ВІДТВОРЕННЯ АВТОРСЬКОЇ АЛЮЗІЇ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ (на матеріалі українських перекладів англомовної прози ХХ століття) : Воссоздания АВТОРСКОЙ аллюзии В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ПЕРЕВОДЕ (на материале украинских переводов англоязычной прозы ХХ века)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Копильна Олена Миколаївна

УДК 81’255.4=111=161.2

ВІДТВОРЕННЯ АВТОРСЬКОЇ АЛЮЗІЇ В ХУДОЖНЬОМУ ПЕРЕКЛАДІ
(на матеріалі українських перекладів англомовної прози ХХ століття)

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Некряч Тетяна Євгенівна

Київ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП . 3
РОЗДІЛ І. АЛЮЗІЯ ЯК ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧА ПРОБЛЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ, СТРАТЕГІЇ ВІДТВОРЕННЯ ..................................................... 9
1.1. Підходи до визначення поняття алюзії ............... 9
1.2. Алюзія в колі суміжних понять. Класифікація алюзій ......... 20
1.3. Основні труднощі перекладу алюзії в художньому творі ............................ 25
1.4. Основні підходи до відтворення алюзії в перекладі ..................................... 36
Висновки до першого розділу ... 47
РОЗДІЛ ІІ. ВІДТВОРЕННЯ АЛЮЗИВНИХ ВЛАСНИХ НАЗВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ .. 50
2.1. Переклад алюзивних власних назв широкої відомості ................................... 53
2.2. Переклад алюзивних власних назв обмеженої відомості ............................... 73
Висновки до другого розділу ................................................................................... 97
РОЗДІЛ ІІІ. ВІДТВОРЕННЯ АЛЮЗИВНИХ ВИСЛОВІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ .......................................................................................................... 100
3. 1. Переклад літературних алюзивних висловів ................................................. 102
3. 1. 1. Відтворення літературних і міфологічних алюзивних висловів .............. 102
3. 1. 2. Відтворення фольклорних алюзій .............................................................. 123
3. 2. Переклад біблійних і релігійних алюзивних висловів .................................. 126
3. 3. Відтворення культурних, історичних та інтермедіальних алюзій ............... 141
Висновки до третього розділу ................................................................................. 151
РОЗДІЛ IV. ВІДТВОРЕННЯ ДЕФОРМОВАНИХ АЛЮЗІЙ У ПЕРЕКЛАДІ .... 153
4. 1. Відтворення деформованих алюзій на графіко-фонетичному рівні ............ 154
4. 2. Переклад деформованих алюзій на морфологічному рівні .......................... 157
4. 3. Переклад деформованих алюзій на лексико-синтаксичному рівні .............. 163
Висновки до четвертого розділу ............................................................................. 180
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .......................................................................................... 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .......................................................... 188
ДОДАТОК ................................................................................................................. 223

ВСТУП

Явище алюзії досліджувалося в різних аспектах у лінгвістиці, стилістиці, риториці, поетиці, лінгвокраїнознавстві, ономастиці, прагматиці, теорії комунікації, інформації, семіотиці, психолінгвістиці, літературознавстві, психології, культурології та інших наукових напрямках, кожний з яких виробив власні підходи до його опису, власну термінологію. Вивчалось воно не тільки в художньому, а й у публіцистичному дискурсі. Різні теорії алюзії виявили багатоплановість і складність цього явища.
Хоча існують численні дослідження алюзії у філологічному аспекті (Р. Альтер, І. В. Арнольд, З. Бен-Порат, Р. Брауер, Дж. Веллінгз, І. В. Гюббенет, А. Г. Мамаєва, Л. А. Машкова, К. Перрі, Л. В. Полубіченко, У. Торнтон, М. Д. Тухареллі, А А. Тютенко, Н. О. Фатєєва, І. С. Христенко та інші), де це явище розглядалося багатоаспектно, особливо як один з параметрів інтертекстуальності, його ще мало вивчено в перекладацькому аспекті. Серед напрацювань у цьому напрямку вагомими є дослідження Л. Венуті, В. С. Виноградова, С. Влахова, Г. В. Денисової, У. Еко, Р. П. Зорівчак, В. Н. Комісарова, М. О. Новикової, А. Поповича, П. Торопа, С. Флоріна, О. І. Чередниченка, О. Д. Швейцера, що розробили теоретичні моделі і підходи до відтворення алюзій. Певних аспектів перекладу алюзії торкалися у своїх працях Л. В. Грек (відтворення алюзії як інтертекстуального елемента в англомовних перекладах української постмодерністської прози), Д. І. Єрмолович, О. А. Іванов, О. К. Смирнов (відтворення алюзивних власних назв), Т. Є. Некряч (переклад поетичної алюзії та алюзій у драматичних творах). Згадані праці є значним внеском у дослідження цього явища, але вони не засвідчують комплексного перекладознавчого аналізу.
Ця проблема тісно пов’язана з поняттям інтеркультуральності у світі, яка, у свою чергу, вимагає від перекладача пошуку більш широких можливостей перекладу, пов’язаних з наявністю культурних відмінностей. Кожний художній твір ставить свої естетичні і поетичні завдання, кожний автор вживає алюзії в унікальному середовищі, що, відповідно, вимагає індивідуального підходу до відтворення їх у перекладі.
