Юмачікова Олена Михайлівна Стійкі сполучення слів у науко­вому гуманітарному тексті: структура, семантика та функ­ціонування : Юмачикова Елена Михайловна Устойчивые сочетания слов в научном гуманитарном тексте: структура, семантика и функционирование

Краткое описание

Юмачікова Олена Михайлівна, викладач кафедри української та іноземних мов Вінницького національного аграрного університету: «Стійкі сполучення слів у науко­вому гуманітарному тексті: структура, семантика та функ­ціонування» (10.02.01 - українська мова). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЮМАЧІКОВА ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА
УДК 811. 161. 2’4
ДИСЕРТАЦІЯ
СТІЙКІ СПОЛУЧЕННЯ СЛІВ
У НАУКОВОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ТЕКСТІ: СТРУКТУРА,
СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
10.02.01 – українська мова
Гуманітарні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
____________ О. М. Юмачікова
Науковий керівник – Чумак Володимир Васильович, кандидат філологічних
наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………..……………………………………13
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ТЕКСТУ В УКРАЇНСЬКІЙ
ТА ЗАРУБІЖНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ……………...…………………………………..…..20
1.1. Текст як лінгвістична категорія………..………………………………….20
1.2. Текстові різновиди та принципи їх виділення………………………..….27
1.3. Науковий текст серед інших текстових різновидів………………….......46
1.4. Структурно-семантичні та функційні параметри наукового
гуманітарного тексту………………………………………………………………………56
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1……………………………………………….……...72
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТІЙКИХ
СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ У НАУКОВОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ТЕКСТІ……………74
2.1. Стійкі сполучення слів у науковому гуманітарному тексті…….……….75
2.2. Дієслівні стійкі сполучення слів…………………………………..………91
2.3. Іменні стійкі сполучення слів………………………………….......…….119
2.4. Адвербіальні стійкі сполучення слів…………………………….…...….129
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2……………………………………………….…….136
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТІЙКИХ СПОЛУЧЕНЬ
СЛІВ У НАУКОВОМУ ГУМАНІТАРНОМУ ТЕКСТІ…………..………….……..138
3.1. Cтійкі сполучення слів, що виражають предикатні відношення в
науковому гуманітарному тексті……………………….……………………..…………140
3.2. Стійкі сполучення слів, що виражають релятивні відношення в
науковому гуманітарному тексті……………………………………………..………….146
3.3. Прагматика стійких сполучень слів у науковому гуманітарному
тексті…………………………………………………………………………………...….155
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3…………….………………………………….……163
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………….......……..165
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..………173
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ……..………………….……207
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….…….213
13
ВСТУП
Проблема дослідження мовної діяльності, зокрема вивчення тексту як
комунікативної одиниці, набуває особливої актуальності в сучасній лінгвістиці. На
початку ХХІ століття відбувається переорієнтація зусиль науковців на ідеї мовної
прагматики та теорії дискурсу, на аналіз характеристик тексту з позицій носія
мови, його потреб у процесі спілкування, а дослідження тексту було введено до
антропоцентричної парадигми опису мовних явищ. Відповідно, змінилося
розуміння тексту як об’єкта аналізу, його почали розглядати разом із ознаками
контексту, визначаючи специфіку комунікативних, структурних, змістових
характеристик текстових різновидів.
Актуальність дослідження лінгвотекстової проблематики зумовлена
потребою вивчення різновидів тексту, зокрема наукового гуманітарного,
установлення його структурних, функційних, семантичних ознак, виявлення
мовних засобів і способів передавання, сприйняття наукової інформації,
дослідження ролі стійких сполучень слів у формуванні та функціонуванні
текстових різновидів.
У сучасній лінгвістиці активізувалася увага дослідників до проблем теорії
тексту, зокрема до питань категоризації дискурсивних, семіотичних та функційних
ознак текстових структур. Вивчення цієї проблематики знаходимо у наукових
працях вітчизняних та зарубіжних мовознавців: А. Е. Бабайлової,
Л. С. Бархударова, М. М. Бахтіна, Н. С. Болотнової, Ф. С. Бацевича, Н. С. Валгіної,
О. П. Воробйової, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загнітка, Н. В. Зелінської, Н. Л. Івасенка,
А. П. Коваль, Н. Ф. Непийводи, Т. В. Радзієвської, О. О. Селіванової та інших
дослідників. Теорія та практика наукового гуманітарного тексту перебували в
центрі уваги таких лінгвістів, як К. Ажеж, Л. О. Івасенко, В. І. Клінг, Л. Р. Омарова,
І. А Синиця, В. Є. Чернявська та інших учених. Водночас питання теорії
аналізованого текстового різновиду потребує комплексних досліджень із
подальшим установленням специфіки структурування та функціонування його
категорійних ознак.
