НОВОГРЕЦЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ РОМАНІВ Н.КАЗАНДЗАКІСА ТА С.МІРИВІЛІСА



  • Название:
  • НОВОГРЕЦЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ РОМАНІВ Н.КАЗАНДЗАКІСА ТА С.МІРИВІЛІСА
  • Альтернативное название:
  • Новогреческая Фразеология И ЕЕ воссоздания В УКРАИНСКИХ перевод романа Н.Казандзакиса И С.МИРИВИЛИСА
  • Кол-во страниц:
  • 236
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



    На правах рукопису


    Савенко Андрій Олександрович


    УДК 81’255.4’373.7=14’06=161.2



    НОВОГРЕЦЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ТА ЇЇ ВІДТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ РОМАНІВ Н.КАЗАНДЗАКІСА ТА С.МІРИВІЛІСА


    Спеціальність 10.02.16 перекладознавство







    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник
    доктор філологічних наук, професор
    Клименко Ніна Федорівна




    Київ 2006








    ЗМІСТ
    Вступ 4
    РОЗДІЛ 1. Новогрецька фразеологія як об’єкт перекладознавства 12
    1.1. Семантика фразеологічної одиниці в
    лінгвокультурному та перекладознавчому аспекті 12
    1.1.1. Стан вивчення елліністикою фразеологічного міжрівня
    новогрецької мови, особливостей відображення його одиниць
    в міжкультурній комунікації 28
    1.1.2. Обсяг та структура фразеологічного міжрівня новогрецької мови 38
    1.2. Новогрецька фразеологія в українській мові
    та українському художньому перекладі 50
    Висновки до першого розділу 61
    РОЗДІЛ 2. Текстові функції новогрецької фразеології
    в оригінальному та перекладному тексті 63
    2.1. Текстоформативні функції фразеологічної одиниці
    в художніх творах мовою оригіналу та перекладу 63
    2.2. Текстопороджувальні властивості фразеологічної одиниці
    та їхнє збереження в перекладному тексті 86
    Висновки до другого розділу 115
    РОЗДІЛ 3. Дискурсивні властивості новогрецької фразеології
    в оригінальному та перекладному тексті 118
    3.1. Фразеологізованість прецедентних одиниць
    художнього тексту в перекладознавчому аспекті 118
    3.2. Інтертекстуальність фразеології в художньому перекладі 139
    3.3. Переклад прецедентних цитат як різновиду
    дискурсивної фразеоматики 168
    Висновки до третього розділу 183
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 187
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193
    ДОДАТКИ 227











    Список скорочень

    АвтФо — авторська фразеологія
    Жвм — С.Міривіліс, «Життя в могилі»
    КМ — Н.Казандзакіс, «Капітан Міхаліс»
    КП — концептуальне поле
    КС — концептуальна схема
    ЛткпАЗ — Н.Казандзакіс, «Лихі та кумедні пригоди Алексіса Зорбаса»
    МЖР — мовленнєво-жанровий регістр
    МО — мова оригіналу
    МП — мова перекладу
    ОС — Н.Казандзакіс, «Остання спокуса»
    Пвис — прецедентне висловлювання
    Пім — прецедентне ім’я
    ПО — прецедентна одиниця
    Псит — прецедентна ситуація
    ПТ — прецедентний текст
    ПЦ — прецедентна цитата
    ССЦ — складне синтаксичне ціле
    Т — текст
    ФК — фразеологічний контекст
    ФКК — фразеологічна компенсація контексту
    ФО — фразеологічна одиниця
    Хрз — Н. Казандзакіс, «Христа розпинають знову»










    ВСТУП

    У сучасній елліністиці фразеологічний міжрівень мовної системи, його обсяг та якісний склад одиниць є маловивченим явищем. Найбільший інтерес як грецьких, так і українських учених пов’язаний з дослідженнями периферійних щодо самого міжрівня одиниць, які є показовими в етнокультурному плані і через вплив грецької мови на розвиток європейського культурного простору набули інтернаціонального статусу, були засвоєні лексиконами багатьох європейських мов. Окремі порівняльні (Н.Ф. Клименко, О.Ю. Мігачева, Г.І. Шевченко) та контрастивні (У.В. Головач, О.Д.Пономарів) дослідження грецької фразеології розкривають багато типологічних характеристик одиниць фразеологічного міжрівня та їхнього функціонування, проте є недостатніми для його цілісного, системного вивчення, з’ясування мотиваційних особливостей використання його одиниць в різножанрових текстах. Додаткового вивчення потребує розкриття функціональної значущості ФО в процесі породження тексту, стилістичних та дискурсивних функцій різних фразеологічних класів, що в своїх працях намагаються вирішити лінгвісти різних напрямків: текстологи (М.М. Бахтін, Ю.М. Лотман), психолінгвісти (В.В. Красних, О.О. Леонтьєв), етнолінгвісти та лінгвокультурологи (М.Ф. Алефіренко, Д.Б.Гудков, М.І. Толстой), перекладознавці (Р.П. Зорівчак, В.М. Коміссаров, О.Д.Швейцер). Оскільки важливими дискурсивними функціями ФО є текстопороджувальна та текстоформативна, для окремої теорії перекладу, що розглядає перекладацький процес як „опосередковану міжмовну комунікацію” [227, с.46], вторинне кероване породження тексту згідно з наявною моделлю за допомогою іншого мовного коду, великого значення набуває дослідження поведінки фразеології в оригінальному тексті задля вироблення певної множини перекладацьких стратегій, метою яких є відтворення семантики та функціональності таких одиниць в певному сегменті перекладного тексту.
