян Ю.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурные семантические поля // Лексикограф. сб. Вып. 5. 1962. С.52-71.
11. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и толковый словарь // Вопр. языкозн. 1986. №2. С.57-70.
12. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Восточ. л-ра, 1995. 473с.
13. Аракин В.Д. Омонимы в английском языке // Иностран. языки в школе. 1958. № 4. С.3-12.
14. Арсеньева М.Г., Строева Т.В., Хазанович А.П. Многозначность и омонимия. Л. Изд-во Лен. ун-та. 1966. 126с.
15. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Гос. учебно-педагог. изд-во М-ва просвещения РСФСР. 1957. 295с.
16. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Совет. энцикл., 1969. 605с.
17. Ахманова О.С. Словарь омонимов русского языка. М.: Совет. энцикл., 1974. 448с.
18. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматике русского языка. М.: Дрофа, 2000. 640с.
19. Бабич Н.Д. Фразеологічна омонімія і полісемантизм // Україн. мовознав. 1980. № 8. С.113-118.
20. Баранов А.Н. Проблемы репрезентативности корпуса данных (на примере политической метафоры) http://www.dialog-21ru
21. Баранов А.Н. Корпусная лингвистика // Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. М.: Эдиториал УРСС, 2001. С.112-138.
22. Барзилович А.М. О проблемах омонимии // Исследования по грамматике и лексикологии. К.: Наук. думка, 1966. С.3-16.
23. Барзилович А.М. О применении методов изучения значений слова к разграничению омонимии и полисемии // Вісн. Київськ. ун-ту. Сер. Філологія. Вип. 10. 1968. С.84-94.
24. Белокриницкая С.С. Различные типы омонимии и способы их различия при машинном переводе // Вопр. языкознания. 1960. № 2. С.97-102.
25. Беляева Л.Н. Лингвистические автоматы в современных информационных технологиях. С.Пб.: Изд-во РГПУ им. А.Н. Герцена, 2001. 130с.
26. Бенвенист Э. Уровни лингвистического анализа // Новое в лингвистике. Вып. IV. М., 1965. С.443
27. Блехман М.С. Инженерная лингвистика и системы «понимающие» тексты // Квантитативная лингвистика и автомат. анализ текстов. Уч. зап. Тарт. гос. ун-та. Тарту, 1987. С.29-47.
28. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 606с.
29. Болтянська Р.І. Розмежування омонімії та полісемії за допомогою семного аналізу // Мовознавство. 1975. №6. С.75-79.
30. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 175с.
31. Брудный А.А. Семантика языка и психология человека. Фрунзе, 1972. 233с.
32. Бугаков О.В., Грязнухина Т.А., Рабулец А.Г. Формирование предложных текстоориентированных баз данных на корпусе украинских текстов // Труды международной конференции «MegaLing’2005. Прикладная лингвистика в поиске новых путей». С.Пб.: Изд-во «Осипов», 2005. С.11-16.
33. Будагов Р.А. Закон многозначности слова // Будагов Р.А. Человек и его язык. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1974. С.117-124.
34. Буланин Л.Л. Трудные вопросы морфологии. М.: Просвещение, 1976. 206 с.
35. Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах: Т. 3. К.: Наук. думка, 1978. С.320-342.
36. Бурлакова В.В. К вопросу о грамматической омонимии в современном английском языке // Исследования по англ. филологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. С.37-51.
37. Васильев Л.М. Полисемия // Исследования по семантике: Межвуз. научн. сб. Уфа. Вып. 1, 1975. С.3-10.
38. Василюк І.М. Дифузія як семантична структура // Мовознавство. 1990. № 6. С.53-56.
39. Виноградов В.В. О грамматической омонимии в современном русском языке // Русский язык в школе. 1940. № 1. С.1-13.
40. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопр. языкознания. 1953. № 5. С.3-29.
41. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Вопр. языкознания. 1960. № 5. С.23-45.
42. Виноградов В.В. Проблемы морфематической структуры слова и явления омонимии в славянских языках // Славян. языкознание. VI Международный съезд славистов. Доклады советск. делегации. М., 1968. С.53-120.
43. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
44. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256с.
45. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. К.: Пульсари, 2004. 398с.
