ФРАНЦУЗЬКА ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ПРОЗА В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ (На матеріалі творів А. Камю і Ж.-П. Сартра)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Лук’янченко Мар’яна Петрівна

УДК 821.133.3 312.1 = 03.161.2

ФРАНЦУЗЬКА ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ПРОЗА
В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ
(На матеріалі творів А. Камю і Ж.-П. Сартра)

спеціальність 10.02.16 перекладознавство.

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Чередниченко Олександр Іванович,
доктор філологічних наук, професор

Київ - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. КОГНІТИВНА МОДЕЛЬ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ: ПРОБЛЕМИ ТА АСПЕКТИ.............................................................................10
1.1. Специфіка концептуальної організації французької екзистенціальної прози.......................................................................................................................18
1.2. Проблема співвідношення особистості автора оригіналу та творчої індивідуальності перекладача...........................................................................30
1.3. Перекладність художнього тексту з погляду концептуального підходу до перекладу...........................................................................................36
1.4. Адекватність та еквівалентність у світлі концептуального підходу до художнього перекладу........................................................................................43
1.5. Визначення одиниці художнього перекладу...........................................52
Висновки до розділу 1.........................................................................................56

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ФРАНЦУЗЬКОЇ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ПРОЗИ Ж.-П.САРТРА І А.КАМЮ..............................................................................................................59
2.1. Відтворення концептуального змісту сильних позицій художнього тексту.....................................................................................................................60
2.2. Колористика прозових творів Ж.-П. Сартра і А. Камю та особливості її передавання українською мовою..................................................................78
2.3. Концептуальна метафора у французьких першотворах та українських перекладах.....................................................................................94
Висновки до розділу 2.......................................................................................117

РОЗДІЛ 3. СИНТАКСИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ПРОЗОВИХ ТВОРІВ А.КАМЮ І Ж.-П.САРТРА.............................................................121
3.1. Особливості відтворення в українському перекладі синтаксичного устрою французької екзистенціальної прози...............................................121
3.2. Ритмічна організація французької екзистенціальної прози в українському перекладі...................................................................................146
Висновки до розділу 3.......................................................................................158
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..................................................................................161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................168
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................191
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ........................................192

ВСТУП

У сучасному перекладознавстві утвердилася думка, що художній переклад є результатом взаємодії двох творчих начал автора і перекладача, а також двох культур, результатом пізнання невичерпно багатого художнього світу першотвору. Таке розмаїття сторін, аспектів вивчення й інтерпретації явищ високого мистецтва” довго не давало змоги порозумітися між собою літературознавцям і лінгвістам, які схильні були розглядати переклад лише як підрозділ у своїх науках.
Уважно вивчивши літературознавчий та лінгвістичний підходи до трактування цієї проблеми, можемо стверджувати, що лінгвістика, хоча описує й пояснює цілий ряд важливих факторів, які визначають характер процесу і результати художнього перекладу, не може охопити всю багатогранність цього складного виду словесного мистецтва. Зрештою, як і літературознавство, що переважно абсолютизує його ідейно-смислову і хронотопно-концептуальну спрямованість. Тому схиляємося до думки про необхідність застосування обох зазначених підходів, оскільки розгляд перекладознавчої проблематики виключно з якоїсь однієї позиції був би неповним і однобічним. Адже будь-який художній твір існує у мові оригіналу, а його перекладацька версія у мові перекладу. Тому мовні, лінгвістичні аспекти мають велике значення, бо мова є першоелементом будь-якої літератури. Вивчення літературознавчих критеріїв, у свою чергу, не менш важливе, оскільки йдеться про збереження естетичної цінності твору в перекладі, його художньої цілісності з урахуванням різноманітних екстралінгвальних чинників.
Постійний розвиток перекладознавчої науки дозволяє залучати до досліджень у царині художнього перекладу різноманітні методики та підходи [23; 26; 39; 60; 113; 118; 157; 166; 167; 185; 207; 209; 222; 224; 236], і зокрема такий новітній підхід, запропонований когнітивною лінгвістикою, що базується на методі концептуального аналізу тексту.
Теоретичні засади концептуального аналізу вже опрацьовувалися зарубіжними вченими А.Вежбицькою [21; 22], О.Кубряковою [82; 83], Ю.Степановим [149; 150; 151] і вітчизняними науковцями С.Жаботинською [46; 47; 48], О.Кагановською [58; 59], О.Кресан [78] та ін. Застосування цього методу в перекладознавстві сприяє виявленню художньо-естетичної цілісності першотвору, проникненню в природу індивідуально-авторського сприйняття дійсності та її переосмисленню як складника концептуальної картини світу з метою адекватної репрезентації оригіналу іншомовному читачеві.
