ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОГНІТИВНІ ВІДПОВІДНИКИ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ РЕАЛІЙ В АНГЛОМОВНИХ ВИДАННЯХ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні

На правах рукопису

УДК: [811.111’25’42: 811.161.2] : 94 (477.6)

Сливка Мирослава Іванівна

Функціонально-когнітивні відповідники українських історико-культурних реалій в англомовних виданнях

Спеціальність 10.02 16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Наукові керівники:
академік НАН України,
доктор філол. наук, проф.

В.М.Русанівський

доктор філол. наук, ст. наук. співр. Б.М.Ажнюк

Київ 2007 ЗМІСТ

Вступ .............................................................................................................. 4
Розділ 1. Національно-маркована лексика в історико-культурному дискурсі оригіналу й перекладу...................... 11
1.1. Засади лінгвокогнітивного дослідження мовної картини світу ...........11
1.2. Функціонально-когнітивні параметри історико-культурного дискурсу і завдання перекладу .......................................................................................23
1.3. Реалія і термін в історико-культурному дискурсі ............................... 31
1.4. Висновки до розділу 1 .............................................................................44
Розділ 2. Функціонально-когнітивні відповідники українських історико-культурних реалій в англійському перекладі .......................................................................................................47
2.1. суспільно-політичні реалії ...................................................................47
2.2. Реалії соціально-станової структури суспільства ...............................65
2.3. Історико-військові реалії ......................................................................76
2.4. Соціально-культурні реалії ...................................................................85
2.5. Висновки до розділу 2 ..........................................................................94
Розділ 3. Власні назви як історико-культурні реалії в українсько-англійському перекладі ........................................98
3.1. Історичні хороніми ...........................................................................99
3.2 Власні назви одиниць адміністративно-територіального устрою та топонімічна номенклатура .111
3.3. Власні назви органів влади................................................................. 118
3.4. Назви збройних формувань ............................................................... 131
3.5. імена історичних осіб та їх похідні ....................................................136
3.6. Назви політичних, громадських, мистецьких та інших організацій, об’єднань тощо ............................................................................................141
3.7. Назви артефактів, історичних документів, фольклорних та літературних творів ....................................................................................146
3.8. Етноніми . .............................................................................................154
3.9. Орфографічні особливості реалій і власних назв у перекладі ....... 160
3.10. Висновки до розділу 3 ...................................................................... 172
висновки .................................................................................................. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................... 182

