Англомовні запозичення в українській правничій термінології

Краткое описание

Харківський національний університет
імені В. Н. Каразіна

На правах рукопису

СЕРГЄЄВА ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 81'373.45=111:340.113=161.2

Англомовні запозичення
в українській правничій термінології

Спеціальність 10.02.01. українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Калашник Володимир Семенович,
доктор філологічних наук, професор

Харків 2002

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 Науково-теоретичні засади дослідження запозичень
в українській мові 21
1.1. Розуміння процесу запозичення мовних одиниць у
сучасній лінгвістиці 21
1.2. Поняття про термін та його диференційні ознаки 37
1.3. Особливості формування української терміносистеми
права 44
Висновки 51
РОЗДІЛ 2 Фонетичне освоєння англомовних запозичень в українській
правничій терміносистемі 53
2.1. Загальні зауваження 53
2.2. Адаптація англомовних правничих термінів у системі
українського вокалізму 60
2.3. Результати освоєння англомовних правничих термінів
в українському консонантизмі 80
Висновки 90
РОЗДІЛ 3 Граматичне освоєння правничих термінів англійського
Походження 92
3.1. Загальні зауваження 92
3.2. Результати освоєння на рівні основних граматичних
Категорій 95
3.3. Морфемна адаптація англомовних термінів як показник
їх засвоєння 121
3.4. Функціонування англомовних термінів у словотвірній
системі української мови 132
Висновки 146

РОЗДІЛ 4 Лексико-семантичне освоєння англійських правничих
Термінів 149
4.1. Загальні зауваження 149
4.2. Зміни у семантичній структурі та значенні англомовних
термінів у процесі їх освоєння 153
4.3. Зміни на рівні лексико-семантичної парадигма тики 170
4.4. Перехід економічної лексики, запозиченої з англійської
мови, до складу правової та особливості її лексикографічної
репрезентації в правничих словниках 182
Висновки 196
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 234
ДОДАТОК Покажчик англомовних правничих термінів 240

ВСТУП

Мова є складною, динамічною системою, яка постійно розвивається в часі й просторі. Розвиток мови та постійне оновлення системи понять, що вимагає появи нових номінативних одиниць, зумовлює більшу відкритість лексичного рівня мовної системи для новотворів та впливів інших мов. Жодна мова у світі не може розвиватися ізольовано, оскільки культурні, економічні та політичні зв’язки між різними етносами не можуть залишити мову, основний засіб комунікації, закритою для зовнішніх впливів. Запозичення супроводжують розвиток і становлення будь-якої мови, навіть тих мов, які розвиваються на пуристичній основі, наприклад, чеської. Українська ж мова відноситься до відкритих мов. Це мова етносу, який упродовж століть був надзвичайно динамічним щодо контактів з іншими народами, тому українська мова зберігає сліди впливів інших мов з самого початку її розвитку. Дослідники виділяють запозичення, починаючи ще з праслов’янської епохи [див. 6; 42; 68; 71; 72; 73; 209; 221; 243 та ін.]. Не випадково проблема лексичних запозичень уже досить тривалий час привертає увагу дослідників і розглядається на матеріалі різних мов і в різних її аспектах.
Загальнотеоретичні основи та прикладні питання проблеми запозичення визначаються і досліджуються у наукових працях А.Кримського, А.Білецького, Л.Булаховського, І.Огієнка, І.Шаровольського, О.Мельничука, В.Акуленка, О.Муромцевої, Ф.Буслаєва, В.Виноградова, Ф.Філіна, М.Шанського, Ю.Сорокіна, Л.Крисіна. Вчені розглядають, зокрема, класифікацію запозичень, джерела, шляхи та умови їх проникнення в мову-реципієнт. Механізм процесу запозичення розкривається в роботах С. Семчинського та Ю. Жлуктенка, теоретичні та практичні аспекти процесу освоєння лексичних запозичень досліджувалися В.Богородицьким, Л.Булаховським, В.Дем’яновим, Л.Гумецькою (фонетико-морфологічний аспект), О.Біржаковою, Л.Войновою, Л.Кутіною, Л.Крисіним (морфологічне та семантичне освоєння). Дослідники О.Пономарів, І.Обухова, О.Клименко, Л.Кислюк, В.Скачкова, В.Сімонок, І.Каминін, С.Гриценко, О.Лисенко та ін. аналізують функціонування й адаптацію запозичень до системи мови-одержувача.
У різні періоди інтенсивність та необхідність у запозиченні іншомовної лексики виявляються по-різному. Широке проникнення лексичних запозичень до складу української мови на сучасному етапі її розвитку та активні процеси формування окремих національних терміносистем, що відбувається в тому числі й за рахунок запозиченої термінології, зумовили особливий інтерес до цієї проблеми.
В українському мовознавстві досліджуються процеси входження та освоєння запозичень з різних мов, а саме: німецької (В.Скачкова Немецкие лексические заимствования в современном украинском литературном языке” (1989), О. Лисенко Освоєння німецькомовних запозичень в українській науково-технічній термінології” (1999); французької (Л. Чурсіна Словотвірна валентність основ французького походження в сучасній українській літературній мові” (1998), В. Сімонок Мовна картина світу. Взаємодія мов” (1998); латинської (С. Гриценко Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам’яток к. XVI XVII ст.)” (1999), В.Миронова Граматичні особливості латинської актової мови ХV XVI ст. в Україні (на матеріалі гродських і земських судових актів Галицької, Сяноцької, Перемишльської і Львівської адміністративних округ Галицької Русі)” (1999), Ю.Цимбалюк Структурні типи латинських запозичень в українській мові” (1971); грецької (О. Пономарів Лексика греческого происхождения в украинском языке” (1974)). Крім того, частковим аспектам проблеми освоєння та функціонування іншомовної лексики в українській мові присвячені численні статті, з-поміж яких виділимо найважливіші для нашого дослідження: П.Мартем’янова З історії звукового оформлення та правопису слів іншомовного походження в українській мові” (1959), А.Білецького Адаптація давньогрецького ономастикону в східнослов’янських мовах” (1971), Ю.Цимбалюк Зміна числового значення іншомовних запозичень в українській мові” (1977), С. Олексієнко Процеси освоєння іншомовних слів” (1979), Я.Голдованського Етапи розвитку слів іншомовного походження в лексичній системі мови-реципієнта (на матеріалі англіцизмів)” (1983), І. Муромцева Особливості освоєння лексики іншомовного походження в сучасній українській мові (морфонолого-дериваційний аспект)” (1986), В. Пілецького Про синхронну похідність термінів з інтернаціональними суфіксами” (1990), Н. Клименко, Н.Скибицької Словотвірні можливості англіцизмів у сучасній українській мові” (1996).
