Явища еліпсису в мові сучасної української публіцистики

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського

На правах рукопису

БОГАТЬКО Валентина Василівна

УДК 811.161.2:[81’367.334.3]

Явища еліпсису в мові сучасної української
публіцистики

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник кандидат філологічних наук,
професор Винник Василь Олексійович

Вінниця 2005

ЗМІСТ
Умовні скорочення.................................................................................. 4
Вступ........................................................................................................ 5
Розділ 1. Стильові ознаки й основні тенденції розвитку мови сучасної
української публіцистики
1.1. Публіцистика як окремий функціональний стиль мови і мовлення 11
1.2. Експресивізація основна тенденція в розвитку українського
публіцистичного мовлення...................................................................... 23
1.3. Висновки........................................................................................... 32
Розділ 2. Неповні речення як засоби експресивізації мови
публіцистики
2.1. Простота реченнєвої побудови як визначальна синтаксична риса
публіцистичного тексту........................................................................... 34
2.2. Неповні речення експресивні синтаксичні одиниці газетного
мовлення................................................................................................... 36
2.3. Проблема неповноти речення в сучасному мовознавстві............... 38
2.4. Речення з еліпсованим підметом у газетних жанрах....................... 42
2.5. Функціональні параметри й експресивний потенціал речень з
еліпсованим присудком........................................................................... 46
2.6. Неповні речення в ролі заголовків статей....................................... 50
2.7. Особливості вживання та експресивне навантаження неповних
питальних речень у діалогах................................................................... 52
2.8. Висновки........................................................................................... 56
Розділ 3. Стилістичні функції еліптичних речень у газетному мовленні
3.1. Структурні, семантичні та комунікативні особливості еліптичних
речень....................................................................................................... 57
3.2. Стилістична доцільність еліптичних структур у газетних текстах. 75
3.3. Еліптичні речення в ролі газетних заголовків................................ 78

3.4. Еліптичні конструкції питальної модальності в діалогічному й
монологічному мовленні......................................................................... 112
3.5. Висновки........................................................................................... 114
Розділ 4. Неповні приєднувальні структури в газетному мовленні
4.1. Приєднувальні речення як особливий тип неповних структур...... 116
4.2. Стилістичні функції приєднувальних неповних речень у
газетному мовленні.................................................................................. 126
4.2.1. Експресивно-виражальний потенціал атрибутивних і об’єктних приєднувальних речень................................................................................ 126
4.2.2.Функціональні параметри приєднувальних речень обставинної
семантики................................................................................................. 135
4.3. Висновки........................................................................................... 150
Висновки................................................................................................. 152
Список використаних джерел.............................................................. 158

ВСТУП

Одним із найважливіших стилетвірних засобів, який тісно пов’язаний зі змістом висловлення, жанром мовлення, його спрямуванням і адресованістю, є синтаксис. Сучасна українська літературна мова має багатий і різноманітний арсенал синтаксичних конструкцій, який постійно розвивається і збагачується, що спричинено не тільки внутрішніми законами розвитку мови, але й впливом екстралінгвістичних чинників.
Особливо чутливим до суспільних змін, позамовних впливів є публіцистичний стиль, спрямований на висвітлення політичних, економічних, культурних проблем суспільного життя й тому безпосередньо пов’язаний із його перебігом. Стилістичні уподобання сучасного суспільства найповніше, найоб’єктивніше віддзеркалює мова засобів масової інформації (ЗМІ) серед яких особливе місце належить пресі. Для газетної мови характерне змішування елементів різних стилів і водночас збереження її цілісності, що зумовлено виконанням функції впливу на читача, якій підпорядковані інформативна та естетична функції мови.
Першим цілісним дослідженням, присвяченим вивченню мови української публіцистики, стала праця М.А.Жовтобрюха „Мова української періодичної преси (кінець XIX початок XX ст.)”, у якій досліджено роль періодичної преси в історії української літературної мови, у становленні її сучасних орфографічних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних і лексичних норм, у формуванні й розвитку української спеціальної термінології, а також у стилістичному збагаченні сучасної української літературної мови[62].
