ПРЕФІКСАЛЬНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ ДІЄСЛІВ РУХУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

ЛАХНО Наталія Валентинівна

УДК 811.161.2’373 [611−612]

ПРЕФІКСАЛЬНА СПОЛУЧУВАНІСТЬ ДІЄСЛІВ
РУХУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
10.02.01 - українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук
Світлана Олегівна Соколова

Київ - 2006

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

6

ВСТУП

7

РОЗДІЛ І. СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА БЕЗПРЕФІКСНИХ ДР НА ТЛІ ЇХНЬОЇ СПОЛУЧУВАНОСТІ

14

1.1. Загальна характеристика ДР як ЛСГ

14

1.2. Парні ДР та їхня типова семантична структура

26

1.2.1. Дієслова односпрямованого самостійного руху суб’єкта

26

1.2.2. Дієслова різноспрямованого самостійного руху суб’єкта

41

1.2.3. Дієслова односпрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта

49

1.2.4. Дієслова різноспрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта

59

1.3. Лексико-семантичне варіювання непарних ДР

64

1.3.1. Непарні ДР, співвідносні з парними

64

1.3.2. Дієслова на позначення руху суб’єкта, індиферентні до ознаки спрямованості

76

1.3.3. Непарні ДР, характеризовані за ознаками, не притаманними парним ДР

79

Висновки до розділу І

86

РОЗДІЛ ІІ. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРЕФІКСАЛЬНОЇ СПОЛУЧУВАНОСТІ ПАРНИХ ДР

89

2.1. Синхронні мотиваційні відношення в дослідженні словотвірної структури ДР

89

2.2. Префіксальна сполучуваність мотиваторів, співвідносних із основними (первинними) значеннями ДР

94

2.2.1. Основні ЛСВ дієслів односпрямованого самостійного руху суб’єкта

94

2.2.2. Основні ЛСВ дієслів односпрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта

107

2.2.3. Основні ЛСВ дієслів різноспрямованого самостійного руху суб’єкта

115

2.2.4. Основні ЛСВ дієслів різноспрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта

122

2.3. Префіксальна сполучуваність мотиваторів, співвідносних із вторинними значеннями ДР

127

2.3.1. Вторинні ЛСВ дієслів односпрямованого самостійного руху суб’єкта

127

2.3.2. Вторинні ЛСВ дієслів односпрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта

141

2.3.3. Вторинні ЛСВ дієслів різноспрямованого самостійного руху суб’єкта

148

2.3.4. Вторинні ЛСВ дієслів різноспрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта

153

2.4. Префіксальна сполучуваність мотиваторів, співвідносних із периферійними ЛСВ з модифікованою, але не погашеною архісемою руху

156

2.4.1. Периферійні ЛСВ дієслів односпрямованого самостійного руху суб’єкта з модифікованою, але не погашеною архісемою руху

156

2.4.2. Периферійні ЛСВ дієслів односпрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта з модифікованою, але не погашеною архісемою руху

164

2.4.3. Периферійні ЛСВ дієслів різноспрямованого самостійного руху з модифікованою, але не погашеною архісемою руху

167

2.4.4. Периферійні ЛСВ дієслів різноспрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта з модифікованою, але не погашеною архісемою руху

167

2.5. Префіксальна сполучуваність мотиваторів, співвідносних із периферійними ЛСВ на позначення не-руху, похідних від ДР

169

2.5.1. Периферійні ЛСВ дієслів односпрямованого самостійного руху суб’єкта на позначення не-руху

169

2.5.2. Периферійні ЛСВ дієслів односпрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта на позначення не-руху

172

2.5.3. Периферійні ЛСВ дієслів різноспрямованого самостійного руху на позначення не-руху

175

2.5.4. Периферійні ЛСВ дієслів різноспрямованого сумісного руху суб’єкта та об’єкта на позначення не-руху

178

Висновки до розділу ІІ

180

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРЕФІКСАЛЬНОЇ СПОЛУЧУВАНОСТІ НЕПАРНИХ ДР

182

3.1. Префіксальна сполучуваність основ, що відповідають основним (первинним) значенням непарних ДР

182

3.1.1. Непарні ДР, що за своєю семантикою тяжіють до парних ДР

182

3.1.2. Непарні ДР зі значенням руху суб’єкта, індиферентного до ознаки спрямованості

191

3.1.3. Непарні ДР, характеризовані за ознаками, не притаманними парним ДР

194

3.2. Префіксальна сполучуваність вторинних значень непарних ДР

198

3.2.1. Вторинні ЛСВ, що за своєю семантикою тяжіють до парних ДР

198

3.2.2. Вторинні ЛСВ дієслів на позначення руху суб’єкта, індиферентних до ознаки спрямованості

206

3.2.3. Вторинні ЛСВ дієслів на позначення руху, характеризованого за ознаками, не притаманними парним ДР

209

3.3. Префіксальна сполучуваність периферійних ЛСВ з модифікованою, але не погашеною архісемою руху

215

3.3.1. Периферійні ЛСВ дієслів, що тяжіють до парних ДР

215

3.3.2. Периферійні ЛСВ дієслів на позначення руху суб’єкта, індиферентних до ознаки спрямованості

218

3.3.3. Периферійні ЛСВ непарних ДР, характеризовані за ознаками, не притаманними парним ДР

218

3.4. Префіксальна сполучуваність периферійних ЛСВ на позначення не-руху, похідних від непарних ДР

219

3.4.1. Периферійні ЛСВ дієслів на позначення не-руху, що тяжіють до парних ДР, на позначення не-руху

