ПОБУТОВІ РЕАЛІЇ ГОМЕРОВОЇ "ОДІССЕЇ" У ПЕРЕКЛАДІ (на матеріалі українських перекладів поеми) : БЫТОВЫЕ реалии Гомера "Одиссея" В ПЕРЕВОДЕ (на материале украинских переводов поэмы)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СОДОМОРА Павло Андрійович
УДК 821.14'01-13=161.2

ПОБУТОВІ РЕАЛІЇ ГОМЕРОВОЇ "ОДІССЕЇ" У ПЕРЕКЛАДІ
(на матеріалі українських перекладів поеми)

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

науковий керівник-
кандидат філологічних наук,
доцент ОЛІЩУК Р.Л.

Київ - 2004

З М І С Т

Вступ 4
Розділ 1. Семантична структура реалій в "Одіссеї" Гомера 12
1.1. До історії питання 12
1.2. Етномовний компонент реалій оригіналу й
перекладу 16
1.3. Класифікація Гомерових реалій 36
1.4. Композиційна заданість реалій грецького
оригіналу 61
1.5 Висновки до розділу 1 65
Розділ 2. Відтворення семантичної структури
Гомерових реалій засобами української мови 68
2.1. Уподібнення як метод відтворення
чужомовних реалій в українських перекладах
ХІХ ст. (на прикладі перекладів П.Ніщинського) 68
2.2. Транслітерація та нейтральний ситуативний
відповідник як основний метод відтворення
побутових реалій Гомерової "Одіссеї" в
перекладі Бориса Тена 93
2.3. Дескриптивна перифраза, калькування та гіперонімічне
перейменування Гомерових реалій у різночасових українських
перекладах "Одіссеї" 110
2.4 Висновки до розділу 2 116
Розділ 3. Трансформація етномовного компонента
Гомерових реалій в різночасових українських перекладах 120
3.1. Діахронний аспект відтворення етномовного
компонента реалій 120
3.2. Проблема "українїзації" Гомерового оригіналу 127
3.3. Ритмічна організація Гомерової "Одіссеї" та її наслідування
в українських перекладах (до питання про національні
форми гекзаметра) 143
3.4 Висновки до розділу 3 153
Висновки 157
Список літератури 165
Додатки:
Додаток А. Словничок Гомерових реалій 180
Додаток Б. Класифікація реалій за основними
методами відтворення 184
Додаток В. Версифікаційні кліше грецького та українського гекзаметра 188

ВСТУП

Греко-римська античність відкриває перед нами невичерпний світ культури. Чи не найперше, на що звертаємо увагу при її вивченні - це поеми Гомера "Одіссея" та "Іліада". Відомий був у давнину вислів, що кожному - і юнакові, і старцеві - Гомер може дати стільки, скільки кожен візьме з нього. Цей вислів не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Хоча Гомерові присвячена обширна наукова література, проблеми, пов'язані з творчістю аеда, ще далекі до повного висвітлення. Над Гомеровими поемами працювали археологи, історики, лінгвісти, літератори, навіть представники точних наук. У дослідженні розглядатимемо творчість Гомера з найменше дослідженого аспекту - перекладознавчого.
Щодо обох поем, то "Одіссея" в українській літературі представлена значно ширше, аніж "Іліада". "Одіссею" [P1]перекладав О.Навроцький [116,T.3,c.443], щоправда, переклад не опубліковано. Дещо з поеми переклав також І.Огоновський [33]. Важливим етапом осмислення гомерівського епосу українськими дослідниками було створення словника "Одіссеї" [100]. Частково (I пісня) переклав цю поему Іван Франко [32], III пісня існує також у перекладі Лесі Українки [30], пісні III, VII та VIII - у перекладі О.Потебні [31]. Головне ж - в українській літературі маємо два повні переклади цієї поеми - П.Ніщинського [28] та Бориса Тена [27]. Переклади створювалися у різні часи, а значить - їм притаманні й різні риси, характерні для тих епох, коли вони виникали. Поряд із появою перекладів виникали і різнопланові схвальні та критичні відгуки сучасників [9,11, 18 та ін.].
Актуальність теми полягає у потребі контрастивного порівняння лексики старогрецької та української мов з метою виявлення етномовної специфіки жанру епосу. Подібні дослідження, вкрай необхідні для перекладацької роботи, відсутні в українському перекладознавстві. Опрацювання лексичного матеріалу Гомерових поем та створення лексикографічних довідників має за мету сприяти праці українських перекладачів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Тема дисертації вписується у комплексну міжкафедральну наукову тему "Дослідження жанрово-стилістичних проблем перекладу і створення на цій основі сучасної науково-методичної літератури", що її розробляють науковці України під керівництвом професора О.І.Чередниченка. (Номер державної реєстрації теми, в рамках якої виконано дослідження - 0102U006100).
Мета дисертації - дослідити проблеми передачі етномовного компонента реалій як необхідної умови створення перекладу адекватного оригіналові, обґрунтувати класифікацію реалій "Одіссеї" Гомера за їх структурно-семантичними ознаками у перекладі та композиційною заданістю. Додаткова мета дисертації полягає в увиразненні перекладацьких принципів, вибір яких безпосередньо залежить саме від трактування перекладачем ключових реалій першотвору.
У дослідженні поставлено такі завдання:
- дати критичний огляд наукових праць, що стосуються проблеми перекладу реалій;
- визначити та класифікувати методи відтворення реалій оригіналу різними українськими перекладачами;
- дослідити, як метод перекладу впливає на збереження чи втрату етномовного компонента реалій;
- визначити найхарактерніші риси двох повних українських версій "Одіссеї" (П Ніщинського та Бориса Тена); окреслити їх місце та роль в історії українського перекладу.
