УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО НАРОДОЗНАВСТВА

Краткое описание

Харківський державний педагогічний університет
імені Г.С.Сковороди

На правах рукопису

МАЙБОРОДА ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 811.161.2’373.7

УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО НАРОДОЗНАВСТВА

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

науковий керівник
Редін Петро Олексійович,
кандидат філологічних наук,
доцент

Харків 2002

ЗМІСТ

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ..........................................................

ВСТУП....................................................................................

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ...............

РОЗДІЛ 2. СПІВВІДНОШЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ І МОВНОЇ КАРТИН СВІТУ В УКРАЇНСЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ
2.1. Попередні зауваження.................................................
2.2. Фразеологічні одиниці, що містять історичну
інформацію....................................................................................
2.3. Фразеологічні творення про менталітет нашого народу........
2.4. Рудименти язичництва, відбиті у фразеологічних
твореннях....................................................................
2.5. Нове світосприйняття, звичаї, повір’я українського
етносу у фразеологічних одиницях..............................
2.6. Життя повітових та церковних шкіл у
фразеологізмах...........................................................

РОЗДІЛ 3. ВНУТРІШНЯ ФОРМА ЯК ЛІНГВО- КРАЇНОЗНАВЧИЙ ФАКТОР....................................................
3.1. Переосмислення компонентів словосполуки основа
формування фразеологізму і його внутрішньої форми..
3.2. Стан внутрішньої форми і фразеологізм......................
3.2.1. ФО з втраченою внутрішньою формою..................
3.2.2. ФО з напівзабутою, майже втраченою
внутрішньою формою...........................................
3.3. Відновлення внутрішньої форми у фразеологізмах і
порівняльна фразеологія ...........................................
3.4. Лінгвальні і позалінгвальні чинники у фразеологічній
одиниці та внутрішня форма........................................

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ............................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

англ. англійська
болг. болгарська
білор. білоруська
вл. верхньолужицька
вн. верхньонімецька
гол. голландська
гот. готська
двн давньоверхньонімецька
др. давньоруська
іє. індоєвропейська
іс. ісландська
італ. італійська
каш. кашубська (-ий)
лат. латинська
луж. лужицька
лит. литовська
лтс. латиська
м. македонська
н. (нім.) німецька
н.луж. нижньолужицька
полаб. полабська
прасл. праслов’янська
рос. російська
поль. польська
скр. санскрит
слц. словацька
стсл. старослов’янська
сербо-хорв. сербохорватська
тюрк. тюркські
тур. турецька
ФО фразеологічна одиниця
хорв. хорватська
цсл. церковнослов’янська
чеськ. чеська

