ВІДТВОРЕННЯ ДОМІНАНТНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛОМОВНОЇ ДРАМИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШЛІХАР Тетяна Олександрівна

ВІДТВОРЕННЯ ДОМІНАНТНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛОМОВНОЇ ДРАМИ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник НЕКРЯЧ Тетяна Євгенівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

РОЗДІЛ 1. ПРАГМАТИКА ПЕРЕКЛАДУ ДРАМАТИЧНОГО ДІАЛОГУ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

17

1.1.

Природа драматичного твору і прагматика його перекладу. . .

17

1.2.

Переклад драматичного діалогу в ракурсі прагмалінгвістики .

20

1.3.

Переклад драматичного діалогу в ракурсі теорії мовленнєвих актів . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

26

1.4.

Акультуралізація як стратегія перекладу драматичного твору

30

1.5.

Відтворення у перекладі мовлення персонажа як ключової характеристики образу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

38

1.6.

Головні орієнтири успішного перекладу драматичного твору

42

1.7.

Імпліцитність реплік джерела та експлікація підтексту у перекладі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

45

1.8.

Директиви” та експресиви” як жанрові домінанти драматичного твору в перекладацькій перспективі. . . . . . . . . .

51

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

56

РОЗДІЛ 2. ВІДТВОРЕННЯ ДИРЕКТИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ У ПЕРЕКЛАДІ ДРАМАТИЧНОГО ДІАЛОГУ. . . . . . . . . . . . .

59

2.1.

Відтворення прагматики директивних висловлювань у драматичному діалозі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

59

2.2.

Прескриптивні мовленнєві акти з високим ступенем наказовості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

68

2.3.

Реквестивні мовленнєві акти з прагматикою спонукання до дії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

83

2.4.

Сугестивні мовленнєві акти з прагматикою поради. . . . . . . . .

96

2.5.

Менасиви як мовленнєві акти погрози. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

100

2.6.

Прагматика явних і латентних директивів у перекладі. . . . . . .

104

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

118

РОЗДІЛ 3. ВІДТВОРЕННЯ ЕКСПРЕСИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ У ПЕРЕКЛАДІ ДРАМАТИЧНОГО ДІАЛОГУ. . . . . . . . . . . .

120

3.1.

Специфіка відтворення експресивних мовленнєвих актів у перекладі драматичного діалогу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

120

3.2.

Експресив з вигуком Oh” у перекладі драматичного діалогу

124

3.3.

Експресивні мовленнєві акти з вигуком Oh, bother!” . . . . . .

140

3.4.

Експресивні мовленнєві акти з вигуком Eh” . . . . . . . . . . . . . .

145

3.5.

Експресивні мовленнєві акти з вигуком Well”. . . . . . . . . . . . .

151

3.6.

Експресивні мовленнєві акти з вигуком Why” . . . . . . . . . . . .

161

3.7.

Експресивні мовленнєві акти здивування зі словом soul” . . .

163

3.8.

Експресивні мовленнєві акти з Why / where / how / what etc. on earth”. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

166

3.9.

Інвективні експресивні мовленнєві акти з негативною оцінкою. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

169

3.10.

Експресивні евфемістичні мовленнєві акти Oh Lord!”, Oh, dear!” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

176

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

180

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

182
188

ДОДАТОК А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

198

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТВНОГО МАТЕРІАЛУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