    Актуальність дисертації випливає із сучасних вимог до художнього перекладу, коли йдеться про герменевтичну рецепцію оригінального тексту перекладачем, в основі якої лежить відтворення значущих в плані дискурсивної цілісності твору фразеологічних одиниць на мікро- та макроконтексуальному рівні. Фразеологізми як носії лінгвокультурної концептуальної інформації відіграють важливу функцію у вираженні авторського художнього задуму, формуванні ідейно-тематичної макростурктури художнього твору, відборі мовленнєво-жанрових регістрів, до яких звертатиметься автор. Діахронна маркованість плану вираження багатьох фразеологічних одиниць новогрецької мови, їхнє походження з прецедентних текстів грецького культурного простору сприяють утворенню інтертекстуальних зв’язків в оригінальному тексті, відтворення яких вимагає з боку перекладача системного підходу.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках розробки комплексної наукової теми кафедри елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Україно-грецькі мовні зв’язки”, яка є частиною наукової теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, затвердженої Міністерством освіти і науки України, що її розробляють науковці Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом доктора філологічних наук, професора О.І. Чередниченка.
    Мета дослідження полягає у вивченні в перекладознавчому аспекті функціональних характеристик новогрецьких фразеологічних одиниць у формуванні контексту художнього твору, дослідженні специфіки оказіональної фразеологізації елементів оригінального тексту та способів відтворення такої фразеоматики в українському перекладі зі збереженням її оригінальних дискурсивних характеристик. Досягнення мети дослідження вимагає реалізації таких завдань:
    — з’ясувати особливості формування фразеологічного значення внаслідок вторинного семіозису та вплив етапів формування на перекладність ФО в художньому дискурсі;
    — уточнити класифікацію основних одиниць фразеологічного міжрівня новогрецької мови та розкрити їхню роль у відтворенні дискурсивної цілісності оригіналу в перекладному тексті;
    — розглянути форми текстового функціонування ФО в контексті породжувальності фразеологічного контексту під час перекладу оригіналу українською мовою;
    — визначити зв’язок між прецедентністю текстового елементу та можливістю його оказіональної фразеологізації в дискурсі оригіналу та перекладу.
    Об’єктом дослідження є фразеологічні одиниці, виявлені в текстах романів Н.Казандзакіса та С. Міривіліса, та їхні відповідники в перекладах цільовою (українською) мовою.
    Предметом дослідження виступають функціонально-семантичні особливості новогрецьких ФО в текстах романів Н. Казандзакіса та С. Міривіліса та їхніх українських перекладах.
    У роботі були використані такі наукові методи дослідження: метод фразеологічної ідентифікації (О.В. Куніна) з елементами дистрибутивного аналізу (при формуванні корпусу фразеології текстів обраних авторів); метод зіставного перекладознавчого аналізу (при дослідженні шляхів передачі українською мовою ФО новогрецького художнього тексту); метод структурного моделювання з елементами трансформаційного (при аналізі структурних особливостей фразеологізмів, зокрема, визначенні безпосередніх складників звороту, його внутрішньої форми, пропозиційної структури та її впливу на здатність вільного словосполучення взяти участь у семантичних трансформаціях, пов’язаних із вторинною номінацією); метод дискурсивного аналізу тексту з елементами контент-аналізу мікроконтекстів (при визначенні специфіки дискурсивних функцій фразеологізму в конкретному тексті); метод типологічного порівняння художніх текстів (при з’ясуванні впливу жанрової типології, що визнана в певному культурному просторові, на механізм добору мовних засобів (фразеології в нашому випадку) для реалізації певних комунікативних намірів та використання певних комунікативних тактик).
    Теоретико-методологічну базу дисертації становлять дослідження вітчизняних і зарубіжних учених в галузі загальної теорії та практики перекладу (Р. Белла, В.C.Виноградова, Р.П. Зорівчак, Л.В. Коломієць, В.М. Коміссарова, М.О.Новикової, О.Д. Швейцера, О.І. Чередниченка), когнітивістики (Н.Д.Арутюнової, А. Вежбицької, Ю.М. Караулова, І.М. Кобозевої, В.В. Красних, О.С. Кубрякової, Дж.Лакоффа, Ю.С. Степанова), загальної та часткової теорії фразеології (М.Ф. Алефіренко, В.В. Виноградова, Д.О. Добровольського, О.В.Куніна, В.М. Мокієнка, Х. Симеонідіса, В.М. Телія), лінгвістики тексту (М.М.Бахтіна, Н.С. Валдіної, І.Р. Гальперіна, М.Н. Кожиної, Г.В. Колшанського, З.Я. Тураєвої), дискурсології (М. Пеше, Ю. Крістевої, П. Серіо, В.І. Карасіка, Г.Ю.Крейдліна, М.Л. Макарова), етнолінгвістики (І.О. Голубовської, Д.Б. Гудкова, О.С. Снітко), неоелліністики (Н. Андріотиса, Й. Бабініотиса, П. Бієна, Р. Бітона, А.Дулавераса, Н.Ф. Клименко, П. Макриджа, О.Д. Пономарева, Й. Стефанакіса, Й.Стаматіу, А. Цопанакіса).
    Матеріалом дослідження слугують 4717 фразеологізмів, дібраних з оригінальних текстів двох романів Н.Казандзакіса („Капітан Міхаліс (Свобода або смерть!)”, „Лихі та кумедні пригоди Алексіса Зорбаса”) та одного роману С.Мірівіліса („Життя в могилі”) і їхніх українських перекладів, здійснених А.Чердаклі, І.Гречанівським, О.Пономаревим. Обсяг проаналізованих оригінальних текстів становить 1309, україномовних перекладів — 1168 сторінок.
    Наукова новизна роботи полягає у вдосконаленні класифікації одиниць фразеологічного міжрівня новогрецької мови; уточненні форми дискурсивного функціонування ФО ядерної та периферійної зони міжрівня в оригіналі та можливості збереження цих функцій у тексті перекладу; з’ясуванні механізмів оказіональної фразеологізації в художньому новогрецькому дискурсі та способів відтворення в українському перекладі оказіональної фразеології з урахуванням мовленнєво-жанрових регістрів (МЖР) оригіналу. В роботі вперше в українській неоелліністиці досліджено відтворення в українському перекладі інтертекстуальної фразеології новогрецького оригіналу.
