МОВНІ СТЕРЕОТИПИ В КОМУНІКАЦІЯХ ЛІКАРЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Юкало Володимир Ярославович

УДК 811.161.2’271:61

МОВНІ СТЕРЕОТИПИ В КОМУНІКАЦІЯХ ЛІКАРЯ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник Єрмоленко Світлана Яківна,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2003

ЗМІСТ

ЗМІСТ........................................................................................................................................2
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ...........................................................................................................5
ВСТУП.....................................................................................................................................11
РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНИХ СТЕРЕОТИПІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВІСТИЦІ.......................................16
1.1. Комунікація і комунікативний підхід до вивчення мовних явищ.................16
1.1.1. Особливості комунікативного підходу до мови..............................16
1.1.2. Зміст поняття «комунікація».............................................................18
1.1.3. Поняття «професійна комунікація»..................................................19
1.1.4. Модель медичної професійної мови. Професійна комунікація лікаря..............................................................................................................24
1.2. Мовні стереотипи як визначальний чинник професійної комунікації...........32
1.2.1. Мовні стереотипи як засіб оптимізації спілкування.........................32
1.2.2. Стереотип як загальнонауковий термін.............................................33
1.2.3. Стереотип, кліше, штамп, формула....................................................35
1.2.4. Терміни і терміносполучення. Номенклатурні одиниці...................42
1.2.5. Мовні стереотипи як об’єкт фразеології, лексикології та лексикографії..................................................................................................47
1.2.6. Мовні стереотипи як об’єкт культури мови......................................53
1.2.7. Мовний стереотип як тип мовомислення і складний мовний знак. Мовні і «немовні» стереотипи......................................................................56
1.2.8. Мовні стереотипи в парадигматичному і синтагматичному аспектах..........................................................................................................58
1.2.9. Професіоналізми стереотипи професійної розмовної мови.........60
1.2.10. Мовні стереотипи як об’єкт нашого дослідження..........................64
Висновки......................................................................65
РОЗДІЛ 2. МЕДИЧНА ПРОФЕСІЙНА МОВА В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ..........................................................................................................72
Висновки.....................................................................101
РОЗДІЛ 3. МОВНІ СТЕРЕОТИПИ МЕДИЧНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ ЗАГАЛЬНОЛІТЕРАТУРНОЇ І КОДИФІКОВАНОЇ У МЕДИЧНИХ СЛОВНИКАХ НОРМИ........................................................................................................104
3.1. Поняття про сильні та слабкі літературні норми щодо вживання мовних стереотипів у комунікаціях лікарів........................................................................104
3.2. Мовні стереотипи медичної професійної мови з погляду норм наголошування..........................................................................................................108
3.3. Мовні стереотипи медичної професійної мови з погляду граматичних норм............................................................................................................................118
3.4. Мовні стереотипи медичної професійної мови з погляду лексико-стилістичних норм....................................................................................................124
3.5. Міцність кодифікованої норми і питання про її професійний (медичний) варіант........................................................................................................................138
Висновки.....................................................................139
РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМА ЛЕКСИЧНОГО ВИБОРУ В МОВНИХ СТЕРЕОТИПАХ МЕДИЧНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ МОВИ..................................................................................143
4.1. Проблема вибору із МС, зафіксованих у сучасних словниках.....................145
4.2. Проблема вибору між усталеним МС і неологізмом.....................................161
4.3. Проблема вибору між науковою і народною (діалектною) назвою.............170
4.4. Вибір між повним і коротким варіантами найменувань...............................173
4.5. Мовні стереотипи в медичній обліковій документації..................................175
Висновки.....................................................................179
ВИСНОВКИ...........................................................................................................................181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................................188
ДОДАТКИ..............................................................................................................................208
Додаток А. Орієнтовний план бесіди про застосування конкретного мовного стереотипу.................................................................................................................209
Додаток Б. Анкети для лікарів і пацієнтів щодо застосування мовних стереотипів................................................................................................................210
Додаток В. Мікросистема «комунікація».......................................................222
Додаток Д. Словничок лікарських жаргонізмів, арготизмів, просторічних, суржикових стереотипів, професіоналізмів, некодифікованих медичних термінів, медичних термінів з уточненою нормою............................................................246
Додаток Е. Мовні стереотипи з погляду загальної фразеології. Універсальна теорія кліше Г.Л.Пермякова. Стереотип як знак національної культури..........276
Додаток Ж. Словник терміновживань на позначення мовних стереотипів у творах з питань культури мови..............................................................................283
Додаток З. Використання термінів автоматизація / деавтоматизація, автоматизм, стандартизація, стійкість, свідомість / підсвідомість у психології і лінгвістиці............................................................................................295
Додаток И. «Немовні» стереотипи в сучасній філологічній комунікації...301
Додаток К. Синоніми вибраних українських медичних термінів у словниках 20-х рр. ХХ ст............................................................................................................304
Додаток Л. Медичні словники О.Мусія, С.Нечая та ін. як прояв пуризму..324
Додаток М. Термінологічні і нетермінологічні вислови медичної мови у посібниках, довідниках і словниках з культури української мови.......................332
Додаток Н. Історія нормалізації наголошування медичних термінів греко-латинського походження..........................................................................................334
Додаток П. Морфологічні труднощі у вживанні мовних стереотипів медичної професійної мови.....................................................................................340
Додаток Р. Звіт про результати анкетування серед лікарів щодо дотримання кодифікованої норми у стереотипах медичної професійної мови.......................356
Додаток С. Професіоналізми і суржикові професійні стереотипи в комунікаціях лікаря...................................................................................................368
Додаток Т. Контрастивний російсько-український медичний словничок...382
Додаток У. Контрастивний російсько-український словничок ботанічних назв основних лікарських рослин (з латинськими відповідниками)....................397
Додаток Ф. Етикетні формули у комунікаціях лікаря...................................402
Додаток Х. Словничок позалітературних стереотипів у медичній обліковій документації..............................................................................................................430
Додаток Ц. Проблема лексичного вибору серед термінів-синонімів, зафіксованих у медичних словниках.......................................................................452
Додаток Ш. Проблема вибору словотвірного варіанта у мовних стереотипах медичної професійної мови......................................................................................464
Додаток Щ. Труднощі у виборі паронімів у терміносполученнях медичної професійної мови......................................................................................................475
Додаток Ю. Формування мовної культури в майбутнього лікаря...............488

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

арго

арго, арготизм

в (у) т. ч.