219

3.4.2. Периферійні ЛСВ дієслів на позначення руху суб’єкта, індиферентних до ознаки спрямованості, зі значенням не-руху

222

3.4.3. Периферійні ЛСВ непарних ДР, характеризованих за ознаками, не притаманними парним ДР, на позначення не-руху

223

Висновки до розділу ІІІ

224

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

226

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

233

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

257

ДОДАТОК А

265

ДОДАТОК Б

268

ДОДАТОК В

304

ВСТУП
Актуальним для сучасної лінгвістики є функціональний підхід до вивчення мовних одиниць, що передбачає передусім поглиблене комплексне дослідження їхньої різнорівневої природи, тобто врахування семантичних, граматичних та функціональних особливостей. Теоретичні засади такого підходу закладені та розвинуті О.В. Бондарком [23], З.О. Валюх [28], Л.Г. Венедіною [29], І.Р. Вихованцем [38, 39, 41], Т.М. Возним [43], В.Г. Гаком [48], К.Г. Городенською [57, 61], А.П. Загнітком [70], Г.О. Золотовою [75], С.Д. Кацнельсоном [81], М.В. Мірченком [123], В.П. Олексенком [134], В.С. Храковським [206], Н.Ю. Шведовою [218], М.О. Шелякіним [219] та ін. У сучасному українському мовознавстві функціональна граматика набула статусу категорійної; у ній виділяють три граматичні підсистеми - категорійний синтаксис, категорійну морфологію та категорійний словотвір [39].
Категорійний словотвір привертає увагу вчених як найменш вивчена граматична підсистема. Вагомим внеском у розв’язання концептуальних питань української дериватології стали праці, присвячені визначенню та дослідженню механізму формування словотвірних категорій іменника [28; 58; 134], прикметника [40; 65], дієслова [186] та ін. Розглянуто проблеми валентності морфем [15; 60; 79; 84, 85; 160, 195, 227 та ін.]. Під час комплексного вивчення міжрівневих особливостей відприкметникового словотвору [65 ], віддієслівного іменникового словотвору [89], префіксального словотвору дієслів [186] досліджено словотвірні можливості різних частин мови та окреслено їхні словотвірні парадигми. Однак дотепер залишаються недостатньо вивченими семантико-словотвірні відношення між багатозначними мотиваторами та співвідносними дериватами, хоча в опрацюванні цього питання в лінгвоукраїністиці вже є певні здобутки [186; 89]. Дериватологічні дослідження російських учених мають аналогічне спрямування [11; 24; 64; 68; 101; 149; 150; 205; 220; 79 та ін.].
Теоретичні питання сучасної дериватології досі розглядали переважно на матеріалі суфіксального словотвору іменних частин мови. Широкий спектр проблем префіксального дієслівного словотвору порушено здебільшого в наукових розвідках російських дослідників: В.В. Вараксіна [31], Б.М. Головіна [55], О.М. Тихонова [195], І.І. Щоболевої [224]. В україністиці цим питанням присвячені праці В.С. Ільїна [77], В.М. Русанівського [177, с. 251-284], в яких описано українські префікси, та єдине комплексне дослідження мотиваційних відношень у сфері префіксального внутрішньодієслівного словотвору − монографія С.О. Соколової [186]. Дослідниця розглянула особливості префіксації парних дієслів руху (ДР), що є об’єктом нашого дослідження, під час розв’язання проблеми послідовного лексикографічного відображення словотвірних значень і семантичної структури твірного слова. Отже, комплексний підхід до вивчення особливостей префіксальної валентності дієслів лексико-семантичного поля (ЛСП) дієслів руху-переміщення вже був частково реалізований: опрацьовано особливості префіксальної сполучуваності ядерних та основних типів вторинних значень парних ДР, систематизованих за суб’єктом. У нашому дослідженні є повний опис особливостей префіксальної сполучуваності ДР як парних, так і непарних, на рівні лексико-семантичних варіантів (ЛСВ) з урахуванням усіх можливих модифікацій семантичних компонентів, що відбуваються з розвитком семантичної структури цих дієслів.
Донині в синхронному аспекті ґрунтовно не проаналізовано семантико-словотвірні відношення між усіма багатозначними мотиваторами однієї лексико-семантичної групи (ЛСГ) та їхніми мотиватами. Докладне вивчення цих відношень можливо лише за умови розгляду лексичних одиниць як елементів складної ієрархічної системи (ЛСП) та врахування багатозначності дієслова. Дослідження семантичної структури похідних дієслів дає змогу звернути увагу на те, що різні ЛСВ похідного можуть співвідноситися з різними ЛСВ твірного дієслова. Кожен префікс також має свою чітко визначену лексико-семантичну парадигму.
ЛСВ дієслів та морфемно-семантичні варіанти (МСВ) префіксів мають різні мотиваційні можливості. Зокрема, основні ЛСВ, за якими визначається місце дієслова в структурі ЛСП, та ЛСВ одного дієслова мають різні набори співвідносних похідних, що відрізняються як кількісно, так і якісно. МСВ префікса реалізують свої сполучувальні можливості також лише з певним типом основ-мотиваторів.
