ПРОБЛЕМА РЕКОНСТРУКЦІЇ МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису
УДК 81-139+81-24+81’1+81’374.4+811.161.2

Мосенкіс Юрій Леонідович

ПРОБЛЕМА РЕКОНСТРУКЦІЇ
МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

10.02.01 українська мова
10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
Мойсієнко Анатолій Кирилович,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2002

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................
ВСТУП
Розділ 1. ДЖЕРЕЛА МОВОЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
1.1. АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЙ МОВНОЇ НАЛЕЖНОСТІ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
1.1.1. Територіальні й хронологічні межі трипільської культури, її найголовніші особливості
1.1.2. Проблема мови трипільської культури .
1.2. НАПРЯМКИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
1.3. ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ДЖЕРЕЛО МОВНИХ СВІДЧЕНЬ
1.4. ДОІНДОЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУБСТРАТ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ І МОВА ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ .
1.4.1. Теорія субстрату ....
1.4.2. Проблема виділення доіндоєвропейського субстрату в Україні та його позамовна опора.................................................................
1.4.3. Типологічні свідчення праслов’янської й української мов про доіндоєвропейський субстрат
1.4.4. Проблема зовнішніх зв’язків субстрату ...
1.5. КРІТСЬКІ ПИСЕМНОСТІ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
1.5.1. Проблеми дослідження мови крітських писемностей ..
1.5.2. Крітська ієрогліфіка ..
1.5.3. Фестський диск ..
1.5.4. Крітське лінійне письмо А ..
1.5.5. Етеокрітські написи ..
1.5.6. Типологія та генеза крітських писемностей ..
1.6. РЕЛІКТОВІ МОВИ ЧОРНОМОРСЬКО-СЕРЕДЗЕМНО-МОРСЬКОГО РЕГІОНУ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
1.6.1. Мова кімерійців
1.6.2. Етруська і близькоспоріднені мови ...
1.6.3. Хатська мова ...
1.6.4. Хурито-урартські мови ...
1.7. УКРАЇНСЬКА ОНОМАСТИКА ЯК МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
1.7.1. Гідронімія ..
1.7.1.1. Гідроніми з середземноморськими паралелями ...
1.7.1.2. Гідроніми з південнокавказькими паралелями ...
1.7.1.3. Гідроніми з північнокавказькими паралелями ...
1.7.2. Оронімія ..
1.7.3. Антропонімія ...
1.7.4. Міфонімія ..
ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 1

Розділ 2. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ РЕКОНСТРУКЦІЇ МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ..
2.1. МЕТОДИ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИКИ ТА ПРОБЛЕМА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ .
2.2. МЕТОД СЛІВ І РЕЧЕЙ”...
2.3. МЕТОДИ МОВНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОЗАМОВНОЇ ДІЙСНОСТІ
2.3.1. Метод етимологічної інтерпретації міфу ...
2.3.1.1. З історії питання ...
2.3.1.2. Сучасна теорія питання
2.3.1.3. Застосування до конкретного матеріалу ....
2.3.2. Метод етимологічної інтерпретації мистецтва ...
2.4. МЕТОД РЕЧЕЙ І СЛІВ” ..
ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 2

Розділ 3. МОВА ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ОБ’ЄКТ СИСТЕМНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ
3.1. ЛЕКСИКА ТРИПІЛЬСЬКОЇ СУБСТРАТНОЇ МОВИ ЯК СИСТЕМА
3.1.1. Словник субстратної лексики .
3.1.2. Аналіз субстратної лексики як системи .
3.2. ФОНЕТИКО-ГРАМАТИЧНА БУДОВА МОВИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
3.2.1. Фонетичні особливості .
3.2.2. Морфологічні особливості .
3.3. СИСТЕМНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРИПІЛЬСЬКОГО СУБСТРАТУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
3.3.1. Лексика ..
3.3.2. Фонетика .
ПІДСУМКИ РОЗДІЛУ 3

ПІДСУМКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПІДСУМКИ
ПЕРСПЕКТИВИ ДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГРС Вейсман А. Д. Греческо-русский словарь. М.: Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, 1991. 685 с.
ЕСЛГ Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Укл. І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, О. С. Стрижак. К.: Наукова думка, 1985. 256 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови / За ред. О. С. Мельничука. К.: Наукова думка, 19821989. Т. 13.
ЕУ Енциклопедія українознавства. Львів: Вид. НТШ, 1993. Т. 1. 400 с.
ИЭСОЯ Абаев В. И. Историко-этимологический словарь осетинского языка. М., 19581989. Т. 1 4.
ЛРС Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. Изд. 2, перераб. и доп. М.: Русский язык, 1976. 1096 с.
ЛЭС Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. М.: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.
МНМ Мифы народов мира: Энциклопедия / Гл. ред. С. А. Токарев. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. Т. 12.
МС Мифологический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1991. 736 с.
ОКЛ Орбеліані С. С. Картулі лексіконі / Ред. Й. Хіпшидзе, А. Шанідзе. Тбілісі: Картулі цигні, 1928. 480 с. (грузинською мовою).
