Локативні та темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут української мови

На правах рукопису

Сердюкова Тетяна Ігорівна

УДК 808.3 087 (477.61)

Локативні та темпоральні синтаксеми
в українських східнослобожанських говірках

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: Гриценко Павло Юхимович,
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2002

ЗМІСТ
Стор.
Вступ.............................................................................................................................4
Розділ 1. Синтаксичні явища як об’єкт дескриптивної діалектології..................11
1.1. Основні етапи дослідження синтаксису українських говірок.......11
1.2. Типи відмінностей говірок на синтаксичному рівні.......................17
1.3. Параметри опису синтаксису говірок...............................................21
Розділ 2. Локативні синтаксеми в східнослобожанських говірках......................26
2.1. Модель |коло + іменник......................................................................27
2.2. Модель |б˙іл’а + іменник....................................................................34
2.3. Модель круг, наўк|руг + іменник......................................................37
2.4. Модель наў|коло + іменник................................................................38
2.5. Модель по|б˙іл’а + іменник................................................................40
2.6. Модель б|лиз’ко + іменник.................................................................41
2.7. Модель неида|леко от + іменник........................................................42
2.8. Модель |р’адом, |поруч’ з + іменник.................................................43
2.9. Модель при + іменник........................................................................43
2.10. Модель п˙ід + іменник......................................................................45
2.11. Модель |поп˙ід + іменник.................................................................47
2.12. Модель над + іменник.......................................................................47
2.13. Модель |понад + іменник..................................................................48
2.14. Модель в + іменник...........................................................................49
2.15. Модель на + іменник.........................................................................55
2.16. Модель по + іменник.........................................................................60
2.17. Модель до + іменник.........................................................................63
2.18. Модель за + іменник, |поза + іменник............................................69
2.19. Модель |сереид + іменник, |посеиреид + іменник............................73
2.20. Модель |переид (|переит) + іменник.................................................77
2.21. Модель п|роти + іменник, наўп|роти + іменник............................79
2.22. Модель на кон’|ц’і + іменник, краĭ + іменник................................81
2.23. Модель з (с), із (іс), з’і + іменник....................................................82
2.24. Модель |ч’ереиз + іменник, кр’із’ + іменник...................................87
2.25. Модель от (од) + іменник................................................................91
2.26. Модель м˙іж + іменник, |пом˙іж + іменник, |м˙ежду + іменник 94
2.27. Модель поўз + іменник, |мимо + іменник.......................................96
2.28. Синоніміка локативних синтаксем..................................................97
Розділ 3. Темпоральні синтаксеми в східнослобожанських говірках................109
3.1. Модель до + іменник........................................................................115
3.2. Модель |переид + іменник, |попеиреид + іменник............................118
3.3. Модель п˙ід + іменник......................................................................120
3.4. Модель п|роти + іменник.................................................................121
3.5. Модель |ч’ереиз + іменник................................................................122
3.6. Модель по + іменник.........................................................................125
3.7. Модель над + іменник.......................................................................127
3.8. Модель на + іменник.........................................................................127
3.9. Модель |п˙іс’л’а, |пос’л’е + іменник.................................................130
3.10. Модель од (от) + іменник..............................................................131
3.11. Модель з (с) + іменник...................................................................132
3.12. Модель п˙ід час, во ў|рем˙а + іменник..........................................135
3.13. Модель при + іменник....................................................................136
3.14. Модель в (у) + іменник...................................................................137
3.15. Модель за + іменник.......................................................................140
3.16. Синоніміка синтаксем із часовим значенням...........................142
Висновки..................................................................................................................149
Список використаних джерел................................................................................154

ВСТУП
В останні роки помітно зросла увага лінгвістів до діалектної мови, оскільки говірки містять багатий фактичний матеріал для дескриптивного відтворення діалектної мови” [52, с. 3], що є основою повного опису мови в її різних формах існування, передусім в літературній і діалектній. Запис, експлікація, аналіз явищ діалектної мови на різних структурних рівнях є передумовою широкого використання діалектних свідчень для пізнання структури мови, а також для з’ясування проблем суміжних наук. Дослідження одиниць діалектного синтаксису має неабияке значення, передусім для порівняльно-історичних досліджень; свідчення діалектного синтаксису є джерелом надійної інформації і для з’ясування ступеня інтерференції контактуючих мов. Водночас одиниці синтаксичного рівня, маючи відмінності у своїй структурі в різних діалектних системах, є важливим критерієм диференціації говірок та діалектів. Проте досі ще не вироблено несуперечливої класифікації діалектних відмінностей на різних структурних рівнях, особливо стосовно синтаксису” [57, с. 41].
