ДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ В ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ СИСТЕМІ ТА В СЛОВОТВОРІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ КІНЦЯ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛІ МОВИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТИШОВ Олександр Анатолійович

УДК 811. 161. 2´373. 43/611

ДИНАМІЧНІ ПРОЦЕСИ В ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ
СИСТЕМІ ТА В СЛОВОТВОРІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
КІНЦЯ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛІ МОВИ ЗАСОБІВ
МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант:
ВИННИК Василь Олексійович,
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант кандидат філологічних наук, професор
ВИННИК Василь Олексійович,
Київський національний лінгвістичний університет,
кафедра загального та українського мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор,
дійсний член АПН України
МАЦЬКО Любов Іванівна,
Національний педагогічний університет
ім. М.П. Драгоманова, завідувач
кафедри стилістики української мови;

доктор філологічних наук
СТАВИЦЬКА Леся Олексіївна,
Інститут української мови НАН України,
завідувач відділу соціолінгвістики;

доктор філологічних наук, професор
МОЙСІЄНКО Анатолій Кирилович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри
сучасної української мови.

Провідна установа Дніпропетровський державний університет,
кафедра української мови, Міністерство
освіти і науки України, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 27 січня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 при Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул Грушевського, 4.
Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул Грушевського, 4).

Автореферат розіслано ___” грудня 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор філологічних наук,

професор Н.Г.Озерова

ЗМІСТ

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ .........................................................................

5

ВСТУП ...........................................................................................................

8

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ КІНЦЯ ХХ СТОЛІТТЯ ..............................................................

19

1.1. Прагмалінгвістичний аспект мовних змін ...............................

19

1.2. Позамовні і внутрішньомовні чинники сучасного розвитку національного лексикону .......................................

36

1.3. Механізми лексичної номінації: співвідношення поняттєвої і структурно-значеннєвої систем .........................

42

1.4. Мова засобів масової інформації як важливе джерело поповнення загальномовного словника ..............

55

1.5. Концепції дослідження словника літературної мови .........

67

Висновок до розділу 1 ................................................................

72

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ У СЛОВНИКОВОМУ СКЛАДІ СУЧАСНИХ МАС-МЕДІА ...................................................

74

2.1. Неологізація як одне з головних джерел розвитку словникового складу ..............................................

74

2.2. Тематичні групи неологізмів .................................

87

2.2.1. Інновації політологічного характеру ...............

87

2.2.2. Нова соціально-економічна лексика ...............

105

2.2.3. Науково-технічна, виробничо-професійна лексика і термінологія ..................................................................................

112

2.2.4. Медична лексика і термінологія ..................

118

2.2.5. Нова лексика і термінологія фізичної культури
і спорту ..........................................................................................

122

2.2.6. Нові слова і терміни із сфери культури та мистецтва ...

127

2.2.7. Конфесійна лексика і термінологія .................

131

2.2.8. Специфічна лексика із парапсихології та уфології ........

133

2.2.9. Побутова лексика ..........................................

136

2.3. Актуалізація деяких груп лексики в сучасній
українській мові .......................................................................

141

2.4. Явища денотативно-конотативної переорієнтації
лексичних одиниць .............................................................

173

2.5. Пасивізація деяких мікрогруп лексики та окремих лексичних одиниць.....................................................

184

Висновок до розділу 2 .................................................................

191

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СЛОВОТВОРУ В МОВІ УКРАЇНСЬКИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ .......................

193

3.1. Активізація словотвірних можливостей сучасної
української мови .............................................................

193

3.2. Словотворення іменникових інновацій ............................

195

3.2.1. Суфіксальний словотвір іменників .................

195

3.2.2. Нульсуфіксальні утворення та універбативи ........

222

3.2.3. Деривація складних субстантивів ...................

225

3.2.4. Іменникові префіксальні новотвори .......

260

3.2.5. Префіксально-суфіксальний словотвір ..............

275

3.2.6. Морфолого-синтаксичний спосіб творення .......

277

3.3. Прикметникові новотвори .........................

279

3.3.1. Суфіксальний словотвір прикметників ..............

279

3.3.2. Словотвір складних прикметників .................

286

3.3.3. Префіксальний словотвір прикметників ................

294

3.3.4. Префіксально-суфіксальний словотвір прикметників ......

299

3.4. Дієслівні новотвори ........................................

301

3.4.1. Префіксальний словотвір дієслів ....

302

3.4.2. Суфіксальний словотвір дієслів ..............

305

3.4.3. Префіксально-суфіксальне словотворення дієслів ...

310

3.4.4. Суфіксально-постфіксальне словотворення дієслів .

313

3.4.5. Префіксально-суфіксально-постфіксальне
словотворення дієслів ............................................

313

3.4.6. Словотвір складних дієслів .........................

314

3.4.7. Дієприкметникові новотвори ..........................

315

3.5. Прислівникові новотвори ..............................

318

3.5.1. Суфіксальний словотвір прислівників .......

