Касьянова Олександра Андріївна Діапазон варіативності губних приголосних у сучасному українському мовленні (експериментально-фонетичне дослідження)

Краткое описание

Касьянова Олександра Андріївна, фахівець 2 категорії відділу зв’язків із громадськістю Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Діапазон варіативності губних приголосних у сучасному українському мовленні (експериментально-фонетичне дослідження)». Шифр та назва спеціальності 10.02.01 українська мова. Спецрада Д26.001.19 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КАСЬЯНОВА ОЛЕКСАНДРА АНДРІЇВНА
УДК 811.161.2:81‟34
ДИСЕРТАЦІЯ
ДІАПАЗОН ВАРІАТИВНОСТІ ГУБНИХ ПРИГОЛОСНИХ
У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МОВЛЕННІ
(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
10.02.01
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ Касьянова О.А.
Науковий керівник – к.філол.н., доцент Бас-Кононенко О.В.
Київ – 2021

ЗМІСТ
ТОМ ПЕРШИЙ:
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………...14
ВСТУП………………………………………………………………………… 15
РОЗДІЛ 1. Варіативність як ознака функціонування мови:……………24
1.1. З історії вивчення варіативності фонетичних одиниць …………...24
1.2. Варіативність і варіантність: кореляція денотативносигніфікативних ознак категорії «зміни» ……………………………….35
1.3. Соціальна група як джерело дослідження варіативності………….42
1.4. Методологічна база дослідження варіативності звуків……………50
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ………………………………….60
РОЗДІЛ 2. Губні приголосні української мови: ………………………….63
2.1. Транскрибування українських губних приголосних………………63
2.2. Губні як окрема група консонантів…………………………………69
2.3. Звукове поле фонеми /в/: комбінаторні та позиційні алофони……81
2.4. Звукове поле фонеми /f/: комбінаторні та позиційні алофони……86
2.5. Звукове поле фонеми /m/: комбінаторні та позиційні алофони….89
2.6. Звукові поля фонем /b/ і /p/: комбінаторні та позиційні
алофони…..…………………………………………………………………… 91
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ……………………………………93
РОЗДІЛ 3. Особливості використання експериментально-фонетичного
методу для вивчення губних приголосних:……………………………….95
3.1. Особливості використання експериментально-фонетичного методу
для вивчення губних приголосних (методика та матеріал
дослідження)…………………………………………………………….. 96
3.2. Артикуляційні прийоми для вивчення губних звуків ……………100
3.2.1. Застосування прямого палатографування в дослідженні губних
звуків ……………………………………………………………………. 102
3.2.2. Відеозапис роботи зовнішніх мовних органів (губної динаміки) у
вимові звукових сегментів із лабіальними консонантами …………...110
11
3.3. Особливості застосування акустичних прийомів у дослідженні
губних приголосних …………………………………………………….115
3.4. Диктори: загальна характеристика ………………………………..135
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ …………………………………137
РОЗДІЛ 4. Типове й індивідуальне: експериментально-фонетичне
дослідження сегментів із губними приголосними на матеріалі сучасного
українського мовлення: ……………………………………………………140
4.1. Артикуляційно-акустична характеристика звукових реалізацій
фонеми /в/:………………………………………………………………141
4.1.1. Фонема /в/ перед голосним заднього ряду [а]. Тверді алофони
[w], [ʋ]. …………………………………… …………………………… 142
4.1.2. Фонема /в/ перед і після огублених голосних [о], [u] …………148
4.1.3. Напівпалаталізований алофон [ʋʲ] ………………………………150
4.1.4. Вокалізований алофон [u ] ………………………………………152
4.1.5. Фонема /в/ у синтагмах та фонетичних словах…………………155
4.1.6. Загальна характеристика фонеми /в/……………………………156
4.2. Артикуляційно-акустична характеристика звукових реалізацій
фонеми /f/: ………………………………………………………………158
4.2.1. Фонема /f/ перед голосним заднього ряду [а]. Твердий алофон
[f]…….. …………………………………………………….………….…158
4.2.2. Фонема /f/ перед і після голосних заднього ряду [о],
[u]………………... ……………………………………………………. 161
4.2.3. Напівпалаталізований алофон [fʲ] ……………………………….162
4.2.4. Фонема /f/ у синтагмах та фонетичних словах. Загальна
