ПРИЙМЕННИКОВО-ВІДМІНКОВА МОДЕЛЬ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Божко Юлія Олександрівна

УДК 801.31:800.2

Прийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів

10.02.01. українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних
наук, доцент
П.О.Редін

Харків - 2002

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень 4
Вступ 5
Розділ 1. Теоретичні засади дослідження 12
1.1. Дискусійність питання статусу фразеологізмів прийменниково- відмінкової моделі в системі мови 12
1.2. Основні ознаки фразеологізму 17
1.3. Характеристика особливостей фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі 23
1.4. Погляди дослідників на шляхи формування фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі 26
1.5. Місце фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі в системі фразеологізмів і їх загальна лексико-граматична характеристика 34
1.6. Резюме 41
Розділ 2. Граматичні особливості українських фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі 43
2.1. Статус прийменника в системі мови з погляду дослідників 43
2.2. Роль відмінків і обставин у формуванні граматичної будови фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі 64
2.3. Резюме 102
Розділ 3. Семантичні особливості українських фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі 105
3.1. Причини фразеологізації прийменника і відмінкової форми 105
3.2. Механізм формування цілісного значення фразеологічних одиниць
прийменниково-відмінкової моделі 113
3.3. Семантична структура українських фразеологізмів прийменниково-
відмінкової моделі 121
3.4. Дослідження процесу формування фразеологічних одиниць
прийменниково-відмінкової моделі з позиції морфології і з позиції
семантико-синтаксичних відношень 135
3.5. Варіанти фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі 140
3.6. Резюме 147
Розділ 4. Системні зв’язки фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі 149
4.1. Полісемія і омонімія фразеологізмів прийменниково-відмінкової
моделі 149
4.2. Синонімічні відношення фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі 155
4.3. Антонімія фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі 163
4.4. Резюме 166
Висновки 168
Список використаних джерел 172
Додаток 193

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЛСВ лексико-семантичний варіант
ЛСП лексико-семантичне поле
СУМ Словник української мови : 11т. К., 1970-1980
ФО фразеологічна одиниця (фразеологічні одиниці)
ФСП функціонально-семантичне поле
ФСУМ фразеологічний словник української мови: 2 кн. К., 1993
зі сл. зі словом (словами)
зн. значення

ВСТУП

Фразеологія, як і українська мова взагалі, є своєрідною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань українського народу. Це не випадково, бо фразеологізми поряд з лексикою найбільш повно, безпосередньо і в той же час образно відображають матеріальне й духовне життя народу” [223, 3]. З допомогою слова і фразеологічного звороту в мові відбиваються найглибші почуття людини.
Вивчати фразеологізми і фіксувати їх у словниках різного типу вчені почали досить давно. Але ще до середини 50-х років XX сторіччя фразеологія як лінгвістична дисципліна перебувала в стадії прихованого розвитку” [135, 126]. У 40-х роках минулого сторіччя В.В.Виноградов розробив семантичну класифікацію фразеологізмів, яка тепер посідає важливе місце у вітчизняному мовознавстві. Спираючись на грунт синтаксичних ідей О.О. Шахматова і взявши до уваги результати наукових досліджень швейцарського стиліста Ш.Баллі, В.В.Виноградов виділив три типи фразеологічних одиниць (ФО): фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Ця класифікація по суті започаткувала основи фразеології як лінгвістичної дисципліни. Прийнявши три основних типи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М.М.Шанський виділив четвертий тип фразеологічні вирази. Мовознавцями розроблено ряд критеріїв визначення фразеологічних одиниць, створено кілька класифікаційних схем їх розподілу, ведуться дослідження структурно-семантичних властивостей ФО.
Численні проблеми фразеології інтенсивно досліджували Л.Г.Авксентьєв, М.Ф.Алефіренко, І.К.Білодід, В.М.Білоноженко, Л.А.Булаховський, М.Т.Демський, А.М.Емірова, М.А.Жовтобрюх, Н.О.Зубець, В.С.Калашник, Є.Г.Конопленко, Ф.П.Медведєв, Н.А.Москаленко, П.О.Редін, В.М.Русанівський, Л.Г.Скрипник, Г.М.Удовиченко, В.Д.Ужченко, І.Г.Чередниченко, О.С.Юрченко та інші, але актуальність її питань не втрачається. До цього часу неоднаково трактуються питання про природу фразеологічних одиниць, про предмет і обсяг фразеології, по-різному виділяються семантико-граматичні розряди ФО.
