Власна назва в українській поезії II пол. XX ст. (семантико-функціональний аспект)

Краткое описание

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

ХЛИСТУН Ірина Валентинівна

УДК 81' 373.2:82-1

Власна назва в українській поезії II пол. XX ст.
(семантико-функціональний аспект)
10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Мойсієнко Анатолій Кирилович,
доктор філологічних наук, професор

Умань - 2006

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ТЕКСТОВИХ ДЖЕРЕЛ 3
ВСТУП 6
Розділ I. ОНОМАСТИКОН У СИСТЕМІ ПОЕТИЧНОЇ МОВИ 12
1.1. Власна назва як об’єкт вивчення літературної
(поетичної) ономастики 12
1.1.1. Літературна ономастика як наука 12
1.1.2. Ономастика поетичних творів 16
1.1.3. Сутність, семантика і функції поетоніма 18
1.1.3.1. Онім у художньому тексті 18
1.1.3.2. Семасіологія поетонімів 20
1.1.3.3. Функції поетонімів 22
1.2. Онімний простір української поезії II пол. XX ст. 24
1.2.1. Поняття ономастичного (онімного) простору. Термінологія 24
1.2.2. Власна назва як елемент поетики українських
ліричних творів 50 90х рр. XX ст. 27
1.2.3. Тематичні групи онімів української поезії 30
1.2.3.1. Антропоніми як центральна частина онімного
простору поетичного дискурсу 30
1.2.3.2. Топонімія у поетичному тексті як засіб окреслення просторової
домінанти 40
1.2.3.3. Інші (фонові) групи поетонімів 53
1.2.3.3.1. Міфоніми. Теоніми 53
1.2.3.3.2. Ідеоніми 75
1.2.3.3.3. Хрематоніми 81
1.2.3.3.4. Хрононіми. Зооніми. Ергоніми 83
Висновки до розділу I 89
Розділ II. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
ПРОПРІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ В ПОЕТИЧНІЙ МОВІ 90
2.1. Фоносемантика власних назв у поезії 90
2.1.1. Фонетична мотивованість онімів у поетичному контексті 90
2.1.2. Алітерація й асонанс у конструкціях з онімними
компонентами 94
2.1.3. Звуконаслідування у поетонімах 95
2.1.4. Паронімічна атракція в текстових структурах з онімами та
апелятивами 97
2.1.5. Етимологізація власних назв 100
2.1.6. Евфонія і ритмомелодика звукової форми онімів 103
2.2. Лексико-семантичний потенціал онімних одиниць у поезії 104
2.2.1. Синонімія поетонімів 105
2.2.2. Власні назви у складі тропів 109
2.2.2.1. Онім у метафорі 111
2.2.2.2. Поетоніми-символи 119
2.2.2.3. Власна назва у складі перифраза 126
2.2.2.4. Оніми у складі порівняння 132
2.2.2.5. Власна назва у ролі метонімії. Антономасія 143
2.2.2.6. Ономастична алегорія 149
2.3. Морфологічні особливості вживання власних назв у поетичній
творчості 151
2.3.1. Граматичні категорії іменників у власних назвах 152
2.3.1.1. Категорія множини у поетонімах 152
2.3.1.2. Категорія власної / загальної назви. Явище взаємопереходу
між ономастичною й апелятивною лексикою 160
2.3.2. Морфемні і словотворчі особливості власних назв 173
2.4. Синтаксична поетика оніма 179
2.4.1. Власна назва у складі звертання 179
2.4.2. Стилістичні фігури з онімами 189
2.4.2.1. Ампліфікація поетонімів 190
2.4.2.2. Повтор. Анафора. Епіфора 192
2.4.2.3. Власні назви у складі антитези й оксиморона 195
Висновки до розділу II 203
ВИСНОВКИ 204
ЛІТЕРАТУРА 206
ПОКАЖЧИК ВЛАСНИХ Н АЗВ 221

ВСТУП

Розвиток ономастики як науки про сутність, структурно-мовну специфіку, функціонування у мовленні власних назв закономірно привів мовознавців-ономастів до вивчення ролі онімної лексики у різних мовленнєвих сферах, зокрема і в мові художньої літератури. Так з’явилося спочатку відгалуження ономастики, а потім і самостійна дисципліна літературна, або літературно-художня ономастика. З ІІ пол. ХХ ст. ця галузь розвивається все активніше, залучаючи нових дослідників. У рамках літературної ономастики дослідниками неодноразово ставилися і загальнотеоретичні питання функціонування власних назв у художньому тексті [Карпенко 1986; Магазаник 1978; Михайлов 1984; Михайлов 1988; Фонякова 1990], хоч і недостатньо, оскільки ще не знайдено загальних закономірностей уживання онімів як художньо-естетичних засобів, не розроблено термінологічної системи дисципліни, і часткові вияви ономавжитку в конкретних творах чи (рідше) в усій творчій спадщині певного автора. Тривалий час віддавалася перевага вивченню ономастикону творів російської художньої літератури, про що свідчать назви наукових досліджень, у тому числі й дисертаційних: Л.