ВІДТВОРЕННЯ ІДІОСТИЛЮ НІКОСА КАЗАНДЗАКІСА В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ПЕРЕПЛЬОТЧИКОВА СВІТЛАНА ЄВГЕНІЇВНА

УДК 81′255.4=161.2 : 821.14′06

ВІДТВОРЕННЯ ІДІОСТИЛЮ НІКОСА КАЗАНДЗАКІСА
В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Клименко Ніна Федорівна

Київ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _4
ВСТУП_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _5
РОЗДІЛ 1. Ідіостиль Н. Казандзакіса-романіста в перекладознавчому аспекті. Відтворення його ідейно-художніх домінант українською мовою _ _ _ _ _ _ _ 14
1.1. Авторська індивідуальна стилістика та переклад_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 14
1.2. Ідейно-художні домінанти ідіостилю Н. Казандзакіса-романіста _ _ 28
1.2.1. «Капітан Міхаліс»: гімн критському духові _ _ _ _ _ _ _ _ _ 31
1.2.2. Євангельська історія в переказі Н. Казандзакіса_ _ _ _ _ _ _ 36
1.2.3. Житіє «святого» Зорбаса_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 41
1.3. Вплив панівної ідеології на українські переклади романів Н.Казандзакіса _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 45
1.4. Слова-символи як виразники ідейно-художніх домінант у романах Н.Казандзакіса та відтворення їх у перекладах українською мовою_ _ _ _ _ _ 51
Висновки до першого розділу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 72
РОЗДІЛ 2. Відтворення характерних рис поетичного ідіолекту Н. Казандзакіса в перекладах українською мовою_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 74
2.1. Мовне питання в Греції та його вплив на становлення ідіолекту Н.Казандзакіса _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 74
2.2. Говірковий характер поетичного ідіолекту Н. Казандзакіса-романіста та мова перекладів його творів _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 83
2.2.1. Проблема перекладу говіркових елементів _ _ _ _ _ _ _ _ _ 83
2.2.2. Відтворення лексичних складників поетичного ідіолекту Н.Казандзакіса_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 85
2.2.3. Фонетико-морфологічні особливості поетичного ідіолекту Н.Казандзакіса та відтворення їх в українських перекладах _ _ _ _ _ _ _ 92
2.2.4. Словотворення Н. Казандзакіса як одна з морфологічних рис його поетичного ідіолекту_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 100
2.3. Прагматичні ідіоми як важливий складник мовленнєвої культури грецького народу в перекладах романів Н. Казандзакіса українською мовою 112
Висновки до другого розділу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 123
РОЗДІЛ 3. Ідіостиль Нікоса Казандзакіса як спосіб моделювання поетичної реальності та відтворення її цільовою мовою _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 126
3.1. Протиставлення як принцип текстотворення романів Н.Казандзакіса _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 126
3.2. Тропи як один із виявів авторського світобачення в перекладознавчому аспекті _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _128
3.2.1. Образні порівняння Н. Казандзакіса та відтворення їх в українських перекладах _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 130
3.2.2. Епітети Н. Казандзакіса та відтворення їх у перекладах українською мовою _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 146
3.2.3. Відтворення каламбуру в українських перекладах романів Н.Казандзакіса _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 156
3.3. Ритміко-інтонаційна організація романів Н. Казандзакіса мовою оригіналу та мовою перекладу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _158
3.4. Грецькі народні пісні в романах Н. Казандзакіса. Проблеми відтворення тексту пісні цільовою мовою _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _166
Висновки до третього розділу _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _175
ВИСНОВКИ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _178
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _185

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

З Казандзакіс Н. Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса. К.: Дніпро, 1989.
М Казандзакіс Н. Капітан Міхаліс. (Свобода чи смерть!) К.: Дніпро, 1975.
Х Казандзакіс Н. Христа розпинають знову. К.: Радянський письменник, 1958.
Ζ Καζαντζάκης Ν. Βίος και πολιτεία του Αλέξη Ζορμπά. Αθήναι: Εκδόσεις Ελένης Καζαντζάκη, 1973.
М Καζαντζάκης Ν. Καπετάν Μιχάλης (Ελευτερία ή θάνατος). Αθήνα: Εκδόσεις Καζαντζάκη, 2001.
Χ Καζαντζάκης Ν. Ο Χριστός ξανασταυρώνεται. Αθήνα: Εκδόσεις Ελένης Καζαντζάκη, 1973.

ВСТУП

Останнім часом стали розповсюдженими дослідження етноспецифічних мовних та концептуальних картин світу як результату розумової діяльності членів етнічної групи, що є носіями конкретної мови, а також індивідуальних мовних та концептуальних картин світу як результату розумової діяльності конкретного індивіда. Текст розглядають як результат мовної діяльності людини взагалі і як носія конкретної мови зокрема, як комунікативне повідомлення, висловлене заради досягнення певної комунікативної мети.
Письменник як член конкретної етнічної групи і носій конкретної мови в створенні тексту послуговується засобами, пропонованими цією мовою. Художній текст вважають «відображеною в формах мови і забарвленою свідомістю автора узагальненою картиною світу [64, с. 86]», вербальним повідомленням, за допомогою якого письменник передає «предметно-логічну, естетичну, образну, емоційну й оцінну інформацію [2, с. 41]», але у власний спосіб ідіостиль який вирізняє його з-поміж решти авторів.
У світлі сказаного складнішим стає пояснення перекладності тексту, уявлюваного як багатоярусне утворення, де неминуче представлені етнокультурні компоненти. Теорія перекладу постулює можливість адекватного перекладу тексту, шукаючи способи відтворення цільовою мовою етнокультурних компонентів.