Сучасний етап розвитку фразеологічних студій позначений актуальністю проблеми творення мінімальних фразеологічних одиниць. У цьому зв’язку з позиції нинішньої лінгвістичної науки вивчення структурно-граматичних типів ФО, ролі так званих службових слів у межах фразеологізмів є актуальним. До того ж на сьогодні залишається все ще дискусійним самий статус прийменниково-відмінкової конструкції (прийменниково-відмінкової форми).
Аналіз структури фразеологічного матеріалу показує, що за будовою фразеологізми можна поділити на дві групи: фразеологізми, які мають організацію речення, і фразеологізми, які організовані за моделлю словосполучення (сполучення слів). Окремо виділяються сполучення в прийменниково-відмінковій формі. Модель фразеологізмів, граматичною будовою яких є прийменниково-відмінкова форма, визначається як прийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів. Формула моделі прийменник + відмінкова форма самостійного слова”. Роль самостійного слова можуть виконувати: іменник (без жартів, без кінця, без сліду, в дорогу, від Адама, від душі, до нитки, за безцінь, за дідів, за плечима, з плеча, з вітерцем, з копита, на безвік, на бігу, на волосок, на мазі, на пні, під градусом, під боком, під замок, під корінь, під мухою, під носом, під рукою, під шумок, по вінця, по горло, по серцю, про запас), прикметник (субстантивований) (від лукавого, до останнього, на батьківських), займенник (про мене, про себе), числівник (до одного, за трьох), дієслово (субстантивоване) (без угаву, без упину, до загину), вигук (на біс). У ролі прийменника виступають переважно первинні прийменники.
ФО цієї моделі залучались, як ілюстративний матеріал, для аналізу різних проблем фразеології в працях Л.Г.Авксентьєва, М.Ф.Алефіренка, М.Т.Демського, Н.О.Зубець, Є.Г.Конопленко, П.О.Редіна, Л.Г.Скрипник, В.Д.Ужченка, але детально їх граматичні та семантичні особливості не вивчались. Отже, існує необхідність комплексного дослідження фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі.
Актуальність дисертації визначається тим, що у вітчизняному мовознавстві до сьогодні ще відсутнє багатоаспектне монографічне дослідження структурно-граматичних та семантико-функціональних особливостей цього окремого типу фразеологічних одиниць, у якому б висвітлювалися процеси формування самої моделі, її динаміки в напрямку фразеологізації та виникнення в подібних мовних одиницях специфічних ознак фразеологічної номінації.
Зв’язок праці з науковими планами, програмами і темами. Дослідження є складовою частиною плану науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди Закономірності розвитку і функціонування української мови”, яке координується Інститутом мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні бюро Наукової ради Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” 13 лютого 2001 р., протокол № 1).
Мета дисертаційної роботи з’ясувати особливості структурно-граматичної організації фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі, їх семантико-функціональні властивості.
Для досягнення визначеної мети в дисертаційній роботі ставляться такі основні завдання:
1. Установити корпус українських фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі.
2. Дослідити механізм виникнення таких фразеологічних одиниць.
3. З’ясувати особливості граматичної організації досліджуваних ФО, визначивши роль прийменників та відмінкових форм самостійних слів у їх творенні.
4. Визначити роль відмінків і обставин у побудові граматичної структури фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі.
5. Проаналізувати семантико-синтаксичні відношення досліджуваних одиниць фразеології при реалізації фразеологічного значення.
6. Вивчити семантичні особливості аналізованих ФО, встановити причини, які зумовлюють виникнення в них цілісного значення. З’ясувати механізм формування фразеологічного значення.
7. Виявити специфіку семантичної структури фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі.
8. Проаналізувати системні зв’язки розглядуваних фразеологічних одиниць.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань застосовуються описовий метод з елементами компонентного аналізу і синтезу та квантитативного аналізу, методи лінгвістичного експерименту і лінгвістичного моделювання.
Фактичним матеріалом дослідження стали понад 800 фразеологізмів, вибраних із активних лексикографічних джерел української мови та текстів різної стильової належності.