У сучасній діалектології традиційно висвітлюються питання фонетики, морфології, складу лексики та її семантичної структури, географії, варіативності, встановлення причин і закономірностей змін лексики; однак довгий час поза увагою дослідників залишаються проблеми синтаксичної організації діалектного мовлення. Такі фундаментальні поняття синтаксису, як система синтаксичних одиниць, типологія синтаксичних зв’язків, семантико-синтаксичних відношень, синтаксичні форми й синтаксичні категорії, особливості семантики синтаксичних конструкцій, статус елементарних та неелементарних синтаксичних одиниць, їх співвідношення та їх ієрархія [84, 13], досі залишаються мало використовуваними в дослідженнях діалектного синтаксису. Сьогодні в українській діалектології немає докладних праць із синтаксису багатьох діалектних зон, зокрема і східнослобожанської. Можна стверджувати, що інформація про явища синтаксису українських діалектів, за винятком середньозакарпатського та східнополіського, до сьогодні неповна, а часто й принагідна. Тому нині важко подати узагальнену інформацію про характер, глибину відмінностей українських діалектів на синтаксичному рівні. До кінця залишається невідомим, якими синтаксичними рисами відрізняються між собою українські наріччя, окремі діалекти, групи говірок, яким був вплив на український діалектний синтаксис суміжних неукраїнських діалектів, зокрема, польського й російського, наскільки динамізувався український синтаксис упродовж Х-ХХ століть і як ці зміни можуть бути пізнані в опорі на діалектні свідчення. Інформація про це розкидана в різних працях, які виконані з огляду на різні завдання, теоретичні засади, а відтак мали різну глибину висновків.
Серед праць, у яких уміщено інформацію про синтаксичні явища українських діалектів, на увагу заслуговують дослідження М.Перетятько (про волинські говірки) [149], Л.Лисиченко (про слобожанські говірки) [120], В.Добоша (про середньозакарпатські говірки) [67], М.Железняка (про східнополіські говірки) [77]. У цих працях синтаксис говору розглядається як єдине ціле, усі компоненти якого пов’язані системними відношеннями; при цьому увага не зосереджена на ареальних відмінностях у галузі синтаксису, матеріал не картографовано, хоча ці відмінності говірок щодо явищ синтаксису проступають через докладну локалізацію кожної мовної одиниці. Підкреслюючи системний підхід до синтаксичних явищ, автори зазначають, що показником цих системних відношень є зв’язки та об’єднання словосполучень за певними ознаками. Значущість цих конструкцій визначається їх місцем і позицією в системі відповідних структур, особливістю наявних парадигматичних зв’язків, способами їх реалізації в мовленні (синтагматичний аспект), взаємодією з комунікативними та соціальними позамовними факторами.
Оскільки основними синтаксичними одиницями є словосполучення та речення, тобто конструкції, які передбачають бінарні семантико-синтаксичні відношення й формально-синтаксичні зв’язки, то основним предметом вивчення діалектного мовлення на синтаксичному рівні є словосполучення, зокрема синтаксеми. Зауважимо, що в працях С.Бевзенка, П.Лизанця, Л.Лисиченко, В.Ороса, І.Пагірі, І.Чередниченка [12; 13; 117; 120; 141; 143; 199] йдеться головним чином про реалізацію окремих прийменникових конструкцій у досліджуваних цими авторами говірках. Автори констатують факт функціонування в говірках тієї чи іншої синтаксичної конструкції без представлення інших засобів реалізації цього типу синтаксичних відношень, що унеможливлює створення чіткої моделі системи прийменникових конструкцій у досліджуваних говірках та синтаксичної системи як цілості. На думку М.Железняка, причиною недостатнього вивчення українського діалектного синтаксису є віддавна відома в діалектології теза про незначну диференціацію говірок на синтаксичному рівні, а також відсутність методики дослідження, складність добору та обробки матеріалів з діалектного синтаксису [78, с. 1]. Окремі автори звертають увагу лише на окремі сторони синтаксичної одиниці як мовного знака, полишаючи поза увагою інші його визначальні (чи принаймні важливі) риси. Так, Л.Лисиченко тільки фрагментарно проаналізувала деякі прийменникові конструкції в слобожанських говірках, звернувши увагу, зокрема, на їх синонімічність [120], і не приділила уваги іншим важливим моментам щодо структури та семантики.
У праці М.Перетятько прийменникові конструкції проаналізовані докладніше, наведено матеріали про функціонування відповідних конструкцій у текстах літописів, зокрема Галицько-Волинського, у грамотах ХV ХVІ ст. [149]. І.Чередниченко характеризує деякі особливості прийменникових конструкцій у середньозакарпатських говірках околиць Ужгорода, виділяючи з-поміж різноманітних синтаксичних конструкцій найтиповіші [199].
