ВІДОНОМАСТИЧНИЙ СЛОВОТВІР У СФЕРІ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА НОМЕНКЛАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ КУЛІНАРНОЇ ЛЕКСИКИ)

Краткое описание

Харківський національний університет
імені В. Н. Каразіна

На правах рукопису

ПРИЙМАК ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 81’373.611 : 81’373.2

ВІДОНОМАСТИЧНИЙ СЛОВОТВІР У СФЕРІ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА НОМЕНКЛАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ КУЛІНАРНОЇ ЛЕКСИКИ)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
професор Муромцев І. В.

Харків 2002

ЗМІСТ

Зміст.2
Перелік умовних позначень .5
Вступ ..6
Розділ 1. Концептуальні засади аналізу системи творення відономастичних кулінарних термінів і номенів ...10
1.1. Співвідношення загальновживаної й термінологічної лексики ..10
1.2. Структура спеціальної лексики. Терміни й номени. Терміни й ономати .11
1.3. Співвідношення термінів і професіоналізмів ...14
1.4. Способи творення термінів .15
1.4.1. Морфологічний спосіб творення ..19
1.4.2. Морфолого-синтаксичний спосіб творення .20
1.4.3. Лексико-семантичний спосіб словотворення ..21
1.4.4. Лексико-синтаксичний спосіб словотворення .22
1.5. Власні імена в термінології 26
1.6. Запозичення й інтернаціоналізми в термінології..31
1.7. Терміни-дублети .33
1.8. Кулінарні терміни й номени ..33
Розділ 2. Кулінарні терміни й номени, утворені від топонімів та етнонімів 35
2.1. КТН, утворені від астіонімів .40
2.2. КТН, утворені від назв країн .58
2.3. КТН, утворені від хоронімів ..72
2.4. КТН, утворені від гідронімів та літонімів 84
2.5. КТН, утворені від інсулонімів ...89
2.6. КТН, утворені від комонімів .96
2.7. КТН, утворені від назв материків .99
2.8. КТН, утворені від назв точок горизонту .100
2.9. КТН, утворені від оронімів ..102
2.10. КТН, утворені від етнонімів ..104
2.11. Висновки до розділу 2.112
Розділ 3. Кулінарні терміни й номени, утворені від антропонімів, міфонімів, теонімів та поетонімів..133
3.1. КТН, утворені від імен .135
3.2. КТН, утворені від прізвищ ...144
3.3. КТН, утворені зі сполучення імені та прізвища .152
3.4.КТН, утворені від імен літературних, казкових героїв та персонажів мультфільмів і кінофільмів ..153
3.5. КТН, утворені від агіонімів ..155
3.6. КТН, утворені від псевдонімів, прізвиськ ..157
3.7. КТН, утворені від титулів 158
3.8. КТН, утворені від імен по батькові .159
3.9. КТН, утворені від теонімів ...160
3.10. КТН, утворені від міфонімів ..161
3.11. Висновки до розділу 3.163
Розділ 4. Кулінарні терміни й номени, утворені від інших ономастичних основ ...172
4.1. КТН, утворені від декількох ономастичних основ 172
4.2. КТН, утворені від основ ономатів-омонімів ..174
4.3. КТН, утворені від геортонімів .176
4.4. КТН, утворені від назв літературних, музичних творів та телевізійних серіалів ...178
4.5. КТН, утворені від урбанонімів 179
4.6. КТН, утворені від назв чернечих орденів ...181
4.7. КТН, утворені від еклезіонімів 182
4.8. КТН, утворені від назв історичних місць, пам’ятників .183
4.9. КТН, утворені від назв готелів .184
4.10. КТН, утворені від назв закладів громадського харчування 184
4.11. КТН, утворені від назв королівських резиденцій, замків ...185
4.12. КТН, утворені від назв навчальних закладів 186
4.13. КТН, утворені від астронімів .186
4.14. КТН, утворені від назв музичних груп .187
4.15. КТН, утворені від інших груп ономастичної лексики .188
4.16. Висновки до розділу 4.189
Висновки.195
Список використаної літератури .209
Список використаних джерел ..227
Додаток А. Покажчик кулінарних термінів і номенів ...231

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

адмін. обл. адміністративна область
вл. укр. власне український
діал. діалектне
інтернац. н. інтернаціональна назва
іст. обл. історична область
к. коктейль
к.в. кондитерський виріб
КТН кулінарні терміни та номени
м. н. міжнародна назва
НС номінативне словосполучення
ст. н. стара назва
ТО твірна основа
тс. те саме

ВСТУП

Актуальність дослідження полягає в тому, що кулінарна термінологія й номенклатура (КТН) взагалі й відономастична зокрема залишаються мало дослідженими в українському мовознавстві. Необхідність вивчення цієї групи спеціальної лексики зумовлена також тим, що вона використовується щодня великою кількістю людей. На відміну від багатьох інших сфер термінології та номенклатури, відомих лише спеціалістам, кулінарна лексика вживається в побутовому спілкуванні щодня, причому історія формування цього шару лексики сягає найдавніших часів. Назви рослин, тварин, напоїв, страв у кожній мові утворюються в числі найперших слів. Із тих часів кулінарна лексика безперервно змінюється, доповнюється, розширюється, а також втрачає деякі компоненти внаслідок найрізноманітніших історичних, культурних та соціальних процесів. На формування цієї групи термінології й номенклатури впливає велика кількість найрізноманітніших чинників географічне розташування етносів, історичні умови розвитку самого народу та його мови, а також історія спілкування з іншими народами, релігійні й культурні традиції, мода, а іноді просто випадковість. Останнім часом в Україні група кулінарної лексики зазнала значного розширення у зв’язку з політичними змінами в країні: активізацією міжнародних зв’язків, розширенням імпорту (а також асортименту продовольчих товарів власне українських виробників), розвитком міжнародного туризму, доступністю великої кількості інформації, що стосується в тому числі культури громадського харчування за кордоном. Значною мірою вплив на збільшення кількості іншомовних кулінарних термінів та номенів справила також мода на усе західне”, внаслідок чого з’являється, наприклад, велика група англомовних за походженням назв змішаних напоїв.
