ПЕРЕКЛАД ЯК ПРОЦЕС ДЕКОДУВАННЯ МЕНТАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НАЦІЇ (на матеріалі українських і німецьких етнолексем міфологічного походження)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

БУРДА-ЛАССЕН Олена Василівна
УДК 81'255

ПЕРЕКЛАД ЯК ПРОЦЕС ДЕКОДУВАННЯ
МЕНТАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НАЦІЇ
(на матеріалі українських і німецьких
етнолексем міфологічного походження)

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Кияк Тарас Романович,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2004

З М І С Т

ВСТУПстор. 4 РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ МЕНТАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ....13
1.1. Лінгвістичний та перекладознавчий аспекти тлумачення поняття ментальності..14
1.1.1. Поняття ментальності у контексті перекладознавства.....14
1.1.2. Діалектична взаємозалежність між мовою та ментальністю....24
1.2. Інтегрованість поняття ментальної ідентичності нації у теорію та практику перекладу37
1.2.1. Особливості дискурсу ментальної ідентичності нації як перекладознавчого поняття..37
1.2.2. Теоретичні та методологічні засади етнопсихолінгвістичного підходу до процесу перекладу.45
Висновки до першого розділу..57

РОЗДІЛ 2. ДЕКОДУВАННЯ МЕНТАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ НАЦІЇ В ПРОЦЕСІ ПЕРЕКЛАДУ ЕТНОЛЕКСЕМ МІФОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ...59
2.1. Засоби декодування ментальної ідентичності нації в процесі перекладу 60
2.1.1. Відтворення специфіки ментальності при перекладі....60
2.1.2. Особливості перекладу етнографічних слів-реалій...73
2.2. Національно-культурні та вербальні концепти носіїв української та німецької мов...82
2.2.1. Спільні та відмінні елементи ментальних першоідей в українських і німецьких міфологемах..82
2.2.2. Особливості перекладу етнолексем в контексті етнолітературної та фольклорної традицій.88
2.2.3. Специфічні риси ментальності носіїв української та німецької мов і особливості їхньої передачі при перекладі...92
2.3. Модель діалектичної взаємозалежності між ментальною ідентичністю та стратегією перекладу...100
Висновки до другого розділу..108

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЕТНОЛЕКСЕМ МІФОЛОГІЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ ІЗ ВРАХУВАННЯМ СПЕЦИФІЧНИХ РИС ЕТНІЧНОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ НОСІЇВ УКРАЇНСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ МОВ 112
3.1. Відображення ментальності носіїв німецької мови у назвах міфічних істот і можливості її передачі при перекладі українською мовою 114
3.2. Відображення ментальності носіїв української мови у назвах міфічних істот і можливості її передачі при перекладі німецькою мовою 133
3.3. Переклад німецьких етнолексичних елементів обрядовості ...154
3.4. Особливості перекладу української обрядової лексики німецькою мовою.159
3.5. Переклад українських і німецьких народно-міфологічних назв рослин.169
3.6. Німецькі політичні міфологеми як засіб ідеологізації мовлення та перекладу...178
Висновки до третього розділу186
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..190
БІБЛІОГРАФІЯ.195
ДОДАТОК А. Німецько-український та українсько-німецький словник етнолексем міфологічного походження та фонової інформації.
ДОДАТОК Б. Глосарій досліджуваних у дисертації наукових понять і концепцій.
ДОДАТОК В. Приклади перекладу українських і німецьких міфологічно-фольклорних текстів.
ДОДАТОК Г. Порівняльна характеристика українського та німецького бестіаріїв.

ВСТУП

Сучасні процеси, які відбуваються у світі, зокрема, в Європі, у сферах культури та суспільно-політичного життя, накладають свій відбиток на соціальний та культурно-громадський курс країн-учасників даних процесів. Україна, прагнучи стати відповідно до своїх історичних, культурних і наукових надбань повноправним членом Європейського співтовариства, може та повинна брати активну участь у міжкультурному діалозі. Переклад здатний реалізувати цей наявний потенціал України та, наприклад, сприяти виходу її етнокультурних здобутків на європейську арену, на полиці європейських книгарень. Дане дисертаційне дослідження присвячене врахуванню знань про ментальність тих націй, з мови якої та мовою якої здійснюється переклад. Це положення відображене у назві дисертації Переклад як процес декодування ментальної ідентичності нації” , де під декодуванням” ми розуміємо усвідомлення рис ментальності націй-носіїв мов оригіналу та перекладу та їх відтворення при перекладі. Таким чином, максимальна передача етноколориту зумовлена успішним декодуванням ментальної ідентичності націй.
Актуальність дослідження полягає у тому, що вивчення етнічної ментальності як категорії перекладознавства сьогодні ключова наукова проблема з огляду на потребу активізації міжкультурного діалогу націй шляхом перекладу їх літератур. Оскільки українська та німецька художні літератури мають значний національно маркований компонент, вивчення способів відтворення етнічного колориту в перекладі шляхом декодування рис етнічної ментальності стає особливо необхідним.