В.Добош, докладно вивчаючи прийменникові конструкції в середньозакарпатських говірках, проаналізував їх функції, особливості структури та семантичні відмінності близьких структур; при цьому дослідник підтвердив, що прийменник як службова частина мови виражає своє семантичне та функціональне значення тільки в поєднанні з субстантивом, а іноді й цілим словосполученням [66 71].
Зібраний у різних діалектних зонах матеріал засвідчив, що прийменникові конструкції можуть мати в різних говірках однакові моделі, що дає змогу побудувати мікрополя на підставі загальних значень. Основою для розрізнення цих конструкцій у межах мікрополя часто є самі прийменники.
Відомості про ряд синтаксичних конструкцій значно розширив М.Железняк, який докладно дослідив просторові синтаксеми, їх склад, функції та семантику в східнополіських говірках [78, с. 2]. На підставі автентичних діалектних записів східнополіських говірок автор описав просторові синтаксеми, з’ясував тенденції розвитку їх окремих моделей, зосередивши увагу на тому, що реалізація моделі синтаксеми залежить від її лексичного наповнення та граматичних форм вираження, а конкретна семантика синтаксеми не залежить від валентних зв’язків і позиції синтаксем у словосполученні. І хоча предметом його дослідження був синхронний опис просторових синтаксем, автор у ряді випадків вдався до діахронічних екскурсів та коментарів [77].
Дослідження цих авторів підтвердили думку про те, що в українському діалектному мовленні наявні різні типи відмінностей у структурі словосполучень. Ці відмінності стосуються співвідношення форм головної і залежної частини словосполучення і зводяться до варіювання його залежної частини.
Звичайно, спостереження над діалектним синтаксисом і висновки залежать від якості зібраного польового матеріалу. Не випадково В.Борковський зазначав, що нерідко під час записування матеріалів із синтаксису експлоратори ставили питання так, що відповіді на них не могли розкрити сутності синтаксичного явища, не давали змоги встановити ті значення та їх відтінки, які розрізняють, диференціюють паралельно чи синонімічно вживані синтаксичні конструкції [докладніше див.: 21, с. 3 4].
Зауважимо, що в більшості з дотеперішніх досліджень діалектного синтаксису звернуто увагу на відмінності між синтаксисом діалектів і літературної мови, що спонукало до вивчення диференційних рис синтаксем діалектів та літературної мови й віддаляло від системного опису синтаксису діалектного мовлення. Може, тому досі відсутні фронтальні докладні, близькі до повних, описи синтаксису окремих говірок, діалектів, не говорячи вже про українську діалектну мову як цілість.
У дослідженнях з діалектного синтаксису останнім часом виразно проступає тенденція до комплексного вивчення синтаксичних одиниць, що зумовлено передусім увагою до синтаксем як важливих мовних одиниць, які мають свої семантичні та функціональні характеристики. Тому в пропонованому дослідженні зосереджено увагу на семантиці та формах реалізації в діалектному мовленні синтаксем двох семантичних макрополів: локативних і темпоральних синтаксем, які функціонують у східнослобожанських говірках.
Говірки Східної Слобожанщини зберігають інформацію, важливу для розуміння закономірностей формування сучасного ареалу побутування української мови як цілості, генезис говірок пізньої формації. Дотеперішні спостереження дослідників про мовні явища різних структурних рівнів засвідчили багатоаспектність і складність виникнення цих новожитніх говірок, виявили різні джерела формування говірок, чинники, шляхи й етапи змін елементів говірок. Досі здійснено системні дослідження окремих тематичних груп лексики [50; 116; 122; 138], сформовано корпус магнітофонних записів діалектного мовлення та діалектних текстів говірок Сватівського [162] та Старобільського [183] районів. Однак поза увагою дослідників і до цього часу залишалися синтаксичні особливості говірок. Проте відомо, що діалектне мовлення реалізується насамперед у синтаксичних одиницях, а далі у цілісних текстах, без дослідження яких не можна говорити про гносеологічну достатність сучасної діалектології.
Отже, актуальність дисертаційної роботи зумовлена відсутністю в українській діалектології спеціального дослідження синтаксису східнослобожанських говірок, недостатністю інформації про мову Східної Слобожанщини.
