АСИМЕТРІЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ ДРАМИ : АСИММЕТРИЯ В УКРАИНСКИХ переводов Современной англоязычной ДРАМЫ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

МАТЮША Вікторія Іванівна

УДК 81’255.4=161.2:82-2=111”20”

АСИМЕТРІЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ
СУЧАСНОЇ АНГЛОМОВНОЇ ДРАМИ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник НЕКРЯЧ Тетяна Євгенівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2008

ЗМІСТ

С.

ВСТУП

4

Розділ 1. Сучасні теорії перекладу драматичних творів
як окремого жанру. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

13

1.1.

Зарубіжне перекладознавство про специфіку перекладу драми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

13

1.2.

Драматичний переклад у роботах вітчизняних науковців. . . .

31

1.3

Історія постановок та публікацій в Україні британської та американської драматургії ХХ століття. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

41

Висновки до 1 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

46

РОЗДІЛ 2. Типи ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ Асиметрії НА різних мовних рівнЯХ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

48

2.1.

Асиметрія у перекладі фоностилістичного рівня . . . . . . . . . . .

48

2.2.

Асиметрія у перекладі граматико-стилістичного рівня. . . . . .

73

2.3.

Асиметрія у перекладі лексико-стилістичного рівня. . . . . . . .

95

Висновки до 2 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

114

РОЗДІЛ 3. ТИПИ АСИМЕТРІЇ У ПЕРЕКЛАДІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ТА КАЛАМБУРІВ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

116

3.1.

Асиметрія у перекладі фразеологічних одиниць. . . . . . . . . . . .

116

3.2.

Типи асиметрії у перекладі каламбурів у драматичних творах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

134

Висновки до 3 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

149

РОЗДІЛ 4. КОРЕЛЯЦІЯ ТИПІВ АСИМЕТРІЇ ТА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ПЕРЕКЛАДІ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ. . . . . . .

149

4.1.

Прийоми диференціації, конкретизації та генералізації: спів-залежність з типами асиметрії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

150

4.2.

Прийом смислового розвитку: взаємозв’язок з типами асиметрії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

160

4.3.

Прийом антонімічного перекладу: кореляція з типами асиметрії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

166

4.4.

Прийоми цілісного перетворення і компенсації як передумова асиметрії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

