Семантико-синтаксична структура речень з релятивними дієсловами

Краткое описание

Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова

На правах рукопису

Котляренко Світлана Василівна

УДК 811.161.2’367.625+811.161.2’367.5

Семантико-синтаксична структура речень
з релятивними дієсловами

10.02.01. українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Леута Олександр Іванович
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2006

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень..
Вступ...

5
6

Розділ І. Релятивні дієслова у системі дієслівної лексики сучасної української літературної мови

1.1.Релятивність як семантична категорія та її реалізація в системі дієслівних значень.. .....

17

1.2. Лексико-семантична група релятивних дієслів у сучасній українській мові

1.2.1. Загальна характеристика лексико-семантичної групи релятивних дієслів...

41

1.2.2.Дієслова на позначення міжособистісних відношень ..
1.2.3. Дієслова на позначення відношень між людиною і предметом...
1.2.4. Дієслова на позначення міжпредметних відношень...

47

55

58

1.3. Валентнісні характеристики дієслівних релятивних предикатів

1.3.1. Валентнісні характеристики дієслівних предикатів на позначення міжособистісних відношень .
1.3.2. Валентнісні характеристики дієслівних предикатів на позначення відношень між людиною і предметом ..
1.3.3. Валентнісні характеристики дієслівних предикатів на позначення міжпредметних відношень ...
1.4. Інтенційні характеристики дієслівних предикатів на позначення міжособистісних відношень.
1.4.1. Субстанціальні характеристики дієслівних предикатів міжособистісних відношень ......
1.4.2. Несубстанціальні характеристики дієслівних предикатів міжособистісних відношень ..
1.5. Інтенційні характеристики дієслівних предикатів на позначення відношень між людиною і предметом
1.5.1. Субстанціальні характеристики предикатів на позначення відношень між людиною і предметом.
1.5.2. Несубстанціальні характеристики дієслівних предикатів на позначення відношень між людиною і предметом..
1.6. Інтенційні характеристики дієслівних предикатів на позначення міжпредметних відношень
1.6.1. Субстанціальні характеристики дієслівних предикатів на позначення міжпредметних відношень..
1.6.2. Несубстанціальні характеристики дієслівних предикатів на позначення міжпредметних відношень..

Розділ ІІ. Структурно-семантичні типи речень з релятивними дієсловами
2.1. Поняття структурного типу речення

114

2.2. Мінімальні структурні типи речень з дієслівними предикатами міжособистісних відношень..
2.3 Морфолого-синтаксична реалізація і варіанти мінімальних структурних типів речень з дієслівними предикатами міжособистісних відношень ..

123

132

2.4. Мінімальні структурні типи речень з дієслівними предикатами на позначення відношень між людиною і предметом, їх морфолого-синтаксична реалізація та варіанти мінімальних структурних типів...
2.5. Мінімальні структурні типи речень з дієслівними предикатами міжпредметних відношень, їх морфолого-синтаксична реалізація та варіанти мінімальних структурних типів...

160

174

Висновки ..
Список використаних джерел

189
195

Список використаної літератури..

200

Додатки.....

