СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

На правах рукопису

БОРОВСЬКА ОЛЬГА ВАСИЛІВНА

УДК 811.161.2:001.4:796

СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Денисенко Софія Никифорівна,
доктор філологічних наук,
професор, академік АН ВШУ

Київ - 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....5

ВСТУП..6

РОЗДІЛ1. Українська термінологія галузі фізичної культури і спорту як наукова проблема

1.1.Галузева термінологія як складник вітчизняної терміносистеми..15
1.2.Проблеми тлумачення понять термін” та термінологія”.41
Висновки до першого розділу..52

РОЗДІЛ2.Шляхи поповнення української термінології галузі фізичної культури та спорту

2.1.Передумови та особливості історичного розвитку національної терміносистеми галузі фізичної культури та спорту 55
2.2.Автентичні терміни в сучасній українській термінології галузі фізичної культури та спорту75
2.3.Запозичення спеціалізованих термінів як результат міжмовних контактів ..................................................................................................91
2.4.Терміни іншомовного походження в сучасній українській термінології галузі фізичної культури та спорту109
Висновки до другого розділу...113

РОЗДІЛ3. Аналіз СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

3.1.Спеціалізовані словники як сфера фіксації термінів галузі фізичної культури та спорту..115
3.2.Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту133
Висновки до третього розділу....143

РОЗДІЛ4. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ, СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА УНІФІКАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ
4.1.Термінологічне планування в галузі фізичної культури та спорту145
4.2.Процес уніфікації та стандартизації української термінології галузі фізичної культури та спорту149
Висновки до четвертого розділу.........154

