ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІ НОВОТВОРИ В ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ 80-90-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ національний УНІВЕРСИТЕТ

Жижома Оксана Олександрівна

УДК. 808’373. 43 : 81’371 : 81’42 = 161.2

ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІ НОВОТВОРИ В ПОЕТИЧНОМУ
ДИСКУРСІ 80-90-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Донецьк - 2003

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі українознавства Приазовського державного технічного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор
Отін Євген Степанович,
завідувач кафедри загального мовознавства
та історії мови Донецького національного
університету

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор кафедри
українознавства Юридичної академії МВС
України м.Дніпропетровська
Поповський Анатолій Михайлович,

кандидат філологічних наук
Вінтонів Михайло Олексійович,
доцент кафедри української мови
Донецького національного університету

Провідна установа - Одеський національний університет
ім. І.І.Мечникова, кафедра української мови

Захист відбудеться 22 жовтня 2003 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті (83055, м.Донецьк, вул.Університетська, 24).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий ____” __________ 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, доктор філологічних наук,
професор М.Г.Сенів

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 .Моделі і засоби оказіонального словотворення у поетичному
дискурсі кінця ХХ століття.......22
1.1. Оказіональні іменники в сучасному поетичному мовленні...25
1.1.1. Суфіксальний спосіб творення іменників-новотворів..26
1.1.2. Безафіксні іменники-новотвори.37
1.1.3. Префіксальний спосіб творення іменників-новотворів... 39
1.1.4. Префіксально-суфіксальний спосіб творення іменників-новотворів..43
1.1.5. Творення оказіональних іменників шляхом осново- і словоскла-
дання...43
1.2. Оказіональні дієслова в сучасному поетичному мовленні.49
1.2.1. Творення оказіональних дієслів шляхом додавання префіксів до відсубстантивних та відад’єктивних основ50
1.2.2. Творення оказіональних дієслів шляхом додавання префіксів
до дієслівної твірної основи56
1.2.3. Творення оказіональних дієслів за допомогою подвійного префікса..61
1.2.4. Суфіксальний спосіб творення оказіональних дієслів.64
1.3. Оказіональні дієприкметники в сучасному поетичному мовленні... ...68
1.3.1. Творення дієприкметникових композитів......73
1.4. Оказіональні прикметники в сучасному поетичному мовленні. 75
1.4.1. Прикметники-новотвори, утворені суфіксальним способом...75
1.4.2. Творення прикметників за допомогою префіксів.. 81
1.4.3. Творення компаративних форм......83
1.4.4. Творення складних прикметників..84
1.4.4.1. Складні прикметники із основним компонентом іменником 87
1.4.4.2. Складні прикметники із основним компонентом дієсловом.90
1.5. Оказіональні прислівники в сучасному поетичному мовленні. 91
1.5.1. Новотвори-прислівники із прислівниковою твірною основою..92
1.5.2. Новотвори-прислівники, утворені від інших частин мови..93
ВИСНОВКИ..99
РОЗДІЛ 2. Функції оказіональних слів у поетичному дискурсі... 102 2.1. Номінативна функція оказіональних слів..104
2.1.1. Характер номінативної функції оказіональних слів..105
2.1.2. Різновиди номінативної функції..110
2.2. Стилістична функція оказіональних слів...113
2.3. Експресивна функція оказіональних слів. 124
2.4. Поетична функція оказіональних слів...133
2.5. Текстотвірна функція оказіональних слів..142
ВИСНОВКИ.161
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.163
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ 169
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ189
ДОДАТКИ191
Додаток А ..192
Додаток Б..197

ВСТУП

В останні десятиріччя в українській та російській лінгвістиці особливий інтерес викликає всебічний аналіз оказіональних слів позасистемних мовленнєвих одиниць. Сучасна українська літературна мова являє собою складне явище. Перебуваючи у постійній динаміці, вона виявляє, з одного боку, стійкість, яка полегшує комунікацію членів мовленнєвого колективу, а з іншого мінливість, яка забезпечує надлишковий характер системи мови і у такий спосіб зміцнює цю систему. Найбільш рухливою частиною мови є лексика. Зміни в її складі відбивають зміни, які відбуваються в суспільстві. Інтенсивний розвиток науки і техніки викликає в житті появу нових реалій, а разом з ними і нових слів. Масова комунікація сприяє надмірному збільшенню потоку нових слів, різних за своєю структурою, функцією і семантичною вагомістю. Поповнення словникового складу мови відбувається і за рахунок так званих оказіональних слів у випадках їх входження до складу мови, незважаючи на те, що більшість таких слів функціонує лише на мовленнєвому рівні. Оказіональні слова передають існуючу взаємодію між мовою і мовленням, утворюють специфічну категорію лексичних одиниць, яким притаманне індивідуальне, усвідомлене лише одним або кількома носіями мови контекстне значення.
Проблема оказіональних слів у різних її аспектах (лексикографічному, ономасіологічному, словотвірному, функціональному) віддавна цікавила лінгвістів А.Г.Горнфельда (1922), Г.О.Винокура (1943), О.І.Смирницького (1954), Д.М.Шмельова (1963). Великий внесок у теорію словотвору зробили дослідники Н.І.Фельдман (1957), В.М.Хохлачова (1962), Е.І.Ханпіра (1972), О.Г.Ликов (1976), В.В.Лопатін (1973), І.С.Улуханов (1977, 1984), В.А. Чабаненко (1984), Г.Н. Вокальчук (1991), В.В.Герман (1998) та інші.
Оказіональні слова в лексикографічному аспекті розглядалися Н.І.Фельдман (1957), І.М.Мальцевою (1974, 1975), О.К.Чирковою (1975). Питання теорії оказіо-нального словотворення знайшли відображення у працях І.С.Улуханова (1984, 1988), В.В.Лопатіна (1972, 1973), В.С.Гімпелевича (1975), О.А.Земської (1973). Ономасіологічнй аспект вивчення оказіональних слів відбито у дослідженнях О.А.Габінської (1981), Н.Є.Касьяненко (1991). Виявленню функцій індивідуально-авторських слів присвячені роботи О.І.Олександрової (1972), Е.І.Ханпіри (1972), Р.А.Кисельової (1970). Існує чимало праць, в яких розглядалися індивідуально-авторські утворення (брався до уваги структурний аспект) в мові поезії та художньої прози: В.В.Виноградової (1970), М.О.Бакіної (1973, 1977), І.Т.Принцевського (1976).
У 80-х роках з’явилися дослідження О.А.Габінської (1980, 1988), Л.В.Са-харного (1985), в яких оказіональні слова аналізуються в соціо- та психолінг-вістичному аспектах. Останнім часом актуальною стала проблема текстотвірної функції новотворів, якій були присвячені роботи В.І.Швед (1985), О.А.Земської (1990). Більшість праць присвячено словотвору оказіональних слів, менше вивченню їх функціонування. Крім того, чекають на своє вирішення досить багато проблем, які виникають у процесі розгляду оказіональних слів з точки зору теорії комунікації та лінгвістики тексту. Проблема авторських новотворів є постійно актуальною для української лінгвістики, тому вона потребує інтенсивного і детального вивчення.