Актуальність роботи зумовлена спрямуванням сучасних перекладознавчих студій на проблеми рецепції іншомовного твору, а також відсутністю ґрунтовного концептуального аналізу французької екзистенціальної прози А. Камю і Ж.-П. Сартра у перекладознавчому аспекті. Визначення базових концептів і шляхів їхньої реалізації в оригіналі та перекладі є важливим чинником адекватного сприйняття авторських інтенцій іншомовним читачем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, яка розробляється кафедрою теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код 01БФ0147-01, затверджена Міністерством освіти і науки України, керівник професор О.Чередниченко).
Мета роботи полягає у встановленні параметрів відповідності ідейно-художніх систем оригіналів та перекладів французької екзистенціальної прози А.Камю і Ж.-П.Сартра. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1)виявити фундаментальні концептуальні засади прозових творів французьких письменників-екзистенціалістів А.Камю і Ж.-П.Сартра;
2)визначити художні засоби втілення базових концептів екзистенціальної прози в оригіналах та перекладах;
3)встановити прийоми відтворення концептуально маркованих лексичних і стилістичних елементів першотворів у цільових текстах;
4)проаналізувати специфіку ритмічної та синтаксичної організації художньої прози А.Камю і Ж.-П.Сартра, а також особливості її передавання українською мовою.
Об’єктом дослідження є французька екзистенціальна проза та її українські інтерпретації.
Предмет дослідження лексико-стилістичні та ритміко-синтаксичні особливості екзистенціальної прози А.Камю і Ж.-П.Сартра та відображення їх в українських перекладах.
Матеріалом дослідження слугували твори А.Камю L’Etranger”, La Peste” і Ж.-П.Сартра La Nausée”, Le Mur” та їхні українські переклади, здійснені А.Перепадею, В.Борсуком та О.Жупанським.
Методи дослідження. Мета і завдання роботи зумовили використання методу зіставного концептуального аналізу тексту оригіналу та перекладу як основного методу дослідження. Допоміжними у роботі були методи семантичного, контекстуального і трансформаційного аналізу, а також метод інтроспекції.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше на основі детального перекладознавчого аналізу встановлено шляхи реалізації концептуального змісту першоджерел і засоби його відтворення в цільових текстах, а також вироблено додаткові критерії оцінювання відповідності ідейно-художніх систем оригіналів та перекладів французької екзистенціальної прози А. Камю і Ж.-П. Сартра.
Теоретичне значення. Отримані результати є внеском у розбудову загальної та часткової теорії художнього перекладу, зокрема тих її розділів, які стосуються адекватного відтворення семантико-стилістичної інформації художнього тексту в перекладі. Матеріали та висновки дисертаційного дослідження можуть бути корисними при опрацюванні проблем контрастивної семантики, лексикології та стилістики, а також при розробленні новітніх методик перекладознавчого аналізу.
Практична цінність роботи пов’язана з можливістю використання її результатів у викладанні курсу теорії та практики перекладу, спецкурсів з художнього перекладу і порівняльної стилістики. Результати роботи можуть прислужитися у вишколі майбутніх перекладачів та y їхній подальшій практичній роботі.
На захист виносяться такі положення:
1.Французька художня проза А.Камю і Ж.-П.Сартра має складне концептуальне підґрунтя, що сформувалося у площині філософської доктрини екзистенціалізму. Семантико-стилістичну структуру творів екзистенціальної прози визначають такі мегаконцепти, як абсурдна людина”, абсурд”, свобода вибору”, усвідомлення існування”, буття людини за муром”, що конкретизуються у текстових концептах самотність людини”, відчуження”, усвідомлення існування речей”, екзистенціальна нудота”, смерть”.
2.У створенні концептуального простору екзистенціальної прози важливу роль відіграють сильні позиції тексту (заголовок, початок та закінчення). Українські переклади ілюструють вибір адекватних відповідників, які забезпечують функціонально-смислову тотожність згаданих позицій у цільових текстах.
