ІНШОМОВНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: ЕТАПИ І СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХ - початку ХХІ ст.)

Краткое описание

Харківський національний університет
імені В.Н. Каразіна

На правах рукопису

Архипенко Людмила Михайлівна

УДК 811.161.2’373, 613:811.111.»19»

ІНШОМОВНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: ЕТАПИ І СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ
(на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХ - початку ХХІ ст.)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
професор І.В. Муромцев

Харків 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1 ІНШОМОВНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ЯВИЩЕ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО УЗУСУ ТАПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ.. 12
1.1. З історії вивчення іншомовних запозичень. 12
1.1.1. Проблема іншомовних лексичних запозичень у роботах учених кінця ХІХ початку ХХ ст. 12
1 .1. 2. Лінгвістичні дослідження проблеми адаптації іншомовних лексичних запозичень у ХХ столітті 18
1. 2. Зміст і обсяг основних понять, пов’язаних із явищем запозичення. 32
1. 3. Своєрідність сучасної мовної ситуації процесу запозичення англіцизмів 41
1.4. Сфери вживання англіцизмів у сучасному українському мовному узусі 45
1. 4. 1. Загальновживані англіцизми. 45
1. 4. 2. Англіцизми з обмеженою сферою вживання. 46
Висновки. 52
РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ АДАПТАЦІЇ ІНШОМОВНИХ ЛЕКСИЧНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У МОВІ І МОВЛЕННІ 55
2.1. Причини іншомовних запозичень і зв’язок цих причин іздиференційними ознаками запозичень. 55
2.2. Етапи і ступені адаптації англіцизмів; диференційні ознаки. 62
2.3. Визначення ступеня адаптації англіцизмів кінця XX- початку ХХІ ст. (на матеріалі словників і преси) 75
2.4. Результати експериментальної перевірки освоєння деяких англіцизмів пересічними носіями мови. 119
Ступінь освоєння іншомовних запозичень. 123
Вживають іншомовні слова у мовленні 127
Висновки. 128
РОЗДІЛ 3 СПРОБА ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ АДАПТАЦІЇ ІНШОМОВНИХ ЛЕКСИЧНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ. 132
3.1.Визначення ступеня адаптації англіцизмів 6070-х років ХХст. насучасному етапі (на матеріалі словників і преси) 133
3.2. Результати експериментальної перевірки освоєння англіцизмів 6070-х років на сучасному етапі пересічними носіями мови. 149
3.3. Спроба прогнозування долі англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст. 152
Висновки. 159
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.. 162
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ. 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 168
Додаток І 187
Додаток IІ 213

