ОНОМАСТИКОН РОМАНІВ ДЖ. К. РОЛІНҐ ЦИКЛУ «ГАРРІ ПОТТЕР» В УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДАХ : Ономастикон РОМАНОВ ИП. К. Роулинг ЦИКЛА «Гарри Поттер» В УКРАИНСКОМ И русском переводах

Краткое описание

Запорізький національний університет

На правах рукопису

Бережна Маргарита Василівна

УДК 811.111’373.2

ОНОМАСТИКОН РОМАНІВ ДЖ. К. РОЛІНҐ ЦИКЛУ «ГАРРІ ПОТТЕР» В УКРАЇНСЬКОМУ ТА РОСІЙСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДАХ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Овсянніков Володимир Валентинович

Запоріжжя - 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..

3

ВСТУП...........

4

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ ІМЕН ВЛАСНИХ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ........................................................................

13

1.1. Історія дослідження літературної ономастики та ономастикону творів Дж. К. Ролінґ..

13

1.2. Ім’я власне в художньому творі як перекладацька проблема................

22

1.3. Передача нехарактеристичних імен.

32

1.4. Передача характеристичних імен.

40

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...

57

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДАЧА ІМЕН ВЛАСНИХ В РОМАНАХ ФЕНТЕЗІ ДЖ. К. РОЛІНҐ..................................................................................................

59

2.1. Особливості ономатворчості Дж. К. Ролінґ.....

59

2.2. Формування відповідників імен власних в творі жанру фентезі...

69

2.3. Деформація авторського наміру при передачі власних імен.

100

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2...

116

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕДАЧІ ВЛАСНИХ ІМЕН ГОЛОВНИХ, ДРУГОРЯДНИХ ТА ЕПІЗОДИЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ ДЖ. К. РОЛІНҐ....

120

3.1. Інформаційний потенціал імен головних персонажів та особливості їх передачі..

120

3.2. Інформаційний потенціал імен другорядних персонажів та особливості їх передачі ....................................

149

3.3. Інформаційний потенціал імен епізодичних персонажів та особливості їх передачі.........................................

175

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3...

190

ВИСНОВКИ...

194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....

201

ДОДАТОК..

