ВІДТВОРЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СЕМАНТИКИ УКРАЇНСЬКИХ ЧАСТОК У ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВАМИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КОЛОДІЙ Богдана Миколаївна

УДК 81’255’367.635=161.2=111=133.1

ВІДТВОРЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СЕМАНТИКИ УКРАЇНСЬКИХ ЧАСТОК У ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВАМИ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Карабан В. І.

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1. ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКИХ ЧАСТОК
ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ................................................................. 15
1.1. Загальна характеристика труднощів перекладу українських
службових слів іноземними мовами............................................................... 15
1.1.1. Полісемія неповнозначних частин мови й переклад............................ 16
1.1.2. Омонімія неповнозначних частин мови й переклад............................ 18
1.2. Правильна ідентифікація часток як передумова їхнього адекватного
перекладу............................................................................................................ 22
1.2.1. Частка як об’єкт мовознавчо-перекладознавчих досліджень..... 23
1.2.2. Правильна ідентифікація значення та функцій часток як
передумова їхнього адекватного перекладу........................................... 23
1.3. Труднощі перекладу та перекладознавчого аналізу відтворення
українських часток англійською та французькою мовами........................... 27
1.3.1. Труднощі перекладу українських часток англійською та
французькою мовами, пов’язані з типологічними
розбіжностями цих трьох мов................................................................. 27
1.3.2. Проблема вибору відповідників українських часток
у перекладі цільовими мовами................................................................ 30
1.3.2.1. Полісемія часток і переклад............................................... 31
1.3.2.2. Омонімія часток і переклад........................................................ 35
1.3.3. Проблема точного визначення іноземних відповідників
українських часток під час перекладознавчого аналізу........................ 38
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ..................................................................................... 42
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКИХ ЧАСТОК АНГЛІЙСЬКОЮ
МОВОЮ....................................................................................... 45
2.1 Переклад часток означальної групи................................................ 45
2.1.1. Переклад часток кількісно-означальної підгрупи....................... 46
2.1.1.1.Переклад частки майже”........................................................... 46
2.1.1.2. Переклад часток мало не”, ледве не” та трохи не”. 49
2.1.2. Переклад часток визначувальної підгрупи........................................... 56
2.1.2.1.Переклад часток саме” та якраз”.................................... 57
2.2. Переклад часток видільної групи........................................................... 61
2.2.1. Переклад часток обмежувально-видільної підгрупи................... 61
2.2.1.1. Переклад частки же (ж)”.................................................. 61
2.2.1.2. Переклад часток лише (лиш)” і тільки”........................ 69
2.2.2. Переклад часток підсилювально-видільної підгрупи......................... 77
2.2.2.1. Переклад частки аж”................................................................ 77
2.2.2.2. Переклад частки ну”......................................................... 84
2.3. Переклад порівняльних часток модальної групи мов (немов,
мовби, мовбито)”, наче (начеб, начебто)”, ніби (нібито)”..................... 90
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ................................................................................... 101
РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКИХ ЧАСТОК ФРАНЦУЗЬКОЮ
МОВОЮ.......................................................................................... 106
3.1. Переклад часток означальної групи..................................................... 106
3.1.1. Переклад часток кількісно-означальної підгрупи.......................... 107
3.1.1.1. Переклад частки майже”................................................. 107
3.1.1.2. Переклад часток мало не”, ледве не” та трохи не”.......... 110
3.1.2. Переклад часток визначувальної підгрупи.................................... 116
3.1.2.1. Переклад часток саме” та якраз”................................... 116
3.2. Переклад часток видільної групи.......................................................... 123
3.2.1. Переклад часток обмежувально-видільної підгрупи................. 123
3.2.1.1. Переклад частки же (ж)”................................................... 123
3.2.1.2. Переклад часток лише (лиш)” і тільки”........................ 127
3.2.2. Переклад часток підсилювально-видільної підгрупи.................... 133
3.2.2.1. Переклад частки аж”............................................................. 133
3.2.2.2. Переклад частки ну”......................................................... 137
3.3 Переклад порівняльних часток модальної групи мов (немов,
мовби, мовбито)”, наче (начеб, начебто)”, ніби (нібито)”.................... 140
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ................................................................................... 151
РОЗДІЛ 4. ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ ПРИЙОМІВ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКИХ ЧАСТОК АНГЛІЙСЬКОЮ ТА ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВАМИ......................................... 156
4.1. Спільні та відмінні прийоми перекладу аналізованих українських
часток англійською та французькою мовами....................................... 156
4.2. Кількісне порівняння прийомів перекладу українських часток
цільовими мовами........................................................................................ 163
4.3. Порівняння передачі деяких із аналізованих українських часток,
вжитих у творі художньої літератури, перекладеному як
англійською, так і французькою мовою..................................................... 165
4.4. Причини застосування схожих/відмінних прийомів перекладу
українських часток англійською та французькою
мовами.......................... 173
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...... 174
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.............................................................................. 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................. 187
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ....................................... 206
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.......................................... 208
Додаток А. Кількісні дані про частотність застосування
прийомів передачі аналізованих часток
в українсько-англійському перекладі........................................... 212
Додаток Б. Додаткові приклади прийомів перекладу
досліджуваних українських часток та їхніх сполучень
англійською мовою.................................. 224
Додаток В. Кількісні дані про частотність застосування
прийомів передачі аналізованих часток
в українсько-французькому перекладі........................................ 235
Додаток Д. Додаткові приклади прийомів перекладу
досліджуваних українських часток та їхніх сполучень
французькою мовою................................................................. 244
Додаток Е. Порівняльна таблиця прийомів перекладу
аналізованих українських часток та їхніх сполучень
англійською та французькою мовами.................................... 254
Додаток Ж. Порівняльні дані про частотність прийомів
перекладу досліджуваних українських часток
англійською та французькою мовами.......................................... 260

ВСТУП

У сучасних наукових працях дедалі частіше постає питання вивчення та дослідження слів із розмитою семантикою ([155; 87; 12; 126; 5; 182, с. 113] та ін.).