Вивчення процесів словотвірної мотивації на матеріалі слів однієї ЛСГ дає змогу виділити семантичні чинники, які впливають на дериваційні можливості цих мовних елементів системно, оскільки дієслова однієї ЛСГ мають певні закономірності семантичного розвитку, а ЛСВ багатозначного дієслова нерідко різняться найменшими відтінками значень. Такій підхід передбачає ґрунтовне дослідження семантики основи-мотиватора, що має вирішальне значення для з’ясування умов поєднання основи й префікса, та, відповідно, реалізації майже всіх значень одного префікса з певними типами основ-мотиваторів, що є формально тотожними одиницями, а також встановлення причин словотвірної пасивності деяких основ-мотиваторів, як таких, що мають закономірний характер, або таких, що можна пояснити лише екстралінгвальними факторами. ЛСГ ДР займає ядерну позицію в дієслівній лексиці. Дієслова цієї групи мають розгалужену систему полісемії як мотиваторів, так і мотиватів, а дієслова різних підгруп − подібну семантичну структуру. Отже, в українській лінгвістиці не реалізовано дослідження словотвірної мотивації з урахуванням семантики мотиватора, мотивата, префікса та місця мотиватора в структурі ЛСГ ДР, що зумовлює актуальність дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з планом науково-дослідної роботи Інституту української мови НАН України та виконане в межах планової теми відділу граматики та фонетики української мови Структура граматичних категорій української мови” НДР № 0105U001028.
Мета роботи полягає в комплексному вивченні мотиваційних відношень ДР та їхніх префіксальних дериватів на лексичному, словотвірному та граматичному рівнях. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
· схарактеризувати ЛСГ непохідних ДР із застосуванням польового підходу, визначивши ядро і периферію відповідного ЛСП;
· установити семантичні типи основ-мотиваторів, їхній семний склад та особливості лексичної сполучуваності базових ДР в основних та неосновних значеннях;
· з’ясувати закономірності розвитку семантичної структури дієслів-мотиваторів;
· визначити типи багатозначності та семантичні компоненти, релевантні для диференціації ЛСВ;
· установити набір МСВ питомих українських дієслівних префіксів, що входять до словотвірної структури досліджуваних мотиватів, та скласти їхній реєстр.
· з’ясувати закономірності префіксальної валентності ДР на рівні ЛСВ;
· визначити ієрархію семантичних чинників, що впливають на реалізацію дериваційних можливостей дієслова;
· порівняти особливості словотвірного потенціалу парних та непарних ДР.
Об’єкт дослідження - багатозначні безпрефіксні ДР та їхні префіксальні деривати.
Предмет дослідження - закономірності префіксальної сполучуваності ДР залежно від їхньої семантичної структури.
Матеріалом дослідження слугували безпрефіксні парні й непарні ДР та їхні мотиватори, які отримано методом суцільного добору зі Словника української мови” в 11-ти томах. Проаналізовано 78 лексем, що функціонують у 2686 ЛСВ, з-поміж них 709 ЛСВ безпрефіксних дієслів та 1977 ЛСВ мотиватів. До аналізу залучено всі парні ДР, а також частину непарних (переважно багатозначні лексеми або однозначні, що є найяскравішими синонімами до парних ДР): блудити, блукати, буксирувати, вештатися, волокти, волочити, гасати, гецати, гуляти, дибати, катати, ковзати, колесити, коливати, колисати, колихати, крокувати, кружити, кружляти, кульгати, лавірувати, мандрувати, маневрувати, марширувати, метушитися, мчати, перти, пиряти, плазувати, планерувати, плигати, прямувати, пурхати, ринути, рискати, рухати, скакати, сновигати, совати, стрибати, таскати, чалапати, чалапкати, чапати, чвалати І, чвалати ІІ, чимчикувати, шастати, шкандибати, шугати. Інший матеріал розглядаємо вибірково для зіставлення з основним. У роботі розглянуті також дієслова літати та кульгати, перші значення яких позначають не рух, а здатність до здійснення руху. Подібне значення є також у семантичній структурі інших дієслів ЛСП руху, але воно не є основним, тому подано у словнику переважно під другим номером. Отже, ми маємо справу не з відмінністю у значеннях між вказаними дієсловами і дієсловами ЛСП руху, а з непослідовністю витлумачення словникового матеріалу. Ілюстративний матеріал дібрано з Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України та творів української художньої літератури.
Тлумачення та нумерацію значень дієслів наведено за СУМом (див. Додаток А). Оскільки завдання нашої роботи передбачає дослідження не лише основних значень дієслів, а й їхніх відтінків, ми використали методику індексації відтінків значень літерами української абетки, яку запровадила під час укладання фрагмента словника префіксальної валентності С.О. Соколова [2004, с. 389−524].
Методи дослідження. Основним методом, використаним у дисертації, є описовий із прийомами внутрішньої та зовнішньої (лексичний, словотвірний, морфологічний, синтаксичний рівні) інтерпретації, серед яких провідним є опозиційний аналіз, за допомогою якого проаналізовано пари основний ЛСВ безпрефіксного дієслова - вторинний ЛСВ”, мотиватор - мотиват” та синонімічні ЛСВ. Для дослідження семантичної структури досліджуваних одиниць та їхніх валентних зв’язків використано структурні методи: компонентний аналіз (для порівняння семантичної структури мотиватора й мотивата) та дистрибутивний аналіз (для визначення валентної рамки мотиваторів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний аналіз особливостей префіксальної сполучуваності дієслів лексико-семантичної групи руху-переміщення на рівні ЛСВ з урахуванням усіх можливих модифікацій семантичних компонентів, що відбуваються з розвитком семантичної структури дієслова. Уперше об’єктом комплексного дослідження стали непарні ДР. На українському матеріалі послідовно застосовано методику аналізу ЛСГ дієслів як польової структури, елементи якої перетинаються з елементами інших мікроструктур (ЛСГ), та описано префіксальну сполучуваність багатозначного дієслова. Для мотиваторів виокремлено та схарактеризовано моделі регулярної багатозначності. Визначено особливості словотвірного потенціалу парних та непарних ДР, встановлено ієрархію семантичних чинників, що впливають на реалізацію дериваційних можливостей дієслова.