230

ВСТУП

Одним із основних напрямків розвитку сучасного перекладознавства є розробка питань, пов'язаних з проблемами перекладу художньої літератури, і зокрема, передачі імен власних. Імена власні є частиною групи небагаточисленних еквівалентів, до яких відносять назви термінів, календарних понять, певних назв родинної приналежності, особові займенники, деякі назви тварин і загальновживаних предметів. Формула двосторонньої еквівалентності виключає перекладацьку проблему. Вона виникає тоді, коли з’являється варіативність: можливість встановлення різних відповідників. Частина імен власних не має сталих, закріплених традицією відповідників. Це відбувається тоді, коли імена власні є носіями стилістичної інформації, що обов’язково передбачає варіативність перекладацьких рішень.
Авторські оніми входять до складу чинників, які формують ідіостиль письменника, розкривають сутність персонажа, виступають базою для формування системи імпліцитних та експліцитних зв’язків між персонажами. В літературному творі імена власні виконують важливу роль в утворенні семантичної композиції художнього тексту поряд з іншими стилістичними засобами.
Проблема перекладу імен власних, вжитих в романах Дж. К. Ролінґ з англійської українською мовою окремо ще не досліджувалась. Вирішення деяких питань відтворення онімної лексики запропоновано у працях Д.І. Єрмоловіча, В.С. Виноградова, С. Влахова і С. Флоріна, Н.К. Гарбовського, А.Ґ. Ґудманяна, В.І. Карабана, Т.Р. Кияка, І.В. Корунця, Ю.А. Рилова та ін. Імена власні як явище художнього мовлення та частина авторського стилю письменника завжди привертали увагу українських та зарубіжних лінгвістів та перекладачів. Дослідженню імен власних в художній літературі присвячено роботи С. Мармаріду і Л. Маніні. Функціонування імен власних в дитячій літературі висвітлено в роботах К. Норд та Т. Пууртінен. Аналізу характеристичних імен присвячена робота Е.Б. Магазаніка. З українських дослідників імен власних в художньому тексті назвемо Ю.О. Карпенка, В.Н. Михайлова, Е.С. Отіна та В.М. Калінкіна.
Стилістичний ономастикон, як сфера інтерпретації і творчих перекладацьких рішень завжди привертає увагу перекладознавців. Крім того, дослідження в області стилістичного ономастикону висвітлюють експресивний потенціал порівнюваних мов. Наступним чинником, який зумовлює актуальність досліджуваної проблеми, є загострення полеміки між дослідниками творчості Ролінґ, що не мають згоди щодо функціонування характеристичних імен в її творах про Гаррі Поттера. Контекстуальний аналіз та лінгвістична кваліфікація художнього ономастикону Дж. К. Ролінґ в мові оригіналу та мовах перекладу сприятиме поглибленому вивченню особливостей відтворення авторського ідіостилю та ментальних механізмів онімного моделювання, увиразнюючи актуальність дослідження.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми, що розробляється колективом факультету іноземної філології Запорізького національного університету «Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць» (номер державної реєстрації 0103U002181), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Метою дисертації є комплексний аналіз особливостей перекладу з англійської українською та російською мовами імен персонажів циклу дитячих творів Дж. К. Ролінґ про Гаррі Поттера, що також передбачає лексико-семантичну, функціонально-стилістичну, структурну і власне контекстуальну кваліфікацію художнього ономастикону письменниці. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
- порівняти типології зв’язків між онімами Дж. К. Ролінґ в текстах мови оригіналу і мов перекладів;
- визначити конотативні семи, що виявляють себе в такому зв’язку і встановити розбіжності в системі англійської української та російської мов на прикладі досліджуваних текстів мови оригіналу і мов перекладів;
- з’ясувати структуру та етимологічний статус Ролінґових онімів і можливість/неможливість їх передачі при перекладі українською та російською мовами;
- виявити інтертекстуальні зв’язки онімів у межах творів Дж. К. Ролінґ і за їх межами та особливості їх збереження/втрати при перекладі;
- дослідити особливості відтворення імен власних, що входять до складу онімного простору жанру фентезі;
- здійснити порівняльний аналіз перекладів, з метою виявлення основних методів формування відповідників та їх характерних особливостей;
- встановити основні випадки невідповідності перекладу оригіналу, види та причини часткової чи повної втрати інформації.
Об’єктом дослідження є 1034 оніми, вилучені методом наскрізної вибірки з циклу англомовних фентезійних романів Дж. К. Ролінґ про Гаррі Поттера, 1027 їх відповідників українською мовою та 1028 їх відповідників російською мовою, вилучені з українського та російського перекладів.
Предметом дослідження є особливості передачі ономастикону англомовних фентезійних творів українською та російською мовами.
Тексти, в яких імена власні виступають частиною стилістичної організації твору демонструють суттєві результати дослідження перекладацької варіативності. Це зумовлює вибір матеріалу: в циклі романів про Гаррі Поттера імена власні є суттєвою частиною стилістичних домінант, що для перекладача є орієнтиром при прийнятті творчих рішень. Подібні творчі рішення завжди пов’язані із герменевтикою і відображають як своєрідність англомовної картини світу, так і роботу перекладача в умовах відомої дихотомії Вільгельма фон Гумбольдта.