3.Серед засобів вербалізації концептуального змісту в аналізованих творах яскраво виділяються кольоронайменування, які слугують інтенсифікаторами художньо-емоційного ефекту першотворів. В українських перекладах їх відтворено за допомогою повних та часткових відповідників з використанням граматичних транспозицій частин мови, методом покомпонентного відтворення (калькування, еквівалентна кольороназва). Виявлені модифікації колірної ознаки в цільовому тексті (інтенсифікація, послаблення, імплікація, експлікація, зміна, вилучення) спричинюють порушення авторських інтенцій в окремих фрагментах аналізованих перекладів.
4.У прозових творах екзистенціалістського напряму виокремлено корпус фундаментальних метафор, референтами яких виступають базові екзистенціальні концепти: екзистенціальна тривога, усвідомлення існування речей, екзистенціальна нудота, усвідомлення існування, а також концепти відчуження” та світ”. Концептуальні метафори відтворені в українських перекладах із використанням таких прийомів: а)калькування; б) лексичні трансформації (експресивна конкретизація, заміна слова-носія образу, зміна окремих компонентів метафори); в) лексико-синтаксичні трансформації (компенсація, компресія, декомпресія); г) морфосинтаксичні трансформації (номіналізація, вербалізація, антонімічний переклад; д) трансформація вилучення.
5.Найважливіші авторські інтенції екзистенціального характеру (у творах А.Камю це вираження ідеї абсурду в глобальному плані та абсурдності людського життя зокрема; у прозі Ж.-П.Сартра усвідомлення сутності існування) зумовили використання в текстах оригіналів типових та нетипових для звичайного мовлення синтаксичних конструкцій, що відповідають зазначеним інтенціям. В українських перекладах збережено домінантні синтаксичні ознаки французьких першотворів.
6.Специфіка синтаксичної організації сприяє формуванню в екзистенціальних творах особливого ритмічного малюнка, який слугує додатковим художнім засобом вираження та інтенсифікації їхнього концептуального змісту. Українські переклади ілюструють співпадіння головних смислотвірних ритмічних характеристик у зіставленні з аналізованими першоджерелами.
Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дисертаційної роботи заслуховувалися на міжнародних наукових конференціях „Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003р.), „Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004р.), наукових читаннях „Український переклад від М.Зерова до сьогодення” (Київ, 2004р.), науковій конференції „Мови, культури і переклад у добу глобалізації” (Київ, 2005р.).
Публікації. Основні результати роботи знайшли відображення у 5 публікаціях статтях у провідних фахових виданнях України.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури та списку літературних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з них 167 сторінок основного тексту. Список використаної літератури налічує 270 позицій, з них 238 науково-критичні праці, 21 довідкова література, 11 літературні джерела.
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи та прийоми дослідження, викладено теоретичне і практичне значення його результатів.
У першому розділі здійснено огляд сучасного стану когнітивних та перекладознавчих досліджень, присвячених найважливішим питанням теорії та практики художнього перекладу, окреслено основні теоретичні засади роботи.
Другий розділ присвячено лексико-стилістичним проблемам перекладу творів екзистенціальної прози, головно питанням відтворення концептуального змісту сильних позицій аналізованих текстів, художньої колористики та метафорики.
У третьому розділі досліджуюється синтаксична і ритмічна організація прозових екзистенціальних творів А.Камю і Ж.-П.Сартра та особливості її відтворення в українському перекладі.

У висновках узагальнено основні положення і практичні результати здійсненого дослідження.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Здійснення художнього перекладу неможливе без з’ясування авторської концепції першотвору, яка визначає його зміст і стиль.
У процесі дослідження виявлено фундаментальні концептуальні засади французької екзистенціальної прози А.Камю і Ж.-П.Сартра, що сформувалися у площині філософської доктрини екзистенціалізму. Саме ця філософія мала визначальний вплив на спосіб осмислення і відображення дійсності в художній творчості згаданих авторів. Тому вивчення художніх засобів вираження французьких письменників-екзистенціалістів проводилося з урахуванням таких важливих складників індивідуально-авторської концептуальної картини світу, як система морально-естетичних та філософських поглядів, життєвих настанов тощо.
Аналіз літературних джерел дозволив виокремити ряд базових текстових концептів, які підпорядковані розкриттю мегаконцептів цих творів. Встановлено, що їхня концептуальна організація розгортається як ієрархічна текстова структура змістового рівня, функціонування компонентів якої забезпечує висвітлення найголовніших авторських інтенцій, зокрема вираження характерних ідей екзистенціалізму (абсурду, відчуження та вигнання, самотності людини перед лицем неминучої смерті, свободи вибору, екзистенціальної тривоги, усвідомлення існування).
