Інформативно недостатні слова української мови: семантика, функції

Краткое описание

Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського
Кафедра української мови і загального мовознавства

На правах рукопису

Коваль Людмила Михайлівна

УДК 811.161.2 ’37

Інформативно недостатні слова української мови:
семантика, функції

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Іваницька Ніна Лаврентіївна

Вінниця 2004

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .6
ВСТУП ...8
РОЗДІЛ 1
Лінгвістична сутність ІНФОРМАТИВНО недостатніх слів.17
1.1. Лексико-граматична природа сполучуваності повнозначних
слів.17
1.2. Обов’язкова сполучуваність найвищого ступеня
як головний параметр інформативно недостатніх слів 22
1.3. Методика виділення інформативно недостатніх слів ..30
1.4. Зумовленість аналітизму компонента формально-граматичної структури речення інформативною недостатністю повнозначного слова ......34
Висновки до розділу 1...38
РОЗДІЛ 2
Семантичні параметри інформативно недостатніх слів....40
2.1. Семантична структура інформативно недостатніх слів...40
2.2. Семантична специфіка інформативно недостатніх дієслів..47
2.2.1. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
дієслів бажаності48
2.2.2. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
дієслів можливості .........52
2.2.3. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
дієслів повинності ......55
2.2.4. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
дієслів фазисності .....57
2.2.5. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
дієслів констатації ......60
2.2.6. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
дієслів трансформації ........62
2.2.7. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
дієслів номінації .........64
2.3. Семантична специфіка інформативно недостатніх іменників ...67
2.3.1. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
іменників власне кількості .....67
2.3.2. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
іменників сукупності ..........74
2.3.3. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
іменників частини від цілого......78
2.3.4. Лексико-семантична група інформативно недостатніх
іменників міри ......81
2.4. Семантична специфіка інформативно недостатніх предикативів ..84
2.4.1. Лексико-семантична група інформативно недостатніх предикативів можливості ......85
2.4.2. Лексико-семантична група інформативно недостатніх предикативів бажаності .....87
2.4.3. Лексико-семантична група інформативно недостатніх предикативів повинності .......89
2.5. Семантична специфіка інформативно недостатніх прикметників .91
2.5.1. Лексико-семантична група інформативно недостатніх прикметників можливості .....92
2.5.2. Лексико-семантична група інформативно недостатніх прикметників бажаності ....93
2.5.3. Лексико-семантична група інформативно недостатніх прикметників повинності ..........95
2.6. Семантична структура інформативно недостатніх займенників.96
2.7. Семантична структура інформативно недостатніх числівників .....98
Висновки до розділу 2 100
РОЗДІЛ 3
Функціональна роль ІНФОРМАТИВНО недостатніх слів у структурі формально-граматичного компонента
аналітичної будови .....104
3.1. Функціональні параметри інформативно недостатніх слів
у складі компонента аналітичної будови ...104
3.2. Функціональна специфіка інформативно недостатніх слів
у складі головного компонента аналітичної будови
формально-граматичної структури речення...110
3.2.1. Функціональна специфіка інформативно недостатніх слів
у структурі підмета аналітичної будови ...111
3.2.1.1. Інформативно недостатні слова в
двохелементному підметі.....113
3.2.1.2. Інформативно недостатні слова в
трьохелементному підметі...119
3.2.2. Інформативно недостатні слова у структурі присудка
аналітичної будови .............122
3.2.2.1. Інформативно недостатні слова в
двохелементному присудку..124
3.2.2.2. Інформативно недостатні слова в
трьохелементному присудку....131
3.2.2.3. Інформативно недостатні слова в
чотирьохелементному присудку..140
3.2.3. Функціональна специфіка інформативно недостатніх слів.
у структурі головного члена аналітичної будови
односкладного речення ....142
3.2.3.1. Інформативно недостатні слова в
двохелементному головному члені односкладного
речення ..144
3.2.3.2. Інформативно недостатні слова в
трьохелементному головному члені односкладного
речення ..149
3.2.3.3. Інформативно недостатні слова в
чотирьохелементному головному члені односкладного
речення ..152
3.3. Функціональна специфіка інформативно недостатніх слів
у складі неголовного компонента аналітичної будови
формально-граматичної структури речення ......155
3.3.1. Інформативно недостатні слова в структурі
додатка аналітичної будови .........155
3.3.2. Інформативно недостатні слова в структурі
обставини аналітичної будови ....165
3.3.3. Інформативно недостатні слова в структурі
означення аналітичної будови ....172
Висновки до розділу 3 ....175
ВИСНОВКИ ....179
Список використаних джерел ...183

ВСТУП

Структурування словникового складу мови було й залишається однією з актуальних проблем лінгвістики. Групування слів здійснюється у взаємозв’язку їхнього синтагматичного й парадигматичного функціонування на різних рівнях мовної структури. Останнім часом посилилася увага до класифікації слів за їхніми дистрибутивними (сполучальними) характеристиками. Значним досягненням українського мовознавства в галузі встановлення сполучальних потенцій повнозначного слова в синтагматичному ланцюгу словоформ є утвердження цілісної концепції його формально-граматичної інтерпретації (О.С. Мельничук, В.М. Русанівський, І.Р.Вихованець, Д.Х. Баранник, А.П.Грищенко, Н.Л.Іваницька, А.П. Загнітко, Л.О. Кадомцева, С.Я. Єрмоленко, К.Г.Городенська, Н.В. Гуйванюк, М.Я. Плющ, К.Ф. Шульжук та ін.). Проблему співвідношення повнозначних слів із реаліями позамовної дійсності в сучасній лінгвістичній науці розв’язують при дослідженні синтагматики слів і словоформ. Такий підхід ґрунтується на об’єктивних властивостях слова, що простежуються на рівні словосполучення, хоча найповніше виявляються в реченні.
