СУБЄКТНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В АНГЛО-УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ : Субъектные ТРАНСФОРМАЦИИ В АНГЛО-УКРАИНСКОМ ПЕРЕВОДЕ

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Федотова Наталія Олегівна

УДК 811.111:811.161.2]’25

Суб'єктні трансформації в англо-українському перекладі

10.02.16 - перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Карабан В’ячеслав Іванович
доктор філологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ..........................................................................................................

5

ВСТУП...............................................................................................................

7

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА СУБ’ЄКТНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В ПРЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ...............................................................................

14

1.1. Проблема підмета і суб’єктних трансформацій в перекладознавстві..

14

1.2. Місце суб’єктних трансформацій серед інших перекладацьких трансформацій..................................................................................................

16

1.2.1. Лексична складова суб’єктних трансформацій...................................

23

1.2.2. Синтаксичний аспект суб’єктних трансформацій..............................

25

1.2.3. Вплив синтаксичної організації висловлення на застосування суб’єктних трансформацій..............................................................................

28

1.2.4. Співвідношення глибинної та поверхневої структур в процесі перекладу...........................................................................................................

32

1.3. Класифікація суб’єктних трансформацій................................................

36

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1..........................................................................

45

РОЗДІЛ 2. ЯКІСНІ СУБ’ЄКТНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ...................................

45

2.1. Якісні суб’єктні трансформації (актантні трансформації)....................

45

2.2. Суб’єктно-об’єктна трансформація в англо-українському перекладі...............................................................................................................................

50

2.2.1. Суб’єктно-об’єктна трансформація двочленних комплексів активної та пасивної структур (N(S) Vact ; N(S) Vpass ).................................

52

2.2.2. Суб’єктно-об’єктна трансформація трьохчленних комплексів активної та пасивної структур.........................................................................

58

2.2.3. Суб’єктно-об’єктна трансформація зворотнього напрямку (додаток → підмет)..........................................................................................

66

2.3. Суб’єктно-предикатна трансформація...................................................

68

2.3.1. Власне суб’єктно-предикатна трансформація.....................................

68

2.3.2. Суб’єктно-предикативна та предикативно-суб’єктна трансформація...................................................................................................

79

2.3.3. Предикатно-суб’єктна трансформація.................................................

82

2.4. Суб’єктно-обставинна трансформація....................................................

84

2.4.1. Трансформація підмета в обставину місця, часу, причини та способу дії.........................................................................................................

84

2.4.2. Шляхи зміни синтаксичної структури речення при застосуванні суб’єктно-обставинної трансформації............................................................

88

2.4.3. Обставинно-суб’єктна трансформація та трансформація взаємозаміни підмета та обставини................................................................

94

2.5. Суб’єктно-атрибутивна та атрибутивно-суб’єктна трансформації......

97

2.6. Перекладознавчий аналіз частотності застосування якісних суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі.......................

99

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2..........................................................................

107

РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ ПЕРЕГРУПУВАННЯ ТА КІЛЬКІСНІ СУБ’ЄКТНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ.....................................................................

110

3.1. Трансформація перегрупування ..............................................................

110

3.1.1. Переклад рематичних підметів у реченнях з прямим порядком слів.....................................................................................................................

113

3.1.2. Переклад інвертованих рематичних підметів......................................

116

3.1.3. Переклад рематичних підметів у реченнях з конструкцією
there is/are.........................................................................................................

119

3.2. Кількісні суб’єктні трансформації...........................................................

122

3.2.1. Трансформаційна модель вилучення підмета.....................................

123

3.2.1.1. Особливості застосування трансформаційної моделі вилучення підмета при перекладі узагальнено-особових та неозначено-особових речень.................................................................................................................

125

3.2.1.2. Особливості застосування трансформаційної моделі вилучення підмета при перекладі речень з формальним підметом it.............................

135

3.2.2. Трансформаційна модель додавання підмета......................................

143

3.2.3. Кількісні актантні трансформації.........................................................

148

3.3. Частотність застосування трансформації перегрупуваня та кількісних суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі............................................................................................................

154

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3..........................................................................

162

ВИСНОВКИ......................................................................................................

165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................

172

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ............................

196

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

N(S) підмет;
N(o) додаток;
N(attr) означення;
N(circ) обставина;
N(S- form) формальний підмет;
N(S-пареверб) підмет, виражений паравербальним іменником;
Vimp присудок, виражений безособовою формою дієслова;
Vpass присудок, виражений дієсловом в пасивному стані;
Vact присудок, виражений дієсловом в активному стані;
T тема висловлення;
R рема висловлення;
N1 of N2 субстантивне словосполучення з прийменником of у функції сполучного елемента;
N’s N субстантивне словосполучення, в якому N’s іменник в родовому відмінку.
Додатковий актант вказівка на субстанцію, очевидну з ситуації. Такий актант може бути вилучено без шкоди для інформаційному обсягу висловлення. Додатковими актантами можуть виступати визначення ситуації в загальній формі, узагальнене визначення діяча або діячів.
Кількісна суб'єктна трансформація зміна загальної кількості синтаксичних елементів у реченні, тобто додавання або вилучення підмета з синтаксичної структури речення у перекладі.
Паравербальний іменник іменники (не обов'язково віддієслівні), які співвідносяться з дієсловами та можуть транспонуватися в дієслова (вербалізуватися).
Трансформація перегрупування - зміна місця розташування підмета в реченні в процесі перекладу.
Суб'єктна трансформація - міжмовна синонімічна заміна поверхневої структури речення мови оригіналу, за якої підмет змінює свою функцію в реченні.
Фіктивний актант актант, який утворюється, коли внаслідок номіналізації замість дієслова, яке становить ядро висловлення, вживається іменник, семантично аналогічний дієслову, та дієслово-оператор, причому іменник репрезентує не предмет, а дію.
Якісна суб'єктна трансформація зміна поверхневої синтаксичної структури речення в процесі перекладу, яка полягає у взаємозаміні актантів (тобто в зміні їх якості) без введення нових елементів до структури висловлення. Внаслідок цієї трансформації підмет речення оригіналу змінює свою функцію в перекладі на додаток, обставину, присудок або означення.