222

ВСТУП
Граматичні дослідження останніх років значною мірою відійшли від формально-граматичного підходу, акцентуючи увагу на розробці сучасних теорій комплексного аналізу синтаксичних одиниць. У колі цих проблем однією з найважливіших є встановлення взаємозв’язку і взаємовідношення між синтаксичною і семантичною структурами речення, що значною мірою визначається конструктивною роллю предиката у структурі речення. Переважна більшість сучасних синтаксичних теорій базуються на вербоцентричній теорії, яка розуміє дієслово як організуючий центр речення, у семантиці якого закладений макет майбутньої синтаксичної одиниці, тому виявлення конструктивних характеристик предикатів тісно пов’язано з системним описом їх семантики.
Сучасний етап мовознавчої науки відзначається особливою увагою до структурно-семантичних досліджень. Це зумовлюється тим, що лише системний опис мови з опорою на семантичні категорії дає змогу пояснити реальні причини функціонування мовних одиниць, виявити глибинні закономірності побудови синтаксичних структур. Речення як предикативна одиниця є складною структурою у мовній ієрархічній системі одиниць. Сама природа цієї лінгвістичної реалії привела багатьох дослідників до виокремлення різних відносно самостійних її сторін, а, отже, зумовила виникнення різноманітних напрямків у її вивченні. Так з другої половини ХХ ст. у лінгвістичній науці розпочалася активна семантизація синтаксису, пов’язана з переорієнтацією лінгвістичних досліджень за концептом "від значення до форми". Посилений інтерес до смислової сфери мови визначається насамперед прагненням поглибити уявлення про закономірності її організації, специфічні властивості, що дають їй можливість бути знаряддям пізнання і комунікації. Семантичний підхід, який дав можливість використовувати семантичні ознаки у визначенні синтаксичних одиниць, довів, що він має безперечні переваги перед однобічним формально-граматичним підходом до вивчення синтаксису: "Він досить виразно показує, що основною сферою синтаксичних одиниць є сфера значення, що заради висловлення думки приводиться в дію весь складний механізм мови" [63, 3]. Варто також зазначити, що пильна увага до проблем семантики у деяких дослідженнях відсуває формально-граматичний метод як аспект вивчення і опису синтаксичної системи. У зв’язку з цим виникають труднощі, зумовлені тим, що речення має декілька рівнів, досліджуючи ж окремі його сторони не можна дати вичерпних відповідей на актуальні питання синтаксису. Усі невдалі спроби системного опису синтаксичної системи на суто формальній основі були зумовлені тим, що ігнорувалась семантична основа. Г.Колшанський відзначає: "Виключення семантики з основної одиниці мови речення є помилкою, про що свідчать усі невдалі спроби побудови правил формальної граматики" [143, 9]. Спроби виключно семантичного опису призведуть до такого ж результату, бо відрив семантики від структурного її вираження означає не що інше, як відрив змісту від форми, порушуючи тим самим твердження про єдність форми і змісту.
Спосіб організації семантики і процес її втілення у формально-граматичній структурі найпоказовіше виявляється в основній синтаксичній одиниці реченні. Визнання за реченням багатоплановості дозволило вивчати його у різних аспектах: структурному, семантичному, комунікативному, номінативному, соціолінгвістичному, емоційному, стилістичному, функціональному тощо [11, 3]. Отже, "найпоказовішим у синтаксисі речення варто визнати тривимірний підхід, який полягає у виділенні формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної і власне-комунікативної структур речення" [67, 49].
У межах семантико-синтаксичного рівня визначається семантична структура речення у тісному зв’язку з його формально-синтаксичною організацією, оскільки значеннєвий план завжди втілюється у відповідну формальну організацію. "Семантику (смисл, зміст) речення переважно позначають термінами типу "семантична структура", "глибинна структура", "базова структура" та ін., а тісно пов’язані з семантичною структурою реальні висловлення термінами типу "синтаксична структура", "зовнішня структура" та ін. [63, 3].
Найважливішим завданням теорії граматики є створення системного опису простих речень, які є основною ланкою процесу комунікації. Оскільки відразу вирішити це глобальне питання неможливо, то одним із можливих способів часткового розв’язання цієї проблеми є аналіз окремих ділянок синтаксичної системи, обмеженої семантикою предиката.
До опису семантико-синтаксичної структури речення входить установлення специфіки його компонентів, а також характеру семантико-синтаксичних відношень між ними. Вивчення семантико-синтаксичних відношень дає багатий матеріал для вияву семантичних характеристик структурних компонентів речення (враховуючи відношення предметів, явищ, ознак, властивостей тощо) звичайно на базі відповідного синтаксичного зв’язку. У дисертаційному дослідженні уживається термін "семантико-синтаксичні відношення", оскільки він відбиває рівневу організацію речення, будучи реалією семантико-синтаксичної структури і поєднуючи лексико-семантичні та формально-граматичні аспекти лінгвістичного поняття "відношення’. Семантико-синтаксичні відношення можна кваліфікувати як лексико-граматичну категорію, що є сукупністю лексико-семантичних особливостей поєднаних компонентів і їх синтаксичних значень, які знаходять своє вираження через відповідні формально-граматичні засоби і способи, властиві конкретній мові.
У багатьох лінгвістичних дослідженнях, присвячених дієслову та дієслівним реченням, визнається органічний зв’язок дієслівної семантики з особливостями побудови моделей речень (Т.Ломтєв 1968; 1972; Т.Алісова 1970; В.Юрченко 1972; Н.Шведова 1973; Н.Арутюнова 1976; Н.Арват 1979; 1984; Г.Золотова 1982; Н.Іваницька 1986; Й.Андерш 1987; І.Вихованець 1993; Т.Масицька 1998 та ін.). "Установлення семантичної формули дієслівного значення, зауважує Н.Шведова, виявляється необхідною передумовою для класифікації дієслівних речень за ознакою їх семантичної структури" [271, 312]. Дійсно, лексична семантика дієслова є найбільш функціональною та максимально пристосованою до ролі предиката як центра речення. Ще В.Гумбольдт писав, що"всі інші слова схожі на мертвий матеріал, який чекає свого сполучення, і лише дієслово становить поєднуючу ланку, що містить у собі життя і поширює його" [90, 199]. Таким чином, від лексичної семантики дієслова, його поєднувальних властивостей залежить не тільки структурна організація речення і його компонентів, але і їх семантичні характеристики.
Для вирішення проблеми принципів побудови речення необхідно виявити та всебічно проаналізувати чинники, які впливають на формування його семантики, з’ясувати ті диференційні ознаки, з яких складається певний тип семантичної організації речення. Виявленню таких закономірностей може сприяти аналіз, здійснений на вузькій ділянці синтаксису, а саме, опис семантики речень з дієслівними предикатами, які належать до одного семантичного класу. "Дослідник має право ізолювати певну ділянку матеріалу, який вивчається, з метою його послідовного і повного опису" [271, 9].