232

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

235

ВСТУП

Художній переклад розвивається і збагачується протягом багатьох століть, створюючи потужний засіб для взаємообміну між різними культурами. Історія перекладу драматичних творів сягає корінням стародавніх грецьких трагедій, які перекладалися латиною. Згодом з’являються твори видатних драматургів новітнього часу В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра, Г. Ібсена, Ф. Лопе де Вега, Ф. Шіллера, Б. Шоу, які перекладаються багатьма мовами, складаючи, таким чином, міцний підмурок для подальшого розвитку драматичного перекладу. Однак, більшість теоретичних підходів до перекладу драматичного тексту позначаються статичністю, вони не враховують специфіку сценічності та можливості постановки. Причина подібної розбіжності полягає у недооцінюванні прагматики тексту п’єси та схильності перекладачів зосереджуватися на тому, що написано на папері, а не на тому, як це виглядатиме на сцені і звучатиме для публіки у театральній залі.
Драматичний твір являє собою, передусім, діалог у дії, який у перекладі має зберігати усю свою дієвість, сконцентрованість думок та подій, а головне залишатись сценічним та зручним для вимовляння акторами, а відтак зрозумілим для сприйняття на слух.
Різні аспекти перекладу драми останніми роками пересуваються до центру уваги перекладознавців в усьому світі, зокрема, ними займаються услід за С. Аалтонен [253-254], С. Баснет [263-269], І. Лєвим [107, 343-344], П. Паві [353-354, 422], вітчизняні вчені Н. Бідненко [24], В.Мізецька [120], Т.Некряч [130-135] та інші.
Основні засади перекладу творів для театру виокремлюються із загальної теорії художнього перекладу, критерії та методики якого продуктивно розроблялися у перекладознавчих працях Р.Зорівчак [66-68], В.Коптілова [89-92], М.Новикової [138-139], М.Рильського [167], О.Чередниченка [228-229].
Перед перекладачем творів для театру постає багато вимог, які спричиняються самою природою даного виду літератури. Якщо переклад загалом являє собою відтворення вихідного тексту мовою перекладу, то драматичні твори для театру містять поряд з мовними цілу низку позамовних факторів, які потребують специфічного сценічного втілення. Тож, зважаючи на відокремлену фактуру п’єс, їх переклад підпорядковується іншим законам, ніж ті, що позначають переклад інших типів тексту. Тому зрозуміло, чому в системі теорії перекладу переклад драматичних творів оформлюється в окремий напрямок.
П’єса як твір мистецтва являє собою унікальний згусток динаміки, дії, емоцій, впливу, в якому за дуже обмеженого об’єму мовних засобів відкривається глибина висловлювання, образу, загальної картини дії, тому не дивно, що і тут не існує готових рецептів для перекладу позамовних нашарувань та прагматичного підтексту. Драматург зазвичай дуже прискіпливо і ретельно обирає кожне слово у репліці, оскільки обсяг драматичного твору завжди обмежений, і кожне слово має більшу питому вагу порівняно з епічними творами. Будь-яка мовна одиниця у драматичному творі несе в собі виражений комунікативний зміст, тому необхідно, щоб прагматичний вплив драматичного діалогу в перекладі відповідав прагматиці оригіналу, адже за виразом відомого режисера Г. Товстоногова, вистава це низка нескінченних двобоїв” і різноманітних конфліктів [197, с. 124]. Перекладач має враховувати не лише суто лінгвістичне формулювання висловлювання в оригіналі, а й передусім координувати це вербальне вираження з прагмалінгвістичними факторами, оскільки це діалог, з реакцією мовців на повідомлення, загальною тональністю діалогу, стосунками між мовцями, їхнім статусом, культурним рівнем, контекстом перебігу розмови.
Дисертація присвячена дослідженню прагмалінгвістичних явищ у перекладі драматичного діалогу. Зацікавленість лінгвістів прагматикою була спричинена антропоцентричністю лінгвістики кінця ХХ століття, тобто зсувом дослідницьких інтересів у бік комунікативної функції мови та закономірностей уживання мовних одиниць відповідно до визначених цілей мовця.
Перекладознавство на сучасному етапі розвитку становить синтезуючу науку. Не випадково у другій половині ХХ століття, перекладознавство висунулось з периферійної галузі літературно-лінгвістичних досліджень у міждисциплінарний науковий напрям, а прагматика одночасно сформувалася в окрему міждисциплінарну галузь дослідження. Формування цих нових дисциплін було обумовлено загальною тенденцією в мовознавстві та вивченням мови як діяльності людей з урахуванням лінгвістичних та екстралінгвістичних аспектів вербальної комунікації. Завдяки такому підходу переклад почав розглядатися лінгвістами не лише як текст, яле і як невід’ємний результат складного багаторівневого процесу міжмовної та міжкультурної комунікації. Такий ракурс вивчення перекладу надає великого значення дослідженню психологічних, соціокультурних, лінгвопрагматичних сторін перекладацької діяльності. Сучасне перкладознавство вже не може не враховувати такі важливі фактори як комунікативна інтенція автора і перекладача, її реалізація в мовленні, широкий прагматичний контекст ситуації спілкування, прагматичний потенціал окремого мовленнєвого акту, імпліцитний зміст висловлювання, соціокультурні особливості середовища вихідної та цільової мови тощо.
У перекладі драматичних творів надзвичайно важливо враховувати прагматичний фактор тексту. Прагмалінгвістика розглядає текст як динамічну субстанцію, у якій слово це дія, а драматичний твір складається з ілокутивних актів дієвих висловлювань, які просувають розвиток сюжету та конфліктів драматичного твору.
Видатні українські перекладачі Г. Кочур, М. Лукаш, Д. Паламарчук, А.Содомора, І. Стешенко, М. Рильський, Б. Тен та інші ще задовго до появи і наукового оформлення прагматичних явищ у перекладі відчували їх сутність інтуїтивно. Наразі, коли прагматика перекладу набуває все чіткішого формулювання, про що свідчать дослідження Л. Бархударова [14], В.Комісарова [85-88], А. Нойберта [140], А. Швейцера [236-237], подальші розробки в цій галузі і застосування прагматики до перекладу творів драматургії отримують новий вимір і відкривають новий погляд на художній переклад в цілому. Цьому сприяють розвідки в галузі прагматики та комунікації вітчизняних, а також зарубіжних вчених: Ф. Бацевича [15-16], А. Бєлової [17], Н. Гладуш [42-43, 308], В. Карабана [72-74], Дж. Ліча [339].