ВСТУП

Одним із ключових аспектів сучасної теорії перекладу є дослідження проблем перекладацької адекватності, співвідношення змісту оригіналу та перекладу, а також мовних засобів, за допомогою яких цей зміст може бути виражений. У межах проблеми співвідношення форми та змісту оригіналу і перекладу значного інтересу набуває питання про передачу синтаксичних значень, що входять до тексту оригіналу [14, 54, 56, 57, 100, 101, 137-140, 156, 157, 195, 197, 198 ]. У свою чергу, питання про передачу синтаксичних значень підмета, тобто про застосування суб’єктних трансформацій, в англо-українському напрямкові перекладу залишається ще недостатньо дослідженим.
Наше дисертаційне дослідження присвячене аналізу та класифікації суб’єктних трансформацій, а також вивченню особливостей їх застосування в англо-українському перекладі.
Вибір теми дослідження зумовлено тим, що, оскільки підмет разом із присудком утворює предикативний та семантичний центр речення, передача його синтаксичного значення є одним із чинників, які справляють вплив на адекватне відтворення загальної семантики висловлення тексту оригіналу в тексті перекладу. Тому важливим видається дослідити трансформації, яких зазнає підмет в процесі перекладу.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю докладних праць, які аналізують особливості перекладу підметів з англійської на українську мову, а також необхідністю визначити шляхи подолання труднощів, які в процесі перекладу може викликати необхідність вірної передачі глибинної структури речення при невідповідності поверхневих структур оригіналу та перекладу.
Зв’язок з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми, що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації. Підрозділ IV Концептуальні картини світу романських та германських мов у контексті сучасного перекладознавства ”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (код 06 БФ 044-01).
Метою дослідження є визначення і всебічний аналіз суб’єктних трансформацій, а також виявлення особливостей застосування цієї перекладацької трансформації в перекладі з англійської мови на українську. Досягнення цієї мети передбачало вирішення у дослідженні таких завдань:
· визначити поняття перекладацької суб’єктної трансформації;
· виявити причини застосування суб’єктних трансформацій в англо-українському напрямкові перекладу;
· встановити вплив синтаксичної організації висловлення на застосування суб’єктних трансформацій;
· визначити співвідношення поверхневої та глибинної синтаксичних структур на застосування суб’єктних трансформацій;
· здійснити класифікацію різних типів і видів суб’єктних трансформацій, застосованих в англо-українському перекладі;
· виявити умови застосування суб’єктних трансформацій в перекладі з англійської на українську мову;
· визначити особливості застосування суб’єктних трансформацій, які зумовлено різницею в граматичній структурі англійської та української мов.
Об’єктом дослідження є англійські речення, підмети яких зазнають суб’єктних трансформацій, та їх перекладацькі відповідники. Усього проаналізовано 2000 пар речень.
Предметом дослідження є характеристики суб’єктних трансформацій, а також причини й умови їх застосування в перекладі з англійської на українську мову.
Матеріалом дослідження слугували тексти англійської та американської прози ХХ ст. (загальним обсягом близько 3633 с.) та їх переклади українською мовою (загальним обсягом близько 3785 с.).
Методи дослідження. В ході дослідження суб’єктних трансформацій в Розділі 1 застосовано контрастивний аналіз, у Розділах 2 і 3 застосовано комплексний порівняльно-перекладознавчий, семантичний, морфолого-синтаксичний і кількісний аналіз, а також трансформаційний, порівняльний, контекстуальний методи.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що, вперше в перекладознавстві зроблено достатньо повний опис та аналіз суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі, і на основі цього аналізу здійснено широку класифікацію різних типів та видів суб’єктних трансформацій, а також виявлено причини й умови їх застосування.
Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять внесок у дослідження змін, які зазнає структура речення в процесі перекладу та, ширше, у дослідженні трансформаційного аспекту перекладу. Результати дослідження можуть бути застосовані для опису суб’єктних трансформації в інших мовних напрямках перекладу.
Практичною цінністю дослідження є те, що його результати можуть слугувати матеріалом для курсів теорії та практики перекладу з англійської на українську мову та порівняльної граматики цих мов.
На захист винесено такі положення дисертації:
1) Під суб’єктною перекладацькою трансформацією ми розуміємо міжмовну синонімічну заміну поверхневої структури речення мови оригіналу в перекладі, за якої підмет змінює свою функцію в реченні. Ця заміна полягає у використанні в мові перекладу репрезентанта вихідної поверхневої структури, який буде мати з останньою структурні розбіжності за інваріантності глибинної структури.
2) Всі типи синтаксичних суб’єктних трансформацій, які зустрічаються в англо-українських перекладах, можуть бути поділені на три групи: якісні, кількісні та трансформації перегрупування.
3) Під синтаксичною якісною суб’єктною трансформацією ми розуміємо зміну поверхневої синтаксичної структури речення в процесі перекладу, яка полягає у взаємозаміні актантів (тобто в зміні їх якості) без введення нових елементів до структури висловлення.
