ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЗДРІБНІЛОСТІ В СЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ : Функционально-семантическое ПОЛЕ измельчавшей В славянских и германских ЯЗЫКАХ

Краткое описание

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

На правах рукопису

СИТЕНКО ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 81’1+811.16+811.11(043.3)

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ЗДРІБНІЛОСТІ
В СЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ

Спеціальність 10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Загнітко А.П.

Горлівка 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

2

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ДЕМІНУТИВНОСТІ

1.1. Загальна характеристика функціонального напряму у граматиці

12

1.2. Загальнотеоретичне тлумачення концепту „поле”. Функціонально-семантичне поле як спосіб дескрипції мови

16

1.3. Статус і диференційні ознаки демінутивних утворень: універсальність та квалітативність

27

1.4. Системно-структурний опис категорії демінутивності як функціонально-семантичного поля. Архітектоніка функціонально-семантичного поля демінутивності

39

Висновки до Розділу 1

47

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ДЕМІНУТИВНОСТІ В СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ

2.1. Семантика ядерного компонента функціонально-семантичного поля демінутивності та особливості її вияву

50

2.2. Вторинна семантика демінутивних одиниць та особливості її вияву

76

2.3. Функціонально-семантична характерологія зменшено-оцінних одиниць функціонально-семантичного поля демінутивності в слов’янських мовах

94

Висновки до Розділу 2

117

РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ ДЕМІНУТИВНОСТІ В ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ

3.1. Семантика ядерного компонента функціонально-семантичного поля демінутивності та особливості її вияву

120

3.2. Вторинна семантика демінутивних одиниць та особливості її вияву

125

3.3. Функціонально-семантична характерологія зменшено-оцінних одиниць функціонально-семантичного поля демінутивності в германських мовах

155

Висновки до Розділу 3

166

ВИСНОВКИ

169

ДОДАТКИ

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

178

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

195

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

І іменник
ОІ основа іменника
ОП основа прикметника
ОПр основа прислівника
ОЗ основа займенника
П прикметник
СМ словотвірна модель
СТ словотвірний тип
СУМ сучасна українська мова
ФСП функціонально-семантичне поле
Adj adjective прикметник
Adv adverb прислівник
N noun іменник
Num numeral числівник
V verb дієслово