Особливе місце серед іншомовних запозичень, у тому числі й тих, що нещодавно проникли в українську мову, належить запозиченням з англійської мови. Для сучасного етапу розвитку української літературної мови, як і для багатьох європейських мов, характерне стрімке збільшення кількості англомовних запозичень [113:13]. Посилення впливу саме цієї мови зумовлюється, по-перше, статусом англійської мови як мови міжнародного спілкування, розширенням зв’язків з англомовними країнами та збільшенням кількості українсько-англійських білінгвів, у тому числі серед фахівців-правників, по-друге, значущістю англійської мови для формування багатьох сучасних національних терміносистем науки, техніки, спорту, інформаційних технологій та ін, по-третє, розвитком міжмовних контактів і формуванням української термінології у рамках єдиної європейської системи права. Взагалі слід наголосити на тому, що на сучасному етапі розбудови української державності однією з основних тенденцій розвитку національної правової системи України є її відкритість до взаємодії з іноземним та міжнародним правом, запозичення й використання в інтересах України прогресивних зарубіжних правових концепцій, доктрин, ідей, загальновизнаних міжнародних правових принципів, норм та стандартів.
Науковці-правники зазначають, що, виходячи із зовнішньополітичних орієнтирів нашої держави, основними напрямками вдосконалення української правової системи є, зокрема, гармонізація національного законодавства з міжнародним правом, а також імплементація відповідних норм і положень у національне право України [251:13]. До того ж однією з основних загальносвітових тенденцій розвитку національних правових систем, незалежно від того до якої правової сім’ї вони належать, є їх інтернаціоналізація, своєрідне стирання” відмінностей між ними, зумовлене інтеграційними процесами у світовій спільноті. Все це не може не впливати на процес поповнення національної правничої терміносистеми запозиченими, у тому числі й з англійської мови, термінами.
Беручи до уваги широке проникнення англомовних запозичень в українську мову, слід віднести цю проблему в її різних аспектах до числа пріоритетних у сучасному українському мовознавстві. Про пильний інтерес українських науковців до питань, пов’язаних із вивченням запозичень з англійської мови в українській літературній мові, свідчать праці: С. Рижикової Словообразовательная структура производных от английских заимствований в украинском языке” (1979), Я. Голдованського Проблемы этимологической идентификации лексических заимствований (на материале англицизмов в украинском языке)” (1987), що спеціально присвячені дослідженню окремих аспектів англо-української взаємодії, а також І. Каминіна Структурно-семантичне освоєння запозичених слів у сучасній українській літературній мові (на матеріалі побутової лексики)” (1994), Л. Кислюк Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській літературній мові (на матеріалі англійських та німецьких запозичень)” (2000) дослідження, у яких англомовні запозичення представлені як частина аналізованого матеріалу [див. також 252]. Вивченню прямих англо-українських мовних контактів і змін, які виникають у мові української діаспори під впливом англійської мови, присвячені наукові дослідження Б. Ажнюка [2], Ю. Жлуктенка [97; 98], Г. Зимовець [101].
Хоча в українському мовознавстві є чимало ґрунтовних праць, присвячених широкому колу загальнотеоретичних та практичних питань проблеми запозичень з інших мов, однак їх аналіз дозволяє зробити висновок, що англомовні запозичення як окрема група іншомовної лексики аналізувалася в небагатьох із них. Помітно, що в цілому проблема запозичень з англійської мови в українському мовознавстві досліджена значно менше, ніж, скажімо, у російському, де існують численні спеціальні роботи, присвячені вивченню англіцизмів.
Англомовні запозичення в російській мові досліджували В.Аристова (морфологічно-семантичний аспект; XVI-XIX ст.), С.Біляєва (семантичне освоєння; XVI-XX), В.Мартинек (лексико-семантична асиміляція англомовних слів, запозичених із британського варіанту англійської мови; радянська епоха), Т.Єлізова (60-70-ті рр. XX ст.), Г. Тимофєєва (фонетико-орфографічний аспект), І.Обухова (функціональний аспект; на матеріалах преси, 1991), Сешан-Шармила (англіцизми в російській мові, 1996), соціолінгвістичний та нормативний аспекти вивчення англомовних запозичень у російській мові розглядала Т.Максимова (1995).
Отже, комплексне дослідження англомовних запозичень в українській літературній мові, зокрема в термінології, на новітньому матеріалі досі не проводилось. Поза увагою дослідників залишилось чимало питань, які, на наш погляд, потребують монографічного дослідження.
Збільшення кількості англомовних запозичень у сучасній українській мові, зокрема у сфері термінології, зумовлює потребу всебічного їх дослідження, що пов’язано з гострою потребою нормалізації національних терміносистем, передусім у зв’язку з функціонуванням іншомовної лексики. Для сучасної української мови актуальною залишається проблема формальної адаптації запозичень, що загострюється й дискусією, пов’язаною з правописом іншомовних запозичень, як в Україні, так і між діаспорою й етнічним материком [2:25]. Крім того, на сучасному етапі в унормуванні правничої термінології спостерігається посилення пуристичних тенденцій, які ґрунтуються насамперед на національному критерії” термінологічної норми. Тому важливо дослідити процес поповнення термінології права англомовними запозиченнями та оцінити їх нормативність, спираючись на лінгвістичні показники, тобто на ступінь їхнього освоєння в системі та за правилами української мови. Дослідження освоєння запозичень відповідно до норм української мови може допомогти у розв’язанні проблеми унормування запозичень у сфері термінології.