ВИСНОВКИ.155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...159

ДОДАТКИ...............183

ВСТУП

Становлення України як незалежної демократичної держави сприяло активному розвиткові національної самосвідомості, освіти, науки, культури, мистецтва тощо. Одним із його аспектів є подальша розбудова системи фізичного виховання, адже фізична культура та спорт піднімають престиж країни на міжнародній арені та відіграють важливу роль у зміцненні здоров’я нації. Визначальним у цьому процесі є формування поняттєвого апарату професійних найменувань та забезпечення умов ефективної фахової комунікації у цій сфері.
Незважаючи на майже десятилітній період дії Закону України Про розвиток і застосування мов в Україні” (1995) та окремі положення Закону України Про фізичну культуру і спорт” (1993), Цільової комплексної програми Фізичне виховання здоров’я нації” (1998), у галузі фізичної культури і спорту залишається чимало невирішених проблем, пов’язаних із функціонуванням української мови як загалом, так і окремих її підсистем зокрема
Як відомо, у корпусі фахової лексики, що обслуговувала сферу національної фізичної культури та спорту, тривалий час домінувала російська термінологія, український терміноапарат цієї галузі залишався недостатньо розвинутим. Саме тому впровадження української мови в практику діяльності усіх суб‘єктів цього фахового спрямування є перспективним завданням, що постає на перетині актуальних проблем мовознавства (зокрема, термінознавства) з одного боку, та діячів фізичної культури і спорту з другого боку.
Спорт у наш час є соціально поширеним явищем, невід‘ємною частиною культури та способу життя людини. Окрім того, фізична культура та спорт органічно пов‘язані з такими важливими аспектами суспільного життя, як політика, економіка, освіта, наука, культура, й перетинаються із суміжними галузями, як-от, біологія, медицина, лінгвістика. Важливу роль у поширенні та популяризації спорту відіграють традиційні (телебачення, радіо, преса) та новітні (Інтернет) засоби масової інформації. Спорт можна зарахувати до специфічних видів діяльності, якими цікавляться і професіонали й аматори. До них долучається значна кількість уболівальників, багато з яких розуміються на тонкощах того чи іншого виду спорту з професійною досконалістю. Додатковим важливим чинником популяризації спорту є також відсутність вікових обмежень: активний спортсмен стає із часом тренером, поповнює чисельну групу вболівальників, до якої належать і зовсім юні, і люди старшого віку.
Як окремий соціально вагомий вид людської діяльності, фізична культура та спорт мають специфічні загальні та конкретні поняття, арсенал регламентованих дій, учасників професійної діяльності, чітко окреслений набір інвентарю, об‘єктів та реалій, для мовного обслуговування яких використовується спеціальна термінологічна система.
Незважаючи на показовий для сьогоденної соціолінгвальної ситуації посилений розвиток термінологічної лексики фізичної культури та спорту, ґрунтовного розгляду цього термінологічного корпусу з погляду співвідношення національних та інтернаціональних одиниць та їх кодифікованості в українському мовознавстві не маємо. Це визначає актуальність пропонованого дослідження.
Термінологія, як підсистема національної літературної мови стала самодостатнім об‘єктом мовознавчого аналізу в другій половині ХХ століття, коли було визнано, що вивчення лінгвальних аспектів формування, функціонування й унормування галузевих термінологій та національних терміносистем загалом мають велике значення для поглиблення загальнолінгвістичної теорії та для розвитку окремих галузей науки і техніки. Багатоаспектність сучасної лінгвістики, на думку Є.С. Кубрякової [1] потрібно зараховувати до переваг, а не до недоліків, оскільки вона є свідченням зрілості науки про мову, наслідком усвідомлення того факту, що об‘єкт її вивчення (мова) є одним із найскладніших та найцікавіших об‘єктів людського пізнання. Адекватне відображення властивостей мови неможливе в контексті однієї науки, якщо не виявлено шляхи та способи здійснення всебічного комплексного аналізу цього об‘єкта на перетині інтересів різних (головним чином суміжних) наук. Щораз більша кількість мовознавців схиляються до думки, що в сучасних соціальних умовах мову можна і потрібно оцінювати, змінювати, виправляти, регулювати і покращувати для того, щоб виявляти мовні форми, найбільш придатні для забезпечення певних соціальних функцій, тобто необхідне мовне планування як частина соціальних реформ. При цьому, як вважає Роджер Т.Белл, мовні зміни можуть плануватися та контролюватися тільки за рахунок спільних зусиль науковців різних галузей [2].