318

3.5.2. Префіксально-суфіксальний словотвір ..............

319

3.5.3. Префіксальний словотвір .........................................

320

3.5.4. Складні прислівники ....................

320

3.6. Ключові слова як базові основи для новотворів .........

320

Висновок до розділу 3 ................................................................

324

РОЗДІЛ 4. СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ В ЛЕКСИЦІ МОВИ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ .................

329

4.1. Особливості семантичних модифікацій у різних шарах лексики .........................................................................

330

4.2. Звуження семантики слів ...........................

341

4.3. Розширення значення слів .................................

342

4.4. Модифікації значення слів через субституцію ...................

355

4.5. Семантична модифікація власних назв ....................................

356

4.6. Термінологізація .........................................................

368

4.7. Детермінологізація і ретермінологізація ..................................

373

Висновок до розділу 4 ................................................................

383

РОЗДІЛ 5. ІННОВАЦІЇ-ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ПОПОВНЕННЯ ЛЕКСИЧНОЇ СИСТЕМИ МОВИ НОВІТНІХ ЗМІ ..........................

384

5.1. Проблеми освоєння запозичених мовних одиниць .............

384

5.2. Англіцизми і американізми ...............................................

403

5.3. Запозичення з інших європейських мов ..........................

426

5.4. Запозичення з неєвропейських мов ......................

441

Висновок до розділу 5 ................................................................

451

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ....................................................

454

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .....................................

459

СПИСОК ДОВІДНИКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..........................................

539

ДОДАТКИ (Словопокажчик використаних слів) .............................

551

ДОДАТОК А. НОВІ СЛОВА ...........................

551

ДОДАТОК Б. АКТУАЛІЗОВАНА ЛЕКСИКА .......................

584

ДОДАТОК В. ПЕРЕОРІЄНТОВАНА ЛЕКСИКА ..............

590

ДОДАТОК Г. ПАСИВІЗОВАНА ЛЕКСИКА .............................

592

ДОДАТОК Ґ. СЕМАНТИЧНО МОДИФІКОВАНА ЛЕКСИКА .......