І. Колоколова Ономастика в художньому мовленні А.П. Чехова” [Колоколова 1970], Ю.О. Карпенко Пушкінський ономастикон Повістей Бєлкіна” [Карпенко 1981], Ю.О. Карпенко Ім’я Прекрасної Дами” [Карпенко 1983], Е.Б. Іванова Стилістичні функції власних назв (на матеріалі сатиричних творів післявоєнного періоду)” [Иванова 1987], Н.В. Ботвина Конотативні антропоніми в російському художньому мовленні (на матеріалі сатиричних творів післявоєнного періоду) ” [Ботвина 1988] та ін. Дослідження ж власних назв в українській художній мові були нечисленними, до того ж часто обмежувалися вивченням етимологічних і словотворчих характеристик поетонімів без аналізу їх функціонування, іноді містили лише опис, констатацію їх ужитку, як у роботі М.В. Фененка Топоніміка України у творчості Тараса Шевченка” [Фененко 1965].
Останні два десятиліття активізувався процес вивчення ономастикону української художньої літератури. Заслуговує на увагу монографія Л. Белея Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії ХІХ-ХХ ст.” [Белей 1995], ґрунтовне дослідження величезного шару української художньої антропонімної лексики, її функціонально-стилістичних особливостей. Роботою про функціонування іншої групи власних назв (астрономів і космонімів) у художній літературі досить значного часового проміжку є дослідження Т.Ю. Ковалевської Стилістичний потенціал космічних назв в українській поезії ХІХ-ХХ ст.” [Ковалевська 1993].
З’явилися праці з української літературної ономастики, присвячені вивченню ономастикону окремих авторів, зокрема дисертаційні дослідження М.Р. Мельник Ономастика творів Ліни Костенко” [Мельник 1999] та Л.І. Селіверстово

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Як засвідчує поетичний ономастикон II половини XX століття, переважна більшість уживаних у досліджуваних текстах власних назв є узуальними, представленими антропонімами, що включають імена реальних осіб (історичні імена), потенційно реальних і вигаданих осіб (міфоніми, іменування персонажів мистецьких творів), топонімами, що охоплюють національні і світові хороніми, гідроніми, ойконіми, урбаноніми й ороніми; ці дві великі групи поетичного ономастикону виконують роль ідентифікації, адресації, характеризації, оцінки суб’єкта і топосу в поетичному тексті.
Інші групи власних назв хрематоніми, хрононіми, космоніми, окремі міфоніми (агіоніми, демононіми) є менш частотними, займають периферійну частину онімного простору.
2. Суспільно-історичними змінами, що відбуваються в Україні ІІ пол. ХХ ст., а відтак і змінами у способі відбиття світу у художньому мисленні, зумовлене те, що умови традиційного семантичного освоєння лексики (у тому числі й онімної) стають менш категоричними, більш вільними і різноманітними, що найвиразніше виявляється в оказіональному, тропеїчному використанні власних назв, особливо у ролі метафори, порівняння, в культивуванні різних фонічних засобів, як, наприклад, паронімічна атракція, котрі є важливим чинником введення онімного слова в загально текстову структуру.
3. Незважаючи на те, що такі явища порушень категоріальних меж, як взаємоперехідність між апелятивною і онімною лексикою, множинна форма онімів, є породженням загальномовної системи, проте найбільш повно реалізуються вони саме у художньому контексті. У поетичній творчості досліджуваного періоду ці явища виявляються особливо активно. Зміщення у морфологічній і лексико-семантичній сферах зумовлюють відповідні зміщення у сфері стилістичній: слово набуває нової чи вже відомої, або більш виразно окресленої оцінності, емотивності, експресивності.