Серед робіт вітчизняних і зарубіжних дослідників, які зверталися до вивчення КТН, слід відзначити дисертаційне дослідження С. Руденко (Закономірності та особливості термінотворення у підмові громадського харчування (на матеріалі української терміносистеми Змішані напої”)”), дисертація Е. Гоци (Назви їжі й кухонного начиння в українських карпатських говорах”), монографії Д.Мгеладзе й М.Колесникова (Слова топонимического происхождения (топономы) в русском языке” та От собственных имен к нарицательным: слова антропонимического происхождения в русском языке”), монографії А.Бохакової (Terminy kulinarne romaсskiego pochodzenia w jкzyku polskim do koсca XVIII w.”), а також В. Похльобкіна (Кулинарный словарь”, Национальные кухни наших народов”, Все о пряностях”), який за фахом не був мовознавцем, проте присвятив багато уваги дослідженню особливостей національних кулінарних традицій і походженню кулінарних термінів та номенів у різних мовах. У багатьох роботах (Д.Мгеладзе та М. Колесникова, етимологічних та тлумачних словниках) аналізуються лише найбільш поширені КТН із вказівкою на ономат твірну основу без аналізу словотвірного типу й умов створення одиниці спеціальної лексики. Це дозволяє стверджувати, що системне дослідження структури творення КТН не здійснювалося, що й зумовило необхідність даної роботи. Оскільки сфера спеціальної кулінарної лексики має дуже великий обсяг, ми вибрали для аналізу лише невелику частину КТН тільки такі, які безпосередньо чи історично походять від власних назв.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Аналіз системи функціонування рівнів української мови XVII-XXI століть” (№ держреєстрації 0188 U 012576).
Мета дисертаційного дослідження: виявити особливості словотвору відономастичних КТН, що функціонують в українській мові; простежити основні тенденції й чинники цього процесу.
Завдання дослідження:
зібрати й систематизувати відономастичні КТН, що функціонують в українській мові;
установити найпродуктивніші словотвірні типи, характерні для відономастичних КТН;
простежити залежність вибору словотвірної моделі від таких чинників:
а) семантична група ономата, що використовується як твірна основа;
б) семантична група, до якої належить відономастичний термін чи номен;
в) мова, в якій утворюється або з якої походить термін чи номен;
установити закономірності адаптації іншомовних КТН українською мовою;
проаналізувати причини вибору конкретного ономата для деривації терміна чи номена;
дослідити синонімічні й омонімічні відношення всередині підсистеми відономастичних кулінарних термінів та номенів.
Об’єкт дослідження: українська відономастична кулінарна термінологія та номенклатура (1600 одиниць). Матеріал зібрано в кухарських книгах, підручниках, енциклопедіях та словниках (термінологічних, тлумачних, етимологічних, перекладних), інтернет-виданнях; була використана також база даних кулінарних термінів і номенів, укладена Г.О.Дубовисом. Усього використано понад 50 джерел, список яких додається (посилання на інтернет-видання й інтернет-сторінки здійснюються в тексті; КТН без зазначення джерела взяті з бази даних Г.О. Дубовиса).
Предметом дослідження є шляхи та способи формування відономастичних термінів та номенів, що функціонують в українській мові на сучасному етапі, а також деяких поширених у минулому назв і застарілих фонетичних та словотвірних варіантів сучасних КТН; особливості творення КТН саме від ономатів.
Методи дослідження: описовий (лінгвістичне спостереження, порівняння, узагальнення) використовується при збиранні та аналізі КТН; статистичний використовується при підрахункові співвідношення продуктивності різних словотвірних типів, іншомовних КТН та різних семантичних груп КТН; метод компонентного аналізу використовується при аналізі компонентів КТН.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві досліджується система словотворення відономастичної кулінарної термінології та номенклатури, що функціонує в українській мові. У роботі використовується матеріал, який не був об’єктом наукового вивчення.
Теоретичне значення: спостереження та узагальнення, зроблені в дослідженні, можуть бути використанні при розробленні питань термінотворення (зокрема відономастичного) та освоєння запозичень.
Практичне значення. Матеріал, викладений у роботі, може увійти як складова частина до словника спеціальної кулінарної лексики, а також до словотвірного, тлумачного й етимологічного словників. Приклади з роботи можуть бути залучені до шкільних і вузівських курсів з лексикології, термінології та словотвору української мови. Фактичний матеріал та отримані висновки можуть бути використані для подальшого дослідження КТН, а також для аналогічного аналізу інших систем термінів та номенів.