До таких слів можна віднести й частки, значення яких у деяких випадках важко встановити точно; інколи це стає можливим лише з урахуванням контексту.
Вибір теми цього дослідження зумовлений тим, що частки української мови виконують особливу роль в організації та комунікативному спрямуванні речення, у вираженні додаткової семантичної інформації й модальності висловлювання” [138, с. 26], а, отже, важливою є і їх передача іноземними мовами під час перекладу української художньої літератури.
Оскільки частки належать до слів з нечіткою семантикою, перед перекладачем під час передачі значення частки іншою мовою постає проблема точного визначення функціональної семантики тієї чи іншої української частки, а, отже, і вірного вибору її прямого або варіантного відповідника, хибне визначення яких може спричинити в деяких випадках неповний переклад або переклад з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі, а то й призвести до перекладацької помилки.
Актуальність дисертації, присвяченої дослідженню особливостей відтворення функціональної семантики українських часток англійською та французькою мовами, зумовлена відсутністю докладних праць із перекладу цієї частини української мови іноземними мовами, а також труднощами у відтворенні функціональної семантики часток у перекладі. Крім того, актуальність дослідження зумовлена й потребою глибшого вивчення функціонально-семантичного та прагматичного аспектів перекладу, що наразі все більше привертають увагу перекладознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках теми, що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” № 01БФ 0147-01, затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертації полягає у виявленні й докладному описі прийомів перекладу найуживаніших українських часток англійською та французькою мовами, у визначенні особливостей відтворення функціональної семантики часток української мови у перекладі цільовими мовами.
Об’єктом дослідження є частки в українському оригіналі та їхні перекладні відповідники, а саме: англійські та французькі відповідники часток майже”, мало не”, ледве не”, трохи не”, саме”, якраз”, же (ж)”, лише (лиш)”, тільки”, аж”, ну”, мов (немов, мовби, мовбито)”, наче (начеб, начебто)”, ніби (нібито)”. Для ілюстрації прийомів перекладу нами було обрано ті українські частки та їхні сполучення, що становлять найбільші труднощі для перекладу, тобто найуживані українські частки, які в перекладі цільовими мовами мають більше двох відповідників. Усього досліджено близько 3 тис. уживань українських часток у реченнях оригіналу та 3 тис. речень-відповідників в англійському та французькому варіантах перекладу.
Предметом аналізу є прийоми перекладу та специфіка відтворення функціональної семантики досліджуваних українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами.
Завданнями дослідження є:
- висвітлення перекладацьких труднощів, пов’язаних із невеликою кількістю праць із перекладу українських службових слів (зокрема часток), та труднощів, з якими стикаються перекладачі у процесі відтворення функціональної семантики українських часток англійською та французькою мовами;
- виявлення та докладний опис прийомів передачі функціональної семантики українських часток англійською та французькою мовами;
- визначення адекватності перекладів українських часток англійською та французькою мовами з погляду відтворення функціональної семантики часток, передачі або непередачі в перекладі їхньої функціональної характеристики, що полягає у виокремленні того чи іншого елемента, та правильного або неправильного відтворення в перекладі таких характеристик речень, в яких використані українські частки, як комунікативний тип і ступінь емоційного забарвлення;
- встановлення причин вибору того чи іншого відповідника часток української мови в перекладі англійською та французькою мовами;
- проведення зіставного аналізу прийомів перекладу українських часток цільовими мовами (в загальному плані, в абсолютних числах і у відсотках) та порівняння перекладів українських часток у творах художньої літератури, що були відтворені як англійською, так і французькою мовою;
- визначення причин застосування схожих/відмінних прийомів перекладу аналізованих українських часток англійською та французькою мовами.
Поставлені завдання зумовили вибір описового методу дослідження із суттєвими елементами контекстологічного, порівняльного, кількісного аналізу та методу словникових дефініцій.
Матеріалом дослідження слугували тексти української прози та поезії XVIII-XX ст. (загальним обсягом близько 9000 сторінок) і переклади цих текстів англійською (близько 4500 сторінок) та французькою (близько 4500 сторінок) мовами.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше встановлено нові (незафіксовані в перекладних словниках і науковій літературі) прийоми перекладу й уточнено характер і особливості застосування вже відомих прийомів перекладу деяких поширених українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами, встановлено причини вибору перекладного відповідника цих часток української мови в перекладі цільовими мовами, здійснено зіставний аналіз прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати становлять внесок у дослідження особливостей перекладу неповнозначних частин мови. Висновки й узагальнення роботи можна застосовувати в подальшому дослідженні лексичних проблем перекладу, контрастивної лінгвістики та теорії перекладної лексикографії.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть слугувати матеріалом для курсів теорії та практики перекладу з української мови на англійську та французьку мови; порівняльної граматики цих мов; для спецкурсів із перекладу українських службових слів англійською та французькою мовами та для практичної перекладної українсько-англійської та українсько-французької лексикографії.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2002-2004 роках; на наукових конференціях молодих вчених, студентів і аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень, вересень 2002), а також на міжнародних наукових конференціях Спадщина Т. Шевченка як націєтворчий чинник” (Київ, березень 2003); Мова і культура” (Київ, червень 2003) та Проблеми зіставної семантики” (Київ, вересень 2003).
Публікації. Основні результати роботи відображено в 7 публікаціях у фахових виданнях та у навчальному посібнику (у співавторстві) [70].
Положення, винесені на захист:
1. Труднощами перекладу та перекладознавчого аналізу відтворення українських часток англійською та французькою мовами є: 1) типологічна розбіжність мови оригіналу (української) та цільових мов (англійської та французької), наслідком чого є значна різниця в кількості часток у цих трьох мовах, що є причиною перекладу українських часток за допомогою інших засобів (лексичних, конструкції логічної емфази, прийому редуплікації тощо) або, в деяких випадках, їх нульового перекладу; 2) проблема, пов’язана з вибором відповідників українських часток при перекладі цільовими мовами, що в дослідженні представлена явищами полісемії й омонімії українських часток; 3) проблема, пов’язана з нечіткістю класифікації часток англійської та французької мов, що зумовлює труднощі з визначенням точних відповідників українських часток цільовими мовами під час перекладознавчого аналізу.
