ФРАНКОМОВНІ ТА РУМУНОМОВНІ НАЗВИ ВІЙСЬКОВИХ СТРУКТУР В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ : Франкоязычные и румыноязычные НАЗВАНИЯ ВОЕННЫХ СТРУКТУР В УКРАИНСКОМ ПЕРЕВОДЕ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

МАТЮША Павло Анатолійович

УДК 81’25=161.2:81’373.23+355=133.1=135.1

ФРАНКОМОВНІ ТА РУМУНОМОВНІ НАЗВИ
ВІЙСЬКОВИХ СТРУКТУР В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник ЧЕРЕДНИЧЕНКО Олександр Іванович,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

4

Розділ 1. ФРАНКОМОВНІ ТА РУМУНОМОВНІ НАЗВИ ВІЙСЬКОВИХ СТРУКТУР ЯК ОБ’ЄКТ ПЕРЕКЛАДУ

13

1.1.

До витоків військового термінознавства в Україні

13

1.2.

Вплив соціокультурних чинників на переклад
романських назв військових структур

27

1.3

Загальні назви військових структур та їхні
українські відповідники

35

1.4.

Французькі та румунські військові ергоніми в
українському перекладі

42

Висновки до 1 розділу

51

РОЗДІЛ 2. ГРАМАТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ ВІЙСЬКОВИХ ЕРГОНІМІВ

53

2.1.

Шляхи утворення термінів-загальних назв військових
структур як чинник їхнього перекладу

53

2.2.

Перекладацький аналіз бінарних, багатокомпонентних,
а також безприйменникових назв військових структур

62

2.2.1. Типи бінарних та багатокомпонентних сполук у французьких і румунських назвах військових структур та їхні українські відповідники

62

2.2.2. Атрибутивні безприйменникові конструкції у романських військових ергонімах у контексті перекладу українською мовою

68

2.2.3. Спосіб структурно-компонентного перекладознавчого аналізу

70

2.3.

Вплив граматичних невідповідностей між парами
мов на процес перекладу

73

2.3.1. Типи граматичних трансформацій при перекладі
романських ергонімів українською мовою

73

2.3.2. Переклад військових скорочень як окреме
перекладацьке завдання

78

2.3.3. Розбіжності усного та письмового перекладу
текстів з військовими ергонімами

84

2.4.

Машинний переклад романських військових ергонімів

89

2.4.1. Огляд етапів розвитку машинного перекладу

89

2.4.2. СМП і переклад романських військових ергонімів

93

Висновки до 2 розділу

100

РОЗДІЛ 3. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ЕРГОНІМІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

103

3.1.

Причини лексико-семантичних трансформацій

103

3.2.

Лексико-семантичні трансформації у перекладі
романських військових ергонімів українською мовою

113

3.3.

Вплив внутрішніх пропріальних елементів на
переклад військових ергонімів

130

3.4.

Зворотній переклад українських військових ергонімів французькою та румунською мовами

