КОНЦЕПТ “СТЕП” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: СЛОВНИКОВА, ТЕКСТОВА І ПСИХОЛІНГВІСТИЧНА ПАРАДИГМА

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Єфименко Олександра Євгеніївна

УДК 811.161.2’371

КОНЦЕПТ СТЕП” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ:
СЛОВНИКОВА, ТЕКСТОВА І
ПСИХОЛІНГВІСТИЧНА ПАРАДИГМА

спеціальність 10.02.01. українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Лисиченко Лідія Андріївна

ХАРКІВ 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ ТА ЇЇ НАУКОВИЙ АПАРАТ

10

1.1. Історія вивчення поняття мовної картини світу в ХІХ першій половині ХХ століття.....
1.2. Мовна і концептуальна картини світу в дослідженнях ХХ століття..
1.3. Поняття концепту в лінгвістиці; концепт степ і його мовне вираження.....
1.4. Степ як лінгвокультурний елемент українського часопростору
1.5. Психолінгвістичний аспект дослідження семантики
мовного вираження концепту степ ..

11

24

29

34

51

Висновки до першого розділу..

55

РОЗДІЛ 2.

ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ СТЕП” В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

57

2.1. Синонімічні відношення слів лексико-семантичної групи
степ .....
2.2. Етимологія слова степ і його синонімів..
2.3. Сполучуваність лексичних засобів вираження концепту степ..
2.4. Дериваційні особливості слів ЛСГ степ......

57
79

85
110

Висновки до другого розділу..

119

РОЗДІЛ 3.

КОНЦЕПТ СТЕП” В УКРАЇНСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ТВОРЧОСТІ

121

3.1. Мовне вираження концепту степ в українському
фольклорі...
3.2. Вербальний спосіб репрезентації концепту степ в українській прозі першої половини ХІХ століття (Г.Ф.Квітка-Основ'яненко).
3.3. Лексико-семантична група степ в українській прозі кінця
ХІХ початку ХХ століття (Панас Мирний, Михайло
Коцюбинський)
3.4. Характеристика відбиття концепту степ у мові
письменників ХХ століття (Юрій Яновський, Олесь Гончар,
Іван Багряний, Улас Самчук, Павло Загребельний).
3.5. Мовне вираження концепту степ на матеріалі
психолінгвістичного експерименту як аналіз мовної
картини світу ХХІ століття.

127

145

150

157

171

Висновки до третього розділу.

184

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...

186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

191

ДОДАТОК .

209

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗКС
КСК
ЛСВ
ЛСГ
МКС
ОКС

— загальна картина світу
— картина світу концептуальна
— лексико-семантичний варіант
— лексико-семантична група
— мовна картина світу
— об'єктивна картина світу