З набуттям українською мовою статусу державної мови, актуальність аналізу та вивчення проблем термінології значно зросла. Структура терміна, особливості його функціонування та семантики в контексті конкретних галузевих терміносистем була предметом дослідження українських лінгвістів. Відповідні термінознавчі проблеми розглядали: А.Бурячок (соціально-політична)[3], Л.Веклинець (психологічна) [4], Н.Жовтобрюх (філософська) [5], О.Сербенська (юридична) [6], В.Захарчин (мовознавча) [7], А.Костюк (театральна) [8], Н.Москаленко (граматична) [9], М.Разумейко (педагогічна) [10], Т.Панько (політекономічна, економічна) [11, 12], І.Кочан (радіотехнічна) [14], В.Марченко (будівельна) [13], Б.Михайлишин (образотворча) [15], Е.Огар (друкарська) [16], О.Покровська (ринкових відносин) [17], Л.Мурашко, Я.Яремко (військова) [18, 19], М.Годована (геологічна) [20], О.Карабута (зоологічна) [21], А.Крейтор (математична) [22], Г.Наконечна (хімічна) [23], Н.Овчаренко (мінералогічна) [24], Л.Симоненко (біологічна, мікологічна) [25, 26], Т.Соколовська (генетична) [27], П.Чучка (географічна) [28], М.Сташко (бібліотечно-бібліографічна) [29], З.Куньч (риторична) [30], І.Корнейко (радіологічна), [31], С.Бібла (церковна) [32], Л.Малевич (гідромеліоративна) [33], Т.Лепеха (судово-медична) [34], Н.Жданова [35] тощо.
Необхідність удосконалення та оптимізації науково-технічної комунікації активізувала низку проблем, пов‘язаних із обґрунтуванням засад упорядкування та уніфікації термінологій, створенням термінологічних баз, банків даних, пошуком шляхів та ресурсів оновлення і поповнення сучасних терміносистем. Цілеспрямований характер термінологічної номінації потребує визначення оптимальних мовних засобів для означення спеціального поняття і такої структурно-семантичної організації терміна, яка б забезпечила адекватне сприйняття об‘єкта чи явища, настанову на конкретну дію. Одним із показників, що свідчить про самодостатність концептуальну оформленість певної галузі знань, є розвинена та упорядкована система термінів. Кожна терміносистема має у своєму складі терміни, що виникли в результаті розвитку загальновживаної автохтонної лексики чи були утворені на ґрунті питомих словотвірних засобів, та терміни, запозичені з іншомовних терміносистем, або такі, що були створені на основі іншомовних елементів, здебільшого давньогрецьких і латинських.
Галузь фізичної культури і спорту є відкритою системою, яка швидко розвивається, збагачується новими поняттями, адаптуючи при цьому значну кількість іншомовних термінів. Вони упроваджуються у мовну практику для номінації нових видів спорту, нових фізичних вправ швидко приживаються у молодіжному середовищі. Для прикладу наведемо назви таких популярних новітніх видів спорту, як сьорфінг, кьорлінг, армрестлінг, бодібілдинг, шорт-трек. Із ними пов‘язаний цілий ряд важливих лінгвістичних проблем. З одного боку неусталеність принципів передачі іншомовних звуків засобами української мови зумовлює небажані орфографічні хитання (наприклад: бодібилдинг, бодібілдінґ, бодибилдинг). З другого боку значна кількість таких запозичень порушує норми української мови та її милозвучність.
Отже, дослідження співвідношення національних та інтернаціональних термінів є важливою науковою проблемою, що постає на перетині інтересів фахівців галузі фізичної культури та спорту і мовознавців.
На сучасному етапі роль національного словотвірного фонду у формуванні української термінології з фізичної культури та спорту, виявлення тих словотвірних потенцій загальновживаних автохтонних слів, які закладено в його смисловій структурі, у порівнянні з дослідженнями місця і функції іншомовного, інтернаціонального, позиченого з інших мов, співвідношення національного та інтернаціонального не отримали належного висвітлення. Відтворити розвиток спорту в його термінах і фахових висловах, розглянути терміносистему на функціональному рівні в національному та інтернаціональному аспектах, а саме появу термінів, їх вживання, конкуренцію з аналогічними новоутвореннями, вхід у певну терміносистему завдання дослідження.
Здійснений огляд свідчить про те, що розвиток системи фізичного виховання і спорту та її термінології поки що не були предметом спеціального наукового аналізу. Не висвітлено також співвідношення національних та інтернаціональних компонентів в українській галузевій термінології, їх роль у формуванні та функціонуванні нових термінологічних одиниць. Таким чином, актуальність зумовлена потребами обґрунтування теоретичних засад унормування термінів сфери фізичної культури та спорту, необхідністю розбудови спеціального словника цієї галузі з урахуванням літературної норми.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося відповідно до теми Спортивне термінознавство: проблеми української та чужоземних мов” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури та спорту на 2001 2005рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України за номером державної реєстрації 0102U002642.

