ЧАСОВА ДИСТАНТНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДІВ “КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИХ ОПОВІДЕЙ” ДЖ. ЧОСЕРА СУЧАСНОЮ АНГЛІЙСЬКОЮ, НІМЕЦЬКОЮ, УКРАЇНСЬКОЮ ТА РОСІЙСЬКОЮ МОВАМИ) : ВРЕМЕННАЯ дистантность художественных произведений КАК ПРОБЛЕМА ПЕРЕВОДА (На материале ПЕРЕВОДОВ "Кентерберийские рассказ" ДЖ. Чосера СОВРЕМЕННОЙ английский, немецкий, УКРАИНСКОМ и русском языках)

Краткое описание

К И Ї В С Ь К И Й Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т
ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

РУДНИЦЬКА Наталія Миколаївна

УДК 81’255.4

ЧАСОВА ДИСТАНТНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ
(НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДІВ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИХ ОПОВІДЕЙ” ДЖ.ЧОСЕРА СУЧАСНОЮ АНГЛІЙСЬКОЮ, НІМЕЦЬКОЮ, УКРАЇНСЬКОЮ ТА РОСІЙСЬКОЮ МОВАМИ)

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
КАРАБАН В’ячеслав Іванович

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП

4

Розділ 1.СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ ХРОНОЛОГІЧНО ВІДДАЛЕНОГО ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

13

1.1.Часова дистантність твору як перекладознавча проблема

14

1.2.Особливості відносин автор першотвору першотвір переклад читач”, ускладнених часовою дистанцією

22

1.3.Сприйняття хронологічно віддаленого художнього твору іншими літературами
Висновки

36

43

Розділ 2.ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРЕКЛАД ХРОНОЛОГІЧНО ВІДДАЛЕНИХ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

46

2.1.Мовні характеристики Кентерберійських оповідей” Дж.Чосера, релевантні для перекладу з огляду на передачу дистанції часу

47

2.1.1.Лексичні характеристики
2.1.2.Граматичні характеристики
2.1.3. Стилістичні характеристики

47
52
56

2.2.Вплив історичного та соціального контекстів першотвору минулого на його переклад

64

2.3.Взаємодія літературних традицій за часів створення оригіналу й перекладу
Висновки

75
89

Розділ 3.ВИРІШЕННЯ МОВНИХ ПРОБЛЕМ ПЕРЕКЛАДУ КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИХ ОПОВІДЕЙ” ДЖ.ЧОСЕРА СУЧАСНОЮ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

92

3.1.Вирішення лексичних проблем перекладу

93

3.2.Вирішення граматичних проблем перекладу
3.3.Вирішення стилістичних проблем перекладу
3.4.Прагматична адаптація перекладу
Висновки