Ідіостиль письменника є не просто системою засобів, якими він користується для вираження своїх ідей, а способом відображення реальності такою, якою її бачить автор. Оскільки в перекладі твору головним є збереження єдності форми й змісту, то важливо визначити ті принципи, які лежать в основі конструювання саме такої моделі світу і саме в такий спосіб, як ми це бачимо в конкретному художньому творі. Процес перекладу відповідно полягає в пошуку можливого способу відтворення оригінальної моделі цільовою мовою, тобто з застосуванням інших мовних засобів.
Цікавим у цьому плані є дослідження перекладів творів, що належать до спорідненої і водночас далекої від нас культури Греції. В українській літературі чимало перекладів творів новогрецької літератури, які виконувалися з 60-х років минулого століття. Чільне місце серед них займають твори Н.Казандзакіса, з яким українські читачі вперше познайомилися в 1958 році.
Актуальність дисертації, присвяченої дослідженню відтворення ідіостилю письменника цільовою мовою, зумовлена загальною тенденцією сучасних лінгвістичних досліджень до відходу від суто внутрішньомовного сприйняття мовного знака, до розуміння його як виразника світосприйняття окремої етнічної групи, носія певної етнокультурної інформації. Це зумовлює пояснення перекладності тексту як багатоярусного утворення, в якому представлені етнокультурні та етноспецифічні компоненти, елементи авторського та колективного бачення світу і моделювання його засобами художнього твору.
Актуальність цієї дисертації зумовлена також практичним та теоретичним інтересом до новогрецької філології в Україні. Переклади новогрецьких творів українською мовою рідко ставали об’єктом наукового аналізу. Зокрема, шість перекладів творів Н. Казандзакіса розглянуті лише в одній публікації професора О.Д. Пономарева «Фразеологічні звороти в романі Н. Казандзакіса «Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса» та відтворення їх українською мовою», а також у кількох статтях А.О. Савенка та С.Є. Перепльотчикової. Навіть іноземних дослідників його творчості більше цікавлять його філософські шукання.
Критичний зіставний аналіз перекладів творів Н. Казандзакіса дає матеріал, необхідний для розвитку часткової методики перекладу з новогрецької на українську та навпаки. Системний розгляд відтворення одиниць різних рівнів мови, аналіз міжмовних паралелей сприятиме висвітленню лексико-семантичної структури новогрецької мови в її зіставленні з українською.
Окрім того, останнім часом спостерігається зростання інтересу до творчості Н. Казандзакіса в усьому світі. Визначення домінант його індивідуального стилю допоможе оцінити адекватність наявних українських перекладів щодо відтворення інваріанту романів та виробити рекомендації перекладачам творів цього письменника, незалежно від цільової мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження пов’язана з комплексною науковою темою кафедри елліністики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Українсько-грецькі мовні зв’язки», що є частиною наукової теми «Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів» (код 01БФО147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України, що її розробляють науковці в Інституті філології КНУ імені Тараса Шевченка під керівництвом доктора філол. наук, проф. О.І. Чередниченка.
Мета дослідження полягає в аналізі перекладів романів Н. Казандзакіса українською мовою з позицій відтворення його ідіостилю й вимагає реалізації таких завдань:
обґрунтування ідейно-художніх домінант ідіостилю письменника;
опису мовно-стилістичних домінант, які становлять функціональні поля ідейно-художніх домінант і зумовлені поетичним ідіолектом письменника, а також грецьким культурним кодом;
зіставного аналізу оригінальних та перекладних текстів, функціонування домінант у кожному з досліджуваних текстів і розгляду закономірностей та особливостей їхнього відтворення;
визначення адекватності перекладів з погляду відтворення мовно-стилістичних та ідейно-художніх домінант як складників ідіостилю письменника;
висвітлення перекладацьких труднощів, з якими стикаються перекладачі у відтворенні домінант, способів та контекстуальних можливостей їхнього подолання.
Об’єктом дослідження є ідіостиль Н. Казандзакіса, а предметом аналізу специфіка відтворення домінант індивідуального стилю письменника українською мовою.
Поставлена мета та завдання, які необхідно розв’язати для її досягнення, зумовлюють вибір методів. Основним є комплексний контекстуальний аналіз оригінальних текстів, а також метод зіставного лінгвостилістичного та перекладознавчого аналізу мовних та мовленнєвих структур текстів оригіналу й перекладу для визначення ролі компонентів тексту в створенні цілісної структури та функціональних полів ідейно-художніх домінант. Крім того, ми використовуємо описовий метод для виявлення перекладацьких труднощів і способів подолання їх цільовою мовою. За допомогою компонентного аналізу визначаємо семи лексичних одиниць, збереження яких є важливим з погляду відтворення ідіостилю письменника. Ритміко-інтонаційний аналіз застосовуємо для дослідження відтворення віршованих фрагментів романів, а також для вивчення синтаксичних особливостей оригінальних текстів та відтворення їх українською мовою.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять дослідження вітчизняних та зарубіжних учених із теорії та практики перекладу (Л.С.Бархударова, В.О. Виноградова, Р.П. Зорівчак, В.М. Коміссарова, В.В.Коптілова, Л.К. Латишева, М.О. Новикової, А.В. Федорова, О.І.Чередниченка, С. Басснетт, А. Лєфевера, К. Норд, М. Снелл-Хорнбі), лінгвістики тексту (І.Р. Гальперіна, В.А. Кухаренко), стилістики та поетики (І.В. Арнольд, С.Т. Золян, І.В. Смущинської, Ш. Баллі), а також дослідження вчених, які займаються грецькою мовою та літературою (Н.Ф. Клименко, П.Макріджа, П. Бієна тощо).