Об’єкт дослідження українська термінологія фізичної культури та спорту.

Предмет дослідження національні та інтернаціональні терміни фізичної культури та спорту.

Мета дослідження визначити співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології фізичної культури та спорту й окреслити перспективні шляхи її розвитку.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завданнь:
- проаналізувати сучасні проблеми розвитку української термінології фізичної культури та спорту;
- виявити основні шляхи поповнення спортивної термінології;
- визначити відсоткове співвідношення національних та інтернаціональних термінів фізичної культури та спорту;
- окреслити основні тенденції подальшого розвитку сучасного українського спортивного термінознавства.
Мета та завдання визначили методи дослідження, які застосовувалися в роботі. Серед них загальнонаукові та лінгвістичні методи, зокрема метод аналізу науково-методичної літератури, порівняльно-історичний, описовий, зіставний метод, метод системного аналізу.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на системному підході до вивчення джерельної бази словників, періодичних видань, методичних посібників із загальних та конкретних фахових питань. Фактичний матеріал для дослідження дібрано з тлумачних, перекладних та енциклопедичних словників української мови та спеціалізованих словників, що репрезентували окремі сегменти чи аспекти терміноапарату, який обслуговує сферу української фізичної культури та спорту на сучасному етапі їх розвитку. Саме вони якнайкраще відображають стан галузевої термінології у той чи інший період її історичного розвитку та формування та є потенційною основою для остаточного оформлення та кодифікації термінології, здатної задовольнити комунікативні потреби зазначеної галузі.

Наукова новизна полягає у встановленні основних екстра- та інтралінгвальних чинників впливу на терміносистему фізичної культури та спорту, визначенні співвідношення національних та інтернаціональних термінів у цій галузі, дослідженні основних способів їхнього творення в українській мові. Вперше окреслено тенденції та перспективи подальшого розвитку термінологічної системи галузі. Аналізуються окремі аспекти функціонування новітніх запозичень в українській спортивній термінології.

Теоретичне та практичне значення. Окремі положення дисертації можуть бути використані для подальшого розроблення теорії галузевих терміносистем, зокрема вироблення механізмів корегування співвідношення іншомовних та питомих термінів як однієї з визначальних засад їхнього формування; в навчальних курсах із термінознавства; у практиці укладання термінологічних словників з фізичної культури та спорту; у безпосередній професійній підготовці фахівців галузі, а саме: при викладанні навчальних дисциплін Вступ до спеціальностей галузі”, Теорія і методика фізичного виховання”, при проведенні курсів підвищення кваліфікації працівників галузі фізичного виховання та спорту.
Результати дослідження впроваджено в навчальний процес з дисциплін Ділова українська мова” та Українська мова” для студентів Львівського державного інституту фізичної культури, Тернопільського державного педагогічного університету ім.Володимира Гнатюка, Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, Львівського вищого училища фізичної культури, а також у процес перепідготовки викладачів фізичного виховання вищих навчальних закладів західного регіону України, про що свідчать відповідні акти, подані у додатку Б дисертації.
На основі зібраного фактичного матеріалу укладено Короткий тлумачний словник термінів галузі фізичної культури та спорту”.