147

Висновки до 3 розділу

162

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

163

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

172

ДОДАТКИ

207

ВСТУП

Військове співробітництво між Україною та країнами Північно­атлантичного альянсу розпочалося відразу після здобуття незалежності нашою державою і продовжує успішно розвиватися вже понад десять років. На рівні міністерств оборони та закордонних справ було досягнуто численні домовленості та підписано договори на взаємовигідній основі [14, 119, 159-160, 202, 209, 265]. Україна постійно здійснює двосторонній обмін військово-політичною інформацією з цими країнами, що сприяє зближенню наших позицій та зміцненню стосунків з НАТО.
У зв’язку з подальшим розвитком глобалізації, інформатизації та пожвавленням двосторонніх і багатосторонніх зв'язків між Україною та країнами-учасницями Північноатлантичного альянсу все більшого значення набуває військовий переклад. Його актуальність зумовлена не лише зростанням ролі збройних формувань країн-членів НАТО та України у підтриманні миру, але й необхідністю виконання гуманітарних місій, боротьбою з міжнародним тероризмом та іншими завданнями, які нагально постали перед світовою спільнотою та Україною зокрема. Одним із перспективних напрямів розвитку військового перекладу є опрацювання актуальних питань лексичного, граматичного та стилістичного рівнів, що становлять інтерес для перекладачів-практиків.
На сьогодні бракує теоретичних розвідок, які б задовольняли потреби перекладачів, що працюють у військовій галузі. До важливих проблем з погляду французько-українського та румунсько-українського військового перекладу належить передавання назв військових структур, які часто є ключовими для розуміння військових текстів.
У своїй професійній діяльності вітчизняні військові фахівці постійно стикаються з документацією збройних сил, командувань, штабів, управлінь, служб, підрозділів тощо, які мають свою особливу структуру, що іноді складалася протягом не одного десятиліття. Часто історично сформоване значення назви військової частини або організації не збігається із сучасним, що значно ускладнює процес адекватного її відтворення із збереженням усіх притаманних їй особливостей.
Через брак двомовних лексикографічних видань з військової термінології спостерігаємо, зокрема в усному перекладі, різні тлумачення тих самих мовних одиниць. Тож постає проблема унормування перекладацьких відповідників різних типів іноземних військових найменувань та їхньої письмової фіксації.
Шлях до розв’язання цієї проблеми укладання двомовних та багатомовних словників та глосаріїв військової термінології. У цьому контексті слід відзначити нещодавно видані Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка у співпраці з Центром розроблення доктрини застосування збройних сил Французької Республіки французько-українсько-англійський словник зовнішніх зв’язків, стратегії та безпеки, а також міжвидовий словник з тактики та логістики.
Подібна робота із відповідним теоретичним обґрунтуванням, на нашу думку, є необхідною також у галузі перекладу франкомовних та румуномовних назв військових структур, адже вони разом з військовою термінологією країн-членів НАТО є одним з найскладніших для відтворення українською мовою шарів військової лексики.
Основні труднощі перекладу назв військових структур, або військових ергонімів, полягають в їхній дуалістичній природі, оскільки вони функціонують у тексті в ролі власних назв (одиниць, що позначають професійні об’єднання людей, які разом здійснюють певний вид діяльності), а їхні складники за всіма ознаками можна віднести до розряду військової термінології. Таким чином, тему роботи виконано на порубіжжі проблематики перекладу ономастичних та термінологічних одиниць.
Варто зазначити, що перші роботи з українського військового перекладу було зроблено лише після здобуття Україною незалежності. Вони стосувалися переважно відмежування національного військового перекладу від російського [43:59], що, безумовно, не давало відповіді на багато специфічних фахових питань. Тому наразі ця галузь залишається недостатньо дослідженою попри поодинокі фундаментальні праці, що вийшли останнім часом в Україні [15].
У спеціальній літературі та лексикографічних джерелах можна знайти лише часткове висвітлення цього питання у роботах В.Андріянова, А.Бурячка, М.Демського, Р.Міньяр-Белоручева, В.П.Остапенко, Б.Якимовича та ін. [379, 385, 395-396, 404]. Вони, звичайно, не відбивають усіх змін, що сталися у світі після 1989 року, зокрема пов’язаних із зруйнуванням Берлінського муру, ліквідацією однопартійних комуністичних режимів у Центральній та Східній Європі, виникненням вільних і незалежних держав на території республік колишнього Радянського Союзу та припиненням політичного розколу Європи і, зрештою, реформуванням збройних сил країн-членів НАТО за новою моделлю.
У сучасних перекладознавчих дослідженнях часто не враховують того факту, що за останні кілька років у зв'язку із сучасними геополітичними обставинами НАТО змінила концепцію застосування своїх об'єднаних збройних сил. Тепер це багатонаціональні мобільні підрозділи, які здатні здійснювати операції за участю усіх родів військ у порівняно короткий термін у будь-якому регіоні земної кулі, часто у тісній взаємодії із збройними формуваннями інших країн. Це наклало свій відбиток і на способи творення назв нових структурних підрозділів збройних сил, що мають відповідати сучасним військовим потребам.
Усі ці зміни неодмінно мають знайти фахове висвітлення у спеціальній літературі з військового перекладу, зокрема українського.
Актуальність дослідження зумовлена потребою в опрацюванні системного підходу до перекладу українською мовою назв військових структур (військових ергонімів), які належать до збройних сил франкомовних та румуномовних держав, що дотепер не було предметом ґрунтовного дослідження в українському перекладознавстві.
