Конотативна семантика сучасних ідеологічно забарвлених номінативних одиниць (на матеріалі української преси 90-х років ХХ століття)

Краткое описание

Київський національний лінгвістичний університет

На правах рукопису

МІНЧАК ГАЛИНА БОГДАНІВНА

УДК 811.161.2¢.373.612

Конотативна семантика
сучасних ідеологічно забарвлених номінативних одиниць
(на матеріалі української преси 90-х років ХХ століття)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Кочерган Михайло Петрович

КИЇВ 2003

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень............................................................................. 4
Вступ......................................................................................................................... 5
Розділ1. Системно-структурна і прагматична характеристика конотативної семантики ідеологічно забарвлених номінативних одиниць
1.1.Термінологічні дефініції ідеологічно забарвлених номінативних одиниць..................................................................................................................... 13
1.2.Системно-структурна специфіка лексичної конотації.................................. 29
1.2.1.Місце конотації в семантичній структурі ідеологізованих номінативних одиниць..................................................................................................................... 29
1.2.2.Структура конотативного макрокомпонента в семантиці ідеологічно забарвлених номінативних одиниць....................................................................34
1.3.Соціально-ідеологічна емотивність як базовий мікрокомпонент конотативного макрокомпонента........................................................................... 41
1.3.1.Ідеологічний компонент у семантиці номінативних одиниць..................................................................................................................... 41
1.3.2.Лінгвоаксіологічні параметри ідеологічної емотивності.......................... 49
1.4.Прагматичний аспект конотативної семантики ідеологічно забарвлених номінативних одиниць............................................................................................ 57
1.5.Висновки........................................................................................................... 60
Розділ 2. Структурно-семантичні зміни в конотативному макрокомпоненті ідеологічно забарвлених номінативних одиниць
2.1.Процес ідеологізації номінативних одиниць сучасної української мови........................................................................................................................... 63
2.1.1.Ідеологізація апелятивів................................................................................ 63
2.1.2.Ідеологізація онімів і їх похідних утворень................................................ 93
2.1.3.Національно-культурна специфіка конотативного макрокомпонента ідеологізованих номінацій............................................................................. 105
2.2.Процес реідеологізації ревіталізованих апелятивів й онімів...................... 111
2.2.1.Реідеологізація апелятивів............................................................................114
2.2.2.Реідеологізація онімів і їх похідних........................................................... 122
2.3.Деідеологізація ідеологічно забарвлених номінативних одиниць................. 136
2.4.Переідеологізація ідеологічно забарвлених номінативних одиниць .................148
2.4.1.Переідеологізація апелятивів...................................................................... 148
2.4.2.Переідеологізація онімів...............................................................................162
2.4.3.Переідеологізація етнонімів.........................................................................170
2.5.Вторинна ідеологізація ідеологічно забарвлених номінативниходиниць........ 172
2.5.1.Вторинна ідеологізація апелятивів............................................................. 172
2.5.2.Вторинна ідеологізація пропріальних одиниць......................................... 181
2.6.Висновки.......................................................................................................... 184
Розділ 3. Мовні контрасти як засіб увиразнення конотативної семантики ідеологічно забарвлених номінативних одиниць
3.1.Логіко-семантичні контрасти................................................................. 189
3.2.Гра слів лінгвопрагматичний засіб комічної гіперсемантизації ідеологізованих номінацій..................................................................................... 199
3.3. Висновки.......................................................................................................... 209
Загальні висновки................................................................................................ 211
Список використаних джерел............................................................................ 216
Список використаних довідників..................................................................... 253
Список джерел ілюстративного матеріалу та їх окремі умовні скорочення............................................................................................................. 255
ДодатокА. Покажчик ідеологічно забарвлених номінативних одиниць...257

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВН власна назва
ІЗО ідеологічно забарвлений онім
ІЗНО ідеологічно забарвлена номінативна одиниця
ІННО ідеологічно нейтральна номінативна одиниця
ІУ ідеологічний узус
ЛСВ лексико-семантичний варіант
ЛСП лексико-семантичне поле
ПД політичний дискурс
СПЛ суспільно-політична лексика
СПТ суспільно-політична термінологія
ФО фразеологічна одиниця

ВСТУП

Майбутнє мовознавства представники сучасних напрямів мовної і логічної семантики, тобто теорії прототипів (Н.Д. Арутюнова, А. Вежбицька), культурної семантики й вивчення мовної картини світу” (Д.О.Добровольський, В.В. Жайворонок, Ю.Н. Караулов, М.П. Кочерган, Л.А.Лисиченко, М.М. Маковський, О.В. Тищенко), теорії й практики опису мовних стереотипів (Є. Бартмінський і його школа), пов’язують з посиленням уваги до нечітких структур у мові, з домінантністю вивчення ідіоетнічного й універсального в мовах світу. Спостерігаються інтенсивні зміни від дослідження мови як замкнутої системи, речі в собі” до вивчення мови в її численних зв’язках і функціях. Про це переконливо свідчить формування комплексних дисциплін: лінгвокультурології, соціо-, психо-, прагмалінгвістики, антропоцентричної лінгвістики й ін. У полікоординатному погляді на мову актуальним стає такий аспект дослідження, як мова й ідеологія (наприклад, наведене словосполучення стало назвою багатьох капітальних праць фразеологів-славістів, дослідження яких координуються фразеологічною комісією при Міжнародному комітеті славістів; на VI Міжнародному конгресі з когнітивної лінгвістики (Стокгольм, липень 1999 р.) працювала велика секція з такою ж назвою). Підвищена увага сучасних українських мовознавців до цього аспекту стимулювана не тільки загальними тенденціями розвитку світової лінгвістики, але й радикальними суспільно-політичними перетвореннями в українському соціумі на початку 90-х років ХХ століття у зв’язку з проголошенням Акту державної незалежності.