594

ВСТУП

Мова як одна з форм духовної культури народу, безпосередній виразник його ментальності та основний засіб спілкування продукт тривалого історичного розвитку суспільства. Вона перебуває в постійному русі, змінюється в просторі й часі, водночас зберігаючи ознаки іманентної стабільності, цілісності. Тим самим забезпечується виконання нею комунікативної ролі, реалізація таких функцій, як акумулювання досвіду суспільства, зв’язок між різними поколіннями та збереження багатовікової пам’яті народу. У періоди кардинальних суспільних змін закономірно модифікується словниковий склад мови, реагуючи на виникнення нових понять, явищ, реалій у матеріальному й духовному житті соціуму. На співвідношення динаміки й статики в такій складно структурованій, поліфункціональній системі, якою є природна мова, впливає багатоаспектний зв’язок мови і суспільства. Вихідні положення лінгвістичної теорії Ф. де Сосюра про розмежування синхронної лінгвістики, яка працює із статичними одиницями мови, і діахронної лінгвістики, яка вивчає еволюцію, динаміку мовних одиниць [635: 128239], зазнають корекції, коли дослідники звертаються до вивчення стану лексико-семантичної системи мови і до тих процесів, які відбуваються в лексиці протягом певного періоду. Важливим є твердження: Немає нерухомості в мові В мові, як і взагалі в природі, все живе, все рухається, все змінюється. Спокій, зупинка, застій явище, яке тільки існує в уяві; це частковий випадок руху за умови мінімальних змін. Статика мови є тільки частковим виявом її динаміки” [83: І: 349]. Темпи і суттєвий характер змін у лексико-семантичній і словотвірній системі мови за відносно короткий відтинок часу дають підставу стверджувати про наявність діахронії на певному синхронному зрізі мови, іншими словами, засвідчувати існування характерного для сучасної літературної мови процесу мікродіахронії. Відображення в мові об’єктивної реальності пов’язане з осмисленням явищ, структуруванням понять, формуванням певного часового зрізу мовної картини світу”. Лексико-семантичний рівень найбільш чутливий до змін в інформаційно-комунікативному просторі, на якому позначається дія інтеграційних, глобалізаційних процесів у світі. Рухливість, динаміка словникового складу мови вирізняє лексичний рівень з-поміж інших структурних рівнів фонетичного (фонологічного), граматичного та ін. За історією слів, як відомо, простежується життя та історія народу, зв’язки його культури з іншими національними культурами. Постійний і безперервний розвиток лексики, її кількісні та якісні зміни активізуються в періоди трансформацій суспільства, коли відбуваються зміни державно-політичного устрою країни, посилюються рефлексії над мовою спілкування. Сучасний стан лексикологічних та лексикографічних досліджень виявляє зацікавлення вчених процесами кількісного оновлення словника сучасної української літературної мови (В.Русанівський [566], Д.Баранник [4950], М.Кочерган [340], К.Ленець, Л.Ставицька [376], Л.Мацько [417419], О.Муромцева [453, 456], Н.Непийвода [462], Л.Полюга [524525], О.Сербенська [598], Л.Струганець [663, 666], О.Тараненко [688], Т.Коць [334] та ін.). Поряд із цим вивчаються якісні зміни в лексико-семантичній системі мови, зокрема явища семантичної деривації (В.Жайворонок [221, 226], Л.Лисиченко [383], В.Манакін [403], І.Самойлова [580581], Т.Бевз [5657]), архаїзація та пасивізація лексики (Л.Струганець [667]), ревіталізація, або відродження слів, які перебували на периферії лексико-семантичної системи (Л.Мацько [419], О.Муромцева [456], М.Дудик [209]), активізація певних словотвірних засобів, спричинена законами як внутрішньомовного, так і впливом зовнішніх позамовних чинників (Н.Клименко [293], Н.Клименко, Є.Карпіловська [295], Є.Карпіловська [279, 281], К.Городенська [175], В.Ґрещук [192], Г.Віняр [124]). Динамічні процеси в лексиці відбивають очевидні, відкриті, а також приховані механізми мовної еволюції. Причому зміна в одній із ланок словникової системи неминуче викликає своєрідну ланцюгову реакцію модифікацій в інших. Трансформації в семантиці лексеми, незалежно від того, чи вони є наслідком внутрішнього розвитку, чи іншомовного впливу, ніколи не обмежуються структурою одного слова, а спричиняють значеннєві зрушення у структурно споріднених чи семантично детермінованих мовних одиницях: Існування слова в мові протягом більш-менш тривалого часу завжди пов’язане зі змінами в його значенні і в його зв’язках з іншими словами, а історію слова набагато складніше дослідити, ніж його етимологію” [270: 6].
Для української мови другої половини 80-х 90-х років ХХ століття показові структурно-семантичні зрушення: лексико-семантична система зазнала впливу екстралінгвальних чинників перетворень у соціально-політичному, економічному, науково-технічному, культурному житті суспільства. Відбулася зміна масової свідомості, переоцінка попередньої історії у зв’язку з розпадом СРСР, становленням нових держав і проголошенням незалежності України, що зумовило формування нової оцінно-комунікативної діяльності й стимулювало виникнення активних лексико-семантичних процесів і формування нових тематичних і поповнення традиційних груп лексики в словниковому складі сучасної української літературної мови. Набуття українською мовою нового статусу (вона функціонує як державна), піднесення соціального престижу, безперечно, сприяли розширенню її комунікативних функцій, виробленню нових функціонально-стильових та жанрово-стильових різновидів, що інтенсифікували інноваційні процеси в мовній діяльності, а також детермінували зміни в самій системі мови. Демократизація суспільного життя спричинилася до активного використання в мові засобів масової інформації (далі ЗМІ, або мас-медіа) емоційно-експресивних шарів лексики, індивідуально-авторських одиниць, перетворення деяких з них у соціально апробовані узуальні одиниці словника. Експресія розмовного слова як ознака сучасного розкутого” журналістського тексту змінила співвідношення стилістично маркованих і стилістично нейтральних лексичних засобів, засвідчивши таким чином загальну тенденцію до зниження розмовного стилю і відповідно художнього та публіцистичного функціональних стилів. У зв’язку з цим дослідники звертаються до вивчення субстандартної лексики (Л.Ставицька [638, 640641], О.Тараненко [681], Б.Коваленко [302], Н.Шовгун [786], С.Пиркало [962]).
Зовнішні імпульси мовних змін, номінативні й комунікативні потреби зумовлють інтенсивні модифікації національного лексикону, зокрема появу значної кількості неологічної лексики, семантичну переорієнтацію лесики, зовнішні та внутрішні запозичення в сучасну літературну мову [Б.Ажнюк [45], І.Каминін [272], Д.Мазурик [392394], Н.Попова [529], О.Тодор [697, 699], А.Ломовцева [386] та ін.).
Лексико-семантичні зміни в мові ЗМІ відбивають тенденції до економії номінативних засобів (абревіатури, нульсуфіксальні одиниці, універбативи), а також до їх надлишковості (утворення вторинних номінацій словосполучень, перифраз, фразеологізмів). Значну частину лексичних інновацій утворено за аналогією до наявних у мові форм за типовими моделями. Характерні для досліджуваного періоду семантичні, стилістичні зрушення структури слів видозмінюють, розширюють словник, забезпечують зв’язок між мовою і мисленням, репрезентують взаємодію об’єктивного і суб’єктивного, загального і конкретного в значенні слова, уможливлюють гнучкість, пристосування семантики слова до конкретного змісту висловлювання.
З метою глибшого проникнення в процеси змінюваності словникового складу сучасної української літературної мови і визначення тенденцій мовної еволюції важливо зафіксувати час входження того чи іншого слова в мов