ВСТУП
Докорінні суспільно-політичні зміни, що спостерігаються в сучасному суспільстві впродовж останніх десятиліть, не могли не знайти відображення впроцесах, які відбуваються в українській мові. Інтенсивність процесів у галузі лексичної семантики, словотвору і стилістики дає цікавий і цінний матеріал для лінгвістичних досліджень і привертає увагу не тільки мовознавців, але й письменників, журналістів, пересічних носіїв мови з різним рівнем мовної та комунікативної компетенції.
Відомо, що революційні перетворення у мові відбуваються саме у період глобальних трансформацій у житті суспільства. Зміни, які виникають на рівні функціонування мови протягом тривалого часу, можуть накладати свій відбиток на мовну систему в цілому, не спричиняючи руйнування її основ. Це зумовлює необхідність виявлення і систематизації мовних перетворень, викликаних новою мовленнєвою практикою, і ретельного дослідження специфіки мовних процесів, що зумовлюють їх.
До числа процесів, які активно діють у сучасній українській мові, належить процес запозичення іншомовної лексики, специфіка якого, безумовно, не вичерпується тільки його інтенсивністю. Слова, що з’явилися в українській мові як результат запозичення, підлягають семантичним, словотвірним і стилістичним змінам, будучи, поряд із власне українською лексикою, об’єктом дії усіх процесів, що відбуваються в мові. Це не є чимось новим, незвичайним, властивим саме цьому етапу розвитку мови. «Процес запозичення вічний і в цілому плідний, долі ж окремих слів неоднакові» [89: 105]. Але саме в означений період відзначаються інтенсивність і глибина змін, що спостерігаються у галузі семантики, словотвору, стилістики, до яких активно залучається лексика іншомовного походження.
Активізація процесу запозичення відбувається на тлі інших, не менш активних процесів у галузі лексики, які знаходять своє втілення упубліцистичному стилі як найбільш проникному і відкритому для всіх новоутворень. Нові форми суспільних відносин знайшли своє мовне втілення у словотвірних неологізмах, в освоєнні великої кількості запозичених слів, устилістичному трансформуванні, процесах деархаїзації, різноманітних семантичних змінах різних груп лексики української мови.
Індикатором змін, що відбуваються у суспільстві, є засоби масової інформації, мова періодики.
У кінці ХХ - на початку ХХІ ст. більшу частину запозичень, які вільно використовуються в газетах й інших засобах масової інформації, становлять англіцизми, і це є характерним не тільки для української мови.
Досить побіжного погляду на сторінку будь-якої газети чи журналу, які видаються в Україні, щоб побачити такі слова, як менеджмент, маркетинг, брокер, дилер, спонсор, спікер, спічрайтер, трейдер, кілер, драйв, рейв, шоумен, промоутер та ін. Звичайно, було б помилково стверджувати, що всі ці слова потрапили в українську мову саме через тексти масової комунікації. Однак не слід і применшувати роль медіа-текстів у формуванні та реалізації мовних процесів, тому що в умовах інформаційного суспільства мовнокультурний вплив найактивніше здійснюється саме через канали масової комунікації. Слово в мас-медіа має надзвичайну силу, з’являючись у телевізійній мові, на сторінках преси або електронних ЗМІ, воно миттєво підхоплюється масовою аудиторією, все глибше проникає у рідну мову, яким би чужим спочатку воно не здавалося. Разом з тим у значній кількості медіа-текстів використовується іншомовна лексика, нічим не мотивована, яка сприймається як чужорідний елемент, що порушує словесну тканину тексту.
Представники національних лінгвістичних шкіл, у тому числі йукраїнської, підкреслюють, що нічим не виправдане запозичення іпопуляризація іншомовної лексики завдає великої шкоди рідній мові та культурі.
Погоджуючись із дослідником української лексики кінця ХХ ст. О.Стишовим у тому, що «реалізація словника новітньої літературної мови найчастіше пов’язана з інформаційними можливостями ЗМІ» [185: 39], визнаємо, що мова преси є «надійним і перспективним джерелом для визначення лексичних інновацій і планування перспективи розвитку загальнолітературної норми» [185: 39]. Підтвердженням цього є наш ілюстративний матеріал, який базується на текстах мас-медіа.