ВСТУП

Дослідження фразеології як підсистеми мови передбачає поглиблене вивчення не тільки загальних, але й спеціальних питань, зокрема: розгляду фразеології як джерела лінгвокраїнознавчих відомостей, проблеми внутрішньої форми фразеологічних одиниць.
Фразеологія, як відомо, є схованкою багатогранного буття народу: його різних стосунків, неоціненного трудового досвіду, сили духу, болю і гніву, страждань і надії, історичної пам’яті народу, етнокультурних традицій, національної самобутності.
Дослідження внутрішньої форми ФО допомагає зрозуміти основні чинники оновлення і розвитку фразеологічної системи.
Актуальність теми. Дослідження фразеології як джерела науки народознавства, внутрішньої форми фразеологізму, яка відтворює національну самобутність мовного колективу, як у вітчизняному, так і в зарубіжному мовознавстві ще чекає на свого дослідника.
Разом із тим вивчення всіх інгредієнтів мови як складної системи систем” повинно починатися із з’ясуванням внутрішньої форми слова, висвітленого О.О.Потебнею, підкреслює В.М.Русанівський [96, 5].
Сама фразеологія, як пише І.Франко, не тільки окраса, скарб мови і народного досвіду, а й наука народовідання” [71а, 1].
Особливістю фразеологізмів як номінативних одиниць є те, що вони, по-перше, називають уже названі предмети чи поняття; по-друге, фразеологізми у переважній більшості виражають оцінку, якій належить творча роль, бо вона значною мірою формує складну назву, що ґрунтується на повному або частковому семантичному переосмисленні компонентів і фразеологічної одиниці в цілому.
Внутрішня форма фразеологізму виражає засіб бачення світу або, точніше, є засобом відображення навколишньої дійсності, що, на нашу думку, заслуговує на найсерйознішу увагу не тільки лінгвістів, а й філософів, психологів та інших спеціалістів. Поняття внутрішньої форми дає ключ до розуміння способу поєднання думки зі звуковим комплексом”[108, 5].
Актуальність роботи визначається відсутністю спеціальних досліджень, присвячених такому важливому питанню, як внутрішня форма фразеологізму. В україністиці досі бракує таких робіт, де б вивчалась фразеологія як джерело народознавства, потреба в яких гостро відчутна як з теоретичного погляду, так і з погляду викладання в середніх і вищих навчальних закладах.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає науковій проблемі кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди, яка узгоджується з Інститутом української мови НАН України.
Мета роботи комплексне дослідження ролі ФО у формуванні мовної картини світу; вивчення співвідношення концептуальної й мовної картин світу в українській фразеології. Виходячи з концепції О.Потебні про внутрішню форму слова, автор прагнув подати визначення внутрішньої форми фразеологізму і показати, як фразеологія країнознавчий фактор репрезентує картину світу (українську дійсність у часі і просторі).
У зв’язку з поставленою метою передбачається розв’язання таких завдань:
1) Вивчення характеру відображення концептуальної картини світу у фразеологічних одиницях.
2) Дослідження фразеологічного матеріалу як джерела лінгвістичних і етнологічних даних, у зв’язку з чим робота набуває не тільки лінгвістичного, а й більш широкого філологічного характеру.
3) Визначення внутрішньої форми ФО , тобто мотивовуючих ознак, що лежать в основі складників словосполуки матеріальної бази фразеологізму, - і формування внутрішньої форми власне фразеологізму.
4) Вивчення ключових компонентів у процесі переосмислення словосполуки.
5) Встановлення ролі етимологічного синкретизму в розвитку внутрішньої форми фразеологізму.
6) Для визначення внутрішньої форми в деяких фразеологічних твореннях дослідникові належить осмислити й етимологію слів-складників фразеологізму. У разі необхідності, коли внутрішня форма на слов’янському ґрунті не мотивується, пошуки продовжувати на матеріалі інших мов.
Щоб правильно зрозуміти внутрішню форму ФО, іноді необхідно використати дані про джерела ФО.
Об’єктом дослідження був різноманітний фразеологічний матеріал для виявлення країнознавчої інформації. Фразеологічні одиниці української мови добирались зі словників різного типу історичних, етимологічних, тлумачних, перекладних, з уст народу”, з художніх текстів, етнографічних матеріалів та наукових праць О.Потебні, М.Сумцова, І.Франка, Б.Грінченка до 600 одиниць.
Предметом дослідження є відображення в мові картини світу, відбиття знань про неї засобами фразеологічних одиниць, а також розгляд внутрішньої форми фразеологізмів як лінгвокраїнознавчого чинника. Поставлена мета і завдання зумовлює застосування таких методів дослідження: порівняльно-історичного, описового, структурного, прагматичного; з прийомів — етимологічного, змістового, семантичного і лінгвістичного аналізу
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що на основі вперше вивчених і узагальнених теоретичних положень О.О.Потебні, В.М.Русанівського, Б.О.Плотникова про внутрішню форму слова подано визначення внутрішньої форми фразеологізму, з’ясовано узалежнення внутрішньої форми фразеологічної одиниці від структурно-семантичної динаміки в межах самої фразеологічної одиниці. У роботі вперше досліджується співвідношення концептуальної і мовної картин світу в українській фразеології.
Внутрішню форму фразеологічної одиниці розуміємо як зв’язок з дійсністю через мотивуючі ознаки. У дисертації вперше ставиться питання про етимологічний синкретизм і роль його у подальшому процесі складання внутрішніх форм.
У роботі вперше розглядається фразеологія як складова частина народознавства, оскільки вона є органічною частиною національної культури.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що це - перша спроба розробки проблеми внутрішньої форми фразеологічної одиниці. Учення про внутрішню форму фразеологічної одиниці відкриває нові можливості для вивчення механізму оновлення і розвитку фразеологічної системи мови одного з її інгредієнтів.
Практична цінність роботи визначається тим, що її положення можуть знайти застосування в навчально-методичній практиці вищої і середньої школи: при викладанні фразеології, лексикології, стилістики і культури мовлення; при проведенні спеціальних семінарів і читанні спецкурсів, дисциплін культурологічного циклу; тематика курсових і дипломних робіт може бути оновлена положеннями про внутрішню форму ФО.
Джерела дослідження. Матеріалом для дисертації послужили 536 спеціально дібраних фразеологічних творень з тлумачних, фразеологічних, етимологічних словників, з художніх, історичних текстів і усної народної творчості, записи з уст народу”.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані на засіданнях кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди; на науково-практичній конференції ”Передаймо нащадкам наш скарб рідну мову”, на V Міжнародній конференції Современные проблемы лексикографии” (Харків, 1999), на Х Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, 2001).

Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено у п’яти публікаціях, надрукованих у провідних фахових виданнях.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Фразеологія як лінгвістична дисципліна в українському мовознавстві за півстоліття збагатилася великим доробком у галузі синхронічній і менше в діахронічній.
Праці В.В.Виноградова були імпульсом для бурхливого розвитку цієї дисципліни зарубіжної і вітчизняної філологічної науки. Незважаючи на дискусійність окремих положень, у фразеології визначилося декілька напрямів, кожен з яких по-своєму визначає основні поняття, методи дослідження, обсяг і завдання фразеології.
На жаль, важливий напрям вивчення фразеології як науки народознавства в україністиці просто занедбаний, незважаючи на те, що фразеологічні одиниці відображають результати пізнання світу, досвід часто не одного покоління української спільноти.
Проблема внутрішньої форми слова, що є основою вивчення всіх інгредієнтів мови”, з часу опрацювання її О.Потебнею і понині здобула більше шанобливих слів, ніж конкретної розробки.
Дослідження проблеми відображення картини світу в мові в українському мовознавстві розпочалося нещодавно. Здійснюється воно вченими при врахуванні трьох чинників:
1) навколишньої дійсності;
2) відображення цієї дійсності в мозку людини;
3) вираження результатів цього відображення в мові.
При цьому припускають, що людина відображає цю дійсність правильно і так само правильно ця дійсність виражається в мові. Однак цей процес протікає не просто хоч би тому, що людина не в змозі відобразити цілком і повністю багатоманіття навколишнього світу. Отже, на часі дослідження проблеми української фразеології як джерела народознавства і вивчення внутрішньої форми фразеологічних одиниць як лінгвокраїнознавчого фактора.
Започатковане В.Гумбольдтом у ХІХ ст. вчення про внутрішню форму слова було модифіковане О.О.Потебнею і застосоване до його розуміння образності слова. Це яскрава, глибоко семантична концепція. Сила О.Потебні виявляється у тому, що теорія мови виростає з самого матеріалу і на ньому ґрунтується.
О.Потебня, як Г.Штейнталь і М.Лацарус, прийняв теорію В.Гумбольдта про внутрішню форму, але думка про стійкість і незмінність внутрішньої форми для О.Потебні виявилась неприйнятною.
Термін внутрішня форма” відіграє важливу роль у лінгвістичній концепції О.Потебні.
Теорія внутрішньої форми слова О.О.Потебні заснована на її ролі у розвитку семантики слова та загальних закономірностях розвитку мови.
Поняття внутрішньої форми слова це ключ до розуміння внутрішньої форми фразеологічної одиниці.
Матеріальною базою фразеологізму, як відомо, є вільна словосполука, а внутрішня форма його репрезентується через значення і структуру складників.
Саме характер внутрішньої форми, образ стійкої сполуки, ступінь мотивованості внутрішньої форми все це визначає складні процеси, пов’язані семантизацією стійкої сполуки, з появою загального переносного плану.
Варта уваги думка О.Потебні про те, що деякі слова з втраченою внутрішньою формою відроджують її, потрапляючи до складу фразеологізму. Так сталося зі словом дім”, колись безобразним, а у виразі він у якійсь справі, як у себе дома” слово дім” набуло образного значення.
Глибокого дослідження потребує серія слів, для яких характерний етимологічний синкретизм, оскільки на цій основі виникає декілька внутрішніх форм, наприклад, прикметники гіркий”, сірий”, солодкий”.
Фразеологічні одиниці відображають об’єктивну дійсність, що пройшла через суспільну свідомість, а процеси і зміни в історії фразеологічних творень говорять про те, що як дане середовище освоювало об’єктивну дійсність протягом свого історичного існування.
Історія ФО, їх виникнення і розвиток, формування внутрішньої форми являє собою історію багатовікових зусиль людської думки осмислити явища природи, суспільного життя й оволодіти ними.
Внутрішня форма фразеологічних одиниць може бути як спадок етимологічного синкретизму. У праслов’янський мові прикметнику горькъ були властиві смакові й тактильні ознаки. Семантичний розвиток слова горькъ пішов у напрямі поглиблення, диференціації елементів синкретичного значення. Це викликано потребами комунікації, необхідністю висловити складний комплекс, яким є розумова діяльність людини, її емоційний та психічний стан.