в (у) тому числі

Галин, 1920

Галин М. Російсько-український медичний словник: Матеріяли до української медичної термінології. К.: Триада, 1994. ХХVІ + 186 с.; Тесаме: Російсько-український медичний словник: Матеріяли до української медичної термінолоґії. 1-ше вид. К., 1920. ХVІІІ + 144 с.

Галин, 1926

Галин М. Медичний латинсько-український словник / Під ред. проф. д‑ра мед. Б.Матюшенка і д-ра В.Наливайка. Прага, 1926. ХІІ + 304 с.

грец.

грецький

гр.-лат.

греко-латинський

доп.

допустиме

ЕСУМ

Етимологічний словник української мови: В 7 т. К.: Наук. думка, 1982 1989. Т. 1: А Г. 1982. 632 с.; Т. 2: Д Копці. 1985. 571с.; Т.3: Кора М. 1989. 552с.

ЕУМ

Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Укр. енцикл., 2000. 752с.: іл.

жарг.

жаргонізм

застар.

застарілий

ін.

інший, інші

Кисільов, 1928

Кисільов В.Ф. Медичний російсько-український словник. [Харків]: Державне видавництво України, 1928. 142 с.

КМЩ

Культура мови на щодень / Н.Я.Дзюбишина-Мельник, Н.С.Дужик, С.Я.Єрмоленко та ін; За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Довіра, 2000. 169 с. Те саме: Культура мови на щодень / С.Я.Єрмоленко, Н.С.Дужик, К.В.Ленець та ін.; За ред. С.Я.Єрмоленко. К., 1997. Випуск 1. 138 с.

Крок 1

Крок 1. Лікувальна справа: Навч. посібник. К.: Центр тестування МОЗ України, 1998 2001.

Крок 2

Крок 2. Лікувальна справа: Навч. посібник. К.: Центр тестування МОЗ України, 1998 2000.

КУМ

Культура української мови: Довідник / С.Я.Єрмоленко, Н.Я.Дзюбишина-Мельник, К.В.Ленець та ін.; За ред. В.М.Русанівського. К.: Либідь, 1990. 304 с.

лат.

латинський

літ.

літературний

мед.

медичний

МОД-С

Медична облікова документація, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів: Альбом облікових форм, підготовлений працівниками Центру медстатистики МОЗ України та Українського інституту громадського здоров’я. К., 1999. 110 с.

МОД-П

Медична облікова документація, що використовується в поліклініках (амбулаторіях): Альбом облікових форм, підготовлений працівниками Центру медстатистики МОЗ України та Українського інституту громадського здоров’я. К., 1999. 334 с.

МС

мовний стереотип, мовні стереотипи

некодиф.

некодифікований

некодиф. норма

некодифікована норма (у словниках)

напр.

наприклад

не реком.

не рекомендоване

уточ. норма

уточнена норма

Новий

Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів / Уклад.: С.Я.Єрмоленко, В.І.Єрмоленко, К.В.Ленець, Л.О.Пустовіт; За ред. С.Я.Єрмоленко, Л.О.Пустовіт. К.: Довіра: УНВЦ Рідна мова”, 1998. 783 с.

НТШ

Наукове товариство імені Шевченка

ОС

Орфоепічний словник / Уклад. М.І.Погрібний. К.: Рад. шк., 1984. 629 с.

ОСУМ

Орфографічний словник української мови: Близько 120000 слів / Уклад.: С.І.Головащук, м.м.Пещак, В.М.Русанівський, О.О.Тараненко. К.: Довіра, 1994. 864 с.

ОСУМТ

Орфоґрафічний словник українських медичних термінів / Уклад. Л.І.Петрух, І.М.Головко, О.Я.Томашевська. Львів: Видавнича спілка Словник”, 1993. 473 с.

пис.

писемний

пошир.

поширений

Присяжнюк

Присяжнюк М. Російсько-український медичний словник професійної мови фахівців з внутрішніх хвороб (із тлумаченням термінів). К.: Вид. дім КМ Academia”, 1995. 504 с.

прост.

просторіччя, просторічний

профес.

професійний, професіоналізм

ред.

редакція, редактор

розм.

розмовний

рос.

російський

РУСДМ

Російсько-український словник ділової мови: Фразеологія ділової мови / Уклад. В.Підмогильний, Є.Плужник. 3-тє вид. К.: Ред. журн. Український світ”, 1992. 195 с.

РУСНТб

Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина / С.П.Вассер, І.О Дудка, В.І.Єрмоленко та ін.; Редактор-лексикограф Л.О.Симоненко. К.: Наук. думка, 1996. 660 с.

РУС 1

Російсько-український словник / Уклад.: Д.І.Ганич, І.С.Олійник. 4-те вид. К.: Голов. ред. УРЕ, 1978. 1012с.

РУС 3

Російсько-український словник: В 3 т. К.: Голов. ред. УРЕ, 1987 1988.

спец.

спеціальний

спрощ. терм.

спрощений варіант офіційного терміна

СС

Словник скорочень в українській мові / Уклад. Н.Д.Гула та ін.; Ред.-упоряд. В.В.Жайворонок, М.М.Фещенко; За ред. Л.С.Паламарчука. К.: Вища шк. Головне вид-во, 1988. 512с.