Лексичні нововведення в лінгвістичній літературі останнього часу номінують терміном інновація”. Поняття інновація” включає різні типи нових слів, в тому числі й оказіоналізми. Термін оказіональні слова” (від латинського occasio випадок) вперше у вжиток було введено Н.І.Фельдман (1957). Дослідниця такою назвою цього явища підкреслювала тісний зв’язок оказіональних слів з лінгвістичною ситуацією, яка породжує ці слова. Але для позначення таких слів науковці використовують й інші терміни. Хоча вони і не вживаються так часто і не використовуються так широко, як термін оказіональне слово”, проте відбивають різні варіанти вирішення питання про те, що таке оказіональне слово і які основні критерії його виділення. З цього приводу В.В.Лопатін зазначав: кожний із пропонованих термінів по-своєму виправданий, характеризує явище, що розглядається зі свого боку, зі своєї точки зору і тим самим дістає різнобічного висвітлення” (1973). Дослідники у своїх працях стосовно новотворів використовують найрізноманітніші терміни: слова-саморобки” (Н.І.Фельдман 1957), індивідуальні утворення” (В.М.Хохлачова 1962), поетичні неологізми” (О.І. Олександрова 1973), стилістичні неологізми” (І.З. Манолі 1988).
На сучасному етапі розвитку мовознавства термін оказіоналізм” не має однозначного осмислення. Деякі дослідники (В.М.Хохлачова 1962, О.К.Чиркова 1975 та інші) трактують термін оказіональне слово” досить широко, враховуючи при цьому тільки відношення слова до словника мови. У цьому випадку основним критерієм виділення оказіонального слова є його нерегулярність, одноразове вживання, що й спричиняє відсутність таких слів у словниках. Але цей критерій не є вагомим, адже в розряд оказіональних слів можуть потрапити також неологізми і потенційна лексика.
Питання розподiлу авторських новотворiв за характером їх творення у сучаснiй українськiй лiнгвiстицi на сьогоднiшнiй день залишається досить суперечливим. Навiть досвiдченi лiнгвiсти, зустрiчаючи новотвiр, не можуть з упевненiстю сказати, яке перед ними слово - оказiональне чи потенцiйне. Немає єдиної, спiльної для усiх дослiдникiв авторських новоутворень, думки щодо критерiїв, за якими вiдбувається розмежування iнновацiй iндивiдуального мовлення. I тi й iншi вiдсутнi у загальномовному вжитку, виступаючи при цьому одиницями мовлення, а не мови. Виявляючи у текстi рiзного роду iнновацiйнi утворення й аналiзуючи їх, треба обов'язково враховувати цiлий комплекс їх парадигматичних зв'язкiв, а саме за яким критерiєм - семантичним, лексико-логiчним чи словотвірним - те чи iнше слово потрапляє до розряду нетривiальних одиниць мовлення. Так, бiльшiсть лiнгвiстiв (Ер. Ханпiра, О.А.Земська, В.М.Хохлачова, В.В.Лопатiн, М.О.Бакiна та iншi), аналiзуючи авторськi новотвори, акцентують свою увагу на словотвірному аспектi i, враховуючи характер побудови таких слiв, розрiзняють оказiональнi та потенцiйнi слова. У сферi авторського новоутворення потенцiйнi слова зустрiчаються значно частiше, нiж оказiональнi. Це пояснюється високою продуктивнiстю тих моделей, за якими утворюються потенцiйнi одиницi. Такi слова iснують потенцiйно у кожного суб’єкта мовлення, i при необхiдностi вони активно використовуються в тiй чи iншiй мовленнєвiй ситуацiї, що зумовлюється насамперед високою продуктивнiстю формантiв, за допомогою яких створюються подiбнi новотвори, а також дiєю у таких випадках аналогiї. Значення потенцiйних слiв аналогiчне значенню iнших слiв, утворених так само. О.I.Олександрова називає подiбнi новотвори нелексикалiзованими одиницями, акцентуючи увагу на вiдсутностi у них самостiйного лексичного значення (4, 7).
Але на думку багатьох дослідників більш надійним критерієм розмежування оказіональних і потенційних слів, крім лексикологічного, є словотвірний критерій, де головною ознакою оказіонального слова виступає його незвичайність, дивовижність”, викликана порушенням законів узуального творення такого слова. Е.Ханпіра, спираючись на цей критерій, вважає, що оказіональне слово утворене за малопродуктивною чи непродуктивною моделлю, а також за оказіональною (мовленнєвою) моделлю, яка створена про всяк випадок або з метою звичайного повідомлення, або з художньою” (185, 249). Таким чином, порушення основних законів узуального творення в процесі створення оказіональних слів викликає аномальність - те головне, що виділяє його і відмежовує від узуальних нових слів мови. А те, що оказіональне слово зберігає цю незвичайність, аномальність протягом довгого часу, робить цей критерій одним з основних. І саме тому виникає принципова неможливість для цих слів увійти до словника мови, щоб стати народною власністю” (187, 168).
Якщо спиратися саме на цей критерій, то розуміння поняття оказіональне слово” розглядатиметься вузько, оскільки у цьому випадку оказіональні слова протиставлятимуть потенційним, як такі, що утворені за малопродуктивними або непродуктивними моделями. Відповідно, утворені за моделями високої продуктивності, потенційні слова сприймаються як звичайні, лише з відтінком новизни одиниці. Але такий підхід до проблеми розмежування оказіональної та потенційної лексики не є оптимальним, оскільки потенційна лексика так само, як і оказіональна, не входить до складу канонічних лексем мови, їх появі передує відповідна ситуація, вони служать меті разової комунікації, оскільки не закріплені у традиції слововживання. Крім того, ненормативність відповідно до узусу ознака як оказіональної, так і потенційної лексики.
Ще одним критерієм розмежування є експресивно-стилістичний, який враховує здатність нового слова створювати потрібний стилістичний ефект і виступати виражальним засобом. Що стосується оказiональних слiв, то насамперед слiд відзначити, що їх появi передує тривала напружена робота автора. Вони є продуктом творчого мислення i, оскільки виконують у текстi вiдповiдну експресивно-емоцiйну, стилiстичну або поетичну функцiю, використовуються iз спецiальною метою. Свiдомо порушуючи закони словотвору, поети збагачують поетичне мовлення новими оригiнальними словами, що здатнi передати найтоншi смисловi або емоцiйно-оцiночнi вiдтiнки, якi неможливо висловити бiльш економно лексичними засобами, наявними в загальномовному вжитку. У таких випадках, використовуючи iснуючi в мовi форманти, поети по-новому їх комбiнують, утворюють незвичайну з словотвірного боку i оригiнальну за своїм семантичним навантаженням самостiйну лексичну оказiональну одиницю. При цьому творець такого слова повинен дуже добре оперувати морфологiчними засобами мови. Порушення правил словоутворення має бути продуманим, воно вимагає вiд автора почуття мiри, бо невдало створене слово iнодi навiть ускладнює загальне сприйняття усього контексту. Що стосується потенційних слів, то ступінь їх еспресивності порівняно із оказіоналізмами значно менший, оскільки їх утворення має на меті трохи інші цілі. За словами В.М.Хохлачової,- творча установка у подібному словоутворенні є мінімальною, чи, точніше, відсутньою, адже у таких умовах суб’єкт мовлення не ставить за мету створити нове слово, а прагне досягти взаємного розуміння, бути зрозумілим” (187, 167). Отже, цей критерій розмежування не може бути основним, оскільки за межами дослідження залишиться не закріплена мовною традицією потенційна лексика, а до складу оказіоналізмів можуть потрапити навіть неологізми.
