ЗАСОБИ ТА ФОРМИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЗВ’ЯЗНОСТІ В ГАЗЕТНОМУ ТЕКСТІ

Краткое описание

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського

На правах рукопису

Лазаренко Світлана В’ячеславівна
УДК: 811.161.2’367.7

ЗАСОБИ ТА ФОРМИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЗВ’ЯЗНОСТІ
В ГАЗЕТНОМУ ТЕКСТІ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
к. філол. н., доцент
Кондратенко Наталія Василівна

Одеса 2007

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень...4
Вступ.5

Розділ 1. Категорія зв’язності в газетному тексті.................10
1.1. Кореляція понять текст” і гіпертекст”..............................10
1.2. Сутність зв’язності як провідної текстової категорії..........................26
1.3. Види зв’язності в газетному тексті...............36
1.4. Теоретичне підґрунтя виявлення засобів реалізації текстової зв’язності 50
Висновки до 1 розділу...53
Розділ 2. Засоби та форми гіпертекстової зв’язності в українському газетному тексті...55
2.1. Реалізація гіпертекстової зв’язності в українському газетному тексті на змістовому рівні...................55
2.2. Реалізація гіпертекстової зв’язності в українському газетному тексті на структурно-композиційному рівні...72
Висновки до 2 розділу.......80
Розділ 3. Засоби заголовкової зв’язності в українському газетному тексті..82
3.1. Синсемантичний заголовок...........82
3.2. Лексико-семантичні актуалізатори заголовкової зв’язності..........83
3.3. Граматичні актуалізатори заголовкової зв’язності...100
3.4. Роль пунктуації в актуалізації заголовкової зв’язності112
3.5. Паравербальні засоби актуалізації заголовкової зв’язності.119
3.5.1. Візуальна актуалізація семантики заголовкового компонента як актуалізатор заголовкової зв’язності.........119
3.5.2. Уживання графона в заголовку для актуалізації заголовкової зв’язності..122
Висновки до 3 розділу.123
Розділ 4. Засоби міжфразної зв’язності в українському газетному тексті126
4.1. Лексико-семантичні репрезентанти міжфразної зв’язності.126
4.1.1. Синонімічні й антонімічні повторення як експлікатори міжфразної зв’язності..........128
4.1.2. Роль тематичних повторень у вираженні міжфразної зв’язності..132
4.1.3. Уживання дериваційного повторення для репрезентації міжфразної зв’язності..136
4.2. Морфологічні засоби репрезентації міжфразної зв’язності.141
4.2.1. Використання займенників для репрезентації текстової синсемантії..143
4.2.2. Прислівники як індексатори міжфразної зв’язності..............................149
4.2.3. Роль службових частин мови у вираженні міжфразної зв’язності..155
4.3. Синтаксичні засоби репрезентації міжфразної зв’язності161
4.3.1. Роль семантико-синтаксичних структур у репрезентації міжфразної зв’язності..161
4.3.2. Засоби експресивного синтаксису як експлікатори міжфразної зв’язності в газетному тексті..166
4.4. Риторичні засоби у репрезентації міжфразної зв’язності.....171
Висновки до 4 розділу... 176

Висновки..............178Список використаних джерел........................183

ВСТУП

У середині минулого століття виникла окрема галузь мовознавства лінгвістика тексту, що зумовила появу таких дисциплін, як стилістика тексту, семантика тексту, дискурсологія, генологія тощо.
Проте всі новітні напрями в лінгвістиці значною мірою ґрунтуються на вивченні тексту, способів його функціонування, особливостей структури й семантики, стилістичних засобів. Утім, проблеми визначення тексту, його категорій та одиниць, співвідношення з провідними поняттями комунікації залишаються однозначно нерозв’язаними.
Газетний текст як об’єкт лінгвістичного аналізу перебуває в центрі уваги науковців з 50-х років ХХ століття. На сучасному етапі розвитку українського мовознавства виокремлюємо такі напрями аналізу газетного тексту:
1) історичний, що досліджує становлення мови преси (М.Жовтобрюх [73; 74], В.Жугай [75]);
2) стилістичний, орієнтований на вивчення відповідності мови газетного тексту нормам літературної мови, на аналіз засобів і прийомів її увиразнення (Д.Баранник [13], В.Ільченко [89], Л.Кайда [93], Б.Коваленко [101], А.Коваль [102; 103], Л.Майданова [152], О.Пономарів [174; 175], Г.Солганик [214; 215; 216; 217], Н.Фіголь [239], Г.Шаповалова [246]);
3) граматичний, що ґрунтується на виявленні специфіки синтаксичної організації газетного тексту (А.Мамалига [155], В.Різун [187]);
4) прагматичний, скерований на вивчення газетного тексту в його взаємодії з автором і реципієнтом (В.Бадрак [12], В.Власенко [32], Л.Городенко [45], О.Дмитрук [56], Б.Потятиник [178], М.Лозинський [178], М.Яцимірська [251]);
5) соціокультурний, що досліджує газетний текст в аспекті соціокультурного розвитку суспільства (О.Сербенська [196; 197; 198; 199; 200], С.Сметанина [210]).