ССУМ

Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук та ін. К.: Наук. думка, 1999 2000. Т. 1. 1040с.; Т.2. 960 с.

ССтМ

Словник староукраїнської мови ХІV ХV ст.: У 2 т. К.: Наук. думка, 1977 1978.

СТУМ

Словник труднощів української мови: Близько 15000 слів / Д.Г.Гринчишин, А.О.Капелюшний, О.М.Пазяк та ін.; За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Рад. шк., 1989. 336 с.

СУМ

Словник української мови: В 11 т. К.: Наук. думка, 1970 1980.

сурж.

суржик

табл.

таблиця

терм.

термін

термінол.

термінологічний

т. з.

так званий

укр.

український

УЛВН

Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник / Уклад.: І.Р.Вихованець, С.Я.Єрмоленко, Н.М.Сологуб, Г.Х.Щербатюк; Відп. ред. М.А.Жовтобрюх. К.: Наук. думка, 1973. 724 с.

УЛАМТС

Українсько-латинсько-анґлійський медичний тлумачний словник: Близько 33 000 термінів: У 2 т. Львів: Видавнича спілка Словник”, 1995. Т. 1: А К. ХХХІХ + 651 с.; Т.2: Л Я. 786 с.

УЛРМС

Українсько-латинсько-російський медичний словник / Г.В.Казьєр, В.Г.Соколовський, Є.О.Февральов, П.П.Чернецький. К.: Державне медичне видавництво УРСР, 1960. 487 с.

Універсальний

Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С.П.Бибик, І.Л.Михно, Л.О.Пустовіт, Г.М.Сюта. К.:Довіра: УНВЦ Рідна мова”, 1997. 399 с.

УП

Український правопис. 4-те вид. К.: Наук. думка, 1993. 240 с.

УРЕ

Українська радянська енциклопедія. Т. 10. 2-ге вид. К.: Голов. ред. УРЕ, 1983. 543 с.

Усатенко

Усатенко О.К. Російсько-український словник медичної термінології. К.: Наук. думка, 1996. 463 с.

усн.

усний

ЭСМТ

Энциклопедический словарь медицинских терминов: В 3 т.: Около 60000 терминов / Гл. ред. Б.В.Петровский. М.: Сов. Энциклопедия, 1982 1984.

