ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ВОЛЬОВОЇ МОДАЛЬНОСТІ В ТЕКСТАХ КОДЕКСІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Рогожа Валентина Григорівна

УДК 81′26:81′367:′373

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ВОЛЬОВОЇ МОДАЛЬНОСТІ
В ТЕКСТАХ КОДЕКСІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:

Єрмоленко Світлана Яківна,
доктор філологічних наук, професор

Київ - 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КАТЕГОРІЇ ВОЛЬОВОЇ МОДАЛЬНОСТІ 14
1.1. Комунікативний аспект вольової модальності 14
1.2. Жанрово-стильовий аспект вольової модальності 22
1.3. Функціонально-семантичний аспект категорії модальності 28
1.3.1.Категорійний статус модальності 28
1.3.2. Зміст модальних значень та засоби їх вияву. 31
1.3.3. Види категорії модальності 36
1.4. Модальність як складовий аспект предикативності 39
1.5. Логічні і мовні аспекти категорії модальності 41
1.6. Волевиявлення як аспект об’єктивної модальності 45
Висновки до першого розділу. 52
РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ РЕАЛЬНОЇ ВОЛЬОВОЇ МОДАЛЬНОСТІ В ТЕКСТАХ КОДЕКСІВ.. 54
2.1. Реально - індикативний тип вольової модальності 54
2.1.1. Категорійний симбіоз дійсного способу, часу та особи як виразник реальної вольової модальності 54
2.1.2. Індикативні конструкції теперішнього часу з прямим недетермінованим значенням. 64
2.1.3. Індикативні конструкції теперішнього часу на позначення дії майбутньої закономірності 68
2.1.4. Реально-індикативні форми минулого часу. 71
2.1.5. Індикативні форми дієслова на позначення наказовості 73
2.1.6. Інфінітив як засіб вираження імперативної реальності 82
2.2. Функціональна семантика дієслівних словосполучень об’єктивної модальності 84
2.2.1. Модальні значення, виражені складеним дієслівним присудком. 84
2.2.2.Модальні значення, виражені складеним іменним присудком. 93
2.3. Синтаксичні засоби вираження вольової об’єктивної модальності 96
2.3.1. Модальне значення об’єктивної реальності простого речення. 96
2.3.2. Речення із заперечною модальністю.. 100
2.3.2. Модальні значення об’єктивної реальності складнопідрядних речень. 102
Висновки до другого розділу. 108
РОЗДІЛ 3 ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ РЕАЛЬНО-ПОТЕНЦІЙНОЇ ВОЛЬОВОЇ МОДАЛЬНОСТІ В ТЕКСТАХ КОДЕКСІВ.. 110
3.1.Потенційність як передумова реальної імперативної модальності 110
3.1.1. Форми майбутнього часу на позначення потенційної модальності реальної дії 113
3.2.Модальне значення можливості/неможливості 116
3.2.1. Значення реально-потенційної вольової модальності з відтінком можливості/неможливості, передане формами дієслівного модифікатора „може” 119
3.2.2. Модальні модифікатори (крім „може”) як засоби вираження значення реальної можливості 129
3.2.3. Засоби вираження модального значення неможливості 135
3.3. Модальне значення достовірності 140
3.4.Модальне значення необхідності 147
3.5. Синтаксичні засоби вираження реально-потенційної модальності 157
Висновки до третього розділу. 16

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження вольової модальності як функціонально-семаничної категорії охоплює сферу інформації про навколишню дійсність та інтерпретацію законодавцем об’єктивного змісту цієї дійсності з позиції волевиявлення наказу, рекомендації, вимоги, дозволу, пропозиції, попередження, розпорядження, пояснення, звернення, повинності, виконання, примусовості, заборони тощо.
Систематизувавши дослідження модальності в мовознавстві, виділивши основні аспекти у вивченні цієї категорії, приходимо до розуміння об’єктивної модальності як семантико-синтаксичної категорії з граматичним ядром категорії дієслівного способу, модальними модифікаторами, предикативами та відповідною конструкцією синтаксичних одиниць.