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що в ній уперше в українському мовознавстві піддаються монографічному вивченню фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі. Дисертація є першою спробою спеціального дослідження шляхів формування частини фразеологічного корпусу української мови, яка представлена одиницями спільної структурно-граматичної моделі прийменник + відмінкова форма самостійного слова”.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній дано теоретичне обгрунтування фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі як самостійної підгрупи у фразеологічній системі української мови, встановлюється обсяг цих одиниць, виявляються особливості їх граматичної організації і механізму формування фразеологічного значення.
Практичне значення дисертації виявляється в тому, що матеріали дисертаційної роботи можуть застосовуватися при написанні загальнотеоретичних праць із фразеології, уточненні і доповненні існуючих фразеологічних словників, при викладанні фразеології і граматики, у процесі читання спецкурсів і проведення спецсемінарів, при написанні курсових та дипломних робіт.
Структура дисертації визначається послідовністю вирішення поставлених завдань. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, переліку умовних позначень і додатка.
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета наукової роботи і завдання, а також методи дослідження, з’ясовується новизна цієї роботи, її теоретичне й практичне значення.
У першому розділі Теоретичні засади дослідження” з’ясовуються позиції мовознавців стосовно мовного статусу фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі. Відзначається дискусійність питання про віднесення їх до фразеологічного складу мови. Звертається увага на те, що фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі мають основні ознаки, які притаманні класичним фразеологізмам. Подається характеристика основних ознак фразеологізму. Відмічаються особливості досліджуваних фразеологічних одиниць. Наводяться точки зору, які по-різному визначають шляхи формування ФО прийменниково-відмінкової моделі. Визначається їх місце в системі фразеологізмів. Представлена загальна лексико-граматична характеристика аналізованих фразеологічних одиниць. Встановлюється корпус прийменників і самостійних слів, які беруть участь у формуванні таких фразеологізмів, і запас цих ФО в системі української мови.
У другому розділі Граматичні особливості українських фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі” вивчається граматична організація досліджуваних фразеологічних одиниць. У зв’язку з цим аналізуються властивості прийменника як складової частини прийменниково-відмінкової форми, відзначається, що ряд питань у теорії прийменника залишається дискусійним. Наводяться підходи, які по-різному трактують мовний статус прийменника, його значення. Досліджуються взаємовідношення прийменника й відмінка, прийменника і відмінкової форми. З’ясовуються відмінності між фразеологічною одиницею і нефразеологізованою прийменниково-відмінковою формою. Визначається роль відмінків і обставин у формуванні граматичної будови фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі. Аналізується семантико-синтаксична сполучуваність фразеологізмів при реалізації фразеологічного значення. Вивчаються особливості синтаксичного функціонування таких ФО.
У третьому розділі Семантичні особливості українських фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі” всебічно аналізуються семантичні особливості фразеологізмів моделі прийменник + відмінкова форма самостійного слова”. Досліджується механізм формування в них цілісного значення, встановлюються причини, які зумовлюють виникнення цього значення. Визначається роль прийменників і відмінкових форм у творенні фразеологічного значення. З’ясовується семантична структура фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі. Розглядається процес фразеологізації прийменниково-відмінкових форм як з позиції морфології, так і з позиції семантико-синтаксичних відношень. Простежуються варіанти ФО.
У четвертому розділі Системні зв’язки фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі” досліджуються явища полісемії, омонімії і антонімії серед фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі, а також синонімічні відношення цих ФО.
У висновках подаються основні результати дослідження, визначається його перспектива.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації були викладені в доповідях та повідомленнях на Міжнародній науковій конференції Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Наконечного” (Харків: 2000), Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень, присвяченій 190-річчю ХДПУ (Харків: 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ: 2001). Окремі розділи і дисертація в цілому обговорювалися на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди.
Основні положення дисертації викладено в шести публікаціях:
1. Фразеологізми прийменниково-відмінкової конструкції в сучасній українській мові // Вісник Харківського національного університету: сер. Філологія. - Харків, 2000. - № 491. - С. 368-370.
2. Роль прийменників у творенні мінімальних фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Х.: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 2000. - Вип.5. - С.125-131.
3. Мінімальні прислівникові фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки. - 2001. - №3. - С.97-101.
4. Роль відмінків у формуванні фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі // / Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Х.: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 2001. - Вип.6. - С.62-67.
5. Місце фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі у системі української мови // / Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Х.: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 2001. - Вип.7. - С.35-42.
