ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДІ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУБ'ЄКТА ЖІНОЧОГО ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ (на матеріалі англомовних перекладів з української) : ОСОБЕННОСТИ воссоздания в переводе гендерной идентичности СУБЪЕКТА ЖЕНСКОГО поэтического дискурса (на материале англоязычных переводов с украинского)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СИЗОВА Олександра Федорівна

УДК 81’255.4’23=161.2=111

ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДІ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУБ'ЄКТА ЖІНОЧОГО ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ (на матеріалі англомовних перекладів з української)

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Коломієць Лада Володимирівна

Київ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ І. ГЕНДЕРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ СУБ'ЄКТА ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ ЯК ОБ'ЄКТ ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧОГО АНАЛІЗУ

11

1.1 Передумови та засадничі принципи формування гендерного напрямку досліджень в перекладознавстві

12

1.2 Лінгвістичні підходи до категорії гендерної ідентичності

22

1.3 Гендерна ідентичність мовної особистості автора з перспективи перекладознавчого аналізу

33

1.4 Особливості прояву гендерної ідентичності мовної особистості в жіночому поетичному дискурсі

48

1.5 Міжсуб’єктна інтерференція гендерної ідентичності при перекладі поетичного дискурсу

62

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

68

РОЗДІЛ ІІ. РЕКОНСТРУЮВАННЯ В ПЕРЕКЛАДІ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУБ’ЄКТА ЖІНОЧОГО ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ

71

2.1. Гендерна парадигма поезії Лесі Українки в перекладацьких інтерпретаціях

73

2.2. Гендерна парадигма поезії Олени Теліги в перекладацьких інтерпретаціях

83

2.3. Гендерна парадигма поезії Ліни Костенко в перекладацьких інтерпретаціях

94

2.4. Гендерна парадигма поезії Оксани Забужко в перекладацьких інтерпретаціях

111

2.5. Внутрішня динаміка та історична трансформація гендерної ідентичності в жіночому поетичному дискурсі як фактори перекладацького вибору

122

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

127

РОЗДІЛ ІІІ. СУТНІСНІ АСПЕКТИ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУБ’ЄКТА ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДІ

131

3.1. Когнітивний аспект гендерної ідентичності суб'єкта поетичного дискурсу в оригіналі і перекладі

133

3.2. Комунікативний аспект гендерної ідентичності суб'єкта поетичного дискурсу в оригіналі і перекладі

155

3.3. Емотивний аспект гендерної ідентичності суб'єкта поетичного дискурсу в оригіналі і перекладі

166

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ

182

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

186

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

193

СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

229

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

230

ДОДАТОК А. КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

233

ДОДАТОК Б. НАЗВИ ЗБІРОК ТА ОКРЕМИХ ВІРШІВ ЛЕСІ УКРАЇНКИ, ОЛЕНИ ТЕЛІГИ, ЛІНИ КОСТЕНКО, ОКСАНИ ЗАБУЖКО
В АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ

238

ВСТУП
Антропоцентрична спрямованість сучасних теорій перекладу, зміщення інтересу до цілих текстів та культур, звернення до герменевтики як мистецтва інтерпретації актуалізують роль гендерного фактора в перекладі. Гендерний підхід до аналізу мовних явищ (О.Л.Бєссонова, Н.Д.Борисенко, А.П.Мартинюк, О.Л.Козачишина, Л.О.Ставицька, О.І.Горошко, О.В.Дудоладова, Г.І.Емірсуїнова, І.В.Кузнєцова, М.С.Колесникова, І.I.Халєєва, А.В.Кириліна, В.М.Телія, І.В.Зикова та ін.) значно розширює перекладознавчу проблематику, вимагаючи формування відповідного аналітичного інструментарію. Гендерні студії складають питому частку досліджень у зарубіжних школах перекладу (О.А. Бурукіна, Р.Р. Чайковський, О.Л.Лисенкова, Ш.Саймон, Л. фон Флотоу, Л.Чемберлен, С.Вілліс, Ю.Ніссен), однак залишаються практично не висвітленими у вітчизняному перекладознавстві. Вивченню гендерних аспектів художнього перекладу сприяє вагомий внесок українських вчених В.В.Коптілова, М.О.Новікової, Р.П.Зорівчак, О.І.Чередниченка, Л.В.Коломієць, О.Л.Кундзіча, В.Д.Радчука, представників російської та західних перекладознавчих шкіл А.В.Федорова, О.Д.Швейцера, П.Торопа, А.Поповича, Л.Венуті, С.Басснетт, Р.Якобсона, Дж.Холмса, А.Лефевра у соціокультурне розуміння перекладу.
Стимулом гендерних досліджень у перекладознавстві та активним чинником їхнього становлення виступає дискурсивна онтологія, яка передбачає розуміння динамічного, конструктивного характеру гендерної ідентичності. Під останньою в дослідженні розуміється сукупність соціокультурних норм та стереотипів поведінки, характерних для представників певної статі у відповідній суспільно-історичній та соціокультурній ситуації. Гендерна ідентичність як одна з базових характеристик особистості має безпосереднє відображення в особливостях мовної поведінки індивіда. Серед художніх жанрів поезія виявляється найбільш продуктивним матеріалом для дослідження гендерної ідентичності суб’єкта дискурсу, оскільки за своїми функціонально-мовними параметрами поетичне мовлення виявляється подібним до автокомунікації і вирізняється високим ступенем семантико-стилістичної та образної концентрації. Під жіночим поетичним дискурсом у дослідженні розуміється масив поетичних текстів, авторами яких виступають жінки. Переклад поетичного тексту вимагає віднайдення оптимальних прийомів передачі комплексу гендерно забарвлених елементів, які викликали б у реципієнта відповідні гендерні асоціації. Необхідність врахування перекладачем гендерної ідентичності автора диктується прагматичними вимогами до перекладу щодо збереження авторської особистості, складовою якої є його гендерна ідентичність.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю у вітчизняних наукових працях з художнього перекладу гендерної проблематики, що визначає необхідність вироблення методологічного підходу до аналізу поетичного перекладу як гендерно забарвленого, а також потребою у визначенні засобів конструювання гендерної ідентичності в поетичному дискурсі та її реконструювання в перекладі.
Зв'язок роботи за науковими програмами, темами, планами. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (номер державної реєстрації 01 БФ 0147-01).
Метою роботи є аналіз особливостей відтворення гендерної ідентичності суб'єкта українського жіночого поетичного дискурсу в англомовному перекладі. Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань:
- з’ясувати стан дослідженості гендерної проблематики в перекладознавстві та виробити необхідний аналітичний інструментарій і термінологічний апарат вивчення проблеми гендерної ідентичності в художньому перекладі;
- здійснити лінгвогендерний аналіз поезій Лесі Українки, Олени Теліги, Ліни Костенко, Оксани Забужко та встановити мовно-особистісну специфіку дискурсу поетес з перекладознавчих позицій;
- провести перекладознавчий аналіз обраних для дослідження текстів та визначити цілісність гендерної ідентичності для кожного з суб’єктів жіночого поетичного дискурсу як критерію адекватного перекладу;
- визначити конструктивні аспекти гендерної ідентичності суб’єкта поетичного дискурсу та засоби її реконструювання в перекладі;
- встановити характер текстуального оприсутнення гендерної ідентичності перекладача та обґрунтувати необхідність усвідомлення ним гендерної ідентичності автора як складової адекватності перекладу;
- з’ясувати вагомість категорії гендеру в поетичному тексті та обґрунтувати необхідність врахування гендерного виміру при перекладі, включаючи гендерні конотації, асоціативний потенціал, гендерну символіку й т.ін.
Об'єктом дослідження є гендерна ідентичність суб’єктів українського жіночого поетичного дискурсу кінця ХІХ ХХ ст. в англомовних інтерпретаціях.
Предметом дослідження виступають особливості відтворення в англомовному перекладі гендерної ідентичності суб’єктів українського жіночого поетичного дискурсу кінця ХІХ ХХ ст.
Матеріалом дослідження слугували приблизно 12 000 сторінок оригінальних поетичних творів та перекладів. У рамках дослідження було розглянуто переклади поетичних творів Лесі України (пер. П.Канді, В.Річ, К.Андрусишена і В.Кіркконела, О.Еваха, П.Темпеста, Г.Еванс, Т.Боттінга, І.Желєзнової, М.Скрипник), Олени Теліги (пер. О.Прокопів, В.Річ, К.Андрусишена і В.Кіркконела, З.Оріонної), Ліни Костенко (пер. М.Найдана, В.Річ, Д.Струка, В.Рейтер, В.Жак, М.Скрипник, А.Горбач, Б.Вархомія), Оксани Забужко (пер. М.Найдана, А.Мельничука, Л.Сапінкопф, Д.Сміта, В.Ткач і В.Фіппс), а також анонімні переклади творів поетес.