Теоретико-методологічну основу дослідження складають праці вчених Л.Бархударова, A.Білецького, М.Баллара, В.Виноградова, В.Гака, Р.Зорівчак, В.Карабана, Т.Кияка, Р.Міньяра-Белоручева, Т.Михайленко, Д.Мореля, Л.Нелюбіна, Я.Рецкера, Е.Скороходька, А.Суперанської, А.Федорова, Н.Хайрової, О.Чередниченка, А.Швейцера та ін. [17-18, 20, 301, 53-54, 65-67, 387, 101-103, 107, 80, 120, 162, 395, 165-168, 335-336, 179-181, 213, 225-229, 246-249, 261, 264, 271-276, 283-285]
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за № 06 БФ 044-01 Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації”, зокрема підтеми „Концептуальні картини романських та германських мов у контексті сучасного перекладу”, затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні специфіки перекладу українською мовою франкомовних та румуномовних назв військових структур для укладання двомовних та багатомовних глосаріїв. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
1. Визначити поняття "назви військових структур" у контексті військового перекладу.
2. Розглянути етапи розвитку військової субмови в Україні для обґрунтування основних теоретичних засад сучасного українського термінотворення і військового перекладу.
3. Проаналізувати структурно-морфологічні та лексико-семантичні особливості франкомовних та румуномовних назв військових структур, а також їхніх українських відповідників.
4. Конкретизувати способи перекладу назв військових структур Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови, а також їхніх абревіатур.
5. З’ясувати наявні можливості застосування засобів машинного перекладу українською мовою романських текстів з назвами військових структур.
6. Укласти двомовні французько-українські та румунсько-українські глосарії сучасних назв військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови.
Об'єктом дослідження є французькі, бельгійські, канадські, румунські та молдовські назви військових структур в оригіналі та перекладі українською мовою.
Предметом дослідження є особливості письмового, усного та машинного перекладу українською мовою франкомовних та румуномовних назв військових структур, а також їхніх абревіатур.
Матеріалом дослідження слугували французькі, бельгійські, канадські, румунські та молдовські тексти військової тематики, військові пері­одичні та довідково-інформаційні видання за період від 2000 до 2007 року, а також електронні довідкові матеріали, що з’явилися останнім ча­сом у Франції, Бельгії, Канаді, Румунії та Молдові. Для дослідження українських військових найменувань було використано відповідні фахові словники, вітчизняну періодику, офіційні документи та електронні портали Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України тощо. У процесі роботи шляхом суцільної вибірки зібрано і проаналізовано близько 1000 військових ергонімів, що характеризуються основними рисами, притаманними цьому класу мовних одиниць. Переклад іноземних назв військових структур українською мовою здійснено частково з використанням наявних словників, зокрема виданих Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, задокументованих відповідників та інформантів, частково самостійно за існуючими аналогіями в українській військовій термінології, проте головним чином шляхом аналізу та за моделями, обґрунтованими в даній роботі.
Мета та завдання роботи визначили вибір методів дослідження, серед яких основними є перекладознавчий аналіз, порівняльний та описовий методи. Також у роботі застосовано структурно-компонентний метод дослідження військових ергонімів.
Наукова новизна роботи. Дисертаційне дослідження є першою спробою комплексного вивчення назв військових структур Збройних сил франкомовних та румуномовних країн як проблеми українського військового перекладу. Здійснено перекладацьку класифікацію військових ергонімів, проаналізовано основні способи перекладу українською мовою як усталених, так і новоутворених назв військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови, а також абревіатур з урахуванням розвитку української військової термінології, розроблено рекомендації щодо можливостей їхнього машинного перекладу, а також стосовно відтворення національно-специфічних рис.
Теоретичне значення. Результати дисертаційного дослідження доповнюють часткову теорію військового перекладу. У роботі проаналізовано шляхи та засоби адекватного відтворення військових ергонімів як важливих елементів військового дискурсу як носіїв денотативної та соціокультурної інформації.
Практичне значення. Теоретичні положення дисертації можуть бути використані в курсах теорії і практики військового перекладу, порівняльної лексикології і термінознавства, а також при укладанні нових французько-українських та румунсько-українських словників і глосаріїв військової лексики.
На захист винесено такі положення:
1. Назви військових структур особливий вид прецизійної лексики, що поєднує в собі риси ономастичних і термінологічних одиниць та потребує адекватного відтворення в письмовому та усному перекладі.
2. Серед франкомовних та румуномовних назв військових структур вирізняють загальні та конкретні, останні є військовими ергонімами, переклад яких потребує не тільки мовної, а й референційної компетенції.
3. Переклад військових ергонімів у полінаціональних французькій та румунській мовах передбачає врахування варіативності їхніх норм, спричиненої розбіжностями у культурних традиціях.
4. У перекладі романських військових ергонімів українською мовою застосовуються граматичні трансформації (перегрупування окремих компонентів, заміна категорії числа, роду, частини мови), що зумовлює появу формальних дивергентів.
5. Адекватне відтворення військових ергонімів в українському перекладі супроводжується низкою семантичних трансформацій (генералізація, конкретизація, логічний розвиток, синонімічні заміни, додавання та вилучення).