46. Воинова Е.И. О сочетаемости омонимичных слов на -о // Некоторые вопросы сочетания слов и словообразование в современном русском языке. Вып. 1. Л., 1965. С.23-45.
47. Волоцкая З.М., Молошная Т.Н., Николаева Т.М. Опыт описания русского языка в его письменной форме. М.: Наука, 1964. 186с.
48. Высоцкая И.В. Лексико-грамматическое описание омокомплекса ПРОСТО // Филол. науки. 1999. № 2. С.71-77.
49. Гайсина Р.М. Проблема многозначности с позиции говорящего и слушающего // Исследования по семантике. Семантика и функционирование лингвистических единиц: Межвуз. научн. сб. Уфа, 1989. С.15-23.
50. Гак В.Г. Грамматика и тип словаря // Слово в грамматике и словаре. М.: Наука, 1984. С.42-50.
51. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об омонимах в русском языке // Русск. яз. в шк.. 1954. № 3. С.14-20.
52. Галкина-Федорук Е.М. Современный русский язык. Лексика. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1954. 202с.
53. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистических исследований. М.: Наука, 1981. 136с.
54. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360с.
55. Гладкий А.В. Синтаксическая структура естественного языка в системах общения. М.: Наука, 1985. 234с.
56. Гладкий П.И. Лексическая омонимия имен существительных в современном немецком языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук / АН УССР. Отделение л-ры, языка и искусствоведения. 1967. 20с.
57. Гнатюк Г.М. Дієприкметник в сучасній українській літературній мові. К.: Наукова думка, 1982. 248с.
58. Голев Н.Д. Омофонические и омографические фонды современного русского языка // http://www.lingvo.asu.ru/golev/articles
59. Головин Б.Н. О типах, структуре и системе грамматических категорий // Материалы по русско-славянскому языкознанию. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1963. С.301-302.
60. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 192с.
61. Городецкий Б.Ю., Зевахина Т.С. О многозначности языкового знака // Пробл. теорет. и эксперимент. лингвистики. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. С.43-50.
62. Горский Д.П. Проблема значения (смысла) знаковых выражений как проблема их понимания // Логическая семантика и модальная логика. М.: Наука, 1967. С.54-84.
63. Гринчишин Д.Г. Явище субстантивації в українській мові. К.: Наук. думка, 1965. 110с.
64. Грязнухіна Т.О., Нікула М.В. Система автоматичного морфологічного аналізу українського наукового тексту // Пробл. українізації комп’терів. Матеріали 2-ї міжнар. конф. Київ, 1993. С.42-46.
65. Грязнухіна Т.О., Братищенко Л.Г., Дарчук Н.П., Критська В.І., Пуздирєва Т.К., Орлова Л.В. Шляхи уникнення омонімії в системі автоматичного морфологічного аналізу // Мовознавство. 1989. №5. С.3-12.
66. Грязнухіна Т.О. Лінгвістичні засади автоматичного редагування наукового тексту // Мовознавство. 1993. №6. С.20-24.
67. Гусев С.С., Тульчинский Г.Л. Проблема понимания в философии. М.: Изд-во полит. л-ры, 1985. 190 с.
68. Данейко М.В., Машкина Л.Е., Нехай О.А., Сорокина В.А., ШарандаА.Н. Статистическое исследование лексической дистрибуции словоформы // Статистика речи. Л.: Наука, 1968. С. 200-211.
69. Данеш Фр. Опыт теоретической интерпретации синтаксической омонимии // Вопр. языкознания. М., 1964. № 6. С. 3-17.
70. Демська О.М. Лексична та лексико-граматична омонімія сучасної української мови: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. К., 1996. 643 с.
71. Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. Л.: Фенікс, 1996. 223 с.
72. Демьянков В.З. Интерпретация, понимание и лингвистические аспекты их моделирования на ЭВМ. М.: Изд-во МГУ, 1989. 170 с.
73. Денисов П.Н. Принципы моделирования языка. М.: Изд-во МГУ, 1965. 205с.
74. Денисов П.Н. Очерки по русской лексикологии и учебной лексикографии. М.: Изд-во МГУ, 1974. 245с.
75. Дискуссия по вопросам омонимии на открытом заседании ученого совета Ленинградского отделения института языкознания АН СССР // Лексикограф. сб.. М.: Гос. Изд-во иностр. и нац. словарей, 1960. Вып. 4. С.35-93.