У твореннi авторських новотворів помiтну роль вiдiграє дiя аналогiї. Можливiсть творення нових слiв за дiючими зразками безмежна, тому поети широко використовують цей словотвірний потенцiал при твореннi iндивiдуально-авторських одиниць мовлення.
Оказiоналiзми творяться не автоматично за аналогiчними в за-гальномовному вжитку словами високої продуктивностi, як, наприклад, потенцiйнi слова, а шляхом комбiнування частин слова за вiдповiдними примiрниками непродуктивних або малопродуктивних класiв, тобто таких слiв, словотвірнi моделi яких вичерпали свої можливостi. У таких випадках активiзується роль непродуктивної моделi, розширюються її потенцiйнi можливостi в iндивiдуальних умовах: бiлявич, бiлота, дивiнь, бiлiнь, буваль, гривун, горитва, людва. Але не всі дослiдники зараховують подiбнi утворення до розряду оказiональних. Так, на думку О.I.Олександрової, яка оказiональними вважає лише новотвори з самостiйним лексичним значенням, "новотвiр розкриває закритий малопродуктивний чи непродуктивний словотвірний ряд, при цьому суворо вiдповiдає моделi, його словотвірне значення є стандартним, регулярним, але iндивiдуальне лексичне значення є вiдсутнiм" (4,8). Дозволимо собi не погодитися iз цим твердженням. На нашу думку, аналiзуючи, утворені за аналогією, оказiоналiзми, треба враховувати не лише лексикологiчний, але насамперед словотвірний аспект. Вже утворенi за непродуктивною чи малопродуктивною моделлю, вони не можуть входити до живого словотвірного ряду, але разом з тим: "навiть найдивовижніший оказiоналiзм так чи iнакше знаходить собi словотвірну аналогiю в загальнiй мовнiй синтагмо-парадигматичнiй системi словоутворення" (89,53). А тому розмежування потенцiйних та оказiональних слiв стоїть на перехрестi продуктивностi чи непродуктивностi тих словотвірних моделей, за якими вони створенi, а не лише наявностi або вiдсутностi самостiйного лексичного значення. При твореннi оказіональних одиниць у такий спосiб будь-яка непродуктивна або малопродуктивна модель оживає, розширюються її cловотвірнi можливостi, а порушення граматичних норм дає можливiсть поету створити яскравий, неповторний образ.
У сучасному поетичному мовленнi, крiм утворень за аналогією, зустрiчаються також iнновацiї, побудованi за оказiональними словотвірними моделями, авторами яких виступають самi поети. При цьому вони використовують iснуючi в потенцiалi мови морфеми, але по-новому їх комбiнують. Звичайно, такий акт свiдомого творчого новаторства вимагає вiд творця знання правил граматики, адже штучнiсть лише вдало створеного оказiоналiзму здатна вигiдно видiлятись на фонi звичайних слiв контексту, виконуючи при цьому художню функцiю. У такому випадку врахування не лише словотвірного, але й лексикологiчного аспекту є обов'язковим. Ми маємо справу з оказiональними словами, що мають самостiйне лексичне значення, яке досягається в результатi творення слiв за незвичайними для сучасної української мови словотвірними моделями. Утворенi у такий спосiб оказiоналiзми вiдрiзняються вiд потенцiйних слiв насамперед своєю незвичайною семантичною характеристикою, яка досягається в результатi порушення законiв словотвору.
Серед створених за iндивiдуальними словотвірними моделями оказiоналiзмiв можна виокремити групи слiв, у яких:
1) наявна невiдповiднiсть мiж твiрною основою i формантом. Слова з вiдповiдними афiксами,- писав В.В.Лопатiн,- тут можуть народжуватися вiд слiв iншої частини мови, анiж звичайно у мовi. А якщо змiнюється частина мови мотивуючого слова, змiнюється й сам словотвірий тип, створюється новий тип, нова (оказiональна) модель" (77, 122). Наведемо декiлька прикладiв. Вiдомо, що суфiксальнi морфеми взаємодiють лише з мотивуючими основами певних частин мови. Ця умова нерiдко порушується в результатi творення оказiоналiзмiв. У дослiджуваних нами поетичних творах зустрiчаються приклади вiдхилень вiд законiв словоутворення:
- творення дiєслiв вiд iменникiв: як і без тополі, що в серці моєму змалку тополить” (МВ); Голубіє, рябіє, хмурніє, розлистився спокій” (ВС); Твій мерзенний вид і хижий звір за мною окулярив”, казковіють очі поволі” (Крищ.);
- творення iменникiв вiд дiєслiв: Колючий посмерк повз” (ВС); Від серця в’ється і до серця той ніжний доторк-переторк” (ІД);
- творення iменникiв на -iсть вiдiменникового та відзайменникового походження: Лише й у голові, що тут твоя анінавіщо самість” (Сам.); в скотості підлі і страшні” (Резн.);
- творення прислiвникiв вiд вiдносних прикметникiв: Востаннє ти дихнув мені сiчнево” (IД); В нім (домі) терпимо і навіть тепло, телевiзорно як слід” (Колом.).