ВСТУП

Вивчення умов реальної комунікації, впливу інтра- та екстралінгвальних чинників на тип спілкування, визначення мовної поведінки мовця і адресата та ін. напрямки комунікативного підходу до мови належать до актуальних завдань сучасного мовознавства. Комунікативна лінгвістика, соціолінгвістика оперують поняттями, пов’язаними з ситуацією спілкування, завданнями комунікації, характеристикою (віковою, освітньою, професійною тощо) учасників комунікативного акту.
Функціонування літературної мови у різних соціальних групах (мова вчителя, мова політика, мова актора і т.ін.) потребує ґрунтовного аналізу реального стану мовної культури в певному професійному середовищі. В українському мовознавстві відомі такі дослідження: «Мова театру» А.О.Гладишевої [33], «Культура української мови і мовна особистість учителя» Л.В.Струганець [173].
Актуальним є дослідження проблеми функціонування мовних стереотипів у професійній сфері спілкування. Вибір медичної професійної мови зумовлений тим, що значна частина слів та мовних формул з лексикону лікарів поширена поза сферою фахового спілкування і вживається в мовній практиці носіїв української мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в контексті опрацьовуваної у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України теми «Активні процеси у сучасній мовно-літературній практиці».
Об’єкт дослідження мова професійної комунікації медичних працівників з охопленням їхньої усної та писемної практики.
Предмет дослідження мовні стереотипи у різновидах професійного спілкування лікаря.
Мета дослідження здійснити аналіз медичної професійної мови в аспекті виявлення функціонального навантаження кодифікованих і розмовних некодифікованих стереотипів.
У зв’язку з поставленою метою було передбачено здійснити виконання таких завдань:
1. Обґрунтувати поняття професійної комунікації і мовного стереотипу.
2. Простежити шлях формування медичної професійної мови, вироблення наукової термінології, закономірності медичного термінотворення і терміновживання.
3. Систематизувати наявні у медичних словниках і зафіксовані в комунікативній практиці лікарів мовні стереотипи, виявивши сильні і слабкі літературні норми щодо їх уживання.
4. На підставі здійсненого анкетування, практики літературного редагування вивчити проблему лексичного вибору в мовних стереотипах медичної професійної мови.
5. Розробити концепцію формування мовної культури як складника професійної освіти медичних працівників.
Джерельна база дослідження: лексикографічні праці, довідники та порадники з питань культури мови та стилістики, підручники і навчальні посібники для студентів вищих медичних закладів освіти, невідредаговані (подані до друку статті, тези, рукописи підручників та посібників, неофіційні переклади бланків медичної документації, заповнені бланки медичних документів тощо) і відредаговані медичні тексти (журнальні, газетні публікації, наукові, науково-навчальні та науково-довідкові видання різних жанрів, державні стандарти на медичну документацію), медична реклама, жива мова респондентів-лікарів, матеріали усного і писемного (анкетного) опитування лікарів.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано методику спостереження, бесіди, анкетування, метод лексико-семантичного аналізу, лексикографічного опису матеріалу, метод виявлення сильних і слабких літературних норм, а також метод кількісного аналізу.
Застосована методика безпосереднього і «включеного» спостереження щодо друкованих і рукописних текстів, живої мови респондентів під час відвідувань медичних закладів, прослуховування медичної радіо- й телереклами дозволила виявити професійні мовні стереотипи, які мають тенденцію до вживання в наукових медичних текстах в усно-розмовній та офіційній мовній практиці лікарів, зафіксувати професійні жаргонізми й арготизми, а також окреслити коло терміносполучень, у вживанні яких мовці систематично допускають порушення літературної норми.
Для одержання додаткових даних про стереотипність виявлених мовних явищ в роботі застосовано методику бесіди (див. додаток А). Частину матеріалу, зібраного під час спостереження та бесіди, було підтверджено кількісними даними анкет. Розроблено «дзеркальні» анкети для лікарів та для пацієнтів; здійснено анкетування щодо вживання певних груп мовних стереотипів. Застосування однотипних питань для лікарів і пацієнтів дозволило зіставити відповіді й скоригувати результати про поширеність конкретних стереотипів (див. додаток Б). Опрацьовано 250 заповнених примірників анкет для лікарів та 100 для пацієнтів.
За допомогою названих вище методів і застосованих методик проаналізовано понад 3000 мовних стереотипів. Дослідження проводилось протягом 1994 2003 р.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в сучасному українському мовознавстві (1) досліджено функціонування мовних стереотипів у професійному спілкуванні лікарів; (2) здійснено культуромовний аналіз зафіксованих мовних стереотипів; (3) на матеріалі української літературної мови розроблено модель медичної професійної мови і комунікацій лікаря, запропоновано термінологічну парадигму для дослідження спеціальної мови і професійної комунікації; (4) новим є історично-кодифікаційний аспект дослідження медичної термінології: висвітлено роль українських вчених Модеста Левицького і Мартирія Галина у формуванні медичної професійної мови, вплив лінгвальних та екстралінгвальних чинників на еволюцію цієї мови; (5) уточнено зміст практичного курсу української мови для студентів медичних закладів освіти.
Теоретичне значення роботи полягає в актуалізації й обґрунтуванні понять «професійна комунікація», «професійна мова», «професійний варіант норми», в теоретичному окресленні мовного стереотипу як психолінгвістичного та культуромовного явища, як засобу оптимізації спілкування. Дослідження розвиває теорію сильних та слабких літературних норм, що визначають лексичний вибір у мовних стереотипах, а також структуру сучасної медичної професійної комунікації.