107
121
144
168

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

177

192

ДОДАТКИ

197

ВСТУП

Розвиток людства − це безперервний процес, у перебігу якого суспільство постійно звертається до минулого, здобуваючи в ньому досвід та стимули для вирішення сучасних та майбутніх завдань. У цьому неоціненну допомогу надає людству переклад, тому що він спроможний зробити художні, наукові, суспільні, громадсько-політичні досягнення минулого різних народів надбанням сучасності, включити їх до сьогоденного розвитку всього людства.
Актуальність теми
Історично склалося так, що через панування тоталітарного режиму в Україні її громадянам неможливо було повною мірою ознайомитися з досягненнями світової літератури: переклад художніх творів іноземних авторів українською мовою був суворо обмежений. Як зазначає С.Снігур, це спричинилося до того, що сьогодні мусить бути терміново перекладений величезний масив як сучасної, так і вже засвоєної світовою спільнотою наукової й художньої літератури [100, с.118].
Особливо актуальною не лише для української теорії і практики перекладу є проблема перекладу віддалених у часі творів. Так, німецький перекладознавець Ф.Ніс наголошує на необхідності виконання нових, якісних перекладів старих творів: наш час не дозволяє, щоб ми основні твори культур наших сусідів, їхню літературну спадщину знали у вигляді карикатур [174, с.85]”.
У різні часи до проблеми перекладу хронологічно віддалених творів зверталися як іноземні, так і вітчизняні перекладачі та дослідники, зокрема В.Бєлінський [9], Г.Гачечиладзе [23], Є.Еткінд [127, 128], С.Жорданія [33], І.Кашкін [41], О.Кундзіч [53], С.Маркіш [69], М.Новикова [79, 80], Д.Павличко [82], М.Рильський [93], В.Россельс [94]; Дж.Кетфорд [143], А.Лілова [59], Ф.Ніцше [175], А.Попович [86], Дж.Холмс [157], Б.Хохeл [120]. Але ми погоджуємося з думкою А.Поповича, що й досі теорія перекладу лише пропонує типологію основних ситуацій ставлення перекладача до часового фактора [86, c.125-128], і за твердженням А.Швейцера, питання про те, як треба передавати в перекладі історичний колорит, не отримало однозначного рішення [126, c.58]”. Крім того, на думку Р.Зорівчак, історичний аспект художнього перекладу є вельми актуальним саме в ділянці українсько-англійських літературних зв’язків [35, c.15]”, і процес перекладу хронологічно віддалених творів повинен стати предметом спеціального дослідження з урахуванням його відмінностей від перекладу текстів, здійснених сучасною мовою [68, c.27]”.
Актуальність цього дослідження визначається: 1)потребою в критичному узагальненні розрізнених і суперечливих підходів до передачі історичного колориту при перекладі хронологічно віддалених творів; 2)недостатнім вивченням впливу історико-соціального та культурного контекстів хронологічно віддаленого першотвору на його переклад; 3)потребою системного вивчення способів вирішення мовних проблем перекладу хронологічно віддалених творів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертація виконана в межах наукової теми Інституту філології Київського національного університету ім.Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета й завдання дослідження
Метою дисертації є розкриття специфіки перекладу хронологічно віддаленого твору художньої літератури з урахуванням його широкого історичного, соціального та культурного контекстів і систематизація на підставі встановлених закономірностей підходів до вирішення мовних проблем перекладу художніх творів, віддалених значною часовою дистанцією.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 1)визначення кола ознак хронологічно віддаленого першотвору, що потребують застосування додаткових перекладацьких прийомів для адекватного відтворення в перекладі; 2)опис способів передачі специфічних ознак твору, пов’язаних з його хронологічною віддаленістю, при перекладі; 3)встановлення особливостей вирішення лексичних та стилістичних проблем перекладу хронологічно віддалених творів; 4)окреслення меж прагматичної адаптації перекладу художнього твору, віддаленого значною часовою дистанцією.
Методи дослідження
Для досягнення поставленої мети дослідження використовувалися такі методи: а)метод перекладознавчого аналізу; б)метод лінгвістичного моделювання процесу перекладу; в)метод кількісних підрахунків та г) компонентний аналіз.
Метод перекладознавчого аналізу використовувався у вигляді двох процедур. По-перше, зіставлялися оригінальний текст середньоанглійською мовою з текстами перекладів українською, сучасною англійською, німецькою та російською мовами. Таке зіставлення дозволило отримати дані про ступінь близькості змісту та структури оригіналу й перекладів, способи досягнення еквівалентності та стандартні способи перекладу, використані при перекладі хронологічно віддаленого художнього твору. По-друге, зіставлялися переклади того самого оригіналу, виконані різними перекладачами. Таке зіставлення дозволило визначити загальні закономірності, що не залежать від рівня кваліфікації та індивідуальних особливостей кожного окремого перекладача.
Метод лінгвістичного моделювання процесу перекладу є одним з найефективніших способів осягнення перекладацьких проблем, тому особливості відносин автор твір переклад читач”, ускладнених часовою дистанцією, вивчалися з опорою на теоретичний аналіз процесу створення першотвору та його перевираження в перекладі.
Застосування компонентного аналізу для виділення в значеннях окремих мовних одиниць сем дозволяє зіставити семний склад одиниць оригіналу й перекладу та виявити ступінь їх відповідності одна одній. Цей метод використовувався в дослідженні способів розв’язання мовних (перш за все лексичних) проблем перекладу старого твору.