6. Процес творення граматичної будови фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі // / Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Х.: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди, 2002. - Вип.8. - С.42-49.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведених досліджень переконують в тому, що аналізовані фразеологічні утворення в прийменниково-відмінковій формі є фразеологізмами. Фразеологізмами ми вважаємо стійкі вислови з цілісним переносним значенням, які характеризуються такими основними ознаками: відтворюваністю, семантичною цілісністю фразеологічного значення, нарізнооформленістю, постійністю компонентного складу з допустимістю варіантності, ідіоматичністю, метафоричністю, еквівалентністю слову. Фразеологізми існують як готові мовні одиниці, що були створені раніше і значення яких необхідно пам’ятати. Ці значення є узагальнено-цілісними, незважаючи на розчленованість структури фразеологічної одиниці.
Семантична цілісність фразеологічного значення і нарізнооформленість компонентного складу ФО є тісно пов’язаними між собою ознаками. Семантичну цілісність фразеологічного значення можна уявити як силу, яка намагається стиснути компонентний склад ФО в морфологічно єдину форму слова, а нарізнооформленість фразеологічної одиниці або семантико-синтаксичну несумісність морфологічної будови компонентів ФО як силу розширення, яка перешкоджає утворенню синтетичної словоформи. Взаємодія сил стискання і розширення приводить до того, що компоненти фразеологічної одиниці починають обертатися навколо осі симетрії з рівномірною швидкістю на стаціонарних орбітах.
Стійкість синтаксичної конструкції в такому стані забезпечується відношенням симетрії між морфологічною будовою компонентного складу ФО і семантично цілісним значенням ФО. При цьому значення компонентів фразеологічної одиниці формують внутрішнє функціонально-семантичне поле граматичного значення цієї одиниці. Так утворюється функціонально стійка синтаксична конструкція ФО з синтаксично єдиним граматичним значенням. Якраз цим, а саме синтаксично єдиним граматичним значенням, фразеологізм і подібний до слова.
Подальше стискання відбувається у вигляді інтеграції актуалізованих (взаємодіючих) сем значень компонентів фразеологічної одиниці в єдину сему фразеологічного значення. Причина ідіоматичності фразеологічного значення, на наш погляд, криється в латентності взаємодіючих сем, які формують це значення. Реалізована фразеологічною одиницею єдина сема, метафоризувавшись, тобто семантично збагатившись до образності типової, стає фразеологічним значенням. Утворення фразеологічного значення відбувається відповідно до закону переходу кількісних змін у якісні, внаслідок чого виникає нове значення, якісно інше, ніж лексичне значення чи граматичне. Це (фразеологічне) значення реалізується в словесному оточенні, в якому вживається фразеологічна одиниця.
Фразеологічна одиниця прийменниково-відмінкової моделі, як і прислівник, формується в процесі стискання і адвербіалізації. Тому, досліджуючи процес адвербіалізації, ми тим самим дослідили процес фразеологізації. Різниця між прислівником і ФО полягає в тому, що в прислівникові лексичне значення відмінкової форми самостійного слова переосмислюється одночасно з об’єднанням прийменника і відмінкової форми у синтетичну словоформу, а в фразеологічній одиниці переосмислення такого значення відбувається до об’єднання прийменника з відмінковою формою. Фактично це означає, що фразеологічна одиниця прийменниково-відмінкової моделі являє собою фразеологічний прислівник.
Але не тільки словоформою відрізняється ФО від прислівника. У прислівникові переосмислюється весь зміст лексичного значення, в той час як у фразеологічній одиниці переосмислюється тільки один, окремий смисл лексичного значення (конотативна сема), оскільки ФО залишається семемою, яка може реалізувати всього одну сему.
У прислівнику лексичне значення відмінкової форми самостійного слова спочатку перетворюється на граматичне значення обставини, потім об’єднується з граматичним значенням прийменника вже як граматичне значення. У фразеологічній же одиниці виникає нове, семантично цілісне фразеологічне значення, яке, як уже зазначалося, є якісно іншим, ніж лексичне чи граматичне, оскільки воно являє собою синтез цих двох значень. Фразеологічне значення знаходиться між граматичним і лексичним значеннями на осі симетрії , де і відбувається синтез актуалізованих сем цих двох значень. Саме це семантично цілісне фразеологічне значення прийменниково-відмінкових форм, яке не збігається ні з лексичним, ні з граматичним значеннями, ставить ці форми в один ряд з іншими фразеологізмами.