Методологічною основою дисертації є комплексний порівняльний перекладознавчий аналіз, який синтезує методи зіставного, контекстуального, герменевтико-інтерпретативного, когнітивно-прагматичного, аналітико-оцінкового, лінгвостилістичного, соціокультурного аналізу. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять концепція художнього перекладу як інтерпретації, глибоко розроблена в сучасному перекладознавстві й літературознавстві М.О. Новиковою, О.І. Чередниченком, Л.В. Коломієць, В.Д. Радчуком, Ц.Тодоровим, С.Басснетт, Д.Робінсоном, В.Лершером; розробка проблеми перекладацької індивідуальності Р.П. Зорівчак, М.О. Новиковою, О.І. Чередниченком, В.В. Коптіловим, О.І. Гайнічеру, Г.Р. Гачечіладзе, Е.Паундом, Ї.Лєвим, А.Поповичем. Ми виходимо з розуміння особливої української гендерної свідомості як національно, культурно, історично зумовленого феномену (Т.І. Гундорова, В.П. Агеєва, Н.В. Зборовська, М.В. Ільницька, С.Д. Павличко, О.С. Забужко), а також спираємося на праці, присвячені дослідженню когнітивної, дискурсивної, психолінгвістичної парадигм (А.В. Кириліна, О.С. Кубрякова, А.Д. Бєлова, В.М. Телія, А.П. Мартинюк).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняному перекладознавстві висвітлено гендерну проблематику художнього перекладу, осмислено гендерну ідентичність суб’єктів поетичних текстів як невід’ємну складову відтворення мовної особистості автора в перекладі, проаналізовано характер текстуального оприсутнення гендерної ідентичності перекладача в тексті, визначено вагомість гендеру в поетичному тексті як складової перекладу, визначено основні засоби конструювання гендерної ідентичності та способи її реконструювання в поетичному перекладі, розроблено термінологічний та аналітичний апарат дослідження категорії гендеру в перекладі.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати є внеском до теорії та практики перекладу, компаративної лінгвістики, гендерної лінгвістики, когнітології, порівняльного літературознавства. Запропонований у дисертації підхід до аналізу гендерної ідентичності з позицій перекладу дозволяє окреслити перспективи вивчення категорії гендеру в перекладознавстві, інтерпретувати творчі рішення перекладача як гендерної мовної особистості, визначити вагомість гендеру в поетичному тексті як обов’язкового елементу художнього перекладу. Результати дисертаційного дослідження доповнюють аналітичний і понятійний апарат перекладознавства та сприяють виробленню систематизованого гендерного підходу до художнього перекладу.
Практична цінність роботи полягає у можливості використання її результатів у курсах лекцій з теорії та практики перекладу, вступу до перекладознавства, курсів з проблем художнього перекладу, теорії міжкультурної комунікації, гендерних досліджень, у розробці спецкурсів, які вимагають залучення гендерної методології аналізу художнього дискурсу. Положення дослідження також можуть бути використані перекладачами в практичній діяльності.
На захист виносяться такі положення:
1. Гендерний аналіз поетичних текстів і їх перекладів базується на функціонуванні в парі культур гендерних стереотипів, які визначають відповідні моделі комунікативної поведінки чоловіків та жінок. Відмінність гендерних картин світу в різних культурах зумовлює необхідність врахування в перекладі гендерної специфіки оригіналу.
2. Гендер є наскрізним компонентом поетичного тексту, який простежується в елементах мікроструктури і формує макроструктуру гендерну парадигму поетичного тексту, представлену комплексом гендерно забарвлених смислів, включаючи гендерні конотації, асоціативний потенціал, гендерну символіку.
3. Гендер є динамічним конструктом ідентичності суб’єкта. Гендерна ідентичність суб’єкта поетичного дискурсу відображується в особливостях текстотворення у вигляді лексичних, лексико-синтаксичних, стилістичних засобів з явною або прихованою гендерною семантикою та вимагає від перекладача віднайдення оптимальних засобів її відтворення в цільовій мові.
4. Відтворення перекладачем гендерної ідентичності суб’єкта поетичного дискурсу не є статево детермінованим. Перекладач як суб’єкт вторинної комунікації має бути свідомим гендерної ідентичності автора, відтворення якої в перекладі вимагає дотримання цілісності її структури. Відтворення цілісної гендерної ідентичності в цільовому тексті передбачає збереження вихідного співвідношення фемінних і маскулінних характеристик мовної особистості автора, що забезпечує адекватність перекладу в контексті гендерного прочитання.
5. Засоби вираження гендерної ідентичності типологізовані у дослідженні за когнітивним, емотивним і комунікативним аспектами, які розуміються як різні виміри однієї категорії. Підбір способів відтворення аспектів гендерної ідентичності має бути зумовлений необхідністю їх прагматичної адаптації та залежить від відповідної мовної функції (повідомлення інформації, заклику до дій або реакцій, вираження емоційних та естетичних переживань).