Цi утворення мають самостiйнi лексичнi значення, вони збагачують поетичне мовлення, а також збагачуються самi шляхом розширення своїх асоцiативних зв'язкiв. Для подiбних утворень характерна тонка змiстовна гра, автори використовують основи iншого стилiстичного забарвлення, а не тi, якi заданi мовною системою і властивi даному словотвірному типовi;
2) вiдсутня твiрна основа як лексична одиницi словника. О.А.Земська писала, що для подiбних iнновацiй характерне порушення узуальних (лексичних) обмежень при поєднанні словотвірних морфем (46, 23). Наведемо декiлька прикладiв оказiональних іменникiв на iсть, твiрна основа яких вiтсутня у загальномовному вжитку, i якi, можливо, мотивованi новоутвореними прикметниками iншого лексичного змiсту: шукає двобічну сховищнiсть крові” (МГр); Тому чужа майбутнього упевнiсть. Безсилий силою я знав свою даремність” (МВ); вивищують уперту цiлокупнiсть купальську стужу місяця” (МГр); І постає душі розповнiсть” (Синг.); Там випраглість пустель” (ОО). Такi приклади демонструють повне дотримання правил сучасного словотвору за вiдсутностi твiрної основи, тобто оказiональним є лише їх словотвірне значення. Але, незважаючи на це, створенi у такий спосiб авторськi новотвори вiдбивають тенденцiї розвитку мови та її словотвірних можливостей;
3) творення оказiональних слiв шляхом мiжслiвного накладання або контамiнацiї є розповсюдженим прийомом створення авторських iнновацiй. Спосiб контамiнацiї, який бiльш активно використовують поети, передбачає поєднання в одному словi двох узуальних слiв з обов'язковим витісненням якого-небудь елемента поєднувальних компонентів, внаслідок чого з'являється одиниця мовлення, яка вбирає у свою семантику значення обох слiв. Створюється семантично насичена одиниця, що зупиняє на собi увагу своїми асоцiативними можливостями i впливає на емоцiйне сприйняття тексту, наприклад: побатожити (Яр) - побити + батогом; вiдлiтувати (Бров.) вiдлетiли + лiта; шинкваси (ЮТ) - шинка + квас; тривогненнiсть (МВ) - тривога + вогненна.
Спосiб творення оказiоналiзмiв шляхом мiжслiвного накладання, який характеризується накладанням на кiнець основи одного слова омонiмiчного початку другого слова, в сучасному українському поетичному мовленнi представлений поодинокими прикладами. В такому випадку у взаємодiю вступають не морфеми, як при контамiнацiї, а кiнцi основ i початки слiв. Утворенi у такий спосiб новотвори характеризуються значним семантичним навантаженням. Поєднання в одне цiле значень двох слiв, спричиняє особливу виразність оказіоналізму на загальному тлі контексту. Наприклад, у В.Бровченка утворений шляхом мiжслiвного накладання оказiоналiзм урожайвiр поєднує в собi семантику двох слiв урожай + жайвiр. Одним новотвором автор змальовує цiлу картину: час косовицi, збирання урожаю на фонi прекрасної лiтньої пори року.
Важливою рисою оказiоналiзмiв, яка вiдрiзняє їх вiд потецiйних слiв, є їх зв'язок iз контекстом, тому контекстуальну прикріпленість можна вважати одним із критеріїв розмежування авторських новотворів. Відсутність контексту змушує сприймати оказіональне слово як слово з набором можливих або ймовірних значень. Потенцiйнi слова, створенi за моделями високої продуктивностi, завжди зрозумiлi без конкретного словесного оточення, тоді як значення та експресiя оказiоналiзмiв може бути реалiзована лише в межах визначеного контексту. Iнодi за його межами такi слова просто незрозумiлi. Незрозумiлiсть поза контекстом особливо стосується тих оказiоналiзмiв, якi утворенi з вiдхиленням вiд структури словотвірного типу. Такi новотвори утворюються з метою змiстовної гри, чим забезпечується їх виразнiсть та iснування в контекстi.
Спiвiснуючи з iншими одиницями тексту, авторськi новотвори виступають його невiд'ємною частиною, бо використовуються, як правило, з метою точного, мiсткого висловлення: "...оказiональнi слова не беруть участi у формуваннi контексту, але вони здатнi значно впливати на нього" (88, 21). Вiдповiдне лексичне оточення в межах контексту майстерно створених оказiоналiзмiв сприяє належнiй побудовi поетичної мови, а також легкому сприйманню читачами поезiї.
Процес залучення того чи iншого оказiоналiзму до контексту твору є досить цiкавим з лiнгвiстичної точки зору. Iнодi автори створюють передумови входження iнновацiй у текст, наприклад, коли вживають поруч iз оказiональними утвореннями однопрефiкснi узуальнi слова, на фонi яких авторськi iнновацiї вигiдно видiляються, звертаючи на себе увагу комуніканта не лише своєю будовою, а й семантичною мiсткiстю: задзвеню по людку, замузичу...” (Колом.); Я в цьому свiтi вбулася, вжилася...” (Чуб.). Подiбнi утворення здатнi фокусувати на собi всю виразнiсть контексту, надають йому особливого колориту своєю незвичайнiстю та стилiстичним навантаженням, але, вилученi з вiдповiдного оточення, вони є незрозумiлими i не придатними до самостiйного функцiонування. У свою чергу, роль контексту, в якому наявний оказiоналiзм, пiдвищується. Так, оказiоналiзми, в яких спостерiгається стилiстична невiдповiднiсть мiж компонентами, набувають вiдповiдного вiдтiнку, який пiдтримується контекстом. I, навпаки, зустрiчаються випадки, коли наявнiсть емоцiйно забарвленого афiкса оказiонального слова не пiдтримується контекстом, i тодi слово позбавляється такої оцiнки (пестливої, негативної тощо), тобто вiдбувається процес нейтр

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз дає змогу стверджувати: 1. Індивідуальний словотвір, використаний у поетичному дискурсі з художньо-виражальною метою, є джерелом мовного новаторства і виконує ряд функцій.
2. Структурно-семантична природа оказіональних слів зумовлює їх поліфункціональність. Кожний конотативний елемент у семантиці слова може мати якісну своєрідність. Схематично усі виконувані оказіональним словом функції можна зобразити за принципом взаємопересічних кіл, в спільній точці яких знаходяться слова, здатні поєднувати декілька функцій.
3. Усім оказіоналізмам властиве функціонально-стилістичне забарвлення, яке складним чином взаємодіє із забарвленням цілого контексту. Стилістична функція новотворів зумовлена їх роллю у художньому тексті, вони індивідуалізують мовлення, впливають на стиль автора.
4. Новотвори за своєю природою досить експресивні, що пов’язано із незвичайною природою їх створення. Природна експресивність інновацій у сучасній поезії часто співіснує із стилістичним забарвленням словотворчих морфем, в результаті чого оказіональні слова набувають яскраво вираженого емоційно-експресивного забарвлення. Головна мета подібних утворень у поетичному дискурсі вплив на емоційне сприйняття адресантом повідомлюваного.
5. Індивідуальні новотвори один із засобів створення поетичної мови. Вони підкоряються загальним принципам слововживання в поезії: постійно беруть участь у створенні метафор і вступають у несподівані значеннєві зв’язки. Вони допомагають освіжити мову, сприяють звуковій інструментовці вірша.
6. Природним явищем для поетичних творів є оказіональні слова, які здатні виконувати поетичну функцію, оскільки їх зміст може дорівнювати образу і є результатом прагнення автора до естетичного узагальнення. Виступаючи новим засобом виразності і виконуючи роль нового незвичайного словесного образу, новотвори у сукупності з іншими засобами сприяють розкриттю художнього задуму вірша. Образ, створений оказіоналізмом, може співвідноситися з ідейно-естетичним змістом тексту в цілому.