Крім названих аспектів, безумовно важливим є вивчення іншомовних запозичень з погляду їх семантичного освоєння, визначення парадигматичних зв’язків, що виникають на основі взаємодії іншомовної та української лексики. Отже, процес українізації англомовних лексичних запозичень та визначення їх ролі у формуванні української правничої термінології, насамперед на сучасному етапі її розвитку, заслуговує на спеціальну дослідницьку увагу.
Комплексне вивчення англомовних запозичень, об’єднаних тематично правничих термінів, а не на прикладах окремих лексичних одиниць, дає змогу визначити сучасні тенденції та певні закономірності процесу освоєння запозичень на всіх рівнях системи сучасної української мови, з’ясувати наявність або відсутність упливу англійської мовної системи на українську та оцінити адаптивні можливості української мови. Дослідження англомовних правничих термінів як цілої термінологічної групи дає можливість з’ясувати питання про роль англомовної термінології у формуванні терміносистеми права української мови на сучасному етапі та оцінити інтенсивність і масштаби її впливу.
Зважаючи на вищесказане, актуальність теми пропонованого дисертаційного дослідження визначається:
1) збільшенням кількості англомовної запозиченої лексики в сучасній українській мові, що зумовлює потребу її комплексного дослідження;
2) відсутністю комплексного аналізу англомовних запозичень в українській літературній мові, зокрема у правничій термінології;
3) потребою системного опису терміносистеми права, одним із важливих складників формування якої на сучасному етапі є англомовні запозичення;
4) необхідністю уточнення існуючих положень і вироблення нових наукових знань, що відображають особливості впливу англомовних запозичень саме на формування новітньої правничої термінології української літературної мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Аналіз системи рівнів української мови XVII XXI століть”.
Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб виявити англомовні запозичення в українській правничій термінології, з’ясувати особливості їх освоєння на фонетичному, морфологічному, словотвірному та лексико-семантичному рівнях української мовної системи і визначити місце й роль англомовних запозичень у формуванні термінології української правничої мови.
Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити такі завдання:
1) проаналізувати лексичний вплив англійської мови на українську у сфері правничої мови та укласти реєстр англомовних термінів, засвідчених в україномовних спеціальних текстах та лексикографічних працях;
2) визначити мовні та позамовні причини поповнення української правничої термінології англомовними запозиченнями на сучасному етапі її розвитку;
3) провести комплексне дослідження і дати опис англомовних запозичень у правничій термінології з виявом особливостей та сучасних тенденцій освоєння термінів-англіцизмів на різних рівнях української мовної системи (фонетичному, граматичному, словотвірному та лексико-семантичному);
4) виявити фонетичні, морфологічні та семантичні варіанти англомовних лексем, визначити тенденції та шляхи їх уніфікації.
Об’єкт дослідження. Першочерговим завданням дослідника, який аналізує запозичені слова, є виявлення запозичень у складі певної мови та визначення мови-джерела цих запозичень. Установлення англомовного походження запозичених слів викликає певні труднощі, що зумовлено низкою об’єктивних чинників.
По-перше, лексичний склад англійської мови дуже неоднорідний з генетичного погляду, оскільки значну його частину становлять слова, які були запозичені різного часу з інших мов. Поряд із питомою лексикою в англійській мові, особливо в термінологічній сфері, є багато слів, які своїм корінням сягають латинської або грецької мов і мають паралелі в інших мовах романо-германської групи (насамперед у німецькій та французькій). Водночас труднощі викликає виділення з числа інтернаціоналізмів тих лексем, джерелом яких є саме англійська мова. Зважаючи на все це, можна припустити, що існує можливість паралельного запозичення одночасно з кількох мов або з однієї з них, що досить важко впевнено довести.
По-друге, відсутність безпосередніх культурних, а отже і мовних контактів між носіями української та англійської мов на геополітичній території української держави, є причиною того, що англомовні лексичні одиниці до останнього часу проникали переважно через мову-посередник. Навіть стосовно останнього десятиліття, періоду, коли українська мова функціонує на території України як державна, важко однозначно констатувати факт наявності чи відсутності посередництва, зокрема російської мови, при запозиченні англомовних лексичних одиниць. За довгі роки співіснування української та російської мов на території України, яке супроводжувалося активним зросійщенням української мови, ці споріднені мови, на нашу думку, виробили спільні принципи та засоби освоєння іншомовних слів, які більше відповідають нормам російської мови, і можуть впливати на формальне освоєння новітніх запозичень.
Отже, виділення корпусу англомовних запозичень у складі правничої термінології сучасної української мови пов’язане з певними труднощами з причин, зумовлених вищенаведеними чинниками, головними серед яких є невизначеність мови-джерела для значної частини недавніх запозичень та розбіжності у визначенні мови-джерела багатьох запозичень, які функціонують у правничій термінології, виявлені нами під час роботи з лексикографічними джерелами, що відображають дані про походження іншомовних слів. Тому, незважаючи на те, що в цьому дослідженні перед нами не стояла мета етимологізувати запозичені правничі терміни, ми вважали за необхідне уточнити походження низки термінологічних запозичень. Зважаючи на це, слід обґрунтувати наш підхід до визначення мови-джерела і визначити критерії, на які ми спиралися, коли відносили той чи інший іншомовний термін до складу англомовних запозичень.
Теоретичною базою нашого дослідження в цьому питанні стали праці, в яких розглядається проблема англомовних запозичень у різних мовах. Серед них основною є праця Я. Голдованського Проблемы этимологической идентификации лексических заимствований (на материале англицизмов в украинском языке)” [64], яка присвячена визначенню принципів етимологізації англомовних запозичень в українській мові. Дослідник визначає як основний семантичний критерій визначення мови-джерела, який слід розглядати у зв’язку з проблемою розрізнення конкретно-історичного та генетичного джерела, вважаючи джерелом запозичення мову, де виникло значення, з яким слово перейшло в мову-реципієнт [див. також 19; 20; 33; 170]. Таким чином вважаємо англомовними запозичені лексеми, значення яких виникло в англійській мові.