Загальні принципи побудови художнього тексту зумовили першочергове втілення мегаконцептів і найважливіших текстових концептів у сильних позиціях, якими є заголовок, початок і кінець твору. Доведено, що через назви L’étranger”, La peste”, La chute”, La Nausée”, Le mur” відображаються відповідно мегаконцепти: абсурдна людина”, абсурд”, свобода вибору”, усвідомлення існування”, буття людини за муром”, а також найважливіші текстові концепти: самотність людини в світі, її відчуження іншими людьми, екзистенціальна нудота, смерть. Зіставний концептуальний аналіз зазначених заголовків та їхніх українських варіантів (Сторонній”, Чума”, Падіння”, Нудота”, Мур”) засвідчив співпадіння концептуального змісту оригінальних та перекладних назв, що є однією з необхідних передумов адекватного сприйняття твору іншомовним читачем.
Розгляд початку та закінчення повісті Сторонній”, романів Чума” і Нудота” підтвердив подальше розгортання і поглиблення концептуальних основ екзистенціальної прози, а також їхню остаточну фіксацію у зазначених частинах творів. У результаті порівняння відповідних фрагментів оригіналів та перекладів виявлено незначні відмінності на лексичному і граматичному рівнях двох текстів. Проте ці модифікації не порушують процесу розбудови концептуальної структури оригіналу в перекладі. Отож, можна стверджувати, що українські переклади загалом адекватно передають концептуальне наповнення сильних позицій аналізованих творів.
Серед художніх засобів А.Камю і Ж.-П.Сартра яскраво вирізняються кольоронайменування, у яких втілення фундаментальних концептів екзистенціальної прози проявляється особливо інтенсивно. Колірний діапазон цих письменників доволі широкий, хоча очевидним є факт домінування у їхніх творах чорної та білої барви, що підтверджують проведені підрахунки. Кольороназви у Сартра функціонують не тільки як інтенсифікатори художньо-емоційного ефекту його творів, але й демонструють стійке концептуальне підґрунтя (на відміну від творів А.Камю, де кольоронайменування здебільшого не проявляють такої виразної концептуальності). Так, наприклад, чорний колір втілює концепт усвідомлення існування; білий це колір екзистенціальної тривоги, що передує усвідомленню існування; сірий колір самого існування, що оточує людину звідусіль і проникає в її свідомість туманом; жовтий та червоний це кольори екзистенціальної нудоти. У цьому контексті стає зрозумілим, наскільки важливо при відтворенні назв кольорів враховувати передовсім їхнє концептуальне наповнення, адже ці лексичні елементи виступають важливими компонентами семантико-стилістичної системи оригіналу загалом.
У перекладі кольороназви відтворюються за допомогою повних і часткових відповідників з використанням граматичних транспозицій частин мови, методом калькування та еквівалентною кольороназвою. Виявлено модифікації колірної ознаки в перекладі, серед яких виділяється інтенсифікація та послаблення колірного компонента, імплікація або експлікація колірної ознаки оригіналу. Спостерігаємо також внесення кольороназви у переклад та її вилучення або зміну. Прийом вилучення здебільшого призводить до зниження художньої експресивності оригіналу, а невиправдані модифікації спричинюють порушення авторських інтенцій.
Чільне місце у системі словесно-образного мислення французьких письменників-екзистенціалістів займає концептуальна метафора. Метафоричність мовленнєвих структур є характерною ознакою роману Нудота”. У процесі аналізу, проведеного з урахуванням широкої контекстної системи оригіналу, виокремлено фундаментальні концептуальні образи, референтами яких (концептами або концептуальними комплексами, які ідентифікуються за допомогою метафори) виступають визначені раніше базові екзистенціальні концепти: екзистенціальна тривога, усвідомлення існування речей, екзистенціальна нудота, усвідомлення існування, а також концепти відчуження” та світ”. Визначено також основні концептуальні кореляти (концепти або концептуальні комплекси, що застосовані для порівняння). У ролі таких корелятів представлені наступні поняття: страх (концепт екзистенціальна тривога”); кольорова коловерть, туман, драглиста присутність та ін. (концепт світ”); думка, сенс, чорне провалля (концепт усвідомлення існування”). Зіставний аналіз текстів оригіналу та перекладу роману дозволив встановити такі основні типи перекладацьких прийомів, що застосовуються при відтворенні концептуальних метафор українською мовою:
1) калькування оригінальної авторської метафори;
2) лексичні трансформації, серед яких найбільш поширеною є експресивна конкретизація (останній тісно пов’язаний із проявом творчої індивідуальності перекладача);
3) лексико-синтаксичні трансформації (номіналізація, компресія, декомпресія, компенсація в іншому місці, антонімічний переклад);
4) трансформація вилучення (найменш вдале перекладацьке рішення).