Матеріалом дослідження слугували романи Дж. К. Ролінґ та їх переклади українською та російською мовами: «Harry Potter and the Philosopher’s Stone» / «Гаррі Поттер і філософський камінь» / «Гарри Поттер и философский камень», «Harry Potter and the Chamber of Secrets» / «Гаррі Поттер і таємна кімната» / «Гарри Поттер и Тайная комната», «Harry Potter and the Prisoner of Azkaban» / «Гаррі Поттер і в’язень Азкабану» / «Гарри Поттер и узник Азкабана», «Harry Potter and the Goblet of Fire» / «Гаррі Поттер і келих вогню» / «Гарри Поттер и Кубок огня», «Harry Potter and the Order of the Phoenix» / «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» / «Гарри Поттер и Орден Феникса», «Harry Potter and the Half-Blood Prince» / «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц» / «Гарри Поттер и Принц-полукровка» та «Harry Potter and the Deathly Hallows» / «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії» / «Гарри Поттер и Дары Смерти», що загалом становить 11 665 сторінок.
Методи дослідження зумовлені загальною метою та конкретними завданнями роботи. У дослідженні використовується комплексна методика, що передбачає застосування порівняльного і описового методів як провідних і основних прийомів інвентаризації та систематизації матеріалу мови оригіналу та мов перекладів, методів компонентного, словотворчого, етимологічного й кількісного аналізу, які уможливлюють всебічну частотну і перекладознавчу характеристику складників англійського онімного простору творів Дж. К. Ролінґ, їх українських та російських відповідників. Також був використаний контекстуально-інтерпретаційний метод, який дає підстави для визначення функціональної специфіки авторської поетонімосфери та особливостей її передачі українською та російською мовами.
Новизна роботи полягає в тому, що в ній запропонована власна інтерпретація сітки перекладацьких проблем, організованих стилістичним ономастиконом романів Дж. К. Ролінґ. Вперше в українському перекладознавстві здійснено комплексний аналіз особливостей передачі онімів циклу романів Дж. К. Ролінґ українською та російською мовами. Зокрема виконано детальне контекстуальне дослідження авторських онімних оказіоналізмів з урахуванням їх стилістичного навантаження; встановлено методи формування їх відповідників в досліджуваних перекладах. Деталізовано характерні процеси конструювання та функціонування онімів у просторі тексту мови оригіналу та мов перекладів, що поглиблює відомості про ідіостиль та художню концепцію Дж. К. Ролінґ і особливості її збереження/втрати в перекладах українською та російською мовами. Запропоновано типологію перекладацьких трансформацій, які були використані при передачі імен власних романів українською та російською мовами. Встановлено основні випадки та з’ясовано причини часткової чи повної втрати інформації при передачі поетонімів Дж. К. Ролінґ. Запропоновано типологію деформацій авторського тексту, які мають місце при передачі онімів Дж. К. Ролінґ українською та російською мовами.
На захист виносяться такі положення:
1. При перекладі імен власних з англійської українською та російською мовами необхідно враховувати системне співвідношення різних онімів циклу твору, що виявляє себе як експліцитна чи імпліцитна опозиція: імена персонажів-представників звичайного немагічного світу входять до реального іменника англійської мови, а імена персонажів-представників незвичайного магічного нові авторські оказіональні чи алюзивні оніми.
2. Для адекватної передачі імен власних необхідно зважати на той факт, що оніми позиціонуються авторкою як один із основних стилістичних засобів, маркерів авторського стилю. Усі оніми творів мови оригіналу гармонійно узгоджуються у єдине художнє ціле завдяки специфічним зв’язкам імен власних з контекстом на мікро- і макрорівні, встановлюваним письменницею впродовж семи творів, які фактично створюють єдиний твір.
3. В оригіналі на базі імен власних виникає між-онімна синергія, - прихована сітка взаємозалежних і взаємопідсилюючих значень онімів. Цей потужний засіб короткої і максимально інформативної характеристики використовується Дж. К. Ролінґ для створення фону, на тлі якого функціонують головні персонажі твору. В перекладах між-онімна синергія майже не зберігається, оскільки в переважній більшості випадків використовуються формальні методи передачі онімів, які в перекладі відтворюють лише фонографічну оболонку імен, в оригіналі пов'язаних між собою на рівні лінгвістичних і культурних асоціацій.
4. Хоча при перекладі дитячої літератури зазвичай використовують одомашнення як загальну перекладацьку стратегію, в досліджуваних текстах переважає використання очуження. Перекладачі змушені брати до уваги два чинники. По-перше, романи розраховані одночасно на дитячу і дорослу аудиторію, що зумовлює неоднозначність питання використання одомашнення. По-друге, романи були обрані для перекладу українською і російською мовами через їх комерційний успіх в Британії і в світі, що в свою чергу зумовило орієнтацію на оригінал, мову і культуру країни оригіналу.
5. Вибір стратегії очуження зумовлює використання транскрипції, транслітерації, морфологічної модифікації, обмеження варіативності імені власного, методу семантичної експлікації та онімної заміни, - методів формування ономастичного відповідника, які переносять читача в інший культурний світ, а отже працюють на очуження тексту перекладу. Формальні методи передачі імені власного використовуються в переважній більшості випадків, навіть коли ім’я в оригіналі має характеристичну функцію.
6. Передача характеристичних імен формальними методами призводить до втрати інформації, закладеної автором, заміни авторської інформації перекладацькою, деформації тексту оригіналу в перекладі. Встановлено дев’ять видів деформації при перекладі онімів Дж. К. Ролінґ українською та російською мовами: раціоналізація, пояснення, розширення, облагороджування, якісне збіднення, кількісне збіднення, руйнування прихованої сітки значень, руйнування ідіом і сталих виразів, і як результат, - руйнування авторського стилю.
7. Головною причиною руйнування авторського стилю при перекладі онімів виступає відсутність системного підходу до передачі імен персонажів в українському і російському перекладах.
Теоретичне значення роботи полягає в запропонованій системі типів та методів формування відповідників імен власних жанру фентезі при перекладі з англійської українською та російською мовами, у запропонованій типології деформацій авторського тексту при передачі онімів художнього тексту, а також в розробці комплексного порівняльного аналізу літературних онімів жанру фентезі англійської письменниці Дж. К. Ролінґ в тексті мови оригіналу і мов перекладів, що знайде застосування у процесі компаративного дослідження художніх творів інших авторів та їх перекладів, збагачуючи теорію порівняльної літературної ономастики й торуючи шлях до поглибленого пізнання художньої ролі власних назв. Зроблені узагальнення також прислужаться в подальшому вивченні проблем порівняльної теорії тексту, порівняльної стилістики, літературознавства тощо. Проведене дослідження відкриває лексикографічні перспективи в опрацюванні літературної онімії як своєрідної підсистеми авторського ідіостилю та особливостей його збереження/втрати в перекладі.
Практична цінність роботи полягає в тому, що теоретичні висновки та матеріали дисертації можуть слугувати орієнтиром для перекладачів, які працюватимуть над перекладом аналогічних художніх творів, а також для розв’язання практичних проблем, пов'язаних з перекладом в англо-українській та англо-російській площинах та у двомовній лексикографії. Результати, здобуті в процесі дослідження, можуть знайти своє застосування при викладанні у вищих навчальних закладах нормативних курсів («Теорія перекладу», «Практика перекладу», «Стилістика», «Лексикологія», «Поетика сучасної англійської мови») і спецкурсів («Лінгвокультурологія», «Лінгвістика тексту», «Когнітивна лінгвістика», «Переклад літературної ономастики»), а також при перекладознавчому та лінгвістичному аналізі художнього твору та авторського ідіостилю. Отримані результати можуть також застосовуватися при створенні спецкурсів з перекладу літературної ономастики, у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів роботи здійснювалась на IX Міжнародній науковій конференції «Федоровские чтения» (Санкт-Петербург, 2007), VII Міжнародній науково-методичній конференції «Методологічні проблеми сучасного перекладу» (Суми, 2007), І Міжнародній науково-практичній конференції «Новітні горизонти розвитку германської і романської філології» (Запоріжжя, 2007), XVI Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2007), XIV Міжнародній лінгвістичній конференції «Язык и мир» (Ялта, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2008), Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми іноземної філології» (Бердянськ, 2007), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному вузі» (Київ, 2007), І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціокультурні та етнолінгвістичні проблеми галузевого перекладу в парадигмі євроінтеграції» (Київ, 2008), І Всеукраїнській науковій конференції молодих учених «Іноземна філологія у ХХІ столітті» (Запоріжжя, 2008), щорічних звітних конференціях Запорізького національного університету (2006 2008).
Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено у дев’яти одноосібних наукових публікаціях, у тому числі у п’яти статтях у наукових фахових збірниках України.
Структура роботи. Дисертація включає три розділи, висновки, бібліографію та додаток. У вступі мотивується вибір теми, обґрунтовано її актуальність, наукову новизну, теоретичну і практичну цінність, визначено об’єкт і предмет, матеріал, мету і завдання дослідження, характеризуються методи дослідження.
У першому розділі розглянуто загальнотеоретичні проблеми перекладознавчого вивчення імен власних; окреслено місце і роль онімів в художньому тексті і, зокрема, в циклі фентезійних романів Дж. К. Ролінґ.
У другому розділі охарактеризовано основні фактори, що впливають на формування ономастичних відповідників при перекладі; визначено стратегію, використану перекладачами при передачі імен власних циклу романів українською та російською мовами; встановлено методи формування і типи ономастичних відповідників, основні види втрати/зміни інформації при перекладі та типи деформації авторського тексту.
У третьому розділі досліджено інформаційний потенціал імен головних, другорядних та епізодичних персонажів, вжитих в циклі фентезійних романів Дж. К. Ролінґ та особливості їх перекладу українською та російською мовами.
У загальних висновках підведено підсумки дослідження та окреслено його подальші напрямки.

Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок. У додатку міститься перелік всіх імен власних, вжитих в циклі фентезійних романів Дж. К. Ролінґ «Гаррі Поттер», їх відповідників в українському та російському перекладі, методів передачі та видів втрати інформації, типів онімів, інформація щодо місця персонажа в романах (головний, другорядний, епізодичний) і характеристичності імені. Перелік використаної літератури складається з 309 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Переклад імен власних традиційно не відносять до кола перекладознавчих проблем, оскільки оніми не вважаються контекстуально-вмотивованими відповідниками. Проте оніми, вжиті в художньому тексті відрізняються від онімів, які використовуються в реальному житті, а отже мають відрізнятися і підходи до їх передачі іншою мовою. Будь-який онім, вжитий в творі, представляє собою частку авторського бачення тексту, а разом з тим, місця та ролі персонажа в цьому творі. Невірне тлумачення цього бачення чи неспроможність донести його до читача перекладу позначається на якості цілого перекладеного тексту.
Твори фентезійного циклу Дж. К. Ролінґ про пригоди хлопчика-чарівника насичені іменами власними (1258 об’єктів прямої номінації), серед яких в структурному, семантичному і стилістичному відношенні особливо виділяється своєю цілісністю і завершеністю антропонімічна система: 488 персонажів в текстах романів мають 1034 узуальних варіанта імені. Персонажі романів мають від одного до сорок одного варіанта імені: персонажі епізодичні, як правило, мають один або два варіанта імені; другорядні персонажі, як правило, мають три і більше варіантів імені; головні персонажі мають у середньому біля десяти варіантів імені, які формуються за рахунок великої кількості оказіональних прізвиськ.
Імена власні в художньому тексті є частиною авторських стилічних художніх засобів. Вони виконують різноманітні функції в тексті мови оригіналу в залежності від авторського бачення персонажу і тексту. Онімний простір творів підкорений основній ідеї твору: два співіснуючі світи звичайний маґлівський реальний світ і надзвичайний магічний світ поруч, вони дуже схожі, хоч на перший погляд і відрізняються, тому онімікон творів має двоїсту мотивацію: з одного боку, мотиваційні зв’язки відповідають реальному іменнику, з іншого антропонімічна система сприймається як штучна, вмотивована асоціативними зв’язками в контексті змісту самого твору. Відповідно, всі імена власні, вжиті авторкою в художньому тексті можна розподілити на дві великі групи: імена, що виконують в творі переважно номінативну функцію, тобто лише називають персонаж, і імена, що виконують переважно характеристичну функцію, тобто не лише називають персонаж, але й містять додаткову інформацію про визначні характеристики, сутність чи долю персонажа.
Можна запропонувати алгоритм дій перекладача і навести групу факторів, які впливають на остаточне перекладацьке рішення щодо передачі імен власних: тип тексту, ціль та цільова аудиторія перекладу, жанр перекладеного тексту, функція імені власного в оригіналі, роль та місце персонажа в творі.
В якості основної перекладацької стратегії в обох перекладах використовується очуження, в якості допоміжної одомашнення. Перекладачі романів Дж. К. Ролінґ змушені брати до уваги два чинники: розрахованість роману одночасно на дитячу і дорослу аудиторію, і комерційний світовий успіх, що в свою чергу зумовило орієнтацію на оригінал, мову і культуру країни оригіналу.
Вибір стратегії очуження знаходить підтвердження в методах, які були застосовані при передачі імен, вжитих в романах. Вважаємо транскрипцію, транслітерацію, морфологічну модифікацію, обмеження варіативності імені власного, метод семантичної експлікації та онімну заміну методами формування ономастичного відповідника, які переносять читача в інший культурний світ, а отже працюють на очуження тексту перекладу. Український перекладач використовує очужуючі методи формування відповідників для передачі 919 імен, що становить 89% від усіх онімів; російський, відповідно, для передачі 894 імен, що становить 87%. Одомашнюючі методи формування відповідників, такі як калькування, деонімізація, використання традиційного найменування, були вжиті українським перекладачем для передачі 108 імен, що становить 11% від усіх онімів; російським, відповідно, для передачі 134 імен, що становить 13%.
Жанр твору впливає на рішення щодо формування відповідника для того чи іншого імені власного. Романи написані в жанрі фентезі, для якого характерним є органічне поєднання двох світів реального і вигаданого, що знаходить відображення у вживанні авторкою двох категорій імен: імен, запозичених з реального іменника англійської мови (539 онімів, що становить 52% від всіх імен) та імен, утворених оказіонально (495 онімів, що становить 48%). Реальні імена вживаються з номінативною функцією на позначення персонажів-представників реального немагічного світу. Імена, створені письменницею на позначення персонажів-представників магічного світу, виступають, як правило, у характеристичній функції і вимагають від перекладача до-перекладацького аналізу для розшифровки інформації, закодованої в імені.
Виділяємо 14 методів формування ономастичних відповідників, використаних при перекладі романів Дж. К. Ролінґ про Гаррі Поттера українською та російською мовами: транскрипція, транслітерація, морфологічна модифікація, змішаний метод (як правило використання транскрипції і морфологічної модифікації для українського перекладу і транскрипції і транслітерації для російського), обмеження варіативності імені власного, метод семантичної експлікації, використання традиційного найменування, транспозиція імені власного з ресурсів приймаючої мови, калькування, функціональна аналогія, онімна заміна, деонімізація, вилучення, додавання.
Найбільш продуктивним методом в обох перекладах виявляється транскрипція, використана українським перекладачем для передачі 697 імен, що становить 67,9% від загальної кількості і російським перекладачем для передачі 504 імен, що становить 49%. Транскрипція, як і інші методи формальної передачі, використовується як для передачі імені в номінативній функції, так і в характеристичній. Калькування використовується українським перекладачем для передачі 72 імен, що становить 7% від загальної кількості і російським перекладачем для передачі 93 імен, що становить 9%. Калькування в переважній більшості використовується для передачі прізвиськ і характеристичних імен і прізвищ.
Невеликий відсоток ономастичних відповідників становлять перекладацькі похибки, такі як використання імені іншого персонажа замість вказаного в оригіналі і зміна імені персонажа протягом циклу. Загалом перекладацькі похибки при передачі імен власних становлять 0,4 % (4 імені) в українському перекладі і 0,6% (6 імен) - в російському.
Зберегти всі значення, властиві оніму в оригіналі, як правило, не можливо, що зумовлює часткову чи повну втрату/заміну авторської інформації перекладацькою. Найбільше втрат інформації при передачі оказіональних імен відбувається через відмову перекладача від калькування імені і вибору в якості відповідника транскрибованої форми оніма. Передача алюзивного імені також залежить від фонових знань, необхідних читачеві для сприйняття алюзії, закладеної автором; якщо фонові знання для читача оригіналу і перекладу спільні, відповідник формується транскрибуванням чи традиційним відповідником; якщо фонові знання різні, відповідник формується транскрибуванням, калькуванням чи уточнюючим перекладом. Найбільше втрат інформації при передачі алюзивних імен відбувається через те, що перекладач не бачить алюзій, закладених автором чи хибно тлумачить значення імені.
В розглянутих перекладах романів про Гаррі Поттера знаходимо наступні основні зміни: 1) втрата інформації: в оригіналі ім’я характеризує персонаж як негативний, а в перекладі як нейтральний; 2) втрата інформації: в оригіналі ім’я характеризує персонаж як позитивний, а в перекладі як нейтральний; 3) втрата інформації: в оригіналі ім’я багатозначне, розкриває сутність персонажа або спроможне виступати базою для утворення каламбуру, а в перекладі однозначне, виступає лише з номінативною функцією; 4) зміна інформації: в оригіналі ім’я нехарактеристичне, або містить додаткову інформацію, яка не є ні позитивною, ні негативною, а в перекладі набуває негативного забарвлення; 5) зміна інформації: в оригіналі ім’я багатозначне, може сприйматися і як позитивне, і як негативне в залежності від контексту, а в перекладі набуває виключно негативного забарвлення. Загалом в українському перекладі при передачі 229 імен, що становить 22% від загальної кількості всіх імен романів, а в російському при передачі 207 імен (20%) відбувається втрата інформації, або зміна авторської інформації перекладацькою.
Втрата інформації безпосередньо пов'язана з деформацією тексту оригіналу при перекладі. Встановлено дев’ять видів деформації при перекладі онімів Дж. К. Ролінґ українською та російською мовами: раціоналізація, пояснення, розширення, облагороджування, якісне збіднення, кількісне збіднення, руйнування прихованої сітки значень, руйнування ідіом і сталих виразів, і як результат, - руйнування лінгвістичного авторського стилю. Головною причиною непередачі авторського стилю виступає передусім відсутність системного підходу до передачі імен персонажів і українським, і російським перекладачем.
Дослідження романів про Гаррі Поттера та їх перекладів українською та російською мовами на основі теорії полісистеми дає підстави для наступних висновків: український і російський тексти представлені і сприймаються як переклади; вибір тексту оригіналу зумовлений його великим комерційним успіхом;видавництва роблять ставку на успіх перекладу завдяки успіху оригіналу, що, в свою чергу, пояснює перекладацьку орієнтацію на очуження тексту перекладу і збереження зовнішньої форми імені, навіть коли це означає, що читач перекладу матиме незручності у вимові імені і/чи не зрозуміє алюзії, гри слів чи змісту, прихованого за формою імені.
На передачу імен безпосередній вплив має місце і роль персонажа в творі, тобто його значення для сюжетної лінії роману. З огляду на цей фактор всі персонажі романів можна розподілити на три великі групи: персонажі головні, другорядні та епізодичні.
В групу головних відносимо 13 персонажів, які є основними дійовими особами або ключовими персонажами для розвитку сюжету і функціонують в усіх романах циклу. Персонажі цієї групи мають найбільшу кількість варіантів імен (від 3 до 42), які в сумі становлять 166 одиниць. Всі імена цієї групи є характеристичними. З точки зору передачі імен, можна назвати три головні характеристики цієї групи: використання формальних засобів передачі (транскрипції, транслітерації, морфологічної модифікації) характеристичних імен і прізвищ головних персонажів; використання калькування лише для передачі прізвиськ; використання деонімізації для передачі оказіональних прізвиськ.
В групу другорядних відносимо 157 персонажів, які є активними дійовими особами в романах циклу. Персонажі цієї групи мають від 1 до 15 варіантів імен, які в сумі складають 468 варіантів. З 468 імен цієї групи 265 характеристичні. З точки зору передачі імен, можна назвати чотири головні характеристики: використання формальних засобів передачі (транскрипції, транслітерації, морфологічної модифікації) нехарактеристичних імен і прізвищ персонажів; використання формальних засобів передачі характеристичних імен і прізвищ персонажів; використання калькування лише для передачі прізвиськ в українському перекладі. В російському перекладі калькування використовується для передачі прізвиськ і прізвищ; використання в російському перекладі онімної заміни для передачі імен, прізвищ і прізвиськ.
В групу епізодичних відносимо 318 персонажів, які згадуються в романах лише одноразово або не мають прямого відношення до розвитку подій сюжету. Персонажі цієї групи мають від 1 до 3 варіантів імен, які в сумі складають 400 варіантів. З 400 імен цієї групи 106 характеристичні. З точки зору передачі імен, можна назвати три головні характеристичні риси: використання формальних засобів передачі (транскрипції, транслітерації, морфологічної модифікації) нехарактеристичних імен і прізвищ персонажів; використання формальних засобів для передачі характеристичних імен і прізвищ персонажів; використання калькування як для передачі прізвиськ, так і для передачі прізвищ.
В оригіналі імена власні утворюють між-онімну синергію, - приховану сітку взаємозалежних і взаємопідсилюючих значень онімів. Цей потужний засіб короткої і максимально інформативної характеристики використовується автором для створення фону, на тлі якого функціонують головні персонажі твору. Основний вид структури міжонімної синергії: антропонім + ідеонім/топонім; причому ідеоніми в російському та українському перекладі передаються в основному калькуванням, а топоніми транскрипцією/транслітерацією.
В оригіналі всі антропоніми, що формують онімні сполуки, є іменами оказіональними або алюзивними. В перекладах українською та російською мовами оказіональні антропоніми, як правило, втрачають здатність викликати фонетичні асоціації, оскільки передаються в основному транскрипцією / транслітерацією, що в результаті призводить до певної втрати яскравості образу персонажу. Алюзивні імена, передані формальними засобами зберігають здатність викликати асоціації до інших персонажів (за винятком тих, які належать виключно до британського культурного простору).
П’ятдесят один антропонім (4,9% від загальної кількості всіх антропонімів) формують синергетичні сполуки з топонімами/ідеонімами; при цьому онімна синергія використовується в основному для характеристики епізодичних персонажів (лише сім з п’ятдесяти одного відіграють певну роль в подіях творів). В переважній більшості випадків передача характеристичних імен формальними відповідниками призводить до спотворення або непередачі авторської інформації і авторського стилю читачу текстів перекладів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алесіна Н. М. Теорія і практика перекладу. Іспанська мова / Н. М. Алесіна, В. С. Виноградов. К. : Вища школа, 1993. 207 с.
2. Альтман М. С. Достоевский: по вехам имен / М. С. Альтман. Саратов : Саратовский университет, 1975. 280 с.
3. Англо-український фразеологічний словник [уклад. К. Т. Баранцев]. 2-ге вид., випр. К. : Т-во «Знання» КОО, 2005. 1056 с.
4. Андреев В. Д. Некоторые вопросы перевода на русский язык болгарской художественной литературы / В. Д. Андреев // Теория и критика перевода. Л., 1962. C. 133147.
5. Андреева Л. Н. Лингвистическая природа и стилистические функции «значащих» имен (антономасии) / Л. Н. Андреева. М. : АКД, 1965. 210 с.
6. Андреенко Е. Ю. Коммуникативно-прагматический потенциал имени собственного в научно-фантастическом тексте: дис. канд. филол. наук : 10.02.19 / Е. Ю. Андреенко. Одесса, 1992. 214 с.
7. Андрейчин Л. По някои въпроси на изговора и транскрипцията не чуждите имена / Л. Андрейчин // Литературный фронт. 1975. № 42. С. 1112.
8. Анциферов Н. Грибоедовская Москва / Н. Анциферов // А. С. Грибоєдов 1795-1829. М., 1946. С. 150-183.
9. Архипов А. Ф. Самоучитель перевода с немецкого языка на руський / А.Ф. Архипов. М.: Высш. шк., 1991. 115 с.
10. Бакастова Т. В. Семантизация имени собственного в целом художественном тексте (на материале английского языка) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук / Т. В. Бакастова. Одесса, 1987. 16 с.
11. Бархударов Л. С. Язык и перевод / Л. С. Бархударов. М. : Международные отношения, 1975. 240 с.
12. Белая Л. В. Структурносемантические и функциональные особенности антропонимов в сатирической прозе М. А. Булгакова: дис. канд. филол. наук : 10.02.02 / Л. В. Белая К., 1997. 224 с.
13. Белей Л. О. Українська літературно-художня антропонімія кінця XVIII-XX ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : 10.02.01 / Л. О. Белей. Ужгород, 1997. 48 с.
14. Белей Л. О. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX-XX ст. / Л. О. Белей. Ужгород : Б.в., 1995. 119 с.
15. Белинский В. Г. Герой нашего времени: Сочинение М. Лермонтова. Полн. собр. соч. Т. 4 // В. Г. Белинский. М. : АН СССР, 1954. 470 с.
16. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации. Монография / А. Д. Белова. К. : КНТУШ, 2003. 304 с.
17. Бельгер Г. Побочных проблем нет / Г. Бельгер // Дружба народов. 1980. № 12. C. 234242.
18. Бем А. Личные имена у Достоевского / А. Бем // Сборникъ въ честь на професоръ Л. Милетичъ за седемдесетгодишнината оть рождениетому (1863-1933). София, 1933. С. 409434.
19. Боєва Е. В. Антропонімія повістей М. В. Гоголя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук / Е. В. Боєва. Одеса, 1993. 16 с.
20. Болотов В. И. К вопросу о значении имен собственных / В. И. Болотов // Восточно-славянская ономастика. М., 1972. С. 125126.
21. Васильев Л. В. Что значит фамилия Тентетников? / Л. В. Васильев // Русский филологический вестник. Варшава, 1909. Т. 61, № 2. С. 223226.
22. Венгренівська М. А. Творча майстерня перекладача / М. А. Венгренівська, А. Д. Гнатюк. К. : Вища школа, 1998. 129 с.
23. Виноградов В. В. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы) / В. В. Виноградов. М. : Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. 224 с.
24. Виноградов В. В. О задачах истории русского литературного языка, преимущественно XVIII-XIX вв. / В. В. Виноградов // Изв. АН СССР. Отд. лит. и яз. М., 1946. Т. 5, вып. 3. С. 223238.
25. Виноградов В. В. Стиль Пушкина / В. В. Виноградов. М. : Гослитиздат, 1941. 620 с.
26. Виноградов В. В. Эволюция русского натурализма / В. В. Виноградов. Л. : «Academia», 1929. 356 с.
27. Виноградов В. С. Лексические вопросы перевода художественной прозы : автореф. дис. на соискание уч. степени доктора филол. наук : спец. 10.02.04 «Германские языки» / В. С. Виноградов. М., 1975. 59 с.
28. Виноградов В. С. Лексические вопросы перевода художественной прозы / В. С. Виноградов. М. : Изд-во МГУ, 1978. 350 с.