Сполучуваність слів досить часто розглядають з погляду теорій валентності та інтенції [94; 96; 106; 107; 167]. Незважаючи на те, що кожна з теорій ґрунтується на наявності в повнозначних слів потенційних можливостей, які реалізуються в контексті, вступати чи не вступати в сполучуваність з іншими словами чи словоформами, всі вони мають власний предмет дослідження. Сучасна інтерпретація сполучуваності у взаємозв’язку з теорією багатоаспектної структури речення [38; 50; 66; 76; 154; 167] спричинилася до розв’язання багатьох питань, пов’язаних із семантико-граматичними властивостями слова в цілому. У ракурсі такого підходу, зокрема, проф. Іваницька Н.Л. диференціює п’ять типів повнозначних слів, що мають неоднаковий ступінь обов’язковості й регулярності вживання однотипних форм у залежній словоформі” [75, с. 50]. Найвища градаційна межа сполучуваності, на її погляд, властива інформативно недостатнім словам.
Термін інформативна недостатність” у лінгвістичній практиці неоднозначний. У граматичній концепції Н.Ю. Шведової вказаний термін має широке трактування. Інформативно недостатніми учений вважає всі слова, які обов’язково вимагають поширювачів, що, в свою чергу, забезпечують визначеність та однозначність називання й не вживаються абсолютивно” [155, с.16]. Як видно, статус інформативно недостатніх” дослідниця поширює на весь загал релятивних лексем. Такої ж думки дотримується М.І. Степаненко: терміни інформативна недостатність” та релятивність” учений вживає як синонімічні для означення лексем, що самі собою не є значеннєво повними, тому завжди орієнтуються на обов’язкового поширювача” [167, с. 19]. Ми послуговуємося термінологією Н.Л. Іваницької. У сфері повнозначної лексики дослідниця виділяє групу слів максимально семантично збіднених, що займають крайній полюс на осі семантично достатні семантично недостатні”” [75, с. 35], і саме їх називає інформативно недостатніми.
Аналіз літератури, що прямо чи побічно стосується проблеми інформативно недостатніх слів, засвідчує, що основними критеріями відмежування таких слів від інших дослідники вважають: обов’язкову сполучуваність найвищого ступеня та виявлення сполучальних можливостей кожного окремого лексико‑семантичного варіанта полісемічних слів. Кожен із цих критеріїв містить диференційні ознаки, які допомагають виділити інформативно недостатні слова як окремий лексико-граматичний розряд повнозначної лексики.
Сполучуваність між словами й залежними від них словоформами формалізується за допомогою синтаксичних зв’язків, що безпосередньо пов’язана з абсолютивно-релятивними властивостями слів. Варіантність прислівного синтаксичного зв’язку (обов’язковий необов’язковий) породжує бінарну опозицію обов’язкової (облігаторної) та необов’язкової (факультативної) сполучуваності [4; 17; 46; 61; 69; 71; 73; 90; 99; 160; 181; 184], що, в свою чергу, спричиняє поділ повнозначних слів на абсолютивні та релятивні [56; 67; 71; 79; 109; 167; 181; 184; 197]. Однак лексична семантика всіх релятивних слів (слів релятивної семантики з семантичною і граматичною заданістю заповнення позиції після них відповідними граматичними формами, слів релятивної семантики з семантичною заданістю заповнення відкритої позиції, слів відносно релятивної семантики) зумовлює їхню обов’язкову сполучуваність із поширюючими словоформами, у зв’язку з чим вважаємо за необхідне розрізняти обов’язкову сполучуваність високого та найвищого ступенів.
Обов’язкова сполучуваність високого ступеня об’єктивує себе в прогнозованих семантично недостатнім опорним словом обов’язково залежних словоформах, на основі яких реалізується потенційно закладений в опорному слові зміст. Разом вони становлять семантичну єдність, маніфестовану підрядним словосполученням, елементи якого поєднані сильними прислівними зв’язками [71; 72; 98; 99; 100; 103; 155; 158]. Така сполучуваність властива релятивним лексемам. Останні своїм внутрішнім потенціалом відкривають обов’язкові позиції для заповнення їх словами-конкретизаторами з об’єктним або обставинним значенням.
Обов’язкову сполучуваність найвищого ступеня розглядаємо як ознаку повнозначного слова, що виявляється в залежній словоформі, разом з якою вони утворюють синтаксичне сполучення слів, що в формально-граматичній структурі речення граматикалізується в компонент аналітичної будови. Маючи мінімальне семантичне наповнення, інформативно недостатні лексеми вступають в обов’язкову сполучуваність найвищого ступеня із залежними словами, що компенсують їхню значеннєву неповноту.