характеристика /f/……………………………………………………….164
4.3. Артикуляційно-акустична характеристика звукових реалізацій
фонеми /m/: ……………………………………………………………..168
4.3.1. Фонема /m/ перед голосним заднього ряду [а]. Твердий алофон
[m]….………………...……………………………………………… … 168
12
4.3.2. Фонема /m/ перед і після огублених голосних [о],
[u]…………………... .………………...…………………………………171
4.3.3. Напівпалаталізований алофон [mʲ]………………………………173
4.3.4. Фонема /m/ у синтагмах та фонетичних словах. Загальна
характеристика /m/………………………………………………………176
4.4. Артикуляційно-акустична характеристика звукових реалізацій
фонеми /b/:……………………………………………………………….179
4.4.1. Фонема /b/ перед голосним заднього ряду [a]. Твердий алофон
[b] …………………………………………………………….…………180
4.4.2. Фонема /b/ перед і після огублених голосних [o], [u]…………182
4.4.3. Напівпалаталізований алофон [bʲ]………………………………184
4.4.4. Фонема /b/ у синтагмах і фонетичних словах………………….186
4.4.5. Загальна характеристика фонеми /b/…………………………..189
4.5. Артикуляційно-акустична характеристика звукових реалізацій
фонеми /p/……………………………………………………………….190
4.5.1. Фонема /p/ перед голосним заднього ряду [a]. Твердий алофон
[p]……………………………………………………………………… 190
4.5.2. Фонема /p/ перед і після огублених голосних [o],
[u]…………………...…………………………………………………… 193
4.5.3. Напівпалаталізований алофон [pʲ]………………………………194
4.5.4. Фонема /p/ у синтагмах і фонетичних словах. Загальна
характеристика фонеми /p/……………………………………………197
4.6. Артикуляційно-акустична характеристика алофонів губних
фонем ……………………………………………………………………201
ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ……………………………. 212
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..214
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………220
ТОМ ДРУГИЙ:
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….250
Додаток А. Відомості про дикторів……………………………………….250
13
Додаток А.1. Питальник……………………………………………………250
Додаток А.2. Загальна характеристика дикторів ………………………..250
Додаток Б. Програма запису читаного мовлення (аудіо та відео) ………..258
Додаток В. Таблиці позначень звуків за Міжнародною фонетичною
транскрипцією (ІРА) …………………………………………………………261
Додаток Г. Класифікація зубів………………………………………………262
Додаток Ґ. Різновиди фізіологічного (правильного) та приклади
неправильного прикусу ………………………………………………………262
Додаток Д. Типи артикуляції за П.Вовк ……………………………………263
Додаток Е. Осцилограми і спектрограми /в/ ………………………………264
Додаток Ж. Губна динаміка /в/ (стоп-кадри з відеозапису) ………………267
Додаток З. Форматні значення /в/………………………………………… 302
Додаток І. Осцилограми і спектрограми /f/………………………………310
Додаток Ї. Губна динаміка /f/ (стоп-кадри з відеозапису) ………………312
Додаток Й. Форматні значення /f/ …………………………………………333
Додаток К. Осцилограми і спектрограми /m/ ……………………………339
Додаток Л. Губна динаміка /m/ (стоп-кадри з відеозапису) ……………341
Додаток М. Форматне значення /m/………………………………………366
Додаток Н. Осцилограми і спектрограми /b/ ………………………………371
Додаток О. Губна динаміка /b/ (стоп-кадри з відеозапису) ………………373
Додаток П. Формантне значення /b/ ………………………………………395
Додаток Р. /p/ на осцилограмах і спектрограмах …………………………400
Додаток С. Губна динаміка /p/ (стоп-кадри з відеозапису) ………………402

Список литературы

ВИСНОВКИ
Вивчення сегментів усного мовлення із застосуванням
інструментальних прийомів розширює межі наукового пошуку, дозволяє
простежити не тільки типізацію та системність мовних одиниць, а й
динамічність процесів мовотворення, і водночас не оминути увагою
особливостей, притаманних індивідуальному мовленню як одному з
найскладніших виявів психофізіологічної діяльності людини. Комплексне
застосування прийомів експериментально-фонетичного методу і
соціофонетичних методик у процесі добору інформантів, запису програми
дослідження уможливило отримання значного за обсягом
експериментального матеріалу (відео- та аудіозаписів, палатограм,
осцилограм, спектрограм) для аналізу й опису фонетичної варіативності
губних приголосних у сучасному українському літературному мовленні.