    На захист винесені такі положення:
    1. Вплив грецької мови на українську в площині фразеологічних запозичень може бути прямим (фразеологічні грецизми) та опосередкованим (інтернаціональна фразеологія) і відображатися як в ядерній, так і в периферійній зонах фразеологічного міжрівня. Наявність прямих запозичень у більшості випадків спрощує процес перекладу, проте їхній відсоток у мові не є високим. Під час перекладу художнього тексту перекладач узгоджує свій вибір аналогічного або трансформаційного способу перекладу ФО з дискурсивним параметром питомих ФО, який виявляється у їхній значущості для мікро- або макротекстуального рівнів оригіналу.
    2. Складнощі відтворення цільовою мовою ФО, використаних у романах Н.Казандзакіса та С. Міривіліса, випливають із різного обсягу архаїчних елементів фразеологічних міжрівнів новогрецької та української мови. Така різниця пов’язана з тим, що новогрецька літературна мова, яка забезпечує всі сфери існування суспільства, утворилася внаслідок об’єднання двох типологічно подібних, але структурно відмінних мовних форм — катаревуси та димотики, що різнилися за сферою використання.
    3. Функціонування ФО в художньому тексті є експліцитно / імпліцитно концептуальним. Експліцитно концептуальним ФО притаманний високий рівень „іллокутивного спонукання” в процесі породження тексту. Функціонування таких одиниць у тексті є концептуально-домінантним, текстопороджувальним, пов’язаним як з мікро-, так і з макроконтекстом, а також з інтертекстуальністю твору. Їхній переклад у художньому дискурсі вимагає від перекладача виходу в широкий культурологічний контекст під час моделювання тексту МП, в результаті чого з множини можливих варіантів відтворення ФО обирається той, семантика якого найкраще виражає дискурсивні особливості оригіналу (насамперед, його когнітивні та прагматичні параметри).
    4. Дискурсивна ідіоматика в романах Н. Казандзакіса та С. Міривіліса є одним з компонентів вираження мовленнєво-жанрового регістру, функціональні елементи якого сприяють процесу співвіднесення реципієнтом конкретного твору з множиною культурно значущих текстів-типів, що збагачує прочитування оригіналу. Відтворення жанрових домінант, виражених ФО, підсилює операційні можливості сприйняття реципієнтом, який належить до іншого культурного простору, часткового та цілісного авторського задуму.
    5. Прецедентний характер багатьох ФО в романах Н. Казандзакіса та С.Міривіліса впливає на їхню інтертекстуальну значущість. Для системної передачі таких ФО перекладач має звертатися безпосередньо до прецедентних текстів, вилучаючи одиниці з питомого контексту, та додатково тлумачити у виносках їхнє походження. Через відсутність українських перекладів значної кількості прецедентних для грецької культури текстів перекладачі романів Н. Казандзакіса та С. Міривіліса інколи опускають ФО, що з них походять, та дещо обмежують множину смислів оригіналу. Компенсаційною тактикою, реалізованою в перекладах романів, в таких випадках є метафоризація перекладу, тобто передача іллокутивної сили оригінальної ФО експресивним перифразом.
    6. Дискурсивна фразеоматика формується в конкретному творі та є оказіональною щодо базових одиниць міжрівня. Підставою для її появи слугують прагматично-комунікативні та семантико-стилістичні фактори, пов’язані з реалізацією художнього задуму автором. До дискурсивної фразеоматики романів Н. Казандзакіса належать авторські фразеологічні оказіоналізми; в романі С. Міривіліса дискурсивними фразеоматизмами виявляються фразеологізовані цитати. Дискурсивний аналіз оригіналу визначає обсяг і системність фразеоматизмів такого різновиду та допомагає перекладачеві з’ясувати ступінь інтертекстуальності або інтеркультурності одиниці, що впливає на вибір аналогічного / трансформаційного способу її відтворення в перекладі. Перекладачі аналізованих художніх творів під час відтворення таких одиниць віддають перевагу фразеологічному калькуванню. Використання трансформаційного способу під час перекладу прецедентних цитат в романі С. Міривіліса призводить до втрати інтертекстуальних компонентів їхньої семантики.
    Теоретичне значення роботи полягає у тому, що в ній: уточнено — з перекладознавчого погляду — обсяг та структуру фразеологічного міжрівня новогрецької мови; обґрунтовано збільшення класів одиниць периферійної, фразеоматичної зони за рахунок дискурсивної фразеоматики; досліджено значущість збереження в перекладі дискурсивної фразеології задля відтворення художньої цілісності оригіналу; розглянуто зв’язок інтертекстуальної фразеології з прецедентними текстами грецької культури та мотивовано необхідність маркованого відтворення такого зв’язку в українському художньому перекладі.
    Практична цінність результатів дослідження визначається можливістю їхнього використання в науково-дослідницькій роботі, лексикографічних студіях (укладання лексико-фразеологічних словників конкретного автора), в розділах лекційного курсу з лексикології новогрецької мови, присвячених питанням фразеології та застосування новогрецького мовного матеріалу в спецкурсах з етнолінгвістики, лінгвокультурології, теорії та практики перекладу.
    Апробація положень роботи здійснювалась у доповідях на шести міжнародних наукових конференціях та симпозіумах: „Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах” (Київ, 2002), „Мова і культура” (Київ, 2002), „Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003), „Семіотика культури тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2003), „Нікос Казандзакіс та Україна” (Київ, 2003), „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (Київ, 2004).
    Публікації. Основні положення роботи висвітлено у 5 одноосібних статтях автора, опублікованих у наукових фахових виданнях.
    Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних наукових і лексикографічних джерел, художньої літератури, додатків.
    У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність проведеного дослідження, формулюється основна мета та завдання дисертаційної роботи, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, описується матеріал та методи дослідження, а також вказуються основні положення, що виносяться на захист.