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Лексичні зміни в українській літературній мові періоду другої половини 80-х 90-х років ХХ ст. засвідчують тісний зв’язок мовної еволюції з життям суспільства впродовж усього ХХ століття. Вони виявляють нові тенденції розвитку лексико-семантичної системи в другій половині 80-х років і найвиразніше в останнє десятиліття минулого століття.
2. Здійснений аналіз інноваційних процесів у мові ЗМІ зазначеного періоду підтвердив закономірність: історичні та соціальні зрушення й революції (навіть оксамитові”), тобто докорінні зміни в суспільстві, спричиняють відчутні перетворення, передусім на лексико-семантичному і словотвірному рівнях мови.
3. Функціонування мови українських мас-медіа кінця ХХ ст. пов’язане з двома протилежними тенденціями: 1) активна деривація неологізмів на національній мовній основі, а також відродження значної кількості не вживаних у попередні часи питомих українських слів; 2) інтенсифікація процесу запозичень як наслідок загальної глобалізації. До лексико-семантичної, словотвірної системи проникають іншомовні, переважно інтернаціональні елементи.
4. Характерний для досліджуваного періоду процес неологізації словника охоплює загальномовні й оказіональні інновації. Активність останніх визначається частотою їхнього використання в різних функціональних стилях літературної мови, де вони поповнюють відповідні тематичні групи і підгрупи лексики та термінології. Крім того, значна кількість лексичних інновацій завдяки інтенсивному вживанню в мові ЗМІ поступово з вузькоспеціальної сфери функціонування стає надбанням широкої мовної практики і літературної мови загалом.
На відміну від попередніх періодів розвитку, коли оказіоналізми виникали й уживалися переважно в художньо-белетристичному та розмовному стилях, рідше в публіцистиці, наприкінці ХХ ст. вони значно активізувалися в мові підстилю мас-медіа. Це зумовлено демократизацією всіх галузей суспільного життя і в зв’язку з цим свободою вибору слова в радіо- та телепередачах, статтях, урізноманітненням жанрово-стильової палітри мови, природним намагання мовців, насамперед журналістів, оновити засоби вираження. Характерна ознака публіцистичного стилю постійний пошук і використання нових засобів експресії на тлі інформаційного стандарту і стереотипних висловів.
5. Зміна лінгвокультурної орієнтації споживача інформації спричиняє використання в мові мас-медіа субстандартної лексики. Сучасна літературна норма зазнає впливу розмовного стилю, в якому узвичаюються запозичені слова, знижені жаргонні лексеми, стереотипи книжного стилю. У мові сучасних ЗМІ спостерігається загальна тенденція до орозмовлення” літературного стандарту, до використання можливостей експресивно зниженого словотворення, в якому стилістичний ефект досягається завдяки зіткненню розмовних і книжних елементів.
6. Одночасно з процесом неологізації зафіксовано інтенсивне поповнення лексико-семантичної системи української мови за рахунок актуалізованих лексичних одиниць, які виступають номінаціями понять, явищ, реалій, що були не прийнятними для радянської ідеології або не відповідали офіційним стандартам того часу. Це переважно власне українські слова, рідше давно освоєні українською мовою запозичення. Актуалізація лексики пов’язана з процесами демократизації мовних норм та взаємодією сучасної літературної мови з діалектною практикою. На добір лексичних засобів у різних сферах спілкування впливає рівень національної свідомості мовців, ревізія літературних норм, зміна мовних уподобань, зокрема й мода на ту чи іншу лексику. Відроджені в сучасній комунікації слова не однорідні за своїм походженням, належністю до певних тематичних груп, а також за семантичним наповненням, стилістичною диференціацією й особливостями лексикографічного опрацювання. Серед зафіксованих актуалізованих лексичних одиниць, поширених у сучасній мові мас-медіа, домінують номінації, що постали на основі власних ресурсів мови і підтримуються українською мовною традицією. Вони поповнюють словник стилістично виразних засобів української літературної мови.
Проте в сучасних ЗМІ простежується й негативна тенденція намагання актуалізувати деякі застарілі, рідковживані слова і штучні утворення. Вони з’являються як наслідок гіперкоректності, спроби утвердити нові літературні норми. Журналістам часом бракує також критичного ставлення до запозичень.
7. Вплив позамовних суспільно-політичних, соціально-економічних, культурних та інших змін і процесів кінця ХХ-го ст. позначився на переміщенні значного масиву лексики до пасивного словника. На периферію лексичної системи поступово відійшли і відходять такі мікрогрупи слів, як назви, пов’язані з діяльністю КПРС, найменування відповідних установ та організацій, слова на позначення радянських ідеологем тощо. Переважна частина цієї лексики поступово переходить до розряду історизмів. Можна прогнозувати, що цей процес триватиме.