ОЛ Орпограпюлі лексіконі [грузинських географічних назв]: Масалебі / Ред. І. Абхазава, І. Гігінейшвілі, А. Кобахидзе, Д. Уклеба, М. Чабашвили. Тбілісі: Картулі сабчота енциклопедііс мтавари самецниеро редакція, 1987. 142 с. (грузинською мовою).
ОСНЯ Иллич-Свитыч В. М. Опыт сравнения ностратических языков. М.: Наука, 19711984. Т. 13.
ППСГЯ Предметно-понятийный словарь греческого языка: Крито-микенский период / Сост. В. П. Казанскене, Н. Н. Казанский. Л.: Наука, 1986. 208 с.
ПЭСРЯ Преображенский А. Г. Этимологический словарь русского языка. М.: Типогр. Г. Лисснера и Д. Собко, 19101914. Т. 12.
СГ Словарь української мови / Упор. Б. Д. Грінченко. К.: Наукова думка, 19961997. Т. 14.
СГУ Словник гідронімів України / Укл. І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. К.: Наукова думка, 1979. 784 с.
СМШ Словник мови Шевченка. К.: Наукова думка, 1964. Т. 12.
СЭСРЯ Горяев Н. В. Сравнительный этимологический словарь русского языка. Тифлис, 1896. 526 с.
ТПСУМ Мосенкіс Ю. Л. Трипільський прасловник української мови. К.: НДІТІАМ, 2001. 80 с.
ТСЖВЯ Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. 7-е изд. М., 19781980. Т. 14.
ТСУ Янко М. П. Топонімічний словник України. К.: Знання, 1998.
УНД Українські народні думи та історичні пісні / Упор. П. Д. Павлій, М. С. Родіна, М. П. Стельмах К.: Вид-во АН УРСР, 1955. 660 с.
УРЕС Український радянський енциклопедичний словник. К.: Головна редакція УРЕ, 19661968. Т. 13.
ФЭСРЯ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / Пер. с нем. 2-е изд. М.: Прогресс, 19861987. Т. 14.
ЭСАЧЯ Шагиров А. К. Этимологический словарь адыгских (черкесских) языков. М.: Наука, 1977. Т. 12.
ЭСКЯ Климов Г. А. Этимологический словарь картвельских языков. М.: Изд-во АН СССР, 1964. 308 с.
ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд / Под ред. О. Н. Трубачева. М.: Наука, 19741990. Вып. 117.
ЯН 15 Языки народов СССР. М.: Наука, 19661968. Т. 15.
BDE The Barnhart Dictionary of Etymology / R. K. Barnhart, ed. N. Y., 1988. 1284 р.
Boisacq Boisacq E. Dictionnaire etymologique de la langue grecque. 2 ed. P.: Librairie C. Klinchsieck; Heidelberg: Carl Winter, 1923. 1123 p.
CIG Corpus inscriptionum Graecarum. Berolini, 18281856. Vol. IIV.
DELR Dictionar explicativ al limbii romane. Ed. a II-a / J. Coteanu, ed. Bucuresti: Univers Enciclopedic, 1996. 1200 p.
Frisk Frisk Hj. Griechisches etymologisches Worterbuch. Heidelberg: Carl Winter; Universitatsverlag, 19541970. Band 13 (Liederung 122).
GDI Sammlung der griechischen Dialekt-Inschriften / Hrsg. von H. Kollitz, F. Bechtel, O. Hoffman. Gottingen, 18831915. Bd. IIV.
Hes Hesichius Alexandrinus. Lexicon / Rec. M. Schmidt. Jena, 18581868. Vol. 14.
HHG Meriggi P. Hieroglyphisch-Hethitisches Glossar. Wiesbaden: O. Harrassowitz, 1962. 244 S.
Hizt Hiztegia Diccionario castellano-euskara, euskara-castellano. Bilbao: Xabier Gereno, s. a. 480 p.
Hoad The Concise Oxford Dictionary of English Etymology / Ed. by T. F. Hoad. Oxford; N. Y.: Oxford University Press, 1996. 522 р.
ILA Raison J., Pope M. Index du Lineaire A. Roma: Ed. dell’ Ateneo, 1971. 320 p.
Kluge Kluge F. Etymologisches Worterbuch der deutschen Sprache. 20 Aufl. Berlin, 1967. 915 p.
OCD The Oxford Classical Dictionary. 3d ed. / Ed. by S. Hornblower, A. Spawforth. Oxf.; N. Y.: Oxford University Press, 1996. 1640 p.
ODEE The Oxford Dictionary of English Etymology / Ed. by C. T. Onions. Oxford: Clarendon Press, 1985. 1025 p.
OLD Oxford Latin Dictionary / Ed. by P. G. W. Glare, 1996. 2126 p.
Suida Suida. Lexicon / Ed. G. Bernhardy. Halis; Brunswiga, 18341853. Vol. 12.
TLE Pallottino M. Testomonia linguae Etruscae. Firence: La nuova Italia, 1954. 180 p.

ВСТУП
З кінця 1980-х років, а особливо з часу здобуття Україною незалежності помітно посилився інтерес і представників різних наук, і широкої громадськості до джерел і найдавніших етапів розвитку української мови, культури, історії. Особливий інтерес викликає трипільська культура, поширена на території України в VIII тис. до н. е.