2. Поширеними прийомами перекладу аналізованих українських часток та їхніх сполучень англійською мовою є: 1) передача частками (іноді в поєднанні з антонімічним перекладом, трансформацією речення, конструкцією логічної емфази або додатковим уведенням ще однієї частки); 2) відтворення за допомогою інших частин мови, до яких належать дієслово (іноді з додатковим уведенням ще однієї дієслівної форми або в межах цілісної трансформації), дієприкметник, займенник (іноді з використанням трансформації речення), прикметник (іноді у сполученні з артиклем або присвійним займенником), прислівник, прийменник, сполучник і вигук (іноді з використанням трансформації речення); 3) передача сталими словосполученнями (іноді із застосуванням антонімічного перекладу, трансформації речення, дієслова або з додатковим уведенням частки); 4) використання описового прийому перекладу; 5) передача за допомогою конструкції логічної емфази (іноді з використанням частки); 6) відтворення прийомом редуплікації (за участі вигуку або частки) та 7) переклад за допомогою афіксації.
3. Прийомами перекладу аналізованих українських часток та їхніх сполучень французькою мовою є: 1) відтворення частками (іноді з використанням антонімічного перекладу, трансформації речення або з додатковим уведенням ще однієї частки); 2) передача за допомогою інших частин мови, таких, як дієслово (іноді з використанням антонімічного перекладу або у сполученні з прийменником), займенник (у сполученні з прийменником), прикметник (іноді з використанням трансформації речення), прислівник і вигук; 3) передача сталими словосполученнями (іноді з використанням антонімічного перекладу, трансформації речення або з додатковим уведенням частки); 4) відтворення за допомогою описового прийому (іноді із застосуванням антонімічного перекладу або трансформації речення); 5) передача конструкцією логічної емфази (іноді з використанням трансформації речення або з додатковим уведенням частки) та 6) переклад дієслівною конструкцією.
4. Застосування варіантних відповідників при перекладі аналізованих українських часток англійською та французькою мовами є переважно прийнятним. В окремих випадках унаслідок використання такого виду відповідників часток української мови у перекладі цільовими мовами з’являються семи, що не були характерними для цих часток в оригіналі, що призвело до неповного перекладу або перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі.
5. Причинами вибору певного іншомовного відповідника аналізованих українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами є: 1) узуальні причини, що базуються на особливостях уживання певних слів, конструкцій, характерних для англійської та французької мов у тому чи іншому випадку та 2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції.
6. Передача функціональної характеристики українських часток, що полягає у виокремленні певного члена речення, словосполучення, частини речення або всього речення, в більшості випадків перекладу цільовими мовами відтворена належним чином. Однак, у процесі дослідження були виявлені випадки неправильної передачі в перекладі цільовими мовами акценту виокремлення українською часткою того чи іншого елемента (що призвело до зміщення реми речення, в якому використовувалася певна частка), що спричинене: 1) особливостями перекладу часток у поетичних творах; 2) узуальними причинами, що полягають в особливостях використання певних слів, конструкцій цільовими мовами або є 3) перекладацькою помилкою.
7. Такі характеристики речень з українськими частками, як комунікативний тип і ступінь емоційного забарвлення, в більшості випадків перекладу англійською та французькою мовами передано відповідним чином. Проте в процесі дослідження виявлено кілька випадків, в яких зазначені вище характеристики не було передано належно, що є наслідком явища нейтралізації”, тобто розходженням у передачі емоційно-оцінної інформації мовою оригіналу та мовами перекладу.
8. Причинами застосування схожих/відмінних прийомів перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами є:
1) суто мовленнєві причини, що, по-перше, пов’язані з традиціями мовлення мовою оригіналу та цільовими мовами і пояснюють здебільшого схожі ознаки в перекладі українських часток англійською та французькою мовами. По-друге, ці причини зумовлені традиціями мовлення мовами перекладу (англійською та французькою), що певним чином пояснює розбіжність у перекладі українських часток цільовими мовами;
2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції.
Мета, завдання та методи дослідження обумовили структуру дисертації, що складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (основний текст обсягом 186 сторінок) і списків використаної наукової літератури, лексикографічного матеріалу, джерел ілюстративного матеріалу та шести додатків.
У Вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність; окреслено мету; визначено об’єкт, предмет, завдання та методику дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; сформульовано основні положення, винесені на захист.
У першому розділі Труднощі перекладу українських часток іноземною мовою” з’ясовуються причини існування незначної кількості праць із перекладу службових частин української мови (прийменників, сполучників, часток) порівняно з роботами, де досліджується передача повнозначних слів. Подано детальний аналіз проблем, пов’язаних із труднощами перекладу та перекладознавчого аналізу відтворення українських часток англійською та французькою мовами.
У другому розділі Переклад українських часток англійською мовою” аналізуються прийоми перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень англійською мовою на основі: 1) визначення того, чи є той чи інший англійський відповідник прямим або варіантним для певної української частки; 2) здійснення короткого аналізу вдалого чи невдалого відтворення функціональної семантики певної української частки в англійському перекладі; 3) подання переліку (на основі зібраного ілюстративного матеріалу) одиниць (членів речення, сталих словосполучень, частини речення або всього речення), які виокремлює певна українська частка та передача цієї функції частки в англійському варіанті перекладу; 4) дослідження, в яких за комунікативною типологією та за ступенем емоційного забарвлення реченнях використовують ту чи іншу українську частку, та аналізу відтворення чи невідтворення цієї характеристики в перекладі англійською мовою; 5) подання (у відсотках) частини того чи іншого прийому перекладу певної української частки англійською мовою.