Зважаючи на те, що дослідження категорії модальності відбувається у трьох аспектах: семантико-синтаксичному, логіко-поняттєвому, функціонально-комунікативному, а також беручи до уваги волюнтативний аспект законодавчого дискурсу, ми розуміємо вольову модальність як універсальну функціонально-семантичну категорію об’єктивно-суб’єктивного змісту з центральним значенням реальності/потенційності, що виявляється на різних рівнях мовної діяльності, спричиненої вольовою кваліфікацією повідомлюваного і охоплює сферу особистісної оцінності.
Взявши реальність та потенційність як інваріантні значення об’єктивної модальності, виокремлюємо індикатив як основний виразник реальних та реально-потенційних модальних значень. Окрім цих способових значень, що формують незалежно від контексту домінанту їх змісту, індикатив може мати вторинні контекстуально марковані функції, що виявляються у такому узагальнено-позачасовому висловленні, як стаття кодексу.
Категорійний симбіоз часу, особи та дійсного способу дієслова, відповідно до жанрової специфіки досліджуваного матеріалу зумовив розглянути цей комплекс у межах змістовної узагальненості і часової нелокалізованості та виділити реальну та реально-потенційну модальність. Реальна модальність узагальнює дію як позачасову; реально-потенційна модальність, узагальнюючи відношення до дії, надає їй модальної оцінки можливості/неможливості, достовірності, необхідності.
Основною формою вияву реального типу вольової модальності є форми предиката теперішнього неактуального часу із значенням постійної дії (недискретний вияв), основною формою реально-потенційної модальності є форма майбутнього часу предиката на позначення дії спланованих можливостей, об’єктивних закономірностей, та імпліковані модифікатори модальності (дискретний вияв).
Модальне значення об’єктивної реальності найширше представлене складнопідрядними реченнями нерозчленованої структури з підрядними присубстантивно-атрибутивними, а також займенниково-співвідносними. Основним модальним значенням складнопідрядних речень розчленованої структури є речення умовної передбачуваності з відтінком можливості/неможливості дії; значення реально-потенційної модальності з відтінком передбачуваності виконання дії (наказу, припису) передають складнопідрядні речення нерозчленованої структури.
Структурні та композиційні особливості текстів кодексів зумовили розгляд засобів вираження модальності на комунікативному рівні. Відповідно до конкретної мовної ситуації розрізняємо прямий порядок слів з експресивно-нейтральною модальністю, прямий порядок слів з експресивно-вольовою модальністю, модальність інверсованого порядку слів як нейтрально зумовленого та модальність зворотного порядку слів з відтінком вольової експресії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

БКУ Бюджетний кодекс України. К.: Атіка, 2002. 80 с.
ВКУ Водний кодекс України: Кодекси України. №2/1998. К., 1998. 192 с.
ГКУ Господарський кодекс України: Офіц. текст. К.: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. 204 с.
ГПКУ Господарсько-процесуальний кодекс України. К.: Атіка, 2002. 64 с.
ЖКУ Житловий кодекс України. Харків: ТОВ „Одіссей”, 2003. 96 с.
ЗКУ Земельний кодекс України. К.: Атіка, 2001. 96 с.
КВКУ Кримінально-виконавчий кодекс України: Офіц. видання. К: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. 208 с.
КЗпПУ Кодекс законів про працю України. К.: Атіка, 2002. 96 с.
ККУ Кримінальний кодекс України. Харків: ТОВ „Одіссей”, 2003. 240 с.
КПКУ Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. видання. К.: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. 272 с.
КТМУ Кодекс торговельного мореплавства України: Офіц. видання. К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. 200 с.
КупАП Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіц. видання. К.: „Видавничий Дім „ІН Юре”, 2002. 440 с.
КУпН - Кодекс України про надра: Офіц. видання. К.: „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2000. 56 с.
ЛКУ Лісовий кодекс України: Кодекси України. №2/1998. К., 1998. 192 с.
МКУ Митний кодекс України. К.: Істина, 2002. 168 с.
ПКУ Повітряний кодекс України: Офіц. видання. К.: Парламентське видавництво, 1998. 80 с.
СКУ Сімейний кодекс України. К.: Атіка, 2003. 80 с.