Об’єктом нашого дослідження є запозичені слова, об’єднані не лише генетичною, а й тематичною спільністю англомовні правничі терміни, які увійшли в українську мову в різні періоди її історичного розвитку. Належність того чи іншого англомовного запозичення до української правничої термінології теж є певною мірою дискусійним питанням, оскільки в науці немає чіткого визначення поняття правничий термін”, а лексикографічне відображення новітніх термінів відстає від процесу поповнення ними правничої термінології. Аналізуючи запозичені лексичні одиниці у сфері правничої термінології, необхідно уточнити зміст лексико-тематичної групи право” й визначити критерії віднесення лексичних одиниць до аналізованої термінології, прийняті в нашому дослідженні.
Основою об’єднання запозичених слів у тематичну групу правнича термінологія” є певна спільна семантична ознака, яка виділяється у слів на основі їх номінативно-репрезентативної функції [235:14], а саме сема відношення до сфери права” у широкому розумінні поняття права” як сфери законодавства, юридичної науки та практики.
Таким чином, до аналізованої лексико-тематичної групи нами були віднесені всі англомовні терміни, які відповідають визначенню правничого терміна, прийнятому в нашому дослідженні. Як правничі терміни нами розглядаються слова та словосполучення, які обслуговують сферу правознавства і законотворення, пов’язані з юриспруденцією як наукою, як фахом, як галуззю професійної діяльності, функціонують в термінологічному полі правничої мови та мають відповідну дефініцію.
Зауважимо, що, на нашу думку, терміносистема за структурою подібна до лексико-семантичної системи мови. Виходячи із цього, вірогідним є припущення, що термінологічне поле, у якому функціонує правнича лексика, за аналогією до лексико-семантичних полів загальновживаної лексики, має ядро та периферію, а у складі правничої термінології виділяється активна й пасивна лексика. Досліджуючи англомовні запозичення в українській правничій термінології, залучаємо до аналізу як терміни, що активно функціонують у мові права ядро, так і терміни-екзотизми”, які є в українській правничій термінології рідковживаними, оскільки позначають поняття та реалії права інших держав, невластиві правовій системі України, і знаходяться на периферії терміносистеми українського права: білль, констебль, журі, вердикт, аторней, бейлиф, гомруль, гомстед, джеррімендерінг, коронер, лізгольд, фригольд, олдермен, прайвесі та ін. В українській мові, як і в англійській, вони позначають поняття та реалії, що відносяться до правничої сфери, і вживаються в тих галузях, що стосуються права іноземних держав, у порівняльному правознавстві, яке є складником української правової науки, у галузях міжнародного та європейського права та зафіксовані українськими правничими словниками.
На користь гіпотези про існування серед англомовних запозичень в українській правничій термінології шару термінів-екзотизмів” свідчить перехід певної частини подібних термінів з периферії до ядра терміносистеми права унаслідок появи в системі українського права відповідних понять та реалій: парламент, імпічмент, інавгурація, інтерпеляція, корупція, корупціонер, лобі, рекет, рекетир, страйк, локаут

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження засвідчило, що українська правнича термінологія є відкритою, динамічною системою, що, розширюючи сферу функціонування, інтенсивно розвивається та неологізується, поповнюючись новотворами, у тому числі й іншомовного походження.
Розгляд української правничої термінології з точки зору шляхів розвитку та джерел поповнення підтвердив наявність помітного впливу англійської мови на формування досліджуваної терміносистеми та активізацію процесу запозичення англомовних термінів на сучасному етапі. У результаті аналізу правничої термінології нами виявлено понад 300 англомовних запозичень та укладено їх реєстр. На основі отриманих даних можна стверджувати, що англомовні запозичення є важливим складником формування термінології української правничої мови, як у сфері національного, так і у сфері міжнародного та європейського права.
Встановлено тенденцію миттєвої реакції системи права на динаміку змін, що відбуваються в економіці та державному управлінні. Розвиток та неологізація терміносистеми правничих наук є прямим наслідком прогресу в різноманітних сферах суспільного життя, що становлять предмет тієї чи іншої галузі права та регулюються законодавством.
Сучасне право, а відповідно і терміносистема права, є складною, внутрішньо диференційованою галуззю наукового та прикладного знання і становить чітко структуровану, розгалужену систему, яка постійно вдосконалюється; формуються нові галузі права та виділяються все нові і нові складники системи права. Основою цього процесу є розвиток суспільних відносин, що підлягають законодавчому закріпленню. Реформування системи державного управління та перехід до ринкової економіки зумовили поширення права на сфери суспільних відносин, до цього не врегульовані правом, що викликало суттєві зміни правової системи України і виявило гостру потребу в термінологічному наповненні метамови, яка обслуговує галузі державно-правової сфери.
Англомовна термінологія, в основному, входить до терміносистем правничих галузей, що регулюють правовідносини, пов’язані з економічною діяльністю суспільства (різні галузі міжнародного права, цивільного права, комерційне право, фінансове право, банківське право, біржове право, підприємницьке право, митне право, податкове право, морське право та ін.), а також державотворенням та управлінням (державне право, конституційне право та ін.).
Головними екстралінгвістичними чинниками поповнення правничої термінології англомовними запозиченнями на сучасному етапі її розвитку є насамперед важливі соціально-політичні процеси, пов’язані з відновленням державності України й реформуванням економічної та політико-правової сфери. Посилення впливу саме цієї мови зумовлене, по-перше, міжнародним статусом англійської мови, її престижем як мови міжнародної науки та вагомістю демократичних досягнень англомовних держав, взаємодією з іноземним та міжнародним правом, по-друге, розширенням зв’язків з англомовними країнами та збільшенням кількості українсько-англійський білінгвів, у тому числі серед науковців-правників, по-третє, викликаною зовнішньополітичними орієнтирами нашої держави, необхідністю гармонізації національного законодавства з міжнародним правом та імплементації відповідних норм і положень у національне право України, що приводить до його інтернаціоналізації.
