СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ТИПИ ВЛАСНЕ ПРИСЛІВНИХ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки україни
ДОнецький нацiональний унiверситет

На правах рукопису

Пономарьова Людмила Володимирівна

УДК 801.561.7

СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ТИПИ ВЛАСНЕ
ПРИСЛІВНИХ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

10.02.01 - українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник -
Загнітко Анатолій Панасович,
доктор філологічних наук,
професор, академік АН ВШ України

Донецьк 2002

Зміст

Вступ......

4

Розділ 1. Статус складнопідрядних речень з підрядними власне прислівного типу в синтаксичній системі..................................................

10

1.1. Еволюція лігвістичних поглядів на проблему підрядності.........................................................................................................

10

1.2. Кваліфікація власне прислівних складнопідрядних речень у лінгвістичній літературі..............................................................................

36

1.3. Диференційні та кваліфікаційні ознаки складнопідрядних речень прислівного типу..........................................................................................

55

1.4. Формальні показники підрядного зв’язку у складнопідрядних реченнях власне прислівного типу..............................................................

69

1.4.1. Сполучники підрядності як засіб зв’язку між частинами складнопідрядного речення прислівного типу...........................................

71

1.4.2. Сполучні слова як засіб поєднання предикативних частин..............................................................................................................

73

РОЗДІЛ 2. Формально-граматичні і семантичні різновиди власне прислівних складнопідрядних речень..........................................................

82

2.1. Семантичні класи власне прислівних складнопідрядних речень об’єктного типу..............................................................................................

86

2.1.1. Волевиявлення...........................................................................

90

2.1.2. Інтелектуальної діяльності.......................................................

92

2.1.2.1. Мислення, судження.........................................................

92

2.1.2.2. Знання.................................................................................

97

2.1.2.3. Узагальнення......................................................................

99

2.1.2.4. Рішення..............................................................................

100

2.1.3. Фізичної дії і стану....................................................................

102

2.1.4. Психічного стану.......................................................................

104

2.1.4.1. Власне психічного стану...................................................

104

2.1.4.2. Відчуття, сприймання........................................................

105

2.1.4.2.1.Відчуття.........................................................................

105

2.1.4.2.2. Сприймання.................................................................

106

2.1.4.3.Перцептивні..........................................................................

108

2.1.4.3.1. Перцептивні речення зі значенням слуху................

108

2.1.4.3.2.Перцептивні речення зі значенням бачення..............

109

2.1.4.4. Емоційні...............................................................................

110

2.1.4.5. Сподівання, віри..................................................................
2.1.5. Буття та виявлення..................................................................

111
113

2.1.6. Мовлення......................................................................................

114

2.2.Присубстантивні власне прислівні підрядні речення та їх семантичні типии............................................................................................

118

2.2.1. Семантичні класи присубстантивних підрядних конструкцій.....................................................................................................

133

2.3. Прикомпаративні власне прислівні складнопідрядні речення та їхні семантичні класи ...................................................................................

166

2.3.1. Семантичні класи прикомпаративних підрядних конструкцій....................................................................................................

171

Висновки..................................................................................................

182

Список використаної літератури.........................................................

187

Список джерел...........................................................................................