Слід констатувати тенденційний характер попередніх лінгвістичних розвідок, присвячених вивченню взаємодії мови й ідеології, які диктувались жорсткими ідеологічними рамками тоталітарної системи. Незважаючи на докладний аналіз суспільно-політичної лексики і фразеології в ономасіологічному та семасіологічному аспектах їхньої семантики та визначення таких концептуальних понять, як ідеологічний компонент, ідеологічна оцінка, ідеологічна зв’язаність слова, ідеологічний узус тощо в працях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів 70-х початку 90-х років ХХ століття (А.А. Бурячка, В.В. Виноградова, Г. Клауса, Т.Б. Крючкової, А.Нойберта, Т.І. Панько, І.Ф. Протченка, О.В.Сидорова, Ю.С. Сорокіна, Д.М.Шмельова, В. Шмідта й ін.), нові соціо- й психолінгвістичні чинники вплинули на особливості мови української періодики останнього десятиліття, зокрема й на конотативне значення цих одиниць. Ідеться про розкріпачення” мови сучасної преси, відсутність цензури, лібералізацію мовлення та посилення в ньому фактора особистості, розширення сфери спонтанного спілкування, прагнення носіїв мови до мовного новаторства, а також до відновлення своєрідності української мови, втраченої за часів русифікації, психологічне несприйняття новомови (української дубль-новомови, за термінологією О.Забужко) і т. ін.
Актуальність теми визначена загальною спрямованістю сучасних мовознавчих праць на дослідження квалітативних і квантитативних змін у лексичному складі сучасної української мови, які були предметом зацікавлення багатьох українських лексикологів і соціолінгвістів (Б.М.Ажнюка, Д.Х.Баранника, І.І.Браги, Г.М.Віняр, Г.П.Євсєєвої, С.Я.Єрмоленко, В.В.Жайворонка, В.Л.Іващенко, Т.А.Коць, М.П.Кочергана, К.В.Ленець, Д.В.Мазурик, Л.Т.Масенко, Л.І.Мацько, О.Г.Муромцевої, Я.К.Радевича-Винницького, І.А.Самойлової, О.А.Семенюка, О.А.Сербенської, Л.О.Ставицької, І.В.Стецули, О.А.Стишова, Л.В.Струганець, О.О.Тараненка, В.А.Чабаненка й ін.). Вибір теми запропонованого дослідження зумовлено необхідністю визначити основний корпус сучасних ідеологічно забарвлених номінативних одиниць (ІЗНО), що не був об’єктом спеціального дослідження в україністиці, й у проекції на ці одиниці конкретизувати дифузійне поняття конотації. Поєднуючи знаки мови й концепти культури, зокрема ідеологічні (Ідеологія є серцевиною духовної культури” [Верещагин, Костомаров 1983:30]), конотація виступає носієм етно- й аксіосемантики, виразником динамічних мовних процесів, у тому числі й семантичних, на що неодноразово вказували науковці (Ю.Д. Апресян, В.П. Берков, В.Ц. Вучкова, В.І.Говердовський, В.В. Жайворонок, С.Я. Єрмоленко, А.С.Зеленько, М.Г.Комлєв, М.П. Кочерган, Л.В. Мельник, Ю.П. Солодуб, Й.А.Стернін, В.М.Телія, Г.Д. Томахін та ін.). Це означає, що аналіз конотативної семантики ІЗНО пов’язаний з цілою низкою таких важливих лінгвістичних питань, як інтерпретація значення мовної одиниці, семантичні перетворення слів у мові друкованих засобів масової комунікації, вторинна номінація, асоціативність мовлення, підтекст, мовна картина світу, співвідношення емоційного й раціонального, об’єктивного й суб’єктивного в лексико-семантичній системі мови тощо.
Вивчення семантичної структури номінативних одиниць зберігає свою актуальність з огляду на потреби практичної лексикографії укладання лексичних довідників за матеріалами української преси 90-х років, конотативного словника як загальних, так і власних назв.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексних колективних тем Проблеми зіставної семантики” й Типологічні дослідження слов’янських мов і формування комунікативної компетенції”, які розробляють на кафедрах Київського національного лінгвістичного університету. Тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 4 від 27 листопада 2000 року) і науковою радою Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 2 від 12 грудня 2000 року).
Мета дослідження полягає у встановленні й комплексному аналізі конотативної семантики ІЗНО в мові й мовленні 90-х років ХХ століття.
Для досягнення цієї мети в роботі передбачено розв’язати такі завдання:
1) визначити основні теоретичні засади проблеми конотації в системно-структурному (ономасіологічний і семасіологічний підходи) та прагматичному аспектах;
2) з’ясувати суть конотативного значення як особливого макрокомпонента в семантичній структурі ІЗНО (місце, обсяг, структура, співвідношення з ідеологічним і культурно-національним компонентами);
3) дослідити основні типи конотативних значень ІЗНО і визначити ступінь їхнього закріплення (оказіональний узуальний) в семантиці цих одиниць;
4) виявити та проаналізувати структурно-семантичні зміни конотативного значення ІЗНО в межах національної ідеології порівняно з семантикою ІЗНО радянської доби з її комуністичною моноідеологією, висвітливши мовні й позамовні чинники, які їх детермінують;
5) за таксономічним принципом класифікувати сучасні ІЗНО, конотативна структура яких зазнала модифікації у зв’язку з ревіталізованими світоглядно-ментальною й ідеологічною системами цінностей українського соціуму;
6) стратифікувати основні засоби увиразнення семантичних змін у конотативному макрокомпоненті ІЗНО.
Об’єктом дослідження обрано ІЗНО 90-х років ХХ століття, тобто ідеологічно забарвлені слова, їхні похідні, а також стійкі й вільні словосполучення та речення як синтаксично мотивовані ідеологічно-оцінні номінації. Саме ідеологізовані номінативні одиниці особливо продуктивні щодо виникнення та зміни конотативних ознак, оскільки відображають світоглядну сутність суспільної свідомості. У період суспільно-економічних, науково-технічних і культурних змін вони або зникають взагалі, або змінюють свою конотативну семантику (І.А. Бодуен де Куртене, К.Г. Городенська, Ю.Д.Дешерієв, С.І. Карцевський, Т.І. Панько, Є.Д. Поливанов).
Вибір хронологічних рамок (90-і роки ХХ століття), що є важливим для дослідження конотативного аспекту значення ІЗНО, оскільки конотація має дійсний вияв тільки на певному відрізку розвитку мови, визначається суспільно-політичними зрушеннями в українському суспільстві в цей час, які зумовили зміни в суспільній свідомості і відповідно у лексиці та семантиці. На противагу офіційній моноідеологічності в радянський період з єдиною комуністичною партією сучасний державотворчий процес характеризується політичною багатоманітністю: уже на 20 травня 1996 р. в Україні зареєстровано, згідно з даними Міністерства юстиції України, 39 політичних партій” [ПЕС 1997:243]. Політологи, констатуючи ідейну еклектичність у партійних програмах багатьох партій, наголошують на формуванні двох ідеологічних векторів орієнтації партій національного і комуністичного” [Ковтун 1996:19]. Останнє зумовлює конотативно-оцінний аналіз сучасних ІЗНО на тлі семантичних, лексико-словотвірних, стилістичних радянізмів новомови. Описуючи структуру мови з погляду її соціальної диференціації, ми повинні враховувати її минуле і майбутнє, тобто всю потенційну перспективу її соціального розвитку” [Жирмунский 1969:14].
Крім того, процеси історичних змін у галузі лексики і лексичної семантики відзначаються особливою різноманітністю, тому найбільш вичерпного й об’єктивного дослідження цих процесів можна досягти за умови їхнього фіксування саме в той період, коли вони відбуваються.
Предметом вивчення є семантико-структурний і комунікативно-функціональний аспекти конотативного значення ІЗНО у його динамічному вияві.
Матеріалом для дослідження стала сучасна публіцистика національного-патріотичного спрямування (усього 43 джерела), яка, враховуючи некомпактність проживання носіїв однієї національної ідеології, представлена: 1) українськими виданнями в Україні журналами, газетами офіційної (Голос України”, Урядовий кур’єр”) і партійної (тобто тієї, яка відкрито підтримує якусь правоцентристську політичну партію День”, Час/Time”, Шлях перемоги”, Патріот України” тощо) преси, а також деякими публіцистичними працями Л.Костенко, Р. Іваничука, А. Погрібного, Є. Сверстюка, що згодом передруковуються в сучасних газетах і журналах; 2) періодикою української діаспори (Український голос”, Самостійна Україна”, Молода Україна”, Нові Дні” (Канада), Мета” (США), Криниця” (Польща), Пороги” (Чехія)).
Названа емпірична база зумовлена такими міркуваннями. По-перше, саме публіцистичний стиль у сучасних літературних мовах найдинамічніший щодо поповнення, оновлення ІЗНО, процесів семантичного розвитку лексики (М. Гладкий, Н.Л. Солодкий, Т.А. Коць, К.В. Ленець). По-друге, публіцистика становить максимально сильну позицію ідеологічного саморозкриття політичного дискурсу (ПД), де актуалізується суспільна свідомість, тобто відображається політична й ідеологічна практика якоїсь держави, окремих партій і течій в певну епоху (Т.А. ван Дейк, А.Н. Баранов, Н.Н. Миронова, А.А.Ворожбитова, О.І. Воробйова, Г.Г. Почепцов).
Паралельно з політичним дискурсом основною сферою, у якій формується, закріплюється чи знімається соціально-ідеологічна оцінність, є лексикографічні джерела, що зумовило вибірку частини ІЗНО з тлумачних і політичних словників різних періодів (дорадянські, радянські й пострадянські видання).
За текстами сучасної української преси 90-х років ХХ століття зафіксовано близько 3,5 тисяч слововживань ІЗНО.
Відповідно до завдань і матеріалу дослідження в роботі комплексно застосовано такі методи і прийоми вивчення обраних номінативних одиниць: описовий з окремими прийомами зовнішньої та внутрішньої інтерпретації як основний, компонентний аналіз у поєднанні з дистрибутивним, а також аналіз словникових дефініцій з використанням деяких прийомів зіставного методу (у з’ясуванні ідеологічної діасемії). На рівні слів і словосполучень використано елементи актуального в останнє десятиріччя контент-аналізу, що дало змогу встановити кількісне співвідношення пейоративної та меліоративної оцінок щодо енантіоконотемічних ключових слів сучасної епохи.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше системно і комплексно висвітлено зміни в конотативній семантиці ІЗНО сучасної української мови останнього десятиліття та проведено семантико-структурний і лексико-таксономічний аналіз досліджуваного мовного матеріалу, виявлено лексико-фразеологічні інновації, не зафіксовані сучасними лексикографічними джерелами. У дослідженні запропоновано раніше не використовуваний мовознавцями термін реідеологізація на позначення відновленої ідеологічної асоціативної ознаки в актуалізованих словах національного ідеологічного узусу (ІУ) (реактемах).