ВСТУП

Кінець ХХ початок ХХІ століття характеризується в українському мовознавстві значним посиленням інтересу до питань, пов'язаних із мовою та мисленням людини, з особливостями мовного вираження концептуальної картини світу, із загальною антропологізацією мовознавства. Усе частіше використовуються поняття мовної, концептуальної і об'єктивної картини світу, які стають об'єктом вивчення в таких напрямах мовознавства як лінгвофілософія (когнітологія) та психолінгвістика.
Такі напрямки в мовознавстві розвиваються з великої кількості досліджень, присвячених вивченню семантики, на яку звернули особливу увагу вітчизняні та зарубіжні мовознавці з середини ХХ століття. У цей час у радянському мовознавстві посилилася увага до розглядання специфіки зв'язку мови й мислення, мови як суспільного явища, до загальної характеристики семантики слова (наприклад, праці Ю.Апресяна, Н.Арутюнової, О.Ахманової, Р.Будагова, А.Вежбицької, В.Гака, В.Звегінцева, С.Кацнельсона, М.Комлєва, О.Кубрякової, О.Леонтьєва, Л.Лисиченко, Л.Новикова, О.Реформатського, Б.Серебреникова, Ж.Соколовської, Ю.Степанова, А.Шаффа, Д.Шмельова). За ці роки структурна семантика розвивається особливо швидко (як синхронічна, так і діахронічна). Поглиблений інтерес до семантики пов'язаний із безуспішною спробою чисто формального опису мови. Почали народжуватися нові напрямки як вітчизняної, так і зарубіжної лінгвістичної семантики. Значний вплив на розвиток загальної теорії значення здійснив О.Потебня, який розділив мовний та позамовний зміст. М.Комлєв приділяє увагу компонентам змістової структури слова, тобто аспектному вивченню мови та слова [68]. А.Шафф у світлі нового переходу до поглибленого вивчення семантики та змістової сторони мови розглядає як окремі напрями лінгвістичну семантику (історія лексичних значень), логічну семантику, філософську й загальну семантику [148]. С.Кацнельсон у своїй роботі приділяє увагу єдності значення й поняття, але не ототожнює концептуальний зміст слова та поняття [61:13]. На особливості мовного вираження концептуальної картини світу звертають увагу Л.Лисиченко, Б.Серебреников.
Проблемами когнітології у вітчизняному мовознавстві займаються такі вчені, як С.Жаботинська, В.Жайворонок, М.Кочерган, К.Голобородько, М.Полюжин, О.Селіванова, у російському мовознавстві С.Аскольдов, Є.Рахіліна, Р.Фрумкіна.
У даному дисертаційному дослідженні використовується термін "концепт", який належить когнітивній лінгвістиці й розуміється в роботі як локалізоване у свідомості людини ментальне утворення, відбиття об'єктивного світу, власне концепт степ розуміємо як характерну психоментальну особливість українського народу, що відбита у свідомості людей і закладена на підсвідомому рівні людини в культурі народу. У мові цей концепт виражається лексико-семантичною групою степ, яка складається зі слів степ, поле, лан, нива.
В.В.Жайворонок виділяє окремо концепти історико-культурної свідомості народу, які "пов'язані передусім з народними звичаями, переказами, традиціями явищами, що підтримують історичну спадковість" [46:51], до яких відноситься вибраний для аналізу концепт степ, що є не просто словом-знаком, а мовною одиницею, наповненою етнокультурним змістом. Це символ, що відбиває український менталітет. Слова, що відбивають такі концепти в українській мові, мають "етнографічний, етноісторичний, етнокультурний, етнофілософський, етнопсихологічний, етнопедагогічний та інший національно-культурний підтекст, тому позначені образністю та етносимволікою" [46:51].
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена посиленням уваги до вивчення мовних одиниць в аспекті взаємодії мови і мислення, людини і культури, до пізнання специфіки мовного відображення об'єктивної та концептуальної картин світу, виявлення своєрідності національно-мовної та індивідуальної картин світу, аналізу окремих концептів як складової концептуальної картини світу. Відсутність на сьогодні комплексної характеристики окремих національно-мовних концептів, зокрема концепту степ, підтверджує актуальність теми дисертації.
Об'єктом дослідження в дисертації є мова фольклору, зафіксованого у ХІХ ХХ столітті, та художня проза окремих українських письменників ХІХ ХХ століття, таких як Г.Квітка-Основ'яненко, Панас Мирний, М.Коцюбинський, Ю.Яновський, О. Гончар, І. Багряний, У.Самчук, П.Загребельний.
Аналіз народно-поетичної творчості підтверджує віднесеність концепту степ саме до символічних етнокультурних концептів, бо саме фольклор є творчою продукцією народу, відбиттям народного духу.
Часові межі аналізованого літературного матеріалу зумовлені тим, що саме з ХІХ століття почала розвиватися нова українська художня література, особливо цікава і показова як об'єкт дослідження мовної картини світу на предмет вираження концепту степ.
Предметом дисертаційного дослідження є концепт степ, виражений у мові лексико-семантичною групою степ (у фольклорі і прозі проаналізованого історичного періоду).
Матеріалом дисертації стала картотека, створена на основі вибірки слів, які виражають концепт степ у мові фольклору та прози ХІХ ХХ століть. Загальна картотека складає понад 6000 карток, що є достатньо репрезентативним матеріалом для подібного аналізу.