169

Висновки до 4 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

182

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

190

ВСТУП
Переклад один із найефективніших факторів порозуміння між носіями різних мов, а художній переклад забезпечує інтенсивність процесу взаємопроникнення культур. У процесі розвитку кожна національна література спирається на доробки інших літератур, переймаючи образи, тематику, сюжети. О. Чередниченко також зазначає: „В історії перекладознавства дуже часто відбувалися запозичення жанрових різновидів текстів, які виникли в одній літературній традиції й поступово увійшли до інших літератур” [324:167]. Художній переклад іноземних творів спонукає національних авторів прагнути до змістової та естетичної досконалості, бо читач має змогу порівняти їхні здобутки зі здобутками зарубіжних письменників.
ХХ століття було плідним у розвитку засад художнього перекладу, але, на жаль, не усі види літератури отримали рівноцінну увагу з боку дослідників. Зокрема, відчутну теоретично-практичну прогалину з погляду розроблення й апробації методик порівняльно-зіставного аналізу текстів оригіналу й перекладу становить драматургія. Тим часом виразна специфіка драматургії (напр., поєднання чинників вербального і візуального мистецтва), особливості її текстової організації вирізняють роботу перекладачів у цій царині літератури на тлі загального перекладного процесу, спонукають до використання прийомів, актуальних для іншомовного відтворення тільки цього виду художньої словесної творчості.
Попри багатовікову історію походження та побутування драми як виду мистецтва й літератури, у коло об’єктів системного наукового перекладознавчого аналізу відповідні твори потрапили щойно на початку ХХст. Відтоді відбувається безперервний (хоч у хронологічному і теоретико-концептуальному аспекті не завжди рівномірний) розвиток методик перекладознавчого вивчення й інтерпретації творів драматургії. Зовнішнім соціокультурним чинником, який стимулює й інтенсифікує цей процес, є стабільність уваги соціуму до драми в обох видах її реалізації як твору літератури (текст), так і театрального мистецтва (сценічна вистава).
Варто наголосити на тому, що в сучасному національному інтелектуально-культурному контексті переклад драматичних творів українською мовою має загальнокультурне значення. Впродовж тривалого періоду (практично донедавна) більшість п’єс іноземних авторів подавалися читачеві й глядачеві російською мовою, натомість переклади драматичних творів українською мовою майже не здійснювалися. Кількість україномовних версій британських та американських п’єс ХХ століття не перевищує ста цей показник більш ніж промовистий [193]. Ймовірно, не всі переклади вдалося відшукати: вони були втрачені чи вилучені з бібліотек. Більшість перекладів були здійснені в 30-х та 50-х роках ХХ століття.
З огляду на це звертаємо увагу на необхідності докладного бібліографування відомих на сьогодні перекладів. Р.Зорівчак щодо цього слушно наголошує: „Праця перекладачів усіх народів заслуговує на узагальнення і теоретичне осмислення, щоб показати їхній величезний внесок у загальний розвиток літератури, мови, культури” [112:8].
Унікальність художнього перекладу полягає в тому, що оригінал може бути перекладений безліч разів і кожен наступний переклад відрізнятиметься від попереднього. При цьому існування більше одного перекладу художнього твору „завжди сприятлива умова для характеристики нового перекладу: є з чим порівняти, і тоді, коли новий переклад кращий, і тоді, коли він гірший за старий, і, насамкінець, тоді, коли він старому не поступається в цілому, але розкриває деякі нові, раніше не виявлені риси оригіналу. Але при цьому важливо, щоб зіставлення нового та старого було проведено сумлінно та об’єктивно, щоб порівняльна оцінка не була голослівною” [303:57].
Оцінювання адекватності, образно-художньої та мовно-естетичної цінності перекладу має відбуватися не спонтанно, а за визначеними, теоретично обґрунтованими критеріями та методиками. Їхні засади продуктивно розроблені у перекладознавчих працях М.Зерова [107], Р.Зорівчак [109-113], В.Коптілова [139-143], М.Новикової [227-230], М.Рильського [260], О.Фінкеля [233], О.Чередниченка [323-324]. Однак перекладацька практика свідчить про те, що застосування однотипних підходів до аналізу перекладу творів різних жанрів є не завжди виправданим. І передусім це стосується творів драматичного жанру.
Питання теорії та критики перекладу драматичних творів сьогодні активно осмислюється в зарубіжному перекладознавсті: С.Аалтонен [344-345], С.Баснет [349-357], Е.Ніколареа [401-402], П.Паві [403-406] та ін. Натомість, в Україні школа драматичного перекладу поки що перебуває на стадії становлення. Найпродуктивніший внесок у розвиток вітчизняної теорії належить таким дослідникам, як Н.Бідненко [30], В.Грицютенко [77-79], В.Мізецька [200] та Т.Некряч [217-225].
Сьогодні в українському перекладознавсті, на жаль, не існує цілісної теорії перекладу драматичних творів, яка б обґрунтовувала специфіку драматичного перекладу, зумовлену дуалістичною природою драми. Сучасні дослідники по-різному розглядають переклад драматичних творів, але одностайно констатують, що слід враховувати увесь спектр компонентів, які забезпечують цілісність драми як окремого виду художньої літератури. При цьому дослідники визнають, що питання перекладу ідіо- та соціолектів у драматичному творі, рамки індивідуальної свободи перекладача, межі допустимих відхилень від тексту оригіналу та аргументація цих відхилень, орієнтація перекладу на „читання” чи „постановку” формують коло проблем, які сьогодні потребують нагального висвітлення.