Сьогодні також набувають значної актуальності такі мовознавчі галузі, як етнолінгвістика, етнопсихолінгвістика, психолінгвістика, лінгвокультурологія, теорія міжмовної комунікації, тому дане дослідження, виконане в етнопсихолінгвістичному аспекті перекладознавства, доповнює положення теорії перекладу та пропонує нові практичні зразки відтворення етнолексем міфологічного походження.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної міжкафедральної наукової теми, яка розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” за № 01 БФ 0147-01, затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета полягає у розробці механізмів декодування ментальної ідентичності нації в процесі перекладу, зокрема, обґрунтуванні теоретичної моделі діалектичної взаємозалежності між ментальною ідентичністю нації та стратегією перекладу, а також визначенні методів перекладу етнолексем міфологічного походження без словникового відповідника у двох напрямах німецько-українському та українсько-німецькому шляхом застосування названої моделі. Досягнення поставленої мети передбачає здійснення наступних конкретних завдань:
1) дати визначення поняття ментальна ідентичність нації” як складової частини процесу перекладу;
2) встановити основні спільні та відмінні риси ментальності носіїв української та німецької мов як об’єкт декодування у процесі перекладу;
3) визначити взаємовідношення між ментальною ідентичністю нації та стратегією перекладу;
4) визначити ефективні та частотні методи перекладу етнолексики (міфологем, міфологічних фітонімів, політичних міфологем, обрядової лексики) з метою декодування специфіки етнічної ментальності.
Об’єкт дослідження: українські та німецькі етнолексеми міфологічного походження без словникового відповідника, зокрема, міфологеми (назви лісових, водяних, гірських та інших духів природи), міфологічні фітоніми, політичні міфологеми й обрядова лексика, а також запропоновані нами відповідники.
Предмет дослідження: розробка механізмів декодування ментальної ідентичності нації шляхом визначення ефективних і частотних методів перекладу українських і німецьких етнолексем міфологічного походження без словникового відповідника у двох напрямах перекладу німецько-українському та українсько-німецькому.
Практичним матеріалом дослідження слугують прозові та віршовані українські та німецькі етнотексти (художня проза, поезія, наукові монографії, довідковий матеріал з мережі Інтернет) загальним обсягом понад 7000 сторінок, з яких було досліджено понад 2000 етнолексем і запропоновано переклад 500 етнолексем, які не мають словникового відповідника.
До основних методів дослідження відносяться дедуктивно-індуктивний метод (зокрема, використання принципів силогізму), аналіз і синтез, узагальнення наукових теорій і концепцій; етнопсихолінгвістичні методи: виявлення засобів збереження та трансляції ментальності носіїв мови; реконструювання лінгвістичного та етнографічного стану попередніх епох; зіставлення семантичних моделей української та німецької мов; реконструкція духовної етнічної культури на основі мовних даних (включаючи лексико-етимологічний аналіз). Крім того у дослідженні застосовано метод інтроспекції (спостереження перекладачем результатів власного перекладу).
Наукова новизна. Етнолінгвістичні аспекти перекладознавства досліджувались багатьма науковцями (Арутюнова Н.Д., Бархударов Л.С., Бєлова А.Д., Верещагін Е.М., Виноградов В.С., Влахов С., Зарицький М.С., Зимомря М.І., Зорівчак Р.П., Карабан В.І., Караулов Ю.Н., Комісаров В., Коптілов В.В., Костомаров В.Г., Крупнов В.Н., Латишев Л.К., Лєвий І., Любчук Н.В., Марковіна І.Ю., Маслова В.А., Рецкер Я.І., Рильський М.Т., Россельс В.М., Серебренніков Б.О., Сорокін Ю.О., Телія В.Н., Толстой Н.І., Тороп П., Фесенко Т.А., Флорін С., Чередниченко О.І., Чуковський К., Швейцер О.Д., Basil H., Catford J.C., Crick M., Dedecius K., Delabastita D., Heeschen V., Kade O., Kopetzki A., Larson M., Neubert A., Reiss K., Snell-Hornby M., Werlen E. та інші). Проте безпосереднє поєднання категорії ментальності з процесом перекладу та визначення механізмів декодування конкретних рис етнічної ментальності при перекладі українських і німецьких етнолексем міфологічного походження нове та недосліджене явище. Наукова новизна полягає у:
- здійсненні першої спроби у вітчизняній і зарубіжній лінгвістиці комплексного підходу до дослідження перекладу як процесу декодування ментальної ідентичності української та німецькомовних націй;
- визначенні поняття етнолексема міфологічного походження” як елементу національно маркованого складу мови;
- доведенні взаємозалежності між ментальною ідентичністю нації та стратегією перекладу українських і німецьких етнолексем;
- визначенні рис ментальності носіїв української та німецької мов з метою їх декодування при перекладі етнолексики, що отримано вперше у перекладознавстві;
- поглибленні відомих методів перекладу національних слів-реалій Р.П.Зорівчак, С.Влахова та С.Флоріна в частині перекладу етнографічних слів-реалій та поширенні на специфічний вид слів-реалій етнолексеми міфологічного походження (міфологеми, зокрема, назви духів природи, міфологічні фітоніми, політичні міфологеми й обрядову лексику), що дало змогу розробити нові методи перекладу цього виду лексики у німецько-українському та українсько-німецькому напрямах перекладу.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно суттєво доповнило та вдосконалило понятійний апарат перекладознавства, насамперед у сфері перекладу етнолексем, які вербалізують предмети уявного світу, розширило концептуальну базу методів і підходів до перекладу національно маркованої лексики без словникового відповідника з німецької мови українською та з української мови німецькою. Результати вивчення механізмів декодування ментальної ідентичності нації можуть бути застосовані для дослідження особливостей перекладу інших специфічних видів національних слів-реалій у даних та інших мовах.