Мета роботи полягає в дослідженні внутрішньої структури лексико-семантичної групи степ, у з'ясуванні ролі концепту степ при аналізі психологічної сторони мовної картини світу, а також залежності мовного вираження аналізованого концепту як від зовнішніх об'єктивних умов, таких як конкретні історичні умови, географічне розташування народу-носія мови, так і від внутрішніх мовно-літературних, таких як тема, жанр художнього твору, індивідуальні уподобання письменника.
Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:
1) визначити обрані для дослідження слова, що відбивають у мові концепт степ;
2) провести семантичний аналіз слів ЛСГ степ розглянути їх парадигматичні, синтагматичні та дериваційні відношення;
3) визначити роль слів обраної групи в мовному моделюванні внутрішнього світу людини та вплив географічного розташування носіїв мови на МКС народу;
4) розглянути особливості мовного вираження ЛСГ степ як відбиття концепту степ в українському фольклорі;
5) проаналізувати мовні особливості у вираженні слів ЛСГ степ у творах українських письменників ХІХ ХХ століть з метою виявлення зміни значення слів проаналізованої лексико-семантичної групи;
6) на матеріалі психолінгвістичного експерименту дослідити розуміння значення слів ЛСГ степ нашими сучасниками.
Методологічною основою дослідження є положення про зв'язок і взаємодію явищ світу, розуміння мови як складної знакової системи, в якій відбуваються зв'язки та взаємодія мови й мислення (теорії О.Потебні, Л.Виготського), мови й позамовної дійсності (світу) (В.Гумбольдт), мови й мовлення (О.Леонтьєв) та структурування самої мови, про психологічні основи мовних явищ (Г.Штейнталь, І.Бодуен де Куртене). Робота ґрунтується на теорії розмежування мовної і концептуальної картин світу як вербальних і невербальних знань, звідки лексеми є мовним вираженням концептів і мовним відбиттям знань про них.
Для розв'язання поставлених у роботі завдань застосовувалися переважно описові методи дослідження. Прийоми семно-компонентного аналізу допомагають виявити актуалізовані в даному значенні семи. Зіставний метод дає змогу порівняти значення, в яких ужиті лексеми, що виражають концепт степ у мові письменників різних періодів. Метод психолінгвістичного експерименту дає можливість встановити співвідношення між загальним та індивідуальним, а також показати сучасні, актуальні значення, в яких уживаються проаналізовані лексеми. Для наочності і переконливості результатів застосовувалася квантитативна обробка матеріалу.
Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та додатків. Обсяг тексту дисертації становить 190 сторінок, загальний обсяг 266 сторінок. До списку використаних джерел входять 220 найменувань, обсяг додатків 58 сторінок.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в системному і всебічному аналізі мовного вираження концепту степ, який включає в себе парадигматичний, синтагматичний, дериваційний аспекти синхронії та діахронічний аспект дослідження. Крім того, фольклор і проза ХІХ ХХ століть уперше стала об'єктом дисертаційного дослідження на предмет виявлення динаміки розвитку мовного вираження концепту степ.
Теоретичне значення дисертації полягає в подальшій розробці питань про специфіку мовного вираження концептуальної картини світу, поєднання і зв'язок загальної, концептуальної і мовної картин світу. Запропонована методика всебічного аналізу мовного вираження окремого концепту може бути використана не тільки при аналізі даного культурного концепту, а й багатьох інших. Об'єктом дослідження може бути як мова окремих історичних періодів художньої літератури, так і індивідуальні мовні картини світу інших письменників і поетів, а також мова окремих жанрів та різних стилістичних спрямувань художньої літератури.
Практична цінність роботи визначається тим, що отримані результати можуть бути використані для подальших досліджень із семантики, лексикології та психолінгвістики. Матеріали можуть знайти застосування у викладанні курсів української мови та української літератури в середній і вищій школі, зокрема історії української літературної мови, семантики, лексикології, у посібниках і підручниках із цих курсів, у спецкурсах і спецсемінарах, при написанні курсових і дипломних робіт.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження відповідає планові науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, а саме науковій проблемі "Закономірності розвитку й функціонування української мови", координованої Інститутом української мови НАН України.
Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на аспірантських семінарах, на засіданнях кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, а також на Міжнародній науковій конференції "Проблеми загальної та ареальної семантики" (Луганськ, 2003 р.), на ІІІ Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми менталінгвістики" (Черкаси, 2003р.), ХІІ Міжнародній науковій конференції імені проф. Сергія Бураго "Мова і культура" (Київ, 2003 р.), міжнародній науковій конференції "Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХ ст. До 200-річчя Харківського університету і філологічної школи факультету" (Харків, 2003 р.), науковій конференції, присвяченій 225-й річниці від дня народження видатного діяча національної культури Г.Ф.Квітки-Основ'яненка "Г.Ф.Квітка-Основ'яненко та українська культура ХІХ ХХІ століть" (Харків, 2003 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових статей, із них 8 у провідних фахових виданнях.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ ТА ЇЇ НАУКОВИЙ АПАРАТ