Як об’єкт безпосередніх спостережень з-поміж різноманітних синтаксем для аналізу обрано локативні та темпоральні синтаксеми як базові для окреслення часу й простору протікання дії; різноманітність цих синтаксем дозволяє заглибитися в проблеми формування й функціонування синтаксем як різновиду мовних одиниць в ієрархії одиниць різних структурних рівнів.
Спостереження над синтаксемами здійснено у структурах комунікативно оформлених речень, що має незаперечні переваги над вибірковим формальним розглядом синтаксичних явищ, який не зорієнтований на вияв семантики та власне функціонального навантаження цих одиниць.
Метою дослідження є вияв, фіксація та аналіз структури й функціонування локативних і темпоральних синтаксем як окремих мовних одиниць у структурі східнослобожанських говірок.
Завдання роботи полягало в тому, щоб:
зафіксувати різноманітні синтаксеми в їх мовленнєвому вияві в говірках;
описати формальну структуру, семантику та функціонування локативних і темпоральних синтаксем;
з’ясувати відношення зафіксованих синтаксем східнослобожанських говірок до відповідних структур інших українських діалектних зон.
Методами дослідження є описовий та зіставний; використано елементи порівняльно-історичного, компонентного й функціонального аналізу мовних явищ та методики моделювання мовних явищ.
Джерелами дослідження послужили матеріали, зібрані в східнослобожанських говірках упродовж 1996-2000 рр. польовим методом у 83 населених пунктах (Луганська обл.), діалектні тексти видання Говори української мови” (К., 1976), лінгвогеографічні та дескриптивні діалектні дослідження.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше дослідження синтаксису східнослобожанських говірок започаткує системний опис синтаксем досліджуваного континууму; праця може послужити аналогом для опису синтаксичних явищ інших українських діалектних зон, джерелом для зіставного опису синтаксису на всій території побутування української діалектної мови.
Практична цінність дисертації визначається тим, що наведений у ній матеріал із синтаксису розширює свідчення про українську діалектну мову, тому може бути використаний у синтетичних працях з української діалектної мови та в лінгводидактиці.

Апробація роботи. Окремі розділи й дисертацію в цілому обговорено на засіданні відділу діалектології Інституту української мови НАН України, а також на засіданнях кафедри української філології та загального мовознавства Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка в 1999 2001 рр. Основні положення й результати дослідження викладено в доповідях на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 135-річчю від дня народження Б.Грінченка (Луганськ, 1998), Всеукраїнських діалектологічних семінарах (Житомир, 2000, Львів, 2000, Луганськ, 2001). Результати дослідження викладено в 5 публікаціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз спонтанного мовлення східнослобожанських говірок, здійснений на підставі магнітофонних записів, дає можливість простежити текстову поведінку синтаксем, переконує в структурній, семантичній і функціональній різноманітності досліджуваних синтаксичних одиниць.
Синтаксеми локативного та темпорального семантичного поля вражають тісним функціональним і семантичним переплетенням різноструктурних одиниць, широко розгалуженою синонімією. Так, частина з них виявляє здатність до двостороннього чи одностороннього, часткового чи повного взаємозаступлення, що так само вказує на тісні системні зв’язки у межах досліджуваних сегментів синтаксичної системи східнослобожанських говірок.
Дослідження матеріалу дозволяє зробити такі висновки:
1. Типовим засобом вираження просторових та часових відношень є синтаксеми, у яких прийменник виступає в присубстантивній позиції, коли він виконує функції аналітичної синтаксичної морфеми, що переводить субстантив в аналітичний прислівник (як-от: го|роди са|дили |коло |хати го|роди са|дили б|лиз’ко; |лазиеў на го|риш’ч’е |лазиеў ў|гору). Поширені також синтаксеми, у яких позиція прийменника є вторинною, наприклад: пеиреи|йіхаў до Лу|ган’с’ка. Синтаксеми з причислівниковою позицією прийменників до, |близ’ко, |коло, за, п˙ід семантично більш віддалені від субстантива, вони модифікують кількісне значення числівника. Локативні та темпоральні синтаксеми відображають явища об’єктивної дійсності, адже просторові та часові відношення дуже актуальні для носіїв мови, зокрема для вираження різноманітних відтінків значень у процесі їх виробничої пізнавальної діяльності.
2. Локативні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках становлять багатопланову, розгалужену систему, репрезентовану 43 моделями, які виражають просторові відношення дії або стану, що має статичний або динамічний характер. Статична локалізація дій співвідноситься з двома основними мікрополями цього значення контактним і дистантним.
Стосовно просторового орієнтира виділено такі види локалізації:
- за ознакою близькості віддаленості;
- по колу;
- між просторовими орієнтирами;
- щодо горизонтальної або вертикальної осей.