ВСТУП

Мова являє собою багатогранний об’єкт, що має властивість постійно змінюватись та який можна вивчати з різних аспектів, у різних лінгвістичних напрямах. Постулюючись знаковою системою з чітко визначеними структурними елементами, мова визначається як система лінгвістичних одиниць та їхніх відносин. У філософському розумінні системно-структурний підхід до студіювання мовних явищ вимагає урахування зв’язків явищ дійсності між частинами досліджуваної універсалії [104, с. 19 28]. Якщо система це зв’язані між собою елементи у формі цілісного утворення єдності функціональних одиниць, то структура це стійкий зв’язок частин системи. „Функціональна єдність елементів утворює систему, а принцип будови, закони зв’язку, характер їхньої взаємодії визначають структуру, будову системи” [57, с. 5], що саме і обумовлює нормальне функціонування та розвиток мови.
Найбільш активно останнім часом розглядається мова у функціональному напрямі, що ґрунтується на понятті мовної системи „як інструмента думки та комунікації”, „як системи засобів, що служить будь-якій певній меті” [37, с. 100]. У сучасній теорії та методології мовознавства функціональний підхід до дослідження мовних фактів набуває особливої актуальності у зв’язку зі зверненням лінгвістики до вивчення мови в її реальному функціонуванні (пор. такі напрями, як теорія мовного спілкування, когнітивна лінгвістика, лінгвістична типологія, прагматика, лінгвістика тексту, соціолінгвістика, психолінгвістика і т. ін.). Наукова зорієнтованість функціональної лінгвістики полягає у вивченні „загальних функцій мови та апарату їхньої реалізації в конкретних мовах, тобто мовних одиниць та конструкцій” [143, с. 7]. До цього кола ідей належить і функціональна граматика, яка „поєднуючи методи формальної та семантичної граматики, прагне до уникнення їхніх недоліків та однобічності... Вона показує перехід форми від одної функції до іншої, вивчаючи задля цього взаємозв’язок лексики і граматики та семантичні особливості граматичних форм у контекстах” [45, с. 41].
Функціональний напрям у граматиці існує в багатстві та розмаїтті течій та шкіл. Можна назвати, зокрема, концепції, що продовжують та розвивають ідеї Празького лінгвістичного гуртка: французький функціоналізм, англійський напрям функціональної граматики, функціонально зорієнтовані теорії генеративної семантики, голландська школа тощо. Різні напрями функціональної граматики опрацьовувались і вітчизняними лінгвістами (пор., зокрема, праці В.Г.Гака, Ю.С.Степанова, Н.Ю.Шведової, Д.М.Шмельова та ін.).
На сучасному етапі активно студіюється один із напрямів функціональної граматики, який базується на понятті поля, зокрема, функціонально-семантичного поля (далі ФСП). Даний аспект функціональної граматики спрямований на дескрипцію функцій будови мови (граматичних форм, синтаксичних конструкцій, лексики) в їхній взаємодії з відповідним середовищем, парадигматичним або мовленнєвим [29, с. 4]. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню мовних явищ на основі польового принципу [1, 21, 27, 29, 36, 45, 53, 55, 63, 143, 159 тощо], проблема демінутивності (в дисертаційній роботі використовується термін демінутивність як синонімічний за значенням до лексеми здрібнілість, однак який є значно ширшим за своїм значеннєвим діапазоном, а відтак постає універсальним термінологічним засобом для номінування досліджуваного мовного аспекту) як одного з мовних явищ, що репрезентує своєрідний семантичний синтез та інтегрує одночасно „значення розмірної ознаки об’єктивно існуючих предметів та емоційно-оцінного відношення до них з боку мовця” [10, с. 24], з використанням терміна ФСП не мала ґрунтовного студіювання в загальнотипологічному та контрастивному аналізі одно- та різноструктурних мов. Саме тому в сучасних умовах постає необхідність визначення регулярності / нерегулярності певних засобів реалізації семантики демінутивної ознаки та встановлення специфіки градуювання такої семантики, простеження спеціалізованих експлікативних засобів вираження ФСП демінутивності в слов’янських та германських мовах, залишається нерозкритим питання виділення ядерних / приядерних / периферійних структур даного ФСП у споріднених та неспоріднених мовах. Все це актуалізує проблему загальнотеоретичного аналізу категорійної семантики демінутивності в слов’янських та германських мовах, визначення площин спільного та різного в функціонально-семантичному польовому вимірі і простеження категорії демінутивності як мовної універсалії.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена декількома чинниками, передусім, дискусійністю статусу щодо демінутивних одиниць, відсутністю праць, присвячених комплексному загальнотеоретичному аналізу ФСП демінутивності в аспекті частиномовної конкретизації проблеми на матеріалі іменникових, прикметникових, займенникових, числівникових, дієслівних, прислівникових та вигукових форм, а також на інших мовних рівнях у слов’янських та германських мовах, невизначеністю термінологічного апарату досліджуваної проблеми.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складником наукової роботи кафедри мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов і розкриває один з аспектів проблеми „Композити російської мови в ономасіологічному аспекті” (номер реєстрації 250709F21520); її проблематика погоджена з Науковою координаційною радою „Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (протокол № 3 від 20.06.02 р.).
Мета роботи полягає у комплексному аналізі демінутивних одиниць у функціонально-семантичному польовому вимірі на матеріалі слов’янських та германських мов (української, російської, англійської та німецької), визначенні їхніх семантичних, структурних, типологічних характеристик та встановленні загальнотеоретичних показників цих форм.