За допомогою прийому статистичних підрахунків зіставлялася частотність використання окремих лексичних одиниць, синтаксичних структур, видів трансформацій тощо. Таким чином уточнювалися вимоги, яким має відповідати повноцінний текст сучасного перекладу старого художнього твору. Отримані кількісні показники не мають значення абсолютних, проте вони широко залучаються до якісного аналізу способів перекладу.
Об’єкти та матеріал дослідження
Об’єктом дослідження є мовні одиниці різних рівнів далеко віддаленого в часі англійського першотвору (400 одиниць) та їх відповідники в перекладах українською, сучасною англійською, німецькою та російською мовами (2423 одиниці).
Предметом дослідження є закономірності та особливості перекладу далеко віддаленого в часі англійського художнього тексту українською мовою.
Матеріалом для дисертаційного аналізу слугував оригінальний текст Кентерберійських оповідей” Джеффрі Чосера середньоанглійською мовою [200, 209] та його переклади сучасною англійською [212, 214, 215, 216], німецькою [205, 206, 207, 208, 210], українською [197] та російською [198, 199] мовами. Як додаткові джерела залучено коментарі до оригінального тексту, укладені для сучасних англомовних читачів, які бажають ознайомитися з Кентерберійськими оповідями” в оригіналі.
Експериментальний корпус містить 190 сторінок оригінального середньоанглійського тексту й чотири варіанти перекладу сучасною англійською мовою (переклади Н.Коґілла [214], А. та К.Гаітт [216], Д.Райта [212, 215]), п’ять варіантів перекладу німецькою мовою (Г.Берґнера [210], А.Дюрінґа [206], Д.Дрезе [205], Ф.Кеммлера [208], М.Ленерта [207]), переклад Є.Крижевичем Загального прологу” та Розповіді Мірошника” українською мовою [197], переклад Кентерберійських оповідей” російською мовою І.Кашкіним та О.Румером [198] та наново виданий варіант цього перекладу, доповнений перекладами Т.Попової [199] (загальна кількість сторінок проаналізованих текстів перекладів 1070). Як додаткові джерела залучено коментарі до оригінально тексту Д.Бруера [139], В.Бернлі [141], С.Колі [145], Дж.Фішера [146-148], М.Гелісі [156], Д.Пірселла [179] та А.Полларда [182]. Результати проведених досліджень систематизовано у вигляді 30 таблиць.
Наукова новизна одержаних результатів
У дисертації вперше проведено системне дослідження монографічного характеру процесу перекладу хронологічно віддалених творів з урахуванням його відмінностей від перекладу текстів, здійснених сучасною мовою. Визначено коло специфічних ознак першотвору, пов’язаних з його часовою віддаленістю, що потребують застосування додаткових перекладацьких прийомів для адекватного відтворення в перекладі, і описано способи їх передачі. Встановлено, що серед труднощів перекладу, пов’язаних з особливостями мов і способами їх використання для найменування об’єктів та опису ситуацій, при перекладі хронологічно віддаленого художнього твору найважливішими є відмінності в реальності, що описується. Запропоновано систему компенсаційних засобів, необхідних для адекватного відтворення в перекладі експресивності вербальної агресії дійових осіб художнього твору, віддаленого значною часовою дистанцією. Визначено основні чинники, що необхідно враховувати для виконання прагматично адекватного перекладу хронологічно віддаленого художнього твору.
У дослідженні виявлено способи передачі специфічних ознак твору, пов’язаних з його хронологічною дистантністю, при перекладі; визначено своєрідність передачі таких ознак при перекладі українською мовою; переглянуто існуючі способи прагматичної адаптації перекладу старих творів, представлено власні пропозиції щодо виконання прагматично адекватного перекладу хронологічно віддаленого художнього твору.
Теоретичне значення результатів дослідження
полягає в тому, що виявлення чинних тенденцій у практиці перекладу хронологічно віддаленого художнього твору, окремих випадків відхилення від традиційних норм перекладу, а також перекладацьких помилок через недостатнє використання допоміжних джерел історико-культурної інформації, мета якого подолати велику часову, а тому й культурну дистанцію, між часом створення оригіналу й виконанням перекладу, робить внесок у розвиток такого розділу загальної теорії перекладу, як закономірності та особливості перекладу далеко віддалених у часі художніх творів. У роботі розвивається теорія комплексного підходу до перекладу хронологічно віддалених художніх творів із використанням інформації різних галузей історичної науки історії суспільства, матеріальної культури та літературного мистецтва, історії мови оригіналу, історії країни, літературі якої належить твір, що перекладається тощо. Одержані результати можуть застосовуватися для перекладу хронологічно віддалених творів не лише з середньоанглійської, а й інших мов європейського ареалу.
Результати проведеного аналізу теоретично узагальнюють відмінності перекладу художніх творів, віддалених значною часовою дистанцією, від перекладу першотворів, написаних сучасною мовою. Положення дисертації роблять внесок у розвиток загальної теорії і практики перекладу.
На захист виносяться такі твердження:
1. Для виконання адекватного перекладу художнього твору, віддаленого значною часовою дистанцією, вирішальне значення, поряд з урахуванням мовних характеристик першотвору, має врахування його історичного, соціального та культурного контекстів.
2. Призначення перекладу хронологічно віддаленого твору для сучасного читача зумовлює необхідність урахування його фонових знань, і, в першу чергу, меж попередньої інформованості щодо історії та соціально-культурного розвитку країни першотвору за часів створення останнього.