6. Динаміка гендерної ідентичності суб’єктів жіночого поетичного дискурсу простежується в історико-соціальному, діахронному й інтимно-особистісному, тематичному вимірах та виявляє унікальність жіночого поетичного голосу як ключового фактора перекладацького вибору при відтворенні гендерної парадигми тексту.
7. Гендерна ідентичність є вираженням гендерних позицій автора, які внаслідок перекладацької інтерференції можуть зазнавати інтенсифікації, послаблення або трансформації в цільовому тексті. Неврахування гендерної складової поетичного тексту при перекладі спричинює втрату цілісності образу автора в цільовому тексті.
Публікації. Основні результати роботи відображено в дванадцяти публікаціях, десять із яких у фахових виданнях.
Результати дисертації апробовано на міжнародних та всеукраїнських конференціях Мовно-культурна комунікація: напрямки та перспективи досліджень” (Київ, квітень 2003), Мова і культура” імені проф. Сергія Бураго (23-27 червня 2003), Гендерна влада: літературні та культурні стратегії” (Бердянськ, 24-26 вересня 2003р.), Гендер: язык, культура, коммуникация” (Москва, 27-28 листопада 2003 р.), сесії Gender Studies session (Центральноєвропейський університет, Будапешт, Угорщина, 22-27 березня 2004р.), Семіотика культури/ тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 14 квітня 2004 р.), Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 27-29 травня 2004 р.), Мова і культура” (Київ, 28 червня 2 липня 2004 р.), Актуальні проблеми слов’янської філології”, (Бердянськ, 19-20 вересня 2005р.), Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005р.), Григорій Кочур в контексті української культури другої половини ХХ віку” (Львів, 14-15 жовтня 2005р.); серії інтерактивних семінарів Гендерні студії та науково-освітня політика” (Київ, 12 жовтня 2004 р., 19 жовтня 2004 р., 20 жовтня 2004 р.); київських міських семінарах з гендерної лінгвістики (2004-2006 р.); «Масова література: від давнини до сучасності» (Бердянськ, 14-15 вересня 2006 року), «Український досвід спільнотного згуртування» (Київ, 26 жовтня 2006 року).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу і двох додатків, які містять короткий термінологічний словник і перелік англомовних перекладів поетичних творів Лесі Українки, Олени Теліги, Ліни Костенко, Оксани Забужко. Загальний обсяг дисертації складає 242 сторінки, із них 192 - основного тексту. Список використаних джерел містить 502 позиції, із них 451 - різномовних науково-критичних праць, 37 - літературних джерел, 14 - довідкової літератури.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження особливостей становлення гендерної ідентичності в поетичному дискурсі Лесі Українки, Олени Теліги, Ліни Костенко й Оксани Забужко мало на меті визначення основних способів відтворення в перекладі гендерної ідентичності авторів українського жіночого поетичного дискурсу кінця ХІХ - ХХ століття. Розгляд гендерної проблематики перекладу в рамках дискурсивної онтології дозволив простежити динаміку репрезентації жіночого поетичного голосу, визначити найбільш типові для досліджуваного поетичного дискурсу гендерні характеристики, які формують особистісну специфіку гендерної ідентичності мовної особистості автора, простежити способи відтворення в перекладі позицій гендерної ідентичності мовних особистостей різних поетес з огляду на виявлену унікальність їх жіночого голосу, визначити ступінь збереження гендерної забарвленості оригінальних текстів у перекладі. Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків:
1. Вивчення гендеру в рамках дискурсивної онтології уможливлює аналіз художніх текстів як процесу динамічного продукування національних, соціокультурних, естетичних смислів, породжуваних взаємодією категорій фемінності маскулінності. Актуалізація гендерного чинника при інтерпретації оригінального дискурсу дозволяє глибше проникнути в картину світу автора і тим самим підійти до встановлення орієнтирів відтворення авторських позицій гендерної ідентичності в перекладі. Вивчення гендерної проблематики в контексті інтерпретативних теорій перекладу уможливлює розгляд гендеру в поетичному дискурсі як чинника перекладацького вибору.
2. Гендерна ідентичність є сукупністю соціокультурних норм та стереотипів поведінки, характерних для представників певної статі у відповідній суспільно-історичній та соціокультурній ситуації. Сукупність засобів вираження позицій гендерної ідентичності суб’єкта в тексті формує гендерну парадигму поетичного тексту. Гендерна парадигма це комплекс лексико-семантичних, лексико-синтаксичних і стилістичних засобів з явною чи прихованою гендерною семантикою, в рамках якого вербалізується гендерна ідентичність мовної особистості автора. Гендерна парадигма як цілісна система охоплює ряд гендерно забарвлених різнорівневих текстових елементів, які в залежності від прагматичної зорієнтованості можуть бути віднесені до когнітивного, комунікативного або емотивного аспекту гендерної ідентичності суб’єкта дискурсу.