4. Поетоніми у функції звертань, компонентів синтаксико-стилістичних фігур увиразнюють, експлікують свої потенційні конотації, а також слугують засобом синтаксичної організації вірша. Синтаксична симетрія онімних повторів (зокрема анафори й епіфори) актуалізує значення власної назви, впорядковує поетичну фразу; в антитезі й оксимороні онім не лише виступає носієм певних контрактивних ознак, а й набуває здатності змінювати своє значення чи породжувати новий художній смисл.
5. Однією з найбільш виразних ознак поетичної онімії є конотативність здатність виявляти у контексті потенційні семантичні нашарування: інформативні, емотивні або оцінні, завдяки чому власна назва стає джерелом переосмислень, трансформацій, що розширює функціональні можливості поетонімів і збагачує художньо-образну систему твору. Власна назва завжди вирізняється як номен, що індивідуалізує, конкретизує, виділяє об’єкт з-поміж інших. Стаючи експресивним центром поетичного висловлювання або цілого поетичного твору, ядром тропа чи стилістичної фігури, а отже, засобом характеристики чи оцінки об’єкта художнього зображення, онім відсилає” до свого первинного вжитку до свого денотата і тих його ознак чи асоціативно пов’язаних з ним реалій, що, перенесені на інший об’єкт, виконують функцію характеризації чи оцінки. Актуалізація в поетонімі такої інформації, іноді навіть цілого сюжету, сконцентровує на собі основну мисленнєву, естетично-пізнавальну енергію в художньо змодельованому поетичному мікросвіті.

ЛІТЕРАТУРА

1. Азнаурова Э.С. Очерки по стилистике слова Ташкент: ФАН, 1973. 405 с.
2. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФАН, 1988. 122 с.
3. Азнаурова Э.С. Стилистический аспект номинации словом как единицей речи // Языковая номинация (Виды наименований). М. : Наука, 1977. С. 86-128
4. Арутюнова Н.Д. Тождество и подобие (Заметки о взаимодействии концептов) // Тождество и подобие. Сравнение и индентификация / Под ред. Н.Д. Арутюновой. М., 1990. С. 7-32
5. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (Синтаксиси и лексика) // Лингвистика и поэтика / Отв. ред. В.П. Григорьев. М. Наука, 1979. С. 147-173
6. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. "Вертикальный контекст" как филологическая проблема // Вопросы языкознания. 1977. № 3. С. 47 54
7. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. литература, 1975. 502 с.
8. Белей Л. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії ХІХ ХХ ст. Ужгород, 1995. 120 с.
9. Беленькая В.Д. Топонимическая стилистика // Питання стилістики української мови в її взаємозв’язку з іншими слов’янськими мовами. Тези допов. міжвуз. наук. конференції 15-19 жовтня 1963 р. Чернівці, 1963. С. 16-17
10. Берест Т.М. Семантика художнього слова в поезії 80-90-х рр. ХХ ст.: Дис. ... канд.. філол.. наук. Х., 1999. 199 с.
11. Бєліцька Є.М. Конотонімізація онімів як лексико-семантичний процес.: Дис. ... канд.. філол.. наук. Горлівка, 2000. 185 с.
12. Болотов В.И. К вопросу о значении имен собственных // Восточнословянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 333-345
13. Болотов В.И. Множественное число имени собственного и апеллятива // Имя нарицательное и собственное . М.: Наука, 1978. С. 93-106
14. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. - М.: Просвещение., 1983. 224 с.
15. Ботвина Н.В. Коннотативные антропонимы в русской художественной речи (на мат-ле сатирических произведений послевоенного периода). Автореф. канд. филол. наук. К., 1988. 24 с.
16. Бураго С.Б. Мелодия стиха. (Мир. Человек. Язык. Поэзия) : Монография. К.: Collegium, 1999. 350 с.
17. Буштян Л.М. К проблеме фонетической коннотации собственных имен в поэзии // Русская ономастика: Сб. науч. трудов. Одесса, ОГУ, 1984. С. 118-124
18. Вартанова О.А. Топоним в структурировании художественного хронотопа (на мат-ле английской поэзии) // Шоста респ. ономаст. конференція (4-6 грудня 1990 р.). Тези допов. і повідомл. Ч. 1. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса, 1990. С. 107-109
19. Василевская Л.И. Синтаксические возможности имени собственного // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 136-146
20. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Част. 1. Х.: Вид-во Держун-ту, 1958. 228 с.