6. Внутрішні пропріальні елементи військових ергонімів, як носії диференційних соціокультурних ознак, є найскладнішими для перекладу і потребують прагматичної адаптації.
7. Виокремлення військових ергонімів як специфічних одиниць у системах машинного перекладу здатне істотно поліпшити якість перекладних текстів.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації були апробовані на науково-практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005 р.), VI Міжнародній конференції „Переклад: мова і культура” (Воронеж, 30-31 січня 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, 18 квітня 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 11 квітня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції „Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Київ, 24 жовтня 2007 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному ВНЗ” (Київ, 8-9 листопада 2007 р.), Другому науково-практичному семінарі: Основні напрями формування професійних якостей фахівців гуманітарної сфери відповідно до вимог Державної програми розвитку Збройних сил України на 2006-2011 роки” (Київ, 10 листопада 2007 р.).
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Матюша П. Основні тенденції розвитку сучасної української військової термінології // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2005. №16. Книга 1. С. 292-296.
2. Матюша П. Трансформації при перекладі українською мовою інституційних назв збройних сил Франції, Бельгії, Канади та Румунії // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2006. №18. Книга 1. С. 300-302.
3. Матюша П. Социокультурные факторы военной номинации в вооруженных силах франкоязычных и румыноязычных государств в аспекте перевода // Социокультурные проблемы перевода. Воронеж, 2006. Выпуск № 7. Часть 2 С. 362-369.
4. Матюша П. Соціокультурний аспект перекладу французьких та румунських назв військових структур українською мовою // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ, 2006. Випуск 10. С.210-215.
5. Матюша П. Структурно-семантичні типи романських військових ергонімів та їхні українські відповідники // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2006. №19. С. 142-145.
6. Матюша П. До питання машинного перекладу військових ергонімів // Проблеми семантики прагматики та когнітивної лінгвістики. Київ, 2007. Випуск 11 С. 217-222.
7. Матюша П. Відтворення назв військових установ франкомовних і румуномовних країн у машинному перекладі // Мовні та концептуальні картини світу. Київ, 2007. №23. Книга 2 С.162-167.
8. Чередниченко О.І., Матюша П.А. Ергоніми у французьких військових текстах та їх відтворення в українському письмовому та усному перекладі // Тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє». Київ, 2007. С. 404-409.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок друкованого тексту, обсяг основного тексту 169 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел налічує 410 позицій, із них 354 науково-критичні праці, 32 довідкова література, 23 джерела ілюстративного матеріалу.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У контексті розширення міжнародної співпраці розвиток військового перекладу спонукає до розгляду актуальних теоретичних і практичних проблем цього виду перекладацької діяльності.
Наявні на сьогодні теоретичні дослідження не дають цілісного уявлення про принципи та способи перекладу назв військових структур франкомовних та румуномовних країн як на мовному, так і на текстовому рівнях. Часом дослідники окреслюють певне коло проблем, пов’язаних з цією проблематикою, проте не розглядають докладно галузі військових найменувань.
Назви військових структур збройних сил Франції, Бельгії, Канади, Румунії та Молдови входять до складу ономастики (конкретні назви), а їхні окремі складові частини до військової термінології (загальні назви).
Компоненти загальних назв військових структур поширені у різноманітних сферах життя. Постійний розвиток військової термінології спричиняється до того, що деякі з них змінюють своє значення, а інші повністю виходять з ужитку. Водночас відбувається постійний процес збагачення військової термінології неологіз­мами.
Загальні назви військових структур, що виражаються складеними військовими термінами, залежно від кількості компонентів, поділяють на два різновиди: бінарні та багатокомпонентні терміни. Для термінологічних сполучень найбільш характерним і поширеним зв’язком між їхніми компонентами є підрядний зв’язок (57%), проте в сучасній французькій та румунській термінології отримали поширення і морфологічно неоформлені сполуки (43%).
Конкретні назви військових структур військові ергоніми посідають особливе місце в ономастиці і характеризуються певними особливостями, що дозволяє виокремити їх в окрему групу одиниць у галузі перекладознавства. При цьому недостатня інформативність французьких та румунських словників з проблематики власних назв військових структур зумовлює труднощі при перекладі військових ергонімів українською мовою. Тому у зв’язку з нерозробленістю питання та постійною потребою у перекладі подібних найменувань українською мовою нагальною є необхідність створення вузькоспеціальних двомовних і багатомовних словників з цієї тематики. Електронні версії словників власних назв могли б допомогти при перекладі військових ергонімів романських країн українською мовою.
Перекладаючи романські назви військових структур українською мовою, слід враховувати такі типи мовної та позамовної інформації, яку передають за допомогою військових ергонімів :
· ступінь розвитку та розгалуженості кожної військової субмови як визначальний чинник для відтворення назв належних їй військових структур;
· розбіжності у штатно-організаційній структурі збройних сил країн-членів НАТО і колишніх країн Варшавського договору;