ЦКУ Цивільний кодекс України: Офіц. текст. К.: Кондор, 2004. 402 с.
ЦПКУ Цивільний процесуальний кодекс України. Харків: ТОВ „Одіссей”, 2002. 176 с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамец П. К вопросу о модификациях (модальных трансформациях) со значением необходимости и возможности // CSR, 1968. Т. 13. №2. С. 88-91.
2. Адамец П. Порядок слов в современном русском языке. Praha, 1966.
3. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. М., 1955. 392 с.
4. Адмони В.Г. О модальности предложения // Уч. зап. ЛГПИ им. А.И.Герцена. 1956. Вып. 1 Т. 21. С. 47-70.
5. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Система отношений и система построения. Л.: Наука, 1973. 365 с.
6. Ажнюк Л.В. Директивні документи українського середньовіччя: розвиток семантико-граматичної структури тексту // Мовознавство. 1998. №4-5. С.30-42.
7. Ажнюк Л.В. Стилістичний синтаксис універсалів канцелярії гетьмана Богдана Хмельницького // Мовознавство. 1993. №4. С. 47-53.
8. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума // Вопросы языкознания. 1971. №1. С. 54-64.
9. Алисова Т.Б. Семантико-коммуникативный субстрат безличных предложений // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения / Доклады на конференции по теоретическим проблемам синтаксиса. М.: Наука, 1969. С. 27-36.
10. Амосов Н.М. Моделирование мышления и психики. К.: Наук. думка, 1965. 304 с.
11. Амосов Н.М. Слово и контекст // Уч. зап. ЛГУ. Сер. Филологическая. №243. Л., 1958. С.3-23.
12. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М., 1974. 367 с.
13. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. М., 1976. Т. 1. 688 с.
14. Артемов В.А. Коммуникативная, синтаксическая, логическая и модальная функция речевой интонации: В кн. Материалы коллоквиума по экспериментальной фонетике и психологии речи. М., 1966. С.3-22.
15. Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології // Право України. 1998. №4. С. 56-57.
16. Артикуца Н.В. Термінологічно-правовий фонд української мови: проблеми методології дослідження // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкаф. зб. наук. праць. К., 1999. С. 164-187.
17. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: логико-семантические проблемы. М., 1976. 383 с.
18. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка, событие, факт. М., 1988. 338 с.
19. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 607 с.
20. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення: Навч. посібник для студентів ун-тів. Львів: Світ, 1990. 232 с.
21. Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. К.: Наук. думка, 1991 196 с.
22. Баллі Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1955. 416 с.
23. Баранник Д.Х. Судебная разновидность публицистического стиля // Сб. науч. статей Днепропетровского ун-та, 1974. Вып. 4. С. 99-107.
24. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові. К., 1987. 79с.
25. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211 с.
26. Беличова-Кржижкова Е.О. О модальности предложения в русском языке // Актуальные проблемы русского синтаксиса. М., 1984. С. 49-77.
27. Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высшая шк., 1977. 248 с.
28. Беляева Е.И. К проблеме лексико-грамматических полей в языке: (на материале микрополей возможности и вынужденности в английском и русском языках): Автореф. дис. канд. филол. наук. Воронеж, 1977. 23 с.
29. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. 180 с.
30. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
31. Бережан Л.В. Категорія спонукальності в сучасній українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Прикарпатський ун-тет ім. В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1997. 16 с.
32. Бехтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 246 с.
33. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола: Значение и употребление. М.: Просвещение, 1971. 239 с.
34. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, 1971. 116с.
35. Бондарко А.В. Об актуализационных признаках предложения // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 139-147.
36. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.
37. Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. Л., 1967. 192 с.
38. Борщ Э.Г. Употребление форм наклонений глагола в современном русском и украинском языках: Учебное пособие. К., 1983. 121 с.
39. Будагов Р.А. Язык реальность язык. М.: Наука, 1983. 262 с.
40. Булаховський Л.А. Українська мова // Вибрані праці: В 5-и т. К.: Наук. думка, 1977. Т.2. 632 с.