ВСТУП

Активізація лінгвокультурологічних та лінгвокогнітивних досліджень, зокрема тих, що стосуються відображення в мові явищ культури в найширшому значенні цього слова, яка спостерігається протягом останніх десятиліть, має ґрунтовну передісторію. Визначальний вплив на становлення й розвиток сучасних досліджень справили твори таких класиків як І.Г.Гердер, В. фон Гумбольдт, Г.Штейнталь, К.Фосслер, Ф.Буслаєв, О.М.Афанасьєв, О.О.Потебня, Е.Сепір, Б.Уорф та інших [30, с.64; 37, с.33]. Сучасне перекладознавство, слідом за лінгвістикою, дедалі більше виходить за межі сприйняття мови як суто комунікативного знаряддя і дедалі глибше занурюється в вивчення когнітивних аспектів цього феномена. Теза про вплив мови на спосіб сприйняття дійсності, висунута Е. Сепіром і Б. Уорфом, хоча й не сприймається беззастережно і в повному обсязі, проте містить чимало важливих периферійних відгалужень, що заслуговують на перевірку, насамперед у сфері, де мовні знаки стають віддзеркаленням етнокультурних та історичних особливостей національних мов. Як цілком слушно зауважує в цьому контексті І.О.Голубовська, культурно-філософська інтерпретація мови, безперечно, не протиставлена інструменталістській і перебуває з останньою у відношеннях, так би мовити, додаткової, а не контрастивної дистрибуції.” [37, с. 16].
Взаємодія між мовою та культурою найвиразніше виявляється в широко вживаному в сучасних дослідженнях понятті «мовна картина світу». Масштабного поштовху лінгвістичним дослідженням мовної картини світу надали роботи з філософії мови Г.А.Брутяна [11,12], Р.І.Павіленіса [119,120]. Нині поняття картина світу належить до числа основних категорій лінгвокультурології. На думку В.І.Карасика, автора широкого кола публікацій з питань когнітивної лінгвістики, "картина світу це цілісна сукупність образів дійсності в колективній свідомості" [68, с. 88].
Мовна картина світу не є застиглим явищем, вона розвивається, відбиваючи зміни в пізнанні світу. У цьому зв’язку важливого значення набуває питання взаємодії наукової та повсякденної свідомості, а також розмежування мовної картини світу з науковою (концептуальною) картиною світу. І.О.Голубовська, якій належить комплексне монографічне дослідження з цієї проблеми, вважає, що національна мовна картина світу це "виражене етносом засобами певної мови світовідчуття і світорозуміння, вербалізована інтерпретація мовним соціумом навколишнього світу і самого себе в цьому світі" [37, с. 29]. Національні особливості мовної картини світу найповніше виявляють себе в лінгвокультурологічному дослідженні концептів. При зіставленні різних національних мовних картин світу стають помітними семантичні лакуни, не заповнені мовними одиницями в мові-компаранті. Протягом останніх десятиліть національно специфічна лексика стала об’єктом вивчення низки дисертаційних робіт написаних як в Україні, так і в інших державах на пострадянському просторі, зокрема: А.В.Волошина [28], Н.П.Чепель [170], С.П.Запольських [58], І.О.Голубовська [37], Н.І.Кушина [92], Н.А.Чабан [169], О.В.Коваленко [74], Г.В.Бестолкова [8], Г.Р.Дьяконова [48], Ю.А.Зеленкова [59], Н.А.Мартынова[104], А.А.Гойман [36], О.В.Поликовский [126] та ін.
Нині серед дослідників немає цілковитої одностайності з низки питань, пов’язаних із взаємодією лінгвокультурних параметрів тексту оригіналу та його перекладу. Існує нагальна потреба в упорядкуванні й унормуванні правил іншомовного відтворення українських реалій і власних назв, оскільки нинішня практика книжкових і періодичних видань свідчить про існування значних розбіжностей у цій сфері. Такому впорядкуванню має передувати різнобічне вивчення реалій та їх функціонально-когнітивних відповідників як у теоретичній, так і в прикладній площині. Цим зумовлюється актуальність пропонованого дослідження, що є спробою комплексного аналізу широкого кола історико-культурних реалій (включно з певними різновидами власних назв) з використанням прийомів і методів лінгвоконцептології, що віддзеркалює тенденцію перекладознавства розглядати переклад як різновид пізнавальної діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної наукової теми "Типологія розвитку мов" за програмою науково-дослідних робіт Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол № 3 від 29.03.2001).
Об’єкт дослідження українські історико-культурні реалії як ключовий елемент національного лінгвокультурного коду. Предметом дослідження є лінгвокогнітивна природа українських реалій в оригінальних і перекладних текстах англійською мовою, а також функціональні особливості реалій в контексті історико-культурного дискурсу.
Корпус досліджуваного матеріалу складає 2720 одиниць; джерела матеріалу енциклопедичні видання Encyclopedia of Ukraine (у 5-ти томах), Ukraine. A Concise Encyclopedia (у 2-х томах), оригінальні та перекладні публікації із зарубіжних періодичних видань Harvard Ukrainian Studies, Journal of Ukrainian Studies, Nationalities papers, The Slavonic and East European Review, перекладні видання з серії harvard Library of Early Ukrainian Literature; монографічні праці англійською мовою, англійські переклади творів М.Грушевського, українська та зарубіжна газетно-журнальна періодика англійською мовою тощо (у списку джерел загалом 87 позицій).
Методика дослідження. В основу комплексної методики, зумовленої специфікою предмета дослідження, покладено зіставний метод, що дає змогу ідентифікувати самі реалії та виявити основні шляхи й способи заповнення когнітивних лакун при перекладі, а також описовий метод, методи компонентного семантичного аналізу, контекстного та перекладознавчого аналізу.
Метою дисертації є виявлення й перекладознавчий аналіз та опис когнітивних і функціональних особливостей українських реалій (у тому числі так званих "прихованих" реалій), а також дослідження етноспецифічних констант мовної свідомості представлених в українському історико-культурному дискурсі, та їх відображення англійському перекладі.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1. інтерпретація поняття реалія” з позицій когнітивної лінгвістики;