Для реалізації цієї мети поставлено такі завдання:
1) проаналізувати, систематизувати термінологічний апарат загальнотеоретичного розгляду ФСП демінутивності та з’ясувати статус категорії демінутивності в системі граматичних категорій;
2) визначити критерії виділення ядерних / неядерних площин ФСП демінутивності в слов’янських та германських мовах;
3) виявити ієрархію форм демінутивної ознаки в українській, російській, англійській та німецькій мовах;
4) проаналізувати особливості парадигматичної структури ФСП демінутивності в аналізованих мовах;
5) описати синтетичні й аналітичні засоби вираження ФСП демінутивності різними частинами мови на матеріалі досліджуваних мов;
6) простежити продуктивність словотворчих засобів утворення демінутивних форм;
7) виявити функціонально-стилістичні особливості форм демінутивності в межах ФСП у слов’янських та германських мовах.
Об’єктом дослідження постає ФСП демінутивності в слов’янських та германських мовах.
Предметом безпосереднього аналізу є іменникові, прикметникові, займенникові, числівникові, дієслівні, прислівникові та вигукові утворення, що підлягають демінутивному ступенюванню в його синтетичній та аналітичній формах в українській, російській, англійській та німецькій мовах.
Методологія роботи ґрунтується на дослідженні характеру взаємодії, взаємозв’язку плану змісту та плану вираження в мові та мовленні, що пов’язано з однією із фундаментальних проблем лінгвістичної теорії функціонування мовних одиниць у тексті та мовленні, а також на принципі цілісного комплексного підходу до мовленнєвих явищ і закономірностей їхнього функціонування у художньому контексті, що передбачає багаторівневий аналіз тексту. Мова при цьому розглядається не як формальна система, абстрагована від умов її використання, а як засіб комунікативної взаємодії, що здійснюється в соціальному та психологічному контекстах. Особлива увага надається положенням семіотики про знак і його структуру, про змістове і контекстуально зумовлене семантичне варіювання форм; однією з ключових засад роботи постала думка про те, що мовний знак, і мова загалом, являють собою погляд на світ, певний спосіб його розуміння.
Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні різних методів і прийомів, що зумовлено метою та конкретними завданнями і дає можливість розглянути досліджувану категорію з погляду семантики, словотвірної будови, особливостей функціонування в тексті. Аналіз ФСП демінутивності проведено із застосуванням методів: описового (на синхронному зрізі), дедуктивного, зіставного, компонентного, що є важливими для сучасних лінгвістичних теорій. Під час дослідження застосовано прийом статистичного опрацювання матеріалу.
Матеріалом для дисертації стали демінутивні іменникові, прикметникові, займенникові, числівникові, дієслівні, прислівникові та вигукові утворення, виявлені в тлумачних словниках української, російської, англійської та німецької мов, а також ці похідні, наявні у творах українських, російських, англійських, американських та німецьких письменників і науково-популярних текстах ХІХ, ХХ та ХХІ століть (загальна картотека складає 7000 одиниць).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що уперше в мовознавстві запропоновано загальнотеоретичний, функціонально-контрастивний аналіз ФСП демінутивності в українській, російській, англійській та німецькій мовах; простежено спектри вияву семантики категорії демінутивності в різних мовах; розроблено та опрацьовано концепцію концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності; з’ясовано особливості семантики та структури ФСП демінутивності в слов’янських та германських мовах, виявлено продуктивність творення форм категорії демінутивності в польовому вимірі у досліджуваних мовах.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що вона становить комплексний аналіз ФСП демінутивності в одно- та різноструктурних мовах; у ній простежено закономірності основних / неосновних засобів вираження семантики демінутивної ознаки, вперше встановлено в контрастивному вимірі регулярність / нерегулярність демінутивного ступенювання у польовому вимірі та визначено специфіку співвідносності / неспіввідносності основних / неосновних засобів творення форм демінутивного ступенювання та виявлено ядерні / приядерні / периферійні категорійні форми демінутивної ознаки в межах ФСП у аналізованих мовах. Концептуальна основа дисертації, яка усталює погляд на демінутивність як універсальну категорію, що підлягає польовому студіюванню в мовах спільних і різних структур, та результати проведеного дослідження можуть бути використаними в подальших теоретичних її опрацюваннях.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що матеріали роботи можуть бути використані для подальшого загальнотеоретичного, контрастивного вивчення семантики, словотвору, типології категорій одно- та різноструктурних мов, при написанні порівняльної граматики слов’янських та германських мов, укладанні словників, при читанні загальнотеоретичних та практичних курсів із сучасних слов’янських і германських мов, опрацюванні нових спецкурсів та семінарів. Ці положення знайдуть застосування при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт, у перекладацькій діяльності.