Теоретичне значення роботи полягає у її внеску в розвиток теорії словотвірної мотивації; зокрема у встановленні зв’язку між семантичною структурою дієслова як конституента ЛСП та мотиваційним потенціалом цього дієслова; у визначенні умов словотвірного синтезу дієслів однієї ЛСГ, що сприятиме розв’язанню теоретичних питань дериватології та лексикології.
Практичне значення. Результати дослідження можна використати для викладання курсів сучасної української мови у вищій школі, зокрема теоретичних курсів, спецкурсів, спецсемінарів; для написання підручників та навчальних посібників з дериватології, дипломних і магістерських робіт. Матеріали дослідження також прислужаться для укладання тлумачних, словотвірних та спеціальних словників української мови, зокрема словника префіксальної сполучуваності дієслів, а також під час викладання української мови як нерідної.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію та її окремі розділи обговорено на засіданнях відділу граматики та фонетики Інституту української мови НАН України; результати дослідження викладено в доповідях на конференціях Проблеми словотвірної дериватології” (29-30 вересня 1999 р. в м. Дніпропетровську), Українська термінологія і сучасність” (13-15 вересня 2005 р. в м. Києві), Проблеми типології граматичних одиниць” (9-10 листопада 2005 р. в м. Рівному), VI Міжнародні славістичні читання, присвячені пам’яті академіка Л.А.Булаховського” (26 травня 2006 р. в м. Києві).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у чотирьох публікаціях, три з яких надруковано у збірниках наукових праць і одна - у науковому журналі.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку джерел, використаної літератури (239 позицій) та трьох Додатків (Додаток А. Реєстр значень префіксів”; Додаток Б. Семантична структура та префіксальна сполучуваність парних та непарних ДР”; Додаток В. Семантична структура префіксальних дієслів у зв’язку з їхньою мотивованістю”). Основний текст дисертації викладено на 216 с. Повний обсяг дисертації - 336 с. Дисертацію ілюстровано 15 таблицями та 1 рисунком.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дериваційні потенції основи-мотиватора та семантика її актантів є визначальними для акту словотворення, тому встановленню закономірностей позитивного сполучення основи та префікса повинно передувати ґрунтовне дослідження їхньої семантичної структури та особливостей зовнішньої валентності. Семантичну структуру багатозначних дієслів утворює сукупність ЛСВ, що є формально тотожними, але семантично відмінними одиницями, унаслідок чого вони мають різні словотвірні можливості. Певні семантичні ознаки основ-мотиваторів не мають формального вираження, є прихованими”, але зумовлюють наявність мотиватів. Попарне зіставлення (опозиційний аналіз) основного ЛСВ із вторинними ЛСВ дає змогу найточніше виявити їхні імпліцитні семантико-граматичні ознаки, що і визначають здатність продукувати похідні.
Особливості семантичного складу основних ЛСВ залежать від місця, яке вони займають у складній ієрархічній системі ЛСП. В основі ієрархії компонентів ЛСП лежить ступінь вираження ідеї руху. Значення власне руху домінує в дієслів, що утворюють ядро ЛСП. Вони мають найскладнішу семантичну структуру, а їхні ЛСВ - найоб’ємніший семантичний склад. Неядерні дієслова відображають особливості перебігу руху: напрямок, спосіб здійснення і т. ін., їм властивий простіший семантичний склад, їхні основні значення нерідко входять до синонімічних рядів із вторинними ЛСВ парних дієслів. Дієслова одного ЛСП мають певні закономірності розвитку значеннєвої структури, що проходять такі основні етапи: вираження ідеї власне руху ® акцентуація на особливостях перебігу руху ® акцентуація на суб’єкті (об’єкті переміщення) ® ЛСВ, що мають перехідний характер → перехід ЛСВ у інші ЛСП. ЛСВ різних досліджуваних груп формують спільні моделі багатозначності та синонімічні ряди. Збігаються переважно основні значення (з різницею, що ЛСВ позначають різне спрямування руху) та їхні відтінки, що різняться способом пересування, інколи − вторинні ЛСВ з модифікованим суб’єктом руху на позначення пересування транспорту. У незначній кількості наявні спільні для ЛСВ дієслів односпрямованого та різноспрямованого руху значення з модифікованою архісемою. Особливості розвитку дієслівних лексем визначає передусім сема напрямок руху”. Отже, типи багатозначності є більшою мірою специфікованими за групами дієслів, що вказують на різне спрямування руху.
Диференційними семами, що є маркерами ЛСВ, виступають як актуалізовані семи, які входять до семантичного складу основного значення, так і нові, що виникли внаслідок розвитку семантичної структури дієслова. Актуалізовані семи ЛСВ співвідносні з відповідними актантами. Отже, семний склад досліджуваних дієслів може як визначати, так і обмежувати лексичну сполучуваність із деякими групами імен. Головним чинником, що визначає зовнішню валентність досліджуваних ЛСВ, є сема напрямок руху”.