В українському мовознавстві в 70-80-х роках XX ст. дослідження газетно-публіцистичного мовлення помітно активізувалося, що зумовлено, очевидно, посиленням загального інтересу до проблем і засобів мови масової комунікації та інформації. Крім того, об’єктом аналізу, докладнішого чи вибіркового, газетна мова ставала завжди тоді, коли дослідники вивчали окремі факти української мови, порушували проблеми культури мовлення. Отже, мова преси згодом виділилася в самостійний об’єкт вивчення.
Українські лінгвісти в цей період створили низку колективних досліджень. Так, зокрема, у науковій праці „Мова сучасної масово-політичної інформації”[114] вивчено й теоретично узагальнено нагромаджений великий позитивний досвід масово-політичної інформації насамперед у колишній УРСР у таких аспектах: співвідношення загальномовних і специфічних засобів у мові масової інформації, роль художньої деталі, логічно-інформативна спрямованість публіцистики і її мовне забезпечення, емоційність та її крайній вияв у мові публіцистики, стандарти необхідні й надлишкові, заклично-мобілізаційна роль заголовка в мові масової інформації, розмовне джерело як один із засобів постійного оновлення публіцистики.
Проблеми російського газетного мовлення 70 90-х років XX ст., його виражальні можливості досліджували Т.Г.Винокур [37;38], В.Г.Костомаров [92; 93; 94], К.О.Рогова [137], Г.Я.Солганик [154] та ін.
Темі широкого проникнення на сторінки газет елементів живого народного мовлення або розмовної мови, що забезпечує експресивність мови газети, присвячені окремі розділи таких праць, як „ Мовна норма і стиль ” М.М.Пилинського[122], „Розмовна лексика у мові преси” [123].
Питання експресивного синтаксису на основі різних жанрів публіцистичного стилю, передусім газетного, вивчали П.С.Дудик[52], М.М.Пилинський[121; 123], С.М.Марич [108], А.І.Мамалига [106; 107; 108], О.А.Сербенська [145], О.Д.Пономарів [126], Л.І.Конюхова [90] та ін. На матеріалі українських газет описав структуру еліптичних речень В.І.Голоюх [46].
За останнє десятиліття мова газет зазнала значних змін, спричинених реформуванням соціально-політичного життя, утвердженням української мови як державної, що сприяло зміні соціального статусу засобів масової інформації. Це потребує лінгвістичного аналізу сучасних тенденцій розвитку їхніх виражальних засобів, дослідження специфіки функціонування мовних одиниць у різних жанрах публіцистичного стилю. Окремі аспекти зазначеної проблеми порушувалися в наукових розвідках таких учених, як Т.А.Коць [96], А.І.Мамалига [106], О.Д.Пономарів [125], О.А.Сербенська [145]. Зокрема, О.А.Сербенська, вивчаючи мову преси кінця XX ст., робить спробу системного опису і різнопланового аналізу (лінгвістичного, соціологічного, психологічного) явищ публіцистичного мовлення як певного естетичного стереотипу, що залежить від дії соціальних чинників. Дослідниця довела, що в мові газет віддзеркалюються тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови.
Актуальним завданням українського мовознавства є дослідження сучасних живомовних процесів, адже саме мова ЗМІ є показником динаміки розвитку мовних норм. Сприймаючи все нове, що з’являється в усному мовленні, мова газети подає багатий матеріал для спостережень і над новими синтаксичними процесами, що відбуваються в сучасній українській мові.
Актуальність дослідження зумовлена потребою цілісного аналізу явищ еліпсису, репрезентованих в українських ЗМІ, стилістичних функцій речень, породжених цими явищами, а також дискусійністю проблеми імпліцитного вираження семантики та недостатнім вивченням стилістичного потенціалу неповних речень. Поглиблене вивчення різних типів неповних речень як засобів експресивізації публіцистичного мовлення уможливлює уточнення функцій еліпсису та його лінгвальної природи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми кафедри стилістики й культури мови Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського „Актуальні проблеми лексикології, граматики та стилістики української мови”.
Мета дослідження полягає в з’ясуванні семантичної структури та стилістичних функцій неповних речень у мові української публіцистики. Для досягнення цієї мети розв’язано такі завдання:
· з’ясовано основні ознаки й тенденції розвитку мови української публіцистики;
· проаналізовано структурні й семантичні особливості неповних речень, породжених еліпсисом;
· визначено функціонально-стилістичні можливості власне-неповних речень у газетному мовленні;
· окреслено коло значень, виражених за допомогою еліптичних речень-заголовків;
· установлено закономірності актуального членування неповних речень, які вживаються в газетних текстах;
· проаналізовано типи приєднувальних речень, указано на особливості оновлення їхньої структури;
· з’ясовано особливості творення експресивного ефекту за допомогою приєднувальних структур.
