СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕСІЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ БОЙКІВСЬКИХ ГОВІРОК

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ім. І. КРИП’ЯКЕВИЧА

На правах рукопису

УДК 811.161.2’282.2(477.83/.86)

ХІБЕБА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕСІЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ БОЙКІВСЬКИХ ГОВІРОК

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Хобзей Наталія Василівна,
кандидат філологічних наук,
старший науковий співробітник

Львів 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень.................................................................................. 5
Вступ...................................................................................................................... 7
РОЗДІЛ 1. Весільна лексика як об’єкт лінгвістичних студій............................. 12
1.1. Стан дослідження бойківського говору............................................... 12
1.2. Аспекти дослідження весільної лексики............................................... 17
1.3. Весільна лексика бойківських говірок як система................................. 22
РОЗДІЛ 2. Назви весільних обрядодій................................................................. 25
2.1. Загальні назви весільного обряду......................................................... 25
2.2. Назви довесільних етапів....................................................................... 27
2.3. Назви власне весільних етапів................................................................ 39
2.3.1. Назви обрядодій передшлюбного вечора...................................... 40
2.3.2. Назви обрядодій дня шлюбу........................................................... 47
2.4. Назви повесільних етапів....................................................................... 64
Висновки до ІІ розділу.......................................................................................... 72
РОЗДІЛ 3. Назви учасників весільного обряду................................................... 74
3.1. Загальні назви учасників весілля........................................................... 74
3.1.1. Назви найближчої родини наречених............................................ 75
3.1.2. Назви гостей..................................................................................... 78
3.1.3. Назви не запрошених на весілля осіб............................................. 81
3.2. Назви наречених..................................................................................... 82
3.2.1. Назви хлопця й дівчини, які планують одружуватися................... 82
3.2.2. Назви хлопця й дівчини під час сватання....................................... 85
3.2.3. Назви заручених хлопця й дівчини................................................ 86
3.2.4. Назви наречених під час весілля..................................................... 86
3.2.5. Назви наречених після шлюбу........................................................ 92
3.2.6. Назви нареченої після обряду покривання.................................... 93
3.3. Назви учасників весілля, які мають в обряді закріплені обов’язки..... 94
3.3.1. Назви свідків наречених.................................................................. 94
3.3.2. Назви розпорядників весілля.......................................................... 98
3.3.3. Назви учасників, які домовляються про весілля............................ 104
3.3.4. Назви осіб, які запрошують на весілля........................................... 106
3.3.5. Назви посередників між нареченими.............................................. 107
3.3.6. Назви учасників передвесільного вечора....................................... 107
3.3.7. Назви учасників барвінкового обряду........................................... 108
3.3.8. Назви жінки, яка одягає наречену.................................................. 108
3.3.9. Назви гостей нареченого, які приходять по наречену................... 109
3.3.10. Назви учасників весілля, які перегороджують шлях весільним
гостям нареченого.......................................................................... 109
3.3.11. Назви гостей нареченої, які приходять на частування до
нареченого...................................................................................... 110
3.3.12. Назви учасників весілля, які змінюють нареченій головний
убір.................................................................................................. 112
3.3.13. Назви учасників весілля, які везуть придане до нареченого....... 112
3.3.14. Назви весільних музик................................................................... 113
3.3.15. Назви жінок, які латкають............................................................. 114
3.3.16. Назви жінки, відповідальної за випікання весільного хліба........ 114
3.3.17. Назви жінки, відповідальної за приготування й подавання весіль-
них страв......................................................................................... 115
3.3.18. Назви чоловіка, відповідального за напої.................................... 115
Висновки до ІІІ розділу........................................................................................ 117
РОЗДІЛ 4. Назви матеріальних елементів весільного обряду............................ 119
4.1. Назви викупів, подарунків, приданого................................................. 119
4.1.1. Назви викупів................................................................................... 119
4.1.2. Назви подарунків............................................................................. 121
4.1.3. Назви приданого.............................................................................. 126
4.2. Назви весільного одягу та взуття наречених........................................ 134
4.2.1. Назви одягу нареченої..................................................................... 134
4.2.2. Назви одягу нареченого.................................................................. 137
4.2.3. Назви головних уборів.................................................................... 137
4.2.4. Назви взуття наречених................................................................... 161
4.3. Назви весільних атрибутів..................................................................... 162
4.3.1. Назви нагрудних відзнак учасників весілля................................... 163
4.3.2. Назви весільного деревця................................................................ 164
4.3.3. Назви весільних атрибутів чоловіків.............................................. 165
4.3.4. Назви весільних прикрас для коней................................................ 174
4.4. Назви музичного оформлення весільного обряду................................ 176
4.4.1. Назви мелодій.................................................................................. 176
4.4.2. Назви танців..................................................................................... 178
4.5. Назви весільних страв та напоїв............................................................ 181
4.5.1. Назви хліба...................................................................................... 184
Висновки до IV розділу........................................................................................ 192
Висновки................................................................................................................ 195
Додатки.................................................................................................................. 200
Додаток А. Таблиці............................................................................................... 200
Додаток Б. Індекс аналізованих слів.................................................................... 215
Додаток В. Діалектні тексти.................................................................................. 249
Перелік назв обстежених населених пунктів і їх скорочень................................ 363
Перелік використаних джерел.............................................................................. 367
Література............................................................................................................. 377

ВСТУП

Лексика весільного обряду відображає еволюцію обрядодій, агентів та матеріальних елементів. В умовах модернізації суспільного життя деякі весільні реалії, як і їхні назви, зникають із пам’яті навіть найстаршого покоління. Усвідомлення можливої незворотної втрати інформації про традиційне весілля стало поштовхом у виборі об’єкта дослідження саме в бойківських говірках як одних із найархаїчніших в українській мові.