У сучасному мовознавстві все частіше використовується поняття мовної картини світу (МКС), що пов'язане з розвитком мовознавства в антропоцентричному напрямі, з вивченням мови і мислення людини, аналізом лінгвістичних питань крізь призму індивідуальної і соціальної психології. Мова почала сприйматися не як окремий об'єкт, а як суб'єктивно усвідомлена людиною, як така, що не може розглядатися поза людським існуванням. "Мова стала для людини не тільки суспільним засобом зберігання та передачі знань та історичного досвіду, зазначає А.А.Уфімцева, але й засобом управління своєю поведінкою, мова допомагає людині об'єктивувати предметний світ, формувати та виражати ідеї" [137:109]. "Саме мова, на думку Л.В.Дмитренка, відображає пізнання та є головним засобом вираження думки, тому вивчення мови відкриває шляхи до розуміння мислення" [33:38-39]. У зв'язку з розмежуванням вербальних і невербальних знань виділяють мовну та концептуальну картини світу (КСК). КСК багатша та універсальніша за мовну, бо являє собою "глобальну, цілісну систему інформації про універсум, що знаходиться у розпорядженні індивіда" [33:39]. Л.А. Лисиченко під МКС має на увазі "характер відображення в мові КСК і мовні засоби вираження знань про неї" [90:13]. Питання про мовну картину світу, зв'язок мови і мислення розглядали такі дослідники: Ю.Д.Апресян, Н.Д.Арутюнова, І.О.Бодуен де Куртене, Л.Г.Брутян, Л.С.Виготський, В.В.Виноградов, В.Г.Гак, В.фонГумбольдт, О.О.Залевська, В.А.Звегінцев, Ю.М.Караулов, О.С.Кубря-кова, Л.А.Лисиченко, О.О.Потебня, Л.О.Резников, В.М.Русанівський, О.О.Селіванова, Б.А.Серебреников, Ж.П.Соколовська, Ф.де Соссюр, Й.А.Стернін, В.М.Телія, А.А.Уфімцева, Д.М. Шмельов, Х.Штайнталь, Л.В.Щерба та ін. Детальніше питання про МКС і про КСК будуть розглянуті далі.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження концепту степ в українській мові дозволяє зробити ряд висновків щодо особливостей мовного вираження національних концептів та впливу екстралінгвістичних чинників як на індивідуальну мовну, так і на національно-мовну картини світу. Дослідження проведено в лексико-семантичному, текстовому та психолінгвістичному аспектах, що забезпечило комплексну характеристику аналізованого концепту.
Проведений семно-компонентний аналіз свідчить, що концепт степ виражається в мові лексико-семантичною групою степ, до складу якої входять лексеми степ, поле, лан, нива. Лексико-семантичне дослідження виявило, що ці лексеми є синонімічними і складають синонімічний ряд із домінантою степ. За даними аналізу, синонімія відбувається тільки за одним лексико-семантичним варіантом: "великий, безлісий, вкритий трав'янистою рослинністю, рівнинний простір", що відбиває пряме номінативне значення лексем. Ці слова не абсолютні синоніми і не взаємозамінні. У кожного з них є свій, властивий тільки йому лексико-семантичний варіант. Так, лексема степ уживається на позначення необроблюваної території землі. Лексема поле характеризує оброблювану територію, засаджену культурними рослинами. Лексема лан має значення "ділянка оброблюваної землі в межах 10 30 десятин як міра площини" і за своїми фізично-просторовими характеристиками вживається на позначення території землі, більшої за розмірами, ніж поле та нива. Специфічність лексеми нива полягає в тому, що вона характеризує ділянку або смугу землі, на якій ростуть переважно хлібні культури, на відміну від поля, на якому можуть рости будь-які культурні рослини.
Аналіз словникових джерел виявив наявність другого синонімічного ряду з домінантою степ: степ пампаси прерії савани. Такий ряд демонструє слова-екзотизми, синонімічні до слова степ, які характеризуються чітко окресленою іншомовністю, оказіональністю вживання у функції засобів створення місцевого та національного колориту.
Етимологічний аналіз лексичних засобів вираження концепту степ дозволив зробити висновок, що всі слова лексико-семантичної групи степ, крім екзотизмів, мають спільне слов'янське походження. Дослідження етимології слів степ, поле, лан, нива доводить, що всі ймовірні слова, які стали вихідними для слів ЛСГ степ, пов'язані з фізичним горизонтальним простором, що виводить на синонімію цих слів у сучасній українській мові.
Синтагматичний аспект дослідження передбачав аналіз сполучуваності слів, що експлікують у мові концепт степ. Оскільки аналізований концепт є етнічно і ментально рефлективним для концептуальної картини світу українця, несе певне емоційно-експресивне забарвлення, як основний матеріал для аналізу сполучуваності слів лексико-семантичної групи степ було обрано епітети, як такі, що виражають емоційне ставлення і виконують естетичні, зображувальні та оцінні функції. Такий аналіз довів, що: 1) віднесеність слів лексико-семантичної групи степ до одного синонімічного ряду спричинила схожість семантичного наповнення слів, які сполучаються зі словами степ, поле, лан, нива; 2) актуалізація певних лексико-семантичних варіантів проаналізованих слів залежить від контексту, що вказує на домінуючу кількість уживання слів у прямому номінативному значенні. Так, слово степ майже не вживається зі словами, що вказують на оброблюваність території; 3)сполучуваність виявляє поодинокі нетипові вживання слів ЛСГ степ, лексикографічно не зафіксовані, наприклад, уживання слова степ у значенні слова поле і навпаки; 4) слово степ частіше за інші лексеми аналізованої лексико-семантичної групи вживається у метафоричних висловах, що пояснюється символічним значенням слова степ в українській мові; 5)з тієї ж причини слово степ широко сполучається з дієсловами, де степ є суб'єктом дії. Така персоніфікація фізично-просторової реалії доводить неординарне ставлення до об'єкта, спричинене позалінгвальними факторами.