Пошуки системи у багатогранній структурній організації мови, спроба подати синтаксичні поняття в ракурсі не тільки їх структурних особливостей, а й пропозиційно-змістових, неодмінно стимулюють розвиток мовознавчої науки. Вивчення речення з цих позицій відкриває нові перспективи синтаксичного дослідження. По-перше, формалізоване вираження основи речення (структурної схеми) дає можливість чітко сформулювати способи його поширення та нарощування, окреслити обриси "зовнішніх" і "внутрішніх" поширювачів. По-друге, можна чіткіше визначити співвідношення формальної і змістової сторони речення. По-третє, відкриваються нові перспективи у дослідженні взаємовідношень лексики і синтаксису, зокрема щодо лексичного матеріалу, який може заповнювати структурну схему (а також поширену структуру), і організації смислової структури речення [17, 43].
Актуальність дослідження визначається відсутністю в українському мовознавстві системних розвідок, присвячених семантичній типології дієслівних предикатів, які є основним конструктивним ядром синтаксичних одиниць. На сьогодні описані лише окремі їх типи: стану, фізичної дії, мовлення та деякі інші.
На цьому тлі найсуттєвіша категорія дійсності відношення не знайшла своєї репрезентації у лінгвістичних дослідженнях. Необхідність її вивчення зумовлена тим, що породжувальна, або реченнєтвірна, здатність предикатів цього семантичного типу досі не була об’єктом спеціального дослідження в українському мовознавстві. Отже, актуальність дослідження полягає в необхідності детального аналізу структури простого речення з дієслівним предикатом релятивної семантики як одиниці з багатоярусною організацією. До аналізу залучено три яруси: власне-семантичний, семантико-синтаксичний та формально-граматичний. Базовим є власне-семантичний ярус, бо з нього починається формування семантичної структури речення. Семантико-синтаксичний показує як логічна структура трансформується у семантичному плані та як використовуються її можливості в реалізації семантичних функцій. Водночас його компоненти спрямовані у формально-граматичний ярус речення, в якому вони співвідносяться з відповідними формально-синтаксичними функціями членів речення.
Дослідження семантико-синтаксичних функцій дієслівних релятивних предикатів заслуговує на увагу з теоретичного і практичного погляду. Воно передбачає з’ясування глибинної суті відповідних одиниць як взаємопов’язаних у процесі мовленнєвої комунікації. Замість статичного, занадто узагальненого й ізольованого тлумачення лінгвістичної природи і функціонального навантаження синтаксичних конструкцій на перший план виступають динамічні процеси, визначальні для реалізації синтаксичної системи в мовленні. Необхідність адекватного вивчення семантичної і синтаксичної структур підкреслюється багатьма мовознавцями (В.Адмоні, Н.Арват, Н.Арутюнова, І.Вихованець, Г.Золотова, Н.Іваницька, Н.Шведова та ін.), бо семантика у мові це той аспект, який ґрунтується як на формальних відношеннях між мовними одиницями, так і на мисленнєвому відображенні різних типів відношень у позамовній дійсності.
Основу дисертаційного дослідження становить розуміння мови як системи синтагматичних і парадигматичних відношень. Конкретний вияв цих відношень зумовлюється властивостями мовних одиниць, парадигматичні й синтагматичні ознаки яких взаємопов’язані. Наявність у слові тих чи інших синтагматичних і парадигматичних ознак дозволяє виділити у його семантичній структурі мінімальні компоненти (семи), завдяки яким воно набуває відповідних сполучувальних особливостей і можливостей брати участь у формуванні синтаксичних конструкцій.
Аналіз структур із дієслівними релятивними предикатами показує, як здійснюється перехід від змалювання окремої ситуації до змалювання ситуації в їх зв’язках і відношеннях, від окремої конструкції до речення-висловлення.
Стуктурно-семантичний опис речень із дієсловами-предикатами має безпосередній зв’язок з такими важливими питаннями синтаксичної теорії, як співвідношення семантичної і формальної структури речення, з’ясування загальної типології простого речення і виділення тих часткових (конкретних) структур, на варіюванні яких і ґрунтується узагальнене розуміння його структурних схем (моделей).
Системний огляд релятивних предикатів дозволить повніше збагнути структуру мови і мовлення в цілому, встановити механізми функціонування та взаємодії різних мовних рівнів з властивими їм лінгвальними одиницями.
Мета роботи. На засадах сучасного розуміння речення як багатоаспектного явища не тільки формально-граматичного, а й семантико-граматичного і комунікативного, виділити й описати специфіку типів структурної та семантичної організації речень з дієслівними предикатами, що характеризуються значенням релятивності у сучасній українській літературній мові.
Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
1) з’ясувати концептуальний апарат різних напрямів та шкіл семантико-синтаксичного аналізу, визначити ступінь ефективності застосування варіантів семантико-синтаксичного аналізу стосовно матеріалу речень з релятивними дієсловами;
2) встановити статус категорії релятивності у системі дієслівних значень сучасної української мови;
3) з’ясувати семантичну сутність релятивних предикатів, окреслити межі їх класифікаційної рамки, виявити ознаки синтагматичного і парадигматичного характеру ;
4) виділити ЛСГ релятивності у складі дієслівної лексики сучасної української літературної мови, здійснити внутрішню класифікацію дієслівних предикатів із загальним значенням відношення, враховуючи їх семантико-синтаксичні диференційні ознаки і функціональні особливості у структурі простого речення;
5) визначити валентнісні та інтенційні характеристики релятивних предикатів, розмежувати на їх основі лінгвістичну природу обов’язковості /факультативності компонентів у структурі речення;
6) виявити типи реалізації структурних схем речень з цими предикатами, встановити варіанти структурно-морфологічного їх втілення;
7) описати основні типові значення цих схем, а також різні форми їх реалізації.
Об’єктом дослідження є прості речення з дієслівними предикатами відношення у сучасній українській літературній мові.
Найтиповішим засобом вираження поняття відношення в мові, на думку багатьох дослідників, є дієслова. Це положення й лежить в основі виокремлення лексико-семантичної групи дієслів релятивності.
Речення у дослідженні розуміється як граматично оформлена за законами даної мови цілісна одиниця мовлення, що є головним засобом оформлення, вираження і повідомлення думки; воно має граматичне значення предикативності та виражає це значення у системі своїх граматичних форм [212. - Т.ІІ, 87). Розуміння ж простого елементарного речення ґрунтується на твердженні І.Вихованця про те, що "це ізольована, "самодостатня" одиниця, яка складається з мінімальної кількості конститутивних елементів. Зокрема, елементарні у семантичному плані прості речення формує один предикат і зумовлені його семантико-синтаксичною валентністю непредикатні (субстанціальні) члени речення. Елементарним конструкціям притаманне типове значення (функція), яке може зазнавати численних модифікацій у мовленнєвих актах" [67, 48].