Особистий внесок полягає в тому, що нами зібрано близько 70% матеріалу (30% КТН взяті з бази даних кулінарних термінів і номенів, укладеної Г.О. Дубовисом). Систематизація й аналіз матеріалу здійснені здобувачем.
Апробація роботи. Основні положення дисертації викладалися на засіданнях кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Міжнародній науковій конференції Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Наконечного” (Харків, 2000 р.), а також науковому семінарі Інституту української мови НАН України Іншомовні елементи в ономастиці України” (Київ, 2001 р.).
Зміст дисертації та її основні ідеї висвітлено в п’яти публікаціях, надрукованих у фахових виданнях; одна публікація у співавторстві з Дубовисом Г.О. (У статті нам належить більше 50% матеріалу; аналіз термінів та номенів здійснений здобувачем одноосібно).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Усього нами зібрано й проаналізовано 1600 КТН, утворених від таких груп ономатів: топонімів (назв точок горизонту, материків, назв країн, хоронімів, астіонімів, комонімів, оронімів, гідронімів, літонімів), етнонімів, антропонімів (імен, прізвищ, імен по батькові, прізвиськ, псевдонімів), агіонімів, поетонімів, міфонімів, геортонімів, урбанонімів, астронімів, еклезіонімів, політонімів, хрононімів, назв літературних, музичних творів, телесеріалів, чернечих орденів, навчальних закладів, історичних місць і пам’ятників, закладів громадського харчування, готелів, королівських резиденцій і замків, музичних груп, вілл, міфічних істот, спортивних змагань, вар’єте, родовищ, а також від двох ономастичних основ одночасно. Продуктивність способів творення змінюється залежно від групи, до якої належить ономат твірна основа. Якщо для КТН, утворених від топонімів, етнонімів, агіонімів, біблійних імен, міфонімів та від двох ономастичних основ найбільш продуктивним виявляється лексико-синтаксичний спосіб, то для КТН, утворених від антропонімів і теонімів найбільш продуктивний лексико-семантичний спосіб. Від назв літературних, музичних творів і телесеріалів, назв музичних груп, урбанонімів та еклезіонімів зареєстровані виключно лексико-семантичні деривати. Морфологічний і морфолого-синтаксичний спосіб завжди менш продуктивні при творенні КТН у порівнянні з лексико-семантичним та лексико-синтаксичним способами. Серед морфологічних дериватів переважають власне українські утворення (68%), серед морфолого-синтаксичних запозичені й кальковані (87%).
За способом творення зареєстровані КТН розподіляються таким чином:
І. Морфологічним способом утворено 57 КТН.
ІІ. Морфолого-синтаксичним способом 97.
ІІІ. Лексико-семантичним способом 383.
IV. Лексико-синтаксичним способом 1063.
Власне українські утворення становлять 30% (474 одиниці). Продуктивність способів творення для українських КТН інша:
І. Морфологічним способом утворено 39 КТН.
ІІ. Морфолого-синтаксичним 12.
ІІІ. Лексико-семантичним 25.
IV. Лексико-синтаксичним 398.
Найбільш продуктивним виявляється також лексико-синтаксичний спосіб, проте другим за кількістю утворених КТН виступає морфологічний спосіб, лексико-семантичний тільки третій, найменше ж українських КТН утворюються шляхом субстантивації прикметників.
Кожний спосіб творення має свої відмінності розподілу дериватів за семантичними групами, особливостями засвоєння КТН іншомовного походження.
І. Морфологічний спосіб. Найбільш поширені різновиди цього способу творення суфіксація й контамінація. Проте власне терміни та номени цими способами утворюються рідко, найчастіше суфіксацією й контамінацією творяться професіоналізми й діалектизми.
Серед усіх суфіксів, які використовуються для творення КТН, виділяється суфікс -к(а). Якщо всі інші суфікси використовуються для утворення одного або двох дериватів, із суфіксом -к(а) та його ускладненими різновидами реєструється найбільша кількість як суфіксальних утворень, так і КТН, утворених морфологічним способом узагалі. Композицією й усіченням основи КТН утворюються дуже рідко, усі вони являють собою запозичення або кальки.
За типом творення КТН, утворені морфологічним способом, розподіляються так:
1. Суфіксація (42): суф. -к(а), -к(и), -ок(ек), -евк(а) 36 дериватів; суф. -і(я) 2; суф. -ник; -ен/ин(я); -ува(ти); -ець; -ц(і) по 1 деривату.
2. Контамінація (8).
3. Основоскладання (4).
4. Усічення основи (2).
ІІ. Морфолого-синтаксичний спосіб (97). Цей спосіб представлений одним різновидом: субстантивацією прикметників і дієприкметників. Причому субстантивуватися може як одиничний прикметник, так і два прикметники. За характером компонентів серед КТН, утворених морфолого-синтаксичним способом, виділяємо такі різновиди:
1. Субстантивація одного прикметника (73).
2. Субстантивація двох прикметників (21).
3. Субстантивація прикметників у поєднанні з числовим символом (4).