4) Якісні синтаксичні перекладацькі суб’єктні трансформації є взаємозаміною актантів навколо дієслівного ядра в процесі перекладу, що на синтаксичному рівні відображається у тому, що елемент, який в реченні оригіналу виконував функцію підмета, в перекладі змінює свою синтаксичну функцію на додаток, обставину, присудок або означення. Дані трансформації зумовлені, як правило, особливостями актантної структури речень мови оригіналу та мови перекладу, а також необхідністю привести речення, що перекладається, у відповідність до граматичних норм мови перекладу. Виділяються якісні перекладацькі суб’єктні трансформації прогресивного та регресивного напрямків, тобто трансформацію підмета в інші члени речення або трансформацію цих членів речення в підмет.
5) Виділяють два основних шляхи, якими можуть здійснюватися якісні суб’єктні трансформації: зміна конфігурації актантів та розгортання форми вираження предиката. Суть зміни конфігурації актантів полягає в тому, що синтаксичні актанти, які об’єднуються навколо дієслівного ядра, створюють певну конфігурацію, яка шляхом взаємозаміни актантів може бути змінена без спотворення загальної інформації, яка міститься у висловленні. До таких трансформацій можуть належати суб’єктно-об’єктна, суб’єктно-обставинна та суб’єктно-атрибутивна. Шляхом розгортання форми вираження предиката, зазвичай, йде суб’єктно-предикатна трансформація.
6) Трансформація перегрупування (зміна порядку членів речення в англо-українському перекладі) зводиться до зміни місця розташування підмета в реченні. На рівні синтаксису підмет, який в оригіналі був у препозиції до присудка, у перекладі переноситься в постпозицію. Подібна трансформація необхідна для збереження комунікативного членування речення. Як відомо, в англійській мові порядок слів більш фіксований, порівняно з українським, тому підмет, переважно, займає перше місце в реченні і, зазвичай, є темою речення, але в деяких випадках підмет може бути рематичним, і у такому разі він може стояти в кінці речення після присудка.
7) Як кількісну суб’єктну трансформацію можна розглядати зміну загальної кількості елементів синтаксичної структури речення в процесі перекладу, що полягає у вилученні або додаванні підмета до структури речення в процесі перекладу. В англо-українському напрямку перекладу вилучення підмета застосовується достатньо широко. Ця трансформація, зазвичай, використовується при перекладі означено- та неозначено-особових речень із займенниками we, you, they, one у функції підмета. Кількісна трансформація додавання підмета до структури речення в англо-українському напрямку перекладу застосовується відносно рідко через вимогу обов’язкового заповнення позиції підмета в англійському реченні.
8) Різновидом кількісної суб’єктної трансформації є введення при перекладі до структури речення фіктивного або додаткового актантів у функції підмета. Фіктивний актант утворюється на рівні мовної форми, коли внаслідок номіналізації замість дієслова, яке становить ядро висловлення, послуговуються іменником, семантично аналогічним дієслову, та дієсловом-оператором, причому іменник виступає як уявний актант, оскільки репрезентує не предмет, а дію. Введення поняття додаткового актанта зумовлюється тим, що жодне висловлення не може відобразити усіх елементів ситуації, яку воно описує. Деякі елементи, що входять до глибинної структури висловлення, під час розуміння речення домислюються. Вони будь-коли можуть бути відображені в поверхневій структурі висловлення або вилучені з неї, не змінюючи його змісту, синтаксична структура висловлення при цьому буде змінена.
Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження проводилася на міжнародних наукових конференціях «Мова і культура» пам’яті проф. Сергія Бураго (Київ, 2004 р.), «Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету» (Харків, 2004 р.), «Філологія в Київському університеті: історія та сучасність» (Київ, 2004 р.), «Слов’янська та германська лексикологія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи» (Житомир, 2005 р.), «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (Київ, 2007 р.), а також на наукових читаннях, присвячених пам’яті проф. Д.І.Квеселевича (Житомир, 2006 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у п'яти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових збірниках наукових праць, рекомендованих ВАК України.
Загальний обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (283 позиції) та списку джерел ілюстративного матеріалу (19 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них 171 сторінок основного тексту.
У вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито актуальність дисертаційного дослідження, охарактеризовано об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, методи аналізу емпіричного матеріалу, наукова новизна результатів, теоретичне і практичне значення дисертації, матеріали дослідження, апробація роботи та викладається структура дисертації.
У першому розділі «Особливості застосування суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі» подано визначення «суб’єктної трансформації», аналізується її синтаксична та лексична складові, описується вплив синтаксичної організації висловлення на застосування суб’єктних трансформацій та надається класифікація суб’єктних трансформацій, згідно з якою вони поділяються на якісні, кількісні та трансформацію перегрупування.
У другому розділі «Якісні суб’єктні трансформації» подається загальна характеристика якісних суб’єктних трансформацій в англо-українському перекладі, пропонується їх класифікація на суб’єктно-об’єктні, суб’єктно-предикативні, суб’єктно-обставинні та суб’єктно-атрибутивні, а також описуються особливості застосування кожного з цих типів суб’єктних трансформацій.
У третьому розділі «Трансформація перегрупування та кількісні суб’єктні трансформації» досліджено трансформацію перегрупування, а також кількісні трансформації вилучення та додавання підмета до структури речення в процесі перекладу.