Матеріалом дослідження слугують три романи Н. Казандзакіса та їхні переклади українською мовою: «Христа розпинають знову», зроблений І.К.Каввадіа та І.С. Гречанівським, надрукований в 1958 році; «Капітан Міхаліс. (Свобода або смерть!)», зроблений І.С. Гречанівським у співпраці з подружжям В. і Я. Мочосів, витримав два видання в 1965 та 1975 роках; переклад «Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса», виконаний А. Чердаклі, надруковано окремим виданням у 1989 році, уривок із заключного розділу роману, перекладений Т. Чернишовою, опублікований у «Всесвіті» в 1983 році. Романи, написані упродовж останніх десяти років життя письменника, дають нам змогу зафіксувати результат еволюції ідіостилю письменника, риси, іманентні для його письма в зрілому віці. Загальний обсяг проаналізованого текстового матеріалу становить близько 2600 сторінок тексту. Вибір з-поміж тропів саме епітетів, порівнянь та синтаксичних стилістичних засобів зумовлений їхньою роллю в конструюванні формально та контекстуально зв’язного тексту, а також їхньою значущістю щодо ідейно-художнього змісту творів. Ми розглядаємо не всі символи, наявні в творчості Н. Казандзакіса, а тільки ті, відтворення яких є важливим для повноцінного перекладу розгляданих романів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше ідіостиль письменника розглядається як система індивідуальних концептів, яка виражена засобами певної мови і бере початок в національних мовних та концептуальних картинах світу. В ній обґрунтовано недоцільність синонімізації відповідників одиниць першотвору в перекладі через порушення асоціативних та значеннєвих зв’язків між одиницями мовної авторської та національної картин світу; розкрито етнокультурну наповненість, значущість кожної одиниці поетичного ідіолекту, а відтак і ідіостилю грецького письменника Н. Казандзакіса; окреслено релевантні для його творів компоненти тексту, відтворення яких сприяє продукуванню повноцінного перекладного тексту цільовою мовою.
Новим є сам матеріал дослідження українські переклади романів Н.Казандзакіса. Ця робота є першою в українській елліністиці спробою комплексно описати мовно-стилістичні особливості прозового грецького художнього тексту, а також проаналізувати можливі труднощі перекладацького характеру.
У теоретичному плані висновки та узагальнення роботи можна застосувати в подальшому з’ясуванні теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної лінгвістики, лексикології та стилістики. Оскільки художні прозові твори новогрецькою мовою ще не були матеріалом комплексного дослідження, результати цієї роботи матимуть значення для висвітлення проблем відтворення новогрецького художнього тексту на різних мовних рівнях. Основні здобутки праці можуть бути використані в теоретичних дослідженнях граматичних, лексичних та стилістичних особливостей новогрецької мови в зіставленні з українською.
Практичне значення роботи полягає в застосуванні одержаних висновків у лекціях, на семінарах і практичних заняттях з теорії та практики перекладу, контрастивної лінгвістики, а також у курсах теоретичної і практичної граматики та стилістики новогрецької мови, історії мови і літератури. Одержані результати можуть бути використані також у науково-пошуковій роботі студентів, в практиці викладання новогрецької мови, в практиці перекладу та в двомовній лексикографії.
На захист винесені такі положення:
1. Висока якість перекладу залежить від усвідомлення перекладачем ідейно-художніх домінант творів певного автора і їхнього зв’язку з мовно-стилістичними засобами вираження. Ці домінанти становлять ту шкалу оцінки перекладу, яка дозволяє побачити, наскільки вдало відбулася трансформація засобів вираження однієї мови в засоби іншої мови для адекватного відтворення змісту твору-оригіналу, його стилю.
2. У передаванні слів-символів оригінального тексту, маркерів ідейно-художніх домінант ідіостилю письменника, можливо дібрати такий відповідник цільовою мовою, який відтворюватиме компоненти його значення і не вноситиме додаткових конотативних відтінків. Повне відтворення в перекладі деяких слів-символів неможливе, оскільки неможливо відтворити їхній емотивний компонент, набутий у процесі вживання їх етнічною групою-носієм мови оригіналу.
3. У перекладі допустиме відтворення одиниць загальної семантики синонімами, що не вводять додаткових сем. Натомість синонімізація в перекладі слів-символів, характерних епітетів, опорних слів контекстно-вмотивованих порівнянь, функція яких полягає в забезпеченні формальної та семантичної зв’язності тексту, неприпустима.
4. Перекладач має право обирати будь-який спосіб відтворення етноспецифічних одиниць, але наявність у перекладному тексті кількох досить відмінних відповідників перешкоджає формуванню завершеної картини світу, репрезентованої в творах письменника.
5. Заміна в перекладі порівнянь опорних слів-реалій припустима, якщо пропоновані відповідники не вводять у перекладний текст етнокультурну інформацію, чужу оригінальній концептуальній картині світу.
6. Відтворення говіркового за своїм характером поетичного ідіолекту Н.Казандзакіса є одним з першочергових завдань перекладача. Шляхом подолання цієї проблеми є передавання фонетичних та морфологічних варіантів загальнонаціональних слів, лексики, маркованої «розмовне» / «діалектне», складних та похідних слів, прагматичних ідіом та народних пісень, що утворюють функціональне поле мовно-стилістичної домінанти імітації розмовного стилю, адекватними їм засобами української мови, що створювали б атмосферу життя села, як, наприклад, в українських творах кінця ХІХ початку ХХ століття.