Фразеологічна одиниця прийменниково-відмінкової моделі і прислівник мають однаковий ступінь самостійності, оскільки вони є хоч і різними, але рівноцінними моделями прийменників і відмінкових форм. Тобто, ФО є такою ж самостійною одиницею мови, як і прислівник.
Необхідно розрізняти обставини як граматичне значення і обставину як другорядний член речення. У граматичне значення обставин трансформуються різні лексичні значення форм слів при переході їх у прислівники і в прийменники (через стадію прислівника). Наслідком такої трансформації є граматичне значення різних обставин.
Обставина як другорядний член речення є формою вираження граматичного значення обставин. Але це не означає того, що ФО прийменниково-відмінкової моделі або прислівники, які мають граматичне значення обставин, завжди повинні виступати в ролі обставини (другорядного члена речення). Виконання ролі обставини є тільки їх основною синтаксичною функцією. ФО, наприклад, може бути в ролі неузгодженого означення чи присудка.
Оскільки фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі мають граматичне значення обставин, їх семантична структура нагадує семантичну структуру обставин. Серед досліджуваних одиниць є ФО часу, ФО місця або напрямку, ФО міри і ступеня, ФО способу дії, ФО із значенням мети, ФО із значенням причини. Частина фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі являє собою фразеологічні зрощення, інша частина фразеологічні єдності.
Аналіз системних семантичних зв’язків у сфері фразеології свідчить про те, що фразеологізмам прийменниково-відмінкової моделі, як і словам з лексичним значенням, властиві явища полісемії, синонімії, антонімії та омонімії.
Матеріали дослідження фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі, на наш погляд, можна використовувати при аналізі фразеологічних одиниць інших моделей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авалиани Ю.Ю., Ройзензон Л.И. Синонимические отношения слов и фразеологических сочетаний // Лексическая синонимия. М.: Наука, 1967. С.163-173.
2. Авалиани Ю.Ю., Эмирова А.М. Некоторые вопросы современной фразеологии // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. - Тула, 1972. -С.121-126.
3. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. Х.: Вища шк. Вид-во при Харків.ун-ті, 1988. 134 с.
4. Авксентьєв Л.Г. Синонімія фразеологічних одиниць сучасної української літературної мови //Українське мовознавство. -1981. - №9. - С.96-104.
5. Авксентьєв Л.Г. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її ознаки // Мовознавство. 1979. -№5.-С.13-17.
6. Аксаков К.С. Сочинения филологические // Полн. собр. соч., 1875, -Т.2, - 660 с.
7. Александров Н.М. К вопросу классификации фразеологических единиц // Ученые записки Ленинградского государственного педагогического института им. А.И.Герцена. Л., 1959. -Вып.2. - Т.189. -С.19-36.
8. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Х.: Вища шк. Вид-во при Харків.ун-ті, 1987. 135 с.
9. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1963. 130с.
10. Антомонов А.Ю. Исследования структурной организации лексико-семантического поля: Автореф.дис. канд. филол. наук. К., 1987.-16с.
11. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. -М.: Просвещение, 1966. -302с.
12. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Ростов н/Д: Изд-во Ростов.ун-та, 1964. -315с.
13. Астафьева Н.И. Предлоги в русском языке и особенности их употребления. Минск: Вышейш.шк., 1974. -75с.
14. Ахманова О.С. О роли служебных слов в словосочетании // Доклады и сообщения института языкознания АН СССР. -М.: Учпедгиз, 1952.-№2. С.117 -134.
15. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. - 295с.
16. Бабич Н.Д. Фразеологічна омонімія і полісемантизм //Українське мовознавство. 1980. -№8. -С.113-119.
17. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. -Л.: Наука, 1970. -263с.
18. Бабкин А.М. Лексикографическая разработка русской фразеологии. М.; Л.: Наука, 1964. -76с.
19. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр.лит., 1961. 394 с.
20. Бархударов Л.С. Служебные слова и их функции // Труды военного института иностранных языков. М., 1952. -№ 1. С.13-18.
21. Безпояско О.К. Городенська К.Г. Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. К.: Либідь, 1993. 335 с.
22. Бєліцька Є.М. Конотонімізація онімів як лексико-семантичний процес: Автореф.дис. ... канд. філол.наук. Горлівка, 2000. -23 с.
23. Беляева Е.В. Структурно-семантическая характеристика фразеологизмов модели «предлог + имя» //Семантико-грамматические свойства фразеологизмов русского языка. Межвузовский сборник научных трудов. Челябинск, 1985. С.51-58.