2. виявлення перекладознавчої специфіки наукового історико-культурного тексту на українську тематику;
3. вивчення лексико-семантичного оточення досліджуваних одиниць у мові оригіналу та фонової семантики їх відповідників у мові перекладу;
4. оцінка способів відтворення реалій з погляду адекватності відображення в перекладі їх когнітивного потенціалу;
5. дослідження впливу мовної особистості перекладача чи автора англійського тексту на методи, що застосовуються при відтворенні апелятивних та ономастичних реалій;
6. виявлення та аналіз основних тенденцій у практиці орфографічного представлення реалій; пропозиції щодо впорядкування й удосконалення існуючих правил і норм.
Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній уперше запропоновано комплексний лінгвокогнітивний аналіз широкого кола різнотипних історико-культурних реалій зі сфери як загальних, так і власних назв, проаналізовано основні способи подолання концептуального міжмовного бар’єра в історико-культурному дискурсі.
Теоретична значущість. Робота віддзеркалює тенденцію сучасного перекладознавства розглядати переклад національно-маркованої лексики в науково-історичному дискурсі як різновид пізнавальної діяльності. Запропоновано комплексний аналіз лінгвокогнітивних особливостей досліджуваних реалій та способів їх відтворення в перекладі.
Практична цінність дисертації випливає з можливостей використання її результатів і матеріалів у прикладній діяльності перекладачів, в укладанні словників та довідників різного типу, розробці та викладанні теоретичних і практичних курсів з теорії та практики перекладу, контрастивної лінгвістики, лексикології, теорії міжкультурної комунікації тощо.
Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження відбувалася на міжнародних наукових конференціях Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства фольклористики” (Київ, 2007), Міжмовні та міжлітературні контакти: Теорія і практика перекладу” (Ужгород, 2000), Українська література в загальноєвропейському контексті” (Ужгород, 2001), Другому всеукраїнському національному форумі Сучасна англістика: когніція, комунікація, текст” (Харків, 2007), а також на щорічних підсумкових конференціях професорсько-викладаць­кого складу Ужгородського національного університету. Робота обговорювалась на об’єднаному засіданні відділу германських, романських і балтійських мов та відділу західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної наукової літератури, лексикографічних джерел та джерел фактичного матеріалу (305 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок (з них 181 сторінка основного тексту).
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і наукова новизна, визначаються мета й завдання дослідження, його теоретичне значення та практична цінність, формулюються основні положення, що виносяться на захист, описуються методи та прийоми дослідження і джерела фактичного матеріалу.
У першому розділі Національно-маркована лексика в історико-культурному дискурсі оригіналу і перекладу” розглядаються засади лінгвокогнітивного дослідження мовної картини світу, функціонально-когнітивні параметри історико-культурного дискурсу і проблеми перекладу, пропонується інтерпретація понятть реалія” і термін” з позицій когнітивної лінгвістики. Комунікативна інтерпретація історико-культурного дискурсу виявляє його міжстильову та міжжанрову природу, тому відображена в ньому мовна картина має інтертекстуальний дискурсивний характер. Адекватність перекладу великою мірою залежить від урахування взаємодії наукової та повсякденної свідомості у категоріях концептуальної та мовної картин світу.
У другому розділі Функціонально-когнітивні відповідники українських історико-культурних реалій в англійському перекладі” шляхом аналізу значного корпусу фактичного матеріалу показано, що когнітивний потенціал реалії великою мірою визначається її семантико-асоціативними зв’язками з іншими членами суспільно-історичної парадигми, а одиниці, що належать до цієї парадигми, віддзеркалюють національну своєрідність не тільки кожного з позначуваних ними понять, а й специфіку цілого фрагмента мовної картини світу. Детально досліджуються функціонально-семантичні аспекти комбінованої реномінаціі, що є найпоширенішим способом відтворення реалій в історико-культурному дискурсі. Аналізуються випадки впливу мовної особистості автора на способи представлення реалій у лінгвокогнітивному просторі цільової мови. Пропонуються деякі уточнення щодо розуміння когнітивної сутності терміну реалія як одного з ключових понять контрастивної лінгвістики та перекладознавства.
У третьому розділі Власні назви як історико-культурні реалії в українсько-англійському перекладі” розглядаються семантико-категорійні групи онімів, яким найбільшою мірою притаманна ознака національної маркованості. Когнітивно релевантним аспектом відтворення давніх історичних імен є проблема вибору вихідної кириличної форми, що підлягає транслітерації: у деяких публікаціях нею стає не сучасний український запис відповідного імені, а його архаїчна старослов’янська чи русифікована форма. Розглядається зумовленість прийомів і способів відтворення відповідних власних назв жанровою специфікою тексту, визначаються й обґрунтовуються пріоритетні способи відтворення цих одиниць та їхніх дериватів (однокомпонентних та полікомпонентних) засобами цільової мови. Окремий підрозділ присвячено аналізові орфографічних прикмет національної специфіки реалій і власних назв у перекладі.
У Висновках підсумовано отримані результати, сформульовано завдання з їх прикладної реалізації, визначено напрямки подальших наукових пошуків у дослідженні національно-маркованої лексики.