8. Істотні зміни в соціумі знайшли своє відображення в денотативно-конотативній переорієнтації лексичних одиниць як у мові сучаних ЗМІ, так і в українській загальномовній практиці. Серед них домінують слова і терміни, які в попередні десятиліття спорадично використовувалися переважно для позначення зарубіжних, а також уживаних у дореволюційній Росії реалій та понять. Активно відроджувані в сучасній дійсності, ці номінації різняться семантикою, функціонуванням, стильовими й стилістичними конотаціями. Більшість із них утратила або поступово втрачає пейоративне та ідеологізоване забарвлення і переходить до розряду нейтральних слів. Інші, навпаки, набувають негативно-оцінних конотацій.
9. У збагаченні лексико-семантичної системи мови мас-медіа чільне місце належить словотворенню. Неологізми виникають на основі дериваційних засобів, властивих системі української мови, а також засвоєних з інших мов і активізованих у досліджуваний період. Серед нових тенденцій словотворення відзначаємо: 1) розширення кола твірних основ за рахунок так званих ключових слів доби; 2) інтернаціоналізацію значної частини морфем; 3) заміну не властивих українській мові форм, формантів та основ її питомими структурними елементами, передусім у науково-технічній термінології; 4) інтенсивне поповнення новими експресивно-емоційними засобами переважно оказіонального характеру; 5) активізацію словотвірних типів складноскорочених слів, абревіатур (звукових і літерних); 6) посилення аглютинації; 7) активізацію деривації шляхом універбації та за аналогією.
Кількісно переважають неологічні іменникові деривати з суфіксальним способом словотвору та складанням (основоскладання, абревіація, юкстапозиція, зрощення). Друге місце належить прикметниковим новотворам, зокрема відносним прикметникам, що утворилися переважно від іншомовних основ. Порівняно менше дієслівних новотворів, у деривації яких активними способами є префіксація та суфіксація. Дієприкметники-інновації утворюються поєднанням переважно нових дієслівних основ інтернаціонального характеру з традиційними суфіксами. У мові сучасних ЗМІ засвідчено також незначну активізацію прислівникових утворень від основ запозичених слів.
10. Поряд із кількісними змінами в словниковому складі сучасної публіцистики інтенсивно відбуваються якісні перетворення. Семантичних модифікацій зазнають як автохтонні загальновживані лексеми, так і давні та новіші запозичення. Активними є процеси розширення семантичного обсягу слів, а також де- і ретермінологізація спеціальних лексем (переважно мовних одиниць у сферах медицини, спорту, мистецтва, військової справи, конфесійного вжитку, економіки та ін.). Названі тенденції засвідчують процес інтелектуалізації мови, зростання в ній книжних елементів. Найпродуктивніший різновид лексико-семантичної деривації в мові ЗМІ останніх десятиліть репрезентований метафоризацією. Розширення ЛСВ слів відбувається на основі метонімії, семантичної конденсації, еліптизації близьких до стійких словосполучень і фразеологізмів.
11. Одна з характерних ознак аналізованого періоду активне входження в мову ЗМІ (і в українську лексичну систему в цілому) нових лексичних одиниць з англійської мови, зокрема її американського варіанта. Вони становлять близько 7580 % усіх зафіксованих нових входжень.
Адаптація, освоєння, унормування та кодифікація нових запозичень відбувається нерівномірно, часом суперечливо. Найінтенсивніше освоюються і входять до української літературної мови нові іншомовні слова європейського та інтернаціонального характеру, які поповнюють термінологічні підсистеми, зокрема політологічну, соціально-економічну, науково-технічну, конфесійну, спортивну, культурологічну тощо. Проте не всі нові входження є виправданими з погляду структури української мови та її нормативних засад.
Дослідження динаміки лексико-семантичної системи української літературної мови на матеріалі вивчення нової, актуалізованої та переорієнтованої лексики у мові сучасних ЗМІ дасть змогу прогнозувати шляхи подальшого розвитку і стилістичного урізноманітнення української мови. У зв’язку з цим постає потреба розвитку неографії систематичного фіксування й опису лексичних інновацій у спеціальних лексикографічних працях із зазначенням часу входження їх у національний словник.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авилова Н.С. Слова интернационального происхождения в русском литературном языке нового времени (глаголы с заимствованной основой). М.: Наука, 1967. 246 с.
2. Аврамова Ц. Наблюдения върху някои словообразувателни тенденции в езика на българските медии след 1989 г. // Медиите и езикът. София: ЕТО, 1999. С. 175179.
3. Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. К.: Рідна мова, 1999. 450 с.
4. Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. 2001. №3. С. 4854.
5. Ажнюк Б.М. Слов’янські й неслов’янські запозичення в мові української діаспори // Мовознавство. 1998. №23. С. 145160.
6. Ажнюк Б. Українська мова в Новому Світі // Українська мова / Red. nauk. S.Jermolenko. Opole: Uniwersytet Opolski Instytut Filologii Polskiej, 1999. С. 239269.
7. Азарова Л.Є. Структура та фонетична будова складних одиниць у концепції золотої” пропорції. Вінниця, 2001. 284 с.