Категорію зв’язності як одну з універсальних текстових категорій розглянуто в межах граматичного напряму (А.Мамалига [155], В.Різун [187]). Зв’язність газетного тексту схарактеризовано тільки як вертикальну зв’язність, тобто як зв’язність між реченнями та надфразними єдностями. Для газетного ж тексту вагомішою є горизонтальна зв’язність зв’язність між статтями в межах одного номера та в межах цілого газетного видання, оскільки саме цей вид зв’язності перетворює газетний текст на цілісну комунікативну єдність, надає йому статусу гіпертекстового утворення. Праць, у яких комплексно проаналізовано як вертикальну, так і горизонтальну зв’язність газетного тексту, а саме газетний текст представлено як гіпертекстове утворення, в українському мовознавстві немає.
Актуальність пропонованого дослідження зумовлена потребою проаналізувати засоби та форми репрезентації зв’язності в газетному тексті як гіпертекстовому утворенні в контексті новітніх теорій і концепцій лінгвістики тексту. Зокрема, в аспекті нового комплексного підходу до текстової категорії зв’язності, зреалізованого в дослідженнях О.Селіванової [193], яка кваліфікує зв’язність як категорію тексту й дискурсу та подає ґрунтовну типологію й характеристику зв'язності з огляду на способи зв’язку текстових елементів, і російської дослідниці Т.Милевської [157], яка також тлумачить зв’язність як текстово-дискурсивну категорію, використовуючи когнітивно-функціональну й комунікативно-прагматичну методологію.
У газетному тексті категорія зв’язності має специфічні форми репрезентації й надає газеті статусу особливого гіпертекстового утворення з різними видами зв’язку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри української філології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського Поетика, семантика і прагматика вербального тексту”, яку затвердила Вчена рада Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського, протокол № 5 від 27. 12. 2002.
Мета роботи комплексно проаналізувати форми та засоби репрезентації зв’язності в українському газетному тексті як гіпертекстовому утворенні.
Поставлена мета зумовила розв’язання таких завдань:
1) обґрунтувати та визначити газетний текст як гіпертекстове утворення;
2) з’ясувати ознаки газетного гіпертексту;
3) подати типологію видів зв’язності в українському газетному тексті як гіпертекстовому утворенні;
4) проаналізувати форми та засоби репрезентації гіпертекстової зв’язності на змістовому та структурно-композиційному рівнях газетного тексту;
5) виявити специфіку заголовкової зв’язності, що забезпечує концептуальну єдність газети й має вербальні та паравербальні засоби репрезентації;
6) установити особливості вияву заголовкової зв’язності в різних українських виданнях;
7) окреслити характерні особливості міжфразної зв’язності та її репрезентативних засобів лексико-семантичних, морфологічних, синтаксичних і семантико-стилістичних в текстах українських газет;
8) визначити ієрархію репрезентантів міжфразної зв’язності за частотністю вживання їх у газетних текстах українських видань.
Об’єктом дослідження стали категорійні ознаки зв’язності в українському газетному тексті як гіпертекстовому утворенні, а предметом форми та засоби репрезентації категорії зв’язності в текстах українських газет.
Мета та завдання визначили методи дослідження: текстово-інтерпретаційний, що дав змогу з’ясувати специфіку репрезентативних форм зв’язності в газетному тексті; функціонально-стилістичний, що уможливив аналіз семантичного, структурного, стилістичного й комунікативно-прагматичного функціонального навантаження засобів і форм маніфестації зв’язності в українському газетному тексті, і методику кількісного аналізу, за допомогою якої було встановлено продуктивність певних засобів репрезентації зв’язності в текстах українських газет .