Отриманий матеріал обʼєктивно довів, що варіативність фонетичних
одиниць виявляється в підсистемі алофонного варіювання, коли в процесі
мовленнєвої реалізації відбувається видозміна звукових одиниць, яка
засвідчує комбінаторно-позиційне і вільне варіювання, зумовлене
лінгвальними й екстралінгвальними чинниками.
Діапазон варіативності губних приголосних у сучасному українському
мовленні визначено на прикладі малої соціальної групи – філологів – носіїв
української літературної мови, мовлення яких можна вважати типовим
реальним відображенням літературної норми зі збереженням якісних
типових рис лабіальних фонем української мови на тлі індивідуального
вимовного розмаїття. Зафіксовані індивідуальні особливості у вимові
дикторів (якщо вони не були порушенням норми) засвідчили досить широкі
межі варіативності, які забезпечують належне функціонування аналізованих
звукових одиниць.
215
Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що артикуляція
губних приголосних є результатом комплексної роботи активних мовних
органів, в якій системно поєднані губна і язикова активність, тобто у
творенні губних приголосних, крім лабіального, обов‟язковим є другий –
язиково-велярний фокус (у багатьох наукових і навчально-методичних
працях характеристику лабіальних звуків зведено переважно до опису
губної артикуляції, без урахування язикової активності при їх творенні).
Отримані на палатограмах відбитки язика засвідчили, що велярність у
губних неоднакова – може бути глибока – власне велярна зона, а може бути
з незначним просуненням вперед – відбитки на 6-х зубах. Палатограми
губних можуть залишатися й чистими, без слідів контакту язика з
піднебінням, що також є в межах норми, оскільки свідчить про глибоко
розташований велярний фокус, який виходить за межі палатограми.
Акустичною ознакою велярної локалізації язика є низьке значення перших
формант.
Застосування прямого палатографування дозволило встановити, що
губні виявляють різні ступені палатальності – від мінімального
напівпом‟якшення до максимального – власне мʼякості, що, однак, не є
підставою для перегляду фонологічного статусу губних приголосних з
ознаками палатальності: функціональний критерій залишається
вирішальним.
Аналіз відеозапису роботи зовнішніх артикуляторів, зокрема губної
динаміки, підтвердивши об‟єктивність виокремлення губних приголосних у
групу, яка за місцем творення відрізняється від язикових консонантів,
водночас довів, що артикуляційні особливості фокуса творення – губногубного та губно-зубного – забезпечує комплексна робота власне губних
м‟язів, а також лицьових: великого і малого виличних м‟язів, м‟яза –
опускача нижньої губи та м‟яза – піднімача верхньої губи. У творенні
напівпалатальних алофонів активність виявляє м‟яз сміху, а при вимові
216
лабіалізованих – навколоротовий м‟яз. При творенні губно-зубних
приголосних маємо контакт верхніх різців і нижньої губи. Залежно від
фонетичних умов, у яких перебував звук, або й від індивідуальних
особливостей мовця, цей контакт міг бути різним.
Аналіз артикуляційно-акустичних властивостей лабіальних також
підтвердив, що губні приголосні в межах групи різні за способом творення:
зімкнені – [m], [p], [b] та щілинні [w], [f], [ʋ]. При [m] частина потоку
повітря із фаринкса проходить повз опущену увулу через носоглотку до
носової порожнини, а частина, зайшовши в ротову порожнину, плавно долає
губну перепону, звідси і назва – зімкнено-прохідний. Встановлено, що
щільність зімкнення при творенні зімкнених приголосних неоднакова: [m] є
«менш щільним» (слабкий ступінь щільності, губи слабо напружені), у [p]
контакт губ одразу є сильним (максимальний ступінь щільності), тоді, як
при [b] спостерігаємо поступове посилення зімкнення (від слабкого до
середнього). Відповідно для [p] характерне різке зімкнення, а для [b] –
поступове. За характером виходу повітря, тобто за фазою розімкнення, [p],
[b] належать до зімкнено-проривних: повітря проривається назовні різко,
причому в [p] різкіше, що зумовлене власне консонантною активністю з
абсолютною домінантою шуму.
Спостереження за динамікою творення щілинних губних підтвердило,
що за характером утворюваної щілини губні приголосні можна поділити на
круглощілинні та плоскощілинні. Однак дослідження засвідчило
варіативність як у формі, так і в місці формування щілини, зумовлену
фонетичними умовами й індивідуальними особливостями мовців.