Дериваційний аспект дослідження слів лексико-семантичної групи степ привів до висновку, що незважаючи на те, що слово степ є моносемантичне, воно стало твірною базою для набагато більшої кількості слів, ніж інші слова аналізованої ЛСГ, що вказує на стійку позицію слова степ у основному словниковому складі української мови. Різноманітні види діяльності, пов'язані зі степом як просторовою реалією (на відміну від такого основного виду діяльності, як обробка землі пов'язана з полем, ланом, нивою), також спричинили появу домінуючої кількості похідних слів. Кількість похідних топонімічних назв указує на залежність мовної картини світу від географічного розташування народу-носія мови.
Довкілля носія мови є одним із багатьох факторів, що, впливаючи на концептуальну картину світу мовця, відображаються в мовній картині світу. Але відмінність цього фактора впливу на концептуальну та мовну картини світу від інших (наприклад, вік мовця, стать, соціальне становище, естетичні уподобання, професійна орієнтація, політичні погляди та ін.) полягає в його глобальності. Такий вплив у даному випадку не суто індивідуальний, він не залежить від темпераменту та характеру носія мови. Фактор географічного розташування впливає на цілий народ, що простежується під час аналізу національно-мовної картини світу. У нашому випадку такий фактор відіграє визначну роль, оскільки степ, як фізично-просторова реалія, займає близько 40% території всієї України, що відповідно відбилося в концептуальній картині світу українця і вплинуло на українську мовну картину світу.
Аналізуючи художню мову, як особливий спосіб вираження мислення, виявлено актуальні на момент мовлення значення і відтінки, в яких було вжито слова, що виражають концепт степ. Дослідження фольклорного матеріалу першої половини ХІХ кінця ХХ століття дозволило вивчити відбиття концепту степ в українській народно-розмовні мові і привело до таких висновків: 1) найчастіше концепт степ у народній творчості мовно репрезентований словами поле і степ; 2) у ХІХ і на початку ХХ століття слово поле було домінуючим за частотою вживання порівняно з іншими словами цієї ЛСГ; 3) у народно-розмовній мові спостерігається тенденція до збільшення частотності вживання слова степ як мовного репрезентатора концепту степ; 4)народна прозова творчість відбиває концепт степ за допомогою слова степ набагато частіше, ніж народна поетична творчість; 5) у фольклорі можлива взаємозамінність слів степ і поле.
Динаміка значення лексичних засобів вираження концепту степ виявляється у поступовому скороченні вживання слова поле у значенні "необроблена територія землі", в якому найчастіше воно вживалося з означеннями чистий, дикий. На зміну словосполученням чисте поле, дике поле з адекватним значенням в українській мові адаптувалося слово степ, кількісні показники вживання якого з початком ХІХ століття почали зростати і досягли свого апогею наприкінці ХХ століття. Причина такої зміни ставлення носіїв української мови до слова степ криється в набутті словом символічного характеру. Степ стає не тільки об'єктом опису, не просто горизонтальним простором, а символом національно-мовної картини світу, засобом зображення почуттів, психологічного стану мовця, ментальних особливостей українського народу. Степ символізує в мові проаналізованих художніх творів усе, що має позитивну конотацію для українця: вічність, волю, життя, дитинство, мрію, дух народу, рідний дім, жінку, притулок від ворогів. Степ був свідком і учасником історії, став естетичним ідеалом народу. Слово лан зменшує частотність вживання і втрачає актуальність у значенні "міра землі". Слово нива з огляду на специфічність семантичного наповнення своє значення з початку ХІХ століття не змінило.
Аналіз функціонування слів ЛСГ степ у творах українських письменників ХІХ ХХ ст.ст. доводить, що слова цієї групи майже не змінили структури значення, що виражають концепт степ. Однак мовна картина степу поглиблювалась, ускладнювалась і індивідуалізувалася за рахунок дистрибутивних зв’язків із прикметниками, дієсловами та іншими групами слів. Концепт степ в індивідуальній МКС письменника відрізняється кількістю і змістовою наповненістю супровідних слів.
Актуальні значення слів, що виражають у мові концепт степ, притаманні українській сучасній мовній картині світу, проаналізовані в роботі за допомогою методу психолінгвістичного експерименту. Завдання на інтерпретацію групи слів виявили ступінь адекватності лексикографічним джерелам значення слів ЛСГ степ у мовній картині світу респондентів. Такий аналіз підтвердив динаміку значення слів степ, поле, лан, нива, описану в аналізі мови художньої творчості. За результатами вільного асоціативного експерименту досліджені епітети та дієслова, що сполучаються зі словами ЛСГ степ у мовній картині світу респондентів, проведено порівняння їх з даними, зареєстрованими в ході лексикографічного та текстового аспекту дослідження. Отримані результати сполучуваності виявили актуальні значення слів ЛСГ степ в МКС респондентів, що ще раз підтвердили динаміку мовного вираження концепту степ, характерну для сучасного стану української мови.
Лексико-семантичний, текстовий і психолінгвістичний аспекти дослідження виявили специфіку національного концепту степ в українській мовній картині світу. Така специфічність національних концептів визначається асоціативною сферою мислення, спричиняється позалінгвальними факторами.