Джерельною базою дослідження слугувало понад 1500 фрагментів текстів, понад 1800 заголовкових комплексів газетних статей і понад 1000 текстів окремих статей, дібраних з українських газет Вечірній Київ”, Високий замок”, Голос України”, День”, Дзеркало тижня”, Поступ”, Україна молода”, Урядовий кур’єр”, що подають здебільшого аналітичну інформацію, розраховану на інтелектуального реципієнта; статті з тлумачних словників, що сприяли уточненню семантики досліджуваних одиниць.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в україністиці обґрунтовано гіпертекстовий статус газетного тексту, схарактеризовано категорійну природу зв’язності та її роль в організації українського газетного тексту як гіпертекстового утворення. Установлено також види зв’язності в українському газетному тексті як гіпертексті, схарактеризовані вербальні й паравербальні засоби актуалізації заголовкової зв'язності та визначено особливості функціонування їх в українському газетному тексті, з’ясовано ієрархію експлікаторів міжфразної зв'язності з огляду на частотність уживання їх у текстах українських газет.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані у викладанні курсів Загальне мовознавство”, Сучасна українська мова”, Стилістика української мови”, Лінгвістичний аналіз тексту” на філологічних факультетах у ВНЗ освіти, у підготовці спецкурсів Гіпертекстові системи”, Лінгвістика тексту”, Теорія мовленнєвої комунікації”, у написанні курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських робіт студентами філологічних спеціальностей. Методикою дослідження можна скористатися для аналізу гіпертекстових утворень на матеріалі інших мов.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження та основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри української філології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського та на засіданні відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України. Основні положення дисертаційної роботи викладені на міжнародних і всеукраїнських конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції Наукова спадщина Михайла Максимовича (до 200-річчя з дня народження вченого)” (Переяслав-Хмельницький, 2004), Міжнародній науковій конференції Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004), Міжнародній науковій конференції Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи” (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції Дискурс у комунікаційних системах 2” (Київ, 2005), Науково-практичній конференції Актуальні проблеми журналістикознавства” (Одеса, 2005), Міжнародній науковій конференції Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Всеукраїнській науковій конференції Сучасні орієнтири філологічної науки” (Херсон, 2006), ІХ Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2006).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 11 публікаціях, 6 із яких видання, затверджені ВАК України як фахові.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел, який налічує 254 найменування. Її повний обсяг 203 сторінки, із них основного тексту 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Газетний гіпертекст це нелінійно організована, відкрита для поповнення сукупність семантично (тема, ідея, модальність тощо) і / або структурно (композиція, особливості синтаксичної організації тощо) взаємопов’язаних текстів, що перебувають у різноманітних взаємовідношеннях, які реципієнт встановлює самостійно і в довільно обраній послідовності.
Характерними ознаками газетного гіпертексту є: 1) нелінійність організації (наявність зв’язків між текстами як у межах одного газетного номера, так і в межах цілого газетного видання) 2) вертикальна і горизонтальна зв’язність між текстами та їхніми компонентами; 3) різноманітність формальних і структурних зв’язків у межах газетного гіпертексту; 4) авторська непередбачуваність установлення зв’язків між компонентами та відкритість для постійного поповнення (збільшення обсягу); 5) можливість мати комп’ютерний формат.
Гіпертекстовий статус газетного тексту зумовлює особливий характер зв'язності в ньому. Головним видом такої зв’язності є гіпертекстова зв’язність, що забезпечує функціонування газетного тексту в гіпертекстовому режимі як комунікативної єдності. На тлі гіпертекстової зв’язності в газетному тексті реалізується внутрішньотекстова зв’язність, яка поділяється на заголовкову зв’язність і міжфразну зв’язність. Заголовкова зв’язність є виявленням концептуальної єдності основного тексту газетного матеріалу з його заголовком, міжфразна зв’язність формально-граматичних і семантичних зв’язків між реченнями та НФЄ і належить до внутрішньотекстових ознак.
Гіпертекстова зв’язність реалізована як на змістово-семантичному, так і на структурно-композиційному рівнях. На першому рівні гіпертекстова зв’язність має такі види реалізації: ідейну зв’язність й тематичну зв’язність. Ідейна зв’язність передбачає наявність спільних ідей у змісті статей як одного автора (автотекстуальність), так і різних авторів (інтертекстуальність). Тематична гіпертекстова зв’язність представлена суб’єктною зв’язністю, яку репрезентує наявність одного суб’єкта в різних текстах; об’єктною зв’язністю, що ґрунтується на спільності об’єкта в різних текстах; антетематичною зв’язністю, яка виражена єдністю темпорально-локальних показників у різних текстах; гіпертематичною зв’язністю, що передбачає підпорядкування тем різних статей єдиній загальній темі (гіпертемі).