Висновки дослідження становитимуть значний інтерес не тільки для лінгвістів, які вивчають різноманітні аспекти медичної професійної мови, а й для фахівців-медиків у практиці їхнього спілкування.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали з досліджуваної проблеми використовує автор у викладанні курсу «Ділова українська мова» на медичному, медсестринському та фармацевтичному факультетах Тернопільської державної медичної академії (1994 2003). Результати роботи знайшли відображення в книжці «Культура мови» (з ділової української мови), що її як перший в Україні навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ і ІV рівнів акредитації затвердив Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти МОЗУкраїни (Тернопіль, 1999, тираж 2000 примірників, лист№23‑01‑25/2 від 13.01.99) [211]. Результати дослідження можуть бути застосовані в практиці розробляння й удосконалення стандартів на медичну документацію, укладання термінологічних словників, підготовки рекомендацій щодо впровадження української мови в офіційне спілкування.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорено на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України, оприлюднено на науково-практичних конференціях «Особливості та науково-методичні аспекти удосконалення підготовки фахівців у медичному вузі» (Тернопіль, 1997), «Українська мова: з минулого в майбутнє» (Київ, 1998), на п’яти міжнародних наукових конференціях: «Національна еліта та інтелектуальний потенціал України» (Львів, 1996), «Відродження української державності: проблеми історії та культури» (Одеса, 1996), «Проблеми української науково-технічної термінології» (Львів, 1996), «Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 1998), «Проблеми української термінології» (Львів, 2000), на нараді-семінарі завідувачів кафедр українознавства медичних навчальних закладів України (Івано-Франківськ, 1999), на сторінках двох газет: місцевої газети «Медична академія» в рубриці «Із мовних глибин» (8виступів, трав. 1998 жовт. 2000) і медичної газети України «Ваше здоров’я» (цикл «Мовні поради» у 18 числах газети, лют. верес. 2002).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в одинадцяти публікаціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнимо основні результати цього дослідження.
1. Комунікативний підхід, який було застосовано в цьому дослідженні, полягає у вивченні мови з погляду відповідності її структури до завдань спілкування. Тому центральним поняттям цього підходу до дослідження МС є поняття спілкування (комунікація). Комунікація складне, багатогранне явище, яке водночас є взаємодією людей та інформаційним процесом. Тобто передбачає як ситуацію, обставини цієї взаємодії, так й особливості коду, мови, які добираються відповідно до обставин.
2. Виділяємо такі різновиди мови професійної комунікації медичних працівників медичної професійної мови: мова медицини (медична наукова мова), медична розмовна мова, мова медичної документації, мова медичної реклами. Мова медицини, або медична наукова мова, головний кодифікований різновид професійної мови медичних працівників, що служить для наукового спілкування у галузі медицини (медичної науки). Основу цієї мови становить медична термінологія, загальнонаукові терміни, інші мовні засоби, які вживаються переважно для оформлення наукового тексту. Медична розмовна мова різновид медичної професійної мови, що обслуговує сферу усної діалогічної комунікації працівників медичної галузі і використовує такі засоби номінації, як (1) офіційні, повні, стандартні медичні терміни, (2) «напівофіційні» терміни (скорочені терміни, додаткові, нестандартні терміни-назви, застарілі терміни, терміни-неологізми), (3) «неофіційні» терміни (професіоналізми, професійні жаргонізми, арготизми, суржикові, просторічні форми). За сферою використання і мовними особливостями є підстави виділити два варіанти медичної розмовної мови: мову медичної практики і власне розмовну мову працівників медичної галузі. Мова медичної практики реалізується в офіційних ситуаціях спілкування медичного працівника під час виконання професійних обов’язків і тому передбачає певне обдумування або підготовку. У цьому різновиді переважають кодифіковані мовні засоби. Власне розмовна мова носіїв літературної мови реалізується спонтанно (без будь-якого попереднього обдумування) в неофіційних ситуаціях, у повсякденному спілкуванні працівників медичної галузі на професійні теми, у невимушеній комунікації медичного працівника та пацієнта, його родичів, друзів. У цьому різновиді переважають некодифіковані мовні засоби. Мова медичної документації кодифікований різновид професійної мови медичних працівників, що задовольняє потреби офіційно-ділового спілкування в галузі охорони здоров’я. Для цього різновиду характерне використання спеціальної термінології або термінологізованих засобів мови, специфічних синтаксичних конструкцій (стандартних формул, кліше), а також стійких термінологічних словосполучень. Мова медичної реклами вторинний вид медичної професійної мови, в якому поєднуються усі різновиди цієї мови, емоційно-експресивні засоби усіх мовних рівнів, стилістичні фігури і тропи з метою інформування адресата про певні медичні факти і впливу на нього через засоби масової інформації.
Професійна медична комунікація охоплює інтрапрофесійне та інтерпрофесійне спілкування. Інтрапрофесійна комунікація відбувається між медичними працівниками за моделями «психіатр психіатр», «окуліст окуліст», «лікар медсестра» або «лікар-офтальмолог лікар-патологоанатом», «лікар-інфекціоніст лікар-хірург» тощо. Спілкування за моделлю «лікар немедик», «немедик лікар» належить до інтерпрофесійної комунікації лікаря. У дисертації досліджено професійну комунікацію лікаря, або комунікації лікаря, тобто ті види професійної медичної комунікації, в якій хоча б одним із комунікантів є старший медичний працівник, лікар.
Кожен різновид професійної мови характеризується наявністю різноманітних стереотипних структур, зокрема специфічних. Процес комунікації передбачає застосування цих стереотипів у типових ситуаціях. Відповідні стереотипні мовні явища виявляються оптимальними для передачі відповідної інформації. Тому вивчення природи стереотипності у виборі мовних засобів, необхідних для реалізації відповідної мети комунікації, має певне теоретичне і прикладне значення, особливо для розроблення моделей професійних мов та оптимізації мовного спілкування.
Оскільки в медичній професійній комунікації часто можуть брати участь не тільки носії української літературної мови, а й російської, на спілкуванні позначається вплив явищ мовної інтерференції, а також просторіччя, жаргону і под. Це дає підстави виділити поряд із літературною медичною професійною мовою позалітературні різновиди: лікарський сленг (жаргон) некодифікований різновид усно-розмовної мови лікарів, основу якого становлять професійні жаргонізми й арготизми; просторіччя один із структурно-функціональних некодифікованих різновидів української національної мови, зрозуміла для усіх мова, яку лікарі застосовують для спілкування із співрозмовниками, не знайомими в необхідному обсязі з літературною (професійною) нормою; суржик змішана мова, штучне об’єднання елементів української та російської мов, що не становить стабільної системи, переважно вживається в сімейній, неофіційній, розмовній комунікації, проникає в усі жанри офіційного спілкування.