Бойківські говірки до сьогодні зберігають значну кількість давніх рис на всіх мовних рівнях. Фонетичні особливості бойківських говірок досліджували А.Залеський [85], І.Пагіря [146], В.Черняк [231], словотвірні І.Ковалик [104], І.Ощипко [145], Т.Возний [45], акцентуаційні Я.Пура [167], Г.Кобиринка [102], граматичні Д.Бандрівський [12], Я.Пура [168], Я.Закревська [84], М.Зубрицька [95]. Однак саме лексика найповніше репрезентує специфіку говірок Бойківщини, що відзначено в дослідженнях М.Онишкевича [143; 144], Л.Григорчук [52; 107], Я.Ріґера [258; 259], Й.Дзендзелівського [79], Д.Бандрівського [11; 13], О.Захарків [86], Я.Вакалюк [34; 35], А.Бодника [25], О.Шляхова [238], Ю.Галая [48], В.Пастушин [149], Й.Пуя [165], Я.Пури [167], З.Булика [29; 30], С.Булик-Верхоли [31], М.Демського [77], М.Якима [246], М.Зубрицької [95], Н.Пашкової [150], К.Зозуляк [94], О.Тищенка [192], М.Матвіїв [124] та ін.
Історіографію дослідження бойківських говірок вичерпно подано в монографії М.Лесева [112].
Номінацію весільного обряду вивчали українські вчені, зокрема П.Романюк (поліські говірки) [171], М.Бігусяк (гуцульські говірки) [19], Н.Грозовська (середньонаддніпрянські говірки) [63], В.Дроботенко (степові говірки) [82], І.Магрицька (східнослобожанські говірки) [117], В.Шевченко (літературна мова) [237]. У спеціальних студіях бойківські весільні назви ще не були опрацьовані.
Актуальність дослідження весільної лексики бойківських говірок зумовлена необхідністю зафіксувати номінації денотатів обряду, частина яких за останні десятиріччя переходить до пасивного фонду української мови, системно проаналізувати їх у загальноукраїнському та загальнослов’янському контекстах. Важливість комплексного вивчення цієї проблеми викликана особливим значенням обрядової лексики, що репрезентує духовну культуру бойків. Дисертація актуальна з погляду опрацювання словникового складу української мови й пізнання історії та культури українців.
Лексику народних говорів традиційно аналізують у межах тематичних груп— об’єднань назв на підставі спільності чи близькості означуваних словами предметів і явищ. За смисловими зв’язками тематичні групи поділяють на лексико-семантичні групи. Системний підхід до аналізу лексики, за словами П.Гриценка, є визначальним у діалектології.
Зв’язок роботи з науковими планами і програмами. Проблематика дисертації пов’язана з науковими розробками в галузі української діалектної лексикології. Дослідження проведено в межах теми відділу української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України Українська історична та діалектна лексикологія і лексикографія” (шифр 0105U004586).
Мета дисертації— дослідити склад і структурну організацію тематичної групи весільних назв як сегмента лексичної системи бойківських говірок, з’ясувати шляхи її формування, особливості функціонування та просторову поведінку в загальноукраїнському й у загальнослов’янському контекстах, зберегти для історії цей унікальний пласт лексики.
Мета передбачає розв’язання таких завдань:
зафіксувати назви на позначення реалій весільного обряду в бойківських говірках, змоделювати структурну організацію тематичної групи та визначити її специфіку;
дослідити семантичну структуру лексем;
виділити основні мотиваційні моделі і способи номінацій;
розкрити шляхи формування складу весільної лексики бойківських говірок;
простежити стан збереження весільних назв та динаміку їх функціонування;
виявити міждіалектні та міжмовні зв’язки весільних назв.
Об’єкт дослідження ― лексика, що відтворює бойківське весілля в акціональному, суб’єктному й об’єктному виявах.