Предметом дослідження є семантико-синтаксична структура простих речень із дієслівними предикатами релятивної семантики.
Джерелами фактичного матеріалу слугували твори української художньої літератури. Корпус релятивних дієслів був виявлений методом суцільної вибірки з реєстрів дієслівних парадигм, поданих в одинадцятитомному Словнику української мови (Словник української мови, 1970-1980, Т. І-ХІ) та Великому тлумачному словнику української мови (Великий тлумачний словник сучасної української мови, 1991-2001 ). Оскільки ЛСГ дієслів відношення досить об’ємна і нараховує понад 300 лексем та цілий ряд фразеологізмів відповідної семантики, то при семантичному аналізі бралося до уваги лише основне (перше) значення словникової статті, тому деякі лексеми, які мають варіантне значення відношення не увійшли до списку аналізованої ЛСГ. Укладено картотеку простих речень із дієслівними релятивними предикатами загальним обсягом близько 10 000 контекстних позицій.
Методологічною основою дисертації є положення про єдність форми і змісту мовної системи. Відповідно цього положення граматична оформленість і семантика речення розглядаються як два взаємопов’язані фактори єдиної сутності. У роботі представлена спроба синхронного опису ділянки синтаксичної системи, обмеженої рамками предикатів однієї ЛСГ.
Мета, завдання і методологічні засади дослідження зумовили методи й методику роботи. Як основні у дисертації використовуються описовий метод, на підставі якого узагальнюються спостереження над зібраним фактичним матеріалом (опис внутрішньої диференціації предикатів відношення та виявлення різновидів їх семантики), метод компонентного аналізу (виділення ЛСГ релятивних предикатів, відмежування від близьких за семантикою суміжних груп), дистрибутивний метод (визначення валентнісних та інтенційних характеристик). Оскільки парадигматичні і синтагматичні зв’язки слів є мовним засобом виявлення компонентного складу лексичного значення, то вони зумовлюють методику лінгвістичного аналізу компонентного складу значення. Такими методами є, перш за все, метод опозиції, який ґрунтується на парадигматичному зіставленні слів, та метод контекстологічного аналізу, в основі якого лежить вивчення синтагматичних зв’язків слів. Крім того, у дослідженні застосовується метод моделювання, а також методика трансформаційного аналізу.
Наукова новизна зумовлюється тим, що у роботі вперше на матеріалі української мови подається комплексний структурно-семантичний аналіз речень з дієслівними предикатами релятивної семантики, робиться спроба визначення структурних і конструктивних властивостей предикатів із загальним значенням відношення. Також новим у дисертації є підхід до класифікації дієслівних предикатів, який здійснюється на логіко-семантичних засадах. Вперше в україністиці здійснюється диференціація та класифікація основних типових значень дієслівних речень із релятивними предикатами.
Теоретичне значення дослідження визначається його актуальністю та новизною. Воно полягає у комплексному описі будови речень із дієсловами-предикатами релятивної семантики, у створенні їх структурно-семантичної типології, що дозволяє використовувати результати дослідження при вивченні структурно-семантичної організації речень з предикатами іншої семантики, а також суттєво доповнює теорію української лінгвістики новими інтерпретаціями функціонально важливого мовного матеріалу, поглиблює синтаксичну теорію в царині семантичних варіювань дієслівних предикатів у мовленнєвій діяльності. Дослідження дає додатковий матеріал для вирішення таких кардинальних проблем синтаксису, як кваліфікація структури речення, відображення у семантичній структурі речення комунікативних умов її функціонування, визначення закономірностей лексичного наповнення семантичних складників, виявлення співвідношення між семантичною і синтаксичною структурами речення. Визначення валентнісних та інтенційних характеристик предикатів, опис їх сполучуваності на синтаксичному рівні, сприяє установленню правил сполучуваності лексико-граматичних одиниць в українській мові. Сформульовані у дисертації принципи аналізу семантико-синтаксичної структури речень можуть знайти своє застосування при розв’язанні ряду питань функціональної та категорійної граматики української та типологічно близьких до неї мов.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у вузівському та шкільному курсі української мови, теоретичної граматики, у спецкурсах і спецсемінарах з семантичного та функціонального синтаксису, у розробці питань культури мовлення. Дисертаційне дослідження може бути корисним при створенні навчальних і методичних посібників для студентів філологічних спеціальностей та вчителів української мови, а також окремі положення дослідження можна застосувати при укладанні тлумачних словників та словників сполучуваності.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи і результати дослідження були представлені та обговорювалися на наукових конференціях: „Науково-дослідна діяльність молодих учених: особливості підготовки майбутнього вчителя” (Київ, 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції, привсяченій пам’яті професора С.П.Бевзенка (Одеса, 2005 р.), міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми граматики і лексикології” (Вінниця, 2006 р.), звітно-наукових конференціях викладачів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2004-2006 р.р.), а також на засіданнях кафедр методики викладання української мови і літератури та української мови. Матеріали дослідження знайшли своє відображення у таких публікаціях: "Лексико-семантичне поле релятивності в сучасній українській літературній мові // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004.-С.17-22; "Дієслівні предикати міжособистісних відношень як особливий семантичний тип у системі релятивних предикатів" // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць.- К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005.-С.37-42; "Типологія дієслів релятивної семантики" // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць.- К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006.-С.36-42.
Результати роботи впроваджені у практику викладання мовознавчих дисциплін Кримського гуманітарного університету (довідка про впровадження №145 від 29.06.2006 р.), учням середньої загальноосвітньої школи №75 м.Києва (довідка про впровадження №170/1 від 04.09.2006 р.).
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, лінгвістичної бібліографії, списку використаних текстових джерел, списку умовних скорочень, додатків.