Праці, присвячені трипільській культурі, здебільшого стосуються матеріальної культури давніх мешканців України, рідше їх соціальної організації, ще рідше духовної культури, зокрема міфології (праці В. М. Даниленка, Б. О. Рибакова) та мистецтва (дослідження О. П. Погожевої). Спеціальних досліджень про мову носіїв культури Трипілля немає зовсім за винятком окремих більш чи менш обґрунтованих припущень і поодиноких аргументів на їх користь (див. у працях В. В. Хвойки, Е. Р. фон Штерна, В. П. Петрова, Б. О. Рибакова, Д. Я. Телегіна, Ю. В. Павленка, Л. Л. Залізняка та ін.). Певний виняток становлять праці Д. Я. Телегіна, де для визначення мовної належності трипільської культури застосовано лінгвогеографію (ареал трипільської культури співвідноситься з територією поширення палеобалканської ономастики індоєвропейського походження), однак такий підхід не враховує всіх численних аспектів проблеми.
Визнається, що землеробське населення (яким і були носії трипільської культури), як правило, не знає масових переселень і, навіть міняючи мову, здебільшого лишається у своїй основній масі на тій самій території. Трипільські сліди виявлені серед різних проявів української народної творчості (праці Д. Гуменної, А. Кульчицької). Зважаючи на те, що і прабатьківщина слов’янських мов, на думку багатьох дослідників, так чи інакше пов’язана з територією України (див., зокрема, новітні праці Г. П. Півторака), видається можливим пошук слідів мови носіїв трипільської культури у слов’янських мовах і передусім в українській.
З іншого боку, підлягають спеціальному лінгвістичному вивченню ті елементи апелятивної й ономастичної лексики української та інших слов’янських мов і ті типологічні явища, які не знаходять індоєвропейського пояснення й залишаються за походженням невизначеними (допускається можливість субстратного впливу). Наявність значної кількості студій про субстрати давньогрецької мови, так чи інакше пов’язані з давньобалканськими культурами (праці Т. В. Гамкрелідзе, В. Георгієва, Л. О. Гіндіна, Р. В. Гордезіані, М. М. Казанського, П. Кречмера, А. А. Молчанова, В. П. Нерознака, Ю. В. Откупщикова, Е. Фюрне та ін.) становить значний контраст із майже повною відсутністю спеціальних праць про ті мовні субстрати України, які можуть бути співвіднесені з трипільською культурою.
Сказане зумовлює актуальність дослідженння проблеми мови трипільської культури.
Дисертація виконана в межах наукової теми Т3 НДР № 01БФ04401 Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Актуальні проблеми розвитку української філології” (підрозділ 3 Проблеми і тенденції розвитку української та інших слов’янських мов”).
Метою дослідження була систематизація джерел лінгвістичної інформації про трипільську культуру, вироблення методичного апарату дослідження й застосування його для системної реконструкції мови трипільської культури.
Відповідно до мети були визначенні завдання:
1) узагальнити й систематизувати численні припущення про мову (чи мови) трипільської культури й вивчити аргументацію на користь цих припущень;
2) дослідити зовнішні зв’язки трипільської культури на предмет виявлення її можливої спорідненості з тими культурами, мови яких відомі;
3) вивчити проблему доіндоєвропейського субстрату України та його зв’язку з мовою трипільської культури;
4) визначити й систематизувати лексичні елементи й типологічні риси доіндоєвропейського субстрату слов’янських мов та його можливі прояви в лексиці й типології української мови, а також зовнішні зв’язки цього субстрату;
5) вивчити проблему мови і типології давньокрітських доалфавітних писемностей, що представляють близько споріднену з трипільською егейську культуру;
6) дослідити генеалогічну належність і можливі зв’язки з мовою трипільської культури реліктових мов чорноморсько-середземноморського регіону (кімерійської, етруської, хатської, хурито-урартських);
7) визначити ті елементи українського, східнослов’янського і загальнослов’янського ономастичного матеріалу (гідронімії, оронімії, антропонімії, міфонімії), які можуть пов’язуватися з мовою трипільської культури;
8) дослідити існуючий комплекс мовознавчих методів на предмет їх застосування для реконструкції мови трипільської культури і, з залученням нових, спеціально розроблених підходів виробити методичний апарат такого дослідження;
9) реконструювати лексичну систему мови трипільської культури;
10) визначити головні фонетико-граматичні риси мови трипільської культури;
11) дослідити особливості функціонування трипільського субстрату в українській мові.
Об’єктом дослідження виступає трипільська культура (археологічний термін культурна спільність Трипілля-Кукутені), що існувала на території Правобережної України, Молдови й Румунії у VIII тис. до н. е.
Предметом дослідження визначено мову трипільської культури.
Залучається цілий комплекс різноманітних лінгвістичних методів:
1) порівняльно-історичний;
2) зіставно-типологічний;
3) метод слів і речей” (лінгвістична палеонтологія”);
4) метод мовної інтерпретації міфу (застосовувався з античних часів без формулювання назви);
5) метод мовної інтерпретації мистецтва (вперше запропонований у дисертації);
6) метод речей і слів” (уперше розроблений у дисертації).