Список литературы

Висновки

Дослідження взаємозумовленості наукового й мовного знання та способів їх відображення в мовних одиницях і явищах одне з актуальних завдань когнітивного напряму в сучасному перекладознавстві. Національні особливості мовних картин світу найбільш рельєфно виявляють себе на матеріалі текстів історико-культурного дискурсу, що має міжстильову та міжжанрову природу. Вивчення функціонально-когнітивних відповідників українських історико-культурних реалій в англомовних виданнях дає підставу для таких висновків:
1. Переклад наукового тексту є різновидом його комунікативної інтерпретації і має інтертекстуальний дискурсивний характер. Комунікативно адекватний переклад великою мірою залежить від глибокого розуміння перекладачем національних концептуально-мовних систем. Важливою рисою історичного дискурсу, яка визначає лінгвокогнітивний потенціал більшості реалій, є зв’язок з прецедентними текстами, що виявляється через прямі посилання на джерела, а також підтекстові алюзії. історичний дискурс є багаторівневою структурою, що включає взаємозалежні асоціативні мережі, а кожний історичний текст є частиною своєрідного гіпертексту.
2. Лінгвокультурологічні дослідження вказують на те, що в ході перекладу відбувається процес адаптації фрагментів ціннісного досвіду однієї лінгвокультурної спільноти представниками іншої культури. Це призводить до заповнення когнітивних лакун шляхом розкриття змісту певного слова, належного незнайомій реципієнтові культурі. Інтерпретація реалії з позицій когнітивної лінгвістики дає змогу уточнити природу і багатоманітні вияви цього процесу та його результатів.
3. У контексті поставлених у роботі завдань реалія розглядається як форма об’єктивації національно-мовними лексичними формами різних видів концептуалізації дійсності: сенсорно-рецептивної, логіко-поняттєвої, емоційно-оцінної та морально-ціннісної. Аналіз наявного фактичного матеріалу показує, що когнітивний потенціал реалії великою мірою визначається її семантико-асоціативними зв’язками з іншими членами лінгвоконцептуальної парадигми. Лексичні одиниці, що належать до цієї парадигми, віддзеркалюють національну своєрідність не тільки кожного з позначуваних ними понять, а й специфіку цілого фрагмента мовної картини світу. У цьому контексті особливого значення набуває сполучуваність, що виявляє національну специфіку цілої низки нейтральних, на перший погляд, лексем, які можна зарахувати до категорії прихованих реалій.
4. При застосуванні комбінованої реномінації, що виявилася найпродуктивнішим перекладацьким засобом, порядок слідування транскрибованого й описового (калькованого) елементів зумовлюється жанром, до якого належить відповідний текст, входженням реалії до певної тематичної групи, а також суб’єктивним вибором перекладача чи автора англійського тексту. Для енциклопедичних видань більш характерним є уживання на першому місці транскрибованої форми. Така особливість пояснюється жанровою специфікою енциклопедичного тексту, призначеного дати пояснення маловідомим, а часто й екзотичним для англомовного читача номінативним одиницям. У групі суспільно-політичних реалій більш поширеним є вживання лексичного відповідника на першому місці, а слідом за ним, переважно в дужках, наводиться транскрибоване українське слово.
5. Значний вплив на способи відтворення реалій справляє мовна особистість автора, насамперед у тих випадках, коли він є білінгвом, що володіє українською мовою. Так когнітивне прочитання” концепту народ у працях відомого канадського історика О. Субтельного будується на імпліцитному зіставленні двох семантико-асоціативних парадигм, що співіснують у його двомовній свідомості. З урахуванням цього автор будує свої комунікативні стратегії, використовуючи різні номінативні одиниці: people, narod, peasantry, masses. Як показує аналіз значного фактичного матеріалу, в багатьох контекстуальних середовищах використання транскрибованої форми narod має принципове значення для адекватного відтворення лінгвокогнітивного змісту українського концепту.
6. Особливого значення набуває вибір засобів перекладу тих реалій, зокрема прихованих реалій та їх словотвірних похідних, які можуть спричиняти в англійському тексті термінологічну омонімію чи полісемію, на зразок англійських відповідників українських номінацій, зв’язаних концептом народ”: narodnyi, national, people’s, narodovtsi, narodnyky, populists тощо. Оптимальним засобом запобігання двозначності при перекладі термінів-реалій такого типу є використання комбінованої реномінації або/і контекстуального витлумачення відповідної одиниці.
7. Відчутний вплив на способи відтворення реалій справляє їх композиційна, лексико-граматична і словотвірна структура. Якщо деякі терміни, що мають близькі відповідники в історико-культурній спадщині мови перекладу, можуть передаватися лексичним аналогом (наприклад, князь, як правило передають як prince, рідше duke), то їх похідні (княжата, панята), відтворюються здебільшого шляхом транскрипції.