Список литературы

висновок

спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 в Національному
педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова
Міністерства освіти і науки України про дисертаційну роботу
Котляренко Світлани Василівни «Семантико-синтаксична
структура речень з релятивними дієсловами», подану на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за
спеціальністю 10.02.01 українська мова

На основі вивчення дисертаційної роботи Котляренко Світлани Василівни
«Семантико-синтаксична структура речень з релятивними дієсловами», відзивів офіційних опонентів доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри української мови Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка Степаненка Миколи Івановича, кандидата філологічних наук, доцента кафедри юридичного документознавства Київського національного університету внутрішніх справ
Доценко Олени Леонідівни, провідної установи кафедри фонетики і граматики слов”янських мов Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України, м.Києва та публічного
захисту дисертації на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 рада
ухваляє:

Дисертація Котляренко С.В. є завершеним самостійним науковим дослідженням, присвячене комплексному опису семантико- синтаксичної структури речень з релятивними дієсловами на матеріалі сучасної української літературної мови.

Актуальність дослідження визначається передусім потребою наукового осмислення принципів організації речень з дієслівними релятивними предикатами. Необхідність такого вивчення зумовлена тим, що породжувальна, або реченнєтвірна, здатність предикатів цього семантичного типу досі не була об’єктом спеціального дослідження в українському мовознавстві. Отже, актуальність дослідження полягає у необхідності детального аналізу структури простого речення з дієслівним предикатом релятивності як одиниці з багатоярусною організацією. До аналізу залучено три яруси: власне-семантичний, семантико-синтаксичний та формально-граматичний.
. Основу дисертаційного дослідження становить розуміння мови як системи синтагматичних, парадигматичних і епідігматичних відношень.
Аналіз структур із дієслівними предикатами показує, як здійснюється перехід від змалювання окремої ситуації до змалювання ситуацій у їх зв’язках і відношеннях, від окремої конструкції до речення-висловлення.
Структурно-семантичний опис речень із дієсловами-предикатами ЛСГ релятивності має безпосередній зв’язок з такими важливими питаннями синтаксичної теорії, як співвідношення семантичної і формальної структури речення, з’ясування загальної типології простого речення і виділення тих часткових (конкретних) структур, на варіюванні яких і ґрунтується узагальнене розуміння його структурних схем (моделей).

Наукова новизна зумовлюється тим, що вперше на матеріалі української мови здійснюється комплексний аналіз речень з дієсловами-предикатами ЛСГ відношення за структурно-семантичними показниками, визначено конструктивні властивості предикатів з загальним значенням релятивності. Новою є спроба класифікації дієслівних предикатів, яка здійснюється на логіко-семантичних засадах, а також виділення базових мінімальних схем речень з предикатами релятивної семантики. Вперше в україністиці здійснюється диференціація та класифікація основних типових значень дієслівних речень із предикатами відношення.

Теоретичне значення дослідження полягає у комплексному описі структурно-семантичних типів речень із дієсловами-предикатами ЛСГ відношення, у створенні їх структурно-семантичної типології, що дозволяє використовувати результати дослідження у вивченні структурно-семантичної організації речень з предикатами іншої семантики, а також суттєво доповнює теорію української лінгвістики новими інтерпретаціями функціонально важливого мовного матеріалу, поглиблює синтаксичну теорію в царині семантичних варіювань дієслівних предикатів у мовленнєвій діяльності. Дослідження подає матеріал для розв’язання таких кардинальних проблем синтаксису, як кваліфікація структури речення, відображення у семантичній структурі речення комунікативних умов її функціонування, визначення закономірностей лексичного наповнення семантичних складників, виявлення співвідношення між семантичною і синтаксичною структурами речення. Визначення валентнісних та інтенційних характеристик предикатів, опис їх сполучуваності на синтаксичному рівні, який здійснюється на аналізі конкретних синтаксичних структур, сприяє встановленню правил сполучуваності лексико-граматичних одиниць в українській мові.

Практична цінність дослідження полягає у тому, що одержані результати можуть бути використані у вузівській та шкільній практиці викладання курсу української мови, у проведенні спецкурсів і спецсемінарів, у розробці питань функціональної та комунікативної лінгвістики, прагмалінгвістики, культури мовлення. Дисертаційне дослідження може бути корисним при створенні нав-