Актуальність теми дослідження зумовлена загальною тенденцією сучасних досліджень до аналізу можливостей перекладу культурних пресупозицій художнього тексту, імпліцитного світу іншомовної культури, інтертекстуальних зв’язків художнього тексту, його стилістично значущих параметрів, які несуть важливе змістове навантаження у його структурі і повинні знайти адекватне відтворення у перекладі. Постають різноманітні питання, пов’язані з розпізнаванням у художньому тексті алюзій перекладачем, прагненням відтворити їх у перекладі, не втрачаючи їхньої художньої забарвленості та передаючи функції, які вони виконують в оригіналі художнього твору, а також із виявленням оптимальних способів їх відтворення.
Об’єктом дослідження є алюзії, виявлені в англомовних художніх творах, та їх українські переклади.
Предметом дослідження є засоби відтворення алюзії в українських перекладах англомовної художньої прози.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Європейські мови та культури у контексті глобалізації світових процесів» (код 01БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дослідження полягає у виявленні проблем, пов’язаних з інокультурним й іншомовним сприйняттям алюзій, визначенні різних способів відтворення алюзій засобами української мови при перекладі художнього твору, встановленні шляхів та умов досягнення адекватного перекладу.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
- окреслити вихідні теоретичні позиції та узагальнити результати попередніх досліджень явища алюзії в перекладознавчому аспекті;
- визначити головні функції алюзії як засобу розкриття авторської інтенції в художньому творі;
- класифікувати труднощі сприйняття перекладачем асоціацій, що створюються алюзіями у вихідному тексті;
- узагальнити чинники, що впливають на вибір способу передачі алюзій для відтворення їхніх семантико-стилістичних функцій;
- шляхом зіставного аналізу оригіналів та українських перекладів визначити і проаналізувати перекладацькі прийоми відтворення алюзії в художньому творі;
- визначити шляхи розкриття авторського задуму через переклад імпліцитних параметрів алюзії в художньому творі;
- виявити найоптимальніші перекладацькі прийоми збереження алюзії.
Твори англійських та американських письменників ХХ ст. (О. Гакслі, Е. Гемінгвея, О. Генрі, Дж. Голсуорсі, Г. Гріна, Дж. Кауфмана і М. Гарта, А. Крісті, С. Моема, Л. Сендерса, М. Спарк, Дж. Д. Селінджера, Дж. Фаулза, Ф. С. Фіцджеральда, Р. П. Уоррена та ін.) та їх українські переклади (виконані В. Вишневим, Ю. Івановим, О. Жомніром, О. Логвиненком, О. Мокровольським, А. Муляром, В. Митрофановим, М. Пінчевським, В. Ружицьким, О. Терехом та ін.) слугують матеріалом дослідження. Алюзії було дібрано шляхом суцільної вибірки з понад 10 000 сторінок друкованих текстів. Проаналізовано 2 170 алюзій та їх перекладів. У випадках, коли не існує опублікованого перекладу твору, пропонується власний переклад автора дисертації, позначений ініціалами О. К.
Методологічна основа дисертації. У роботі використано концепцію М. М. Бахтіна про діалогізм художнього слова, концепцію О. С. Ахманової та І. В. Гюббенет про вертикальний контекст, Є. М. Верещагіна та В. Г. Костомарова про лінгвокультурологічний фон слова, теорію інтертекстуальності (Р. Барт, У. Еко, Ю. Крістева, Н. О. Фатєєва), дослідження етнокультурної специфіки фразеології (Б. М. Ажнюк, В. М. Мокієнко), праці з неології та словотвору (Ю. О. Жлуктенко, Ю. А. Зацний, О. В. Ребрій). Перекладознавчий аналіз алюзії спирається на праці Л. Венуті, В. С. Виноградова, С. Влахова, Г. В. Денисової, У. Еко, Р. П. Зорівчак, В. Н. Комісарова, В. В. Коптілова, Л. К. Латишева, І. Лєвого, Ж. Мунена, Ю. Найди, М. О. Новикової, М. Т. Рильського, П. Торопа, А. В. Федорова, С. Флоріна, О. І. Чередниченка та ін.
Методи дослідження. Основними є методи зіставного лінгвостилістичного і перекладознавчого аналізу текстів оригіналів та перекладів, контрастивного, контекстуального, компонентного аналізів, описового методу. Для підтвердження об’єктивності одержаних результатів у дисертації застосовано елементи методу кількісних підрахунків та схематичного зображення елементів кількісних характеристик. Метод опитування долучався для визначення відомості алюзій і здійснення статистичного аналізу даних.
Наукова новизна дисертації полягає у:
- комплексному дослідженні засобів відтворення алюзії в англо-українських перекладах художнього тексту, передачі їхніх імпліцитних значень для розкриття авторського задуму;
- уточненні чинників, що впливають на переклад алюзії;
- розробці шляхів формування алюзивної компетентності перекладача;
- виявленні способів відтворення стилістичних функцій алюзій з урахуванням їх індивідуально-авторського і контекстуально-ситуативного вживання;
- проведенні якісного і кількісного аналізу способів відтворення алюзії в текстах різних жанрів.