Теоретичне значення. Результати роботи можуть застосовуватися в дослідженнях із соціо- та прагмалінгвістики, лексикології сучасної української мови, зокрема в опрацюванні теоретичних положень конотативного аспекту семантики мовних одиниць, а також лексичних явищ полісемії, омонімії, антонімії, синонімії слів. Ураховуючи міждисциплінарний характер запропонованого дослідження, виконаного на межі лінгвістики й ідеології (вужче політології), його висновки сприятимуть розвиткові нового мовознавчого напрямку лінгвістичної політології.
Практична цінність дослідження полягає в тому, що зібраний і проаналізований матеріал може бути використаний у лексикографічній практиці для укладання тлумачних, стилістичних словників, словника етнологем української мови, довідників із лексичної конотації, у практиці художнього перекладу, викладанні спецкурсів із лексичної семантики, лексикології, стилістики та лінгвокультурології, для написання підручників, посібників, дипломних і курсових робіт. Основні положення дисертації сприятимуть розв’язанню деяких питань культури мовлення, удосконаленню виражальних засобів агітації та пропаганди, що зумовлені інтралінгвальними й екстралінгвальними чинниками.
Результати дослідження апробовано в доповідях на 10 міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2001), Słowo. Tekst. Czas VI. Nowa frazeologia w nowej Europie” (Щецін, 2001), Славянская фразеология в ареальном, историческом и этнокультурном аспектах” (Гомель, 2001), Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001), Мова у слов’янському культурному просторі” (Умань, 2002), Традиція і сучасне в українській культурі” (Харків, 2002), Мови і культури національних меншин у контексті процесів демократизації й глобалізації” (Київ, 2002), Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах” (Дніпропетровськ, 2003), Актуальні напрями слов’янської та романо-германської філології” (Рівне, 2003), Мова і культура” (Київ, 2003), а також на щорічних науково-практичних конференціях у Київському національному лінгвістичному університеті (Київ, 2001, 2002, 2003).
Дисертаційна робота була предметом обговорення на засіданнях кафедри загального та українського мовознавства КНЛУ.
Публікації. Основні положення дисертації відображено в 4 статтях, 3 матеріалах конференцій і 3 тезах.

Етапи становлення поняття конотації в чотирьох напрямках логіко-філософському, психолінгвістичному, лінгвосеміотичному, власне лінгвістичному докладно проаналізовані в статті В.І.Говердовського [Говердовский 1979]. Розбіжності в поглядах сучасних лінгвістів на цю проблему висвітлено в розвідці О.Н. Іванищевої [Иванищева 2001].

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Одна з тенденцій розвитку мовознавчої науки сьогодні залучення до лінгвістичного аналізу соціальних вимірів дає змогу глибше проникнути в саму природу мови, повніше виявити умови її функціонування та динаміку розвитку, представити в новому світлі онтологічну картину мови як суспільного явища. На лексико-семантичному рівні української мови доленосні події в житті українського суспільства наприкінці 80-х на початку 90-х років ХХ століття в сукупності з інтралінгвальними чинниками вплинули на створення нового гетерогенного за концептуальним змістом і мовним оформленням сучасного ідеологічного тезаурусу. Внаслідок потенційної здатності всіх слів мови (універсальних й ідіоетнічних апелятивів і онімів) бути ідеологізованими через необмежену співвіднесеність із референційною сферою описати конотативну семантику ІЗНО можна лише з позицій певного виокремленого ідеологічного узусу, визначивши ступінь співвідношення цінностей, відображених у мовних одиницях цього узусу, зі світоглядно-ментальною ціннісною картиною лінгвонаціональної спільноти. Що більше точок перетину ідеологічних і національних цінностей, то більше можливостей конотативної оцінки закріпитися узуально. У нашій роботі таким став ревіталізований на початку 90-х років національний ідеологічний узус, у межах якого тематично й хронологічно неоднорідні ІЗНО становлять єдине ЛСП на основі спільного конотативного значення, протиставляючись ІЗНО комуністичного ідеологічного узусу. До складу ядра ЛСП ідеології входять ідеологізовані суспільно-політичні слова, терміноїди (номенклатурні найменування), СПТ, ключові слова аналізованого періоду та конотативні оніми. Його периферію формують ті номінації, які не мають суспільно-політичної семантики, але тяжіють до вживання в ідеологічній комунікації. Це можуть бути найрізноманітніші як загальновживані слова (слова-символи, розмовні слова, слова етикетної сфери, етноніми тощо), так і детермінологізовані чи транстермінологізовані мовні одиниці, серед яких переважають аналітичні номінації.
2. Конотативна інформація в семантиці ІЗНО не є зовнішнім, додатковим інформативним компонентом, а обов’язковим, часто провідним, який тісно взаємодіє з денотативно-сигніфікативним компонентом у семантичній структурі ідеологізованих номінацій, формуючи три типи конотативного значення ІЗНО: денотативно-конотативний (номінативно-зображальні ІЗНО, слова-реалії й фонові слова), власне конотативний (номінативно-предикативні ІЗНО), конотативно-денотативний (переважна більшість радянізмів).