На захист винесено такі твердження:
1. Одна із найнеобхідніших умов створення адекватного перекладу орієнтація перекладача і на мову-джерело, і на цільову мову. Недотримання цієї умови призводить до втрати етномовного компонента реалій оригіналу та привнесення у переклад елементів недоречного комізму.
2. Семантичній структурі побутових реалій, крім денотативних сем, властива велика кількість конотацій, що створюють у контексті певний колорит, притаманний (у даному випадку) Греції часів Гомера (етномовний компонент).
3. Етномовний компонент - це сукупність денотативних та конотативних сем, що у загальному семантичному наповненні лексеми формують її національно-інформаційний пласт.
4. Збереження / незбереження етномовного компонента побутових реалій залежить передусім від методу відтворення їх цільовою мовою, що, у свою чергу, пов'язано із семантичною структурою реалії.
5. Основні методи відтворення семантичної структури реалій в старогрецько-українському бінарному зіставленні засобами цільової мови: 1/транслітерація; 2/ метод уподібнення; 3/ віднайдення ситуативного відповідника; 4/ дескриптивна перифраза; 5/ гіперонімічне перейменування; 6/калькування.
6. Етномовний компонент реалій старогрецького епосу у вільному перекладі П.Ніщинського відтворено мінімально, що пов'язано із широким використанням методу уподібнення для відтворення семантичної структури реалій. У перекладі Бориса Тена етномовний компонент передано найповніше - через калькування та транслітерацію. Ситуативний відповідник, що його інколи застосовує Борис Тен, не завжди сприяє відтворенню етномовного компонента реалій.
7. В історії засвоєння Гомерового епосу українськими перекладачами виділяємо три жанри: переспів, вільний переклад, переклад; щодо реалій, то визначальним є наближення семантичної структури перекладної одиниці до семантичної структури реалії оригіналу.
Дослідження реалій оригіналу та методів їх відтворення цільовою мовою у плані діахронії (на матеріалі поеми Гомера "Одіссея" та її українських перекладів) обираємо темою дисертації. У перекладознавчій науці на нинішній день вже маємо праці, де ставиться подібна проблематика. Одначе у старогрецько-українському бінарному зіставленні є лише перші спроби [26].
Об'єкт дослідження - реалії Гомерової "Одіссеї" та їх відтворення українською мовою. В центрі аналізу - два повні переклади - П.Ніщинського та Бориса Тена. Окрім того, до аналізу залучено й інші, неповні переклади "Одіссеї". Предмет аналізу - способи передачі етномовного компонента реалій у перекладі. Обмежуємось дослідженням тієї лексики Гомерової поеми, яка представляє реалії побутового плану. Побутові реалії несуть найгуcтішу барву національної атмосфери, саме вони найбільше позначені колоритом того середовища, у якому формувався поетичний твір. Реалії представляють інтерес як явища мови і культури і як носії певних конотацій (систем аксіологічних цінностей). Окрім побутових реалій дослідження торкається суспільно-історичних та філософських реалій.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що ця робота - перша в українському перекладознавстві спроба комплексного, системного дослідження методів відтворення реалій старогрецького тексту українською мовою; також - в уточненні класифікації та прийомів перекладу давньогрецьких реалій, у виявленні особливостей перекладу таких реалій, виконаного різними українськими перекладачами у різні періоди. Окрім того, у дисертації проведено поділ методів перекладу щодо відтворення / невідтворення етномовного компонента реалій, здійснено періодизацію української гомеріани та виділено особливості кожного періоду. У додатках подано старогрецько-український словник реалій.
Теоретична цінність роботи полягає у тому, що вона становить певний внесок у вирішення лексичних проблем перекладу з давньогрецької мови українською, в історію дослідження віршового перекладу, у визначення ролі та місця реалій при перекладі, у жанрову характеристику перекладів Одіссеї” Гомера українською мовою, в осмисленні суті етномовного компонента реалій як проблеми перекладу. У дослідженні розроблено поділ реалій на групи щодо відтворення / невідтворення етномовного компонента оригіналу, подано спробу доопрацювання та доосмислення самого явища етномовного компонента стосовно оригіналу та перекладу, розділених значним часовим проміжком. Дисертація є певним внеском у випрацювання методології дослідження історії українського художнього перекладу.
Практична цінність роботи полягяє у тому, що проблеми, які ставимо і тією чи іншою мірою висвітлюємо у дослідженні, неминуче постають перед перекладачами античної літератури загалом. Тому теоретичні міркування та висновки дисертаційної роботи можуть бути корисними як у дослідженні лексичної системи старогрецького тексту, так і в процесі самого перекладання. Матеріал та результати дослідження можна застосовувати у лекційних курсах з теорії та практики перекладу. Результати дисертації можуть прислужитися у складанні окремого курсу з теорії перекладу, при дослідженні української гомеріани; їх можуть широко використовувати і перекладачі, і дослідники перекладів, і філологи загалом: дослідження може допомагати при випрацюванні лексикографічних довідників.
Матеріал дослідження - Гомерова "Одіссея" та українські переклади поеми. Дисертація в основному базується на побутових реаліях, з яких обрано понад 1000 варіантів відтворення близько 120 найцікавіших реалій Гомерового епосу. До того ж, для підкреслення тенденцій різних перекладів у дослідження впроваджено, окрім побутових, й інші групи реалій, серед них — суспільно-історичні, філософські реалії та фразеологізми. Впровадження таких додаткових груп дало можливість докладніше обгрунтувати висновки щодо основних принципів перекладу античної спадщини взагалі (та Гомерової "Одіссеї" зокрема) українськими перекладачами. У деяких місцях наведено приклади відтворення грецьких реалій іншими мовами.