Запропонована методика дослідження національного концепту відкриває можливість реконструкції національної мовної картини світу крізь призму мислення народу носія мови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрусів Стефанія. Національне буття як мова // Урок української. 2003. № 2. С. 42 44.
2. Андрусяк І.В., Сакал Т.М. Основні теоретичні положення когнітивної лінгвістики та їх застосування до вивчення неологізмів // Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы. Мат. конференции. Ялта. 30 сент. 4 окт. 2002. С. 9-10.
3. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368 с.
4. Апресян Ю.Д. Отечественная теоретическая семантика в конце ХХ столетия // Известия АН. Серия литературы и языка. 1999. том 58. №4. С. 39-53.
5. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность: Антология. М.: Academia, 1997. С. 267-279.
6. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз. 1957. 295 с.
7. Бернштейн С.Б. К вопросу о научных школах и направлениях в языкознании // Общее и романское языкознание. Отв. ред. СтепановЮ.С. М.: МГУ, 1972. С. 137-143.
8. Бехта І.А. Концептосфера у динаміці (текст і дискурс у світлі когнітивно-дискурсної парадигми) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Г.Шевченка, 2001. №5. С. 22-26.
9. Білодід І.К. Курс історії української літературної мови. К.: Вид-во Академії Української РСР, 1958. Т 1. 595 с.
10. Білодід О.І. Граматична концепція О.О. Потебні. К.: Вища школа, 1977. 303 с.
11. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця). Київ Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 206 с.
12. Бобкова В.С. До питання про взаємозв'язки фольклору і літератури в радянський період // Філологічний збірник / Редколегія: І.К.Білодід (відп. ред.), І.І.Басс, В.Т. Коломієць, О.С.Мельничук, Г.С.Сухобрус. К.: Вид-во Академії Наук УРСР, 1958. С. 266 273.
13. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: АН СССР, 1963. Т.1. 383 с.
14. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: АН СССР, 1963. Т.2. 388 с.
15. Брутян Г.А. Очерк по анализу философского знания. Ереван, 1979.
16. Будагов Р.А. Слово и его значение. Научно-популярный очерк. Л.: Изд-во ЛГУ, 1947. 65 с.
17. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л., 1940. 77 с.
18. Вербицька Є.Г. Г.Ф.Квітка-Основ'яненко (життя і творчість). Х.: Вид-во Харківського університету, 1968. 155 с.
19. Виноградов В.В. Общие проблемы и задачи изучения языка русской художественной литературы // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. М.: Изд-во АН СССР. 1957. Т.ХVІ. С. 407 429.
20. Выготский Л.С. Мышление и речь. Психологические исследования. М.-Л.: Соцэкгиз, 1934. 323с.
21. Гак В.К. К проблеме общих семантических законов // Общее и романское языкознание. Отв. ред. Степанов Ю.С. М.: МГУ, 1972. С.144-157.
22. Галкина-Федорчук Е.М., Горшкова К.В., Шанский М.М. Современный русский язык. Ч.1. М.: МГУ, 1962. 343с.
23. Гарасим Я.І. Культурно-історична школа в українській фольклористиці. Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. 144 с.
24. Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал / Глав. ред. Ю.А. Катунин. Таврический нац. университет им. В.А.Вернадского сентябрь 2002. № 32. С. 27-29.
25. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1970. 190 с.
26. Голянич М.І. Словотвір та художній текст // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск 1. Івано-Франківськ: Плай, 1995. С.29 35.
27. Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма: Монография. М. Харьков: Издательский Дом "ИНЖЭК", 2003. 440 с.
28. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. К.: Радян. школа, 1977. 120 с.
29. Граур А. Слово и предметы (к вопросу о школах в семасиологии) // Общее и романское языкознание. Отв. ред. Степанов Ю.С. М.: МГУ, 1972. С. 158-160.
30. Гумбольдт Вильгельм фон. Язык и философия культуры /Пер. с нем. языка. Сост., общ. ред. и вступ. ст. А.В.Гулыги, Г.В.Рамишвили. М.: Прогресс, 1985. 452 с.
31. Данилюк Н. Національно-мовна картина світу в українській народній пісні // Мовознавство: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Х.: Око, 1996. С. 219-224.
32. Денисов П.Н. Лексика русского языка и принципы ее описания. М.: Рус. яз. 253с.
33. Дмитренко Л.В. Концептуальна картина світу в поетичних творах (на матеріалі поетичних образів американської поезії ХХ ст.) //Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: КНУ ім.Т.Г.Шевченка, 1999. С. 37-44.
34. Довбах С.П. Концептуальный анализ и его "уровни" (фрагменты эпистемологического исследования) // Вісник Харківського університету, №408. Актуальні питання сучасної філології. Х.: Акта, 1998. С. 27-31.
35. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
36. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: наукова думка, 1987. 246 с.
37. Єфименко О.Є. Афіксальне словотворення слів ЛСГ "степ" //Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків, 2004. Вип. 13. С.112-115.
38. Єфименко О.Є. Визначення слів ЛСГ степ” на матеріалі психолінгвістичного експерименту //Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Х.: ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2004. № 607. Серія філологія. Вип. 39. Харківська філологічна школа і сучасність. С.190 193.
39. Єфименко О.Є. Епітети до слова степ” в українській мові //Вісник Луганського педагогічного університету ім. Тараса Шевченка, Луганськ: ЛДПУ ім. Т.Шевченка, № 3 (59) березень, 2003. С. 95-100.