У мовознавстві проблема збагачування мови численними іншомовними словами розглядається у багатьох дослідженнях, присвячених змінам у її лексичному складі. Серед них слід виділити роботи О.Потебні, І.Огієнка, Ю.Жлуктенка, С.Семчинського, Л.Лисиченко, О.Муромцевої, Б.Ажнюка, В.Скачкової, О.Ахманової, Ю.Сорокіна, Л.Крисіна, У.Вайнрайха, Е.Хаугена. Значущість процесу запозичування іншомовної лексики в українську мову привернула велику увагу до нього з боку багатьох дослідників в останнє десятиріччя ХХ століття. Зокрема, освоєння іншомовних запозичень у наукових терміносистемах досліджують О.Лисенко [102], Г.Сергєєва [164, 165]; питання словотвірного освоєння запозичень є об’єктом уваги С.Рижикової [152, 153], Л.Чурсіної [212]; Д.Мазурик [106, 107], О.Стишов [185] і О.Тодор [197а] розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачування лексичного складу мови; лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові аналізує В. Симонок [168, 169, 170].
Незважаючи на те, що проблема лексичного запозичення продовжує розроблятися в українській і зарубіжній лінгвістиці, вона не втрачає своєї актуальності й гостроти. Далеко не всі аспекти дослідження цієї проблеми можна вважати достатньо висвітленими. На сучасному етапі розвитку українського мовознавства, зважаючи на процеси, які відбуваються в мові, принципового значення набуває питання про вироблення принципів і засад мовної політики, зокрема тих положень, що стосуються іншомовних запозичень. Інтенсифікація процесу запозичення й активна участь іншомовних слів у всіх основних мовних процесах, що спостерігаються у сучасній українській мові, потребують не лише загального теоретичного осмислення, але й розробки конкретнішого механізму визначення етапів і ступенів адаптації запозичених лексем мовою-рецептором. Усебічний аналіз іншомовного слова, з’ясування доцільності і перспективності чи взагалі недоцільності його функціонування у мові та мовленні неможливе без звернення до мовленнєвої компетенції носіїв мови. Такий напрямок наукового дослідження проблеми освоєння іншомовних лексичних запозичень є актуальним і важливим.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна «Аналіз системи рівнів української мови XVII - XXI століть».
Мета дослідження вироблення варіанта підходів до розмежування етапів процесу запозичення, визначення ступеня адаптації іншомовного слова у мові та мовленні й принципів прогнозування його подальшої долі.
Дослідницькі завдання роботи:
Узагальнення відомостей про екстралінгвальні та лінгвальні причини лексичних запозичень з урахуванням причин запозичення, що у кінцевому результаті дозволяє прогнозувати, закріпляться вони у мові і мовленні чи ні.
2. Окреслення диференційних лінгвальних ознак кожного з етапів адаптації іншомовних запозичень на різних рівнях мовної системи.
3. Визначення ступеня адаптації групи частотних англіцизмів кінця ХХ ст. на основі їх лінгвальних ознак.
4. Аналіз групи частотних англіцизмів 60-70 рр. ХХ ст. для визначення ступеня їх адаптації на основі переліку диференційних ознак і з’ясування залежності їх долі у кінці ХХ - на початку ХХІ ст. від ступеня освоєності.
5. Проведення експерименту для визначення ступеня адаптації проаналізованих англіцизмів кінця ХХ - початку ХХІ ст. пересічними носіями української мови.
6. Експериментальна перевірка ступеня адаптації англіцизмів 60-70 рр. ХХ ст. пересічними носіями мови на сучасному етапі для підтвердження дієвості запропонованого підходу до прогнозування подальшої долі іншомовного запозичення.
Об’єктом нашого дослідження є англіцизми кінця ХХ - початку ХХІ століть (понад 650), вилучені із текстів української періодики і загальномовних словників української мови методом суцільної вибірки.
Предмет дослідження визначення ступенів засвоєння англомовних запозичень на різних етапах їх уходження в українську мову з урахуванням лінгвальних та екстралінгвальних причин.
Основними методами нашого дослідження є: аналітично-описовий, порівняльно-зіставний, статистичний, а також методи компонентного аналізу і анкетування.