29. Виноградов В. С. Перевод: Общие и лексические вопросы: Учебное пособие. 3-е изд. / В. С. Виноградов. М. : КДУ, 2006. 240 с.
30. Влахов С. И. Тенденции, традиция и декрети (Към транскрипцията на руски фамилни имена) / С. И. Влахов // Изкуството на превода. София, 1980. Сб. 4. C. 129140.
31. Влахов С. И., Флорин С. П. Непереводимость в переводе. Изд. 3-е, испр. и доп. / С. И. Влахов, С. П. Флорин. М. : «Р. Валент», 2006. 448 с.
32. Волкодав Т. В. Вымышленные имена собственные в контексте фэнтезийного произведения [Електронний ресурс] / Т. В. Волкодав. Режим доступу: http://www.relga.ru/articles.
33. Воронюк А. В. Паронімічна атракція в заголовку текстів англомовної масової комунікації: дис. канд. філол. наук : 10.02.04 / А. В. Воронюк. Одеса, 1998. 190 с.
34. Галич В. М. Антропонімія О. Гончара: природа, еволюція, стилістика: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.02 / В. М. Галич. К., 1993. 24 с.
35. Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка / И. Р. Гальперин. М. : Международные отношения, 1958. 459 с.
36. Гарбовский Н. К. Теория перевода: Учебник / Н. К. Гарбовський. М. : Изд-во Моск. ун-та, 2004. 544 с.
37. Гатов А. Художественный образ и воплощение его в переводе (Некоторые соображения к изданию русского перевода Лу Синя) / А. Гатов // Мастерство перевода. М., 1959. № 1. С. 180185.
38. Гиляревский Р. С. Иностранные имена и названия в русском тексте / Р. С. Гиляревский, Б. А. Старостин. М. : Международные отношения, 1978. 240 с.
39. Гораций. Полное собрание починений / Гораций. М. : Academia, 1936. 450с.
40. Горнфельд А. Г. Об одной фамилии у Льва Толстого / А. Г. Горнфельд // О русских писателях. СПб., 1912. Т. 1. С. 255261.
41. Гребенюк О. А. Переводимость имен собственных / О. А. Гребенюк // Университетское переводоведение. Вып. 4. Материалы IV Междунар. науч. конф. по переводоведению «Федоровские чтения» 24-26 окт. 2002 г. СПб. : Филологический факультет СПбГУ, 2003. C. 112-121.
42. Григорук О. П. Сатирична функція прізвищ у творах Л. Мартовича / О. П. Григорук // Тези доп. наук. конф. філол. фак-ту, присвяченої 100-річчю Одеського держ. ун-ту. Одеса : ОДУ, 1965. С. 1415.
43. Гридина Т. А. Онтолингвистика. Язык в зеркале детской речи: учеб пособие / Т. А. Гридина. М. : Наука : Флинта, 2006. 152 с.
44. Гриценко Т. Б. Власні назви як засіб стилетворення в українській історичній прозі другої половини XX ст. (на матеріалі романів про Б. Хмельницького) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.02.01 / Т. Б. Гриценко. К., 1998. 24 с.
45. Гришина И. И. Функционирование имени собственного в кроссвордной логике английской авторской волшебной сказки : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : 10.02.04 / И. И. Гришина. Иркутск, 2006. 21 с.
46. Громова В. В. Прозвища в романе «Тихий Дон» / В. В. Громова // Русская речь. 1980. № 3. C. 3137.
47. Громова В. В. Фамилии в романе М. Шолохова «Тихий Дон» / В. В. Громова // Русская речь. 1977. № 1. C. 2529.
48. Грот Я. К. Заметки о названиях мест / Я. К. Грот // Филологические разыскания. СПб., 1876. Т.1. С. 246.
49. Ґудманян А. Ґ. Відтворення власних назв у перекладі : дис. доктора філол. наук : 10.02.16 / А. Ґ. Ґудманян. К., 2000. 392 с.
50. Гуковский Г. А. Очерки по истории русского реализма / Г. А. Гуковский // Пушкин и русские романтики. Саратов, 1946. Ч. 1. С. 610.
51. Данчев А. Англизмите в българския език / А. Данчев // СЕ. 1981. № 3-5. С. 190204.
52. Демурова Н. Голос и скрипка (К переводу эксцентричных сказок Льюиса Кэрролла) / Н. Демурова // Мастерство перевода. М., 1970. С. 150185.
53. Дмитриев В. Г. Скрывшие свое имя. Издание 2-е, доп. / В. Г. Дмитриев. М. : Наука, 1977. 312 с.
54. Дмитриев П. А. Передача славянских имен при переводе / П. А. Дмитриев, Г. И. Сафонов // ТПП. М., 1962. С. 148 157.
55. Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської та української мов / О. Ю. Дубенко. Вінниця : НОВА КНИГА, 2005. 224 с.
56. Дука Л. И. Прагматический потенциал онимов и способы его актуализации в тексте : дис. канд. филол. наук : 10.02.02 / Л. И. Дука. Запорожье, 2002. 238 с.
57. Дяков В. Интерференция художественного слова в переводе / В. Дяков // Болгарская русистика. 1984. № 2. С. 6166.
58. Ермолович Д. И. Имена собственные. Теория и практика межъязыковой передачи на стыке языков и культур / Д. И. Ермолович. М. : Валент, 2005. 416с.
59. Ермолович Д. И. К вопросу о раскрытии содержательной структуры имен собственных в переводе / Д. И. Ермолович // ТПП. 1981. № 18. С. 6477.
60. Ефимов А. И. Стилистика художественной речи / А. И. Ефимов. М. : Изв-во Московского ун-та, 1957. 311 с.
61. Живоглядов А. А. Особые случаи перевода смысловых имен собственных (На материале перевода поэмы Н.В. Гоголя «Мертвые души» на англ. язык) / А. А. Живоглядов // ТПП. 1982. № 7. С. 6072.
62. Зайцева К. Б. Английская антропонимия и ее стилистическое использование : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : 10.02.04 / К. Б. Зайцева. Одесса, 1979. 20 с.
63. Захарова М.А. Семантика и функционирование аллюзивных имен собственных (на материале англоязычных художественных и публицистических текстов) : дис. канд. филол. наук : 10.02.04 / М. А. Захарова. Самара, 2004. 192 с.
64. Зорина О. В. Роль английских имен собственных в создании комического эффекта в художественном произведении : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : 10.02.04 / О. В. Зорина. М., 2006. 29 с.
65. Зорівчак Р. П. Боліти болем слова нашого / Р. П. Зорівчак. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 296 с.
66. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад / Р. П. Зорівчак. Львів : Видавництво при Львівському університеті, 1989. 216 с.
67. Зорівчак Р. П. Український художній переклад і буття нації / Р. П. Зорівчак // Чужомовне письменство по сторінках західноєвропейської періодики (1914 1939). Львів, 2003. С.13.
68. Иванова Е. Б. Стилистические функции собственных имен (на материале про