Частково залучається лінгвогеографія.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше вивчено й систематизовано джерела мовознавчого дослідження трипільської культури, визначено міру застосовності в такому дослідженні існуючих лінгвістичних методів і прийомів і запропоновано нові методичні підходи, зроблено спробу системної реконструкції лексики носііїв мови трипільської культури (як апелятивної, так і ономастичної) й визначено основні фонетичні й морфологічні особливості цієї мови. Уперше здійснено лінгвістичну інтерпретацію доалфавітних писемностей Східного Середземномор’я, визначено мовну належність значної частини українського ономастичного матеріалу невідомого походження.
Теоретичне значення роботи полягає у системній реконструкції мовного середовища трипільської культури й у визначенні трипільських субстратних елементів і рис праслов’янської й української мов. Методичний апарат дослідження може застосовуватися при лінгвістичному вивчені інших археологічних культур.
Практична цінність праці полягає в можливості її широкого використання в різноманітних міждисциплінарних (етноісторичних, лінгвокультурологічних) дослідженнях, присвячених давній історії, культурам і мовам України в передісторичні й ранні історичні часи (з V тис. до н. е. до І тис. н. е.), у студіях, присвячених походженню й розвиткові української та інших слов’янських мов. Дослідження в цілому й окремі його фрагменти можуть використовуватися при читанні у вищих закладах освіти курсів Історична граматика української мови”, Вступ до слов’янської філології”, Вступ до мовознавства”, Загальне мовознавство”, Українська та зарубіжна культура”, спецкурсів Походження української мови”, Мова Тараса Шевченка”, Кріто-мікенські написи” тощо.
Публікації окремих результатів дисертаційного дослідження рекомендовані для вивчення у вищих і середніх закладах освіти (Лист Міністерства освіти України № 1/9-268 від 01.07.1998; Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1998. № 14. С. 10; Освіта України. 1998. 8 липня. С. 10).
Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження отримані самостійно, всі основні публікації результатів здійснені без співавторів.
Апробація результатів дисертації здійснювалася в наукових доповідях на міжнародних конференціях (Мова і культура”, Київ, 19952001; Україна в новій Європі”, Київ, 1996; Переклад на межі ХХІ століття”, Київ, 1997; Міжнародна наукова шевченківська конференція Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2001; Наукова спадщина С. В. Семчинського і сучасна філологія”, Київ, 2001; Україна Азербайджан”, Київ, 2001), Всеукраїнських конференціях (Проблеми зіставної семантики”, Київ, 1995, 1997; З ХХ в ХХІ століття”, присвячена пам’яті А. О. Білецького, Київ, 2001; Іван Франко: письменник, дослідник літератури, культури”, Київ, 2001), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Київського національного університету імені Тараса Шевченка (19952001), науковій конференції Розвиток сходознавства в Україні” (КНУ ім. Т. Шевченка, 1998), Міжнародному науковому симпозіумі Греція Україна” (Київ, 1998), науковій доповіді на засіданні Вченої ради філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999), славістичних читаннях пам’яті Л. А. Булаховського (КНУ ім. Т. Шевченка, 1997, 2000, 2001), науковому семінарі Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України (1999), семінарах Наукової ради з кібернетики НАН України і Фонду ім. В. М. Глушкова (19962001), при читанні нормативних лекційних і спеціальних курсів у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Результати дисертаційного дослідження викладені в публікаціях загальним обсягом 74 друк. арк.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота загальним обсягом 425 аркушів складається зі вступу, трьох розділів, підсумків і перспектив дослідження, загальних висновків і списку літератури (909 позицій).

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Існуючі погляди на мову трипільської культури можуть бути об’єднані в дві групи індоєвропейська концепція” та неіндоєвропейська (зокрема, доіндоєвропейська) концепція”, причому перша суперечить даним про хронологію, культурну специфіку та зовнішні зв’язки носіїв праіндоєвропейської мови та її нащадків.
2. Найбільш помітні зв’язки трипільська культура виявляє з культурою Східного Середземномор’я (Балканського півострова й островів Егейського моря, передусім Кріту).
3. Слов’янські мови містять потужний шар доіндоєвропейської лексики, яка знаходить виразні паралелі передусім у доіндоєвропейській лексиці давньогрецької мови.
4. Відкритоскладовий тип праслов’янської мови й поширене в українській мові чергування голосних і приголосних можуть розглядатись як сліди того самого доіндоєвропейського субстрату, який спричинив відкритоскладовість давніх крітських писемностей, малоазіської ієрогліфіки.
5. Мова всіх давньокрітських писемностей (не тільки лінійного В, а й лінійного А, крітської ієрогліфіки й Фестського диска) виявляється грецькою й не може бути джерелом вивчення мови трипільської культури.
6. Реліктові мови середземноморського регіону (етруська, лемноська, хурито-урартські, хатська) виявляються індоєвропейськими й не можуть бути джерелом інформації про мову трипільців, а мова кімерійців визначається як доіндоєвропейська середземноморсько-кавказька й може свідчити про генеалогічну належність мовного світу передісторичної України.