Методологічна основа дослідження — системний підхід до мовних та літературних явищ; використано теоретичні здобутки світової класичної філології, а саме - праці німецького дослідника Е.Бухгольца [142] та англійського дослідника Т.Сеймура [176], присвячені класифікації Гомерових реалій. Завдання дисертації зумовили комплексну методику дослідження із застосуванням компонентного, дистрибутивного та перекладознавчого аналізів. Використано також метод кількісних підрахунків. Важливими для дослідження є праці Р.Зорівчак [45-47], присвячені перекладу реалій. При дослідженні етномовного компонента орієнтуємося на лінгвокраїнознавчу теорію слова Є.Верещагіна та В.Костомарова [14]. Випрацьовані ними поняття лексичного фону можна екстраполювати на суцільний текст як макроодиницю дослідження. При класифікації реалій спираємось на праці С.Влахова та С.Флоріна [17]. Питання відтворення етномовного компонента докладно розглядає у дисертації Н.Кушина [61]. Дослідження виконане на матеріалі україномовних казок в англомовних перекладах. При визначенні жанру перекладів допомагає науковий доробок В.Коптілова [53, 54], а також спираємось на жанрознавчу концепцію О. Дзери[38]. Щодо визначення авторської концепції першотвору — праця В.Мірошниченка [76].
Особистий внесок дисертанта полягає у: 1) систематизації та класифікації побутових реалій Гомерової "Одіссеї"; 2) дослідженні методів відтворення реалій українськими перекладачами; 3) визначенні та обґрунтуванні періодів у процесі засвоєння Гомерового епосу українською літературою; 4) встановленні суттєвих особливостей перекладу реалій Борисом Теном та П.Ніщинським.
Апробація роботи. Результати досліджень розглянуто й обговорено на міжнародній науковій конференції "Актуальні питання сучасної філології" (Київ - 1996); наукових конференціях НТШ (Львів - 1998, 1999, 2001, 2003, 2004); щорічних звітних конференціях викладачів та аспірантів Львівського державного (тепер - національного) університету імені Івана Франка (1994-1997); засіданнях Методологічного семінару з проблем перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені проф. Ю.О.Жлуктенка (Львів,1997 - 2002); Всеукраїнській науковій конференції "З ХХ в ХХІ століття" (Київ, 2001), "Мовні і концептуальні картини світу" (Київ, 2002) та ін. Основні положення роботи висвітлено у семи публікаціях.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації - 190 сторінок машинописного тексту; з них - 164 сторінки основного тексту.
У Вступі обґрунтовано вибір теми, визначено її актуальність, новизну, предмет та мету, завдання й методику дослідження, теоретичне та практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.
У Розділі 1 з'ясовано концепцію етномовного компонента як етнолінгвальної й перекладознавчої категорїї, подано загальну характеристику побутових реалій Гомерової "Одіссеї" та проведено компонентний аналіз окремих варіантів, вартих уваги.
У Розділі 2 проведено аналіз методів відтворення побутових реалій старогрецького тексту українською мовою, розглянено доцільність використання певних методів відтворення побутових реалій, з'ясовано, як кожен з них відтворює етномовний компонент.
У Розділі 3 досліджено проблему відтворення етномовного компонента в діахронному аспекті, подано та проаналізовано деякі думки та позиції щодо визначення періодів рецепції Гомерового епосу українськими інтерпретаторами.
У Висновках підсумовано проведене дослідження, обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення перекладів та дотримання адекватного відтворення етномовного компонента побутових реалій у перекладі українською мовою.
Список використаної літератури включає науково-критичні праці, літературні джерела та довідкові матеріали, охоплює не тільки цитовані у дослідженні статті та монографії, а й ті, що сприяли формуванню наукового світогляду автора.
Додатки містять: додаток 1 - словничок відтворення основних побутових реалій двома українськими перекладачами Гомерової "Одіссеї" - П.Ніщинським та Борисом Теном; у додатку 2 класифіковано реалії згідно з основними методами відтворення, додаток 3 ілюструє відтворення Гомерівського гекзаметра у трьох українських перекладах - Бориса Тена, П.Ніщинського, Лесі Українки.

[P1]

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та шляхи вирішення проблеми відтворення реалій засобами цільової мови. На основі дослідження побутових реалій Гомерової "Одіссеї" (понад 1000 варіантів перекладу близько 120 реалій) та відтворення їхньої семантики засобами української мови на матеріалі обраних для аналізу перекладів доходимо таких висновків:
Визначення терміна "реалія" уточнювалося разом із розвитком перекладознавства. Первісно під цим терміном розуміли сам предмет матеріальної культури, а вже пізніше — лексему. У процесі випрацювання теоретичної бази спираємося на праці Р. Зорівчак, де подано вичерпне визначення реалії як терміна, також - раніші праці С. Влахова та С. Флорина; з проблематики перекладознавства опорою слугують праці А. Федорова, С. Ковганюка та інших дослідників проблеми реалії.
Категорія побутових реалій включає ті реалії, що означають предмети, якими користувались древні греки у повсякденному житті і які відсутні в нашому побуті. Саме такі реалії виявляють найбільшу забарвленість національним колоритом. Лексичне значення цих реалій при зіставленні з українською мовою виявляє певну етнокультурну інформацію, яка не має прямих відповідників в українській мові. Тому при їх перекладі потрібно звертати особливу увагу на розкриття розбіжностей значень зіставлених реалій, яка виявляється здебільшого на рівні диференційних сем, що фіксують розширення чи звуження обсягу денотацій, різну референційну спрямованість, особливості використання.
Іноді важко відмежувати побутові реалії від інших (наприклад, суспільно-історичних), які у контексті поеми можуть набувати побутового значення. Так, особливостями життя стародавніх греків пояснюється те, що до розряду побутових реалій віднесено лексику тематичної групи зброя” та музичні інструменти”, які у інших бінарних зіставленнях такими не є.