Сам процес має динамічний характер, оскільки йому протистоять, з одного боку, необхідність висловити себе і можливість мовних ресурсів з другого.
У внутрішній формі ФО особливо виражається не тільки тлумачення дійсності, але й її оцінка суб’єкта (колективного чи індивідуального).
Внутрішню форму ФО ми розуміємо як відтворення специфічно самобутніх способів виявлення поняття.
Тільки правильно визначена внутрішня форма є надійним матеріалом для дослідника, а це іноді вимагає комплексного підходу (лексико-семантичного, порівняльного-історичного аналізу, етимологічних даних), знань матеріальної культури тощо. Такий підхід необхідний до старовинних, значно віддалених у часі ФО, які зберігаються і використовуються у сучасній мові (Шилом моря не нагрієш), надійно входять у фразеологічний фонд національної української мови.
З’ясування значення фразеологізму і його внутрішньої форми важливо і для правильного розуміння тексту художнього твору.
Саме етимологічний синкретизм складного семантичного наповнення є першим витоком не одної внутрішньої форми слова, фразеологізму: гірка вода, гірка доля, гірка правда, гірка звістка, гірка сиротина, гіркі, дітки, заробітки, гіркогорючі сльози.
У мовленнєвій практиці української мови відомі приклади, коли ФО з одним провідним компонентом мають різну внутрішню форму: баки світити (підлещуватись), вибанчити баки (витріщитись), забивати (забити) баки нав’язливими розмовами відвертати чиюсь увагу, заморочувати, задурювати голову комусь.
Явища внутрішньої форми багатьох фразеологічних творень української мови складалися протягом тисячоліть.
Внутрішня форма фразеологізму в національній мові може відтворюватися, її відсвіжує” на думку О.О.Потебні, думка людини, як у фразеологізмах білий світ”, берег крутий” і ін.
Трансформація внутрішньої форми ФО має різний характер: від втрати одного складника до усічення половини структури. Цікаво те, що усі ці видозміни ніби підсилюють національний колорит (пор. прислів’я на вовка помовка). Іноді змінюється значення ФО а відповідно і внутрішньої форми в тому числі при переході з сакрального контексту на побутовий рівень.
Яскраво виражена синоніміка окремих компонентів ФО не змінює ні значення ФО, ні внутрішньої форми, а лише підсилює національний колорит.
Порівняльна фразеологія допомагає осягнути дух народу”, зрозуміти суть явища, предмета. Розумінню внутрішньої форми порівняльних фразеологізмів сприяють нотатки О.О.Потебні у праці Мысль и язык”.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. - Х.: Вища шк., 1983. - 137с.
2. Авксентьєв Л.Г. Про полісемію фразеологічних одиниць сучасної української літературної мови // Українська мова і література в школі. 1981. - №12. С. 96 97.
3. Аксамітаў А.С. Беларусская фразеалогія. Мінск.: Вышейш. шк., 1978. 223с.
4. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Х.: Вища школа, 1984. 132с.
5. Амирова Т.А., Ольховчиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. М.: Наука, 1975. 559с.
6. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. - 208с.
7. Антонович В.Б. Колдовство (документы, процессы - исследования). Петербург, 1877. 139с.
8. Архангельський В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1964. - 315с.
9. Афанасьєв А.Н. Дополнения и прибавления к собранию русских народных пословиц и притчей, изданному И.Снегиревым. Архив историческо-юридических сведений. - М., 1850. - отд. IV. Смесь. С.20-21.
10. Афанасьєв А.Н. Поэтические воззрения славян на природу. -Т.І ІІІ. - М., 1865. 1869; Т. І, М., 1865. - 803с.; Т. ІІ, М., 1868. - 842с.
11. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навчальний посібник. Чернівецький державний університет. Чернівці, 1970-1971. - Ч. 1-2. Ч. - І 63с. - ч. ІІ. - 88с.
12. Бабкин А.М. Русская фразеология и ее развитие и источники. Л.: Наука, 1976. 262с.