Отже, актуальність дослідження зумовлена потребою розроблення й удосконалення підходів, методів перекладу драматичних творів і комплексному аналізі асиметрії як засобу збереження авторського задуму в перекладі. В період формування нової національно орієнтованої театральної культури з україномовними постановками постає гостра необхідність якісних україномовних перекладів драматичних творів. Для забезпечення їх належного рівня необхідна не лише висока кваліфікація перекладача, але й визначення меж перекладацької свободи. Пропоноване дослідження з визначення прийомів та підходів до перекладу та критики перекладу драматичних творів покликане вирішити окремі аспекти цього глобального завдання.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають праці вчених С.Аалтонен [344-345], Р.Барта [21], Л.Бархударова [22-24], С.Баснет [349-357], М.Бахтіна [25], Н.Бідненко [30], О.Білецького [31], В.Виноградова[46-49], Р.Зорівчак [109-113], М.Кагана [118-119], І.Кашкіна [129], В.Коптілова [139-143], І.Лєвого [172], В.Мізецької [200], Т.Некряч [217-225], М.Новикової [227-230], П.Паві [403-406], М.Рильського [260], А.Федорова [302-306], Е.Фішер-Ліхте [372], С.Флорина [309, 51], О.Чередниченка [323-324], О.Швейцера [332-333], А.Юберсфельд [417], Р.Якобсона [342] та інших.
Актуальність пропонованого дисертаційного дослідження визначається й тим, що драматичний твір розглядається як завершена єдність і, відповідно, переклад повинен бути когерентним і цілісним. Усі елементи драматичного твору враховуються з погляду їх образного, асоціативного, психологічного впливу на реципієнта (читача чи глядача). Окрему увагу зосереджено на труднощах саме драматичного перекладу, шляхах їх подолання та визначення рівня індивідуальної свободи перекладача.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за № 06 БФ 044-01 „Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації”, затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертаційної роботи створити узагальнену теоретичну базу перекладу творів драматургії, визначити специфіку перекладу, орієнтованого на „читання” чи „постановку” та можливості їх поєднання, типи асиметрії, що виникають при перекладі та її доцільності, зумовленій специфікою жанру. Для досягнення цієї мети ставимо такі завдання:
1. проаналізувати й підсумувати теоретичні доробки вітчизняних та зарубіжних перекладознавців у сфері драматичного перекладу;
2. здійснити аналіз перекладених українською мовою британських і американських п’єс ХХ століття й розглянути різні типи асиметрії та їхню естетичну доцільність;
3. вивчити можливість поєднання перекладу, орієнтованого на „постановку” та „читання”;
4. визначити цілісність перекладів та методи досягнення перекладачем адекватності авторському задуму;
5. підрахувати кількісні параметри застосування різнотипних трансформацій, що призводять до асиметрії;
6. простежити та узагальнити типи різнорівневих трансформацій, що викликають асиметричні рішення у перекладі драми;
7. визначити критерії професійних якостей перекладача драматичних творів як окремого виду художньої літератури;
8. створити бібліографію українських перекладів британських та американських драматичних творів ХХ століття.
Об'єкт дослідження україномовні переклади драматичних творів британських та американських драматургів ХХ століття, виконані у період з 1901 по 2006рр.
Предмет дослідження різнорівнева асиметрія, яка виникає при пе­рекладі драматичних творів, та її вплив на відтворення змістової та образно-естетичної цілісності оригіналу.
Матеріалом дослідження слугували британські та американські прозові драматичні твори ХХ століття та їх українські переклади.
Методи дослідження підпорядковано досягненню мети роботи. Для визначення теоретичних передумов дослідження використано загальнонаукові методи спостереження, аналізу та узагальнення. Водночас для вирішення конкретних завдань було задіяно комплекс часткових методів, як-от: перекладознавчий аналіз, порівняльний, структуральний та описовий методи. Застосування методу суцільної вибірки, інтерпретативно-текстового методу і елементів кількісного аналізу дало змогу забезпечити повноту комплексного розгляду явища асиметрії у перекладі драматичних творів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що
- вперше досліджуються невідомі та маловідомі українські переклади англомовних драматичних творів ХХ століття;
- специфіка драматичного перекладу аналізується не з погляду опозиції „читабельність” / „сценічність”, а у спробі їх поєднання в рамках збереження авторського задуму;
- типи асиметрії системна, ситуативна та експлікативна, розглядаються у перекладі на різних мовних рівнях;
- визначається взаємозалежність між типом асиметрії і перекладацькими трансформаціями, що її утворюють, та її відповідності в перекладі авторському задумові.
Викладені у теоретичній частині положення широко застосовуються у практичних частинах, що уможливлює всебічний аналіз перекладів.
Теоретичне значення. Теоретичні положення, викладені в дисертації, поглиблюють теорію та критику перекладу драматичних творів і можуть бути використані для їх подальшої розробки. На основі застосованих методів деталізовано класифікацію типів асиметрій відповідно до авторського задуму, зокрема запропоновано виділяти асиметрію з додатною, нейтральною відповідністю та невідповідністю авторському задуму. Для визначення відповідності асиметрій в перекладі авторським інтенціям, імплікованим в оригіналі, у науковий перекладознавчий обіг уведено поняття „рамка адекватності”.
Практичне значення дослідження забезпечує перспектива використання його результатів у викладанні курсі „Теорії та практики перекладу”, на практичних заняттях з інтерпретації тексту, у спецкурсах та спецсемінарах із проблем практики перекладу, порівняльної стилістики.