Зібраний і проаналізований у роботі діалектний матеріал має самодостатню наукову цінність, оскільки фіксує живе мовлення бойків, відображає духовну та матеріальну культуру давньої етнічної групи, є важливим внеском у вивчення національного характеру українців.
Предметом дослідження є структурно-семантичні особливості весільної лексики бойківських говірок.
Основні методи роботи— описовий, порівняльно-історичний, зіставний, метод етимологічного аналізу.
Джерельною основою дисертації слугували експедиційні діалектні записи— тексти і відповіді на запитання, зібрані впродовж 19992004 років польовим методом у 94 населених пунктах Дрогобицького, Сколівського, Турківського, Старосамбірського р-нів Львівської обл., Долинського, Рожнятівського р-нів Івано-Франківської обл., Міжгірського р-ну Закарпатської обл. Межі бойківських говірок визначено за Атласом української мови”. Лексику зібрано за спеціальною програмою, укладеною за тематичним принципом. Питальник охоплює поняття, пов’язані з бойківським весіллям і дає змогу відтворити обрядову культуру регіону. Більшість матеріалів зафіксована на магнітофонній плівці від інформаторів різних вікових категорій (записи зберігаються у фонотеці відділу української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України). Опрацьовано матеріали діалектологічних експедицій, зібрані до Атласу української мови” (зберігаються у тому ж відділі). Використано словники бойківських говірок Ю.Кміта, М.Онишкевича, записи текстів Н.Глібчук. Для порівняння залучено етнографічні описи весілля початку ХХ ст. В.Гнатюка, І.Франка, З.Кузелі, І.Кузіва, І.Левинського, О.Мисевича, О.Рошкевич та сучасні записи Л.Василечко, П.Зборовського, В.Сокола, Г.Сокіл. Використано матеріали загальномовних та регіональних атласів, зокрема Атласу української мови”, Загальнослов’янського лінгвістичного атласу”, Загальнокарпатського діалектологічного атласу”, Карпатського діалектологічного атласу”, Atlasu gwar bojkowskich”; історичних словників: Словника староукраїнської мови XIVХVст.”, Словника української мови ХVІ І пол. ХVІІст.”, Історичного словника українського язика” за ред. Є.Тимченка та картотек цих словників (зберігаються в тому ж відділі). До аналізу залучено дані тлумачних, фразеологічних, етимологічних і етнолінгвістичних словників української та інших слов’янських мов.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше до наукового обігу введено весільну лексику бойківських говірок, здійснено її семантичний, мотиваційний, ареальний аналіз, наведено історичні й етимологічні довідки для більшості аналізованих назв. Робота поглиблює теорію просторової варіативості мови, діалектної лексики.
Теоретичне значення. Висновки та узагальнення дисертаційної роботи можна застосовувати для комплексного дослідження лексики бойківських говірок, для з’ясування закономірностей структурної організації діалектної лексики взагалі.
Практична цінність роботи полягає в розширенні емпіричної бази сучасної української лексикології й лексикографії, що сприятиме розв’язанню проблем генези бойківського говору. Матеріал дослідження може бути використаний для укладання діалектних словників, Лексичного атласу української мови, Етнолінгвістичного атласу Карпат, а також у дидактиці вищої школи.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорено на засіданнях відділу української мови Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України. Основні положення й узагальнення викладено в доповідях на міжнародних наукових конференціях і семінарах (Львів, 2002, 2003, 2006; Варшава, 2004; Москва, 2005; Люблін, 2006; Київ, 2006), на всеукраїнських діалектологічних конференціях, семінарах, наукових читаннях (Ужгород, 2004; Житомир, 2006; Івано-Франківськ, 2007); на засіданні мовознавчої комісії НТШ (Львів, 2005).
Публікації. Різні аспекти досліджуваної проблеми викладено в 10наукових публікаціях загальним обсягом 6,2 друк. арк.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаних джерел (110позицій), із бібліографії (261позицій), із переліку назв обстежених населених пунктів і їх скорочень та з додатків, що містять таблиці, індекс аналізованих назв і діалектні тексти. Загальний обсяг дисертації— 403с., із них 199с.— основний текст, 168с.— додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати дослідження є підставою для таких загальних висновків.
1. Зафіксовано понад 1700 назв на позначення реалій бойківського весільного обряду, що сформували окрему тематичну групу лексики, у межах якої виділено відповідні ЛСГ, СП, СМ і СР.
2. Аналізованій ТГЛ властива лексична варіантність. Синонімічні відношення пронизують усі ЛСГ, зокрема значення ‘дівич-вечір’ представлене 19 назвами, ‘головний убір нареченої до обряду покривання’ 18, ‘весільна мелодія’ 13 ‘сватання’ 9, ‘заручини’ 9, ‘головний убір нареченого’ 8, ‘нагрудна відзнака учасника весілля’ 8, ‘гості молодої, які приходять до нареченого’ 6, ‘обдаровування наречених5, ‘церковне оголошення про шлюб’ 2 та ін.