Теоретичне значення дослідження полягає в удосконаленні і конкретизації понятійного апарату перекладознавства, в уточненні формулювання визначення понять деформована алюзія”, цитатний переклад”, семантико-стилістичний переклад”, розробці класифікації алюзії за критерієм їхньої відомості, визначенні параметрів відбору аналогів при відтворенні алюзії, що може використовуватися в подальших розвідках з теорії і практики перекладу.
Практична цінність дослідження передбачає використання його результатів для подальшого вирішення практичних проблем перекладу, в розробці питань теорії і практики перекладу, при вивченні англо-українських літературних взаємозв’язків, при дослідженні жанрів перекладу, у викладанні нормативних курсів зі вступу до перекладознавста, теорії і практики перекладу, порівняльної стилістики, а також спецкурсів з різних аспектів художнього перекладу.

На захист виносяться такі положення:
1. Точне відтворення текстових, підтекстових і контекстуальних параметрів алюзії вимагає від перекладача врахування її питомої ваги в художньому задумі автора твору.
2. На різних етапах розвитку літературного процесу ступінь відомості алюзії неоднаковий. Складність відтворення алюзії в перекладі полягає в повній або частковій втраті її впізнаваності в цільовій культурі, що може стати на заваді розумінню авторської інтенції.
3. Основними критеріями добору засобів перекладу алюзії виступають параметри комунікативної ситуації: ступінь відомості алюзії у вихідній мові і мові перекладу, її домінантна стилістична функція, характер самої алюзії, характер тексту, значущість алюзії в художній тканині твору та її позиція в тексті.
4. Найпоширенішими і ефективними засобами передачі алюзивних власних назв є транскодування і традиційна передача власних назв, для алюзивних висловів такими засобами виступають цитатний переклад і семантико-стилістичний переклад. Адекватність передачі алюзій цими засобами досягається за умови відомості алюзій реципієнтам перекладу або завдяки контексту, в якому уточнюється їхнє значення.
5. Основним прийомом передачі алюзій обмеженої відомості є пояснювальний переклад: транскодування із зовнішньотекстовим коментарем чи цитатний/семантико-стилістичний переклад із зовнішньотекстовим коментарем.
6. Адекватність перекладу при відтворенні алюзій обмеженої відомості досягається застосуванням компенсаційних прийомів: уточнювального перекладу, пояснювального перекладу, перифрастичного перекладу, використання аналога і гіпероніма.
7. Переклад деформованих алюзій обмеженої відомості передбачає більшу варіативність засобів для впізнавання алюзії реципієнтом перекладу. Асиметрія формальних показників у цьому разі є помітною.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлювалися на міжнародних наукових конференціях: „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, жовтень 2005), IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених (Київ, березень 2006); Науковій конференції пам’яті проф. Ю. О. Жлуктенка „Мови, культури і переклад у добу глобалізації” (Київ, вересень 2005), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, березень 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження)” (Київ, квітень 2006).
Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в шести статтях у фахових наукових виданнях, одну з яких виконано у співавторстві з науковим керівником доц. Некряч Т. Є. (Перекладацькі стратегії відтворення алюзії в художньому тексті // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Вип. 12. К.: КНЛУ, 2004. С. 182 186), яка здійснила теоретичну розвідку; практичний аналіз було виконано дисертантом.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, із них 187 сторінок основного тексту. Список використаної літератури налічує 499 позицій, із них 386 науково-критичні праці, 60 літературні джерела, 53 довідкова література.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Алюзія складне і багатогранне явище, що заслуговує на особливу увагу в перекладі, оскільки від відображення її внутрішніх художніх ресурсів залежить правильне розкриття авторського задуму. Правильне відтворення алюзії є внеском у збагачення української культурної полісистеми.
Дотично до перекладу алюзія розглядається як елемент інтертекстуальності, що в лаконічній формі розкриває суттєві параметри авторського задуму і потребує при перекладі врахування прирощення змісту тексту і ступеня відомості претексту в цільовій культурі. Алюзія включає алюзивні вислови та алюзивні власні назви. Вона базується на спільних фонових знаннях адресанта та адресата, зберігає зв’язок з джерелом, цілеспрямовано використовується для прирощення змісту тексту та досягнення бажаного комунікативного ефекту.
Основна умова реалізації механізму алюзії загальновідомість джерела, його включеність у вертикальний контекст учасників міжкультурної комунікації. У цьому разі алюзії можуть бути виявлені представником іншої культури і викликати відповідну систему асоціацій.
Складність відтворення алюзії полягає у повній або частковій втраті її впізнаваності у цільовій культурі, що може стати на заваді розуміння авторської інтенції. Основне завдання перекладача при відтворенні алюзії відтворити її асоціативний фон, забезпечити її впізнаваність реципієнтом, що має викликати у нього певні асоціації. При перекладі потрібно якомога повніше передати комплекс асоціацій, які викликає алюзія у читача оригіналу.