Актуальність дослідження зумовлена тим, що насьогодні в Україні на тлі загального розвитку перекладознавства як фундаментальної науки, нагальною постає проблема дослідження найрізноманітніших галузей перекладу, яким досі не приділялося належної уваги, зокрема залишаються недослідженими прагматичні аспекти, закладені у драматичному творі і засоби їх перекладу української мовою. Нині починають з’являтися нові переклади творів драматургії, які більшою мірою враховують антропоцентричний вимір сучасного перекладознавства, новітні теорії художнього перекладу з урахуванням більшої кількості факторів, у тому числі і прагматичних, а переклади попереднього періоду допомагають краще оцінити поступ перекладацької думки. Однак навіть нові переклади не завжди виконуються з урахуванням іманентних жанрових ознак драми, тому подекуди не відповідають прагматиці оригіналу, що впливає на якість кінцевого результату. Саме тому необхідне усвідомлення і узагальнення визначальних рис драматичного твору, а також складностей перекладу драми на прагматичному рівні.
Робоча гіпотеза полягає в тому, що мовленнєві акти директиви та експресиви вимагають тонких трансформацій при перекладі, оскільки через них реалізується жанрова природа драматичного твору. Адекватно перекладений прагматичний потенціал директивів та експресивів розкриває психологічну характеристику персонажа і сприяє вірному трактуванню драматичного твору на сцені.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають праці С.Аалтонен [253-254], Г. Андерман [257], С.Баснет [263-269], Л.Бархударова [14], Н.Бідненко [24], В. Виноградова [35], Н. Гладуш [42-43, 308], П. Грайсa [47, 313-314], Р. Зoрівчак [66-68], В. Комісарова [85-88], В.Коптілова [89-92], І.Лєвого [107, 343-344], В.Мізецької [120], Дж. Лічa [338-339], Т.Некряч [130-135], М. Новикової [138-139], А. Нойберта [140], П.Паві [353-354, 422], Я. Рецкера [163-165], М.Рильського [167], А.Федорова [205-207], С. Флоріна [209], О. Чередниченка [228-229], A. Швейцера [236-237] та інших.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за № 06 БФ 044-01 „Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації”, затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертаційного дослідження виявити і проаналізувати контекстуальні і субконтекстуальні прагматичні значення мовленнєвих актів у драматичних творах, їх змістову насиченість при відтворенні засобами іншої мови та при перенесенні ілокутивних актів в іншу культуру, зокрема, ілокутивних актів директивів” та експресивів” як жанрово домінантних, а також систематизувати ці перекладацькі засоби.
Досягнення цієї мети зумовлює наступні завдання:
1. Опрацювати теоретичний доробок вітчизняних та зарубіжних перекладознавців у сфері драматургічного перекладу.
2. Проаналізувати і систематизувати у перекладацькому ракурсі експресиви і директиви як основні рушії розвитку драматичної дії у творі драматичного жанру.
3. Окреслити сутнісну специфіку перекладу драматичних творів у зіставленні з перекладом творів інших літературних видів (поезія, проза).
4. Встановити, якою мірою в драматичному творі представлено ті чи інші ілокутивні акти та їх зв'язок із природою драми як такої.
5. Визначити засоби досягнення адекватності у відтворенні директивів та експресивів в українських перекладах драматичних творів.
6. Визначити прагматичну функцію драматичного діалогу та залежність вибору перекладацьких засобів від сюжетних перипетій п’єси та психологічної характеристики персонажа.
7. Виявити експериментальним шляхом за допомогою етюдного методу оптимальні для сценічного рішення відповідники експресивів-вигуків.
Об’єктом дослідження є перекладацькі засоби відтворення ілокутивних актів, зокрема директивів (імперативів) та експресивів як іманентних характеристик драми з позиції прагматики перекладу на матеріалі англомовних п’єс ХХ століття та їх українських перекладів.
Предметом дослідження є директивні та експресивні конструкції в українських перекладах англомовної драматургії кінця ХІХ ХХ століття як її домінантні мовленнєві акти. Під експресивними конструкціями в даній роботі маємо на увазі мовленнєві акти експресиви”, які передають емоційний стан мовця, справляють перлокутивний ефект та утворюються вигуками або за допомогою дискурсивних слів.
Фактичним матеріалом дослідження слугували невіршовані драматичні твори британських і американських авторів (Р. Болт, О. Вайльд, Т. Вільямс, Т. Джонсон, Дж. Кауфман та М. Гарт, Е. Олбі, Т. Стоппард, Б.Шоу) та їхні українські переклади у виконанні В. Владка, Р.Доценка, Ю.Кочевенка, Т. Некряч, М. Овруцької, Є. Ржевуцької, Я.Стельмаха, М. Стріхи, І. Талалаєвської. Загальний обсяг сторінок матеріалу складає 3128, кількість проаналізованих мовленнєвих актів директивів та експресивів становить 2055.
Методи дослідження обумовлюються багатоаспектністю роботи, а отже, методологічні засади дослідження носять комплексний характер. Для визначення теоретичних передумов дослідження використано загальнонаукові методи спостереження, аналізу та узагальнення. Однак, задля вирішення завдань було задіяно низку часткових методів, а саме: перекладознавчий аналіз, порівняльний, структуральний та описовий методи, які застосовувалися задля виявлення та опису відмінностей у відтворенні в українських перекладах мовленнєвих актів директивів та експресивів. Застосування методу суцільної вибірки, контекстуального та когнітивного аналізу сприяло виявленню імпліцитних нашарувань змісту висловлювань та їх аналізу на прагматичному рівні. Метод опитування і театральних етюдів надав змогу у повному обсязі розглянути прагматику засобів відтворення ілокутивних актів у перекладі та перевірити їх з погляду сценічності та можливості вимовлення актором зі сцени.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