Практичне значення дослідження. Одержані результати та висновки роботи можуть бути застосовані при перекладі національно маркованих художніх творів з німецької мови українською та з української мови німецькою. Створений німецько-український та українсько-німецький словник етнолексем міфологічного походження та фонової інформації може бути використаний для укладання перекладних словників етнолексем української та німецької мов. Результати дослідження мають практичне значення для викладання нормативних курсів зі вступу до перекладознавства, теорії та практики перекладу, спеціальних курсів: Переклад етнотекстів”, Етнопсихолінгвістичні аспекти перекладознавства”, Переклад національних слів-реалій”; для підготовки відповідних підручників і посібників, а також для студентів та аспірантів при написанні рефератів, курсових, дипломних робіт і дисертацій зі спеціальності Перекладознавство”. Матеріали дисертації використано у перекладеному нами та виданому навчальному посібнику Heimatland der Kraniche: Eine Wanderung durch die Vergangenheit mit Sagen und Legenden”, який використовується у навчальному процесі в середніх і вищих навчальних закладах країни.
На захист виносяться такі положення:
1. Мета процесу перекладу полягає значною мірою у декодуванні ментальної ідентичності нації, тобто визначенні рис етнічної ментальності нації-носія мови оригіналу та відтворенні цих рис мовою перекладу. Під ментальною ідентичністю нації” ми розуміємо результат повної або часткової самоідентифікації нації з рисами притаманної їй етнічної ментальності на свідомому або несвідомому рівні в результаті історичного розвитку.
2. Декодування в процесі перекладу українських і німецьких етнолексем (міфологем, міфологічних фітонімів, політичних міфологем і обрядової лексики) потребують наступні риси етнічної ментальності: 1) спільні риси схильність до персоніфікації та обожнення природи; індивідуалізм; містицизм; старанність, точність; осілість, любов до власного дому; 2) специфічні риси: підвищена емоційність (чутливість, ліризм, артистизм) носіїв української мови та ідеалізм носіїв німецької мови.
3. Етнолексема” це лексичний елемент, який вербалізує певну рису етнічної ментальності та потребує декодування у процесі перекладу. Виходячи з того, що носії української та німецької мов мають, окрім відмінних, також і деякі спільні риси етнічної ментальності, ми розрізняємо 1) аналогічні етнолексеми (ті, які вербалізують спільні риси етнічної ментальності носіїв мови оригіналу та мови перекладу і позначають аналогічний предмет уявного світу) та 2) специфічні етнолексеми (ті, які вербалізують відмінні риси етнічної ментальності носіїв відповідних мов і позначають відмінні предмети уявного світу). Етнолексеми міфологічного походження частина національно маркованої лексики, що вербалізує предмети уявного світу та певні риси етнічної ментальності, які потребують декодування у процесі перекладу.
4. Стратегія перекладу у випадку усвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та нації-носія мови перекладу буде спрямована на максимальне відтворення національно-історичного колориту етнолексем, яке забезпечує декодування ментальної ідентичності відповідних націй.
5. Повна або часткова втрата національно-історичного колориту етнолексем можлива у випадку неусвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та / або нації-носія мови перекладу, що не забезпечує декодування ментальної ідентичності нації. Навіть за умов координативного білінгвізму перекладача ментальна ідентичність націй, мови яких задіяні в процесі перекладу, буде декодована різною мірою в залежності від того, яка мова та культура є більш рідною у порівнянні з іншою.
6. Декодування ментальності української та німецькомовних націй в процесі перекладу відбувається шляхом застосування ретроспективної стратегії та привнесення елементів чужої мови та культури” у мову перекладу шляхом її екзотизації. Декодування ментальної ідентичності досліджуваних націй у процесі перекладу не відбувається у випадку застосування проспективної стратегії перекладу та одомашнення перекладної версії оригіналу.
7. Декодування ментальної ідентичності націй-носіїв німецької мови у процесі перекладу відбувається у випадку застосування наступних методів: калькування без втрати колориту (41%), транскрипція з елементами калькування (16%), створення оказіонального неологізму (15%), калькування з елементами тлумачення (10%), транскрипція з елементами тлумачення (7%), транскрипція (2%), використання етноаналогів (2%), контекстуальний переклад (2%).
8. Декодування ментальної ідентичності української нації в процесі перекладу відбувається у випадку застосування наступних методів: створення оказіонального неологізму (31%), транскрипція з елементами тлумачення (26%), калькування без втрати колориту (18%), транскрипція з елементами калькування (10%), використання етноаналогів (3%), калькування з елементами тлумачення (2%), транскрипція (0,5%), контекстуальний переклад (0,5%).
9. Декодування ментальної ідентичності націй-носіїв німецької мови в процесі перекладу українською мовою не відбувається при використанні таких методів, як пояснення, калькування, генералізація, функціональний аналог. Декодування ментальної ідентичності української нації в процесі перекладу німецькою мовою не відбувається при використанні таких методів, як калькування, транскрипція, використання функціонального аналогу; пояснення, опис, тлумачення; словниковий відповідник із втратою колориту.