Апробація дисертації. Робота апробована на міжнародних наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях: Проблеми української термінології” (Львів, 2002), Современные проблемы лексикографии” (Гродно, 2002), Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Гурзуф, 2003), Українська термінологія і сучасність” (Київ, 2003), Молода спортивна наука України” (Львів, 2001-2003); Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002), Фізична культура, спорт і здоров’я” (Харків, 2003), а також на засіданнях професорсько-викладацького складу кафедри української мови та кафедри іноземних мов.

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 12 публікаціях: 10 статтях, 3 з яких надруковані у наукових фахових виданнях ВАК України, в 1 тезах та Короткому тлумачному словнику термінів галузі фізичної культури та спорту (Львів,2003), що вийшов окремим виданням.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та двох додатків (А, Б). Загальний обсяг дисертації становить 235 друкованих сторінок, з них: 158 сторінок основного тексту, 52 сторінки додатки. Перелік джерел налічує 250найменувань, серед яких 29 праць іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Ґрунтовний аналіз спеціальної літератури з питань термінологічного забезпечення галузі фізичної культури та спорту дає підстави стверджувати, що на сьогодні проблема функціонування й розвитку відповідної фахової термінології залишається однією з актуальних у сучасній українській лінгвістиці. Тривалий час зусилля мовознавців та теоретиків фізичної культури були розрізненими й торкалися тільки деяких аспектів означеної проблеми: лексико-семасіологічної суті термінів, організаційно-методичних аспектів розвитку сучасної спортивної термінології, історико-методологічних засад розвитку української спортивної термінології, специфіки формування української галузевої термінології, специфіки творення та унормування спортивних термінів.
В умовах інтенсивного поширення в Україні нових видів рухової активності та посиленого розвитку фізичного виховання і спорту наразі бракує наукових досліджень із проблем розвитку та функціонування спортивної термінології.
2. Аналіз сучасної наукової, науково-методичної, навчальної літератури, спеціалізованих словників лексики фізичного виховання і спорту, друкованих засобів масової інформації та мови українських спортивних теле-, радіопрограм, спостереження за розвитком спортивної термінології дає підстави стверджувати, що до основних сучасних питань розроблення української термінології фізичної культури та спорту належать як загальні мовознавчі, так і специфічні вузькофахові проблеми.
Поміж мовознавчих проблема функціонування української мови в спортивному середовищі, питання синонімії, визначення способів передавання й транслітерації запозичених термінів. Із вузькофахових проблем найпомітнішими є недостатня кількість найменувань та накладів відповідних словників і довідників, переважання російськомовної навчальної літератури, реалізація навчального процесу в деяких галузевих вищих навчальних закладах російською мовою, нестача кваліфікованих термінознавців, невмотивоване калькування англійських термінів без їхньої адаптації до норм української мови, низький рівень термінологічної грамотності українських спортивних журналістів, коментаторів, арбітрів; відсутність системи стимулювання й підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців фізичної культури з питань фахової термінології.
3. Корпус сучасної термінології галузі фізичної культури та спорту поповнюється як за рахунок внутрішніх ресурсів української мови, так і через запозичення з інших мов.
Щодо внутрішніх ресурсів української мови терміни творяться такими шляхами, як надання наявним словам нових значень, афіксація, основоскладання та словоскладання, синтаксичне поєднання слів у терміносполуки, абревіація. Найпродуктивнішими у спортивній термінології є афіксація та синтаксичне поєднання слів у терміносполуки. Творення спортивних термінів на ґрунті питомих засобів в українській мові відбувається відповідно до норм українського термінотворення.
4. Спортивні терміни-запозичення передаються в українській мові переважно через транслітерування відтворення оригіналу, тобто створення фонемної копії-запозичення (фрістайл, боулінґ пауеліфтінґ, крос) та калькування (water polo водне поло, corner kick кутовий удар).
Результатом інтенсивної інтерференції російської щодо української мов у спортивній термінології стало зловживання запозиченнями з російської мови, невмотивоване калькування спортивних термінів на позначення поняттєвого апарату галузі, запозичення словотвірних моделей. Оскільки цей процес був штучним і насаджувався українській термінології, це призвело до порушення внутрішніх закономірностей розвитку терміносистеми. Враховуючи інтра- та ексталінгвальні чинники можна стверджувати, що на сучасному етапі основними мовами-продуцентами спортивних термінів є англійська та французька.
5.У сучасній українській термінології фізичної культури та спорту спостерігаємо значне переважання запозичених та інтернаціональних термінів над національними. Поповнення основного корпусу термінів відбувається внаслідок прямого запозичення з інших мов та калькування. З’ясувавши динаміку розвитку співвідношення національних та інтернаціональних термінів аналізованої галузі, констатуємо тенденцію до зростання частки запозичених та інтернаціональних термінів. У цьому аспекті актуалізується потреба збереження національної термінології, тому теза про активніше творення термінів за рахунок питомих ресурсів мови є обґрунтованою та вмотивованою, такою, що має бути врахована у визначенні перспектив розвитку української спортивної термінології.
6.На сучасному етапі перед спортивним термінознавством постає проблема формування термінологічної системи, яка б забезпечувала належний рівень фахової комунікації. Її можна частково розв’язати реалізуючи основні організаційні засоби термінологічного планування, екстрапольовані на практичні термінологічні потреби галузі фізичної культури та спорту.