3. При перекладі запозичень з інших мов, використаних у старому оригіналі, головним критерієм є статус цих слів у мові оригіналу за часів його створення. Важливішими за етимологічне походження є частотність використання та ступінь обізнаності читачів-сучасників автора з такими лексичними одиницями, адже автор середньоанглійського першотвору і його сучасники могли включати до своєї компетенції те, що сучасний англомовний читач визнав би за іноземне; такі лексичні одиниці мають передаватися у перекладі нейтральною лексикою.
4. Для зображення вербальної агресії своїх героїв Дж.Чосер застосовує велику кількість стилістичних засобів, окремі з яких (божба, богохульства і прокльони) втратили значну долю своєї образливості в сучасному суспільстві, тому для відтворення їх експресивності у перекладі необхідним є застосування додаткових компенсаційних засобів.
5. Смислова ємність Кентерберійських оповідей” виявляється комбіновано, і її передача в перекладі є можливою лише за наявності в ньому прозової Розповіді Священика” трактату з природи гріха, оскільки в середньовічній Європі сім смертних гріхів були тією призмою, через яку розглядалися всі аспекти поведінки людини (на відміну від сучасного суспільства, де роль такої призми виконують психологічні теорії).
6. При перекладі хронологічно віддаленого художнього твору особливого значення набуває протиставлення прози і поезії в оригіналі, оскільки у Середньовіччі мистецтво та істина існують окремо, і автор-митець висловлюється інакше, ніж автор-філософ або проповідник.
7. Серед граматичних ознак оригіналу, віддаленого значною часовою дистанцією, найбільшої уваги при перекладі потребують ті, що не відповідають нормам сучасної мови і можуть спричинити неповне або неадекватне сприйняття оригіналу чи перекручення його змісту та стилістичних ознак у перекладі.
8. Вилучення елементів Кентерберійських оповідей”, що в сучасному суспільстві вважаються грубими чи непристойними, є небажаним, оскільки це спотворює мовну тканину першотвору і не відповідає позиції автора.
9. Найважливішими з чинників, що спричинюють прагматичну адаптацію хронологічно віддаленого художнього твору, поряд із розбіжностями у фонових знаннях читачів-сучасників його автора та читачів сучасного перекладу є більша релігійність середньовічного суспільства порівняно із сучасним та значущість класичної літературної спадщини для культури середньовічної Європи.
Практичне значення отриманих результатів
Результати проведеного дослідження можуть знайти безпосереднє практичне застосування в нормативних курсах вступу до перекладознавства і теорії перекладу та спеціального курсу з перекладу творів, далеко віддалених у часі, та перекладу художньої літератури. Крім того, результати дослідження вже застосовані при виконанні дисертанткою власного перекладу трьох частин Кентерберійських оповідей” українською мовою.
Особистий внесок здобувача
Результати перекладознавчо-контрастивного аналізу оригінального тексту середньоанглійською мовою та текстів перекладів українською, сучасною англійською, німецькою та російською мовами є наслідком самостійної праці дисертанта. Наукових робіт, виконаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дисертації
Результати дослідження оприлюднено на різних наукових (регіональних, всеукраїнських та міжнародних) конференціях, а саме: Актуальні проблеми підготовки перекладачів” (Луцьк, 2002); Нові підходи до філології у вищій школі” (Запоріжжя, 2002); Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003); Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004); Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004); Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 2004); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій Європейському Дню Мов (Луганськ, 2004); конференціях професорсько-викладацького складу та наукових співробітників СНУ ім.Володимира Даля (Луганськ, 2002-2004).
Публікації за темою дисертації
Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 7 статтях у наукових фахових журналах і збірниках наукових праць та 2 тезах конференцій. Загальна кількість публікацій 9.
Структура дисертації
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ Специфіка перекладу далеко віддаленого в часі художнього твору” присвячено теоретичному узагальненню відмінностей перекладу художніх творів, віддалених значною часовою дистанцією, від перекладу першотворів, написаних сучасною мовою. Розділ включає огляд основних етапів розвитку наукової думки з проблематики перекладу хронологічно віддалених творів, у ньому надається теоретичний аналіз процесу створення старого першотвору та його перевираження в сучасному перекладі, що дозволяє проаналізувати особливості відносин автор твір переклад читач”, ускладнених значною часовою дистанцією, і визначити способи нейтралізації такого додаткового ускладнення, а також аналізуються відносини між різночасовими перекладами віддаленого в часі оригіналу й особливості сприйняття такого першотвору іншими літературами.
Другий розділ Чинники, що впливають на переклад художніх творів, віддалених значною часовою дистанцією” надає опис мовних характеристик Кентерберійських оповідей” Дж.Чосера, релевантних для перекладу з огляду на передачу дистанції часу, а також аналіз впливу історичного та соціального контекстів першотвору минулого на його переклад. У розділі розглядається також взаємодія літературних традицій за часів створення оригіналу й перекладу.