На відміну від роману Нудота”, стилістичні засоби у творах Сторонній” і Чума” А.Камю відіграють другорядну роль в описі зображуваного, що зумовлено настановою автора на мінімалізацію експресивності з метою досягнення бажаного художнього ефекту. Але інколи, всупереч власній настанові, Камю все ж творить оригінальні метафоричні конструкції, особливо в пейзажних замальовках. Розгляд відповідних українських перекладів виявив модифікації метафоричних образів першотвору у цільових текстах: заміни метафоричних конструкцій порівняльними частково послаблюють експресивність оригінального висловлення; зміни окремих слів-компонентів метафори сприяють експресивній конкретизації метафори, заміна слова-носія образу призводить до зрушень у семантиці образу, в якому яскраво відображається специфічне бачення світу художником слова. Та попри окремі зауваження, можемо стверджувати, що в українських перекладах адекватно відтворено найважливіші концептуальні метафоричні образи прозових екзистенціальних творів А.Камю і Ж.-П.Сартра. Тому переклади не поступаються за своїм художнім ефектом оригіналам.
Проведений аналіз обраних літературних творів дає підстави говорити про гармонійне поєднання лексико-семантичного наповнення цих творів та їхнього синтаксичного оформлення, що сприяє розкриттю найголовніших авторських інтенцій: у повісті Сторонній” та романі Чума” це вираження ідеї абсурду в глобальному плані та абсурдності людського життя зокрема через невідворотність смерті; у романі Нудота” Ж.-П.Сартраце усвідомлення сутності існування.
Зазначені авторські настанови зумовили використання типових синтаксичних конструкцій: у повісті А.Камю переважають прості синтаксичні схеми, що якнайкраще ілюструють монотонність щоденного життя людини, яка чітко усвідомлює свою приреченість на смерть; у романі Ж.-П.Сартра основні текстові позиції займають розгорнуті складнонаповнені синтаксичні конструкції, які передають тривалість процесу усвідомлення існування. Виявлене закріплення найважливіших екзистенціальних ідей за певним типом синтаксичної організації речення свідчить про те, що однотипність синтаксичної побудови сприяє вираженню названих ідей з більшою інтенсивністю, ніж її різнотипність.
У результаті комплексного зіставлення синтаксичних структур в оригіналі та перекладі повісті Сторонній” А.Камю виявлено розбіжності при розподілі основних синтаксичних параметрів довжини та структури речення. Скорочення речень у перекладі призводить до спрощення їхньої структури. Об’єднання ж кількох речень оригіналу в одне у перекладі за допомогою сполучників сурядності або безсполучникового зв’язку, навпаки, спричинює її ускладнення. Внаслідок зазначеної синтаксичної реорганізації речень оригіналу відбуваються часткові зміни їхніх комунікативних функцій у цільовому тексті.
Забезпечення адекватності перекладу на синтаксичному рівні передбачає врахування функціональних особливостей елементів актуального членування речення, серед яких провідну роль відіграє порядок слів. Як показав матеріал дослідження, в оригінальних текстах А.Камю переважають синтаксичні конструкції з прямим порядком слів, яким у перекладі відповідають конструкції з інверсованим підметом. Такий тип синтаксичної побудови в українській мові зумовлений необхідністю виділити рему висловлення, завдяки чому забезпечується адекватність актуального членування оригінального речення в перекладі. Встановлені таким чином відношення еквівалентності між двома текстами на синтаксичному рівні є запорукою досягнення еквівалентності на вищому рівні текстовому.
Дослідження синтаксичних структур роману Ж.-П.Сартра Нудота” виявило їхнє спрямування на відображення внутрішньої дії свідомості головного екзистенціального героя. Розгорнуті синтаксичні конструкції оригіналу втілюють також визначені раніше фундаментальні концепти екзистенціальної літератури, чим створюють додаткові труднощі при перекладі. Встановлено, що програма реалізації авторських інтенцій у цьому творі зумовлює вибір синтаксичної форми вираження. Специфіка розгортання типових синтаксичних конструкцій разом з їхнім лексичним наповненням дозволяє зробити певні висновки про спосіб мислення автора та його світобачення.