    У першому розділі розглянуто сучасні проблеми дослідження новогрецької фразеології, актуальні з погляду перекладознавства, а саме: обсяг та склад одиниць фразеологічного міжрівня новогрецької мови; лінгвокультурологічні особливості семантики новогрецької фразеології; обґрунтовано необхідність виділення дискурсивної ідіоматики та фразеоматики, проаналізовано особливості їхнього функціонування в художньому тексті та важливість відтворення в перекладі; розглянуто історію перекладів Н. Казандзакіса та С. Міривіліса українською мовою.
    У другому розділі здійснено аналіз текстоформативних та текстопороджувальних функцій ФО в художньому дискурсі; розглянуто випадки фразеологічної компенсації контексту, що виникає під впливом мовленнєво-жанрових регістрів, використаних в оригінальному тексті; на прикладі використання дискурсивної фразеології продемонстровано вплив стереотипних елементів мовленнєво-жанрового регістру на автора під час породження тексту, надання статусу прецедентності таким елементам в авторському дискурсі, з чого випливає важливість їхнього відтворення в перекладі.
    В третьому розділі розглянуто перекладацький аспект особливості процесів оказіональної фразеологізації в дискурсі художнього твору текстових одиниць, пов’язаних із культурними прецедентними феноменами, фіксованими у мові; досліджено реалізацію категорії інтертекстуальності в оригінальному та перекладному художньому творі за допомогою ФО; обґрунтовано доцільність виділення як окремого класу фразеоматики інтертекстуальних цитат з прецедентних текстів грецької культури та продемонстровано шляхи їхнього перекладу українською мовою.
    У висновках узагальнено основні теоретичні положення та практичні результати дисертації; окреслено можливі перспективи подальшого дослідження за обраною тематикою.

    Загальний обсяг дослідження — 235 сторінок (обсяг основного тексту — 192 сторінки). Текст дисертації включає додатки. Список використаних джерел містить 337 позицій, список довідкової літератури — 16 позицій, список джерел ілюстративного матеріалу — 13 найменувань.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Грецька фразеологічна міжсистема фіксує в усій повноті складний розвиток грецької мови упродовж приблизно двох тисячоліть. Діахронний аналіз її складників демонструє зміни світогляду носіїв грецької мови, що вплинуло на перегляд, перебудову або заміну, ліквідацію, повторне відродження деяких концептів, закладених в основу семантичного представлення ФО. З іншого боку соціально-політичний розвиток грецького суспільства, постійні процеси взаємодії, асиміляції та дисиміляції з іншими народами Середземномор’я знайшли своє відображення і в розвитку формальних репрезентацій фразеологічного фонду мови, зміні його обсягу і векторів розвитку та способів самозбереження. Зокрема, джерела фразеології можуть слугувати важливим аргументом у дискусії щодо проблеми онтологічного статусу новогрецької мови як прихильників унітаризму, так і їх опонентів. Втім, на заваді цьому стає недостатнє висвітлення проблем часткової теорії фразеології грецької мови сучасною лінгвістичною елліністикою, переважно дескриптивістські методи дослідження тощо. У системі сучасної літературної грецької мови фразеологічний міжрівень залишається останнім прецедентом новогрецької внутрішньої диглосії, яка, будучи генетичним продовженням процесу реорганізації та соціокультурної стратифікації грецької мови в пізньоантичний, візантійський період, набула соціально-політичного забарвлення в ХІХ ст. Велике значення двох мовних форм (катаревуса, димотика) у процесі формування новогрецького культурного простору позначилося на функціональному навантаженні тих мовних одиниць, параметри яких містили диференційні в соціолінгвістичному плані елементи (наприклад, „κόβω τα ήπατα κανενός” та „δεν χαλνάει κανείς το σηκώτι του”). Оскільки домінанти політичного дискурсу поступово переходили у площину художньої творчості, впливаючи на цілий комплекс явищ художнього дискурсу, то в процесі перекладацької інтеракції та подальшій рецепції перекладеного тексту носій МП (перекладач-реципієнт та опосередковано в деяких випадках власне реципієнт) має застосовувати методику дискурс-аналізу для передачі семантичних та текстуальних елементів дискурсивності ФО. Новогрецький фразеологічний міжрівень складається з двох зон: ядерної зони ідіоматики та периферійної зони фразеоматики. До периферійної зони належать одиниці, що мають недостатнє вираження одного з параметрів фразеологічності — стійкості, ідіоматичності та етномовної специфіки. В межах периферійної зони фразеоматики відбуваються процеси фразеологізації, внаслідок якої деякі одиниці втрачають свій потенційний характер і, доповнивши відсутні параметри, переходять до певних класів ФО.
    Способи відтворення ФО одиницями МП можна в цілому звести до двох різновидів: аналогічного (ФО — ФО) та трансформаційного (перифрастичного) (ФО — слово / словосполучення / речення). Однак варто враховувати, що в тексті вибір способу перекладу ФО МО може бути контекстно залежним / незалежним, що вводить до самих способів орієнтацію на параметр дискурсивності. Відтворення ФО тим чи іншим формальним способом залежить від реалізації нею формотворчої функції на мікротекстуальному рівні та текстопороджувальної на макротекстуальному. Формотворчий вплив ФО на контекст полягає у наданні внутрішньої когерентності певному текстуальному елементу, коли експресивність ФО підсилює іллокутивний вплив повідомлення на реципієнта. Залежно від напрямку формотворчого впливу ми виділяємо анафоричну, катафоричну та рамкову експлікацію контексту за допомогою ФО. Перекладач жорстко не обмежений вибором способу перекладу і керується як правило прагматичною доцільністю у використанні аналогічного або трансформаційного способів. До випадків бажаного аналогічного способу відносимо переклад мовної гри в діалогічних частинах художнього тексту. Перекладач, створюючи в процесі інтерпретації дискурсивний простір власного тексту, потрапляє під подвійне іллокутивне спонукання: 1) оригіналу з усіма його мовно-культурними кодами та регістрами та 2) власного мовно-культурного простору, що часто створює ситуацію необхідності фразеологічної компенсації / редукції контексту. У таких випадках іллокутивна сила твору МО спонукає перекладача вдатися до формального "нарощення" тексту задля збереження його художньої та дискурсивної повноти. Однією з причин фразеологічної компенсації в тексті перекладу є, на наш погляд, якісне незбігання обсягу мовних одиниць жанрового регістру оригінального та перекладного тексту, тобто дискурсивні параметри, що створюють сам прецедент комунікативної ситуації. Під час роботи над перекладом (тобто при синтагматичному відновленні вже засвоєного та парадигматично опрацьованого і структурованого оригінального тексту) перекладач спирається на власні вивідні знання про особливості оригінального тексту та узгоджує їх з дискурсивним знанням, притаманним схожому жанровому регістрові власної мови. Таким же іллокутивним примусом викликана і ситуація калькування ФО, і створення оказіонального фразеологічного неологізму, що через статус потенційності для МП зараховується до фразеоматичної зони. Фразеологічна реномінація, що лежить в основі оказіональної ФО, підкреслює проходження складниками ФО механізму вторинної номінації не через онтологічну необхідність, внаслідок якої власне і виникають фразеологічні кальки, а через дискурсивну бажаність, оскільки вони виникають через необхідність повноцінного відтворення певної текстуально представленої інтерактивної ситуації з n- кількістю учасників.