Інформативно недостатніми можуть бути як конкретні слова, так і окремі лексико-семантичні варіанти полісемічних слів. У цьому зв’язку слушною видається думка Г.О. Золотової про те, що в одному відтінку значення слову не властива обов’язкова сполучуваність, в іншому вона виявляється досить чітко” [106, с. 42]. Відомо, що під впливом соціально-історичних та психологічних чинників, значення слова може ослаблюватися, зумовлюючи тим самим виникнення нового словозначення в семантичній структурі. Це, в свою чергу, спричинилося до аналізу в нашій дисертації кожного окремого лексико‑семантичного варіанта багатозначного слова, який характеризується специфічними сполучальними, семантичними та функціональними ознаками. Проте, зважаючи на те, що ступінь семантичної наповненості слова в оказіональному слововжитку виявляється можливим встановити лише в контекстуальному оточенні, в роботі здебільшого розглядаються лексико‑семантичні варіанти, інформативна недостатність яких зафіксована в лексикографічних джерелах.
Слова інформативно недостатньої семантики становлять особливий розряд повнозначної лексики, який має специфічні сполучальні, лексико-семантичні та функціональні характеристики. Виявлення семантичних та функціональних параметрів інформативно недостатніх слів здійснюємо у взаємозв’язку синтаксичних і лексичних одиниць, які становлять класи слів відповідної семантики і виконують конструктивну роль в утворенні компонента аналітичної будови формально-граматичної структури речення.
Дослідження семантичної структури інформативно недостатніх слів ґрунтується на вивченні семантики слова в цілому, здійсненого в монографіях, дисертаційних працях, статтях на матеріалі різних мов [2; 8; 51; 60; 68; 95; 96; 133; 141; 154; 176; 190; 205]. У мовознавчому активі поки що немає праць, спеціально присвячених дослідженню семантики інформативно недостатніх слів української мови. Встановлення семантичних параметрів інформативно недостатніх слів української мови зумовило розв’язання завдань: 1) з’ясування семантичної структури інформативно недостатніх слів; 2) виділення лексико‑семантичних груп цих слів та аналіз їхньої семної структури з урахуванням базових та периферійних сем; 3) виявлення ознак, що забезпечують конкретизацію інтегральних сем у межах лексико-семантичних груп.
Важливим аспектом вивчення інформативно недостатнього слова є висвітлення його функціональної спроможності. Семантичний потенціал інформативно недостатнього слова прогнозує його функціональне призначення бути структурним елементом компонента аналітичної будови. У роботі функціональну природу слів інформативно недостатньої семантики з’ясовуємо в формально-граматичному аспекті.
Фундаментальні теоретичні засади вивчення системи формально‑граматичних компонентів у термінології членів речення” викладено в працях О.С. Мельничука, В.М. Русанівського, П.С. Дудика, Д.П. Баранника, І.П.Распопова, П.О. Леканта, Г.О. Золотової, Н.Ю. Шведової [154; 63; 150; 104; 69; 155]. Опрацювання традиційної теорії членів речення стало підґрунтям для витворення сучасних понять про ієрархію компонентів формально-граматичної структури речення (праці І.Р. Вихованця, А.П. Грищенка, М.Я. Плющ, А.П.Загнітка, К.Г.Городенської, Н.Л. Іваницької, І.І. Слинька, М.У.Каранської, Н.В.Гуйванюк, Г.О. Козачук, О.І. Леути, М.Ф.Кобилянської [41; 56; 63; 76; 84; 93; 98; 102; 122; 183; 193; 194].
Зважаючи на функціонально-семантичні особливості ІНС, основну увагу у роботі приділено характеристиці допоміжного та зв’язуючого елементів різноструктурних формально-граматичних компонентів аналітичної будови. У дисертації вихідним критерієм виявлення компонента аналітичної будови прийнято функціональний перерозподіл між основним та допоміжним елементами компонента: основний експлікує речове значення, а допоміжний бере участь у граматичному оформленні й модифікації речового значення. Установлення функціональних параметрів інформативно недостатніх слів української мови спричинилося до вирішення питань: 1) розгляду функціональних можливостей інформативно недостатніх слів різних лексико-семантичних груп та окремих лексем у формально-граматичній структурі речення; 2) вмотивування аналітизму формально‑граматичного компонента інформативною недостатністю повнозначного слова; 3) виявлення функціональної ролі інформативно недостатнього слова у структурі компонента аналітичної будови.
Актуальність теми. Засади групування повнозначної лексики за дистрибутивними параметрами в україністиці досить активно розвивають І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, А.П. Грищенко, М.Я. Плющ, Н.Л.Іваницька, Д.П. Баранник, А.П. Загнітко, М.І. Степаненко, О.І. Леута, Є.В.Гулига. Вагомий унесок у її розв’язання зробили русисти Г.О.Золотова, В.П.Малащенко, Н.Ю.Шведова, Л.Д. Чеснокова. Перенесення в центр аналізу лексико‑семантичного варіанта полісемічних слів щодо вияву ним сполучального потенціалу спричинилося до більш повної і детальної класифікації слів за цим критерієм, проте чимало аспектів зазначеної проблеми залишаються нерозв’язаними. Зокрема, незважаючи на те, що ІНС української мови істотно відрізняються від слів релятивної семантики, вони не були об’єктом спеціального вивчення. Проф. Іваницька Н.Л.вперше пропонує виділяти ІНС в окремий лексико-граматичний клас на підставі їхньої постійної сполучуваності з одними і тими ж морфологічними формами залежних слів, що дозволяє кваліфікувати їх як структурний елемент формально-граматичного компонента аналітичної будови [77, с. 35].
Необхідність поглибленого вивчення абсолютивно-релятивних потенцій повнозначних лексем з диференціацією ступеня їхньої семантичної наповненості спонукала до аналізу повнозначної лексики з метою встановлення її сполучальних характеристик і виділення на цій основі інформативно недостатніх слів як окремого лексико-граматичного класу. З огляду на те, що в українському мовознавстві цей клас повнозначних слів у такому аспекті не вивчався, актуальним і новим постає з’ясування їхньої лінгвістичної природи, дослідження семантичної структури та виявлення функціональних характеристик.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене в рамках реалізації наукової програми Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” та пов’язане з науково-дослідною темою Актуальні проблеми граматики. Абсолютивно‑релятивні параметри повнозначних слів української мови” (0103U003238), яку опрацьовують на кафедрі української мови і загального мовознавства Вінницького державного педагогічного університету іменіМихайлаКоцюбинського.
Мета роботи полягає в теоретичному витлумаченні функціонально‑семантичної природи інформативно недостатніх слів як окремого класу повнозначної лексики сучасної української мови. Для досягнення цієї мети розв’язано такі завдання:
1) з’ясовано лінгвістичну природу інформативно недостатніх слів;
2) умотивовано доцільність виділення окремого класу лексем інформативно недостатньої семантики;
3) проаналізовано семантичну структуру інформативно недостатніх слів;
4) виділено й охарактеризовано основні лексико-семантичні групи інформативно недостатніх слів;
5) показано здатність інформативно недостатніх лексем упливати на формально-граматичну структуру речення;
6) обґрунтовано зумовленість аналітизму формально‑граматичного компонента інформативною недостатністю повнозначного слова;
7) установлено специфіку функціонування інформативно недостатніх слів у складі компонентів аналітичної будови формально-граматичної структури речення;
8) розкрито механізм співвідношення речового і граматичного значень у структурі формально-граматичного компонента аналітичної будови в українській мові.
Об’єктом дослідження є клас інформативно недостатніх слів сучасної української мови.
Предметом дослідження є лінгвістична природа інформативно недостатніх слів, їхня семантична структура та функціональні особливості у формально‑граматичній структурі речення.
Мета і завдання зумовили вибір методів дослідження. Основними методами дисертаційної праці стали структурний та описовий. При вивченні лінгвістичної природи інформативно недостатніх слів використано структурний метод, зокрема, застосовано методики дистрибутивного, трансформаційного аналізу, частково прийом елімінації. Семантичну структуралізацію інформативно недостатньої лексики здійснено за допомогою методики компонентного аналізу, частково елементів моделювання. Функціональні параметри інформативно недостатніх слів досліджувалися здебільшого описовим методом, при застосуванні прийомів моделювання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації уперше в українському мовознавстві виділено клас повнозначної лексики інформативно недостатні слова, проаналізовано їхню семантичну структуру, досліджено функціональну специфіку основних лексико-семантичних груп цих слів у складі компонентів аналітичної будови формально-граматичної структури речення.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для написання навчальних підручників і посібників з лексикології та граматики, для укладання словників, у процесі викладання курсу Сучасна українська літературна мова”, спецкурсів із синтаксису, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Ідея вилучення інформативно недостатніх слів зі складу лексем релятивної семантики належить професору Іваницькій Н.Л. У дисертації вперше в українському мовознавстві комплексно досліджено інформативно недостатні слова: розкрито їхню семантичну структуру, встановлено основні лексико-семантичні групи, виявлено функціональну специфіку в структурі компонента аналітичної будови формально-граматичної структури речення.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження повідомлялися на Міжнародній студентській науково-практичній конференції Світ молоді молодь світу” (Вінниця, 4‑6квітня 2001 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 7-10 квітня 2003 р.), Міжнародній науково‑практичній конференції Актуальні проблеми сучасної лексикології та граматики слов’янських мов” (Вінниця, 5-7 листопада 2003 р.), Всеукраїнській науковій конференції МихайлоКоцюбинський митець, педагог і громадянин” (Вінниця, 16-17 вересня 2004 р.), на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, 2002, 2003, 2004), а також на науково‑теоретичному семінарі мовознавчих кафедр Інституту філології і журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, 2002, 2003, 2004).

Публікації. Зміст роботи викладено в 7 публікаціях, серед яких 6 статей.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виділення інформативно недостатніх слів в окремий лексико‑граматичний клас у системі сучасної української повнозначної лексики здійснюється за сукупністю таких основних диференційних параметрів: специфіка семантичної структури, неспроможність власним фонемним складом виражати зміст, функціональна своєрідність у складі формально-граматичного компонента аналітичної будови. Найголовнішою ознакою таких слів є їхня мінімальна семантична наповненість, що спричиняє обов’язкову конкретизацію їхнього значення поширюючими словами регламентованої форми, а отже, зумовлює утворення синтаксичного сполучення слів, транспонованого в формально‑граматичну реченнєву структуру як компонент аналітичної будови.
Основними критеріями вичленування інформативно недостатніх слів є найвищий ступінь сполучувальних можливостей слова, що виявляється в обов’язковій присутності залежних від нього словоформ та сполучальних особливостях окремих лексико-семантичних варіантів полісемічних слів.
Лексико-граматичний клас інформативно недостатніх слів формують одиниці з різним ступенем інформативної недостатності їхньої семантики, які можуть бути представлені у вигляді ієрархізованої системи. Найбільш інформативно недостатньою” вважаємо групу слів, вихідна семантика яких інформативно недостатня. Нижчу ієрархічну позицію в системі інформативно недостатньої лексики заміщують лексико-семантичні варіанти метафоричні чи метонімічні одиниці, інформативно недостатнє вживання яких виявляється внаслідок семантичної структуралізації поширюючого слова. Склад інформативно недостатніх слів розширюють також оказіоналізми, здатні функціонувати в мові за відповідних семантико‑синтаксичних умов як інформативно недостатні. Вони, вступаючи в обов’язкову сполучуваність найвищого ступеня з поширюючими словами, набувають якісно нових синтагматичних та функціональних характеристик і зазнають певних семантичних зрушень.
Семантична структура інформативно недостатніх слів, представлена ієрархізованою сукупністю семантичних компонентів різного характеру. Об’єднавчим параметром усіх інформативно недостатніх лексем слугує наявність у їхній значеннєвій структурі архісеми суб’єктивна оцінка”, репрезентованої семантичними різновидами модальність”, квантитативність”. У семантичній структурі більшості інформативно недостатніх слів наявні також додаткові семантичні компоненти як денотативного, так і неденотативного характеру. Вони конкретизують, увиразнюють, протиставляють та диференціюють значення інформативно недостатніх слів, забезпечують їхнє конотативне та аспектуальне маркування. Виділені семи виразно відмежовують ІНС від слів релятивної семантики.
Інтегруючим параметром для всієї сукупності досліджуваних слів є їхня інформативна недостатність як об’єктивна характеристика, що об’єднує всі ЛСГ та окремі лексеми зокрема. Морфологічна диференціація інформативно недостатніх слів та вичленування в їхній значеннєвій структурі семних варіантів спричинилися до розподілу всього загалу досліджуваних лексем за ЛСГ, кожна з яких виявляє специфіку щодо кількісного наповнення, особливостей семантичної структуралізації та функціональної участі в утворенні формально‑граматичних компонентів аналітичної будови. На основі здійсненого семного аналізу ІНС виділено: сім ЛСГ ІНД (бажаності, можливості, повинності, фазисності, констатації, трансформації, номінації); чотири ЛСГ ІНІ (власне кількості, сукупності, частини від цілого, міри), три ЛСГ ІНП (можливості, бажаності, повинності); три ЛСГ ІНПр. (можливості, бажаності, повинності). Диференціація інформативно недостатньої займенникової та числівникової лексики за ЛСГ не здійснювалася у зв’язку з кількісно обмеженим лексичним складом ІНЗ та значеннєвою нерозгалуженістю ІНЧ.
Інформативно недостатні слова виконують основну функціональну роль виступають структурним елементом формально-граматичного компонента аналітичної будови.
У складі компонента аналітичної будови будь-якого структурного типу ІНС послідовно реалізують допоміжний елемент, категорійна сутність якого полягає в максимально обмеженій участі у вираженні речового значення відповідного формально-граматичного компонента. Функціональний діапазон інформативно недостатніх слів у ролі допоміжного елемента поширений на вираження зовнішньо- та внутрішньосинтаксичних категорій і модифікацію речового значення компонента. Морфологічна належність інформативно недостатніх лексем, які об’єктивують допоміжний елемент, зумовлює їхнє відповідне граматичне оформлення: особова, безособова, інфінітивна, відмінкова та прийменниково‑відмінкова форма.
В аналітичних компонентах трьох- та чотирьохелементної будови ІНС функціонують і як зв’язуючий елемент, слугуючи засобом поєднання основного та допоміжного елементів компонента, а також у модифікації його речового значення. Морфологічне оформлення зв’язуючого елемента представлене двома варіантами: інфінітивом ІНД та називним відмінком ІНІ. Характерною особливістю інформативно недостатніх слів у такій ролі є їхня подвійна структурно-семантична зумовленість.
В українській мові ІНС функціонують у складі головних і неголовних формально-граматичних компонентів аналітичної будови, виявляючи специфіку як щодо утворення відповідного компонента, так і щодо реалізації його категоріальних ознак. Найбільш уживані ІНС у двохелементних присудках та двохелементних головних членах безособового речення, утворених граматикалізацією семантичної єдності ІНД та інфінітива поширюючого дієслова. Найменш функціональні лексеми інформативно недостатньої семантики в структурі додатків, обставин та означень аналітичної будови, утворених на базі семантико-граматичної єдності інфінітива ІНД та інфінітива поширюючого дієслова.
Семантичні, функціональні параметри та методика виділення інформативно недостатніх слів, можуть бути використані для виділення та встановлення меж формально-граматичного компонента аналітичної будови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллаев Р.М. Изучение синтаксических связей в общеобразовательной школе с узбекским языком обучения. Худжанд: Худжнандский гос. ун-т, 2002. 24 с.
2. Акуленко В.В. О выражении количественности в семантике языка // Категория количества в современных европейских языках. К.: Наука, 1990. С. 7-49.
3. Алемасцева Ю.А. Лексико-грамматическая сфера фазовости в современном русском языке (фаза продолжения действия): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / АН СССР. Ин-т русского языка. М., 1989. 16 с.
4. Алиева А.В. Синтаксически неразложимые словосочетания в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Азерб. пед. ин‑т русск. яз. и л-ры. им. М.Ф. Ахундова. М., 1989. 16 с.
5. Алтицева Л.Ю. Функціонально-семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 20 с.
6. Алтабаева Е.В. Выражение модального значения желательности в простом предложении: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01/ Моск. гос. пед. ин-т. М, 1986. 16 с.
7. Арват Н.М. Синтаксис простого предложения в современном русском языке. Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. 174 с.
8. Аргуткина А.А. Концептуально-семантический и функциональный аспекты микросистемы число”: Дис. канд. филол. наук: 10.02.02. Львов, 2001. 185л.
9. Арібджанова І.М. Структура простого речення (формально-граматичний аспект): Навч. пос. К.: ВПЦ Київський ун-т”, 2001. 128 с.
10. Арполенко Г.П., Городенська К.Г., Щербатюк Г.Х. Числівник української мови. К.: Наук. думка, 1980. 244 с.
11. Ахманова О.С. Современные синтаксические теории. М: Едиториал УРСС, 2003. 165 с.
12. Бабайцева В.В. Система членов предложения в современном русском языке. М.: Просвещение, 1988. 160 с.
13. Бабич Б.В. Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ НАН України, Ін-т мовознавства ім.О.Потебні. К., 2000. 15 с.
14. Баган М.П. Семантико-синтаксичні параметри безособового вживання особових дієслів у сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1999. 219 с.
15. Бадалбейли Р.Ш. Глагольно-инфинитивные сочетания в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Тбил. ГУ Тбилиси, 1978. 19 с.
16. Баклушин А.В. Аналитичность и флективность в системе и тексте (на материале современного немецкого языка). Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1989. 184 с.
17. Балко М. До питання про характер аналітичності цілісних словосполучень сучасної української мови // Ономастика й апелятиви: Зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 2002. С. 34-40.
18. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Світ, 1997. 391 с.
19. Безпояско О.К. Інфінітив у функції другорядних членів речення // Укр. мова і літер. в школі. 1984. №3. С.51-54.
20. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336с.
21. Белоконева Н.Н. Конструкции с модально-противопоставленными однородными членами в группе сказуемых // Вопросы структуры предложения: Межвуз. сб. научн. тр. Ульяновск: Ульяновский гос. пед. ни-т, 1983. С. 68-78.
22. Берляева Т.П. Грамматическая структура и семантика предложений с инфинитивом и предикативом: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.01/ МГПИ. М., 1982. 17 с.
23. Болюх О.В. Семантико-синтаксична структура безособового речення: Дис. канд. філол. наук: 10.02.02. К., 1992. 160 с.
24. Бонецька О.М. Реалізація категорії квантитативності у художніх творах // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. К.: НПУ, 2001. С. 38-41.
25. Бочкарева А.С., Борисова Г.С. Главные члены предложения: подлежащее и сказуемое. Киров: НГПУ, 1998. 39 с.
26. Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1990. 320 с.
27. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высшая шк., 1991. 432 с.
28. Вараксин Л.А. Современный русский язык. Синтаксис простого предложения. Тюмень: Изд-во Тюменского гос. ун-та, 1998. 161с.
29. Ващук В.В. Этапы развития инфинитивно-подлежащных предложений в русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / МПУ. М., 1992. 25 с.
30. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высшая шк., 1972. 614 с.
31. Вихованець І.Р. Аналітизм у граматичній структурі сучасної української мови // Українська мова. 2002. №2. С. 3-8.
32. Вихованець І.Р. Частиномовний статус інфінітива // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту. Серія: Філологія: Зб. наук. пр. Вінниця: Вінницький держ. пед. ун-т, 2000. Вип. 2. С.21-27.
33. Вихованець І.Р. Допоміжні дієслова // ЕУМ. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2000. С. 149.
34. Вихованець І.Р. Займенник // ЕУМ. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім.М.П. Бажана”, 2000. С. 173-174.
35. Вихованець І.Р. Називний відмінок // ЕУМ. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2000. С. 369.
36. Вихованець І.Р. Присудок // ЕУМ. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім.М.П. Бажана”, 2000. С. 493-494.
37. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
38. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
39. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспек­ті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
40. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика української мови. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2004. 400с.
41. Вінтонів М.О. Типологія форм присудка в сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 23 с.
42. Волох О.Т, Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. К.: Вища шк., 1989. 334 с.
43. Вопросы глагольной семантики: Сб. научных трудов / Ред. Є.Сидоренко. Симферополь: Симферопольский гос. пед. ун-т, 1993. 90 с.
44. Галена Н.П. Семантико-синтаксическая структура предложений гипотетической модальности в современном украинском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1990. 176с.
45. Галкина-Федорук С.М. Безличные предложения в современном русском языке. М.: Изд-во Московского ун-та, 1958. 332 с.
46. Глазман М. Зависимость глагольной сочетаемости от лексического значения глагола. Алма-Ата: КазГУ, 1964. 46с.
47. Головин Б.Н. Основы теории синтаксиса современного русского языка. Нижний Новгород: Изд-во Нижегородского ун-та, 1994. 170 с.
48. Городенська К.Г. Числівник // ЕУМ. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2000. С. 727-728.
49. Городенська К.Г. Нумералізація // ЕУМ. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2000. С. 389.
50. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 192 с.
51. Городенська К.Г. Вираження неозначеної кількості засобами української мови // Мовознавство. 1978. №4. С. 18-21.
52. Грамматика современного русского литературного языка/ Отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
53. Граматика української мови у функціональному висвітленні: Зб. наук. пр. / За ред. М.І. Степаненка Полтава: Полтавський держ. пед. ун-т ім В.Г.Короленка, 2001. 120 с.
54. Грущенко Л.В. Модальні дієслова української мови у світлі теорії прислівних зв’язків // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту. Серія: Філологія: Зб. наук. пр. Вінниця: Вінницький держ. пед. ун-т, 2002. Вип.4. С.47-50.
55. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць: Дис. д-ра філол. наук: 10.02.02 К., 1993. 363с.
56. Гулига Е.Г. Автосемантия и синсемантия как признаки смыс­ловой структуры слова // Научн. докл. высш. шк. Филолог. науки. 1967. №2. С.62-72.
57. Денисова Н.Г. Проблема аналитизма форм составного именного сказуемого в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / МГПИ. М., 1980. 16 с.
58. Дерюшева Н.А. Генитивные количественно-бытийные предложения в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / МОПИ им. Н.К. Крупской. М., 1990. 24 с.
59. Дмитрук В.І. Квантитативні слова в сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 Кіровоград, 1998. 199 арк.
60. Домрачева І.Р. Функціонально-семантична категорія сукупності у сучасній українській мові : Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Запорізький держ. ун-т. Запоріжжя, 1999. 18 с.
61. Дорофеева Т.М. Обязательная синтаксическая сочетаемость глагола в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы. М., 1974. 26 с.
62. Доценко О.Л. Модальність у вираженні об’єктно-з’ясувальних відношень: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ К., 2001. 22 с.
63. Дудик П.С. Словосполучення в українській літературній мові. К., 1998. 132с.
64. Единицы синтаксиса в функциональном аспекте: Межвуз. сб. научн. тр./ Ред. В.П. Малащенко. Ростов-на-Дону: Ростовский-на-Дону гос. пед. ин-т, 1989. 140 с.
65. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 435 с.
66. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: ДонДУ, 2001. 662 с.
67. Загнітко А.П. Аналітизм у системі дієслівних категорій // Мовознавство. 1993. №1. С. 32.
68. Золотова Г.А. О категории оценки в русском языке // Вопросы языкознания. 1984. №3. С. 82-86.
69. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 367 с.
70. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
71. Іваницька Н.Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 Вінниця, 1999. 198с.
72. Іваницька Н.Л. Експериментальний прийом елімінування в практиці лексико-граматичного аналізу // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту. Серія: Філологія: Зб. наук. пр. Вінниця: Вінницький держ. пед. ун‑т, 2003. Вип. 5. С.46-51.
73. Іваницька Н.Л. Вплив сполучуваності повнозначних слів на утворення компонентів синтаксичної структури речення // Мовознавство. 2001. №3. С. 97-104 с.
74. Іваницька Н.Л. Формально-граматична та семантико-синтаксична структура простого речення. Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун‑ту, 2001. 118с.
75. Іваницька Н. Аранжування повнозначних слів за їхніми дистрибутивними параметрами // Всеукр. наук. конф. Граматичні категорії української мови”. Вінниця: Вінницьк. держ. пед. ун-т ім.М.Коцюбинського, 2000. С. 47-50.
76. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища шк., 1986. 167 с.
77. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення: Складні випадки аналізу. К.: Вища шк., 1986. 123 с.
78. Іваницька Н.Л. Непоширене речення в українській мові // Укр. мова і літер. в школі. 1984. №2. С.31-34.
79. Іваницька Н.Л. Трьохелементний присудок в українській мові // Укр. мова і літер. в школі. 1973. №1. С. 16-26.
80. Иванова Л.П. Структурно-функциональный анализ простого предложения. М.: Высшая шк., 1991. 167 с.
81. Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.: Вища шк., 1986. 188 с.
82. Казимирова І.А. Семантична структура і парадигматичні відношення дієслівно-інфінітивних словосполучень у сучасній російській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ НАН України. Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні. К., 1993. 17 с.