Відтінки значень аналізованих локативних синтаксем значною мірою залежать від семантики, лексико-граматичних та граматичних особливостей іменників, які входять до їх складу. Спільною семантичною ознакою, на підставі якої ці синтаксеми групуються в один синтаксичний ряд, є загальна вказівка на місце реалізації дії чи перебування чогось або когось.
3. Темпоральні синтаксеми в українських східнослобожанських говірках виступають синтаксичними засобами відтворення часу, вони розвинулись на основі просторових, а тому й на синхронному зрізі частково збігаються з ними. Синтаксеми темпорального значення передають:
неозначену часову попередність, позначаючи час, який передує моменту дії, указуючи на певну межу часу, що виступає кінцевим строком дії;
неозначену й означену часову наступність, виражаючи загальний план наступності дії щодо часового орієнтира, відтворюючи початкову зовнішню межу дії;
момент дії проміжного часу, значення початкової та кінцевої межі часового проміжку;
прямий час означену й неозначену тривалість дії;
приблизний час дії.
Система часових відношень відображує загальну модель об’єктивно існуючих темпоральних відношень. У східнослобожанських говірках виявлено 40 моделей синтаксем темпорального значення.
4. Центром категорії локативності виступають дієслова статичної та нецілеспрямованої дії; темпоральність виражена з допомогою форм дієслова, у яких наявне значення часу, причому воно передає не тільки локалізацію дії, але й протікання її в часі. При синтаксемах з темпоральним значенням дієслова указують на те, що дія відбувається в певний часовий відрізок чи в один з його моментів.
5. Функцію темпорального детермінанта виконують лексеми часової семантики (частин доби, днів тижня, місяців року тощо: ў к˙ін’|ц’і неи|д’іл’і, |переид |Паскойу хреиш˙|ч’енс’к˙і с’в˙ат|ки, |ч’ереиз |сорок ден’), які разом з відповідними прийменниками утворюють загальне значення синтаксеми, хоч нерідко до її складу входять іменники нечасової семантики. До складу локативних синтаксем входять іменники, які називають окремі предмети, просторові поняття, топонімічні та водні об’єкти, будівлі, їх частини тощо: |поп˙ід го|ройу, |ч’ереиз у|се сеи|ло, неида|леко в˙ід Ро|с’ійі, |б˙іл’а |церкви.
6. Синтаксеми з локативним та темпоральним значенням в українських східнослобожанських говірках побудовані, здебільшого, за універсальними моделями, виявленими в багатьох українських говірках, однак домінанти синтаксем в аналізованих говірках мають меншу варіативність. У східнослобожанських говірках зафіксовано ряд локативних синтаксем, які мають відповідники в інших діалектах, це зокрема: |б˙іл’а + N gen, |коло + N gen (говірки Нижнього Подністров’я); при + N loc (говірки Брюховицького р-ну Львівської обл.); в(у) + N acc, в(у) + N loc (степові, середньополіські, буковинські); на + N acc (середньополіські); на + N loc (східнополіські); до + N gen (східнополіські, буковинські). Так, прийменник |б˙іл’а може мати варіант бл’а, тоді як у східнополіських функціонують |пил’а, |п˙іл’а, |к˙іл’а; у південнокарпатських |п˙іл’а, |пил’а; у східностепових він замінюється на |воз’л’і, |возли та ін.; прийменник |коло зрідка заступається в східнослобожанських говірках варіантом |кол’о, синонімічним прийменником |воз’л’е (пор.: у східнополіських говірках він замінюється на у, має варіанти |п˙іл’а, |к˙іл’а; середньополіських л’е, л’а; середньонаддністрянських |кулу; прийменник п˙ід у східнослобожанських говірках не має варіантів, тоді як в інших українських говірках він може виявлятися як пуд, пут, пид, п˙іт, пад та ін.
7. З іншого боку, у досліджуваних говірках значення місця дії, стану чи розташування об’єкта на поверхні або всередині якогось іншого об’єкта передається шістьома моделями, відношення на позначення локалізації за ознакою близькості віддаленості одинадцятьма моделями; рух, скерований на наближення до певного об’єкта, що є метою цього руху, двома моделями. Різноманітні синтаксичні засоби, які служать для вираження того самого чи близького значення, створюють варіативність (паралельність) синтаксичних конструкцій. Кожна з моделей має специфічні ознаки за характером головних компонентів та їх поширювачів, позначає однорідні чи неоднорідні відношення, розрізняючись засобами та показниками граматичного зв’язку між словами. Семантична близькість створена за рахунок однакового лексичного складу синтаксем, у якому допускається зміна домінанти, і за рахунок обов’язкового паралелізму граматичного значення зіставлюваних одиниць.