Залежно від особливостей вербалізації тематична гіпертекстова зв’язність може бути експліцитною (в одному з текстів є посилання на текст іншої статті) й імпліцитною (реалізована тільки на семантичному рівні тексту й не репрезентована на структурному рівні), залежно від розташування текстів відносно один одного безпосередньою (міжтекстовий зв’язок реалізований без посередництва інших текстів) й опосередкованою (міжтекстовий зв’язок реалізований за посередництвом інших текстів). Опосередкована тематична гіпертекстова зв’язність має такі форми реалізації: 1) зв’язок між текстами встановлюється послідовно внаслідок перехресних посилань; 2) зв’язок між текстами встановлюється на основі спільного прототексту.
На структурно-композиційному рівні експлікаторами гіпертекстової зв’язності газетного тексту є єдність оформлення міжфразних зв’язків, композиційна єдність текстів і подібність заголовкової структури статей.
Заголовкова зв’язність в українських газетних текстах має вербальні й паравербальні засоби вираження. До вербальних експлікаторів заголовкової зв’язності зараховуємо лексико-семантичні, граматичні та пунктуаційні. Лексико-семантичні актуалізатори заголовкової зв’язності в українських газетних текстах представлені насамперед полісемантичними лексемами, метафоричність яких актуалізується в основному тексті; оказіоналізмами та абревіатурами, що вимагають декодування. Серед граматичних репрезентантів заголовкової зв’язності в українських газетних текстах найбільш поширеними є вираження заголовка питальним або номінативним реченням та фрагментованими синтаксичними конструкціями, що є наслідком мовленнєвої актуалізації тексту. До синкретичних репрезентативних засобів заголовкової зв’язності належать прецедентні феномени, властиві саме цьому типові зв’язності, що спричинені контамінацією текстових категорій інтерсеміотичності й зв’язності. Це підтверджує наявність у заголовковій зв’язності ознак дискурсивної категорії, що ґрунтується на взаємовідношеннях між окремими текстами, знаками яких є заголовки. Пунктуаційні засоби актуалізації заголовкової зв’язності, до яких зараховуємо використання лапок для оформлення заголовкового компонента, уживання трьох крапок в кінці та всередині заголовка, є факультативними. Вони лише віддзеркалюють наявність підтекстової інформації (лапки), якщо автор передає власне ставлення до повідомлення імпліцитно в заголовку, а виражає його відкрито в основному тексті. Три крапки відображають мовленнєві параметри заголовків, зокрема наявність пауз хезитації, розмірковування автора тощо. Паравербальні засоби актуалізації заголовкової зв’язності в українських газетних текстах представлені насамперед візуально-графічною актуалізацією семантики заголовкового компонента за допомогою шрифтового або літерного виділення та графонами. Ці засоби привертають візуальну увагу реципієнтів, спонукаючи до ознайомлення з цілісним текстом.
Заголовкова зв’язність по-різному виявляє себе в різних виданнях. Заголовки видань, що належать державним органам влади, тяжіють до автосемантії. Адекватне та повне встановлення змісту таких заголовків не потребує звернення до інших компонентів газетного матеріалу (підзаголовку, лід-абзацу та основного тексту). Актуалізатори заголовкової зв’язності вживають обмежено, вони представлені насамперед вербальними засобами. Натомість заголовки недержавних суспільно-політичних видань тяжіють до синсемантії. У їхньому складі використовують різноманітні актуалізатори зв’язності, експліковані як вербальними, так і паравербальними засобами.