7. У передаванні синтаксичного висунення слів, важливих для розкриття певної ідеї чи змалювання образу, синтаксичні трансформації можливі лише у випадку віднайдення альтернативного адекватного способу акцентуації відповідних ідей чи характеристик образу.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення роботи висвітлено на науковій конференції студентів та аспірантів Факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 2001 році, на міжнародній науковій конференції «З ХХ-го в ХХІ століття: до 90-річчя професора А.О. Білецького» (жовтень 2001), на науковій конференції Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвяченій святкуванню Дня Університету (вересень 2002), на міжнародному симпозіумі «Нікос Казандзакіс та Україна» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, березень 2003), на міжнародній науковій конференції за участю молодих учених «Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження» (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, квітень 2003), на міжнародній науковій конференції «Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури» (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, жовтень 2003).
Публікації. Основні результати роботи відображено в п’яти публікаціях у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі Вступу, трьох розділів, Висновків, Списку використаної літератури.
У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність; визначено об’єкт і предмет дослідження; окреслено мету, завдання і методику; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; сформульовано основні положення, що винесені на захист.
У першому розділі «Ідіостиль Н. Казандзакіса-романіста в перекладознавчому аспекті. Відтворення його ідейно-художніх домінант українською мовою» розглянуто поняття ідіостилю та домінанти, визначено їхнє місце в процесі аналізу тексту першоджерела для його подальшого перекладу цільовою мовою. Представлено ідейно-художні домінанти Н.Казандзакіса, актуальні для трьох розгляданих романів. Переклад їх в українських текстах досліджений на рівні функціонування слів-символів, а також відтворення композиції оригінального тексту цільовою мовою.
У другому розділі «Відтворення характерних рис поетичного ідіолекту Н.Казандзакіса в перекладах українською мовою» проаналізовано становлення ідіолекту письменника, який перебуває в постійному зв’язку з процесом становлення національної літературної мови. Відтворення поетичного ідіолекту письменника розглянуто на фонетичному, морфологічному та лексичному рівнях. Особливу увагу приділено аналізові перекладу складних і похідних слів, а також прагматичних ідіом.
У третьому розділі «Ідіостиль Нікоса Казандзакіса як спосіб моделювання поетичної реальності та відтворення її цільовою мовою» описано основні засоби побудови формально та семантично зв’язного тексту. Зокрема, розглянуто порівняння, епітети та синтаксичні стилістичні засоби, які утворюють функціональні поля ідейно-художніх та мовно-стилістичних домінант ідіостилю письменника, а також найважчий із перекладознавчого погляду етнокультурний стилістичний засіб гру слів. Окремий підрозділ присвячено аналізові перекладів народних пісень, представлених у романах Н.Казандзакіса.
У Висновках викладено найважливіші наукові та практичні результати, одержані в дисертації, а також сформульовано рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведений комплексний зіставний аналіз художніх прозових творів новогрецькою мовою з їхніми перекладами українською є однією з перших в історії українського перекладознавства та елліністики спроб дослідити цю пару мов у перекладознавчому аспекті. Аналіз перекладів романів Н. Казандзакіса українською мовою як найбільш перекладеного в Україні грецького письменника здійснено в нашій роботі з позицій відтворення його ідіостилю.
Незважаючи на те, що вітчизняна перекладознавча школа віддавна розробляє проблеми художнього перекладу, лише останнім часом почали приділяти увагу системному, комплексному аналізові перекладів, а не окремим його компонентам. В основу нашого дослідження покладена теорія ідіостилю, яка дозволяє провести детальний аналіз першотвору і виділити ті ключові моменти, відтворення яких забезпечує повний та правильний переклад оригіналу цільовою мовою. Поняття ідіостилю, на відміну від поняття стилю, включає в себе не лише мовні та стилістичні особливості першотвору. Воно дає змогу, перш за все, зрозуміти принцип опису поетичної реальності конкретним письменником, визначити мотивування добору мовних та стилістичних засобів і їхнє значення для побудови перекладуваного тексту, схарактеризувати авторське індивідуальне сприйняття світу і відповідно авторський індивідуальний спосіб моделювання поетичної реальності як відображення довколишнього світу. Ідіостиль включає в себе поетичний ідіолект письменника як його індивідуальний спосіб уживання мови тієї етнічної групи, до якої він належить (ми не беремо до уваги випадки написання творів нерідною мовою). Поетичний ідіолект письменника обов’язково містить у собі елементи концептуальної та мовної картин світу етнічної групи, членом якої він є. Завдання перекладача полягає у відтворенні індивідуальних мовної та концептуальної картин світу, представлених у перекладуваному тексті, за функціонально відповідними схемами, пропонованими цільовою мовою.
У межах ідіостилю Н. Казандзакіса виділено ідейно-художні та мовно-стилістичні домінанти. Перші є формотворчими та стилетворчими, такими, що мотивують добір мовних та стилістичних засобів і відтворення яких є першочерговим завданням перекладача. Для цього необхідно визначити їхні функціональні поля, тобто мовні та стилістичні засоби, які є виразниками ідейно-художніх домінант, мовно-стилістичні домінанти, зумовлені ідейно-художнім змістом творів. Перекладач також повинен обов’язково брати до уваги ті компоненти функціональних полів мовно-стилістичних домінант, які пов’язані з ідіолектом письменника і репрезентують мовну картину світу тієї етнічної групи, до якої він належить.