При перекладі передусім доводиться долати екстралінгвальні труднощі. Перекладацькі стратегії не можуть бути строго фіксованими і визначаються в кожному конкретному випадку залежно від перекладацької ситуації. Основними критеріями добору засобів перекладу виступають такі параметри комунікативної ситуації: ступінь відомості алюзії у культурі реципієнта, її домінантна стилістична функція, характер/тип самої алюзії, характер тексту, частотність її вживання, питома вага в художній тканині твору та її позиція у тексті. Крім того, при перекладі алюзії потрібно враховувати такі чинники, як зміна конотацій алюзії у діахронічному плані, її полігенетичність, свідома авторська деформація алюзій, використання відономастичного словоутворення (для алюзивних власних назв). Від цих чинників залежить вибір способу відтворення алюзії для збереження тих стилістичних функцій, які вони виконують у вихідному тексті. Різні категорії алюзій створюють різні типи проблем при відтворенні їх у перекладі, вимагаючи пошуків індивідуальних, ситуативних шляхів їх вирішення.
Проведений зіставний аналіз оригіналів та перекладів дозволив виділити основні прийоми передачі алюзії, окреслити їх переваги і недоліки.
Функціонально-стилістичну адекватність алюзивних власних назв у тексті оригіналу і тексті перекладу забезпечують такі прийоми: 1) повні відповідники, що утворюються: а) транскодуванням; б) традиційною передачею власної назви; в) семантичними калькуваннями; 2) часткові відповідники, що утворюються: а) перейменувнням (узуальними, контекстуальними синонімами власних назв); б) розширеними структурними варіантами онімів, що утворюються додаванням елементів; в) скороченими структурними варіантами власної назви; 3) уточнювальний переклад (додавання уточнювальних елементів, що натякають на значення власної назви); 4) компенсації: а) пояснювальний переклад (транскодування з внутрішньотекстовим або зовнішньотекстовим коментарем); б) переклад аналогом; в) переклад гіперонімом; г) перифрастичний переклад; 5) вилучення власної назви.
Для передачі алюзивних власних назв найпоширенішими і найефективнішими засобами виявляються транскодування і традиційна передача власної назви. Адекватність їх передачі цими засобами досягається за умови наявності вже готового відповідника у мові перекладу, чи добре відомих читачам перекладу, або завдяки контексту, в якому уточнюються і актуалізуються компоненти значення цих назв. За цієї стратегії алюзії загальнокультурного характеру повністю зберігаються, а отже, зберігається прагматичний потенціал оригіналу. Транскодування широко використовується при перекладі алюзивних власних назв обмеженої відомості, але не забезпечує функціонально адекватного перекладу при відмінних фонових знаннях реципієнтів оригіналу і перекладу. Тому основним завданням перекладача є відтворення асоціативного фону, закріпленого за даною алюзивною назвою. Через обмежений обсяг фонових знань необхідна певна прагматична адаптація вихідного тексту. При відтворенні алюзивних власних назв доводиться компенсувати втрати асоціативного фону за допомогою компенсаційних прийомів. Пояснювальний переклад є вимушеним прийомом, штучним способом викликання читацької активності. Заміна алюзивного імені на його функціональний аналог у тексті перекладу можлива за умови близького асоціативного фону і подібного функціонального навантаження власних імен. При виборі аналога враховуються щонайменше три параметри: ізохронність, ізофункціональність, ізокультурність. У випадку маловідомих локальних алюзій, при апелятивації алюзивних власних назв або за відсутності їх значного смислового навантаження, використовується перифрастичний переклад або прийом генералізації.
Алюзивні вислови передаються у перекладі: 1) за допомогою цитатного перекладу; 2) семантико-стилістичного перекладу; 3) графічним маркуванням; 4) компенсаційними прийомами: а) графічним маркуванням з зовнішньотекстовим коментарем; б) цитатним/семантико-стилістичним перекладом з внутрішньотекстовим коментарем; в) цитатним/семантико-стилістичним перекладом із зовнішньотекстовим коментарем; г) аналогом; д) узагальненням; е) уточнювальним перекладом; є) перифрастичним перекладом, 5) вилученням алюзивного вислову. Для алюзивних висловів найпоширенішими засобами виступають цитатний і семантико-стилістичний переклади, які спрацьовують при відтворенні загальновідомих алюзій, а саме біблійних та міфологічних, що зумовлено спільністю джерела, та алюзій на відомі твори класичної англійської та американської літератури. Ідентифікувати їх у тексті оригіналу перекладачеві можуть допомогти графічні маркери та авторські атрибуції. Пряме відтворення алюзій меншої відомості або зовсім невідомих у культурі-реципієнті не викликає потрібних асоціацій. Труднощі виникають передусім при відтворенні літературних, історичних і культурних алюзій. Частково асоціативний фон алюзії відтворюється за допомогою її графічного маркування у тексті перекладу або уточнювального перекладу. Основною стратегією передачі алюзій обмеженої відомості є пояснювальний переклад. У такий спосіб алюзія передається у відкритій формі, що привносить зміни у функціонування фрагмента тексту. У випадках малоінформативної, локальної алюзії застосовується перифрастичний переклад або узагальнення.