Зіставний аналіз засвідчив, що концептуальне наповнення синтаксичних конструкцій та головні синтаксичні маркери досліджуваних творів були вірно ідентифіковані перекладачами і відтворені в цільових текстах.
Специфіка синтаксичної організації творів екзистенціальної прози сприяє формуванню у них особливого ритмічного малюнка, який слугує додатковим засобом для втілення окреслених авторських інтенцій і діє як один із головних факторів формотворення. Підвищена щільність коротких речень, домінування безсполучникового та сурядного зв’язку між компонентами складних речень забезпечують виразну ритмізацію оригінального вислову. Таким чином, синтаксичні засоби повісті Сторонній” спричиняються до створення того динамічного ритму, що допомагає у реалізації художньої концепції автора.
На основі зіставлення текстів оригіналу та перекладу можемо стверджувати, що головні смислотвірні ритмічні характеристики першотвору знайшли своє адекватне перевираження в перекладі. Побудова аналогічних простих синтаксичних структур українською мовою забезпечує збереження оригінального ритмічного членування повісті.
Реалізація ритмомоделі роману Нудота” Ж.-П.Сартра спрямована на розкриття найважливіших екзистенціальних ідей автора, що становлять концептуальне підґрунтя цього твору. Ритміку художнього твору зумовлюють численні фактори, серед яких провідну роль відіграють лексико-семантичне наповнення авторського тексту, а також особливості його синтаксичної та композиційної організації. Як показав зіставний аналіз, перекладач загалом намагається зберегти ритмічні параметри роману, хоча, через об’єктивні розбіжності між синтаксичними структурами двох мов, відбувається порушення ритміки оригіналу, що призводить до сповільнення ритму в окремих фрагментах перекладу.
Комплексне дослідження прози А.Камю і Ж.-П.Сартра у контексті перекладу дозволило глибше осмислити проблему цілісності екзистенціального роману з визначенням об’єднувальних художніх начал. Зіставний аналіз оригіналів та відповідних українських версій А.Перепаді, О.Жупанського та І.Борсука продемонстрував, що семантико-стилістична організація цих творів органічно підпорядкована концептуальним мегаідеям екзистенціального характеру, а також засвідчив адекватність відтворення українською мовою основних елементів смисло- та формотворення, які розкривають концептуальну значущість першотворів.
Здійснена робота окреслює ракурси подальшого розширення спектру перекладознавчих досліджень художніх творів не лише французького, а й європейського екзистенціалізму, а також творів інших сучасних літературних напрямів, зокрема психологічної прози. Перспективним бачиться вивчення питань інтерпретаційної стратегії перекладача в аспекті об’єктивації авторської концепції оригіналу та кореляції концептуальних картин світу в різномовних дискурсах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абуашвили А.Б. За строкой лирики: (О худож. переводе). М.: Сов. писатель, 1989. 208 с.
2. Апт С. Лицо переводчика // Перевод средство взаимного сближения народов. М.: Прогресс, 1987. С. 918.
3. Арнольд И.В. Значение сильной позиции для интерпретации художественного текста // Иностранные языки в школе. 1978. №4. С. 2331.
4. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. Л.: Просвещение, 1981. 295 с.
5. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., пол. яз. / Э.Кассирер, Р.Якобсон, А.Ричардс и др.; Вступ. ст. и сост. Н.Д.Арутюновой; Пер. под ред. Н.Д.Арутюновой, М.А.Журинской. М.: Прогресс, 1990. С. 532.
6. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора // Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. С. 346402.
7. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: Антология / В.П. Нерознак (ред.); Ин-т народов России, Моск. гос. лингвист. ун-т. М.: Academia, 1997. С.267279.
8. Бабій І. „Передо мною стояв світ, новий і чорний...” (колористика у мові В.Стефаника) // Культура слова. К., 1996. Вип. 48-49. С. 5054.
9. Бабина Л.В. Вторичная репрезентация как тип отражения знаний в языке // Язык, культура, коммуникация: Контексты современности: Материалы Межрегиональной научной конференции, 26-27 октября 2000г./ Л.А.Долбунова (отв. ред.); Российский гуманитарный научный фонд 2000, Мордовский гос. ун-т. Саранск: Изд-во Мордовского гос. ун-та, 2000. С. 28.