Дотримуємося такого умовного розмежування просторіччя та суржику. До просторіччя зараховуємо мовні одиниці, граматична і фонетична будова яких відповідає системі української національної мови, але які мають типові відхилення від літературної (професійної) норми: кардіограма серця ‘кардіограма’, японець ‘гастродуоденоскоп’, телевізор ‘прилад для ультразвукового дослідження’, відкладання солей ‘остеохондроз’, боткіна ‘гепатит інфекційний’, чорна мазь ‘іхтіолова мазь’. До суржику зараховуємо невмотивовані запозичення, слова та словосполучення, деформовані під впливом російської мови, граматична і фонетична будова яких не відповідає системі української національної мови: лобна звивина ‘лобова закрутка (звивина)’, почуття болі ‘відчуття болю’, сíтчатий бінт ‘сітчáстий бинт’, медичне освідчення ‘медичний огляд’, консультативне заключення ‘консультативний висновок’, благоприємний прогноз хвороби ‘сприятливий прогноз хвороби’, запущена хвороба ‘задавнена хвороба’, виздоровлення ‘видужання (одужання)’.
Звичайно, запропонована класифікація має теоретичний характер, в умовах реальної комунікації структура конкретних висловлювань може набувати ознак багатьох мовних різновидів, хоча переважно домінує один варіант.
3. Кожен різновид професійної мови характеризується наявністю різноманітних стереотипних структур. Досі немає єдиного погляду на стереотипність у мові, не уніфікована термінологія на позначення стійких (регулярних, стереотипних) мовних явищ. В українській лінгвістиці серед МС традиційно виділяють кліше, штампи, формули різноманітні відтворювані сполучення слів, стандартні звороти.
Стереотипами наукової і ділової мови є, з одного боку, терміни і терміносполучення, а, з другого, нетермінологізовані стандартизовані одиниці мовні кліше, штампи, формули.
Термін мовний стереотип лінгвісти вживають щодо явищ публіцистичного, офіційно-ділового та наукового стилів. Йдеться про мовний стереотип у дихотомії стереотипне / нестереотипне, про стереотипність добору мовних засобів відповідно до мети комунікації. Отже, термін мовний стереотип позначає два поняття: у стійких (регулярних, стереотипних) мовних явищах розрізняємо саму стереотипність, дихотомію стереотипне / нестереотипне особливість мовомислення (психолінгвістичне явище) і власне мовний стереотип, стереотип-знак, відтворюваний мовний засіб (стилістичне явище). Стереотипний добір мовних засобів породжує їх автоматизацію. Тобто МС автоматизовані форми мовного вираження. Вони належать до системних явищ, що вступають між собою в тісні парадигматичні і синтагматичні зв’язки. Кожен різновид літературної мови, функціональний стиль, підстиль, жанр має свою парадигму, мікросистему МС.
Поряд із термінологічними одиницями до категорії стереотипів зараховуємо професіоналізми, які в професійній комунікації функціонують паралельно до термінів. Професіоналізми МС, що загалом відповідають системі української мови і реалізовуються в усній мові професіоналів під час неофіційного спілкування: клініка ‘клінічна картина’, укол ‘ін’єкція’, мазь Вишневського ‘лінімент бальзамічний (за Вишневським)’, зеленка ‘розчин брильянтового зеленого’, анотація, анотація до ліків ‘інструкція щодо медичного застосування препарату’, брудна операційна ‘операційна, в якій надають допомогу пацієнтам, яким діагностовано хвороби, що супроводжуються гнійним процесом’. Більшість професіоналізмів експресивно нейтральні, а з погляду мовців, що їх вживають, стилістично нейтральні (вони часто трапляються в надрукованих наукових текстах медичних працівників). Професіоналізми разом з «напівофіційними термінами», до яких зараховуємо скорочені терміни (УЗД ‘ультразвукове дослідження’, профогляд ‘профілактичний огляд’, ЛОР-лікар ‘лікар-оториноларинголог’, п’явка ‘п’явка медична’), додаткові, нестандартні терміни-назви (аспірин ‘кислота ацетилсаліцилова’, календула ‘нагідки лікарські’, санітарка ‘молодша медична сестра’, ‘сестра з догляду за хворими’, хвороба Боткіна ‘гепатит інфекційний’), застарілі терміни (біла гарячка ‘алкогольний делірій’), терміни-неологізми (шигельоз ‘дизентерія’), та офіційними термінами є основними структурними елементами медичної розмовної мови.
Від професіоналізмів відрізняємо професійні жаргонізми й арготизми, а також суржикові та просторічні стереотипи. Професійні жаргонізми переважно експресивно забарвлені слова і вислови на позначення предметів і явищ, важливих для людей, що професійно працюють в певній галузі. Напр.: коза, козел, вертоліт, літак ‘гінекологічне крісло’, грузин ‘ректороманоскоп’, бі(є)лка, білочка ‘алкогольний делірій’, гріти руки, різати ‘оперувати’. До цієї категорії зараховуємо також неправильні терміни: нормальна фізіологія ‘фізіологія’, тонкий кишечник (кишківник) ‘тонка кишка’, аскорбінка ‘кислота аскорбінова’, пероральні цукрознижуючі препарати ‘синтетичні гіпоглікемічні (протидіабетичні) препарати’. Такі лексичні елементи професійного (лікарського) сленгу спорадично вживаються в професійній розмовній (літературній) мові, їх застосовують як для інтрапрофесійної, так і для інтерпрофесійної комунікації. Низка професійних жаргонізмів має паралелі в термінології. Професійні арготизми переважно експресивно забарвлені слова і вислови на позначення предметів і явищ, важливих для людей, що професійно працюють в певній галузі, значення яких знає тільки обмежене коло втаємничених професіоналів. Напр.: теплий (тепленький) хворий літ. ‘грошовитий пацієнт’, додихайли ‘пацієнти віком 70 років і старші’, доходяги ‘хворі, що можуть одужати’, блейлер, ес-це-ха ‘шизофренія’ (‘хвороба Блейлера’, ‘schizophrenia’). Це приклади з лікарського сленгу, уживані в інтрапрофесійній комунікації. Суржикові професійні стереотипи, просторічні професійні стереотипи експресивно індиферентні професійні слова і вислови з типовими порушеннями літературної норми, які регулярно вживаються в розмовній мові спеціалістів, подекуди в невідредагованих наукових текстах, у професійній документації, у мові реклами.