7. Пошук нових слів здійснюється поетами в межах словотвірної системи, а це, в свою чергу, пов’язано з пошуком нових виражальних засобів індивідуального стилю. У процесі створення стилістичних оказіоналізмів змінюються асоціації, утворюється різка зміна стилістичних сфер, яка своєю несподіваністю і новітністю породжує зміну емоцій, створює потрібний ефект для відповідного дискурсу.
8. Поетична функція тісно пов’язана із стилістичною, оскільки поетичними оказіоналізмами є ті слова, які характеризуються прикріпленістю до художньої літератури; їм притаманна естетична цінність, наявний елемент образності.
9. Авторські новотвори це різновид вторинної лексичної номінації, в них містяться найсуттєвіші, на думку автора, ознаки зображуваного, якась особлива інформація, що є засобом вираження індивідуально-авторського ставлення до зображуваного. В основу такої номінації кладуться ознаки, які привертають увагу читача новою інформацією.
10. Оказіоналізми беруть участь у створенні оцінної перспективи тексту. За їх допомогою висловлюється оцінка автора або коректується вже наявна номінація, що дозволяє їх використовувати в номінативно-оцінній функції.
11. Більшість оказіоналізмів виступають експресивно-стилістичними сино-німами до узуальних слів, але відрізняються від них структурною місткістю, евфонічною яскравістю, що надає можливість використовувати їх як засіб створення іронії та сатири.
12. Виконуючи текстотвірну функцію, оказіоналізми впливають на його структурно-семантичну єдність, виступають вагомими його складовими. Семантична ускладненість оказіонального значення збільшується за рахунок входження в нього конотативних співзначень, здобутих у контексті. Висока інформативність інновацій розкривається лише на рівні дискурсу, програмуючи реакцію реципієнта на повідомлення.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє нам зробити висновки:
1. Словотворчість представників українського поетичного мовлення перебуває у руслі загальних тенденцій епохи. Пошуки нових віршових форм, створення неординарних номінативних одиниць стимулюються кардинальними змінами в суспільно-політичному, культурному житті країни кінця ХХ початку ХХI ст.ст.
2. Найбільш активно відбуваються зміни, що зачіпають лексичний рівень мовної системи. На визначених етапах розвитку мови виникають своєрідні вибухи”, які призводять до появи великої кількості інновацій, в тому числі й оказіональних.
3. Оказіоналізми це похідні слова, які є номінативними мовленнєвими одиницями з емоційно-експресивним забарвленням, що ліквідують індивідуально-авторський лексичний дефіцит” і характеризуються специфічними структурними особливостями і функціями, семантичною та стилістичною маркованістю. Вони розширюють лексикон продуцента у відповідних умовах, ситуаціях, контекстах і є показниками процесу творчого мислення мовних особистостей.
4. Активність появи оказіональних та потенційних лексичних одиниць зумовлена, враховуючи асоціативний план їх твірної бази, суто індивідуальними та психолінгвістичними факторами. Вони допомагають донести до реципієнта задум поета, авторську комунікативну інтенцію, породжують у читача широку гаму асоціацій і потребують інтелектуального відгуку.
5. В оказіональних словах протиставлені об’єктивна, віддалена від людини дійсність і світ людини, здатної відчувати схожість між предметами. Оказіональне слово вбирає в себе нетривіальний і короткий шлях до істини.
6. Активність появи потенційних слів зумовлена екстралінгвіальними та внутрішньомовними причинами. Створення власне оказіональних слів базується в більшості випадків на інтралінгвіальних засадах, в першу чергу, на діючій в мові тенденції до експресивності.
7. В основу оказіональних номінацій кладуться різноманітні ознаки денотатів, що зумовлює її підвищену інформативність порівняно з узуальною лексикою.
8. Крім денотативних сем, які є відбиттям різних сторін описуваного явища, в семантику досліджених нами слів входять конотативні компоненти, які найбільш повно виявляють себе на рівні контексту. Індивідуальне значення оказіональних слів формується на основі конотацій їх твірних баз, і ці конотації зберігаються у похідних інноваціях. Таким чином, в результаті актуалізації імпліцитних сем, семантичне значення новотворів виявляється значно складнішим, ніж узуальних слів, що зумовлює їх вагомість у межах надфразової єдності.
9. Реалізація конотативних елементів значення оказіональних слів у тексті пов’язана з текстотвірними потенціями поданих слів. Чим більший відсоток незвичайності слова, тим більше воно потребує наявності контекстуального оточення, яке, виступаючи потенціально організованим як текст, зможе реалізувати те, що закладене в оказіоналізмі. Вони входять фактично в ціле, певною мірою моделюючи його, визначаючи його смислові, стилістичні та інші характеристики.
10. Семантична структура оказіонального слова становить єдність денотативних та конотативних сем, чим зумовлюється їх семантична ускладненість порівняно з узуальними словами. Їх вагомість у поетичному дискурсі зумовлена більшою семантичною ємністю і властивістю точно відповідати описуваній дійсності. Матеріальна організація і функція, яку виконує оказіональне слово, взаємообумовлені.
11. Мовна форма оказіоналізмів об’єкт цілеспрямованого індивідуального творчого пошуку, що зумовлює особливий підхід автора до вибору словотвірних засобів, його індивідуального прочитання змістовної структури словотвірної одиниці, яка, функціонуючи у межах тексту, значно впливає на його зміст
12. Розглянуті нами інновації - це, як правило, результат порушення законів сучасного словотвору. Їх складові містять ядерні семи, що асоціюються з різними ситуаціями дійсності, процесу, стану і знаходять своє втілення у загальній семантичній структурі новотвору. Кожний компонент привносить у загальний зміст новотвору якийсь свій семантичний відтінок, що у комплексі дає зовсім нове, свіже значення, яке на тлі загального тексту вигідно виділяється і, з одного боку, зумовлює його неповторне сприйняття, а з другого - сам набуває у тексті нових відтінків у значенні, що продиктовано потребами комунікації: задумом автора, ситуацією, характером повідомлення. У таких випадках відбувається розкриття мікротеми не на рівні готових одиниць, а на рівні моделей, на рівні використання правил утворення лексичних одиниць.
13. Більшість оказіоналізмів - результат дії словотвірних моделей високої продуктивності або впливу аналогії. Творення власне оказіональних похідних найінтенсивніше відбувається за оказіональними (мовленнєвими) моделями, їх специфікою є те, що в більшості випадків вони мають множинну мотивацію, що обумовлює їх семантичну стислість, оригінальність та експресивність.
14. Результати аналізу фактичного матеріалу свідчать, що авторські новотвори створюються морфологічним шляхом. Найпродуктивнішими способами у сфері іменникового, прикметникового та прислівникового творення є суфіксація, словоскладання з суфіксацією або без неї, у сфері дієслівного префіксація. Найбільш продуктивними способами власне оказіонального творення є суфіксація, префіксація, контамінація, міжслівне накладання.