Компенсаційні прийоми при відтворенні алюзій обмеженої відомості є одним із засобів досягнення адекватного перекладу і, відповідно, адекватного реконструювання прагматики автора. Зберегти алюзії обмеженої відомості у перекладі, передати відповідний обсяг конотативної інформації та її емоційно-оцінний характер можна при певній структурно-семантичній адаптації. Функціонально-прагматичні трансформації, що реалізуються через компенсаційні прийоми, спрямовано на модифікацію тексту перекладу з урахуванням асоціативного фону алюзії. Компенсаційні прийоми мають експліцитний характер, що робить оригінал і переклад асиметричними, але уможливлюють рівноцінність комунікативної значущості оригіналу і перекладу, тобто їхню динамічну еквівалентність.
При перекладі деформованих алюзій адекватне відтворення як самого прийому деформації, так і його семантико-стилістичних функцій можливе в разі трансформації відомих реципієнтові перекладу висловів. Аналіз вказує, що загалом деформуються відомі алюзії, інакше ефект деформації втрачається і розглядається як немаркований фрагмент тексту. Найефективнішими прийомами при відтворенні деформованих алюзій є транскодування і цитатний або семантико-стилістичний переклад з урахуванням деформації. Для розкриття асоціацій і глибинного змісту деформованих алюзій обмеженої відомості в перекладі доводиться застосовувати різні трансформації і компенсаційні прийоми, що сприяють утворенню потрібних асоціацій і оптимально відтворюють авторську інтенцію: прийом експлікації імпліцитного змісту за допомогою транскодування з зовнішньотекстовим коментарем, уточнювального перекладу, прийому генералізації, перифрастичного перекладу. Оказіональним алюзивним іменам, що створюються за рахунок словотвірних процесів (словоскладення, скорочення, а найчастіше афіксації і конверсії) не завжди можна знайти відповідники в українській мові. Якщо їх не можливо відтворити на тому ж морфологічному рівні, застосовуються прийом генералізації, перифрастичний переклад, щоб створити еквівалентний комунікативний ефект.
На підставі проведеного аналізу встановлено, що абсолютна передача алюзії в перекладі неможлива, втрати інформації, заміна асоціацій неминучі. Тому при перекладі встановлюється не повна її тотожність, симетричність, а прагматична адекватність, при якій зберігається прагматичний смисл алюзії. Передача обсягу екстралінгвальної інформації може здійснюватися різними способами. При перекладі слід керуватися потребою передати смислове навантаження алюзії у творі, функціональну домінанту образу. Щоразу потрібно знаходити оптимальне рішення для актуалізації авторського підтексту в тексті перекладу. Головна умова при відтворенні алюзій збереження в тексті перекладу їхніх стилістичних функцій у відповідній комунікативній ситуації, їхнього прагматичного смислу, що забезпечує адекватність перекладу.
Кількісні підрахунки, проведені при зіставленні текстів оригіналу з текстами перекладів показують, що 61,45 % з проаналізованих 1 270 алюзивних власних назв відтворено повними відповідниками (53,18 % - транскодуванням, 8 % - традиційною передачею назви, 0, 27 % - семантичними калькуваннями); 1,27 % - частковими відповідниками (0,1 % - перейменуванням, 0,9 % - розширеними структурними варіантами, 0,27 % - скороченими структурними варіантами); 0,6 % - уточнювальним перекладом, 36,01 % - компенсаційними прийомами (30,56 % - пояснювальним перекладом, 0,4 % - аналогом, 1,5 % - гіперонімом, 3,55 % - перифрастичним перекладом); 0, 67 % - вилученням алюзії.
30,11 % з 900 алюзивних висловів відтворено цитатним перекладом, 41,11 % семантико-стилістичним перекладом, 0,5 % графічним маркуванням, 26,62 % - компенсаційними прийомами: 1,5 % - графічним маркуванням із коментарем, 18 % - пояснювальним перекладом, 0,6 % аналогом, 2,64 % прийомом генералізації, 3,88 % - перифрастичним перекладом, 1,66 % - вилученням алюзії.

Вивчення алюзії в перекладацькому аспекті має теоретичне і практичне значення для теорії і практики перекладу. Аналіз перекладацьких стратегій відтворення алюзії набуває особливого значення в перспективі перекладу постмодерністської прози, яка має своєю стилістичною домінантою інтертекстуальність. Подальші дослідження доцільно проводити в контексті інших функціональних стилів (у публіцистиці, поезії), а також вивчити стратегії її перекладу в сильних позиціях тексту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова О. Ю. Алюзія у ліриці: функціональний аспект (на матеріалі поетичних творів Й. О. Бродського, О. С. Кушнера, А. О. Тарковського): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.19 / Одеськ. держ. ун-т. Одеса, 1994. 15 с.
2. Абызов Ю. О культуре перевода // Майстерство перевода. Сб. шестой. 1969. М.: Сов. писатель, 1970. С. 219 270.
3.Автеньева Л. А. Сопоставительно-типологическое исследование стилистических приемов английского и русского языков (на материале метафоры, антономасии и эпитета): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.20 / Одес. гос. ун-т. Одесса, 1987. 15 с.