Апробація результатів дисертації була здійснена на семінарах і засіданнях кафедри теорії і практики перекладу з німецької мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003-2004 рр.), міжнародних наукових конференціях: Проблеми української термінології” у Національному університеті Львівська політехніка” (2002 р.), Сучасна українська термінологія” в Національній академії наук України (Київ, 2003 р.), ХІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, 2002 р.), Проблеми розвитку філології в контексті світової культури” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (2003 та 2005 рр.), на баварсько-українському конгресі філологів-германістів у Львівському національному університеті імені Івана Франка (2002 р.); на презентаціях власного перекладу книги німецької мовою Журавлиний край. Мандрівка в минуле з легендами та переказами” (2004 р.) та в процесі викладання спецкурсів з практики перекладу на кафедрі теорії і практики перекладу з німецької мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дослідження опубліковані у 5 наукових працях у фахових виданнях України. З друку у видавництві А.С.К.” вийшов переклад збірки розповідей про міфологію, історію та культуру України німецькою мовою Heimatland der Kraniche. Eine Wanderung durch die Vergangenheit mit Sagen und Legenden” (2004).
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і 4 додатків. Обсяг тексту дисертації 194 сторінки, загальний обсяг роботи 227 сторінок. Список використаних джерел складається з 426 найменувань. У роботі наводиться 4 схеми.
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, представлено матеріал і методи дослідження, сформульовано положення, які виносяться на захист, наведено дані про апробацію результатів дисертації та публікації.
У першому розділі запропоновано власні дефініції понять: етнічна ментальність” і ментальна ідентичність нації”, а також розкрито зміст понять: лінгвокультурний концепт”, національно-мовна картина світу”, мовна особистість”, етнолексема”, етнотекст”, окреслено основні етнолінгвістичні й етнопсихолінгвістичні поняття та методи. Тим самим закладено понятійно-концептуальне підґрунтя для дослідження перекладу як процесу декодування ментальної ідентичності нації.
У другому розділі досліджуються поняття етнокультурний фон” і лінгвоетнічний бар'єр”, невидимість перекладача” (translator invisibility”), досить велику увагу приділено підходам до перекладності культури (за П.Торопом), теорії лакун Ю.О.Сорокіна та І.Ю.Марковіної, етнопсихолінгвістичній концепції перекладу В.В.Красних, теорії скопосу, зазначено про діяльність школи маніпуляцій”. У розділі запропоновано власні дефініції понять національно-історичний колорит”, етнолексема” й етнолексема міфологічного походження”. В результаті узагальнення та вивчення названих концепцій сформульовано власне бачення процесу перекладу в аспекті етнопсихолінгвістики, визначено спільні та специфічні риси ментальності носіїв української та німецької мов, а також обґрунтовано діалектичну взаємозалежність між стратегією перекладу та ментальною ідентичністю нації.
Третій розділ присвячено перекладу етнолексем міфологічного походження, зокрема міфологем, міфологічних фітонімів, політичних міфологем і обрядової лексики з німецької мови українською та з української мови німецькою. В результаті перекладознавчого аналізу встановлено, за допомогою яких методів перекладу відбувається декодування ментальної ідентичності української та німецькомовної націй.
У висновках узагальнено результати проведеного дослідження й визначено напрями подальших досліджень проблеми.
У додатках розміщено німецько-український та українсько-німецький словник етнолексем міфологічного походження та фонової інформації, глосарій досліджуваних у дисертації наукових понять і концепцій, приклади перекладу українських і німецьких міфологічно-фольклорних текстів та порівняльну характеристику українського та німецького бестіаріїв.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Категорія ментальність” трактується багатьма вченими по-різному: певна частина дослідників вважає ментальність колективним несвідомим”, інші науковці наголошують на існуванні різних видів” ментальності, причиною трансформації” яких можуть бути історичні процеси, вік, стать або соціальний статус. В рамках перекладознавчого аспекту дослідження ми розглядаємо ментальність як певну річ у собі”, тобто як єдине для нації етнобачення світу етноконстанту. Врахування особливостей етнічного мислення при перекладі сприяє адекватному відтворенню мовної та позамовної дійсності оригіналу, тому ми розглядаємо ментальність не тільки як філософську, а, перш за все, як перекладознавчу категорію. Отже, мета процесу перекладу полягає значною мірою у визначенні рис етнічної ментальності нації-носія мови оригіналу та відтворенні цих рис мовою перекладу.
2. У результаті вивчення взаємодії мови, мислення та ментальності, зокрема наукових концепцій В. фон Гумбольдта, О.О.Потебні, Е.Сепіра, Б.Лі Уорфа, Л.Вайсґербера, запропоновано дедуктивний умовивід (силогізм) про те, що ментальність і мова знаходяться у діалектичній взаємозалежності та взаємовпливі. За умови існування такої взаємозалежності, ментальність необхідно враховувати та відтворювати у процесі перекладу як один з елементів внутрішньої форми та конотативного значення слова.
3. Беручи за основу наш підхід до ментальності як перекладознавчої категорії, а також вищеназване твердження, пропонуємо наступне визначення: етнічна ментальність це етнопсихологічна характеристика мовного та позамовного буття етносу, яка знаходиться у діалектичній взаємозалежності та взаємовпливі з відповідною мовою та потребує вивчення з метою адекватного перекладу відповідних етнічних текстів. Дана дефініція висвітлює лінгвістичний та перекладознавчий аспекти тлумачення поняття ментальності у нашому дослідженні.