8. Перекладознавчий аналіз власних назв, які складають значну частину корпусу історико-культурних реалій, виявляє тенденції, що споріднюють їх з реаліями-апелятивами. Найпоширенішим перекладацьким прийомом є комбіноване відтворення назви транскрибована форма плюс традиційний відповідник, або калькований варіант полікомпонентної чи мотиваційно прозорої назви. Один з вищезазначених складників подається в дужках, послідовність їх наведення зумовлена переважно суб’єктивним вибором автора чи перекладача. У тих випадках, коли реалія вживається не в перекладі, а в оригінальному англомовному тексті, назва може супроводжуватися контекстуальним коментарем.
9. Складність відтворення власних назв полягає не тільки в неуніфікованості транслітераційних таблиць і правил, що застосовувалися в різний час авторами й перекладачами, а й у деяких специфічних особливостях, зумовлених національно-культурною та історичною специфікою одиниць, що належать до цього класу, а також їхніх дериватів. Проблемним аспектом відтворення історичних власних назв є вихідна кирилична форма, що підлягає транслітерації. У деяких публікаціях нею стає не сучасний український запис відповідного імені, а його архаїчна форма. Досить частими є розходження за способом представлення в англійському запис літери г, що читається по-різному в українській мові, з одного боку, і в російській та старослов’янській іншого. На цьому ґрунті виникає відмінність форм транслітерованих імен історичних осіб Ігор, Ольга, Олег, що великою мірою залежить від мовної свідомості та суспільно-історичних поглядів перекладача або автора англійського тексту. Подібним чином мовна свідомість автора визначає застосування ним форм Volodymyr чи Vladimir щодо осіб, які належать до української історичної традиції.
10. Практика відтворення назв політичних та громадських об’єднань англійською мовою в Україні не уніфікована, і донині застосовуються різні способи їх перекладу. Є підстави говорити радше про тенденції, ніж якісь правила в цій сфері. Насамперед привертає увагу те, що назви, які складаються з одного слова переважно транскрибуються, а багатокомпонентні назви частіше калькуються, цілком або частково. Нерідко однослівна транскрибована назва з прозорою семантикою супроводжується калькованим відповідником (найчастіше в дужках): the Prosvita [enlightenment] society, Bratstvo (Brotherhood) party, Spravedlyvist (Justice) Party тощо. Перекладачі здебільшого не виявляють послідовності в уживанні якогось певного способу відтворення власних назв цього типу. У межах одного тексту однакові чи структурно аналогічні назви може бути передано відмінними способами. Неуніфікованість способів перекладу стає на заваді ідентифікації тієї самої назви англомовним читачем у різних текстах, а іноді навіть у межах однієї роботи, виконаної колективом авторів.
11. Важливе лінгвокогнітивне навантаження у складі назв, зокрема назв органів державної влади, збройних формувань тощо, несе лінгвокраїнознавчий фон компонентів-історизмів (рада, січ), завдяки якому підтримується асоціативний зв’язок з історичним минулим. Наявність у більшості назв значного обсягу комунікативно важливої історико-культурної інформації спонукає перекладача вдатися до транскрипції, яка також не завжди здатна передати відповідні асоціації та алюзії, але забезпечує впізнаваність назви і безпомилкове співвіднесення її з українським прототипом.
12. При калькуванні багатьох назв спостерігаються суттєві втрати історико-культурної семантики. Зберігши метафоричну основу назви, калькований переклад втрачає цілий комплекс когнітивно релевантних асоціацій, пов’язаних із семемою "спадковість; національна традиція", що доступна тим, хто здатний декодувати транскрибований український варіант назви.
13. Особливого значення набуває в певних ситуативних контекстах принцип історизму в застосуванні до перекладу терміна-етноніма. Оскільки англійський текст оригіналу і український текст перекладу адресовані різній читацькій аудиторії, у деяких специфічних випадках для позначення того самого історичного явища може бути використано нетотожні етноніми (наприклад руський, малоросійський, рутенський Ukrainian).
14. Перспективними напрямками подальших наукових пошуків у дослідженні національно-маркованої лексики в перекладі є поєднання лінгвокогнітивного підходу з лінгвостатистичним, зокрема для зіставного вивчення методологічних пріоритетів українських і зарубіжних авторів та перекладачів. Значний інтерес становить також дослідження словотвірних похідних, утворених від явних та прихованих реалій, особливостей функціонування цих дериватів у різних жанрових і контекстуальних середовищах. Спираючись на наявні дослідження перекладу історико-культурних реалій, можна отримати цікаві результати при зіставному аналізі способів їх відтворення в англійських, з одного боку, і французьких, німецьких чи інших текстах, з другого боку.