7. Українська ономастика (передусім гідронімія, а також оронімія, антропонімія й міфонімія) виявляє яскраві паралелі в доіндоєвропейському Східному Середземномор’ї й на Кавказі.
8. Поряд із порівняльно-історичним методом, методом слів і речей”, лінгвістичною інтерпретацією міфології й мистецтва, лінгвогеографією та зіставно-типологічним методом основним методом дослідження мови трипільської культури, системної реконструкції трипільської субстратної мови виступає метод речей і слів”, який передбачає встановлення зовнішніх паралелей дослов’янського субстрату в кореспонденції з зовнішніми паралелями трипільської культури.
9. Комплексне залучення перелічених джерел і методів дозволяє здійснити системну реконструкцію трипільської субстратної мови визначити основні групи її апелятивної лексики, слов’янські (передусім українські) власні назви (перш за все гідронімію), які сягають трипільського субстрату, виділити головні риси фонетики й основні елементи морфології трипільської мови-субстрату.
10. В українській мові трипільський субстрат (на рівні лексики й фонетичних рис) функціонує як набір реліктових елементів певної системи, що виявляється, серед іншого, в особливому символічному сприйнятті відповідної лексики (голуб, кінь, могила, співати тощо) й фонетичних особливостей (милозвучність”).

Таким чином, спроба реконструкції мови трипільської культури за допомогою цілого комплексу джерел і підходів дозволяє твердити, що мова трипільської культури той доіндоєвропейський субстратний компонент слов’янських мов, який відрізняє слов’янські мови від інших індоєвропейських і зближує їх із давнім субстратом Східного Середземномор’я. Визначено не лише комплекс загальних назв (переважно загальнослов’янських), для яких вірогідним є походження з трипільського субстрату, а й комплекс елементів української ономастики, які з великою вірогідністю можуть бути віднесені до того самого субстрату. Визначено (на матеріалі праслов’янської і української мов) вірогідні риси фонетичної й морфологічної типології мовного субстрату, який ототожнюється з мовою носіїв трипільської культури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абаев В. И. К этимологии samaia // Абаев В. И. Избранные труды. Владикавказ: Ир, 1990. С. 448456.
2. Абаев В. И. Как можно улучшить этимологические словари // Этимология 1984. М. : Наука, 1986. С. 7 27.
3. Абаев В. И. О принципах этимологического исследования // Вопросы методики сравнительно-исторического изучения индоевропейских языков. М.: Изд-во АН СССР, 1956. С. 286307.
4. Абаев В. И. О принципах этимологического словаря // Вопросы языкознания. 1952. № 5. С. 5669.
5. Абаев В. И. О языковом субстрате // Доклады и сообщения Института языкознания АН СССР. 1956. Т. 9. С. 5769.
6. Абаев В. И. Опыт сравнительного анализа легенд о происхождении нартов и римлян // Памяти академика Н. Я. Марра (18641934). М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1938. С. 317337.
7. Абаев В. И. Рец. на: Д. Дечев. Характеристика на тракийския език. София, 1952 // Вестник древней истории. 1954. № 2. С. 8690.
8. Абаев В. И. Скифо-европейские изоглоссы на стыке Востока и Запада. М.: Наука, 1965. 168 с.
9. Абрашкин А. А. Предки русских в древнем мире. М.: Вече, 2001. 448 с.
10. Айхенвальд А. Ю., Баюн Л. С., Иванов Вяч. Вс. Материалы к рекон­струкции культурно-исторического процесса в древней Малой Азии. II // Исследования по эпиграфике и языкам древней Анатолии и античного Северного Причерноморья. М.: Изд-во АН СССР, 1987. С. 106191.
11. Айхенвальд А. Ю., Баюн Л. С., Иванов Вяч. Вс. Материалы к реконструкции культурно-исторического процесса в древней Малой Азии. III // Надписи и языки древней Малой Азии, Кипра и античного Северного Причерноморья. М.: Институт всеобщей истории, 1987. С. 201266.
12. Александрийская поэзия: Пер. с древнегреч. М.: Художественная литература, 1972. 430 с.
13. Алексеев М. Е. Вопросы сравнительно-исторической грамматики лезгинских языков: Морфология. Синтаксис. М.: Наука, 1985. 159 с.
14. Алексеев М. Е. Сравнительно-историческая морфология аваро-андийских языков. М.: Наука, 1988. 224 с.
15. Андреев Ю. В. Между Евразией и Европой (К вопросу об исторической специфике минойской цивилизации) // Вестник древней истории. 1995. № 2. С. 94112.
16. Андреев Ю. В. Островные поселения Эгейского мира в эпоху бронзы. Л.: Наука, 1989. 232 с.
17. Андреев Ю. В. Эгейский мир в преддверии цивилизации // Вестник древней истории. 1995. № 1. С. 100115.
18. Антонова Е. В., Литвинский Б. А. К вопросу об истоках древней культуры Переднего Востока (Раскопки Невали-Чори) // Вестник древней истории. 1998. № 1. С. 3647.
19. Аракин В. Д. Мальгашский язык. М.: Наука, 1963. 64 с.