Антонімічні відношення домінують у ЛСГ назв учасників весільного обряду: ве|с′іл′н′і |гос’ц′і п’ідве|с′іл′н′і |гос’ц′і; в’ід:а|ничка нев’і|д:ана; |гос’ц′і в’ід моло|дого |гос’ц′і в’ід моло|дойі; моло|диĭ сто|ронс′киĭ моло|диĭ, моло|да |йенча моло|да, |молод′ с|тарш’і; моло|дого |л′уди моло|дойі |л′уди; п|ро|шен′і непро|шен′і, су|с′іди б|лижч’і, су|с′іди |дал′ш’і, х|лопец ста|риĭ х|лопец, шлюбна нешлюбна та ін., гіперо-гіпонімічні— у ЛСГ назв матеріальних елементів, наприклад, гіпоніми торг ‘викуп нареченої’, в’ідступ|не ‘викуп місця за весільним столом у нареченої’, цере|монійа ‘викуп коси нареченої’ підпорядковані гіпероніму |викуп; наявність родових назв посагу |в’і|но, по|саг, п|ридане, взяток зумовлює чітку підпорядкованість видових: |полеи, ма|йеток, бо|гацтво, ху|доба, дарúзна, дарúзнина, виправа, фáнта, ск|рин′а, лада, |пос’т′іл′, |коўдра, |куфер, пе|рина, п|рос’т′ін′, |п’іслан′, пóдушка, ве|рета, п|лахта, об|рус, бе|сага, за|л′іжник, |образ, рубáтя, шмáтя, продýкт худовúй.
3. До складу весільної лексики ввійшли здебільшого полісемічні лексеми, компоненти семантичної структури яких подано в таблицях (див. таблицю). Серед семантично варіантних назв у межах ТГЛ виділено такі: |балец′ (репрезентує 13 значень), гос|тина (9), с|ваха (8), про|п’іĭ (7), в’і|нок (6), при|дани (5), ст|руцен′ (5), рушник (4), |гус|ки (4), цере|мон′ійа (4), с|в’ідок (4), сп|росини (4), с|вад′ба (3) та ін.
Деякі багатозначні назви належать до різних ЛСГ у результаті метонімізації (при|дане ‘посаг’ → при|дане ‘частування в нареченої наступного дня після весілля’, в’і|нок ‘головний убір нареченої’ → в’і|нок ‘передвесільний вечір’ та ін.) та метафоризації (|гуска ‘весільне печиво’ → |гуски ‘передвесільний вечір’).
4. Мотивованість назв пов’язана насамперед із вибором мотиваційних ознак, що є основою для називання предметів і явищ. Характерними для творення назв різних ЛСГ є такі МО: ‘дія’ (ЛСГ 1, 3), ‘діяч’ (ЛСГ1), ‘атрибут’ (ЛСГ 1, 3), ‘час’ (ЛСГ 1, 2), ‘місце’ (ЛСГ 1, 2), ‘страва’ (ЛСГ 1, 2), ‘обряд’ (ЛСГ 2, 3).
Виявлено такі типові для аналізованої ТГЛ мотиваційні моделі назв обрядодій: ‘дія’ > ‘обряд’ (|запити ‘довесільний етап’, ч’іп|чан′а ‘надягання нареченій головного убору заміжньої жінки’, п|рошч’і ‘подяка родичам та гостям’, ск|ладанка ‘обдаровування наречених’), ‘діяч’ > ‘обряд’ (с|вашчини ‘частування для весільних гостей, яке влаштовувала свашка’), ‘атрибут’ > ‘обряд’ (в’ін|ки ‘передвесільний обряд виготовлення вінків’, оп|ходити д′і|жу ‘дякувати батькам перед виходом до шлюбу’), ‘час’ > ‘обряд’ (доб|ран′іч ‘обряд, яким розпочинаються обрядодії дня шлюбу’, снїданя ‘повесільне частування’), ‘страва’ > ‘обряд’ (голубп|ц′і ‘довесільний етап приготування голубців’, ко|лачини ‘повесільний обряд поділ весільного хліба’) тощо; для номінації учасників весілля: ‘ранг’ > ‘діяч’: (голоў|на |кухарка ‘жінка, відповідальна за приготування і подавання весільних страв’, п’ідс|вашка ‘друга свашка на весіллі’); ‘обрядова реалія’ > ‘діяч’ (при|дани ‘гості нареченої’), ‘вік’ > ‘діяч’ (|молод′ ‘учасники весілля’), ‘дія’ > ‘діяч’ (сп|росини ‘чоловіки, які збираються в хаті нареченої перед вінкоплетинами’), ‘час’ > ‘діяч’ (ви|ч’ірник ‘учасник передвесільного вечора’), ‘місце’ > ‘діяч’ (сто|ронс′киĭ моло|диĭ ‘наречений з іншого села’), ‘страва’ > ‘діяч’ (коро|ваĭниц′а ‘жінка, яка випікає коровай’) та ін.; для номінації матеріальних елементів: ‘обряд’ > ‘одяг’ (с′|л′убниц′а ‘весільна сорочка’), ‘дія’ > ‘матеріальний елемент’ (при|нос ‘продукти, із якими приходять гості на весілля’), ‘атрибут’ > ‘матеріальний елемент’ (в’і|нок ‘придане’), ‘колір’ > ‘одяг’ (|б’ілиĭ ш|тапел′ ‘весільна сукня’), ‘спосіб виготовлення’ > ‘одяг’ (|вишите ўб|ран′і(е) ‘одяг нареченої’), ‘кількість’ > ‘одяг’ (дві сорочки ‘сорочка, у якій наречена йде до шлюбу’) тощо.