13. Багалей Д. Стихийные бедствия и борьба с ними в России в старину // Исторический вестник. - Т. XLVII, 1892. C. 198; Историко-статистическое описание Харьковской епархии. V. - Харьков, 1858. 143с.
14. Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с фр. / Под ред. Е.Г.Эткинда. - М.: Изд-во иностр. лит., 1961. - 394с.
15. Баранник Д.Х. Усний монолог (Загальні особливості мовної структури) - Дніпропетровськ, 1969. - 144с.
16. Білодід О.І. Граматична концепція О.О.Потебні. К.: Вища школа, 1977. 302с.
17. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. - К.: Наукова думка, 1989. 154с.
18. Богданович А.Е. Пережитки древнего миросозерцания у белоруссов. Этнографмческий очерк. Гродна. 1895. 144с.
19. Брутян Г.А. Язык и картина мира // НДВШ. - Филологич науки. 1973. - № 1.
20. Будагов Р.А. Очерки по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1953. 279с.
21. Будагов Р.А. Портреты языковедов ХІХ ХХ вв. Из истории лингвистических учений. М.: Наука, 1988 317с.
22. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка. Т.1.- К.: Рад. школа, 1952. 446 с.
23. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. - К.: Рад. школа, 1955. 247с.
24. Булаховський Л.А О.О.Потебня видатний лінгвіст (1835-1897) // Мовознавство. 1958. - № 2. - С. 5-8.
25. Буслаев Ф.И. Об эпических выражениях украинской поэзии // Москвитянин. М., 1850. - № 18.
26. Буслаев Ф.И. О влиянии христианства на славянский язык. Опыт истории языка по Остромирову евангелию. - М., 1848. 211с.
27. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. - М.: Изд. Моск. ун-та, 1973. 238с.
28. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Лексикология и лексография. М.: Наука, 1977. С.140-161.
29. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение в слове). М.-Л.: Госуд. учебно-педагогич. изд-во Мин. Просв. РСФСР, 1947. 753с.
30. Владимиров В.П. Введение в историю русской словесности. К., 1896.
31. Гаврин С.Г. Заметки по теории фразеологии // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Тула, 1972. С.127-142.
32. Гаврин С.Г.Фразеология современного русского языка (в аспекте теории отображения): Учебное пособие по спецкурсу для филологов. Пермь, 1974 269с.
33. Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 283с.
34. Герберштейн. Записки о Московии. - СПб., 1866.
35. Гепнер Ю.Р. Очерки по общему и русскому языкознанию. Харьков: Харьк. гос. пед. ин-т им. Г.С.Сковороды, 1959. 371с.
36. Гепнер Ю.Р. Об основных признаках фразеологических единиц и о типах их видоизменения // Проблемы фразеологии. М.-Л.: Наука, 1964. С. 57 56.
37. Демський М.Т. Дієслівні фразеологічні синоніми // Українська мова і література в школі. 1974. - №3. С.4346.
38. Демський М.Т. Точити баляси, забивати баки // Культура слова. 1982. Вип. 22 С.58-60.
39. Дудик П.С. Видозміни у структурі розмовних фразеологізмів. // Українське мовознавство. - Вип. І. - Міжвідомчій науковий збірник. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1973. С. 62-68.
40. Евгеньева А.П. Очерки по языку русской устной поэзии в записях XVII-XX вв. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1963. 348с.
41. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. - Ч. І. - К.: Вища школа, 1972. 401с.
42. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 159с.
43. Звегинцев В.А. Язык и лингвистическая теория. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. 248с.
44. Зеленин Д.К. Избранные труды. Статьи по духовной культуре. М.: Наука, 1994. 400с.
45. Зорівчак Р.П. О.О.Потебня та фразеологічне багатство мови // Наукова спадщина О.О.Потебні і сучасна філологія. - К.: Наукова думка, 1985. С. 179-189.
46. Иванов В.В., Топоров В.Н. Исследования в области славянских древностей. Лексические и фразеологические вопросы реконструкции текстов. М.: Наука, 1974. 342с.
47. Иваньо И., Колодная А. Эстетическая концепция А.Потебни. Вступительная статья // А.А.Потебня. Эстетика и поэтика. - М.: Искусство. С. 9-31.
48. Иващенко П.С. Религиозный культ южнорусского народа и его пословицы. СПб, 1874.
49. Івченко А.О. Здобутки і перспективи етимологічних досліджень української фразеології // Другий міжнародний конкурс україністів. Доп. і повідомл. Мовознавство. Львів, 1993. С.178-183.