Особистий внесок здобувача полягає в опрацюванні власного підходу до процедури зіставлення демінутивних форм в українській, російській, англійській та німецькій мовах, обґрунтуванні концепції концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності, в отриманні всіх фактичних даних, на яких базується дослідження, у здійсненні статистичної обробки й інтерпретації отриманих показників. Усі результати дослідження отримані автором одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Основні здобутки дослідження були викладені на звітних конференціях професорсько-викладацького складу Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (2005 2008 рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми типології граматичних одиниць” (м. Рівне, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (м.Горлівка, 2006 р.), ХІІ Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень „Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм” (м. Харків, 2007 р.). Вся дисертація загалом та окремі її розділи обговорювалися на кафедрі філології іноземних мов, кафедрі мовознавства та російської мови Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.
Публікації. Проблематику та основні положення дисертації викладено у восьми одноосібних статтях, що опубліковані у фахових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Структура дисертаційного дослідження визначена його метою і завданнями, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку джерел фактичного матеріалу й додатків. Загальний обсяг роботи 199 сторінок, основний текст 174 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Категорія демінутивності є семантико-словотвірною категорією з модифікаційним значенням дефектності та ексесивності ознаки. Постаючи міжмовною категорією, демінутивність характерна для систем слов’янських та германських мов. Незважаючи на субстанційно-етичні розбіжності між групами досліджуваних мов, ФСП демінутивності притаманні певні ізоморфні засоби на рівні структури. У ФСП демінутивності легко виокремлюються певні інваріантні семантичні ознаки, типові для систем порівнюваних мов.
2. ФСП демінутивності як одна з величин функціональної граматики спрямована на дескрипцію функцій будови мови (граматичних форм, лексем, синтаксичних конструкцій) у їхній взаємодії з відповідним середовищем, парадигматичним або мовленнєвим. ФСП демінутивності в слов’янських мовах конституюють різнорівневі та різноструктурні елементи майже усіх лексико-граматичних розрядів слів, однак лише іменникові та прикметникові утворення повніше та репрезентативніше, у порівнянні з усіма іншими розрядами слів, відображають явище демінутивації шляхом семантичного ступенювання ознаки. В англійській мові наявні лише іменникові, прикметникові та прислівникові демінутивні одиниці, що виражаються переважно аналітичними формами, в силу аналітичного ладу германських мов. Досліджувані мови характеризуються відповідностями на рівні лексичної семантики: на шкалі інтенсивності ознаки виявлено міру ознаки в динаміці її градації та визначено верхню і нижню її межу.
3. ФСП демінутивності як об’єкт та одиниця парадигматичної системи в українській, російській та англійській, почасти в німецькій мовах має кільцево-концентричну організацію з ядром, приядерним, периферійним колами, що поділяються на відповідні зони за структурно-семантичними ознаками. Ядро наповнено формами виразниками первинної семантики категорії демінутивності; в слов’янських мовах ядро репрезентовано похідними іменниковими, прикметниковими, займенниковими, прислівниковими афіксальними формами із семою зменшеної ознаки; в англійській мові зменшеними аналітичними утвореннями (ад’єктивно-субстантивними словосполученнями). Ядро досліджуваних мов характеризується наявністю форм з „граничними афіксами” (українська, російська мови), однобічним вираженням демінутивного значення ад’єктивним конституентом (англійська мова).
4. У рамках концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності в англійській та німецькій мовах ядро є продуктивнішим, ніж у слов’янських мовах, що мотивується більшим навантаженням ядерної площини в германських мовах.
5. Приядерні та периферійні кола концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності вміщують форми, через які реалізується вторинна семантика категорії демінутивності. У слов’янських мовах приядерне коло поділяється на 8 зон: афіксальні іменникові, прикметникові, займенникові, числівникові, дієслівні, прислівникові, вигукові форми на позначення зменшеності-пестливості та пестливості; суфіксальні / несуфіксальні прикметники зі зменшеною або зменшено-пестливою семантикою у поєднанні з суфіксальними іменниками на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості; прикметникові та прислівникові утворення зі значенням неповноти вияву ознаки; суплетивні іменникові форми на позначення істот молодого віку; суфіксальні іменникові, прикметникові, прислівникові редуплікати на позначення зменшеності та зменшеності-пестливості. В англійській мові приядерне коло охоплює 11 зон, які репрезентовані прикметниками із семою зменшеності або зменшеності-пестливості з приад’єктивним поширювачем; ад’єктивно-субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності або зменшеності-пестливості; кореневими словами на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості; субстантивними словосполученнями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості; афіксальними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими утвореннями на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості; складними іменниковими, прикметниковими та прислівниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості; редуплікованими іменниковими формами із семою зменшеності, зменшеності-пестливості; складними прикметниками, прислівниками на позначення ступеня вияву ознаки кольорових відтінків; суфіксальним прикметниковим дериватом на позначення зменшеності, зменшеності-пестливості з приад’єктивним поширювачем; прикметником, прислівником на позначення зменшеної, зменшено-пестливої ознаки з двома поширювачами; словосполученнями на позначення послабленого або неповного ступеня вияву ознаки. Приядерні кола ФСП демінутивності слов’янських та германських мов конституюється як синтетичними, так і аналітичними формами.