14
У науковій літературі стійкі сполучення слів були об’єктом аналізу таких
науковців, як М. Ф. Алефіренко, Н. Н. Алієв, М. В. Балко, О. Г. Беляєвська,
Н. О. Бойченко, М . Б. Воробйова, І. Р. Вихованець, Д. В. Горбачук,
В. Б. Гошилик, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загнітко, Н. Л. Іваницька, М . М . Кожина,
Г. Я. Ситар, І. І. Слинько, І. І. Чернишова, К. Ф. Шульжук та інших дослідників, які
переважно розглядали їх як фразеологічні чи синтаксичні одиниці. Однак, питання
статусу стійких сполучень слів на лінгвотекстовому рівні залишається недостатньо
дослідженим.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертація
відповідає профілю науково-дослідних робіт факультету української філології
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини в межах
наукової теми “Лексика і граматика в синхронії та діахронії” (номер державної
реєстрації 0116U000113).
Мета дисертаційної праці полягає в комплексному дослідженні стійких
сполучень слів в українськомовному науковому гуманітарному тексті та
встановленні їхніх структурно-семантичних і функційних характеристик.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
– обґрунтувати сутність поняття “текст” у сучасній текстолінгвістиці;
– схарактеризувати специфіку наукового тексту, визначивши принципи
виділення текстових різновидів;
– з’ясувати структурно-семантичні та функційні параметри наукового
гуманітарного тексту;
– виділити критерії диференціації стійких сполучень слів в
українськомовному науковому гуманітарному тексті;
– установити структурно-семантичні та стилістичні особливості стійких
сполучень слів в українськомовному науковому гуманітарному тексті;
– схарактеризувати функційні можливості стійких сполучень слів в
українськомовному науковому гуманітарному тексті.
Об’єкт дослідження – стійкі сполучення слів в українськомовному науковому
гуманітарному тексті.
15
Предмет дослідження – структурно-семантичні та функційні характеристики
стійких сполучень слів в українськомовному науковому гуманітарному тексті.
Матеріалом дослідження слугували близько 3 тисяч стійких сполучень слів,
дібраних із українськомовної наукової гуманітарної літератури (історії,
мовознавстві, літературі, політології, психології, релігієзнавстві, риториці,
соціології, філософії).
Методи дослідження зумовлені метою та завданнями, а також специфікою
досліджуваного матеріалу. У роботі застосовано комплексний підхід, що синтезує
низку методів, методик і прийомів аналізу. Під час виділення стійких сполучень
слів, які функціонують в українськомовному науковому гуманітарному тексті,
переважно використовувався індуктивний метод – від аналізу конкретного
текстового матеріалу до подальшої ідентифікації одиниць. Під час формування
вибірки стійких сполучень слів, а також під час сумарного виділення загального
корпусу одиниць в аналізованому текстовому різновиді, ми брали за основу
характерні ознаки, властиві стійким сполученням слів різних структурносемантичних типів, а саме нарізнооформленість, стійкість, переосмислення,
значення складників стійких сполучень слів. Аналізуючи текстовий матеріал, ми
враховували також частотність уживання одиниць в українськомовному науковому
гуманітарному тексті, що визначало специфіку окремих структурно-семантичних
груп.
З метою характеристики функційних параметрів досліджуваних мовних
одиниць використовувалися методика трансформаційного аналізу, прийоми
контекстуального, а також стилістичного аналізу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в
лінгвоукраїністиці зроблено спробу виділити, описати, систематизувати та
визначити статус структурно-семантичних типів стійких сполучень слів у
структурі українськомовного наукового гуманітарного тексту, зокрема за
допомогою обґрунтованого комплексу загальнонаукових та спеціальних
лінгвістичних методів і прийомів визначено диференційні ознаки
українськомовного наукового гуманітарного тексту; установлено структурно-
16
семантичні та стилістичні особливості стійких сполучень слів в українськомовному
науковому гуманітарному тексті; обґрунтовано функційний потенціал стійких
сполучень слів у аналізованому текстовому різновиді.
Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що її результати стануть
вагомим внеском у подальше опрацювання теорії лінгвістики тексту, оскільки вони
деталізують взаємозалежність текстових і стильових характеристик у межах
комунікативного акту, конкретизують роль стійких сполучень слів у формуванні та
функціонуванні наукового гуманітарного тексту, а також визначають важливість
для лінгвістики тексту проблем структурно-семантичної та функційної специфіки
дієслівних, іменних та адвербіальних стійких сполучень слів, способів і засобів
вираження вказаних відношень в українськомовному науковому гуманітарному
тексті.
Практична цінність наукового дослідження полягає в можливості
використання спостережень та висновків, одержаних у результаті аналізу
лінгвістичного матеріалу, у навчальному процесі, зокрема у вишівських курсах
лінгвістики тексту, стилістики, культури мови, лексикології, фразеології,
термінознавства, синтаксису сучасної української літературної мови та ін.
Матеріали дослідження можуть бути використані під час написання підручників,
посібників із визначених курсів, а також у лексикографічній практиці.
Особистий внесок автора. Усі етапи дослідження (збір, систематизація,
аналіз матеріалу, формулювання висновків) авторка здійснила самостійно. Шість
наукових публікацій із семи з теми дисертації написані без співавторства, одна у
співавторстві (80% особистого внеску).
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку
використаної літератури (401 позиція) та списку ілюстративного матеріалу (66
позицій), який послугував основним матеріалом для наукової праці. Загальний
обсяг роботи становить 215 сторінок друкованого тексту, зокрема – 172 сторінки
основного тексту.
17
У першому розділі – “Теоретичні засади вивчення текстових одиниць в
українській та зарубіжній лінгвістиці” – проаналізовано наукові дослідження з
лінгвістики тексту в українській та зарубіжній лінгвістиці, обґрунтовано поняття
“науковий текст”, “науковий гуманітарний текст”, “стійке сполучення слів”;
установлено основні лінгвотекстові характеристики, класифікаційні ознаки,
категорійні поняття та параметри текстових різновидів, зокрема наукового
гуманітарного тексту; визначено основні характеристики наукового тексту як
лінгвістичної одиниці; установлено специфіку наукового гуманітарного тексту;
зроблено спробу обґрунтувати та систематизувати лінгвостилістичні особливості
наукових гуманітарних текстів в українській мові, а також пояснити механізми
вербалізації наукових знань у гуманітарній сфері, осмислити сутність наукової
діяльності.
У другому розділі – “Структурно-семантичні характеристики стійких
сполучень слів у науковому гуманітарному тексті” – досліджено структурні та
семантичні характеристики стійких сполучень слів в українськомовному
науковому гуманітарному тексті; установлено специфіку категорійних понять
лінгвотекстового рівня (зв’язність, цілісність, логічність, точність, зрозумілість,
доступність, інформативність, змістовність, регулятивність, інтегративність та ін.)
на матеріалі стійких сполучень слів українськомовного наукового гуманітарного
тексту; визначено основні типи стійких сполучень слів за структурносемантичними ознаками (дієслівні, іменні, адвербіальні) у аналізованому
текстовому різновиді; описано граматичні моделі, лексичний склад, основне
призначення найуживаніших дієслівних, іменних та адвербіальних стійких
сполучень слів в українськомовному науковому гуманітарному тексті.
У третьому розділі – “Функційні характеристики стійких сполучень слів у
науковому гуманітарному тексті” – здійснено аналіз функційних характеристик
стійких сполучень слів в українськомовному науковому гуманітарному тексті на
основі опису їх предикатних та релятивних відношень; досліджено специфіку
використання стійких сполучень слів, визначених нами структурно-семантичних
типів, у різних за своєю прагматичною спрямованістю частинах українськомовного
18
наукового гуманітарного тексту, розглянуто та проаналізовано роль стійких
сполучень слів у процесі формування аналізованого текстового різновиду, їхню
участь у породженні та подальшій вербалізації потоку наукової гуманітарної
інформації.