40. Єфименко О.Є. Семантичні зв'язки слова "степ" в українській мові //Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць /За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ОВС, 2002. Вип. 8. С.15-19.
41. Єфименко О.Є. Синонімічний ряд зі словом "степ" в українській мові //Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць /За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ОВС, 2002. Вип. 9. С.53-57.
42. Єфименко О.Є. Слово степ” у мовній картині світу студентів (на матеріалі психолінгвістичного експерименту) // Мова і культура. (Науковий щорічний журнал). К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. Вип. 6. Т. ІІ. Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. С. 114 119.
43. Єфименко О.Є. Сполучуваність слова поле” //Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць /За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ТОВ "ЕДЕНА", 2003. Вип. 10. С.161-165.
44. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети //Всеукраинская научно-практическая конференция "Проблемы прикладной лингвистики" Одесса, 30-31 мая 2003г. С. 1-9.
45. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць //Мовознавство. 1999. №6. С. 32-46.
46. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал /Глав. ред. Ю.А. Катунин. Таврический нац. университет им.В.А.Вернадского сентябрь 2002. № 32. С. 51-53.
47. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти дослідження //Мовознавство, 2001, № 5. С. 48 63.
48. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. К., 1974. 156с., С.126.
49. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека: психолингвистическое исследование. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990.
50. Залевская А.А. Специфика единиц и механизмов индивидуального лексикона // Психолингвистические исследования значения слова и понимания текста / Межвуз-ий темат-ий сб. науч. тр. Калинин: Калининск. гос.ун-т, 1988. С.5-15.
51. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. Львів: Світ, 1994. 472 с.
52. Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. М.: Просвещение, 1965. Т.2. 495 с.
53. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: МГУ, 1962. 382 с.
54. Звегинцев В.А. Теоретическая и прикладная лингвистика. М.: Просвещение, 1968. 334 с.
55. Зеленько А.С. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних вчень. Аспекти, методи, прийоми та процедури вивчення мови: Посібник. Вид. 2-е, перероблене. Луганськ: Альма-матер, 2002. 283 с.
56. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. М., "Просвещение", 1973. 304 с.
57. Зубков С.Д. Зачинатель нової прози /Передмова до видання творів Г.Ф.Квітки-Основ'яненка у двох томах. К.: Вид-во худ. літ-ри "Дніпро", 1978. Т. 1. С. 5 20.
58. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К.: Вид-во Київ. універ., 1962. 592 с.
59. Калинин А.В. Лексика русского языка. Изд. 3. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 232 с.
60. Караулов Ю.Н. Структура лексико-семантичного поля // Филологические науки. 1972. № 1. С. 57 68.
61. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. М.-Л.: Наука, 1965. 111 с.
62. Клименко А.П. К оценке результатов качественных синтагматических экспериментов // Семантическая структура слова. Психолингвистические исследования. М: Наука, 1971. 216 с.
63. Ковалик І.І. Основні проблеми вчення про словотвір //Українська мова і література в школі. 1970 № 10 С. 22 29.
64. Ковалик І.І. Про деякі питання слов'янського словотвору // Філологічний збірник. Відп. ред. І.К.Білодід. К.: Вид-во АН Української РСР, 1958. С. 5 27, 329 333.
65. Козлова М.С. Философия и язык (Критический анализ некоторых тенденций эволюции позитивизма ХХ в.). М.: Мысль, 1972. 254 с.
66. Козловська Л.С. Концептуальне слово як компонент семантико-структурної організації поетичного тексту //Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы. Мат. конференции. Ялта. 30 сент. 4 окт. 2002. С. 103-104.
67. Колшанский Г.В. Логика и структура языка. М.: "Высш. шк.", 1965. 240 с.
68. Комлев Н.Г. Компоненты содержательной структуры слова. М.: Изд. МГУ, 1969. 192 с.
69. Кононенко В.І. Словесні символи: проблема інтерпретації //Вісник Прикарпатського Університету. Філологія. Вип. 1. Івано-Франківськ: Плай, 1995 С. 3 11.
70. Копыленко М.М. Сочетаемость лексем в русском языке. М., "Просвещение", 1973. 120 с.
71. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Львів: ЛНУ ім. Франка, 2000. 350 с.
72. Косовский Б.И. Общее языкознание. Минск: Изд. БГУ, 1969. 108 с.
73. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження // Мовознавство. 1996. №2-3. С.3-12.
74. Кочерган М.П. Мовознавство на сучасному етапі // Дивослово. 2003. №5. С. 24-29.
75. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність і семна структура слова //Мовознавство. №1. 1984. С. 25-32.
76. Кочерган М.П. Лексична сполучуваність у теоретичному і практичному аспектах // Мовознавство. №2. 1972. С. 29-37.
77. Кочерган М.П. Слово і контекст. Львів, 1980. 183 с.
78. Кочерган М.П. Лексическая сочетаемость и значение слова: Автореф. дис. докт. филол. наук: 10.02.02. Киев, 1983. 47 с.
79. Кравченко А.В. Когнитивная лингвистика и новая эпистемология (к вопросу об идеальном проекте языкознания) //Известия АН. Серия литературы и языка. 2001. Т. 60. №5. С 3-13.
80. Крушевский Н.В. Очерки науки о языке. Казань, 1883.
81. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
82. Кузнецова Э.В. Лексикология русского языка. М. 1989. 216с.