Об’єктом дослідження є власне-неповні, неповні еліптичні та неповні приєднувальні речення, породжені еліпсисом в українському газетному мовленні.
Предметом дослідження є стилістичні функції неповних речень, які вони виконують у газетному тексті залежно від своєї структури, семантики й комунікативного спрямування .
Основним методом дослідження в дисертаційній роботі є функціонально-стилістичний, що передбачає аналіз мовних фактів в умовах їх конкретного функціонування. Використано також описовий метод і прийоми компонентного аналізу.
Джерельною базою дослідження слугувала українська преса кінця XX- початку XXI ст., зокрема таких, як „Молодь України”, „Голос України”, „Вечірній Київ”, „Вінниччина”, „Столиця”, „День”, „Високий замок”. Проаналізовано близько 3000 неповних речень, дібраних із зазначених джерел.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз функціонування різних типів неповних речень у газетних текстах, окреслено структуру власне-неповних, еліптичних та приєднувальних речень, породжених еліпсисом, установлено потенціал їхніх емоційно-експресивних значень, з’ясовано специфіку тема-рематичного членування цих конструкцій, визначено нові тенденції в поповненні та оновленні експресивно-виражальних синтаксичних засобів у мові українських газет кінця XX початку XXI ст.
Теоретичне значення виконаного дослідження полягає в тому, що воно подає нові відомості про розширення експресивних можливостей синтаксису, поглиблює теорію синтаксичної організації газетного тексту, розкриває імпліцитну природу семантики в еліптичних реченнях. Результати дослідження можуть прислужитися для розв’язання теоретичних проблем простого речення в українській мові, для дослідження актуальних мовних процесів у сучасній публіцистиці.
Практичне значення роботи полягає в можливості впровадження її результатів у практиці вищої школи, зокрема її матеріали можуть бути використані для написання підручників і посібників із синтаксису й стилістики сучасної української мови для вищої школи, дипломних і магістерських робіт, у підготовці нових спецкурсів для журналістів, а також у проведенні спецсемінарів.
Апробація роботи. Основні положення дисертації та результати дослідження повідомлено на Всеукраїнській науковій конференції „Українська термінологія і сучасність” (Київ, 1996); Всеукраїнській науковій конференції „Граматичні категорії української мови” (Вінниця,2000); Всеукраїнській науковій конференції „Граматика української мови у функціональному висвітленні” (Полтава, 2001); Всеукраїнській науковій конференції Михайло Коцюбинський митець, педагог і громадянин” (Вінниця, 2004) і на засіданнях кафедр стилістики й культури мови та української мови й загального мовознавства Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
Публікації. Результати виконаного дослідження викладено в 9 публікаціях, 5 із яких надруковано в збірниках наукових праць, затверджених ВАК України як фахові видання.

Структура і обсяг роботи. Дисертація (повний обсяг 175 с.) складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (195 позицій).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дає підстави зробити такі загальні висновки:
Публіцистика − це особливий функціональний різновид мовлення. Її своєрідність визначається екстралінгвістичними чинниками, комунікативним спрямуванням публіцистичного тексту й особливою ситуацією мовлення, для якої характерна дистантність комунікантів, відсутність повноцінного зворотного зв’язку, отже, й односпрямованість. У процесі такої масової комунікації мовець нерідко орієнтується на прогнозований образ адресата мовлення. Успішність акту комунікації залежить від змісту й мовленнєвого оформлення публіцистичних текстів, їхньої актуальності для конкретної особи, яка може вступити чи не вступити до процесу комунікації. Отже, завдання журналіста в таких випадках полягає в тому, щоб залучити читача до акту комунікації, передати йому певну інформацію, переважно з виразною авторською оцінкою, та переконати читача у правильності авторської позиції.
Характер публіцистичного мовлення безпосередньо залежить від екстралінгвістичних чинників, насамперед від функцій і ролі засобів масової інформації в житті суспільства. Особливе місце серед різновидів публіцистичного стилю належить мові газет. Останнім часом у зв’язку з демократизацією суспільства, утвердженням української мови як державної, мова преси зазнала істотних змін.