20. Артамонов М. И. Археологические теории происхождения индоевропейцев в свете учения Н. Я. Марра // Вестник Ленинградского государственного университета. 1947. № 2. С. 80105.
21. Артамонов М.И. Киммерийцы и скифы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. 156 с.
22. Артамонов М. І. Кіммерійська проблема // Археологія. 1973. Вип. 9. С. 315.
23. Артеменко И. И. Племена Верхнего и Среднего Поднепровья в эпоху бронзы. М.: Наука, 1967. 138 с.
24. Археология зарубежной Азии / Бонгард-Левин Г. М., Деопик Д. В., Деревянко А. П., Кучера С. Р., Массон В. М. М.: Высшая школа, 1986. 359 с.
25. Бабак В. М. Питання історичного розвитку української мови в світлі нового вчення про мову // Мовознавство. 1936. № 8. С. 89108.
26. Бабак В. М. Про деякі питання історичного розвитку української мови // Вісті Української академії наук. 1936. № 3. С. 185195.
27. Бакшеев Е. С. Традиционный японский погребальный обряд могари // Вестник Московского университета. Серия 13: Востоковедение. 2000. № 4. С. 4668.
28. Барамидзе А. А. К вопросу о датировке проникновения киммерийцев в Переднюю Азию // Сообщения АН СССР. 1955. Вып. 16. № 8. С. 647654.
29. Бардавелидзе В. Главное божество древнегрузинского пантеона Гмерти // Вопросы этнографии Кавказа. Тбилиси: Изд-во АН ГССР, 1952. С. 301318.
30. Бартонек А. Златобильные Микены: Пер. с чешск. М. : Наука, 1991. 352 с.
31. Баюн Л. С., Орел В. Э. Язык фригийских надписей как исторический источник. ІІІ // Вестник древней истории. 1988. № 1, 4.
32. Бедошвили Г. В. Основные вопросы топонимии Эрцо-Тианети: Авт. дис. канд. филол. н.: 10. 02. 02 / Академия наук Грузинской ССР. Институт языкознания. Тбилиси, 1975. 32 с.
33. Безкровний О. М. До проблем генезису ітеративних дієслів з суфіксом -ва в російській і українській мовах // Мовознавство. 1936. № 8. С. 520.
34. Бекштрем А. Г. Загадочный диск // Журнал Министерства народного просвещения. 1911. Декабрь. С. 549602.
35. Белановская Т. Д. Трипольская культура. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1958. 48 с.
36. Белецкий А. А. Древняя оронимия Греции // Античная балканистика. М.: Изд-во АН СССР, 1978. Вып. 3. С. 34.
37. Белецкий А. А. Задачи дальнейшего сравнительно-исторического изучения языков // Вопросы языкознания. 1955. - № 2. С. 327.
38. Белецкий А. А. Лексикология и теория языкознания (ономастика). К.: Изд-во Киевского университета, 1972. 211 с.
39. Белецкий А. А. Названия рек Греции // Античная балканистика: Этногенез народов Балкан и Северного Причерноморья. Лингвистика, история, археология. Предварительные м-лы. Тезисы докладов. М. : б. и, 1980. С. 78.
40. Белецкий А. А. Отношения простых и сложных основ в древнегреческом языке: Материалы для методики этимологических исследований: Дисс. ... д. филол. н. К., 1948. 828 л.
41. Белецкий А. А. Принципы этимологических исследований (На материале греческого языка). К. : Изд-во КГУ, 1950. 268 с.
42. Белецкий А. А. Программа специального курса Введение в сравнительно-историческое языкознание”. К. : Изд-во КГУ, б. г. 17 с.
43. Бенвенист Э. Словарь индоевропейских социальных терминов: Пер. с франц. М.: Прогресс; Универс, 1995. 456 с.
44. Березанская С. С. Первые мастера-металлурги на территории Украины // Первобытная археология: Поиски и находки: Сб. науч. трудов. К.: Наукова думка, 1980. С. 243256.
45. Берлев О. Д. Сокол, плывущий в ладье”, иероглиф и бог // Вестник древней истории. 1969. № 1. С. 330.
46. Бернштейн С. Б. К истории слога в праславянском языке // Славянское языкознание. М., 1953. Вып. V. С. 5369.
47. Бернштейн С. Б. Контракция и структура слога в славянских языках // Славянское языкознание. М., 1968. Вып. VI. С. 1331.
48. Бернштейн С. Б. Новое в языке минойских надписей (по поводу работ проф. Вл. Георгиева) // Известия АН СССР. Отделение лит. и яз. М., 1951. Т. X. Вып. 2. С. 158200.
49. Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. М.: Изд-во АН СССР, 1961. - 350 с.
50. Бибиков С. Н. Культовые женские изображения раннеземледельческих племен Юго-Восточной Европы // Советская археология. 1951. Т. 15. С. 122139.
51. Билбиja С. С. Староевропски jeзик и писмо етрураца. Chiсago: The Institute of Etrusсan Studies, 1984. ­ 300 с.
52. Бирнбаум Х. Праславянский язык: достижения и проблемы в его реконструкции: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1987. 512 с.