Аналіз творів показав, що ідейно-художні домінанти реалізуються, перш за все, в композиції романів. Вибір теми, хронотопу, ієрархія та стосунки персонажів, заголовок, архітектоніка твору безпосередньо пов’язані з ідейно-художніми настановами автора. Перекладачі можуть стикнутися з проблемою перекладу імен персонажів, якщо вони відсилають читача до інших текстів чи певних подій, особливо незнайомих читачеві цільовою мовою, а також заголовку тексту. Останній є засобом висунення основної ідеї твору, постановки проблеми, вирішуваної письменником. Неправильний переклад заголовку, його інтерпретація перекладачем унеможливлюють налаштування читача на ідею твору. Таким чином, український заголовок «Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса» не виказує філософського змісту твору, не позиціонує його як житіє святого, яким змальовано Зорбаса. А підзаголовок роману «Капітан Міхаліс» «Свобода або смерть!» не відсилає українського читача до відповідної події в монастирі Аркаді, яка лежить в основі твору і є важливою для розкриття письменником ідеї, в чому полягає суть життя критянина. Організація тексту також підпорядкована ідейно-художнім домінантам ідіостилю письменника. Наслідком вилучення слів, словосполучень, речень та абзаців стає зміщення ідейних акцентів письменника. Зокрема, в романі «Капітан Міхаліс» вилучення вставних переказів призвело до зміщення фокусу уваги читача: в перекладі акцент зроблено на національно-визвольній боротьбі як неминучій стадії на шляху до нового суспільства тоді, як в оригіналі головною ідеєю є те, що сенс життя критянина полягає в боротьбі за свободу до смерті, що є необхідною передумовою на шляху до звільнення і сприймається як нормальне звичне явище. Функцією вилучених у перекладі описів інтимних стосунків Леньо та Нікольоса в романі «Христа розпинають знову» є ствердження того, що нація виживе саме завдяки природному інстинкту людей до парування за будь-яких умов.
Для визначення ідейно-художніх домінант бажаним є ознайомлення з кількома творами автора. Маркерами ідейно-художніх домінант виступають слова з набутим додатковим філософським чи ідейним змістом, відмінним від загальновідомого, яке є результатом оцінювання денотату письменником з його світоглядних позицій. Контекст уживання таких слів-символів розкриває суть певної ідеї автора. При цьому вони можуть бути суто авторськими, а можуть бути взяті з інших, як правило, загальновідомих текстів, чи бути культурно зумовленими. Символи Н. Казандзакіса, актуальні для розкриття ідейного змісту розгляданих романів, здебільшого, є євангельськими, деякі пов’язані з грецькою історією. Переклад євангельських символів не викликає проблем на рівні лексичного відтворення, але їхня інтертекстуальність прочитується не завжди. Більше того, для греків вони є актуальнішими, оскільки Новий Заповіт був написаний новозаповітним койне, грецькою мовою, а тому греки прочитують їх як такі, що пов’язані з Біблією, на підсвідомому рівні внаслідок їхнього входження в грецьку концептуальну картину світу. Символи, які мають історичне підґрунтя, український читач не прочитує з тими асоціаціями і тими емоціями, які вони викликають у грецьких читачів, тому переклад, зокрема «Капітана Міхаліса», ідейний зміст якого значною мірою пов’язаний саме зі словом-символом Аркаді та гаслом «Свобода або смерть!», не є адекватним першотворові.
Головним принципом побудови поетичної реальності в Н. Казандзакіса є протиставлення. В основі сюжетів усіх розгляданих романів лежить протистояння двох головних персонажів, а отже ідей, виразниками яких вони виступають, що дозволяє Н. Казандзакісу зорієнтувати читача в необхідному напрямку. Ця домінанта ідіостилю письменника не викликає ніяких перекладацьких проблем, а лише потребує уважного поводження перекладачів з відтворюваними опозиційними образами.
На основі аналізу оригінальних текстів ми визначили, що функціональні поля ідейно-художніх домінант ідіостилю Н. Казандзакіса утворюють такі мовно-стилістичні домінанти, як щойно згадана домінанта протиставлення, а також домінанти імітації розмовного стилю, наочності, гротескності та парцеляції, які частково є виявом поетичного ідіолекту письменника.
Аналіз першотворів показав, що для Н. Казандзакіса характерним є вживання одиниць розмовного, говіркового та діалектного, характеру, що зумовлено тематикою його творів, а також його розумінням того, якою має бути літературна новогрецька мова, і взагалі його ставленням до рідної мови. При цьому мова самого автора та мовлення його персонажів набувають говіркових рис на фонетичному, морфологічному та лексичному рівнях. Перекладачі по-різному підходили до вирішення проблеми відтворення говіркового характеру ідіолекту письменника. З огляду на перекладацьку традицію переклади І.С. Гречанівського (зроблені наприкінці 50-х початку 60-х років ХХ ст.) містять розмовні одиниці, фонетично схожі на російські, тоді, як у перекладі А. Чердаклі (1989) більше власне українських розмовних одиниць. Недоліком наявних перекладів щодо передачі розмовних одиниць на позначення реалій є те, що вони відтворені по-різному не лише в різних творах, а й у межах того самого тексту, що веде до руйнації оригінальної картини світу, репрезентованої письменником. Наше дослідження показало необхідність створення новогрецько-українського та українсько-новогрецького словників реалій для систематизації відповідників таких одиниць. Ми пропонуємо взяти за основу саме зібрані нами одиниці, вжиті Н. Казандзакісом у трьох розгляданих романах, а також варіанти відповідників перекладачів. Таким же необхідним є й словник прагматичних ідіом, наявних у поетичному ідіолекті письменника як характерної ознаки грецької мовленнєвої культури. У результаті зіставного аналізу перекладів ми визначили, що значна частина новогрецьких прагматичних ідіом відтворена українською мовою великою кількістю синонімічних виразів. На основі наявних перекладів можна сформувати досить представницький перекладний словник прагматичних ідіом новогрецької мови, що допоможе майбутнім перекладачам творів новогрецької літератури вибрати правильний відповідник до тієї чи іншої прагматичної ідіоми в тій чи іншій комунікативній ситуації.