50. Івченко А. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків: ОКО, 1996. 156с.
51. Івченко А. Українська фразеологія. Етимологічні етюди // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. Т. 3. Харків: ОКО, 1994. С. 117-126.
52. Иллюстров И.И. Жизнь русского народа в его пословицах и поговорках. - СПб., 1910. 470с.
53. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М.: Наука, 1976. 355с.
54. Словник творів Г.Квітки-Основ’яненко. У трьох томах. Х.: Ротапринт ХДУ.
55. Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. К.: Вища школа, 1975. 335с.
56. Коваль У.І. Чым адгукаецца слова: Фразеалогія у павер’ях, абрадах і звычаях. Мінск: Народная асвета, 1994. 48с.
57. Коломиец Л.И. Фразеология украинского языка второй половины XVI первой половины XVII ст. (генезис и стилистическое использование): Дис ... докт. филол. наук: 10.02.01. - Нежин. 1976. 421с.
58. Коломієць Л.І. Фразеологія XІV-XV ст. ст. Народно-розмовна і книжна фразеологія XІV-XV ст. ст. // Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. С.270-276; 508-522.
59. Коломієць Л.І. З життя фразем // Мовознавство. - 1973. - №5. С. 71-74.
60. Коломієць Л.І. Уваги до історичної фразеології у рукописній спадщині О.О.Потебні // О.О.Потебня і деякі питання сучасної славістики. Х.: Вид-во Харківського ун-ту, 1962. С. 56-65.
61. Коптілов В.В. У світі крилатих слів. - К.: Веселка, 1968. 151с.
62. Костомаров Н.И. Очерк домашней жизни и нравов великоруського народа в XVІ и XVІІ столетиях. - СПб., 1890. 215с.
63. Кочерган М.П. До історії крутити веремію (веремія) // Мовознавчі студії. К., 1968. С. 159-164.
64. Кузеля І. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. Львів, 1906. 221с.
65. Кунин А.В. Английская фразеология: Теоретический курс. М.: Высш. шк., 1970. 344с.
66. Курс сучасної української літературної мови. т. І, (1. Вступ, 2. Лексика, 3. Фонетика, 4. Морфологія, 5. Наголос). К.: Радянська школа, 1951. 513с.
67. Кучеренко І.К. Порівняльні конструкції мови в світлі граматики. К.: Вид-во Київськ. Ун-ту, 1959. 104с.
68. Лазарович О.М. Теоретичні проблеми опису фрагментів мовної картини світу: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Одеса, 1995. 16 с.
69. Ларин Б.А. Очерки по фразеологии (О систематизации и методах исследования фразеологических материалов) // Ученые записки ЛГУ. - Серия филол. наук. 1956. - №198. Вып. 24. С. 200-224.
70. Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. Написав Іван Левицький. Львів, 1876.
71. Лисиченко Л.А. До питання про місце фразеологічних одиниць комунікативного типу в фразеологічній системі // Питання фразеології східнослав’янських мов. К.: Наук. Думка, 1972. С. 44-45.
72. Лисиченко Л.А. Концептуальная и языковая картины мира и их взаимодествие // Семантика языковых единиц. Сб. научн. трудов. Х.: ХГПУ, 1991. С. 4-6.
73. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова. Х.: Вища школа. 1977. 116.
74. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Х.: Основа. 1997. 135с.: 1976. 287с.
75. Львов А.С. Выражение понятия времени в Пов±сти временных лет” // Русская историческая лексикология. М.: Изд-во АН СССР, 1968. С. 79-85.
76. Львов А.С. Заметки о словах // Русская речь 1968 - № 1. С. 81-83.
77. Ляшенко Н.С. Внутрішня форма фразеологічних одиниць: онтологічний і культурологічний аспекти: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Київ, 1997. 18 с.
78. Маратова А.Ф. Сравнительная фразеологія в украинском языке: Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 1975. 21с.
79. Махновець Л. Григорій Сковорода. К.: Наук. Думка, 1972. 253 с.
80. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо? Х.: Вища школа, 1977. 231с.
81. Мельник Л.В. Культурно-національна конотація українських фразеологізмів: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецьк, 2001. 16 с.
82. Мельничук О.С. Світогляд О.О.Потебні // Потебняньскі читання. К.: Наук. думка, - 1981. - С. 5-14.
83. Милорадович В.П. Українська відьма. К., 1993.
84. Мокиенко В.М. Загадки русской фразеологии. М.: Высш. шк., 1990. 160с.