4. Автеньева Л. А. Типологические соответствия стилистических приемов в английском и русском языках (на материале метафоры, эпитета и антономасии) // Контрастивное исследование оригинала и перевода художественного текста. Одесса: ОГУ, 1986. С. 44 51.
5. Ажнюк Б. М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наукова думка, 1989. 136 с.
6. Ажнюк М. Т. Актуальні питання перекладу художньої літератури. Ужгород: УДУ, 1981. 32 с.
7. Азнаурова Э. С. Очерки по стилистике слова. Ташкент: ФАН, 1973. 405 с.
8. Азнаурова Э. С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФАН, 1988. 121 с.
9. Актуальные вопросы русской ономастики. Сб. науч. тр. К.: УМК ВО, 1988. 259 с.
10. Актуальные проблемы теории худужественного перевода. Материалы. Всесоюз. симпозиума 25 февраля 2 марта 1967: В 2 т. М.:, 1967. Т. 1. 370 с., Т. 2. 360 с.
11. Английские неологизмы / Ю. А. Жлуктенко, В. П. Березинский, И. И. Борисенко и др. К.: Наукова думка, 1983. 172 с.
12. Андросенко В. П. Цитата как элемент сообщения и как фактор эстетического воздействия: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ун-т. М., 1988. 20 с.
13. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / Ред. М. Зубрицька. Львів: Літопис, 2001. 832 с.
14. Арнольд И. В. Проблемы диалогизма, интертекстуальности и герменевтики. СПб.: РГПУ, 1995. 59 с.
15. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. 444 с.
16. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
17. Арутюнова Н. Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике // Изв. АН СССР, отделение литературы и языка. 1973. Т. 32, № 1. С.84 89.
18. Архипова Л. Д. Роль інтерпретації в культурі: Автореф. дис. ... канд. філос. наук: 09.00.04 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. К., 2002. 16 с.
19. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. «Вертикальный контекст» как филологическая проблема // Вопросы языкознания. 1977. № 3. С. 47 54.
20. Бабич В. М. Лінгвокраїнознавча інтерпретація англомовного тексту. К.: Либідь, 1990. 156 с.
21. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
22. Барт Р. S/Z: Пер. с фр. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 230 с.
23. Бархударов Л. С. Язык и перевод. М.: Междунар. отношения, 1975. 240 с.
24. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. лит., 1975. 502 с.
25. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
26. Белей Л. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії ХІХ-ХХ ст. Ужгород: Патент, 1995. 120 с.
27. Беленькая В. Д. Очерки англоязычной топонимии. М.: Высшая школа, 1977. 227 с.
28. Беленькая В. Д. Топонимы в составе лексической системы языка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 168 с.
29. Белозерова Н. Н. Модель функционирования интертекста: <http://www.utmn.ru
30. Бєлова А. Д., Ніколенко О. В. Прізвиська: соціо-культурний і соціо-прагматичний аспекти // Мовні і концептуальні картини світу. К.: КНУ, 2000. С. 26 29.
31. Біловус Л. І. Теорія інтерконтекстуальності: становлення понять, тлумачення термінів, систематика. Тернопіль: ТДПУ, 2003. 36 с.
32. Блум Х. Страх влияния. Карта перечитывания. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1998. 352 с.
33. Богин Г. И. Типология понимания текста. Калинин: КГУ, 1986. 86 с.
34. Бойко Л. Б. Особенности функционирования заглавий в текстах с различными коммуникативными заданиями: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Одес. гос. ун-т. Одесса, 1989. 14 с.
35. Болдырева Л. В. Вертикальный контекст и перевод. М.: МАКС пресс, 2005. 76 с.
36. Болотов В. И. Актуализация антропонимов в речи (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленинградское отделение Ин-та языкознания. М., 1971. 21 с.
37. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 224 с.
38. Брагина А. А. Лексика языка и культура страны. М.: Русский язык, 1985. 176 с.
39. Будагов Р. А. Филология и культура. М.: Из-во Моск. ун-та, 1980. 304 с.
40. Бухаркин П.Е. О функции цитаты в повествовательной прозе // Весник Ленингр. ун-та. Серия 2. 1990. Вып. 3. С. 29 37.
41. Василевская Л. И. Синтаксические возможности имени // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 138 146.
42. Введенская Л. А., Колесников И. П. От собственных имен к нарицательным. М.: Просвещение, 1989. 143 с.
43. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 411 с.
44. Вербицкая М. В. Литературная пародия как объект филологического исследования (на материале английского языка). Тбилиси: Изд-во Тбилисcкого ун-та, 1987. 166 с.
45. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Рус. яз., 1980. 320 с.
46. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. М.: Рус. яз., 1990. 246 с.
47. Виноградов В. В. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. 360 с.
48. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1963. 256 с.
49. Виноградов В. С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 172 с.
50. Винокур Т. Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238 с.
51. Винокур Т. Г. Говорящий и слушающий : варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 172 с.
52. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Междунар. отношения, 1980. 342 с.
53. Воєводська В. С. Інтертекстуальність і переклад // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. Спец. випуск. Мова, культура та переклад у контексті європейського співробітництва. К.: КНУ, 2001. С. 63 67.