21. Виноградов В.В. О поэзии Анны Ахматовой // Виноградов В.В. Поэтика русской литературы. М.: Наука, 1976. С. 369 459
22. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. 1953. - №5. С. 3-29
23. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 254 с.
24. Винокур Г.О. Об изучении языка литературных произведений // Винокур Г.О. Филологические исследования. Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1990. 452 с.
25. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. (Природа вторичной номинации). К.: Наук. думка, 1986. 142 с.
26. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002.- 664 с.
27. Воронин С.В. Основы фоносемантики. Л., 1982.- 244 с.
28. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа «Языки рус. культуры», 1998. 768 с.
29. Галич В.М. Антропонімія О.Гончара: природа, еволюція, стилістика. Автореф. ... канд.. філол.. наук. К., 1993. 24 с.
30. Галич В.М. Перехід апелятивної лексики у власну як засіб естетизації дійсності у творчості О.Гончара // Шоста респ. ономаст. конференція (4-6 грудня 1990 р.). Тези допов. і повідомл. Ч.1. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса, 1990. С. 109-110
31. Гачев Г. Национальные образы мира. Космо Психо Логос. М.: Изд. группа "Прогресс" "Культура", 1995. 480 с.
32. Гинзбург Л.Я. О лирике. Изд-е 2-е, доп. Л.: Сов. писатель, 1974. 407 с.
33. Голев Н.д. Мотивационные типы от ономастических образований в художественной литературе и публицистике // Номинация в ономастике: Сб. науч. трудов. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. С. 51-60
34. Горбаневский М.В. К проблеме семантики имени собственного // Лингвистическая семантика и логика: Сб. науч. трудов. М., 1983. С. 68-81
35. Горбань В.В., Иванова Н.Г. Компонентный синтез имени собственного в поэтическом тексте // Питання сучасної ономастики: Статті та тези за мат-ми конференції (VІІ Всеукраїн. ономаст. конференції 1-3 жовтня 1997 р.) Дніпропетровськ, 1997. С. 35
36. Григорьев В.П. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 343 с.
37. Григорьев В.П. Преобразование как категория художественной речи // Поэт и слово. Опыт словаря. М.: Наука, 1973. С. 63-68
38. Гриценко Т.Б. Власні назви як засіб стилетворення в українській історичній прозі ІІ пол. ХХ ст. (на мат-лі романів про Б.Хмельницького). Дис. ... канд. філол. наук. К., 1998. 291 л.
39. Герус-Тарнавецька І. Назовництво в поетичному творі. Мюнхен-Вінніпег, 1966. 144 с.
40. Датченко Ю.В. Функціонально-семантична характеристика ономастичних компонентів у поезії Миколи Чернявського // Питання сучасної ономастики: Статті та тези за мат-ми конференції (VІІ Всеукр. ономаст. конференція 1-3 жовтня 1997 р.) Дніпропетровськ, 1997. С. 43-44
41. Дащенко Н.Л. Паронімічна атрація в українській поезії 60-80 рр.ХХ ст. Автореф. ... канд.. філол.. наук. К., 1996. 20 с.
42. Денисюк В.В. Антропонімія українських історіографічних пам’яток другої половини XVII XVIII ст.: Дис. канд. філол. наук. Умань, 2003. 320 арк.
43. Довгалевський М. Поетика (сад поетичний). - К.: Мистецтво, 1973. 435 с.
44. Дука Л.И. Прагматический потенциал онимов и способы его актуализации в тексте. Дис. канд. филол. наук. Запорожье, 2002. 238 с.
45. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1961. 520 с.
46. Журавлев А.П. Фонетическое значение. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 160 с.
47. Зайцева И.П. Взаимодействие ономастической и апеллятивной лексики в поэтическом тексте // Питання сучас. ономастики: Статті та тези (за матеріалами VІІ Всеукраїн. ономаст. конференції 1-3 жовтня 1997 р.) Дніпропетровськ, 1997. С. 65-66
48. Зубов Н.И. Древнерусская теонимия (Проблема собственного и нарицательного). Автореф. канд. филол. н. Одесса, 1982. 24 с.