85. Мокиенко В.М. Идеография и историко-этимологический анализ фразеологии // Вопросы языкознания. 1995. - № 4. С. 3-11.
86. Мокієнко В.М. Історико-етимологічний аналіз фразеології та етимологія лексики // Мовознавство. 1990. - № 5.- С. 3-11.
87. Мокиенко В.М. Славянская фразеология. М.: Высшая школа, 1980. 205с.
88. Мокиенко В.М. Принципы этимологического анализа фразеологии // Philologia Slavica. К 70-летию академика Н.И.Толстого. М., 1993. С. 353.
89. Молотков А.И. Основы фразеологии русского языка. Л.: Наука, 1977. 281с.
90. Назарян А.Г. Фразеология современного французского языка. - М.: Высшая школа, 1976. 318с.
91. Назаренко О.В. Українська фразеологія як виразник національного менталітету: Автореф. дис... канд. філол. наук. - Дніпропетровськ, 2001. 16 с.
92. Назаренко Л.Ю. Чешская компаративная фразеология (структура, семантика, функции): Автореф. дис... канд. филол. наук. - К., 1989. 17 с.
93. Ожегов С.И. О структуре фразеологии // Лексикографический сборник. - Вып II. - М.: Госиздат иностранных и национальных словарей, 1957.
94. Онышкевич М.М. Лексико-семантическая дифференциация слов, обозначающих погоду, в украинских говорах Карпатского ареала // Карпатская диалектология и ономастика. - М., 1972. С. 171 - 175.
95. Павилёнис Р.И. Проблема смысла. (Современный лексико-философский анализ языка). - М., 1983. 271 с.
96. Пизани В. Этимология. М.: Изд-во иностр. лит., 1956. 187с.
97. Плотников Б.О. Внутрішня форма мовних одиниць і їх зміст // Мовознавство. 1988. - № 5. С. 8-16.
98. Полюга Л.М. Смислові та стилістичні функції фразеологічних синонімів поетичних творів І.Франка // І.Франко: Ст. і матеріали / Львів. держ ун-т ім. І.Франка.- К.: Вид-во Львів. ун-ту, 1965. Зб. 12. С. 155 165.
99. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. - Т. І-ІІ. - М.: Гос. учебно-пед. изд-во Мин. Просв. РСФСР, 1988. 536с.
100. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. - Т. ІІІ. М.: Просвещение, 1968. 550с.
101. Потебня А.А. К истории звуков русского языка. ІІІ.
Этимологические заметки. Варшава, 1881.
102. Потебня А.А. Из лекций по теории словесности // Эстетика
и поэтика. М.: Искусство, 1976. С. 464-590.
103. Потебня А.А. Мысль и язык // Эстетика и поэтика. М.:
Искусство, 1976. С. 36-214.
104. Потебня А.А. Теоретическая поэтика / Составитель, автор
вступительной статьи и комментария А.Б. Муратов. М.:
Высшая школа, 1990. 343с.
105. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. М.: Искусство, 1976.
614с.
106. Прадід Ю.Ф. Проблеми фразеологічної ідеографії (на
матеріалі української і російської мов): Автореф. дис... д-ра
філол.. наук / Дніпропетровськ, 1997. 16 с.
107. Редін П.О. Фразеологизмы в пространственном и временном
значении в современном украинском языке: Автореф. дис...
канд. філол. наук / Харків, 1989. 17с.
108. Русанівський В.М. Основа розвитку думки //
Мовознавство. 1985. - №4. - С. 5-13.
109. Саларев С.Г. Догадка, от чего произошла пословица После
дождичка в четвергъ” // Вестник Европы. - Ч. 6. - №8. - М.,
1803.
110. Серебренников Б.А. Как происходит отражение картины
мира в языке? // Роль человеческого фактора в языке (Язык и
картина мира). - М.: Наука, 1988. С.87 108.
111. Серебренников Б.А. Общее языкознание. М.: Наука, 1970.
- с.419-492
112. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. К.: Наукова
думка, 1973. 279с.
113. Скрипник Л.Г. Видно (знати, пізнати) пана по халявах //
Мовознавство. 1968. - №4. С. 80-81.
114. Скрипник Л.Г. Стрибати в гречку // Мовознавство. 1968
№5. С. 76-78.
115. Скрипник Л.Г. З таємниць фразеології // Мовознавство.
1968. - №2 С. 75-76.
116. Скрипник Л.Г. Хоч тури гони, зглядається (ззирається,
видивляється) як на тура // Мовознавство. 1969. - №3.
С. 83-85.
117. Снегирев И. Р. Русские в своих пословицах. - Кн. І. - М.,
1831. 174с.; Кн. ІІ. - М., 1832. 180с.; Кн. ІІІ. - М., 1832.
280с.; Кн. IV. - М., 1834. 492с.
118. Де Соссюр Ф. Труды по языкознанию: Пер. с франц. / Под
ред. А.А.Холодовича. М.: Прогресс, 1977. 695с.
119. Спринчак Я.О. Етимологічний аналіз фразеологічних
виразів // Українська мова і література в школі. 1976.