54. Вопросы художественного перевода. Сб. ст. / Сост. В. Россельс. М.: Сов. писатель, 1955. 310 с.
55. Воробьева О. П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязыковая и межъязыковая коммуникация): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10. 02. 19 / Моск. лингв. ун-т. М., 1993. 39 с.
56. Гачечиладзе Г. Р. Вопросы теории художественного перевода. Тбилиси: Лит-ра де хеловнеба, 1964. 268 с.
57. Гачечиладзе Г. Р. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. М.: Сов. писатель, 1980. 256 с.
58. Галеева Н. Л. Основы деятельностной теории перевода. Тверь: Твер. гос. ун-т, 1997. 79 с.
59. Галеева Н. Л. Переводимость и некоторые принципы достижения адекватности перевода. // Перевод как процесс и как результат: язык, культура, психология. Калинин: КГУ, 1989. С. 81 88.
60. Галь Н. Слово живое и мертвое. М.: Книга, 1987. 272 с.
61. Гальперин И. Р. Информативность единиц языка. М.: Высш. школа, 1974. 175 с.
62. Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во лит-ры на иностр. языках, 1958. 460 с.
63. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
64. Гаспаров М. Л. Избранные труды. Том ІІ: О стихах. М.: Языки русской культуры, 1997. 501 с.
65. Гаспаров М. Л. Литературный интертекст и языковой интертекст // Известия АН. Серия литературы и языка. 2002. Т. 61, № 4. С. 3 9.
66. Гетьман З. О. Тлумачення контексту як необхідної умови мовленнєвої комунікації в іспаністиці // Вісник Київськ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. Іноземна філологія. 2002. Вип. 32. С. 17 20.
67. Гладуш Н. Ф. Прагматичні модифікації при перекладі // Вісник Сумського державного університету. 2003. № 4. С. 50 53.
68. Горбачевский А. А. Оригинал и его отражение в переводе. Челябинск: Околица, 2001. 202 с.
69. Гореликова М. И., Магомедова Д. М. Лингвистический анализ художественного текста. М.: Рус. яз., 1989. 152 с.
70. Грек Л. В. Інтертекстуальність як проблема перекладу (на матеріалі англомовних перекладів української постмодерністської прози): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16 / Київськ. нац. ун-т. К., 2006. 18 с.
71. Гудков Д. Б. Прецедентное имя и проблемы прецедентности. М.: МГУ, 1999. 263 с.
72. Гудков Д. Б. Теория и практика межкультурной коммуникации. М.: Гнозис, 2003. 288 с.
73. Гудков Д. Б., Красных В. В., Захаренко И. В., Багаева Д. В. Некоторые особенности функционирования прецедентных высказываний // Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. № 4. 1997. С. 106 117.
74. Гюббенет И. В. К проблеме понимания литературно-художественного текста (на английском материале). М.: Из-во Моск. ун-та, 1981. 112 с.
75. Гюббенет И. В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста. М.: Из-во Моск. ун-та, 1991. 205 с.
76. Даирова К. Н. Структурно-семантические особенности цитаты и ее функционирование в тексте (на материале английской научной лингвистической литературы): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т ин. яз. М., 1983. 22 с.
77. Дегтярь И. Г., Прохорова О. Н., Дворник О. Д. Имена собственные, употребляемые как нарицательные в современном английском языке. Белгород: Белгородский гос. ун-т, 2000. 146 с.
78. Дейк Т. А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 310 с.
79. Денисова Г. В. В мире интертекста: язык, память, перевод. М.: Азбуковник, 2003. 298 с.
80. Денисова Г. В. Интертекстуальность и семиотика перевода: возможности и способы передачи интекста // Текст. Интертекст. Культура. М.: „Азбуковник”, 2001. С. 112 128.
81. Джанджакова Е.В. О поэтике заглавий // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 207 214.
82. Джанджакова Е.В. Об использовании цитат в заглавиях художественных произведений // Структура и семантика текста. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1988. С. 30 37.
83. Джилкибаев В. М., Кашкимбаева Б. Б. Аллюзия как семантико-стилистический компонент авторского контекста // Взаимодействие грамматики и стилистики текста. Сб. науч. тр. Алма-Ата: Изд-во КазГУ, 1988. С. 28 33.
84. Дзера О. В. Жанри художнього перекладу // Записки перекладацької майстерні. 2000-2001. Л.: ЛНУ, 2001. Т. 1. С. 18 37.
85. Донец П. Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации: научный статус, понятийный аппарат, языковой и неязыковой аспекты, вопросы этики и дидактики. Харьков: «Штрих», 2001. 386 с.
86. Дудник М. М. Співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі (на матеріалі текстів публіцистичного стилю): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16 / Київськ. нац. ун-т. К., 2001. 19 с.
87. Дядечко Л. П. Крылатые слова как объект лингвистического описания. К.: ИПЦ Киевский университет”, 2002. 294 с.
88. Дядечко Л. П. Лингвистическая характеристика цитат-реминисценций в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01/ Киевск. гос. ун-т. К., 1989. 16 с.