4. Субстантивація дієприкметника (1).
ІІІ. Лексико-семантичний спосіб (383). Цим способом КТН утворюються як від одиночних ономатів, так і від ономатів у сполученні з географічними номенами (море, океан, острів), титулами й словами на позначення осіб королівської статі (князь, принцеса, королева), словами на позначення спорідненості (сестра, тьотя), традиційними формами ввічливого звертання (сер, містер, леді), назвами посад і військових чинів (адмірал).
IV. Лексико-синтаксичний спосіб. Цей спосіб представлений найбільшою кількістю різновидів: словоскладання, НС субстантивно-ад’єктивні, субстантивно-адвербіальні, субстантивно-субстантивні, НС із субстантиво­ваними прикметниками, НС, що відповідають спонукальному реченню, а також комбінації цих видів. НС субстантивно-ад’єктивні представлені шістьома різновидами: двокомпонентні з прямим значенням (складаються з відономастичного прикметника й номенклатурного слова), двокомпонентні з метафоричним перенесенням значення (складаються з відономастичного прикметника й іменника або з апелятивного прикметника та ономата), двокомпонентні з метонімічним перенесенням (відономастичний прикметник + іменник), і трикомпонентні з прямим значенням та метафоричним перенесенням значення. НС субстантивно-адвербіальні представлені трьома різновидами: НС двокомпонентні з прямим значенням і з метафоричним перенесенням значення й трикомпонентні з прямим значенням. Серед моделей НС субстантивно-субстантивних зареєстровані НС двокомпонентні й трикомпонентні з прямим значенням і метафоричним перенесенням значення. НС із запозиченими неадаптованими елементами ми виділяємо в окрему групу, оскільки тип таких словосполучень на рівні української мови не встановлюється.
1. Словоскладання (26, з них власне українських 2). Юкстапозиція здійснюється або в мові-першоджерелі, або в процесі засвоєння запозичень, найчастіше тоді, коли елементи іншомовного НС не калькуються, а запозичуються.
2. НС субстантивно-ад’єктивні двокомпонентні (відономастичний прикметник + номенклатурне слово) з прямим значенням (369; вл. укр. 169).
3. НС субстантивно-ад’єктивні двокомпонентні (відономастичний прикметник + іменник) з метафоричним перенесенням (155; вл. укр. 11).
4. НС субстантивно-ад’єктивні двокомпонентні (апелятивний прикметник + ономат) з метафоричним перенесенням (28; вл. укр. 1).
5. НС субстантивно-ад’єктивні двокомпонентні з метонімічним перенесенням (2).
6. НС субстантивно-ад’єктивні трикомпонентні з прямим значенням (57; вл. укр. 34). За структурою НС, які включають один відономастичний елемент, розподіляються так (номенклатурне слово + відономастичний прикметник +):
а) апелятивний прикметник (28);
б) іменник в орудн. відм. одн. чи множ. з прийменником з (14);
в) іменник у род. відм. одн. чи множ. з прийменником з (із) (8);
г) запозичений неадаптований елемент (2);
ґ) іменник у род. відм. одн. з прийменником на (1);
д) іменник у род. відм. з прийменником до (1);
е) іменник у місц. відм. з прийменником без (1);
є) прислівник образу та способу дії (1).
НС, які включають елементи, утворені від різних ономастичних основ:
а) номенклатурне слово + відономастичні прикметники (3);
б) номенклатурне слово + відономастичний прикметник + ономат у наз. відм. з компонентом а-ля (оформлені графікою іншої мови) (1).
7. НС субстантивно-ад’єктивні трикомпонентні з метафоричним перенесенням (іменник + відономастичний прикметник + апелятивний прикметник) (2).
8. НС субстантивно-адвербіальні двокомпонентні з прямим значенням (174; вл. укр. 105).
9. НС субстантивно-адвербіальні двокомпонентні з метафоричним перенесенням (4).
10. НС субстантивно-адвербіальні трикомпонентні з прямим значенням (73; вл. укр. 67). За структурою (номенклатурне слово + відономастичний прислівник + ):
а) + апелятивний прикметник чи дієприкметник (41);
б) + іменник в орудн. відм. одн. чи множ. з прийменником з (16);
в) + іменник в род. відм. одн. чи множ. з прийменником з (14);
г) + іменник з місц. відм. одн. з прийменником у (в) (2).
11. НС субстантивно-субстантивні двокомпонентні з прямим значенням (77; вл. укр. 4). За характером поєднання компонентів:
а) номенклатурне слово + ономат у наз. відм. або невідмінюваний (57);
б) номенклатурне слово + ономат у род. відм. (13);
в) номенклатурне слово + ономат + а-ля (6);
г) номенклатурне слово + ономат у род. відм. з прийменником з (1).
12. НС субстантивно-субстантивні двокомпонентні з метафоричним перенесенням (44; вл. укр. 3). За структурою:
а) іменник + ономат у наз. відм. або невідмінюваний (13);
б) іменник + ономат у род. відм. з прийменником з (8);
в) іменник + ономат у род. відм. (8);
г) іменник + ономат у місц. відм. з прийменником в (у) (7);
ґ) іменник + ономат у місц. відм. прийменником на (3);
д) іменник + ономат у род. відм. з прийменником до (2);
е) іменник + ономат в орудн. відм. з прийменником над (2);
є) ономат + іменник у род. відм. з прийменником з (1).