8. Прийменник |коло більш уживаний в українських східнослобожанських говірках порівняно з іншими прийменниками, які вживаються для вираження загальної просторової близькості (наприклад, порівняно з прийменником |б˙іл’а). Це виявляється в тому, що прийменник |коло сполучається з великою кількістю семантичних класів іменників (пор.: для прийменника |коло їх нараховують дев’ять, а для прийменника |б˙іл’а три). Однак нерідко зафіксоване паралельне функціонування моделей |б˙іл’а + N gen |коло + N gen навіть у мовленні одного діалектоносія. Спорадично репрезентована синтаксема при + N inst.
9. Серед локативних синтаксем синонімічні значення мають моделі до + N gen та у (в) + N acc (т’і|кали до |пол’а у |поле); до + N gen і на + N acc (виейі|ж:али на хуто|ри до хуто|р’іў); в + N acc та |ч’ереиз + N acc (у в˙ік|но |видно |ч’ереиз в˙ік|но); місце дії, стану, розташування об’єкта поруч з іншими виражають синтаксеми |коло + N gen, |б˙іл’а + N gen, |воз’л’е + N gen, п˙ід + N inst, при + N loc, неида|леко в˙ід + N gen та ін. (усього 16 моделей), Не вступають у синонімічні відношення синтаксеми з прийменниками за + N acc, |поза + N inst та п˙ід + N acc.
Відзначена тенденція функціонального взаємозаступлення темпоральних синтаксем, що можливе за умови їх функціональної близькості, синонімічності. Зокрема, синонімічними є: у(в) + N acc і на + N acc, у(в) + N loc і на + N loc (у тоĭ год на тоĭ год); у(в) + N acc і п˙ід час + N acc (у воĭ|ну п˙ід ч’ас воĭ|ни); при + N loc і за + N acc (при хо|рош˙іĭ по|год’і за |теплойі по|годи). Усього нараховуємо 15 моделей.
10. Зіставлення синтаксем, виявлених у східнослобожанських говірках, з тими, що вживаються в пам’ятках української мови ХІV ХVІ ст., переконує в тому, що більшість досліджених синтаксем належать до пізніших утворень середньо- та новоукраїнської доби. Досліджувані нами говірки не зберегли старих синтаксичних структур; лише окремі з них зафіксовані спорадично (при + N loc, по|б˙іл’а + N gen, |воз’л’е + N gen, |м˙ежду + N inst).
Таким чином, досліджувані говірки різко не відрізняються від літературної мови, мають набір тих самих синтаксем, однак їх конкретне наповнення має ряд суттєвих локальних відмінностей, що й творить індивідуальний портрет синтаксису досліджуваних говірок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акаткина Е.Ф. Конструкции со значением направленного действия и движения в украинских говорах северной подгруппы // Материалы по русско-славянскому языкознанию. Воронеж, 1974. С. 12 20.
2. Акаткина Е.Ф. Предложно-падежные формы со значением места пребывания и места совершения действия // Материалы по русско-славянскому языкознанию. Воронеж, 1973. С. 80 88.
3. Акаткина Е.Ф. Синонимы и фонетические варианты предлога около с пространственным значением в украинских говорах Воронежской области // Материалы по русско-славянскому языкознанию. Воронеж, 1972. С. 64 67.
4. Акаткина Е.Ф. Синтаксис предлогов с пространственным значением в украинских говорах северной подгруппы (к материалам ОЛА) // Совещание по ОЛА, Ужгород, 25 28 сентября: Тезисы докладов. М.: Наука, 1973. С. 151 153.
5. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
6. Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок: У 2 т. Луцьк: Ред.-вид. відд. Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. Т. 1 2.
7. Атлас української мови: В 3 т. Т. 1 (Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі). К.: Наук. думка, 1984. 498 с.
8. Атлас української мови: В 3 т. Т. 2 (Волинь, Закарпаття і суміжні землі). К.: Наук. думка, 1988. 520 с.
9. Атлас української мови: В 3 т. Т. 3. (Слобожанщина, Донеччина, Нижня Наддніпрянщина, Причорномор’я і суміжні землі). К.: Наук. думка, 2001. 856 с.
10. Бандрівський Д.Г. Говірки Підбузького району Львівської області. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. 104 с
11. Бандрівський Д.Г. Деякі особливості лемківських переселенців у с. Липівці на Дрогобиччині // Діалектологічний бюлетень. К., 1961. Вип. 8. К., 1961. С. 94 99.
12. Бевзенко С.П. До характеристики синтаксичних особливостей українських діалектів // Наук. зап. Ужгород. ун-ту. 1955. Т. 14. С. 205 220.