У загальних висновках підсумовано результати проведеного дисертаційного дослідження, а також визначені перспективи подальших напрямків наукової роботи.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Суб’єктні трансформації можна визначити як частковий випадок синтаксичних трансформацій, тобто як заміну ядерних структур мови оригіналу синонімічними ядерними структурами мови перекладу за умов збереження інваріантності глибинної структури.
Під суб’єктною перекладацькою трансформацією ми розуміємо міжмовну синонімічну заміну поверхневої структури речення мови оригіналу, за якої підмет змінює свою функцію в реченні. Ця заміна полягає у використанні в мові перекладу репрезентанта вихідної поверхневої структури, який буде мати з останньою структурні розбіжності при інваріантності глибинної структури.
Суть суб’єктної трансформації полягає в тому, що актант глибинної структури речення, який в тексті мови оригіналу на поверхневому рівні реалізувався як підмет речення, в процесі перекладу змінює свою поверхневу функцію і в тексті мови перекладу реалізується вже як другорядний член речення (додаток, обставина, означення). За умов застосування трансформації розгортання предиката, він також може реалізуватися як присудок. При цьому значення, яке виражає цей актант на глибинному рівні, за умов адекватно виконаного перекладу, не змінюється.
Однією з головних причин застосування суб’єктних трансформацій слід вважати міжмовну синтаксичну асиметрію, яка полягає в тому, що елементи ситуації та члени речення можуть не збігатися. Тому слід розрізняти члени речення (підмет, додаток тощо) та семантичні актанти відображення реальної ролі певного елемента ситуації (суб’єкт, об’єкт, адресат та ін.). Факт існування цього явища пояснює можливість застосування синтаксичних синонімічних структур у процесі перекладу і, відповідно, суб’єктних трансформацій.
Всі зазначені нами типи синтаксичних суб’єктних трансформацій, які зустрічаються в англо-українських перекладах, можуть бути поділені на три групи: якісні, кількісні та трансформації перегрупування.
Необхідність застосування трансформацій підмета в англо-українському перекладі може бути зумовлена комунікативними, стилістичними, граматичними та семантичними причинами. Втім, суб’єктні трансформації перегрупування найчастіше бувають спричинені потребою зберегти комунікативну структуру речення; якісні суб’єктні трансформації, зазвичай, використовують тоді, коли зберегти семантичну структуру речення, не порушуючи його формально-граматичної структури, неможливо. Щодо кількісних суб’єктних трансформацій, основною причиною їх використання можна вважати розбіжності в граматичних структурах речення англійської та української мов.
Якісні синтаксичні перекладацькі суб’єктні трансформації становлять собою взаємозаміну актантів навколо дієслівного ядра в процесі перекладу, що на синтаксичному рівні полягає у тому, що елемент, який в реченні оригіналу виконував функцію підмета, в процесі перекладу змінює свою синтаксичну функцію на додаток, обставину, присудок або означення. Дані трансформації зумовлені, як правило, особливостями актантної структури речень мови оригіналу та мови перекладу, а також необхідністю привести речення, що перекладається у відповідності з граматичними нормами мови перекладу. Ми виділяємо якісні перекладацькі суб’єктні трансформації прогресивного та регресивного напрямків, тобто трансформацію підмета в інші члени речення, або трансформацію цих членів речення в підмет.
Суб’єктно-об’єктна трансформація, в широкому сенсі, являє собою перехід від однієї діатези до іншої в процесі перекладу. Було виявлено, що в англо-українському напрямку перекладу суб’єктно-об’єктній трансформації можуть підлягати двочленні (N(S) V) та трьохчленні (N(S) V N(O)) комплекси особової активної та пасивної дієслівної структури. В ході цієї трансформації N1(S), тобто підмет мови оригіналу, трансформується в N1(O) - додаток мови перекладу. Трансформація підмета в додаток може супроводжуватися заміною двоскладної структури речення односкладною, в цьому випадку, позиція підмета лишається незаповненою. Подібна зміна структури речення є найбільш розповсюдженою. Двоскладна структура речення також може лишатися незмінною, і в цьому випадку позицію підмета займає який-небудь другорядний член речення (як правило, додаток).
За суб’єктно-предикатної трансформації відбуваються зміни не тільки на рівні синтаксису (трансформація підмета в присудок), але й на рівні морфології (перехід, або транспозиція, слова з однієї частини мови до іншої: з класу іменників до класу дієслів). Відбувається так звана трансформація вербалізації, тобто слово класу N в процесі перекладу перетворюється на слово класу V. Окремим випадком суб’єктно-предикатної трансформації є суб’єктно-предикативна трансформація, тобто перетворення підмета в іменну частину складеного іменного підмета в процесі перекладу. Ця трансформація зафіксована в перекладах англійських речень зі складеним іменним присудком, в яких група підмета виражена поширеним субстантивним словосполученням.
Ми виділяємо власне суб’єктно-предикатну трансформацію, та суб’єктно-предикативну трансформації, а також їх регресивні різновиди: предикатно-суб’єктну і предикативно-суб’єктну. При застосуванні предикатно-суб’єктної трансформації доводиться вдаватися до вживання фіктивного актанта. Фіктивний актант утворюється на рівні мовної форми, коли внаслідок номіналізації замість дієслова, яке становить ядро висловлення, вжито іменник, семантично аналогічний дієслову, та дієслово-оператор, причому іменник виступає як уявний актант, оскільки репрезентує не предмет, а дію.
Суб’єктно-обставинна трансформація є перетворенням підмета на обставину або обставини на підмет в процесі перекладу. За семантичними ознаками ми виділяємо перетворення підмета на обставину місця, часу, причини або способу дії. За характером зміни структури речення, яка супроводжує дану трансформацію, можна виділити збереження двоскладної структури або її заміну неозначено-особовою чи безособовою структурою. За напрямком ходу трансформації ми виділяємо власне суб’єктно-обставинну та обставинно-суб’єктну трансформації, а також трансформацію взаємозаміни підмета та обставини.