13. НС субстантивно-субстантивні трикомпонентні з прямим значенням (4). За структурою:
а) номенклатурне слово + ономат + іменник у род. відм. з прийменником з (3);
б) номенклатурне слово + іменник + ономат у місц. відм. з прийменником у (1).
14. НС субстантивно-субстантивні трикомпонентні з метафоричним перенесенням (апелятивне НС субстантивно-ад’єктивне + ономат у род. відм.) (2).
15. НС із субстантивованим прикметником (6). За стуктурою:
а) субстантивований прикметник + ономат у род. відм. з прийменником від (6);
б) субстантивований прикметник + відономастичний прислівник способу та образу дії (2).
16. НС багатокомпонентні та змішаного типу (14; вл. укр. 6). За структурою:
а) апелятивне НС субстантивно-ад’єктивне + дієприкметник + відономастичний прислівник (3);
б) номенклатурне слово + прикметник або прикметники + ономат у род. відм. з прийменником з (2);
в) апелятивне НС субстантивно-ад’єктивне + іменник в орудн. відм. з прийменником з + відономастичний прислівник (1);
г) іменник + означальний займенник + ономат (1);
ґ) номенклатурне слово + відономастичний прислівник + іменник з прикметником у род. відм. (1);
д) НС субстантивно-ад’єктивне з метафоричним перенесенням (іменник + відономастичний прикметник) + номенклатурне слово (1);
е) НС субстантивно-субстантивне двокомпонентне (номенклатурне слово + ономат) + прикметник (1);
є) НС субстантивно-ад’єктивне (номенклатурне слово + відономастичний прикметник) + апелятивні прикметники (1) ;
ж) НС субстантивно-адвербіальне (номенклатурне слово + відономастичний прислівник) + апелятивні прикметники (1).
з) номенклатурне слово + ономат у род. відм. з прийменником від + відономастичний прислівник (1);
и) апелятивне НС субстантивно-ад’єктивне + іменник в орудн. відм. з прийменником з + відономастичний прислівник (1).
17. НС, яке відповідає спонукальному реченню (2). За структурою:
а) дієслово + особовий займенник у дав. відм. + ономат, що виконує роль звертання (1);
б) дієслово у формі наказового способу + особовий займенник у род. відм. + ономат у знах. відм. з прийменником на (1).
18. НС із неадаптованими елементами (15). За структурою:
а) номенклатурне слово + неадаптований відономастичний прикметник (12);
б) неадаптоване номенклатурне слово + ономат (1);
в) ономат + неадаптований апелятивний прикметник (1);
г) обидва компоненти неадаптовані (1).
19. НС із варваризмами (НС субстантивно-адвербіальне + варваризм) (1; українсько-французький номен).
20. НС + ще одна основа (1; вл. укр.).
За кількістю компонентів зареєстровані такі види КТН:
1. Однокомпонентні (утворені морфологічним, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним способом і словоскладанням).
2. Двокомпонентні (двокомпонентні НС та сполучення двох субстантивованих прикметників).
3. Трикомпонентні (трикомпонентні НС).
4. Багатокомпонентні.
Третій компонент у трикомпонентних НС представлений найчастіше такими частинами мови:
а) апелятивний прикметник або дієприкметник (69);
б) іменник в орудн. відм. з прийменником з (30);
в) іменник у род. відм. з прийменником з (із) (25).
Інші типи трикомпонентних НС є малопродуктивними. Використання числових символів та абревіатур майже не характерне для КТН.
Відтопонімні КТН, що представляють собою НС субстантивно-ад’єктивні, частіше утворюються за моделлю номенклатурне слово (іменник) + від­ономастичний прикметник” (пор. 497, утворених за моделлю іменник-апелятив + від­ономастичний прикметник” і 7, утворених за моделлю ономат + апелятивний прикметник”), у той час як відантропонімні за моделлю антропонім + апелятивний прикметник” (пор. 10 за моделлю іменник-апелятив + відономастичний прикметник” і 21 за моделлю ономат + апелятивний прикметник”).
Досліджуючи відмінності в творенні кулінарних термінів і номенів, ми встановили, що терміни реєструються виключно серед однослівних дериватів, причому найбільше термінів утворено лексико-семантичним і морфолого-синтаксичним, зафіксовані одиничні випадки утворення термінів суфіксацією й основоскладанням. Іншою характерною особливістю кулінарної лексики є те, що переважна більшість термінів на початку свого існування функціонує як номени, лише з часом зазнаючи повної або часткової термінізації. Номени демонструють більшу варіативність: вони представлені дериватами усіх словотвірних типів.
Існує залежність і між приналежністю КТН до певної семантичної групи і способом, яким творяться ці КТН. Назви рослин, їх сортів і плодів (усього їх зареєстровано 185) утворюються морфологічним (30), лексико-семантичним (24), морфолого-синтаксичним (11) та лексико-синтаксичним способом (юкстапозити 11; НС субстантивно-ад’єктивні з прямим значенням 71; НС субстантивно-ад’єктивні з метафоричним перенесенням 33). Майже немає назв рослин серед НС субстантивно-субстантивних з прямим значенням і метафоричним перенесенням значення (3); зовсім не утворюються назви рослин за типом НС субстантивно-адвербіальних. Назви рослин, їх сортів і плодів найчисленніші серед загальної кількості КТН, утворених морфологічний способом і словоскладанням.