Словотвірні можливості полісемантичних дієслів також найповніше виявляються лише за умови розгляду їх не щодо лексеми в цілому, а на рівні окремих ЛСВ. Існує залежність між прихованими семантико-граматичними ознаками, що впливають на здатність дієслів мотивувати похідні, та місцем того чи того дієслова у складній ієрархічній структурі ЛСП руху. Мотиваційна активність дієслів залежить від ступеня вираження власне ідеї руху, саме тому ЛСВ парних ДР, які утворюють ядро ЛСП руху, співвідносні з найбільшою кількістю похідних. Друге місце за кількістю дериватів займають ЛСВ, що семантично тяжіють до парних ДР. Префіксальна сполучуваність основних ЛСВ на позначення руху, не властивого парним ЛСВ, значно знижена. Найактивніше мотивують похідні ЛСВ на позначення нерозчленованого руху, що співвідносні як із дериватами на позначення односпрямованого, так і різноспрямованого руху, а найінертнішими є непарні ДР на позначення руху вгору-вниз та різноспрямованого руху суб’єкта, що рухається до певної кінцевої точки. Отже, з віддаленням від ядра ЛСП руху дієслова набувають дериваційної пасивності.
У досліджуваних дериватів відзначено різний ступінь збереження семантики мотиватора. Префіксація не змінює основне значення руху за умови актуалізації компонента, що характеризує обставини руху. Його актуальність у сполученні з реалізацією однопланового компонента префікса спричиняє семантичні модифікаційні зміни, за яких рух, а також суб’єкт та об’єкт цього руху не зазнають якісних змін. Префікс погашає значення руху, якщо він додає до семантики дієслова значення результату руху. У деяких випадках поява форманта блокує диференційну сему напряму руху у ЛСВ на позначення різноспрямованого руху. Такі дієслова позначають односпрямований рух і відрізняються від дієслів односпрямованого руху лише значенням один раз”, декілька разів”. Префікс також може виступати активізатором компонента спрямованість на об’єкт” у похідних, які мотивують дієслова самостійного пересування суб’єкта, у тому випадку, якщо в семантичному потенціалі мотиватора на позначення самостійного пересування суб’єкта є такий компонент.
Словотвірний акт - це не процес поєднання певної основи-мотиватора з певним префіксом, а здатність до позитивного сполучення, в першу чергу, актуалізованих (актуалізованої) сем ЛСВ дієслова з певним МСВ префікса.
Основні ЛСВ усіх досліджених дієслів продукують найбільшу кількість мотиватів, поєднуючись з основними просторовими значеннями префіксів. Кількість дериватів від неосновних значень переважно є не більшою, ніж в основних значеннях. Форманти, що входять до семантичного складу мотиватів від вторинних значень, насамперед, підтримують семантику модифікованих сем.
За результатами дослідження, чинниками, що обмежують словотвірні потенції ЛСВ (крім основного) є такі: 1. Найбільше блокує та видозмінює префіксальну сполучуваність ЛСВ парних та непарних дієслів модифікація архісеми.
2. Значно обмежена кількість похідних від парних ЛСВ із конкретизованою (у дієслів на позначення односпрямованого руху) або зміненою семою (різноспрямований рух → багаторазовий односпрямований) напрямок руху”. У мотиватах від ЛСВ дієслів односпрямованого руху з конкретизованою семою напряму руху префікси здебільшого дублюють значення семи напрямок” мотиватора, вказуючи на особливості пересування суб’єкта в цьому напрямі або результативність. По-різному впливає конкретизація та зміна напряму руху на словотвірні можливості ЛСВ непарних ДР через специфічне спрямування руху, який передають основні ЛСВ цих дієслів. Причини дериваційної інертності основ з конкретизованою семою руху, співвідносних із ЛСВ парних та непарних дієслів, пов’язані зі складністю траєкторії руху, по якій пересувається суб’єкт, а в непарних дієслів − також з особливостями самого суб’єкта. Мотиваційна активність ЛСВ непарних ДР зі зміненою семою напрямку: різноспрямований рух → одноразовий односпрямований рух завжди значно скорочена.
3. Істотно обмежує префіксальну сполучуваність вторинних ЛСВ парних ДР зміна середовища пересування та наявність у семантичному складі ЛСВ семи каузація руху”, особливо в тому випадку, якщо паралельно актуалізується сема мета руху”. Актуалізація семи каузація руху” у вторинних ЛСВ, що за своєю семантикою тяжіють до дієслів різноспрямованого самостійного руху суб’єкта на позначення руху суб’єкта, навпаки, не впливає на словотвірні потенції ЛСВ.
4. Скорочує дериваційну активність і зміна семи об’єкт руху”, що в парних ЛСВ сумісного пересування суб’єкта та об’єкта проходить паралельно зі зміною інших сем. Саме вони й визначають префіксальну активність базових ЛСВ. Конкретизація семи об’єкт руху” в ЛСВ непарних дієслів, що тяжіють за значенням до дієслів сумісного різноспрямованого руху суб’єкта і об’єкта, та ЛСВ на позначення руху вперед-назад спричиняє якісні зміни в префіксальній сполучуваності ЛСВ.
5. По-різному впливає на словотвірні можливості актуалізація семи інтенсивність руху”: вона як активізує, так і обмежує префіксальну сполучуваність ЛСВ парних та непарних дієслів. Мотиваційна активність переважно вище в ЛСВ, що позначають інтенсивне пересування або рух нормальної інтенсивності.
6. Досить високою, але меншою, ніж у дієслів самостійного пересування суб’єкта, є префіксальна сполучуваність ЛСВ сумісного пересування суб’єкта та об’єкта з погашеною семою об’єкт”. ЛСВ непарних дієслів, що за своєю семантикою тяжіють до парних дієслів сумісного пересування суб’єкта та об’єкта, навпаки, є словотвірно пасивними.
7. По-різному впливає на дериваційну активність ЛСВ парних ДР зміна семи суб’єкт руху”. Основи-мотиватори переважно набувають префіксальної сполучуваності, притаманної мотиваторам, для яких цей суб’єкт дії є основним. Розширення префіксальної сполучуваності деяких ЛСВ пов’язане з тим, що досліджувані ЛСВ позначають рух таких суб’єктів, які мають більше можливостей до пересування, їхні словотвірні потенції наближені до словотвірних потенцій тих дієслів, для яких вказаний спосіб пересування є основним (передається основним значенням). Мотиваційна активність вторинних значень непарних ДР зі зміненою семою суб’єкт”, що за своєю семантикою тяжіють до парних, обмежена більшою мірою. Високою є префіксальна сполучуваність ЛСВ на позначення руху транспорту та людей, що в ньому пересуваються.