Поряд із посиленням процесів галузевої диференціації системи права як науки та внутрішньої диференціації структури правничої термінології, спостерігається тенденція до інтеграції наук і виникнення міжгалузевої та міжнаукової інтерференції, зокрема правознавства та економіки. Аналіз складу англомовних запозичень у правничій термінології підтвердив наявність міграційних процесів економічної термінології в юридичний дискурс сучасної української літературної мови, що дало змогу підтвердити висновки попередніх досліджень щодо становлення юридично-економічної термінології, сформованої на межі кількох наук. У дослідженні привернуто увагу до проблеми функціонування та статусу економічної термінології в юридичному контексті та запропоновано її часткове вирішення.
Здійснений комплексний аналіз запозиченої англомовної термінології на фонетичному, граматичному, словотвірному та лексико-семантичному рівнях системи сучасної української мови дозволяє зробити такі конкретні висновки щодо особливостей і сучасних тенденцій мовної адаптації лексичних запозичень з англійської мови.
Аналізовані терміни адаптувалися до української графічної системи та зазнали фонетичної субституції близькими до них фонемами мови-реципієнта, хоч не всі однаковою мірою пристосувалися до фонологічних норм української мови. Фонетичне освоєння англомовних термінів супроводжується ліквідацією нехарактерних для української мови сполучень голосних (консонантизація голосного елемента верхнього підйому au ав; eu ев) , спрощенням важких для вимови сполучень приголосних (nk к) та втратою артикуляційних рис, невластивих українській фонологічній системі (напруженість та довгота голосних). Фонетично неосвоєними залишаються запозичення, у складі яких зберігаються сполучення фонем, нехарактерні для нашої мови (інг, тч).
Адаптація англомовних правничих термінів у системі українського вокалізму характеризується найбільшою кількістю змін, що пов’язано із значними кількісними та якісними розбіжностями вокалізму англійської та української мов. Система англійського вокалізму містить голосні, характеристики яких можуть бути більше або менше наближені до українських голосних. Нетипові для української мови голосні в процесі їх передавання фонетичними засобами нашої мови підлягають повній звуковій субституції. При цьому спостерігаємо в основному дивергентне діафонічне ототожнення, коли одна англійська фонема відтворюється в українській мові кількома різними фонемами, що іноді стає причиною виникнення варіантних форм у межах фонетичного та змішаного типів субституції. Спостерігається також відхилення від регулярної субституції фонем у запозичених термінах, пов’язане, в основному, із посередництвом інших мов (французької, німецької, польської, російської) або аналогією. Простежується закономірна тенденція до субституції англійських зредукованих голосних українськими голосними повного творення.
Англійські дифтонги звичайно підлягають повній субституції звуками української мови. При цьому звукові зміни, які відбуваються в англомовних термінологічних запозиченнях при відтворюванні англійських дифтонгів українськими фонетичними засобами, мають здебільшого дивергентний характер: один дифтонг передається в українській мові кількома різними фонемами або сполуками фонем. Найбільш типовою є тенденція до спрощення сполук голосних, що виявляється в монофтонгізації дифтонгів. Значно рідше дифтонги відтворюються сполученням двох монофтонгів, наближаючись до вимови мови-джерела.
У системі приголосних фонем на українському мовному ґрунті спостерігається повна або часткова субституція при встановленні загалом регулярних простих діафонічних зв’язків: /b→б/, /р→п/, /m→м/, /f→ф/, /d→д/, /t→т/, /k→к/, / →ш/, /n→н/. Винятки становлять приголосні /l/, /w/, /v/, /g/, /h/, /c/, /s/, /t/, /d/ та подвоєні приголосні, освоєння яких характеризується встановленням складних, як дивергентних, так і конвергентних діафонічних зв’язків, що викликає виникнення фонетичних варіантів.
У цілому аналіз фонетичної адаптації англомовних запозичень в українській правничій термінології показав, що механізм трансформації фонемного складу запозичених термінів майже не відрізняється від освоєння інших англомовних запозичень в українській мові. Поряд із дією фонетичних чинників, засвідчено вплив на способи фонетичної субституції англомовних фонем й інших чинників, зокрема морфонологічних. Виявлено також посилення тенденції до відтворення зовнішньої форми англійських слів шляхом транслітерування. Між елементами фонетичних систем англійської та української мов спостерігається встановлення здебільшого складних діафонічних зв’язків дивергентного характеру, зокрема в системі вокалізму. Непослідовність передавання одних і тих самих звуків, які знаходяться в однаковій позиції у слові, різними звуками української мови є негативною рисою фонетичної адаптації.
Паралельне відтворення фонемного та графемного складу тих самих англійських термінів, поряд із звуковою дивергенцією, є чинниками виникнення фонетичних варіантів (хедж гедж, хайринг гайринг, грант ґрант; ковер кавер, лобі лоббі та ін.). Англомовні терміни, що мають у мові-реципієнті фонетичні варіанти, відносимо до неповністю освоєних на фонетичному рівні української мови. Варіантність є негативним явищем для терміносистеми, тому у відповідному дослідницькому розділі роботи пропонуємо шляхи унормування термінів-варіантів.
Дослідження фонетичного освоєння англомовних правничих термінів не виявило жодних впливів мови-джерела на фонетичну систему української літературної мови.
Англомовні правничі терміни в основному повністю підпорядкувалися граматичній системі сучасної української мови. Особливості граматичного освоєння аналізованих термінів зумовлюються специфікою граматичної будови англійської мови та специфічними рисами правничої терміносистеми, що, в основному, і визначає характер граматичної адаптації англіцизмів.
