ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНІ ВИЯВИ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ПРИСЛІВНОГО ТИПУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ОРЄХОВ Валерій Володимирович

УДК 81’367.5=161.2

ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНІ ВИЯВИ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ПРИСЛІВНОГО ТИПУ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник к. філол. н., доцент
ВІНТОНІВ М. О.

ДОНЕЦЬК 2005

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

5

ВСТУП

6

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
АКТУАЛЬНОГО ЧЛЕНУВАННЯ РЕЧЕННЯ

11

1.1. Історія вивчення актуального членування речення

11

1.2.Співвідношення понять тема/рема, дане/нове, відоме/невідоме

27

1.3.Особливості взаємодії актуального і граматичного членування речення

49

1.4. Висновки до Розділу 1

61

РОЗДІЛ 2. КОМУНІКАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ прислівних складнопідрядних речень з лексично вираженою темою

65

2.1.Прислівні складнопідрядні речення об’єктного типу

65

2.1.1. З’ясувально-об’єктні придієслівні складнопідрядні речення

65

2.1.1.1. Загальна характеристика з’ясувально-об’єктних придієслівних складнопідрядних речень

65

2.1.1.2. Актуальне членування з’ясувально-об’єктних придієслівних складнопідрядних речень

69

2.1.1.2.1. Конструкції з препозитивною підрядною частиною

69

2.1.1.2.2. Конструкції з інтерпозитивною підрядною частиною

72

2.1.1.2.3. Конструкції з постпозитивною підрядною частиною

77

2.1.2. Порівняльно-об’єктні прикомпаративні складнопідрядні речення

87

2.1.2.1. Загальна характеристика порівняльно-об’єктних прикомпаративних складнопідрядних речень

87

2.1.2.2. Актуальне членування порівняльно-об’єктних прикомпаративних складнопідрядних речень

91

2.1.2.2.1. Конструкції з інтерпозитивною підрядною частиною

91

2.1.2.2.2. Конструкції з постпозитивною підрядною частиною

95

2.2. Прислівні складнопідрядні речення локативного типу

100

2.2.1. Загальна характеристика локативних придієслівних складнопідрядних речень

100

2.2.2. Актуальне членування локативних придієслівних складнопідрядних речень

101

2.2.2.1. Конструкції з препозитивною підрядною частиною

101

2.2.2.2. Конструкції з постпозитивною підрядною частиною

103

2.3. Прислівні складнопідрядні речення атрибутивного типу

105

2.3.1. Загальна характеристика атрибутивних приіменникових складнопідрядних речень

105

2.3.2. Актуальне членування атрибутивних приіменникових складнопідрядних речень

108

2.3.2.1. Конструкції з інтерпозитивною підрядною частиною

108

2.3.2.2. Конструкції з постпозитивною підрядною частиною

112

2.4. Висновки до Розділу 2

119

Розділ 3. Комунікативна організація прислівних складнопідрядних речень з лексично не вираженою темою

123

3.1. Прислівні складнопідрядні речення з нульовою темою

123

3.1.1. Загальна характеристика прислівних складнопідрядних речень з нульовою темою

123

3.1.2. Комунікативно-синтаксична структура прислівних складнопідрядних речень з нульовою темою

128

3.1.2.1. З’ясувально-об’єктні придієслівні конструкції

128

3.1.2.2. Атрибутивні приіменникові конструкції

134

3.1.2.3. Порівняльно-об’єктні прикомпаративні конструкції

139

3.2. Прислівні складнопідрядні речення з контекстуальною темою

142

3.2.1. Загальна характеристика прислівних складнопідрядних речень з контекстуальною темою

142

3.2.2. Комунікативно-синтаксична структура прислівних складнопідрядних речень з контекстуальною темою