    Одиниці фразеології є одним з найважливіших складників репрезентації мовної картини світу, відображеної в ментальності певної етнічної групи. Попри домінантну етнічну специфіку (унікальність) вираження в глибинній семантичній структурі різноманітних комплексів акумуляції знання (гештальти, фрейми, скрипти, концепти), непоодинокими є випадки вторинного номінативного моделювання ФО на основі універсальних когнітивних схем, що виникли та існують через спільність перебігу певних гносеологічних процесів, закономірність логічних операцій та використання при виведенні семантичних структур компонентів, що є семантичними примітивами і формують ядерні зони концептуальних полів. Одиницям, що походять з концептуальних схем універсального характеру, притаманний високий рівень „іллокутивного спонукання” в процесі породження тексту. Функціонування таких одиниць у тексті є концептуально-домінантним, тобто пов’язаним як з мікро-, так і з макроконтекстом, а також інтертекстуальністю твору. Переклад таких одиниць художнього тексту вимагає подовженої фази попереднього моделювання тексту, в результаті чого перекладач має вибрати з множинних еквівалентів той, що найбільш відповідає дискурсивній валентності оригіналу (насамперед, когнітивним та прагматичним параметрам), або зупинитися на максимально вузькому колі тих еквівалентів, в реалізації яких допускаються лише синтактико-граматичні трансформації, пов’язані із граматичними та синтаксичними особливостями МП.
    Дискурсивна фразеологія є одним з компонентів текстового вираження мовленнєво-жанрового регістру, функціональні елементи якого сприяють процесу співвіднесення реципієнтом конкретного тексту з множиною текстів-типів та визначення жанрових домінант твору, що підсилює операційні можливості сприйняття часткового та цілісного авторського задуму. Використання дискурсивної фразеології автором зумовлене 1) впливом на нього як індивідуального носія певної мови та члена певної етнокультурної спільноти культурного простору, сформованого з культурного доробку цієї спільноти різної періодизації (позиція автора стосовно культурного простору є пасивною, він несвідомо або напівсвідомо використовує засвоєне фатичне та енциклопедичне знання, його етнокультурну специфіку та комунікативні тактики, пов’язані з їхнім використанням), 2) позитивною / негативною апеляцією до власного, суміжних та чужих культурних просторів з метою надання своїм текстам характеру дискурсивності, діакультурності та поліфонічності. Остання характеристика здобувається внаслідок внесення до авторського тексту інтертекстуальних елементів, встановлення системи зв’язків між ними та оригінальними текстемами. За допомогою маркованих одиниць, зокрема ФО, автор художнього тексту моделює його діегетичний простір, використовуючи поєднання різних мовленнєво-жанрових регістрів та їхніх складників. Жанр є культурно-історичною формою реалізації продуктів мовленнєвої діяльності (текстів), що формується внаслідок вироблення конкретним соціумом або соціумами, які належать до спільного культурного простору, певних стандартів комунікативної поведінки. Якщо тексттип є класифікаційною одиницею комунікації, що існує в мові як системі, то жанр, власне, мовленнєво-жанровий регістр є культурно специфічною одиницею мовлення (комунікації), всі параметри якої є конситуативними, і тому не зводяться до певних узагальнень, оскільки деякі з них можуть бути заданими якимись типологічними мовними особливостями, а деякі — культурними і навіть етнокультурними. При породженні власного тексту автор має в своєму розпорядженні певний набір типових схем-моделей побудови його частин, які економлять його зусилля в формуванні сюжетної лінії, можливостях накладання останньої на художній хронотоп майбутнього тексту, виборі способів характеристики діегетичних персонажів тощо. Належність автора до певного культурного простору дозволяє йому отримувати доступ до бази типових схем-моделей, що виражається у використанні ним цих моделей і формує дискурсивність його свідомості. Самі типові схеми-моделі є як моно-, так полі- та діакультурно валентними, а, отже, мовець, що прагне реалізувати намір написання тексту з приналежністю до жанрового різновиду „епічна поема”, буде орієнтуватись або на монокультурні параметри епічності, еталонні для мовно-етнічної групи, до якої він належить, або на полі- та діакультурні параметри, властиві багатьом групами внаслідок їхнього спільного походження або контактів та культурної інтерференції. З цього погляду інтертекстуальні зв’язки можна розглядати як наслідок взаємодії двох конкретних текстів за посередництва авторської свідомості, що трапляється у разі цитації, або як наслідок взаємодії в незалежних текстах спільної схеми-моделі, що поширюється на множину жанрово однотипних текстів, що простежується в розвитку схожих сюжетних компонентів. Етнокультурно специфічні одиниці (у нашому випадку фразеологічні складники МЖР), що є складниками МЖР, пов’язані відповідно з диференційними компонентами мовної картини світу і тому є в певному сенсі унікальними; однак невідтворення їх у перекладі вносить серйозні деформації в художньо-естетичну цілісність тексту. У творах Н.Казандзакіса наслідується та модифікується дискурсивна епічна фразеологія (найважливішу функцію виконує дискурсивна ідіоматика), завдяки чому семантична площина тексту збагачується семантичними зв’язками із внутрішньою та загальноєвропейською епічною традицією. У романі С.Міривіліса таку функцію виконує біблійна фразеологія, межі якої ширші за обсяг інтернаціональних фразеологічних біблеїзмів, що спонукає до використання принципів контекстуально-динамічного перекладу, запропонованого Ю. Найдою та поглибленого сучасними дослідниками.