Уваги науковців потребують у перспективі такі ділянки функціонування термінів галузі фізичної культури та спорту, як спортивна преса, науково-методична література, усна мова.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кубрякова Е.С. Парадигмы научного знания в лингвистике и ее современный статус // Изд. АН России. Сер. л-ры и языка. 1994. Т.53. - №2. С.3 15.
2. Белл Т. Социолингвистика: цели, методы и проблемы. Пер. с анг. Москва.: Международные отношения, 1980. 317с.
3. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов‘янських мов: назви відносин між державами, народами. К., 1983. 248с.
4. Веклинець Л.М. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. К., 1997. 21с.
5. Жовтобрюх Н.В. Формирование философской терминологии украинского литературного языка: Атореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Киевский педагогический институт имени М.П. Драгоманова. К., 1992. 20с.
6. Сербенська А.А. Развитие украинской юридической терминологии после Великой Октябрьской социалистической революции: Атореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Львовский государственный университет. Львов, 1965. 16с.
7. Захарчин В.В. Українська мовознавча термінологія кінця ХІХ початку ХХ століття: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. К., 1995. 26с.
8. Костюк А.В. Терминологическая и профессиональная лексика театрального искусства в современном украинском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Институт языкознания им. А.А. Потебни АН УССР. К., 1987. 17с.
9. Москаленко Н.А. Из истории украинской граматической терминологии: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1956. 16с.
10. Розумейко М.С. Педагогічна лексика української мови: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. К., 1995. 25с.
11. Панько Т.И. Развитие украинской экономической терминологии ХІХ ХХ веков: Атореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Львовский государственный университет. Львов, 1965. 16с.
12. Панько Т.И. Формирование терминологии политической экономии (на материале украинского языка в сопоставлении с русским и белорусским): Автореф. дисд-ра. филол. наук: 10.02.02 / Институт языкознания им. А.А. Потебни. К., 1981. 46с.
13. Марченко В.С. Украинская строительная терминология: систематизация, образование, нормирование (на примере микросистемы «Терминология жилищно-гражданского строительства»): Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Институт украинского языка АН Украины. К., 1992. 16с.
14. Кочан И.М. Именное словообразование в системе технической терминологии (на материале радиомеханики): Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Институт языкознания им. А.А. Потебни АН УССР. К., 1987. 17с.
15. Михайлишин Б.П. Парадигматические связи и функциональные особенности украинской терминолексики изобразительного искусства (антонимические и синонимические отношения): Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Институт языкознания им. А.А. Потебни АН УССР. К., 1990. 17с.
16. Огар Е.І. Українська друкарська термінологія: формування та функціонування: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. К., 1996. 22с.
17. Покровська О.А. Українська термінологія ринкових відносин: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський університет. Харків, 1996. 24с.
18. Мурашко Л.В. Українська військова лексика в її історичному розвитку (військові звання та посади): Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. К., 1997. 21с.
19. Яремко Я.П. Формування української військової термінології: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський державний університет. Дрогобич, 1997. 16с.
20. Годовата М.П. Формування сучасної української геологічної термінології: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.02 / Інститут української мови НАН України. К., 1994. 16с.
21. Карабута О.П. Лексико-семантична і словотвірна структура зоологічних назв сучасної української мови: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1997. 24с.
22. Крейтор А.М. Формирование и развитие украинской терминолексики элементарной математики: Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Одесский университет. Одесса, 1971. 24с.
23. Наконечна Г.В. Формування і розвиток української хімічної термінології: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.02 / Інститут української мови НАН України. К., 1994. 18с.
24. Овчаренко Н.І. Способи номінації і словотворення в сучасній мінералогічній термінології: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1996. 21с.
25. Симоненко Л.А. Микробиологическая лексика украинского языка: Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Институт языкознания им.А.А. Потебни АН УССР. К., 1973. 21с.
26. Симоненко Л.О.Формування української біологічної термінології. К.: Наук. думка, 1991. 149с.
27. Соколовська Т.Г. Українська термінологія з генетики: походження, структура, системність (лінгвістична проблема): Дисканд. філол. наук: 10.01.01. К., - 1999. 193с.
28. Чучка П.П. История становления украинской географической номенклатуры: Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.02 / Институт языкознания им. А.А. Потебни АН УССР. К., 1981. 24с.
29. Сташко М.В. Формування та розвиток української бібліотечно-бібліографічної термінології: Дисканд. філол. наук: 10.02.01. К., - 1999. 188с.
30. Куньч З.Й. Становлення і розвиток української риторичної термінології: Дисканд. філол. наук: 10.02.01. К., - 1997. 227с.
31. Корнейко І.В. Становлення термінології медичної радіології в українській мові: Дис к.філол. наук: 10.02.01. Харків. 1996. 182с.
32. Бібла С.В.Склад, джерела і шляхи формування української церковної термінології (назви церковних чинів та посад): Автореферат дисканд. філол. наук: 10.02.01. / Інститут української мови НАН України. К.,1997. - 21 с.
33. Малевич Л.Д. Становлення та розвиток української гідромеліоративної термінології: Дисканд. філол. наук: 10.02.01. К., - 1999. 253с.
34. Лепеха Т.В. Лексико-семантичні та словотворно-структурні особливості судово-медичної термінології: Дисканд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, - 2000. 201с.