4. Мета процесу перекладу полягає значною мірою у декодуванні ментальної ідентичності нації, тобто визначенні рис етнічної ментальності нації-носія мови оригіналу та відтворенні цих рис мовою перекладу, якщо під ментальною ідентичністю нації” розуміти результат повної або часткової самоідентифікації нації з рисами притаманної їй етнічної ментальності на свідомому або несвідомому рівні в результаті історичного розвитку.
5. Під національно-історичним колоритом” ми розуміємо фоново-конотативний елемент семантики та прагматики етнічних лексичних одиниць, який відображає особливості предметного та уявного світів певного етносу у відповідний період часу.
6. Декодування у процесі перекладу українських і німецьких етнолексем міфологічного походження (міфологем, міфологічних фітонімів, політичних міфологем і обрядової лексики) потребують наступні риси етнічної ментальності: 1) спільні риси схильність до персоніфікації та обожнення природи; індивідуалізм; містицизм; старанність, точність; осілість, любов до власного дому; великий вплив історичного розвитку на становлення етнічної ментальності; 2) специфічні риси: підвищена емоційність (чутливість, ліризм, артистизм) носіїв української мови та ідеалізм носіїв німецької мови.
7. З метою подальшого вивчення процесу перекладу нами запропоновано наступні дефініції: етнолексема” це лексичний елемент, який вербалізує певну рису етнічної ментальності та потребує декодування у процесі перекладу. Виходячи з того, що носії української та німецької мов мають, окрім відмінних, також і деякі спільні риси етнічної ментальності, ми розрізняємо 1) аналогічні етнолексеми (ті, які вербалізують спільні риси етнічної ментальності носіїв мови оригіналу та мови перекладу і позначають аналогічний предмет уявного світу); специфічні етнолексеми (ті, які вербалізують відмінні риси етнічної ментальності носіїв відповідних мов і позначають відмінні предмети уявного світу). Отже, етнолексеми міфологічного походження частина національно маркованої лексики, що вербалізує предмети уявного світу та певні риси етнічної ментальності, які потребують декодування у процесі перекладу.
8. У дослідженні розроблено модель діалектичної взаємозалежності між ментальною ідентичністю нації та стратегією перекладу. Згідно моделі ментальна ідентичність нації знаходиться у діалектичній взаємозалежності зі стратегією перекладу етнолексем міфологічного походження наступним чином: стратегія перекладу у випадку усвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та нації-носія мови перекладу буде спрямована на максимальне відтворення національно-історичного колориту етнолексем, яке забезпечує декодування ментальної ідентичності нації. Повна або часткова втрата національно-історичного колориту етнолексем відбувається у випадку неусвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та / або нації-носія мови перекладу, що не забезпечує декодування ментальної ідентичності нації. Навіть за умов координативного білінгвізму перекладача ментальна ідентичність націй, мови яких задіяні в процесі перекладу, буде декодована різною мірою в залежності від того, яка мова та культура є ближчою або більш рідною у порівнянні з іншою.
9. В результаті проведеного аналізу запропоновано наступне визначення поняття декодування ментальної ідентичності нації в процесі перекладу”: здійснення реконструкції рис етнічної ментальності, вербалізованих у мові оригіналу, їх виокремлення з тексту оригіналу та відтворення мовою перекладу шляхом застосування ретроспективної стратегії з елементами екзотизації й історизації тексту перекладу.
10. Декодування ментальності української та німецькомовних націй в процесі перекладу відбувається шляхом застосування ретроспективної стратегії перекладу, тобто орієнтації на оригінал, та привнесення елементів чужої” мови та культури” у мову перекладу шляхом її екзотизації. Декодування ментальної ідентичності української та німецькомовних націй в процесі перекладу не відбувається у випадку застосування проспективної стратегії перекладу, тобто орієнтації на мову перекладу, та одомашнення перекладної версії оригіналу.
11. Встановлено, що досліджені етнолексеми міфологічного походження вербалізують наступні риси етнічної ментальності відповідних націй: схильність до персоніфікації та обожнення природи (der grüne Junge”, das grüne Büblein”, elbschön sein”, Водяник”, Водяниця”, Болотяник”), індивідуалізм (der Geist des Wasserfalles”, die Göttin der Morgenröte”, die Mittagsgöttin”, Березиця”, Вербиця”, Вишниця”), старанність і точність (die Wasserholde”, die Wasserjungfer”, das Wassermädchen”), осілість, любов до власного дому (Bullermann”, Busemann”, Butzemann”), містицизм (das Alpkraut”, die Alpraute”, die Alpzöpfe”, ворожити”, ворожіння на женихів”, дажбожі діти”), великий вплив історичного розвитку на становлення ментальності (der Landesvater”, die Vaterlandsliebe”, die Volksherrschaft”); ідеалізм (die Nacht- und Tag-, Mond- und Sonnenriesen”, die Reifriesen”), підвищена емоційність (весіллячко”, віночок”, воленька”).