15. Природна експресивність авторських новотворів у сучасній поезії часто співіснує з емоційно-експресивним забарвленням словотвірних морфем. В результаті такого поєднання оказіоналізми набувають яскраво вираженого емоційно-експресивного забарвлення. Характер емоційного забарвлення інновацй перебуває у прямій залежності від контексту, який не лише конкретизує лексичне значення оказіоналізму, але й бере активну участь у створенні цього емоційно-експресивного забарвлення.
16. Оказіоналізми створюють своєрідні емоційно-експресивні та естетичні ефекти. Викликають (на відміну від узуальних утворень) інтерес у реципієнтів, змушують замислюватись над їх словотвірною структурою, причиною використання і функціонування у контекстах. За допомогою оказіоналізмів висловлюється авторське ставлення до явищ дійсності, створюються відповідні образи і нові номінації, несподівані зображально-виражальні ефекти.
17. Авторські новотвори, порівняно з канонічними лексемами, володіють більшими інформативними можливостями, вони здатні передати більший об’єм семантичного змісту, здатні виступати замінниками цілих синтаксичних сполук, що пояснюється суб’єктивною природою їх створення, яка спирається на індивідуально-асоціативну психологічну основу.
18. Як вагомі складові поетичного дискурсу, оказіоналізми здатні виконувати функцію самостійного окремого мікрообразу, вони детерміновані, з одного боку, попереднім вживанням мотивуючого слова, а з іншого контекстними зв’язками з іншими елементами поетичної системи, необмеженістю асоціацій, у тому числі й чисто зовнішніх, пов’язаних із звуковою близькістю мотивуючого слова з іншими словами, авторські новотвори також припускають множинність інтерпретацій.
19. Виступаючи у тексті складною структурно-семантичною одиницею, оказіональні слова, на відміну від узуальних, завжди поліфункціональні, здатні поєднувати декілька функцій. Тому, вдало створені, авторські новотвори розкривають нові виражальні можливості мови, передають нові семантичні, стилістичні, емоційно-експресивні відтінки, по-новому називають явище, предмет чи особу, чого позбавлені загальнолітературні слова, і все це сприяє розкриттю художнього задуму твору.
20. Застосування індивідуального словотвору один із засобів формування авторського стилю. Проаналізований матеріал дає підстави стверджувати, що на словотвірному рівні стилістична функція оказіоналізму залежить від стилістичного забарвлення його твірної основи, від експресивних потенцій словотворчих афіксів, що беруть участь у його утворенні, а також від мовленнєвої ситуації, в яку вводиться новотвір.
21. Авторські інновації потрапляють у контекст з певною стилістичною метою і тому виступають досить активними компонентами поетичного дискурсу. Їх введення у контекст заздалегідь продумане автором як таке, що точно передає його задум і разом з тим відповідає загальному тону всього твору. Якість такого утворення буде залежати від багатьох факторів: від творчої індивідуальності автора, від ідейного задуму і врешті-решт від того, як він оперує словотвірними засобами.
22. Такого роду інновації являють собою утворення складної, унікальної структури, вони володіють максимальною експресивністю. Ці слова позбавлені єдиного монолітного змісту, це комбінація символів, які передають складну думку.
23. Більшість оказіональних слів потребують наявності пояснювального контексту. Засоби роз’яснення оказіональних одиниць сучасного віршованого мовлення враховують системні зв’язки оказіонального слова в межах поетичного дискурсу, його матеріальну організацію, асоціативний фон і деякі попередні зауваження.
24. Оказіональні слова, функціонуючи в поетичному дискурсі, в силу своєї надзвичайної семантичної місткості, виступають вагомими складниками, що забезпечують лінійну та вертикальну зв’язність контексту. Це зумовлює сприйняття реципієнтом тексту як цілісної структури
25. Новотвори, входячи у мову віршів, збагачують їх і збагачуються самі шляхом розширення своїх асоціативних зв’язків. Вони розширюють значення твірних баз, а відповідно збагачують семантичний простір української мови.
26. Проаналізований матеріал дає підстави стверджувати, що оказіональна лексика у поетичних творах кінця ХХ століття являє собою досить великий і суттєвий лексичний пласт, важливий для характеристики розвитку лексичного складу української мови цього періоду.
27. Однією з суттєвих проблем української лексикографії є створення словника авторських новотворів, основним завданням якого буде об’єктивне і, по можливості, найбільш повне відбиття несистемної лексики певної історичної доби на словотвірному і семантико-стилістичному рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ

1. Александрова О.И. О формировании моделей поэтического словотворчества.- В кн.: Актуальные вопросы лексики, словообразования, синтаксиса и стилистики современного русского языка. Куйбышев, 1973. - С. 16 31.
2. Александрова О.И. Русское поэтическое словотворчество. В кн.: Традиции и новаторство в поэтическом языке. - Научные труды Куйбышевского пед. ин-та.- Куйбышев, 1978. - Т. 218. - С. 3-73.
3. Александрова О.И. Индивидуальное словообразование на базе имен собственных. В кн.: Лексическое и семантическое словообразование в русском языке. - Науч. тр. Куйбышевского пед. ин-та. Куйбышев, 1979. - Т. 228. - Вып. 1. - С. 42-48.
4. Александрова О.И. Неологизмы и окказионализмы. Научные труды Куйбышевского пед. ин-та. Куйбышев, 1974. - Т. 145. - С. 3-9.
5. Александрова О.И. Окказионализмы в эпистолярном жанре разговорной речи, (Опыт функционального анализа). В кн.: Вопросы стилистики.- Саратов, 1972, вып. 5. - С. 17-32.
6. Александрова О.И. Поэтические неологизмы начала ХХ века. Русская речь.-1974. - № 1. - С. 42-46.
7. Бакина М.А. Новообразования в современной поэзии. Русская речь. 1975. - № 2. - С. 67-75.
8. Бакина М.А. Окказиональные слова, мотивированные прилагательными в современной поэзии. В кн.: Слово в русской советской поэзии.- М, 1975.- С. 164-179.
9. Бакина М.А. Потенциальные слова, мотивированные прилагательными в современной поэзии. В кн.: Слово в русской поэзии. М, 1975. - С. 132-163.
10. Бакина М.А. Поэтические новообразования. Русская речь. 1973. - № 4. С. 73-78.
11. Бакина М.А. Словотворчество. В кн.: Языковые процессы современной русской художественной литературы. Поэзия. М, 1974.- С. 78-127.
12. Белова Б.А. Окказиональное слово в синонимических отношениях. В кн.: Русское слово в языке и речи. Кемерово, 1977. - Вып. 2. - С. 3-22.
13. Белова Б.А. Об изучении окказионализмов художественной речи (К вопросу о термине). В кн.: Семантика слова и его функционирование.- Кемерово, 1981.
14. Бескровная И.А. Коммуникативный аспект структуры поэтического текста (семантический и прагматический аспекты). Автореф. дис. канд.филол. наук. К., 1999.