У висновках визначено перспективи подальшого дослідження стійких
сполучень слів в українськомовному науковому гуманітарному тексті, узагальнено
основні результати праці.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дисертації обговорено на засіданнях кафедри практичного мовознавства
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол
№ 11 від 22 червня 2017 року) та на засіданні кафедри української мови та
прикладної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка (протокол № 8 від 5 грудня 2017 року), а також на таких
міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях:
V щорічна міжвузівська студентська конференція “Мовою плекаємо культуру”
(Вінниця, 2011); Регіональна міжвузівська конференція, присвячена 30-річчю
Вінницького національного аграрного університету, “Мова, культура та освіта”
(Вінниця, 2012); VІ Міжвузівська студентська конференція “Мовою плекаємо
культуру” (Вінниця, 2012); Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих
учених “Людина і соціум у контексті проблем сучасної філологічної науки” (Київ,
2012); Всеукраїнська науково-практична конференція “Лінгвістичне портретування
сучасного соціуму” (Вінниця, 2012); VІІ щорічна міжвузівська студентська
конференція “Мовою плекаємо культуру” (Вінниця, 2013); ХХІІ Міжнародна
наукова конференція імені Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2013);
ІІ Міжнародна конференція “Проблемы лексико-семантической типологии” (Росія,
Воронеж, 2013); VІІІ щорічна міжвузівська студентська конференція “Мовою
плекаємо культуру” (Вінниця, 2014); Міжвузівська науково-практична конференція
викладачів та студентів “Мова, культура та освіта” (Вінниця, 2014); IV Міжнародна
наукова Інтернет-конференція “Актуальні проблеми прикладної лінгвістики”
(Умань, 2016); VІІ Міжнародна наукова конференція “Мова, культура і соціум у
19
гуманітарній парадигмі” (Кам’янець-Подільський, 2017); Міжнародна наукова
конференція “Ідеї Харківської філологічної школи в парадигмах сучасного
гуманітарного знання: традиції і новаторство” (Харків, 2017).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 7 публікаціях, із них
4 – у виданнях, затверджених МОН України як фахові, 1 – у науковому
закордонному виданні. Загальна кількість, якість та обсяг публікацій відповідають
установленим вимогам. 6 публікацій є одноосібними, 1 – у співавторстві (80%
особистого внеску).

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У сучасній мовознавчій науці поняття “текст” не має однозначного,
нормативного визначення, що може використовуватися на позначення
багатоаспектного явища в лінгвотекстовій парадигмі, для якого характерним є
комплекс структурних, семантичних і функційних ознак серед інших лінгвістичних
феноменів. Дослідники розглядають текст переважно як мовленнєвий продукт
функціонування мовної системи, що характеризується подвійною системністю, в
основі якої лежить не тільки орієнтація на мовну норму – узус, але і на
відображення мовної картини світу.
У дисертації текст визначено як писемний або усний мовленнєвий масив, що
становить лінійну послідовність одиниць мовлення, побудованих за законами
відповідної мови – висловлень, які розглядаються відповідно до його
комунікативної організації й об’єднуються у перспективі смисловими відношеннями
та формально-граматичними зв’язками, а у загальнокомпозиційному плані –
спільною темою та сюжетною заданістю.
Основними характеристиками тексту є зв’язність (єдність тексту як смислового
цілого) та цілісність (глобальний зв’язок компонентів тексту на змістовному рівні),
інформативність (кількість інформації в тексті для читача, яка вкладена в тему та
авторську концепцію, систему авторських оцінок предмета думки), інтегративність
(орієнтація усіх елементів текстової структури на синтез – втілення змістовного
плану тексту, організованого авторською інтенцією, його конкретними цілями й
мотивами), змістовність (інформаційна насиченість тексту під час мінімальної
витрати мовних засобів), регулятивність (міра та спосіб подачі естетичної
інформації), логічність (послідовність у викладі матеріалу, несуперечність думки,
чіткість і достатність аргументації, точність (збіг називання автором і сприйняттям
читача понять та уявлень) та ін.
Найвищий ступінь категоріальності важливих характеристик тексту мають
зв’язність та цілісність, які визнані більшістю дослідників як основні для
породження та сприйняття тексту та мають статус визначальних текстових
категорій.