Основними засобами репрезентації міжфразної зв’язності в українських газетних текстах є лексико-семантичні (синонімічні й антонімічні повторення, тематичні повторення, дериваційні повторення), граматичні (займенники, прислівники, службові слова, частки, контекстуальні неповні та питальні речення, називний теми, фрагментація, приєднання) і семантико-стилістичні (буквальні повторення, повторення-тропи, перифрастичні та фразеологічні повторення). Разом з експлікацією міжфразної зв’язності названі засоби виконують в українських газетних текстах й інші функції. Зокрема, синонімічні повторення: створення багатошаровості текстової семантики, запобігання тавтології і семантичного нагромадження; антонімічні повторення: надання тексту внутрішньої антитетичності, запобігання тавтології і семантичного нагромадження; тематичні повторення: полегшення сприйняття змісту тексту; дериваційні повторення: надання мові тексту лаконічності, полегшення встановлення семантичних зв’язків між текстовими компонентами, забезпечення темо-ремних змін, запобігання тавтології та семантичного нагромадження; займенники: надання мові тексту лаконічності, полегшення встановлення зв’язків між текстовими компонентами, запобігання тавтології та семантичного нагромадження, актуалізація уваги реципієнта (якщо займенник вжитий в препозиції щодо лексеми, яка конкретизує його семантику); прислівники: створення в тексті часового таксису, надання мові тексту лаконічності, запобігання тавтології та семантичного нагромадження; службові частини мови: вираження семантико-синтаксичних відношень між текстовими компонентами; контекстуальні неповні речення: надання мові тексту лаконічності, запобігання тавтології та семантичного нагромадження; питальні речення: активізація читацького інтересу до пошуку інформації, необхідної для відповіді на питання; називний теми: актуалізації теми (об’єкта) повідомлення; фрагментація: актуалізація змісту фрагментованої частини, надання мові тексту експресивної виразності; приєднання: доповнення змісту попереднього текстового компонента, актуалізація семантики приєднуваного компонента, надання мові тексту експресивної виразності; буквальні повторення: створення стилістичних фігур мови, актуалізація змісту текстового компонента; повторення-тропи, перифрастичні та фразеологічні повторення: створення багатошаровості семантики тексту, запобігання тавтології та семантичного нагромадження, емоційно-експресивне забарвлення тексту.
Засоби репрезентації міжфразної зв’язності використовують в українських газетних текстах з різною частотністю. Найпоширенішими в текстах українських газет як репрезентанти міжфразної зв’язності є дериваційні повторення, тематичні повторення, синонімічні повторення, займенники, прислівники та питальні речення. Окреме місце посідають семантико-стилістичні репрезентанти. Їх уживають переважно в текстах недержавних газет, надаючи їхній мові експресивно-стилістичного забарвлення. У текстах державних газет уживання семантико-стилістичних репрезентантів міжфразної зв’язності є обмеженим, що, на нашу думку, зумовлено їх тяжінням до нейтрального стилю викладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания. Санкт-Петербург: Наука, 1994. 152 с.
2. Александрова О.А., Иваницкий В.В. Пауза колебания комплексный феномен современной коммуникации // Вестник Новгородського государственного университета. 2003. № 25. С. 95101.
3. Аль-Саїд Мохамед. Хронотоп газетного тексту (лінгво-когнітивне дослідження на матеріалі інформаційних повідомлень англомовних газет): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Одеський національний ун-т ім.І.І.Мечникова. Одеса, 2001. 17 с.
4. Анисимова Е.Е. Лингвистика текста и межкультурная коммуникация (на материале креолизованных текстов). М.: ИЦ «Академия», 2003. 128 с.
5. Апатова Л.И. Текст как система ориентиров в процессе понимания иноязычной речи на слух // Лингвистика текста. Матер. научн. конференции. М., 1974. Ч. 1. С. 1227.
6. Арнольд И.В. О значении сильной позиции интерпретации художественного текста // Ин. яз. в школе. 1978. № 4. С. 2331.
7. Артеменко Е.Б. Синтаксический строй русской лирической песни в аспекте ее художественной организации. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. 160 с.
8. Арутюнова Н.Д. Прагматика // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1990. С. 389390.
9. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. С.342.
10. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР, Сер. лит-ры и языка. Т. 40. 1981. № 4. С. 356368.
11. Астафьева И.М. Виды синтаксических повторов, их природа и стилистическое использование (на материале соврем. англ. яз.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1964. 14 с.
12. Бадрак В.В. Фактори ефективності впливу друкованих ЗМІ (преси) на електорат: Дис... канд. філол. наук: 10.01.08. К., 2000. 250 с.
13. Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті // Про культуру мови. К.: Наук. думка, 1964. С. 155166.
14. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 615с.
15. Беллерт М. Об одном условии связности текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. C. 172208.
16. Белунова Н.И. Вопрос о повторе в современной лингвистической литературе: Лексико-синтаксический повтор в текстах монологической речи / ЛГПИ им. А.И.Герцена. Ленинград, 1985. 49 с.
17. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1988. 123 с.
18. Берков В.Ф., Яскевич Я.С., Павлюкевич В.И. Логика. Минск: Тетра Системс, 2001. 416 с.
19. Бессмертная Н.В. Лингвостилистическая интерпретация текста. К.: Вища шк., 1983. 200 с.
20. Біловус Л.І. Інтертекстуальність як модус новаторства (на матеріалі творчості В.Стуса та І.Світличного): Дис. канд. філол. наук: 10.01.06. Тернопіль, 2003. 171 с.
21. Богданов В.В. Текст и текстовое общение. Санкт-Петербург, 1993. 68с.