13. Бевзенко С.П. Спостереження над синтаксисом українських літописів ХVІІ ст. // Наукові записки. Т. 9. Ужгород, 1954. С. 165 243.
14. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища шк., 1980. 245 с.
15. Безпалько О.П. Нариси з історичного синтаксису української мови. К.: Рад. шк., 1960. 237 с.
16. Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії. К.: Наук. думка, 1991. 163 с.
17. Бова (Ковальчук) Л.П. Синтаксичні особливості говірок південної Житомирщини // Наукові записки Сумського педінституту. Серія філологічна. К.: Рад. шк., 1956. Т. 3. С. 55 86.
18. Бондаренко В.С. Временные отношения, выражаемые с помощью предлогов // Ученые записки МГПИ им. В.П.Потемкина. Кафедра русского языка. М., 1957. Т. 42. Вып. 4. С. 99 115.
19. Бондарко А.В. Об относительном и абсолютном употреблении времени в русском языке (в связи с вопросом «темпоральности») // Вопр. языкознания. 1967. № 2. С. 18 31.
20. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Темпоральность. Модальность. М.: Наука, 1990. 264 с.
21. Борковский В.И. Использование диалектных данных по историческому синтаксису русского языка и восточнославянских языков. М.: Изд-во АН СССР, 1958. 47 с.
22. Борковский В.И. Вопросы исторического синтаксиса русского языка // Вопросы теории и истории языка. АН СССР. М., 1952. С. 264 265.
23. Брахнов В.М. Характерні риси говірок трьох населених пунктів на Бориспольщині Київської області // Діалектологічний бюлетень. Вип. 3. К., 1951. С. 18 34.
24. Брахнов В.М. Сурядні сполучники в говірках Переяслав-Хмельницького району на Київщині // Середньонаддніпрянські говори (збірник статей) / АН УРСР. К., 1960. С. 108 121.
25. Бузук П.Д. Діалектологічний нарис Полтавщини // Український діалектологічний збірник. 1929. Кн. 2. С. 159 195.
26. Букатевич Н.И. Опыт исторического изучения предлогов и предложных сочетаний в русском литературном языке. Ч. 1. Одесса, 1957. 145 с.
27. Булатова Л.И. О системе моделей в русских говорах // Український діалектологічний збірник. К., 1928. Кн. 1. С. 136 144.
28. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. К.: Рад. шк., 1952. 448 с.
29. Булыгина А.М. Творительный места с предлогами // Творительный падеж в славянских языках. М.: Изд-во АН СССР, 1958. С. 266 288.
30. Ващенко В.С. Полтавські говори. Х.: ХДУ, 1957. 538 с.
31. Ващенко В.С. Про варіантні засоби у живому народному мовленні білорусько-української суміжності на території Наддніпрянщини // Питання української діалектології і міжмовних (міждіалектних) контактів). Д., 1972. С. 3 13.
32. Верхратський І. Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів // Записки наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка, 1899. Т. 29, кн. 3. С. 117 119.
33. Верхратський І. Про говір батюків. Л., 1912. 250 с.
34. Верхратський І. Про говір галицьких лемків // Зб. філол. секції НТШ. Т. 5. Л., 1902. 489 с.
35. Верхратський І. Про говір долівський // ЗНТШ. 1900. Т. 35-36. С. 92.
36. Виноградов В.В. Введение // Грамматика русского языка. М.: Изд-во АН СССР, 1954. Т. 2: Синтаксис. Ч. 1. С. 5 111.
37. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
38. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 214 с.
39. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 286 с.
40. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксичні параметри прийменника (на матеріалі східнослов’янських мов) // Мовознавство. 1986. № 6. С. 17 24.
41. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
42. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис: Підручник для філол. ф-тів вузів. К.: Либідь, 1993. 368 с.
43. Всеволодова М.В. Способы выражения временных отношений в современном русском языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. 283 с.
44. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об омонимах в русском языке // Рус. яз. в шк. 1954. № 3. С. 14 19.
45. Герман К.Ф. Атлас українських говірок Північної Буковини. Чернівці: Видавнича спілка Час”, 1995. 410 с.
46. Герман К.Ф. Атлас українських говірок Північної Буковини: Словозміна, службові слова. Т. ІІ. Чернівці: Прут, 1998. 215 с.
47. Герман К.Ф. Особенности синтаксиса села Шепот Путильского района Черновицкой области (по материалам, собранным для ОЛА) // Совещание по Общеславянскому лингвистическому атласу, Горький, 23-27 июня 1970: Тезисы докладов. М., 1970. С. 14 18.