166
Науковий текст є способом відтворення наукової інформації, результатом
наукового дослідження, який орієнтує на отримання нових знань, відображає певну
проблему, висуває гіпотези, характеризується доцільністю та раціональністю усіх
положень, вирізняється стислістю та ясністю викладу, орієнтований на досягнення
дослідницької мети і завдань. Такий різновид тексту складається із суджень,
умовиводів, побудованих за правилами логіки науки, має раціональний характер,
орієнтований на сферу раціонального мислення. Призначення наукового тексту –
обґрунтувати та аргументувати істину, довести її. Як і всі інші різновиди тексту
науковий текст є чітко структурованим, поділяється на розділи та параграфи, кожен
з яких є самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної
проблеми, тобто характеризується композиційністю та послідовністю. Науковий
текст позбавлений авторського “Я”, а перевага надається безособовим формам
викладу.
Науковий гуманітарний текст інформує про результати здобутків науковців у
гуманітарних галузях знань, належить до основних форм комунікації і є ключовим
поняттям у новій науковій лінгвістичній парадигмі. Цей різновид тексту передбачає
чітку послідовність мислення, насамперед логічного, відповідно до емоційночуттєвого сприйняття інформації. У межах наукових стильових різновидів такий
текст характеризується наявністю специфічних структурних, семантичних та
стилістичних ознак текстових одиниць різних мовних рівнів, починаючи з
фонетичного та завершуючи синтаксичним. Основною функцією наукового
гуманітарного тексту є пізнавально-інформаційна.
Основними маркерами наукового гуманітарного тексту є використання
наукової нейтральної емоційно-оцінної лексики, шаблонних мовних засобів,
еталонних кліше, термінологічних словосполучень, стійких сполучень слів, за
допомогою яких виражається авторська суб’єктивна оцінка, установлюється
комунікативний статус текстового різновиду та ін.
Важливим елементом теорії наукового гуманітарного тексту є специфіка
використання стійких сполучень слів, що визначають рівень загальної культури
мовця, забезпечуючи йому успішну соціопсихологічну адаптацію у професійній
167
сфері. Стійке сполучення слів в українськомовному науковому гуманітарному
тексті – це аналітична за структурою, семантично та синтаксично цілісна мовна
одиниця, що є засобом позначення понять, явищ і дій.
На відміну від вільних словосполучень, які не пов’язані з моделюванням їх
структури й утворюються в процесі мовлення, стандартизовані словесні комплекси
українськомовного наукового гуманітарного тексту відтворюються за відомими
моделями. Від вільних словосполучень стійкі сполучення слів відрізняються ще й
тим, що мають значно вищий ступінь семантичної цілісності компонентів. Їм
притаманні такі категоріальні ознаки, як стійкість, що виявляється у стабільності
граматичної моделі та лексичному її наповненні, а також відтворюваність, що
виражається у однотипному позначенні повторюваних мовних операцій, рішень і
дій.
Зважаючи на структурно-семантичну схожість фразеологізмів і стійких
сполучень слів, дотримуємося таких правил їх розмежування: по-перше, стійке
сполучення слів покликане точно та недвозначно називати поняття, дії, ситуації,
виражати відношення, а для фразеологізму найхарактернішими є експресивнооцінні характеристики. По-друге, цілісне значення стійкого сполучення слів
формується завдяки накладанню значень другорядних компонентів на семантику
стрижневого слова, тоді як семантика фразеологічної одиниці у більшості випадків
немотивована значенням компонентів. По-третє, слова в стійкому сполученні слів
мають фіксовану послідовність і сполучуваність. Будь-яка видозміна стійкого
сполучення слів може призвести до втрати лаконічності або до появи одиниці з
новим значенням, тоді як фразеологічна одиниця характеризується позиційною
варіантністю, що виявляється в можливості заміни певного компонента словом,
тотожним за значенням. Тому стійкі сполучення слів стосуються саме наукового
тексту, займаючи проміжне положення між вільними словосполученнями та
фразеологічними одиницями української мови.
Важливою характеристикою наукового гуманітарного тексту є його
прагматичний аспект, адже його автор має за мету доступно та зрозуміло донести
інформацію до читача. Науковий гуманітарний текст виконує ряд прагматичних
168
функцій, такі як: пізнавальну, інформаційну, істинності знань, доказовості,
експланаторну, аргументативну, дидактичну, довідкову та ін. Досліджувані стійкі
сполучення слів є важливим засобом вияву та реалізації вказаних прагматичних
функцій, адже вони функціонують у всіх прагматично орієнтованих частинах
українськомовного наукового гуманітарного тексту, та відіграють важливу роль у
розумінні читачем інформації, поданої автором у тексті.
З семантичного погляду стійкі сполучення слів мають кваліфікативне значення.