22. Богин Г.И. Типология понимания текста. Калинин: Изд-во Калинин.ун-та, 1986. 86 с.
23. Богин Г.И. Методологическое пособие по интерпретации художественного текста (для занимающихся иностранной филологией) // http: //www.auditorium.ru/ literatura/ index.htm.
24. Брандес М.П. Стилистика текста. М. : Прогресс-Традиция; Инфра-М, 2004. 416 с.
25. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
26. Валгина Н.С. Теория текста. М.: Логос, 2003. 280 с.
27. Васильев Л.Г. Текст и его понимание. Тверь: ТГУ, 1991. 67 с.
28. Васильев С.А. Синтез смысла при создании и понимании текста. К.: Наук. думка, 1988. 240 с.
29. Венгринюк М.І. Адресат у художньому тексті (на матеріалі української прози ХХ століття): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2006. 20 с.
30. Визель М. Поздние романы Итало Кальвино как образцы гипертекста // http: // www. litera. ru/slova/viesel/visel.htm.
31. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
32. Власенко В.І. Українська преса як фактор впливу на міжнародну діяльність держави (проблеми становлення і розвитку відносин України та НАТО у 90-х роках): Дис... канд. філол. наук: 10.01.08. К., 2000. 179 с.
33. Волков А.Г. Прагматика политического текста. Запорожье: Просвіта, 2003. 112 с.
34. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища шк., 1993. 200 с.
35. Гаваева Н.Н. Особенности и свойства святи, формирующей микротекст // Семантика слова и смысл текста: Межвуз. сб. научн. тр. Саранск, 1986. С. 2831.
36. Гак В.Г. Повторная номинация, ее структурно-организующие и стилистические функции в тексте // Лингвистические и методические проблемы преподавания руського язика как неродного. М., 1987. С. 224233.
37. Гак В.Г. Повторна номинация на уровне предложения // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 91102.
38. Гак В.Г. Повторная номинация и ее стилистическое использование // Вопросы французской филологии. М., 1972. Ч. 1. С. 123136.
39. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
40. Гальперин И.Р. Членимость текста // Сб. научн. тр. МГПИИЯ им.М.Тореза. М., 1978. Вып. 125. С. 2638.
41. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. 459 с.
42. Гетьман Ж.О., Фоменко О.Г. Повтори і заміни похідних слів у тексті // Мовознавство. 1988. №4. С. 3745.
43. Головкина Н.Т. Повтор как стилистическое средство в разных видах и жанрах речи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1966. 16 с.
44. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. М.: Лабиринт, 1998. 256 с.
45. Городенко Л.М. Засоби масової комунікації у контексті громадської думки: формування, функціонування, жанрові прийоми: Дис... канд. філол. наук: 10.01.08. К., 2003. 208 с.
46. Грещук О.Б. Словотвір у процесі породження тексту: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 1996. 24 с.
47. Гринев С.В. Введение в лингвистику текста. М.: МПУ, 1999. 60 с.
48. Гришунин А.Л. Исследовательские аспекты текстологии. М: Наследие, 1998. 416 с.
49. Гудков Д.Б. Теория и практика межкультурной коммуникации. М.: Гнозис, 2003. 286 с.
50. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
51. Гучинская Н.О. Системный анализ художественного текста // Стилистические функции лингвистических единиц в тексте. Межвузовский сб. научн. тр. Куйбишев, 1984. С. 98112.
52. Дедова О.В. К вопросу о терминологии лингвистического описания русского гипертекста (о соотношении понятий гипертекстуальности и интертекстуальности) // www. philol.msu.ru.
53. Дейк Ван Т. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 310с.
54. Денисова С.П. Стилістика газетно-журнального тексту. К.: КиМУ, 2004. 53 с.
55. Дітковська І.Ю. Інтертекстуальність прози В.Пелевіна: Автореф. дис. канд. філол. наук: 01.01.02 / Дніпропетровський національний ун-т. Дніпропетровськ, 2003. 18 с.
56. Дмитрук О.В. Маніпулятивні стратегії в сучасній англомовній комунікації (на матеріалі текстів друкованих та Інтернет-видань 2000-2005 років): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2006. 19 с.
57. Долинин К.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1985. 288 c.
58. Домашнев А.И. и др. Интерпретация художественного текста. М.: Просвещение, 1983. 192 с.
59. Донгак С.Б. Обманутое ожидание как стилистическая проблема (к постановке вопроса) // Речевое общение: специализир. вестник. КрасГУ, 2000. Вып. 3 (11). С. 110117.