Особливість досліджуваних реалій у зіставленні їх із українськими відповідниками полягає у тому, що вони характеризуються незмінними часовими рамками: реалії тут уже не можуть перейти у розряд не-реалій, що можливе при зіставленні живих мов.
При дослідженні деяких реалій зустрічаємося із неперекладністю, що пов”язується із етномовним компонентом їх значення, під яким розуміємо сукупність денотативних та конототивних сем, що у загальному семантичному наповненні лексеми формують її національно-інформаційний пласт.
Етномовний компонент найяскравіше виявляється на лексичному рівні, в семантичній структурі реалії, переважно у конототивному компоненті семантичного наповнення реалії. Іноді конототивна інформація набуває вирішального значення при зарахуванні певних лексем до реалій.
До сфери конототивного значення реалії належить насамперед національний компонент набір сем, які зумовлюють етнічні особливості лексеми. Неврахування їх у перекладі веде до підміни семи етнічної належності.
Значним обсягом конототивного значення вирізняються також епітети та означення, у тому числі й акцентованою семою національної належності, якою вони виділяють означувану реалію.
Скрупульозно передані у перекладі епітети та означення особливо важливі тоді, коли у цільовій мові немає прямого відповідника, який повністю передавав би структуру реалії. Іноді перекладачі додають певні означення, щоб таким чином подолати розбіжність реалій в обох мовах.
Полегшує переклад реалій перехід їх до розряду символів, які у своїй семантичній структурі містять поняття культура древньої Греції”.
Не створюють значних проблем при перекладі й реалії-інтернаціоналізми, які є візуальними образами передусім еллінського світу. Через високу частотність вживання та співвіднесеність денотатів такі лексеми стають поняттєво-еквівалентними, хоча й не мають прямих відповідників в українській мові та культурі.
Складно відтворити етномовний компонент латентних реалій. Труднощі його відтворення полягають у тому, що латентні реалії, на перший погляд, мають прямі відповідники у цільовій мові.
При перекладі реалій та відтворення їх етномовного компонента слід уникати як надмірної архаїзації, так і модернізації, щоб не викликати у читача асоціацій, які не пов’язуються із атмосферою оригіналу.
Дослідження різночасових перекладів гомерової Одіссеї” показало, що, перекладаючи один і той же твір, перекладачі вдаються до різних методів відтворення побутових реалій. Перевага того чи іншого методу визначає характер перекладу в цілому, ступінь його наближення чи віддалення від першотвору. Так, наявність у перекладі транслітерованих (транскрибованих) реалій вказує на певну "академічність" перекладу; наявність реалій, що відтворені ситуативним відповідником, додає перекладові живих барв, але водночас зберігає за ним дух оригіналу. Врешті, відтворення функцій реалій методом уподібнення засвідчує відчутне пристосування оригіналу до цільової мови. У даному випадку знебарвлюється оригінальне, натомість згущуються барви українського побуту.
При виборі методу відтворення реалій велику роль відіграє контекст, у якому функціонує лексема. Саме він може суттєво впливати на конотативний рівень реалії: підкреслити його, звести до мінімуму, або усунути зовсім.
При порівнянні кількості реалій, переданих відповідно кожним із методів відтворення в обидвох перекладах, отримуємо своєрідну характеристику перекладів. Критерієм цієї характеристики-оцінки є перевага того чи іншого методу відтворення побутових реалій. Так, у перекладі Бориса Тена домінує метод віднайдення нейтрального ситуативного відповідника; на другому місці метод транслітерації. Така позиція перекладача зрозуміла, адже метод транслітерації застосовувати не завжди доцільно: сприймання перекладу може бути ускладненим через надмірну кількість незрозумілих етранжизмів. Перекладач послідовно не застосовує методу уподібнення для жодної лексеми, прагнучи не вносити елементів українізації у переклад, а навпаки - дати відчути читачеві своєрідність атмосфери оригіналу, якомога більше наблизивши переклад до першотвору. Не часто Борис Тен звертається й до інших методів перекладу (гіперонім, дескриптивна перифраза). Адже й такі методи не завжди позитивно впливають на відтворення духу оригіналу.
П.Ніщинський, на відміну від Бориса Тена, значно рідше звертається до методу транслітерації (послідовно транслітерує лише одну лексему із загальної кількості перекладених реалій). Також не часто П.Ніщинський використовує як метод відтворення реалій ситуативний відповідник. Найчастіше звертається П.Ніщинський до методу уподібнення і використовує його послідовно. Працюючи над відтворенням реалії оригіналу, інтерпретатор частково зберігає денотативну семантику (часом - і конотативну інформацію), вносить у текст власне українську лексему (часто - реалію), від чого втрачається чи не найголовніша сема реалії оригіналу - національна належність. Звідси - значна українізація перекладу у порівнянні з оригіналом. Загалом П.Ніщинський подає таким методом більшість реалій, що означають предмети побуту у Гомеровій "Одіссеї".
З проаналізованого матеріалу реалій та їх передачі методом уподібнення (в основному - на базі вільного перекладу П.Ніщинського) виділено два ступені українізації, тобто уподібнення перествореного тексту до ментальності та свідомості його сприймача: 1) повний - "хустка"; 2) частковий (контамінований) - "хітон квітчастий", "жупан двійний". В останньому ступені виділено два підступені: а) із домінуванням грецької реалії та українським означенням - "хітон квітчастий"; б) із домінуванням української реалії та відповідним означенням-калькою: "жупан двійний".
Дослідження відтворення етномовного компонента реалій у перекладі Бориса Тена та П. Ніщинського показало, що етномовний компонент при відтворенні цільовою мовою може бути або передано (часто не цілком повноцінно) або підмінено чи втрачено повністю, що пов”язується із методами відтворення реалій.