Під суб’єктно-атрибутивною трансформацією ми розуміємо трансформацію підмета в означення. За її напрямком ми виділяємо суб’єктно-атрибутивну та атрибутивно-суб’єктну трансформації. Як правило, означення, що підлягають трансформації, вказують на відношення цілого до його частини, власника до об’єкта, яким він володіє і т.д.
Трансформація перегрупування (зміна порядку членів речення в англо-українському перекладі) зводиться до зміни місця розташування підмета в реченні. На рівні синтаксису підмет, який в оригіналі був у препозиції до присудка, у перекладі переноситься в постпозицію. Подібна трансформація необхідна для збереження комунікативної членування речення. Як відомо, в англійській мові порядок слів більш фіксований, ніж в українській, тому підмет, переважно, займає перше місце в реченні і. зазвичай, є темою речення, але в деяких випадках підмет може бути рематичним, тобто нести «нову» інформацію. Рематичний підмет англійського речення може займати початкову позицію в реченні або бути інвертованим стосовно присудка. У такому випадку комунікативне та синтаксичне членування речення можуть не співпадати і тому виникає потреба в застосуванні суб’єктної трансформації перегрупування.
У перекладі англійських речень з регресивним порядком розгортання висловлення, тобто з рематичним підметом, який займає початкову позицію в реченні, доцільно змінювати порядок розгортання висловлення з регресивного на прогресивний і перемістити рематичний підмет у типову для реми кінцеву позицію в реченні. У перекладі англійських речень з прогресивним порядком розгортання висловлення, тобто таких, де підмет-рема стоїть в кінці речення, змінювати порядок розгортання висловлення немає потреби. На перше місце в реченні мови перекладу виноситься обставина (рідше інший другорядний член речення) або присудок.
До кількісних суб’єктних трансформацій належить зміна загальної кількості елементів синтаксичної структури речення в процесі перекладу, яка полягає у вилученні або додаванні підмета до структури речення в процесі перекладу. В англо-українському напрямку перекладу вилучення підмета застосовується достатньо широко. Ця трансформація регулярно використовується при перекладі узагальнено- та неозначено-особових речень із займенниками we, you, they, one у функції підмета, а також при перекладі речень з формальним підметом it, що не має відповідника в українській мові. Регулярність застосування цієї трансформації в узагальнено- та неозначено-особових реченнях зумовлюється відмінностями в граматичній будові англійської та української мов. Так, в англійській мові існує вимога щодо обов’язкового заповнення позиції підмета. Через це в узагальнено- та неозначено-особових реченнях англійської мови у функції підмета виступає неозначений суб’єкт-діяч, тоді як відповідні речення української мови оформлюються як односкладні. При перекладі речень з формальним підметом it відбуваються зміни в предикативному центрі висловлення: двоскладна структура речення замінюється односкладною, хоча тип речення, зазвичай, залишається незмінним, за винятком тих випадків, коли в перекладі застосовується інфінітивне або неозначено-особове речення.
Кількісна трансформація додавання підмета до структури речення в англо-українському напрямку перекладу застосовується досить рідко через вимогу обов’язкового заповнення позиції підмета в англійській мові. Цій трансформації підлягають англійські речення з парадигматичним еліпсисом підмета, тобто такі, в яких еліптичний підмет можна відновити шляхом порівняння граматичної структури речення з подібними мовними структурами.
Різновидом кількісної суб’єктної трансформації є введення при перекладі до структури речення додаткового актанта у функції підмета. Введення поняття додаткового актанта зумовлюється тим, що жодне висловлення не може відобразити усіх елементів ситуації, яку воно описує. Деякі елементи, що входять до глибинної структури висловлення, під час розуміння речення домислюються. Вони будь-коли можуть бути відображені в поверхневій структурі висловлення або вилучені з неї, не змінюючи його змісту, причому синтаксична структура висловлення буде змінена. Введення або вилучення додаткового актанта дозволяє вирішити в процесі перекладу низку семантико-синтаксичних завдань, спрямованих на те, щоб уникнути в тексті мови перекладу зворотів та структур, нетипових для української мови.
Кількісні актантні трансформації майже ніколи не зустрічаються в чистому вигляді, оскільки введення до структури речення додаткового елемента у функції підмета практично завжди призводить до змін в дієслівному вузлі і, відповідно, до застосування якісних актантних трансформацій.
Згідно з відсотковими даними, отриманими під час дослідження, частотність застосування трансформації перегрупування та кількісних суб’єктних трансформацій становить, відповідно, 15% (300 пар речень) та 42% (840 пар речень) від загальної кількості проаналізованих трансформацій (2000 пар речень), тоді як кількість якісних суб’єктних трансформацій становить 43% (860 пар речень) від загальної кількості. В свою чергу, серед якісних суб’єктних трансформацій найбільш поширеними виявилися суб’єктно-об’єктна 19.3% (386 пар речень) і суб’єктно-атрибутивна 12.8% (256 пар речень) трансформації та їх різновиди. Значно менш уживаною є суб’єктно-предикатна трансформація 9% (180 пар речень). Що стосується суб’єктно-атрибутивної трансформації, то її частка у загальній кількості трансформацій складає лише 1.9% (38 пар речень). Тому для англо-українського напрямку перекладу її можна вважати нетиповою. Щодо трансформацій перегрупування, найбільш поширеними серед них є трансформація, яка застосовується при перекладі рематичних підметів у реченнях з прямим порядком слів 8,3% (166 пар речень), частотність застосування трансформації для перекладу підметів, інвертованих без допомоги спеціальних конструкцій становить 2,7% (54 пари речень), а трансформації для перекладу підметів, інвертованих за допомогою конструкції there is/are 4% (80) пар речень. З кількісних суб'єктних трансформацій найпоширенішою є трансформація вилучення підмета 28,3% (566 пар речень), в той час як трансформації з додатковим актантом становлять лише 13,3 % (266 пар речень), щодо трансформації додавання підмета, було встановлено, що вона не є типовою для англо-українського напрямку перекладу, і частотність її застосування складає лише 0,4% (8 пар речень).