- вперше досліджується прагматика художнього діалогу англо-українських перекладів драматичних творів ХХ століття;
- визначається специфіка перекладу драматичного діалогу з позиції прагматики та субтекстових характеристик;
- здійснюється розгляд ілокутивних актів директивів та експресивів як рушіїв драматичної дії, а також засобів їх відтворення у перекладі;
- визначається необхідність експлікації або імплікації змісту висловлювання у перекладі;
- встановлюється зв'язок між мовою героя, змістом висловлювання та характеристикою його образу.
Теоретичне значення. Теоретичні положення, представлені в дисертації, поглиблюють теорію та критику перекладу драматичних творів і можуть бути використані для їх подальшої розробки. Зокрема, визначено відмінність перекладу творів драматургії від художнього перекладу загалом, встановлено залежність між розумінням прагматичного потенціалу і сценічністю драматичного твору в перекладі.
Практична цінність. Спостереження і результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі: у теоретичних та спеціальних курсах з художнього перекладу, зокрема, у викладанні курсів Теорія та практика перекладу”, Порівняльна стилістика”, Прагматика”, на заняттях з перекладу та інтерпретації тексту, у спецсемінарах із проблем практики перекладу. Результатами дослідження можуть скористатися режисери, театрознавці для кращого розуміння прихованих змістів оригіналу.
Експериментальна частина дослідження. При виявленні похибок у відтворенні прагматичного потенціалу мовленнєвих актів і для віднаходження адекватного відповідника у мові перекладу з урахуванням його сценічності розроблялися анкети за принципом етюдного методу дієвого аналізу, розробленого К.С. Станіславським. В експерименті взяли участь актори і актриси Національного академічного драматичного театру імені І. Франка, а саме: О. Батько, В. Баша, Б. Бенюк, О. Богданович, Н.Гіляровська, А. Гнатюк, І. Дорошенко, Т. Жирко, П. Лазова, І. Мельник, Т.Міхіна, Т. Постніков. Акторам надавалася загальна характеристика дії, часу, твору, його жанрової домінанти (комедія, трагедія, драма), уточнювалися соціально-статусні та індивідуально-психологічні характеристики персонажів, їхній емоційний стан на момент події та пропонувалося знайти найвідповідніший і найзручніший варіант репліки, увійшовши в роль”. Метою даного експерименту було встановити, наскільки природними і різноманітними можуть бути варіанти перекладу, якщо в їх основі лежить не іноземний текст, а розуміння ситуації та вміння висловити певні емоції в рамках драматичного жанру. У цьому сенсі, саме актори мають найбільший фаховий досвід у створенні природних реакцій на мовлення партнера. Таке залучення безпосередніх адресатів перекладу драматичного твору дозволило зробити цікаві висновки стосовно експлікації прагматичного змісту.
Положення, що виносяться на захист:
1. Прагматичні смисли висловлювань, зрозумілі носіям однієї культури, при асиметричному відтворенні іншою мовою можуть втрачати важливі відтінки змісту, тому переклад нерідко вимагає більшої експлікації цих смислів, особливо з огляду на подвійну природу драми та її аудіо-візуальне сприйняття.
2. Обмежений текстовий простір драматичного твору при граничній концентрації дії, емоцій та конфліктів ущільнює словесний ряд, тому кожне слово має значну питому вагу. Переклад драматичного твору має бути рівновеликим оригіналу і рівнонасиченим без багатослів’я твором, що вимагає гнучкості у пошуках виражальних засобів при обов’язковому збереженні ідеолектних та психологічних ознак драматичного персонажа.
3. Адекватне відтворення у перекладі мовленнєвих характеристик персонажа з частковою експлікацією прагматичних смислів утворює його цілісний сценічний образ, що складається з низки мовленнєвих рис, які потребують від перекладача глибокого розуміння домінантних ознак драми.
4. Детальне тлумачення перекладачем тексту оригінальної п’єси, усвідомлення і урахування прагматичного рівня висловлювання, з огляду як на вихідну, так і на цільову культуру, сприяють створенню такого тексту для театру, який органічно відтворюється на сцені, тобто в іншій семіотичній системі.
5. Драматичний твір містить усі типи ілокутивних актів, однак найвагомішими з погляду прагматики перекладу є директиви як рушії драматичної дій та експресиви, що створюють емоційний і психологічний малюнок п’єси.
6. При перекладі директивів, основна увага має приділятися адекватному відтворенню прагматичного змісту спонукання до дії фізичної та словесної. У перекладі драматичного твору має розкриватися прагматичний потенціал усіх різновидів директивів в оригіналі, ступінь їх наказовості, з урахуванням психологічної характеристики мовця.
7. Експресиви, утворені вигуками та дискурсивними словами, у перекладі з англійської в багатьох випадках експлікуються, тобто набувають сили повноцінного мовленнєвого акту, виходячи з контексту та прагматичного потенціалу оригіналу. Словникові варіанти перекладу переважно не відповідають контексту та суті висловлювання. Англійські експресиви-вигуки не мають повних відповідників в українській мові і їх пошук для адекватного відтворення обумовлюється прагматичним контекстом, етнокультурними факторами, соціально-психологічними рисами персонажа, що ускладнює роботу перекладача і підвищує його відповідальність за кінцевий продукт.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації були апробовані на науково-практичних конференціях:
- Всеукраїнська наукова конференція Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)”, (Київ, 18 квітня 2006);
- Наукові читання, присвячені 130-річчю від дня народження Івана Васильовича Шаровольського (Київ, 3 жовтня 2006);
- Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених. Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 11 квітня 2007);