8. Азарова Л.Є. Структурна організація складних слів (концепція золотої” пропорції): Дис докт. філол. наук: 10.02.01. К., 2002. 458 с.
9. Аксенова О.Г. Семантические изменения в группе общественно-политической лексики украинского литературного языка второй половины ХIХ первой половины ХХ вв.: Автореф. дис. канд. филол. наук: №661 / Академия наук УССР отделение литературы, языка и искусствоведения. К., 1968. 17 с.
10. Аксьонова О.Г. Семантичні зміни в групі суспільно-політичної лексики української літературної мови другої половини ХІХ першої половини ХХ ст.: Дис. канд. філол. наук: 10.02.02 / Ін-т мовознавства АН УРСР ім. О.О.Потебні. К., 1968. 374 с.
11. Актуальні проблеми словотвору української мови. Мат. 3-іх наук. читань, присвячених пам’яті проф. І. Ковалика. Івано-Франківськ: Плай, 1995. 258 с.
12. Актуальні проблеми словотвору української мови. Мат. наук. читань, присвячених пам’яті проф. І. Ковалика. Тернопіль, 1993. 247 с.
13. Акуленко В.В. Влияние современного русского языка в связи с развитием его словарного состава на западноевропейские языки (на материале английского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02. 04. Харьков, 1954. 654 с.
14. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / Под. ред. А.В.Федорова. Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1972. 214 с.
15. Акуленко В.В. Німецький вплив на розвиток української мови: проблеми методології // Мовознавство. 1997. №1. С. 1218.
16. Акуленко В.В. Українська мова в європейському контексті (проблеми розвитку мовленнєвої комунікації) // Мовознавство. 1998. №23. С. 9197.
17. Акулов И.М. Заимствование в структуре белорусского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.03 / Ин-т языкознания АН БССР Минск, 1977. 19 с.
18. Алексеев Д.И. Сокращенные слова в русском языке. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1979. 328 с.
19. Алексеенко М.А. Прагматика номинативного процеса перестроечного новояза” // STUDIA ROSSICA POSNANIEVSCA, vol. XXVII. Poznan, 1996. P. 195202.
20. Алпатов В.М. Об антропоцентричном и системоцентричном подходах к языку // Вопр. языкознания. 1993. №3. С. 1526.
21. Английские неологизмы / Жлуктенко Ю.А., Березинский В.П., Борисенко И.И. и др. К.: Наук. думка, 1983 172 с.
22. Андрусяк І.В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / КНУ ім. Т.Шевченка. К., 2003. 20 с.
23. Антонів О. Богословські терміни-словосполучення у літургійному словнику // Вісник: Проблеми української термінології. Мат. 6-ї Міжнар. наук. конф.. Львів: Львівська політехніка. 2000. №402. С. 333337.
24. Антонович М. До проблеми уніфікації української термінології міжнародного права // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгр. україністів / Відп. ред. В.Німчук. К.: Пульсари, 2002. С. 4347.
25. Апресян Ю.Д. Избранные труды. М.: Школа Языки русской культуры”, Изд. Фирмса Восточная литература” РАН, 1995. Т. 1. Лексическая семантика. 472 с.
26. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопр. языкознания. 1995. №1. С. 3767.
27. Аристова В.М. Англо-русские языковые контакты (англизмы в русском языке). Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1978. 151 с.
28. Аристова В.М. Англо-русские языковые контакты и заимствования в ХVІХХ вв.: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.01 / Ленинград. отд-ие Ин-та языкознания АН СССР Л., 1980. 37с.
29. Арнольд И.В. Вариативность как фактор процесса адаптации лексической системы // Вестник Киевского университета. Романо-германская филология. К.: КГУ, 1985. Вып. 19. С. 1115.
30. Арнольд И.В. и др. Проблемы варьирования языковых единиц. К.: УМК ВО, 1990. 199 с.
31. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
32. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика его исследования (на материале имен существительных). Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
33. Артемчук Г.І., Іщенко Н.Г. Деривативна, лексична й фразеологічна семантика: парадигматичний і когнітивний аспекти (на матеріалі словотворчих варіантів і словотворчих синонімів сучасної німецької мови) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. Вип. 1. К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. С. 165170.
34. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 156249.
35. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 532.
36. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции в ленгвистике // Изв. АН СССР. Серия Лит-ры и языка. Т. 32. №1. С. 8489.
37. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки рус. культуры, 1998. 896 с.
38. Аспекты семантических исследований: Сб. науч. тр. М.: Наука, 1980. 356 с.
39. Ахманова О.В. Вертикальный контекст как фоновое знание и как филологическая проблема // Вопр. языкознания. 1977. №3. С. 97.
40. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 296 с.
41. Бабенко Л.Г. Функциональные свойства лексических систем // Принципы функционального описания языка. Екатеринбург: Наука, 1994. Ч. 2. С. 218119.
42. Бабкин А.М. Словарь языка и язык словаря // Современная русская лексикография. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1975. С. 327.