· наявність історично усталених елементів у франкомовних та румуномовних військових ергонімах, що невіддільні від сучасного значення назви військової структури і не мають прямого відповідника у мові перекладу.
Варто взяти до уваги і той факт, що українська військова лексика на момент здобуття Україною незалежності у 1991 році була практично відсутньою через цілеспрямовану політику СРСР щодо національних мов і військової субмови зокрема. Епізодичність розвитку української військової терміносистеми є причиною її неуніфікованості для номінації всіх понять сучасної військової справи. Частина військової ретротермінології (організаційна, військові ранги, види озброєння та види бойових дій, деякі команди тощо) є актуальною і для сучасних збройних сил. Вона може входити до складу сучасної української загальновійськової термінології. Але в цілому сучасна українська військова терміносистема потребує подальшої розбудови з урахуванням усього комплексу новітніх чинників, що впливають на розвиток та становлення національних військових терміносистем.
Нині існують два визначальні підходи до цієї проблеми. Перший: українська мова (і військова субмова зокрема) має орієнтуватися на принцип „реальної мови”, яка склалася за радянських часів і зафіксована у словниках та довідково-рекомендаційних виданнях 30-80 рр. Другий: відновлення автентичності української мови з урахуванням її специфіки, закоріненої в національній ментальності українського народу.
В українському військовому термінотворенні переважає так звана „східна” тенденція розвитку. Вона передбачає збереження термінів російського походження та подальше впровадження інтернаціоналізмів.
У зв’язку з прагненням України вступити до євроатлантичних структур, ця тенденція є виправданою, оскільки вона здебільшого тяжіє до інтернаціональної термінології. Незважаючи на це, у засобах масової комунікації все частіше з’являються національно забарвлені традиційні українські терміни, які з часом можуть витіснити непритаманні українській мові термінологічні утворення.
До основних шляхів формування української військової термінології потрібно віднести слово- та фразотворчі моделі мови, семантичні перетворення загальновживаних слів, а також запозичення. Останні два шляхи є особливо продуктивними при творенні назв українських військових організацій та підрозділів Міністерства оборони.
Для забезпечення ефективного розвитку української військової субмови, а відповідно і для українського перекладу, варто гармонійно поєднувати кращі здобутки як новітніх тенденцій, так і традицій українського термінотворення, що дозволить у результаті отримати якісну національну військову лексику, яка охоплюватиме усі сфери діяльності ЗС України. При цьому термінологічні інновації (національні та іншомовні) сприяють загальному розвиткові української військової терміносистеми.
Що стосується назв військових структур романських країн, то найпродуктивнішим способом їхнього утворення є синтаксичне термінотворення, яке спирається на результати семантичної трансформації слів загальновживаної лексики та термінології інших галузей науки. При цьому помітну роль у збагаченні військового словника відіграє також запозичення термінів з інших мов, зокрема з англійської.
Усе це свідчить про наявність як аломорфізмів, а отже, лакун, так і ізоморфізмів на структурному рівні. Зрозуміло, що аломорфізми ускладнюють переклад через відсутність подібних лексико-граматичних явищ у відповідних парах мов. Подолати труднощі можна лише шляхом лексико-граматичних трансформацій.
Можемо говорити про значний вплив синтаксичної структури частини романських військових ергонімів на їхній переклад українською мовою. У зв’язку з цим потрібно звертати увагу на це явище в сучасній романській військовій номінації.
Перед тим, як розпочати переклад, необхідно провести аналіз військового ергоніма за безпосередніми складниками, який дозволяє розкрити синтаксичні зв’язки, виділити ядро та визначальні елементи.
Зрозуміло, що якщо певне лексичне утворення можна розкласти на безпосередні складники у тексті оригіналу, то перекладі еквівалент такої одиниці має відповідати цьому принципу. Тож конструювання українського відповідника повинно спиратися на зворотний членуванню процес. Тут не йдеться про кінцевий варіант перекладу, а про базу, на якій вже зручно проводити наступні кроки: граматичні та семантичні трансформації.
Найчастіше лексико-граматичні трансформації відбуваються комплексно, тобто в одній назві при перекладі може здійснюватися рекатегоризація, перегрупування, додавання та вилучення елементів, заміна категорії роду або числа.
До того ж, саме на основі граматичних трансформацій здійснюється машинний переклад текстів, у яких присутні військові ергоніми. А беручи до уваги описану вище специфіку цієї категорії лексичних одиниць, можна стверджувати, що найчастіше граматичні трансформації становлять перший і останній етап перетворень іншомовної назви військової структури на шляху до її адекватного відтворення українською мовою засобами СМП.
Варто зазначити, що жодна система машинного перекладу на даний час не здатна створити текст, придатний для негайного використання, оскільки мови є залежними від контексту, різних конотацій слів та їхніх комбінацій. Рівень автоматизованих перекладацьких систем дозволяє домогтися прийнятного результату, де важливою складовою успіху залишається вузька налаштованість СМП на роботу з військовою специфікою. Проте машинний переклад не завжди може передати повний смисл тексту, оскільки обмежується конкретними ситуаціями і створений, перш за все, як засіб економії часу, а не замінник людської діяльності. Отже, текст, опрацьований за допомогою СМП, потребує подальшого редагування для забезпечення високої якості перекладу.