Група назв напоїв найбільша серед усіх КТН (735). Утворюються ці назви усіма основними способами й різновидами способів творення. Тільки назви напоїв зареєстровані серед КТН, утворених за типом НС із суб­стантивованим прикметником, НС субстантивно-субстантивних три­компонентних із прямим значенням і метафоричним перенесенням значення, НС, що відповідають спонукальному реченню. Найбільше назв напоїв зареєстровано серед морфолого-синтаксичних і лексико-семантичних дериватів (54 та 263), НС субстантивно-ад’єктивних із прямим значенням (111), з метафоричним перенесенням значення (140), НС субстантивно-адвербіальних з прямим значенням (43) та НС субстантивно-субстантивних із метафоричним перенесенням значення (42).
Назви страв друга за чисельністю семантична група КТН (397 одиниць). Такі назви також утворюються усіма способами творення. Проте морфологічний і морфолого-синтаксичний способи мало продуктивні (1 і 2 деривати відповідно), а найбільш продуктивними є типи НС субстантивно-адвербіального з прямим значенням (201), субстантивно-ад’єктивного з прямим значенням (108) та лексико-семантичний спосіб (20). Назви страв, на відміну від назв напоїв, майже не утворюються за типом НС із метафоричним перенесенням (тільки 6 НС такого типу).
Відмінності за продуктивністю типів словотворення проявляються й у залежності від того, в якій мові утворюються КТН, з якої мови запозичуються або калькуються. Власне українські КТН утворюються усіма способами; при цьому найбільше українських КТН серед дериватів, утворених за моделлю НС субстантивно-ад’єктивних (216) і субстантивно-адвербіальних (172). Більшість від загальної кількості зареєстрованих одиниць становлять українські КТН, утворені морфологічним способом (38) і серед НС субстантивно-ад’єктивних та субстантивно-адвербіальних. Шляхом запозичення в українській мові найчастіше засвоюються КТН, утворені морфологічним та морфолого-синтаксичним способами, а також словоскладанням. Калькуються, як правило, лексико-семантичні й лексико-синтаксичні утворення (крім юкстапозитів). КТН, утворені лексико-семантичним способом, оформлюються як омоніми із ономатом-ТО. Проте в тому випадку, коли КТН ще в мові-першоджерелі значно розходяться за фонетичним складом із власною назвою, реалізується не калькування, а власне запозичення. Якщо іншомовна одиниця калькується, мовою-реципієнтом дублюється спосіб творення, наявний у мові-першоджерелі, що дозволяє зберігати зв’язки з ономатом-ТО на синхронному рівні. Запозичення термінів і номенів з інших мов руйнує такі зв’язки, і ТО встановлюється тільки шляхом історико-етимологічного аналізу.
Найбільша кількість запозичених та калькованих КТН походить з англійської мови (665). Деривати англомовного походження реєструються серед усіх словотвірних типів, характерних для утворення КТН. Найбільша кількість кальок і запозичень з англійської мови серед КТН, утворених лексико-семантичним способом (231), серед НС субстантивно-ад’єктивних з прямим значенням і метафоричним перенесенням значення (107 й 140), а також НС субстантивно-субстантивних із прямим значенням і метафоричним перенесенням значення (44 і 39). Характерно, що найбільша кількість КТН з метафоричним перенесенням походить саме з англійської мови: НС субстантивно-ад’єктивні (140); НС субстантивно-адвербіальні (4), НС субстантивно-субстантивні (39). Тільки англо­мовні деривати наявні серед НС субстантивно-субстантивних три­компонентних із метафоричним перенесенням, НС із субстантивованим прикметником, НС, що відповідають спонукальному реченню, НС субстантивно-адвербіальних двокомпонентних з метафоричним перенесенням. Проте майже немає КТН, що походять з англійської мови, серед морфологічних дериватів (4).
Запозичення та кальки з англійської мови адаптуються українською мовою таким чином:
1) субстантивовані прикметники й КТН, утворені словоскладанням, запозичуються й калькуються;
2) НС найчастіше калькуються. Проте чіткої системи адаптації однакових за структурою англійських НС немає: калькуються й запозичуються номенклатурні слова; ідентичні НС відтворюються в українській мові за різними моделями. Так, адаптація англійських НС субстантивно-субстантивних здійснюється за п’ятьма різними моделями (лексико-семантичний спосіб; НС субстантивно-ад’єктивні; субстантивно-адвербіальні та субстантивно-субстантивні); англійські НС субстантивно-ад’єктивні адаптуються за трьома моделями (морфолого-синтаксичний спосіб (2 субстантивованих прикметники); НС субстантивно-ад’єктивні та субстантивно-адвербіальні).
Запозичення та кальки з французької мови другі за чисельністю серед усіх КТН іншомовного походження (140). Найбільше утворень, що історично походять з французької мови, серед НС субстантивно-ад’єктивних із прямим значенням (18), НС субстантивно-адвербіальних із прямим значенням (29) та НС субстантивно-субстантивних (24), а також утворених лексико-семантичним способом (43). Як і серед англомовних запозичень, серед французьких за походженням КТН дуже мало морфологічних утворень (2).