чальних посібників для студентів філологічних спеціальностей, а також при укладанні тлумачних словників та словників сполучуваності.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на звітно-наукових конференціях викладачів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2004-2006 р.р.), науковій конференції „Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя викладання української мови і літератури ” (Київ, 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам’яті професора С.П.Бевзенка (Одеса, 2005 р.), міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми граматики і лексикології” (Вінниця, 2006 р.), а також на засіданнях кафедр української мови та методики.
Дисертаційна робота відповідає вимогам п.13 «Порядку присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань» ВАК України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова.- М.: Наука, 1976.-328с.
2. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка.- М.: Изд-во лит-ры на иностранном яз., 1955.-391с.
3. Адмони В.Г. Основы теории грамматики.- М.; Л.: Наука, 1964.- 105с.
4. Адмони В.Г. Типология предложения // Исследования по общей теории грамматики. - М.: Наука, 1968.- с.232-291.
5. Адмони В.Г. Структурно-смысловое ядро предложения // Члены предложения в языках различных типов. - Л.: Наука, 1972. - с.35-52.
6. Адмони В.Г. Структура и объем предложения и словосочетания в индоевропейских языках. - Л.: Наука, 1981. -296с.
7. Акимова Г.Н. К вопросу о валентности переходных глаголов в русском языке // Теория языка: Методы его исследования и преподавания. К 100 - летию со дня рождения Л.В.Щербы. - Л., 1981. - с.28-32.
8. Алисова Т.Б. Опыт семантико-грамматической классификации простых предложений // Вопр. языкознания. - 1970. - № 2. - с.91-98.
9. Алисова Т.Б. Очерки синтаксиса современного итальянского языка. - М.: Изд-во Московского университета им. М.В. Ломоносова, 1971.-293с.
10. Андерш Й.Ф. Про співвідношення інтенційної і валентної структур дієслова: На матеріалі укр.мови // Укр. мовознавство. -1980. - Вип.8 - с.62-65.
11. Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. - К.: Наук. думка, 1987. - 190с.
12. Андерш Й.Ф. Семантико-синтаксичне моделювання простого речення (на матеріалі чеської та української мов) // Зіставні дослідження української, чеської та російської мов: Зб. наук. праць. - К.: Наук. думка, 1987. - с.97-110.
13. Андерш Й.Ф. Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов’янських мовах // Слов’янське мовознавство: Доповіді Х Міжнар. з’їзду славістів, Софія, вересень 1988р. - К., 1988. - с.124-136.
14. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. - М.: Наука, 1967. - 252с.
15. Апресян Ю.Д. К построению языка для описания синтаксических свойств речи // Проблемы структурной лингвистики, 1972. - М.: Наука, 1973. - с.279-325.
16. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. - М.: Наука, 1974. - 367с.
17. Арват Н.М. Про лексичне наповнення структурних схем простого речення // Мовознавство. - 1973. - №4.- с.42-49.
18. Арват Н.Н. Компонентный анализ семантической структуры простого предложения. - Черновцы: Изд-во Чернов. ун-та, 1976. - 68с.
19. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. - К.: Вища шк., 1984.-159с.
20. Аристотель.Сочинения: в 4-х томах. Т. II. - М.: Мысль, 1978. - 685с.
21. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. - К.: Наук. думка, 1982.- 131с.
22. Арутюнова Н.Д. О номинативной и коммуникативной моделях предложения // Изв.АН СССР, СЛЯ, 1972, Т.31, вып.1. - с. 41-49.
23. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. - М.: Наука, 1976. - 383с.
24. Арутюнова Н.Д. Семантическая структура и функции субъекта // Изв. АН СССР, СЛЯ. - 1979. - Т.38, № 4. - с. 323-334.
25. Арутюнова Н.Д., Ширяев Е.Н. Русское предложение. Бытийный тип: (структура и значение). - М.: Рус.язык, 1983. - 198с.
26. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Изд-во Советская энциклопедия, 1969.
27. Бабайцева В.В. Система членов предложения в современном русском языке.-М.: Просвещение, 1988. - 158с.
28. Бабенко Л.Г., Кузнецова Э.В. Предложения, передающие ситуацию неадресованной речевой информации, в художественном тексте (на мат-ле прозы А.Платонова) // Исследования по семантике. - Уфа, 1981. - вып.7. - с.74-83.
29. Бабенко Л.Г. Лексические средства, обозначения эмоций в русском языке. Свердловск, 1989.
30. Бабенко Л.Г. Русская эмотивная лексика как функциональная система. : Автореф.дисс доктора наук. Свердловск, 1990. 22 с.
31. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Изд-во иностр.лит., 1968. - 551с.
32. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1977. - 248с.
33. Белошапкова В.А. Синтаксис простого и сложного предложения. Лекции. - М., 1978. - 52с.
34. Белошапкова В.А. Минимальные структурные схемы русского предложения // Рус.язык за рубежом. - 1978. - № 5. - с. 55-59.
35. Белошапкова В.А. Расширенные структурные схемы русского предложения // Рус.язык за рубежом. - 1979. - № 5. - с. 63-68.
36. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: Прогресс, 1974. - 447с.
37. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1977. - 204с.
38. Болдырева М.М. О сочетаемости, дистрибуции, валентности в синтаксисе // Вопр. романо-герман. филол.: Учен. зап. Моск. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза. - 1970. - Т.55. - с.77-85.
39. Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. - Л.: Просвещение, 1967.- 192с.
40. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. - Л.: Наука, 1978. - 175с.
41. Бондарко А.В. Функциональная грамматика.- Л.: Наука, 1984.- 136с.
42. Бондарко Л.В. Лингвистика и модели речевого поведения. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. - 184с.
43. Бородина М.А., Скрелин Л.М. Категория субъекта и объекта в романских языках // Категория субъекта и объекта в языках различных типов. - М.: Наука, 1982.- с.4-23.