8. Найменшою мірою впливає на властивості до префіксальної сполучуваності як парних, так і непарних ЛСВ модифікація семи спосіб здійснення руху”. Словотвірні можливості залежать від ступеня зміни цієї семи.
9. Значні відмінності в дериваційній активності непарних ЛСВ, що тяжіють за значенням до парних дієслів односпрямованого руху суб’єкта, пов’язані зі змінами, що відбуваються виключно в їхній семантичній структурі, а саме: з появою семи пересування” та об’єкт” префіксальна сполучуваність є значно більшою порівняно з основами, співвідносними з первинними ЛСВ. Семантичну неузгодженість мотиватора та префікса можна також пояснити екстралінгвальними факторами.
Словотвірні потенції мотиваторів залежать не лише від якості, а й від кількості модифікацій у семантичній структурі ЛСВ: за умови кількох паралельних змін у ЛСВ його здатність до словотвірної мотивації значно обмежена. У цьому випадку вторинні ЛСВ можуть поєднуватись із вторинними значеннями префіксів, що не властиво основним ЛСВ.
Префіксальна сполучуваність парних та непарних дієслів має більшою мірою кількісні, аніж якісні відмінності. Кількість похідних від непарних дієслів менша через менше виявлення синонімії префіксів та більшу специфікацію префіксів за основами-мотиваторами. Непарні дієслова виявляють дериваційні можливості в поєднанні лише з тими формантами, що найчастіше входять до складу ЛСВ парних ДР. Оскільки розвиток семантичної структури парних та непарних дієслів є подібним, на здатність ЛСВ непарних дієслів мотивувати похідні впливають ті самі чинники і майже тією самою мірою, як і у відповідних групах парних ДР, хоча в кожній групі зафіксовані й власні закономірності.
В основі парадигматичних зв’язків у межах похідних із певними префіксом від мотиваторів однієї групи, лежать актуалізовані семантичні компоненти основи, що відповідають значенню префікса. Зближення в семантичному плані однотипних похідних різних досліджуваних груп відбувається за рахунок саме семантики форманта.
Синтагматичні особливості префіксальних дієслів формуються під впливом префікса, який виконує не лише словотворчу функцію, а й виступає як компонент нової лексеми, що зумовлює її властивості до сполучуваності. Формально модель зовнішньої валентності префіксальних дієслів порівняно з безпрефіксними дієсловами не змінюється, оскільки ті ж семи похідних дієслів вимагають поширення певними актантами. Як і первинні значення безпрефіксних парних та непарних дієслів, основні значення похідних виявляють найактивнішу зовнішню валентність, але співвідношення елементів у межах моделі змінюється. Якщо безпрефіксні дієслова мають переважно структурно факультативний зв’язок із залежними об’єктними актантами, то в похідних дієсловах спрямованість виявляється за умови поширення дієслів відповідними просторовими актантами. Для префіксальних ДР зі значенням певного односпрямованого переміщення такі поширювачі є переважно структурно обов’язковими, оскільки префіксальні дієслова містять у своїй семантиці значення рух до певної точки” і т. ін. (це значення має префікс) і потребують його конкретизації в певній синтаксичній формі. Необхідність просторових актантів у похідних залежить від ступеня конкретності семантичних ознак, що наявні в значеннях дієслів, та від семантики форманта. Факультативно поширені актантами деривати з префіксами від1-,з4-, за2-, на2-, над1-, під2-, по1-, по2-, при1-, роз1-, роз2-. Похідні із сутовидовим значенням не потребують поширення. Синтаксичне оточення також може визначати здатність дієслова до префіксації. Зокрема, можливість поширення непохідних ЛСВ парних дієслів сумісного пересування суб’єкта та об’єкта, та непарних, що тяжіють за значенням до них, факультативним актантом адресат руху визначає їхню сполучуваність з префіксом від2-. Префіксація може спричиняти зміну зовнішньої валентності певного ЛСВ: 1) наявні варіантні синтаксичні рамки в ЛСВ парних та непарних дієслів на позначення односпрямованого руху: змінена або незмінена (порівняно з зовнішньою валентністю непохідних ЛСВ), під час поєднання з префіксами пере1- та про1-; 2) поява прямого додатка з просторового актанта в ЛСВ парних та непарних дієслів за умови сполучення з префіксами: ви3-, з5-, за3-, на1-, на2-, об1-, об2-, об3-, під3-, пере3−, пере4-, про1-, про2−, про3-, про5-. Змін зовнішньої валентності під час префіксації в дієсловах не-руху (порівняно з основними ЛСВ) не виявлено.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Альошина І. Г. Структурно-семантична характеристика дієслів динамічної просторової локалізації у французькій мові (у зіставленні з українською): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.17 / Донецький держ. ун-т. - Донецьк, 2000. - 20 с.
2. Аминова А.А. Глагольные синонимы русского языка: Развитие глагольной синонимии в словообразовательном аспекте. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1988. 155 с.
3. Аминова А.А. Вторичная деривация в глаголах с префиксом про- // История русского языка: Словообразование и формообразование. Казань: Изд-во Казанск. ун-та, 1997. − С. 79−82.
4. Ананьева Н.Е. Приставочные глаголы с префиксом до/do в современном русском и польском языках // Исследования по глаголу в славянских языках: Глагольная лексика с точки зрения семантики, словообразования, грамматики / Под ред. В. Змарзер и Е.В. Петрухиной. М.: Филология, 1996. С. 3449.
5. Андерш Й.Ф. Валентність // Українська мова: Енциклопедія. − К.: Наук. думка, 1981. − С. 19.
6. Андреевская А. Приставка и её контекст (на примере некоторых употреблений приставки про-) // Глагольная префиксация в русском языке: Сб. статей. М.: Русские словари, 1997. С. 113120.
7. Анштатт Т. Стремление к лучшему: Семантическое поле действия как база для выражения оценки // Логический анализ языка. Языки динамического мира / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, И.Б. Шатуновский. Дубна: Международный университет природы, общества и человека «Дубна», 1999. С. 491505.
8. Апресян Ю.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира // Семиотика и информатика. − Вып. 28. − М.: Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова, 1986. − С. 21-27.
9. Апресян Ю.Д. Дистрибутивный анализ значений и структурные семантические поля // Лексикографический сборник. − 1962. − № 5. − С. 52−72.
10. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 251 с.
11. Ацаркина Т.А. Семантика глагола и его словообразовательные возможности (на материале глаголов движения в польском языке в сопоставлении с чешским и русским) // Проблемы изучения отношений эквивалентности в славянских языках / Под ред. С. Сятковского и Т.С. Тимировой. М.: Диалог МГУ, 1997. − С. 215−221.
12. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка.− М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955.− 416 с.
13. Бальвег-Шрам А., Шумахер Г. Словарь глагольных валентностей на семантической основе (пер. с нем. Е.Н. Саввиной) // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XIV: Проблемы и методы лексикографии. М.: Прогресс, 1983. − С. 201−226.
14. Бахмутова Н.И. Условия объективации глагольных значений (на материале одной из групп глаголов физического действия в современном русском языке): Атореф. дис. ..канд. филол. наук: 10.02.01 / Саратовский гос. ун-т. − Саратов, 1967. − 20 с.
15. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРССР. - К.: Наук. думка, 1987. - 199 с.
16. Безродных А.И. Семантические и функциональные особенности глагольной префиксации // Русистика на современном этапе / Сб. науч. тр. М.: МГПУ, 1999. С. 3642.
17. Белосова Е.Б. Непроизводные глагольные основы как производящая база в современном русском языкознании: Автореф. дис. ..канд. фил. наук: 10.02.01. − Ростов-на-Дону, 1975. − 19 с.
18. Беляева Т.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке: Учеб. пособие. М.: Высш. шк., 1979. 184 с.
19. Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. − М., 1947. − 394 с.
20. Билимович Н.П. Стилевая дифференциация валентности бесприставочных глаголов перемещения в современном русском языке: Автореф. дис. ...канд. филол. наук: 10.02.01 / Ташкентск. гос. ун-т. − Ташкент, 1975. 28 с.
21. Блинова О.И. Явление мотивации слов (лексикологический аспект): Учеб. пособие. Томск: Изд-во ТГУ, 1984. 191 с.
22. Богуславский А. Глагольная префиксация в современном русском языке (главы II и VI). Пер. с пол. С. Майской // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т. 5. №1. С. 736 (Переклад здійснено за виданням: Bogusławski A. Prefiksacja czasownikowa we wspόłczesnym języku rosyjskim. Wroclaw-Warsawa-Krakόw, 1963. S. 2232; 120132).
23. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. − Л., 1983. − 208 с.
24. Булин П.В. Семантика глаголов и отглагольные имена существительные с суффиксом −к (а) // Актуальные проблемы русского словообразования. − Ташкент: Укитувчи, 1985. − С. 31−37.
25. Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. − М.: Наука, 1982. − С. 7−85.
26. Булынина М.М. Семантические и словообразовательные факторы лексической сочетаемости русского глагола (на материале глаголов ЛСГ совместного перемещения субъекта и объекта в пространстве): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Воронежский гос. ун-т. Воронеж, 1995. 24 с.
27. Валеева Н.Т. Пространственно-направительные приставочные модели в современном русском языке: фрагмент словаря // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы. Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т.5. №1. С. 171200.
28. Валюх З.О. Типологія словотвірних парадигм іменника в українській мові: Автореф. дис. ...д-ра філол. наук: 10.02.01 / Ін-т української мови НАН України. − К., 2006. 36 с.
29. Венедина Л.Г. Истоки и принципы функциональной лингвистики // Функциональное направление в современном французском языкознании: Реферативный сборник. − М.: Наука, 1980. − С. 7−41.
30. Вараксин Л.А. Семантическая структура слова и морфемы // Региональные аспекты лексикологии: Межвуз. сб. науч. тр. Тюмень, 1994. С. 117125.
31. Вараксин Л.А. Семантический аспект русской глагольной префиксации. Екатеринбург: Изд-во Уральск. ун-та, 1996. 179 с.
32. Васильев Л.М. Семантика русского глагола: Учеб. пособие для слушателей фак. повышения квалификации. М.: Высш. шк., 1981. 184 с.
33. Васильев Л.М. Семантические классы глаголов чувств, мысли и речи // Очерки по семиотике русского глагола. − Уфа: Башкирск. ун-т им. 40-летия Октября, 1971. − С. 257-.
34. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
35. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): Учебн. пособие. − 3-е изд., испр.− М.: Высш. шк., 1986. − 639 с.
36. Виноградова О.В. Функціонально-семантична категорія локативності в сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т української мови. − К., 2001. − 19 с.
37. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию // Г.О. Винокур. Избр. работы по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. − С. 393418.
38. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. - К.: Наук. думка, 1992. - 224 с.
39. Вихованець І.Р. Принципи категорійної граматики української мови // ІІІ Міжнародний конгрес україністів. Мовознавство (26−29 серпня 1996 р.). − Харків, 1996. − С. 177−181.
40. Вихованець І.Р. Словотвірні категорії прикметника в сучасній українській мові // Лінгвістика: Зб. наук. праць. − Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. − Вип. І. − С. 130−134.
41. Вихованець І.Р. Теоретичні засади категорійної граматики української мови // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського. Серія: Філологія. − 2000. − Вип. 2. − С. 3−6.
42. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
43. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вид-во Львівськ. держ. ун-ту «Вища школа», 1981. 185 с.
44. Волохина Г.А., Попова З.Д. Русские глагольные приставки: семантическое устройство, системные отношения. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1993. 196 с.
45. Вригт фон Г.Х. Модальная логика местоположения (Пер. на русский язык К.А. Переверзева) // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв. ред.: Н.Д. Арутюнова, И.Б. Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 715 (Переклад здійснено за виданням: Von Wrigt G.H. The modal logic of place // The philosophy of Nicholas Rescher / Ed by E. Sosa. - Dordrecht Holland: D. Reidel, 1979. Р. 6573).
46. Гайсина Р.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. − Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1981. − 195 с.
47. Гак В.Г. Беседы о французском слове. Из сравнительной лексикологии французского и русского языков / Изд 2-е, испр. - М.: Едиториал УРСС, 2004. - 336 с. (с.140166)
48. Гак В.Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка // Проблемы функциональной грамматики. − М.: Наука, 1985. − С. 5-15.
49. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология (На материале французского и русского языков). М.: Междунар. отношения, 1997. 264 с.
50. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998. 763 с.
51. Гжегорчикова З. Понятийная оппозиция верх вниз” (пол. wierch spud”) и языковая модель пространства // Логический анализ языка. Языки пространств / Отв. ред.: Н.Д. Арутюнова, И.Б. Левонтина. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 7883.
52. Голев Н.Д. Динамический аспект лексической мотивации / Под ред. О.И. Блиновой. Томск: Изд-во ТГУ, 1989. 252 с.
53. Голик С.В. Особливості функціонування префіксальних номінацій у сучасній англійській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівськ. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, 2001. 20 с.
54. Головин Б.Н. О словообразовательной типологии русских приставочных глаголов и её зависимости от семантики производящих коррелятов // Учен. зап. Горьковск. ун-та. Серия лингвист. 1967. Вып. 76. С. 50 67.
55. Головин Б.Н. Приставочное внутриглагольное словообразование в современном русском литературном языке: Автореф. дис. ...докт. филол. наук / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1966. 42 с.
56. Горелик Е.В. Описание глагольной приставки у- // Глагольные префиксы и префиксальные глаголы // Московский лингвистический журнал. М., 2001. Т.5. №1. С. 3768.
57. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. − К.: Наук. думка, 1991. − 192 с.
58. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій // Мовознавство. 1994. №6. С. 2228.
59. Городенська К.Г. Предикатно-валентна основа елементарного односкладного речення // Українська мова. − 2001. − №1. − С. 69−73.
60. Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. − 1987. − № 1. − С. 21−29.
61. Городенська К.Г. Синтаксичні засади категорійного словотвору // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім.. М. Коцюбинського. Серія: Філологія. − 2000. − Вип. 2. − С. 6−9.
62. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. − Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. держ. ун-т, 1998. − 189 с.
63. Григорян В.М. Префиксация и управление в современном русском языке: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.01/ Ленинградск. ин-т языкознания АН СССР. Л., 1975. 57 с.
64. Грушко Н.Е. Глагол как мотивирующая база производных существительных: Автореф. дис. ..канд. филол. наук: 10.02.01 / Томск. гос. ун-т. − Томск, 1983. − 24 с.
65. Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпат. ун-ту, 1995. 208 с.
66. Дыбина Т.В., Щеболева И.И. Роль синтаксического контекста при разграничении словообразовательных значений глагольных приставок // Вопросы лексики и фразеологии русского языка. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовск. ун-та, 1968. - с. 313.
67. Добрушина Е.Р., Пайар Д. Приставочная парадигма русского глагола: Семантические механизмы // Добрушина Е.Р., Меллина Е,А., Пайар Д. Русские приставки: многозначность и семантическое единство: Сборник. М.: Русские словари, 2001. С. 11254.
68. Ермакова О.П. Взаимообусловленность семантики слова и его словообразовательного потенциала: синхронный и диахронный аспект // Семантика языковых единиц: Доклады V Международной конференции. − М., 1996. − Т. 1. − С. 179−181.
69. Ермакова О.П. О соотношении понятий производность и мотивированность // Актуальные проблемы русского словообразования: Материалы V Республиканской научной конференции. − Ташкент: Укитувчи, 1989. − С. 8