41. Булыгина Т.В. Грамматические и семантические категории и их связи // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. Гл. 5. С. 320-355.
42. Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 7-85.
43. Валимова Г.В. Функциональные типы предложений в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1967. 331 с.
44. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. Перевод с франц. / Под ред. и с предисл. Р.О.Шор. М., 1937. 410 с.
45. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. М.: Высшая школа, 1981. 184с.
46. Ваулина С.С. Эволюция средств выражения модальности в русском языке (11-18 вв.). Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. 143 с.
47. Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы. М., 1964. 384 с.
48. Веденькова М.С. Временная дифференциация и временная детерминированность глагольного действия // Глагол в германских и романских языках. Днепропетровск, 1992. С. 46-57.
49. Вейнрейх У. О семантической структуре языка: В кн. Новое в лингвистике. М., 1970. Т. 5. С. 163-249.
50. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Избранные труды: Исследования по русской грамматике. М., 1975. С. 53-87.
51. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения // Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С. 254-294.
52. Виноградов В.В. Русская речь, её изучение и вопросы речевой культуры // Вопросы языкознания. 1961. №4. С.3-19.
53. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высшая шк., 1986. 784 с.
54. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
55. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
56. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
57. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. школа, 1982. 209 с.
58. Вихованець І.Р., Городенська К.Г, Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
59. Вишневецька С.В. Об’єктивна зумовленість модифікації понятійного апарату трудового права України // Наук. вісн. Чернів. держ. ун-ту. 2000. №100. С. 48-52.
60. Возна Р.Ф. Абревіатура в діловому мовленні // Культура слова, 1981. Вип.23. С. 48-50.
61. Возна Р.Ф. Моделі стандартизованих словосполучень ділового мовлення // Мовознавство. 1981. №4. С. 86-88.
62. Возна Р.Ф. Основні вияви стандартизації в мові ділових документів. К., 1983.
63. Володин А.П., Храковский В.С. Об основаниях выделения грамматических категорий (время и наклонение) // Проблемы лингвистической типологии и структуры языка. Л.: Наука, Ленинградское отделение АН СССР, Институт языкознания, 1977. С. 42-54.
64. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 226 с.
65. Выготский Л.С. Мышление и речь: Психологические исследования / Под ред. Г.Н. Шелогуровой. М.: Лабиринт, 1996. 416с.
66. Гак В.Г. О категориях модуса предложения // Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин, 1978. С. 19-26.
67. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Синтаксис. М.: Высшая шк., 1981. 208 с.
68. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке: Сб. статей по языкознанию / Под общ. ред. проф. А.И. Ефимова. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958. С. 103-124.
69. Гальперин И.Р. О понятии „текст” // Вопросы языкознания. 1974. №6. С.68-77.
70. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М., 1981. 139 с.
71. Георгіца А.З. Поняття та сутність конституції в сучасній конституційній доктрині // Наук. вісн. Чернів. держ. ун-ту. 2000. №100. С. 57-61.
72. Головатий С. Проблеми термінології у новій кодифікації українського законодавства // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація: Тези ІІІ Всеукраїнської конференції. К., 1995.
73. Головатий С., Зайцев Ю., Усенко І. Правнича термінологія і державотворчий процес // Українське право. 1996. 1(2).
74. Горбачук Д.В. Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1997. 17 с.
75. Городенська К.Г. Онтологічні параметри граматичних категорій способу і часу // Мовознавство. 1997. №1. С. 39-41.
76. Грабье В. Семантика русского императива // Сопоставительное изучение русского языка с чешским и другими славянскими языками. М.: Прогресс, 1983. С. 105-128.
77. Грамматика русского языка: В 2-х т. Т. ІІ. Ч. І. Синтаксис. М.: Изд-во АН СССР, 1960. 702 с.
78. Грамматика современного русского литературного языка. М., 1970. 767 с.
79. Грамматическое учение о слове. М.: Высшая шк., 1986. 784 с.
80. Грепл М. О сущности модальности // Языкознание в Чехословакии. М., 1978. С. 277-301.
81. Грищенко А.П. Модальність і часова віднесеність як зовнішньосинтаксичні ознаки речення // Синтаксис словосполучення і простого речення. К., 1975. С. 16-29.