83. Калько М.І. Аспектуальність і дієслівна полісемія. Черкаси: Брама. Видавець Вовчок Ю.О., 2002. 143 с.
84. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. посібник. К.: НМК ВО, 1992. 400 с.
85. Каркусова А.Х. Аналитизм и синтетизм в синтаксисе осетинского и русского языков: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Моск. гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. М., 2000. 16 с.
86. Карпова В. Многочленное именное сказуемое в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Новосибирский гос. и‑нт. Новосибирск, 1973. 25 с.
87. Кобилянська М.Ф. Керування як тип підрядного зв’язку в українській мові. Чернівці: Чернівецький держ. ун-т, 1978. 50 с.
88. Ковбаса Н.Л. Составное именное сказуемое в украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / КГПИ. К., 1970. 25 с.
89. Козачук Г.О. Підмети, виражені словосполученням // Українська мова і літ. в шк. 1982. №1. С. 36-39.
90. Козачук Г.О. Словосполучення у функції обставин // Проблеми граматики і лексикології української мови / Відп. ред. М.Я. Плющ. К.: НПУ, 2001. С. 125-129.
91. Колесников А.О. Синтагматична парадигматика категорії числа морфологічно недостатніх іменників: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 Ізмаїл, 2000. 201 арк.
92. Колесников А.А. К проблеме парадигматико-компенсирующих свойств аналитических форм в системе современного русского языка // Филологические науки. 1994. №1. С.72-80.
93. Коротаева М.В. Полузнаменательные связочные глаголы в современном русском языке. Киров: Вятский гос. пед. ун-т, 1996. 42 с.
94. Кочерган М.П. Сполучуваність // ЕУМ. К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 2000. С. 587.
95. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність і семна структура слова // Мовознавство. 1984. №1. С.25-32.
96. Кочерган М.П. Слово і контекст. Львів: Вища шк., 1980. 181с.
97. Ксенофонтова Л.В. Объем и границы подлежащего как структурно‑семантического компонента предложения: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02/ МГПИ. М., 1984. 16 с.
98. Кубрякова Е.С. Лексическая и синтаксическая сочетаемость слова и ее отражение в процессах словообразования // Проблемы сочетаемости слов: Сб. научн. тр. М.: МГПИ, 1979. Вып. 145. С.25‑38.
99. Кухар Н. Реалізація факультативними компонентами причленної залежності слабкого підрядного зв’язку у формі керування // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту. Серія: Філологія: Зб. наук. пр. Вінниця: Вінницький держ. пед. ун-т, 2001. Вип. 3. С.196-199.
100. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. Вінниця: Поділля 2000”, 2003. 464 с.
101. Лаврентьева Н.М. Синтаксические отношения и связи уровня простого предложения. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. 148 с.
102. Лашкевич А.И. Генитивные конструкции со значением метафорического количества в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / БГУ. Минск, 1976. 21с.
103. Лебедева М.Н. Синтаксическая сочетаемость глаголов. М.: Изд-во МГУ, 1984. 88 с.
104. Лекант П.А. Синтаксис простого предложения в современном русском языке. М.: Высшая шк., 1986. 173 с.
105. Лекант П.А. Типы и формы сказуемого в современном русском языке. М.: Высшая шк., 1976. 144 с.
106. Леута О.І. Валентність, дистрибуція, інтенція як лінгвістичні поняття // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. пр. / Відп. ред. М.Я. Плющ. К.: НПУ, 2001. С. 8-17.
107. Леута О.І. Валентнісно-інтенційні характеристики як основа сполучуваності дієслів у складі синтаксичних структур // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. пр. К.: НПУ, 1998. С. 25‑32.
108. Лингвистический энциклопедический словарь / Ред. В.Н.Ярцева. М.: Советская энциклопедия, 1999. 685 с.
109. Ломтев Т.П. Об абсолютных и реляционных свойствах синтаксических единиц // Общее и русское языкознание: Избр. работы. М., 1976. С.124‑140.
110. Ломтев Т.П. Структура предложения в современном русском языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 198 с.
111. Лучик А.А. Моделювання як ефективний засіб дослідження прислівникових еквівалентів української мови // Проблеми граматики і лексикології української мови / Відп. ред. М.Я. Плющ. К.: НПУ, 2001. 260с.
112. Лущай В.В. Члены предложения и виды синтаксической связи. К.: УМКВО, 1989. 45 с.
113. Малащенко В.П. Свободное присоединение предложно-падежных форм имени существительного в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Ростовский-на-Дону гос. пед. ин-т, 1978. 212 с.
114. Масицька Т.Є. Граматична структура дієслівної валентності Луцьк, 1998. 206 с.
115. Матвєєв С.Б. Семантична специфіка українського безособового речення з модальним предикатом // Мовознавство. 1997. №4-5. С. 27-32.
116. Меншиков І.І., Попова І.С. Синтаксичні зв’язки слів у сучасній українській літературній мові. Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2001. 92 с.
117. Межов О.Г. Суб’єктні синтаксеми у структурі простого речення: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1998. 208 с.
118. Мелащенко Ю.Б. Предикативні форми на -но, -то у лінгвістичній термінології // Українська терміно