У ході експерименту лабіальні приголосні було проаналізовано за
співвідношенням голосового і шумового компонентів. З‟ясовано, що
сонорність /в/ забезпечується ширшим голосовим каналом, при якому
утворюється не щілина, а заокруглений отвір: найбільший маємо при [ṷ],
217
трохи менший – при [w]. Послаблення шумових складників через слабке
тертя видихуваного струменя повітря всередині достатньо широкого
голосового каналу сприяє сонорності [w] і фактичному переходу до
категорії голосних [ṷ]. При губно-зубному фокусі шумовий складник
нарощується, поєднуючись з вокалічним, свідченням чого є амплітуда на
осцилограмі. За рахунок артикуляційних умов творення (зокрема зубного
фокуса і активності кутиків рота – їх розведення та напруження) губний
отвір набуває форми плоскої щілини, що дозволяє [ʋ] вважати дзвінким
корелятом глухого губно-зубного [f]. Зімкнено-прохідний /m/ також є
сонорним: його звучність посилює назальна зона загального резонатора. Ця
риса виявляється в амплітуді звукових коливань на осцилограмі – висока
періодична і безперервна. До шумних дзвінких з-поміж зімкнених губних
відносимо /b/. Йому також притаманна періодична безперервна амплітуда,
але нижча за висотою, у порівнянні з [w], [m], що є свідченням більшої
частки шумового компонента. [f], [p] – шумні глухі. Глухість щілинного [f]
засвідчена неперіодичною амплітудою щіткоподібної форми. При
зімкненому [р] маємо акустичний нуль – відсутність будь-яких коливань,
що засвідчує абсолютну консонантність.
Артикуляційні і акустичні ознаки губних приголосних, наведені вище,
демонструють, з одного боку, об‟єднання губних приголосних у групу за
спільними артикуляційно-акустичними рисами, а з другого, те, що кожен
губний звук у групі має свої вирізняльні риси і може реалізуватися зі
змінами артикуляційних і акустичних ознак, зумовленими, як звуковим
оточенням, так і індивідуальними особливостями мовців.
Проведене дослідження дозволило визначити, що в межах
літературної норми до звукових полів губних фонем входять: позиційний
алофон [ṷ] – фонеми /в/; позиційний імплозивний алофон – фонеми /m/;
комбінаторні напівпалаталізований і лабіалізований варіанти – всіх губних
фонем. Однак у живому мовленні губні мають набагато ширший діапазон
218
варіативності, що обʼєктивно демонструють індивідуальні для кожного
мовця фони з різноманітними виявами артикуляційних рухів (наприклад,
дещо іншою активністю лицьових м‟язів, динамікою губ, асиметричним
зміщенням щілини) і, відповідно, іншою акустичною картиною, яка
візуалізує аеродинамічні умови творення того чи іншого конкретного звука.
Отже, мовотворення, зокрема процеси породження мовлення від
найменших звукових сегментів до найбільших, є складним комплексним
анатомо-фізіологічним явищем. Кожен артикуляційний рух є частиною
системної роботи мовних органів, спрямованих на творення звукових
послідовностей, які характеризуються коартикуляційною синкретичністю і
виробляються змалечку в процесі засвоєння артикуляційної бази мови.
Експериментально-фонетичне дослідження групи лабіальних
консонантів дозволило встановити звукові поля губних фонем, які визначені
мовною системою, проте відкриті для змін, динамічні і соціально та
індивідуально зумовлені. Окреслений звуковий діапазон варіативності
губних приголосних свідчить про те, що виявлення якомога більшої
кількості постійних якісних змін із реальним уживанням сегментів дозволяє
простежити певні тенденції в розвитку мови. Так, наприклад, у
майбутньому група губних приголосних може поповнитися «молодими»
м‟якими фонемами (адже артикуляційно і акустично ці звуки виявляють
досить широку варіативність у ступенях мʼякості) – цьому, на жаль, сприяє
й правописна неврегульованість уживання апострофа після губних перед я,
ю, є у запозичених словах, яка розхитує чинну для питомої лексики норму.
Нинішнє невизнання фонологічного статусу напівпалаталізованих,
спричинене саме обмеженням їхньої дистрибуції у власне українських
словах. Тож вивчення варіативності фонетичних одиниць, зокрема й губних
приголосних, у майбутньому варто продовжити з урахуванням
психофізіологічних, соціальних, а також власне лінгвістичних детермінант
219
із залученням інших прийомів експериментально-фонетичного методу та
соціолінгвістичних методик.