53. Бібікова В. І. До історії доместикації коня на південному сході Європи // Археологія. 1969. Т. ХХІІ. С. 5567.
54. Білецький А. О. Основи етимологічних досліджень ономастичного матеріалу // Ономастика. К.: Наукова думка, 1966. С. 315.
55. Білецький А. О. Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Методологічні питання мовознавства. К.: Вид-во АН УРСР, 1966. С. 1223.
56. Білецький А. О. Про принципи етимологічних досліджень // Мовознавство. 1952. Т. Х. С. 151153.
57. Білецький А.О. Проблема мови скіфів // Мовознавство. 1953. Т. ХІ. С. 71 86.
58. Білецький А. О. Проблема мовного субстрату і догрецьке мовознавство” // ХІІІ наукова сесія КДУ ім. Т. Шевченка: Тези доповідей. Секція філології. К.: Вид-во КДУ, 1956. С. 912.
59. Білецький А. О. Сучасне порівняльно-історичне мовознавство // Мовознавство. 1975. № 3. С. 312.
60. Білецький А. О. Яфетичні зорі академіка Марра // Наука і суспільство. 1989. - № 11. 7072.
61. Блейхштейнер Р. Субары Древнего Востока в свете изучения яфетидов // Язык и история. Л.: ОГИЗ, 1936. С. 182202.
62. Богаевский Б. Л. Восток и Запад в их древнейших связях (По поводу новейших открытий в Индии) // Новый Восток. 1925. Кн. 12. С. 214229.
63. Богаевский Б. Л. Греция до греков // Вестник знания. 1934. - № 8. С. 525529.
64. Богаевский Б. Л. Древнеминойский период на Крите в системе культур ІV III тыс. до н. э. // Сообщения Государственной академии истории материальной культуры. 1929. Т. 2. С. 2759.
65. Богаевский Б. Л. Земледельческая религия Афин. Пг.: Типогр. М. А. Александрова, 1916. Т. 1. 242 с.
66. Богаевский Б. Л. Изображение лошади в поздне-«родовом» обществе Днестро-Днепровского района // Сообщения Государственной академии истории материальной культуры. 1931. № 1. С. 2025.
67. Богаевский Б. Л. К вопросу о теории миграций // Сообщения Государственной академии истории материальной культуры. 1931. № 8. С. 3538.
68. Богаевский Б. Л. Китай на заре истории (Проблемы доисторического Китая) // Новый Восток. 1925. - № 1 (7) . С. 242267.
69. Богаевский Б. Л. Крит и Микены (Эгейская культура). М.; Л.: Всемирная литература, 1924. 257 с.
70. Богаевский Б. Л. Минотавр и Пасифая на Крите в свете этнографических данных // Сергею Фёдоровичу Ольденбургу. К пятидесятилетию научно-общественной деятельности. 1882 1932: Сб. статей. Л.: Изд-во АН СССР, 1934. С. 95113.
71. Богаевский Б. Л. Мужское божество на Крите // Яфетический сборник. 1930. Вып. VI. С. 165204.
72. Богаевский Б. Л. Новая теория происхождения алфавита // Наука и техника. 1925. - № 48 (140). С. 89.
73. Богаевский Б. Л. Орудия производства и домашние животные Триполья. Л.: ОГИЗ, 1937. 316 с.
74. Богаевский Б. Л. Раковины в расписной керамике Китая, Крита и Триполья // Известия Государственной академии истории материальной культуры. Л., 1931. Т. 6. Вып. 89. С. 199.
75. Богаевский Б. Л. Современное состояние изучения эгейской культуры” // Из истории античного общества. М.; Л.: ОГИЗ, 1934. С. 774.
76. Богаевский Б. Л. Этруски в работах Н. Я. Марра // Известия Государственной академии истории материальной культуры. 1933. Вып. 100. С. 223250.
77. Бокарев Е. А. Введение в сравнительное изучение дагестанских языков. Махачкала: Дагестанский гос. университет, 1961. 100 с.
78. Бокиш Г. Дворцы Крита // Вестник древней истории. 1974. № 4. С. 8898.
79. Болсуновский К. Символ змия в трипольской культуре: Мифологический этюд. 2-е изд. К.: Типогр. Н. А. Гирича, 1905. 13 с.
80. Бонгард-Левин Г. М. К проблеме генезиса древнеиндийской цивилизации (Индоарии и местные субстраты) // Вестник древней истории. 1979. № 3. С. 326.
81. Бонгард-Левин Г. М., Гуров Н. В. Древнейшая этнокультурная история народов Индостана: итоги, проблемы, задачи исследования // Древний Восток: Этнокультурные связи. М.: Наука, 1988. С. 58112.
82. Бонев А. Тракия и Егейският свят през втората половина на II хилядолетие пр. н. е. София: Изд-во БАН, 1988. 96 с.
83. Боровский Я. Е. Мифологический мир древних киевлян. К.: Наукова думка, 1982. 104 с.
84. Брайчевський М. Ю. Вибрані твори. К.: 1999.
85. Брим В.А. Восточные и юго-восточные элементы в составе древнегерманской культуры // Яфетический сборник. Л. , 1930. Вып. VI. С. 8193.