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Перекладацька прагматика визначає шлях до адекватного відтворення драматичного діалогу. Твір драматургії, як правило, засновується на дієвому діалозі, орієнтованому на безпосереднє сприйняття глядачем, а прагматика є антропоцентричною наукою, що розглядає людське спілкування як дію, орієнтовану на адресата, тому їх взаємопов’язаність є цілком обґрунтованою. Таким чином, у перекладі драматичного твору на перший план висувається прагматичний потенціал окремої репліки, контекст вживання того чи іншого висловлювання, психологічні характеристики та соціальний статус персонажів, культурні особливості мовного середовища оригіналу та перекладу.
2. Переклад драматичних творів є своєрідним видом художнього перекладу, що відрізняється від перекладу поезії або прози онтологічною специфікою драматургії. Інформацію про персонажів, про ситуації, в яких вони опиняються та конфлікти, що між ними зав’язуються, читач або глядач отримує безпосередньо з реплік персонажів. Таким чином, драматична репліка є лаконічним, влучним висловлюванням, обмеженим у часі, завдяки чому частина інформації в ній подається у підтексті, тобто імпліцитно, що, передусім, має враховувати перекладач. Реципієнту драматичного твору (у першу чергу, перекладачеві) необхідно вміти читати між рядками і володіти великим запасом фонових знань про культуру та середовище, у якому створено драматичний твір. Перекладач твору драматургії має вдаватися до зовсім іншого підходу, ніж перекладач художнього твору іншого жанру передусім, звертаючись до глибинного змісту висловлювань дійових осіб, їх прагматики, радше ніж до семантики, перекладаючи, таким чином, думки. Тобто перекладач драми звертається до прагматичного потенціалу висловлювань, створюючи відповідні висловлювання мовою перекладу, семантична, лексична і синтаксична структура яких може не відповідати оригіналу задля досягнення комунікативного (прагматичного) ефекту повідомлення це не обов’язково, оскільки для драматичного діалогу важливішою є сценічність висловлювання та природність його звучання.
3. Оскільки основним засобом вираження у драматичному творі є дієвий діалог, можна стверджувати, що п’єса в цілому це низка ретельно обраних мовленнєвих актів, і кожна репліка в ній це дія, тобто драматичний діалог складається з ілокутивних актів, таких як: прохання, обіцянка, вибачення, наказ, дорікання тощо. Ілокутивні акти, представлені в рамках теорії мовленнєвих актів Дж. Остіна, це дієві мовленнєві акти, які у драматичному творі просувають сюжетну дію, розвивають конфлікт, створюють неповторні образи персонажів позитивні або негативні, і у перекладі мають знаходити відповідне відображення засобами мови перекладу. Однак, вони також створюють і перлокутивний ефект, тобто враження на реципієнта висловлювання на іншу дійову особу у драматичному творі, на реципієнта п’єси в цілому передусім, на перекладача, режисера, акторів, сценографів та інших учасників театрального колективу, задіяних у створенні вистави, і, нарешті, на глядача. Таким чином, шлях від оригінального іноземного тексту твору драматургії до кінцевого реципієнта, тобто глядача вистави, досить довгий, тому на перекладача лягає важливе завдання не викривити драматичну дію твору та її розвиток, драматичний конфлікт, окремі образи персонажів, а навпаки, спростити подальшу роботу над виставою, створивши адекватний текст, зручний для вимовляння, сценічний та органічний для культурного середовища мови перекладу.
4. Драматичний діалог це виразність, доведена до досконалості у ньому виражається усе, що має бути виражено. У перекладі така добірність має знаходити своє відтворення у відповідних виражальних засобах мови перекладу, які влучно передаватимуть прагматику повідомлення. Оскільки драматичний твір передбачається для гри на сцені, він має бути зручним для вимовляння акторами та сценічним, тобто таким, що координується із пластичною стороною акторської гри. Драматичний діалог зазвичай характеризується легкою вимовлюваністю” та сценічністю, закладеною в оригіналі, які мають бути збережені при перекладі. Перекладач драми має орієнтуватися на інтерсеміотичну інтерпретацію драматичного твору, тому виникає необхідність сценічного перекладу.
5. Переклад драматичного твору має знаходити розуміння в аудиторії мови перекладу і сприйматися нею як твір драматургії. Перекладач як своєрідний alter ego оригінального драматурга, обирає на свій розсуд доречну стратегію, щоб привести дискурс вихідного тексту в один ряд з приймаючою театральною системою та цільовим суспільством в цілому, таким чином гарантуючи його сприйняття та інтеграцію. З погляду перекладацької прагматики, акультуралізація та адаптація є найбільш сприятливими стратегіями перекладу драматичного твору, специфіка якого полягає в необхідності залишатись легко зрозумілим при безпосередньому сприйнятті зі сцени, навіть для непідготовaного глядача.
6. У процесі перекладу драматичного діалогу перекладач має вміти перевтілюватися і говорити голосами” кожного з персонажів, причому таким чином, щоб кожного з них можна було впізнати, щоб кожний був повнозвучним, виразним (тією мірою, якою це представлено в оригіналі). При цьому має зберігатися підтекстова єдність, тобто перекладач ще отримує завдання зберегти специфіку автора. Визначальною рисою діалогу в драмі є неоднорідність ідіолекту співрозмовників. Кожний прошарок людей має свій словник, свої образи, що має знаходити відповідне відтворення у перекладі. У повсякденному спілкуванні репліка в розмові може бути або задовгою, або закороткою. У драмі кожна репліка має оптимальну довжину. Отже, у драматичному творі прагматика образу залежить від цілої низки умов комунікації та характеристик мовлення персонажів, які адекватно мають бути відтворені у перекладі.