5. Свідченням семантичної різноманітності діалектної системи номінацій та складності її структурної організації є міжгрупова інтерференція, тобто запозичення з інших тематичних груп. Зокрема весільні лексеми мотивовані назвами з таких галузей: соціально-побутової (назви одягу та взуття наречених, подарунків); виробничо-побутової (назви обрядових предметів, назви посуду); музичної (назви інструментів, мелодій, танців); кулінарної (назви страв, напоїв); адміністративної (назви розпорядників весільного обряду); спорідненості (назви родини наречених).
6. Найпродуктивнішими способами номінації весільних понять у бойківських говірках є афіксація (≈46%), аналітична (≈29%) та вторинна номінація (унаслідок метафоризації та метонімізації) (≈14%); менш продуктивними— морфолого-синтаксичний (≈6%), слово- та основоскладання (≈2%), запозичення здебільшого з польської, румунської, угорської мов (≈3%). Етимологічний аналіз весільної лексики виявив поодинокі приклади запозичень з обрядовим функціонуванням назв (гайдамáш, маршáвка, дзінь добрий), натомість найчастіше засвоєно загальновживані слова, які в бойківських говірках набули обрядового навантаження.
Особливістю досліджуваної ТГЛ є наявність тавтологічних словосполучень на зразок |гостити гос|теĭ, |латкайут латкан|ки, про|сити п|рошчен′а, сва|ти с|ваталис′а, тан′ц′у|вати |танец′, поси|лати п’іс|ли, ш|л′убоĭку шл′убо|вати та ін.
Склад весільної лексики бойківських говіркок свідчить, що до її складу входить обмежена кількість монолексем. Більшість понять цієї ТГЛ представлена аналітичними назвами: субстантивними (спец′і|ал′на |ж’інка, |б’іла п|ростин′, в’і|нец з |м’ірти, па|рик с кв’іт|ками), дієслівними (обси|пати зер|ном, ў|вести ў |жони) словосполученнями, а також описовими конструкціями (спец′і|ал′но |ж’інка та|ка/ шо ў|м’ійе |дуже сп’і|вати та ін.).
7. Модернізація весільного обряду зумовлює такі зміни:
— лексичну архаїзацію (вор|к’іш моло|тити, гаĭда|маш, |досватки, за|л′оти, за|с′ад′ко, |мат′чини, пок|ладини на |боĭшче, |рог’і, с|тисле ве|с′іл′:а, стоў|пини, уп|лешчина, ч|в’ірка та ін.);
— семантичну архаїзацію (акт, |в’ідв’іди, в’ідоз|наван′:а, |запит, за-|питан′е, з|года, і|ти на |в’ідв’іди, о|руд′а, хо|дити на о|руд′а та ін.);
— заміну давніх слів новими: поступова заміна давніх слів новими: цере|мон′ійа, акт, звóдини → ве|с′і|л′а, с|вад′(ĭ)ба ‘весільний обряд’; тóкма → с|ватан′а(е), с|ва|ти, с|вад′(ĭ)ба ‘довесільний етап домовленості про весілля’; дόсватки → |першиĭ |вечер, п|риĭти до дн′а ‘сватання’; |ч’іп|чати, по|ч’іпчувати, зачип|чати → за|вити, заў|йазувати, ўбе|рати ў |хустку, од′а|гати |хустку, заўйа|зати |хустку, поў|йазувати, накла|дати |хустку, замоло|дичувати, замоло|дичувати |хусткойу, покри|вати ‘одягати нареченій головний убір заміжньої жінки’; стоў|пини → поў|торне, пове|с′іл′не ‘повесільне частування’; с|вашка → старос|тина ‘жінка, яка порядкує на весіллі’, |кухарка → шеф-|повар ‘жінка, відповідальна за приготування і подавання весільних страв’, цеп|нар → Йосипф ‘чоловік, відповідальний за напої’; ран|тух, |балец′, б’і|лило, зави|ван′е → ве|л′он, фа|та ‘головний убір нареченої’.та ін.