15. Бодуэн де Куртенэ И.А. Слово и слово”. К теории слова как такового” и буквы как таковой”. Избранные труды по общему языкознанию. - М., 1963. - Т. 2. - С. 240-245.
16. Брагина А.А. Неологизмы в русском языке. - М., 1973. - 223 с.
17. Брагина А.А. Неологизмы и закон аналогии. Вестник Московского университета. Сер. 1. Филология. - 1970. - № 4. - С. 72-76.
18. Брагина А.А. Старые слова в новых словосочетаниях и осмыслениях. Русский язык в национальной школе. - 1966. - № 6. - С.69-71.
19. Ван-Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. - М., 1989.- 312 с.
20. Вариченко Г.В. Новая жизнь старых слов. Русский язык в школе. М., 1990. - № 3. - С. 72-77.
21. Ветвицкий В.Г. О семантических неологизмах в русском языке первого десятилетия советской власти. Вестник Ленинградского ун-та. 1967. - № 20. - Вып.4. - С. 53-63.
22. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М., 1959. 656 с.
23. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. - М.,1963. - 253 с.
24. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). - М., 1972. - 613 с.
25. Виноградова В.Н. Стилистический аспект русского словообразования. - М., 1984. - 184 с.
26. Винокур Г.О. Маяковсий новатор языка. - М., 1943. - 136 с.
27. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. М.: Учпедизд.,1959.
28. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К., 1993.
29.Выготский Л.С. Мышление и речь. М.-Л., 1934. 112 с.
30. Габинская О.А. О языковом и речевом статусе неологизмов.- Научные труды Курского пед. ин-та. - 1975. - Т. 46. Проблемы ономасиологии. - № 2. - С. 157-165.
31. Габинская О.А. Об индивидуально-авторском словотворчестве В.И.Ленина. В кн.: Проблемы структуры слова и предложения. - Пермь, 1974. - С. 166-168.
32. Габинская О.А. Различные аспекты анализа лексических новообразований. Научные труды Курского пед. ин-та. 1974. - Т. 47. - С.3-12.
33. Габинская О.А. Особенности мотивировки при образовании окказиональных слов некоторых тематических групп. Ученые записки Ташкентского пед. ин-та,. 1975. - Т. 143. - Актуальные проблемы русского словообразования. - № 1. - С. 297-301.
34. Габинская О.А. Типология причин словотворчества. Воронеж, 1981. - 153 с.
35. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М., 1981.
36. Герман В.В. Індивідуально-авторські неологізми в сучасній поезії. Автореф. дис. канд. філол. наук.- Суми, 1998.
37. Гетман И.М. О словарях русских неологизмов. Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. Киев.- 1990. - № 6. - С. 64-65.
38. Гимпелевич В.С. Заметки об окказиональном и потенциальном словообразовании. Ученые записки Ташкентского пед. ин-та. 1975. - Т. 143. - Актуальные проблемы русского словообразования. - № 1. - С. 79-84.
39. Гончаренко С.Ф. Информационный аспект межъязыковой поэтической коммуникации. Тетради переводчика. Вып. 22. М.: Высш. школа, 1987. С. 38-49.
40. Горнфельд А.Г. Новые словечки и старые слова. Дом искусств, 1921. - № 2. - С. 82-87.
41. Горнфельд А.Г. Муки слова. - М.-Л., 1927. - С. 144-205.
42. Горбаневский М.В. Самиздат. Русская речь. М., 1991. - № 3. С. 152-153.
43. Дьяченко И.А. О неологизмах В.Маяковского (из наблюдений над языком сатирической поэзии). Научные записки Киевского государственного ун-та. 1959. - Т. 18. - Вып. 2. - Сборник филологического факультета. - № 2. - С. 67-86.
44. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431 с.
45. Земская Е.А. Как делаются слова. - М., 1963. - 92 с.
46. Земская Е.А. Современный русский язык. Словообразование. - М., 1973.- 302 с.
47. Земская Е.А. Словообразование и текст. Вопросы языкознания. 1990. - № 6. С. 17-30.
48. Земская Е.А. Окказиональные и потенциальные слова в словообразовании. В кн.: Актуальные проблемы русского словообразования: Материалы республиканской научной конференции (12-15 сентября 1972 г.). - Самарканд, 1972, І. - С. 19-28.
49. Зернецкий П.В. Четырехмерное пространство речевой деятельности. Язык, дискурс, личность. Тверь, 1990. С. 60-68.
50. Зуева И.Ю. Окказиональная лексическая сочетаемость в стилистической системе Л. Леонова. Семантико-стилистические исследования. Алма-Ата, 1989. С. 63-69.
51. Зуева И.Ю. К вопросу о разграничении окказиональных и потенциальных слов. Семантико-стилистические исследования. Алма-Ата. 1989. С. 7-13.
52. Калниязов М.У. Окказиональные существительные, созданные с нарушением законом словообразования. Ученые записки Ташкентского пед. ин-та. 1975. - Т. 143. Актуальные проблемы русского словообразования. - № 1. - С. 285-290.
53. Калниязов М.У. Членимость окказиональных и потенциальных слов. Ученые записки Ташкентского пед. ин-та 1975. - Т. 143. Актуальные проблемы русского словообразования. - № 1. - С. 118-125.
54. Касьяненко Н.Е. Отонимные окказионализмы и окказиональные онимы в русском языке. Автореф. дис. канд. филол. наук. - Днепропетровск, 1991. - 18 с.
56. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К., 1998. - 162 с.
57. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. К.: Наукова думка, 1984. 251 с.
58. Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація. К.,1999. 298 с.
59. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Карпіловський В.С., Недозим Т.І. Словник афіксальних морфем української мови. К., 1998. 435 с.
60. Кожевников Н.О. О старом” и новом” в языке. Урал, 1963. - № 11. - С.142-148.
61. Ковалев В.П. Выразительные средства худ. речи. - К., 1985.
62. Ковальов В.П. Експресивне використання антонімії в українському художньому мовленні. Українська мова і література в школі. 1986. - № 9. С. 48-51.
63. Ковальов В.П. Словотвір художніх оказіоналізмів на матеріалі російської літератури. Мовознавство. 1974. - № 5. С. 75-83.
64. Ковалева А.С. Действие фонетического фактора при окказиональном словообразовании.- Русское языкознание. К., 1990. - Вып. 21. С. 90-95.
65. Комлев Н.Г. Словарь новых иностранных слов (с переводом, этимологией и толкованием) М.: Изд-во Московского ун-та, 1995. С. 3-7.
66. Корнеева Н.И. Неологизмы в советской поэзии (опыт стилистического анализа). В кн.: Писатель и жизнь. - М., 1971, вып. 6. - С. 95-109.
67. Коломієць В.Т. Словотворчі неологізми у слов’янських мовах. Мовознавство. 1973 № 2. С. 3-19.
68. Король Т.В. Окказиональное слово как результат спонтанной речевой оценки действительности со стороны говорящего или писателя. Ученые записки Латвийского ун-та. 1972. - Т. 157. - С. 3-13.