Список використаних джерел

1. Ажнюк Б.М. Українські власні назви (антропоніми й топоніми) в англійському написанні // Мовознавство. - 1993. - №1. - С. 3-15.
2. Алексеева Л.М. От Traduce” к Interpret” в научном переводе // Стереотипность и творчество в научном переводе: Межвуз. сб. науч трудов. - Пермь, 2002. - с.78-91.
3. Апресян Ю.Д. Избранные труды. М.: Языки русской культуры, 1995, т. 1. - 472 с.
4. Антипов Г.А., Донских О.А., Марковина И.Ю., Сорокин Ю.А. Текст как явление культуры. Новосибирск., 1989. - 288 с.
5. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка, их личностная и национальная специфика: Автореф. дис. ... док. филол. наук. - Воронеж, 1998. 41 с.
6. Бархударов Л.С. Язык и перевод. М., 1975. - 239 с.
7. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. Киев: Логос, 2003. 304 с.
8. Бестолкова Г.В. Отражение реалий русской культуры в английских и французских переводах (на матер романов Ильфа и Петрова): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - М., 2005. 26 c.
9. Бєлова А. Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Київський ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. С. 15-22.
10. Бехта І.А. Концептосфера у динаміці (текст і дискурс у світлі когнітивно-дискурсивної парадигми) // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - К., 2001. - с.22-26.
11. Брутян Г. А. Язык и картина мира // Философские науки. 1971. - N 1. С. 42-54.
12. Брутян Г. А. Очерки по анализу философии знания. Ереван: Анаста, 1979. 288 с.
13. Брутян Г.А. Аргументация.- Ереван: Из-во АН Арм.ССР, 1984 . 105 с.
14. Булатецька Л. Контекст у контексті // Мовні і концептуальні картини світу. - К., 2002. - № 7 -С.60-73.
15. Бурбак Е.Ф. Лингвистическая интерпретация реалии (на материале британских общественно-политических реалий): Автореф дис. канд. филол. наук. - К, 1986. - 24 c.
16. Бурыкина А.О. Проблема культурно-детерминированной коннотации в переводе: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1998. 24с.
17. Быкова.Г.В. Лакунарность как категорія лексической системологии. Автореф. дис. ... доктора филол. наук. Воронеж. 1999. 32 с.
18. Вайсбурд М.Л. Реалии как элемент страноведения. // Русский язык за рубежом. 1972. №3. С. 98-100.
19. Вежбицкая А. Речевые акты: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVI. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. c. 251-275.
20. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские Словари, 1996. 411 с.
21. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков: Пер. с англ. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
22. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов: Пер. с англ. М.: Языки славянской культуры, 2001 (а). 288 с.
23. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики: Пер. с англ. М.: Языки славянской культуры, 2001 (б). 272 с.
24. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова М.: Русский язык, 1980. - 320 с.
25. Відтворення українських власних назв (антропонімів і топонімів) іноземними мовами (Міжнародна наукова конференція, Київ, 7-8 грудня, 1993 р.). Доповіді та повідомлення. - К. 1995.- 175 с.
26. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. - М.: Высшая школа, 1986. - с.416.
27. Воєводська В.С. Інтертекстуальність і переклад // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. - К., 2001. - с. 62-63.
28. Волошина А.В. Безеквівалентна та фонова лексика української та російської мов: Автореф. дис. канд. філол. наук. - К, 2001. - 20 с.
29. Воркачев С.Г. Концепт счастья в русском языковом сознании: опыт лингвокультурлогического анализа. Краснодар, 2002. 142 с.
30. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. - 2001. - № 1. - С.64-72.
31. Гирич І. В’ячеслав Липинський у довоєнний час (у світлі листування з культурними діячами України) // В’ячеслав Липинський. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. Київ-Філадельфія, 1994. - с. 143-149.
32. Гладуш Н.Ф. Прагматичні модифікації при перекладі // Вісник Сумського державного університету. 2003. - № 4. - С.50-53.
33. Гладуш Н.Ф.Прагматичні аспекти висловлювання і дискурсу. - К: Київський національний лінгвістичний університет, 2005. 200 с.