8. Писемна традиція українських весільних назв, зокрема бойківських, бере початок від XI ст. Найдавніші українські писемні джерела фіксують слова невестка, посаг, посагати, жена, женитва, жонатий, веселе, свадьба, свататися. Назви виправа, вінчання, слюб подає Словник староукраїнської мови ХIVХV ст.” Обрядове значення лексеми випосаженє фіксують пам’ятки ХVІ ст.; зарученіє, заручини, шлюб, малженство— ХVІІ ст. Чимало весільних назв містять пам’ятки української мови ХVI першої пол. ХVІІ ст. (за картотекою Словника української мови ХVІІ першої пол. ХVІІ ст.), зокрема Учительне Євангеліє кінця XVI ст. із території Бойківщини: весілє, свадєбная куница, свадьба, послюблєнии, шлюбеница та ін.

9. Тематичну групу весільної лексики формують: специфічні діалектні утворення, характерні тільки для бойківських говірок (|ваĭда, гаĭда|маш, з|водини, |консулка, про|дукт худо|виĭ, ру|бат′а, скач, стоў|пини, уп|лешчина, |фанта, ш|мат′а, приносúти на зведен′áта, за|л′іжники, рохыня, каліка, пан веселовський, |шига-|мига, |ґуґ’і-|муґ’і, різба, куранта, падес′т′|панец′ та ін.); лексеми, які мають аналоги та безпосередні паралелі в інших говірках української мови: в усіх українських говорах карпатського регіону відомі назви дар, за|бава, |зачин, зачи|нан′:а, при|носи, п|рошч’і, си|вул′а; у говірках південно-західного наріччя— |дол′а, ро|гачка, с|вашчини); у говорах південно-західного та північного наріччя— |запов’ід(и), |опов’ід(и), кла|н′ан′а, поп|равини, хо|рунжиĭ, а назви благосло|вентство, |гос’ц′і, |дакуван′а, запо|рос′ц′і, за(с)п|росини, кола|чини, маршалок функціонують у всіх українських говорах; загальнослов’янські назви (укр. |в’іно, бр. вéна, р. вéно, п. wiano, ч.věno, слц. vеno, вл. wěno; укр. діал. с|вад′ба, бр.діал.свáдзьба, п.swadźba, ч. svatba, слц. svadba, нл. swajźba, болг.свáтба, м.свадба, срб. свáдба, слн. svátba).
ПЕРЕЛІК використаних джерел

АГСС ЛаттаВ. Атлас українських говорів Східної Словаччини/ Доопрац. та упорядк.: З.Ганудель, І.Ріпка, М.Сополига. Братіслава: Словацьке педагогічне видавництво, 1991. 553с.
Арк. — АркушинГ. Словник західнополіських говірок: У 2 т. Луцьк: Вежа, 2000. Т.12.
АУМ — Атлас української мови: У 3 т. Т.ІІ: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. К.: Наук. думка, 1988. 520с.
БГ — Буковинські говірки: Хрестоматія діалектних текстів/ Укл.: РуснакН., ГуйванюкН., БузинськаВ. Чернівці: Рута, 2006. 383с.
Бичко І— БичкоЗ.М. Діалектна лексика Опілля. Львів: Фенікс, 1997. 160с.
Бичко ІІ БичкоЗ.М. Словник діалектної лексики села Грабовець Стрийського р-ну Львівської обл. Матеріали до вивчення курсу Українська діалектологія”. Львів: ЛДУ, 1992. 28с.
Верхр. ВерхратськийІ. Знадоби до словаря южноруського. Львів: НТШ, 1877. 88с.
Верхр. І ВерхратськийІ. Про говір галицьких лемків// Зб. філол. секції НТШ. Львів,1902. Т.5. С.388489.
Весілля — Весілля: У 2 кн./ ІМФЕ АН УРСР ім.М.Т.Рильського; Ред.: Є.М.Антоненко. К.: Наук. думка, 1970. Кн. 2. 480с.
ГГ — Гуцульські говірки: Короткий словник/ Відп. ред. Я.Закревська. Львів: Iнститут українознавства iм.I.Крип’якевича НАН України, 1997. 232с.
Гліб.1 — Говірки південно-західного наріччя української мови: Збірник текстів/ Упорядк.: Н.М.Глібчук. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.І.Франка, 2000. 155с.
Гліб.2 — Українські говірки південно-західного наріччя: Тексти/ Упорядк.: Н.М.Глібчук. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.І.Франка, 2005. 238с.
Гнат. — Гнатюк В. Бойківське весїлє в Мшанци (Старосамбірського повіта)// Материали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї, 1908. Т.Х. С.129.