10. Бархударов Л.С. Уровни языковой иерархии и перевод // Тетради переводчика. М.: Междунар. отношения, 1969. Вып. 6. С. 4549.
11. Батозька Г.Ф. Ритмічна побудова оповідання Е. Хемінгуея „Старий біля моста” // Іноземна філологія: Респ. міжвідом. наук. зб. Львів, 1989. Вип.94. С. 6268.
12. Бахтин М.М. Проблема автора // Вопросы философии. 1977. №7. С. 148160.
13. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації// Мовознавство. 1997. № 6. С. 3036.
14. Бишук Г.В. Ритмічна структура художнього прозового тексту (на матеріалі озвучених оповідань О.Генрі)//Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: Видавничий центр КНЛУ, 1999. Т. 2, № 2. С. 97103.
15. Білоцерківець Н. Сартр і наша сучасність // Сартр Ж.-П. Нудота. Мур. Слова. К.: Основи, 1993. С. 459463.
16. Борухов Б.Л. „Зеркальная” метафора в истории культуры // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С. 109116.
17. Ванников Ю.В. Проблемы адекватности перевода. Типы адекватности, виды перевода и переводческой деятельности // Текст и перевод / Комиссаров В.Н. и др. М.: Наука, 1988. С. 3439.
18. Варинська А.М. Проблема образу автора в художньому творі // Вісник Черкаського ун-ту. Серія Філологічні науки. Черкаси: ЧДУ, 2000. Вип.15. С. 119125.
19. Василевич А.П. Цветонаименования и проблемы перевода текста // Текст и перевод / Комиссаров В.Н. и др. М.: Наука, 1988. С. 8496.
20. Вежбицкая А. Обозначения цвета и универсалии зрительного восприятия // Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. Отв.ред. М.А.Кронгауз, вступ. ст. Е.В.Падучевой. М.: Русские словари, 1996. С. 231290.
21. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. Отв.ред. М.А.Кронгауз, вступ. ст. Е.В.Падучевой. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
22. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков/ А.Д.Шмелев (пер. с англ.). М.: Языки русской культуры, 1999. 780с.
23. Венгренівська М.А., Гнатюк А.Д. Творча майстерня перекладача (Збірка теоретичних розвідок): Навч. посіб. / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. К.: Редакційно-видавничий центр Київський університет”, 1998. 90 с.
24. Венгренівська М.А. Основи порівняльної граматики французької та української мов: Навч. посібник / М.А.Венгренівська, А.Д.Гнатюк; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. 101 с.
25. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Изд-во МГУ, 1978. 174 с.
26. Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). М.: Изд-во Института общего среднего образования РАО, 2001. 224 с.
27. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наукова думка, 1992. 222 с.
28. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Междунар. отношения, 1980. 342 с.
29. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 142 с.
30. Волкова Е.В. Ритм как объект эстетического анализа // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, ЛО, 1974. С. 7385.
31. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Синтаксис. М.: Высш. шк., 1986. 220 с.
32. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте / В.Г.Гак, В.Н.Телия, Е.М.Вольф и др.; Отв. ред. В.Н.Телия; АН СССР. Ин-т языкознания. М.: Наука, 1988. С. 1126.
33. Галь Н.Я. Слово живое и мертвое: Из опыта переводчика и редактора. 4-е изд., доп. М.: Книга, 1987. 272 с.
34. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
35. Гарбовский Н.К. О некоторых проблемах современной науки о переводе // Вестник МГУ. Серия 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. М., 1998. № 3. С. 125135.
36. Гачечиладзе Г. Введение в теорию художественного перевода: Авториз. пер. с груз. Тбилиси: Изд-во Тбилисского ун-та, 1970. 255с.
37. Гиззатова Л.Г. О выявлении концепта поэтического текста // Слово в художественной речи: Сб. науч. тр. / Каз. гос. ун-т им. С.М. Кирова / Редкол. Х.М. Сайкиев (науч. ред.) и др. Алма-Ата: КазГУ, 1986. С.95100.
38. Голод В.И., Шахнарович А.М. Коммуникативные и когнитивные аспекты текста как единицы речевой деятельности // Коммуникативные единицы языка: Сб. науч. тр. М.: МГПИИЯ, 1985. Вып. 252. С.3343.