Джерельна база: фактичний матеріал взято із періодичних українських видань: «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Слобідський край», «Бізнес», «Україна business», «Галицькі контракти», «Україна молода», «Політика і культура», «Молодь України» та словників, що вийшли друком у 90-х роках ХХ століття. У роботі також використано: Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Укладач і головний редактор В.Т.Бусел.- К., 2001 (ВТССУМ); Новий тлумачний словник української мови/ Укладачі В.Яременко, О.Сліпушко.- К., 1998 (НТСУМ); Словник української мови: в11-ти т.- К., 1970-1980 (СУМ); Словники іншомовних слів, 1951, 1955, 1974, 1975, 1977, 1985, 2000 (СІС); Російсько-український словник іншомовних слів/ Укладач Т.Т.Мартиняк/ За ред. проф. А.П.Ярещенка.- Х; Прапор. - 1999 (РУСІС); Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові/ Укладач О.М.Сліпушко.- К., 1999 (ТСЧСУМ); Новий англо-український, українсько-англійський словник/ Укладач В.Ф.Малишев.- К., 1999 (НАУУАС); Англо-український, українсько-англійський словник/ За редакцією Ю.О.Жлуктенка.- К., 1998 (АУУАС); Новый англо-русский словарь/ Составитель В.К.Мюллер, В.Л.Дашевская.- М., 1998 (HAPC); Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Currrent English. A.S. Hornby.- Oxford University Press, 1982 (OALDCE); Longman Dictionary of Contemporary English. Longman Group, 1997 (LDCE); Collins Cobuild English Language Dictionary.- London, 1987 (CCELD); Webster’s New World Thesaurus, prepared by Charlton Laird.- New York, 1971 (WNWT); Bloomsbury Dictionary of New Words by Jonathon Green, 1991 (BDNW).
Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві на матеріалі лексики, запозиченої з англійської мови у кінці ХХ- на початку ХХІ ст., запропоновано й обґрунтовано підхід до визначення ступеня можливої адаптації іншомовного лексичного запозичення на різних етапах його освоєння мовою-рецептором. Визначено, розмежовано ісхарактеризовано причини запозичень окремих тематичних груп лексики. Окреслено диференційні ознаки ступенів адаптації запозичених слів на різних рівнях мовної системи, враховуючи ознаки комунікативного характеру, властиві кожному з етапів процесу запозичення. Установлено, що ці ознаки у кінцевому результаті дають можливість з’ясувати доцільність чи недоцільність лексичного запозичення і зробити прогноз стосовно його подальшої долі у мові-рецепторі. Уперше в українському мовознавстві застосовано методику психолінгвального експерименту для виявлення реального співвідношення ступеня адаптації іншомовного запозичення у мові та у мовленні, зокрема у мовленні пересічних носіїв мови, і зроблено висновок про те, що закріплення іншомовного запозичення у словнику української мови далеко не завжди свідчить про його повне освоєння у мові та у мовленні пересічного носія мови.
Дослідження має теоретичну значущість у світлі таких загальних лінгвістичних проблем, як розвиток мови і реалізація мови у мовленні. Результати дисертаційної роботи можуть бути корисними для подальшого вивчення процесів адаптації запозичень в українській мові, вироблення критеріїв доцільності входження іншомовних лексем в українську мову та нормування її спеціальної лексики.
Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можуть використовуватися при мовному плануванні, у проведенні мовної політики. Матеріали дисертації можуть бути доцільними у практиці викладання української мови у вищих та середніх навчальних закладах, при написанні курсів з лексикології, роботі наукових семінарів, а також для укладання нових видань словників іншомовних слів.
Апробація роботи. Основні ідеї та положення дослідження знайшли відображення у доповідях на Міжнародній науковій конференції «Міжкультурні комунікації: реалії та перспективи» (Алушта, травень 2002 р.), на Міжнародній науковій конференції «Когнітивні сценарії комунікації на перехресті мов і культур» (Партеніт, вересень 2002 р.), на IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (Харків, квітень 2003 р.), на Міжнарод