Теоретичними і практичними здобутками роботи можуть скористатися перекладачі художніх творів та літературні редактори для вироблення критеріїв меж перекладацької свободи у досягненні адекватності перекладу, зокрема у творах драматичного жанру.
На захист винесено такі положення:
1. Онтологічна сутність драми, її дуалістична природа зумовлює більшу кількість асиметричних рішень в перекладах драматичних творів порівняно з іншими видами літератури.
2. Поділ на театральний („сценічний”) та літературний („читабельний”) переклад драматичних творів є невиправданим, бо будь-який драматичний текст передбачає можливість його постановки, а сценічна складова є такою ж невіддільною частиною драми, як і текстуальна. Це зумовлює необхідність своєрідних навичках роботи з даним жанром, відмінних від інших видів літератури, що сприяє формуванню особливого типу творчої особистості перекладача.
3. Асиметрію в перекладі драматичних творів доцільно співвідносити з авторським задумом, тому інтерпретативна свобода перекладача обмежується „рамкою адекватності” (відповідністю перекладу задуму оригіналу). Вихід перекладача за межі „рамки адекватності” можна трактувати, як перекладацьку сваволю.
4. У драматичному творі імплікована авторська інтенція може викликати у перекладі різні типи асиметрії: системну, ситуативну, експлікативну.
5. Асиметрія у драматичному перекладі, яка є наслідком застосування низки перекладацьких прийомів, забезпечує мінімізацію етнокультурних втрат (передача реалій, збільшення обсягу фонових знань реципієнтів через внутрішньотекстові коментарі тощо).
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації були апробовані на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005 р.); VI Міжнародній конференції „Переклад: мова і культура” (Воронеж, 30-31 січня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, 18 квітня 2006 р.); Наукових читаннях, присвячених 130-річчю від дня народження професора Івана Васильовича Шаровольського (Київ, 3 жовтня 2006 р.); Звітній науковій конференції Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 7-8 лютого 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 11 квітня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції „Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Київ, 24 жовтня 2007 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному ВНЗ” (Київ, 8-9 листопада 2007 р.).
Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:
1. Матюша В. Сучасні теорії перекладу драматичних творів як окремого жанру художнього перекладу // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2006. №18. Книга 1. С. 297-300.
2. Матюша В. Асимметрия в переводе личных местоимений как средство сохранения естественности диалога в произведениях для театра // Социокультурные проблемы перевода. Воронеж, 2006. Выпуск № 7. Часть 2 С. 72-83.
3. Матюша В. Асиметрія при перекладі особового займенника „you” як засіб збереження природності драматичного діалогу // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ, 2006. Випуск 10. С.206-210.
4. Матюша В. Історія постановок та публікацій британської та американської драматургії ХХ ст. в Україні // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2006. №19. С.140-142.
5. Матюша В. Типи асиметрії в перекладі п'єси Торнтона Вайлдера „Шкірою наших зубів” // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2007. №22. - Книга 2. С. 20-24.
6. Матюша В. Типи асиметрії в українських перекладах п'єс Оскара Вайлда // Проблеми семантики прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ, 2007. Випуск 11 С. 213-217.
7. Матюша В. Ситуативна асиметрія: межі перекладацької свободи // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2007. №23. Книга 2 С. 157-162.
8. Матюша В.І. Британська і американська драматургія ХХ ст. в Україні: постави та публікації // Вісник львівського університету. Серія мистецтвознавство. Львів, 2007. Вип. 7. С.54-57.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 228, із них 186 сторінок основний текст. Список використаних джерел налічує 484 бібліографічні позиції, (426 науково-критичні праці, 34 словниково-довідкова література, 23 джерела ілюстративного матеріалу.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасний інтерес до теорії перекладу драматичних творів і акцентування уваги на драматичному перекладі як самодостатньому різновиді художнього перекладу умотивовують актуальність обраного напрямку дослідження.
Теоретичні розробки С.Аалтонен, С.Баснет, В.Коптілова, І.Лєвого, П.Паві,Е.Фішер-Ліхте не забезпечують цілісності засад і принципів перекладу драматичних творів, оскільки не пропонують конкретних прийомів чи підходів, актуальних для перекладу творів цього жанру. Для заповнення цієї прогалини у нашому дослідженні опрацьовано й на практиці апробовано поняття асиметрії незбігу формальних і смислових ознак у тексті оригіналу і перекладу. На матеріалі українських перекладів британських та американських драматургів ХХ століття (2500 сторінок) простежено причини виникнення різних типів асиметрії, їх жанрову детермінованість, функціонування, вплив на сприйняття тексту перекладу.