Функціональне поле домінанти гротескності, яка є виразником переконаності Н. Казандзакіса в тому, що грецька нація, особливо критяни, є надзвичайними людьми, здатними, незважаючи на зовнішні та внутрішні перешкоди, продовжувати жити і виховувати дітей, утворюють складні та похідні слова з семами «великий» та «дуже» (оскільки такі слова характерні для говірки Криту, то їхнє вживання ще є проявом домінанти імітації розмовного стилю), а також відповідні перекази про події та вчинки поза загальнолюдською мораллю. З огляду на недостатньо повне та правильне відтворення названих складників цієї мовно-стилістичної домінанти ми говоримо про недостатньо повне відтворення відповідної ідейно-художньої домінанти.
Домінанта наочності пов’язана з домінантою імітації розмовного стилю. Для того, щоб висловити ідею про те, що сенс життя грека полягає у виконанні ним його щоденних обов’язків, у продовженні справи предків і відповідному вихованні нащадків, необхідним було показати це щоденне життя простих греків. До функціонального поля цієї домінанти входять говірка персонажів, перекази та пісні, епітети та порівняння.
Аналіз перекладу пісень показує, що в них не збережена головна ознака віршованого твору, який виконують з музичним супроводом, тобто ті особливості, які характеризують наведені віршовані рядки саме як пісню. Згадувані у двох чи трьох романах пісні відтворені по-різному.
Через опорні слова порівнянь Н. Казандзакіс описує предметний світ поетичної реальності. Переклад порівнянь, як правило, не становить перекладацьких труднощів, за винятком порівнянь, опорним словом яких виступає реалія, відсутня в українській мові, або така, до якої важко підібрати відповідник. Деякі порівняння, включаючи утворені самими перекладачами, містять поняття, характерні для українських і нехарактерні для грецьких мовної та концептуальної картин світу, і цим порушена цілісність останніх.
У роботі розглянуто епітети як складники мовно-стилістичної домінанти наочності, оскільки вони дозволяють письменникові змалювати предмет зображення яскравіше, точніше, щоб читачеві було легше відновити в свідомості образ так, як його бачив сам письменник. Через епітети письменник також висловлює певне ставлення до предмета зображення.
Поетичний ідіолект письменника на час написання романів уже був більш-менш сталим і містив певну кількість одиниць, які він уживав у кожному з них. Аналіз творів показав, що у відтворенні епітетів та опорних слів порівнянь, як і згаданих вище говіркових одиниць та прагматичних ідіом, перекладачі відходять від уживання тієї самої одиниці, як це робить письменник, намагаючись подати синоніми. Наслідком цього стало перевантаження мови творів зайвими одиницями, які до того ж вводять семи, відсутні в оригіналі. У випадку з часто вживаними одиницями загальної семантики тяжіння перекладачів до їхньої синонімізації призвело до дисбалансу на рівні експресивності мовного наповнення текстів. Але особливо небезпечною така синонімізація виявилася для відтворення створюваних письменником образів. Зокрема, опорні епітети, як і опорні слова контекстно-вмотивованих порівнянь, через уживання в перекладах синонімів втратили свою функцію забезпечення семантичної та формальної зв’язності тексту, який відповідно частково втратив свою цілісність.
Виділена нами на основі аналізу синтаксису та ритміки творів письменника домінанта парцеляції зумовлена ідейно-художніми домінантами ідіостилю опосередковано, оскільки синтаксичне та інтонаційне виокремлення певних слів, як правило, контекстно важливих, є засобом висунення їх, тобто допомагає Н. Казандзакісові зосередити увагу читача на важливих для розкриття певної ідеї характеристиках предмета зображення. Вона виявляється в деталізованому еліптичному, часто ритмічному, характері висловлювання і зумовлена грецькою поетичною традицією, зокрема, великим впливом на творчість письменника епічної оповіді Гомера, яку він наслідував. Втрати в перекладі епітетів-складних прикметників, підрядний сполучниковий синтаксис речень в українських текстах призвели до порушень ритміко-інтонаційного малюнку оригінального тексту.
Наше дослідження, яке охопило основні компоненти функціональних полів мовно-стилістичних та ідейно-художніх домінант ідіостилю Н.Казандзакіса, показало, що наявні переклади романів письменника не є повністю адекватними першотворам. Серед напрямків майбутніх наукових пошуків доцільно виділити вдосконалення методики аналізу першотвору з метою подальшого продукування перекладу з позицій ідіостилю письменника, залучення до цього перекладів іншими мовами, наприклад, англійською. Результатом таких пошуків може стати бездоганний з погляду ідіостилю письменника переклад українською мовою інших романів Н. Казандзакіса. Розглядані мовно-стилістичні засоби доцільно вивчити на основі інших перекладених творів новогрецької літератури для випрацювання загальних рекомендацій перекладачам художніх прозових творів з новогрецької на українську.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ангелиева Т. Критски диалектни елементи в езика на Казандзакис // (Въз)връщането към романа. София: ето, 2000. С. 154 156.
2. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (Стилистика декодирования). М.: Просвещение, 1990. 301 с.
3. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Иностранная литература, 1961. 385 с.
4. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода. М.: Международные отношения, 1975. 239 с.
5. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Радянська школа, 1955. 248 с.
6. Виноградов В.А. Идиолект // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. С. 171.
7. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Издательство Московского университета, 1978. 174 с.
8. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Международные отношения, 1980. 352 с.
9. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
10. Гачечиладзе Г. Введение в теорию художественного перевода. Тбилиси: Издательство Тбилисского университета, 1970. 285 с.
11. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира. К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. 261 с.
12. Григорьев В.П. Грамматика идиостиля: Велимир Хлебников. М.: Наука, 1983. 225 с.
13. Гумбольдт В. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества // Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. С. 37 298.
14. Донецких Л.И. Слово и мысль в художественном тексте. Кишинёв: Штиинца, 1990. 167 с.
15. Єрмоленко С.Я. Стиль індивідуальний // Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2000. С. 603 604.
16. Золян С.Т. К проблеме описания поэтического идиолекта (на материале поэзии Л. Мартынова) // Изв. АН СССР. Серия литературы и языка. 1986. Т. 45, № 2. С. 138 148.
17. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львівському університеті, 1989. 216 с.
18. Зорівчак Р.П. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавчого аналізу // Іноземна філологія. Український науковий збірник. Львів: Львівський національний університет ім. І. Франка, 1999. Вип. 111. С. 218 224.
19. Зорівчак Р.П. Художній переклад в Україні як чинник формування нації (Спроби історико-літературного осмислення) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К., 2001. Спец. вип.: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. С. 129 132.
20. Казандзакіс Н. Аскетика (Salvatores Dei) // Записки Історико-філологічного Товариства Андрія Білецького. К.: Прайм-компанія, 1999. Вип. ІІІ. С.3864.
21. Карпіловська Є.А. Українські та новогрецькі пісні // Народна творчість та етнографія. 1984. № 4. С. 61 65.
22. Клименко Н.Ф. Як народжується слово. К.: Радянська школа, 1991. 286с.
23. Клименко Н.Ф. Формотворення і словотворення прикметників у сучасній українській та новогрецькій мові // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Прайм-М, 2002. № 6, кн.1. С. 194 203.
24. Кожевникова Н.А. О соотношении тропа и реалии в художественном тексте // Поэтика и стилистика: 1988 1990. М.: Наука, 1991. С. 37 63.
25. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. М.: Международные отношения, 1973. 215 с.
26. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Международные отношения, 1980. 166 с.
27. Коптилов В.В. И вширь, и вглубь// Мастерство перевода. М.: Советский писатель, 1973. Сб. 9. С. 257 261.
28. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Видавництво Київського університету, 1971. 131 с.
29. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. К.: Юніверс, 2003. 280 с.
30. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. Вінниця: «Нова Книга», 2003. 448 с.
31. Кульчицький О. Риси характерології українського народу // Енциклопедія українознавства. Загальна частина: Перевидання в Україні / НАН України, Ін-т укр. археографії. Репр. відтворення вид. 1949 р. К., 1995. Т.2. С.708 718.
32. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988 192 с.
33. Латышев Л.К. Курс перевода: Эквивалентность и способы её достижения. М.: Международные отношения, 1981. 248 с.
34. Латышев Л.К. Межъязыковые трансформации как средство достижения переводческой эквивалентности // Семантико-синтаксические проблемы теории языка и перевода: Сб. статей / Под ред. Н.К. Гарбовского. М.: Изд-во МГУ, 1986. С. 90 106.
35. Латышев Л.К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. М.: Просвещение, 1988. 160 с.
36. Лилова А. Введение в общую теорию перевода. М.: Высшая школа, 1985. 256 с.
37. Лосев А.Ф. Проблема художественного стиля. К.: «Collegium», «Киевская Академия Евробизнеса», 1994. 288 с.
38. Міщук В.В. Художній світ Нікоса Казандзакіса (проблеми естетики і поетики): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.04 / НАН України. Ін-т літ. ім. Т.Г. Шевченка. К., 1994. 18 с.
39. Мягкова Е.Ю. Эмоционально-чувственная основа языковой картины мира: факторы пространства и времени // Перевод и межкультурная коммуникация: Материалы межд. научн. конф. К юбилею М.П. Брандес. Курск: Изд-во Курск. гос. пед. ун-та, 2001. С. 58 65.
40. Науменко А.М. Концепція оригіналу і переклад // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К., 2001. Спец. вип.: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. С. 314 318.
41. Новикова М.А. Проблемы индивидуального стиля в теории художественного перевода (стилистика переводчика): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / ЛГУ им. А.А. Жданова. Ленинград, 1980. 27 с.
42. Новикова М.А. Прекрасен наш союз. Литература, переводчик, жизнь. К.: Радянський письменник, 1986. 223 с.
43. Новикова М.А., Лебедь О.Н., Лукинова М.Ю. и др. Стиль автора и стиль перевода: Учебное пособие для студ. спец. «Иностранный язык и лит-ра» К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. 83 с.
44. Новикова М.О. Кросс-культурные и переводческие исследования: перспективы кооперации // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К., 2001. Спец. вип.: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. С. 321 323.
45. Очерки истории языка русской поэзии ХХ века. Поэтический язык и идиостиль: Общие вопросы. Звуковая организация текста. М.: Наука, 1990. 300 с.
46. Перепльотчикова С.Є.Символіка роману «Христа розпинають знову» Нікоса Казандзакіса в перекладознавчому аспекті // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Прайм-М, 2002. № 6, кн. 2. С. 101 107.
47. Перепльотчикова С.Є. Словотворення Н. Казандзакіса як одна з рис його індивідуального стилю // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Логос, 2002. №7. С. 422 429.
48. Перепльотчикова С.Є. У пошуках слова (про деякі риси ідіостилю Н.Казандзакіса) // Українське мовознавство. Міжв. наук зб. К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. Вип. 25. С. 36 42.
49. Перепльотчикова С.Є. Грецькі народні пісні в українських перекладах романів Н. Казандзакіса // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. Вип. 9. С. 233 236.