43. Байрамова М. Хиперизмите чуждици (главно с оглед езика на медиите) // Медиите и езикът. София: ЕТО, 1999. С. 122129.
44. Балли Ш.Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностран. лит-ры, 1955. 416 с.
45. Баранник Д.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації // Мовознавство. 1983. №8. С. 1317.
46. Баранник Д.Х. Мовна структура публіцистичного стилю // УМЛШ. 1978. №8. С. 2734.
47. Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті // Про культуру мови. К.: Наук. думка, 1964. С.155166.
48. Баранник Д.Х. Творення прикметників української мови шляхом складання основ // Питання словотвору східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1969. С. 9697.
49. Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. 2001. №3. С. 4047.
50. Баранник Д.Х. Українська мова на порозі ХХІ століття // Дослідження з лексикології і граматики української мови. Т. 2. Дніпропетровськ: Навч. книга, 2000. С. 615.
51. Баранник Д. Функціональний статус словотворення в структурній системі мови // Мат. 3-іх наук. читань, присвячених пам’яті проф. І.Ковалика Актуальні проблеми українського словотвору”. Івано-Франківськ: Плай, 1995. С. 910.
52. Баранник Д.Х. Церемоніальний різновид публіцистичного стилю // Мовознавство. 1977. №3. С. 1419.
53. Баранов А.М., Караулов Ю.Н. Русская политическая метафора (материалы к словарю). М.: Ин-т рус. языка РАН, 1991. 193 с.
54. Бартков Б.И. Дериватография украинского языка и квантативный дериватарий 100 аффиксов, полуаффиксов и аффиксоидов научного стиля и литературной нормы // Полуаффиксация в терминологии и литературной норме. Владивосток.: ДВНЦ АН СССР, 1986. С. 858.
55. Барышникова Е.Н. Лексика испанского происхождения в русском языке (опыт системного анализа): Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02 / Моск. гос. пед. ин-т. М., 1988. 15 с.
56. Бевз Т. Загальні закономірності семантичної деривації // Наукові записки. Вип. 35. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. С. 37.
57. Бевз Т.О. Семантичні інновації, структурні моделі та функції педагогічної лексики: Дис канд. філол. наук: 10.02.01. Вінниця, 1996. 289 с.
58. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 210 с.
59. Безпояско О.К. Іншомовні перфікси в українській мові // УМЛШ. 1979. №7. С. 2833.
60. Безпояско О.К. Семантична співвідносність інтернаціональних суфіксів у словотворі української мови // Мовознавство. 1979. №3. С. 6166.
61. Безпояско О.К. Синонімія інтернаціональних та українських префіксів // Мовознавство. 1979. №6. С. 6669.
62. Белецкий А.А. Отношения компонентов языка // Структурная и математическая лингвистика. К.: Наук. думка, 1977. Вып. 5. С. 39.
63. Беликова О.О вхождении жаргона в литературный язык: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Ленинград. гос. ун-т. Ленинград, 1992. 23 с.
64. Белинене Т.В. Французские заимствования в австрийской художественной литературе: Автореф. дис. канд. филол наук: 10.02.15 / МГУ. М., 1988. 25 с.
65. Бєлозьоров М.В. Англійські лексичні та фразеолгічні новотвори у сфери економіки: структурний, семантичний і соціофункціональний аспекти: Автореф. дис канд філол. наук: 10.02.04. герм. мови / КНУ ім. Т.Шевченка. К., 2003. 19 с.
66. Беляевская Е.Г. Семантика слова. М.: Высш. шк., 1987. 128 с.
67. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
68. Бенвенист Э. О субъективности в языке // Проблемы общего языкознания. М.: Прогресс, 1973. С. 1725.
69. Бенвенист Э. Синтаксические основы именного сложения // Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. С. 241259.
70. Береговенко Л.М. Формування дериваційної системи прикметників української мови (якісні прикметники): Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1994. 287 с.
71. Березовенко А.В. Лексичні інновації в сучасній болгарській мові (на матеріалі 80-х років). Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.03 / Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні АН України. К., 1993. 16 с.
72. Беспояско Е.К. Развитие словообразовательной структуры современного украинского языка в связи с интернационализацией его лексики. Диссканд. филол. наук: 10.02.02. К., 1980. 196 с.
73. Бессонова О.Л. Оцінка як семантичний компонент лексичного значення слова: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.19 / Донецький держ. ун-т. Донецьк, 1996. 22 с.
74. Бибик С.П. Естетичні модифікації народнорозмовності в ідіостилі Григора Тютюнника: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1994. 186 с.
75. Біланюк Л. Картина мовного світогляду в Україні // Мовознавство. 2000. №45. С. 4451.
76. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. К.: АртЕк, 1996. 224с.
77. Білова А.Г. До питання про місце соціально-економічної лексики в словниковому складі російської мови // Ономастика і апелятиви. Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. Вип. 12. С. 1419.
78. Білодід І.К. Вибрані праці в 3-х томах. Т.3. Стилістика. К.: Наук. думка, 1986. 110 с.