200

ВСТУП
У мовленнєвій практиці з-поміж наявних складних речень (зокрема підрядного поєднання пропозицій) конструкції з власне прислівними підрядними частинами вирізняються особливою частотністю. Однак належного аналізу своєрідності семантики цього типу поліпредикативних синтаксичних одиниць, специфіки їхньої структури на сьогодні у вітчизняній лінгвістиці немає. Існують суттєві розбіжності і у класифікації власне прислівних складнопідрядних речень загалом. Наявні істотні розбіжності і у термінологічному окресленні цього типу складнопідрядних речень. Своєрідність оформлення, функціональне навантаження та специфіка семантики сприяють кваліфікації складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами як окремого функціонального типу поліпредикативних структур. Відсутність монографічного опису складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами у сучасній україністиці, внутрішня суперечливість виділення семантичних класів власне прислівних складнопідрядних речень та нерівнорядність принципів їхньої класифікації, еволюція поглядів на особливості структури власне прислівних складнопідрядних речень (пор. погляди В.В.Бабайцевої, Ф.І.Буслаєва, В.А.Бєлошапкової, Н.С.Валгіної, І.Р.Вихованця, М.І.Греча, Н.В.Гуйванюк, Л.Ю.Максимова, О.С.Мельничука, І.І.Слинька, І.Г.Чередниченка, О.О.Шахматовата ін.) визначає актуальність пропонованого дисертаційного дослідження.
Об'єктом аналізу є складні синтаксичні утворення, підрядні предикативні компоненти яких передбачаються семантико-синтаксичною валентністю опорного слова або його частиномовною належністю - субстантив, дієслівна лексема, компаратив, предикатив.
Зв'язок з науковими проблемами, планами, темами. Напрямок дисертації пов’язаний з комплексними науковими темами кафедри української мови Донецького національного університету: Динамічні процеси в граматичному ладі української мови” (Г 96/12), Українська мовно-національна картина світу: семантико-граматичні, соціолінгвістичні й емотивні аспекти” (Г 00/12) і схвалений фаховою координаційної радою Інституту української мови НАН України.
Мета роботи полягає в обґрунтуванні статусу складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами в синтаксичному ладі української мови та встановленні їхніх ядерних/напівпериферійних/периферійних формально-граматичних і семантичних типів.
Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
1) з’ясувати особливості структурного моделювання складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами, визначити специфіку в них прислівного підрядного реченнєвотвірного зв’язку, встановити формально-граматичні особливості останніх;
2) простежити семантико-граматичні типи власне прислівних підрядних частин через: а) визначення семантико-синтаксичних відношень у структурі складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами; б) встановлення типології форм реченнєвотвірного підрядного синтаксичного зв’язку у складнопідрядних реченнях з власне прислівними підрядними елементами; в) вирізнення граматичних типів власне прислівних підрядних частин та виявлення специфіки сполучування тотожних/нетотожних за будовою предикативних частин; г) з’ясування семантичних типів власне прислівних підрядних частин, їхнє співвідношення у загальній системі складнопідрядних речень з прислівними/неприслівними підрядними частинами;
3) розкрити статус складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами у системі синтаксичної деривації загалом, розглянувши співвідношення власне прислівних підрядних із займенниково-кореляційними (займенниково-співівдносними) та детермінантними (власне детермінантними і детермінантно-кореляційними підрядними частинами) та проаналізувавши напрями і різновиди дериваційних перетворень власне прислівних підрядних частин у структурно тотожні/структурно нетотожні синтаксичні одиниці з послідовним визначенням ядра/напівпериферії/периферії таких вихідних і похідних утворень.
Вперше визначаються й аналізуються семантичні типи складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами. При аналізі досліджуваних структур реалізується структурно-семантичний підхід, який передбачає вивчення формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної та власне семантичної організації речення як багатоаспектної синтаксичної одиниці.
Предметом безпосереднього аналізу виступають власне прислівні складнопідрядні речення, особливості контактування залежних частин з опорними словами субстантивами, дієслівними лексемами, предикативами, компаративами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у встановленні сутності власне прислівних складнопідрядних речень, визначенні їхнього статусу у синтаксичній системі української мови та виявленні співвідношення з іншими рівнорядними/нерівнорядними одиницями, з'ясуванні визначальних чинників їхньої смислової та структурної організації, що вирізняє власне прислівні складнопідрядні речення з-поміж усього загалу складнопідрядних конструкцій, виявленні закономірностей одно- і міжярусної синтаксичної деривації власне прислівних структур, аналізі напрямів та різновидів семантичних, функціонально-комунікативних, функціонально-прагматичних і функціонально-когнітивних перетворень власне прислівних складнопідрядних речень.