Дослідження засвідчує, що 98 % запозичених термінів в українській мові входять до класу іменника. Типовою граматичною зміною є втрата англіцизмами артикля та отримання граматичної категорії роду, яка не властива їм у мові-джерелі. Виявлено таке співвідношення щодо граматичної категорії роду: 81% чоловічого роду, 15 % жіночого роду, 4 % середнього роду. Визначальним чинником при віднесенні до того чи іншого роду є формальні показники більшість англомовних термінів закінчуються на приголосний, що є характерним для українських іменників чоловічого роду. Формального переоформлення зазнали іменники з нехарактерними для української мови кінцевими фонемами, віднесені до жіночого та чоловічого роду за морфологічною або семантичною аналогією, та назви осіб. До середнього роду віднесені англомовні назви неістот, які закінчуються голосною, що входить до складу кореня (ескроу, ноу-хау).
Англомовні терміни запозичуються українською мовою, як правило, у формі однини і утворюють множину за законами української мови. Відхилень від норми та змін у парадигмі числа англомовних запозичень на ґрунті української мови не виявлено. Особливостями є запозичення іменників у значенні одиничності, але зі збереженням формальних показників множини, які зазнають в українській мові опрощення і оформлюються типовими для мови-реципієнта закінченнями множини. Для термінів, що вживаються в англійській мові лише у множині, можна говорити про зміну числової парадигми (ф’ючерс ф’ючерси). Лише форму однини мають іменники, що позначають абстрактні поняття, більшість з яких у мові-джерелі теж має лише форму однини, та іменники середнього роду з нульовою флексією. Установлено, що переважна більшість англомовних запозичень змінюються за відмінками відповідно до норм української мови, що свідчить про їх пристосування до її граматичних норм. Поряд із цим вирізнено певну кількість невідмінюваних іменників англомовного походження (12 іменників середнього роду з основою на голосний), які поповнили групу подібних утворень.
Проаналізовано морфемну структуру англомовних термінів щодо змін, зумовлених переходом із системи мови-джерела до системи мови-реципієнта. На цьому етапі не виявлено якихось особливостей в освоєнні англомовних термінів, що розходилися б із результатами подібних досліджень. Відбуваються зміни, пов’язані із формуванням нової морфемної структури слова: опрощення, ускладнення, усічення, нарощення основи та перекваліфікація” іншомовних морфів. Під час уходження в систему української мови для англомовних правничих термінів типовим є опрощення основи, а в процесі освоєння відбувається ускладнення їхньої морфемної структури. Ускладнення морфемної будови англіцизмів відбувається в регресивному напрямку, що підтверджує попередні висновки науковців. Дослідження виявило: близько 60% похідних основ англомовних термінів залишаються неподільними, що свідчить про низький ступінь їх освоєння.
Усічення та нарощення основ запозичених термінів, а також зміни морфемного статусу та перерозклад іншомовних морфем, в основному, відбуваються унаслідок оформлення іншомовної основи українськими чи іншомовними суфіксами на українському мовному ґрунті, що є засобом уходження іншомовного слова в систему мови-реципієнта, завдяки чому усувається їх формальна несумісність та полегшується процес освоєння на морфолого-дериваційному рівні. Це стосується передусім прикметникових основ та іменників на ування та ція. Спостерігається перетворення аналітичних термінів на синтетичні за рахунок усічення повнозначних чи неповнозначних елементів багатокомпонентної структури.
Важливою ознакою освоєння іншомовної лексики є розвиток словотвірних можливостей запозичених слів. Англомовні запозичення, активно засвоюючись словотвірною системою української мови, утворюють похідні. Найбільш продуктивними способами творення термінів від англомовних запозичень виявились суфіксальний спосіб, слово- й основоскладання. Продуктивним є творення десубстантивних дієслів за допомогою питомого суфікса ува, віддієслівних іменників на нн (я), абстрактних іменників з суфіксом ств, изаціj, изм, іменників назв осіб за допомогою суфіксів ант, ник, ист. Англомовні іменники в українській правничій термінології часто стають твірними основами для відносних прикметників із суфіксами н та ов.
Префіксальне словотворення обмежене творенням термінів-антонімів за допомогою префіксів де, анти та проти. Обмежені можливості афіксального творення похідних від деяких англіцизмів розширюються завдяки продуктивному використанню слово й основоскладання в утворенні термінів-гібридів дериватів від англомовних запозичень та питомих слів, та синтаксичного способу словотворення утворення термінів-словосполучень. Похідні складні терміни виконують в українській правничій термінології важливу системну та класифікаційну роль, конкретизують та деталізують наявні в науці поняття. Тенденція до збільшення продуктивності засобів аналітичної номінації в українській правничій термінології, у тому числі й із використанням запозичень з англійської мови, зумовлена важливістю родо-видових відносин у системі правничих понять. Найбільш продуктивними є типи словосполучень, побудовані за моделлю двоелементних структур прикметник + іменник та іменник + іменник.
Нульова словотвірна активність відзначається у запозичених термінологічних одиниць, які характеризуються в системі сучасної української мови фонетичною неосвоєністю, граматичною або лексико-семантичною периферійністю, що підтверджує висновки дослідників. Особливістю є утворення похідних від невідмінюваних англомовних запозичень та термінів, що позначають реалії інших правових систем.
Потрапляючи в лексико-семантичну систему української мови, запозичені англійські терміни зазнають семантичних змін. Характер семантичних змін англіцизмів у системі мови-реципієнта виявляється через порівняння семантичної структури англомовного запозичення та його прототипу в мові-джерелі. Семантичні зміни часто відбуваються вже на початковому етапі функціонування нової запозиченої лексичної одиниці в системі мови-реципієнта або в мовах-посередниках, зокрема у словах, які в мові-джерелі є полісемантичними утвореннями. Основні тенденції, що характеризують семантичне освоєння, є такими: спрощення та ускладнення семантичної структури запозиченого терміна, звуження, розширення та зміна значення. Спрощення спостерігається головним чином у полісемічних англомовних термінах під час їх входження в лексико-семантичну систему української мови, а ускладнення семантичної структури термінологічних англомовних запозичень та розвиток полісемії за рахунок термінологічних значень, невластивих прототипам відповідних термінів, спостерігається вкрай рідко, що зумовлено специфікою терміна. Звуження та розширення значень англомовних термінів безпосередньо пов’язане зі спеціалізацією та генералізацією відповідних понять, що зумовлюється звуженням або розширенням сфери функціонування терміна. Виникнення нових значень в аналізованих слів фіксуються більшою мірою в загальновживаній мові унаслідок їх детермінологізації. Це доводить мовну специфічність термінологічної сфери.