6. Периферійні кола в українській, російській та англійській мовах представлені майже універсальними зонами, що репрезентовані редуплікованими формами на позначення суб’єктивної оцінки; іменними субстантивними словосполученнями, ускладненими / неускладненими поширювачами, на позначення суб’єктивної оцінки; синтетичними іменниковими утвореннями з негативною суб’єктивною оцінкою. У слов’янських мовах до цього переліку додаються слова прикладкового типу, в германських „прикметники ступеня”.
7. У рамках концентрично-кільцевої організації ФСП демінутивності в англійській мові найбільш квантитативно наповненим є ядро, в українській та російській приядерні кола, що свідчить про поступове домінування аналітичних форм над синтетичними у слов’янських мовах.
8. Синтетичні засоби словотвору (суфіксація, префіксація) використовуються в утворенні демінутивних форм ліво- та правобічного компонентів парадигми ФСП демінутивності, при цьому префіксація не є продуктивним типом словотвору для слов’янських і германських мов. Словотвірній системі ФСП властива певна група кореляційних афіксів, за якими співвідносяться українська, російська та англійська мови. До найбільш корелятивних належать групи префіксів укр. мікро-, міні-, по-, пре- ↔ рос. микро-, мини-, пре- ↔ англ. micro-, mini-, de-, under- та суфікси укр. -уват- (-юват-), -уват-о (-юват-о), -ав- (-яв-), -ав-о (-яв-о) ↔ рос. -оват- (-еват-), -оват-о (-еват-о) ↔ англ. -ish, -ish-ly; укр. ок(ø), -ик(ø), -чик(ø), -к-, -ин-, -ц-, -ен-, -инк-, -ичок(ø), -а(-я), -еньк-, -есеньк-, -ун-, -енок-о, -есеньк-о ↔ рос. ок(ø), -ик(ø), -чик(ø), -к-, -ин-, -ц-, -ат-, -онок(ø), -енок(ø), -еньк-, -юсеньк-, -еньк-о, -оньк-о, -енечк-о, -онечк-о ↔ англ. -et, -ette, -let, -ling, -y (-ie, -ey), -ock, -in, -ule, -cule, -el / -le; укр. очок(ø), -ечок(ø), -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -ичк-, -ечк-, -ець, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -есеньк-о, -еньк-о ↔ рос. -очек(ø), -ечек(ø), -очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -ец-, -ечк-, -еньк-, -еньк-о ↔ англ. -ee, -et, -ette, -y, -ling, -erel, -een, -in, -let; укр. -ус-, -ун-, -оньк-, -еньк-, -иц-, -ичк-, -к-, -ечк-, -еньк-, -есеньк-, ісіньк-, -усіньк-, -юсіньк-, -еньк-о, -есеньк-о, -ісіньк-о, -юсіньк-о, -оньк-у ↔ рос. -оньк-, -еньк-, -ишк-, -ушк-, -анек, -енек-, -иц-, -еньк-, юсеньк-, -еньк-о, -оньк-о, -онечк-о, -енечк-о ↔ англ. -et, -ette, -y, -let, -ling .
9. За кількістю елементів у структурі аналітичної форми демінутивних утворень у досліджуваних мовах слід розмежовувати дво- та трикомпонентні (з градуйованим та конкретизувальним елементами) утворення. Трикомпонентні форми з конкретизувальним допоміжним елементом більш характерні для англійської мови. За наявністю ознак аналітичні форми поділяються на такі, що властиві усім аналізованим мовам: прикметник + суфіксальний іменник; суфіксальний прикметник + іменник; суфіксальний прикметник + суфіксальний іменник; прикметник з поширювачем + іменник; суфіксальний прикметник з поширювачем + іменник; суфіксальний прикметник з поширювачем + суфіксальний іменник; словосполучення прикметника з прикметником ступеня + іменник; словосполучення прикметника з прикметником ступеня + суфіксальний іменник. Семантичний плеоназм, що утворюється типологічно спорідненими компонентами та завдяки якому відбувається ітеративність певної семи, що набуває максимально посиленого звучання і концентрує у собі високу експресію, характерний лише для слов’янських мов та зовсім не властивий англійській мові в силу різноструктурності досліджуваних груп мов.
10. Зменшено-емоційні утворення становлять вельми багатий та своєрідний шар лексики, що посідає визначальне місце в лексичній системі сучасних слов’янських та германських мов. Цінність та своєрідність таких слів полягає в тому, що вони несуть у собі, крім основної (предметно-логічної), ще й додаткову оцінно-емоційну інформацію: позначають реалії з погляду їхнього розміру крізь призму сприйняття мовця; така оцінка може бути як позитивною, так і негативною.
11. Значення зменшеності у чистому вигляді без будь-якої емоційності виражають лексеми на позначення реалій, що диференціюються за розміром, об’ємом, вагою, кольором тощо, виявляють більшою чи меншою мірою свої якості чи ознаки. Виконуючи подвійну функцію у мові, демінутиви, крім значення зменшеності, виражають суб’єктивне ставлення до реалій. Сема позитивної емоційної оцінки не пов’язана з поняттям зменшеності, а відображає тільки позитивне суб’єктивне ставлення мовця до предметів, істот чи явищ. Залежно від семантики твірних основ до пейоративів належать такі, що денотують людей чи явища за певними негативними ознаками. Найчисельнішу семантичну групу складають лексеми зі зменшено-емоційним забарвленням, що поєднують у собі значення зменшеності та позитивної суб’єктивної оцінки. Такі утворення позначають об’єктивну зменшеність реалій, що сприймаються мовцем позитивно.
12. Винятково важлива роль у дефінуванні змістових відтінків демінутивних утворень належить контексту. Контекстуальна ситуація створює сприятливі умови для реалізації та конкретизації полісемантичних потенцій аналізованих лексем.