12. До нових методів перекладу, застосованих до етнолексем міфологічного походження, ми відносимо: калькування без втрати колориту (послідовне калькування реалії-полічлена (або реалії-одночлена) без введення елементів тлумачення або транскрипції, що не призводить до втрати колориту, оскільки кожна з нейтральних складових етнолексеми вербалізує певну рису ментальності та містить етнічний колорит (наприклад, кам’яні баби на курганах”); транскрипція з елементами калькування (використання транскрипції та послідовне калькування назви реалії); калькування з елементами тлумачення (послідовне калькування реалії-одночлена або полічлена та введення тлумачення, якщо калькування не відтворює достатню частину фонової інформації); створення неологізму шляхом оказіонального семантичного запозичення або створення оказіонального неологізму (введення нового слова (словосполучення), не зафіксованого у словнику та вжитого вперше автором перекладу, яке може відбуватись шляхом тлумачення, калькування та може містити елементи транскрипції); етноаналог (введення етнолексеми міфологічного походження мови перекладу, яка позначає аналогічні (подібні) міфологічні реалії уявного світу мови оригіналу).
13. Таким чином, декодування ментальної ідентичності німецької нації в процесі перекладу відбувається у випадку застосування наступних методів перекладу: калькування без втрати колориту (41%), транскрипція з елементами калькування (16%), створення оказіонального неологізму (15%), калькування з елементами тлумачення (10%), транскрипція з елементами тлумачення (7%), транскрипція (2%), використання етноаналогів (2%), контекстуальний переклад (2%). Декодування ментальної ідентичності української нації в процесі перекладу відбувається у випадку застосування наступних методів: створення оказіонального неологізму (31%), транскрипція з елементами тлумачення (26%), калькування без втрати колориту (18%), транскрипція з елементами калькування (10%), використання етноаналогів (3%), калькування з елементами тлумачення (2%), транскрипція (0,5%), контекстуальний переклад (0,5%).
14. Декодування ментальної ідентичності німецької нації не відбувається у випадку застосування наступних методів перекладу (втрата колориту 5%): пояснення, калькування, генералізація, функціональний аналог. Декодування ментальної ідентичності української нації не відбувається у випадку застосування наступних методів перекладу (втрата колориту 9%): калькування, транскрипція, використання функціонального аналогу; пояснення, опис, тлумачення; словниковий відповідник із втратою колориту.

Специфіка етнолексики характеризується наявністю багатьох підвидів, великим ступенем складності перекладу та відсутністю словникових відповідників. Тому продовження дослідження має великі перспективи, актуальне теоретичне та практичне значення для перекладознавства й етнопсихолінгвістики. Результати вивчення декодування ментальної ідентичності української та німецькомовних націй у процесі перекладу можна застосовувати для дослідження особливостей перекладу інших специфічних видів етнолексем і національних слів-реалій, а також використовувати для інших мовних напрямків перекладу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Австро-Венгрия и славяно-германские отношения: Сб. статей. М.: Наука, 1965. 285 с.
2) Автопортрет славянина: Сб. статей // РАН, Институт славяноведения.- М.: Индрик, 1999. 256 с.
3) Ареальные исследования в языкознании и этнографии (язык и этнос): Сб. науч. тр. / Отв. ред. Н.И.Толстой. Л.: Наука, 1983. 250 с.
4) Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. 2-е изд. испр. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
5) Бабич В.М. Відтворення колориту української казки // Теория и практика перевода: Респ. межвед. науч. сб. К.: Вища школа, 1987. Выпуск 14 С. 94-99.
6) Бархударов Л.С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода. М.: Международные отношения, 1975. 240 с.
7) Бацевич Ф.С. Категорії комунікативної лінгвістики: спроба визначення // Мовознавство 2003. К.: Ін. ім. О.О.Потебні НАН України. №6. С. 25-32.
8) Бегека А.Д. Природа у Велесовій книзі. Київ, 1998. 48 с.
9) Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: ЛОГОС, 2003. 304 с.
10) Бессмертний Ю.Л. (ред.) Споры о главном: Дискуссия о настоящем и будущем исторической науки вокруг французкой школы Анналов” / Отв. ред. Ю.Л. Бессмертний РАН: Ин-т всеобщей истории. М.: Наука, 1993. С. 24-63
11) Бєлова А.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2002. №7. С. 43-54
12) Блок М. Апология истории, или ремесло историка. М.: Наука, 1973. 232 с.
13) Братко-Кутинський О. Феномен України: Наукове дослідження. К.: Вечірній Київ, 1996. С. 64-78
14) Бугулов Е.Н., Бугулов И.Н., Кирен Ф. Статистические критерии оценки качества перевода. Киев: Институт теоретической физики АН УССР, 1990. 29 с.
15) Буракова О.В. Відтворення ритміки Лісової пісні” Лесі Українки в англійському перекладі // Теория и практика перевода. Респ. межвед. науч. сб. К.: Вища школа, 1983. Выпуск 9. С. 19-28
16) Бурда О.В. Міфологеми та ідеологеми як специфічні й етно-соціально забарвлені терміносистеми // Проблеми української термінології. Львів: Національний університет Львівська політехніка”, 2002. №453. С. 171 174.
17) Бурда О.В. Міфологізована термінологія в українських і німецьких етнічних джерелах та її переклад // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Відп. ред. Л.О.Симоненко. К.: КНЕУ, 2003. Вип. V. С. 197-201.