4. Основою медичної професійної мови є медична термінологія як стрижень медичної інформації. Тому аналіз історії термінотворення і терміновживання, вплив на еволюцію медичної професійної мови лінгвальних та екстралінгвальних чинників має важливе теоретичне і практичне значення, є запорукою розуміння тих процесів, які нині відбуваються в медичній професійній мові.
5. Дослідження мовних стереотипів медичної професійної мови з погляду загальнолітературної і кодифікованої у медичних словниках норми, а також проблеми лексичного вибору в мовних стереотипах медичної професійної мови свідчить, що в усній і писемній формі медичної професійної мови формується професійний (медичний) варіант норми, що базується на нормах загальнолітературної мови. До професійного варіанта можуть входити акцентуаційні, фонетичні, граматичні, лексико-стилістичні варіанти МС, зафіксовані загальномовними словниками. Норма медичної професійної мови виявляє свою специфіку в творенні і вживанні спеціальної (медичної) термінології та деяких властивих медичній мові кліше. У зв’язку з цим постає проблема розмежування фактів мови, які, з одного боку, є відхиленнями від загальнолітературної норми, але які можна вважати медичною професійною нормою, і з другого, позалітературних явищ. Очевидно, тут має бути зважений підхід, який би враховував професійну доцільність і не порушував основ літературної норми.
6. Дослідження мовних стереотипів медичної професійної мови з погляду загальнолітературної і кодифікованої у медичних словниках норми, вивчення проблеми лексичного вибору в мовних стереотипах медичної професійної мови показує, що в медичній професійній комунікації функціонує медичний професійний «офіційний» жаргон, що містить як МС, кодифіковані в медичних словниках різних років, так і значну частину розмовних, просторічних, суржикових стереотипів. Він регулярно застосовується в офіційній комунікації замість медичної професійної мови (літературної) і сприймається мовцями-медиками як «правильна» українська медична професійна мова. Названий різновид професійної мови не обмежений територіальними рамками, поширений у жанрах офіційної комунікації, усної та писемної.
7. Як показує здійснений аналіз мовної практики медичних працівників Тернопільщини, усний різновид професійного спілкування має тенденцію використовувати експресивно-емоційні номінації для позначення професійних реалій, формувати розмовно-невимушені, фамільярні жанрові різновиди професійної мови.
Щодо писемної форми професійної мови варто зауважити, що на сьогодні маємо дві кодифікації, засвідчені у медичних словниках і у виданнях МОЗУкраїни. Така ситуація вимагає пильної уваги фахівців-мовознавців, які дбають про вироблення загальнолітературної норми. Важливо формувати мовну культуру українського лікаря, насамперед майбутнього. Потребує удосконалення й система рецензування стандартів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаменко П. Медицинський словничок. Могилів на Поділлю, 1917. 40 с.
2. Александровський Б.П. Шкільний медичний словник (за Галиним). Полтава, 1924. 41 с.
3. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За заг. ред. О.Сербенської: Посібник. Львів: Світ, 1994. 152 с.
4. Антоненко-Давидович Б.Д. Нащадки прадідів / Творчу спадщину розшукав, зібрав, підготував до друку і прокоментував Л.Бойко. К.: Вид. дім «КМ Academia», 1998. 696 с.
5. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Уклад. Я.Б.Тимошенко. К.: Либідь, 1991. 256 с.
6. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея‑НВ, 1997. 173 с.
7. Баранник Д.Х. Стилістика усного мовлення // Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1973. С. 503 560.
8. Баранник Д.Х. Сучасне літературне мовлення, його ситуативні форми і функціональні різновиди // Сучасне українське літературне мовлення: Зб. наукових ст. / Ред. кол.: Д.Х.Баранник (відп. ред.) та ін. Дніпропетровськ, 1975. С. 3 12.
9. Баранник Д.Х. Усний монолог. (Загальні особливості мовної структури). [На зразках живого усного літ. мовлення, зафіксованого в різних районах Укр. РСР протягом 1950 1969 рр.]. Дніпропетровськ, 1969. 144 с.
10. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної девіатології. Л.: Львів. нац. ун‑т ім. І.Франка, 2000. 236 с.
11. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
12. Богдан С. «Україна... А знаєте, таки є щось в сьому слові» (Етнічні стереотипи Лесі Українки за її листами) // Дивослово. 2002. №10. С. 19 23.
13. Борисюк І. Назви осіб за родом діяльності: можливі шляхи впорядкування // Українська термінологія і сучасність: Матеріали ІІвсеукраїнської наукової конференції. К., 1997. С. 165 168.
14. Бурячок А. Мовні поради. Навчальний чи учбовий? // Українська мова і література в школі. 1990. №9 (403). С. 83 84.
15. Бурячок А. Мовні поради. Про прийменник по // Українська мова і література в школі. 1991. №1 (407). С. 76 77.
16. Бурячок А. Мовні поради. Синонімічний ряд: зараз, тепер, сьогодні, нині тощо // Українська мова і література в школі. 1990. №11 (405). С. 33‑34.
17. Ваше здоров’я: Медична газета України: Індекс60965. 2002. №1‑40.
18. Веклинець Л. Відчуття почуття чуття // Культура слова. Вип. 50. К., 1997. С. 99 101.
19. Винник В.О. Загальнонародна, діалектна і професійна лексика в сучасній українській літературній мові. Жаргонізми і арготизми // Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія... С. 179 210.
20. Винник В.О. Професіоналізм // ЕУМ. С. 500.
21. Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. К.: Рад. шк., 1984. 160 с.
22. Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. Х.: Прапор, 2000. 864 с.
23. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. шк., 1982. 208 с.
24. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. Синтаксис. К.: Вища шк., 1989. 334 с.
25. Галин М. Медичний латинсько-український словник / Під ред. проф. д‑ра мед. Б.Матюшенка і д-ра В.Наливайка. Прага, 1926. ХІІ + 304 с.
26. Галин М. Передмова автора // Галин М. Медичний латинсько-український словник. Прага, 1926. С. VІІ ХІІ.
27. Галин М. Російсько-український медичний словник: Матеріяли до української медичної термінології. К.: Триада, 1994. ХХVІ + 186 с.; Тесаме: Російсько-український медичний словник: Матеріяли до української медичної термінолоґії. 1-ше вид. К., 1920. ХVІІІ + 144 с.
28. Галін М. Передмова // Галин М. Російсько-український медичний словник: Матеріяли до української медичної термінології. К.: Триада, 1994. С.ХІІ ХХІІ.
29. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
30. Ганіткевич Я. Відродимо українську медичну літературу // Лікарський збірник. Нова серія. Т. ІІІ. Львів, 1996. С. 58 63.