13. Дослідження функціональних особливостей зменшено-емоційних одиниць показало, що ці утворення неоднаково функціонують у стилістичних різновидах сучасних слов’янських та германських мов. Узагальненою ознакою оцінних лексем є їхнє широке використання в усно-розмовному мовленні; у писемному мовленні емоційність як вияв експресивного постає опосередковано усно-розмовною стихією, поза веденням якої у писемну форму неможлива потужна експресія. Лексеми із семою зменшеності найчастіше використовуються в науковому, технічному та офіційному стилях. Утворення з позитивним емоційним забарвленням широко функціонують в усно народній поетичній творчості. Лексика з негативним відтінком частіше уживана у публіцистичному стилі, у творах художньої літератури сатиричного спрямування. Зменшено-емоційні демінутиви з усією гамою відтінків у значенні здебільшого репрезентовані в художньо-белетристичному мовленні.
14. ФСП демінутивності взаємодіє з іншими мовними полями та частково перетинається з ними, зокрема можна констатувати тісний взаємозв’язок з такими ФСП, як ФСП суб’єктивної модальності, ФСП безвідносної міри ознаки, ФСП квантитативності, ФСП квалітативності, ФСП компаративності та ін. Причиною такої ситуації служить спільність семантики узагальненого категорійного значення; частково це може бути омонімічний збіг чи розвиток вторинних функцій. Встановлення таких зв’язків, розв’язання причин взаємодії мовних полів може бути предметом подальшого наукового дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л.: Наука, 1988. 238 с.
2. Адмони В.Г. Качественный и количественный анализ грамматических явлений // Теоретические проблемы современного советского языкознания. М.: Наука, 1964. С. 56 68.
3. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М. Л.: Наука, 1964. 104 с.
4. Акодес М.И. Английский язык. Имя прилагательное: Учебное пособие. К.: Высшая школа, 1987. 103 с.
5. Аксаков К.С. Опыт русской грамматики // Полное собрание соч.: В 3-х т. Т.3. Ч.2. М.: Наука, 1980. С. 53 67.
6. Аксаков К.С. Сочинения филологические // Полное собрание соч.: В 3-х т. Т.2. М.: Наука, 1980. С. 65 99.
7. Анацкий И.Н. Структурно-типологическая характеристика аналитических конструкций на материале родственных и неродственных языков // Аналитические конструкции в языках различных типов. М. Л.: Наука, 1965. С. 143 152.
8. Андреева Л.К., Горланова Н.В. Существительные с уменьшительно-ласкательными суффиксами в народной разговорной речи // Ученые записки. Вып. 337. Пермь: ПГУ, 1971. С. 71 78.
9. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. М.: Физматлит, 2000. 256 с. Библиогр.: с. 196 199.
10. Арутюнова Н.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 151 с.
11. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с. Библиогр.: с. 316 322.
12. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1969. 608 с.
13. Бакина М.А. Имена прилагательные как производящие основы современного словообразования // Развитие словообразования современного русского языка. М.: Наука, 1966. С. 88 105.
14. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 392 с. Библиогр.: с. 385 387.
15. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. Ужгород: Закарпат. обл. вид., 1960. 416 с.
16. Безпояско О.К. та ін. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
17. Беличова Е. О теории функциональной грамматики // Вопросы языкознания. 1990. № 2. С. 64 67.
18. Беляева Т.М. Некоторые проблемы словообразования в социолингвистическом аспекте // Словообразование и фразообразование: Тезисы докладов научной конференции. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1979. С. 19 21.
19. Беляева Т.М. О роли основ в суффиксации (на материале английского языка) // Вестник Ленинградского университета. Вып. 3. Л.: ЛГУ, 1972. С. 138 145.
20. Беляева Т.М., Хомяков В.А. Нестандартная лексика английского языка. Л.: ЛГУ, 1985. 135 с. Библиогр.: с. 125 134.
21. Беляева Е.И. Функционально-семантическое поле модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. С. 6 13.
22. Березинський В.П. Про відтворення значень українських форм суб’єктивної оцінки англійською мовою // Іноземна філологія. Вип. 25. Львів: ЛНУ, 1971. С. 47 54.
23. Берлизон С.Б. Сочетаемость слов как формальный критерий выделения эмоционального значения слова и как средство его раскрытия (на материале английского языка) // Проблемы семасиологии и лингвостилистики. Сб. науч. тр. Вып. 1. Ч.2. Рязань: РГПИ, 1973. С. 259 309.
24. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АК Наук, 1963. Т. 1. 384 с. Библиогр.: с. 377 381. Т. 2. 391 с. Библиогр.: с. 356 359.
25. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, 1971. 115 с.
26. Бондарко А.В. Основы построения функциональной грамматики // Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. Вып. 3. М., 1981. С. 487 499.
27. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 206 с.
28. Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 254 с.
29. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с. Библиогр.: с. 125 132.
30. Бондарь А.И. Структура деминутивных образований в современном украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук / ОГУ им. И.И.Мечникова. Одесса, 1979. 21 с.
31. Большая советская энциклопедия: В 30-ти т. М.: Советская энциклопедия, 1978. Т. 28.
32. Брицин М.Я. та ін. Порівняльна граматика української та російської мов. К.: Вища школа, 1978. 271 с. Бібліогр.: с. 266 270.
33. Будагов Р.А. Человек и его язык. М.: Изд-во МГУ, 1976. 430с.
34. Булаховский Л.А. Исторический комментарий к русскому литературному языку. К.: Радянська школа, 1958. 488 с. Библиогр.: с. 474 482.
35. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка: В 2 т. К.: Радянська школа, 1952. Т. 1. 446 с.
36. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
37. Вахек И. Пражские филологические исследования сегодня. М.: Изд-во иностр. лит., 1967. С. 99 103.
38. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440 с.
49. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
40. Виноградов В.В. Современный русский язык. М.: Учпедгиз, 1938. 172 с.