18) Бурда О.В. Розкриття етнокультурних та етноментальних контекстів при перекладі міфологічно-обрядової лексики // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Випуск 11. Книга 1. С. 65-68.
19) Буяшенко В.В. Ментальність як парадигма співбуття: Автореф. дис канд. філос. наук: 09.00.04. / КНУ ім. Тараса Шевченка. К., 1997. 26 с.
20) Вайсгербер Й.Л. Родной язык и формирование духа. М.: Прогресс, 1993. 268 с.
21) Венгреновская М.А. Лингвостилистические вопросы перевода на французкий языкрусской и украинской сказки: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. К., 1981 20 с.
22) Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Лингвострановедение в преподовании русского языка как иностранного. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1983. 248 с.
23) Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М., 1978. 212 с.
24) Влахов С. Флорин С. Непереводимое в переводе. Москва: Международные отношения, 1980. 275 с.
25) Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
26) Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сборник статей. М.: Международные отношения, 1978. С. 157-167.
27) Встречи этнических культур в зеркале языка: (в сопоставительном лингвокультурном аспекте) / Науч. совет по истории мировой культуры. Москва: Наука, 2002. 478 с.
28) Вундт В. Введение в философию. М.: ЧеРо, Добросвет, 1998. 354 с.
29) Гамкрелидзе Т.В., Иванов Вяч.Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы: Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры. Тбилиси: Издательтсво Тбилисского университета, 1984. Часть ІІ. С. 420-440, 620-953.
30) Герд А.С. Введение в этнолингвистику: Курс лекций и хрестоматия. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2001. 488 с.
31) Гетало Т.Є. Онтологія ментальності: філософсько-культурологічний аналіз: Автореф. дис канд. філос. наук: 09.00.04 / Харківський державний університет. Харків, 1999. 19 с.
32) Гнатенко П.І. Український національний характер К.: ДОК-К, 1997. 114 с.
33) Гнатюк А.Д. Відтворення українських реалій у праці Густава Цвенгроша La République Démocratique Ukrainienne la République Française (1917-1922)” // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва: Зб. наук. пр. Спец. вип. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. С. 86-92.
34) Гнатюк В. Нарис української міфології. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. 264 с.
35) Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира: Монография Киев: Издательско-полиграфический центр «Киевский университет», 2002. 293 с.
36) Голубовська І.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу царство тварин” (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов) // Мовознавство. 2003. №3 С. 61-68.
37) Горбаневский М.В. В начале было слово...: Малоизвестные страницы истории советской лингвистики. М.: Изд-во УДН, 1991. 256 с.
38) Григорій Кочур і український переклад: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., К.; Ірпінь, 27 29 жовт. 2003 р. / Редкол.: О.І.Чередниченко (голова) та ін. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. 280 с.: портр.
39) Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 2000. 398 с.
40) Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. Москва: Прогресс, 1985. 451 с.
41) Гуревич А.Я. Средневековый мир: Культура безмолвствующего большинства. М.: Искусство, 1990. 396 с.
42) Дем'яненко Н.Б. Польські фразеологічні одиниці на позначення ментальних властивостей людини: структурно-семантична та формально-граматична характеристики: Автореф. дисканд. філол. наук: 10.02.03 / КНУ імені Тараса Шевченка. Київ, 2003. 23 с.
43) Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору // Слово і час: Наук. журнал Ін-ту літ-ри імені Тараса Шевченка. 2003. №9. С. 16-24.
44) Дискурс іноземномовної комунікації: колективна монографія. Львів: Видавництво Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. 496 с.
45) Дридзе Т.М. Организация и методы лингвопсихосоциологического исследования масовой коммуникации: Учебное пособие. М.: Издание МГУ, 1979. 281 с.
46) Душков Б.А. Психосоциология менталитета и нооменталитета: Учебное пособие для вузов. Екатеринбург: Деловая книга, 2002. 448 с.
47) Дюби Ж. Трехчастная модель, или Представления средневекового общества о себе самом. М.: Языки русской культуры, 2000. 320 с.
48) Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя. Тотемна система в Австралії. Пер. з фр. Г. Філіпчука та Зої Борисюк. Київ: Юніверс, 2002. 424 с.
49) Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: KM Academia, 2000. 218 с.
50) Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень // Мовознавство 2001. Київ: Ін. ім. О.О.Потебні НАН України. №5. С. 48-63.
51) Жлуктенко Ю.О. Німецько-українські паралелі: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1977. 264 с.
52) Жлуктенко Ю.О. Психолингвистическая и лингвистическая природа текста и особенности его восприятия. К.: Вища школа, 1979. 248 с.
53) Жлуктенко Ю.О., Яворська Т.А. Вступ до германського мовознавства. - К. Вища школа, 1986. 232 с.
54) Зарицький М.С. Переклад: створення та редагування: Посібник. К.: Парламентське видавництво, 2004. 120 с.
55) Зимомря М.І., Білоус О.М. Переклад: теорія та практика. Навчально-методичний посібник для студентів. Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. 116 с.
56) Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Монографія. Львів, 1989. 216 с.