39. Горбачевский А.А. Оригинал и его отражение в тексте перевод/ Челябинский гос. пед. ун-т. Челябинск: Изд-во Челябинского гос. пед. ун-та, 2001. 202 с.
40. Данилко М.А., Томас А.О., Горшкова М.Л. Вводний абзац художественного прозаического текста в оригинале и переводе// Контрастивное исследование оригинала и перевода художественного текста: Сб. науч. тр. / Отв. ред. В.А.Кухаренко. Одеса: ОГУ, 1986. С. 105113.
41. Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопросы языкознания. 1994. №4. С. 1733.
42. Дискурс іноземномовної комунікації (колективна монографія). Львів: Вид-во ЛНУ, 2002. 495 с.
43. Дудченко М.М. Метафорика першотвору і індивідуальність перекладача// Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1979. Вип. 1. С.9397.
44. Евса Т.А., Светличная Е.А., Коломейцева Е.М. Возможности сохранения концептуальной информации заголовка в переводе// Контрастивное исследование оригинала и перевода художественного текста: Сб. науч. тр. / Отв. ред. В.А. Кухаренко. Одесса: ОГУ, 1986. С. 9499.
45. Ермоленко Г.Н., Толстоус Ю.В. Художественное пространство новелл Ж.-П.Сартра // Вопросы филологии. 2002. № 3 (12). С. 6469.
46. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: к вопросу об уровнях концептуальных моделей // Вісник Черкаського ун-ту. Серія Філологічні науки. Черкаси: ЧДУ, 1997. Вип. 3. С. 311.
47. Жаботинская С.А. Частеречная семантика: категориальные архетипы// Вісник Черкаського ун-ту. Серія Філологічні науки. Черкаси: ЧДУ, 1998. Вип. 7. С. 314.
48. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського ун-ту. Серія Філологічні науки. Черкаси: ЧДУ, 1999. Вип.11. С. 1225.
49. Жаркынбекова Ш.К. Ассоциативные признаки цветообозначений и языковое сознание // Вестник Московського университета. Серия 9. Филология. М.: МГУ, 2003. № 1. С. 109116.
50. Жлуктенко Ю.С., Двухжилов О.В. Проблеми адекватності перекладу // Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1981. Вип. 6. С. 8591.
51. Жукова М.Т., Величко Л.В. К вопросу о культурной адаптации текста перевода // Перевод: язык и культура: Материалы междунар. науч. конф. / Н.А.Фененко (отв. ред., редкол.); Воронежский гос. ун-т. Факультет романо-германской филологии. Воронеж: ВГУ, 2001. Вып. 4. С. 4445.
52. Зарицький М.С. Переклад: створення та редагування. Посібник. К.: Парламентське видавництво, 2004. 120 с.
53. Золотова Г.А. Роль ремы в организации и типологии текста// Синтаксис текста: Сб. ст. / АН СССР. Ин-т рус. яз.; Отв. ред. Г.А.Золотова. М.: Наука, 1979. С. 113133.
54. Зорівчак Р.П. Словесний образ у художньому перекладі // „Хай слово мовлено інакше...”: Проблеми художнього перекладу. Статті з теорії, історії та практики художнього перекладу / Упор. В. Коптілов. К.: Дніпро, 1982. С. 5165.
55. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад: на матеріалі англомовн. пер-дів укр. прози. Львів: Вид-во при Львівському ун-ті, 1989. 215 с.
56. Иванова-Лукьянова Г.Н. Ритм прозы и перевод // Речевой ритм и его функции. М.: МГПИИЯ, 1987. Вып. 293. С. 5563.
57. Івасюк О.Я. Відтворення ритмомелодійних особливостей оригіналу як засіб репрезентації його змісту (на матеріалі перекладів сучасної англомовної поезії українською мовою): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.19. Чернівці, 1993. 240с.
58. Кагановська О.М. Проблема спрямування інтертекстуальних зв’язків при реконструкції текстових концептів // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. / О.І.Чередниченко (голов. ред.); Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Факультет іноземної філології. К.: КНУ, 2000. С. 155164.
59. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози ( на матеріалі французької романістики ХХ сторіччя): Монографія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. 292 с.
60. Казакова Т.А. Практические основы перевода. СПб: Союз, 2001. 320с.
61. Калинович Л.Р. Деякі особливості відтворення колористики повісті Михайла Коцюбинського Fata morgana” англійською мовою // Теория и практика перевода. К.: Высшая школа, 1982. Вып. 8. С. 105115.