Конотація у структурно-семантичному аспекті становить багатоярусний макрокомпонент з двома мікрокомпонентами власне семантичним компонентом (внутрішньою формою) і його образним субкомпонентом й ідеологічною емотивністю з її інтенсивністю. Асоціативні ознаки, закріплені у власне семантичному елементі конотативного значення ІЗНО, пов’язані не з поняттями, а з тими чи іншими обставинами, уявленнями, а також зовнішня форма слова, є мотивуючими для семантико-оцінного переосмислення номінацій. Ця мотиваність є національно специфічною, що особливо експлікується в ЛСП національної ідеології. Ідеологічна емотивність базовий мікрокомпонент конотативної семантики, що зумовлено і самою сутністю референційної сфери ІЗНО, і функціональним призначенням цих одиниць як персуасивних знаків, які виражають відповідні ідеологічні концепції, впливаючи на формування свідомості носіїв мови. Ця емоційно-оцінна сема конотативного значення є лабільною, латентною, агресивною”, яка перебуває в прямій залежності від суспільно-ідеологічного буття, зокрема панівної світоглядно-ментальної, а на її основі національної системи цінностей. Інтенсивність вияву соціально-ідеологічної емотивності значно зростає в національному ІУ внаслідок взаємодії з національно-культурною семою. Ідеться про національну самобутність ІЗНО сучасного періоду, зумовлену історичним характером асоціацій, традиційних реалій, властивих українській культурі, символічною стереотипізацією, глибоко закоріненою в національну свідомість. Конотативна семантика ІЗНО визначається контекстом (логічним, міфологічним, мовним) і відображає конкретні історико-політичні, економічні, культурні факти й події, окремі періоди у внутрішній політиці й міжнародних відносинах, явища в суспільно-політичному житті України тощо.
3. Структурно-семантичні зрушення в ІЗНО полягають не у виникненні чи зникненні ідеологічного компонента значення, а в зміні конотативного значення цих номінацій, що відбуваються у трьох напрямках індукування, редукування та субституції. У напрямку індукування конотативних сем вони представлені у процесах ідеологізації ІННО (апелятивів й онімів) і реідеологізації ІЗНО, у напрямку редукування процесом деідеологізації ідеологічно забарвлених апелятивів, у напрямку субституції процесами переідеологізації та вторинної ідеологізації загальних і власних назв. Ці процеси ведуть до кількісного та якісного оновлення словникового складу мови, що полягає в розвитку диференціації значень слів та їхніх відтінків, у розширенні семантичного обсягу номінативних одиниць, актуалізації й ревіталізації окремих значень, або ж рідше у їхній пасивізації, у декореляції або збагаченні наявних і в утворенні нових ідеологемних синонімічних рядів й антонімічних пар, у руйнуванні звичних колокацій ІЗНО і розширенні їхньої валентності, що зумовлює переструктурування контрарних, корефентних зв’язків між цими одиницями, у виникненні ідеологічної полісемії, ідеологічної антонімії (у тому числі й ідеологічної енантіосемії), омонімії і т. ін. Це дозволяє зробити припущення про системну організацію ІЗНО (як апелятивів, так і онімів) на базі імпліцитного конотативного макрокомпонента з домінантним соціально-ідеологічним мікрокомпонентом, що визначає їхню парадигматику, синтагматику, епідигматику.
4. Конотативна еволюція семантики ІЗНО є перманентним явищем у розвитку будь-якої природної мови й відображає здатність останньої втілювати зміну культурно значущих для суспільства орієнтирів. Але порівняно з процесами ідеологізації, деідеологізації, переідеологізації, вторинної ідеологізації в конотативній семантиці ІЗНО радянського періоду, що характеризувалися штучним насадженням ідеологічних, виразно зорієнтованих пейоративних і меліоративних конотацій, у мові сучасної української преси вони відбуваються природніше, без зовнішнього” силового втручання. З цієї причини чітких меж у відзначених процесах немає: та сама номінативна одиниця може зазнавати впливу різних семантичних модифікацій. Тому йдеться про динамічні процеси мови на синхронному зрізі, про зміни в конотативній семантиці ІЗНО, але не завжди про результати. Однак у деяких ІЗНО, що з’явилися внаслідок процесів реідеологізації, переідеологізації (різні радянізми), можна констатувати не виникнення, а дискретне закріплення відповідної емосеми, оскільки асоціативні семи внутрішньої форми конотативного макрокомпонента є не спорадичними, а стереотипізованими під впливом неофіційного дискурсу радянського періоду.
5. Основну частку сучасних кількісно та якісно багатших (порівняно з радянським політичним дискурсом) ІЗНО становлять не власне лексико-семантичні ідеологічні інновації, а ІЗНО, у конотативній семантиці яких відбулися зрушення в напрямку до реідеологізації, переідеологізації та вторинної ідеологізації. Вони є частковим виявом загальних закономірностей розвитку сучасної лексико-семантичної системи української мови, зокрема тенденцій до демократизації, інтелектуалізації, ревіталізації деяких номінацій і їхньої писемної фіксації. Це відобразилося в збагаченні корпусу ІЗНО розмовними, лайливими словами, західноукраїнськими словами, російськими запозиченнями, фоновими словами української культури та культур інших народів.
У пропріальному просторі характерною ознакою останнього десятиліття стала персоніфікація соціально значущих подій і поява ідеологічно забарвлених універбатів, композитів і суфіксальних дериватів, утворених від прізвищ відомих політичних діячів (колишніх і сучасних).