Третій розділ Вирішення мовних проблем перекладу Кентерберійських оповідей” Дж.Чосера сучасною українською мовою” є обґрунтуванням власного перекладу і включає аналіз способів вирішення лексичних, граматичних та стилістичних проблем перекладу, а також обґрунтування використаних способів прагматичної адаптації перекладу.
У додатках міститься та частина практичного матеріалу дослідження, систематизована у вигляді таблиць, що не була наведена як ілюстративний матеріал в основній частині дисертації.
Переклад українською мовою цитат з науково-критичних праць англійською, німецькою та російською мовами виконано автором дисертації.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вивчення мовностилістичних ознак хронологічно віддаленого оригіналу та зіставлення його з текстами різномовних перекладів дало змогу отримати дані про типові способи перекладу хронологічно віддаленого художнього твору; зіставлення перекладів того самого оригіналу, виконаних різними перекладачами, дозволило визначити загальні закономірності, що не залежать від рівня кваліфікації та індивідуальних особливостей кожного окремого перекладача.
Для виконання адекватного перекладу хронологічно віддаленого художнього твору необхідним є врахування не лише мовностилістичних характеристик оригіналу, але і його історичного, соціального та культурного контекстів. Всі ознаки першотвору мають розглядатися відносно сучасної мовної та естетичної норми і фонових знань сучасного читача, і за умов невідповідності перших останнім всі особливості змісту й форми оригіналу мають бути інтерпретовані й відтворені в перекладі з урахуванням сучасної мовної та естетичної норми та фонових знань сучасного читача перекладу. Серед компонентів лінгвоетнічного бар’єру між першими читачами давнього першотвору та читачами його сучасного перекладу найважливішими видаються межі їхньої попередньої поінформованості щодо історії та соціально-культурного розвитку країни першотвору за часів створення останнього.
Розбіжності у фонових знаннях читачів-сучасників автора оригіналу та читачів сучасного перекладу спричинюють прагматичну адаптацію перекладу, зумовлену також більшою релігійністю середньовічного суспільства порівняно з сучасним та значущістю класичної спадщини для культури середньовічної Європи.
Використання автором хронологічно віддаленого першотвору стилістично маркованих лексичних одиниць (діалектизмів, застарілої лексики, неологізмів, запозичень з інших мов), потребує функціональної компенсації мовою перекладу, причому при їх перекладі головним критерієм має бути статус цих слів у мові оригіналу за часів його створення. Наприклад, при перекладі запозичень важливішими за етимологічне походження є частотність використання та ступінь знайомості таких лексичних одиниць читачам-сучасникам автора, адже автор давнього першотвору і його сучасники могли включати до своєї компетенції те, що сучасний читач-співвітчизник автора оригіналу визнав би за іноземне; такі лексичні одиниці мають передаватися в перекладі нейтральною лексикою.
Коли час створення оригіналу і час виконання перекладу розділяє вимірювана віками дистанція, певні морфологічні та синтаксичні ознаки мови першотвору не відповідають нормам сучасної іноземної мови, якою його створено, і можуть спричинити неповне або неадекватне сприйняття оригіналу перекладачем або перекручення його змісту, смислу та стилістичних ознак у перекладі. Таким чином, обізнаність перекладача хронологічно віддаленого художнього твору з граматичними ознаками та особливостями останнього є обов’язковою складовою перекладацької компетенції.
Найважливішою особливістю будь-якого літературного твору є смислова ємність, що відтворюється лише за умов передачі всієї системи стилістичних засобів оригіналу в їх функціональній спрямованості. Смислова ємність художнього твору європейського середньовіччя часто є багатоплановою завдяки реалістичній типізації образів твору та алегоричній інакомовності, що ускладнює відтворення смислової місткості оригіналу в перекладі. Алегоричність оригіналу можливо відтворити в перекладі лише за умови, що останній включає адекватний переклад усіх основних складових частин оригіналу. Крім того, для адекватного сприйняття та відтворення смислової ємності оригіналу в перекладі необхідно враховувати, що в середньовічній Європі сім смертних гріхів були тією призмою, через яку розглядали всі аспекти поведінки людини, на відміну від сучасного суспільства, де роль такої призми виконують психологічні теорії. Для середньовічного західноєвропейського першотвору набуває також особливого значення протиставлення прози і поезії, оскільки в Середньовіччі автор-митець висловлювався інакше, ніж автор-філософ або проповідник; це стилістичне протиставлення має бути відтворене в перекладі.
При перекладі хронологічно віддаленого художнього твору його мовностилістичні особливості, що визначаються його загальною цілеспрямованістю і жанровою належністю, часто не відповідають нормам, що існують для відповідного різновиду текстів у сучасній мові перекладу. За умов невідповідності перших останнім стає необхідною стилістична адаптація перекладу, що полягає в зміні характеру відповідностей, які використовуються, відмові від використання стилістичних ознак, близьких до певних елементів оригіналу, але недоречних у даному функціональному стилі мови перекладу. Втім, вилучення чи пом’якшення тих елементів першотвору, що в сучасному суспільстві вважаються вульгарними чи непристойними, є небажаним, оскільки це спотворило б мовну тканину першотвору і не відповідало б авторській інтенції. Необхідно також враховувати, що на відміну від сучасного читача, звиклого до евфемізмів, середньовічне європейське суспільство як автор оригіналу, так і його перша читацька аудиторія виховувалось на літературній традиції Святого Письма, написаного простою мовою, де певні фрагменти можуть звучати грубо, але не через їхню стилістичну забарвленість, а через їхнє денотативне значення, саму суть прикладу чи порівняння.