При адаптації КТН, що походять з французької мови:
1) субстантивовані прикметники запозичуються чи функціонують як варіанти: запозичений субстантивований прикметник та кальковані НС субстантивно-ад’єктивні з прямим значенням;
2) НС найчастіше калькуються, при цьому:
а) НС з прийменником de адаптуються як лексико-семантичні утворення чи НС субстантивно-ад’єктивні (при калькуванні відтопонімних КТН); зрідка як субстантивований прикметник; відантропонімні КТН відтворюються як НС субстантивно-субстантивні;
б) компонент а-ля, як правило, зберігається (використовується не тільки у французьких за походженням КТН).
Російськомовні КТН (усього 67) засвоюються українською мовою шляхом поморфемного перекладу, зберігаючи характер і кількість компонентів Найбільше КТН цієї групи серед НС субстантивно-ад’єктивних із прямим значенням (31), морфолого-синтаксичних (10) та морфологічних дериватів (8). При запозиченні німецькомовних КТН (усього їх зареєстровано 23) субстантивовані прикметники запозичуються; складні слова запозичуються або калькуються як НС субстантивно-субстантивні. Запозичення й кальки з латинської мови (усього 44) найбільше представлені серед морфолого-синтаксичних утворень, при цьому характерні латинські закінчення -ум, -ус, як правило, не зберігаються. КТН, що походять з інших мов, зареєстровані в невеликій кількості, і це не дає можливості встановити закономірності запозичень, однак у більшості випадків адаптація таких КТН здійснюється відповідно до загальних тенденцій.
Від групи, до якої належить ономат твірна основа, залежить ознака, що покладена в основу номінації, тобто причина вибору саме цієї власної назви. Так, КТН, утвореним від топонімів та етнонімів, притаманна мотивація, пов’язана з поняттям місце”: напрям запозичення й імпорту; походження, місце виробництва; походження рецепта; традиції національної кухні. Відантропонімні КТН утворюються у зв’язку з поняттям особа” на честь певної особи чи за ім’ям винахідника, автора рецепта. КТН, утвореним від міфонімів, притаманні екстралінгвальні асоціації, пов’язані з міфами та легендами. Проте деякі мотиваційні ознаки є спільними для всіх груп відономастичних КТН: характер компонентів і метафоричне перенесення. Номінація за характером компонентів, особливо при утворенні назв напоїв, реалізується дуже широко. Твірною основою стає практично будь-який ономат, який асоціюється з країною, де виробляють чи найбільше вживають один із компонентів змішаного напою.
Підсистемі відономастичних термінів і номенів властиві синонімія, омонімія та варіантність. Омонімія найбільше притаманна однокомпонентним КТН, синонімія ж поширена й серед двокомпонентних НС. Випадків синонімії й омонімії серед трикомпонентних та багатокомпонентних НС не зареєстровано.
Серед омонімічних КТН переважають однокомпонентні, оскільки структура НС дозволяє точніше визначити позначуваний предмет чи поняття й уникнути омонімії. Таким чином, однокомпонентні КТН мають перевагу над НС з точки зору розміру, але їх основним недоліком є потенціальна можливість появи омонімів. Причиною появи синонімів стає номінація за різними ознаками, різні шляхи запозичення денотата або його імені, різний час створення КТН, а також пристосування, наближення незвичних реалій до вже відомих. Підставою для появи КТН-варіантів (тобто КТН, утворених від однієї ономастичної основи), стають словотвірні процеси, що відбуваються в українській мові (при запозиченні та створенні власних КТН), наявність варіантів у мові-першоджерелі, запозичення з різних мов, а також можливість уживання КТН із відономастичним елементом і без нього. При цьому будь-який кулінарний номен, який не містить номенклатурного слова, може бути перетворений на НС шляхом додавання найближчого родового чи видового визначення, потенційно утворюючи варіанти номена.
Різнооформленість при адаптації українською мовою однакових за структурою іншомовних КТН викликана, зокрема, традиціями номінації в залежності від приналежності до різних семантичних груп. Так, назви страв з номенклатурними словами, що позначають види тварин, риб, молюсків, рослин найчастіше оформлюються за моделлю НС субстантивно-адвербіальних, а самі ботанічні та зоологічні номени за моделлю НС субстантивно-ад’єктивних. Таке розмежування номенів, що належать до різних семантичних груп, на наш погляд, доцільне при створенні й засвоєнні нових одиниць кулінарної номенклатури.
Утворюючи КТН за типом НС субстантивно-субстантивних, слід обмежено вживати назви країн, етноніми та імена реальних людей, оскільки такі традиції не притаманні українській кулінарній номенклатурі, а номени типу закуска Україна” є невдалими, оскільки викликають негативні екстралінгвальні асоціації. Якщо в зарубіжній традиції найменувань страв і напоїв субстантивно-субстантивні НС свідчать про бажання увічнити певну особу, місце, то в українській скоріше сприймаються як неповага до історичної особи, країни тощо, оскільки більш поширеними є КТН, де ономат входить як ТО до відономастичних прикметників чи прислівників (у складі НС субстантивно-ад’єктивних та субстантивно-адвербіальних).