Мова сучасної української газети характеризується великою жанровою різноманітністю, активним проникненням до її системи усно-розмовних елементів. Їй властиве органічне поєднання рис усіх стилів літературної мови, а також уживання елементів, які перебувають на межі норми, зокрема просторічної, жаргонної лексики. Для публіцистичних текстів характерне яскраве виявлення авторського Я, ставлення автора тексту до повідомлення, вплив на переконання читача. Чітке виявлення авторської позиції впливає на спосіб подання інформації.
Потреба переконати читача в правильності авторської позиції зумовлює вживання експресивних одиниць. Тенденція до експресивності публіцистичного мовлення виявляється на лексичному, фразеологічному й синтаксичному рівнях. На рівні синтаксису експресивності викладу досягають вживанням емоційно-експресивних конструкцій, які походять із розмовнопобутового мовлення і виконують у публіцистичному тексті особливі стилістичні функції. Як виразно експресивні сприймаються неповні речення різної структури, що активно вживаються в газетних текстах.
Неповні речення виявляють структурну й семантичну неповноту. Пропущеним у таких синтаксичних побудовах може бути будь-який член речення, однак найчастіше не дістає формального вираження підмет як компонент тематичного характеру. Вербально вираженими в повідомленні є здебільшого компоненти рематичного плану, що відіграють важливу роль у витлумачченні висловлення, тексту в цілому, у створенні потрібного емоційного ефекту.
Контекстуальні неповні речення виконують функцію економії, усуваючи тавтологію, сприяють лаконізму оповіді, її точності й експресивності. У текстах інформативного характеру речення такого типу переважно не виявляють експресивності, а тільки акцентують рематичний компонент вислову. У газетних текстах публіцистичного характеру контекстуальні неповні речення виконують особливу характерологічну функцію, суть якої полягає в соціальній і психологічній характеристиці мовця, сприяють інтимізації мовлення, імітації його стихійності, наближенню до усно-розмовного стилю. Подібно до ситуативних неповних речень вони сприяють вираженню різних емоційно-оцінних значень, їхнє вживання допомагає донести до читача живу картину подій, для якої характерні динамізм, увиразнення найважливіших моментів, яскрава контрастність.
Еліптичні речення є неповними тільки формально. Вони становлять особливий функціонально вмотивований тип неповних структур. Їхній зміст адресат мовлення розуміє завдяки спільності мовної картини світу для всіх носіїв певної мови, різноманітним асоціативним зв’язкам, якими пов’язані типізовані ситуації-фрейми. Специфічна семантика і структурна схема неповних речень такого типу зумовлюють їхній особливий статус та стилістичні функції в публіцистичному тексті.
Еліптичні речення широко вживаються як заголовки статей різного характеру, прямо чи метафорично вказують на тему статті. Такі реченнєві структури виконують функцію економії мовних засобів, водночас акцентуючи на найактуальнішій з погляду мовця частині реми, сприяють актуалізації повідомлення для читача і його залученню до акту комунікації. Для них характерна невизначеність певного семантичного компонента, передусім предикативного.
Еліптичні (як і загалом граматично неповні) висловлення сприяють наближенню авторського стилю до мовлення читача, створюють ефект непідготовленого усного повідомлення, а також допомагають імітувати усно-розмовне мовлення в діалозі. Вони слугують засобом вираження різноманітних емоційно-оцінних значень, виражають нерозчленовані афективні емоції, зміст яких визначає контекст уживання еліптичної одиниці. Такі синтаксичні структури можуть увиразнювати емоційно-оцінні значення осуду, іронії, сарказму, посилювати гумористичний ефект.
Еліпсується переважно предикат повідомлення, рідше − об’єкт чи суб’єкт дії. Семантика пропущеного компонента висловлення не потребує встановлення, бо вона експлікується вербалізованими членами речення, які своїм значенням і граматичною формою вказують на лексичні й граматичні характеристики пропущеного слова. Така семантико-синтаксична організація еліптичного речення сприяє увиразненню семантичних відношень між вербалізованими компонентами вислову. Зокрема, можуть увиразнюватися відношення контрасту, заміщення, підстави-наслідку, послідовності появи в часі, неспівмірності об’єктів.