Найповніше етномовний компонент можна відтворити при використанні методу транслітерації та калькування. Застосування методу уподібнення не дає змоги відтворити етномовний компонент реалій оригіналу навіть частково.
Усі методи відтворення реалій можна умовно поділити на три групи, при яких: а) етномовний компонент реалій оригіналу збережено максимально (метод транслітерації та калькування); б) етномовний компонент зберігається частково (метод віднайдення ситуативного відповідника); в) етномовний компонент втрачається повністю чи підмінюється етномовним компонентом реалії цільової мови (метод уподібнення).
Етномовний компонент у вільному перекладі П.Ніщинського наявний мінімально: це пов'язано передусім із використанням методу уподібнення для відтворення семантичної структури реалій; Борис Тен, завдяки розширенню кількості та якості уживаних способів відтворення реалій, максимально відтворює етномовний компонент реалій оригіналу.
Реалії як носії національного колориту завжди є елементами стилю, виконуючи інколи роль важливого стильотворчого засобу. Особливо важливим є при цьому відтворення високого стилю епосу.
Важливу роль у виборі методів відтворення реалій відіграє епоха, її традиції, закони та вподобання, а також вимоги, які вона ставить перед перекладачем.
Специфіка перекладу взагалі й античного тексту зокрема полягає у тому, на якого читача орієнтується перекладач: на обізнаного чи необізнаного з історією та культурою античності. Борис Тен орієнтувався на обізнаного читача, П. Ніщинський на найширшу читацьку аудиторію, прагнув впровадити у свій новотвір ті пласти народної мови, які засвідчували б її багатство та соковитість. Перекладач орієнтувався не так на обізнаність читача з античним матеріалом, як на змогу використати античний матеріал, гомеровий світ для унаочнення широких можливостей української мови, для акцентування того, що споріднює давніх греків з Україною, але з помітною перевагою саме українського національного елементу. П.Ніщинський апелював до національної свідомості українського читача; через давньогрецький матеріал пробуджував його чуття до української історії, пісні, героїки, побуту. Новотвір П.Ніщинського є зразком того, наскільки античний матеріал у відповідний історичний момент може прислужитися пробудженню національної свідомості широкого кола читачів. В такому розумінні праця П.Ніщинського - унікальне, ще не достатньо вивчене явище в українській перекладній літературі.
Причина різниці між двома принципами перекладу побутових реалій (Бориса Тена та П.Ніщинського) полягає у наступному: а) в епосі, в яку створювалися переклади, суспільних вимогах, актуальних на той час; б)узавданнях, які ставили перед собою перекладачі. П.Ніщинський намагався донести Одіссею” до українського читача, Борис Тен створив переклад, адекватний до грецького оригіналу, відтворивши його культурну атмосферу, лексичний матеріал, зокрема реалії та їх етномовний компонент, зберігши систему художніх засобів та урочистий стиль поеми.
"Одіссею" в перестворенні П.Ніщинського з погляду сучасного перекладознавства можна назвати "вільним перекладом із внесенням елементів української мови та культури". Праця Бориса Тена - це переклад у сучасному розумінні слова.
В окресленні етапів засвоєння Гомерового епосу на українському ґрунті визначальним є зростання ступеня наближення до оригіналу: переспів (С.Руданський, "Ілияда"), вільний переклад (П.Ніщинський, "Одіссея"), переклад (Борис Тен), "Одіссея", "Іліада").
Деякі критики вважають, що барва оригіналу мусить зоставатися "чисто грецька". "Чистої" грецької барви домогтися у перекладі, звичайно, неможливо. Такі намагання не дали б очікуваного результату. "Чистої" барви не знайдемо навіть у Бориса Тена. Є тут скурпульозно віднайдена пропорційність поміж тими елементами змісту й форми, що творять колорит оригіналу, з одного боку, й тими, що пов"язуються з українським - з іншого. П.Ніщинський про таку пропорційність свідомо не дбає. Інтерпретатор, подекуди імпульсивно, в травестійному ключі "Енеїди", подекуди свідомо порушує пропорції між "своїм" та "чужим", акцентуючи, згущуючи барви, притаманні саме українському побутові, українській ментальності.
Впровадження непобутових груп реалій (суспільно-історичних, філософських, а такожфразеологізмів, власних імен,епітетів чи означеннь - усього понад 50 одиниць) дало можливість підтвердити зроблені висновки щодо основних принципів перекладу античної спадщини взагалі (та Гомерової "Одіссеї" зокрема) українськими перекладачами.
Акцентоване, яскраве увиразнення саме українських елементів побуту, барв української народної пісні, очевидно, спонукало Бориса Тена, не вагаючись, узятись за новий переклад "Одіссеї". Зіставний аналіз перекладів показав, що у перекладі Бориса Тена змін зазнали саме ті місця "Одіссеї", що у П.Ніщинського були найбільше "одомашнені". Йдеться, врешті, не про смаки того чи іншого перекладача, чи про його особисті перекладацькі засади: робота П.Ніщинського не відповідає сьогоднішнім вимогам, що їх ставить перед кожним перекладачем наука про мистецтво перекладу. творові надано деяких рис травестії, бурлеску, проте - докладно відтворено зміст і головне - збережено гекзаметр. Очевидно, українській літературі був потрібен переклад у повному значенні терміна, переклад, котрий відповідає сучасним вимогам перекладознавства, менше насичений просторічною, фольклорною та діалектною лексикою. Це - основні позиції, котрі спонукали Бориса Тена взятися за новий повний переклад "Одіссеї". Робота Бориса Тена засвідчує новий етап у засвоєнні українською літературою античних першоджерел.
Дослідження побутових реалій "Одіссеї" дає цікавий матеріал для визначення шляхів відтворення етномовного компонента. Обширність питання вимагає продовження дослідження цієї проблеми на матеріалі інших груп реалій, зокрема ряду понять філософського плану, що дало б обширний матеріал для подальшого висвітлення проблеми відтворення реалій та їх етномовного компонента.