31. Ганіткевич Я. Словник русизмів у мові медиків. Львів: Вид-во Львів. держ. мед. ін-ту, 1995. 25 с.
32. Герасименко О.І. Судово-медичний російсько-український словник-довідник. К.: Право, 1997. 368 с.
33. Гладишева А.О. Мова театру // ЕУМ. С. 323 324.
34. Глібчук Н. Роль Олени Курило у формуванні української термінології // Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення. Львів, 1996. С.157 160.
35. Гнатюк Г.М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1982. 248 с.
36. Головащук С.І. Російсько-український словник сталих словосполучень. К.: Наук. думка, 2001. 640 с.
37. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. К.: Либідь, 1995. 192 с.
38. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. К.: Вища шк., 1995. 319 с.
39. Головко І. Українсько-російські відповідники в науковій медичній термінології // Українська термінологія і сучасність: Матеріали ІІвсеукраїнської наукової конференції. К., 1997. С. 215 216.
40. Голоскевич Г. Правописний словник (за нормами Українського правопису Всеукраїнської Академії Наук, Харків, 1929 р.). 12-те вид. (Репринтне відтворення видання 1930 р.). Львів: НТШ, 1994. 460 с.
41. Горбачук Д.В. Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Інститут української мови. К., 1997. 17 с.
42. Горбачук Д.В. Структурно-семантичні типи стійких сполучень слів в офіційно-ділових текстах: Дис канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України, Інститут української мови. К., 1997. 163 с.
43. Горецький П.Й. Історія української лексикографії. К.: Вид-во АНУРСР, 1963. 243 с.
44. Горпинич В.О. Словник географічних назв України: (Топоніми та відтопонімічні прикметники): Близько 25000 слів. К.: Довіра, 2001. 526 с.
45. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. К.: Рад. шк., 1986. 222 с.
46. Дидик-Меуш Г.М. Медична номенклатура в пам’ятках української мови ХVІ ХVІІІ ст.: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Л., 2001. 19 с.
47. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. 3‑тє вид., перероб. і доп. К.: Вища шк., 1987. 351 с.
48. Дорошенко М., Станіславський М., Страшкевич В. Словник ділової мови. Термінологія та фразеологія (Проект) / УАН, Ін-т укр. наук. мови. Матеріали до української термінології та номенклатури. Т. ХVІ. Харків, 1930. 284 с.
49. ДСТУ 3966 2000. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять: Видання офіційне. На заміну КНД 50 011 93; Затв. і введено в дію 12.06.1999. К.: Держстандарт України, 2000. 33 с.
50. Ділова українська мова: Програма для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ ІV рівнів акредитації / Упоряд. Р.Я.Василевич; Рецензенти Н.Д.Черкес, В.Я.Юкало, М.П.Лесюк. К., 1999. 17 с.
51. Дюбенко К.А. Анатомічний українсько-латинсько-англійський словник-довідник. К.: Довіра, 1997. 343 с.
52. Етимологічний словник української мови: В 7 т. К.: Наук. думка, 1982 1989. Т. 1: А Г. 1982. 632 с.; Т. 2: Д Копці. 1985. 571с.; Т.3: Кора М. 1989. 552 с.
53. Єрмоленко С.Я. Мова преси // ЕУМ. С. 323.
54. Єрмоленко С.Я. Мовний етикет // ЕУМ. С. 333.
55. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
56. Єрмоленко С.Я. Порядок слів // Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1973. С. 425 464.
57. Єрмоленко С.Я. Синтаксис віршової мови. К.: Наук. думка, 1969. 94с.
58. Єрмоленко С.Я. Стильові різновиди української мови // ЕУМ. С.605‑606.
59. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
60. Єрмоленко С.Я., Мацько Л.І. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови // Дивослово. 1994. №7. С. 28 33.
61. Єфремов С. В тісних рямцях // Слово і час. 1992. №6. С. 37 45.
62. Жиляєв М.І., Жиляєв М.М., Сопель В.В. Акушерський фантом: Навчальний посібник для лікарів-інтернів вищих медичних закладів освіти ІІІ ІV рівня акредитації / Літ. ред. В.Я.Юкало. Тернопіль: Джура, 1998. 191 с.
63. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 255 с.
64. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Частина І. К.: Вища шк., 1972. 402 с.
65. Завальнюк А.Х. Тлумачний словник судово-медичних термінів. Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 352 с.
66. Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика: Ділова українська мова для студ. вищих мед. навч. закладів І ІV рівнів акредитації. К.: Здоров’я, 2002. 390 с.
67. Ізюмов О. Практичний російсько-український словник: Правила правопису та фразеологія. Перевидання 1926 р. К.: Т-во «Знання» України, 1992. 176 с.
68. Їжакевич Г.П. Стилістика фразеологічних одиниць // Сучасна українська літературна мова: Стилістика... С. 150 210.
69. Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я». К.: Видавничий центр «Академія», 2001. 240 с.
70. Кисільов В.Ф. Медичний російсько-український словник. [Харків]: Державне видавництво України, 1928. 142 с.
71. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. К.: Наук. думка, 1982. 250 с.
72. Кніпович М.Ф. Словник медичної термінології. Київ, 1948. 444 с.
73. Ковалів Ю., Темник І., Гаврилів О., Мартинюк Т. Українська мова у медичних виданнях України // Відродження української державності: проблеми історії та культури: Матеріали міжнародної наукової конференції. Одеса, 1996. Ч. 1. С. 226 227.
74. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посібник. К.: Либідь, 1992. 280 с.
75. Коваль А.П. Культура ділового мовлення: Писемне та усне ділове спілкування. К.: Вища шк., 1982. 288 с.
76. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1970. 306 с.
77. Ковальчук Н. Вогнепальна зброя вогнестрільна рана // Культура слова. 1997. Вип. 50. К., 1997. С. 103 104.
78. Корнейко І.В. Становлення термінології медичної радіології в українській мові: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.01 / Харків. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. Х., 1996. 18 с.
79. Корніяка О.М. Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити? К.: Либідь, 1995. 95 с.
80. Корчак-Чепурківський О. Від Редакційної Комісії // Галин М. Російсько-український медичний словник: Матеріяли до української медичної термінології. К.: Триада, 1994. С. VІІ ХІ.
81. Корчак-Чепурківський О. Номенклатура хороб. Латинсько-українськї назви хороб та російський покажчик до них. Київ, 1927. 50 с.
82. «Крок 1» Лікувальна справа: Навч.-метод. посібник / Редактори перекладу укр. мовою М.П.Сегень, І.З.Майданюк. К.: ЦМК МОЗ України, 1998. 34 с.
83. «Крок 2» Лікувальна справа: Навч.-метод. посібник / Редактори перекладу укр. мовою І.І.Жебка, Н.В.Місник. К.: ЦМК МОЗ України, 1998. 31с.
84.&