35. Жданова Н.О. Терміноутворювальні механізми у сфері біржової лексики): Автореферат дисканд. філол. наук: 10.02.15. / Донецький національний університет. Донецьк,2003. - 20 с.
36. Виноградов В.В. Вступительное слово // Вопросы терминологии. Москва. 1961. С. 6
37. Огієнко І. Інститут Української Наукової мови в Києві // Рідна мова. 1933. Ч.2. с.51
38. Жовтобрюх М.А. Развитие терминологического словаря украинского языка в дооктябрский период // Учен. зап. Московского мед. ин.-та. Вопросы филологии. 1969. - № 341. С.92 99
39. Циткіна Ф.А. Термінознавство на Україні й аспекти зіставних досліджень // Мовознавство. 1993.- №2. с.67 74. .
40. Корнейко І.В. Становлення термінології медичної радіології в українській мові. Дис. к.філ.н. 10.02.01 Харків. 1996.
41. Панько Т.І., Кочан І. М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. Львів, 1994. 216с.
42. Наконечна Г.В. До історії унормування української науково-технічної термінології // Мовознавство. 1992. - № 6. С.41 47
43. Франко І. Літературна мова і діалекти. т. 37. С. 207
44. Левицький В. Еліптичні функції модульові. Додатки до термінології математичної // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1896. Т.7. С. 1 30;
45. Пулюй І. Аппарат по міренню ріжниці фаз межи перемінними протоками. Додатка до руської термінології // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Львів, 1896. Т.3. С. 1 23
46. Огієнко І.Словник правничої мови // Рідна мова. 1933. Ч.1.
47. Огієнко І. Чужі впливи на українську мову // рідна мова. 1933. Ч.4.
48. Михайленко Т. Д. Интра- и экстралингвистические аспекты формирования и функционирования военной терминосистемы в национальных языках (на материале русского, немецкого и украинского языков): Дисд-ра филол. наук: 10.02.19. Москва, 1996. 409 с.С.143
49. Панько Т. І. Теоретичні засади українського термінотворення // Науково-Технічне Слово. 1992. - № 1. С. 5 10.
50. Огієнко І. Історія української літературної мови / Упор. М.Тимошик. К.: Наша культура і наука, 2001. 437с.
51. Ярема С. На теми української наукової мови. Львів, 1998. 35с.
52. Янків І. Т. Українська спортивна термінологія (історико-методологічний аналіз): Дис. канд.фіз.вих. наук: 24.00.02.- Львів, 2000. 183 с.
53. Сталин Й.В. Марксизм и национальный вопрос. Москва, 1938. С.194 195.
54. Зміни внесені згідно із Законом про мову № 75/95 ВР 28.02.95 № 13. С.85.
55. Якимович Б.З. Джерела та принципи добору військової лексики // Українська спортивна та військово-похідна термінологія. Матеріали Всеукраїнської наук.конф. Львів, 1992. С.8 11.
56. Бурячок А., Демський М., Якимович Б. Російсько-український словник для військовиків. К.: Варта, 1995. 384с.
57. Якимович Б.З. Українська морська військова терміносистема: історико-лінгвістичні та політико-ідеологічні проблеми творення та функціонування // Вісник Проблеми української термінології. Львів: Львівська політехніка, 1998, №336. С.337 342.
58. Ганіткевич Я. Словник русизмів у мові медиків. Львів, 1995.- 26с.
59. Шалгин Ф.Г. Равитие спортивной терминологии в советскую эпоху// Развитие русского языка после Великой Октябрской социалистической революции. Ленинград, 1967. С.119 145.
60. Паночко М.М. Украинская спортивная лексика: Дис канд.филол. наук: 10.02.02. Москва.,1978.- 157с.
61. Кочур А., Назаренко Н. Про формування української спортивної терміносистеми // Вісник державного університету «Львівська політехніка» Проблеми української термінології № 336, 1998. С. 350 353.
62. Українська спортивна та військово-похідна термінологія: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Львів, 1992. 78с.
63. Рудницький Я. Українська спортова термінологія // Українська спортивна та військово-похідна термінологія: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Львів, 1992. С.12 14.
64. Лисяк О. Спорт, за спортову термінологію Українська спортивна та військово-похідна термінологія: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Львів, 1992. С.47 49.
65. Вацеба О., Козій Ю., Янків Т. Фахова мова спортивної періодики української діаспори // Вісник державного університету «Львівська політехніка» Проблеми української термінології № 336, 1998. с. 342 345.
66. Вацеба О. Розвиток української спортової термінології в ХХ столітті // Тези 4-ої Міжнародної наукової конференції «Проблеми української науково-технічної термінології». Львів, 1996. С.146 147.
67. Янків І. Роль І.Боберського у розвитку української спортивної термінології // Матеріали ІІ-ої Всеукраїнської конференції Молода спортивна наука України. Львів, 1998. с.79 84.
68. Янків І.Українські термінологічні словники з фізичної культури та спорту (історико-методологічний аналіз) // Матеріали ІІІ-ої Всеукраїнської конференції Молода спортивна наука України. Львів, 1999. С.46 51.
69. Мартинюк М. До проблеми упорядкування спортивної термінології // Вісник державного університету «Львівська політехніка» Проблеми української термінології № 336, 1998. с. 347 350.
70. Мартинюк М. Спортивні терміни у творах П. Франка // Матеріали ІІ-ої Всеукраїнської конференції Молода спортивна наука України. Львів, 1998. с.84 86.
71. Мартинюк М. До проблеми упорядкування термінології стрілецького спорту та дотичної до неї військової термінології // Матеріали ІІІ-ої Всеукраїнської конференції Молода спортивна наука України. Львів, 1999. С.58 62.
72. Бардіна Л. Способи творення українських спортивних термінів (на матеріалі гімнастики) // Вісник державного університету «Львівська політехніка» Проблеми української термінології № 336, 1998. C. 347 350.
73. Бардіна Л., Шепелюк В. Про упорядкування термінологічної системи на матеріалах спортивної лексики // Вісник державного університету «Львівська політехніка» Проблеми української термінології. Слово Світ № 402, 2000. C. 396 398.
74. Кочур А., Назаренко Н. Про формування української спортивної терміносистеми // Вісник державного університету Львівська політехніка” Проблеми української термінології № 336, 1998. C.350353.
75. Кочур А., Назаренко Н. Дискусійні питання розроблення української спортивної термінології // Тези 4-ої Міжнародної наукової конференції «Проблеми української науково-технічної термінології». Львів, 1996. С.155 157.