60. Донец П.Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации: научный статус, понятийный аппарат, языковой и неязыковой аспекты, вопросы этики и дидактики. Харьков: «Штрих», 2001. 386 с.
61. Дресслер В. Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. 8. С. 111137.
62. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации: проблемы семиосоциопсихологии. М.: Наука, 1984. 268 с.
63. Дридзе Т.М. Социально-психологические аспекты порождения и интерпретации текстов в деятельности речевого общения // Аспекты изучения текста: Сб. научн. тр. / Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы. М.: УДН, 1981. С. 129136.
64. Дудникова Т.С. Повтор как элемент ритма и его стилистическое значение во французской песне: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05. Ленинград, 1975. 22 с.
65. Дудникова Т.С. Виды повторов в современном французском языке // Преподавание иностранных языков в средней и высшей школе. Ростов-на-Дону, 1969. Ч. 2. С. 243258.
66. Дымарская-Бабалян И.Н. О связности текста. Ереван: Изд-во Ереванского университета, 1987. 180 с.
67. Эпштейн В.Л. Введение в гипертекст и гипертекстовые системы // http: www. ipu. rssi. ru/publ/ epstn.htm
68. Єремеєва Н.Ф. Концептуальний простір англійської народної казки: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський держ. лінгвістичний ун-т. — К., 1997. 19 с.
69. Еремина В.И. Поэтический строй русской народной лирики. Ленинград: Наука, 1978. 184 с.
70. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Едиториал УРСС, 2002. 408с.
71. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 519 с.
72. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 160 с.
73. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ поч. ХХ ст.). К.: Наук. думка, 1970. 303 c.
74. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до сер. 90-х рр. ХІХ ст.). К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 415 с.
75. Жугай В.Й. Становлення якісної преси у посткомуністичному світі: Дис... канд. філол. наук: 10.01.08. Львів, 2006. — 191 с.
76. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.
77. Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.: НМК ВО, 1990. 64 с.
78. Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132 с.
79. Залевская А.А. Психолингвистические исследования. Слово. Текст: Избранные труды. М.: Гнозис, 2005. 543 с.
80. Залевская А.А. Индивидуальное знание: специфика и принципы функционирования: Монография. Тверь: ТГУ, 1992. 135 с.
81. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методический аспекты. М.: Рус. яз., 1981. 113 с.
82. Захарченко Т.Д. Текстообразующие функции производных отыменных словообразовательных гнёзд // Сб. научн. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1986. Вып. 269. С.7887.
83. Зимняя И.А. Вербально-коммуникативная функция в восприятии и порождении текста // Сб. научн. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1985. Вып. 243. С. 39.
84. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. М.: Просвещение, 1985. 160 с.
85. Золотова Г.А. Структура сложного синтаксического целого в карамзинской повести // Тр. института языкознания. М.: Изд-во АН СССР, 1954. Т.3. С. 3548.
86. Іваненко С.М., Карпусь А.К Лінгвостилістична інтерпретація тексту. К.: Київський держ. лінгвістичний ун-т, 1998. 175 с.
87. Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. фак. журналістики. К.: Знання, 2000. 222 с.
88. Ильенко С.Г. Текстовая реализация и текстообразующая функция синтаксических единиц // Текстовые реализации и текстообразующий функции синтаксических единиц. Ленинград, 1988. С. 722.
89. Ільченко В.І. Експресія власних назв як засіб публіцистики: Дис... канд. філол. наук: 10.01.08. К., 2003. — 224 с.
90. Интертекстуальность и массовая коммуникация // www.krugosvet.ru/articles/77/1007707/1007707a6.htm.
91. Казарян Б.К. Внутритекстовые связи в современном армянском языке. Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.02. Ереван, 1989. 24 с.
92. Кайда Л.Г. Стилистика текста: от теории композиции к декодированию. — М.: Флинта, М.: Наука, 2004. 208 с.
93. Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. М.: Изд-во Московского университета, 1989. 184 с.
94. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высш. шк., 1990. 151 с.
95. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 261с.
96. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. М.: Едиториал УРСС, 2002. 220 с.
97. Кацнельсон С.Д Речемыслительные процессы // Вопросы языкознания. 1984. № 7. С. 5657.
98. Кирпичникова Н.В. О способах объединения предложений в связной речи // Рус. яз. в шк. 1960. №5. С. 3439.
99. Кобзар О.І. Інтертекстуальність у драматургії Михайла Булгакова: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.02 / Таврійський національний ун-т ім. В.І.Вернадського. Сімферопіль, 2005. 20 с.