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
На сучасному етапі розвитку української мови, коли її лексична система активно поповнюється запозиченнями з англійської мови, зокрема завдяки засобам масової інформації, які інтенсивно поширюють їх у середовищі мовців, гостро постало питання про оцінку їх доцільності чи недоцільності й про те, що через посередництво мовної політики, спираючись на сувору наукову базу, можна вплинути на процес освоєння українською мовою іншомовних запозичень. Але здійснити це можна тільки через розв’язання цілої низки завдань теоретичного характеру.
Намагаючись передбачити майбутнє запозичуваної сьогодні лексики, доцільно розглянути, як до неї ставитися, як її оцінює наше суспільство. Важливо також, прагнучи максимальної об’єктивності, виділити серед них не тільки явно невиправдані, але й доцільні слова. Варіант розв’язання саме цих завдань і пропонується у нашій роботі.
З’ясовано, що для того, щоб виділити серед великої кількості іншомовних запозичень слова, які є виправданими, доцільними для мови, і ті, які її просто засмічують, необхідно спиратися на їх об’єктивні характеристики. До таких характеристик, у першу чергу, належать причини запозичень, їх ознаки, екстралінгвальні і лінгвальні.
Причини ці у дослідженнях про іншомовні запозичення висвітлені цілком детально, але поки що фактично немає їх класифікації за такими параметрами, як причини облігаторні і факультативні, постійні і змінні для усього процесу освоювання іншомовного запозичення і для певного його синхронного зрізу, зокрема й для кінця ХХ століття. Детальний аналіз їх на конкретному мовному матеріалі одна з перспектив подальших досліджень. Для нашої роботи було важливим виділити екстралінгвальні причини облігаторного характеру, серед яких на першому місці стоїть комунікативна актуальність чи неактуальність поняття, вираженого запозиченим словом. Ця причина настільки органічно пов’язана із запозичуваним словом, що її доцільно вважати комунікативною ознакою слова.
Екстралінгвальні та лінгвальні причини іншомовних запозичень так тісно взаємопов’язані, що іноді їх важко розмежувати. У роботі окреслено перелік ознак лінгвальних для кожного з етапів процесу адаптації іншомовного слова етапу початкового, етапу поглибленого й етапу повного освоєння. Запропонований перелік ознак кожного етапу вбирає в себе ознаки всіх рівнів мовної системи і рівня комунікативного.
Перелік цих диференційних ознак дає в руки дослідникові механізм, який дозволяє визначити ступінь адаптації кожного конкретного іншомовного запозичення і, як результат, з’ясувати, доцільне це запозичення чи ні.
Уключення іншомовного запозичення до словника мови-рецептора (у нашому випадку це українська мова) вважається підставою для того, щоб визнати його закріпленим у цій мові. Аналіз конкретних англіцизмів кінця ХХ століття на основі диференційних ознак їх адаптації дозволяє встановити, що слова, зафіксовані у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» 2001р., фактично мають різний ступінь освоєння у мові, причому деякі з них не досягли навіть середнього ступеня адаптації. При цьому наочним виявився той факт, що процес освоєння іншомовного слова на різних рівнях мовної системи проходить нерівномірно й англіцизми «останньої хвилі», які були б повністю освоєні на всіх рівнях мовної системи, пропорційно до загальної кількості найновіших англіцизмів, порівняно небагато.
Запропонований підхід до аналізу іншомовних запозичень дозволяє досить об’єктивно визначити, якою мірою вони освоєні у мовленні, тобто визначити, як до них реально ставиться наше суспільство.
Слово у мовленні функціонує у різних умовах, зокрема це стосується використання іншомовних запозичень у засобах масової інформації й у мовленні пересічних носіїв мови.
Експериментальна перевірка ступеня адаптації групи англіцизмів, частотних у мові сучасних газет і зафіксованих у «Великому тлуматичному словнику сучасної української мови» 2001 року, лише за одним параметром лексико-семантичного рівня за ступенем освоєння значень іншомовного запозичення показала, що мовцями (в експерименті брали участь студенти) ці слова освоєні слабо, причому ніхто з респондентів не вважає, що він часто вживає іншомовні запозичення.
Співвіднесення диференційних ознак адаптації англіцизмів 60-70-х років ХХ ст. з уже очевидною долею цих слів у кінці століття підтвердило ефективність запропонованого підходу до аналізу іншомовних слів на основі диференційних ознак їх адаптації, який дає можливість спрогнозувати майбутнє цих запозичень.
На підставі диференційних ознак адаптації групи англіцизмів кінцяХХ- початку ХХІ ст., зафіксованих у словнику української мови, зроблено висновки стосовно того, чи є у них перспективи бути освоєними українською мовною системою і мовленнєвою практикою пересічних носіїв мови.
Безумовно, у ці прогнози можуть бути внесені серйозні корективи у разі принципових змін у суспільному устрої країни, але перевірялася дієвість підходу до аналізу іншомовної лексики на основі ознак лінгвальних, ураховуючи причини комунікативного характеру, за умови збереження провідних екстралінгвальних причин, з якими пов’язаний сам момент запозичення чужого слова і процес його освоювання.
Інтенсивність процесу запозичення передбачає подальше дослідження у визначеному напрямі. Виходячи із необхідності відмежувати доцільні, корисні запозичення від недоцільних, невиправданих, треба кожен досить частотний сьогодні англіцизм пропускати крізь призму всебічної його оцінки на основі диференційних ознак різних типів. Така оцінка має аспекти не тільки суто лінгвальний і соціолінгвальний, а й лінгвометодичний. При цьому слід ураховувати, що лінгвометодичний аспект повинен мати орієнтир і на практику викладання української мови (іншомовні запозичення вимагають до себе особливої уваги), і на практику викладання англійської мови як іноземної.
Поданий у роботі словопокажчик англіцизмів, вилучених із україномовної преси кінця ХХ - початку ХХІ ст., є цінним для лексикографічної практики. Його укладання є одним із провідних моментів нашої дисертації. Без нього дослідження не могло бути здійснене. Наш словопокажчик - це певний синхронний зріз, фіксація мовної ситуації процесу адаптації англомовних запозичень у кінці ХХ - на початку ХХІ ст.