82. Гуйванюк Н.В., Чолкан В.А. Співвідношення об’єктивної та суб’єктивної модальності в реченні: Навч. посібник. Чернівці: Рута, 1994. 72 с.
83. Гулыга Е.В. Модальность сложноподчиненного предложения (на материале немецкого языка): В кн. Вопросы лексикологии, грамматики и фонетики немецкого языка // Ученые зап. Моск. гос. пед. ин-та. М. Т. СХLI. Вып. I., 1959. С.93-124.
84. Гулыга Е.В. Теория сложноподчиненного предложения в современном немецком языке. М.: Наука, 1971. 208 с.
85. Двірна Л. Модальні конструкції в деяких жанрах офіційно-ділового стилю // Українська мова з минулого в майбутнє: Матеріали наук. конф. К., 1998.
86. Ділова українська мова / За ред. проф. Н.Д. Бабич. Чернівці: Рута, 1996. 276 с.
87. Дешериева Т.И. О соотношении модальности и предикативности // Вопросы языкознания. 1987. №1. С. 34-45.
88. Дмитровская М.А. Глаголы знания и мнения: (Семантика и употребление): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1985. 19 с.
89. Ермолаева Л.С. К вопросу о соотношении модальности и предикативности (на материале современных германских языков) // Филологические науки. 1963. №4. С. 119-127.
90. Ермолаева Л.С. Понимание модальности в современной лингвистике (на материале немецкого и английского языков): В сб. Лингвистика и методика высшей школы. МГПИИЯ им. М.Тореза, 1978. Вып. VIII. С. 47-60.
91. Ермолаева Л.С. Система средств выражения модальности в современных германских языках (на материале немецкого, английского, шведского и исландского языков). Автореф. дис. ... канд. филол. наук. М., 1964. 15 с.
92. Ермолаева Л.С. Типология системы наклонений в современных германских языках // Вопросы языкознания. 1977. №4. С. 97-106.
93. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
94. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
95. Жанри і стилі в історії української літературної мови. К.: Наук. думка, 1989. 288 с.
96. Жовтобрюх М.А. Ділова мова / Курс історії української літературної мови. Т. ІІ; За ред. акад. АН УРСР І.К.Білодіда. К., 1961. С. 386-390.
97. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 255с.
98. Зайцев Ю. Автентичність правового тексту та проблеми його термінологічно-мовного оформлення // Українське право. 1997. Число 3. С. 99-110.
99. Загнітко А.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (проблеми теорії): Автореф. дис. ... доктора філол. наук. К., 1992. 38 с.
100.Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс): Навч. посібник: У 2-х ч. К.: ІЗМН, 1996. Ч.1. 202с.; Ч.2. 240 с.
101.Зверева Е.А. Научная речь и модальность. Л., 1983. 158 с.
102.Зейкан І. Визначення поняття посадової особи в кримінальному законодавстві // Право України. 2001. №10. С. 58-60.
103.Золотова Г.А. Модальность в системе предикативных категорий // Otazky slovanske syntaxe: Sb. symposia: Modalm vystavba vypovedi v slovanskych jazycich”. Brno, 1973. Z. Ш. S. 93-97.
104.Золотова Г.А. О модальности предложения в русском языке // Науч. докл. высш. шк. // Филологические науки. 1962. №4. С. 65-79.
105.Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
106.Исаченко А.В. Грамматический строй русского языка в сопоставлении с словацким: Морфология. Братислава. 1960. Ч. 2. 577 с.
107.Исаченко А.В. К вопросу об императиве в русском языке // Русский язык в школе. М., 1957. №6. С. 7-14.
108.Каган М.С. Время как философская категория // Вопросы философии. 1982. №10. С. 117-125.
109.Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.: Вища шк., 1985. 127 с.
110.Калабухова Т.А. Употребление вида глагола при отрицании в современном русском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1975. 19 с.
111.Каримов Д.А. Культура и техника законотворчества. М., 1990. 160с.
112.Касевич В.Б., Храковский В.С. От пропозиции к семантике предложения // Типология конструкций с предикатными акта