49. Иванова Э.Б. Стилистические функции собственных имен (на мат-ле произведений К.Г. Паустовского). Автореф. канд. филол. наук. Одесса, 1987. 16 с.
50. Иванова Н.Г. Аксиологические импликации онимов в художественном тексте // Актуальные вопр. русск. ономастики: Сб. науч. трудов. К.: УМК ВО, 1988. С. 56-59
51. Иванова Н.Н. Поэтические номинации в русской лирике. М.: Наука, 1992. 135 с.
52. Ільницький М.М. Сучасна молода українська поезія. К.: Тов-во Знання” УРСР, 1987. 48 с.
53. Калашник В.С. Особливості слововживання у поетичній мові: Навч. посібник. Харків: ХДУ, 1985(а). 68 с.
54. Калашник В.С. Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду (Семантико-типологічний аспект). Харків: ХДУ, 1985(б). 172 с.
55. Калинкин В. Несколько замечаний к теории онимного пространства литературного произведения // Наукові записки. Вип. 37. Серія: філологічні науки (мовознавство). Мат-ли ІХ Всеукр. ономаст. конференції Ретроспекція і перспективи української ономастики” ( 4-5 жовтня 2001 р.) Кіровоград, 2001. С. 167-169
56. Калинкин В.М. Поэтика онима. Донецк: Юго-Восток, 1999(а). 408 с.
57. Калинкин В.М. Психолингвистические аспекты семантики собственных имен художественных произведений (коннотации поэтонимов) // Семантика в преподавании русского языка как иностранного. Вып. 3. Часть 1. Общие вопросы. Лексикология. Семантика частей речи и др. номинативных классов. Харьков, 1989. С. 154 156
58. Калінкін В.М. Функціонально-граматичні аспекти поетики онімів // Лінгвіст. Студії: Зб. наук. праць. Вип. 5. Донецьк: Дон ДУ, 1999 (б). С. 187-192
59. Карпенко Ю.О. Власні назви в художній літературі // Наук. записки. Вип. 37. Серія: філологічні науки (мовознавство). Мат-ли ІХ Всеукр. ономаст. конференції Ретроспекція і перспективи української ономастики” (4-5 жовтня 2001 р.) Кіровоград, 2001. С. 170-172
60. Карпенко Ю.А. Имя Прекрасной Дамы // Русское языкознание. К.: КГУ, 1983. Вып. 7. С. 87-95
61. Карпенко Ю.А. Имя собственное в художественной литературе // Филологические науки. 1986. - №4. С.34-40
62. Карпенко Ю.А. Проблемы типологии литературной ономастики: имена собственные в поэзии Бэлы Ахмадулиной и Лины Костенко // Літературна ономастика української та російської мов: взаємодія, взаємозв’язки. Зб. наук. праць. К.: НОК ВО, 1992. С. 92 102
63. Карпенко Ю.А. Пушкинский ономастикон Повестей Белкина” // Русское языкознание. К.: КГУ, 1981. Вып. 2. С. 80-86
64. Карпенко Ю.А. Стилистические возможности топонимических названий // Питання стилістики української мови в її взаємозв’язку з іншими слов’янськими мовами. Тези доп. міжвузів. наук. конференції 15-19 жовтня 1963 р. Чернівці, 1963. С. 17-20
65. Квятковский А.П. Поэтический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 376 с.
66. Ковалевська Т.Ю. Стилістичний потенціал космічних назв в українській поезії ХІХ ХХ ст. Дис. ... канд. філол.. наук. О., 1993. 222 с.
67. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 206 с.
68. Кожевникова Н.А. Метафора в поэтическом тексте // Метафора в языке и тексте / Отв. ред. В.Н. Телия. М.: Наука, 1988. С. 145-165
69. Колесник Н.С. Особові імена в українських народних обрядових піснях. Дис. ... канд. філол. наук. Тернопіль, 1998. 218 л.
70. Колоколова Л.И. Ономастика в художественной речи А.П. Чехова. Дис. канд. филол. наук. К., 1970. 278 л.
71. Кондратьева Т.Н. М.В. Ломоносов о собственных именах как стилистическом средстве // Очерки по истории русского языка и литературы ХVІІІ века (ломоносовские чтения). Вып. 1. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1967. С. 97-115
72. Кондратьева Т.Н. Метаморфозы собственного имени : Опыт словаря. Казань: Изд-во Казанс. ун-та, 1983. 110 с.