Еліптичність компонента висловлення допомагає передати семантичні відтінки певної дії. Пропущеними в таких реченнях можуть бути буттєві предикати, предикати зі значенням руху, розвитку, необхідності здійснення чогось, ставлення, мовлення, присвяти, підтримки кого-небудь. Еліпсис предикатів руху сприяє наданню дії стрімкості, швидкості, поривчастості та неочікуваності. У реченнях з імперативною модальністю еліпсис надає спонукальності відтінку категоричності, додаткової емоційності. Виконуючи функцію заголовків газетних статей, еліптичні речення допомагають заінтригувати читача, створюють ефект змістової невизначеності, яка може бути усунена після прочитання статті.
Модальні й аспектологічні характеристики еліпсованого предиката реалізуються переважно контекстуально. Проте конкретизація цих значень у межах контексту не усуває модальної й часової двозначності предиката еліптичного речення. Імпліцитна дія може сприйматися як реальна, потенційна чи бажана. Більшості еліптичних конструкцій властивий імперативний відтінок, однак вони мають здебільшого констатувальний характер.
Неповні приєднувальні конструкції поширені в газетному мовленні в текстах інформативного й публіцистичного типу. Вони виражають переважно значення додаткового повідомлення й семантично залежать від попередніх структур, зберігають їхні модальні й часові характеристики, хоч і становлять окремі висловлення. Приєднувальні конструкції конкретизують атрибутивні, об’єктні й обставинні характеристики дії основного речення. У таких неповних реченнях словесно вираженими є тільки другорядні члени. Особливий зв’язок приєднувальної структури з основним реченням увиразнюють сурядні сполучники та обмежувально-видільні частки. Найпоширенішими серед приєднувальних речень у публіцистичному мовленні є структури атрибутивного значення.
Унаслідок усно-розмовного походження еліптичні структури різної семантики зберігають відтінок розмовності. Вони ніби народжуються в процесі розповіді, роздуму для того, щоб конкретизувати, увиразнити повідомлене в попередньому реченні. Приєднувальні конструкції характеризуються особливим інтонаційним оформленням, здатні виражати різноманітні експресивно-стилістичні відтінки.
Еліптичні структури допомагають авторові сконцентрувати увагу читача на особливо важливому компоненті повідомлення, бо в них експлікується тільки рематичний компонент. Приєднувальні структури акцентують на найважливіших деталях перебігу дії, на примітних зовнішніх рисах людини, визначальних виявах її характеру, психічного та фізичного стану тощо. Такі речення сприяють створенню ефекту зреалізованого очікування, отже, вони привертають особливу увагу читача до повідомлення, збуджують його інтерес до газетного матеріалу.
Особлива експресивність властива приєднувальним конструкціям, що доповнюють стале словосполучення. Це зумовлено тим, що носії мови сприймають їх як замкнені семантичні структури, які не можна продовжити.
В інформативних текстах до складу приєднувальних структур, які уточнюють зміст попереднього речення щодо локалізації дії та її часових меж, входять власні назви та кількісні числівники. У текстах власне публіцистичного характеру уживання таких конструкцій спрямоване на досягнення певного емфатичного ефекту. Експресивні якості приєднувальних неповних речень залежать від їхньої семантики, відношень з основним реченням. За допомогою таких структур посилюють контраст, протиставлення, визначають особливості певних фактів чи їхні характеристики, увиразнюють авторську іронію, комізм описуваної ситуації.
Широко вживаними є структурно розгорнуті приєднувальні речення, тобто ті, що складаються з кількох самостійних компонентів, об’єднаних сурядним зв’язком. Такі речення створюють ряди приєднувальних структур. Це надає газетному мовленню розмовних рис, а сам текст набуває особливого інтонаційного малюнку, який посилює експресивний ефект і вплив газетного матеріалу на читача.

Список використаних джерел

1. Агафонова А.М. Авторизовані конструкції в сучасній українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 1999. 19c.
2. Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания. С-Пб.: Наука, 1994. 152 с.
3. Акимова Г. Н. Наблюдения над сегментированными конструкциями в современном русском языке // Синтаксис и стилистика. М.: Наука, 1976. С.237 - 247.
4. Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. М.: Высшая школа,1990. 166 с.
5. Антонов В.А. Информация: Слововосприятие и понимание. К.:Наукова думка, 1988. 184 с.
6. АрватН.М. Про компонентний аналіз семантичної структури простого речення // Мовознавство. 1976. № 4. С. 38 - 45.
7. АрутюноваН.Д. Сказуемое // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С.454 - 455.
8. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
9. БабайцеваВ.В. Переходные конструкции в синтаксисе: Конструкции, сочетающие свойства двусоставных и односоставных (безличных именных) предложений. Воронеж: Центрально-черноземное книжное изд-во, 1967. 391 с.
10. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.:Изд-во иностр. л-ры, 1955. 416 с.
11. Баранник Д.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації // Мовознавство. 1983. № 6. С. 13-18.
12. Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення // Мовознавство. 1993. № 6. С. 12- 19.
13. Барлас Л.Г. Русский язык. Стилистика. М.: Просвещение, 1978. 256с.
14. Баталова И.К. К вопросу об актуальном членении высказываний с присоединением//Исследования синтаксических проблем английского языка. Свердловск: СГПИ, 1973. С. 34 - 42.
15. Белошапкова В.А. О семантическом изоморфизме нулевых позиций субъекта и объекта в русском предложении // Проблемы семантики предложения: Выраженный и невыраженный смысл. Красноярск: КГУ, 1986. С.4 - 14.
16. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке (Некоторые вопросы теории). М.: Просвещение, 1967. 160 c .
17. Береговская Э.М. Экспрессивный синтаксис. Смоленск: СГПИ, 1984. 92 с.
18. Білодід І.К. Про порівняльну стилістику східнослов’янських мов // Теоретичні проблеми стилістики. К.: Наукова думка, 1972. С.3‑21.
19. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: ЛГУ, 1977. 204 с.
20. Богословская О.И., Гузачева Л.И. Парцелляция в структуре газетного заголовка // Стилистика текста в коммуникативном аспекте: Межвуз. сб. научн. тр. Пермь: Пермск. ун-т, 1987. С. 110 - 123.
21. Богуславский В.М. О некоторых особенностях языка газеты // Русский язык за рубежом. 1968. № 4. С. 80 - 83.
22. Божок И.А. Эллиптические предложения в современном русском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01/ Московский пед. ин-т имени Н.К.Крупской. М., 1989. 18 с.
23. Бойко Л.Б. Особенности функционирования заглавий в текстах с различными коммуникативными заданиями: Автореф. дис.:... канд. филол. наук: 10.02.01 / Одесский гос. ун-т. Одесса, 1989. 14 с.
24. Большиянова Л.М. Внешняя организация газетного текста поликодового характера // Типы коммуникации и содержательный аспект языка: Сб. научн. тр. М.: Наука, 1987. С. 167 - 172.
25. Будагов Р.О. Определяет ли принцип экономии развитие и функционирование языка // Вопросы языкознания. 1972. №1. С.33‑38.
26. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. М.: Высшая школа, 1978. 183 с.
27. Валгина Н.С. Бессоюзные присоединительные конструкции в современном русском языке // Русский язык в школе. 1958. № 2. С.40‑46.
28. Ванников И.В. Безглагольные повелительные конструкции в русском языке. М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1965. 28с.
29. Ванников И.В. Синтаксис речи и синтаксические особенности русской речи. М.: Русский язык, 1979. 296 с.
30. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи. М.: Русский язык, 1982. 197 с.
31. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1958. Ч.1. 228с.
32. Верестюк И.В. Вопросы классификации неполных предложений // Вестник Московского ун-та. Филология. 1986. № 4. С. 23 - 28.
33. Виноградов А.А. К вопросу о дифференциации явлений парцелляции и динамического присоединения // Вопросы языкознания. 1981. №3. С.98 - 110.
34. Виноградов А.А. Структура и функции присоединительных конструкций в современном русском литературном языке: Автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.01. / Московск. гос. пед. инт. М., 1984. 16с.
35. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
36. Винокур Г.О. Культура языка. М.: Федерация, 1929. 191 с.
37. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 237 с.
38. Винокур Т.Г. Об изучении функциональных стилей советской эпохи (к постановке вопроса) // Развитие функциональных стилей современного русского языка. М.: Наука, 1968. С. 6 - 11.
39. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
40. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.:Наукова думка, 1980. 286 с.
41. Взаємодія усних і писемних стилів мови. К.:Наукова думка, 1982. 180с.
42. Галкина-Федорук Е. О нулевых формах в синтаксисе // Русский язык в школе. 1962. № 2. С. 10 -14.
43. Гальперин И.Р. Проблемы лингвостилистики // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1980. С. 5 - 34.
44. Гальперин И.Р. Текст как обьект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
45. ГанишЕ.Г. Відокремлення як проблема комунікативно-прагматичного синтаксису: Автореф. дис.... канд. філол. наук.: 10.02.01 / Київський університет імені Тараса Шевченка. К.,1993. 20 с.
46. Голоюх В.І. Еліптичні речення з невербалізованими головними членами// Мовознавство. 1982. № 1. С. 21 - 26.
47. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наукова думка, 1991. 192 с.
48. Грамматика современного русского языка / Под. ред. Н.Ю.Шведовой. М.: Изд-во АН СССР, 1970. 767 с.
49. Дзюбак Н.М. Структурно-комунікативні ознаки неповноти речення: Дис.... канд. філол. наук. К., 1999. 203 с.
50. Дикарева С.Е. Анафорический эллипсис в аспекте анализа // Лингвистические проблемы функционального моделирования речевой деятельности. Вып. 5. Л.: Издво ленингр. ун-та, 1982. С. 135 145.
51. ДорофееваЕ.Н. Реализация авторской установки на экспрессивность посредством использования окказионализмов в газетно-журнальной коммуникации конца ХХ столетия // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. К.: Т-во «Знання» України, 2002. С.155 - 160.
52. Дудик М.П. Про мовностилістичні аспекти публіцистики // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. К.:НПУ, 2001.− С. 191 -198.
53. Дудик П.С. Із синтаксису простого речення. Навчальний посібник. Вінниця: ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, 1999. 297 с.
54. Дудик П.С. Неповні та еліптичні речення в сучасній українській літературній мові: Дис.... канд. філол. наук: 10.02.02 українська мова / Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 1954. 361с.
55. ДудикП.С. Синтаксис сучасного українського розмовного мовлення (Просте речення; еквіваленти речення). К.: Наукова думка, 1983. 288с.
56. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
57. ЄрмоленкоС.Я. Синтаксис віршової мови (На матеріалі української радянської поезії). К.: Наукова думка, 1969. 94 с.
58. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 519 с.
59. ЖдановаО.П. О месте присоединительной связи в ряду синтаксических отношений // Синтаксис и интонация. Уфа, 1976. С.123 - 132.
60. Желтоногова Т. Семіотичні особливості заголовка як знака тексту// Наукові записки. Випуск 44. Серія: Філологічні науки (Мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2002.− С. 132 - 135.
61. Жинкин Н.И. Язык речь творчество: Исследования по семиотике, психолингвистике, поэтике: Избранные труды. М.: Лабиринт, 1998. 368с.
62. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наукова думка, 1970. 304 с.
63. Журналистика в политической структуре общества. Некоторые проблемы политической организации системы средств массовой информации и пропаганды. М.: Изд-во МГУ, 1975. 336 с.
64. Журналістика в умовах гласності / А.З.Москаленко, В.А.Качкан, І.Г.Мащенко та ін. К.: Либідь, 1991. 192 с.
65. Журналист. Пресса. Аудитория / Отв. ред. С.В.Смирнов. Л.: Изд-во ЛГУ, 1975. Вып. І. 80с.
66. Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис простого ускладненого і складного речення. Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1993. 177с.
67. Зверева Е.С. Функционирование парцеллированных конструкций в современной русской поэтической речи (в сопоставлении с украинской): Дис.... канд. филол. наук. К., 1998. 198с.
68. Здоровега В.И. Публицистика, ее природа, общественная роль, гносеологические и психологические основы: Автореф. дис....докт. филол наук: 10.678 журналистика. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1970. 62с.
69. Зильберт Б.А. Социопсихолингвистические исследования текстов радио, телевидения, газеты. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. 210с.
70. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
71. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища школа, 1986. 167 с.
72. Іванова Л.П. Функціональний метод та його реалізація в дослідженні синтаксису простого речення (на матеріалі художньої прози та публіцистики): Автореф. дис....докт. філол. наук: 10.02.19; 10.02.01 / Київський університет імені Т.Г.Шевченка. К., 1993. 32 с.
73. Иванчикова Е.А. О развитии синтаксиса русского языка в современную эпоху // Развитие синтаксиса современного русского языка. М., 1966. С.4 - 14.
74. Иванчикова Е.А. Синтаксические приметы разговорной речи в современной публицистике // Русский язык в школе. 1965. №3. С.12‑15.
75. Иконников С.Н. Стилистический анализ текста. К.: Рад. шк., 1982. 192 с.
76. ИрисхановаК.М. Коммуникативные форманты стиля// Стилистические аспекты устной и письменной коммуникации: Сб. научн. тр. М.: МГПИ, 1987. С. 26 - 33.
77. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 151с.
78. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312 с.
79. Касевич В.Б. Семантика. Синтаксис. Морфология. М.: Наука, 1988. 309с.
80. Киселёва Л. А. Вопросы теории речевого воздействия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. 160 с.
81. Кобзев П.В. Неполные предложения присоединительного типа в современном русском литературном языке: Автореф.... дис. канд. филол. наук: 10.01.01. Л., 1966. 22 с.
82. Коваленко Б.О. Мовні особливості та екстралінгвістична зумовленість публіцистичного стилю // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. К.: Т-во «Знання» України, 2002. С. 171 - 177.
83. Коваль А.П. Мовні засоби української прогресивної публіцистики кінця ХІХ - поч. ХХ ст.: Дис.... канд. філол. наук. К., 1954 329 с.
84. КовальчукН.С. Синтаксическая структура предложений в информационных текстах, (на материале украинских газет, радио и телевидения): Дис.... канд. филол. наук. Днепропетровск, 1980. 177с.
85. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 206 с.
86. Ковтунова И.И. Современный русский язык: Порядок слов и актуальное членение предложения. М.: Просвещение, 1976. 239с.
87. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 175 с.
88. Конопелько Е.В. Эмоциональный перлокутивный эффект и его интерпретация участниками коммуникации (На материале современного английского языка): Автореф. дис.... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградский гос. унт. Л., 1990. 16с.
89. Конюхова Л.І. Явище парцеляції в мові сучасних засобів масової комунікації: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський держ. ун-т. Л.,1999. 17 с.
90. Конюхова Л.І. Явище парцеляції в мові сучасних засобів масової комунікації: Дис.... канд. філол. наук: / Львівський держ. унт. Львів, 1999. 174с.
91. Коробова Л.А. О семантике газетного заголовка // Иностранная филология. Алма-Ата, 1975. Вып. 6. С. 77 - 84.
92. Костомаров В.Г. Лингвистический статус массовой коммуникации и проблема «газетного языка» // Психолингвистические проблемы массовой коммуникации. М.: Наука, 1974. С. 53 - 66.
93. КостомаровВ.Г. Русский язык на газетной полосе. Некоторые особенности языка современной газетной публицистики. М.:Изд‑во Москов. ун-та , 1971. 267 с.
94. Коструба П.П. До питання про поняття і класифікацію неповних речень. Питання українського мовознавства, кн. 4. Львівський держ. ун-т, 1960. С.38- 75.
95. Коць Т.А. Функціональний аспект лексичної норми в засобах масової інформації (на матеріалі газет 90-х років ХХ ст.): Автореф. дис....канд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України. К., 1998. 16с.
96. Коць Т.А. Функціональний аспект лексичної норми в засобах масової інформації (на матеріалі газет 90-х років ХХ ст.): Дис....канд. філол. наук: 10.02.01 / Інститут української мови НАН України К., 1998. 194 с.
97. Кочубей Н.Ю. Лингвистические средства пропагандистского воздействия: Автореф. дис....канд. филол. наук: 10.02.01 / Киевский государственный университет им. Т. Шевченко. К., 1989. 24 с.
98. КузьминаТ.Е. Парцелляция как стредство достижения экспрессивности высказывания // Стилистика текста. Языковые стредства экспрессивности текста. Уфа: БГУ, 1989. С. 23 - 29.
99. Лазарева Э.А. Системно-стилистические характеристики газеты. Екатеринбург: Изд-во Екатеринбург. ун-та, 1993. 96 с.
100. Лариохина В.М. Вопросы синтаксиса научного стиля. М.: Русский язык, 1979. 235 с.
101. ЛеонтьевА.А. Высказывание как предмет лингвис