У третьому розділі Переклад українських часток французькою мовою” досліджуються прийоми перекладу аналізованих українських часток та їхніх сполучень французькою мовою на основі: 1) визначення того, чи є той чи інший французький відповідник прямим або варіантним для певної української частки; 2) проведення короткого аналізу вдалого чи невдалого відтворення функціональної семантики певної української частки у французькому перекладі; 3) наведення переліку (за допомогою зібраного ілюстративного матеріалу) одиниць (членів речення, сталих словосполучень, частини речення або всього речення), які виокремлює певна українська частка та передача цієї функції частки у французькому варіанті перекладу; 4) дослідження, в яких за комунікативною типологією та за ступенем емоційного забарвлення реченнях вживають ту чи іншу українську частку, та аналізу відтворення чи невідтворення цієї характеристики в перекладі французькою мовою; 5) представлення (у відсотках) частини того чи того прийому перекладу певної української частки французькою мовою.
У четвертому розділі Зіставний аналіз прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами” здійснюється контрастивний аналіз прийомів перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами, етапами якого є: 1) виявлення спільних і відмінних прийомів перекладу аналізованих українських часток англійською та французькою мовами; 2) кількісне порівняння прийомів перекладу українських часток цільовими мовами (як у відсотковому, так і в абсолютному планах); 3) порівняння передачі деяких із досліджуваних українських часток, що застосовані у творі художньої літератури (який за жанром може належати до прози або до поезії), що було перекладено як англійською, так і французькою мовою; 4) встановлення причин застосування схожих/відмінних прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами.
У Висновках узагальнюються результати дослідження й окреслюються шляхи та перспективи подальшої розробки досліджуваної проблеми.
У Додатку А представлені кількісні дані про частотність застосування прийомів передачі аналізованих часток в українсько-англійському перекладі.
У Додатку Б подані додаткові приклади прийомів перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень англійською мовою.
У Додатку В представлені кількісні дані про частотність застосування прийомів передачі аналізованих часток в українсько-французькому перекладі.
У Додатку Д подані додаткові приклади прийомів перекладу досліджуваних українських часток та їхніх сполучень французькою мовою.
У Додатку Е подана порівняльна таблиця прийомів перекладу аналізованих українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами.
У Додатку Ж представлені порівняльні дані про частотність прийомів перекладу досліджуваних українських часток англійською та французькою мовами.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. Причинами існування незначної кількості робіт про переклад неповнозначних слів української мови (сполучників, прийменників і, зокрема, часток) іноземними мовами є:
• відсутність єдиного погляду серед науковців на наявність лексичного значення службових частин мови та характер функціонування часток;
• труднощі, пов’язані з омонімією та полісемією переважної частини неповнозначних слів з іншими повнозначними та неповнозначними частинами мови.
2. Серед труднощів перекладу та перекладознавчого аналізу відтворення українських часток англійською та французькою мовами слід виокремити такі:
• типологічну розбіжність мови оригіналу (української) та цільових мов (англійської та французької), результатом чого є значна різниця в кількості часток у цих трьох мовах, що зумовлює переклад українських часток за допомогою інших засобів (лексичних, конструкції логічної емфази, прийому редуплікації тощо) або, в деяких випадках, нульовий переклад часток української мови цільовими мовами;
• проблему, що полягає у виборі відповідників українських часток у перекладі цільовими мовами, представлену явищами полісемії й омонімії часток української мови;
• проблему, пов’язану з нечіткістю класифікації часток англійської та французької мов, що викликає труднощі з визначенням точних відповідників українських часток цільовими мовами під час перекладознавчого аналізу.
3. Серед прийомів перекладу українських часток та їхніх сполучень англійською та французькою мовами, спільними для передачі обома цільовими мовами є:
1) переклад частками англійської та французької мов; 2) відтворення за допомогою слів інших частин мови, до яких належать дієслова, займенники, прикметники, прислівники та вигуки; 3) передача сталими словосполученнями; 4) застосування описового прийому перекладу; 5) передача за допомогою конструкції логічної емфази.
Відмінності в цьому аспекті перекладознавчого порівняння полягають у наявності лише в одному з варіантів перекладу (англійському або французькому) таких прийомів перекладу, як:
І. Англійський варіант перекладу:
а) частини мови: дієприкметник, прийменник, сполучник; б) прийом редуплікації; в) афіксація.
ІІ. Французький варіант перекладу: передача дієслівною конструкцією.
4. Серед усіх прийомів перекладу англійською мовою досліджених українських часток та їхніх сполучень за кількістю переважають прийоми перекладу частками цільової мови (іноді в поєднанні з антонімічним перекладом, трансформацією речення, конструкцією логічної емфази або додатковим уведенням ще однієї частки) та відтворення сталими словосполученнями (іноді із застосуванням антонімічного перекладу, трансформації речення, дієслова або з додатковим уведенням частки цими прийомами перекладаються 10 із 14 розглянутих часток); наступним прийомом перекладу в порядку зменшення частотності є переклад сполучниками (7 часток із 14); далі переклад прийменниками (5 часток із 14), дієсловами (іноді з додатковим уведенням ще одного дієслова або в межах цілісної трансформації), прикметниками (іноді в сполученні з артиклем або присвійним займенником), прислівниками та конструкцією логічної емфази (іноді з використанням частки 4 частки з 14); переклад вигуками (іноді із застосуванням трансформації речення) та за допомогою прийому редуплікації (за участі вигуку або частки 2 частки із 14); передача дієприкметником, займенником (іноді з використанням трансформації речення), за допомогою афікса (по 1 випадку перекладу).