У дисертації подано словник відтворення реалій (додаток 1), а також класифікацію реалій згідно з основними способами їх відтворення (додаток 2). Версифікаційні кліше національних форм гекзаметра подано у додатку 3. Додатки унаочнюють тенденції двох повних перекладів "Одіссеї", дають змогу простежити рівень відтворення етномовного компонента того чи іншого перекладу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверинцев С.С. Древнегреческая поэтика и мировая литература // Поэтика древнегреческой литературы. — М.: Наука, 1981. — С. 3-15.
2. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. — К.: Наук. думка, 1989. — 136 с.
3. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и системная лексикография // Апресян Ю.Д. Избр. труды: В 2 т. - М.: Школа "Языки рус. культуры", 1995. - Т. 2. - С. 158.
4. Ауербах Е. Мимесис. — М.: Прогресс, 1976. — 554 с.
5. Баглай Б.І. Іван Франко і антична література. — Ужгород, 1996. — 138с.
6. Баканов А.Д. [Рец. на кн.: Шовкопляс Ю. Людина живе двічі.] // Всесвіт. — 1973. — №9. — С. 153-155.
7. Бархударов Л.С. Общелингвистическое значение теории перевода // Теория и критика перевода. — Л., 1962. — С. 8-15.
8. Бархударов Л.С. Язык и перевод. — М.: Междунар. отношения, 1975. — 240 с.
9. Белей І. [Рецензія] // Гомер. Одіссея / Гекзаметром на мову українсько-руську перевіршував Петро Байда-Ніщинський // Зоря. — 1892. — Ч. 12. — С. 237-239.
10. Білецький А.О. На олімпі перекладацького мистецтва // Літ. Україна. — 1967. — 23 лют.
11. Білецький А.О. "Одіссея" на Україні // Дніпро. — 1966. — №6. — С. 141-145.
12. Боннар А. Греческая цивилизация. — М., 1958. - Т.1 — 255 с.
13. Венгреновская М.А. О воссоздании метра и ритма при переводе поэзии // Теорія і практика перекладу. — К., 1980. — Вип. V. - С. 66-70.
14. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. — М.: Русский язык, 1976. — 248 с.
15. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. — М.: Высш. шк., 1989. — 405 с.
16. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. — М.: Изд-во Московск. гос. ун-та, 1978. — 174 с.
17. Влахов С., Флорін С. Непереводимое в переводе / Под ред. В.Россельса. — М.: Высш. шк., 1986. — 416 с.
18. Вовк-Крачевський В. Лист до редакції "Правди" з приводу "Замітки бібліографічної" // Правда. — 1891. — Т.2, вип.5. — С. 330-336.
19. Воробьев В.В. Лингвокультурология: (Теория и методы). - М.: Изд-во Рус. ун-та дружбы народов, 1997. - 331 с.
20. Гавранек Б. Задачи литературного языка и его культура // Пражский лингвистический кружок. — М.: Прогресс, 1967. — С. 338-377.
21. Гак В.Г. Опыт применения сопоставительного анализа к изучению структуры значения слова // Вопр. языкознания. — 1966. — № 2. — С. 97-105.
22. Гак В. Г. Сопоставительная лексикология (на материале французского и русского языков). - М.: Междунар. отношения, 1977. - 264 с.
23. Гиндин Л.А. Лингвофилологический анализ Х песни "Одиссеи" и некоторые принципы гомеровской поэтики // Античная культура и современная наука. — М.: Наука, 1985. — C. 95-98.
24. Гнедич Н.И. Стихотворения. — М.: Сов. писатель, 1956. — 320 с.
25. Голинкевич Н.Т. Читаем Гомера. — М.: Наука, 1996. — 222 с.
26. Головач У. В. Мовостилістичні проблеми відтворення давньогрецької поезії українською мовою // Теорія і практика перекладу. — К., 1992. — Вип. 18. — С. 80-94.
27. Гомер. Одіссея / Пер. Бориса Тена. — К.: Вид-во художньої літератури, 1963. — 466 с.
28. Гомер. Одіссея / Гекзаметром на мову українсько-руську перевіршував Петро Байда. — Львів: Наклад. ред. "Правди", 1890. - Ч. 1 — 144 с., 1892. - Ч. 2 - 158 с.
29. Гомер. Одиссея / Пер. В.А.Жуковского. — К.: Молодь, 1982. — 336 с.
30. Гомер. Одіссея / Пер. Лесі Українки // Українка Леся. Твори: В 12-ти т. — К.: Наук. думка, 1975. — Т. 2. — С. 295-307.
31. Гомер. Одіссея / Пер. О.Потебні // Потебня А. Из записок по теории словесности. — Харьков, 1905. — С. 538-583.
32. Гомер. Одіссея / Пер. І.Франка // Франко І. Твори: В 50-ти т. — К.: Наук. думка, 1977. — Т. 8. — С. 182-201.
33. Гомер. Одіссея / Пер. І.Огоновського // ЦДІАУ у Львові. - Ф. 309, оп.1, спр. 1243.
34. Грабович Г. Велика література // Сучасність. — 1986. — №7-8. — С. 21-26.
35. Грабовецька О.С. Епітетна конструкція у художньому перекладі (на матеріалі української та англійської мов) : Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Київ. національний ун-т ім. Т.Шевченка, — К., 2003. — 22 с.
36. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. — М.: Прогресс, 1984. — 397 с.
37. Дзера О.В. Індивідуально-авторське трактування біблійних мотивів як перекладознавча проблема: (на матеріалі українських перекладів творів Дж.Ґ.Байрона): Автореф. дис. ...канд. філол. наук / Київ. національний ун-т ім. Т.Шевченка, — К., 1999. — 17 с.