100. Ковалева Н.Ф. Комментарии к тексту как лингвистический гипертекст: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Самара, 2004. 184 с.
101. Коваленко Б.О. Стилістично знижена лексика в мові сучасної української публіцистики: Автореф. дис... канд. філол. наук.: 10.02.01 / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 2003. 19 с.
102. Коваль А.П. Газета і мовна норма // Журналістика. Преса. Телебачення. Радіо. К.: Вища шк., 1977. Вип. 3. С. 918.
103. Коваль А.П. Мовні засоби української прогресивної публіцистики кінця XIX початку XX ст.: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1954. 329 с.
104. Кожевникова Кв. Об аспектах связности в тексте как целом // Синтаксис текста. М., 1979. С. 4968.
105. Козловська Г.Б. Прагматичний аспект категорії інформативності англомовних синоптичних текстів газетно-публіцистичного стилю: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський національний ун-т ім.В.Н.Каразіна. Харків, 2003. 19 с.
106. Колегаева И. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса: Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1991. 122 с.
107. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 173 с.
108. Комп’ютерний словник: Пер. з англ. К.: К 63 Україна, 1997. 470 с.
109. Кондратенко Н.В. Прецедентні компоненти в заголовках публіцистичних текстів (на матеріалі газетних статей) // Мова і культура. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 7. Т. IV. Ч. 1. С. 162166.
110. Кондратенко Н.В. Дискурсивність текстової фрагментації як вияв категорії дискретності // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2004. № 34. Ч. 1. С. 318323.
111. Кондратенко Н.В. Особливості категорії цілісності в модернистському тексті (на матеріалі романів В. Домонтовича) // Культура народов Причерноморья. 2002. № 32. С. 7375
112. Корабльова Н.В. Інтертекстуальність літературного твору (на матеріалі роману А.Бітова «Пушкінський дім»): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.06 / Донецький держ. ун-т. — Донецьк, 1999. 19 с.
113. Корбут А.Ю. Повтор как средство структурной организации художественного прозаического текста (элементы симметрии): Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Иркутск, 1994. 139 с.
114. Корниенко А.А. Интерпретация текста. Пятигорск, 1989. 96 с.
115. Корніяка О.М. Лабіринти розуміння: Текст як об’єкт розуміння. К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. 48 с.
116. Костюк В.І. Поетика фрагменту і художня цілісність твору: Дис канд. філол. наук: 10.01.06. К., 2000. 181 с.
117. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник: К.: Видавничий центр «Академія», 2003. 464 с.
118. Красних В.В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? М.: ИТДК «Гнозис», 2003. 375 с.
119. Красных В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. М.: ИТДГК «Гнозис», 2001. 270 с.
120. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. 416 с.
121. Кубрякова Е.С. О тексте и критериях его определения // Текст. Структура и семантика. Т.1. М., 2001. С. 7281.
122. Кубрякова Е.С. Введение // Человеческий фактор в языке: Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. С. 420.
123. Куликова Е.В. Графические средства как стилистические приёмы художественного текста // Культура народов Причерноморья. 2001. № 23. С. 221228.
124. Кухаренко В.А. Інтерпретація тексту. Вінниця, НОВА КНИГА, 2004. 272 с.
125. Лабунько О.И. Синтаксис текста: Учеб. пособие для студ.-филологов / Измаильский гос. педагогический ин-т. Измаил, 1997. 34 с.
126. Лазарева Э.А. Заголовок в газете. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. 94 с.
127. Лазаренко С.В. Семантичні різновиди міжтекстової зв'язності газетного тексту // Східнослов’янська філологія: Зб. наук. пр. Вип. 9. Мовознавство. Горлівка: ГДПІІМ, 2006. С. 246253.
128. Лазаренко С.В. Заголовок як репрезентант міжтекстової зв'язності в газетному тексті // Науковий вісник Херсонського державного університету.Серія «Лінгвістика». Вип. ІІІ. Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. С. 288291.
129. Лазаренко С.В. Міжтекстова тематична зв’язність: газета як цілісний текст // Семантика мови і тексту: Матеріали ІХ Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. С. 362364.
130. Лазаренко С.В. Графічні актуалізатори зв'язності в заголовках газетних текстів // Діалог. Медіа-студії: Зб. наук. пр. / За заг. ред. Александрова О.В. Вип.4. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. С. 149158.
131. Лазаренко С.В. Особливості семантико-синтаксичної організації заголовків як актуалізація когерентності в газетному тексті // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук. пр. факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. К.: ІВЦ Держкомстату України. 2005. Вип. Х. С. 4855.
1