7 Драматичний твір є щільно насиченим подіями відрізком з життя його героїв, тому більшість інформації про персонажів та події в їхньому житті подається через пресупозиції змісту, які випливають на імпліцитному рівні з самого діалогу. У процесі перекладу драматичного діалогу (полілогу) важливо пам’ятати, що це мовленнєвий акт між двома (або більше) реально існуючими людьми, які свідомо або підсвідомо користуються принципом кооперації та постулатами П. Грайса, їхні репліки це переважно осмислені речення, які пройшли рівні психічного, розумового та чуттєвого усвідомлення, і несуть в собі однозначний зміст, передбачений для слухача, або є реакцією на слова мовця, тому в перекладі має встановлюватися контакт між мовцем і слухачем тією ж мірою, якою він відчувається в оригіналі, а не просто бути гарно перекладеними реченнями, які не встановлюють контакту між мовцями на психологічному рівні. У цьому і полягає одна зі проблем перекладу діалогічного мовлення.
8. У драматичному діалозі, як діалозі ідеальному, присутні всі типи мовленнєвих актів, розроблених Дж. Сьорлем, однак, зважаючи на інтенційну структуру п’єси, високу конфліктність та постійне спонукання до дії, найбільш вживаними виявляються мовленнєві акти директиви, а у зв’язку з високим ступенем накалу емоцій та почуттів, драматичний твір зазвичай містить велику кількість експресивів, пов’язаних не лише з висловлюванням подяки або поздоровлення, а й з багатьма іншими проявами емоцій.
9. Мета директивних висловлювань полягає у спонуканні адресата до певних дій, при цьому вони можуть варіювати від прямого наказу, вимоги до прохання, благання. Усі варіанти цих висловлювань близькі між собою різниця між ними полягає лише в силі спонукання, в обов’язковості / факультативності виконання дії адресатом, що в свою чергу пов’язано зі статусними характеристиками комуні кантів. Усе це у перекладі директивних висловлювань набуває особливої ваги, оскільки перекладач драматичного твору отримує завдання адекватно відтворити ступінь імперативності висловлювання у відповідності до ситуації та образу дійової особи. У перекладі директивних висловлювань часто може спостерігатися транспонування мовленнєвих актів прохання в оригіналі може перетворюватися на прямий наказ у перекладі.
У результаті проведеного експерименту, було з’ясовано, що нерідко при перекладі може спостерігатися більша експлікація прихованого змісту спонукання, що відбувається згідно із мовленнєвими традиціями української мови, однак прагматичний потенціал повідомлення залишається адекватним оригіналу. Особливе значення при відтворенні директивів має соціальний статус та культурне середовище мовців, оскільки від цього залежить вибір ступеня волюнтативності та засобів відтворення у перекладі. Через недостатнє розуміння характеру відносин між мовцями та контекстуальної ситуації перекладач може впливати на сприйняття образу персонажів, змінюючи інтенційну структуру їх висловлювань.
Експеримент також продемонстрував, що головним перекладацьким недоліком у перекладі драматичного діалогу є недостатнє розуміння перекладачем окремих нюансів змісту висловлювання та неузгодження вихідного тексту з вимогами театральної специфіки. Більшість варіантів директивів і експресивів у перекладах драматичних творів були визначені акторами незадовільними для сценічного втілення, тому в спеціально розроблених етюдах актори відразу знаходили відповідники, які, на їх професійний розсуд, укладаються в рамки сценічності.
10. Мовленнєві акти експресиви” з’являються у драматичному, як і взагалі в художньому діалозі, частіше, ніж в інших видах літератури, і створюють емоційний дух мовленнєвої комунікації. У процесі перекладу драматичного твору важливо вміти правильно інтерпретувати ті чи інші прояви емоцій, давати їм вірне тлумачення, розуміти їх функціональну сутність, що нерідко є досить нелегким завданням, оскільки зв'язок між проявом емоцій і почуттями, які при цьому переживає персонаж, не завжди прямий і однозначний. У більшості випадків квазі-мовленнєві акти, що в оригіналі утворюються вигуками, у перекладі набувають форми повноцінного мовленнєвого акту, при цьому їх значення есплікується
Результати проведеного експерименту підтвердили, що перекладачі драматичних творів не завжди заглиблюються у прагматичний зміст та детально зупиняються на імпліцитних змістових прошарках експресивного висловлювання, через що відбувається поверхневе тлумачення тієї чи іншої ситуації та застосування словникових значень, які у тому чи іншому контексті можуть втрачати зміст. Натомість, у роботі з акторами етюдним методом проводився ретельний розгляд кожної окремо взятої ситуації та психологічний стан дійових осіб. На цій підставі з’ясовувалось, що саме людина з певними ідіосинкретичними характеристиками може вимовити у тому чи іншому контексті, в результаті знаходились варіанти, які природно звучать українською, зручні до вимовляння, сценічні, а головне передають прагматику висловлювання оригіналу, серед яких обирались найвідповідніші та були представлені у нашій роботі.
Даний метод дослідження може застосовуватись і в подальших розвідках в галузі перекладу задля перевірки сценічності та створення адекватних відповідників у перекладі драматичних творів.
У нашій роботі досліджувалися лише мовленнєві акти директиви і експресиви, однак інші мовленнєві акти також можуть заслуговувати на окремий розгляд, тим більше, що межі мовленнєвих актів не завжди чітко окреслені, що зумовлює транспонування одного мовленнєвого акту оригіналу в інший у перекладі.