76. Дрейфус Х. Чего не могут вычислительные машины. М.: Прогресс, 1978. 334с.
77. Дубичинский В.В. Теоретическая и практическая лексикография. Вена, Харьков: Wienar Slawistischer Almanach Sonderband 45, 1998. 156с.
78. Дудников А.В. Современный русский язык: Учебн. для филол. спец. вузов. М.: Высшая школа, 1990. 424с.
79. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. I. К.: Радян. школа, 1965. 423с.
80. Задорожный М.И. О границах полисемии и омонимии. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 70с.
81. Засорина Л.Н., Шашенкова Л.В. Много ли словарных грамматических омонимов в русском языке? (По материалам толкового словаря русского языка под ред. Д.Н.Ушакова) // Вопросы металингвистики. М.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1973. С.103-110.
82. Звегинцев В.А. Проблема знаковости языка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1956. 34с.
83. Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1957. 322с.
84. Звегинцев В.А. Теоретическая и прикладная лингвистика. М.: Просвещение, 1967. 335с.
85. Зинькина Ю.В., Пяткин Н.В., Невзорова О.А. Разрешение функциональной омонимии в русском языке на основе контекстных правил // http: // www.dialog-21
86. Зубов А.В., Лукьяненков К.Ф., Пиотровский Р.Г., Хотяшов Э.Н. Лексико-статистическое описание текста на электронно-вычислительных машинах // Статистика речи. Л.: Наука, 1968. С. 108-120.
87. Зубов А.В. Переработка текстов естественного языка в системе «человек машина» // Статистика речи и автоматический анализ текста. Л.: Наука, 1971. С.286-435.
88. Ильиш Б.А. Современный английский язык. Теоретический курс. М.: Изд-во л-ры на иностран. языке, 1948. 347с.
89. Ингве В.Г. Синтаксис и проблема многозначности // Машинный перевод: Сб ст. М.: Иностранная литература, 1957. С.280-305.
90. Иорданская Л.Н. Синтаксическая омонимия в русском языке (с точки зрения автоматического анализа и синтеза) // НТИ. 1967. Сер. 2. № 5. С.9-17.
91. Использование ЭВМ в лингвистических исследованиях. К.: Наук. думка. 1990. 224с.
92. Калугина В.В. О ложной омонимии флексий русского языка и методе ее поиска // Калугина В.В. Словарь ложной омонимии флексий русского языка. Кишинев: Картя молодовенскэ, 1965. С.3-12.
93. Калугина В.В. Словарь ложной омонимии флексий русского языка. Кишинев: Картя молдовеняскэ, 1965. 282с.
94. Караулов Ю.Н. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка. М.: Наука, 1981. 365с.
95. Карпіловська Є.А. Машинні версії традиційних словників як основа для укладання комп’ютерних словників та тезаурусів // Мовознавство. 1996. № 4-5. С.19-22.
96. Карпіловська Є.А. Кореневий гніздовий словник української мови. Гнізда слів з вершинами омографічними коренями. К.: Укр. енцикл.” ім. М.П. Бажана, 2002. 910с.
97. Карпіловська Є.А. Вступ до комп’ютерної лінгвістики. Донецьк: Юго-Восток, 2003. 184с.
98. Карпович А.Е. О лексикографических терминах// Современная русская лексикография. 1976: Сб. ст. Л.: Наука. 1977. С.205-211.
99. Карцевский С. Об асимметричном дуализме лингвистического знака // Звегинцев В.А. История языкознания XIX XX веков в очерках и извлечениях. Ч. II. М.: Просвещение, 1965. С. 85-90.
100. Ким О.М. Омонимия на уровне частей речи и ее отражение в словаре // Актуальные проблемы русского словообразования / Материалы республик. научн. конф. 12-15 сентября 1972. Самарканд, 1972. Ч. 2. С.102-107.
101. Ким О.М. Транспозиция на уровне частей речи и явление омонимии в современном русском языке. Ташкент: Фан, 1978. 267 с.
102. Ким О.М. Об омонимии существительных с наречиями // Актульные проблемы русского словообразования. Ташкент. 1980. С.11-17.
103. Ким О.