57) Зорівчак Р.П. Реалія як перекладознавча категорія // Іноземна філологія. Львів: вид-во при Львів. держ. ун-ті, видавн. об'єднання Вища школа”, 1983. Вип. 71. С. 30-36
58) Зорівчак Р.П. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавчого аналізу // Іноземна філологія. Львів: Львів. нац. ун-т ім. І.Франка, 1999. Вип. 11. С. 218-224
59) Зорівчак Р.П. Статус реалії як перекладознавчого терміна // Теория и пракика перевода. Киев: Голов. изд-во издат. объединения Вища школа”, 1985. Вып. 12. С. 22-31
60) Зорівчак Р.П. Художній переклад в Україні як чинник формування нації: (Спроба історико-літературного осмислення) // Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва: Зб. наук. пр. Спеціальний випуск. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. С. 129-133.
61) Зорівчак Р.П. Український художній переклад у націотворчих вимірах: Зб. Р.М.Рільке і Україна”: Наукові студії та переклад з Р.М.Рільке. Фр.: КОЛО, 2004. Вип. 2. С. 132-160.
62) Іваницька М.Л. Німецькомовна поезія Буковини в українських перекладах // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2004. Вип. 15. С. 28-33
63) Історія європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера. Пер. з нім. В. Кам'янець. Львів: Літопис, 2004. 720 с.
64) Карабан В. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. К.: Політична думка, 1997. Част. І. Граматичні труднощі. 302 с.
65) Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
66) Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Отв. ред. Д.Н.Шмелев. М: Наука, 1987. 264 с
67) Келлі Л.Дж. Теорії перекладу. Пер. Боброва Л // Альманах Перекладацької Майстерності / Упоряд.: М.Габлевич, Є.Гулевич, відп. ред. М.Габлевич Львівський нац. ун-т ім. І.Франка, Центр гуманітарних досліджень. Львів Дрогобич: Коло, 2002. Том 2. Книга 2. Наукові переклади С. 156-167
68) Кербі Е. Герменевтика. Пер. Архипова Л. // Альманах Перекладацької Майстерності / Упоряд.: М.Габлевич, Є.Гулевич, відп. ред. М.Габлевич Львівський нац. ун-т ім. І.Франка, Центр гуманітарних досліджень. Львів Дрогобич: Коло, 2002. Том 2. Книга 2. Наукові переклади С. 148-155
69) Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц. Львов, Вища школа, 1988. 164 с.
70) Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до гіпотези мовного релятивізму) Львів: Літопис, 2002. 304 с.
71) Комиссаров В. Лингвистика перевода. М.: Международные отношения, 1980. С. 101 111
72) Кононенко В.І. Мова і народна культура // Мовознавство 2001. К.: Ін. ім. О.О.Потебні НАН України. №3. С. 62-70
73) Коптілов В. Актуальні питання українського художнього перекладу. Видавництво Київського університету, 1971. 250 с.
74) Коптілов В. Теорія і практика перекладу: Навч. посібник. К.: Юніверс, 2002. 215 с.
75) Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця: Нова книга, 2000. 448 с.
76) Костомаров М.І. Славянская мифология: Исторические монографии и исследования. М.: Чарли, 1995. 588 с.
77) Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика: Очерки по профессиональному переводу. М.: Международные отношения, 1976. 190 с.
78) Кухта Б. З історії української політичної думки Київ, 1994. С. 15 18.
79) Латышев Л.К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания: Кн. для учителя шк. с углубл. изуч. нем. яз. М.: Просвещение, 1988. С. 14-131
80) Леви-Брюль Л. Первобытное мышление. Перевод с франц. под. ред. В.К. Никольского и А.В. Киссина. Л.: Атеист, 1930. 339 с.
81) Леви-Брюль Л. Свеохъестественное в первобытном мышлении. М.: Педагогика-Пресс, 1994. 608 с.
82) Леві-Стросс, К. Первобытное мышление. М.: Республика, 1994. 368 с.
83) Левый И. Искусство перевода. М.: Прогресс, 1974. 128 с.
84) Лисюк Н.А. Сутність міфу та його функції: Матеріали до курсу «Міфологія у світлі міждисциплінаргих підходів». К.: Фітосоціоцентр, 2003. 120 с.
85) Лісовий В. Культура ідеологія політика. Київ, 1997. 290 с.
86) Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорегієзнавчий аспект. К..: АртЕк, 2001. 304 с.
87) Любчук Н.В. Переклад німецьких етнокультурних фразеологізмів українською мовою // Іноземна філологія. Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. 2002. Випуск 32. С. 39-47
88) Маковский М.М. Семиотика языческих культов (мифопоэтические этюды) // Вопросы языкознания. 2002. Москва, РАН, «Наука». №6. C. 55-75.
89) Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология. Київ: Знання, 2004. 326 с.
90) Марр Н.Я. Баскско-кавказкие лексические параллели. Сб. статей. Тбилиси, 1987. 191 с.
91) Мартинова О.Д. А.Курелла як перекладач Т.Г.Шевченка // Теорія і практика перекладу: Український наук. зб. К.: Вища школа”, 1993. Випуск 19. С. 5-11
92) Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений М.: Издательский центр «Академия», 2001. 204 с.
93) Мастерство перевода. / Глав. ред. К. Чуковский. М.: Советский писатель, 1970. 592 с.
94) Межкультурная коммуникация: Учебное пособие. Нижний Новгород, 2001. 320 с.
95) Міщенко М.Д. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві. К.: НІСД, 1998. Сер. Соціальні стратегії”. Вип. 4. 102 с.