Практичне значення роботи полягає в тому, що його результати можуть бути використані при з’ясуванні статусу власне прислівних складнопідрядних речень, їхньої внутрішньої диференціації у вузівському курсі сучасної української літературної мови (розділ Синтаксис”), опрацюванні спецкурсів та спецсемінарів, написанні підручників та навчальних посібників із синтаксису української мови для вищої школи, створені теоретичної і функціональної граматик української мови. Результати дослідження можна використовувати при написанні дипломних, магістерських та курсових робіт.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у встановленні статусу складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами у системі синтаксичних одиниць сучасної української мови, з'ясуванні семантичних класів складнопідрядних речень з присубстантивно-атрибутивними, прикомпаративними та з’ясувально-об'єктними підрядними частинами, систематизації формально-структурувальних засобів зв'язку між предикативними частинами, визначенні напрямів трансформації, модифікації, варіації власне прислівних складнопідрядних речень та окресленні їхньої корелятивності/некорелятивності з іншими рівнорядними/нерівнорядними синтаксичними одиницями.
Особистий внесок здобувача полягає в окресленні семантики опорних
слів головної частини та встановленні семантико-граматичних, функціонально-комунікативних типів складнопідрядних речень з підрядними власне прислівними частинами. Робіт написаних у співавторстві немає.
Матеріалом для дослідження стали складнопідрядні речення з власне прислівними підрядними частинами, вилучені методом суцільної вибірки з прозових та поетичних творів української художньої літератури, наукових та публіцистичних текстів ХІХ-ХХ ст. (близько 10000 прикладів).
Основні методи дослідження. Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні різних методів та прийомів, що мотивовано метою й конкретними завданнями. Основними методами аналізу власне прислівних складнопідрядних речень виступають описовий, що спирається на спостереження і зіставлення, метод компонентного аналізу семантики речення і лексеми. Використані також елементи статичного підрахунку, експерименту і трансформаційного методу.
Методологічною основою здійсненого в дисертації дослідження семантико-граматичних типів власне прислівних складнопідрядних речень є концепт сучасної граматики, який узгоджується з чинними нині у філософії концептами щодо діяльнісного підходу до об’єкта пізнання, поширеними на всі гуманітарні науки і регламентованими як принципи вивчення діяльнісних систем натомість вивчення атомарних сутностей і суто формального релятивізму між елементами структур. Аналіз зосереджений у роботі на семантико-синтаксичному рівні організації речення, на якому реалізується власне семантичний ярус речення і який ґрунтується на формально-граматичному ярусі.
На захист виносяться такі положення:
1. На формально-синтаксичному рівні власне прислівні складнопідрядні реченні характеризуються такими власне синтаксичними ознаками, як прислівний підрядний передбачуваний зв’язок (обов’язкового/необов’язкового вияву) між предикативними частинами та наявність асемантичних сполучників та сполучних слів як спеціального засобу вираження цього зв’язку.
2. Асемантичні сполучники та сполучні слова - формальні виразники власне прислівного реченнєвотвірного зв’язку виступають характерною синтаксичною ознакою складних власне прислівних конструкцій, семантично інтерпретуючись залежно від значення складнопідрядного речення.
3. Семантико-синтаксична та власне синтаксична ознаки формують семантику структурної схеми власне прислівних складнопідрядних речень, внаслідок чого відтворюється їх синтаксична семантика, яка в умовах ситуативно-комунікативних завдань зазнає різноманітних варіативних виявів.
4. Схемну семантику складнопідрядних речень з власне прислівними підрядними частинами витворюють опорні елементи головної частини субстантиви, дієслівні предикати, компаративи, предикативи, що прогнозують наявність підрядного предикативного компонента.
5. На рівні змістової організації власне прислівні складнопідрядні речення постають як складні семантичні структури, що виражають складний поліпропозитивний зміст. Через зіставлення двох рівноправних ситуативних пропозицій констатується їхня невідповідність щодо кількісного вияву предикативної ознаки.
6. Семантика опорного елемента головної частини, вираженого субстантивом, дієслівним предикатом, предикативом і компаративом, визначає тип відношень між предикативними одиницями складного синтаксичного цілого, який виявляє подібність до відношення між частинами паратаксичного сполучення предикативних одиниць і водночас принципово відмінний від нього у силу закладеного формального вияву нерівнорядності поєднуваних одиниць.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Творчість В. Стуса у загальноєвропейському контексті” (Донецьк, 2001), засіданнях Всеукраїнського граматичного семінару (Донецьк 2000, 2001), підсумкових наукових конференціях Донецького національного університету (Донецьк 1999, 2000, 2001), підсумкових наукових конференціях Приазовського державного технічного університету (Маріуполь 1999, 2000, 2001). Окремі розділи та вся дисертація загалом обговорювались на засіданнях кафедри української мови Донецького національного університету (Донецьк 2000, 2001).
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної і цитованої літератури, списку джерел та додатку. Загальний обсяг роботи 204 сторінки. Список використаної літератури становить 151 найменування. У дисертаційній роботі використано 12 діаграм, 1 схема та 1 таблиця.

Список литературы

Висновки
Погляд на власне прислівні речення складнопідрядні речення як самостійний клас у системі складнопідрядного речення нерозчленованої структури підготовлений усім розвитком синтаксичної науки, сьогодення якої відзначене формуванням нових підходів до аналізу речення як центральної одиниці синтаксису та багатоаспектністю її покваліфікування.
Увесь загал складнопідрядних речень виступає багатоспектральним простором, в якому об’єднуються структурно, семантично, функціонально, комунікативно нерівнорядні утворення, що пояснює їхній поділ на три типи. У розрізненні цих типів беруться до уваги такі параметри, як: 1) віднесення підрядної частини до всієї головної частини загалом, використання синтаксичних сполучників та сполучних слів як засобів зв’язку між частинами; 2) наявність у реченні зв’язки між частинами у вигляді відносний займенник сполучник; 3) віднесення підрядної частини до вербатива, субстантива, компаратива або предикатива головної частини, використання асемантичних сполучників та сполучних слів як засобів поєднання частин. Речення, що відповідають вимогам першої категорії, у лінгвістичній літературі дістали назву детермінантних. Речення другої категорії відповідно активно дійовим засобам зв’язку займенниково-співвідносні. Треті кваліфікуються як власне прислівні складнопідрядні речення.
Сполучники і сполучні слова відрізняються своєю роллю в реченні: сполучні слова є членами підрядної частин, а сполучники виступають тільки як зв’язковий елемент.
Функціонування поліпредикативних конструкцій з власне прислівними підрядними частинами виявляє можливість вираження означальної, з’ясувальної та кількісної міри предикативної ознаки однієї пропозиції через залучення іншої, що відповідно оформляються як головна та підрядна частини складного синтаксичного утворення.
На конструктивному рівні складнопідрядні речення з присубстантивними, об’єктними та прикомпаративними предикативними частинами вирізняються специфічною формально-синтаксичною, функціонально-семантичною, комунікативно-семантичною і семантико-синтаксичною організацією. Особливістю структурної і семантичної взаємодії головної і підрядної частини у складнопідрядних реченнях власне прислівного типу є віднесення підрядної частини до одного слова (словосполучення) головної частини.
Характерною структурною особливістю досліджуваних синтаксичних одиниць, що сприяє становленню їх як самостійного класу у складі гіпотаксису сучасної української літературної мови, є контактування підрядного предикативного компонента з субстантивом, предикативом або компаративом опорним словом головної частини. Завдяки частиномовній семантиці опорного слова іменника (субстантива) головної частини, котрому притаманна активна валентність, що зумовлює наявність правобічної синтаксичної позиції, які заповнюються тільки компонентами відповідної семантики, цей різновид складнопідрядних речень з прислівною підрядністю є стилістично мало закріпленим, виступає широко репрезентованим у різних стилях української літературної мови і дістав назву присубстантивного. Завдяки валентній зумовленості опорного дієслова (предиката) головної частини, а саме його активній правобічній валентності, самостійним різновидом можна вважати об’єктні власне прислівні підрядні конструкції. Завдяки правобічній активній валентності опорного прикметника, прислівника вищого ступеня порівняння (компаративна), обов’язковості його поширення підрядною частиною виникає самостійний різновид власне прислівних складнопідрядних конструкцій прикомпаративні власне прислівні складнопідрядні речення.
Прислівні складнопідрядні конструкції (а саме такого трактування вони вимагають, зважаючи на прогнозованість підрядного предикативного компонента з боку опорного елемента головної частини) вирізняються широким колом засобів зв’язку. Асемантичні сполучники і сполучні слова, серед яких особливим частотністю вирізняються слова що та який, виконують функції приєднання підрядної присубстантивного або об’єктного компонентів. Окремо виділяється порівняльний сполучник ніж, що кваліфікується як єдиний сполучний елемент, що приєднує при компаративний предикативний компонент.
Семантична класифікація прислівних речень здійснюється за різними принципами, що пояснюється нетотожністю засобів поєднання частин. У конструкціях, де зв’язок є валентнозумовленим, прогнозованим доцільніше здійснювати класифікацію за семантикою опорного слова. Так, диференціацію семантичних різновидів прикомпаративних складнопідрядних речень реально проводити за семантичним наповненням компаративів - конституентів головної частини, що функціонують як опорні елементи, а також за семантичним співвідношенням останнього зі змістом підрядної частини.
Складнопідрядні речення із власне прислівними підрядними частинами об’єктного типу поділяються на семантичні класи на підставі семантичного типу опорного валентнозумовлювального дієслова та його здатності визначати заповнення сильнокерованої постдієслівної синтаксичної позиції.
У пропозиціях, де головним принципом поєднання виступає частиномовний фактор, класифікацію доцільніше здійснювати за засобами реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку. Зважаючи на те, що більшість присубстантивних підрядних конструкцій мають не щільне поєднання, тобто головна частина є самодостатньою, її зміст не потребує поширення, а підрядна частина виступає як пояснення, уточнення виключно опорного субстантива головної частин, можна дійти висновку, що єдиним зв’язковим елементом у таких реченнях виступає сполучник або сполучне слово. Тому доцільніше групувати складнопідрядні прислівні присубстантивні речення із урахуванням семантики сполучного слова, його впливу на загальну семантику речення.
На розрізнення семантичних різновидів складнопідрядних власне прислівних підрядних речень впливають:
а) лексичне значення опорного елемента;
б) наявність / відсутність відносного займенника, що вказує на виділення предмета серед інших, подібних до нього;
в) збіг / розбіжність між синтаксичними значеннями опорного та сполучного слів (чи мають вони той самий анафоричний елемент);
г) ступінь (міра) контактності між головною та підрядною частинами.
Аналіз складнопідрядних речень із присубстантивними підрядними частинами дозволяє зробити висновок про доцільність виділення окремих семантичних груп серед опорних іменників на позначення абстрактних і конкретних понять, істот / неістот. Розгляд засобів зв’язку присубстантивних складнопідрядних конструкцій виявив, що найпоширенішими виступають асемантичні сполучники і сполучні слова що, який у різних граматичних формах роду та відмінка. Таке поширення пояснюється, зокрема, їх синонімічністю, взаємозамінністю у багатьох випадках. Саме тому семантичні групи, виділені серед речень, засобом зв’язку яких виступають сполучники / сполучні слова що, який, здебільшого тотожні за значенням, хоча і мають певні нюанси. В обох семантичних групах зустрічаються речення зі значенням дії, що виконується суб’єктом / об’єктом, речення зі значенням пояснення, уточнення, констатації тощо.
Аналіз складнопідрядних речень із об’єктними підрядними частинами дозволяє зробити висновок про доцільність виділення семантичних груп серед опорних дієслів на позначення волевиявлення, інтелектуальної діяльності, фізичної дії і стану, психічного стану, буття та виявлення, мовлення, серед яких найчастотніше використовуються опорні дієслова на позначення інтелектуальної діяльності типу думати, спостерігати, знати, розуміти. Розгляд складнопідрядних речень із прикомпаративними підрядними частинами виявив істотну відмінність таких речень з-поміж інших прислівних конструкцій, яка полягає у використанні як єдиного елементу зв’язку сполучника ніж і його синонімічних еквівалентів. Виходячи з цього, єдиним критерієм виділення семантичних груп виступає опорний компаратив головної частини, за яким і відбувається диференціація. Найбільшого поширення, у такому разі, набуває опорний компаратив краще, що виступає носієм якісно-оцінювальної семантики, семантики власне переваги і має велику кількість синонімів або близьких за значенням слів (ліпше, красивіше (у значенні краще за вродою) швидше, сміливіше і т. інше).
Складнопідрядні речення із власне прислівними підрядними частинами є формально-семантичною єдність і становлять окремий різновид у системі складнопідрядних речень сучасної української мови в силу наявних диференційних семантико-конструктивних, функціонально-семантичних і формально-граматичних ознак.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.

Адмони 1957 - Адмони В.Г. О предикативности // Уч. зап. ЛГПИ. -1957. -Т.28, вып. 2.- С. 15-28.

2.

Адмони 1968 - Адмони В.Г. Типология предложения // Исследования по общей теории граматики. - М.: Наука, 1968. -С. 232-291.

3.

Акимова 1990 - Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. - М.: Высш. шк., 1990. -168 с.

4.

Актуальные 1984 - Актуальные проблемы русского синтаксиса / Под ред. К.В. Горшковой и Е.В. Клобукова. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. -307 с.

5.

Андерш 1975 - Андерш Й.Ф. До питань про семантичну структуру речення // Мовознавство. - 1984. - № 5. - С. 38-42.

6.

Арват 1994 - Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. - К.: Вища школа, 1994. -160 с.

7.

Арібжанова 1985 Арібжанова І.М. Семантико-синтаксична структура дієслів-предикатів у сучасній українській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1985. 187 с.

8.

Арполенко, Забєліна 1992 - Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1992.-199с.

9.

Арутюнова 1964 - Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1964. 383с.

10.

Ачилова 1980 - Ачилова В.П. Семантичні відношення в поліпредикативних з’ясувальних конструкціях // Мовознавство. 1980.-№3- С.19-24.

11.

Ачилова В.П. 1988 - Семантико-синтаксическая организация научного текста (на материале полипредикативных конструкций с объектными, субъектными и модифицированными отношениями): Автореф. ... канд. филол. наук. К., 1988. -24 с.

12.

Бабайцева 1983 - Бабайцева В.В. Зона синкретизма в системе частей речи современного русского языка // Научн. докл. высш. шк.: Филол. науки. -1983. -№ 5. - С. 17-23.

13.

Бабайцева, Максимов 1981 - Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис. Пуктуация. - М.: Просвещение, 1981. - 271 с.

14.

Бархударов 1976 - Бархударов Л.С. Проблема предложения в трактовке различных грамматических направлений // Вопросы языкознания. 1976. - № 3. - С. 89-101.

15.

Бевзенко 1959 - Бевзенко С.П. До питання про модальні слова в українській мові // Наукові записки Ужгород. ун-ту. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту. - 1959. - Т. 37. - С. 188-191.

16.

Бевзенко 1987 - Бевзенко С.П. Стуктура складного речення в українській мові. К.: Вид-во Київ. держ. пед. ін-ту, 1987. 79 с.

17.

Безпалько 1960 - Безпалько О.П. Нариси з історичного синтаксису української мови. К.: Рад. шк., 1960. 236 с.

18.

Белошапкова 1978 Белошапкова В.А. Мингимальные структуры схемы русского языка предложения // Рус. як. за рубежом. 1978. - №5. С. 55-60.

19.

Белошапкова 1979 Белошапкова В.А Расширенные структурные схемы простого предложения // Рус. як. за рубежом. 1979. - №5. С.38-44.

20.

Белошапкова 1967 - Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке: Некоторые вопросы теории. -М.: Просвещение, 1967. -160 с.

21.

Белошапкова 1977 - Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. - М.: Высш. шк., 1977. - 248 с.

22.

Белошапкова 1981 - Синтаксис // Современный русский язык / Под. Ред. В.А. Белошапковой. - М.: Высш. шк., 1981. -С.363-401.

23.

Белявский 1869 - Белявский П. О некоторых спорных вопросах русской граматики // Журнал Министерства народного просвещения.- 1869, февраль, - № 6.- С. 146-156.

24.

Биренбаум 1987 - Биренбаум Я.Г. Канонические виды придаточных предложений и сдвиги в их классификации // Научн. докл. высш. шк.: Филол. науки. 1987. №2.- С. 65-72.

25.

Білецький 1974 - Білецький А.О. Важливі проблеми сучасного мовознавства // Укр. мова і літ. в шк. -1974. - № 9. - С. 21-29.

26.

Богданов 1977 - Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л. Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 204с.

27.

Богородицкий 1935 - Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. - 5-е изд., перераб. - М.; Л.: Соцєкгиз, 1935. - 356 с.

28.

Болюх 1992 - Болюх О.В. Семантико-синтаксична структура безособового речення: Автореф. ... канд. філол. наук. - К., 1992. - 16 с.

29.

Бондарко 1984 - Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.

30.

Брицын 1990 - Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. - К.: Наку. думка, 1990. - 320 с.

31.

Будде 1913 - Будде Е.Ф. Учебник грамматики русского языка: Синтаксис. Ч. II. - М., Учпедгиз, 1953. - 267 с.

32.

Булаховский 1952 - Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. Т.1. 5-е изд. К.: Рад.шк., 1952. 442с.

33.

Булыгина 1982 - Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. - М.: Наука, 1982. -С. 7-85.

34.

Буслаев 1858 - Буслаев Ф.И. Опыт исторической грамматики русского языка. Ч. II. - М., 1858. - 623 с.

35.

Валгина 1978 - Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. М.: Высш. шк., 1978. 439с.

36.

Ванников 1979 - Ванников Ю.В. Синтаксис речи и синтаксические особенности русской речи. - М.: Русский язык, 1979. - 296 с.

37.

Васильев 1990 - Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика.М.: Высш. шк., 1990. 174 с.

38.

Виноградов 1955 - Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения // Вопросы грамматического строя. - М.: Изд-во АН СССР, 1955. - С. 396-418.

39.

Виноградов 1972 - Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. Изд. 2. М. Высш. шк., 1972. 613 с.

40.

Вихованець 1992 - Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. - К.: Наук. думка, 1992. 224 с.

41.

Вихованець 1988 - Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.

42.

Вихованець 1993 - Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтакис. К.: Либідь, 1993. 368 с.

43.

Вихованець, Городенська, Русанівський 1983 - Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. - К.: Наук. думка, 1983. 220 с.

44.

Волох, Чемерисов, Чернов 1976 ВолохО.Т., ЧемерисовМ.Т., ЧерновЄ.І. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вища шк., 1976. - 278 с.

45.

Востоков 1835 - Востоков А.Х. Русская грамматика: Изд. 2-е. -_СПб., 1835. - 408 с.

46.

Выхрыстюк 1959 - Выхрыстюк М.И. Сложноподчиненные предложения с соединительным элементом «як» в современном украинском литературном языке (дополнительные, обстоятельственные, взаимопридаточные предложения): Дисканд. филол. наук: 10.02.01. Черновцы, 1959. 295 с.

47.

Гуйванюк 1994 - Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в синтаксисі української мови: Навч. посібник. - Чернівці: Рута, 1994. -72 с.

48.

Гуйванюк, Чолкан 1997 - Гуйванюк Н.В., Чолкан В.А. Співвідношення об'єктивної та суб'єктивної модальності в реченні: Навч. посібник- Чернівці: Рута, 1997. - 63 с.

49.

Гмир 1972 - Гмир І.С. Розрізнення сполучників від однозвучних сполучень слів // Укр. мова і літ. в шк. - 1972. -№ 3. - С. 54-56.

50.

Голоюх 1996 - Голоюх Л.В. Порівняння як структурний компонент художнього тексту // Автореф. ... канд. філол. наук. К., 1996. 22с.

51.

Гомас 2000 Гомас О. М. Варіантність і синонімія в словосполученні і реченні: Автореф. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2000. - 19 с.

52.

Городенська 1991 - Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. - К.: Наук. думка, 1991. - 192 с.

53.

Горпинич 1999 - Горпинич В.О. Сучасна літературна українська мова. Морфеміка, словотвір, морфонологія. - К.: Вища. школа, 1999. -207 с.

54.

Гостюк 1990 - Гостюк Т.М. Ознаки структурної та смислової синсемантії головного речення у складі гіпотаксису // Мовознавство. 1990. -№3. С.53-57.

55.

Грамматика 1954 - Грамматика русского языка, т. II. Синтаксис. Ч. I. М.: Изд-во АН СССР, 1954. 704 с.; Ч. ІІ. - 444 с.

56.

Грамматика 1970 - Грамматика современного русского литературного языка / Под. ред. Н.Ю. Шведовой. - М.: Наука, 1970. - 767 с.

57.

Греч 1834 - Практическая русская грамматика. - СПб., 1834. 404с.

58.

Гулыга 1961 Гулыга Е.В. Место сложноподчиненного предложения в системе синтаксиса // Науч. докл. высш. шк.: Филол. науки. 1961. -№3. С.16-26.

59.

Гуссов 1909 Гуссов В.К. К вопросу о реформе русского синтаксиса // Русский филологический вестник.- Т. IX.- №2.- Варшава, 1909.- С. 99-126.

60.

Гуц 1973 - Гуц Л.Н. Синтаксична синоніміка як один із засобів мовної експресії // Укр. Мова і літ. в шк. - 1973.- №6.- С. 35-41.

61.

Даниленко 1993 - Даниленко А. Дієслово як комунікативний центр у синтаксичній будові української мови: проблема типологічного конструкта // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія.- Т. 1.- Харків, 1993.- С. 131-139.

62.

Джура 2000 Джура А.С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм: Автореф. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України. Ін-т укр. мови. — К., 2000. — 19 с.

63.

Доленко 1974 - Доленко М.Т. Сучасна українська мова. - Вид. 2-е, доп. і перероб.- К.: Рад. шк., 1974.- 356 с.

64.

Дослідження 1958 - Дослідження з синтаксису української мови. - К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 294 с.

65.

Дубовая 1989 Дубовая Е.А. Функции и значения присубтантивных членов, совмещающих определительные и обстоятельственные свойства (на материале простого предложения современного русского языка): Автореф. канд. филол. наук. - К., 1989.- 17 с.

66.

Дудик 1973 - Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення: (Просте речення: еквіваленти речення). - К.: Наук. думка., 1973.- 288 с.

67.

Дудников 1990 - Дудников А.В. Современный русский язык.- М.: Высш. шк., 1990.- 424 с.

68.

Єрмоленко 1982 - Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. - К.: Наук. думка, 1982.- 210 с.

69.

Жовтобрюх 1984 - Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. - К.: Наук. думка, 1984.- 296 с.

70.

Жовтобрюх, Кулик 1972 - Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - К.: Вища шк., 1972.- Ч.1.- 406с.

71.

Загнітко 1990 - Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.: НМК ВО, 1990.- 64 с.

72.

Загнітко 1992 - Загнітко А.П. Аспекти і напрями дієслівно-іменної взаємодії // Сучасні аспекти дослідження граматики української мови і лінгвометодичні основи викладання шкільного курсу: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: Вид-во Полтав. пед. ін-ту, 1992.- С. 68-69.

73.

Загнітко 1993 - Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис словосполучення і простого речення. Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1993. 177 с.

74.

Загнітко 1994 - Загнітко А.П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис простого ускладненого і складного речення. Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1994. 204 с.

75.

Загнітко 1996 - Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс).- Ч.2:Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1996 240с.

76.

Загнітко 1997 - Загнітко А.П. Типологія семантико-синтаксичних відношень // Восточноукраинский лингвистический сборник.- Вип. 3. - Донецьк: Вид-во ДонДУ, 1997.- С. 22-34.

77.

Загнітко 2001 - Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662 с.

78.

Загревський 1999 Загревський Є.І. Безсполучникові складні речення х пояснювальним компонентом у сучасній українській мові: Автореф. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. — Х., 1999. — 20 с.

79.

Заоборна 1997 - Заоборна М.С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові: Автореф. ... канд. філол. наук. К, 1997. 24 с.

80.

Золотова 1973 - Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 352 с.

81.

Золотова 1982 - Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса.- М.: Наука, 1982.- 368 с.

82.

Ильенко 1964 - Ильенко С.Г. Вопросы теории сложноподчиненного предложения в современном русском языке: Дис. док. филол. наук.: В 2-х ч. - Л., 1964.

83.

Кадомцева 1972 - Кадомцева Л.О. Обставинні складнопідрядні речення // Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І.К. Білодіда.- К.: Наук. думка, 1972.- С. 343-387.

84.

Канцельсон 1972 - Канцельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление.- Л.: Наука, 1972.- 216 с.

85.

Канцельсон 1987 - Канцельсон С.Д. К понятию типов валентности // Вопросы языкознания. 1987.-№3. - С. 21-28.

86.

Каранська 1995 - Каранська М.У. Синтаксис сучасної української мови. К.: Либідь, 1995. 312 с.

87.

Карцевский 1961 - Карцевский С.О. Бессоюзие и подчинение в русаком языке // Вопросы языкознания . 1091. №2. С. 126-138.

88.

Касевич 1988 - Касевич В.Б. Семантика. Синтаксис. Морфология.- М.: Наука, 1988.- 312 с.

89.

Кильдибекова 1975 - Кильдибекова Т.А. Глаголы действия в современном русском языке.- Саратов: Изд-во Саратов. ун-та., 1975.- 225 с.

90.

Кирпичникова 1965 - Кирпичникова Н.В Сложноподчиненные предложения с придаточными определительными и повествовательно-распростронительными // Рус. яз. в шк.- 1965.- №1.- С. 79-82.

91.

Кислиця 1990 - Кислиця Д. Граматика української мови.- Ч. 2: Синтаксис. - Нью-Йорк: Вид-во Шкільної Ради при УККА, 1990.- 88 с.

92.

Klemensiewicz 1984 Klemensiewicz Z. Podstawowe wiadomości z gramatyki języka polskiego. - Warszawa: PWN, 1984. - 154 s.

93.

Кононенко 1967 - Кононенко В.И. Синонимика синтаксических конструкций с сравнительным союзом «как» в современном русском языке // Дис.канд. филол. наук. К., 1967. 164 с.

94.

Кононенко 1973 - Кононенко В.І. Нові тенденції у розвитку сучасного синтаксису // Укр. мова і літ. в шк.- 1973.- №1.- С. 19-27.

95.

Кротевич 1952 - Кротевич Є.В. Будова складнопідрядного речення в сучасній українській мові // Укр. мова в шк.- 1952.- №1.- С. 17-23.

96.

Кротевич 1953 - Кротевич Е.В. Структура сложноподчиненного предложения // Вопросы славянского языкознания.- Вып. III.- Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1953.- С. 22-35.

97.

Кротевич 1960 - Кротевич Є.В. Будова складнопідрядного речення. Львів: Вид-во Львівського ун-та.1960. 96 с.

98.

Костусяк 1998 - Костусяк Н.М. Категорія ступенів порівняння у граматичній системі української мови: Автореф. ... канд. філол. наук.- К., 1998.- 20 с.

99.

Кочерган 1999 - Кочерган М.П. Загальне мовознавство.- К.: Видавничий центр "Академія", 1999.- 288 с.

100.

Крючков 1977 - Крючков С.Е., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис сложного предложения. М.: Просвещение, 1977. 190 с.

101.

Кулик 1948 - Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Рад. шк., 1948. 480 с.

102.

Курс 1951 - Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис (за ред. Л.А. Булаховського) К.: Рад. шк., 1951. 406 с.

103.

Лингвистический 1990 - Лингвистический энциклопедический словарь.- М.: Советская энциклопедия, 1990.- 685 с.

104.

Літовкіна 1977 - Літовкіна З.О. Присубстантивні підрядні речення з відтінком обставинного значення в сучасній російській літ мові: Дис. ... канд. філол.. наук. -Харків., 1977. 187 с.

105.

Ломтев 1965 - Ломтев Т.П. Описание структуры предложения на основе его функционального представления // Slavia, 1965. -№3.- С. 28-37.