24. Беляева Е.В. Структурно-семантический анализ предложно-именных фразеологизмов русского языка: Автореф.дис. канд филол. наук. Л., 1985. 16 с.
25. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук.думка, 1989. 156с.
26. Бобух Н.Н. Структурно-семантический анализ фразеологических единиц с антонимичными компонентами: Автореф. дис. канд. филол. наук. Х., 1988. 24с.
27. Богдан М.М. Субстантивні словосполучення із залежним компонентом прийменник + родовий відмінок” у сучасній українській літературній мові // Українське мовознавство. 1977. -№5. -С.35-42.
28. Богданова І.В. Функціонально-семантична категорія локативності в сучасній російській мові: Автореф. дис. Канд. філол. наук. К., 1998. -16с.
29. Боголепов А.П. К учению о предлоге в современной русской грамматике //Русский язык в советской школе. 1931.-№2-3. С.46-52.
30. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. М.; Л.: Соцэкгиз, 1935. 360 с.
31. Божко Ю.О. Фразеологізми прийменниково-відмінкової конструкції в сучасній українській мові //Вісник Харківського національного університету. Серія Філологія. Х.: ХДПУ, 2000. -№491. С.368-370.
32. Божко Ю.О. Роль прийменників у творенні мінімальних фразеологічних одиниць прийменниково-відмінкової моделі //Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Х.: ХДПУ, 2000. -Вип. 5. С.125-131.
33. Божко Ю.О. Мінімальні прислівникові фразеологічні одиниці прийменниково-відмінкової моделі //Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Луганськ, 2001 - №3. С.97-101.
34. Божко Ю.О. Роль відмінків у формуванні фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Х.: ХДПУ, 2001. -Вип. 6. С. 62-67.
35. Божко Ю.О. Місце фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі у системі української мови // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Х.: ХДПУ, 2001. -Вип. 7. С. 35-42.
36. Божко Ю.О. Процес творення граматичної будови фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Х.: ХДПУ, 2002. -Вип. 8. С.42-49.
37. Болдырев Р.В. Предложно-падежное функциональное взаимодействие (в русской разговорной речи в условиях русско-украинского билингвизма): Дис. д-ра филол. наук. К., 1985. 454 с.
38. Бондар О.І. Система і структура функціонування семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові: Автореф. дис. д-ра філол. наук. К., 1998. -32с.
39. . Бондаренко В.С. Предлоги в современном русском языке. М.: Учпедгиз, 1961. 75 с.
40. Бондаренко В.Т. О частях речи в русском языке применительно к фразеологическому составу // Вопросы фразеологии 5: Тр. Самарканд.ун-та им. А. Навои. Н.С. Самарканд, 1972 Вып.219. Ч.2. С.140-145.
41. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Л.: Наука, 1987.
42. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
43. Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. - К.: Наук.думка, 1975. т.1. 495 с.
44. Булгакова Г.Ф. Устойчивые сочетания с родительным падежом существительного в их отношении к слову //Вопросы фразеологии 5: Тр. Самарканд.ун-та им. А. Навои. Н. С. Самарканд, 1972.-Вып. 2-19. 4.2. С.134-139.
45. Булыгина Т.В. Шмелев А.Д. Языковая концептуализация мира. М.: Языки русской культуры, 1997. 574 с.
46. Бутакевич Н.И. Развитие учения о предлогах в русской лингвистической литературе //Збірник філологічного факультету: Праці Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Одеса, 1949.- Т.2. С.131-141.
47. Бутакевич Н.И. Развитие учения о предлогах в русской лингвистической литературе //Збірник філологічного факультету: Праці Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Одеса, 1953.- Т.3. С.25-41.
48. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высш.шк., 1990. 175с.
49. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. М., 1979. -Вып. 5. С.81-108.
50. Величко А.В. Синтаксическая фразеология для русских и иностранцев. М.: Русский язык, 1996. 96 с.
51. Веселитский В. Предлоги в современном русском языке //Русский язык в национальной школе. 1961.- №1.-С.17-25.
52. Виноградов В.В. Об основных этапах фразеологических единиц в русском языке // Избр.тр: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С.140-161.
53. Виноградов В.В. История выражения на мази” //Вестник Московского университета. -М., 1947. -№1.- С.10-11.
54. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высш.шк., 1972. 614 с.
55. Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. За ред. М.Наконечного. Х.: Прапор, 2000. 863 с.
56. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук.думка, 1988. 255с.
57. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксичні параметри прийменника //Мовознавство. 1986.- №6. С.17-24.
58. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук.думка, 1980. 286с.
59. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові. К.: Наук.думка, 1971. 120с.
60. Влахов С., Флорін С. Непереводимое в переводе. М.: Высш.шк., 1986. 416с.
61. Волкова Л.Г. Предлоги группы начиная с (от)” в конструкциях с обособлением //Неполнозначные слова. Ставрополь: СПИ, 1980. С.47-58.
62. Волкотруб Г.И. Фразеологические антонимико-синонимические парадигмы современного русского языка: Автореф. Дис. ...канд. филол. наук. К., 1991.-20с.
63. Востоков А.Х. Русская грамматика, СПб., 1831. 408 с.
64. Гаврин С.Г. Заметки по теории фразеологии //Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Тула, 1972. С.127-142.
65. Гаврин С.Г. Проблемы систематизации устойчивых сочетаний современного русского языка в функциональном аспекте //Ученые записки Московского областного педагогического института. М., 1966. т. 160. с.7781.
66. Гаврин С.Г. Новые аспекты новые классификации и методы исследования фразеологии //Вопросы лексики, фразеологии и синтаксиса: Ученые записки Пермского государственного педагогического института. Пермь, 1974. -т.123. -С.58-102.
67. Гвоздарев Ю.А. Основы русского фразообразования. Ростов-н/Д: Изд-во Ростов.ун-та, 1977. 184 с.
68. Гепнер Ю.Р. Об основных признаках фразеологических единиц и о типах их видоизменения // Проблемы фразеологии (Исследования и материалы). М.; Л.: Наука, 1964. С. 57-70.
69. Глухов В.М. Фразеологическое значение в сопоставлении с лексическим // Фразеологическая номинация: Особенности семантики фразеологизмов. Межвузовский сборник научных трудов. Ростов-н/Д: РГПИ, 1989. С. 27-36.
70. Голощапова Т.Г. Типы категориального значения фразеологизмов с фразообразующим компонентом существительным в форме тварительного падежа //Семантико-грамматические свойства фразеологизмов русского языка. Межвузовский сборник научных трудов. Челябинск, 1985. С.94-58.
71. Греч Н. Практическая русская грамматика. СПб., 1827. 347 с.
72. Гришанова В.Н. Фразеологические единицы в их соотнесенности с частями речи русского языка // Русск. яз. в шк. 1981. - № 3. С. 94-98.
73. Демидова А.К. Образование наречий из предложно-именных сочетаний (из сочетаний имен существительных с предлогами «без» и «на» в современном русском языке): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1960. 18с.
74. Демидова А.К. Переход предложно-именных сочетаний в наречия //Русский язык в школе. 1957. -№5. С.85-92.
75. Демський М.Т. Деривація фразем на базі слів та вільних синтаксичних конструкцій // Мовознавство. 1988. № 1. С. 37-45.
76. Демський М.Т. Деривація фразем на базі існуючих // Українське мовознавство. 1984. № 2. С. 90-98.
77. Демський М.Т. Значення і функції адвербіальних фразеологізмів // Українське мовознавство. 1983. № 11. С. 30-38.
78. Демський М.Т. Українська фраземіка: (Дериваційна база, семантико-граматичні особливості): Автореф. дис. д-ра філол. наук. Ужгород, 1994. 46с.
79. Дерибас В.М. Устойчивые глагольно-именные словосочетания русского языка. М.: Русский язык, 1983. 256с.
80. Диброва Е.И. О грамматических преобразованиях фразеологических единиц словоформ // Очерки по лексике и фразеологии. Ростов-н/Д, 1976. С.16-33.
81. Довгая Т.М. Адвербиализация в современном украинском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ужгород, 1974. 17с.
82. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. К.: Вища шк., 1974. 295с.
83. Дудников А.В. Современный русский язык. М.: Высш.шк., 1990. 424 с.
84. Эмирова А.М. Русская фразеология в коммуникативном аспекте. Ташкент.: Фан, 1988. 92с.
85. Эмирова А.М. Семантические основы фразеологической идиоматичности // Вопросы фразеологии IV: тр. Самарканд.ун-та им. А. Навои. - Самарканд, 1971. Вып. 217.- С.45-113.
86. Эмирова А.М. Теория номинации и фразеология //Вопросы семантики фразеологических единиц . Самарканд: СамГУ, 1983. С.10-17.