44. Бромлей С.В. Принципы классификации глагола в современном русском языке // Вопр. языкознания - 1965. - № 5.
45. Будагов Р.А. К теории синтаксических отношений // Вопр. языкознания. - 1973. - № 1. - с.3-15.
46. Булыгина Т.В. Проблемы теории морфологических моделей. - М.: Наука, 1977. - 287с.
47. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. - М.: Высшая школа, 1978. - 439с.
48. Валимова Г.В. Функциональные типы предложений в современном русском языке. - Ростов н/Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 1967. - 331с.
49. Васильев Л.М. Семантические классы глаголов чувства, мысли и речи // Очерки по семантике русского глагола. - Уфа, 1971. - вып.43. - с.38-311.
50. Васильев Л.М. Семантические модели предложения // Исследования по семантике. - Уфа, 1976. - вып.6 - с.125-128.
51. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. - М.: Высшая школа, 1981.- 184с.
52. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. Глаголы психической деятельности, речи, звучания и поведения. - Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 1981.- 72с.
53. Васильев Л.М. Принципы семантической идентификации глагольной лексики // Семантические классы русских глаголов. - Свердловск, 1982. - с.11-14.
54. Вейнрейх И.О. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. - М., 1970. - вып.5 - с.163-249.
55. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 1991-2001. - 1440с.
56. Величко А.В., Овчинникова Л.А. К вопросу о соотношении одно-, двух-, трехместной моделей предложений на материале предложений с глаголами-сказуемыми семантических классов речи, передачи, отчуждения // Филолог. науки. - 1973. - №3.
57. Величко А.В., Туманова Ю.А., Чагина О.В. Простое предложение: Опыт семантического описания. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 119с.
58. Веренк Ж. Глагольная валентность и номинализация // Russian Linguistics. 1974. - Vol.1.- Р.37-45.
59. Выготский Л.С. Мышление и речь // Избранные психологические исследования. - М., 1956.
60. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопр. языкознания. - 1953. - № 5.- с.5-29.
61. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. - М.: Высшая школа, 1986. - 640с.
62. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українськиій літературній мові. - К.: Наук. думка, 1971. - 120с.
63. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. - К.: Наук. думка, 1983.-219с.
64. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. - К.: Наук. думка, 1987. -232с.
65. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. -К.: Наук. думка, 1988. -255с.
66. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.-К.: Наук. думка, 1992. - 222с.
67. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. - К.: Либідь, 1993. - 368с.
68. Войцехівська В.Г. Синтаксичні зв’язки дієслова // Укр. мова і літ. в школі. - 1972. - №7. - с.36-41.
69. Володченков М.П. Интенционные свойства глаголов внутреннего эмоционального состояния в современном русском языке: Автореферат дис. канд. филол. наук. - К., 1984. - 23с.
70. Вольф Е.М. Эмоциональные состояния и их представления в языке// Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М., 1989. С.55-75.
71. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. 2-е изд. М., 2002.
72. Вопросы глагольного вида: Сб. научн. трудов. - М.: Изд-во иностран. лит-ры, 1962. - 437с.
73. Гайсина Р.М. Общая характеристика лексико-семантического поля глаголов отношения //Исследования по семантике. Уфа: Башкирск. гос. ун-т, 1975. Вып. 1. С. 59-72.
74. Гайсина Р.М. Значение и синтагматика глаголов: На материале глаголов отношения. Уфа, 1980. 79 с.
75. Гайсина Р.М. Лексикосемантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов, 1981. 195 с.
76. Гайсина Р.М. К семантической типологии глаголов русского языка // Семантические классы русских глаголов. Свердловск, 1982. С.1521.
77. Гайсина Р.М. Категория отношения в языке: аспекты рассмотрения // Исследования по семантике: емантика языка и речи. Уфа, 1991. Вып. 16. С. 6-14.
78. Гайсина Р.М. Семантическая категория отношения //Исследования по семантике: Семантические категории в русском языке. Уфа: Изд-во Башкирск. ун-та, 1996. С.6-8.
79. Гак В.Г. Проблемы лексико-грамматической организации предложения: Автореферат дис. докт. филол. наук. - М., 1968. - 55с.
80. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики: (Семантическая интерпретация "глубинных" и "поверхностных" структур) // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. - М.: Наука, 1969.- с.77-85.
81. Гак В.Г. К проблеме семантической синтагматики // Проблемы структурной лингвистики, 1971. - М.: Наука, 1972. - с.367-395.
82. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Морфология. - М.: Высшая школа, 1986. - 312с.
83. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1986.- 220с.
84. Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского глагола. - М.: Наука, 1982. - 155с.
85. Гогулина Н.А. Лексико-семантическая группа глаголов межличностных отношений (на материале русского литературного языка XIX-XX вв.) // Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1986. 16 с.
86. Голубева Е.Л. О семантических особенностях глаголов звучания // Сб. научн. трудов Томского ун-та. - Томск, 1967. - вып.229.
87. Горелов И.Н. Вопросы теории речевой деятельности: Психолингвистические основы искусств. интеллекта. - Таллин, 1987. - 190с.
88. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. - К.: Наук. думка, 1991.- 192с.
89. Грубор Д. (Из книги "Видовые значения") // Вопр. глагольного вида. - М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1962.- с.68-77.
90. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984.
91. Гумовская В.В. Семантико-синтаксическая структура предложений с глаголами мысли в современном украинском языке: Автореферат дис. канд. филол. наук. - К., 1989.- 22с.
92. Данеш Ф., Гаузенблас К. К семантике основных синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков. - М.: Наука, 1974. - с.90-97.