83. Кулинич И.А. Метафорические инновации как способ формирования языковой картины мира (по неографическим источникам) //Филологический анализ: Теория, методика, практика: Межрегион. сб. науч. статей / Разраб. и сост. Я.Ю.Голобородька и А.А.Высоцкого. Киев Харьков Херсон: АПН Украины, ХГПУ им. Г.С. Сковороды, Херсон. ГПИ им. Н.К. Крупской, 1996. Вып. 8. С.51-56.
84. Курс сучасної української літературної мови: В 2-х т. /За ред. Л.А.Булаховського. К.: Радянська школа, 1951.
85. Левицький В.В. Вивчення смислової структури слова за допомогою асоціативної методики //Мовознавство. 1972. №3 С. 22-31.
86. Левицкий В.В., Стернин И.А. Экспериментальные методы в семасиологии. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1989.
87. Леонтьев А.А. Психологическая структура значения //Семантическая структура слова: Психолингвистические исследования. Отв. ред. А.А.Леонтьев. Институт языкознания. М.: Наука, 1971 С. 7-19.
88. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. М.: Просвещение, 1969. 214 с.
89. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Харків: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 1997. 129 с.
90. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу й стан мови //Мировая культура: Традиции и перспективы. Международный сб. науч. исследований. Киев Москва Херсон: АПН Украины, Московская международная гуманитарная академия, Херсонский межрегиональный институт бизнеса, Херсонский гос. пед. институт им. Н.К. Крупской, 1995. Т.1. С. 13-18.
91. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу та її рівні //Збірник Харківського історико-філол. товариства. Х.: Майдан, 1998. Т.6. С. 129-144.
92. Лисиченко Л.А. Общая и индивидуальная языковая картины мира //Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. Харьков: Альманах, 1995. № 2-3. С. 3-6.
93. Лисиченко Л.А., Скорбач Т.В. Мовний образ простору і психологія поета: Наукова монографія. Харків: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 2001. 160 с.
94. Лисюк Н. Міфологічна природа постійного епітета //Вісник. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. Вип. 10. К.: "Київський університет", 2001. С.74 78.
95. Лой Я.В. История лингвистических учений. М.: Высш. шк., 1968. 307 с.
96. Маленко О.О. Мовна картина світу як засіб експлікаціі художньо-естетичних концептів в українській літературі ХХ століття //Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ХДПУ, 2000. Вип. 5. С. 37-42.
97. Мацько Л., Христенко В. Явище лінгвоцизму в історії української літературної мови XVII-XIX ст. // Дивослово. 2003. №3. С. 58-63.
98. Медведєв Ф.П. Г.Ф.Квітка-Основ'яненко в історії української літературної мови // Мовознавство № 2. 1972. С. 13 19.
99. Муромцев І.В. Морфеміка і словотвір сучасної української мови. Вип. 1. Морфеміка. Харків, 1980.
100. Мышление и речь /Под ред. Д.П. Горского. М.: Гос. изд. полит. лит-ры, 1957. 406 с.
101. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К.: Наук. думка, 1992. 414 с.
102. Общее языкознание. Методы лингвистических исследований /Отв. ред. Б.А.Серебренников. М.: Наука, 1973. 318 с.
103. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. К.: Фірма "Довіра", 1992. 141 с.
104. Пархонюк Л. До проблеми сутності мови: деякі міркування й роздуми //Дивослово. 1996. №11. С. 15-17.
105. Пещак М.М. О.О.Потебня про психолінгвістичні проблеми засвоєння мови. (До 150-річчя з дня народження вченого) // Українська мова і література в школі. 1985. № 9. С. 31-35.
106. Погребенник В.Ф. Українська література кінця ХІХ століття: творчість чільних репрезентантів // Українська мова та література. № 21-24 (373-376). 2004. С. 1 95.
107. Полюжин М.М. Концепти як співвідносні зі значенням слова поняття //Культура народов Причерноморья: Науч. журнал / Глав. ред. Ю.А.Катунин. Таврический нац. университет им. В.А.Вернадского, сентябрь 2002. № 32. С. 109-111.
108. Полюжин М.М., Венжинович Н.Ф. Концепт як базова когнітивна сутність // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: КНУ ім. Т.Г.Шевченка, 2001. №5. С. 182-184.
109. Потебня А.А. Мысль и язык. К.: Синто, 1993. 190 с.
110. Радченко О.А. Лингвофилософские опыты В. фон Гумбольдта и постгумбольдтианство // Вопросы языкознания. 2001. № 3. С. 96 125.
111. Рахилина Е.В. О тенденциях в развитии когнитивной семантики //Известия АН. Серия литературы и языка. М., 2000. том 59. №3. С. 3-15.
112. Рачков П.А. Мышление и язык. М.: МГУ, 1959. 40 с.
113. Резников Л.О. Понятие и слово. Л.: ЛГУ, 1958. 122 с.
114. Рильський М.Т. Українські думи та історичні пісні //Філологічний збірник /Редколегія: І.К.Білодід (відп. ред.), І.І.Басс, В.Т. Коломієць, О.С.Мельничук, Г.С.Сухобрус. К.: Вид-во Академії Наук УРСР, 1958. С. 245 265.
115. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира /Б.А.Серебренников, Е.С. Кубрякова, В.И.Постовалова и др. М.: Наука, 1998. 216 с.
116. Росовецький С.К. Фольклорно-літературні зв'язки: Компаративний аспект: Монографія. К: ВПЦ "Київський університет", 2001. 275 с.
117. Русанівський В.М. Мовна картина світу в етнокультурній парадигмі // Мовознавство. 2004. № 4. С. 3 7.
118. Русанівський В..М. Структура лексичної і граматичної семантики /АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Відп. ред. О.С. Мельничук. К.: Наук. думка, 1988. 240 с.
119. Русский язык и советское общество. Словообразование современного русского языка /Под. ред. М.В.Панова. М.: Наука, 1968. 300 с.
120. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). К.: Вид-во Укр. фітосоціологічного центру, 1999. 148 с.
121. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология (монография). К.: Изд-во Укр. фитосоциологического центра, 2000. 248 с.
122. Семчинський С.В. Семант