41. Вихованець І.Р. Таїна слова. К.: Радянська школа, 1990. 283 с. Бібліогр.: с. 281 282.
42. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1986. 256 с. Бібліогр.: с. 274 254.
43. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного. На материале иберо-романских языков. М.: Наука, 1978. 199 с. Библиогр.: с. 196 198.
44. Востоков А.Х. Русская грамматика. СПб., 1859. 384 с.
45. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. М.: Международные отношения, 1977. 264 с.
46. Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке: Сб. статей по языкознанию. М.: Изд-во МГУ, 1958. С. 23 34.
47. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. К.: Радянська школа, 1977. 118 с.
48. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова: морфеміка, словотвір, морфонологія: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1999. 207 с.
49. Греч Н.И. Практическая русская граматика. СПб., 1834. 123 с.
50. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наукова думка, 1978. 207 с. Бібліогр.: с. 184 192.
51. Грищенко А.П. та ін. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища школа, 1997. 493 с.
52. Грищенко А.П. Суфіксальний словотвір прикметників // Словотвір сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1979. С. 119 170.
53. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке. М.: Просвещение, 1969. 184 с. Библиогр.: с. 181 183.
54. Гухман М.М. Глагольные аналитические конструкции как особый тип сочетаний частичного и полного слова (на материале истории немецкого языка) // Вопросы грамматического строя. М.: АН СССР, 1955. С. 322 362.
55. Гухман М.М. Грамматическая категория и структура парадигм // Исследования по общей теории грамматики. М.: Наука, 1968. С. 170 175.
56. Гухман М.М. Функциональная стратификация языка. М.: Наука, 1985. 240 с.
57. Дегтярев В.И. Основы общей грамматики. Ростов-на-Дону: Изд-во РУ, 1973. 256 с.
58. Дементьев А.А. Очерки по словообразованию имен существительных в русском языке // Ученые записки. Вып. 27. Куйбышев: Изд-во КПУ, 1959. С. 9 162.
59. Денисова С.П. Системно-структурна організація експресивного субконтинууму // Язык и культура. 4-ая международная конференция. Материалы. К.: Институт международных отношений, 1996. Ч. 1. С. 159 166.
60. Денисова С.П. Типологія категорій лексичної семантики. К.: Вид-во КДЛУ, 1996. 295 с. Бібліогр.: с. 198 242.
61. Дідківська Л.П., Родіна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. К.: Наукова думка, 1982. 172 с. Бібліогр.: с. 168 170.
62. Дреслер Х.В. Против неоднозначности термина «функция» в «функциональных» грамматиках // Вопросы языкознания. 1990. № 2. С. 57 64.
63. Дэже Л. Функциональная грамматика и типологическая характеристика русского языка // Вопросы языкознания. 1990. № 2. С. 42 57.
64. Егорова Т.А. О значении словообразовательных аффиксальных морфем (синонимия суффиксов в современном английском языке) // Студия германистики. Грамматика английского и немецкого языков. Сб. науч. тр. Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. С. 190 198.
65. Есперсен О. Философия грамматики / Пер. с англ. В.В.Пассека. М.: Едиториал УРСС, 2002. 403 с.
66. Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. К.: Наукова думка, 1985. Т. 2. 570 с.
67. Жирмунский В.М. Об аналитических конструкциях // Аналитические конструкции в языках различных типов. М. Л.: Наука, 1965. С. 5 58.
68. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Сучасна українська літературна мова. К.: Радянська школа, 1965. 131 с.
69. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Радянська школа, 1972. 402 с.
70. Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису. Донецьк: ДонНУ, 2004. Ч. 1. 227 с.
71. Загнітко А.П. Особливості аналітизму у системі дієслівних категорій в українській та німецькій мовах // Сопоставительные исследования в области номинации и словообразования: Сб. науч. тр. Донецк: ДонНУ, 1993. С. 36 48.
72. Загнітко А.П. Сучасні функційно-лінвістичні теорії: основи й аспекти // Науковий вісник Херсонського державного університету: Лінгвістика. Вип. 4. Херсон: ХДУ, 2006. С. 12 21.
73. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Донецьк: ДонНУ, 1996. 436 с. Бібліогр.: с. 383 420.
74. Звегинцев В.О. Семасиология. М.: Изд-во МГУ, 1957. 322 с.
75. Зеленько А.С. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних вчень. Аспекти, методи, прийоми та процедури досліджень мови: Посібник. Луганськ: Альма-матер, 2002. 238 с.
76. Земская Е.А. Словообразование как деятельность. М.: Наука, 1963. 220 с.
77. Земская Е.А. Современный русский язык: Словообразование. М.: Просвещение, 1973. 304 с.
78. Зернов Б.Е., Попова О.Д. К вопросу о «центре» и «периферии» в системе частей речи (на материале английского языка) // Взаимодействие языковых структур в системе. Межвуз. сб. Вып. 4. Л., 1980. С. 45 57.
79. Зятковская Р.Г. Суффиксальная система современного английского языка. М.: Высшая школа, 1971. 187 с.
80. Каращук П.М. Аффиксальное словообразование в английском языке. М.: Высшая школа, 1965. 173 с. Библиогр.: с. 167 172.
81. Каращук П.М. Словообразование английского языка. М., 1977. 303 с. Библиогр.: с. 297 300.
82. Кардащук О. Слово в контексті // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. Науковий щорічник / За заг. ред. доц. С.Панцьо. Тернопіль: Збруч, 1999. С. 149 152.
83. Карпіловська Є.А. Кореневий гніздовий словник української мови. К.: Вид-во Українська енциклопедія імені М.П.Бажана, 2002. 911 с.
84. Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1973. 187 с.
85. Ковалик І.І. Питання слов’янського іменникового словотвору. Львів: Вид-во Львів. ун., 1958. 153 с.
86. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Словотворчі частини слова. Львів: Вид-во Львів. ун., 1958. 77с.