87. Эмирова А.М. К роли предлогов в составе предложно-именных фразеологических единиц // Язык и литература. Материалы ІІ республиканской научно-теоретической конференции молодых ученых и аспирантов, посвященной 50-летию ленинского комсомола. Самарканд, 1969. С. 168-174.
88. Эмирова А.М. Некоторые актуальные вопросы современной русской фразеологии. Самарканд, 1972. 96 с.
89. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - 1961.Ч.І. К.: Рад.шк., -407с.
90. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 160с.
91. Жуков В.П. О сопоставлении многозначности фразеологической единицы с многозначностью слова //Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. -Тула, 1972. С. 195-202.
92. Жуков В.П. Русская фразеология. М.: Высш.шк., 1986. 400 с.
93. Засорина Л.Н. Грамматика локативных словосочетаний русского языка (проблема синонимии предлогов и наречий): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1977. 43с.
94. Зизаный Л. Грамматика словенська, Съвершенного искуства осми частій слова и иных нуждных, новосъставлена Л.З.В. Вильн в друкарни братской, року Божого 1596, а от создания міра 7103, месяца февраля 12.
95. Зимин В.И. К вопросу о вариантности фразеологических единиц //Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Тула, 1972. С.70-83.
96. Зинченко Т.Н. О категориально-семантических признаках предлогов в условных детерминатах //Неполнозначные слова. Ставрополь: газ. Ставроп. правда”, 1978. Вып.3.-С.70-75.
97. Золотова Г.А. Синтаксический словарь. М.: Наука, 1988. 440с.
98. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вища шк., 1983. 175с.
99. Зубець Н.О. Мінімальні ідіоми в українській мові: Автореф. дис. канд.. філол. наук. Дніпропетровськ, 1997. 20с.
100. Зубець Н.О. Словотворення на базі мінімальних фразеологізмів в сучасній українській мові //Ономастика і апелятиви (проблеми словотвірної дериватології). Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. Вип.7. С.97-99.
101. Зубков М.Г. Сучасний український правопис. Х.: Торгсінг”, 2000. 208 с.
102. Зубова Ж.А. О микроидиомах структуры «предлог + существительное» как объект исследования // Лексикология и фразеология: Новый взгляд. Раздел фразеология. Тезисы 2-ой межвузовской конференции. М.: МГЗПИ, 1990. С. 39-41.
103. Іваненко З.І. Семантична структура прийменникових конструкцій //Мовознавство. 1978.- №3. С.13-22.
104. Іваненко З.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення. Київ Одеса.: Вища шк., 1981. 106с.
105. Иванникова Е.И. Об основном признаке фразеологических единиц // Проблемы фразеологии. М.; Л.: Наука, 1964. С.70-84.
106. Истомина В.В. Омонимические соотношения постоянных и переменных предложно-субстантивных сочетаний слов в русском языке // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Материалы межвузовского симпозиума. Тула, 1968. С. 209-217.
107. Калашник В. С. Фразеотворення в українській поетичній мові радянського періоду: Семантико-типологічний аспект. Х.: Вища шк. Вид-во при Харків.ун-ті, 1985, -172с.
108. Калашник В.С. Українська поетична фразеологія і афористика поетичної мови пожовтневого періоду: Семантико-типологічний аспект: Автореф. дис. д-ра філол. наук. Дніпропетровськ, 1992. 40с.
109. Каменева Л.П. Типы категориального значения фразеологизмов модели «предлог + (согласуемый компонент) + существительное в форме предложного падежа //Фразеологическая система языка. Челябинск, 1978. С.12-19.
110. Каменева Л.П. Типы структурного варьирования фразеологизмов с фразообразующим компонентом существительным в форме предложного падежа //Фразеологическая система языка. Челябинск, 1976. С.5-14.
111. Клобуков Е.В. Учение о падеже в грамматической системе А.М.Пешковского //Вестник Московского университета. Серия Филология. М., 1978. -№4, -С.54-63.
112. Коваленко Р.О. Предложно-падежная синонимия в современном украинском литературном языке: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. К., 1987. - 24с.
113. Ковальчик А. Приадъективные предложно-именные словосочетания в русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1987. 17с.
114. Кодухов В.Н. Синтаксическая фразеологизация //Проблемы фразеологизации и задачи ее изучения в высшей и средней школе. Вологда: Сев.-Зап. кн. изд., 1967. С.123-127.
115.