Для адекватної передачі стилістичних особливостей хронологічно віддаленого першотвору у перекладі потрібним є також застосування додаткових компенсаційних засобів при передачі вербальної агресії героїв, оскільки божба, богохульства і прокльони втратили значну долю своєї образливості в сучасному суспільстві; для відтворення їх експресивності у перекладі ми пропонуємо: 1)переклад окремих слів, що містять сему бог” словами, що містять сему диявол”; 2)за необхідності розшифрування елементів оригіналу, незрозумілих сучасному читачеві, через застосування генералізації, заміни або опущення цих елементів у тексті перекладу; 3)зміну інтонації й додачу експресивності через уведення знака оклику.
Прагматична адаптація перекладу хронологічно віддаленого твору можлива через застосування різних її способів при перекладі окремих елементів оригіналу, але можливою є і прагматична адаптація перекладу всього твору залежно від призначення цього перекладу та особливостей конкретного рецептора, оскільки сучасне перекладознавство визнає можливість співіснування різних варіантів перекладу залежно від їх призначення: широкого чи вузькоспеціального.
Висновки, отримані при вивченні проблем перекладу середньоанглійського першотвору сучасними мовами, можуть застосовуватися і для перекладу хронологічно віддалених творів з інших мов європейського ареалу, адже внаслідок так званого середньовічного універсалізму художні твори середньовічної Європи не мали, як правило, яскраво виражених національних рис, і при їх перекладі порівняно з перекладом сучасних творів виникає більше проблем, пов’язаних з передачею історичного колориту, ніж національного. Серед напрямків подальших наукових пошуків доцільно виділити вивчення проблем перекладу фразеології хронологічно віддаленого твору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальные проблемы теории художественного перевода: Сб. науч. ст. М.: Прогресс, 1967. 165 с.
2. Алексеева П.С. Профессиональное обучение переводчика: Учебн. пос. по усному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. СПб.: Изд-во Союз”, 2001. 288с.
3. Андрес А. Дистанция времени и перевод // Мастерство перевода. — 1964. С.118 -120.
4. Аракин В.Д. История английского языка: Учебн. пос. М.: Просвещение, 1983. 256с.
5. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. Л.: Просвещение, 1979. 280 с.
6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. 2-е изд. -М.: Сов. энциклопедия, 1969. 608 с.
7. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. М.: Междун. отношения, 1975. 239с.
8. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса. М.: Худ. лит-ра, 1990. 541с.
9. Белинский В.Г. Шекспир. С английского Н.Кетчера. Вып. 14. Все хорошо, что хорошо кончилось // Статьи, рецензии и заметки, сентябрь 1845 март 1848. - Собр. соч. в 9 т., т.8. М.: Худ. лит-ра, 1982. С.561-562.
10. Бендзар Б.П., Бобинець С.С. Українська фоноґрафічна передача антропонімів античної, англо-, німецько-, франкомовної літератур: Моноґрафія. Ужгород: Закарпаття, 2000. 176с.
11. Березинський В.П. Украинско-английские семантико-стилистичные параллели на морфологическом уровне (на материале английских художественных переводов с украинского языка). Автореф. дис. канд. філол. н.: 10.663. Львов, 1972. 24с.
12. Брюсов В.Я. Задачи издания. Поэзия Армении /Русские писатели о переводе. Л.: Сов. писатель, 1960. С.550-564.
13. Верба Л.Г. Історія англійської мови. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. 304с.
14. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. /Пер. с болг. М.: Междунар. отношения, 1978. 372 с.
15. Габлевич М. Два українські Гамлети” (Деякі зауваги до техніки перекладу) // Проблеми літературознавства і художнього перекладу: Зб. наук. пр. і матеріалів. Упор. О.Купчинський. Львів, 1997. ‑ С.225-237.
16. Гайнічеру О.І. Поезія і мистецтво перекладу. К.: Дніпро. 1990. 212с.
17. Гаспаров М.Л. Историческая поэтика и сравнительное стиховедение (проблема сравнительной метрики) // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. М.: Наука, 1986. С.188-209.
18. Гаспаров М.Л. Историческая поэтика: литературные эпохи и типы художественного сознания. М.: Наследие, 1994. 319с.
19. Гаспаров М.Л. Метр и смысл. Об одном механизме культурной памяти. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1999. 289с.
20. Гаспаров М.Л. О переводимом, переводах и комментариях // Литературное обозрение. М.: Сов. писатель, 1988. ‑ №6. С.45-48.
21. Гаспаров М.Л. Очерк истории европейского стиха. М.: Наука, 1989. 303с.
22. Гаспаров М.Л. Русский ямб и английский ямб // Избранные труды (в 3-х т.). М.: Языки русской культуры, 1997. Т.3: О стихе. - С.408-415.
23. Гачечиладзе Г.Р. Введение в теорию художественного перевода. ‑ Тбилиси, 1970. ‑ 358 с.
24. Головач У.В. Етномовний компонент поетичного тексту давньогрецької трагедії як перекладацька проблема (на матеріалі давньогрецьких трагедій та їхніх українських перекладів): Автореф. дис. канд. філол. н.: 10.02.16 / КНУ. Львів: Силайн, 2003. 20с.
25. Горбунов А. Предисловие // Чосер Дж. Кентерберийские рассказы / Перевод И.Кашкина, О.Румера, Т.Поповой. М.: Грантъ, 1996. С.4-5.
26. Гриньків К. Сакральні лексеми та вислови і трудність їх ужитку в сучасному українському мовному просторі // Всеукр. наук. конф. Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій”. Львів, 1998. С.264-272.