3. Поетичний текст несе в собі ознаки гендерної ідентичності автора, які містяться в його лексико-семантичних, лексико-синтаксичних і стилістичних засобах з явною або прихованою гендерною семантикою. Аналіз особливостей конструювання гендерної ідентичності в поетичному дискурсі виявив її парадигмальний характер: гендерний компонент простежується в одиницях мікроструктури та формує макроструктуру поетичного тексту. На рівні мікроструктури гендерні позиції найбільше проявляються в особливостях лексичного та синтаксичного мовного узусу та проектуються на рівень макроструктури тексту, де імплікація гендерного чинника виявляється у гендерній парадигмі поетичного тексту.
4. Розвиток українського художнього дискурсу кінця ХІХ початку ХХ століття навколо ідей національності, народності, відродження стимулював становлення в поетичній творчості Лесі Українки та Олени Теліги українофільських традицій. Однак згодом такі концепти поступилися жіночій проблематиці, яка вперше була розроблена цими поетесами в українській літературі. В творчості Ліни Костенко національні ідеї практично повністю відходять та змінюються ознаками нової доби громадської героїчності, культивуванням загальнолюдських цінностей та ідеалів. Повністю порвати з громадськими мотивами та озвучити жінку не лише як товаришку, кохану або музу змогла Оксана Забужко вона представила новий вимір жіночого, не абстрактного, а отілесненого, в якому особисте, жіноче не просто має право бути, а є і має бути омовленим і почутим. Відтак становлення гендерної ідентичності в українській літературі від національного до особистого довершилося культивуванням жіночого. Загальна динаміка гендерної ідентичності суб’єктів жіночого поетичного дискурсу простежується в історико-соціальному, діахронному і інтимно-особистісному, тематичному вимірах та виявляє унікальність жіночого поетичного голосу як ключового фактора перекладацького вибору при відтворенні гендерної парадигми тексту.
5. Реконституювання системи символів та соціокультурних архетипів жінки і чоловіка в цільовому тексті відбувається по-різному: в цілому, жінка-перекладач намагається там, де це можливо, підкреслити нестачу або відсутність маскулінних ознак у героя-чоловіка та увиразнити емоційний план жіночого самовираження. Перекладачі-чоловіки ж подають жінку як слабку, яка потребує захисту, та тяжіють до приховування маскулінних рис жіночого характеру. Зокрема, в перекладах поезій Лесі Українки, виконаних Вірою Річ, простежується тенденція в бік витонченішого зображення духовних цінностей людини, тоді як почерк перекладача-чоловіка (П.Темпест, П.Канді) має виразніше раціоналістичне забарвлення. Гендерне прочитання перекладів поезій Олени Теліги дозволило простежити тенденцію до послаблення палкого, войовничого характеру ліричної героїні в перекладах Орисі Прокопів та підкреслення стереотипно чоловічих цінностей у перекладах С.Андрусишена та В.Кіркконнелла. В перекладах М.Найдана проектування поетичного голосу ліричної героїні Ліни Костенко передає смисловий інваріант оригіналу з частковою втратою експресивного навантаження. Переклад Д.Струка демонструє значно більшу підкореність оригіналові у відтворенні гендерних позицій автора, вирізняється експресією та високим ступенем збереження метафорики. В інтерпретації Вікторії Рейтер особистості ліричної героїні Ліни Костенко притаманні легкість, простіше сприйняття світу, ніж в оригіналі. Дискурс фемінності, озвучений в поезії Оксани Забужко, семантично повно розкривається в перекладах, виконаних М.Найданом і А.Мельничуком, де максимально збережено образно-символічну систему, яка розгортається навколо феномену тілесності. Порівняно з перекладами, виконаними чоловіками, інтерпретації Вірляни Ткач і Ванди Фіппс та Лізи Сапінкопф містять більше позитивних конотацій, серед яких ключовою проступає тіло як насолода.
6. Гендер є наскрізним компонентом поетичного тексту, який простежується в одиницях мікроструктури та формує макроструктуру тексту. На рівні мікроструктури гендерні позиції проявляються в особливостях звукового, лексичного та синтаксичного мовного узусу та проектуються на рівень макроструктури тексту, де імплікація гендерного чинника виявляється у загальній гендерній зарядженості поетичного твору. Адекватність відтворення в перекладі засобів конструювання гендерної ідентичності на мікрорівні визначає ступінь збереження гендерних ознак на макрорівні. Відтак гендерна насиченість оригіналу задає прагматичну векторність у перекладі, яка полягає у передачі гендерної парадигми твору. Водночас аналіз гендерного чинника в перекладі поетичного дискурсу як особливого виду художнього мовлення виявив відсутність гендероформуючих ознак в структурному відношенні, оскільки передача версифікаційних особливостей побудови вірша обумовлена суто внутрішньолінгвістичними факторами.
7. Вивчення когнітивного, комунікативного та емотивного аспектів гендерної ідентичності виявляє їх характер взаємодоповнюваності і, відповідно, розуміється в рамках різних вимірів категорії гендерної ідентичності. В цілому, в рамках когнітивного аспекту було згруповано за тематикою основні концепти, використовувані поетесами, у концептосфери індивідуальних рис характеру жінки, її ролі в міжгендерних відносинах, її творчому самовираженні, які відображають специфіку гендерної ідентичності кожної з поетес. В цьому аспекті було проаналізовано ряд характерних засобів конструювання гендерної ідентичності, основними з яких є:
- Лексеми-символи або лексеми, до складу яких входить гендерна символіка; лексичні засоби з виразною гендерною забарвленістю, які переважно позначають маскулінно або фемінно атрибовану лексику; лексикостилістичні засоби з традиційно нейтральною гендерною забарвленістю, які в тексті можуть набувати статусу конструктів гендерної ідентичності; особливим засобом концептуалізації картини світу в жіночому дискурсі виступає прийом паралелізації станів природи життєвих позицій/ психологічного стану; поширеним засобом актуалізації дихотомії фемінне маскулінне в жіночому поетичному дискурсі є використання контрастів з явною або прихованою гендерною семантикою; широке використання епітетів, метафор, порівнянь, компоненти яких містять суцільно або частково гендерно забарвлену семантику; окремі сентенції (переважно виражені простими реченнями), в яких відображено гендерні позиції автора.
- Проаналізовані перекладацькі рішення в гендерному аспекті виявили такі особливості: вибір перекладачем із семантичного ряду еквівалента з вищим/ нижчим ступенем гедерної забарвленості; прийом додавання окремих лексем, цілих словосполучень/ речень, які увиразнюють/ нівелюють гендерні позиції автора; вживання інтенсифікаторів для підкреслення фемінних або маскулінних ознак у структурі гендерної ідентичності; використання слова з еквівалентним денотативним значенням, але відмінними конотаціями; прийом конкретизації, внаслідок якого відбувається привнесення додаткових ознак фемінності/ маскулінності в структуру оригінальної гендерної ідентичності або, навпаки, їх вилучення; заміна стилістичних фігур з подальшою втратою або інтенсифікацією гендерно забарвленої образності.
8. Аналізовані комунікативні стратегії мають невисоку частотність вживання в поетичних текстах у чистому вигляді, однак, попри це, заслуговують особливої уваги в рамках гендерного підходу. Найбільш характерною рисою комунікативного аспекту гендерної ідентичності мовної особистості в аналізованих віршах є маскулінізація поведінки суб’єкта переважання волелюбних, рішучих, впевнених мотивів найбільше виявляється при аналізі стратегії асертивності, що відповідно ілюструється найбільшою кількістю прикладів. Залучені до аналізу суто фемінні стратегії замовчування, невпевненості не позбавляють поетичний дискурсі жіночності, однак вони не є масштабно представленими в віршах всіх поетес. Інтерференція гендерної ідентичності перекладача в даному аспекті в найбільш радикальному прояві позначається на заміні оригінальної комунікативної стратегії, однак фіксація таких випадків в аналізованих текстах є зовсім незначною.
9. Аналіз емоційного аспекту гендерної ідентичності засвідчив особливу роль емоційного фактора в жіночому поетичному дискурсі як важливого елемента вираження власного «Я» ліричної героїні, та дозволив виявити основні засоби наративізації жіночого емоційного, особливості якого розкриваються у метафоризації, паралелізації емоційних переживань, використанні особливих словоформ. В цілому, емоційна парадигма аналізованого жіночого поетичного дискурсу може виражатися за допомогою інтонаційних, лексико-семантичних, словотвірних, граматичних засобів. Найбільш актуалізованим емоціями в розглянутих текстах виступають негативні емоції суму, печалю, розпачу, трагізму, що значною мірою корелює з загальними особливостями емоційного світосприйняттям українців. Емоції є надзвичайно важливим аспектом гендерної ідентичності особистості та мають бути обов’язково відтворені у перекладі. Аналіз особливостей відтворення емоційного аспекту в перекладі не виявив обумовленості перекладацьких рішень статтю перекладача, однак засвідчив вплив його гендерної ідентичності на сприйняття та відтворення в перекладі обговорюваного аспекту. Особливим прийомом підвищення образності в англомовних перекладах слугує засіб гендерної атрибуції приписування певному іменнику граматичного роду на основі гендерної дихотомізації. Гендерний аналіз емоційного аспекту засвідчив також високу роль образних засобів конструювання гендерної ідентичності, які мають в основі імпліцитну гендерно забарвлену символіку. Однак, в більшості випадків, відмінності інтерпретації перекладачами емоцій ліричних героїнь спираються на особливості перекладацької поетики, яка, тим не менш, також не позбавлена гендерної обумовленості.
10. Гендерна ідентичність є вираженням гендерних позицій автора, які внаслідок перекладацької інтерференції можуть зазнавати інтенсифікації, послаблення або трансформації в цільовому тексті. Вибір перекладацьких стратегій не є статево детермінованим, а залежить від ряду суб’єктивних факторів інтерпретативних позицій перекладача, його прагматичної настанови, власних позицій гендерної ідентичності перекладача, тощо, а також від об’єктивних факторів, таких як творчий метод автора, перекладознавча парадигма відповідної доби й т.ін. Перекладач як суб’єкт вторинної комунікації має бути свідомим гендерної ідентичності автора. Відтворення цілісності гендерної ідентичності в перекладі вимагає збереження вихідного співвідношення фемінних і маскулінних характеристик. Адекватність відтворення в перекладі гендерної ідентичності суб’єкта дискурсу на мікрорівні визначає ступінь збереження гендерних ознак на макрорівні.