38. Дзера О.В. Жанри художнього перекладу // Записки перекладацької майстерні 2000 - 2001 р. - Львів: вид-во при ЛНУ ім. І. Франка, 2001. - С. 18-37.
39. Дюришин Д. Перевод как форма межлитературных связей // Сравнительное изучение литератур. — Л., 1976. - С. 439 - 499.
40. Егунов А. Гомер в русских переводах ХУІІІ-ХІХ вв. — М.; Л., 1964.— 432с.
41. Эткинд Е.Г. Поэзия и перевод. - М.; Л.: Сов.писатель, 1963. - 430 с.
42. Жлуктенко Ю.О., Бублик В.Н. Контрастивна лінгвістика: проблеми та перспективи // Мовознавство. — 1976. — №4. — С. 3 -15.
43. Зіньківський Т. Твори. — Львів, 1896. — 326 с.
44. Золоте руно: Антична поезія: Збірник / Упоряд. А.Білецький. — К.: Веселка, 1985. — 153 с.
45. Зорівчак Р.П. "Козацькі казки" Роберта Нізбета Бейна // Всесвіт. — 1982. — №2. — С. 166 -168.
46. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад: На матеріалі англомовних перекладів української прози. — Львів: Вид-во при Львів. держ. ун-ті, 1989. — 213 с.
47. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. — Львів: Вищ. шк., 1983. — 172с.
48. Каждан А.И. Обретенный и утерянный Эсхил // Мастерство перевода, № 12. — М., 1977. — С. 121-127.
49. Классическая филология как компонент высшего гуманитарного образования: Сб. науч. трудов. — М.: Наука, 1989. — 117 с.
50. Клименко Н.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. — К.: Наук. думка, 1982. — 250 с.
51. Клименко Н.Ф. Морфемна структура слова як одиниця типологічного опису мови // Мови європейського культурного ареалу: Розвиток і взаємодія / Під ред. проф. О.І.Чередниченка. - К.: Довіра, 1995. - С. 199-215.
52. Ковганюк С.П. Практика перекладу. — К.: Дніпро, 1968. — 276 с.
53. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. — К.: Дніпро, 1971. — 132с.
54. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. — К.: Юніверс, 2003. — 280 с.
55. Космеда Т.І. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики. — Львів: Львівський національний ун-т., 2000. - 349 с.
56. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія: Вибрані праці з фольклористики й літератури. — К.: Либідь, 1994. — 383 с.
57. Котляревський І. Енеїда. — К.: Рад. шк., 1992. — 283 с.
58. Кримський А. Замітка бібліографічна на Трохима Звіздочота про "Одіссею" в перекладі П.Ніщинського // Правда. — 1891. — Т.1, вип.3. — С. 190-194.
59. Кримський А. Літературні замітки // Правда. - 1891. — Т.3, вип. 7. — С. 192-193.
60. Кукулевич А. "Илиада" в переводе Гнедича // Ученые записки Ленинград. ун-та. — Л., 1939. — № 33. — С. 21-30.
61. Кушина Н.І. Відтворення етномовного компонента українських народних казок в англомовних перекладах. Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Київ. національний ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1998. — 17 с.
62. Левин Ю.Д. Русские переводчики ХІХ века и развитие художественного перевода. — Л.: Наука, 1985. — 298 с.
63. Левин Ю.Д. Об историзме в подходе к истории перевода // Мастерство перевода, 1963. - С. 373-392.
64. Левин Ю.Д. Об исторической эволюции принципов перевода. // Международные связи русской л-ры. — М.; Л., 1963. — С. 68 - 82.
65. Левицкий Р. О принципе функциональной адекватности перевода // Сопоставительное языкознание. — М.,1984. — С. 75 - 87.
66. Левый И. Состояние теоретической мысли в области перевода // Мастерство перевода. — М.: Сов.писатель, 1970. — Сб. № 1. - С. 406 - 431.
67. Липовецька І. Питання художнього перекладу // Вечірній Київ. - 1967. - 14січ.
68. Лингвистический эниклопедический словарь / Гл. ред. В.М.Ярцева.— М.: Сов. энциклопедия, 1990. — 682 с.
69. Лосев А.Ф. Гомер. — М.: Наука, 1960. — 254 с.
70. Лосев А.Ф. История античной эстетики. — М.: Искусство, 1975. — 775 с.
71. Лотге И. Эпические формулы в переводе "Илиады" Гнедича // Poetyka i stylistyka slowianska. — Warszawa, 1973. — S. 227 - 237.
72. Лучук О.М. Різночасовість перекладів одного твору як проблема перекладознавства: (на матеріалі українських перекладів Шекспірової драми "Труїл і Крессида"): Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1996. — 24 с.
73. Майстренко М. Шевченко і античність: Літературознавчий нарис. — Одеса, 1992. — 296 с.
74. Малорусские литературные новинки. 1885 г. // Киевская старина. — 1885. — С. 700.
75. Микитенко Ю. Антична спадщина і становлення нової української літератури. — К.: Наук. думка, 1991. — 155 с.
76. Мірошниченко В.В. Авторська концепція художнього твору: онтогенез та експансія. — Запоріжжя, 2003. — 280 с.
77. Молчановский В.В. Теоретическая разработка и практическая реализация лингвострановедческого аспекта преподавания русского языка как иностранного. — М.: ИРЯ им. А.С.Пушкина, 1985. — 63 с.
78. Новикова М.А. Прекрасен наш союз. Литература — переводчик — жизнь: Лит.-крит. очерки. — К.: Рад. письменник, 1986. — 224 с.
79. Новикова М.А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода: (Стилистика переводчика): Автореф. дис. ...д-ра филол. наук / Ленинград. гос. ун-т. — Л., 1980. — 27 с.