Щодо французького варіанту перекладу, то серед усіх прийомів передачі досліджених українських часток та їхніх сполучень за кількістю переважає прийом перекладу частками французької мови (іноді з використанням антонімічного перекладу, трансформації речення або з додатковим уведенням ще однієї частки цим прийомом перекладаються 14 із 14 українських часток, наступним прийомом перекладу в порядку зменшення частотності є переклад сталим словосполученням (іноді з використанням антонімічного перекладу, трансформації речення або з додатковим уведенням частки 8 із 14 часток); далі передача дієсловом (іноді з використанням антонімічного перекладу або у сполученні з прийменником 7 із 14 часток); потім переклад конструкцією логічної емфази (іноді з використанням трансформації речення або з додатковим уведенням частки 4 із 14 часток); прислівником (3 із 14 часток); прикметником (іноді з використанням трансформації речення), вигуком (2 з 14 часток); на прийоми відтворення української частки за допомогою займенника (у поєднанні з прийменником), описового перекладу та дієслівної конструкції припадає по одному прикладу перекладу.
5. Прямі відповідники в англійській мові мають 11 із 14 досліджених нами українських часток, а саме: майже” (частки almost”, nearly” та стале словосполучення all but”), мало не” та трохи не” (частки almost” та nearly”), ледве не” (частка almost”), саме” (частки exactly” та just”), якраз” (частки exactly”, just” і right”), лише (лиш)” (частки but”, merely” та only”), тільки (частки but” та only”), мов (немов, мовби, мовбито)”, наче (начеб, начебто)” та ніби (нібито)” (складені сполучники as if”, as though” та прийменник like”).
Стосовно французької мови, прямі відповідники в цій цільовій мові мають 13 із 14 досліджених нами українських часток, а саме: майже” (частки presque”, quasi” та quasiment”), мало не” (дієслова faillir” і manquer” у сполученні з прийменником de”), ледве не” та трохи не” (дієслово faillir”), саме” (частки justement” і précisément”), якраз” (частка justement”), же (ж)” (частка donc”), лише (лиш)” і тільки” (частки ne que”, rien que”, seul” і seulement”), аж” (частка même”), мов (немов, мовби, мовбито)”, наче (начеб, начебто)” та ніби (нібито)” (частка comme”).
В усіх інших випадках було застосовано варіантні відповідники аналізованих часток української мови, використання яких переважно є прийнятним. В окремих випадках унаслідок використання варіантних відповідників українських часток у перекладі цільовими мовами з’являються семи, що не були характерними для цих часток в оригіналі, що призвело до неповного перекладу або перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі.
Так, прикладами застосування неповного перекладу та перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі, українських часток в англійському варіанті є випадки передачі частки аж”: за допомогою часток almost” (унаслідок застосування якої в перекладі замість семи підсилення, яку мала частка аж” в оригіналі, з’являється сема неповноти ознаки, приблизності); practically” (переклад якою є лише апроксимацією й не передає повною мірою функціональну семантику цієї української частки в певному випадку надзвичайно негативна оцінка ситуації, що закладена в неї автором) і т. ін.
Прикладами існування явищ неповного перекладу та перекладу з уведенням додаткової інформації, відсутньої в оригіналі, при відтворенні функціональної семантики українських часток французькою мовою є передача частки аж” за допомогою частки tout” (внаслідок застосування якої в перекладі з’являється додаткова сема повноти ознаки, якої не було в оригіналі); за допомогою частки un peu” (внаслідок використання якої в перекладі з’являється сема неповноти ознаки дії, якої не було в оригіналі) та ін.
6. Причинами вибору певного іншомовного відповідника аналізованих українських часток та їхніх сполучень, розглянутих у цій роботі, англійською та французькою мовами є:
• узуальні причини, що базуються на особливостях уживання певних слів, конструкцій, характерних для англійської та французької мов у тому чи іншому випадку (напр., англійський прикметник lone”, що, за даними лексикографічного джерела, вживають як поетичне слово, риторичний елемент у значенні самотній, одинокий”, використовують для передавання частки тільки”, що вжита в поетичному творі; застосування для передачі часток лише (лиш)” і тільки”, що переважно виокремлюють підмет, частки seul” і т. ін. Окрім того, узуальні причини пояснюють найчастотніше вживання тих або інших відповідників досліджуваних українських часток цільовими мовами);
• суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції.
7. Частками, що виокремлюють певний член речення (з проведеного вище аналізу виявилося, що це можуть бути підмет, присудок (простий дієслівний, складений іменний, складений дієслівний), додаток (прямий або непрямий), означення, обставини часу, місця, способу дії, мети, міри) є такі, як майже”, мало не”, ледве не”, трохи не”, саме”, якраз”, же (ж)”, лише (лиш)”, тільки”, аж”, мов (немов, мовби, мовбито)”, наче (начеб, начебто)” та ніби (нібито)”. У перекладі англійською та французькою мовами акцент виокремлення часткою того чи іншого члена речення в більшості випадків є переданим. Однак, під час даного аналізу відтворення функціональної семантики українських часток у перекладі англійською та французькою мовами були виявлені випадки непередачі цієї характеристики часток української мови. Так, в англійському варіанті перекладу це непередача виокремлення сполученням частки же (ж)” та сполучника а” підмета (через особливості перекладу поетичних творів) та ін. У французьку варіанті перекладу це неправильне відтворення акценту виокремлення частками мало не” й аж” присудка, що в перекладі був перенесений на інше дієслово у формі герундія та на підмет відповідно, що спричинило зміщення реми, а, отже, мала місце перекладацька помилка.