Функція позначення родового поняття належить граматично незалежному
компоненту сполучення. Залежний член виступає у ролі семантичного еквівалента
означення: він обмежує обсяг позначуваного поняття, конкретизує його семантику й
тим самим протиставляє родове визначення, зосереджене у граматично панівному
слові, та видове поняття, яке формується сполученням лексем.
Специфіка структурно-семантичних характеристик стійких сполучень слів в
українськомовному науковому гуманітарному тексті зумовлює функційні
властивості досліджуваних синтаксичних одиниць, що виявляють себе на
лінгвотекстовому рівні. За структурно-семантичними ознаками стійкі сполучення
слів у аналізованому текстовому різновиді поділяються на три основні групи:
дієслівні, іменні й адвербіальні.
Дієслівними стійкими сполученнями слів називаємо такі мовні одиниці, що
формально співвідносні з дієсловом, передають значення узагальненої предикатної
ознаки та виконують синтаксичну функцію присудка або головного члена
односкладних речень. Будучи еквівалентом простого дієслова (існуючого у мові або
потенційно можливого), стійке дієслівне сполучення стає його синонімійним
відповідником, хоча лінгвотекстова синонімія характеризується особливими
маркерами стилістичного, семантичного та граматичного планів.
Зі стилістичної точки зору дієслівні стійкі сполучення слів в
українськомовному науковому гуманітарному тексті набувають нейтральності щодо
емоційно-експресивних ознак всього висловлення, що підсилює моменти
позначення процесуальності іменником, забезпечуючи потрібну змістову
однозначність.
169
Дієслівні стійкі сполучення слів в українськомовному науковому
гуманітарному тексті характеризуються переважним зосередженням семантичного
центру в граматично залежному компоненті. Дієслово у структурі таких стійких
сполучень слів стає показником процесуальності поняття, предметність якого
визначається іменником. Крім того, дієслово може брати на себе вираження
додаткових значень, що збільшує функційні можливості дієслівно-іменникових
сполучень, порівняно з одним дієсловом.
Іменними стійкими сполученнями слів називаємо стійкі сполучення слів з
узагальнено-предметною семантикою, які становлять неподільне у структурносемантичному плані ціле, що зумовлюється єдиною синтаксичною функцією усієї
сполуки та відповідністю мовного знака певному поняттю, явищу, дії. У таких
словосполученнях об’єктивуються складні поняття, істотні ознаки яких не можуть
бути виражені одним словом. Продуктивність термінологізування іменних стійких
сполучень слів відображає загальну тенденцію вимог до термінів щодо високої
точності й експліцитності смислової структури. Іменні стійкі сполучення слів дають
змогу з оптимальною адекватністю оперувати конкретною думкою, оскільки їхня
багатозначність обмежується сполученням кількох лексем.
Характерною ознакою іменних стійких сполучень слів є те, що поширювачі,
виступаючи у своїй основній функції – атрибутивній, виражають не якісну чи
динамічну характеристику означуваного, а створюють постійну внутрішню ознаку
поняття, що виражене цілісним словосполученням і пояснюється тим, що під час
невільного поєднання у ад’єктиві відбуваються семантичні зміни. Найпоширенішою
моделлю іменних стійких сполучень слів є поєднання іменникових компонентів у
називному та родовому відмінках, що вказує на семантичну різноманітність стійких
сполучень слів.
В українськомовному науковому гуманітарному тексті зафіксовано також
адвербіальні стійкі сполучення слів, що формують конструкції прийменника з
іменником, які функціонують як виразники темпорального, причинового,
допустового, цільового та інших адвербіальних значень. Стійкість таких сполучень
знаходить вияв не лише на граматичному, а й на семантичному рівнях. Серед
170
згаданих деякі прийменниково-відмінкові конструкції набули такої семантичної
цілісності, що сприймаються як кліше. Лексичне значення іменникових компонентів
цих одиниць реалізується лише у поєднанні з граматичним значенням відповідних
прийменників, які нейтралізують притаманну відмінку семантику предметності та
динамічності й переводять адвербіалізований субстантив у одну з трьох семантикограматичних зон: просторових, темпоральних чи логічних відношень. Такі стійкі
сполучення слів можуть виражати усі потрібні в українськомовному науковому
гуманітарному тексті відношення.