6. Аксіологічні інновації, які з’явилися внаслідок наведених структурно-семантичних змін у конотативному значенні ІЗНО, є здебільшого носіями негативної або енантіосемічної оцінок, що свідчить про неоднозначне ставлення мовців до нових і старих соціальних реалій та закоріненість у суспільній свідомості радянських ідеологічних стереотипів (квазістереотипів, за В.М.Телією). Але якщо в процесах ідеологізації, переідеологізації домінують пейоративні аксіонеологізми, то в процесі реідеологізації меліоративні, тому що наявність яскраво вираженої національної специфіки визначає здебільшого позитивність оцінки будь-якого явища з боку носія мови. Про це свідчать також метафоричні (у широкому значенні) контексти як вербалізовані стереотипи уявлень й оцінок певних інтраобразів. У силовому полі сучасного політичного дискурсу це національно специфічні метафори-символи й органістичні метафори. Стереотипи, які на них ґрунтуються, є завжди позитивними.
7. Ураховуючи латентний характер соціально-ідеологічної емотивності конотативного макрокомпонента ІЗНО, найадекватнішим виразником її найтонших відтінків є мовні контрасти логіко-семантичні й суто мовні, тобто гра слів, що спричинює гумористичну, здебільшого іронічну, подекуди сатиричну спрямованість ПД і супроводжується явищем комічної гіперсемантизації.
8. Дослідження конотативної семантики ІЗНО національного ідеологічного узусу засвідчило перспективність вивчення одного з найбільш дифузійних лінгвістичних концептів конотації крізь призму етнолінгвокультурології, лінгвоаксіології та соціолінгвістики. Поєднання постулатів цих лінгвістичних сфер із традиційним підходом до конотативної проблематики ономасіологічним і семасіологічним аспектами структурної лексичної семантики, по-перше, спростовує думку про малозначущість і другорядність конотації, увиразнюючи її важливість як носія етноспецифічної інформації в міжкультурній комунікації, по-друге, дало змогу дослідити складну взаємодію лінгвістичних і соціальних чинників у вторинній номінації, схарактеризувати специфіку конотативних процесів пострадянського періоду, класифікувати тематично й хронологічно неоднорідні номінації, виявити їхні парадигматичні, синтагматичні й епідигматичні зв’язки, простежити, як трансформації конотативного макрокомпонента і його складників семантичної структури ІЗНО пов’язані зі змінами лінгвокреативних орієнтирів соціуму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаев В.И. Язык как идеология и язык как техника // Язык и мышление. Л.: Изд-во АН СССР, 1934. Т. 2. С. 33-54.
2. Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. К.: Рідна мова, 1999. 450 с.
3. Азнаурова Э.С. Очерки по стилистике слова. Ташкент: Фан, 1973. 405 с.
4. Алексеенко М.А. Отражение актуальных процессов синхронической динамики языка в новой фразеологии // Słowo. Tekst. Czas VI. Nowa frazeologia w nowej Europie: Materiały VI Międzynarodowej Konferencji Naukowej. Szczecin; Greifswald: Wydawnictwo naukowe Uniwersytetu Szczecińskiego, 2002. S. 23-33.
5. Алексеенко М.А. Явление полиномии общественно-политической терминологии в публицистической речи // Семантика языка и текста: Тезисы межвуз. конф. Кировоград, 1984. С. 60-61.
6. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 135 с.
7. Алефиренко Н.Ф., Золотых Л.Г. Проблемы фразеологического значения и смысла (в аспекте межуровневого взаимодействия языковых единиц). Астрахань: Изд-во Астраханского гос. пед. ун-та, 2000. 220 с.
8. Андрусяк І.В. Англійські неологізми кінця ХХ століття як складова мовної картини світу: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2003. 20 с.
9. Анипкина Л.Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте // Филологические науки. 2000. № 2. С. 58-65.
10. Анисимова Е.В. Семантическая характеристика новых слов, образованных по аналогии // Коннотативные аспекты семантики в немецкой лексике и фразеологии: Межвуз. сб. науч. трудов. Калинин: Калининский гос. ун-т, 1987. С. 5-11.
11. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и толковый словарь // Вопросы языкознания. 1986. № 2. С. 57-70.
12. Апресян Ю.Д. Коннотации как часть прагматики слова (лексикографический аспект) // Русский язык: Проблемы грамматической семантики и оценочные факторы в языке. М.: Наука, 1992. С. 45-64.
13. Апресян Ю.Д. Термины и нетермины с семиотической точки зрения// Тезисы докладов на совещании, посвященном проблеме определений терминов в словарях. Л.: Сов. энциклопедия, 1974. С. 25-27.
14. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. статей. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
15. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: Стилистика декодирования. Л.: Просвещение, 1973. 303 с.
16. Артемова А.Ф. Значение фразеологических единиц и их прагматический потенциал: Автореф. дисс. ... докт. филол. наук: 10.02.04. СПб., 1991. 34 с.
17. Артемова А.Ф. Коннотативный аспект семантики фразеологических единиц // Актуальные проблемы семасиологии: Межвуз. сб. науч. трудов. Л.: Рос. гос. ун-т имени А.И. Герцена, 1991. С. 12-21.
18. Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и языка // Проблемы структурной лингвистики 1982. М.: Наука, 1984. С. 5-23.
19. Арутюнова Н.Д. Введение. Наивные размышления о наивной картине языка // Язык о языке: Сб. статей. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 7-19.
20. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 344 с.
21. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. Вертикальный контекст” как филологическая проблема // Вопросы языкознания. 1977. № 3. С. 47-54.
22. Бакай Б.Я. Формування фразеології в переломні моменти історії народів Європи (на матеріалі української, російської, англійської, німецької, французької мов у періоди першої та другої світових воєн): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15. К., 2000. 17 с.
23. Бакернина В.В. О менталистском подходе к изучению политического дискурса//Язык и культура: Вторая Междунар. конф.: Тезисы. К.: Київ. держ. ун-т імені Т.Шевченка, 1993. Ч. 1. С. 61-62.
24. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 360 с.
25. Баранов А.Н. Что нас убеждает? (Речевое воздействие и общественное сознание). М.: Знание, 1990. 64 с.
26. Баришполець О.Г. Ідеологія єдність ілюзорного й реального в суспільній свідомості // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали Всеукраїнської наук. конф. К., 1995. С. 7-8.
27. Баришполець О.Т., Миліневський М.М. Соціально-психологічні чинники процесу деідеологізації // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали Всеукраїнської наук. конф. К., 1995. С.8-10.
28. Барт Р. Миф сегодня // Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. М.: Прогресс, 1989. С. 72-130.
29. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львів: Світ, 1997. 391 с.
30. Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 439 с.
31. Белов А.И. Цветовые этноэйдемы как объект этнопсихолингвистики// Этнопсихолингвистика. М.: Наука, 1988. С. 49-71.
32. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Киев. ун-т имени Т. Шевченко, 1997. 312 с.
33. Белодед Ю.И. Структурно-семантические и стилистические особенности общественно-политичесой лексики и терминологии в языке англоязычных художественных произведений (послевоенный период): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1977. 25 с.
34. Бердова Н.М. Эвфемизмы в современном немецком языке: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1981. 19 с.
35. Беркнер С.С. Некоторые аспекты коннотации // Актуальные проблемы языкознания и методики обучения иностранным языкам: Материалы Междунар. науч. конф. Воронеж: Воронеж. гос. пед. ун-т, 2000. С. 21-22.
36. Бессонова О.Л. Оцінка як семантичний компонент лексичного значення слова: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.19. Донецьк, 1995. 18 с.
37. Бєліцька Є.М. Конотонімізація онімів як лексико-семантичний процес: Автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.15. Горлівка, 2000. 24 с.
38. Билица Я.Т. Политическая фразеология современного немецкого языка как особый разряд единиц его фразеологического состава: Дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1987. 217 с.
39. Білодід І.К. Мова і ідеологічна боротьба. К.: Наук. думка, 1974. 84 с.
40. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
41. Блакар Р. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 88-125.
42. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. С. 156-184.
43. Богорад Т.О. Актуальні проблеми конотації // Іноземна філологія. Львів, 1991. Вип. 102. С. 28-32.
44. Бойко Н.І. Емотивний компонент у семантиці експресивного слова// Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.Драгоманова, 2001. С. 211-217.
45. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика в словнику, мові та мовленні. Ніжин: НДПІ імені М.Гоголя, 2002. 217 с.
46. Бондар О. Екологія українського слова: аспекти і проблеми // Мовознавство: Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів. К.: Пульсари, 2002. С. 158-163.
47. Бондаренко В. Таємниці піару // Українське слово. 2000. Ч. 40. С. 6.
48. Брага І.І. Мовна репрезентація образу держави у пресі України: Дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 2002. 187 с.
49. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвострановедческом аспекте. М.: Русский язык, 1981. 176 с.
50. Брицин В.М. Модальна і семантична структура політичних промов у мові тоталітарного суспільства // Мова тоталітарного суспільства. К.: Ін-т мовознавства імені О.О. Потебні, 1995. С. 61-68.
51. Бронштейн Я. Диагноз коммунист. Памфлет-исследование: В 2-х частях. Севастополь: Изд-во КМАТМН, 1999. Ч. 1. 384 с.
52. Булдаков В.А. Коннотативные потенции терминологической лексики // Коннотативные аспекты семантики в немецкой лексике и фразеологии: Межвуз. сб. науч. трудов. Калинин: Калининский гос. ун-т, 1987. С. 31-36.
53. Бурячок А.А. Оцінна лексика в українській літературній мові// Українське усне літературне мовлення. К.: Наук. думка, 1967. С. 75-93.
54. Бучко Г., Бучко Д. Радянська дійсність і українська ойконімійна система: соціологічний аспект // Мовознавство: Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів. К.: Пульсари, 2002. С. 75-78.
55. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1972. Вып. 6. С. 25-60.
56. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. - М.: Государственное социально-экономическое изд-во, 1937. 410 с.
57. Василевич А.П. Психологическая значимость” слов-цветообозначений в разных языках // Экспериментальные исследования в психолингвистике. М.: Наука, 1982. С. 65-75.
58. Васильев А.Д. Слово в телеэфире: Очерки новейшего словоупотребления в российском телевещании. Красноярск: Сибирс. юридический ин-т МВД России, 2000. 166 с.
59. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 176 с.
60. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1970. Вып. 5. С. 163-248.
61. Весна Т.В. Ідеологічний та національно-культурний компоненти в семантичній структурі лексики політичного дискурсу (на матеріалі франко- і російськомовної преси 90-х років): Авторефер. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15. Одеса, 2002. 20 с.
62. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1983. 269 с.
63. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. 4-е изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1990. 246 с.
64. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 142 с.
65. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова// Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 3-29.
66. Виноградов В.В. Предисловие // Покровский М.М. Избранные работы по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1959. С. 3-12.
67. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
68. Виноградов В.В. Стиль Пушкина. М.: Госполитиздат, 1941. 618 с.
69. Виноградов М.Ф. Идеологический компонент в словарной дефиниции // Лексические и грамматические компоненты в семантике языкового знака: Межвуз. сб. науч. трудов. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1983. С. 39-44.
70. Вільчинська Т.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв в українській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Тернопіль, 1996. 177 с.
71. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наук. думка, 1986. 142 с.
72. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. № 1. С. 47-51.
73. Воїнов В.В. Соціально-оціночні номінації в контексті культури США. К.: Либідь, 1994. 144 с.
74. Волошина А.В. Безеквівалентна і фонова лексика у східнослов’янських мовах: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.17. К., 2001. 20 с.
75. Волошинов В.Н. Марксизм и философия языка. Основные проблемы социологического метода в науке о языке // Волошинов В.Н. Философия и социология гуманитарных наук. СПб.: Аста-пресс Ltd, 1995. С. 216-381.
76. Вольперт Р.Х. Коннотативный уровень описания грамматики. Рига: Зинатне, 1979. 159 с.
77. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 232 с.
78. Воробйова Т.С. Кодифікація конотації ад’єктивно-субстантивних фразеологічних одиниць в сучасній німецькій лексикографії // Взаємодія одиниць різних рівнів германських, романських і слов’янських мов: Зб. наук. праць. К.: КДПІІМ, 1991. С. 142-146.
79. Воробьева О.И. Лингвополитология. К вопросу о выделении политического языка как вторичной языковой системы // Язык культура человек: Межвуз. сб. статей. Мурманск: МГПИ, 2001. Вып. 1. Ч. 1. С. 3-6.
80. Воробьева О.И. Политическая лексика. Ее функции в современной устной и письменной речи. Архангельск: Поморский гос. ун-т, 2000. 120 с.
81. Ворожбитова А.А. Официальный советский язык” периода Великой Отечественной войны: лингвориторическая интерпретация // Теоретическая и прикладная лингвистика. Язык и социальная среда. Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. Вып. 2. С. 21-42.
82. Галенко И.Г., Бацевич Ф.С. Основные лексико-семантические процессы в области общественно-политической терминологии // Соотношение интернационального и национального в общественно-политической терминологии восточнославянских языков. Львов: Изд-во при Львов. гос. ун-те издательского объединения Вища школа”, 1984. С. 107-145.
83. Галенко И.Г., Лисицина Н.А. Коннотативное социально-оценочное значение в области общественно-политической терминологии // Соотношение интернационального и национального в общественно-политической терминологии восточнославянских языков. Львов: Изд-во при Львов. гос. ун-те издательского объединения Вища школа”, 1984. С. 145-170.
84. Галич В.М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. К., 1993. 24 с.
85. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. К.: Либідь, 2001. 488 с.
86. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць: на матеріалі німецької мови. К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. 256 с.
87. Гладкий М. Лексика наших газет // Червона преса. 1927. № 6. С. 20-24; № 7. С. 72-74.
88. Гладьо С.В. Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної прози): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2000. 19 с.
89. Говердовский В.И. Диалектика коннотации и денотации (Взаимодействие эмоционального и рационального в лексике) // Вопросы языкознания. 1982. № 2. С. 71-77.
90. Говердовский В.И. Идеологическая коннотация, речевая практика и лексикография // Язык и общество. Отражение социальных процессов в лексике. Межвуз. сб. науч. трудов. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. С. 56-69.
Говердовский В.И. История понятия коннотация // Филологические науки. 1979. № 2. С. 83-86.
91. Говердовский В.И. Коннотемная структура слова. Харьков: Изд-во при ХГУ, 1989. 95 с.
92. Говердовский В.И. О предпосылках создания коннотационного словаря // Теоретические проблемы семантики и ее отражение в одноязычной лексикографии. Кишинев: Штиинца, 1982. С. 211-214.
93. Голованевский А.Л. Общественно-политическая лексика в словарях 1900-1917 гг. (К проблеме идеолого-семантической типологии словарей дореволюционного периода) // Филологические науки. 1986. № 3. С. 25-31.
94. Голованевский А.Л. Общественно-политическая лексика и ее изучение в советском языкознании // Семантика языковых единиц: Доклады V Междунар. конф. М.: Физкультура, образование и наука, 1996. Т. 1. С. 60-62.
95. Голованевский А.Л. Оценочность и ее отражение в политическом и лексикографическом дискурсах (на материале русского языка)// Филологические науки. 2002. № 3. С. 78-87.
96. Голованевский А.Л. Социальная и идеологическая дифференциация и оценочность общественно-политической лексики русского языка // Вопросы языкознания. 1987. № 4. С. 35-42.
97. Головаха Є., Паніна Н. Міфологія в сучасній українській культурі: соціологічний аспект // Дух і Літера. 1998. № 3-4. С. 147-152.
98. Голод О.Є. До питання лексичної конотації // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Чернівці: Вид-во Чернів. ун-ту, 1996. Вип. 1. С. 38-44.
99. Голод О.Є. Особливості семантики та функціонування пейоративної лексики в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Львів, 2001. 18 с.
100. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. К.: Вілбор, 1998. 272 с.
101. Городенська К.Г. Мова як один із факторів формування матеріалістичного світогляду // Мова і культура. К.: Наук. думка, 1986.