Українськими частками, серед розглянутих у цій роботі, що надають певного значеннєвого відтінку звертанню, вільному, напівсталому, фразеологічному словосполученням або всьому реченню, є частки майже”, же (ж)”, аж”, мов (немов, мовби, мовбито)”, наче (начеб, начебто)” та ніби (нібито)”, що є характерним для обох варіантів перекладу та частка тільки”, функція виокремлення цією часткою речення була виявлена нами лише при аналізі передачі тільки” англійською мовою. У більшості випадків ця особливість українських часток у перекладі англійською та французькою мовами є переданою належним чином. Проте, проведений нами аналіз відтворення функціональної семантики українських часток англійською та французькою мовами свідчить про існування по 1 випадку в кожному з варіантів перекладу, де ця функціональна характеристика українських часток не була відтвореною. В англійському перекладі це неправильне відтворення підсилення часткою аж” фразеологічного словосполучення в оригіналі, що в перекладі було зміщене на підмет. Причиною цього, на нашу думку, є особливість використання англійського прикметника very” у сполученні з присвійним займенником, що було застосоване для перекладу частки аж”, а саме: його виключне вживання перед іменником. У французькому варіанті перекладу це випадок вилучення з тексту перекладу частини речення, яку виокремлювала частка наче” в оригіналі, що стало причиною зміщення реми речення а, отже, в даному випадку мала місце перекладацька помилка.
8. За комунікативною типологією речення, в яких використані розглянуті вище частки української мови, є переважно розповідними (як для англійського, так і для французького варіанту перекладу), рідше спонукальними (речення з часткою же (ж)” (у 7 випадках прийомів перекладу з 11 для англійського варіанту перекладу та у 2 випадках прийомів перекладу з 5 для французького варіанту перекладу)), а також питальними (речення з частками же (ж) (1 випадок із 11) та ну” (1 випадок із 10) для англійського варіанту та з частками саме” (у 2 випадках із 8) і лише (лиш)” (в 1 випадку з 5) для французького варіанту). Хоча при перекладі вищезазначена ознака речень, в яких ужиті дані частки, переважно збережена, однак здійснений вище аналіз свідчить про існування випадку трансформації питального речення в оригіналі на розповідне в перекладі французькою мовою, причиною чого є різниця в передачі емоційно-оцінної інформації в реченнях української та французької мов.
9. За ступенем емоційного забарвлення речення, в яких використані українські частки, є здебільшого емоційно нейтральними й у перекладі англійською та французькою мовами відтворені в більшості випадків відповідними розділовими знаками. Українськими частками, які використовують також і в окличних реченнях є частки майже” (в 1 випадку прийому перекладу з 8), мало не” (в 1 випадку з 7), же (ж)” (у 6 випадках з 11) та ну” (у 6 випадках із 10) для англійського варіанту перекладу; мало не” (в 1 випадку прийому перекладу з 4), ледве не” (в 1 випадку з 3), же (ж)” (в 1 випадку з 5), лише (лиш)” (в 1 випадку з 5), тільки” (в 1 випадку з 8), аж” (у 2 випадках із 6), ну” (у 2 випадках із 4) для французького варіанту. Певною особливістю перекладу українських окличних речень із частками англійською та французькою мовами є те, що в деяких випадках при перекладі окличного речення з часткою відбувається трансформація речення (з окличного в оригіналі на емоційно нейтральне в перекладі та навпаки, причому перший варіант є поширенішим). Причиною такого явища нейтралізації” є розбіжності в передачі емоційно-оцінної інформації мовою оригіналу та цільовими мовами.
10. Проведене порівняння прийомів перекладу українських часток англійською та французькою мовами в абсолютно-кількісному та відсотковому планах засвідчує, що частки української мови передаються в перекладі більшою кількістю французьких часток-відповідників, ніж англійських.
У прийомі перекладу українських часток за допомогою інших частин мови переважають англійські відповідники. Ця тенденція простежується як в абсолютно-кількісному, так і у відсотковому планах при передаванні українських часток прислівниками, прикметниками та вигуками.
Передача українських часток за допомогою займенників у абсолютно-кількісному плані однаковою мірою представлена і в англійському, й у французькому варіантах перекладу, однак у відсотковому плані (на 0,26 %) переважає французький варіант перекладу.
Частиною мови, що й за абсолютно-кількісними, і за відсотковими даними свідчить про її перевагу у французькому варіанті перекладу українських часток, є дієслово.
Щодо передачі українських часток за допомогою сталих словосполучень, варто зазначити, що цей прийом переважає в англійському варіанті перекладу як в абсолютному, так і у відсотковому плані.
Відтворення українських часток за допомогою описового прийому однаковим чином представлене в обох варіантах перекладу, хоча за відсотковими даними переважає французький варіант перекладу (на 0,26 %).
Прийом логічної емфази за абсолютно-кількісними даними однаковим чином представлений і в англійському, і у французькому варіантах перекладу, однак за відсотковими даними переважає французький варіант перекладу (на 0,994 %).
Відтворення українських часток за допомогою дієприкметника, прийменників, сполучників, прийому редуплікації й афікса представлене лише в англійському варіанті перекладу, а переклад часток української мови за допомогою дієслівної конструкції є характерним лише для французької мови.
11. Причинами застосування схожих/відмінних прийомів перекладу досліджуваних українських часток англійською та французькою мовами є:
1) суто мовленнєві причини, що, по-перше, зумовлені традиціями мовлення мовою оригіналу (українською) та цільовими мовами (англійською та французькою), і пояснюють здебільшого спільні ознаки в перекладі українських часток англійською та французькою мовами передача при перекладі часток української мови не лише відповідними частками (яка має значну у відсотковому відношенні частину в перекладі обома цільовими мовами), але й іншими частинами мови, сталими словосполученнями, конструкцією логічної емфази (що є характерним для мовлення обома цільовими мовами) тощо.
По-друге, ці причини зумовлені традиціями мовлення мовами перекладу (англійською та французькою), що певним чином пояснює розбіжність у перекладі українських часток цільовими мовами: так, для англійської мови є більш характерною (базуючись на статистичних даних проведеного нами контрастивно-перекладознавчого дослідження) передача українських часток за допомогою прикметників, прислівників, вигуків, сталих словосполучень, а для французької відтворення часток української мови за допомогою часток і дієслів.