76. Назаренко Н. Про підбір і тлумачення фразеологізмів як різновиду спортивних термінів // Вісник державного університету «Львівська політехніка» Проблеми української термінології. Слово Світ №402, 2000. C. 393 396.
77. Бакуленко Л. Дещо про спортивно-ігрове назовництво // Матеріали ІІІ-ої Всеукраїнської конференції Молода спортивна наука України. Львів, 1999. С.44 46.
78. Головата Л. Засвоєння спортивної термінології один з шляхів підвищення мовної культури // Тези 4-ої Міжнародної наукової конференції Проблеми української науково-технічної термінології”. Львів, 1996. С.154 155.
79. Денисенко С., Боровська О. До питання про теоретичні та практичні засади лексикографічного відображення української спортивної термінології на сучасному етапі // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип.5. Т.1. Львів, 2001. С.61 63.
80. Пижов В. Дослідження та розробка народної термінології, застосовуваної спеціалістами під час навчання техніці фізичних вправ, як основа для створення методики викладання, доступної для дублювання неспеціалістами // Тези І-ої Міжнародної наукової конференції Проблеми української науково-технічної термінології”. Львів, 1992. С.177 179.
81. Пижов В. Дослідження закономірностей застосування поєднань пояснень народною термінологією з прийомами спеціального схематично-образного показу фізичних вправ як нових ефективних форм доповнення спортивної термінології // Тези ІІ-ої Міжнародної наукової конференції Проблеми української науково-технічної термінології”. Львів, 1993. С.162 164.
82. Пижов В. Дослідження і класифікація народної мови жестів спеціалістів з фізичної культури і спорту як ефективного доповнення до української спортивної термінології // Тези ІІ-ої Міжнародної наукової конференції Проблеми української науково-технічної термінології”. Львів, 1993. С.228 230.
83. Пижов В. Вивчення практичного досвіду спеціалістів щодо виправлення недоліків спортивної термінології // Тези 4-ої Міжнародної наукової конференції Проблеми української науково-технічної термінології”. Львів, 1996. С.152.
84. Римар О.В. Історико-соціальні аспекти розвитку параолімпійського руху в Україні: Дис канд.фіз.вих. наук: 24.00.01.- Львів, 2002. 215с.
85. Попович О. Транслітерація й запозичення чужомовних слів в науці і спорті // Тези 4-ої Міжнародної наукової конференції Проблеми української науково-технічної термінології”. Львів, 1996. С.147 148.
86. Соколик В. Українська спортивна термінологія у Північній Америці // Тези ІІ-ої Міжнародної наукової конференції Проблеми української науково-технічної термінології”. Львів, 1993. С.230 231.
87. Герцик М.С., Вацеба О.М. Вступ до спеціальності галузі фізичне виховання і спорт”: Навчальний посібник / 2-е вид.- Львів, 2003. 232с
88. Энциклопедия современного олимпийского спорта / Глав.ред. ПлатоновВ.Н.. К.: Олимпийская литература, 1998. 559с.
89. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт. К.: Олимпийская литература, 1994 493с
90. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). Львів: Світ, 1993. 184с.
91. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2001. 272с.
92. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2001. 248с.
93. Бубела О.Ю., Петрина Р.Л., Сениця А.І. Навчально-методичний посібник з курсу загальної гімнастики. Львів, 2001. 100с.
94. Антонич М. До проблеми уніфікації української термінології міжнародного права // Тексти доповідей та повідомлень Міжнародного конгресу україністів. К., 2002. С.43 47.
95. Будагов Р.А. Сходства и несходства между родственными языками. Москва: Наука, 1985. 268с.
96. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. К.: АртЕк, 1997. 224с.
97. Соколовська Т.Г. Українська термінологія з генетики: походження, структура, системність (лінгвістична проблема): Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.02 / Київський ун-тет ім. Т. Шевченка К., 1999. 16 с.
98. Прохорова В.Н. Термин // Русский язык: Энциклопедия. Москва., Сов.энциклопедия, 1979. C. 349
99. Березин Ф.М. Головин Б.Н. Общее языкознание. Москва, Просвещение, 1979. C.264.
100. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. Москва, Просвещение, 1987. C.128.
101. Васильева Н.В. Термин // Лингвистический энциклопедический словарь. Москва, Сов. энциклопедия, 1990. C. 508 509.
102. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикографии. Москва, Учпедгиз, 1990 C. 509.
103. Filipec J. Studies Lexicological / Nachdruck besorgt von E.Eichler. Munchen: Sagner, 1996. 171 p.
104. Реформатский А.А. Что такое термин и терминология // Вопросы терминологии. Материалы Всесоюзного терминологического совещания. Москва, 1961. С.46 55.
105. Ковалик І.І. Логіко-лінгвістична проблематика технічної термінології слов‘янських мов // Вісник Львівського ун.-ту. Серія Філологічна. 1969. Вип.6. С. 19 22.
106. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. Москва: Высш. школа, 1991. 140с.
107. Квитко И. С. Термин в научном документе. Львов: Вища школа, 1976. 128с.
108. Ключковський Б. До питання про методологію сучасних наукових досліджень // Проблеми укр. наук.-техн. термінології. Львів: ЛПІ, 1992. С.93 96.
109. Денисенко С.Н. Термін і слово. // Филология. Изд. Кубанского государственного университета. 1998. №14. С.19-20.
110. Дяков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.В. Основи термінотворення. Київ. Видавничий дім КМ Academia”, - 2000. 238 с.
111. Sager J.C., Nkwenti-Azeh B. Terminological Problems Involved in the Process of Exchange of New Terminology between Developing and Developed Countries. Paris: Unesco, 1989. 38 p.
112. Володина М.Н. Интернациональное и национальное в процессе терминологической номинации. Москва. Изд.-во МГУ, 1993.112с.
113. Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. Москва: Наука, 1982. 152с.
114. Шанский Н.М., Иванов В.В., Шанская Т.В. Краткий этимологический словарь русского языка / под ред. С.Г.Бархударова. Москва. Просвещение, 1971. 542с.
115. Степанова М.Д. Методы синхронного анализа лексики (на материале современного немецкого языка). Москва, 1968. 199с.
116. Лейчик В.М. Лингвистические проблемы терминологии и научно-технический перевод. Ч.2. К., 1990.
11