79. Білодід І.К. Мова масово-політичної і ділової інформації як структурно-функціональний стиль сучасної літературної мови // Мовознавство. 1977. №1. С. 311.
80. Білоусенко П. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). К.: КДПІ, 1993. 215 с.
81. Білоусенко П. Шляхи формування національної специфіки афіксального словотворення українського іменника // Актуальні проблеми українського словотвору. Мат. 3-ої наук. конф. Івано-Франківськ: Плай, 1995. С. 2728.
82. Богданович Г. Специфика индивидуально-авторского словообразования (окказиональное словообразование) на страницах газет в постсоветскую эпоху // Проблемы взаимодействия языков и культур в посткоммунистических странах Центральной и Восточной Европы. К.: Рідна мова, 1999. С. 6065.
83. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2-х т. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.; Т. 2. 391с.
84. Бойченко Л.М. Структурно-семантичні типи абревіатур і діапазон їх дериваційної активності в сучасній українській мові // Мовознавство. 1982. №5. С. 7580.
85. Бок К. Структура общества и структура языка // Новое в лингвистике. М.: 1975. Вып. 7. С. 382396.
86. Бондалетов В.Д. Финно-угорские заимствования в русском языке. Самара: Изд-во пед. ин-та, 1992. 159 с.
87. Бондаренко А.І. Поетична мова В. Стуса (експресеми емотивного змісту): Автореф. дис. канд філол наук: 10.02.01 / Ін-т укр. мови НАН України. К., 1996. 23 с.
88. Борисов В.В. Аббревиация и акронимия. Военные и научно-технические сокращения в иностранных языках. М.: Воениздат, 1972. 320с.
89. Брагина А.А. Неологизмы в русском языке. М.: Просвещение, 1973. 224 с.
90. Брофман М.В. Французские заимствования в английском литиературном языке (ХVІІ ХVІІІ вв.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Казахст. гос. ун-т Алма-Ата, 1958. 16 с.
91. Брудный А.А. Значение слова и психология противопоставления // Семантическая структура слова. М.: Наука, 1971. С. 121125.
92. Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка. М.: Наука, 1977. 264 с.
93. Будняк Д.В. Полонизмы в современном украинском литературном языке: Автореф. дис докт. филол. наук: 10.02.15 / КГУ им. Т.Шевченко. К., 1991. 53 с.
94. Будняк Д. Функционирование полонизмов в украинских газетных текстах // Języki slowianskie wobec wspolczesnycn przemian w krajach Evropy srodkowej i wscnodniej. Opole, 1993. S. 225239.
95. Булаховський Л.А. Вибрані праці у 5-ти томах. К.: Наук. думка, 1975. Т.1. 495 c.
96. Булаховський Л.А. Розвиток мови (Мова як знаряддя думки) // Основи мовознавства. Х.: Вид-во Всеукраїн. заочн. ін-ту народн. освіти, 1928. С. 285313.
97. Булыка А.М. Фанэтычная, марфалагічная і семантычная адаптацыя запазічанняу // А. Булыка Лексічныя запазычанні у беларускай мове ХІV ХVІІІ ст. Мінск: Навука і тэхніка, 1980. С. 210228.
98. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1983. 248 с.
99. Бучко Г., Бучко Д. Радянська дійсність і українська ойконімійна система: соціологічний аспект // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгр. україністів / Відп. ред. В.Німчук. К.: Пульсари, 2002. С. 7578.
100. Бюллер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка. М.: Прогресс, 1993. 502 с.
101. Вайнрайх У. Языковые контакты / Пер. с англ. яз. и коммент. Ю.А.Жлуктенко. К.: Вищ. шк., 1979. 263 с.
102. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. М.: Гос. соц. экон. изд-во, 1937. 410 с.
103. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
104. Васильева Н.В. Термин // Большой энциклопедический словарь. Языкознание / Гл. ред. Ярцева В.Н. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. С. 508509.
105. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Харків.: ХДУ, 1958. С. 179185.
106. Вежбицкая А. Антитоталитарный язык в Польше: механизмы языковой самообороны // Вопр. языкознания. 1993. №4. С. 107125.
107. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. Пер. с англ. М.: Рус. словари, 1996. 416 с.
108. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике: Языковые универсалии. Вып. 5. М.: Прогресс, 1983. С. 163250.
109. Взаємодія усних і писемних стилів мови: Зб. наук. пр. К.: Наук. думка, 1982. 180 с.
110. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови: Зб. наук. пр. К.: Наук. думка, 1990. 216 с.
111. Вильчинский С.С. Взаимодействие терминологии, номенклатуры и общелитературной лексики (на материале патентной документации): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / КГУ им. Т.Шевченко. К., 1987. 24 с.
112. Винник В.О. В авангарді українського радянського мовознавства // Мовознавство. 1982. №2. С. 1121.
113. Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. К.: Наук. думка, 1966. 150 с.
114. Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 320 с.
115. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопр. языкознания. 1953. №5. С. 329.
116. Виноградов В.В. Русский язык. М.: Высш. шк., 1972. 606 с.
117. Виноградова В.Н. Стилистический аспект русского словообразования. М.: Наука, 1984. 184 с.
118. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238с.
119. Вихованець І.Р. Могуть самодзвонного слова” // Культу