Список використаної наукової літератури

1. Абубикирова Н.И. Что такое «гендер»?// Общественные науки и современность, 1996. № 6 C. 123-126
2. Агеєва В. Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського модернізму. - Київ: Факт, 2003. 320 c.
3. Агеєва В.П. Гендерна літературна теорія і критика // Основи теорії гендеру. Навчальний посібник. К.: К.І.С.”, 2004. C. 426-446.
4. Агеєва В.П. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. - Київ: Либідь, 1999. 262 с.
5. Агеєва В.П. Українська гендерна культурологія // Основи теорії гендеру. Навчальний посібник. К.: К.І.С.”, 2004. С.446-456.
6. Агєєва В.П. Муза для жінки-поетеси: проблема гендерної ідентичності: www.vidnokola.kiev.ua
7. Азарова Л.В. Прием приуменьшения и его функции в современном английском языке. Автореф. канд дис. Л, 1981. 22 c.
8. Алексеев В.В. Интерпретация стихотворения в свете теории поэтического перевода // Теория и практика перевода. Республиканский межведомственный научный сборник. Выпуск 2.- Киев: Высшая школа, 1985. С. 42-48.
9. Анищенко А.В. О гендерных особенностях реализации эмоциональных реакций // Материалы Третьей международной конференции Гендер: язык, культура, коммуникация. М.: МГЛУ, 2003. С. 18-19.
10. Антинескул О.Л. Гендер как параметр текстообразования. Пермь: Пермский университет, 2001 168 с.
11. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопросы психологии. -1996. № 1. С.131-143.
12. Арбатова М.И. Женская литература как факт состоятельности отечественного феминизма // Преображение. 1995. N 3. С.26-27.
13. Арутюнова Н.Д. Феномен молчания. // Язык о языке / Под общим руководством и редакцией Н.Д.Арутюновой. - М., 2000. 418 С.
14. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: 1999. 896 с.
15. Бабенкова Е.А. Номинация в поэтическом тексте в апекте гендерного анализа // Гендер: язык, культура, коммуникация. Тезисы докладов Второй международной конференции 22-23 ноября 2001. - М.: МГЛУ, 2001. С.20.
16. Бабенкова, Е.А. Гендерная парадигма англоязычного поэтического текста. Дисс. канд. филол. наук. 10.02.04. М.: МГУ, 2002. 167 с.
17. Баженова И.С. Конвенции обозначения эмоциональности мужчин и женщин в художественной прозе. // Материалы Третьей международной конференции Гендер: язык, культура, коммуникация. М.: МГЛУ, 2003. с. 20-21.
18. Баженова И.С. Обозначение экспрессии эмоции женщин. // Доклады конф. «Гендер: язык, культура, коммуникация». М.: МГЛУ, 2001. с.55-61.
19. Бакушева Е.М. Социолингвистический анализ речевого поведения мужчин и женщин (на материале французского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.05. М., 1995. 197 с.
20. Барт Р. Удовольствие от текста // Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс, 1989. - С.462-518.
21. Бархударов Л. С. Язык и перевод. - М.: Междунар. Отношения, 1975. 240 с.
22. Батлер Дж. Психика власти: теория субїекции. Пер. Завена Баблояна Харьков: ХЦГИ; СПб.: Алетейя. 2002. 168 с.
23. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Художественная дитература, 1975. 502 с.
24. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2004. 344с.
25. Белинская Е.П., Тихомандрицкая О.А. Социальная психология: Хрестоматия — М. : Аспект Пресс, 2000. — 474с.
26. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации / Киевский ун-т им. Т.Шевченко.— К., 1997. — 311с.
27. Белова А.Д. Языковые картины мира в рамках когнитивно-дискурсивной парадигмы // Культура народов Причерноморья. — 2002. — N29. — С. 17-23
28. Белянин В. П. Основы психолингвистической диагностики. Модели мира в литературе. — М. : Тривола, 2000. — 248с.
29. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Ю.С. Степанов (общ.ред.,вступ.ст.и коммент.), Ю.Н. Караулов (пер.с фр.). — 2.изд., стер. — М. : Едиториал УРСС, 2002. — 447с.
30. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. М.: Просвещение, 1979. 415с.
31. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії): Монографія. Херсон: Айлант, 2002. 368 с.
32. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики // Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 10. Київ, 2004. 730 с. с. 11-15
33. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики // Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 10. Київ, 2004. 730 с. с. 11-15
34. Бєлова А.Д. Поняття "стиль", "жанр", "дискурс", "текст" у сучасній лінгвістиці // Вісник КУ. Іноземна Філологія: Випуск 32-33. 2002. С. 11-14.
35. Бєссонова О. Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і гендерний аспекти: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.04; Київ. нац. ун-т ім.Т. Шевченка. — К., 2003. — 39 с.
36. Білоус Н.В. Стильові особливості моделювання жіночих характерів в українській літературі другої половини XIX - початку XX ст.: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 20 с.
37. Блохина Н.А. Понятие гендера: становление, основные концепции и представления. http://www.gender-cent.ryazan.ru:8101/school/blohina.htm
38. Богин Г.И. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям текстов: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук. Л., 1984. 31 с.
39. Бондаренко О.С. Концепти "чоловік" і "жінка" в українській та англійській мовних картинах світу: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.17 / Донецький національний ун-т. — Донецьк, 2005. — 19с.
40. Борботько В.Г. Элементы теории дискурса. Грозный, 1989. С. 81.
41. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення в англійських драматичних творах кінця XX століття: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04; Київ. нац. лінгв. ун-т. — К., 2003. — 27 с.
42. Брандес М. Стиль и перевод //Тетради переводчика № 5. М., 1983 с.75-92
43. Брандт Г.А. Природа женщины как проблема // Общественные науки и современность. М.: Наука, 1998. - №2. с.167 181.
44. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский: Учебное пособие. М.: Изд-во УРАО, 1008. 208 с.
45. Будагов Р.А. Человек и его язык. М. Изд-во Моск. ун-та, 1976. 428 с.
46. Буракова О.В. Відтворення ритміки „Лісової пісні” Лесі Українки в англійському перекладі // Теорія і практика перекладу. М.: Высшая школа, 1983. - №9. С. 19-27.
47. Буренина Н.В. Гендерные стереотипы речевой коммуникации: результаты интервью в Кентербери (Великобритания) // Доклады Второй международной конференции «Гендер: язык, культура, коммуникация». М.: Изд. Рудомино", 2001. с.61-66.