73. Кононенко В.І. Словесні символи: проблеми інтерпретації // Кононенко В.І. Мова. Культура. Стиль. Зб. статей. К. Ів.-Фр., 2002. С. 36-46
74. Костів К. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів. К.: Україна, 1995. 429 с.
75. Коцюбинська М. Образне слово в літературному творі. Питання теорії художніх тропів. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. 188 с.
76. Кочерган М.П. Слово і контекст (Лексична сполучуваність і значення слова). Львів: Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1980. 184 с.
77. Кричун Л.П. Функції антропонімів у сучасному українському сатиричному романі. Дис. ... канд.. філол.. наук. Кіровоград, 1998. 239 арк.
78. Крупеньова Т.І. Ономастика драматичних творів Лесі Українки. Дис. ... канд.. філол.. наук. Одеса, 2001.- 188 с.
79. Кун. М.А. Легенди і міфи Стародавньої Греції. К.: Мистецтво, 1996. 472 с.
80. Курілов О.О. Особливості функції власних назв-символів у поетичних текстах // Питання сучасн. ономастики: Ст. та тези за мат-ми VІІ Всеукр. ономаст. конференції (1-3 жовтня 1997 р.) Дніпропетровськ, 1997. С. 110
81. Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1959. 106 с.
82. Лагутіна А.В. Стилістико-естетичні критерії добору слова // Теоретичні проблеми лінгвістичної стилістики. К.: Наук. думка, 1972. С. 149-167
83. Лазебник Ю.С., Ярмак В.И. Поэзия ХХ века: слово, текст, мир / АН Украины, ин-т языкозн. им. А.А. Потебни. К.: Наук. думка, 1992. 144 с.
84. Ларин Б.А. О лирике как разновидности художественной речи (Семантические этюды) // Ларин Б.А. Эстетика слова и язык писателя. Избр. статьи . Вступит. статья А.В.Федорова. Л. Худ. литература, 1973. С. 54-101
85. Левин Ю. И. Избранные труды. Поэтика. Семиотика. М.: «Языки русской культуры», 1998. 824 с.
86. Левицький В.В. Семантика и фонетика. - Черновцы, 1973. 100 с.
87. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. (Семантична структура слова). Х.: Вища школа, Вид-во при Харк. ун-ті, 1976. 114 с.
88. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 480с.
89. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство. 1976. 367 с.
90. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Л.: Просвещение, 1972. 271 с.
91. Лотман Ю.М., Успенский Б.А. Миф - имя культура // Труды по знаковым системам. Вып. 4. Сб. науч. статей в честь М.М. Бахтина. Тарту, 1973. С. 282 303
92. Лукаш Г.П. Структурно-семантична організація онімної лексики художнього тексту // Питання сучасної ономастики: Ст.. та тези за мат-ми VІІ Всеукр. ономаст. конференції (1 3 жовтня 1997 р.) Дніпропетровськ, 1997. С.113 114
93. Магазаник Э.Б. Ономапоэтика, или «говорящие имена» в литературе. Ташкент: Изд-во «Фан» Уз ССР, 1978. 148 с.
94. Марунич И.И. Топонимы в идиостиле писателя. Дис. канд. филол. наук. К., 1993. 215 с.
95. Масенко Л.Т. Антична назва в українській поетичній мові // Мовознавство. 1987. - № 5. С. 55-61
96. Маслова В.А. Филологический анализ поэтического текста. Минск, 1999. 208 с.
97. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. К.: Вища школа, 2003. 462 с.
98. Мельник М. Р. Ономастика творів Ліни Костенко. Дис. ... канд. філол.. наук. Одеса, 1999. 195 л.
99. Мифы народов мира. Энциклопедия. - В 2 т. М.: Сов. энциклопедия, 1987. Т.1. 671 с.; 1988 Т.2. 719 с.
100. Михайлов В.Н. Экспрессивные свойства и функции собственных имен в русской литературе // Филологические науки. 1966. - №2. С. 54-66
101. Михайлов В.Н. Лингвистический анализ ономастической лексики в художественной речи. Учебное пособие. Симферополь: СГУ, 1981. 27 с.