Переклад драматичних творів передбачає специфічні підходи й принципи роботи, підпорядковані дуалістичній природі драматичного жанру. Націленість на різноманітні форми сприйняття (аудіальну та візуальну) пов’язана із ширшим спектром трансформацій, які викликають асиметрію. Головною метою перекладача має бути створення змістово й естетично рівноцінного оригіналові тексту в полісистемі цільової культури. Асиметрія, що виникає при перекладі, покликана мінімізувати етнокультурні втрати, що виникають при будь-якому перекладі. Тому засадничим принципом роботи перекладача має стати глибоке осмислення всіх рівнів авторського задуму, обізнаність з естетичними настановами і творчою особистістю самого автора, особливостями авторського часопростору. Іншими словами, необхідна адекватність перекладу першотворові. Для поглиблення цієї базової перекладознавчої категорії пропонуємо розроблене нами й апробоване в рамках цього дисертаційного дослідження поняття „рамка адекватності” як мірила доречності асиметрії та її впливу на авторський задум. Серед різноманітних типів асиметрії в українських перекладах драматичних творів виявлено такі різновиди її відповідності авторському задуму: додатну, нейтральну та невідповідність, які визначають рівень відходу перекладу від авторських інтенцій.
Для перекладу драматичного твору, орієнтованого лише на театральну постановку, характерна більша кількість асиметрій, зокрема експлікативних (стислих внутрішньотекстових коментарів й пояснень), оскільки перекладач орієнтується на перспективу сприйняття реплік на слух і неможливість скористатися позатекстовими коментарями.
Ситуативна асиметрія (ситуативна розбіжність між оригіналом і перекладом) спостерігається як в перекладах драматичних творів, орієнтованих на „сценічність”, так і на „читабельність”, оскільки часто вона зумовлена:
1) контекстуальною ситуацією;
2) індивідуальністю перекладача;
3) мовною традицією.
Ситуативна асиметрія виникає не лише в драматичних творах, а взагалі в художньому перекладі, проте саме специфіка драматичного жанру (динамізм, часова обмеженість тощо) зумовлює її необхідність та ширшу присутність в перекладі драматичних творів.
У роботі були проаналізовані типи асиметрій на різноманітних рівнях перекладу:
1) фонетичному;
2) граматичному;
3) лексичному;
4) фразеологічному;
5) рівні перекладу каламбурів
У драматичному перекладі особливо важливим є фонетичний рівень, який в інших жанрах художнього перекладу не має пріоритетного значення (за винятком „фонетичної” поезії), оскільки в перекладі повинні бути виражені інгерентні параметри драми. Легковимовність, плавність, прагнення до уникання можливих непорозумінь і двозначностей при сприйнятті на слух ці ознаки драматичного тексту не тільки зумовлюють його суттєву відмінність від інших типів тексту, але й певною мірою ускладнюють роботу перекладача. Відтворення фонетичного рівня не залежить від орієнтованості на „читабельність” або ж „сценічність”, оскільки будь-яка п'єса апріорі передбачає театральну постановку. Крім того, деякі автори використовують фонетичний рівень як стилістичний засіб характеристики персонажів, тому його виділення в драматичному перекладі є цілком логічним.
Лексичний рівень п’єси це зазвичай відображення авторських інтенцій. Головне завдання перекладача не спотворити творчу індивідуальність автора, зберегти всі суттєві змістові та естетичні елементи твору, закладені на лексичному рівні. При цьому перекладач повинен враховувати не лише значення слова, але й можливі конотації.
Використання автором засобів лексичного рівня п’єси для характеризації персонажа (від зниженого стилістичного тону до високого стилістичного тону) створює для перекладача широкі можливості для трансформацій, оскільки зазвичай конотаційні аспекти лексики у різних мовах є різними. У зв’язку з цим в перекладі виникає асиметрія, зумовлена прагненням перекладача передати емоції та відчуття читачів/глядачів оригіналу від сприйняття відповідних елементів п’єси. Вочевидь, подібні завдання актуальні і для перекладачів інших типів художніх творів це ще раз підкреслює багатоплановість асиметрії.
Однак перекладач не повинен надто відходити від лексичного рівня тексту оригіналу, щоб не виникло підміни авторської концепції твору. Такі випадки ми кваліфікуємо як асиметрію з невідповідністю авторському задуму, яка є крайнім проявом асиметрії і виходить за рамку адекватності авторському задумові.
У перекладі граматичного рівня драматичних творів виявлено два типи асиметрії: системну та ситуативну. Системна асиметрія залежить від рівня граматичної схожості чи відмінності мов. Власне, можна констатувати, що системна асиметрія простежується лише на граматичному рівні. Здійснене дослідження свідчить про те, що системна асиметрія у деяких випадках може межувати з ситуативною. Крім того, системна асиметрія іноді слугує запорукою вдалого перекладу, адже намагання калькувати граматичні форми чи структури іншої мови не знаходять розуміння в цільової аудиторії, що, в свою чергу, може затемнити первинний смисл та порушити авторський задум.
Складники граматичного рівня п’єси також можуть використовуватися як стилістичні засоби для: а) маркування мовлення іноземців, б) соціального маркування мовлення, в) маркування індивідуального мовлення тощо. Відповідно до цього перекладач обирає стратегію його відтворення. Якщо передати граматичну маркованість в одній мові граматичною маркованістю в іншій рідко можливо, то перекладач має вдатися до компенсаційних стратегій, створюючи маркованість на інших рівнях внаслідок цього виникає ситуативна асиметрія.
Аналіз фразеологічного рівня перекладу драматичних творів показав, що фразеологія є вагомим стилістичним прийомом у драматургії, зокрема за рахунок дефразеологізації тощо. Здійснений аналіз перекладу фразеологічного пласту мови у драматургії (268 прикладів) засвідчив, що в 95% випадках у перекладі виникає ситуативна асиметрія. У 80% випадків перекладачі використовують саме фразеологічний метод перекладу. При неможливості відтворити в перекладі фразеологічну одиницю оригіналу перекладачі вдаються до прийому компенсації, зокрема через алітерацію. Розгляд перекладу за допомогою калькування посвідчив, що при дослівному перекладі втрачається сенс фразеологічної одиниці, тому симетричний переклад фразеологічних одиниць за відсутності повного відповідника є непродуктивним.
