ТРАНСПОЗИЦІЇ ЧАСТИН МОВИ В ПЕРЕКЛАДІ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ (на матеріалі художніх текстів) : Транспозиции частей ЯЗЫКА В переводе с английского языка НА УКРАИНСКИЙ (на материале художественных текстов)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

НЕДБАЙЛО КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 81`253:81`364(=161.2:=111)

ТРАНСПОЗИЦІЇ ЧАСТИН МОВИ В ПЕРЕКЛАДІ
З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ
(на матеріалі художніх текстів)

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
профecop Карабан В.І.

Київ - 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

4

ВСТУП..

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ТРАНСПОЗИЦІЇ ЧАСТИН МОВИ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ.

13

1.1. Поняття транспозиції в перекладі

13

1.2. Типи транспозицій. ..

23

1.3. Транспозиція частин мови як проблема перекладу...

32

1.3.1.Взаємозв’язок різних рівнів мови при транспозиції....

32

1.3.2. Транспозиція частин мови в художньому перекладі..

36

Висновки до РОЗДІЛУ 1.....

48

РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ТРАНСПОЗИЦІЇ ЧАСТИН МОВИ...

51

2.1. Граматичні причини......

52

2.1.1. Морфологічні причини..

53

2.1.2. Синтаксичні причини.

70

2.2. Словотвірні причини.

81

2.3. Лексико-семантичні причини...

84

2.4. Жанрово-стилістичні причини.

92

2.5. Ситуативно-контекстуальні причини..

98

Висновки до РОЗДІЛУ 2..

104

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ТИПИ ТРАНСПОЗИЦІЇ
ЧАСТИН МОВИ..

107

3.1. Класифікація транспозицій частин мови.

108

3.2. Транспозиція іменних частин мови.

110

3.2.1. Транспозиція іменників.

110

3.2.2. Транспозиція прикметників...

120

3.2.3. Транспозиція займенників.

129

3.3. Дієслівні транспозиції...

131

3.3.1. Транспозиція неособових дієслівних форм.

132

3.3.2. Транспозиція особових дієслівних форм.

145

3.4. Транспозиція прислівників...

157

3.5. Комплексні транспозиції..

165

Висновки до РОЗДІЛУ 3.

172

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

175

СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ

183

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ.

205

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

206

ДОДАТКИ.

208

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

ВМ - вихідна мова;
ЦМ - цільова мова.

Перекладацька трансформація це прийом перекладу, сутність якого полягає у зміні формальних або семантичних компонентів похідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі її іншою мовою.
Перекладацька транспозиція це перехід слова внаслідок перекладу з однієї граматичної форми в іншу, що зумовлює як перехід слова з одного морфологічного розряду до іншого в межах тієї самої частини мови (неповна транспозиція), так і перехід слова до іншої частини мови у процесі перекладу (повна транспозиція).
Транспозиція іменника це транспозиція, внаслідок якої іменник перекладається словом іншої частини мови.
Транспозиція прикметника це транспозиція, внаслідок якої прикметник перекладається словом іншої частини мови.
Транспозиція дієслова це транспозиція, що характеризується заміною дієслівної форми словом іншої частини мови у перекладі.
Транспозиція прислівника це транспозиція, що характеризується заміною прислівника словом іншої частини мови у перекладі.
Експлікація це введення в переклад додаткових словоформ або словосполучень, відсутніх у реченні мовою оригіналу. Додаткові форми зумовлюються особливостями контексту, граматичними та мовно-системними причинами.

ВСТУП
Транспозиція частин мови як один із найпоширеніших видів трансформації мовних одиниць широко представлена в перекладах художніх творів з англійської мови на українську. Різні аспекти граматичних трансформацій займають значне місце в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників перекладу [8; 11; 45; 50; 80; 81; 84; 89; 100; 111; 115; 134; 155; 174; 205]. Але проблема транспозиції при перекладі з англійської мови українською залишається недостатньо опрацьованою. Явище переходу слів з однієї частини мови в іншу в процесі перекладу і пов’язані з цим граматичні перетворення в цілому ще не вивчені, досліджено лише окремі аспекти цього поширеного типу трансформацій [5; 11; 80; 81; 134; 155].
Великий внесок у теорію транспозиції зробив Ш. Баллі, який уперше запровадив у науковий обіг поняття транспозиції [10]. Обґрунтований аналіз теоретичних питань транспозиції представлено в роботах американського лінгвіста Е. Сепіра та французького вченого Л. Теньєра, де розглянуто сутність процесу транспозиції та мовні явища, пов’язані з механізмом переходу слів з одного лексико-граматичного класу в інший. У вказаних працях зазначається роль і доречність транспозиції та обговорюються окремі її аспекти [161; 181].
Різні підходи до вивчення транспозиції відбито у працях І.Р. Вихованця, А.С. Джура, В.І. Карабана, О.С. Кубрякової, В.М. Ожогана та інших дослідників [38; 55; 80; 81; 102; 142].
Концепції вчених різняться акцентуванням морфологічної, синтаксичної та семантичної сутності явища транспозиції, а також повнотою дослідження цього явища, що пов’язано з широким або вузьким розумінням терміна транспозиція в перекладознавчій науці.
Таким чином, слід зазначити, що на цей час явище транспозиції частин мови при перекладі в цілому ще не вивчено і не стало об’єктом ретельного дослідження мовознавців. Потребує вдосконалення методика аналізу транспозиції на матеріалі конкретних перекладів. Послідовне вивчення цього явища і очікувані нові набутки загальної теорії транспозиції є необхідними для глибшого осягнення широкого спектру мовних механізмів перекладу: структурних, семантичних, культурологічних, які можуть залишитися поза увагою, якщо розглядати функціонування тих чи інших граматичних категорій на матеріалі кожної окремої національної мови без урахування особливостей, які виявляються в процесі перекладу. На нашу думку, саме транспозиція може виявити і пояснити системні взаємовідношення частин мови як лексико-граматичних класів слів як у мові оригіналу, так і в мові перекладу.
У сучасному українському перекладознавстві багато питань, пов’язаних із системним вивченням транспозиції, ще не набули обґрунтованого пояснення. Визначення процесу транспозиції, поняття повної і неповної транспозиції, широкий та вузький підходи до аналізу цього явища залишаються на цей час одними з найбільш дискусійних. Потреба висвітлення питань транспозиції найбільшою мірою стосується аналізу перекладів художніх текстів, оскільки саме в художньому перекладі застосування транспозиції є досить поширеним.
Актуальність нашої дисертаційної роботи полягає в тому, що проблема транспозиції частин мови в англо-українському аспекті перекладу комплексно не була досліджена в перекладознавстві, тоді як транспозиція часто застосовується в перекладі, особливо в англо-українському художньому перекладі. У дисертації розглянуто основні причини транспозиції, а також її різновиди та умови застосування, що дає можливість по-новому поглянути на особливості будови англійської та української мов, зокрема на особливості функціонування окремих морфологічних та синтаксичних категорій двох мов. Важливість дослідження цієї проблеми пов’язана з наявністю окремих помилок у студентів при здійсненні як усної, так і писемної форм перекладу стосовно вибору відповідних частин мови для тексту перекладу в тих випадках, коли в мові, якою перекладається текст, не існує прямого відповідника. Усе це зумовило актуальність дослідження транспозиції з урахуванням сучасного стану перекладознавчої теорії та функціонально-комунікативного підходу до мовних явищ у перекладі.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах теми, що розробляється в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації. Підрозділ IV Концептуальні картини світу романських та германських мов у контексті сучасного перекладознавства”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код 06 БФ 044-01). Тема дисертації входить до наукової теми кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка Прагмасемантичні і жанрово-стилістичні проблеми письмового і усного перекладу”.
Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Інституту філології протоколом № 3 від 15 листопада 2004 р. Транспозиції частин мови в перекладі з англійської мови на українську”.
Метою дослідження є визначення і комплексний аналіз транспозиції частин мови у перекладах художніх текстів з англійської мови на українську. Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
1. Уточнення поняття перекладацької транспозиції у перекладі.
2. Встановлення особливостей застосування транспозиції у художньому перекладі.
3. Окреслення частиномовної сфери, якої стосуються найпоширеніші транспозиції у процесі перекладу.
4. Виявлення та опис головних причин частиномовних транспозицій на матеріалі перекладів англійських художніх текстів українською мовою.
5. Здійснення класифікації та аналізу типів і видів транспозиції частин мови, які застосовуються в англо-українському художньому перекладі, та, зокрема, розрізнення повної і неповної транспозиції частин мови.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження застосовано описовий метод з використанням прийомів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; трансформаційний, морфолого-синтаксичний, семантичний, контрастивний та компонентний аналіз, а також елементи словотвірного, стилістичного та кількісного аналізу. Функціональні особливості мовних одиниць, які підлягають дослідженню, виявляються за допомогою контекстуального аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що вперше у перекладознавстві на конкретному матеріалі проведено комплексний аналіз транспозиційних процесів у перекладі художніх текстів з англійської мови на українську, виявлено і описано причини застосування транспозиції як одного із основних процесів міжмовних лексико-граматичних трансформацій, що допоможе перекладачам у виборі відповідних частин мови при здійсненні перекладу.
Об’єктом дослідження є лексичні одиниці, словосполучення та речення, що зазнають процесу транспозиції. Усього проаналізовано 1780 прикладів транспозиції, вилучених з художніх текстів та їх перекладів українською мовою.
Предмет дослідження основні причини, характеристики та різновиди транспозиції частин мови, а також особливості її застосування при перекладі з англійської мови на українську.
Матеріал дослідження оригінали та переклади художніх текстів з англійської мови українською загальним обсягом 4697 сторінок.
Теоретичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів при вивченні закономірностей трансформаційних та транспозиційних процесів у випадку вихідної та цільової мов різного структурного складу, у розробці методик порівняльного аналізу граматичних процесів, які відбуваються при перекладі. Висновки дисертації становлять внесок у дослідження різних прийомів перекладу і поглиблюють розуміння транспозиційного аспекту часткової та загальної теорії перекладу.
Практична цінність дисертації зумовлена тим, що її матеріали можна використати у викладанні нормативних курсів основ перекладознавства, теорії і практики перекладу, теоретичних курсів з порівняльної типології англійської та української мов, у спецкурсах Трансформаційний аспект перекладу” і Контрастивна лінгвістика”, а також у підготовці відповідних підручників і посібників. Результати дисертації сприятимуть удосконаленню практики перекладу з англійської мови на українську.
Апробація роботи. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на Міжнародних науково-практичних конференціях Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному вузі” 28 вересня 2006 року у Київському національному лінгвістичному університеті, Новітні обрії розвитку германської та романської філології” 12 квітня 2007 року у Запорізькому національному університеті, Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” 29 вересня 2006 року у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова (м. Київ), на Всеукраїнських науково-методичних конференціях Лінгвістика тексту” 31 жовтня 2005 року у Херсонському державному університеті, Актуальні проблеми підготовки перекладачів” 2 червня 2007 року у Волинському інституті економіки та менеджменту, а також на конференціях молодих учених в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у 2005 і 2006 роках.
Публікації. Основні положення дисертації викладені в шести одноосібних наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України.
Положення, винесені на захист:
1. Транспозиція частин мови це заміна слова вихідної мови однієї частини мови словом іншої частини мови цільової мови у процесі перекладу. За повної транспозиції, окрім переходу слова внаслідок перекладу з однієї частини мови в іншу, відбуваються також лексико-семантичні та синтаксичні трансформації відповідних мовних одиниць. До неповної транспозиції належить перехід слова з однієї морфологічної категорії до іншої в межах тієї самої частини мови. Транспозиції можуть бути комплексними, оскільки у межах одного речення можуть спостерігатися транспозиції різних частин мови: іменників, прикметників, дієслів та прислівників.
2. Граматичні, словотвірні, лексико-семантичні, жанрово-стилістичні та ситуативно-контекстуальні причини застосування транспозиції зумовлені системними відмінностями англійської та української мов, основною з яких є аналітичність англійської мови та синтетичність української мови. Застосування транспозиції при перекладі є наслідком переходу від аналітичного структурування синтаксису англійського речення на основі складних лексико-граматичних конструкцій, що формуються навколо дієслівного центру, до морфолого-синтаксичних структур синтетичної української мови.
3. Серед типів повної транспозиції виокремлюються іменні, дієслівні та прислівникові транспозиції. До іменних транспозицій належать транспозиції іменників, прикметників та займенників. Іменники транспонуються переважно в дієслова, прикметники та прислівники; прикметники в іменники, дієслова та предикативні прислівники; займенники в іменники. Дієслівні транспозиції включають в себе транспозиції неособових та особових форм дієслів. Поширеною при перекладі є транспозиція англійських неособових форм дієслова: дієприкметника І, дієприкметника ІІ, герундія та інфінітива. Особові форми дієслова транспонуються переважно у дієприкметники, дієприслівники, прислівники. Прислівники транспонуються у прикметники, дієслова та дієприслівники.
4. Характерною особливістю транспозицій є їх взаємоспрямованість, тобто англійські іменники можуть ставати у перекладі прикметниками, а англійські прикметники іменниками; англійські іменники можуть у перекладі трансформуватися в українські дієслова, а англійські дієслова в українські іменники; англійські дієслова в українські прислівники, а англійські прислівники в українські дієслова.
5. Транспозицію частин мови при перекладі художніх текстів нерідко супроводжують стилістичні заміни, оскільки художній переклад є менш регламентованим, ніж переклад текстів інших жанрів, для нього характерне прагнення до здійснення емоційного впливу на читача. Слова, що належать до нейтральної лексики, можуть перекладатися транспонованими стилістично забарвленими відповідниками. Використовуючи різні типи транспозицій з метою надання цільовому тексту експресії, перекладачі уникають буквалізму відтворення оригіналу.
6. Транспозицію частин мови можуть супроводжувати зміни у синтаксичній структурі речення. Як правило, синтаксична трансформація використовується при перекладі простих англійських речень, ускладнених синтаксичними комплексами інфінітивними, герундіальними тощо, тобто такими, які не можна дослівно перекласти українською мовою. У таких випадках просте речення може замінюватися на складне. У разі транспозиції лексичних одиниць складні речення вихідного тексту можуть трансформуватися у прості речення цільового тексту, що пояснюється більшою синтетичністю української мови порівняно з англійською.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел (266 позицій), списку матеріалів дослідження (15 позицій) та додатків.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, методи аналізу матеріалу; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; сформульовано основні твердження, що виносяться на захист.
У Розділі 1 подано визначення транспозиції частин мови як перекладацького прийому і встановлено його роль у художніх перекладах; розглянуто типи транспозицій; проаналізовано явища взаємопроникнення морфології, синтаксису і лексикології при транспозиції; розглянуто особливості транспозиції частин мови у художньому перекладі, що пов’язано з функцією експресивно-емоційного впливу на читача; визначено причини та різновиди транспозицій частин мови у перекладі художніх текстів.
У Розділі 2 виявлено системномовні, мовленнєві та індивідуально-перекладацькі причини транспозиції частин мови, які пов’язані з відмінностями морфологічної будови англійської та української мов; проаналізовано контекстуальні умови застосування транспозицій.
У Розділі 3 подано класифікацію типів транспозицій, розглянуто основні різновиди транспозиції частин мови, особливості її застосування у перекладі з англійської мови на українську; установлено відмінності у функціонуванні іменних, дієслівних та прислівникових форм в англійській та українській мовах на матеріалі текстів мови оригіналу та мови перекладу.

У загальних висновках викладено основні результати проведеного дослідження.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Транспозиція частин мови є одним із різновидів перекладацьких трансформацій. Вона застосовується в перекладі через відмінності в граматичній будові англійської та української мов і через відмінність лексичних систем двох мов. До цього дослідження проблема переходу слів у процесі перекладу з однієї частини мови в іншу не була предметом комплексного аналізу. Транспозиція являє собою перехід слова з однієї морфологічної категорії в іншу при перекладі. Повна транспозиція слова в ЦМ зумовлює його перехід в іншу частину мови. Неповна транспозиція пов’язана з міжкатегоріальними переходами при перекладі слова без зміни його частиномовної належності.
Різні рівні мови у перекладі функціонують у постійному взаємозв’язку. Взаємозалежність морфології, синтаксису та лексикології спостерігається й у процесі транспозиції. Транспозиція частин мови використовується для досягнення адекватності перекладу речень ВМ. Категоріальне переродження” слова під час транспозиції є складним і багатоплановим процесом, що призводить до глибоких змін на різних рівнях функціонування слова. Слово, яке внаслідок перекладу переходить у слово іншої частини мови, набуває відповідної семантичної і функціональної спеціалізації в тексті перекладу з урахуванням особливостей тієї частини мови, в яку воно переходить. Наслідком транспозиції є створення інших мовних знаків зі специфічними граматичними функціями в реченні ЦМ.
Транспозиція в перекладі художніх текстів відрізняється від транспозиції в перекладі текстів інших стилів та жанрів. Це пояснюється тим, що в процесі художнього перекладу постає завдання не тільки збереження своєрідності й ідіостилю автора, а й максимально адекватної передачі засобами ЦМ художніх особливостей оригіналу. З цією метою перекладач вимушений постійно використовувати різні типи трансформацій, у тому числі й транспозиції частин мови. У художньому перекладі найменше спостерігається буквальна передача оригіналу. Адекватність перекладу досягається шляхом граматичних, лексико-семантичних та стилістичних замін, які дають можливість досягти такого ефекту перекладу, який є рівноцінним ефекту оригіналу.
Процеси транспозиції, що відбуваються в англо-українському художньому перекладі, зумовлюються, насамперед, відмінностями між аналітичною будовою англійської мови та переважно синтетичною будовою української мови. В українських перекладах діє постійна тенденція до більш синтетичного, ніж в оригіналі, оформлення речення. Перекладацькі транспозиції є вмотивованими і відбуваються з цілого ряду причин. В основі всіх причин застосування транспозиції лежать системні розбіжності між англійською та українською мовами: в українській мові можуть бути відсутніми деякі граматичні категорії, властиві англійській мові; мовні категорії, що мають місце в обох мовах, можуть відрізнятися за обсягом значення; нерідко бувають різними норми сполучуваності одиниць; не є відповідною побудова синтаксичних структур англійської та української мов.
Різниця у функціонуванні окремих граматичних категорій виявляється в транспозиціях, пов’язаних із перекладом артикля. Відсутність цієї категорії в українській мові зумовлює або його вилучення в тих випадках, коли артикль не несе певного змістовного навантаження, або заміну його іншою лексичною одиницею. Означений артикль, який виконує обмежувальну функцію, як правило, транспонується в український вказівний займенник. Неозначений артикль, який виконує в основному класифікаційну функцію, у більшості випадків українською мовою не перекладається. При перекладі речень, де неозначений артикль наближається до значення неозначених займенників, він транспонується в неозначені займенники.
Невідповідність категорій числа і граматичного роду в англійській та українській мовах зумовлює необхідність використання таких транспозицій: заміни множини англійського іменника одниною українського відповідника, і навпаки; а також більш диференційованого визначення роду в українських перекладах, оскільки в українській мові ця категорія є граматичною, і, отже, її вираження є обов’язковим. Досить поширеною в англо-українському художньому перекладі є також транспозиція форм часу дієслова.
Перехід слів при перекладі з однієї частини мови в іншу супроводжується синтаксичними трансформаціями. Заміна частин мови нерідко призводить до заміни членів речення. Різна граматична будова англійської й української мов є причиною трансформації синтаксичної структури текстів. При перекладі простих англійських речень, ускладнених синтаксичними конструкціями з інфінітивом та герундієм, які дослівно не перекладаються українською мовою, просте речення може замінюватися на складне. Складні речення ВМ можуть трансформуватися у прості речення ЦМ, що пояснюється більшою синтетичністю української мови в порівнянні з англійською.
Поряд із транспозицією частин мови відбуваються зміни в оформленні порядку слів. Порядок слів в українських реченнях більш вільний, ніж порядок слів в англійських реченнях. Проведений аналіз перекладів свідчить про те, що в художніх текстах як англійської, так і української мов мають місце інверсійні структури і різного роду відхилення від традиційного словопорядку, що теж підпорядковується певним нормам і виконує певні граматичні і стилістичні функції. Порівняльний аналіз інверсійних структур англомовних та україномовних речень свідчить як про перебільшення фіксованості англійського словопорядку, так і про переоцінку позиційної свободи слів у реченнях української мови. Оформлення порядку слів є досить важливим чинником у забезпеченні розподілу комунікативних та інформативних функцій між членами речення, роль яких виконують транспоновані частини мови.
До застосування транспозиції можуть призводити відмінності в словотвірній структурі англійської та української мов. Питома вага афіксальних утворень є значно вищою в англійській мові, ніж в українській. Результатом того, що при перекладі не завжди можна знайти український аналог відповідного афікса, є використання інших частин мови у ЦМ порівняно з ВМ. Поряд із цим проведене дослідження підтверджує багатство стилістичних ресурсів словотвірного рівня української мови порівняно з англійською. Для перекладу емоційно-експресивних конструкцій, які властиві художньому тексту, при транспозиції використовуються зменшувальні, пестливі, зневажливі та інші оцінні суфікси, що підвищують стилістичну забарвленість речень ЦМ.
При перекладі відбувається не тільки явище транспозиції як переходу слів з однієї частини мови в іншу, а також і трансформація значень слів. Однією з основних причин, що зумовлюють лексичні трансформації, які супроводжуються заміною частин мови, є різниця в змістовній структурі слів мови оригіналу та мови перекладу. Це також зумовлене відмінностями у вживанні слів, їх різною сполучуваністю. Аналіз художніх перекладів підтверджує більш абстрактний характер слів в англійських художніх текстах, ніж в українських перекладах. У перекладах спостерігається тенденція до конкретизації значень слів текстів ВМ у текстах ЦМ. Досить поширеною у зв’язку з цим є транспозиція займенників в іменники. Транспозиція слів абстрактного, узагальненого значення в слова з конкретною семантикою є закономірною для художнього перекладу.
Особливого значення в художньому перекладі набувають транспозиції з жанрово-стилістичних причин. Для художнього перекладу є типовим відхилення від абсолютно можливої смислової точності з метою збереження в перекладі художності оригіналу. Такі заміни зумовлюються різним вживанням слів у двох мовах. Залежно від стилю, жанру та ідіостилю письменника та перекладача, у перекладі застосовуються транспозиції іменника, дієслова та інших частин мови. Перекладач, стаючи своєрідним співавтором твору, використовує різні типи транспозицій, не допускаючи при цьому довільного відходження від тексту оригіналу.
Ситуативно-контекстуальні причини транспозиції пов’язані з відмінностями у традиціях спілкування англійською й українською мовами. Перекладач, знаючи культуру і традиції обох народів, уживає різні типи транспозицій з метою відтворення як змісту, так і мовної та стилістичної специфіки тексту ВМ. Нерідко спостерігається взаємодія різних причин транспозиції, тобто при перекладі відбуваються одночасно як граматичні, так і лексичні зміни. Такі трансформації називаються змішаними транспозиціями.
Частиномовні транспозиції відображають системні взаємозв’язки різних морфологічних одиниць при перекладі текстів. Згідно з комунікативно-функціональним підходом до мови, словами високого комунікативного рангу є іменники, дієслова, прикметники та прислівники. Транспозиції саме цих частин мови є найбільш поширеними в художньому перекладі.
Іменник у переважній більшості випадків транспонується в дієслово, оскільки дієслівність і пов’язана з нею динамічність є характерною рисою художніх контекстів. Найбільш поширеною є транспозиція іменників в особову форму дієслова. Як правило, особовою формою перекладаються віддієслівні іменники. Дієсловом досить часто перекладається сполучення іменника з прийменниками. Унаслідок морфологічних трансформацій відбуваються синтаксичні зміни: транспоновані дієслова в текстах перекладу виконують, як правило, функцію присудка.
Віддієслівні іменники можуть транспонуватися в безособові дієслова, дієприкметники та дієприслівники. При цьому в українському перекладі безособове дієслово виконує функцію головного члена безособового речення, а дієприслівник виконує функцію обставини, вираженої дієприслівниковим зворотом.
Поширеними є транспозиції іменників у прикметники, які виконують функцію означення або іменного присудка. Сполучення іменника з прийменником та іменника з прикметником також можуть транспонуватися в прикметники. Поодинокими є випадки транспозиції іменників в інші частини мови.
Прикметник рідше, ніж іменник, зазнає транспозиції в перекладі. Це пояснюється тим, що прикметники відіграють підлеглу роль відносно іменників. Закономірною є транспозиція прикметника в іменник. Оскільки ці частини мови мають генетичну спільність, між ними спостерігаються взаємоспрямовані транспозиції, тобто транспозиція іменника в прикметник, і навпаки. У ряді випадків прикметники транспонуються в дієслова. Дієсловом перекладаються як якісні, так і відносні прикметники. У перекладі транспоноване дієслово виступає головним членом речення присудком. Англійські прикметники, які виконують функцію предикатива, у ряді випадків перекладаються українськими предикативними прислівниками, які, відповідно, у реченнях ЦМ виконують роль головного члена безособового речення.
Для англійських займенників характерними є функції, які властиві іменникам. У зв’язку з цією особливістю, як правило, з метою конкретизації змісту речення, займенники транспонуються в іменники.
Найпоширенішими в перекладах англомовних художніх текстів українською мовою є транспозиції дієслів. Неособові форми дієслова в англійській мові кількісно і функціонально представлені більше, ніж в українській мові. Це явище призводить до того, що неособові дієслівні форми найчастіше зазнають транспозиції. Дієприкметник I, що вживається в англійському реченні як вторинний предикат у функції обставини або означення, транспонується при перекладі в особову форму дієслова в складі підрядного речення або стає однорідним до дієслова-присудка дієсловом, що приєднується сполучниками і, а або та; в особову форму дієслова в складі присубстантивно-атрибутивного речення зі сполучниками що, як, який. Дієприкметник I транспонується також в особову форму дієслова без зміни синтаксичної структури речення; у прикметник, який в українському контексті виконує функцію означення.
Дієприкметник II звичайно транспонується в особову форму дієслова та у предикативний прислівник.
При перекладі англійського герундія виникають особливі труднощі, оскільки ця форма відсутня в українській мові. Труднощі перекладу герундія пов’язані з його подвійною природою: ця неособова форма дієслова виконує в англійському реченні функції, притаманні іменнику підмета, додатка, а також функції означення й обставини, притаманні, відповідно, прикметнику і прислівнику. В англо-українському художньому перекладі герундій транспонується як в іменник, так і в особову форму дієслова. Конструкції з герундієм, які нарівні з інфінітивними конструкціями можуть утворювати складений дієслівний присудок, перекладаються в українській мові формою простого дієслівного присудка. Герундій може також транспонуватися в безособове дієслово, дієприслівник та інфінітив.
Форми інфінітива, які можуть виконувати функцію обставини й означення, нерідко транспонуються в особову форму українського дієслова-присудка. Транспозиція інфінітива іноді призводить до того, що речення перекладу ускладнюється і стає складнопідрядним. В окремих випадках інфінітив транспонується в іменник.
Провідна роль дієслова в художніх текстах зумовлює факти транспозиції особових форм дієслова. У процесі перекладу англійські особові форми дієслова транспонуються в українські дієприкметники, дієприслівники, прислівники, предикативні прислівники, іменники, прикметники і фразеологізми.
Транспозиція англійських дієслівних форм в українські недієслівні форми призводить до того, що текст перекладу стає менш вербальним порівняно з текстом оригіналу. Дієприкметники, іменники та прикметники, у які переходять дієслова, виявляють іменні характеристики, і перекладене речення стає більш номіналізованим. Певне зменшення динамічної семантики відбувається і при перекладі англійських особових форм дієслова українською неозначеною формою дієслова, оскільки інфінітив не має категорій особи, числа та часу. Застосування транспозиції може зумовлювати зміни синтаксичної структури речень у перекладі. Українські іменні частини мови, в які транспонуються англійські дієслова, можуть виконувати функції додатка та означення; транспоновані з дієслів українські прислівники виконують у перекладеному реченні функцію обставини, а транспоновані з англійських дієслів українські предикативні прислівники функцію головного члена безособового речення. Транспозиція особових форм дієслова у фразеологізми здійснюється з метою надання емоційно-експресивної забарвленості перекладеному реченню.
Прислівники англійської мови переважно перекладаються українськими прислівниками. Але в деяких випадках вони потребують декомпресії і передаються за допомогою перекладацьких транспозицій. Найчастіше прислівники транспонуються в прикметники. При цьому переклад зазвичай стає більш емоційним, ніж оригінал. Транспозиція прислівника в дієслово пояснюється предикативністю прислівника. Дієслова, у які транспонуються прислівники, виконують функцію присудка в реченні ЦМ. Транспозиція прислівника в дієприслівник призводить до ускладнення структури речення: речення перекладу ускладнюється дієприслівниковим зворотом. Прислівники транспонуються також в іменники, частки, вставні слова та фразеологічні одиниці. Широкий транспозиційний діапазон прислівника пояснюється розгалуженою системою значень слів, які належать до цієї частини мови. Разом із тим, дослідження свідчить про те, що транспозиції прислівника не настільки поширені в перекладі, як дієслівні та іменникові транспозиції.
Транспозиція частин мови в художньому перекладі супроводжується різного типу трансформаціями: додаваннями або вилученнями слів, конкретизацією змісту слів, генералізацією змісту слів, перебудовою синтаксичної структури речень. У зв’язку із тим, що як англійська, так і українська мови містять у собі багатофункціональні граматичні форми і синтаксичні конструкції, перекладацькі транспозиції у чистому вигляді зустрічаються рідко. Завдяки правильному розв’язанню завдань комплексного характеру перекладацьких трансформацій досягається адекватність перекладу. Перспективним у дослідженні трансформації транспозиції видається вивчення застосування транспозиції у перекладі текстів інших стилів і жанрів та транспозицій в українсько-англійському художньому перекладі.

СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В. Г. Основы теории грамматики / В. Г. Адмони М.-Л. : Наука, 1964. 105 с.
2. Александров Н. М. О взаимосвязи аналитических и синтетических форм / Н. М. Александров // Аналитические конструкции в языках различных типов. М.-Л. : Наука, 1965. С. 115119.
3. Алексеева И. С. Профессиональный тренинг переводчика: учебное пособие / И. С. Алексеева. М. : Союз, 2004. 288 c.
4. Андерш Й. Ф. Особливості адвербіалізації іменників / Й. Ф. Андерш // Мовознавство. 1999. № 1. С. 36.
5. Аполлова М. А. Specific English (Грамматические трудности перевода) / М. А. Аполлова. М. : Международные отношения, 1977. 136 с.
6. Апресян Ю. Д. Экспериментальные исследования семантики русского глагола / Ю. Д. Апресян. М. : Наука, 1967. 251 с.
7. Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков / В. Д. Аракин. М. : Просвещение, 1989. 254 с.
8. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы / Н. Д. Арутюнова. М. : Наука, 1976. 383 с.
9. Бабайцева В. В. Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка и методика их изучения / В. В. Бабайцева // Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка. М. : Просвещение, 1988. С. 313.
10. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли ; [пер. с фр. К. А. Долинина]. М. : Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
11. Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода / Л. С. Бархударов. М. : Международные отношения, 1975. 239 с.
12. Баудер А. Я. К лингвистической интерпретации явлений переходности в грамматическом строе русского языка / А. Я. Баудер // Филологические науки. 1980, № 5. С. 7984.
13. Безпояско О. К. Граматика української мови: Морфологія: [підруч. для студ. філол. фак. вузів] / О. К. Безпояско, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. К. : Либідь, 1993. 336 с.
14. Безпояско О. К. Іменні граматичні категорії (функціональний аналіз) / О. К. Безпояско [відп. ред. Й.Ф. Андреш]. К. : Наук. думка, 1991. 172 с. АН України; Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні.
15. Белова Н. В. Словообразовательная транспозиционная парадигма русских прилагательных и ее семантико-коммуникативный потенциал (на материале прилагательных со значеним цвета и интенсивности) : автореф. дис. канд. филол. наук. : спец. 10.02.01. «русский язык» / Н. В. Белова. М., 2007. 25 с.
16. Березин Ф. М. История лингвистических учений / Ф. М. Березин. М. : Высшая школа, 1975 . 304 с.
17. Бертагаев Т. А. Сочетание слов и аналитическая конструкция / Т. А. Бертагаев // Аналитические конструкции в языках различных типов. М. Л. : Наука, 1965. С. 121128.
18. Блумфилд Л. Язык / Л. Блумфилд. [2-е изд. cтереотипное]. М. : Едиториал УРСС, 2002. 608 с.
19. Бондарко А. В. Русский глагол / А. В. Бондарко, Л. Л. Буланин. Л. : Просвещение, 1967. С. 2627.
20. Бондарко А. В. Теория морфологических категорий / А.В. Бондарко. М. : Наука, 1976. 255 с.
21. Бондарко А. В. Функциональная грамматика / А. В. Бондарко. Л. : Наука, 1984. 136 с.
22. Борисова О. В. Трансформація вербалізації в англо-українському перекладі: дис. ... канд. філол. наук : 10.02.16 / О. В. Борисова. К., 2004. 227 с.
23. Борисова О. В. Трансформація вербалізації іменника, іменникових та прийменниково-іменникових словосполучень при перекладі з української мови на англійську та з англійської мови на українську / О. В. Борисова // Мова і культура. 2002. Т. 3, № 5. С. 5057.
24. Борисова О. В. Причини та види трансформації вербалізації при перекладі з англійської мови на українську / О. В. Борисова // Проблеми семантики слова, речення, тексту. К. : ВЦ КНЛУ. 2003. С. 1621.
25. Бреус Е. В. Теория и практика перевода с английского языка на русский: yчебное пособие / Е. В. Бреус. [2-е изд.]. М. : УРАО, 2003. 103 с.
26. Будагов Р. А. Литературные языки и языковые стили / Р. А. Будагов. М. : Высшая школа, 1967. 367 с.
27. Булахов М. Г. Восточнославянские языки: yчебное пособие / М. Г. Булахов, М. А. Жовтобрюх, В.И. Кодухов. М. : Просвещение, 1987. 304 с.
28. Вакарюк Л. О. Українська мова: Морфеміка і словотвір / Л. О. Вакарюк, С. Є. Панцьо. Тернопіль : Навчальна книга Богдан, 2004. 184 с.
29. Вине Ж. П. Технические способы перевода / Ж. П. Вине, Ж. Дарбельне // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. М. : Наука, 1978. С. 157167.
30. Виноградов В. В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике / В. В. Виноградов. М. : Наука, 1975. 560 с.
31. Виноградов В. В. История русских лингвистических учений / В. В. Виноградов. М. : Высшая школа, 1978. 368 с.
32. Виноградов В. В. Русский язык : Грамматическое учение о слове / В. В. Виноградов. М. : Высшая школа, 1986. 639 с.
33. Винокур Г. О. О языке художественной литературы / Г. О. Винокур. М. : Высшая школа, 1991. 448 с.
34. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. К. : Наук. думка, 1983. 219 с.
35. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська [за ред. І. Вихованця]. К. : Пульсари, 2004. 400 с.
36. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис / І. Р. Вихованець. К. : Либідь, 2003. 368 с.
37. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. К. : Наукова думка, 1992. 222 с.
38. Вихованець І. Р. Різновиди транспозиції / І. Р. Вихованець // Актуальні проблеми граматики. Кіровоград, 1977. Вип. 2. C. 5670.
39. Вихованець І. Р. Система відмінків української мови / І. Р. Вихованець. К. : Наукова думка, 1987. 232 с.
40. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. К. : Наукова думка, 1988. 256 с.
41. Воронцова Г. Н. Очерки по грамматике английского языка / Г. Н. Воронцова. М. : Изд-во литературы на иностранных языках, 1960. 398 с.
42. Гак В. Г. Теория и практика перевода / В. Г. Гак, Б. Б. Григорьев. М. : Высшая школа, 1985. 255 с.
43. Гак В. Г. Коммуникативные трансформации и системность средств логического выделения во французском языке / В. Г. Гак // Филологические науки. 1975. № 5. С. 4959.
44. Гак В. Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка / В. Г. Гак // Проблемы функциональной грамматики. М., 1985. С. 515.
45. Гак В. Г. Сравнительная типология французского и русского языков / В. Г. Гак. М. : Просвещение, 1989. 288 с.
46. Гак В. Г. Языковые преобразования / В. Г. Гак. М. : Языки русской культуры, 1998. 763 с.
47. Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка / И. Р. Гальперин. М. : Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. 458 с.
48. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. М. : Наука, 1981.
49. Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. К. : Вища школа, 1985. 360 с.
50. Гарбовский Н. К. Переводческие трансформации и обучение переводу / Н. К. Гарбовский // Перевод как лингвистическая проблема. М. : Наука, 1982. С. 1322.
51. Гетьман З. О. Бездієслівні структури діалогічного тексту та їх переклад / З. О. Гетьман // Теорія і практика перекладу. К. : КГУ ім. Т.Г. Шевченка, 1991. Вип. 20. С. 8895.
52. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць / К. Г. Городенська. К. : Наукова думка, 1991. 191 с.
53. Горпинич В. О. Морфологія української мови: підручник / В. О. Горпинич. Київ : Академія, 2004. 336 с.
54. Гудманян А. Г. Translation in the Sphere of Aviation Security: навч. посібник / А. Г. Гудманян, Н. І. Іванова, О. В. Романенко. — К. : НАУ, 2007. — 108 с.
55. Джура А. С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм (на матеріалі іменникових форм родового відмінка): дис. ... канд філол. наук : 10.02.01 / А. С. Джура. Луцьк, 1999. 187 с.
56. Демецька В.В. Теорія адаптації: крос-культурні та перекладознавчі проблеми / В.В. Демецька. Херсон: МЧП Норд”, 2007. 378 с.
57. Есперсен О. Философия грамматики / О. Есперсен ; [пер. с англ. В. В. Пассека и С. П. Сафроновой]; под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ильиша. М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1958. 404 с.
58. Ефимов А. И. О языке художественных произведений / А. И. Ефимов. М. : Учпедгиз, 1954. 258 с.
59. Жирмунский В. М. Об аналитических конструкциях / В. М. Жирмунский // Аналитические конструкции в языках различных типов. М. Л. : Наука, 1965. С. 753.
60. Жлуктенко Ю. О. Проблеми адекватності перекладу / Ю. О. Жлуктенко, О. В. Двухжилов // Теорія і практика перекладу. Київ, 1981. Вип. 6. С. 7378.
61. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова / М. А. Жовтобрюх. К. : Наукова думка, 1984. 255 с.
62. Журавльова Т. А. Особливості перекладу з англійської мови на українську / Т. А. Журавльова. Донецьк : Донбас, 1997. 80 с.
63. Загнітко А. П. Основи функціональної морфології української мови / А. П. Загнітко. К. : Вища школа, 1991. 77 с.
64. Задорнова В. Я. Восприятие и интерпретация художественного текста / В. Я. Задорнова. М. : Высшая школа, 1984. 152 с.
65. Золотова Г. А. Коммуникативная грамматика русского языка / Г. А. Золотова, Н. К. Онипенко, М. Ю. Сидорова. М. : Наука, 2004. 246 с.
66. Золотова Г. А. Предложение в языке. Синтаксическое поле предложения / Г. А. Золотова // Очерки функцинального синтаксиса русского языка. М. : Наука, 1973. С. 196260.
67. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози) / Р. П. Зорівчак. Львів : Вид-во при Львівському ун-ті, 1989. 216 с.
68. Зорівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладацька категорія / Р. П. Зорівчак. Л. : Вища школа, 1973. 172 с.
69. Иванова И. П. Теоретическая грамматика современного английского языка : учебник / И. П. Иванова, В. В. Бурлакова, Г. Г. Почепцов. М. : Высшая школа, 1981. 255 с.
70. Иванов А. О. Камень преткновения Грамматический род / А. О. Иванов // Теория и практика перевода. К. : Наукова думка, 1987. C. 99104.
71. Іванова І. Б. Українська мова : навч. посібник / І. Б. Іванова, Н. П. Дейнека, Г. П. Кондрашенко. Харків : Парус, 2006. 424 с.
72. Ильяш Б. А. Строй современного английского языка : учебник [по курсу теоретической грамматики для студентов пед. институтов (на англ. яз.)] / Б. А. Ильяш. [2-е изд., доп.]. Л. : Просвещение, 1971. 365 с.
73. Иртенье