    Специфіка розвитку різних мов впливає на обсяг периферійної, фразеоматичної зони фразеологічного міжрівня. Дискурсивна фразеоматика пов’язана насамперед із фреймуванням прецедентних ситуацій в культурному просторі та їхньої мовної фіксації в різних прецедентних одиницях. У художньому тексті ФО як ядерної, так і периферійної зони а) мають експресивно-оцінний характер, тому їх не завжди можливо замінити вільною” сполукою з референційно тотожним, однак нейтральним значенням в межах тексту однієї мовної компетенції; в умовах міжкультурної комунікації (тобто полікомпетентності) такі заміни регулюються особливостями МЖР тих мов, між якими встановлює зв’язки мовець-перекладач; б) в контексті висловлення ФО як цілісна мовна одиниця встановлює референцію як зі світом-Реальністю”, так і зі світом-Дискурсом” за допомогою епістемічної модальності та, зокрема, інтертекстуальності. До випадків участі ФО в формуванні інтертекстуальних зв’язків художнього тексту слід віднести використання фразеологічних складників у контекстуальних алюзіях; інтертекстуального цитування (дискурсивна фразеоматика); дискурсивної фразеологізації деяких ПО, насамперед, формування дискурсивних ФО на основі використання Пім; інтертекстуальне використання концептуальної фразеології, а також ФО, що виражають ознаки концептів, використаних на макротекстуальному рівні художнього твору. Інтертекстуальний характер деяких фразеоматизмів, (наприклад, фразеологізованих цитат) зумовлює найоптимальніший спосіб їхнього перекладу — фразеологічне калькування.
    Отримані результати не вичерпують проблематики, яку порушено в дисертації. Подальші перспективи дослідження передбачають вивчення функціонування дискурсивної фразеології на матеріалі ширшого в жанровому плані спектру текстів та їхніх перекладних відповідників, детальніший аналіз присутніх в оригіналах оказіональних ФО, що належать фразеоматичній зоні та систематизацію їхнього відтворення в перекладах.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Аверинцев С.С. К истолкованию символики мифа о Эдипе // Античность и современность. Сб. науч. ст. — М.: Наука, 1972. — С. 90-102
    2. Аверинцев С.С. Образ античности. — Спб.: Азбука-классика, 2004. — 480 с.
    3. Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. — М.: «Coda», 1997. — 343 с.
    4. Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры. — М.: Academia, 2002. — 394 с.
    5. Аликаева Г.В. Имплицитность оригинального и переводного текста // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Семантика перевода. — М.: Наука, 1989. — Вып. 331. — С. 14-22.
    6. Альбрехт Ф.Б. Проблема определения и описания единиц зоны лексико-фразеологической переходности // Филологические науки. — М., 2001. — № 3. — С. 66-73.
    7. Андерсон Дж. Когнитивная психология. 5-е изд. — СПб: Питер, 2002. — 496 с.
    8. Античные риторики / Под ред. А.А. Тахо-Годи. — М.: Изд-во МГУ, 1978. — 350 с.
    9. Античные теории языка и стиля (антология текстов) / Общ. ред. О.М. Фрейнберг. — Спб.: Изд-во Алетейя”, 1996. — 362 с.
    10. Апресян Ю.Д. Избранные труды, Лексическая семантика. — Изд.2-е, испр. и доп. — М.: Школа "Языки русской культуры", Изд. фирма "Восточная литература" РАН, 1995. — Т. 1. — 472 с.
    11. Арнольд И.В. Интерпретация пародии и стилистические функции фразеологизмов // Интерпретация художественного текста в языковом вузе.— Л., 1981. — С. 3-11.
    12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. — М.: Языки русской культуры, 1999. — 896с.
    13. Бабенко Л.Г., Казарин Ю.В. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика: Учебник; Практикум. — М.: Флинта, Наука, 2003. — 496 с.
    14. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Идиоматичность и идиомы // Вопросы языкознания. — М.: 1999. — №5. — С. 51-64.
    15. Баранов А.Н., Крейдлин Г.Е. Иллокутивное вынуждение в структуре диалога // Вопросы языкознания. — М., 1992. —№2. —С. 84-99.
    16. Бахтин М.М. Автор и герой: К философским основам гуманитарных наук. — СПб.: Азбука, 2000. — 336 с.
    17. Бахтин М.М. Слово в романе // Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. — М.: Художественная литература, 1975. — С. 72-232
    18. Белецкий А.А. Проблема греческого языка византийской эпохи //Античная культура и современная наука. — М.: Наука, 1985. — С. 189-192.
    19. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. Монография. — К.: КНТУШ, 2003. — 304 с.
    20. Белозерова Ф.М. Фразеологические единицы как носители национально-культурной информации // Семантические и стилистические преобразования в лексике и фразеологии современного английского языка. — М.: Наука, 1987. — С. 116-123.
    21. Белявская Е.Г. Оценочная вариативность семантики слов и фразеологизмов в контексте // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов, Английская фразеология в функциональном аспекте. — М.: Наука,— № 336. — С. 20-32.
    22. Беришвили М.С. О влиянии жанра на функционирование фразеологических единиц // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Вопросы фразеологии английского языка. — М.: Наука, 1980. — №168. — С. 68-84.
    23. Берлизон С.Б. Специфика семантики фразеологических единиц и роль структурных компонентов в ее определении // Семантическая структура слова и фразеологизма. — Рязань, 1980. — С. 14-31.