89. Евсеев А. С. Основы теории аллюзии (на материале русского языка): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Ун-тет дружбы народов им. Патриса Лумумбы. М., 1990. 15 с.
90. Ермолович Д. И. К вопросу о раскрытии содержательной структуры имен собственных в переводе // Тетради переводчика. 1981. № 18. М.: Международные отношения, 1981. С. 64 77.
91. Ермолович Д. И. Функционально-семантические особенности индивидуализирующих знаков (на материале именований лица в английском языке): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т ин. яз.. М., 1981. 22 с.
92. Ефимов А. И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 519 с.
93. Жлуктенко Ю. А. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Вища школа, Изд-во при КГУ, 1974. 176 с.
94. Жолковский А. К. Блуждающие сны и другие работы. М.: Наука; Изд. фирма Вост. лит.”, 1994. 428 с.
95. Задорнова В. Я. Восприятие и интерпретация художественного текста. М.: Высш. школа, 1984. 152 с.
96. Зайцева К. Б. Английская стилистическая ономастика. Одесса: ОГУ, 1973. 67 с.
97. Зацний Ю. А. Розвиток словникового складу сучасної англійської мови. Запоріжжя: ЗДУ, 1998. 431 с.
98. Земская Е. А. Цитация и виды ее трансформации в заголовках современных газет // Поэтика. Стилистика. Язык и культура. М.: Наука, 1996. С. 157 168.
99. Золян С. Т. О семантике поэтической цитаты // Проблемы структурной лингвистики 1985-1987. М.: Наука, 1989. С. 152 165.
100. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.
101. Зорівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1983. 172 с.
102. Зорівчак Р. П. Боліти болем слова нашого... Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 296 с.
103. Иванов А. О. Английская безэквивалентная лексика и ее перевод на русский язык. Л.: ЛГУ, 1985. 95 с.
104. Ильин И. П. Стилистика интертекстуальности: теоретические аспекты // Проблемы современной стилистики. М.: ВИНИТИ, 1989. С. 186 207.
105. Ильин И. П. Постструктурализм; Деконструктивизм; Постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 255 с.
106. Имя нарицательное и собственное. Сб. ст. М.: Наука, 1978. 207 с.
107. Интертекст в художественном и публицистическом дискурсе. Сб. науч. тр. Магнитогорск: Изд-во МаГУ, 2003. 701с.
108. Ирисханова К. М. Функционирование топонимов в художественной литературе (английский язык): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т ин. яз. М., 1978. 20 с.
109. Калинкин В. М. Поэтика онима. Донецк: Юго-Восток, 1999. 408 с.
110. Кальниченко О. А., Подміногін В. О. Трактат Фрідріха Шлейєрмахера „Про різні методи перекладу” та його значення для сучасного перекладознавства // Вчені записки ХГІ „НУА”. 2002. Т. VIII. С. 503 533.
111. Карабан В. І., Олійник Т. С. Етноспецифічність власних імен та передача їхніх антономастичних значень у перекладі // Вісник КДУ ім. Т. Шевченка. Сер. Іноземна філологія. 1998. Вип. 27. С. 25 27.
112. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 261с.
113. Кашкин И. А. Для читателя-современника. М.: Сов. писатель, 1968. 563 с.
114. Киселева Р. А. Структурные особенности авторских неологизмов // Лексикологические основы стилистики. Л.: ЛГПИ, 1973. С. 53 61.
115. Кисельова О. В. Онімні та відонімні оказіоналізми в англійській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Одеськ. нац. ун-т. Одеса, 2000. 20 с.
116. Клюканов И. Э. Динамика межкультурного общения. Тверь: Твер. гос. ун-т, 1998. 99 с.
117. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1987. 350 с.
118. Ковганюк С. П. Практика перекладу. К.: Дніпро, 1968. 275 с.
119. Козакова И. И. Интертекст как отображение концептуальной картины социума // Мова і культура. Вип. 7. Т. VIII. Теорія і практика перекладу. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 270 275.
120. Козицкая Е. А. Смыслообразующая функция цитаты в поэтическом тексте. Тверь: Твер. гос. ун-т, 1999. 140 с.
121. Козицкая Е. А. Цитатное слово в газетном заголовке и рекламном тексте. Тверь: Твер. гос. ун-тет, 2001. 83 с.
122. Коломейцева Е. М. Подтекст в оригинале и переводе англоязычного художественного прозаического текста: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.20 / Одес. гос. ун-т. Одесса, 1987. 15 с.
123. Колшанский Г. В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 149 с.
124. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода. М.: Междунар. отношения, 1980. 128 с.
125. Комиссаров В. Н. Теория перевода. М.: Высшая школа, 1990. 253 с.
126. Комиссаров В. Н., Рецкер Я. И., Тархов В. И. Пособие по переводу с английского языка на русский: В 2 ч. М.: Высш. школа, 1965. Ч. II: Грамматические и жанрово-стилистические основы перевода. 287 с.
127. Контрастивное исследование оригинала и перевода художественного текста. Сб. научных трудов / Ред. Кухаренко В.А. Одесса: ОГУ, 1986. 162 с.
128. Копильна О. М. Відтворення алюзивних власних назв в українських перекладах // М