Аналіз додатності, нейтральності чи невідповідності асиметрій, які зустрічаються в перекладах не виявив чіткої тенденції, оскільки в кожному конкретному випадку це залежало від індивідуальної майстерності перекладача. Перекладацька „фразеологізація” перекладу як окреме явище спостерігається лише в Р.Доценка. Проте, на нашу думку, якщо в окремих випадках „фразеологізація” нейтрально забарвленої лексики може призвести до ситуативної асиметрії з додатною чи нейтральною відповідністю, то наслідком повсюдного використання цього прийому є ситуативна асиметрія з невідповідністю авторському задумові. У цьому разі відбувається порушення початкового задуму автору та його індивідуального стилю.
Крім того, перекладач повинен враховувати національну чи історичність забарвленість фразеологічної одиниці, щоб уникнути „культурного зсуву”.
Відтворення гри слів при перекладі драматичних творів потребує особливої майстерності та відчуття мови як оригіналу, так і перекладу. Усі типи каламбурів на фонетичній, лексичній та фразеологічній основі в більшості випадків не могли б бути відтворенні в перекладі за допомогою симетричного перекладу, оскільки втратився б сенс чи логічність думки. Вочевидь саме тому в більшості випадків ми спостерегли саме ситуативну асиметрію. В 74 % випадках відтворення гри слів це була ситуативна асиметрія з додатною відповідністю. Проте відтворення лише каламбурів не повинно ставати на заваді адекватному відтворенню усього тексту драми, адже для перекладу основною метою має бути передавання цілісного задуму автора й налаштування на глядача, який мусить ухопити сутність і гумористичну основу каламбуру на слух. Це є conditio sine qua non необхідною умовою для будь-якого театрального перекладача.
Визначати важливість чи почерговість рівнів не варто, оскільки всі вони в сукупності складають цілісність драматичного тексту. Використання складників усіх рівнів для створення сконденсованого стилістичного ефекту вимагає додаткових зусиль при їх перекладі.
Зважаючи на відносно невеликий обсяг драматичного твору, автори нерідко „концентрують” стилістичні прийоми задля сильнішого впливу на читача/глядача. Це дозволяє стверджувати, що переклад драматичного твору, хоча й менший за обсягом, є складнішим за переклад епічних художніх форм, зокрема роману, і вимагає від перекладача володіння досконалішою технікою компенсацій.
Аналіз взаємозв'язку перекладацьких трансформацій та типів асиметрії в рамці адекватності виявив, що всі вони взаємозалежні. На підставі здійсненого розгляду ілюстрацій (3049 прикладів) стверджуємо, що експлікативна асиметрія зустрічається у 15 % випадків (457 приклади), в основному на основі генералізації, цілісного перетворення та компенсації. Ситуативна асиметрія виникає на основі усіх типів трансформацій без винятку.
При діахронічному порівнянні перекладів виявляємо значно нижчу частотність використання трансформацій у перекладах початку століття, (1028 прикладів) порівняно з сучасними перекладами (2021 приклад). Врахуймо, що обсяг сучасних перекладів не перевищує 1000 сторінок.
Аналіз мовних рівнів у перекладі драматичних творів засвідчує, що цей жанр висуває специфічні завдання, зумовлені природою драми. Саме тому, на нашу думку, переклад драматичних творів вимагає і особливого типу творчої індивідуальності перекладача, яка могла б охопити усі параметри вихідного тексту. Як не кожен фаховий перекладач може вдало перекладати поезію, так само і переклад драматургії, в ідеалі, вимагає наявності у перекладача специфічного хисту.
Розуміння специфіки діалогічного мовлення та його відтворення в перекладі, акторська майстерність та частково режисерська уява (на основі образної) створюють комплекс навичок, необхідних перекладачеві драматичних творів.
Розмежування на театральний та літературний переклад є невиправданим, бо зрештою кожен драматичний твір теоретично може бути поставлений на сцені, на відміну від прози чи поезії, а професійний режисер може взяти з тексту увесь задум автора самостійно, але висока якість тексту перекладу для нього буде визначальною.
Зважаючи на ефективніший вплив сценічної постановки драматичного твору на аудиторію порівняно з іншими видами літератури, які розраховані на індивідуальне сприйняття, можна стверджувати, що за допомогою драматичного перекладу відбувається активне культурне збагачення соціуму, тому підхід до нього мусить бути багатовекторним і багатопластовим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алефіренко М.Ф. Проблема фразеологічного рівня мови / М.Ф.Алефіренко // Мовознавство. 1984. №5. С. 42-47.
2. Абуашвили А.Б. Критерий объективен / А.Б.Абуашвили // Вопросы литературы. 1978. №6. С. 83-108.
3. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні / Б.М.Ажнюк. К.: Наукова думка, 1989. 134 с.
4. Ажнюк М.Т. Актуальні питання перекладу художньої літератури / М.Т.Ажнюк. Ужгород: Карпати, 1981. 32 с.
5. Айтматов Ч.Перевод дитя любви / Чингиз Айтматов // Театр. 1979. №3. С. 7-9.
6. Альд Д.Н. Основы драматургии: [учеб. пособ. для студентов ин-та культуры] / Д.Н.Альд. Л.: Лен. ин-т культуры им. Н.К.Крупской, 1988. 64 с.
7. Аникст А.А. Бернард Шоу / А.А. Аникст // Шоу Б. Полн. собр. пьес: [в 6т]. Л.: Искусство, 1979. Т.1. С. 5-46.
8. Аникст А.А. Теория драмы на Западе во второй половине Х1Х века / А.А.Аникст. М.: Наука, 1988. 505 с.
9. Аристотель. З „Поетики” / Аристотель // Теорія драми в історичному розвитку: [хрестоматія]. К.: Мистецтво, 1950. С. 67-83.
10. Армалите О.П. Стиль в переводе / О.П.Армалите // Исследование по теории и истории перевода. Вильнюс: Изд-во Вильнюс. ун-та, 1988. С. 66-74.
11. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования / И.В.Арнольд. Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
12. Арнольд И.В. Стилистика современного английского язика / И.В.Арнольд. Л.: Просвещение, 1973. 303 с.
13. Арнольд И.В. Потенциальные и скрытые семы и их актуализация в английском художественном тексте / И.В.Арнольд // Иностранный язык в школе. 1979. №5. С. 10-14.
14. Арнольд И.В. Стилистика современного английского язика / И.В.Арнольд. Л.: Просвещение, 1981. 295 с.
15. Бабенко В.Г. Драматические жанры и их взаимодействие : Английская и ирландская драматургия / В.Г.Бабенко. Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1988. 152с.
16. Бажан М.П. Висока місія перекладача / М.П. Бажан // Теорія і практика перекладу : респ. міжвід. наук. зб. 1979. Вип.1. С. 5-11.
17. Бакланова А.Г. Лингвостилистическая характеристика драмы как типа текста (на материале драмы ГДР) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / А.Г.Бакланова. М., 1983. 24 с.
18. Балашов П.С. Художественный мир Бернарда Шоу / П.С.Балашов. М.: Худ. лит-ра, 1982. 362 с.
19. Баранник Д.Х. Вопросы языка драматического произведения : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук / Д.Х.Баранник. Днепропетровск, 1956. 16 с.
20. Баранник Д.Х., Гай Г.М. Драматичний діалог / Д.Х.Баранник, Г.М.Гай. К.: Київ. ун-т, 1961. 164 с.
21. Барт Р. Избранные работы / Ролан Барт. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
22. Бархурдаров Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода / Л.С.Бархурдаров. М.: Межд. отношения, 1975. 240 с.
23. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского язика / Л.С.Бархударов, Д.А.Штелинг. М.: Высш. школа, 1973. 423 с.
24. Бархударов Л.С. К вопросу о типах межъязыковых лексических соответствий (на материале английского и русского языков) / Л.С.Бархударов // Иностр. яз. в школе. 1980. №5. С. 11-17.
25. Бахтин М.М. Проблемы текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа / М.М. Бахтин // Литературно-критические статьи. М.: Худож. лит., 1986. С. 473-500.
26. Белецкая Л. К. Киевский ордена Ленина академический украинский драматический театр им. Ив.Франко (Основные этапы творчества 1920-1960 гг.) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. искусств. наук : / Л.К.Белецкая. К., 1965. 20 с.
27. Белинский В.Г. О драме и театре : избранные статьи и высказывания / В.Г.Белинский. М.-Л.: Искусство, 1948. 540 с.
28. Бельчиков Ю.А. Лексическая стилистика: проблемы изучения и обучения / Ю.А.Бельчиков. М.: Едиториал УРСС, КомКнига, 2005. 176 с.
29. Бентли Э. Жизнь драмы / Э. Бентли. М.: Искусство, 1978. 368 с.
30. Бідненко Н.П. Драма в аспекті художнього перекладу (на матеріалі українських і російських перекладів п'єси Б.Шоу „Учень диявола” : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.05 „Порівняльне літературознавство” / Н.П.Бідненко. Дніпропетровськ, 2000. 20 с.
31. Білецький О.І. Поетика драми / О.І.Білецький // Теорія драми в історичному розвитку : [хрестоматія]. К.: Мистецтво, 1950. С. 9-64.
32. Білодід І.К. Про критерії якості перекладу / І.К.Білодід // Теорія і практика перекладу : респ. міжвід. наук. зб. 1979. Вип. 1. С. 3-4.
33. Бобошко Ю.Н. Режисер Лесь Курбас / Ю.Н.Бобошко. К.: Мистецтво, 1987. 197с.
34. Боньковська О. Народний театр товариства Українська бесіда” у Львові: завершальний період діяльності (19181924 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.02 „Театральне мистецтво” / О.Боньковська. К., 2002. 14с.
35. Боньковська О. Львівський театр товариства „Українська бесіда” (1915-1924) / О.Боньковська.— Львів: Літопис, 2003.— 342с.
36. Борисова И.Ф. Стиль драматурга и его передача в переводе / И.Ф.Борисова // Теория и практика перевода : респ. межвед. науч. сб. 1984. Вып. 11. С. 94-100.
37. Борисова М.Б. Слово в драматургии М.Горького / М.Б.Борисова. Саратов: Сарат. ун-т., 1970. 198 с.
38. Будагов Р.А. О сценической речи / Р.А.Будагов // Филологические науки. 1974. №6(84). С. 7-12.
39. Бортничук Е.Н., Верба Л.Г.Сложное слово синтаксического типа и фразеологизм / Е.Н.Бортничук, Л.Г.Верба // Вестник Киев-го ун-та романо-германская филология. 1990. Вып. 24. С. 3-6.
40. Булаховський Л. Нариси з загального мовознавства / Л.Булаховській. К.: Рад. школа, 1959. 248 с.
41. Бурак А.Л. Translating Culture : Перевод и межкультурная коммуникация / А.Л. Бурак. М.: Р.Валент, 2006. 196 с.
42. Ваврищук И. А. Пунктуационная подсистема драматургического текста (на материале англоязычной драмы конца XIX и XX вв.) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / И.А.Ваврищук. Одесса, 1997. 16 с.
43. Ващенко В.С. Слово та його значення / В.С.Ващенко. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. держ. ун-ту, 1976. 40 с.
44. Вервес Г.Д. Як література самоутверджується у світі: [дослідження] / Г.Д. Вервес. К.: Дніпро, 1990. 452 с.
45. Веселовська Г.І. Новаторські мистецькі напрямки і течії в театральному процесі України першої третини 20 століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра мистецтвознавства : спец. 17.00.02 „Театральне мистецтво” / Г.І.Веселовська. К., 2007. 32 с.
46. Виноградов В.В. Лексические вопросы перевода художественной прозы / В.В.Виноградов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 172 с.
47. Виноградов В.С. О специфике художественного перевода и его теории / В.С. Виноградов // Филологические науки. 1978. №5. С. 510-57.
48. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы / В.С. Виноградов. М.: Высшая школа, 1978 350 с.
49. Виноградов В.С. Перевод: общие и лексические вопросы / В.С.Виноградов. М.: КД «Университет», 2004. 236 с.
50. Висоцька Н.О. На перехресті цивілізацій: афро-американська драма як мультикультурний феномен / Н.О.Висоцька. — К.: Київ. держ. лінгвіст. ун-т., 1997. — 167 с.