Говірка — Говірка села Машеве Чорнобильського району. Частина 4: Матеріали до Поліського етнолінгвістичного атласу/ Уклад.: Ю.І.Бідношия та ін. К.: Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій, 2005.704с.
Говори — Говори української мови: Збірник текстів/ За ред. Т.В.Назарової. К.: Наук. думка, 1977. 592с.
Горбач І — Горбач О. Діялектичний словник північно-добруджанської говірки с.Верхній Дунавець біля Тульчі// Горбач О. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993. С.362400.
Горбач ІІ — Горбач О. Діялектичний словник північно-добруджанської говірки с.Муругиль над Дунаєм// Горбач О. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993. С.337361.
Горбач IІІ — Горбач О. Лемківська говірка с.Стара Любовля (Східна Словаччина)/Картотека. Зберігається в Інституті українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України (Львів).
Горбач ІV — Горбач О. Мармароська говірка с.Поляни над р. Русковою (Румунія)// Горбач О. Зібрані статті. VIII. Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1977. С.276323.
Горбач V — Горбач О. Народні пісні з с. Бродина, повіт Радівці (Південна Буковина)// Горбач О. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993. С.257268.
Горбач VI — Горбач О. Південна буковинсько-покутська говірка с.Милешовець бл. Радовець (Румунія)// Горбач О. Зібрані статті. VIII. Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1977. С.324376.
Горбач VII — Горбач О. Південнобуковинська гуцульська говірка і діалектний словник с.Бродина, пов. Радівці (Румунія)// Горбач О. Зібрані статті. VIII. Історія мови. Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1977. С.123275.
Горбач VIIІ — Горбач О. Словник говірки села Негостина (Румунія)// Діалектологічні студії 3:Збірник пам’яті Я.Закревської/ Відп. ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. Львів: Інститут українознавства НАН України, 2003. С.419453.
Горбач ІХ — Горбач О. Словник діялектної лексики південноволинської говірки сіл Ступно й Мощаниця, кол. повіту Здолбунів// Горбач О. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993. С.434523.
Горбач Х — Горбач О. Словник діялектної лексики південнолемківської говірки села Красний Брід бл.Меджилаборець (Пряшівщина)// Горбач О. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993. С.558652.
Горбач ХІ — Горбач О. Словник діялектної лексики північно-наддністрянської говірки сіл Романів, Підсонів, Підберезівці й Лагодів// Горбач Олекса. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993. С.75156.
Горбач ХІІ — Горбач О. Словник діялектної лексики Теребовельщини// Горбач О. Зібрані статті. V. Діялектологія. Мюнхен, 1993. С.209255.
Горбач ХIІІ — Горбач О. Словник північно-підляської говірки села Добровода близько Гайнівки (Польща)// Діалектологічні студії.3: Збірник пам’яті Ярослави Закревської/ Відп. ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2003. С.454488.
Гоц. — Гоцкій І. Бойковскій словарецъ (Слова, употребляемыи Бойками въ найблизшей окрестности селъ Перегинска и Ясеня)// Временникъ Ставропигійского Института. Львовъ, 1898. С.128132.
Грим. — ГримашевичГ. Словник назв одягу та взутя середньополіських суміжних говірок.Житомир: Житомирський державний педагогічний університет ім. І.Франка, 2002. 184с.
Гриц. — Грицак Є. Лєксика с. Сушиці Рикової у Старосамбірщині // Літопис Бойківщини. Самбір, 1938. Ч. 10. Рік VIII. С.99112.
Грінч. — Словарь української мови: У 4 т./ За ред. Б.Грінченка. Репринт. вид. 19061907 рр. К.: Наук. думка, 19961997. Т.14.
ГГ — Гуцульські говірки: Короткий словник/ Відп. ред. Я.Закревська. Львів: Львівська обласна книжкова друкарня, 1997. 232с.
Денис. — ДенисюкІ.О. Пісні з-над берегів Турського озера. Луцьк: Надстир’я, 2004. 256с.
Дзендз. Дзендзелівський Й.О. Словник специфічної лексики говірок Нижнього Подністров’я// Лексикографічний бюлетень. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. Вип. VI. С.3654.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: У 5 т./ За ред. О.С. Мельничука. К.: Наук. думка, 19822006. Т.15.
ЭС Многоязычный электронный словарь. АВВYY Lingvo; версія 9,0.
ЭССЯ — Этимологический словарь славянских языков/ Под. ред. О.Н.Трубачева. Москва, 19741999. Вып.126.
Жайв. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. К.: Довіра, 2006. 703с.
Жатк. — Жаткович Ю. Замітки етноґрафічні з Угорської Руси// Етнографічний збірник. Львів, 1896. Т. ІІ. 54с.
Жел. — Желехівський Є., Недільський С. Малоруско-нїмецкий словар. Львів, 18851886. Т.12.