Перекладач драматичних творів має бути одночасно і актором і режисером, принаймні, володіти навичками передбачення, як та чи інша репліка лунатиме зі сцени, як вона сприйматиметься глядачем, яку прагматику вона нестиме і як вплине на загальний розвиток наскрізної дій драматичного твору. Отже, переклад драматичного твору полягає в адекватному відтворенні прагматичного потенціалу висловлювань, включаючи усі імпліцитні рівні змісту, їх сценічності та природності звучання мовою перекладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аникст А.А. Теория драмы на Западе во второй половине ХIХ века / А.А.Аникст. М.: Наука, 2004. 505 с.
2. Аристотель, З Поетики” / Аристотель // Теорія драми в історичному розвитку: [хрестоматія]. К.: Мистецтво, 1950. С. 67-83.
3. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования) / И.В. Арнольд. М., 1990. 285 с.
4. Арутюнова Н.Д. Понятие пропозиции в логике и лингвистике / Н.Д. Арутюнова // Изв. АН СССР. Сер лит. и яз. Т.35. 1976. №1. С. 46-54.
5. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл / Н.Д. Арутюнова. М.: Наука, 1976. 383 с.
6. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата / Н.Д. Арутюнова // Изв АН СССР. Сер. лит. и яз. Т.42. 1983. №4. С. 330-341
7. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики / Н.Д. Арутюнова, Е.В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. М., 1985. С. 133-142.
8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д. Арутюнова. М.: Языки Русской культуры, 2002. 895с.
9. Балашов П.С. Художественный мир Бернарда Шоу / П.С. Балашов. М.: Худ. лит-ра, 2005. 24 с.
10. Баранник Д.Х. Вопросы языка драматического произведения: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.15 Общее языкознание” / Д.Х. Баранник. Днепропетровск, 1956. 16 с.
11. Баранник Д.Х., Гай Г.М. Драматичний діалог / Д.Х.Баранник, Г.М. Гай. К.: Київський ун-т, 1961. 164 с.
12. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Структура диалогического текста: лексические показатели минимальных диалогов / А.Н. Баранов, Г.Е. Крейдлин // Вопросы языкознания. 1992. № 3. С. 84-93.
13. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога / А.Н. Баранов, Г.Е. Крейдлин // Вопросы языкознания. 1997. - №2. С. 84-99.
14. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода / Л.С. Бархударов. М.: Межд. отношения, 1975. 230 с.
15. Бацевич Ф. Термінологія комунікативної лінгвістики: аспекти дискурсивного підходу / Ф. Бацевич // Вісник Нац. ун-ту Львів.політ.”. - № 453. - 2002. С. 30-34.
16. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф,С, Бацевич. К.: Видавничий центр Академія”, 2005. 342 с.
17. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики / А.Д. Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: КНУ, Логос, 2004. Вип.10. с. 11-16.
18. Безуглая Л.Р. Функционирование имплицитных квестивов в немецком и английском языках / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського державного університету. 1997. № 390. С. 8-10.
19. Безуглая Л.Р. Когнитивно-семантичексие основы иллокутивной импликации / Л.Р. Безуглая // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразина. 2005. № 649. С.12-17.
20. Белинский В.Г. О драме и театре : избранные статьи и высказывания / В.Г. Белинский. М.-Л.: Искусство, 1948. 540 с.
21. Бельский А.В. Побудительная речь / А.В. Бельский // Ученые записки 1-го МГПИИЯ. Т. 6. Сб. 4. Экспериментальная фонетика и типология речи. М.: 1953. С. 79-101.
22. Бендецкая М.Е. Стратегии и тактики речевого убеждения / М.Е. Бендецкая // Стратегии коммуникативного поведения : Материалы докл. Междунар. науч. конф. Ч.1. Минск, 2001. С. 115-118.
23. Бентли Э. Жизнь драмы / Э. Бентли. М.: Айрис-пресс, 2004. 416 с.
24. Бідненко Н.П. Драма в аспекті художнього перекладу (на матеріалі українських і російських перекладів п’єси Б.Шоу Учень диявола”): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. філол.. наук : спец. 10.01.05 Порівняльне літературознавство” / Н.П. Бідненко. Дніпропетровськ, 2000. 20 с.
25. Білецький О.І. Поетика драми / О.І. Білецький // Теорія драми в історичному розвитку : [хрестоматія]. К.: Мистецтво, 2003. С. 9-64
26. Бирюлин Л.А., Храковский В.С. Повелительные предложения: проблемы теории / Л.А, Бирюлин, В.С. Храковский // Типология императивных конструкций. СПб., 1992. С. 5-50.
27. Бирюлин Л.А. Семантика и прагматика русского императива / Л.А. Бирюлин. Helsinki, 2006. 144 с.
28. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты / В.В. Богданов. Л.: ЛГУ, 1990. 128 с.
29. Борисова И.Ф. Стиль драматурга и его передача в переводе / И.Ф. Борисова // Теория и практика перевода : респ. межвед. науч. сб. 1984. Вып. 11. С. 94-100.
30. Булыгина Т.Е. О границах и содержании прагматики / Т.Е. Булыгина // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. Т.40. 1981. - №4. С. 333-342.
31. Бурак А.Л. Translating Culture : Перевод и межкультурная коммуникация / А.Л. Буряк. М.: Р.Валент, 2006. 196 с.
32. Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка / Н.С. Валгина. М.: Высш. школа, 2002. 439 с.
33. Вежбицка А. Речевые акты / А. Вежбицка // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17. М.: Прогресс, 1986. С.251-275.
34. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного / Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров. М.: Рус.яз., 1990. 204 с.
35. Виноградов В.С. О специфике художественного перевода и его теории / В.С. Виноградов // Филологические науки. 1978. - №5. С. 510-57.
36. Висоцька Н.О. На перехресті цивілізацій: афро-американська драма як мультикультурний феномен / Н.О. Висоцька. К.: Київ. держ. лінгвіст. ун-т., 1997. 167 с.
37. Волькенштейн В.М. Драматургия / В.М. Волькенштейн. М.: Совет. писатель, 1969. 138 с.
38. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата: [монография] / О.П. Воробьева. К.: Вища школа, 1993. 199 с.
39. Галь Н. Слово живое и мертвое: из опыта переводчика и редактора / Нора Галь. М.: Международные отношения, 2001. 368 с.
40. Гальперина Л.И. Некоторые стилистические средства индивидуализации речи персонажей (на материале пьес Б.Шоу) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд.. филол.. наук : спец. 10.02.04 Германские языки” / Л.И. Гальперина. М., 1976. 25 с.
41. Гедз С.Ф. Коммуникативно-прагматические особенности высказываний с интеррогативным значением в современном английском языке: Автореф дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: 10.02.04 Германские языки”/ С.Ф. Гедз. Киев, 1998. 18 с.
42. Гладуш Н.Ф. Повествовательные директивы в современном английском языке. Дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: 10.02.04 Германские языки” / Н.Ф. Гладуш. Киев, 1985. 205 с.
43. Гладуш Н.Ф. Прагматичні аспекти висловлення і дискурсу / Н.Ф. Гладуш. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2005. 200 с.
44. Горбунова А. Вопросы стилистики реалистической драмы / А.Горбунова. М.: Высшая школа, 2004. 511 с.
45. Горин Г. Соавтор драматурга / Григорій Горин // Театр. 1979. №1. С. 83-89.