    24. Бескровная И.А. Поэтический текст как модель автокоммуникации: типы адресантов // Филологические науки. — М., 1998. — № 5-6. — С. 87-96.
    25. Бесшапошникова О.А. Дейктичность как системная характеристика фразеологического значения // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Системная организация английской фразеологии. — М.: Наука, 1986. — № 262.— С. 46-56.
    26. Бисималиева М.К. О понятиях "текст" и "дискурс" // Филологические науки.— М., 2001. — № 3. — С. 78-85.
    27. Білецький О.І. Перекладна література візантійсько-болгарського походження // Зб. пр. — К.: Наукова думка, 1976. — Т.1. — С. 128-187.
    28. Бурмако В.М. К проблеме семантической структуры фразеологизмов // Семантико-грамматические свойства фразеологизмов русского языка. —Челябинск: ЧГПИ, 1985. — С. 146-158.
    29. Вайнрайх Уриэль Одноязычия и многоязычие // Новое в лингвистике / сост., ред., вступ. ст. и ком. В.Ю. Розенцвейга. — Вып. 6 (языковые контакты). — М.: Прогресс, 1972. — С. 25-60.
    30. Валгина Н.С. Теория текста: Учебное пособие. — М.: Логос, 2003. — 280 с.
    31. Варшавер О.А., Сидякова Н.М. Некоторые заметки о жизни в языке коммуникативных фразеологических единиц // Семантические и стилистические преобразования в лексике и фразеологии современного английского языка: Межвузов. сб. науч. тр. — М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1987. — С. 84-92.
    32. Василевич А.П. Концепт телосложения в восприятии наивного носителя языка: часть и целое // Сб. «Экспериментальная психология», Язык и структура знания. — М., 1990. — С. 114-125.
    33. Васильев А.А. История Византийской империи. От начала Крестовых походов до падения Константинополя. / Вступ. ст., прим., науч. ред., пер. с англ. яз. и им. ук. А.Г. Грушевого. — СПб.: Алетейя, 1998. — Т.1. — 358 с.
    34. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредничество лексики и прагматики / Пер. с англ. А.Д. Шмелева. — М.: Языки славянской культуры, 2001. — 272 с.
    35. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. Отв. ред. М.А. Кронгауз, вступ. ст. Е.В. Падучевой. — М.: Русские словари, 1997. — 416 с.
    36. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. — М.: Русский язык, 1980. — 230 с.
    37. Виноградов В.В. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). — М.: Издательство института общего среднего образования РАО, 2001. — 224 с.
    38. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). — М.: Учпедгиз, 1947. — 783 с.
    39. Висоцький С.О. Київська писемна школа Х-ХІІ ст. (До історії української писемності). — Львів-Київ-Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коця, 1998. — 247 с.
    40. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи. — К.: Наукова Думка, 1986. — 141 с.
    41. Вопросы перевода в зарубежной лингвистике (сб. ст.) / под ред. Комиссарова В.Н. — М.: Международные отношения, 1978. — 232 с.
    42. Воронина А.В. Коннотация фразеологизмов в коммуникативном аспекте // Фразеологическая семантика в коммуникативном аспекте. Сборник научных трудов. — М.: Наука, 1985. — С. 28-39.
    43. Гаврин С.Г. Проблема фразеологического моделирования // Проблемы образования фразеологических единиц. — Тула, 1976. — С. 58-75.
    44. Гак В.Г. Фразеорефлексы в этнокультурном аспекте // Филологические науки. — М., 1995. — № 4. — С. 47-55.
    45. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. — М.: Наука, 1981. — 139 с.
    46. Гераскина Н.П. О понятии «иррадиация» во фразеологическом ракурсе // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Вопросы фразеологии английского языка. — М.: Наука, 1980. — № 168. — С. 85-92.
    47. Геродот Історії в дев’яти книгах / Пер., передмова та примітки А.О. Білецького. — К., 1993. —573 с.
    48. Гогулан М.В. Роль фразеологических единиц в формировании авторской и персонажной модальности // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Текст в функциональном аспекте. — М.: Наука, 1988. — Вып. 309. — С. 121-128.
    49. Головач У.В. Етномовний компонент поетичного тексту давньогрецької трагедії як перекладознавча проблема (на матеріалі давньогрецьких трагедій та іхніх українських перекладів). Автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10.02.16. — К., 2004. — 20 с.
    50. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира: Монография. — Киев: Издательско-полиграфический центр "Киевский Университет", 2002. — 293 с.
    51. Горбач О. Арго чернігівських прошаків і лірників // Записки наукового Товариства імені Шевченка. Т. CCXXIX. Праці філологічної секції. — Львів, 1996. — С. 315-331.
    52. Городникова М.Д. О семантической микроструктуре лексических и фразеологических единиц, выражающих эмоции // Семантическая структура слова и фразеологизма. — Рязань, 1980. — С. 31-39.
    53. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. Сб.: Пер. с разн. яз. / Сост. и вступ. ст. Н.Д.Арутюновой и Е.В. Падучевой. Общ. ред. Е.В. Падучевой. — М.: Прогресс, 1985. — Вып. 16. — С. 217-238.
    54. Григорьева Н.И. Поэзия и проза в диалогах Платона // Взаимосвязь и взаимовлияние жанров в развитии античной литературы. — М.: Изд-во Наука, 1989. — С. 113-137.
    55. Гринбаум Н.С. Ранние формы литературного языка (древнегреческий). — Л., 1984. — 189 с.
    56. Губарев В.Н. К проблеме семантики устойчивых словесных комплексов как сложных знаков прямой и косвенной номинации (на материале современного немецкого языка) // Семантическая структура слова и фразеологизма. — Рязань, 1980. — С. 440-452.
    57. Гудков Д.Б. Теория и практика межкультурной коммуникации. — М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. — 288 с.
    58. Гусев В.В. Семантика коммуникативного намерения и ее интерпретация в процессе перевода // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Семантика перевода. — М.: Наука, 1989. — Вып. 331. — С. 37-44.