ЗА — Записи автора.
Збор. — Зборовський П. Бойківські весільні латканки. Львів: Сполом, 2002. 196с.
ЗКДА Общекарпатский диалектологический атлас: Вступительный выпуск. Скопjе: МАНу, 1988. 184с.; Вып.1. Кишенев: Штиинца, 1989. 196с.; Вып.2. М.: Наука, 1988. 241с.; Вып.3. Варшава, 1991. 184с.; Вып.4. Львів, 1993. 182с.
КДА БернштейнС.Б., Иллич-СвитычВ.М., КлепиковаГ.П. и др. Карпатский диалектологический атлас. М.: Изд-во АНСССР, 1967. 271с.
КІС — Картотека Словника української мови XVI І пол. XVII ст.”/ Зберігається в Інституті українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України (Львів).
Клим. — КлимчукФ. Традиційне весілля села Симоновичі// Вісник Львівського університету: Серія філологічна. 1999. Вип.27. С.185274.
Кміт — КмітЮ. Бойківське весїлє в Гвіздци (Турчанського повіта)// Материали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї, 1908. Т. Х. С.82100.
Кміт І Бойківський словарець зі села Гвіздця// Літопис Бойківщини. Самбір, 19311938. Ч.ІХ.
Кож. — КожолянкоГ.К. Етнографія Буковини: У 2 т. Чернівці: Золоті литаври, 2001. Т.2. 424с.
Корз. КорзонюкМ.М. Матеріали до словника західноволинських говірок// Українська діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1987. С.62267.
КСГГ — Картотека Словника гуцульських говірок”/ Зберігається в Інституті українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України (Львів).
КСЛГ ПиртейП.С. Короткий словник лемківських говірок/ Упорядк. Є.Д.Турчин. Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. 364с.
Куз. — КузеляЗ. Бойківське весїлє в Лавочнім (Стрийського повіта)// Материали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї, 1908. Т. Х. С.121150.
Кузів КузівІ. Житє-бутє, звычаї и обычії гôрского народу// Зоря. Львів, 1889. Ч. XVII. С.282287; Ч.XVIII. С.299302; Ч.XIX. С.317320.
ЛАЗО ДзендзелівськийЙ.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської обл. УРСР: Лексика. Ужгород: Вид-во Ужгород. ун-ту, 19581993. Ч.13.
ЛАУГ ГанудельЗ. Лінгвістичний атлас українських говорів Східної Словаччини: У 2 т. Братислава: Словацьке пед. вид-во, 1989. Т.ІІ: Ткацька лексика. 188с.
Левин. — ЛевинськийВ. Бойківське весїлє в Доброгостові (Дрогобицького повіту)// Матеріали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї, 1908. Т.Х. С.101120.
Лемк. — Лемківщина: Історико-етнографічне дослідження: У 2 т. Львів: Інститут народознавства НАН України ім.І.Крип’якевича, 2002. Т.2: Духовна культура. 420с.
Лисен. — Лисенко П.С. Словник специфічної лексики Правобережної Черкащини// Лексикографічний бюлетень. Вип.6. К.: АНУРСР, 1958. С.521.
Лит.-Барт. — Литвинова-Бартош П. Весїльні обряди і звичаї у с.Землянцї, в Чернигівщинї// Материали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї, 1900. Т.ІІІ. С. 70173.
ЛС БігунякА., ГойсакО. Лемківський словничок// http://lemko.org/lemko/slovnyk.html. 29.10.03. 46с.
Магр. МагрицькаІ. Словник весільної лексики українських східнослобожанських говірок. Луганськ: Знання, 2003. 172с.
Максим.— МаксимчукІ. Деякі інституції звичаєвого права в Старосамбірщині// Літопис Бойківщини. Самбір, 1939. Ч.11. С.590.
Мис. — МисевичО. Український весільний обряд у Бойківщині. Львів: Наш лемко, 1937. 89с.
Моск. — МоскаленкоА.А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської обл.// Одеса: Одеський держ. пед. інститут ім.К.Д.Ушинського, 1958. 79с.
МСГГ ПіпашЮ., ГаласБ. Матеріали до Словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського р-ну Закарпатської обл.). Ужгород: Графіка, 2005. 266с.
НП — Народні пісні: Записи Л.Єфремової. К.: Наук. думка, 2006. 575с.
Он. — ОнишкевичМ.Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. К.: Наук. думка, 1984. Ч.12.
Ост. — ОсташН. Словник діалектної лексики переселенців із Холмщини// Діалектологічні студії.4: Школи, постаті, проблеми/ Відп. ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 2004. С.355378.
Пал. ПаламарчукЛ.С. Словник специфічної лексики говірки с.Мусіївни Вчорайшенського р-ну Житомирської обл.