№5. С. 33-38.
120. Срезневский Н.Н. Взгляд на памятники украинской
народной словесности. Ученые записки Императорского
Московского университета, 1834, октябрь, IV, Смесь. С.147.
121. Срезневский И.И. Замечания об образовании слов из
выражений // Записки Импер. Акад. Наук. СПб, 1893.
Т.30. Кн.2. С. 243-256.
122. Сумцов Н.Ф. Культурные переживания. К., 1890. 408с.
123. Сучасна українська мова: У 5-ти т. / За заг. ред.
І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1969-1978.
124. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. ред. акад. І.К.Білодіда. К.: Наук. думка, 1973. 438с.
125. Тейлор Э.В. Первобытная культура. Исследования мифологии, философии, религии, языка, искусства и обычаев.- Т.ІІ, изд. 2-е. СПб, 1897. 244с.
126. Тимченко И.В. Структурно-семантический анализ фразеологических единиц с компонентами-соматизмами голова, око, ухо, нос, язык: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 Харьков, 1990. 16с.
127. Ткаченко О.Б. Сопоставительно-историческая фразеология славянских и финноугорских языков. К.: Наук. думка, 1979. 298с.
128. Толстой Н.И. О предмете этнолингвистики и ее роли в изучении языка и этноса // Ареальные исследования в языкознании и этнографии (язык и этнос). Л., 1983.
С. 181-190.
129. Толстой Н.И. О реконструкции праславянской фразеологии // Славянское языкознание. - М., 1973. С. 272-293.
130. Толстой Н.И. Возможна ли реконструкция праславянской фразеологии // Тезисы докладов на заседании лингвистического объединения. М.: Изд-во МГУ, 1969.
131. Г.М. Удовиченко. Предмет фразеології та семантичні типи фразеологізмів // Українська мова і література в школі - 1985.- №2 С.20-24.
132. Ужченко В.Д., Авксентьєв П.Г. Українська фразеологія. Х.: Основа, 1990. 167с.
133. Ужченко В.Д. Весільні фразеологізми // Українська мова і література в школі. 1991. - №5. С. 86-88.
134. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. К.: Рад. школа, 1988. 279с.
135. Ужченко Д.В. Українська зоофразеологія на тлі етнокультури та іноземної фразеології // Виховання духовної культури молоді. Досвід і перспективи. Збірник наукових праць. Луганськ, 1996. С. 45-50.
136. Ужченко Д.В. Формування української зоофразеології в дзеркалі лексико- й фразеологічних праць // Вісник Луганськ. держ. пед. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. Фразеологічні науки. Луганськ, 1998. - №9. С. 180-189.
137. Ужченко Д.В. Культурно-національні фактори створення образності зоофразеологізмів // Вісник Луганськ. держ. пед. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. Луганськ, 1999. - №10. С.47-52.
138. Ужченко Д.В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні.: Автореф. дис... канд. філол. наук. Харків, 2000 18с.
139. Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка. 3-е испр. и доп. изд. М.: Высш. шк., 1985. 231с.
140. Шевельов Ю. Веремія. З історії українсько-білоруських мовних зв’язків // Harvard Ukrainian Studies III/IV, Part 2. 1980. P. 760-767.
141. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан і статус. Сучасність, 1978. 296с.
142. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен, 1951. 402с.
143. Шпет Г. Внутренняя форма слова: (Этюды и вариации на тему В.Гумбольдта). М.: Гос. акад. худож. наук, 1927. 219с.
144. Шпилевский П. Народные пословицы // Москвитянин. 1857. - №16. С. 132-133.
145. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови. Ч.І. Навчальний посібник. Запоріжжя: ЗДУ, 1993. 216с.
146. Чередниченко О.І. Фразеологія мови як джерело фонових знань // Мовознавство. 1984 - №5. С.17-22.
147. Чернишева И.И. Фразеология современного немецкого языка. М.: Высш. шк., 1960. 200с.
148. Чичерін О.В. Учення О.О.Потебні про літературний стиль // О.О.Потебня і деякі питання сучасної славістики. Х.: Вид-во Харківськ. держ. ун-ту, 1962. С. 251-261.
149. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической
экспедиции в западно-русский край, снаряженной И.Р.
Географическим Обществом. Юго-западный отдел.
Материалы и исследования, собранные д.чл. П.П.Чубинским”
СПб. 1872-1878. Семь томов. Т.I. 1872. 224с.
150. Юрченко О.С. Ф