Предикатні стійкі сполучення слів в українськомовному науковому
гуманітарному тексті кваліфікуються як відтворювані поєднання слів, що мають
певну смислову та інтонаційну завершеність, виступають засобом формування та
вираження думки, і вказують на реалізацію категорії предикатності. Це конструкції,
що виконують в семантико-синтаксичній структурі речення роль предикатів дії,
стану, процесу чи якості, а комунікативна цілісність яких сформувалася в процесі
становлення понять і функційних ознак українськомовного наукового гуманітарного
тексту, що дає змогу з максимальною точністю передати ту чи іншу думку. За
структурою дієслівні стійкі сполучення слів, які виражають предикатні відношення,
різні, часто набуваючи характеру постійно вживаних форм висловлювання та
стають стандартом, ознакою аналізованих текстів.
Релятивні відношення в українськомовних наукових гуманітарних текстах
передаються за допомогою адвербіальних конструкцій, які вказують на різні види
логічного зв’язку: темпоральності, мети, умови, причини, способу дії та ін. Ці стійкі
сполучення слів функціонують у досліджуваному нами тексті поряд із
загальномовними вторинними прийменниками й виражають різні смислові значення
та граматичні відношення між компонентами.
Прийменник, виступаючи у присубстантивній позиції, допомагає вносити до
релятивного значення стійкого сполучення слів додаткові семантичні відтінки, чий
характер впливає на лексичне значення тих слів, з якими ці мовні одиниці генетично
пов’язані. Утворення таких стійких сполучень слів відбувається за рахунок
уточнення та конкретизації граматично полісемічних первинних прийменників і
171
багатих на вираження граматичних значень відмінків (знахідного, орудного,
місцевого).
Аналіз прагматичних особливостей функціонування стійких сполучень слів у
різних конструктивних частинах українськомовного наукового гуманітарного
тексту (вступ, основна частина, яка містить опис, логічний аналіз, елементи
полеміки, висування гіпотези, спростування і висновки) дав змогу встановити, що
стійкі сполучення слів виступають сигналами, які вказують на зміни прагматичної
спрямованості частини тексту та на розгортання подальшої теми викладу, а
прагматичні значення, що відображають думки, цінності, норми, оцінку автора,
відношення змісту висловлювання до дійсності, й автора до змісту висловлювання
чітко можуть передавати лише дієслівні стійкі сполучення слів.
Стійкі сполучення слів у вступній частині українськомовного наукового
гуманітарного тексту використовуються адресантом з метою установлення проблем,
висування поглядів, викладення завдань та мети дослідження, з метою маркування
інформаційно важливих тематичних блоків та можуть передавати такі прагматичні
значення, як: “установлення проблеми”, “висування поглядів”, “визначення та
викладення завдань / мети / предмета дослідження” та ін.
У основній частині українськомовного наукового гуманітарного тексту стійкі
сполучення слів використовуються з метою розкриття теми досліджуваного тексту,
аргументування авторської наукової позиції, спростування чи висування авторських
поглядів, передаючи прагматичні значення: “аргументація позиції”, “висвітлення
наукових знань” та ін.
У висновковій частині українськомовного наукового гуманітарного тексту
стійкі сполучення слів уживаються для привернення уваги до дослідження та його
результатів, служать тематичними сигналами про підведення підсумків викладу
матеріалу тексту, передаючи прагматичне значення “привернення уваги до
дослідження та його результатів”.
Стійкі сполучення слів у абзацах різних частин досліджуваного тексту
характеризуються відповідними прагматичними значеннями, за яких сприймаються
адресатом як своєрідні маркери у передачі інформації.
172
Вибір стійкого сполучення слів відіграє значну роль у реалізації прагматичної
установки українськомовного наукового гуманітарного тексту, сприяючи тим самим
його логіко-прагматичному членуванню, зокрема, відповідні стійкі сполучення слів
розподіляються у всіх прагматично орієнтованих частинах українськомовного
наукового гуманітарного тексту.
Проаналізовані стійкі сполучення слів є характерними репрезентантами
українськомовного наукового гуманітарного тексту та вживаються на позначення
відповідних наукових понять, явищ чи дій, визначаючи специфіку предикатних або
релятивних відношень у досліджуваному текстовому різновиді. Установлені
властивості та особливості функціонування стійких сполучень слів в
українськомовному науковому гуманітарному тексті мають характер загальних
закономірностей і можуть бути використані для визначення специфіки текстів
інших функційних стилів.