51. ВлаховС., ФлоринС. Непереводимое в переводе / С.Влахов, С.Флорин. М.: Междуна­родные отношения, 1980. 352 с.
52. Волицька І.В. Театральна юність Леся Курбаса: Проблема формування творчої особистості / І.В.Волицька.— Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1995.— 152 с.
53. Волькенштейн В.М. Драматургия / В.М.Волькенштейн. М.: Совет писатель, 1969. 138с.
54. Вороний М. Театральне мистецтво і український театр / Микола Вороний // Поезії. Переклади. Критика.Публіцистика / [Упоряд. і приміт. Т.І.Гундорової]. К.: Наукова думка, 1996. С. 270-350.
55. Вороний М. Український театр під час революції / Микола Вороний // Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика / [Упоряд. і приміт. Т.І.Гундо­рової]. К.: Наукова думка, 1996. С. 402-410.
56. Гак В.Г. Фразеология, образность и культура / В.Г.Гак // Советская лексикография: сб. статей. М.: Русский язык, 1988. С. 159-169.
57. Гак В.Г. Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказывания / В.Г.Гак // Семантическая структура слова. М.: Наука, 1971. С. 78-96.
58. Галь Н. Слово живое и мертвое: из опыта переводчика / Нора Галь. М.: Международные отношения, 2001. 368 с.
59. Гальперина Л.И. Некоторые стилистические средства индивидуализации речи персонажей (на материале пьес Б.Шоу) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / Л.И.Гальперина. М., 1976. 25 с.
60. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского язика / И.Р.Гальперин. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1958. 459 с.
61. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р.Гальперин. М.: Наука, 1981. 139 с.
62. Гальперин И.Р. Стилистика английского язика / И.Р.Гальперин. М.: Высшая школа, 1971. 344 с.
63. Ганиев В. Монологи, ставшие диалогами / ВильГаниев // Театр. 1979. №4. С.84-87.
64. Гарбовский Н.К. Теория перевода / Н.К.Гарбовский. Москва: МГУ, 2004. 544 с.
65. Гафурова Г.С. Воспроизведение колорита эпохи в художественном переводе / Г.С. Гафурова // Звезда Востока. 1971. №1. С.171-174.
66. Гачечиладзе Г.Р. Художественный перевод и литературные взаимосвязи / Г.Р.Гачечиладзе. М.: Нов. поколение, 1982. 278 с.
67. Гиршман М.М. Художественная целостность и ритм литературного произведения / М.М. Гиршман // Избранные статьи. Донецк: ООО «Лебедь», 1996. С.7-21.
68. Глинський І. Що таке переклад? / І. Глинський // Вітчизна. 1982. №1. С.180-195.
69. Гольцекер Ю.П. Перевод устойчивых сочетаний методом фразеологического калькирования / Ю.П. Гольцекер // Исслед. по рус. и слав. языкознанию. 1971. Вып. 205. С.232-244.
70. Горбунова А. Вопросы стилистики реалистической драмы / А.Горбунова. М.: Совет. писатель, 1963. 511 с.
71. Горин Г. Соавтор драматурга / Григорий Горин // Театр. 1979. №1. С. 83.
72. Горчаков Н. Режиссерские уроки К.С.Станиславского: Беседы и записи репетицій / Н. Горчаков. М.: Искусство, 1952. 547 с.
73. Горюнова М.Н. Лингвостилистические особенности немецко­язычной драматургии ХХ столетия: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02 / М.Н.Горюнова / КГУ им. Т.Г.Шевченко. К., 1996. 15 с.
74. Гражданская З.Т. Драматургия Бернарда Шоу: автореф. дис. на соиск. учен. степени. д-ра. филол.наук : спец. 10.02 / З.Т.Гражданская / МГУ, Филол. фак. М., 1962. 20 с.
75. Гражданская З.Т. Бернард Шоу: почерк жизни и творчества : [учеб. пособие для студентов пед. ин-тов] / З.Т.Гражданская. М.: Просвещение, 1979. 175 с.
76. Грицутенко В.І. Про українські переклади п’єси Б.Шоу „Професія місіс Уоррен” / В.І. Грицютенко // Укр. літературознавство. 1977. Вип. 32. С.55-64.
77. Грицутенко В.И. Кокни и фразеология как средства создания сатирической прагмтики художественного текста. (на материале „Неприятных пьес” Б.Шоу и их украинских переводов) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 „Язики народов СРСР”, 10.02.04 „Германские языки” / В.И.Грицютенко. К., 1980. 18с.
78. Грицутенко В.І. Відтворення прагматичної функції фразеології в художньому перекладі (на матеріалах перекладу фразеології „неприємних п’єс” Бернард Шоу / В.І. Грицютенко // Теорія і практика перекладу. 1980. Вип. 4. С. 53-63.
79. Грицютенко І.Є. Естетична функція художнього слова / І.Є.Грицютенко. Львів: Вид-во Львів. Ун-ту, 1972. 180 с.
80. Грушас Ю. Слово на вес золота / Ю.Грушас // Театр. 1979. №3. С. 11-13.
81. Гулыга А.В. Искусство и век науки / А.В. Гулыга. М.: Наука, 1978. 184 с.
82. Гюббенет И.В. К проблеме понимания литературно-художествен­ного текста: (на англ. материале) / И.В.Гюббенет. М.: Изд-во МГУ, 1981. 110 с.
83. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста / И.В.Гюббенет. М.: Изд-во МГУ, 1991. 205 с.
84. Демурова Н. Предисловие / НинаДемурова // Алиса в стране чудес. Сквозь зеркало и что там увидела Алиса : [пер. с англ.]. М.: Детская литература, 1967. C. 4-6.
85. Демурова Н. Беседы о Льюисе Кэрролле: Фрагменты книги „Картинки и разговоры” / НинаДемурова // Иностранная литература. 2007. N1. С.260-283.
86. Деннингхаус Ф. Театральные произведения Бернарда Шоу / Ф.Деннингхаус. М.: Прогресс, 1978. 328 с.
87. Дианова В.М. Театр как форма общения / В.М.Дианова // Методические проблемы современного искусствоведения. 1978. Вып.2. С. 10-14.
88. Дмитриев Л.А. Законы драматургии: теория и метод творчества / Л.А.Дмитриев. М.: Диалог-МГУ, 1998. 124 с.
89. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания / К.А.Долинин // Воп. языкознания. 1983. №6. С. 37-47.
90. Донскова О.А. Средства выражения категории модальности в драматургическом тексте. (на материале англо-америк. драмы ХХ века): автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / О.А.Донскова. Москва, 1982. 24 с.
91. Донской М. Как переводить стихотворную к