27. Гуревич А.Я. Вопросы культуры в изучении исторической поэтики // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. Л.: Наука, 1986. С.153-167.
28. Ґудманян А.Ґ. Відтворення власних назв у перекладі: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.16 / КНУ. К., 2000. 40с.
29. Дубровська І.Б. Семантико-стилістичний потенціал міфологізмів та біблеїзмів у художньому тексті // Доповіді та повідомлення Міжн. наук. конф. Проблеми зіставної семантики”. К.: КДЛУ, 1997. С.388-391.
30. Ермолович Д.И. Имена собственные на стыке языков и культур. М.: Р.Валент, 2001. ‑ 200с.
31. Жирмунский В.М. О национальных формах ямбического стиха // Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л.: Сов. писатель, 1977. С.362-375.
32. Жирмунский В.М. Теория стиха. Л.: Сов. писатель, 1975. 664с.
33. Жордания С.Д. Проблема архаизмов в связи с переводом средневекового эпоса (на материале переводов «Витязя в тигровой шкуре» и «Слова о полку Игореве» на английский язык): Дис. ... канд. филол. наук: 10.01.08. М., 1970. 205с.
34. Захарків О. До проблеми варіантності у структурі богословської лексики // Матер. Всеукр. наук. конф. Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій”. Львів, 1998. С.294-304.
35. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози).- Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216с.
36. Зорівчак Р.П. Український художній переклад і буття нації. Спроба історико-літературного осмислення // Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914-1939): Бібліогр. покажч. / За заг. ред. О.Лучук, Т.Лучука; наук. ред. Р.Зорівчак. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.І.Франка, 2003. С.5-16.
37. Иванова И.П., Беляева Т.М., Чахоян Л.П. Практикум по истории английского языка: Учебн. пос. СПб.: Лань, 2000. 160с.
38. Ильиш Б.А. История английского языка. М.: Высш. шк, 1986. 351с.
39. Карабан В.І., Мейз Дж. Переклад з української мови на англійську мову. Навчальний посібник-довідник для студентів вищих закладів освіти. Вінниця: НОВА КНИГА, 2003. 608с.
40. Качуровський І. Нарис компаративної метрики. Мюнхен, 1985. 119с.
41. Кашкин И. Для читателя-современника. Статьи и исследования. М.: Советский писатель, 1977. 560с.
42. Кашкин И. Джеффри Чосер // Чосер Дж. Кентерберийские рассказы. Перевод И.Кашкина, О.Румера. М.: Правда, 1988. ‑ С.5-26.
43. Ковганюк С. Практика перекладу (З досвіду перекладача). ‑ К.:Дніпро, 1968. 275с.
44. Козланюк Т.П. Відтворення мовностилістичних особливостей прози І.Я.Франка в англійських перекладах: Автореф. дис. ...канд. філол. наук: 10.02.04. - Львів, 1972. 30с.
45. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. Курс лекций. М.: ЭТС, 2000. 192с.
46. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Междунар. отнош., 1980. 166с.
47. Кондратишин І.М. Віршова інтонація в оригіналі та перекладі. Автореф. дис... к.филол.наук: 10.02.16. К., 1993. 23с.
48. Копанев П.И. Вопросы истории и теории художественного перевода. Минск, 1972. 352с.
49. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. 131с.
50. Коптілов В.В. Стилізація в перекладі // Українська мова. Енциклопедія. / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.600.
51. Коптілов, Віктор. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. К.: Юніверс, 2003. 280с.
52. Корунець І. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця: Нова книга, 2003. 448с.
53. Кундзіч О. Творчі проблеми перекладу. - К., 1973. 258с.
54. Куньч З. Церковна проповідь і проблеми культури мови. // Матер. наук. конф. Християнство і українська мова”. Львів, Львівська Богословська Академія, 2000. С.436-443.
55. Лановик М.Б. Функціонування літературно-художнього образу в українсько-англійських перекладах. Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 . - Тернопіль, 1997. 200с.
56. Латышев Л.К. Технология перевода: Учебн. пос. М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2001. 280с.
57. Левин Ю.Д. К вопросу о переводной множественности // Классическое наследие и современность. Л.: Сов. писатель, 1981. С.365-372.
58. Левый И. Искусство перевода: Пер с чешск. М.: Прогресс, 1974. 397с.
59. Лилова А. Введение в общую теорию перевода: Пер. с болг. - М.: Высш. шк., 1985. 256 с.
60. Лихачев Д.С. Заметки и наблюдения. Л.: Сов. писатель, 1989. 608с.
61. Лихачев Д.С. Историческая поэтика русской литературы. Смех как мировоззрение и другие работы. СПб: Алетейя. 1999. -508с.
62. Лозинский М. Искусство стихотворного перевода // Багровое светило. Стихи зарубежных поэтов в переводе М.Лозинського. М.: Прогресс, 1974. - 216с.
63. Лотман Ю. Труды по знаковым системам. Тарту: ТГУ. Вып. 21: Символ в системе культуры. 1987. 145с.
64. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров: человек текст семиосфера - история. М.: Языки русской культуры., 1996. 464с.
65. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха // О поэтах и поэзии: Сборник. СПб.: Искусство СПб., 1996. С.21-106.
66. Лотман Ю.М. Лекции по структуральной поэтике. Вып.1. Введение, теория стиха. Тарту: Изд-во Тартусского ун-та, 1964. 194с.
67. Лучук О.М. Різночасовість перекладів одного твору як проблема перекладознавства (на матеріалі українських перекладів Шекспірової драми Троїл і Крессида”): Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.16. / КНУ ім.Т.Шевченка. К., 1996. 25с.
68. Лучук О.М. Різночасовість перекладів одного твору як проблема перекладознавства (на матеріалі українських перекладів Шекспірової драми Троїл і Крессида”): Дис... канд. філол. наук: 10.02.16. / Львівський держ. ун-т ім. ім.І.Франка. Львів, 1996. 233с.
69. Маркиш С. Несколько заметок о переводах с древних языков // Мастерство перевода.- М.: Сов. писатель, 1959. ‑ С.14- 19.