Розвиток інформаційних технологій дозволяє ширше використовувати такі перекладацькі прийоми, як генералізація-конкретизація чи синонімічні й антонімічні заміни у певних випадках. При цьому за наявності відповідних тезаурусів нам видається можливим застосування таких перекладацьких прийомів, як рекатегоризація і перегрупування окремих компонентів словосполучення.
Проте, на нашу думку, такі складні процеси, як логічний розвиток поняття, прагматична адаптація, а також додавання та вилучення певних одиниць інформації залишаються винятково компетенцією перекладача-людини, й саме через це переклад продовжує бути одним з найскладніших видів людської діяльності.
Переклад французьких та румунських ергонімів неодмінно спричиняється до потреби перекладацьких трансформацій не лише граматичного, але й семантичного характеру.
Семантичні трансформації при перекладі французьких та румунських військових ергонімів зумовлені як екстралінгвальними (діахронічні, синхронічні невідповідності, наявність у складі військових найменувань військових термінів чи внутрішніх пропріальних елементів, що базуються на іншій мовно-концептуальній картині світу), так і інтралінгвальними чинниками (різниця в обсязі семантичних значень аналогічних лексем кожної з мов, що формують склад військового ергоніма в оригіналі та перекладі). Семантичні трансформації виникають як відповідь перекладача на потребу пристосування іншомовного найменування до умов функціонування своєї мови з урахуванням культурної традиції та позатекстової дійсності, притаманної її носіям. Успішне здійснення всього комплексу дій, пов’язаного з семантичними трансформаціями, залежить не лише від глибокого перекладознавчого аналізу тексту і військових ергонімів зокрема, але й від рівня культури мови перекладу в цілому.
Важливим чинником, що впливає на переклад романських військових ергонімів, є інформативна надлишковість певних компонентів. По-перше, семи-дублети трапляються в межах самої назви військової структури, бо спричинені етапами її формування чи змінами в процесі розвитку. По-друге, надлишкова інформація вже для українського отримувача міститься у складі деяких культурно-специфічних військових ергонімів, зокрема, франкомовних країн, і полягає в тому, що закладені в назві семи на позначення відповідних реалій, не мають функціонального навантаження при сприйнятті іншомовним реципієнтом. При цьому лексичне вираження таких реалій може спиратися на слова, в яких лише певна частина лексичного значення використовується для оформлення військового ергоніма, або навіть на слова, значення яких є повністю надлишковим у певній комунікативній ситуації у зв’язку з прагматичною настановою перекладача.
Лексико-семантичні перекладацькі трансформації активно використовують під час відтворення романських військових ергонімів українською мовою. До основних трансформацій цього типу належать: генералізація-конкретизація, а також логічний розвиток для надання перекладу прийнятної для мови реципієнта форми, що, в свою чергу, супроводжується додаванням чи вилученням окремих слів (одиниць інформації) та синонімічними й антонімічними замінами.
Найпоширенішими при перекладі романських військових ергонімів є, передусім, прийоми конкретизації (уживання гіпоніма) (64%) та додавання окремих слів (21%). Генералізація (уживання гіпероніма), синонімічні заміни, а також подекуди вилучення окремих слів також слугують потребам українських перекладачів.
Важливою особливістю назв романських військових структур, особливо з широким історико-культурним тлом, є те, що їх можуть перекладати по-різному у контексті і поза ним. Таким чином, перекладач має з’ясувати, до якої доби належить відповідний текст: сучасної чи історичної.
Лексико-семантичні трансформації здійснюються невід’ємно від граматичних, дослідники спостерігають їхній постійний взаємозв’язок, тому в чистому вигляді вони, по суті, не відбуваються.
Внутрішні пропріальні елементи є важливим чинником перекладу і виступають не лише диференційними маркерами військових ергонімів, а й відіграють важливу роль у збереженні традиційно-патріотичного та національно-культурного характеру військової термінології. Їх поділяють на антропоніми і топоніми, які слід відрізняти від номенклатурних елементів, що також трапляються серед назв військових структур. Переклад внутрішніх пропріальних елементів у складі романських військових ергонімів може здійснюватися за допомогою декомпресії, що використовується не лише з ужитими в тексті ергонімами, а й поза ним, ізольовано. Наразі спостерігається тенденція до поширення транскрибування антропонімів та топонімів, проте краще застосовувати практичну транскрипцію з елементами транслітерування.
Часто переклад внутрішніх пропріальних елементів пов’язаний зі створенням оказіональних відповідників, головно запозичень. При цьому у двомовних суспільствах, де французька мова є лише однією з двох офіційних, при відтворенні онімів варто обирати передусім той відповідник, який вже, можливо, увійшов до українського слововживання бодай за посередництва іншої мови.
Етапи перекладу військових ергонімів складаються з аналізу найменування спочатку в тексті, а потім аналізу внутрішніх пропріальних елементів в межах самого ергоніма. Від правильного аналізу власних назв залежить також повна і чітка ідентифікація у тексті найменувань військових структур та місце антропоніма чи топоніма у перекладеному варіанті військового ергоніма.
У плані функціонування в тексті назви військових структур з внутрішніми пропріальними елементами не відрізняються від деконтекстуалізованих варіантів, тобто в семантико-експресивному аспекті є здебільшого інваріантами. Вузький контекст не дозволяє зробити відповідних висновків щодо семантичної природи внутрішніх пропріальних елементів. Для цього необхідно проводити додатковий лінгвокультурний аналіз.
Для повного розуміння специфіки перекладу романських військових ергонімів українською мовою варто також звернути увагу на зворотний напрям відтворення, оскільки таке порівняння не лише дозволяє виявити характерні особливості даного класу мовних одиниць, а й узагальнити основні механізми перекладу військових найменувань.