102. Михайлов В.Н. О специфике литературной ономастики // Вопр. стилистики: Стилистика худож. речи. Межвуз. науч. сб. Саратов: Изд. Сарат. ун-та, 1988. С. 3-19
103. Михайлов В.Н. Роль ономастической лексики в структурно-семантической организации художественного текста // Русская ономастика. Сб. науч. трудов / Отв. ред. Ю.А. Карпенко. Одесса: ОГУ, 1984. С. 101 109
104. Михайлов В.Н. Собственные имена как стилистическая категория в русской литературе (Мат-лы к спецсеминару по русскому языку для студ.-заоч.) Луцк, 1965. 53 с.
105. Михайловская Н.Г. Об употреблении собственных иноязычных имен в современной русской поэзии // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С. 180-188
106. Моренець В.П. Сучасна українська лірика (особливості розвитку і логіка саморуху). Автореф. дис. ... докт. філол.. наук. К., 1994. 48 с.
107. Мойсієнко А. Антропоморфізація абстрактного слова в Шевченковому тексті // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Зб. наук. праць, присвячених пам’яті проф. Самійленка С.П.: Ч. II. Запоріжжя, ЗДУ, 1996. С. 5 9
108. Невзглядова Е.В. О звуке в поэтической речи // Поэтика и стилистика русской литературы. Л.: Наука, 1971. С. 392 399
109. Некрасова Е.А. Метафора и ее окружение в контексте художественной речи // Слово в русской советской поэзии. М.: Наука, 1975, -С.76-110
110. Некрасова Е.А. Метонимический перенос в связи с некоторыми проблемами лингвистической поэтики // Слово в русской советской поэзии. М.: Наука, 1975. С. 111-131
111. Некрасова Е.А. Сравнения // Языковые процессы современной русской художественной литературы. Поэзия. М.: Наука, 1977. С. 240-294
112. Немировская А.Ф., Немировская Т.В. Онимные компоненты в структурной монолитности художественного текста // Художественный текст: проблемы изучения: Тезисы выступл. на совещании. М., 1990. С. 107
113. Немировская А.Ф. Ономастическое пространство в художественном тексте (на мат-ле романа О.Т. Гончара «Твоя заря»). Автореф. канд филол. наук. К., 1989. 16 с.
114. Немировська О.Ф., Немировська Т.В. Українська літературна ономастика: взаємозв’язки і паралелі поетики // Літературна ономастика української та російської мов: взаємодія, взаємозв’язки: Зб. наук. праць К.: НОК ВО, 1992. С. 18-25
115. Немировская Т.В. Некотрые проблемы литературной ономастики // Актуальные вопросы русской ономастики: Сб. науч. трудов. К.: УМК ВО, 1988. С. 112-122
116. Одинцов В.В. Стилистика текста. М.: Наука, 1980. 263 с.
117. Отін Є.С. Конототивна ономастична лексика // Отин Е.С. Избр. труды по языкознанию. ІІ. Донецк: Донеччина, 1999. С. 120-130
118. Отин Е.С. Типология коннотативных онимов и их производных // Українська пропріальна лексика: Мат-ли наук. семінару. Київ: Кий. 2000. С. 122-128
119. Очерки истории языка русской поэзии ХХ в. Поэтический язык и идиостиль. Общие вопросы. Звуковая организация текста. М.: Наука, 1990. 304 с.
120. Петрова Л.П. Власне ім’я як засіб інтелектуалізації поетичного мовлення ( на мат-лі поезій Ліни Костенко).Дис. ... канд. філол. наук. Н., 2003. 210 арк.
121. Пищальникова В.А. Проблемы лингво-эстетического анализа художественного текста: Учебн. пособие. Барнаул: Изд. Алтайск. ун-та, 1984. 59 с.
122. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. М.: Наука, 1978. 198 с.
123. Подольская Н.В., Суперанская А.В. Терминология ономастики // Вопросы языкознания. 1969. - №4. С. 140-146
124. Поляков М.Я. Вопросы поэтики и художественной семантики. М.: Сов. писатель, 1978. 447 с.
125. Попова І.С., Олійник Н.П. Про один аспект використання власних імен у художньому тексті // Питання сучасної ономастики: Ст.. та тези за мат-ми VІІ Всеукр. ономаст. конференції (1-3 жовтня 1997 р.) Дніпропетровськ, 1997. С. 157-158
126. Попович Н.Ф. Літературно-художня антропонімія української драматургії XIX XX