Спостерігається певна неусталеність значень англіцизмів у семантичній системі української мови, що пов’язуємо з недостатнім науковим осмисленням відповідних юридичних понять. Виділяємо наукове осмислення понять, що позначаються запозиченими термінами, як важливу умову та ознаку, специфічний чинник семантичного освоєння термінологічних запозичень, на відміну від запозичень у загальновживаній лексиці, де важливою умовою семантичного освоєння дослідники вважають наявність достатньої кількості актуалізуючих контекстів.
Характерною тенденцією є актуалізація, що супроводжується денотативно-конотативною переорієнтацією та зникненням пейоративних компонентів значення, та вторинна ідеологізація запозиченої термінології.
Іншомовне слово під час освоєння не тільки зазнає впливу мови, яка запозичує, а й само впливає на неї, стимулюючи розвиток питомих слів та зумовлюючи перерозподіл у межах лексичних мікрогруп, що формуються на основі певних семантичних стосунків. Лексико-семантична адаптація правничої термінології, запозиченої з англійської мови, приводить до зрушень, по-перше, в організації тематичних груп, по-друге, до виникнення нових семантичних відношень, зокрема синонімічних та гіпо-гіперонімічних.
Результатом цього етапу дослідження виявилося виділення певної кількості англомовних термінів, що функціонують в українській правничій термінології поряд із семантично подібними українськими термінами. Такі стосунки обмежуються, як правило, відношеннями між двома термінологічними одиницями. Лише для невеликої частини їх підтвердилася наявність дублетних стосунків.
Серед термінологічних пар запозичення питомий термін”, які іноді помилково відносять до розряду термінологічних дублетів (абсолютних синонімів), переважають гіпо-гіперонімічні стосунки, і англіцизми використовуються для уточнення родового поняття, вираженого питомим терміном, або, навпаки, для узагальнення значень ряду видових термінів. Це часто стає основою виникнення синонімічних відношень між термінами-словами за межами терміносистеми. Подібні терміни мають спільне лексичне значення і сприймаються мовцями поза терміносистемою права як абсолютні синоніми, тоді як їх термінологічні значення в системі правничої мови не збігаються повністю. В основі помилкового ототожнення багатьох англомовних термінів із питомими термінологічними одиницями, між якими наявні гіпо-гіперонімічні стосунки, лежить, на наш погляд, спрощене, поверхове розуміння сутності того чи іншого наукового юридичного поняття, зведення його до рівня лексичного значення загальновживаного слова.
Вирізнено певну кількість термінологічних запозичень, що функціонують лише у сфері фіксації. Визначені причини збереження іншомовних термінів, що мають питомі відповідники, та запропоновані можливі шляхи уникнення абсолютної синонімії. Серед причин збереження іншомовних лексичних одиниць, синонімічних питомим термінам або термінологічним словосполученням, важливим чинником є стратегічний напрям розвитку правничої термінології, який полягає в розумному поєднанні пуристичних тенденцій та тенденцій до інтернаціоналізації термінологічного складу української мови. Розвиток держави і суспільства вимагає негайних відповідей на велику кількість питань, у тому числі й у мовно-термінологічній сфері. Дуже часто слова українського походження переобтяжені асоціаціями, загальновживаними значеннями тощо, що ускладнює їх закріплення як однозначних юридичних термінів. Для термінологізації власномовних лексичних засобів, очевидно, потрібен більш тривалий час, ніж для запозичених слів, тим більше, якщо мова йде про терміни-інтернаціоналізми.
Розвиток України на демократичних засадах приводить до зростання впливу права на життєдіяльність держави, суспільства й особистості та розширення його функціонування за рахунок збільшення кількості різноманітних сфер суспільного життя, що регулюються законом. Усе це, безумовно, посутньо впливає на розвиток і функціонування правничої термінології української мови. Формування сучасної правничої термінології здійснюється й шляхом активного входження в правничу мову англомовної спеціальної лексики, що відбувається власне в межах української термінології шляхом переходу номінацій з однієї терміносистеми в іншу. Це стосується передусім економічної, фінансової та банківсько-кредитної термінології.
Важливою умовою входження термінів у терміносистему права є наукове осмислення відповідних понять у системі української правничої термінології та надання їм відповідних дефініцій. При цьому слід зазначити, що формування поняття в новій терміносистемі це тривалий і складний процес, тому семантичне освоєння англомовних термінів, запозичених правничою лексикою мови економічних наук, перебуває на початковому етапі і дефініції термінів, зафіксовані в правничих словниках, не завжди відображають юридичний зміст відповідного поняття.
При визначенні особливостей взаємодії названих терміносистем та переходу економічної термінології до системи правової лексики відзначаємо такі характерні риси репрезентації відповідних одиниць у різних галузевих словниках: 1) значення терміна, поданого в двох словниках, повністю збігається; 2) терміни є омонімами (при цьому омонімія не обов’язково є наслідком переходу терміна з однієї галузевої термінології до іншої); 3) у словниках представлені різні значення багатозначного терміна; 4) відображення в дефініції терміна юридичного характеру поняття при збереженні понятійного ядра значення.