86. Брим В. А. Состав и характер неразъясненных элементов в германских языках // Яфетический сборник. Пг., 1923. Вып. II. С. 1831.
87. Брюсов А. Я. Восточная Европа в III тысячелетии до н. э. (Этногенетический очерк) // Советская археология. 1965. № 2. С. 4756.
88. Брюсов А. Я. Очерки по истории племен Европейской части СССР в неолитическую эпоху. М.: Изд-во АН СССР, 1952. 260 с.
89. Бубрих Д. В. О названии анты и связанных с ним названиях // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. 1946. Т. V. Вып. 6. С. 478483.
90. Бубрих Д. В. О языковых следах финских тевтоновЧуди // Язык и литература. Л.; 1926. Т. 1. С. 5392.
91. Бузескул В. П. Древнейшая цивилизация в Европе // Вестник Европы. Пг., 1916. Август. С. 67107.
92. Бузескул В. П. Древнейшая цивилизация в Европе: Эгейская или крито-микенская культура. Х.: Союз, 1918. 80 с.
93. Булаховский Л. А. Вопросы происхождения украинского языка // Вопросы языкознания. 1953. N 2. С. 101104.
94. Булаховский Л. А. О некоторых вопросах и задачах сравнительно-исторического изучения славянских языков // Известия АН СССР. Отделение литературы и языка. 1950. Т. 9. Вып. 2. С. 99107.
95. Булаховський Л. А. Виникнення української мови та її положення серед інших слов’янських мов. К.: Радянська школа, 1948. 28 с.
96. Булаховський Л. А. Питання походження української мови // Українська мова в школі. 1953. N 5. С. 812.
97. Булаховський Л. А. Питання походження української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1956. 220 с.
98. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К.: Довіра, 1992. 416 с.
99. Бурдо Н. Б. Населення раннього етапу трипільської культури межиріччя Дністра та Південного Бугу: Авт. дис. ... канд. істор. наук: 07. 00. 06 / АН України. Інститут археології. К., 1993. 22 с.
100. Бурдо Н. Б., Відейко М. Ю. Основи хронології ТрипілляКукутені // Археологія. 1998. № 2. С. 1729.
101. Буриан Я., Моухова Б. Загадочные этруски: Пер. с чешск. М.: Наука, 1970. 227 с.
102. Бушаков В. До питання про походження слова козак” // Східний світ. 1997. № 12. К., 2000. С. 2126.
103. Вагапов А. Д. Славяно-нахские лексические параллели. Грозный: Грозненский рабочий, 1994. 192 с.
104. Вайман А. А. К расшифровке протошумерской письменности // Переднеазиатский сборник. М.: Наука, 1966. Вып. ІІ. С. 315.
105. Вайман А. А. К расшифровке шумерского рисуночного письма // Сообщения Государственного Эрмитажа. Л., 1966. Вып. XXVII. С. 5962.
106. Вайман А. А. О протошумерской письменности // Тайны древних письмен: Проблемы дешифровки. М.: Прогресс, 1976. С. 578586.
107. Вайман А. А. О связи протоэламской письменности с протошумерской // Вестник древней истории. 1972. N 3. С. 124133.
108. Вайман А. А. Урартская иероглифика // Культура Востока: Древность и раннее Средневековье. Л., 1978. С. 100105.
109. Вайман А. А. Формальные особенности протошумерских текстов // Вестник древней истории. 1972. N 1. С. 124131.
110. Вартанов Ю. П. Происхождение семитских названий металлов // Древний Восток. Ереван: Изд-во АН АрмССР, 1983. Вып. 4. С. 8398.
111. Василева М. Гора, бог и имя: о некоторых фрако-фригийских параллелях // Вестник древней истории. 1990. № 3. С. 94101.
112. Веселовский Н. Алебастровые и глиняные статуэтки домикенской культуры в курганах Южной России и на Кавказе. СПб: б.и., 1910. 15 с.
113. Виноградов В. А. О реконструкции протоязыковых состояний: Система и уровни языка. М.: Наука, 1969. С. 442.
114. Виноградова Н. М. Племена Днестровско-Прутского междуречья в период расцвета трипольской культуры (периодизация, хронология, локальные варианты). Кишинев: Штиинца, 1983. 108 с.
115. Винокур И. С. Горох медного века // Природа. 1960. № 8. С. 102.
116. Винцене К. А. Образ коня у финно-угорских народов Волго-Камья и Зауралья: Авт. дисс. ... канд. истор. наук: 07.00.07 / Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. М., 1987. 24 с.
117. Відейко М. Ю. Економіка та суспільний лад трипільського населення Південного Побужжя (етапи В ІІ С): Дис. ... канд. істор. наук: 07. 00. 06 / АН України. Інститут археології. К., 1992. 309 арк.
118. Виппер Р. Древний Восток и эгейская культура. М.: б.и., 1913. 140 с.
119. Вовк Ф. К. Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на Україні // Антропологія. 1927. К.: Вид-во ВУАН, 1928. 28 с. (окремий відбиток).
120. Волкова Н. Г. Этнонимы и племенные названия Северного Кавказа. М.: Наука, 1973. 208 с.
121.