Українські військові ергоніми є доволі молодим і нестійким шаром лексики. Через їхній розвиток та зміни іноземний реципієнт, уже обізнаний з одним варіантом військового ергоніма, може не ідентифікувати його видозміну. Тому у певних випадках доцільно вдаватися до притекстових виносок та максимально стислої декомпресії.
При перекладі варто уважно ставитися до вертикальних (за ієрархією в організаційно-штатній структурі) та горизонтальних (за сферою діяльності) видозмін військових найменувань.
Оскільки внутрішні пропріальні елементи є важливою складовою і в українських військових ергонімах, то їхнє відтворення у перекладі часто виступає на перший план, вимагаючи від перекладача перевираження властивого їм національно-культурного змісту.
Для перекладу надмірно перевантажених іменниками та прикметниками чоловічого роду назв українських військових структур рекомендовано вдаватися до продуктивних у французькій та румунській мовах безприйменникових форм. Під час перекладознавчого аналізу важливо зіставляти не лише мовні одиниці, а й їхні референтні елементи організаційно-штатної структури збройних сил відповідних країн. Це може значно полегшити завдання фахівця на стадії власне перекладу.
Перекладач у своїй роботі з військовими текстами, насиченими військовими ергонімами, має дотримуватися вимог, які висувають як до ергонімів, так і до військових термінів. При цьому усний переклад характеризується більшою втратою інформації порівняно з письмовим через вплив інтерференції перекладача (якщо, звичайно, не йдеться про читання вголос заздалегідь перекладеного письмово тексту). Критерієм успішності здійснення усного перекладу військових текстів є максимальне наближення його до письмово зафіксованого варіанту, з урахуванням культурних традицій та позамовної дійсності мов оригіналу та перекладу. Способи мінімізації впливу інтерференції перекладача мали б стати одним з об’єктів вивчення усного перекладу.
Насамкінець зазначимо, що за браком одномовних, двомовних чи багатомовних лексикографічних джерел з проблематики романських військових ергонімів, перспективним може бути укладання нових відповідних словників на основі проведеного нами дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамский В.И. Региональные варианты военной терминологической лексики ГДР и ФРГ / В.И.Адамский. Харьков: Издательство при Харьковском университете, 1985. 47с.
2. Александров Г.А. Словообразовательные процессы в научно-технической терминологии (на материале франц. яз.) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.644 „Романские языки” / Г.А.Александров. К., 1975. 25с.
3. Аксенов А.Т. Синонимия в американской военной терминологии и перевод терминов-синонимов / А.Т. Аксенов // Вопросы перевода. М., 1955. № 8. С.3-12.
4. Актуальные проблемы языковой номинации : Тезисы докладов регионального научного семинара. Саратов, 1988. 103 с.
5. Акуленко В.В. Интернациональные элементы в лексике языков / В.В.Акуленко // Национальное и интернациональное в литературе, фольклоре и языке. Кишинев: Штиинца, 1971. С. 251-264.
6. Алимов В.В. Явление лингвистической интерференции при изучении специального перевода: (на примере русского, английского и французского языков в военном, техническом и юридическом переводе) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / В.В.Алимов. М., 1998. 24 с.
7. Алимов В.В. Интерференция в переводе (на материале профессионально ориентированной межкультурной коммуникации и перевода в сфере профессиональной коммуникации) / В.В.Алимов. М.: УРСС, 2005. 232 с.
8. Андреева Л.Н. Лингвистическая природа и стилистические функции «значащих» имен (антономасии) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук / Л.Н.Андреева. М., 1965. 17 с.
9. Андресюк Б. Реформування Збройних сил України на сучасному етапі / Б.Андресюк. Київ: Пульсари, 2002. 192с.
10. Арсеньев Н.Г. По законам военного времени / Н.Г.Арсеньев. Москва: Воениздат, 1982. 263с.
11. Арутюнова Н.Д. Номинация, референция, значение / Н.Д. Арутюнова // Языковая номинация : (Общие вопросы) / [Отв. ред. Б.А.Серебренников, А.А.Уфимцева]. − М., 1977. С. 188-206.
12. Ахманова О.С. Oчерки по общей и русской лексикологии / О.С.Ахманова. Москва: Учпедгиз, 1957. 246с.
13. Бабченко Н.В. Фонетико-графічні особливості сучасної економічної та політичної лексики французької мови : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05 „Романскі мови” / Н.В.Бабченко. Київ, 2007. 19 с.
14. Бази даних : Терміни та визначення. К.: Держстандарт України, 1995. 31с.
15. Балабін В.В. Сучасний американський військовий сленг як проблема військового перекладу / В.В. Балабін. К.: Логос, 2002. 314с.
16. Барабанова Н.Г. Семиологические типы номинативных единиц : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.03 „Славянские языки”/ Н.Г.Барабанова. Минск, 1985. 18 с.
17. Бархурдаров Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода / Л.С. Бархурдаров. М.: Международные отношения, 1975. 240 с.
18. Бархударов Л.С. К вопросу о типах межъязыковых лексических соответствий (На материале английского и русского языков) / Л.С.Бархударов // Иностр. яз. в школе. 1980. №5. С.11-17.
19. Белей О.О. Сучасна українська ергонімія (на матеріалі власних назв підприємств Закарпатської області) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / О.О.Белей. Львів, 2000. 12 с.
20. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (Ономастика) / А.А.Белецкий. К.: Из-во. Киев. ун-та, 1972. 162 с.
21. Белодед И.К. Интернациональные элементы в лексике и терминологии / И.К. Белодед. Харьков: Вища школа, 1980. — 208 с.
22. БережинскийВ.Г. Военная организация Киевской Руси / В.Г.Бере­жинский. Київ: Украинский ин-т военной истории, 2004. 27 с.