145

3.2.2.1. Речення з випущеною темою-підметом

145

3.2.2.2. Репліки-відповіді

151

3.2.2.3. Парцельовані і приєднувальні конструкції

154

3.3. Висновки до Розділу 3

164

ВИСНОВКИ

167

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

190

ВСТУП

Сучасна лінгвістика характеризується посиленою увагою до проблем комунікативного аспекту мови, тобто до тих мовних механізмів, що забезпечують функціонування мови як засобу спілкування.
Будь-яке речення слугує для повідомлення певної інформації, що передається через взаємодію значень складових елементів речення в процесі мовлення. Оскільки елементи речення є неоднорідними за ступенем інформативної значущості, вони різняться за функціональним призначенням: одні з них несуть основне смислове навантаження та являють собою інформативний центр повідомлення, а інші мають другорядне смислове навантаження й виконують допоміжну функцію.
Ступінь інформативної значущості того чи іншого елемента речення обумовлюється багатьма чинниками, і провідним серед них є його розташування в лінійній структурі речення.
Проблема порядку слів та смислової ваги елементів речення впродовж століть цікавила лінгвістів, це питання залишається й зараз одним з актуальних у мовознавстві. Одним з перших, хто вивчав цю проблему на матеріалі української мови, є О.С.Мельничук, який у роботі «Розвиток структури слов’янського речення» зробив спробу дослідження закономірностей словорозташування, розподіляючи елементи речення за синтагмами.
Серед сучасних досліджень у цій галузі провідне місце посідають праці
І.Р.Вихованця, М.В.Всеволодової, К.Г.Городенської, А.П.Загнітка, О.О.Крилової, Т.Є.Янко, О.Б.Сиротиніної та ін.
Актуальність проблеми зумовлена перш за все тим значенням, яке відіграє питання порядку слів та розподілу комунікативної значущості серед елементів речення в процесі освоєння мовленнєвої діяльності (як усної, так і письмової), у системі викладання мови носіям інших мов.
Складнопідрядні речення прислівного типу є одним із найуживаніших класів складнопідрядних речень, якому притаманна досить своєрідна організація як у формально-синтаксичному, так і в комунікативному аспекті. Якщо формально-синтаксична організація прислівних складнопідрядних конструкцій є більш-менш дослідженою, що, однак, не виключає суттєвих розбіжностей у поглядах щодо дефініцій різновидів таких конструкцій, їх кількості тощо (пор. праці І.Р.Вихованця, І.І.Слинька, В.А.Бєлошапкової та ін.), то їх комунікативна будова є маловивченою, що й обумовлює вибір теми нашого дослідження.
Об’єктом аналізу є з’ясувально-об’єктні придієслівні, порівняльно-об'єктні прикомпаративні, локативні придієслівні та атрибутивні приіменникові складнопідрядні речення. Дотримуючись функціонально-комунікативного підходу щодо аналізу прислівних складнопідрядних речень, ми не виділяємо „проміжних" семантичних типів речень, а аналізуємо їх у складі одного з „основних" типів складнопідрядних речень прислівного типу, синтаксична роль яких є аналогічною з функцією речень синкретичного типу.
Так, синкретичні конструкції означально-з’ясувального типу, в яких до опорного слова, вираженого віддієслівним іменником, приєднується підрядна частина за допомогою асемантичного сполучного засобу, ми розглядаємо в складі з’ясувально-об’єктних придієслівних складнопідрядних речень, а синкретичні конструкції обставинно-атрибутивного типу, що характеризуються, з одного боку, наявністю атрибутивної семантики, вираженої приіменниковою підрядною частиною, а з іншого - присутністю певного обставинного локативного значення, що передається сполучними словами де, куди, звідки серед конструкцій атрибутивного типу [Зарицька 2004; Загнітко 1996 (3) і т.д.].
Оскільки речення, розглядуване в аспекті його комунікативної організації, називається висловленням [Вихованець 1993], ми, вслід за І.Р. Вихованцем, О.О. Криловою, І.І. Ковтуновою та іншими дослідниками, під час розгляду комунікативної будови речення використовуємо поняття „речення” і „висловлення” як рівнозначні.
Мета роботи полягає в дослідженні комунікативних виявів різних структурних типів прислівних складнопідрядних речень, вивченні залежності їхньої комунікативної будови від типу підрядного зв'язку, семантичного навантаження опорного слова, характеру сполучного засобу між головною і підрядною частинами тощо.
Поставлена мета передбачає розв’язання наступних завдань:
1) дослідити історію вивчення актуального членування речення;
2) розглянути співвідношення понять тема/рема, дане/нове, відоме/невідоме;
3) простежити залежність комунікативної розчленованості прислівних складнопідрядних речень від особливостей їхньої організації у формально-синтаксичному аспекті;
4) дати загальну характеристику прислівних складнопідрядних речень з нульовою та контекстуальною темою;
5) розглянути особливості ярусності актуального членування різних типів прислівних складнопідрядних речень з лексично вираженою темою;
6) виділити і проаналізувати структурно-семантичні типи прислівних складнопідрядних речень з лексично не вираженою темою.
Зв'язок з науковими програмами. Робота пов’язана з науковою темою кафедри української мови Донецького національного університету «Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти» (реєстр Г00/12 0101V001962). Тема дисертації затверджена на засіданні наукової координаційної ради „Українська мова” Інституту української мови Національної академії наук України (протокол №14 від 20.02.2003 р.).
Предметом аналізу виступає комунікативна організація прислівних складнопідрядних конструкцій з лексично вираженою й лексично не вираженою темою.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській лінгвістиці було здійснено спробу аналізу комунікативної будови складнопідрядних конструкцій прислівного типу.
Дисертаційна робота має наступну структуру: вступ, три розділи, висновки, список умовних скорочень, список використаної наукової літератури та список джерел мовного матеріалу.
Перший розділ має теоретичний характер. Окрім того, що здійснено огляд історії вивчення актуального членування, розглянуто ті положення актуального членування речення, які знайшли безпосереднє відображення в наступних двох розділах: огляд співвідношення основних понять актуального членування, подання загальних принципів аналізу комунікативної будови складнопідрядного речення тощо.
У другому розділі досліджено комунікативну будову прислівних складнопідрядних речень з лексично вираженою темою. Подано загальну характеристику різних структурно-семантичних типів прислівних складнопідрядних конструкцій та аналіз ярусності їхньої комунікативної організації.
У третьому розділі аналізується характер актуального членування прислівних складнопідрядних речень з лексично не вираженою темою. До кожного з різновидів складнопідрядних конструкцій зазначеного типу подано загальну характеристику формально-синтаксичної та семантичної організації, комунікативну організацію досліджено в плані розгортання ярусної структури їхнього актуального членування.
Узагальнені результати роботи подано у висновках.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що вперше в україністиці проаналізовано ярусність актуального членування складнопідрядних речень прислівного типу та простежено залежність їхньої комунікативної структури від особливостей організації в формально-синтаксичному та семантико-синтаксичному аспектах.
Матеріалом для дослідження послугували прислівні складнопідрядні конструкції, взяті як з художніх творів українських письменників XX ст., так і з сучасних публіцистичних, наукових та науково-популярних текстів. Всього проаналізовано близько 7500 речень, більшість з яких супроводжується попереднім, а інколи й наступним мінімальним контекстом, що дозволяє виявити структурні компоненти актуального членування речення.
Під час дослідження були застосовані такі методи: метод лінгвістичного опису, метод компонентного аналізу комунікативної організації речення та трансформаційний метод.
Практичне значення. Матеріал дисертації може бути використаний у подальшому дослідженні комунікативної організації складного речення, при написанні підручників та навчальних посібників із граматики сучасної української мови, при читанні спецкурсів, проведенні спецсемінарів та факультативних занять із комунікативного синтаксису у вищій школі.
Апробація роботи. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на Міжнародних наукових конференціях «Граматичні читання (ІІ)» (Донецьк, 2002), «Граматичні читання (ІІІ)» (Донецьк, 2004), «Проблеми загальномовної та ареальної семантики» (Луганськ, 2005), аспірантському семінарі при кафедрі української мови Донецького національного університету (Донецьк, 2003).
Зміст роботи висвітлено в чотирьох статтях, надрукованих у фахових виданнях, які містяться в списку ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведених вище досліджень актуального членування прислівних складнопідрядних речень можна зробити наступні узагальнення:
1. Вивчення актуального членування речення має тривалу історію, його початки сягають періоду розквіту римської культури етапу ранніх досліджень порядку слів. Теорія актуального членування речення формувалась на базі досягнень логічного і психологічного напрямків дослідження закономірностей словопорядку, в яких вже були сформовані поняття-праобрази теми і реми. Остаточне її формування відбулося з введенням В.Матезіусом проблеми розподілу компонентів комунікативної структури речення в межі лінгвістичного вчення.
2. Розбіжність поглядів дослідників щодо назв компонентів актуального членування, їх кількості зумовлюється передусім різними підходами щодо їхнього виділення. Такі поняття актуального членування як дане/нове, відоме/невідоме, визначене/невизначене, референтне/ нереферентне в переважній більшості випадків визначаються не як самостійні назви компонентів актуального членування, а як різнорівневі аспекти смислової характеристики цих компонентів.
Більшість прихильників бінарності актуального членування дотримуються комплексного підходу щодо виділення компонентів комунікативної будови речення, який передбачає поєднання структурного і змістового принципів їхнього аналізу.
3. Протиріччя в поглядах лінгвістів щодо природи актуального членування спричинило певну невизначеність статусу актуального членування речення в межах лінгвістичної системи. Найпоширенішим є тлумачення актуального членування як синтаксичного явища, властивому реченню в комунікативному аспекті.
4. Категорія предикативності функціонує як провідний чинник утворення речення як у формально синтаксичному, так і в комунікативному аспекті. На обох цих рівнях реченнєвої організації категорія виконує функцію співвіднесення змісту речення з дійсністю.
5. Прямої залежності між граматичною та комунікативною розчленованістю складнопідрядних речень немає: комунікативно розчленовані і комунікативно нерозчленовані речення можуть бути репрезентовані як граматично розчленованими, так і граматично нерозчленованими конструкціями. Однак граматична нерозчленованість завдяки специфічним відношенням між головним і підрядним реченням мовби підкріплює нерозчленованість комунікативну.
6. Межі актуального членування речення можуть як збігатися, так і не збігатися з межами поділу компонентів його граматичного членування. Проте автономність актуального і граматичного членування речення не означає їх повну ізольованість, не виключає існування певних паралелей між окремими рівнями членувань, співвіднесеності певних їх елементів.
7. Актуальне членування прислівних складнопідрядних речень з лексично вираженою темою, як правило, має багатоярусний характер. В розглядуваних нами прикладах кількість ярусів актуального членування варіює від двох до чотирьох ярусів, найпоширенішим є трьох’ярусний тип актуального членування.
8. Характер актуального членування речень з лексично вираженою темою значною мірою обумовлюється їхніми структурними особливостями у формально-синтаксичному аспекті. Окрім положення головної і підрядної частини, суттєву роль відіграє розташування елементів у складі простих речень (перш за все у головному реченні) та тип сполучного засобу між головним і підрядним реченням. Так, наприклад, препозиція присудка щодо підмета в головній частині прислівних складнопідрядних речень часто є причиною двовершинного характеру реми на першому ярусі актуального членування, а тип сполучного засобу нерідко впливає на збіг актуального і граматичного членування речень.
9. Великий вплив на актуальне членування прислівних складнопідрядних речень з лексично вираженою темою має також наявність в їхньому складі спеціальних засобів вираження актуального членування, найпоширенішими з яких є рематизатори та даність/новизна компонентів їхньої головної частини.
10. Актуальне членування з’ясувально-об’єктних придієслівних та атрибутивних приіменникових складнопідрядних речень з лексично вираженою темою значною мірою зумовлюється функцією підрядної частини, яка залежить від корективного/інформативного характеру з’ясувальних конструкцій та атрибутивно-поширювального/атрибутивно-видільного характеру атрибутивних конструкцій.
11. Лексична невираженість теми в межах висловлення може мати два значення:
1) теми нульової, яка являє собою значущу відсутність тематичного компонента, поновлення якого через звернення до попереднього контексту є неможливим;
2) теми контекстуальної лексично не вираженої теми, яка може бути поновлена при звертанні до попереднього контексту.
12. Комунікативно нерозчленовані складнопідрядні речення характеризуються чітко визначеною організацією структури, яка полягає в обов’язковому передуванні головної частини підрядному реченню та препозитивному розташуванні присудка щодо підмета у двоскладній головній частині.
13. Прислівні складнопідрядні речення з нульовою темою являють собою синтагматично незалежні висловлення, головна частина яких має лише нову, невідому з попереднього контексту інформацію. Їм притаманне нейтральне інтонаційне оформлення та загальноінформативна семантика, передавання якої забезпечується, окрім позиційного розташування членів головної частини, їхніми морфолого-семантичними ознаками. За своєю буттєвою, загальноінформативною семантикою прислівні конструкції такого типу наближаються до простих речень з нульовою темою, в яких комунікативна нерозчленованість репрезентована особливо виразно.
14. Прислівним складнопідрядним реченням з нульовою темою, як і прислівним конструкціям з лексично вираженою темою, властива багатоярусність актуального членування. На першому ярусі членування, який є рівнем безпосереднього предиціювання, передається загальне комунікативне значення цих речень констатувальне, що зумовлює їхню нерозчленованість на цьому ярусі. Виділення подальших ярусів актуального членування обумовлюється реалізацією додаткових комунікативних завдань і не впливає на загальний характер комунікативної нерозчленованості цих конструкцій.
15. До прислівних складнопідрядних речень з контекстуальною темою належать неповні речення, парцельовані і приєднувальні конструкції. До складу неповних речень зараховуються речення з випущеною темою-підметом та репліки-відповіді.
Особливістю розглядуваних парцельованих і приєднувальних конструкцій є проходження межі між базою і вичленовуваною структурою в межах головної частини речення, що забезпечує дотримання складнопідрядного характеру вичленовуваних конструкцій.
16. Схема актуального членування неповних складнопідрядних речень прислівного типу є аналогічною зі схемою актуального членування зазначеного типу конструкцій з лексично вираженою темою, оскільки тематичний компонент неповних речень встановлюється з попереднього контексту.
Особливістю актуального членування розглядуваних приєднувальних і парцельованих конструкцій є виділення в них на першому ярусі членування тематичного компонента, що виділяється в складі базового речення, і двох рематичних компонентів, один з яких являє собою рему базового речення, а інший виражений вичленовуваною конструкцією.

Список використаної літератури

1. Адамец П. Порядок слов в современном русском литературном языке. -Praha: Academia, 1966.-96с.
2. Алёхина М.И. Определенность/неопределенность предмета как контекстуальная категория//Русский язык в школе -1974.-№5.-С.81-85.
3. Арутюнова Н.Д. Вариации на тему предложения// Инвариантные синтаксические значения и структура предложения.-М.: Наука, 1969.-С.38-48.
4. Арутюнова Н.Д. О номинативном аспекте предложения//Вопросы языкознания.-1971. -№6.-С. 63-73.
5. Арутюнова Н.Д. Коммуникативная функция и значение слова//Филологические науки.- 1973.-№3.-С. 42-54.
6. АрутюноваН.Д. Референция имени и структура предложения // Вопросы языкознания. -1976. -№2.-С.24-35.
7. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл.-М.: УРСС, 2002.-382 с.
8. Арутюнова Н.Д., Ширяев Е.Н. Русское предложение. Бытийный тип.-М.: Русский язык, 1983.-192 с.
9. Байбацева В.В. Лексико-грамматические функции указательных слов в сложноподчиненном предложении//Русский язык в школе -1962.-№6.- С. 3-7.
10. Байбацева В.В. Синкретизм парцеллированных и присоединительных субстантивных фрагментов текста//Филологические науки.- 1994.-№4.- С. 56-65.
11. Балаян А.Р. Основные коммуникативные характеристики диалога: Дис. ... канд. филол. наук.-М., 1971.-253с.
12. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка.- М.: Изд-во иностр. лит., 1955.- 416с.
13. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке.-М.: Просвещение, 1967.- 160 с.
14. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке: Дис. ... докт. филол. наук.- М., 1970.- 677 с.
15. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис.- М.: Высш. школа, 1977.-248 с.
16. Белошапкова В.А. Синтаксис// Современный русский язык/ Под ред. В.А.Белошапковой. - М.: Азбуковник, 1999.- С. 606-902.
17. Бельский А.В. Интонация как средство детерминирования и предицирования в русском литературном языке//Исследования по синтаксису русского литературного языка.- М.: Изд-во АН СССР, 1956. - С.188-199.
18. Болдырева А.Н. Актуальное членение как средство организации устного и письменного монологического текста: Дис. ... канд. филол. наук. М., 1991.- 197с.
19. Брызгунова Е.А. Интонация и смысл предложения//Русский язык за рубежом.-1967.-№1.-С. 35-41.
20. Брызгунова Е.А. О смыслоразличительных возможностях русской интонации // Вопросы языкознания.- 1971.- №4.- С. 42-52.
21. Бухарин В.И. Коммуникативный синтаксис в преподавании русского языка как иностранного.- М.: Русский язык, 1986.- 92 с.
22. Валгина Н.С. О предикативной осложненности предложений (на материале конструкций разговорного синтаксиса)//Филологические науки.- 1978.-№5.- С. 58-64.
23. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка.- М.: Агар., 2000.-416с.
24. Вальков П.В. Некоторые синтаксические особенности диалогической речи (по пьесе М.Горького «Васса Железнова»): Дис. ... канд. филол. наук.-Ленинград, 1954.- 278 с.
25. Ванников Ю.В. Синтаксические особенности русской речи (явление парцелляции).- М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1969.- 132 с.
26. Васильева А.Н. Частицы разговорной речи.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1964.- 186с.
27. Вардуль И.Ф. Основные понятия актуального синтаксиса// Исследования по японскому языку.- М.: Наука, 1967.- С. 20-30.
28. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура.- М.: Русский язык, 1976.-248с.
29. Виноградов В.В. Некоторые задачи изучения синтаксиса простого предложения// Вопросы языкознания.- 1954.- №1.- С. 3-29.
30. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове).- М.: Высшая шк., 1972.- 613 с.
31. Виноградова О.В. Парадигма локативних форм (на матеріалі складнопідрядних речень)// Лінгвістичні студії. Вип. 11. Ч. 1.- Донецьк: ДонНУ, 2003.-С. 124-129.
32. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.-К.: Наук, думка, 1992.- 222 с.
33. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис.- К.: Либідь, 1993.-368с.
34. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення- К.: Наук. думка, 1983.- 220 с.
35. Вінтонів М.О. Функціонування нерозчленованих речень-висловлень з нульовою темою у поезії В. Стуса// Лінгвістичні студії. Вип. 9.- Донецьк: ДонНУ, 2002.-С. 47-51.
36. Вінтонів М.О. Функціонально-граматичні та комунікативні вияви парцельованих конструкцій// Лінгвістичні студії. Вип. 11. Ч. 1.- Донецьк: ДонНУ, 2003.-С. 124-129.
37. Володина Г.И. Формальный и семантический анализ предложений со значением наличия: Автореф. дис. ... канд. филол. наук.- М., 1979.- 24с.
38. Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса.- М.: Изд-во МГУ, 2000.- 502 с.
39. ВсеволодоваМ.В., ВладимирскийЕ.Ю. Способы выражения пространственных отношений в современном русском языке.- М.: Русский язык, 1982.-264 с.
40. Всеволодова М.В., Го Шуфень. Классы моделей русского предложения и их типовых значений. Модели русских предложений со статальными предикатами и их речевые реализации (в зеркале китайского языка).- М.: АЦФИ, 1999.- 169с.
41. Гак В.Г. О соотношении структуры предложения и структуры высказывания// Проблемы синхронного изучения грамматического строя языка.- М.: Наука, 1965.- С. 53-54.
42. Гак В.Г. Актуальное членение и лексико-грамматическая структура предложения. Очерк третий//Русский язык за рубежом.- 1968.- №3.- С. 70-74.
43. Гак В.Г. Высказывание и ситуация// Проблемы структурной лингвистики.- М.: Наука, 1973.- С. 349-372.
44. Гиндин С.И. Внутренняя организация текста (элементы теории и семантический анализ): Автореф. дис. ... канд. филол. наук.- М., 1972.-19 с.
45. Горбачик А.Л., Лобанова Н.А. Порядок слов в русском языке.- М.: Изд-во МГУ, 1976.- 142 с.
46. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в синтаксисі української мови.- Чернівці: Рута, 1994.- 72 с.
47. ГулыгаЕ.В. Структурно-семантическая классификация сложноподчиненных предложений // Филологические науки.- 1958.- №3.- С. 43-55.
48. Гулыга Е.В. Сложноподчиненное предложение: Автореф. дис. ... докт. филол. наук.- М., 1962.- 48 с.
49. ДаниленкоВ.П. Ономасиологическая сущность концепции функциональной грамматики Вилема Матезиуса// Филологические науки.- 1986.- №1.-С. 62-66.
50. Даниленко В.П. У истоков учения об актуальном членении предложения (период до Анри Вейля)// Филологические науки.- 1990.- №5.- С. 82-89.
51. Евсюков А.П. Высказывания с данным в составе ремы: Дис. ... канд. филол. наук.- М., 1986.- 207 с.
52. Елфимова Т.В. Соотношение актуального и грамматического членения в причинных сложноподчиненных предложениях с постпозитивной придаточной частью// Спорные вопросы синтаксиса.- М.: Изд-во Москов. ун-­та, 1974.-С. 199-215.
53. Елфимова Т.В. О порядке частей причинных и условных сложноподчиненных предложений: Автореф. дис. ... канд. филол. наук.- М., 1976.- 19с.
54. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации.- М.: Наука, 1982.- 157с.
55. Загнітко А.П. Морфологічні категорії в системі предикативності і предикатності речення.- К.: НКМ ВО, 1990.- 68 с.
56. Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис словосполучення і простого речення.- Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1993.- 177с.
57. Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис словосполучення і простого речення.- Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1994.-204 с.
58. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія.-Донецьк: ДонНУ, 1996(1).- 437 с.
59. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч. 1.- К.: ІЗМН, 1996(2).- 201 с.
60. Загнітко А.П. Український синтаксис. Ч. 2.- К.: ІЗМН, 1996(3).- 240 с.
61. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис.-Донецьк: ДонНУ, 2001.- 662 с.
62. Зарицька В.Г. Засоби формального зв'язку в синтаксичних конструкціях означально-з'ясувального типу// Лінгвістичні студії. Вип. 12.- Донецьк: ДонНУ, 2004.- С. 96-99.
63. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к речи.- М.: Изд-во МГУ, 1976.-307 с.
64. Земская Е.А. Русская разговорная речь: лингвистический анализ и проблемы обучения.- М.: Русский язык, 1979.- 237 с.
65. Зинченко Т.Н. Выражение условных отношений в простом и сложноподчиненном предложении (на материале современного русского языка): Дис. ... канд. филол. наук.- М., 1975.- 166 с.
66. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка.- М.: Наука, 1973.-352 с.
67. Золотова Г.А. Роль ремы в организации и типологии текста// Синтаксис текста.-М.: Наука, 1979.-С. 113-133.
68. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса.- М.: Эдиториал УРСС, 2001.- 368 с.
69. Иванчикова Е.А. Лексический повтор как экспрессивный прием синтаксического распространения// Мысли о современном русском языке.-М.: Просвещение, 1969.- С. 126-139.
70. Изаренков Д.И. Обучение диалогу.- М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1977.-80 с.
71. Изаренков Д.И. Структура и функциональные особенности диалога в современном русском языке: Дис. ... канд. филол. наук.- М., 1979.- 199 с.
72. Ильенко С.Г. Каково соотношение между структурой предложения и его содержанием?// Филологические науки.- 1962.- №2.- С. 216-220.
73. Канцельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление.- М.: Наука, 1972.-216 с.
74. КанцельсонС.Д. Речемыслительные процессы// Вопросы языкознания.-1984.-№4.-С. 3-12.
75. Киселев А.Е. Лексическое повторение как грамматическое средство в современном русском языке: Дис. ... канд. филол. наук.- М., 1954.- 254 с.
76. Кленина А.В. Коммуникативная связь самостоятельных предложений в научном тексте// Русский язык за рубежом.- 1975.- С. 74-77.
77. Ковтунова И.И. Порядок слов в русском литературном языке XVIII-первой трети XIX вв. Пути становления нормы.- М.: Наука, 1969.- 231с.
78. Ковтунова И.И. Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения.- М.: Просвещение, 1976.- 239 с.
79. Ковтунова И.И. Структура художественного текста и новая информация// Синтаксис текста.- М.: Наука, 1979.- С. 262-275.
80. Колшанский Г.В. О понятии контекстной семантики// Теория. Англистика. Кельтология.- М.: Наука, 1976.- С. 5-220.
81. Кравчук И.А. Анализ текста в связи с порядком слов в русском языке// Русский язык за рубежом.- 1968.- №2.- С. 3-9.
82. КрасинаЕ.А. Актуальное членение сложноподчиненных предложений с невыраженной темой в современном русском языке: Дис. ... канд. филол. наук.-М., 1980.-207 с.
83. Красных В.И. О лексическом составе и классификации предикатов, распространяемых придаточной изъяснительной частью// Филологические науки.-1972.-№6.-С. 63-68.
84. Крушельницкая К.Г. К вопросу о смысловом членении предложения// Вопросы языкознания.- 1956.- №5.- С. 55-67.
85. Крушельницкая К.Г. О синтаксической природе «актуального членения» предложения// Инвариантные синтаксические значения и структура предложения.- М.: Наука, 1969.- С. 96-103.
86. Крылова О.А. О некоторых принципах построения описательного синтаксиса современного русского языка//Филологические науки.- 1968.-№3.-С. 78-82.
87. Крылова О.А. Понятие многоярусности актуального членения и некоторые синтаксические категории (сочинение, подчинение, обособление и присоединение)// Филологические науки.- 1970.- №5.- С. 86-91.
88. Крылова О.А. Понятие нерасчлененного высказывания// Филологические науки.-1983.-№2.-С. 77-80.
89. Крылова О.А. Коммуникативный синтаксис русского языка: Дис. ... докт. филол. наук.- М., 1993.- 338 с.
90. Крылова-Самойленко О.А. О предикативности// Филологические науки.- 1965.-№1.-С. 72-78.
91. Крылова О.А., Хавронина С.А. Порядок слов в современном русском языке.- М.: Русский язык, 1976.- 232 с.
92. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Типы сложноподчиненных предложений с придаточной частью, относящейся к одному слову или словосочетанию главной части//Вопросы языкознания.- 1960.- №1.- С. 12-21.
93. Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения.- М.: Просвещение, 1969.- 189 с.
94. Лаптева О.А. Чехословацкие работы последних лет по вопросам актуального членения предложения// Вопросы языкознания.- 1963. - №4. - С.120-127.
95. Лаптева О.А. Нерешенные вопросы теории актуального членения// Вопросы языкознания.- 1972.- №2.- С. 35-47.
96. Лаптева О.А. Некоторые понятия актуального членения применительно к высказыванию в разговорной речи// Филологические науки.- 1973.- №6.- С.46-56.
97. Лаптева О.А. Русский разговорный синтаксис.- М.: Наука, 1976.- 397с.
98. Лекант П.А. Синтаксис простого предложения в современном русском языке.- М.: Просвещение, 1974.- 160 с.
99. Ломов A.M. Типология русского предложения.- Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1994.- 280 с.
100. Ломтев Т.П. Предложение и его грамматические категории.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972.- 198 с.
101. Ломтев Т.П. Грамматическое и логическое в предложении// Исследование по славянской филологии.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974.- С. 198-219.
102. Ломтев Т.П. Общее и русское языкознание.- М.: Наука, 1976.- 381с.
103. Ломтев Т.П. Структура предложения в современном русском языке.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.- 198 с.
104. Лосева Л.М. Порядок слов как средство организации текстов монологической речи.- Одесса: Изд-во Одес. ун-та, 1969.- 131 с.
105. Лосева Л.М. Как строится текст.- М.: Просвещение, 1980.- 94 с.
106. Максимов Л.Ю. Указательные слова в сложноподчиненном предложении // Русский язык в школе.- 1967.- №2.- С. 87-91.
107.