69. Костюков В.М. В поисках яркого слова. Русская речь. 1983. - № 6. - С. 63-65.
70. Котелова Н.З. Первый опыт лексикографического описания русских неологизмов. В кн.: Новые слова и словари новых слов. М., 1978. С. 5-26.
71. Кривенко Б.В. Из жизни окказионализмов. Русская речь. 1994. - № 3. С. 122-124.
72. Крысин Л.П. Пополнение лексики словообразовательными неологизмами. Пополнение литературного языка заимствованиями. В кн.: Лексика современного русского литературного языка.- М., 1968. - С. 56-91.
73. Кубрякова Е.С. Семантика производного слова.- М., 1981. - 199 с.
74. Кубрякова Е.С. О номинативном компоненте речевой деятельности . Вопросы языкознания. 1984. № 4. С. 13-22.
75. Кубрякова Е.С. Человеческий фактор в языке: язык и порождение речи. М., 1991.
76. Кулюкин А.М. Новообразования в произведениях Блока. Русская речь. 1976. - № 4. - С. 38-41.
77. Ларин Б.А. Эстетика слова и язык писателя. - Л., 1974.
78. Лопатин В.В. Рождение слова. Неологизмы и окказиональные слова. - М., 1973. - 152 с.
79. Лопатин В.В. Словообразование как объект грамматического описания. В кн.: Грамматическое описание славянских языков. - М., 1974. - С. 47-60.
80. Лисиченко Л.А. Про характер мотивованості семантичної структури віддієслівних іменників: Лінгвістичні дослідження. Харків, 1992. С. 3-13
81. Лотман Ю.М. Текст и структура аудитории // Он же: Избранные статьи в 3-х тт. Т.1. Таллинн, 1992. С. 161-166.
82. Лыков А.Г. Заметки об окказиональных и потенциальных словах. Научные труды Краснодарского пед. ин-та. 1968. - Вып. 104. - С. 5-19.
83. Лыков А.Г. Можно ли окказиональное слово назвать неологизмом? Русский язык в школе. 1972. - № 2. - С. 85-89.
84. Лыков А.Г. Об окказиональных и потенциальных словах. Научные труды Краснодарского пед. ин-та. 1968. - Вып. 101. - с. 117-118.
85. Лыков А.Г. О некоторых особенностях образования сложных имен прилагательных. Русский язык в школе. - 1969. - № 5. - С. 74-80.
86. Лыков А.Г. Окказиональное слово и языковая норма. Русский язык в школе. - 1972, № 6, с. 17-20.
87. Лыков А.Г. Окказиональное слово как лексическая единица речи. Научный доклад высшей школы. - Филологические науки. 1971. - № 5. - С. 70-81.
88. Лыков А.Г. Синхронно-диахронная диффузность окказиональных слов. Научные труды Кубанского ун-та. 1972. - Вып. 152. - Ч. 2. - С. 18-26.
89. Лыков А.Г. Современная русская лексикология. Русское окказиональное слово. - М., 1976. - 119 с.
90. Мальцева И.М., Молотков А.М., Петрова З.М. Лексические новообразования в русском языке ХVIII века. - Л., 1975. - 371 с.
91. Мамрак А.В. Проблема возникновения новых аффиксов. Филологические науки. М., 1994. - № 4. С. 58-69.
92. Маноли И.З. Лексикография и стилистика потенциального слова. Кишинев, 1988. 167 с.
93. Медведева Л.М. Типы словообразовательной мотивации и семантика производного слова. Вопросы языкознания. 1989. - № 1. - С. 86-87.
94. Миронова Г.В. Неузуальные слова в сказовом повествовании Н.С.Лескова. Исследование языкового мастерства языка писателя. Алма-Ата, 1984. С. 100-113.
95. Миськевич Г.И. Рецензия на кн.: Лопатин В.В. Рождение слова. Неологизмы и окказиональные образования. - М., 1973. Русская речь. 1974. - № 6. - С. 102-104.
96. Миськевич Г.И. Комсомолия, пионерия ( к анализу новообразований в современном русском языке). - Русская речь. 1967. - № 4. - С. 6-8.
97. Миськевич Г.И., Гельцова Л.К. Новые слова, их принятие и нормативная оценка (проблема новых слов в культурно-речевом аспекте) . В кн.: Актуальные проблемы культуры речи. - М., 1970. - С. 243-276.
98. Михайлов В.Н. Специфика собственного имени в художественном тексте. Филологические науки. 1987. - № 6. С. 78-82.
99. Моденская Н.И. Индивидуальные неологизмы в лирике Л.Мартынова. В кн.: Вопросы русского языка и стиля. - Пятигорск, 1975. - С. 42-56.
100. Мойсієнко А.К. Експресивні відприкметникові назви. Мовознавство. 1985. № 1. - С. 34-38.
101. Мукан Г.М. Морфологічна будова і способи творення прислівників. Українська мова і література в школі. - 1983. - № 10.
102. Намитокова Р.Ю. Окказиональная ономастика и ономастические окказионализмы. В кн.: Эволюция семантических и функциональных свойств русской лексики. М., 1987. С. 119-128.
103. Намитокова Р.Ю. О типах новых слов вообще и индивидуальных образований в частности. В кн.: Очерки по лексике и словообразованию: Материалы XII научно-методической конференции Северокавказского зонального объединения кафедр русского языка. - Ростов-на-Дону, 1973. - С. 137.
104. Никитина Л.К. Окказиональные слова и способы их образования (на материале советской поэтической речи). В кн.: Актуальные проблемы рус. словообразования: Материалы республикантской научной конференции (12-15 сентября 1972 г.). І. - Самарканд, 1972. - С. 190-198.
105. Николаева О.М. К вопросу о синонимизации речевых неологизмов. Вопросы истории и теории русского языка. Калуга, 1969. Вып. 2. - С. 42-62.
106. Николина Н.А. Типы и функции новообразований в прозе Н.С.Лескова. Русский язык в школе. М., 1995. № 2. С. 79-87.
107. Новоселова А.Т. Окказиональные и потенциальные слова в советской публицистике ( на материалах произведений 1965-1985 гг.). - Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1986. 24 с.
108. Олійник І.С. Основні засоби утворення художніх неологізмів П.Тичини. Питання словотвору східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1969.
109. Омельченко Л.Ф. Телескопия один из малоизученых способов глаголообразования современного английского языка. - Филологические науки. 1980. - № 5. - С. 66-71.
110. Отін Є.С. Конотативна ономастична лексика. Мовознавство. 1978. - № 6. - С. 46-52.
111. Отин Е.С. Коннотативная ономастическая лексика в русском и украинском языках. - В кн.: Проблема сопоставительной стилистики восточнославянских языков: Тезисы докл. всесоюзной научной конференции. Донецк, 22-24 декабря, 1977. Киев, 1977. С. 73-74.
112. Павленко Л.П. Складні іменики-оказіоналізми в поетичному контексті. Укра