48. Бурукина О.А. Гендерный аспект перевода // Гендер как интрига познания. М.: Изд. Рудомино”, 2000. с. 99-107.
49. Бурукина,О.А. Проблема культурно детерминированной коннотации в переводе: дисс. ... канд. филол.. наук (10.02.20) .- Москва: МГУ, 1998. 281 с.
50. Вайнрайх У. Языковые контакты. - Л., Наука, 1979. 243 с.
51. Варданян О.А. К вопросу о гендерной природе поэтических текстов // Материалы Третьей международной конференции Гендер: язык, культура, коммуникация. М.: МГЛУ, 2003. с. 26-27.
52. Вардиман Е. Женщина в древнем мире / Пер. с нем. Харитонова М.С.; Ин-т востоковедения АН СССР. - М.: Наука, 1990. 335 с.
53. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М., 1999. 780 с.
54. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. - М.: Русские словари, 1996. 416 с.
55. Вейлерт А.А. О зависимости количественных показателей единиц языка от пола говорящего // Вопросы языкознания, 1976. - № 5. с. 138-143.
56. Вельфлин Г. Основные понятия истории искусств: Проблемы эволюции стиля в новом искусстве. СПб.: Мифрил, 1994. 427 с.
57. Веретельник О.Н. Феміністичне прочитання драматургії Лесі Українки. - Л.: 1989. 234 с.
58. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. М.: Изд-во Академии наук СРСР, 1963. 255с.
59. Вілкова О. Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.04; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2005. — 18 с.
60. Вольф Е.М. Функциональная семантика. Описание эмоциональных состояний//Функциональная семантика: оценка, экспрессивность, модальность. - М., 1996. С. 137-168.
61. Воронина О., Клименкова Т. Гендер и культура // Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия. Тверь, 1999. С.53-61;
62. Воронина О.А. Теоретико-методологические основы гендерных исследований//Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций/Под ред. О.А.Ворониной. М.: МЦГИ-МВШСЭН-МФФ, 2001. с.13-108.
63. Воропай Т. В поисках себя. Идентичность и дискурс. Х.: Харьковский государственный политехнический университет, 1999. 418с.
64. Вулф В. Жінки та розповідна література // Незалежний кульутрологічний часопис. 2000. - № 17. с. 78-87.
65. Гайнічеру О.І. Поезія і мистецтво перекладу. К.: Дніпро, 1990. 282 с.
66. Гапон Л.А. Текст как телесный объект (творчество Алена Роб-Грийе) // Вестник Омского университета, 1997. Вып.4. С. 74-76.
67. Гапон Н. Гендер у гуманітарному дискурсі: філософсько-психологічний аналіз. Львів, 2002. 310 с.
68. Гаспаров М.Л. Избранные труды. — М.: Языки русской культуры, 1997. — (Язык). Т. 3 : О стихе. — 608с.
69. Гачечиладзе Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. Изд.2. - М.: Советская Россия, 1980. - 255 с.
70. Гендер і культура: Зб. статей / Віра Агеєва (упоряд.), Світлана Оксамитна (упоряд.). — К. : Факт, 2001. — 222с.
71. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. Киев. 1999. 466 с.
72. Гнатюк О. Український fin de siecle — схил чи злам? // Лiтература плюс. № 5-6 (10-11) березень 1999. http://www.aup.iatp.org.ua
73. Гнезділова Я.В. Лексико-стилістичні особливості емоційного та емотивного дискурсів // Проблеми семантики слова, речення, тексту. Збірник наукових праць. Випуск 13. Київ, 2005. сс. 110-117
74. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу. К.: Логос, 2004. 284 с.
75. Гомон Т.В. Исследование документов с деформированной внутренней структурой. Дисс. канд. юрид. наук. - М., 1990. 148 с.
76. Горбачевский А.А. Оригинал и его отражение в тексте перевода: Монография. Челябинск, 2001. 202 с.
77. Горло Е.А. Прагмалингвистическое диагностирование речевого поведения авторов поэтических текстов (на материале русской и немецкой поэзии). Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Ростовский государственный педагогический университет. - Ростов-на-Дону, 2004. 19 с.
78. Горлова В.М. Українська національна ідентичність: компаративний аналіз націоналістичних дискурсів: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.12; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2005. — 21 с.
79. Горностай П.П. Гендерні студії: освітні перспективи. - К.: ПЦ "Фоліант", 2003. С. 5-21;
80. Горностай П.П. Гендерна соціалізація та становлення гендерної ідентичності // Основи теорії гендеру. Навчальний посібник. К.: К.І.С.”, 2004. с.132-157.
81. Горностай П.П. Головні ролі людини http://gender.ntu-kpi.kiev.ua/web_ukr/bibo/article_18.html
82. Городникова М. Д. Гендер в коммуникативной интеракции // Гендер: язык, культура, коммуникация: Доклады Второй международной конференции. М.: Изд. Рудомино”, 2001. С. 70-76;
83. Городникова М. Д. Гендерный аспект обращений как фактор речевого регулирования // Гендер как интрига познания: Сб. ст. М., 2000. С. 8192;
84. Горошко Е., Кирилина А. Гендерные исследования в лингвистике сегодня // Гендерные исследования. Харьков. 1999. № 2. С.234-242.
85. Горошко Е.И. Особенности мужского и женского вербального поведения (психолингвистический анализ): Дис...канд. филол. наук: 10.02.19 / РАН; Институт языкознания. — М., 1996. — 182 с.
86. Горошко Е.И. Особенности мужского и женского стиля письма // Гендерный фактор в языке и коммуникации. Сб. научных трудов. Вып. 446. М.: МГЛУ, 1999. с. 44-60.
87. Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма: Монография. М. - Харьков: Издательский Дом «ИНЖЭК», 2003. 440 с.
88. Горяинова О. И. Лабиринты поисков Другого, или устарело ли деление на "свое" и "чужое" в культуре? www.auditorium.ru/conf/conf13/conf13conclusion.php
89. Гречушникова Т.В. Немецкая женская проза 90х гг ХХ века нивелирование гендерной идентичности? // Гендер: язык, культура, коммуникация. Тез. ІІ междунар. конф. М. 2001. С.35
90. Гречушникова Т.В. Авторские инновации в женских текстах: от феминистского подхода до гендерного анализа //Женские и гендерные исследования в Тверском государственном унивесритете. - Тверь: Тверской государственный университет, 2000. с. 52-67.
91. Григорян А.А. Дискурс и гендер // Материалы Третьей международной конференции Гендер: язык, культура, коммуникация. М.: МГЛУ, 2003. с. 36-37.
92. Гришаева Л.И. Пол коммуниканта как прагматический феномен // Гендер: язык, культура, коммуникация: Материалы Первой международной конференции. - М.: МГЛУ, 1999. с. 38-39.
93. Губарева Г.А. Семантика та стилістичні функції кольоративів у