ЛІНГВОСТИЛІСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АТРОШЕНКО ГАННА ІВАНІВНА

УДК 821.161.2-1-053.2:81’42

ЛІНГВОСТИЛІСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
ЧАБАНЕНКО ВІКТОР АНТОНОВИЧ

Запоріжжя-2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................... 4
ВСТУП .................................................................................................. 8
РОЗДІЛ 1
Теоретичні засади дослідження лінгвостилістики української
поезії для дітей ............................................................................................ 14
1.1. Мова української поезії для дітей як об’єкт
лінгвостилістичного дослідження............................................................... 14
1.2. Аспекти лінгвостилістичного аналізу творів, призначених для
дитячого читання............................................................................................ 22
РОЗДІЛ 2
Лексико-стилістичні ресурси української поезії для дітей 32
2.1. Семантико-тематичне групування словесних засобів вираження
у мові української поезії для дітей...................................................... 32
2.2. Лексична синонімія дитячої поезії................................................. 44
2.3.Антоніми як виразний стилістичний засіб мови творів,
призначених для дитячого читання............................................................. 51
2.4. Художньо-зображувальні функції метафор................................... 56
2.5. Семантична характеристика колористичних епітетів у поезії для
дітей.................................................................................................................. 65
2.6. Порівняння як традиційний засіб художньої конкретизації....... 77
РОЗДІЛ 3
Фольклорні традиції у мовотворчості українських дитячих
поетів.............................................................................................................. 84
3.1. Мова поезії для дітей у зв’язку з жанровим багатством
фольклору....................................................................................................... 84
3.2. Мовні традиції уснопоетичного слова в українській поезії
для дітей......................................................................................................... 94
3.3. Фразеологія української поезії для дітей....................................... 106
3.4. Художньо-естетична роль власних найменувань......................... 130
РОЗДІЛ 4
Засоби експресивності мови української поезії для дітей............ 142
4.1. Словотворчі засоби експресивності мови.................................... 142
4.2. Акцентована вокалізація в системі експресивних засобів........... 149
4.3. Емоційно-експресивні частки та їх функції в поезії для дітей.... 156
4.4. Синтаксичні засоби емотивної експресії....................................... 163
4.5. Стилістичні фігури як прийоми посилення, увиразнення
мовних засобів творів.................................................................................... 170
4.6. Стилістичні колорити мови української поезії для дітей............ 180
ВИСНОВКИ............................................................................................ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 196

ВСТУП

В останні десятиріччя помітне зацікавлення науковців стилістикою художнього мовлення, що підготувало і створило самостійний спеціальний підхід до цієї проблеми лінгвостилістичний.
Стилістика художнього мовлення ставить перед дослідниками-лінгвістами такі завдання:
а) вивчення добору виражально-зображальних мовних елементів і їх можливі трансформації в контексті художнього твору;
б) виявлення естетичної функції мовного матеріалу в конкретній художній системі, у його зв’язках з іншими елементами цієї системи;
в) дослідження виразових мовних засобів у мові автора та в мові персонажів, розкриття жанрових особливостей мови окремих художніх творів [26, с. 291].
Актуальність нашої роботи зумовлена посиленням уваги у сучасному мовознавстві до питань зв’язку української мови з духовними надбаннями народу, що знайшли вираження і в поетичному слові для дітей, а також відсутністю мовознавчих робіт узагальнюючого характеру про мову поетичних творів для дітей, недослідженістю мови відомих майстрів дитячої літератури.
Оскільки своєрідність мови поезії є органічною часткою в еволюції способів і засобів образного розкриття конкретно-природної дійсності, слід зазначити, що дослідження лінгвостилістики української поезії для дітей повинне знайти самостійне місце в мовознавстві. Отже, тема є актуальною. Вона вимагає поглибленого наукового аналізу мови поезії для дітей, передбачає з’ясування добору виражально-зображальних мовних елементів і їх можливих трансформацій у контексті української поезії для дітей, виявлення естетичної функції використовуваного авторами мовного матеріалу.
Новизна роботи полягає у комплексному дослідженні лінгвостилістичних особливостей відображення дитячого світу. Вперше на матеріалі української дитячої поезії досліджуються лінгвостилістичні особливості її мови з погляду стилістики декодування, розглядаються так, як вони сприймаються читачем.
Об’єктом дослідження є українська поезія для дітей. Предметом лінгвостилістичні особливості української поезії для дітей. Залучаються для аналізу твори Леоніда Глібова, Олени Пчілки, Лесі Українки, Олександра Олеся, Марійки Підгірянки, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Грицька Бойка, Платона Воронька, Михайла Стельмаха, Дмитра Павличка, Тамари Коломієць, Петра Ребра та інших майстрів української дитячої літератури. Дослідження виконано на матеріалі власної картотеки, яку створено на основі суцільного розписування текстів.
Українська поезія для дітей яскраве явище авторської художньої творчості. Вона виконує роль своєрідної школи, що поряд з іншими чинниками сприяє духовному розвиткові дитини, її вихованню та збільшенню її життєвого досвіду. До того досвіду, який накопичує дитина, органічно входять і знання дитини про рідну мову, вміння та навички розуміти її, користуватися нею.
Дослідженням цієї ланки словесного мистецтва займалися Г.Аврахов, В.Бичко, О.Білецький, Г.Бойко, В.Боянович, К.Городецька, Ф.Гурвич, Н.Данилюк, О.Дейч, Н.Дзюбишина-Мельник, Л.Дмитерко, С.Єрмоленко, Л.Кіліченко, Л.Компанієць, А.Мойсієнко, О.Моторний, М.Острик, В.Савенко, О.Семенюк, Ю.Ступак, Б.Чалий та ін. Увагу дослідників привертали огляди поезії для дітей, тематика творів, функціональні особливості жанрів. Мовний же аспект творів для дітей як окрема проблема розглядався дуже рідко. Належної уваги не приділялось мові поезії для дітей із погляду лінгвостилістики, лінгвопоетики та лінгвістики тексту. Цим і зумовлене планування нашої роботи.
Мета дослідження полягає у системному описі лінгвостилістичних особливостей української поезії для дітей, виявленні системних мовних відношень у цих творах, зіставленні мови різних жанрів поезії для дітей, виявленні й оцінці виражальних і експресивних можливостей мовних засобів.
Поставлена мета зумовлює такі завдання:
1. Теоретичне осмислення й критичне узагальнення літератури з питань дослідження; визначення на цій основі особливостей природи поетичного слова для дітей.
2. Дослідження лексико-стилістичних ресурсів української поезії для дітей, визначення їх впливу на структурну організацію текстів.
3. З’ясування традицій у мовотворчості українських дитячих поетів.
4. Аналіз засобів експресивності української поезії для дітей; опис виражально-зображальних мовностилістичних засобів різних рівнів (фонографічного, морфемно-словотвірного, лексичного, морфологічного, синтаксичного) поетичного слова для дітей.
Вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу пов’язаний зі специфікою об’єкта та конкретними завданнями роботи. Основним методом, використаним у роботі, є метод лінгвістичного опису, що полягає в систематизації одиниць мови, в аналізі їх будови й функціонування. Цей метод реалізується шляхом виявлення й опису одиниць різних структурних рівнів мови та їх системних зв’язків у кожному творі. Прийоми контрастивного аналізу використовуються при зіставленні мовних особливостей різних творів, а також типологічно спільних рис у мові дитячого фольклору та авторської поезії для дітей. Дослідження функціонування колористичних епітетів здійснюється за допомогою статистичного методу.
Результати дослідження можуть бути застосовані в розбудові теорії читання, яка сприятиме забезпеченню глибокого теоретичного розуміння прочитаного, у з’ясуванні багатьох положень лінгвостилістики, у викладанні спецкурсів і спецсемінарів: Лінгвістичний аналіз тексту”, Практична стилістика української мови”, Дитяча література”, а також при розв’язанні окремих питань суміжних наук - педагогіки, психології, при написанні курсових і дипломних робіт.
Апробація. Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького національного університету. Основні положення і результати дослідження знайшли відображення у доповідях та повідомленнях на ІІІ-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні тенденції у літературознавчій підготовці вчителів-словесників” (Мелітополь, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта’2003” (Дніпропетровськ, 2003), Всеукраїнській науковій ювілейній конференції „Тарас Шевченко: загальнолюдські та національні виміри творчості” (Київ, 2004), науково-практичній конференції „Нові виміри сучасного світу” (Мелітополь, 2004).
Зміст дисертації розкрито у 10 публікаціях, 4 з них надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура роботи. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність для лінгвостилістики сучасної української літературної мови, визначено мету, завдання, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи.
Перший розділ присвячено історії питання й теоретичним основам дослідження мови української поезії для дітей. У результаті здійсненого аналізу наукових розвідок подано загальну картину студіювання мови української поезії для дітей в україністиці. Зазначено, що комплексного опису мови поетичних творів, призначених для дитячого читання, навіть з огляду на відомі дослідження в цій галузі, досі, на жаль, немає. Ряд цінних розвідок з питань лінгвостилістики дитячої літератури розпорошені в найрізноманітніших виданнях.
У другому розділі розглядається лексичне багатство української поезії для дітей, семантична особливість лексики в художньому мовленні, основні тематичні групи лексики, визначається поетична природа словесних образів творів дитячої літератури, зумовлена типом дитячого мислення, з’ясовуються теоретичні питання, які стосуються визначення і функціональних особливостей мовностилістичних засобів, зокрема епітета, метафори, порівняння, антонімів, синонімічних і репрезентативних пар.
Третій розділ присвячено дослідже

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі спостережень, проведених у ході дослідження лінгвостилістики української поезії для дітей, можна зробити такі висновки:
1. Особливості поезії для дітей зумовлені її специфічними завданнями, спрямовуючою метою, своєрідною формою мислення її адресата.
Художньо-словесні образи української поезії для дітей становлять певну систему, семантико-естетична єдність якої забезпечується специфікою дитячого світобачення.
Найважливіші стильові риси поетичної мови для дітей такі:
а) образність: за допомогою слів поет малює образи, картини, використовуючи художньо-образну конкретизацію; словами він передає зорові, звукові, дотикові враження; слова підбираються предметні; іменники конкретизуються означеннями (діброви сині, ласкавий зір); дієслова обставинами (хмарки весело співали угорі); використовуються порівняння, епітети, метафори;
б) емоційність і експресивність, які досягаються насамперед характером зображення персонажів і картин, оскільки у поезіях виражається відношення автора до зображуваного, виявляється любов до дітей. Це відбивається у відповідному доборі барв, у використанні емоційно-оцінних слів і виразів. У поезії для дітей застосовується своєрідний, відповідний колорит висловлювання, використовуються емоційно забарвлені епітети, порівняння, метафори, незвичайний, експресивний порядок слів, звертання, повторення слів та інші засоби вираження почуттів і бажань, яскраво проявляється особистісно-оцінний характер мовлення.
Поетична мова ілюструє значні можливості дитячих поетів у творчому застосуванні і розвитку розмаїття засобів художньої образності лексико-фразеологічних, фонетичних, словотвірних, граматико-синтаксичних.
2. Розмаїття стилістичних засобів авторської поезії для дітей підтверджує усталену думку в науці про народність витоків цієї поезії. Мовні образи у кращих зразках є здебільшого фольклорними в своїй основі чи підказаними своєрідним дитячим світобаченням. Вони зазнають майстерної авторської обробки і стають неповторними, індивідуальними, але разом з тим справді класичними. Мовна творчість дитячих поетів невичерпна у своїх функціональних виявах і взаємозв’язках мовних рівнів, відзначається чітко організованим переплетінням численних лінгвостилістичних засобів, виявлення яких дає змогу глибше збагнути тонкий психологізм дитячої поезії.
3. Мова української поезії для дітей характеризується особливими, естетично мотивованими виражально-зображальними засобами. Ці засоби дають можливість емоційно захоплювати читача (слухача), зворушувати його, переконувати, естетично наснажувати. Основним і найважливішим матеріалом, за допомогою якого створюється словесна тканина художніх творів для дітей, є загальновживана лексика. Розгляд цієї лексики дозволяє виділити в її складі кілька функціонально найактивніших слів і лексико-семантичних груп (назви родинного зв’язку; дитячі слова; назви дитини, її характеристики; назви рослинного і тваринного світу, природних явищ, землі, одягу; слова, пов’язані зі сном, з батьківщиною, з мовою, зокрема з рідною мовою, зі школою, з їжею).
4. Враховуючи потреби й смаки своїх читачів, українські дитячі поети вживають різноманітні звуконаслідування. Відзначається висока частотність зменшувально-пестливих та синонімічних дієслівних форм, які несуть значне змістове навантаження, допомагають дитині повніше збагнути світ, глибше відчути його. Аналіз словесних засобів вираження у мові творів для дітей показує співвіднесеність мовної специфіки текстів із ходом мовленнєвого розвитку дитини, пізнанням нею світу.
5. Синонімічність мовних елементів є однією з ознак поетичності мови української поезії для дітей. Наявність синонімів мотивується намаганням митців слова урізноманітнити мову, уникнути повторів та свідчить про вміння дитячих письменників користуватися скарбами мови, володіти словом.
6. У системі виразових засобів мови поетичних творів для дітей важливу роль відіграють антоніми, зокрема ті, яскрава стилістична виразність яких забезпечує краще сприйняття дитиною-читачем (слухачем) навколишнього світу. Антоніми є одним із засобів підсиленої мовної виразності, за допомогою якого дитина вчиться чітко розрізняти поняття, окреслювати уявлення, розуміти афористичні вислови, давати оцінку тому чи іншому явищу.
7. Художнє втілення дитячого світобачення, уявлень дитини про життя, ідейно-естетичних засад дитячого письменника безперечно слід шукати в художніх образах. Метафора найкоротша, максимально концентрована форма для показу єдності світу, для поєднання дитини з природою. Метафоричні образи є відображенням образів світу, різноманітних об’єктів і сфер простору, вони передають динаміку, рух сил природи. Через ці форми автори виражають не лише своє світобачення, яке виявляється перш за все у відображенні сфери зовнішнього світу, а й передають специфіку світобачення своїх читачів (дітей): І ранок рум'яний росою вмивався; Гуляло море на просторі / І місяць весело світив (Л.Глібов); Хмарка дощик он несе (П.Тичина).
Підсумовуючи спостереження над метафоричними структурами в поезії для дітей, відзначаємо:
а). Метафора виконує свою естетичну функцію як акт оцінно-почуттєвого спрямування, надаючи художньому тексту обов'язкових додаткових смислів. Метафоричні структури найповніше відображають механізм оновлення лексичної семантики слова. Це сприяє наданню поетичному текстові для дітей динамічного характеру, варіативності його сприйняття адресатом (тобто дитиною);
б). Метафора несе в собі пізнавальні можливості і функціонує як засіб передачі нової інформації, як засіб комунікації; метафора полегшує пізнання дитиною навколишнього світу;
в). Під час аналізу структури метафор у поезії для дітей виявлено функціонування таких продуктивних типів: дієслівні метафори (найпродуктивніший тип), прикметникові та іменникові метафори.
8. Мова поезії для дітей використовує слова, які надають їй особливого зримого забарвлення. Це переважно прикметники колірної ознаки. Розмаїття кольорів, що постійно оточувало й оточує людину, знайшло своє відображення в мові у категорії якісних прикметників. Збагачення групи колірних прикметників викликане потребами дитини у позначенні тих чи інших понять.
Поезія для дітей демонструє широке використання назв кольорів. Найпродуктивнішими в ній є прикметники-означення білий, зелений, золотий, срібний, традиційні для української поетики. Образна семантика колористичних епітетів у поетичній мові української поезії для дітей базується на суміщенні номінативного значення та текстоцентричних відтінків, на нейтралізації семантики кольору, метафоричному та метонімічному переносі і, звичайно, на авторському образотворчому та художньо-естетичному спрямуванні поезії.
9. Неабияким образотворчим потенціалом в українській поезії для дітей характеризуються порівняння. Використовуються переважно усталені компаративні народнорозмовні структури, об’єкти яких зрозумілі малому читачеві (назви тварин, птахів, явищ природи, рослин та ін.). Разом із тим автори активно трансформують узвичаєні мікроконтексти з метою розширення, уточнення, унаочнення характеристики зображуваних персонажів, їх дій, вчинків, явищ, подій тощо: Щира віра і погляд, як небо, ясний (Олена Пчілка); Не впізнать вас, поросята: / Ви чистенькі, мов качата (Г.Бойко); Скрізь їжачком стоїть стерня (П.Ребро).
10. Мова фольклору постійно збагачує і живить українську поезію для дітей. Традиції використання народнопоетичного слова засвідчуються від самого початку виникнення української поезії, призначеної для дитячого читання. Розвиток системи мовно-художніх засобів творів для дітей значною мірою завдячує засвоєнню й творчій обробці фольклорних багатств, зокрема мови української народної пісні (колискової, жартівливої, обрядової, а також закличок, забавлянок), гри, скоромовки, казки.
Естетично-образна система художньої мови української поезії для дітей значною мірою визначається використанням народнопоетичних джерел. Назви тварин, рослин, явищ природи, постійні епітети, суфіксальні словоформи, порівняння, прикладкові конструкції, повтори, характерні синтаксичні структури є засобами ритміко-інтонаційної стилізації, побудови народнопоетичної оповідності, створення характерної почуттєвості.
До важливих виражальних засобів мови поезії для дітей належать і народні фразеологізми. Саме у вживанні таких фразеологізмів особливо яскраво проявляється національна специфіка української дитячої поезії. Цю специфіку складають своєрідності асоціацій, уявлень та сприймань, що відображають значною мірою особливості психології, умов життя української дитини.
Продумане слововживання і майстерне використання фразеологізмів в українській поезії для дітей засвідчує вміння авторів ненав’язливо, без зайвого моралізування донести до читачів високі вимоги народної педагогіки (як того вимагає особливий жанр дитячої літератури), свідчить про високий професійний рівень дитячих письменників та про їх неабияку мовностилістичну вправність.
11. У процесі поглибленого лінгвостилістичного аналізу поетичних творів для дітей доцільно зважати на екстраперсональний характер експресивних засобів мови. Адже експресивність у творах, призначених для дитячого читання, створюється з метою справити враження на юних читачів (слухачів).
Висока емоційність української поезії для дітей виявила себе у майстерному використанні художньо-зображувальних та експресивних властивостей словотворчих засобів народнопоетичної мови (зокрема суфіксів пестливості й зменшеності, які є своєрідним засобом збагачення, поглибленого відображення тонких емоційних відтінків мовлення).
12. Спостереження над функціями звуків у поетичній мові творів дитячої літератури, відношеннями фонематичного звучання слова до його значення дозволяє зробити висновок, що різні звуки та їх різні сполучення мають неоднакову силу виразності. Як ні в жодному іншому жанрі дитячої літератури, у поезіях для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку існує відповідність між звуковим складом слів та ідеями й почуттями, які вони виражають. У своїй цілісності вони й справляють на дитину своєрідне враження. Дитячий поет надає звукам всієї можливої для них виразності, активно використовує експресивні можливості фонематичного звучання слова. Асонанси в поезії для дітей увиразнюють зміст поетичного твору, вони є могутнім засобом звукової організації поетичного мовлення, і, безперечно, природні в цій поезії.
Дослідження мовної майстерності авторів української поезії для дітей щодо вживання експресивних можливостей текстуальної акцентованої вокалізації виявило дбайливість дитячих письменників у виборі мовних засобів, їх особливу увагу до фонетичної побудови, адже саме найменші читачі (слухачі) найбільше потребують почуттєво відточеного слова, звукової гармонії й емоційності.
13. Дитячі поети досить вдало використовують емоційно-експресивні частки, які роблять поетичну мову виразнішою, натхненнішою. Справжні митці дитячого слова вживають їх з певним стилістичним навантаженням: за допомогою часток підсумовують висловлене, підсилюють ефект присутності, загострюють увагу читача на описі, прагнуть дохідливіше висловити свої почуття, долучають їх до внутрішнього жесту. Частки живуть у мові української поезії для дітей повнокровним стилістичним життям. Вони є природними, не порушують системи виражально-зображальних засобів мови, а лише збагачують і насичують її.
14. Синтаксичний рівень організації текстів дитячої поезії підпорядкований рівневі лінгвального розвитку дитини. Серед синтаксичних особливостей творів для дітей привертає увагу перш за все перевага простих речень. Спостережено, що стилістично увиразнена контекстуальна одиниця, яка має емоційно-експресивне навантаження, спирається здебільшого на художньо виразні односкладні і неповні синтаксичні утворення: Виліз Трусик. Озирнувсь. / Став на задні: щось послухав... / Став. Назад і вправо зирк! / Тиша... Вискочив на гірку. / Аж сорока! Круть і в нірку! / Сів. Сидить. Анічичирк (Олександр Олесь).
Автори виявляють велику майстерність щодо використання односкладних структур, представлених означено-особовими, номінативними, інфінітивними, безособовими конструкціями, які надають контексту експресивного тону.
Цілий ряд емоційно-експресивних властивостей української поезії для дітей знаходить своє відображення в стилістичних фігурах, витворених структурою речення. Твори, призначені для дитячого читання, багаті на повтори, які увиразнюють поетичну мову, посилюють її експресивно-зображальні властивості. Прийом повтору не є надлишковим елементом текстової структури. Навпаки, коли у вірші відтворюється одна і та ж лексема (чи сполучення лексем), при кожному наступному повторенні оточуючий контекст підказує і допомагає дитині-читачеві (слухачеві) виявити додаткові значення.
15. У мові української поезії для дітей реалізуються різні стилістичні колорити і тональності стилю: інтимності-ласкавості (пестливості), урочистості, гумору. Поезія для дітей органічно поєднує доброзичливо-іронічне слово з романтичною тональністю природної оповіді, коли живе образне слово пов’язується з життєвим досвідом, наповнюється своєрідною оцінкою. Митці, що пишуть для дітей, закладають у тексти потужний естетичний потенціал, який знаходить відгук у душі дитини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.П. Созвездия слов. М.: Просвещение, 1989. 160 с.
2. Аврорин В.А. Проблемы изучения функциональной стороны языка. Л.: Наука, 1975. 276 с.
3. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 608 с.
4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. 424 с.
5. Бацій І.С. Краса і сила слова. К.: Радянська школа, 1983. 97 с.
6. Безкровна І.О. Поетичний текст як комунікативний акт: типи адресатів // Мовознавство. 1998. - № 4 5. С. 67-72.
7. Бойцун І.Є. Твори Є.Гуцала для дітей: Проблеми художньої майстерності:Автореф. дис...канд. філолог. наук. Запоріжжя, 2000.20 с.
8. Бондаренко Д.В. Мовностилістичні особливості українських прислів’їв і приказок // Мовознавство. 1976. - №2. С. 53-58.
9. Бондарчук Л. Асиндетони окраса нашої мови // Дивослово. 2003. - №4. С. 20-22.
10. Буда В.А. Лінгвостилістика сучасного історичного роману про добу козацтва (60-90 рр. ХХ ст.): Автореф. дис. ... канд. філолог. наук.- Тернопіль: ТДПУ, 1998. 16 с.
11. Букчина Б.З., Калакуцкая Л. П. Сложные слова. М.: Наука, 1974. 151 с.
12. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Пер. з рос. Ю.Г. Буряка; передм. В.О.Шевчука; прим.
Ю.М. Олійника. К.: Фірма Довіра”, 1993. 414 с.
13. Вартаньян Э. А. Путешествие в слово. М.: Просвещение, 1987. 223 с.
14. Василевич А. На все відгукнися! // Література. Діти. Час. Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу / Упорядкування В.Я.Неділька; Редколегія: В.Г.Дончик (голова) та ін.. - К.: Веселка, 1981. С. 150-156.
15. Ващенко В. С. Про становлення й самовизначення лінгвостилістики як науки // Українська народна лексика. Дніпропетровськ: Вид-во ДнДУ, 1974. С.129-135.
16. Ващенко В.С. Стилістика речення в українській мові. Дніпропетровськ: Вид-во ДнДУ, 1968. 158с.
17. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Харків: Вид-во ХДУ, 1958. 228 с.
18. Веселка. Книга для читання в дошкільних закладах / Упорядники: В.Д.Крушинська, Л.В.Кремсал, Л.В.Гураш. К.: Радянська школа, 1989. 384 с.
19. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Русский язык, 1985. 243 с.
20. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 240 с.
21. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 256 с.
22. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238 с.
23. Вихованець І. Р. Таїна слова. К.: Радянська школа, 1990. 284 с.
24. Вихованець І.Р. У світі граматики. К.: Радянська школа, 1987. 191 с.
25. Волков Г.Н. Этнопедагогика. Новосибирск: Кронос, 2000. 227 с.
26. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
27. Гей Н.К. Искусство слова. М.: Наука, 1967. 362 с.
28. Гинзбург Л.Я. О лирике. - 3-е изд. М.: Просвещение, 1986. 109 с.
29. Гнатюк І.С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози // Українська мова і література в школі. 1981. - №9. С. 62-64.
30. Гоголь Н. Духовная проза. М.: Просвещение, 1992. 310 с.
31. Головин Б.Н. Основы культуры речи. М.: Высшая школа, 1980.-
236 с.
32. Гончар О.Т. Цвіт слова народного // Письменницькі роздуми. К.: Дніпро, 1980. С. 296-303.
33. Горбунов А.П. О сущности экспрессии и формах ее реализации // Вопросы стилистики. М.: Изд-во МГУ, 1966. С. 224-234.
34. Грайворонська О.В. Мова дитячого фольклору. Структурний та прагматичний аспекти (Віршовані жанри): Автореф. дис. ... канд. філолог. наук. Харків, 2000. 16 с.
35. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 344 с.
36. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова. Львів: Вид-во ЛДУ, 1972. 180 с.
37. Данилич В.С. Текст как произведение мыслящего субъекта // Нова філологія. 2002. - №1(12). Запоріжжя: ЗДУ, 2002. С. 105-113.
38. Данилюк Н.О. „Ой вишеньки-черешеньки...” (Народнопісенне слово дитячих поезій Лесі Українки) // Культура слова. К.:Наукова думка, 1992. Вип. 43. С. 89-91.
39. Данилюк Н.О. Розвиток семантики народнопісенного слова в сучасній українській поезії // Українська мова і література в школі. 1982. - № 5. С. 36-42.
40. Дей О.І. Поетика української народної пісні. К.: Наукова думка, 1978. 252 с.
41. Дзюбишина-Мельник Н.Я. „О, то не є розмовка побутова!” // Культура слова. К.: Наукова думка, 1990. Вип. 38. С. 63-67.
42. Дзюбишина-Мельник Н.Я. „Розкажу тобі я ще й про те...” // Культура слова. К.: Наукова думка, 1991. Вип.. 41. - С. 62-67.
43. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Трікі-трілі, трілі-тон (Дитяче художньо-образне мислення і фольклор) // Культура слова. К.: Наукова думка, 1993. Вип. 44. - С. 75-83.
44. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Фольклор, поет і дитина // Культура слова. К.: Наукова думка, 1992. Вип. 43. С.80-84.
45. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Художній стиль і мова творів для дітей // Культура слова. К.: Наукова думка, 1992. Вип. 42. С. 85-89.
46. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. К.: Наукова думка, 1982. 172 с.
47. Довженок Г.В. Український дитячий фольклор (віршовані жанри). К.: Наукова думка, 1981. 172 с.
48. Ефимов А.И. О языке художественных произведений. М.: Учпедгиз, 1954. 188 с.
49. Ефимов А.И. Стилистика русского языка. - М.: Просвещение, 1969.-262 с.
50. Єрмоленко С.Я. Культура української мови // Мова. Людина. Суспільство. К.: Наукова думка, 1977. С. 103-110.
51. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 432 с.
52. Єрмоленко С.Я. „Одберу я цвіт мелодій...”(Про поетичне слово Андрія Малишка) // Українська мова і література в школі. 1980. - №7. С. 19-25.
53. Єрмоленко С.Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. 1998. - № 2-3. С.25-36.
54. Жайворонок В.В. Лінгвостилістична основа поетики Т.Г.Шевченка // Мовознавство. 1994. - № 2-3. С. 3-14.
55. Жаркова Л.П. Емоційно-оцінні назви осіб у системі художньо-зображальних засобів мови // Мовознавство. 1970. - №2. С.76-80.
56. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л.: Наука, 1977. 405 с.
57. Забужко Н.Я. Особливості вивчення лірики та її виховне значення // Українська мова і література в школі. 1988. - №4. С. 24-33.
58. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека. Психолингвистическое исследование. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1990. 204 с.
59. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: Изд-во МГУ, 1962. 384 с.
60. Иванов В.В. Бинарные структуры в семиотических системах // Системные исследования. М.: Наука, 1972. 206 с.
61. Івченко Л., Федоренко В. Чарівне слово О.Олеся в світі музики // Література. Діти. Час: Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу / Редколегія: М.К. Наєнко та ін. К.: Веселка, 1989. С. 158-163.
62. Ільїн В.С. Емоціональна лексика в поезіях Т. Шевченка // Дослідження з лексикології та лексикографії. К.: Радянська школа, 1965. С. 90-103.
63. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. К.: Либідь, 1998. Кн. 2: Друга половина ХХ ст.: Підручник / За ред. В.Г. Дончика. - 456 с.
64. Калашник В.С. Афористичність поетичної мови Д.Павличка // Культура слова. К.: Наукова думка, 1989. Вип. 36. С. 9-13.
65. Калашник В., Філон М. Епітет у поетичному ідіостилі Василя Стуса // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. Вип. 5. Донецьк: Вид-во ДонДУ, 1999. С.236-239.
66. Кіліченко Л.М. Українська дитяча література: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 1988. 264 с.
67. Клименко Н. Ф. Як народжується слово: Науково-популярне видання. К.: Радянська школа, 1991. 288 с.
68. Ковалев В.П. Выразительные средства художественной речи: Пособие для учителя. К.: Радянська школа, 1985. 136 с.
69. Ковалев В.П. Языковые выразительные средства русской художественной прозы. К.: Вища школа, 1981. 184 с.
70. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. К.: Вища школа, 1984. 119 с.
71. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1978. 376 с.
72. Коваль А.П. Культура української мови. К.: Наукова думка, 1964.
196 с.
73. Ковальов В.П. Виражальні засоби українського художнього мовлення. Херсон, 1992. 216 с.
74. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М.: Просвещение, 1977. 224 с.