34. Гнатюк А.Д. Відтворення українських реалій у праці Густава Цвенгроша "La Republique Democratique Ukraininienne - La Republique Francaise (1917-1933) // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. - К., 2001. - с. 86- 92.
35. Гнатюк Л. Мовні картини світу дво- і кількамовної особистості // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. Випуск 9. - К.: Київський університет, 2003. - с. 71- 75.
36. Гойман А.А. Некоторые аспекты картины мира человека древней Руси: Автореф. дис. канд. ист. наук.- Ярославль, 2001. - 25 с.
37. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу. - К.: Логос, 2004(а). - 283 с.
38. Голубовська І.О. Етноспецифічні константи мовної свідомості: Автореф. дис. докт. філол. наук. К., 2004(б). 38 с.
39. Городецька О.В. Національно-марковані концепти в британській мовній картині світу ХХ століття: Автореф дис. ... канд. філол. наук. К, 2003. 21 с.
40. Грабовский Н.К. О некоторых проблемах современной науки о переводе // Вестник МГУ. - Сер. 19. - Лингвистика и межкультурная коммуникация. 1998. - № 3. - с. 125135.
41. Гудков Д. Теория и практика межкультурной коммуникации. М.: Гнозис, 2003. 287 с.
42. Гумбольдт В. Язык и философия культуры. - М.: Прогресс, 1985. 450 с.
43. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
44. Ґудманян А.Ґ. Чужомовна пропріальна лексика у фонографічній системі української мови. У трьох кн. - Кн. 1. Ужгород, 1999. 482 с.
45. Данилова Н.К "Знаки субъекта" в дискурсе. Самара, 2001. 228 с.
46. Демьянков В.З. Понимание как интерпретирующая деятельность // Вопросы языкознания. 1983. - № 6. С. 58-67.
47. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семантики. М., 1973. - с. 273.
48. Дьяконова Г.Р. Англоязычное освоение реалий русского языка перестроечного и постперестроечного периодов: Автореф дис. ... канд. филол. наук. Уфа, 2004. - 22 с.
49. Евтеев С.В. Проблемы моделирования лингвокультурологического контекста при переводе научного текста: Дисс. канд. филол. наук. М., 2003. 203 с.
50. Ейгер Г.В., Юхт В.Л. Некоторые психолингвистические аспекты процесса перевода научно-технической литературы (взаимодействие фоновых и языковых знаний переводчика // Тетради переводчика. Вып. 22. М.: Высш школа, 1987. с. 87-93.
51. Иванова С.В. Лингвокультурологический аспект исследования языковых единиц. АДД 10.02.19 Башк гос ун-т, Уфа, 2003. - 41 с.
52. Жельвис В. И. К вопросу о характере русских и английских лакун // Национально-культурная специфика речевого поведения. М.: Наука, 1977. С. 136-146.
53. Жила Т.І. Запозичені назви в адміністративно-територіальній лексиці // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. - Вип. VI. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 290-293.
54. Загнітко А.П. Термінотворення і національно-мовна картина світу // Українська термінологія і сучасність. К., 1996. с.23.
55. Запольських С.П. Рівні відтворення концепту "козацтво" в англомовних перекладах (на матеріалі перекладів творів М.С.Грушевського). - Вісник Сумського державного університету. - № 3. -2004. - с. 165-171.
56. Запольських С.П. Лінгвістичне відображення національно-історичного концепту "українське козацтво" в англійській історіографії. - Вісник Сумського державного університету. - № 4. - 2003. - с. 71-74.
57. Запольських С.П. Національно-історичний концепт "українське козацтво" зміст поняття і структура // Вісник запорізького державного університету. Філологічні науки. - № 3. - 2002. - с. 55-60.
58. Запольських С. П. Концепт „козацтво” в історичному дискурсі: перекладознавчий аспект: Автореф. дис. ... канд. філол. каук. - Запоріжжя, 2005. 20 с .
59. Зеленкова Ю. А. Проблема собственных и чужых реалий в оригинале и переводе в связи с эволюцией переводческих принципов (на материале романа Б.Стокера «Дракула» и его переводов на русский язык): Дис. ... канд. филол. наук. М., 2004. 260 с.
60. Зорівчак Р.П. Передача українських антропонімів, топонімів і реалій англійськими графемами // Лексикографічні та методичні концепції викладання іноземних мов у вищому технічному навчальному закладі: Зб. доп. Львів, 1996. С. 35-40.
61. Зорівчак Р.П. Реалія в художньому мовленні: Перекладознавчий аспект // Інозем. філол. 1994. Вип.107. С. 104-111.
62. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. На матеріалі англомовних перекладів української прози.— Львів: Видав. при Львів. ун-ті, 1989 - 215 с.