Унаслідок узуальних особливостей мовлення кожною з цільових мов переклад українських часток (у деяких випадках) за допомогою дієприкметника, прийменника, сполучника, прийому редуплікації й афіксації (за даними нашого дослідження) є характерним лише для англійського варіанту перекладу, а прийом відтворення часток української мови за допомогою дієслівної конструкції для французької мови;
2) суб’єктивні причини, що визначаються рівнем перекладацької компетенції, оскільки прозові та поетичні твори українських майстрів слова були перекладеними як носіями цільових мов, так і нашими співвітчизниками (у більшості випадків). Таким чином, рівень перекладу вищевказаних творів художньої літератури є різним з точки зору компетенції перекладача, що включає володіння ним (перекладачем) арсеналом різноманітних засобів передачі та майстерність відтворення в даному випадку функціональної семантики певної української частки при її перекладі однією з цільових мов.
Подальшою перспективою наукового пошуку може бути дослідження відтворення функціональної семантики інших українських часток у перекладах англійською та французькою мовами. Цікавим може бути порівняльний аналіз передачі часток в таких напрямках перекладу, як українсько-англійський/англійсько-український і українсько-французький/французько-український.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесов Р. И., Сидоров В. Н. Очерк грамматики русского литературного языка. М.: Учпедгиз, 1945. 235 с.
2. Акмалдинова А. Н. Соотношение коммуникативных структур предложений в языках оригинала и перевода // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1979. Вип. 2. С. 33-43.
3. Аксененко Б. Н. Предлоги английского языка. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1956. 320 с.
4. Алексеев А. Я. О функциональной семантике и тождестве морфемы // Функциональная семантика. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1991. С. 8-11.
5. Алексеева М. П. Семантические границы термина «материя» в научных трудах М. В. Ломоносова // Лексическая и грамматическая семантика. Новосибирск, 1986. С. 101-109.
6. Алексєєва І. О. Семантика та прагматика англійських часток: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2001. 195 с.
7. Аликаева Г. В. Имплицитность оригинального и переводного текста // Семантика перевода. М.: Изд-во Москов. ин-та иностр. языков им. Мориса Тореза, 1989. Вып. 331. С. 14-21.
8. Алпатова С. Д. Комбинаторные свойства частиц в современном английском языке. Семантический аспект: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04/ Ленингр. гос. ун-т им. А. А. Жданова. Л., 1980. 15 с.
9. Амиров А. Т. Имплицитность как текстовая категория // Грамматика и перевод. М.: Изд-во Москов. ин-та иностр. языков им. Мориса Тореза,1988. Вып. 308. С. 91-97.
10. Аникина Н. В. Формальное распознавание смысла английских многозначных предлогов: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.21/ ЛГУ. Л., 1985. 22 с.
11. Апресян Ю. Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 251 с.
12. Багдинова В. А. Семантика подчинительного союза, способы устранения его многозначности // Семантика слова и предложения. Л., 1985. С. 25-29.
13. Балла М. І. Прийменники в англійській мові. К.: Радянська школа, 1958. 152 с.
14. Бархударов Л. С., Штелинг Д. А. Грамматика английского языка. М.: Высшая школа, 1973. 423 с.
15. Батрак А. В. Профессиональная компетенция переводчика // Теория и практика перевода. М.: Изд-во Москов. ин-та иностр. языков им. Мориса Тореза,1987. № 295. С. 124-131.
16. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
17. Беляева Е. Н. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языке. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985. 179 с.
18. Бережан С. Г. Сопоставительное изучение микросистем лексики и обоснование системного характера переводных словарей // Методы сравнительного изучения языков. М.: Наука, 1988. С. 32-37.
19. Березинський В. П. Українсько-англійські семантико-стилістичні паралелі на морфологічному рівні (на матеріалі англ. худ. перекладів з укр. мови) Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1972. 269 с.
20. Битехтин А. Б. Частицы то, же, ведь и вводные конструкции типа как известно как средства указания на известность пропозиционального содержания предложения слушающему: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.01/ МГУ им. М. В. Ломоносова. М., 1994. 25 с.
21. Бойчук М. К. Старослов’янська мова. Морфологія: Дис. канд. філол. наук/ Львовский гос. ун-т имени Ивана Франко. Львов, 1953. 342 с.
22. Бондарко А. В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, 1971. 116 с.
23. Бородина М. А., Корыхалова Н. П. О степени пригодности традиционной классификации частей речи применительно к французскому языку // Вопросы теории частей речи. Л.: Наука, 1968. С. 129-140.
24. Бражников Г. Ф. Граматика сучасної англійської мови. Морфологія. К.: Радянська школа, 1960. 183 с.
25. Бруннер К. История английского языка. М.: Изд-во иностранной литературы, 1956. Т. 2. 392 с.
26. Брусенцова Г. Н. Высказывание высокой степени оценки в современном французском языке (вопросы коммуникативного и экспрессивного синтаксиса): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.05/ Моск. гос. пед ин-т иностр. яз. М., 1985. 25 с.
27. Буракова С. И. Частицы в современном английском языке: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.04. Л., 1946. 368 с.
28. Буслаев Ф. И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 621 с.
29. Вадюшина Д. С. Выделение класса частиц во французском языке: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.05. Минск, 1975. 195 с.
30. Васильева Н. М., Пицкова Л. П. Французский язык. Теоретическая грамматика. Морфология. Синтаксис. Ускоренный курс. М.: Высшая школа, 1991. 299 с.
31. Верба Л. Г. Синтаксическая идиоматика в современном английском языке: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1975. 174 с.
32. Вердиева З. Н. Семантические поля в современном английском языке. М.: Высшая школа, 1988. 120 с.
33. Виноградов В. В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.-Л.: Учпедгиз, 1947. 784 с.
34. Виноградов В. В. Русский язык. М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
35. Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови. К.: Наукова думка, 1980. 288 с.
36. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256 с.
37. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 268 с.
38. Владимирова Н. Г. Роль контекста при переводе художественной прозы // Текст как объект перевода. Ташкент, 1988. С. 37-42.
39. Волкова Л. М. Семантика и прагматика частиц в современном английском языке. (На материале частиц со значением темпоральности): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04/ Киев. гос. пед. ин-т иностр яз. К., 1987. 24 с.