23. Бережинський В.Г. Військова організація основних українських державних формувань. Ч.1: Збройні сили княжої доби / В.Г.Бережинский. Київ: Академія Збройних сил України, 1995. 18с.
24. Бережинський В.Г. Військова організація основних українських державних формувань. Ч.2. Збройні сили Запорізької Січі / В.Г.Бережинский. Київ: Академія Збройних сил України, 1995. 24с.
25. Бережинський В.Г. Військова організація основних українських державних формувань. Ч.3. Збройні сили України у 1917-1921 рр. / В.Г.Бережинский. Київ: Академія Збройних сил України, 1995. 39с.
26. Бережинський В.Г. Військова організація основних українських державних формувань. Ч. 4. Створення військової організації сучасної української держави / В.Г.Бережинский. Київ: Академія Збройних сил України, 1995. 23с.
27. Бережинський В.Г., Маліков Д.В. Перші вітчизняні статутні бойові документи / В.Г.Бережинский, Д.В. Маліков. Київ: Український ін-т воєнної історії, 2004. 46с.
28. Богдановская Л.К. Структурные и семантические особенности терминов промышленной экологии (на материале французского и русского языков): Автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 „Теория язикознания” / Л.К.Богдановская. К., 1992. 20с.
29. Богушевич Д.Г. Единица, функция, уровень : к проблеме классификации единиц языка / Д.Г. Богушевич. Минск, 1985. 116 с.
30. Бойовий статут сухопутних військ. Батальон, рота. Київ: Варта, 1998. 288 с.
31. Бондаренко А.Ф. Функция дополнения и определения в синтаксических структурах (К вопросу о взаимоотношении придаточного предложения и члена предложения в современном французском языке) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.644 „Романские языки” / А.Ф.Бондаренко. М.: 1973. 23 с.
32. Бондаренко В.Ф. Специализация и диверсификация внутри военной организации / В.Ф. Бондаренко // Социологические исследования. 2002. №12. С. 73-75.
33. Борисенко П.А. Структура, семантика та прагматика франкомовних текстів-поправок (на матеріалі робочих документів Парламентської Асамблеї Ради Європи) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.05 „Романські мови” / П.А.Борисенко. К., 2006. 23с.
34. Борисов А.Б. Актуальные проблемы современной филологии / А.Б.Борисов. Саратов: Саратовский у-т, 1984. 90 с.
35. Борисов В.В. Аббревиация и акронимия / В.В.Борисов. М.: Воениздат, 1972. 320 с.
36. Борисов В.В. Военные и научно-технические сокращения в иностранных языках / В.В.Борисов. М.: Воениздат, 1972. 166с.
37. Бородина М.А. К типологии и методике историко-семантических исследований / М.А. Бородина. Л.: Наука, 1979. 232 с.
38. Брандес М.П., Провоторов В.И.Предпереводческий анализ текста : [учеб. пособие] / М.П.Брандес, В.И.Провоторов. М.: НВИ-Тезаурус, 2003. 222 с.
39. Бреус Е.В. Синхронный перевод: пути овладения профессией / Е.В.Бреус, А.А. Дементьев, Е.Н. Сладковская и др. // Тетради переводчика. 1987. Вып. 22. С. 107-113.
40. Букчина Б.З. Сложные слова / Б.З. Букчина. М: Наука, 1974. 151 с.
41. Булаховський Л. Нариси з загального мовознавства / Л. Булаховський. К.: Рад. школа, 1959. 248 с.
42. Бурдина З.Г. Неразложимые языковые структуры и речевая коммуникация / З.Г. Бурдина. М.: Высш. шк., 1987. 118с.
43. Бурячок А. Щодо відродження української муштрової термінології / А.Бурячок // Українська термінологія і сучасність : Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції. Київ, 1996. С. 59.
44. Вакуленко М.О. Як записувати українські власні назви латиною / М.О.Вакуленко // Вісник геодезії та картографії. 1995. №1(3). С.68-72.
45. Вакулик І.І. Запозичення з класичних мов у науковій термінології сучасних європейських мов (на матеріалі юридичних та економічних термінів української, російської, німецької, французької, англійської мов) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.15 „Загальне мовознавство” / І.І.Вакулик. К., 2004. 15 с.
46. Васильєв Л.М. Современная лингвистическая семантика / Л.М.Васильєв. М.: Высш. шк., 1990. 175 с.
47. Васильева Н.В. Собственное имя в мире текста / Н.В. Васильева. М.: Академия гуманитарных исследований, 2005. 224 с.
48. Введенская Л.А., Колесников Н.П. От собственных имен к нарицательным / Л.А.Введенская, Н.П.Колесников. М.: Просвещение, 1989. 143 с.
49. Верников С.М. Записки военного переводчика / С.М. Верников. Свердловск: Средне-Уральское книжное издательство, 1977. — 136 с.
50. Ветлов Н.П. Курс военного перевода / Н.П.Ветлов. М.: Воениздат, 1966. 428 с.
51. Виготський Л.С. Мышление и речь : 4-е издание / Л.С.Виготський. М.: Лабиринт, 1999. 352 с.
52. Вильчинский С.С. Взаимодействие терминологии, номенклатуры и общелитературной лексики : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 „Теория язикознания” / С.С.Вильчинский. Киев. 1987. 16 с.
53. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слов / В.В.Виноградов // Вопросы языкознания. М., 1953. №5. С. 3-29.
54. Виноградов В.В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии / В.В.Виноградов. М.: Наука, 1952. 147 с.
55. Вовк Е.Б. Образная номинация (внутриязыковые и межъязыковые аспекты) : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук : спец. 10. „Теория язикознания”/ Е.Б.Вовк. М., 1987. 24 с.
56. Воеводина Т.В. Устный перевод в коммуникативном аспекте и его соотношение с другими видами перевода / Т.В. Воеводина // Тетради переводчика. 1983. Вып. 20. С. 66-77.
57. Военная история / И.Е. Крупченко и др. М.: Воениздат, 1984. 375с.
58. Вознюк Г. Відновлення мовної автентичності як актуальна проблема сучасного українського термінознавства / Г.Вознюк // Українська термінологія і сучасність : тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції. Київ. 1996. С.63.
59. Война, история, идеология / [Под ред. В.С. Малахова, А.В. Бещенцева]. М.: Политиздат, 1974. 520 с.
60. Володина М.Н. Национальное и интернациональное в процессе терминологической номинации / М.Н.Володина. М.: Изд-во МГУ, 1993. 112 с.
61. Во