63. Зорівчак Р.П. Структурно-конотативна реалія” у терміносистемах контрастивної лінгвістики та перекладознавства // Научные чтения, посвященные 50-летию образования кафедры русского языка филол. ф-та. Львов, 1995. С. 125-130.
64. Зорівчак Р.П. Транскрипція (транслітерація) реалій // Відтворення українських власних назв (антропонімів і топонімів) іноземними мовами. К., 1995. С. 90-97.
65. Іващенко В.Л. Металінгвістичне моделювання концептосфери предметної галузі // Філологічні студії. - №4. 2004. Луцьк, 2004. с. 126-137.
66. Каде О. Проблемы перевода в свете теории коммуникации. // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. Сб ст . - М.: Междунар. отнош., 1978. - c.69-91.
67. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. Ч-2. -- Київ Кременчук, 1999. 252.
68. Карасик В.И. Языковой Круг. Личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
69. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука. 1987. - 263 с.
70. Карпенко Г. Історико-культурний підхід до проблеми передачі китаємовних реалій // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - Випуск 9. - К.: ВПЦ Київський університет, 2003. - с.123 - 167.
71. Кассирер Э. Философия символических форм // В 3-х т. Т. 3. СПб., 2002. 274 c.
72. Корунець І.В. Проти перекручень, спрощень і надмірностей при відтворенні українських онімів англійською мовою // Відтворення українських власних назв (антропонімів і топонімів) іноземними мовами (Міжнародна наукова конференція, Київ, 7-8 грудня, 1993 р.). Доповіді та повідомлення. - К. 1995.- с. 59- 66.
73. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до теорії мовного релятивізму). Львів: Літопис, 2003. 303 с.
74. Коваленко О.В. Хронологічно маркована лексика як фактор тексту в жанрі історичного роману (на матеріалі художньої прози В.Скотта. Автореферат дис. ... канд. філол. наук. - Одеса, 2002. - 18с.
75. Коломієць Н.В. Дискурс інтернету як різновид дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - К., 2001. - с. 93-97
76. Колшанский Г. В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Наука, 1990. - 103 с.
77. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: Высшая школа, 1990. 255 с.
78. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. М.: ЭТС, 2002.- 421 с.
79. Корнилов О. А. Языковые картины мира как производные национальных менталитетов. М.: Из-во МГУ им. М. В. Ломоносова, 1999. 341 с.
80. Котелова Н.З. Семантическая характеристика терминов в словарях // Проблематика определения терминов в словарях разных типов. — Л.: Наука, 1976. — С.33-40.
81. Кочан І.М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові. Львів,: Вид. центр ЛНУ, 2004. 518 с.
82. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства. - К: ВЦ Академія, 2006. - 424 с.
83. Кошарний К.О. Симетрія/асиметрія трансляції термінів при перекладі іспанських військових текстів українською мовою // проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - Вип. 9. - К., 2006. - с. 131-136.
84. Крюков А.Н. Перевод как интерпретация // Перевод и интерпретация текста. М., 1988. С. 41-65.
85. Крюков А.Н. Методологические основы интерпретативной концепции перевода: Автореф. дис. док. филол наук. М., 1989. 42 с.
86. Кубрякова Е. С. Части речи с когнитивной точки зрения. М: Ин-т языкознания РАН, 1997. 330 с.
87. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. М., 2004. 560 с
88. Кубрякова Е. С. Концепт // Кубрякова Е. С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивніх терминов. М.: Изд-во Моск ун-та, 1996. 245 с.
89. Кубрякова Е. С. Фрейм // Кубрякова Е. С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивніх терминов. М.: Изд-во Моск ун-та, 1996. с. 187-189.
90. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. М., 2004. 560 с.
91. Кусько К.Я. Фреймова вербалізація країнознавчого дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - К., 2001. - с. 117-121.
92. Кушина Н.І. Відтворення етномовного компонента українських народних казок в англомовних перекладах: Автореф дис. канд. філол. наук. - К, 1998. 16 с.
93. Ладо Р. Лингвистика поверх границ культур // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXV. Контрастивная лингвистика.- М., 1989. - С. 32-62.