50. Перепльотчикова С.Є. Грецькі прагматичні ідіоми у перекладознавчому аспекті (на матеріалі українських перекладів романів Н. Казандзакіса) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 11, кн. 2. С. 79 82.
51. Петров С. Как переводить с ланнсмола? // Мастерство перевода. М.: Советский писатель, 1981. Сб. 12: «1979». С. 100 108.
52. Пономарів О.Д. Фразеологічні звороти у романі Н. Казандзакіса «Кумедні й лихі пригоди Алексіса Зорбаса» та відтворення їх українською мовою // Записки історико-філологічного товариства Андрія Білецького. 1999. Вип. ІІІ. С. 65 67.
53. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2000. 248 с.
54. Попович А. Проблемы художественного перевода: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1980. 199 с.
55. Рецкер Я.И. О закономерных соответствиях при переводе на родной язык // Вопросы теории и методики учебного перевода / под ред. К.А. Ганшиной и И.В. Карпова. М.: Издательство Академии педагогических наук РСФСР, 1950. С. 156 183.
56. Рильський М.Т. Мистецтво перекладу. К.: Радянський письменник, 1975. 344 с.
57. Россельс В. Перевод и национальное своеобразие подлинника // Вопросы художественного перевода. М.: Советский писатель, 1955. С. 165 212.
58. Рудяков Н.А. Стилистический анализ художественного произведения. К.: Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1977. 136 с.
59. Рудяков Н.А. Поэтика. Стилистика художественного произведения. Симферополь: Таврия, 1993. 144 с.
60. Савчин В.Р. Специфіка відтворення англомовних реалій у перекладах М.Лукаша // Іноземна філологія. Міжв. наук. зб. Львів: Світ, 1997. Вип. 110. С. 124 130.
61. Северская О.И., Преображенский С.Ю. Функционально-доминантная модель эволюции индивидуальных художественных систем: от идиолекта к идиостилю // Поэтика и стилистика: 1988-1990. М.: Наука, 1991. С. 146 156.
62. Середич М.Ст. Поетика новел Василя Стефаника у контексті художнього перекладу (на матеріалі рос. перекладів) / Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.16 / КНУ. К., 1998. 20 с.
63. Смирнов А.А. Перевод // Литературная энциклопедия в 11-ти томах. М.: Советская энциклопедия, 1934. Т. 8. С. 512 515.
64. Смущинська І.В. Суб’єктивна модальність французької прози: Монографія. К.: Київський університет, 2001. 255 с.
65. Смущинська І.В. Деякі теоретичні проблеми перекладу суб’єктивно-модальних сегментів художнього тексту // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. Вип. 34 36. С. 109 114.
66. Сологуб Н.М. Мовний світ Олеся Гончара. К.: Наукова думка, 1991. 138с.
67. Текст и перевод / В.Н. Комиссаров, Л.А. Черняховская, Л.К. Латышев и др. М.: Наука, 1988. 165 с.
68. Телия В.Н. Фразеологизм // Языкознание. Большой энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. С. 559 560.
69. Тростников М. Перевод и интертекст с точки зрения поэтологии // Семиотика: Антология / Сост. Ю.С. Степанов. М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2001. С. 563 580.
70. Фёдоров А.В. Очерки общей и сопоставительной стилистики. М.: Высшая школа, 1971. 195 с.
71. Фёдоров А.В. Основы общей теории перевода. М.: Высшая школа, 1983. 303 с.
72. «Хай слово мовлено інакше...»: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу / Упоряд. В. Коптілов. К.: Дніпро, 1982. 295 с.
73. Художественный текст: Структура. Язык. Стиль / Вознесенская И.М., Гулякова И.Г., Дымарский М.Я. и др. С.-Пб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1993. 182 с.
74. Чередниченко А.И., Бех П.А. Лингвистические проблемы воссоздания образа в поэтическом переводе: Тексты лекций. К.: КГУ, 1980. 68 с.
75. Чередниченко О.І., Коваль Я.Г. Теорія і практика перекладу. Французька мова: Підручник. К.: Либідь, 1995. 320 с.
76. Чередниченко О.І. Міжкультурні аспекти перекладу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К., 2001. Спец. вип.: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. С. 485 489.
77. Чернишова Т. Батько новогрецької прози // Всесвіт. 1983. № 12. С. 113114.
78. Шевельов Ю. Традиція і новаторство в лексиці і стилістиці І.П.Котляревського. Чернівці: Рута, 1998. 80 с.
79. Шопенгауэр А. Новые афоризмы / Мир как воля и представление. Минск, 1998. С. 1239 1405.
80. Щукин В.Г. Лингвистические аспекты проблемы идиолекта: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.21 / ЛГУ им. А.А. Жданова. Ленинград, 1978. 18 с.
81. Якобсон Р.О. Доминанта // Хрестоматия по теоретическому литературоведению. Тарту: ТГУ, 1976. Вып. І. 317 с.
82. Anapliotes J. The real Zorbas and Nikos Kazantzakis. Amsterdam: Adolf M. Hakkert, 1978. 163 p.
83. Antonakes M. Christ, Kazantzakis, and Controversy in Greece // God’s Struggler. Religion in the writings of Nikos Kazantzakis. Georgia, Macon: Mercer University Press, 1996. P. 23 35.
84. Baker M. In other words: A Coursebook on Translation. Routledge: London & New York, 1996. 304 p.
85. Barthes R. Style and its image // Literary style: A symposium, Ed. by S. Chatman. London & NY: OUP, 1971. P. 3 10.
86. Bassnett S. Translation Studies. London, 1998. 168 p.
87. Beaton R. Εισαγωγή στη νεότερη ελληνική λογοτεχνία. Αθήνα: Νε&