40. Гак В. Г., Львин Ю. И. Курс перевода: Общественно-политическая лексика. М.: Международные отношения, 1980. 360 с.
41. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1981. 208 с.
42. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка. Морфология. Москва: Высшая школа, 1986. 356 с.
43. Гандзюра Л. П. Передача в переводе контекстуальных значений экспрессивных глаголов (на материале газеты L’Humanité’) // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1981. Вип. 6. С. 40-41.
44. Гвоздев А. Н. Современный русский литературный язык. М.: Учпедгиз, 1958. Ч. 1. 406 с.
45. Георгиу М. Я. Практическая грамматика французского языка. М.: Международная книга, 1948. 256 с.
46. Гнатюк Л. Г., Бас-Кононенко О. В. Українська мова. К.: Знання-Прес, 2002. 255 с.
47. Годкина И. Л. Собственно частицы” в современном английском языке. Автореф. дисс. канд. филол. наук/ Моск. гос. пед. ин-т им. В. И. Ленина. М., 1965. 15 с.
48. Гойда М. М., Стороженко Н. Я. Граматика французької мови. Морфологія. К.: Радянська школа, 1962. 348 с.
49. Гринберг Дж. Некоторые грамматические универсалии, преимущественно касающиеся порядка значимых элементов // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1970. Вып. 5. С. 122-125.
50. Давиденко М. О. Частки української мови з погляду їх складу, функцій та семантики: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02. К., 1993. 162 с.
51. Десницкая А. В. Вопросы изучения родства индоевропейских языков. М., Л.: Изд-во академии наук СССР, 1955. 332 с.
52. Длугош А. М. Английский глагол get в каузативной функции и его перевод // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1982. Вып. 7. С. 127-132.
53. Ермолович Д. И. Контекстуальный перевод и двуязычная лексикография // Теория и практика перевода. М., 1987. № 295. С. 75-81.
54. Жигадло В. Н., Иванова И. П., Иофик Л. Л. Современный английский язык. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1956. 350 с.
55. Жлуктенко Ю. О. Порівняльна граматика англійської та української мов. Посібник для вчителів. К.: Радянська школа, 1960. 158 с.
56. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Радянська школа, 1959. Ч. 1. 392 с.
57. Задорнова В. Я. Филологические основы перевода поэтического произведения: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.04/ МГУ (Филол. фак.). М., 1976. 19 с.
58. Зайковські С. А., Адамовська Л. М. Сторінками англійської граматики. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2000. 144 с.
59. Захарчин В. В. Українська мовознавча термінологія кінця ХІХ початку ХХ століть: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1995. 185 с.
60. Зернов Б. Е. Взаимодействие частей речи в английском языке. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 124 с.
61. Иванова Т. К. Функции частиц вот и только в современном русском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.01. Благовещенск, 1970. 19 с.
62. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1981. 285 с.
63. Ивченко Л. Л. Лексико-семантическая вариативность английского глагола to take как проблема перевода // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1983. Вып. 9. С. 60-67.
64. Илия Л. И. Грамматика французского языка. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1955. 272 с.
65. Ильиш Б. А. Современный английский язык. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1948. 347 с.
66. Ильиш Б. А. Строй современного английского языка. М.-Л.: Просвещение, 1965. 375 с.
67. Ильиш Б. А. История английского языка. М.: Высшая школа, 1968. 418 с.
68. Ильиш Б. А. О частях речи в английском языке // Вопросы теории частей речи. На материале языков различных типов. Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1968. С. 141-145.
69. Казакова Т. А. Практические основы перевода. СПб.: Издательство Союз, 2000. 320 с.
70. Карабан В. І., Борисова О. В., Колодій Б. М., Кузьміна К. А. Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі (вибрані граматичні та лексичні проблеми перекладу з української мови на англійську). Вінниця: Нова книга, 2003. С. 107-155.
71. Карабан В. И., Верба Л. Г. Перевод русских субъективно-модальных усилительных частиц на английский язык // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1983. Вип. 10. С. 119-126.
72. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Вінниця: Нова книга, 2001. Ч. 2. 303 с.
73. Карабан В. І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську. Вінниця: Нова книга, 2003. 608 с.
74. Катцер Ю., Кунин А. Письменный перевод с русского языка на английский. М.: Высшая школа, 1964. 407 с.
75. Каушанская В. Л. Грамматика английского языка. М.: Страт, 2000. 320 с.
76. Качалова К. Н. Грамматика английского языка. М.: Внешторгиздат, 1964. 506 с.
77. Киселёв И. А. Указательные частицы в русском и белорусском языках: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.03/ АН СССР, Ин-т рус. яз. Минск, 1966. 19 с.
78. Киселёв И. А. Частицы в современных восточнославянских языках. Минск: Изд. БГУ им. В. И. Ленина, 1976. 160 с.
79. Ковальчук Н. М. Комплекс вправ для навчання англійських прийменників майбутніх філологів // Іноземні мови. К.: Ленвіт, 2002. № 4. С. 21-25.
80. Колодій Б. М. Особливості перекладу українських часток англійською та французькою мовами (на матеріалі перекладів поезії Тараса Шевченка) // Українське мовознавство. К.: ВПЦ Київський університет”, 2003. Вип. 26. С.129-134.
81. Колодій Б. М. Особливості перекладу українських часток англійською та французькою мовами // Мова і культура. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. Вип. 6. Т. ІV. Міжкультурна комунікація. Теорія і практика перекладу. С. 263-268.
82. Колодій Б. М. Переклад українських видільних часток французькою мовою // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Харків: Константа, 2002. № 567. С. 344-349.
83. Колодій Б. М. Порівняльний аналіз українських і англійських часток (на матеріалі англійських перекладів української художньої літератури) // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. № 10. С. 281-290.
84. Колодій Б. М. Порівняльна характеристика часток української та французької мов // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. К.: ВПЦ Київський університет”, 2003. Вип. 34-36. С. 91-94.