70. Мартынов В.В. Язык в пространстве и времени. М.: Прогресс, 1983. С.216-229.
71. Матюшина И.Г. Возможен ли диахронический перевод древнеанглийских поэтических памятников? // Теория перевода и сопоставительный анализ языков. Под ред. Э.М.Медниковой. М.:Изд-во Моск. ун-та, 1985. С.101-110.
72. Медвідь О.С. Проблема використання діалектизмів і просторіччя в українському художньому перекладі // Другий міжнародний конгрес україністів: Доповіді і повідомлення. Львів, 1993. ‑ С.19-24.
73. Медвидь О.С. Просторечие английского языка и способы его воспроизведения в украинском переводе: Автореф. дисс.... к. филол. н.: 10.02.04. К.: КГПИИЯ, 1975. 27с.
74. Мелетинский Е.М. Средневековый роман. Происхождение и классические формы / АН СССР. Ин-т мир. лит. М.: Наука”, 1983. 303с.
75. Музыкальные инструменты мира / Пер. с англ. Т.В.Лихач. Минск: ООО «Попурри», 2001. 320с.
76. Науменко А.М. Непереводимость иноязычного произведения // Вестник СевГТУ. Вып.28: Филология: Сб. научн. тр. Севастополь, 2000. С.122-136.
77. Науменко А.М. Блуканина сучасного перекладу: від глухого кута семіотики до глухого кута когнітивної лінгвістики // Нова філологія. 2003. - №3 (18). Запоріжжя: ЗДУ, 2003. С.105-349.
78. Новий Заповіт / Пер. з грецьк. The British and Foreign Bible Society, Wheaton, 1991. 296c.
79. Новикова М.О. Всесоюзный контекст // Вопросы литературы.- 1978.- №10. С. 15-17.
80. Новикова М. Перекладач і класика. Про форми і межі перекладацької інтерпретації // Хай слово мовлене інакше”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. К.: Дніпро, 1982. С.40-51.
81. Новикова М. А. Прекрасен наш союз: литература - переводчик жизнь: Литературно-критические очерки. ‑ К.: Рад. письменник, 1986. 224с.
82. Павличко Д. Переклад має бути сучасним // Хай слово мовлене інакше”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. К.: Дніпро, 1982. С.3-4.
83. Парандовский Я. Алхимия слова: Пер. с польского. М.: Правда, 1990. 277с.
84. Пастернак Б.Л. Замечания к переводам из Шекспіра // Избранное: в 2т. Т.2. М., 1985. С.305-322.
85. Пастернак Б. Заметки к переводам шекспировских трагедий // Литературная Москва. М., 1956. ‑ С.76-79.
86. Попович А. Проблемы художественного перевода: Пер. с чешск. М.: Высш. шк., 1980. 356с.
87. Радчук В.Д. Проблема верности художественного перевода. Автореферат дисс.... к.филол.н. К., 1980. 24с.
88. Радчук В.Д. Забобони неперекладності // Філологія і культура: Збірник наук. праць. - К: вид-во НУ,1996. С.35-40.
89. Радчук В. На жертовнику мистецтва // Хай слово мовлене інакше”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. К.: Дніпро, 1982. ‑ С.19-39.
90. Расторгуева Т.А. История английского языка: Учебн. пос. М.: Высш. шк., 1983. 347с.
91. Расторгуева Т.А. Очерки по исторической грамматике английского языка: Учебн. пос. М.: Высш. шк., 1989. 158с.
92. Резник Р.В., Сорокина Т.С., Резник И.В. История английского языка. М.: Наследие, 2001. 496с.
93. Рильський М.Т. Проблеми художнього перекладу // Твори в 10т. К, 1962. т.9. С. 19-112.
94. Россельс В.Л. Заботы переводчика классики // Тетради переводчика. - М.: Междунар. отношения, 1967. - Вып.4. С.23-34.
95. Рябчук М. Незгасле світло вершин // Зарубіжна література. 2000. Ч.18. С.1-2.
96. Сидоренко С.И Системная характеристика сложного предложения в произведениях Дж.Чосера: Дисс. канд.... филол.н.: 10.02.04. СПб, 1993. 209с.
97. Світличний І. Дивні метаморфози перекладацької мови // Сучасність.-1994. ‑ №2. ‑ С.140-150.
98. Свободин А.П. Зримое время: классика на советской сцене. М.: Знание, 1975. 56с.
99. Святе Письмо Старого та Нового Завіту: Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами. Рим, 1991. 897с.
100. Снігур, Сергій. Стан сучасного перекладознавства на Заході. // Всесвіт. 2003. -№3-4 (891-892). С.117-123.
101. Соболев Л.Н. О мере точности в переводе // Теория и методика учебного перевода. - М., 1950. С. 18- 23.
102. Содомора П.А. Реалія і переклад (на матеріалі українських інтерпретацій побутових реалій в Одіссеї” Гомера) // Іноземна філологія. Республіканський міжвідомчий збірник. Львів: Світ, 1996. Вип.109. С.81-87.
103. Соколянський М. Тіні забутих версій // Всесвіт, 2000. - №1-2. С.153-154.
104. Стамеров Н.К. Нариси з історії костюмів. В 2-х т. К., Мистецтво”, 1978. ‑ Т.1. 243с.
105. Стріха М. Декілька слів від перекладача // Данте Аліґ’єрі. Божественна комедія. Пекло. / У пер. Максима Стріхи. К., 1995. С. 2 8.
106. Тараненко О.О. Застарілі слова // Українська мова. Енциклопедія. / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.180.
107. Тарановский К. О взаимодействии стихотворного ритма и тематики / American Contributions to the 5th International Congress of Slavists. - Vol I. The Hague, 1963. P.287-322.
108. Терещенко С.І. До питання про шляхи формування лексичної синоніміки української мови // Міжнар. наук. конф. пам’яті проф. А.О.Білецького Актуальні питання сучасної філології”. К.: КУ, 1996. С.18.
109. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства): Навч. посіб. К.: Правда Ярославичів, 1997. 448с.
110. Топер П.М. Перевод в системе сравнительного литературоведения. М.: Наследие, 2000. 254с.
111. Топер П.М. Перевод художественный // Краткая Литературная Энциклопедия. М., 1968. Т.5. С.656-665.
112. Уколова В.И. Последний римлянин” Боэций. М.: Прогресс, 1987. 160с.
113. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. 752с.
114. Урнов Д.М. Национальная специфика литературы как предмет исторической поэтики // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. Л.: Наука, 1986. С.168-187.
115. Федоров А.В. Искусство перевода и жизнь лите