Відономастичним КТН притаманний різний ступінь апелятивації. Найменший ступінь характерний для КТН, утворених таким способом творення, при якому ономат зберігає свою первісну форму, тобто вживається без афіксів (лексико-семантичні деривати, НС субстантивно-субстантивні та субстантивно-ад’єктивні, які складаються з апелятивного прикметника та ономата).
Чіткий порядок слів характерний для НС субстантивно-адвербіальних (відономастичний прислівник завжди йде після позначуваного слова) й НС субстантивно-субстантивних. В НС субстантивно-ад’єктивних та сполученні двох субстантивованих прикметників порядок компонентів вільно змінюється.
Таким чином, група відономастичних КТН демонструє велику різноманітність способів творення: використовуються всі основні види деривації. Найбільш продуктивним способом як для власне українських, так і запозичених КТН виявляється лексико-синтаксичний спосіб, а саме утворення різноманітних НС, що дає підстави стверджувати про збільшення кількості складених кулінарних термінів та номенів і в майбутньому. Подальше дослідження різних аспектів цієї групи спеціальної лексики має велике значення для внормування системи КТН, що широко вживається в повсякденному мовленні, а отже впливає на функціонування мови в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесян Ж.Г., Киктева Е.И. Сопоставительный анализ ономасиологическх характеристик английских и русских номенов в области автомобилестроения // Отраслевая терминология и ее структурно-типологическое описание. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1988. С.107-114.
2. Агафонова М.П. Существительные женского рода с конкретным предметным значением в русском языке 1917-1923 гг. // Труды Самаркандского гос. ун-та им. А.Навои. Исследования по русскому и славянскому языкознанию. Самарканд, 1971. Новая серия. Вып. 205. С.299-305.
3. Азарова Л.Є. Складні слова в українській мові: структура, семантика, концепція золотої” пропорції. Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000. 222с.
4. Александрова Г.А. Образність як джерело утворення технічної термінології // Мовознавство. 1973. № 5. С.56-59.
5. Андреев Н.Д., Замбржицкий В.Л. Именное словообразование в спортивной терминологии // Развитие современного русского языка. М.: Изд-во АН СССР, 1963. С. 119-135.
6. Арзикулов Х.А. Опыт системно-семантического описания термино­логии// Во­просы научно-технической терминологии и методики преподавания иностранных языков. Минск: Наука и техника, 1980. С.13-23.
7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1969. 608с.
8. Безкишкина М.Т. Словотворча характеристика назв деяких народних промислів // Українська діалектна морфологія. К.: Наук. думка, 1969. С. 44-47.
9. Белова М.Э., Кодухов В.И., Павловская О.Е. Лексико-семантический способ образования терминов // Русский язык в национальной школе. 1987. №12. С.7-12.
10. Бельчиков Ю.А. Интернациональная терминология в русском языке. М.: Учпедгиз, 1959. 78с.
11. Березникова Р.Е. Место номенов в лексической системе языка // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С.42-58.
12. Березникова Р.Е. Подача номенов в словарях различных типов // Проблематика определений терминов в словарях разных типов. Л.: Наука, 1976. С.83-101.
13. Болотов В.И. Значение слова, термина и энциклопедическое значение имени собственного // Вопросы разработки научно-технической терминологии. Рига: Зинатне, 1973. С.103-114.
14. Бондалетов В.Д. Лексико-семантический способ образования арготизмов // Ученые записки Калининского гос. пед. ин-та им. М.И.Калинина. Очерки по русскому языку. Калинин, 1969. Т. 66. Ч.1. С.54-62.
15. Брагина А.А. Значение и оттенки значения в термине // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С.37-47.
16. Брагина А.А. От номенклатурного знака к названию предмета // Русский язык в школе. 1970. №6. С.65-69.
17. Булик З.В. Лексико-словотвірна будова бойківських і гуцульских назв музичного інструментарію // Культура і побут населення Українських Карпат. Ужгород, 1973. С.216-223.
18. Булик З.В. Словотвір бойківської музичної лексики // Українська діалектна морфологія. К.: Наук. думка, 1969. С. 47-51.
19. Бушуй Т.А. Принципы словообразовательного оформления отономастических инноваций в современном русском языке // Шоста республіканська ономастична конференція: Тези доповідей і повідомлень. Ч.2. Одеса, 1990. С. 22-24.
20. Быкова Л. О. Современный русский литературный язык. Морфемика и словообразование. Х.: Вища школа, 1974. 95 с.
21. Василевская Е.А. Словосложение в русском языке (Очерки и наблюдения). М.: Государственное учебно-педагогическое изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1962. 132с.
22. Василевский А.Л. Термины и товарные знаки // Место терминологии в системе современных наук. М.: Изд-во Московского ун-та, 1969. С.116-117.
23. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). 1-е изд. - М.: Учпедгиз, 1947. 348 с.
24. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии // Труды МИФЛИ. Сб. статей по языковедению. Т.5. М., 1939. С.3-54.
25. Гаврилова Т.О. Топоніми як твірна база найменувань жителів (на матеріалі говорів середньої Наддніпрянщини) // Шоста республіканська ономастична конференція: Тези доповідей і повідомлень. Ч.2. Одеса, 1990. С. 28-30.