87. Коломиец В.Т. Прилагательные с аффиксами -ат- (-ват-), -ит- (-овит-), -аст-, -ист- в славянских языках // Л.А.Булаховский и современное языкознание: К 100-летию со дня рождения. К.: Вища школа, 1987. С. 191 197.
88. Котнюк Л.Г. Выражение градуальности признака в семантике имен прилагательных со значением размера (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. Киев, 1986. 20 с.
89. Котнюк Л.Г. Особливості визначення розміру предметів засобами англійської мови // Мовознавство. 1990. № 6. С. 50 53.
90. Корунець Л.І. Категорія демінутивності в англійській та українській мовах // Мовознавство. 1981. № 4. С. 81 85.
91. Кравченко М.В. Зменшено-емоційні іменники в сучасній українській мові // Словотвірна структура слова. К.: Наукова думка, 1981. С. 109 189.
92. Краткий справочник по современному русскому языку / Л.Л.Касаткин, Е.В.Клобуков, П.А.Лекант; Под ред. П.А.Леканта. М.: Высшая школа, 1991. 383 с.
93. Кривоносов А.Т. Интенсификаторы как класс слов в немецком языке // Структура предложения и классы слов в романо-германских языках. Вып. 3. Калинин: КПИИЯ, 1974. С. 58 70.
94. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
95. Кубрякова Е.С., Харитончик З.А. О словообразовательном значении и описании смысловой структуры производных суффиксального типа // Методы сопоставительного изучения языков. М.: Наука, 1976. С. 31 40.
96. Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.
97. Ломоносов М.В. Российская грамматика // Сочинения. М.: Государственное издание художественной литературы, 1952. 291 с.
98. Майданник З.М. Засоби вираження кількісної характеристики ознаки, названої прикметником, в українській та англійській мовах // Мовознавство. 1994. № 1. С. 58 64.
99. Макарова А.И. Именная деминутивная система молдавского языка (деривация): Автореф. дис. канд. филол. наук. Кишинев, 1970. 27 с.
100. Макарчев Б.В. Словообразовательная структура и семантико-функциональные особенности диминутивных образований в английском и немецком языках: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1973. С. 20.
101. Максимов В.И. Суффиксальное словообразование имен существительных в русском языке. Л.: ЛГУ, 1975. 224 с.
102. Мандельштам И.Е. Об уменьшительных аффиксах русского языка со стороны их значения / К истории поэтического стиля // Журнал Министерства народного просвещения. СПб. 1903. № 7. С. 34 59.
103. Матвіяс І.Г. Іменник в українській мові // Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. І.К.Білодіда. К.: Наукова думка, 1969. 582 с.
104. Мельничук А.С. Понятие системы и структуры языка в свете диалектического материализма // Вопросы языкознания. 1970. № 1. С. 19 26.
105. Мешков О.Д. Словообразование современного английского языка. М.: Наука, 1976. 245 с.
106. Мещанинов И.И. Типологические сопоставления и типология систем // Филологические науки. 1958. № 3. С. 5 15.
107. Михайлова И.С. Семантико-структурный анализ имен прилагательных в современном английском языке // Вопросы лексики и грамматики иностранных языков. Ученые записки. М.: Изд-во МГПИИЯ, 1971. Т. 474. С. 102 108.
108. Моисеев А.И. Основные вопросы словообразования в современном русском литературном языке. Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. С. 206 с. Библиогр.: с. 204.
109. Нелюба А. Явища економії в словотвірній номінації української мови. Харків: ХНУ ім. В.Каразіна, 2007. 302с. Бібліогр.: с. 255 284.
110. Немченко В.Н. Современный русский язык. Словообразование. М.: Высшая школа, 1984. 225 с.
111. Общее языкознание. Методы лингвистических исследований. М.: Наука, 1973. 234 с.
112. Олексенко В.П. Словотвірні категорії іменника: Монографія. Херсон: Айлант, 2005. 336с. Бібліогр.: с. 300 332.
113. Оссовецкий И.А. Стилистические функции некоторых суффиксов имен существительных в русской народной лирической песне // Труды Института языкознания АН СССР, 1957. С. 466 504.
114. Отин Е.С. Суффикс -оват- в украинской топонимии // Избранные труды по языкознанию. ІІ. Донецьк: Донеччина, 1999. С. 58 108.
115. Отин Е.С. Труды по языкознанию. Донецк: Южно-Восток, 2005. 480 с.
116. Павский Г. Филологические рассуждения над составом русского языка. Рассуждение 2. СПб., 1850. 228 с.
117. Паньків О.Б. Контекстуальні функції демінутивів (на матеріалі англійської та української мов) // Мовознавство. 1992. № 2. С. 56 60.
118. Перева А.В. Система суффиксации в современном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1976. 24 с.
119. Петрова Л.И. Редупликация в английской словообразовательной системе: Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1978. 17 с.
120. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. М.: Учпедгиз, 1956. 511 с.
121. Плоткин В.Я. Грамматические системы в английском языке. Кишинев: Штиинца, 1975. 126 с. Библиогр.: с. 125.
122. Плямоватая С.С. Размерно-оценочные имена существительные в современном русском языке. М.: МГУ, 1961. 118 с.
123. Попова З.Д. Полевые структуры в системе языка. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1989. 196 с.
124. Протченко И.Ф. Лексика и словообразование русского языка. М.: Наука, 1985. 323с. Библиогр.: с. 303 319.
125. Пупченко В.В. О некоторых факторах, определяющих продуктивность словообразовательных моделей в английском языке // Тезисы докладов научной конференции. Пятигорск: ПИИЯ, 1970. С. 73 77.
126. Распопов И.П. Очерки теории синтаксиса. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1973. 220 с.
127. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. К.: АртЕк, 2002. 424 с. Бібліогр.: с. 414.
128. Русанівський В.М. та ін. Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 2000. 820с.
129. Рымарь Р.М. Лексическая и грамматическая деривация имен существительных категории субъективной о