У процесі вторинної ідеалізації в новій системі знань та лексикографічного опису в спеціальних словниках правничої термінології спостерігається тенденція до втрати економічними термінами вказівок на економічну природу поняття” або до передавання лише економічної сутності без детального аналізу економічного змісту поняття”. Загальні тенденції семантичних змін, що виникають унаслідок пристосування економічних термінів до термінологічної системи правничої мови, визначення і вираження правового характеру поняття, відображаються у змістові дефініцій у вигляді появи універсальних компонентів термінологічного значення, додаткових сем, що позначають спеціальні ознаки реалії правничої сфери та відображають правовий зміст економічного поняття.
Проведене дослідження дозволяє зробити загальний висновок про помітний вплив англомовних термінологічних запозичень на формування і розбудову української термінологічної системи права. Головним результатом нашого дослідження є підтвердження наявності англомовного термінологічного впливу на українську термінологію правничої сфери та його активізації на сучасному етапі, окреслення меж цього впливу, виявлення його наслідків та особливостей освоєння англомовних термінозапозичень на всіх мовних рівнях, а також подання певних рекомендації щодо унормування англомовних термінів.
Подальше дослідження цієї проблеми важливе для з’ясування питань як загальнотеоретичного, так і суто практичного характеру, зокрема для вирішення проблеми мовного унормування запозичених термінів, насамперед англіцизмів, що активно поповнюють сфери правничої, юридично-економічної та інших терміносистем сучасної української мови.

Список використаної літератури

1. Авербух К. Принципы формирования сферы фиксации терминологии // Научно-техническая терминология, стандартизация, перевод, редактирование: Тез. зональной конф. Челябинск, 1984. С.1.
2. Ажнюк Б.М. Еволюція української мови в діаспорі (етно- і соціолінгвістичні аспекти): Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.01, 10.02.15 / Інститут української мови НАН України. Київ, 1999. 38 с.
3. Ажнюк Б.М. Мовна єдність нації: діаспора й Україна. К.: Рідна мова, 1999. 450 с.
4. Ажнюк Б.М. Слов’янські і неслов’янські запозичення в мові української діаспори // Мовознавство. 1998. № 23. С. 145160.
5. Аксенова О.Г. Семантические изменения в группе общественно-политической лексики украинского литературного языка второй половины XIX первой половины ХХ вв: Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1968. 17 с.
6. Акуленко В.В. Головні історичні джерела лексичних інтернаціоналізмів в українській мові // О.О. Потебня і деякі питання сучасної славістики. Х.: Вид-во Харк. ун-ту. 1962. С. 128144.
7. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. Х.: Вид-во Харк. ун-ту, 1972. 214 с.
8. Акуленко В.В. Німецький вплив на розвиток української мови: Проблеми методології // Мовознавство. 1997. № 1. С. 1219.
9. Акуленко В.В. Периодизация русских заимствований в лексике английского языка. Х.: ХГУ,1957. 34 с.
10. Акуленко В.В. Співвідношення національного та інтернаціонального у мові // Мовознавство. 1976. № 1. С. 312.
11. Акуленко В.В. Українська мова в європейському контексті // Мовознавство. 1998. № 23. С. 9197.
12. Алексеев М.П. Англия и англичане в памятниках московской письменности XVI XVII вв. // Учен. зап. Ленингр. ун-та. Сер. историч. наук. 1947. Вып. 15. С. 43111.
13. Амосова Н.Н. Этимологические основы словарного состава современного английского языка. М., 1956. 218 с.
14. Англія й Україна в минулому // Діло. 1931. Ч. 175 (7 серпня).
15. Антонович М.М. Аспекти зіставного аналізу української та англійської правничої термінології // Іноземна філологія. Львів, 1997. Вип. 110. С. 139142.
16. Антонович М.М. Уніфікація термінології міжнародного права // Політика і час. 1996. № 11. С. 6568.
17. Апресян Ю. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
18. Аристова В.М. Англо-русские языковые контакты: (Англизмы в русском языке). Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1978. 151 с.
19. Аристова В.М. Англо-русские языковые контакты и заимствования в XVI XX вв.: Автореф. дис доктора филол. наук. Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. 37 с.
20. Аристова В.М. Трансформация английских слов в русском языке // Этимологические исследования по русскому языку. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. Вып. 7. С. 411.
21. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1959. 213 с.
22. Артикуца Н.В. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології // Право України. 1998. № 4. С. 5657.
23. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений /Оценка. Событие. Факт/. М.: Наука, 1988. 338 с.
24. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1969. 605 с.
25. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Иностр. лит., 1955. 416 с.
26. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Иностр. лит., 1961. 394 с.
27. Батлер У.Е. История международного права в Англии и России // Международное право: советский и английский подходы: Материалы советско-английского симпозиума. М., 1989. С. 108115.
28. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія: Підручник для студентів філол. фак-тів вузів. К.: Либідь, 1993. 335 с.
29. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 211 с.
30. Белодед И.К. Интернационализмы в современных языках // Интернациональные элементы в лексике и терминологии. Х.: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1980. С. 79.
31. Беляева С.А. Английские лексические заимствования в русском литературном языке XVI XX вв.: Автореф. дис канд. филол. наук. Л., 1973. 15 с.
32. Беляева С.А. Английские слова в русском языке XVI XX вв. Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1984. 108 с.
33. Беляева С.А. Синоним дублет вариант // Омосемия и омография в естественных и машинных языках. Владивосток, 1986. С. 122128.
34. Беспояско Е.К. Развитие словообразовательной структуры современного украинского языка в связи с интернационализацией его словарного состава: Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1980. 24 с.
35. Биржакова Е.Э, Войнова Л.А., Кутина Л.А. Очерки по истории лексикологии русского языка XVIII в. Языковые контакты и заимствования. Л.: Наука, 1972. 430 с.
36. Білецький А.О. Адаптація давньогрецького ономастикону в східнослов’янських мовах // Іноземна філологія. Львів, 1971. Вип. 24. С. 1723.
37. Білецький А.О. Про мову і мовознавство: Навчальний посібник. К.: АртЕк, 1997. 224 с.
38. Боботов С.В., Жигачев И.Ю. Введение в правовую систему США. М.: Норма, 1997. 332 с.