93. Даниленко А. Дієслово як комунікативний центр у синтаксичній будові української мови: Проблема типологічного конструкта // Зб. Харківс. історико-філолог. товариства. - Харків, 1993.- с.131-138.
94. Демьянков В.З. Предикаты и концепция семантической интерпретации // Изв. АН СССР, СЛЯ. - Т.39. - №4. - 1980.- с.336-343.
95. Долгов Ю.С. Тип валентности как грамматическая категория в русском языке // Рус. языкознание. - 1990. - Вып.21. - с.44-49.
96. Дорофеева Т.М. Обязательная синтаксическая сочетаемость глагола в современном русском языке: Автореферат дис. канд. филол. наук. - М., 1974. - 17с.
97. Дубровская Л.А. К вопросу взаимодействия лексико-грамматических свойств глагола и структурно-синтаксической организации предложения // Семантические классы русских глаголов. - Свердловск, 1982.- с.71-76.
98. Есперсен О. Философия грамматики. - М.: Изд-во иностр. лит., 1958.- 404с.
99. Жинкин Н.И. Язык речь творчество: Исследования по семиотике, психолингвистике, поэтике. - М., 1998. - 368с.
100. Жовтобрюх М.А. Синтаксична будова української мови. - К.: Наук. думка, 1968.
101. Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. - К.: НМК ВО, 1990. - 132с.
102. Загнітко А.П. Система і структура граматичних категорій дієслова. - К.: НМК ВО, 1990.- 51с.
103. Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. - К.: НМК ВО, 1990. - 64с.
104. Загнітко А.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова // Мовознавство. - 1994. - №2-3. - с.48-56.
105. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. - Донецьк: Дон ДУ, 1996.- 437с.
106. Зандау Г., Зоммерфельдт К.-Е. Семантические условия факультативности реализации валентности // Иностр. яз. в школе. - 1978. - №2. - с.21-27.
107. Засорина Л.Н., Берков В.П. Понятие валетности в языке // Вестник Ленингр. ун-та. Серия истории яз. и лит. - 1961. - Вып.2. - №8. - с.133-141.
108. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 1976. - 307с.
109. Змудяк Г.А. Роль логико-семантической валентности в организации структуры предложения (на материале группы глаголов независимого направленного движения): Автореферат дис. канд. филол. наук. - Минск, 1980.- 21с.
110. Золотова Г.А. О структуре простого предложения // Вопр. языкознания. - 1967. - №6. - с.90-101.
111. Золотова Г.А. О регулярных реализациях моделей предложения // Вопр. языкознания. - 1969. - №1. - с.67-78.
112. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. - М.: Наука, 1973. - 351с.
113. Золотова Г.А. К дискуссии о соотношении синтаксиса и семантики // Вопр. романо-германской филологии: Синтаксическая семантика. - М., 1977. - вып.112. - с.61-69.
114. Золотова Г.А. К типологии простого предложения // Вопр. языкознания. 1978. - №3. - с.49-61.
115. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. - М.: Наука, 1982. - 368с.
116. Зоммерфельдт К.-Е. К классификации лексических единиц с учетом их валентности // Иностр. яз. в школе. - 1979. - №2. - с.9-12.
117. Іваницька Н.Л. Синтаксична структура простого речення // Укр. мова і літ. в школі. - 1971. - №1. - с.27-36.
118. Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. - К.: Вища школа, 1986.- 167с.
119. Иваницкая Н.Л. Формально-грамматическая и семантико-синтаксическая структура простого предложения: (на материале двусоставных предложений современного украинского литературного языка): Автореферат дис. докт. филол. наук. - К., 1986. - 46с.
120. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення: Складні випадки аналізу. - К., 1989. - 63с.
121. Иванова Л.П. Структурно-функциональный анализ простого предложения. - К.: Вища школа, 1991. - 168с.
122. Ионицэ М.П., Потапова М.Д. Проблемы логико-синтаксической организации предложения. - Кишинев: Штиинца, 1982. - 136с.
123. Кадомцева Л.О. Українська мова. Синтаксис простого речення. - К.: Вища школа, 1985. -127с.
124. Кадомцева Л.О. Граматичні основи класифікації простих речень // Укр. мовознавство: Респ. міжв. наук. зб. - К., 1988. - вип.15. - с.69-75.
125. Калинин И.А. Морфология глагола. - Горький, 1957. -118с.
126. Караулов Ю.Н. Ассоциативная грамматика русского языка. М., 1993.
127. Касимова Г.К. Глаголы со значением информации и субъектные связи их предикативных форм // Слово и грамматические законы языка. Глагол.- М.: Наука, 1989.- с.211-247.
128. Категория посессивности в славянских и балканских языках. М., 1989. 165 с.
129. Кацнельсон С.Д. О грамматической категории // Вестник Ленингр. ун-та.- Л., 1948. - с.132-133.
130. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. - Л.: Наука, 1972. - 216с.
131. Кацнельсон С.Д. Категория субъекта и объекта в языках различных типов. - Л.: Наука, 1982.- 189с.
132. Кацнельсон С.Д. К понятию типов валентности // Вопр. языкознания. - 1987. - №3. - с.20-32.
133. Качала Я. Субстанциальные и несубстанциальные характеристики глагола // Грамматическое описание славянских языков. - М.: Наука, 1974. - с.38-47.
134. Кибардина С.М. Основы теории валентности. - Вологда, 1979. - 54с.
135. Кибардина С.М. Категория субъекта и объекта и теория валентности // Категория субъекта и объекта в языках различных типов. - М.: Наука, 1982. -23-45.
136. Кильдибекова Т.А. Глаголы действия в современном русском языке: Опыт функционально-семантического анализа. - Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1985.- 160с.
137. Классы слов и их взаимодействие. - Свердловск: УрГУ, 1979. - 120с.
138. Кодухов В.И. Лексико-семантические группы слов. Лекция. - Л., 1955. - 28с.
139. Кожевникова Л.А. Глагольная валентность и контекст // Лингвистика текста. - Куйбышев: Изд-во Куйбышев. ун-та, 1976. - с.59-67.
140. Козинцева Н.А. Конструкции с глаголами речи, мысли, чувственного восприятия, эмоционального отношения и оценки // Семантика и синтаксис конструкций с предикатными актантами. - Л., 1981. - с.89-103.
141. Кокорина С.И. О реализации структурной схемы предложения // Вопр. языкознания. - 1975. - №3. - с.43-53.
142. Кокорина С.И. О семантическом субъек