Таким чином, отримані в результаті дослідження дані підтверджують припущення про важливість збереження інваріантності синтаксичних значень підмета в процесі англо-українського перекладу та застосування з цією метою в багатьох випадках суб’єктних трансформацій. Недослідженими лишаються проте особливості застосування суб’єктних трансформацій в різних функціональних стилях, а також в україно-англійському напрямку перекладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Адмони В.Г. Структурный каркас элементарного предложения в современных германских языках // Структурно-типологическое описание современных германских языков. М., 1966. С. 165-197
Адмони В.Г. Типология предложения // Исследования по общей теории грамматики/ под ред. В.Н. Ярцевой. М.: Наука, 1968. С. 232-291
Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса. М.: Высшая школа, 1984. 191 с.
Александрова О.В., Тер-Минасова С.Г. Английский синтаксис. М.: Изд-во Московского ун-та, 1987. 188 с.
Алексеева В.А. Функционирование неличных форм глагола в различных стилях речи // вопросы грамматической структуры предложения и текста в английском языке. Вып.247. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1985. С. 3-9
Алексеева О.В. Функционально-прагматический аспект залоговых преобразований: Дисс... канд. филол. наук: 10.02.04. СПб.: Российский гос.пед.ун-т им. А.И. Герцена, 2001. 176 с.
Алексеева О.В. Функционально-прагматический аспект залоговых преобразований. Автореф. дисс.... канд. филол. наук: 10.02.04. СПб., 2002. 19 с.
Амиров А.Т. Имплицитность как текстовая категория // Грамматика и перевод. Вып 308. М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1988. С.91-97
Аристова Е.Б. Категория субъекта и агентивные синтаксемы в современном английском языке // Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Ленинград: Наука, 1982. С. 45-64
Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
Астахова Л.И. Предложение и его членение: Прагматика, семантика, синтаксис. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1992. 160 с.
Баймут Т.В. Порівняльна граматика української і російської мов. К.: Наукова думка, 1972. 515 с.
Бархударов Л.С. Структура простого предложения современного английского языка. М.: Высшая школа,1966. 200 с.
Бархударов Л.С. Язык и перевод. М.: Международные отношения, 1975.− 240 с.
Бархударов Л.С., Штеллинг Д.А. Грамматика английского языка. М.: Высшая школа. 1973. 432 с.
Батрак А.В. Семантический анализ текса и перевод. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1980. 40 с.
Беловольская Л.А. Синтаксис словосочетания и простого предложения. Таганрог, 2001. 55 с.
Белошапкова В.А. О понятии «формула предложения» на уровне синтаксиса сложного предложения // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 206-216
Бехерт И. Эргативность как исходный пункт изучения прагматической основы грамматических категорий // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІ. М.: Прогресс, 1982. С. 411-429
Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис. К.: Наукова думка, 1972. 515 с.
Богданов В.В. Глубинные структуры и перевод //Теория языковой коммуникации и перевода научной и технической литературы: материалы научно-практической конференции. Челябинск, 1974. кн.2. С. 5-8
Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Темпоральность, модальность. Ленинград: Наука, 1990. 263 с.
Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Ленинград: Наука, 1984. 133 с.
Бондарко А.В.Грамматическое значение и его смысл. Ленинград: Наука, 1978. 175 с.
Бонч-Осмоловская А.А. Подлежащее в дативе, сказуемое в инфинитиве: опыт корпусного анализа одной русской конструкции // Вестник МГУ. Серия 9. Филология, 2003, Вып. 6. С. 92-103
Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский.М.: Изд-во УРАО, 2000. 208 с.
Брицин М.Я., Жовтобрюх М.А., Майборода А.В. Порівняльна граматика української і російської мов. К.: Вища школа,1978. 272 с.
Брылева Н.П. Некоторые замечания о порядке слов при переводе с английского языка на русский // тетради переводчика. Вып. 15. М.: Международные отношения, 1976. С. 58-70
Брылева Н.П. Проблемы перевода английских пассивных конструкций на русский язык // Грамматика и перевод. Вып. 308. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1988. С. 114-117
Будагов Р.А. К теории синтаксических отношений // Вопросы языкознания. 1973. - №1. С. 3-15
Булаховський Л.А. Підмет і присудок в українській мові. Вип. І. К.: Радянська школа,1958. 48 с.
Булаховський Л.А. Підмет і присудок в українській мові. Вип.. ІІ. К.: Радянська школа,1958. 40 с.
Булаховський Л.А. Дослідження з синтаксису української мови. К.: Видавництво академії наук Української РСР, 1958. 296 с.
Буркитбаева Г.Г. Роль сложноподчиненного предложения с придаточной подлежащной частью в тексте // Вопросы грамматической структуры предложения и текста в английском языке. Вып.247. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1985. С. 121-135
Бурлакова В.В. Основы структуры словосочетания в современном английском языке. Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1975. 128 с.
Бурлакова В.В. Синтаксические структуры современного английского языка. М.: Просвещение, 1984. 112 с.
Бушуева Н.А. Некоторые универсальные смысловые отношения в структуре сложного предложения // Грамматика и перевод. Вып. 308. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1988. С. 13-18
Ван Валин Р., Фоли У. Референциально-ролевая грамматика // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІ. М.: Прогресс, 1982. С. 376-410
Варламова М.П. Функционально-семантическая обусловленность подъема подлежащего в структурах типа John seemed to be nervous. Автореф. дисс. канд. филол. наук, 10.02.04. СПб., 1996. 18 с.
Введение в сравнительную типологию английского, русского и украинского языков/ Швачко К.К., Терентев П.В., Янукян Т.Г., Швачко С.А. К.: Вища школа, 1977. 117 с.
Вёглин Ч.Ф. Многоступенчтый перевод // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. М.: Международные отношения, 1978. С. 169-184
Вейхман Д.А. Новое в грамматике современного английского языка.М.: ООО «Изд-во Астрель», 2002. 544 с.
Вине Ж.-П., Дарбельне Технические способы перевода // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. М.: Международные отношения, 1978. С. 157-167
Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). М.: Изд-во ин-та общего и среднего образования РАО, 2001. 224 с.
Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 212 с.
Власова Ю.Н. О соотношении пресуппозиции и синонимии // Проблемы синтаксической семантики. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1976. С. 90-92
Воронцов Г.Н. Очерки по грамматике английского языка. М.: Изд-во лит-ры на иностранном языке, 1960. 399 с.
Гак В.Г. Сопоставительные исследования и переводческий анализ // Тетради переводчика. Вып. 16. М.,1979. С. 11-21
Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка / синтаксис. М.: Высшая школа, 1981. 208 с.
Гак В.Г. Типология контекстуальных языковых преобразований при переводе // Текст и перевод. М.:Наука, 1988. 165 с.
Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. М.: Просвещение,1989. 288 с.
Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа «Языки русской культуры», 1998.768 с.
Гак В.Г. Типология преобразований в актантной структуре высказываний при переводе // Вопросы филологии, 2002, №1. С. 42-48
Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2004. 862 с.
Гак. В.Г. Григорьев Б.Б. Теория и практика перевода. Французский язык. М.: Интердиалект+, 2003. 455 с.
Гарбовский Н.К. Теория перевода. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. 544 с.
Герасименко Р.А. Иерархия подчинения в субстантивных группах в синтаксических позициях дополнения и подлежащего // Проблемы синтаксиса словосочетания и предложения в современном английском языке. Пятигорск: ПГПИИЯ, 1987. С. 52-60
Гордон Е.М.,Крылова И.П. Грамматика современного английского языка. М.: Книжный дом «Университет»: Высшая школа,2003. 448 с.
Горкун М.Г. Інверсія присудка відносно підмета в розповідному реченні сучасної англійської мови (в плані зіставлення з українською) : Дис... Канд.. філол. Наук. К.: 1960. 259 с.
Гречко В.К. Конструкции с подлежащим именем действия в научной речи //Лингвистические исследования: Грамматическая и лексическая семантика. М., 1981. 252 с.
Гуйванюк Н.В. Формально-семантичні співвідношення в системі семантичних одиниць. - Чернівці: Рута, 1999.336 с.
Двинянинова Г.С., Салий Л.Ю. Переводческие аспекты сопоставительного анализа конструкций с родительным падежом // переводческие аспекты сопоставительных исследований. Пермь, 1988. С. 93-109
Денисенко Ю.А., Комиссаров В.Н., Черняховская Л.А. Пособие по научно-техническому переводу. Ч.2. ВЦП, 1980. 111 с.
Джонсон Д.Э. О реляционных ограничениях на грамматики // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІ. М.: Прогресс, 1982. С. 37-75
Ди Пьетро Р. Дж. Языковые структуры в контрасте // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХXV. М.: Прогресс, 1989. С. 82-123
Долгова О.В. Синтаксис как наука о построении речи. М.: Высшая школа,1980. 191 с.
Долинина И.Б. Маркировка субъектно-объектных отношений у валентностных категорий английского глагола // Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Ленинград: Наука, 1982. С. 65-100
Дослідження з синтаксису української мови / під ред. БулаховськогоЛ.А. К.: Видавництво академії наук Української РСР, 1958. 269 с.
Есперсен О. Философия грамматики. М.: Иностранная литература, 1958. 405 с.
Жигадло В.И., Иванова И.П., Йофик Л.Л. Современный английский язык теоретический курс грамматики. М.: Изд-во лит-ры на иностранных языках, 1965. 350 с.
Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика англійської та української мов. К.: Радянська школа, 1960. 160 с.
Жлуктенко Ю.О. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української та російської мов. К.: Наукова думка,1981. 354 с.
Жолобов С.И. Понятие локатива в семантическом синтаксисе // семантика синтаксических единиц в германских языках. Горький: Горьковский университет им. Н.И. Лобачевского, 1986. С. 14-19
Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису. Горлівка: ГДПІІМ, 2004. ч.1. 227 с.
Загнітко А.П. Проблема односкладного речення в сучасній лінгвістиці // Лінгвістичні студії, Вип.3. Донецьк: Дон НУ, 1998. С. 17-25
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Донецьк: Дон ДУ, 1996. 437 с.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: Дон НУ, 2001. 662 с.
Загнітко А.П. Типологія українського складнопідрядного речення у співставленні з англійським // В зб.: Науковий вісник Волинського держ. ун-ту ім. Л. Українки, №6. Луцьк, 2002. 230 с.
Звегинцев В.Н. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Московского ун-та,1976. 307 с.
Знаменская Н.А. Семантическая парадигма подлежащего в современном английском языке // Соотношение семантики и синтаксиса в английском языке. М., 1982. С. 39-45