80. Новикова М.А., Шама И.Н. Символика и перевод: (На материале "Ночи перед рождеством" Н.В.Гоголя в английских переводах) // Теорія і практика перекладу. — К., 1993. — Вип.19. — С. 30 - 37.
81. Олійник К. Українського Гомера — нашим дітям // Літ. Україна. — 1966. — 18 лют.
82. Павличко Д. Над глибинами: Літературно-критичні статті та виступи. — К.: Рад. письменник, 1983. — 365 с. — С. 342 - 370.
83. Павличко Д. Переклад мусить бути сучасним // "Хай слово мовлено інакше": Проблеми художнього перекдаду / упоряд. В.Коптілов. — К.: Дніпро, 1982. — С. 3 - 5.
84. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К.: Основи, 1997. — 358 с.
85. Парандовский Я. Алхимия слова. Олимпийский диск / Пер. с пол. А. Сиповича. — М.: Прогресс, 1982. — 528 с.
86. Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. — К.: Наук. думка, 1981. — 199 с.
87. Погребенник Я. Творчі "секрети" Бориса Тена // Літ. Україна. — 1975. — 14 лют.
88. Полєк М. Життя Греків і Римлян. — Львів, 1925. — 292 с.
89. Радчук В.Д. Художественная аекватность перевода // Теорія і практика перекладу. — К., 1979. — Вип. 2. — С.118 - 122.
90. Радчук В.Д. Концепция функционально-эстетического равнодействия // Теорія і практика перекладу. — К., 1979. — Вип. 1. — С. 42 - 60.
91. Рильський М. Мистецтво перекладу : Статті, виступи, нотатки / Упоряд. і комент. Г.Колесника. — К.: Рад. письменник, 1975. — 344 с.
92. Рильський М. Теорія перекладу // Рильський М. Твори: У 20 т. — К., 1987. — Т.16. — С. 183 - 343.
93. Россельс В. В мастерской переводчика // Тетради переводчика. — М., 1966. — №3. — С. 3 - 16.
94. Руданський С. Омирова Ільйонянка. — Львів, 1903. — 238 с.
95. Румянский М.П. К вопросу о передаче коннотации при переводе на русский язык // Семантико-системные отношения в лексике германских и романских языков. — Волгоград, 1979. — Вып. 9. — С. 97—108.
96. Сапогова Л. Реалии: сущность и функции // Вопросы лингвистической семантики: Сб. науч. трудов / Тульск. гос. пед. ин-т. - 1978. — Вып. 2. — С. 71 - 79.
97. Семенець О., Панасьєв О. З історії перекладу // Всесвіт. — 1989. — №11. - С. 67 - 78.
98. Селиверстова О.Н. Компонентный анализ многозначных слов: На материале некоторых русских глаголов. - М.: Наука, 1975. - 239 с.
99. Славятинская М.Н. Язык гомеровского эпоса // Типы наддиалектных форм языка. — М., 1981, — С. 19 - 40.
100. Словар до Гомерової "Одіссеї" та "Іліади" / Укл. І. Огоновський. — Львів, 1900. — 783 с.
101. Словарь античности / Редкол.: В.И. Кузишин и др. — М.: Прогресс, 1989. — 704 с.
102. Словарь лингвистических терминов / Сост. О.С.Ахманова — М.: Сов. Энциклопедия, 1966. — 605 с.
103. Словарь української мови: В 4 т. / Зібрала ред. журн. "Кіевская старина"; Упоряд. з дод. власного матеріалу Б.Грінченко. — Київ, 1907 - 1909. — Т.1- 4.
104. Словник літературознавчих термінів / Укл.: В.М. Лесин, О.С. Пулинець — К.: Рад.школа, 1965. — 430 с.
105. Словник української мови : В 11-ти т. — К.: Наук. думка, 1970 - 1980. — Т. 1-11.
106. Сопоставительная грамматика русского и украинского языков / Г.Д.Басова, А.В. Качура, А.В. Кахно и др. — К.: Наук. Думка, 2003. — 534 с.
107. Стернин И.А. Проблемы анализа семантической структуры слова. — Воронеж, 1979. — 287 с.
108. Тахо-Годи А.А. Античные модели в поэтическом мышлении Ромена Ролана // Античная культура и современная наука. — М.: Наука, 1985. — С. 324—343.
109. Тахо-Годи А.А. Мифологическое происхождение поэтического языка "Илиады" // Античность и современность. — М.: Наука, 1972. — С. 196 -214.
110. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. — М.: Наука, 1986. — 144 с.
111. Тен Борис. Від Гомера - до сьогодні // Літ. Україна. — 1982. — 9 груд.
112. Тен Борис. Нотатки про ритміку гекзаметра // Мовознавство. — 1967. — № 3. — С.13-15; № 4. - С.54-62.
113. Тимошенко Б. Рука майстра // Літ. Україна. — 1972. — 12 груд.
114. Ткаченко С.И. Перевод как творческое познание подлинника // Теория и практика перевода. — К., 1983. — С. 3 - 10.
115. Тронский И.М. Вопросы языкового развития в античном обществе. — Л., 1973. — 205 с.
116. Українська Літературна Енциклопедія: В 5 т. / Редкол.: І.О.Дзеверін та ін. — К., 1988-1994. — Т. 1 - 3.
117. Федоров А.В. Основы общей теории перевода // Лингвистические проблемы. — М.: Высш. шк., 1985. — 303 с.
118. Фінкель О.М. Теорія й практика перекладу. — Харків: ДВУ, 1929. — 165 с.
119. Флорин С. Муки переводческие. — М.: Высш. шк., 1983. — 184 с.
120. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. / Редкол. Є.П.Кирилюк (голова) та ін.— К.: Наук. думка, 1980 - 1986. — Т