48. Гладкий П. Говірка села Блиставиці Гостомського району на Київщині // Укр. діал. збірник. Кн. 1. К., 1928. С. 93 141.
49. Гладкий П. Говірка села Нехворощі Андрушевського району Бердичівської округи // Укр. діал. збірник. Кн. 2. К., 1929. С. 99 157.
50. Глуховцева Е.Д. Лексика народного быта украинских восточнослобо-жанских говоров: Автореф. дис. канд. филол. наук. Д., 1992. 16 с.
51. Говірки Чорнобильської зони: Тексти / Упоряд.: П.Ю.Гриценко та ін. К.: Довіра, 1996. 358 с.
52. Говірки Чорнобильської зони: Системний опис / П.Ю.Гриценко, Г.В.Воронич, Л.І.Дорошенко та ін. К.: Довіра, 1999. 271 с.
53. Говори української мови. К.: Наук. думка, 1997. 590 с.
54. Горелова Л.Н. Семантика синтаксических конструкций с предлогами среди, посреди, посередине (посредине) и их функции в современной русской речи // Материалы по русско-славянскому языкознанию. Воронеж, 1988 С. 30 38.
55. Греч Н.И. Практическая русская грамматика. 2-е изд., испр. СПб., 1934. 526 с.
56. Гринчишин Д. Фіксація діалектних рис у документах ХVІІІ ст. з Гуцульщини // Гуцульські говірки. Лексичні та етнолінгвістичні дослідження. Л., 2000. С. 76 85.
57. Гриценко П. Ареальне варіювання лексики. К.: Наук. думка, 1990. 272 с.
58. Гриценко П.Ю. До питання про ареальний аспект дослідження лексико-семантичної системи // Фонетична, морфологічна та лексична системи українських говорів. К.: Наук. думка, 1981. С. 163 167.
59. Гриценко П.Ю.Лексична система говорів і картографування // Українська діалектна лексика: Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1987. С. 10 20.
60. Гуєнко С.Г. Прийменник за в українських діалектах // Зб. секції граматики української мови. К.: Вид-во наук.-дослідн. ін-ту мовознавства ВУАН, 1930. Кн. 1. С. 41 72.
61. Гумецька Л.А. Вторинні прийменники і їх синонімічні функції в українських грамотах ХІV ХV ст. // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. Т. 4. С. 42 50.
62. Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Л., 2000. 364 с.
63. Двинянова Г.С., Левицкий Ю.А. Система пространственно-временных предлогов: Учебное пособие по спецкурсу. Пермь, 1980. 71 с.
64. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над синтаксисом українських говірок Нижнього Подністров’я // Діалектологічний бюлетень. Вип. 5. К., 1955. С. 71 73.
65. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над системою числівників говірок Закарпатської області // Наук. зап. Ужгородського ун-ту. 1955. Т. 14. С. 7 79.
66. Добош В.И. Синтаксические функции родительного падежа с предлогом коло, около, піля, попри в южнокарпатских украинских говорах // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Ужгород, 25 28 сентября 1973): Тезисы докладов. М., 1973. С. 148 150.
67. Добош В.І. До питання функціонально-семантичних особливостей прийменників говірок долини річки Тур’ї Закарпатської області // Доповіді та повідомлення Ужгородського університету. Серія філологічна. Ужгород, 1959. Вип. 4. С. 77 80.
68. Добош В.І. Основні значення конструкцій знахідного та орудного відмінків у говірках Турянщини Закарпатської області // Доповіді та повідомлення. Серія філологічна. 1960. № 5. С. 58 60.
69. Добош В.І. Південнокарпатські говірки долини річки Тур’ї: Дис. ... канд. філол. наук. К., 1955. 389 с.
70. Добош В.І. Синтаксис українських південнокарпатських говорів: Текст лекцій. Ужгород, 1972. 44 с.
71. Дорошенко С.И. Украинские говоры Путывльского и Бурынского районов: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1955. 20 с.
72. Дроздовський В.П. Синтаксичні риси говірок Татарбунарського, Саратського та Білгород-Дністровського районів Одеської області // Праці Одеського університету. Т. 51. Серія філологічних наук. Вип. 10. Одеса, 1961. С. 112 116.
73. Дубенец Э.М. Глагольно-именные предложные словосочетания с темпоральным значением в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1964. 19 с.
74. Дыялектологічны атлас беларуской мовы. Мінск, 1963. 346 к.
75. Єдлінська І. У струну гуцульської душі // Гуцульські говірки. Лексичні та етнолінгвістичні дослідження. Л., 2000. С. 67 75.
76.&n