Золотова Г.А. Коммуникативная грамматика русского языка. М.: РАН. Институт русского языка им. В.В. Виноградова, Московский ун-т им. Ломоносова, 1998. 528 с.
Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
Золотова Г.А. О структуре простого предложения в русском языке //Вопросы языкознания, №6, 1967. С. 91-95
Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
Золотова Г.А. Синтаксис и норма. М.: Наука, 1974. 283 с.
Золотова Г.А. Синтаксис и стилистика. М.: Наука,1976. 317 с.
Зражевская Т.А., Беляева Л.М. Трудности перевода с английского языка на русский (на материале газетных статей). М.: Международные отношения, 1972. 141 с.
Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища школа 1986. 167 с.
Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу. К.: Вища школа.1989. 63 с.
Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1981. 285 с.
Ильиш Б.А. Строй современного английского языка. Ленинград: Просвещение,1971. 366 с.
Индоуров В.Н. Семантика структур с актантом-результативом в английском языке // Семантика синтаксических единиц в германских языках. Горький: Горьковский университет им. Н.И. Лобачевского, 1986. С. 19-25
Иосилевич Н.В. Соотношение подлежащего и дополнения с семантическими категориями субъекта и объекта. Дисс. канд. филол. наук, 10.02.01, Владимирский гос. пед. ун-т. Владимир, 2001. 148 с.
Иосилевич Н.В. Соотношение подлежащего и дополнения с семантическими категориями субъекта и объекта. Автореф. канд. филол. наук, 10.02.01 . Иваново, 2002. 19 с.
Иртеньева И.К. Теоретическая грамматика английского языка. М.: высшая школа.1969. 144 с.
Исаченко А.В. О грамматическом порядке слов // Вопросы языкознания, № 6, 1966. С. 27-31
Казакова Т.А. Практические основы перевода. СПб.: «Изд-во Союз», 2001. 320 с.
Калиущенко В.Д. Значение отглагольного имени и реализация его валентности // Лингвистические исследования. Грамматическая и лексическая семантика. М., 1981. С. 101-106
Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. Вінниця: Нова книга, 2002. 564 с.
Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську мову. Вінниця: Нова книга, 2003. 608 с.
Каранська М.І. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: Либідь, 1995. 312 с.
Каркашадзе И.Г. Структура и значение подлежащего в неэллиптических двусоставных простых предложениях в современном английском языке. Автореф. дисс. канд. филол. наук, 10.02.04. Одесса 1987. 15 с.
Катфорд Дж. К. Лингвистическая теория перевода: Об одном аспекте прикладной лингвистики. М.: Едиториал УРСС, 2004. 208 с.
Катцер Ю., Кунин А. Письменный перевод с русского языка на английский. М.: Высшая школа, 1964. 407 с.
Качалова К.А. Грамматика английского языка. М.: Внешторгиздат, 1964. 504 с.
Кашичкин А.В. Имплицитность в контексте перевода: Дисс канд. филол. наук: 10.02.20. М.: Московский государственный лингвистический ун-т, 2003. 153 с.
Кёрквуд Г.У. Перевод как основа контрастивного лингвистического анализа // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХXV. М.: Прогресс, 1989. С. 341-349
Кибрик А.Е. Проблема синтаксических отношений универсальной грамматики // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІ. М.: Прогресс, 1982. С. 5-36
Кинэн Э.Л. К универсальному определению подлежащего // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХІ. М.: Прогресс, 1982. С. 236-276
Клименко О.В. Типи неозначеного суб’єкта-діяча в англійській та українській мовах. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.17. Донецьк, 2003. -19 с.
Кобрина Н.Н., Корнеева Е.А., Ассовская М.И., Гузеева К.А. Грамматика английского языка. Синтаксис. М.: Просвещение, 1986. 160 с.
Козел Н.Я. Синтаксическая синонимия в способах выражения субъекта предложения. Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.01. М., 2002. 23 с.
Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 175 с.
Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: международные отношения, 1980. 166 с.
Комиссаров В.Н. Лингвистические основы научно-технического перевода // Пособие по научно-техническому переводу. ч.1. М.: ВЦП, 1980. С. 5-110
Комиссаров В.Н. Лингвистические модели процесса перевода // тетради переводчика. Вып. 9. М.: Международные отношения, 1972. С. 3-14
Комиссаров В.Н. Лингвистическое переводоведение в России. М.: ЭТС. 2002. 184 с.
Комиссаров В.Н. Общая теория перевода: Проблемы переводоведения в освещении зарубежных ученых. М.: ЧеРо, 1999. 136 с.
Комиссаров В.Н. Перевод и интерпретация // Тетради переводчика. Вып. 19 М.: Высшая школа, 1982. С. 3-19
Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. М.:ЭТС, 1999. 192 с.
Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: Высшая школа, 1990. 253 с.
Комиссаров В.Н., Коралова А.Л. Практикум по переводу с английского языка на русский. М.: Высшая школа, 1990. 127 с.
Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский. Ч.2. - М.: Высшая школа, 1965. 287с.
Корунець І.В. Порівняльна типологія англійської та української мов. Вінниця: Нова книга, 2003. 464 с.
Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад). Вінниця: Нова книга, 2001. 448 с.
Кошевая И.Г. Типологическая структура языка. К.: Изд-во Киевского ун-та,1972. 234 с.
Кржижкова Е.К. К вопросу о формуле простого предложения // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 317-319
Крючкова Л.С. Порядок слов в простом двусоставном предложении с прямым дополнением. Автореф. дисс. канд. филол. наук, М.: МГПУ им. Ленина,1976. 25 с.
Кузнецова Н.Е. Единицы пропозитивной семантики в позиции подлежащего. Автореф. дисс. канд. филол. наук, 10.02.04. Ленинград, 1987. 16 с.
Курпиль О.С. Структурные типы элементарных предложений с нулевой формой в позициях S-P-O в современном английском языке. Автореф. дисс. канд. филол. наук, 10.02.04. Львов,1990. 16 с.
Кучерова Л.Н. Информационная роль субъектного препозитивного подлежащего в науч