46. Горчаков Н. Режиссерские уроки К.С. Станиславского: Беседы и записи репетицій / Н. Горчаков. М.: Искусство, 1952. 547 с.
47. Грайс П. Постулаты речевого общения / Пол Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. М.: Наука, 1985. Вып. 16. 104 с.
48. Грицютенко В.І. Про українські переклади п’єси Б. Шоу Професія місіс Уоррен” / В.І. Грицютенко // Укр. літературознавство. 1977. Вип. 32. С. 55-64.
49. Грушас Ю. Слово на вес золота / Ю. Грушас // Театр. 1979. - № 3. С. 11-13.
50. Демьянков В.З. Прагматические основы интерпретации высказывания / В.З. Демьянков // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т.40. № 4. С. 368377.
51. Демьянков В.З. Синтаксис, семантика, прагматика и интерпретирующий зигзаг / В.З. Демьянков // Содержательные аспекты предложения и текста. Калинин, 1983. С. 3-15.
52. Дианова В.М. Театр как форма общения / В.М.Дианова // Методические проблемы современного искусствоведения. 1978. Вып.2. С. 10-14.
53. Дмитриев Л.А. Законы драматургии: теория и метод творчества / Л.А.Дмитриев. М.: Диалог-МГУ, 2008. 124 с.
54. Долгополова Я.В. Промисив в английском языке: некоторые вопросы семантического и формального варьирования / Я.В. Долгополова // Вісник Харківського державного університету. Зб. наук. праць 2007. - № 390. с. 53-56.
55. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания / К.А.Долинин // Воп. языкознания. 1983. №6. С. 37-47.
56. Дорда С.В. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань, що передають каяття (на матеріалі англійської мови): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 Германські мови” / С.В, Дорда. Київ, 1996. 16 с.
57. Дрінко Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.17 Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство” / Г.Г. Дрінко. Донецьк, 2005. 19 с.
58. Еремеев Я.Н. Директивные высказывания с точки зрения диалогического подхода / Я. Еремеев // Теоретическая и прикладная лингвистика. Язык и социальная среда. Воронеж: ВГТУ, 2006. Вып. 2. С.109-126.
59. Еремеев Я.Н. Директивные высказывания как компонент коммуникативного процесса: Автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04 Германские языки” / Я.Н. Еремеев. Воронеж, 2007. 23 с.
60. Жармакин О.К. Об основных видах побуждения к действию / О.К.Жармакин // Иностранный язык. 1968. Вып. 4. С. 160-169.
61. Забавников Б.Н. К проблеме структурирования речевого акта (речевого действия) / Б.Н. Забавников // Вопросы языкознания. 1984. № 6. С. 119-124.
62. Заботкина В.И. Основные параметры прагматики нового слова: (по материалам современного английского языка) / В.И. Заботкина // Проблемы семантики и прагматики. Калининград, 2006. С. 83-91.
63. Захарян С.А. Герои современной английской драмы (проблема драматического характера в творчестве Н.Коуарда, Д.Осборна, Д.Ардена, Г.Пинтера) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.05 „Сравнительное литературоведение” / С.А.Захарян. Л., 1980. 18 с.
64. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи / В.А. Звегинцев. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 307 с.
65. Зернецкий П.В. Прагматические параметры связного текста / П.В. Зернецкий // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. Калинин, 1985. С. 173-176.
66. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад / Р.П.Зорівчак. Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 215 с.
67. Зорівчак Р.П. Боліти болем слова нашого.... / Р.П.Зорівчак. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 296 с.
68. Зорівчак Р.П. Читаючи історію свого народу... / Р.П.Зорівчак // Всесвіт. 2007. № 11-12. С.174-177.
69. Иссерс О.С. Комуникативные стратегии и тактики русской речи / О.С. Иссерс. М., 2003. 126 с.
70. Каптюрова О.В. Вигуки сучасної англійської мови (системний та дискурсивний аспекти): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 Германські мови” / О.В. Каптюрова. Київ, 2005. 21 с.
71. Каптюрова О.В. Семантика англійського вигуку Oh / О.В. Каптюрова // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. Вип. 24. Ч. ІІ. К.: ВПЦ Київський університет”, 2008. С. 25-29.
72. Карабан В.И. Сложные речевые единицы. Прагматика английских асиндетических полипредикативных образований / В.И. Карабан. Киев: Вища школа, 1989. 130 с.
73. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури та жанрово-стилістичні проблеми / В.І.Карабан. Вінниця: Нова книга, 2002. 564 с.
74. Карабан В.І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову / В.І. Карабан. Вінниця: Нова книга, 2003. 606 с.
75. Карасик В.И. Язык социального статуса / В.И. Карасик. М.: Ин-т языкознания; РАН, 2004. 330 с.
76. Карягин А.А. Драма как эстетическая проблема / А.А.Карягин. М.: Наука, 2002. 224 с.
77. Катышева Д.Н. Вопросы теории драмы: действие, композиция, жанр / Д.Н. Катышева. СПб.: Изд-во СПбГУП, 2005. 204 с.
78. Кашкин И. Для читателя современника: [статьи и исслед.] / Иван Кашкин. М.: Совет. писатель, 1977. 558 с.
79. Кибрик А.Е. Очерки по общим и прикладным вопросам языкознания / А.Е. Кибрик. М., 1992. 194 с.
80. Киселева Л.А. Вопросы теории речевого воздействия / Л.А. Киселева. Л.: Изд-во Ленингр. университета, 1978. 159 с.
81. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика / И.М. Кобозева. М.: Прогресс, 2007. 352 с.
82. Коломієць Л.В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії) / Л.В.Коломієць. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. 522 с.
83. Колшанский Г.В. Контекстная семантика / В.Г. Колшанский. М.: Наука, 1980. 149 с.
84. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка / В.Г. Колшанский. М.: Наука, 2004. 175 с.
85. Комиссаров В.Н. Слово о переводе (очерк лингвистического учения о переводе) / В.Н.Комиссаров. М.: Международные отношения, 1973. 215с.
86. Комиссаров В.Н. Прагматика перевода / В.И. Комиссаров // Лингвистика перевода. М.: Наука, 1980. 175 с.
87. Комиссаров В.Н. Теория перевода / В.Н.Комиссаров. М.: Высшая школа, 1990. 252с.
88. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода / В.Н.Комиссаров. М.: ЧеРО, 2000. 136 с.
89. Коптилов В.В. Трансформация художественного образа в поэтическом переводе / В.В.Коптилов // Теория и критика перевода / [Отв. ред. Б.А.Ларин]. Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. С.343-410.
90. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу / В.В.Коптілов. К.: Дніпро, 1971. 132 с.
91. Коптілов В.В. Першотвір і переклад / В.В.Коптілов. К.: Дніпро, 1972. 215 с.
92. Коптілов В.В. Особливості перекладу драматургії / В.В.Коптілов // ”Хай слово мовлено інакше....” : [статті з теорії, критики та історії художнього перекладу]. К.: Дніпро, 1982. C. 80-113.
93. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) / І.В.Корунець. Вінниця: Нова книга, 2003. 448 с.
94. Косилова М.Ф. К вопросу о побудительных предложениях / М.Ф, Косилова // Вестник Моск. Ун-та. Сер.7. Филология и журналистика. 1962. - №4. С. 48-56.
95. Кочур Г. Шекспир на Украине / Г.Кочур // Мастерство перевода. М.: Сов. писатель, 1968. С. 26-59.
96. Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах / Н.А. Красавский. Волгоград, 2004. 168 с.
97. К