    59. Давньогрецькі письменники в перекладах та критиці: Бібліографія / Л.П. Чурилик, Й.У. Кобів, Н.І. Денис, М.О. Мороз, М.Й. Кузьма-Врублевська // Іноземна філологія. — Львів: Вид-тво Львівського університету. — Вип. 20, №8: Питання класичної філології. — С. 128-146.
    60. Дейк ван Т. Язык. Познание. Коммуникация. — М.: Прогресс, 1989. — 312 с.
    61. Демьянков В.З. Лингвистическая интерпретация текста: Универсальные и национальные (идиоэтнические) стратегии // Язык и культура: Факты и ценности: К 70-летию Юрия Сергеевича Степанова / Отв. редакторы: Е.С.Кубрякова, Т.Е.Янко. — М.: Языки славянской культуры, 2001. — С.309-323.
    62. Десницкий А. Библейский перевод как литературный перевод — http://www.desnitskie.narod.ru/Andr_Articl/Andr_Art.htm
    63. Добровольский Д.О. Методика изучения фразеологических универсалий // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Номинация и коммуникация. — М.: Наука, 1985. — Вып. 250. — С. 27-36.
    64. Добровольский Д.О. Прагматические правила и фразеологическое значение // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Проблемы прагмалингвистики. — М.: Наука, 1983. — Вып. 213. — С. 3-11.
    65. Добровольский Д.О., Караулов Ю.Н. Идиоматика в тезаурусе языковой личности // Вопросы языкознания. — М., 1993. — № 2. — С. 5-15.
    66. Дудина Т.Б. Семантика текста и процесс коммуникации // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Текст в функциональном аспекте. — М.: Наука, 1988. — Вып. 309. — С. 137-141.
    67. Дэвидсон Дональд Истина и интерпретация / Пер. с англ. А. А. Веретенникова, Т.А. Дмитриева, М.А. Дмитриевской и др. — М.: Праксис, 2003. — 448 с.
    68. Жоржелиани Д.А. Некоторые проблемы фразеологической номинации в ономасиологическом аспекте// МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Фразеологическая номинация в статике и динамике. — М.: Наука, 1988.— Вып. 311. — С. 12-22.
    69. Забуранна О.В. Антропоцентризм у сфері фразеологічного значення // Мовознавство. — Київ, 2003. — № 1. — С. 55-59.
    70. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на мат. перекл. творів укр. літ-ри англ. мовою). — Львів: ВШ, 1983. — 174 с.
    71. Зорівчак Р.П. Словесний образ у художньому перекладі // „Хай слово мовлене інакше...”. — К.: Дніпро, 1982ю — С. 51-65
    72. Иссерс О.С. Коммуникативніе стратегии и тактики русской речи. — Изд. 2-е, стереотипное. — М.: Едиториал УРСС, 2002. — 284 с.
    73. История Греческой Литературы. Эпос, лирика, драма классического периода. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1946. — Т. 1. — 487 с.
    74. Івченко А.О. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. —Харків, 1996. — 156 с.
    75. Інґартен Р. Про пізнавання літературного твору // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. — Львів: Літопис, 1996. — С. 136-163.
    76. Каждан А.П. Византийская культура (Х — ХІІ вв.). — Изд. 2-е, испр. и доп. — Спб.: Алетейя, 2000. — 279 с.
    77. Кандинский Б.С. Аспекты тактики текста и проблемы перевода // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Семантика перевода. — М.: Наука, 1989. — Вып. 331. — С. 4-14.
    78. Каплуненко А.М. К вопросу о природе фразообразовательных семантических процессов // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Фразеологическая семантика в парадигматике и синтагматике. — М.: Наука, 1983. — Вып. 226. — С. 84-96.
    79. Каплуненко А.М. К проблеме "ФЕ и контекст" во фразообразовательном ракурсе // Фразеологические единицы и контекст (межвузовский сборник научных трудов). — Иркутск, 1990. — С. 33-50.
    80. Каплуненко А.М. Фразеологический семиозис и социолингвистические функции ФЕ // МПИИЯ им. М. Тореза. Сборник научных трудов. Английская фразеология в функциональном аспекте. — М.: Наука, 1989. — Вып. 336. — С. 68-77.
    81. Каплуненко А.М. Фразообразовательные процессы в коммуникативном ракурсе // Фразеологическая семантика в коммуникативном аспекте. Сборник научных трудов. — М.: Наука, 1985. — С. 49-62.
    82. Карасик В.И. Язык социального статуса. — М.: Ин-т языкознания РАН; Волгогр. гос. пед. ин-т, 1992. — 330 с.
    83. Карасик В.И. Религиозный дискурс // Языковая личность: проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики: Сб. науч. тр. — Волгоград: Перемена, 1999. — С. 5-19.
    84. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность: культурные концепты: Сб. науч. тр. — Волгоград - Архангельск: Перемена, 1996. — С. 3-16.
    85. Карасик В.И., Слышкин Г.Г.Лингвокультурный концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Сб. науч. тр. / Под ред. И.А.Стернина. — Воронеж: ВГУ, 2001. — С. 75-80.
    86. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / отв. ред. Д.Н. Шмелев; АН СССР, Отд-ние лит. и яз. — М.: Наука, 1987. — 261 с.
    87. Касевич В.Б. Язык и знание // Сб. «Экспериментальная психология», Язык и структура знания. — М.: Наука, 1990. — С. 8-25.
    88. Касевич В.Б. Языковые структуры и когнитивная деятельность // Сб. «Экспериментальная психология», Язык и когнитивная деятельность. — М., 1989. — С. 8-18.
    89. Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса / Пер. с фр. и португ., общ. ред. и вступ. ст. П.Серио; предисл. Ю.С. Степанова. — М.: ОАО ИГ «Прогресс», 1999. — 416 с.
    90. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц. — Львов: Изд-во при ЛГУ издательского объединения „Вища Школа”, 1988. — 160 с.
    91. 
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины