НІМЕЦЬКІ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНІ ЧАСТКИ ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ (на матеріалі українських перекладів сучасної німецької прози)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КУЧМА ОЛЬГА ІВАНІВНА

УДК 81’255:811.112.2’367.635

НІМЕЦЬКІ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНІ ЧАСТКИ ТА ЇХ
ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
(на матеріалі українських перекладів сучасної німецької прози)

Спеціальність 10.02.16. - перекладознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Сойко Іван Васильович
кандидат філологічних наук, доцент

Київ - 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....5
ВСТУП...6

РОЗДІЛ 1. EМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНІ ЧАСТКИ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ЯК
ОСОБЛИВИЙ ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ РОЗРЯД ЧАСТОК
У ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧОМУ АСПЕКТІ .....13
1.1. Поняття "емоційно-експресивні частки/ЕЕЧ". Властивості ЕЕЧ..13
1.2. Значення та функції ЕЕЧ........21
1.3. Проблема розмежування ЕЕЧ з омонімами.....28
1.4. Ядерні та периферійні ЕЕЧ .......29
1.5. Вживання ЕЕЧ в усному мовленні. Обмеження у вживанні ....31
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 135

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕКЛАДНІСТЬ ЕЕЧ З ТОЧКИ ЗОРУ КОМУНІКАТИВНОЇ
ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ...37
2.1. Моделі опису відповідників ЕЕЧ в інших мовах ...37
2.2. Перекладність ЕЕЧ. Одиниця перекладу ..41
2.3. ЕЕЧ та прагматична еквівалентність перекладу..47
2.4. ЕЕЧ української мови як можливий лексичний відповідник..50
2.4.1. Статус розряду ЕЕЧ в українській мові ...51
2.4.2. Обсяг розряду ЕЕЧ української мови....55
2.4.3. Функції ЕЕЧ у різних комунікативних типах висловлювань .56
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2....58

РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАД НІМЕЦЬКИХ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНИХ
ЧАСТОК ТА ЇХНІХ СПОЛУЧЕНЬ У РІЗНИХ КОМУНІКАТИВНИХ
ТИПАХ ВИСЛОВЛЮВАННЯ.......60
3.1. Переклад групи ядерних ЕЕЧ 61
3.1.1. Способи та прийоми перекладу частотних ядерних ЕЕЧ .......61
3.1.1.1. Переклад ЕЕЧ denn.61
3.1.1.2. Переклад ЕЕЧ doch.67
3.1.1.3. Переклад ЕЕЧ ja..76
3.1.1.4. Переклад ЕЕЧ mal/man82
3.1.1.5. Переклад ЕЕЧ schon86
3.1.1.6. Переклад ЕЕЧ wohl.94
3.1.2. Способи та прийоми перекладу нечастотних ядерних ЕЕЧ ..100
3.1.2.1. Переклад ЕЕЧ aber.100
3.1.2.2. Переклад ЕЕЧ auch.103
3.1.2.3. Переклад ЕЕЧ bloß/nur...107
3.1.2.4. Переклад ЕЕЧ eben/halt..112
3.1.2.5. Переклад ЕЕЧ nun (ein)mal.114
3.1.2.6. Переклад ЕЕЧ einfach.115
3.1.2.7. Переклад ЕЕЧ etwa.119
3.1.2.8. Переклад ЕЕЧ nicht.122
3.1.2.9. Переклад ЕЕЧ noch.125
3.1.2.10. Переклад ЕЕЧ vielleicht....127
3.1.2.11. Переклад ЕЕЧ mir.130
3.1.3. Причини та наслідки відсутності лексичних відповідників ядерних
ЕЕЧ у перекладах ...132
3.2. Переклад периферійних ЕЕЧ ....137
3.2.1. Відповідники ЕЕЧ also..137
3.2.2. Відповідники ЕЕЧ nun ....140
3.2.3. Відповідники ЕЕЧ eigentlich ...144
3.2.4. Відповідники ЕЕЧ immerhin ..149
3.2.5. Відповідники ЕЕЧ jedenfalls151
3.2.6. Відповідники ЕЕЧ schließlich.153
3.2.7. Відповідники ЕЕЧ überhaupt..154
3.3. Переклад сполучень ЕЕЧ157
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3....160
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .167
ДОДАТКИ198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЕЕЧ емоційно-експресивна частка
ЕП - емоційна пресупозиція
ЛВ - лексичний відповідник
М - мовець
МО мова оригіналу
МП мова перекладу
НУУН Німецько-український українсько-німецький словник
Пр. приклад(и)
С - слухач
Т1 - текст оригіналу
Т2 - текст перекладу
Р1 - реципієнт тексту оригіналу
Р2 - реципієнт тексту перекладу
СУМ Словник української мови в 11 томах

ВСТУП

Пожвавлення міжнародних контактів та зростаюча глобалізація в усіх галузях суспільного життя піднесли на якісно новий рівень роль перекладу, який є запорукою збереження мовного і культурного розмаїття, визнаного сьогодні багатством людської цивілізації” [156, с. 485]. Нові імпульси одержало перекладознавство як самостійна наука, що вивчає складні процеси міжмовної комунікації. Перекладознавці успішно застосовують інструментарій сучасного мовознавства, яке протягом останніх десятиліть аналізує мовленнєві явища під новим - антропологічним кутом зору. Прагмалінгвістика бачить у мові не лише систему форм, а й один з аспектів людської діяльності, досліджує, "що роблять люди з мовою", користуючись нею з метою спілкування [176, с. 115].
Для концепції міжкультурної комунікації (з другої половини 80-их років), в рамках якої прагматично-функціональний підхід знайшов подальший розвиток, особливої ваги набирають процеси розуміння як основа для вивчення іноземних мов, іншомовного спілкування та перекладу як акту комунікації. На передній план все більше виступає аналіз мовленнєвого акту, найважливішими компонентами якого є: мовленнєві наміри мовця та мовні засоби для їх "втілення"; можливості вираження одного і того ж наміру різними мовними засобами; чинники, які визначають вибір мовного засобу в залежності від конкретної ситуації; можлива реакція співрозмовника на повідомлення.
У багатьох випадках говорити означає не лише повідомляти, а й діяти”- цитатою з роману Сімони де Бовуар У кращі роки” характеризує М. Далмас [197, с. 90] суть теорії мовленнєвих актів. Кожен такий акт має певну мету, мовець змінює ситуацію мовлення, інформуючи адресата про щось і викликаючи певну реакцію - як мовну, так і не мовну - на своє повідомлення. Він розглядає і здійснює мовленнєву дію як схиляння адресата до прийняття певного рішення (не завжди експліцитно вираженого). При цьому мовцеві доводиться запобігати захисним реакціям слухача чи докорам, в т.ч. шляхом посилення виразності висловлювання (аргументативні дії”, М.Далмас [197, с.91]). Серед мовних елементів з так званою інтерактивною функцією називають частки, в першу чергу емоційно-експресивні (далі - ЕЕЧ), за допомогою яких мовець підтримує перебіг мовленнєвого акту [229, 230, 216, 245]. В ІІ половині ХХ ст. ЕЕЧ німецької мови стали предметом посиленої уваги германістів та перекладознавців різних країн, почалося активне заповнення білих плям” у знаннях про ЕЕЧ та їхні відповідники в інших мовах.
Отже, актуальність дослідження зумовлюється, з одного боку, необхідністю поповнення новими результатами деяких розділів теорії перекладу (теорії рівнів еквівалентності, перекладацьких трансформацій, прагматики перекладу тощо), порівняльної типології німецької та української мов* та двомовних словників, а з другого практичними потребами перекладацької діяльності та підготовки перекладачів. У ширшому плані актуальність дослідження визначається загальною спрямованістю сучасного перекладознавства: відходом від лінгвістично нормованого поняття еквівалентності у напрямку, пов’язаному з ключовими словами прагматика, функція, процес і текст.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в рамках теми, яка розробляється науковцями відділення західної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), і затверджена Міністерством освіти і науки України.
Мета дослідження полягає у виявленні способів та прийомів перекладу ЕЕЧ німецької мови (= мови оригіналу, далі - МО) та їхніх сполучень у різних комунікативних типах висловлювання та встановленні лексичних засобів у мові перекладу (далі - МП), які можуть вважатися їхніми відповідниками і використовуватися у лексикографічному описі. При відсутності в МП лексичних засобів з’ясовуватимуться можливі причини та наслідки неперекладності” ЕЕЧ для прагматичної еквівалентності перекладу.
Відповідно до поставленої мети в роботі послідовно вирішуються такі конкретні завдання:
- критичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з проблем ЕЕЧ та їх перекладу;
- уточнення поняття "ЕЕЧ", їх властивостей та функцій;
- уточнення понять одиниця перекладу”, еквівалент”, рівні еквівалентності”;
- виділення корпусу сегментів текстів з ЕЕЧ та їх українських перекладів;
- аналіз ЕЕЧ української мови як можливого лексичного відповідника (далі ЛВ);
- встановлення способів та прийомів перекладу ЕЕЧ українською мовою;
- лінгвостилістичний та прагмалінгвістичний аналіз ЛВ ЕЕЧ та інших засобів емоційності МП залежно від комунікативного типу висловлювання;
- обґрунтування необхідності та можливості перекладу ЕЕЧ; аналіз типових помилок у перекладах.
Об’єктом дослідження є ЕЕЧ німецької мови.
Предметом дослідження є способи і прийоми передачі українською мовою комунікативно-прагматичних функцій німецьких ЕЕЧ та їхніх сполучень у різних комунікативних типах висловлювання. Аналізується коґнітивна діяльність перекладача на етапі ідентифікації функції ЕЕЧ у взаємодії з іншими чинниками, які формують емоційну пресупозицію висловлювання, та прийняття рішення про можливість/необхідність та вибір засобів, зокрема ЛВ, для її відтворення в МП.
Мета та завдання даної роботи зумовили такі методи дослідження:
- метод контекстуального аналізу з елементами дистрибутивного аналізу, парафразування, субституції та опитування інформантів для ідентифікації ЕЕЧ у МО під час добору корпусу сегментів текстів для дослідження;
- зіставний метод при порівнянні сегментів тексту з ЕЕЧ та їхніх перекладів;
- метод дескриптивного статистичного аналізу українських відповідників;
- підхід функціональної прагматики (K.Eлiх, Й.Рeбайн) та дескриптивно-транслятивний підхід (за Л.Цибатовим) до аналізу еквівалентів ЕЕЧ;
- лексикографічний аналіз.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснюється комплексний перекладознавчий аналіз відповідників німецьких ЕЕЧ та їхніх сполучень в українській мові, обґрунтовується необхідність і можливість перекладу ЕЕЧ як важливого складника прагматичної пресупозиції висловлювання та передумови когерентності тексту та прагматичної еквівалентності перекладу.
Наукове значення дослідження полягає в поглибленні та розширенні знань про властивості та функції ЕЕЧ у перекладознавчому аспекті та про їхню специфічну перекладність. Результати перекладознавчого аналізу змінюють традиційні уявлення про можливості лексикографічного опису ЕЕЧ у двомовних словниках та форму словникової статті гіперлексеми, одним з омонімів якої є ЕЕЧ. Дані дослідження доповнюють теорію рівнів еквівалентності перекладу, перекладацьких трансформацій, є певним внеском до розробки однієї з актуальних проблем сучасного перекладознавства - відтворення у перекладі емоційності тексту оригіналу.
Практична цінність дисертації визначається можливістю використання матеріалів та результатів дослідження в курсі викладання теорії та практики перекладу, теоретичної граматики, лексикології, інтерпретації тексту, функціональної стилістики, а також при створенні підручників, збірників вправ, словників та двомовного лексикона ЕЕЧ. У практиці викладання німецької мови як іноземної та підготовки перекладачів високої кваліфікації матеріали дослідження допоможуть свідомому оволодінню ЕЕЧ в усному мовленні, забезпечуючи його природність та наближаючи до мовлення носіїв німецької мови.
Матеріалом дослідження послужили понад 2000 сегментів тексту з сучасної німецькомовної художньої літератури (2967 с.), в яких нараховано 2193 ЕЕЧ та 124 сполучення, та їхні українські переклади. Основна маса зразків має форму діалогу, де частотність ЕЕЧ найвища [334, с. 246]. Джерелом матеріалів слугували також граматики, двомовні та тлумачні словники.
Апробація результатів. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні кафедри германської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (березень 2001 р., січень та грудень 2003 р.), на Всеукраїнській науковій конференції з проблем зіставної семантики 28-30 вересня 1995 р. (Київ), на Міжнародній науковій конфренції, присвяченій 100-річчю М.Д.Степанової 7-8 листопада 1999 р. (Москва) та на Міжнародній науковій конференції Мова і нація” 24-25 жовтня 2002 р. (Київ).
Основні результати роботи відображені в статтях "Великий потенціал маленьких часток", Контрастивні дослідження німецьких емоційно-експресивних часток та їх відповідників у інших мовах”, Cинонімія та багатозначність емоційно-експресивних часток німецької мови: проблеми перекладу, Передача німецьких емоційно-експресивних часток українською мовою” [94-97].
На захист виносяться такі положення:
1. Комунікативні, коґнітивні та соціальні функції емоційно-експресивних часток німецької мови зумовлюють особливість цього розряду часток у перекладознавчому аспекті. Адекватне відтворення цих функцій у перекладі забезпечує емотивну динамічну еквівалентність та когерентність тексту. Об’єктивними передумовами для цього є належний опис функцій ЕЕЧ у тлумачних чи двомовних словниках та наявність постійних лексичних відповідників, суб’єктивними - коґнітивна та мовна (інтерпретативна) компетенція перекладача.
2. Необхідною передумовою для перекладознавчого аналізу є ідентифікація ЕЕЧ та розмежування їх - як похідного явища - з омонімами. Головними критеріями для ідентифікації ЕЕЧ у контексті є її функція у певній мовленнєвій ситуації, віднесеність до змісту всього речення, нездатність бути членом речення та відповіддю на питання.
3. Кількість лексичних та інших відповідників ЕЕЧ у перекладі зростає прямопропорційно до частоти вживання ЕЕЧ та зростання рівня їх десемантизації.
4. Найефективнішим (найекономнішим) способом відтворення в перекладі суб’єктивної емоційності мовця, вираженої ЕЕЧ, є лексичні (структурні) відповідники з подібними комунікативно-прагматичними функціями. Вони дозволяють зберегти ритміку оригіналу, передати індивідуальний стиль автора, мовний портрет та соціальну характеристику комунікантів. Лексичними відповідниками можуть бути ЕЕЧ та інші частки української мови, інші короткі слова (вигуки, прислівники, вставні слова) як з адгерентною, так і з інгерентною експресивністю, за допомогою яких забезпечується семантична та прагматична еквівалентність.
5. Типовими помилками у перекладі є: повне ігнорування емоційної пресупозиції висловлювання; неправильна частиномовна класифікація слова, некритичне використання словникового значення у специфічному контексті ЕЕЧ.
6. Еквівалент омоніма (прислівника, сполучника і т.ін.) як формальний, а не змістовий відповідник, може призвести до зміни емоційно-прагматичної пресупозиції або й пропозиції висловлювання в українському перекладі.
7. Відсутність у перекладі емоційної пресупозиції в деяких типах висловлювань без прямого адресування (у монологічному мовленні, у невласне прямій мові) є прагматичною нормою української мови. Однак, крім ілокутивних функцій, ЕЕЧ виконують інші важливі функції (соціальну, стилістичну тощо), які повинні актуалізуватися в перекладі.
8. Процедура пошуку еквівалента ЕЕЧ складається з таких послідовних етапів: 1) Встановлення належності слова до розряду ЕЕЧ та його функції в контексті; 2) Аналіз характеру взаємодії ЕЕЧ з іншими засобами, що беруть участь у конфігурації емоційної пресупозиції; 3) Аналіз мовленнєвої поведінки носія МП у подібній ситуації; 4) Вибір оптимального функціонального відповідника.
Обсяг і структура дисертації зумовлені логікою наукового дослідження. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку основної використаної літератури, лексикографічних джерел та ілюстративного матеріалу, 5 додатків. У додатках наведено: класифікацію ЕЕЧ МО та МП, графік перекладності ЕЕЧ, таблицю ЛВ за типами контексту, приклад словникової статті з ЕЕЧ та короткий тлумачний словник вживаних у роботі термінів.
У Вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і новизна, зв’язок з науковими темами, визначається предмет, мета та завдання дослідження. Відповідно до поставлених завдань визначаються методи та матеріал дослідження. Обґрунтовується теоретична та практична значущість роботи, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
У Розділі 1 Eмоційно-експресивні частки німецької мови як особливий функціональний розряд часток у перекладознавчому аспекті” зроблено огляд стану дослідження ЕЕЧ німецької мови з метою уточнення їхнього лінгвістичного статусу, який зумовлює специфіку їхньої перекладності.
У Розділі 2 Перекладність ЕЕЧ з точки зору комунікативної теорії перекладу” аналізуються сучасні погляди на проблеми одиниці перекладу, еквівалента та еквівалентності, рівнів еквівалентності стосовно до завдань нашого дослідження. Представлені моделі аналізу ЛВ ЕЕЧ у інших мовах, а також аналогічний розряд часток української мови як потенційних лексичних відповідників.
У Розділі 3 Переклад німецьких емоційно-експресивних часток та їхніх сполучень у різних комунікативних типах висловлювання” проводиться комплексний статистичний, лінгвостилістичний та прагмалінгвістичний аналіз українських відповідників для 26 німецьких ЕЕЧ та їх сполучень. Аналізуються можливі причини та наслідки відсутності або неточності ЛВ у певних контекстах та формулюються пропозиції щодо вибору оптимального способу чи прийому перекладу.
У загальних висновках подаються результати дослідження та їхня оцінка з точки зору релевантності для перекладацької діяльності, лексикографії та підготовки перекладачів. Висловлюються пропозиції щодо перспектив подальшого дослідження ЛВ ЕЕЧ для повнішого лексикографічного опису та повноцінного перекладу українською мовою.

* Відомі дослідження еквівалентів ЕЕЧ німецької мови в японській, шведській, сербо/хорватській, турецькій, російській, англійській, данській, іспанській, тайській, китайській, чеській, нідерландській, та ін. мовах

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

В дослідженні узагальнюються найважливіші характеристики специфічного розряду емоційно-експресивних часток у німецькій мові, які зумовлюють особливості як функціонування, передусім в усному діалогічному дискурсі, так і перекладу цих часток іншими мовами. Результати перекладознавчого аналізу засвідчують наявність різноманітних можливостей перекладу в українській мові, починаючи від часток різних розрядів та їхніх сполучень і до експлікації значення у словах автора, шляхом парафразування та описового перекладу. Українські переклади тяжіють до економних способів передачі функцій німецьких ЕЕЧ за допомогою лексичних відповідників, більш емоційно забарвлених дієслів, які додатково експлікують емоційну пресупозицію мовця, та повторів ключових слів попереднього висловлювання. Положення про перекладність ЕЕЧ та їх сполучень знаходить ще одне підтвердження на матеріалі української мови, а наше дослідження доповнює собою низку праць, присвячених проблемам перекладу німецьких ЕЕЧ.
Такі дослідження покликані подолати наслідки тривалого ігнорування ЕЕЧ як периферійної частини словника та недоліки їх лексикографічного опису. Зокрема, в існуючих німецько-українських словниках представлені лише окремі ЕЕЧ, без вказівок на варіанти їх значення, контекст та різні можливості перекладу. Вживання еквівалентів повнозначних омонімів, від яких ЕЕЧ походять, але не завжди зберігають з ними спільні семантичні ознаки, а тому й не можуть перекладатися за допомогою їх еквівалентів, призводить до формального перекладу ЕЕЧ, який не забезпечує прагматичної еквівалентності висловлювання.
Типове пояснення у словниковій статті виражає підсилення”, напр., [119, с. 117] не вказує на його характер у різних комунікативних типах висловлювання. Формулювання часто не перекладається” у словниковій статті відбиває до певної міри реальний стан речей, але не пояснює закономірності вживання ЕЕЧ носіями мови та її функції у певному типі контексту. Це приводить до недооцінки ЕЕЧ як складової частини висловлювання та до нехтування нею як при перекладі, так і в усному мовленні неносіїв мови.
1. Переклад комунікативно-прагматичних функцій ЕЕЧ та їхніх сполучень, відтворення прагматики адресата як особи, що коґнітивно мислить та емоційно сприймає світ, є важливою передумовою прагматичної еквівалентності текстів - найвищого рівня еквівалентності перекладу (зокрема літературного). Найекономнішим та найточнішим способом вона досягається за допомогою ЛВ та їх сполучень. При цьому не змінюється синтаксична структура висловлювання, ритм, соціальний чи словесний портрет мовця.
2. Найбільш поширеним способом перекладу ЕЕЧ є підстановка ЛВ: а) зі збереженням лінійної (синтаксичної) відповідності; б) з певними синтаксичними трансформаціями у випадку іншого позиціювання ЕЕЧ МП або якщо ЛВ є сполученням часток у дистантній позиції; в) з антонімічною заміною у випадку обмеження вживання ЛВ у формі частки, вигука чи прислівника певним граматичним типом речення. Парафраза та експлікація значення ЕЕЧ у словах автора підтверджують правильність класифікації ЕЕЧ та її функції перекладачем і відтворюють дух” МО, але парафраза часто збільшує обсяг висловлювання, а експлікація в словах автора збіднює пряму мову персонажів. Однак, для нечастотних ядерних ЕЕЧ у специфічній функції та специфічному комунікативному типі висловлювання парафраза може бути єдино можливим способом перекладу.
3. Виявлені частотні ЛВ можуть бути використані для лексикографічного опису ЕЕЧ, для перекладу та для тренування в навчальному процесі. Індивідуальні (оказіональні) ЛВ можуть бути наведені як приклади часткових еквівалентів. Лексикографічне представлення ЕЕЧ потребує комплексного лінгвостилістичного та функціонально-прагматичного підходу. Двомовний словник з частками повинен бути до певної міри тлумачним, оскільки він не може приписувати певні ЛВ як обов’язкові до вживання. Він повинен містити пояснення значення / функції ЕЕЧ в усіх можливих комунікативних типах висловлювання на типових прикладах, щоб забезпечити можливість вибору лексичного чи іншого відповідника при перекладі.
4. Переважання ЛВ у формі сполучень ЕЕЧ з частками інших розрядів або з вставними словами, теж короткими за формою, які - подібно до ЕЕЧ - стосуються змісту всього речення, дає підстави стверджувати, що у МО та МП немає ЕЕЧ з повним збігом функцій, незважаючи на значний обсяг розряду. Поєднання ЕЕЧ з сполучником чи вставним словом (тобто лексичною одиницею з сильнішим семантичним компонентом або з інгерентною експресивністю) експлікують додатково функцію ЕЕЧ в МП.
5. Відсутність ЕП у МП позбавляє читача (Р2) нюансу особистого”, заважає розпізнати М як особу, позбавляє його словесний портрет індивідуальності. Втрачаються такі складники ситуації висловлювання, як характер стосунків між партнерами, досвід їх попередніх інтеракцій. Особливою проблемою для перекладача є передача емоційної пресупозиції, утвореної сполученням 3-5 ЕЕЧ.
6. Суб’єктивна емоційність, виражена найчастотнішими ядерними ЕЕЧ, відсутня у висловлюваннях без прямого адресування (непряма, невласне пряма мова, несамостійні підрядні речення, у першу чергу в монологічному мовленні), а також у діалогічному мовленні при багаторазовому або автоматичному повторенні частки.
7. Правильна ідентифікація ЕЕЧ та належне відтворення її функції в МП є запорукою того, що представник іншої культури (Р2), перебуваючи в іншому часі та іншому місці, не відчуває своєї неповноцінності через відсутність або недостатність фонових знань, які імплікує ЕЕЧ.
Дослідження способів та прийомів передачі комунікативно-прагматичних функцій ЕЕЧ німецької мови та їхніх сполучень в українських перекладах, проведене в межах комунікативного підходу до опису мовних одиниць та функціональної прагматики, розширює поняття перекладності та еквівалента ЕЕЧ, а також пропонує можливі шляхи для виявлення та лексикографічного опису таких еквівалентів. Однак, як і будь-яке інше дослідження ЕЕЧ на емпіричному матеріалі, воно не претендує на завершеність і всеосяжність отриманих результатів. Деякі ЕЕЧ (напр.: allerdings, gleich, ohnehin, ruhig, sowieso, übrigens) або окремі варіанти (auch4, bloß4, denn5, ja4, schon6, wohl3) не представлені в корпусі достатнім чином. Необхідну для укладання двомовного словника чи лексикона часток статистичну масу, зокрема для нечастотних ядерних ЕЕЧ, можна одержати наприклад, за допомогою значного збільшення аналізованого корпусу емпіричного матеріалу або залучення до перекладу наявних сегментів текстів з ЕЕЧ інформантів-носіїв чи кваліфікованих мовців-білінгвів.
Повніше уявлення про характер еквівалентності ЕЕЧ двох мов могло б дати дослідження лексичних засобів перекладу українських ЕЕЧ у німецькій мові, що передбачає чітку класифікацію, детальний опис функцій останніх, а також їхніх синонімічних зв’язків та сполучуваності у термінах когнітивної та прагмалінгвістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. - Л.: Наука, 1973. 366 с.
2. Адмони В.Г. Теоретическая грамматика немецкого языка. Строй современного немецкого языка. М.: Просвещение, 1986. 330 с.
3. Аванесов Р.И., Сидоров В.Н. Очерк грамматики русского литературного языка.- М.: Гос. учпедгиз МП РСФСР, 1945.-250 с.
4. Алєксєєва І.О. Семантичні особливості англійських протиставних часток // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Вип.7. К.: КНЛУ, 2001. с. 11-15.
5. Алєксєєва І.О. Емотивність як одна з частиномовних властивостей часток // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Іноземна філологія. К.: 2000. - Вип. №29. С. 24-26.
6. Алєксєєва І.О. Семантика та прагматика англійських часток. Дис к.філол.н. : 10.02.04. К., 2001. 198 с.
7. Арнольд И.В. Эквивалентность как лингвистическое понятие // ИЯШ. - М. - 1976 №1. - С. 12-14.
8. Артемчук Г.І. Про порівняльно-типологічні дослідження прислівників у німецькій та українській мовах // Проблеми зіставної семантики. К.: КНЛУ, 2001. С. 247-250.
9. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Изд.2. М.: Сов. энциклопедия, 1969. 608 с.
10. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции в лингвистике // Известия АН СССР. Серия лит. и яз. - М.: АН СССР. - 1973. - т.32, вып.1. - С. 84-89.
11. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1955. - 416 с.
12. Баранов А.Н., Кобозева И.М. Модальные частицы в ответах на вопрос // Сб. науч. трудов АН СССР „Прагматика и проблемы интенсиональности. - М.: Ин-т языкознания.- 1988. С. 45-69.
13. Бархударов Л.С. Язык и перевод. - М.: МО, 1975. - 239 с.
14. Башинский В.Н. Эмоционально-экспрессивные частицы в современном немецком языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. / Пятигорский гос. пед. ин-т. Пятигорск, 1985. - 17 c.
15. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. К.: Либідь, 1993. 320 с.
16. Беляева Е.И. Эпистемическая модальность в английском и русском языках // Контрастивная грамматика. Калинин: КГУ.- 1984. - с. 33-41.
17. Беляева Е.И. Функционально-семантическое поле модальности в английском и русском языках. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1985. 180 с.
18. Бєлова А.Д. Емоційна аргументація // Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. К.: Вид-во КНУТШ, 1997. С. 184-191.
19. Білоус О.М. Художній переклад: шляхи аналізу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Спец. випуск. К.: Вид-во КНУТШ, 2001. С. 36-40.
20. Близнюк О.П. Мовні засоби вираження емоційної категорії співчуття в оригіналі та перекладі // Проблеми семантики слова, речення та тексту.- К.: КНЛУ.- 2002. с. 29-33.
21. Бобирьова М.М., Бричко Г.С. Залежність вибору модальних лексичних одиниць від комунікативного завдання висловлювання // Іноземна філологія. Вип.89. Львів: ЛГУ.- 1988. С. 92-96.
22. Большой немецко-русский словарь. В 2 т. / Под рук. проф. О.И. Москальской. - М.: Советская энциклопедия, 1969. т. 1, 760 с., т. 2, 680 с.
23. Борисова Т.В. Лексические способы выражения модальности в современном немецком языке: Автореф. дисс канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ. - М., 1951.- 19 с.
24. Брицин М.Я., Жовтобрюх М.А., Майборода А.В. Порівняльна граматика української і російської мов. Вид. 2. - К.: Вища школа, 1978. С. 210-211.
25. Бунь О. Відтворення когнітивних та концептуальних структур художнього тексту: проблеми перекладу // Наук. вісник Волин. Держ. ун-ту. Філол. науки. 2000. - №2. С. 12-15.
26. Вадюшина Д.С. Выделение класса частиц во французском языке: Автореф. дисс канд. филол. наук: 10.02.05. - Минск, 1975. 25 с.
27. Васильева А.Н. Частицы разговорной речи. М.:МГУ, 1964. - 187 с.
28. Вежбицка А. Речевые акты: Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16. Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С.251-275.
29. Верниковская Т.В. О безэквивалентности адресатных конструкций (на мат. русск., польск. и нем. яз.) // Проблеми зіставної семантики. К.: КНЛУ.- 1997. С.296-298.
30. Виноградов В.В. Русский язык.- М.: Высшая школа, 1972. - 520 с.
31. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті.- К.: Наукова думка, 1988.- 256 с.
32. Вихованець І.Р. Таїна слова. К.:Радянська школа, 1990. 284 с.
33. Вихованець І.Р. Комунікативні категорії речення // Лінгвістичні студії. Вип. 9. Донецьк: Вид-во ДДУ.- 2002. - С. 43.
34. Вишневська Г.П. Синкретизм семантики питальних речень // Проблеми зіставної семантики. К.: КНЛУ.- 1997. С. 299-300.
35. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. 2-е изд. - М.: Высшая школа, 1986.- 416 с.
36. Гак В.Г. О модально-эмоциональной рамке предложения // Новые явления и тенденции во французском языке. М.: МГПИ, 1984. С. 169-174.
37. Галеева Н.Л. Понимание и передача в переводе суперсегментарных смыслов художественных разговорных” текстов // Психолингвистические исследования: звук, слово, текст: Межвуз. темат. сб. науч. тр. Калинин: КГУ, 1987. С. 144-151.
38. Галь Н. Слово мертвое и живое. Из опыта переводчика и редактора. - М.: Книга, 1987. - 272 с.
39. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, - 1985. 360 с.
40. Головащук С.И. Передача значений слов и фразеологизмов одного языка средствами другого языка как основная проблема двуязычной лексикографии: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.661 / К.: Изд-во АН УССР, 1970. - 25 с.
41. Гріпцов В.І. Дейктичні елементи як модально-комунікативні та емоційно-оцінні обмежувачі репрезентованого компоненту у реченнях з прямим мовленням // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Вип. 7.- К.: КНЛУ, - 2001. - С. 58-61.
42. Давиденко М.О. Частки української мови з погляду їх складу, функції та семантики: Дис канд.філол.наук: 10.02.02. - Одеса, 1993. 162 с.
43. Девкин В.Д. Проблемы немецкой разговорной речи (лексика и синтаксис): Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. ун-т. М., 1974. 35 с.
44. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь: синтаксис и лексика.- М.: МО, 1979. 254 с.
45. Ермакова Н.В. Контрастивный анализ английских и русских наречий, выражающих эмоции // Контрастивная грамматика. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та. 1984. - С. 41-49.
46. Ермолаева Л.С. К вопросу о разграничении модальных слов и частиц.- М.: Высшая школа, 1964.- №3 124 с.
47. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика української та англійської мов.- К.: Радянська школа, 1960.- С. 100-116.
48. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. К.: КДУ, 1966. 128 с.
49. Жлуктенко Ю.О. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української, російської мов. К.: Наукова думка, 1981.- 354 с.
50. Жлуктенко Ю.А. Критерии эквивалентности при контрастивном анализе языков // Новые тенденции в изучении грамматики романских и германских языков. - К.: Выща школа. - 1981.- С. 6-12.
51. Жлуктенко Ю.О., Двухжилов О.В. Проблеми адекватності перекладу // Теорія і практика перекладу. Вип.6. К.: КДУ. 1981.- С. 85-97.
52. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч.1. Вид. 2. К.: Радянська школа, 1961. 408 с.
53. Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1991. 77 с.
54. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Донецьк: ДонДУ, 1996. 437 с.
55. Загнітко А.П., Домрачева І.Р. Основи мовленнєвої діяльності: Навч. посібник. Донецьк: Укр. Культурологічний Центр, 2001. 56 с.
56. Заикин А.Е. Коммуникативно-прагматические функции немецких модальных частиц: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. М., 1985. - 16 с.
57. Змеева Т.Е. Имплицитное выражение эмоции в функционально-коммуни-кативном аспекте: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1988.- 18 с.
58. Зорівчак Р.П. Принципи підходу до фразеологічних одиниць в перекладознавчих дослідження // ТПП. Респ. міжвід. наук. зб. К.: Вища школа, 1979. - Вип.1, с. 108-122.
59. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних текстів та їх українських переладів) // ТПП Респ. межведомств. научн. сб. 1986. - Вып. 13. К.: Вища школа, С. 50-58.
60. Зорівчак Р.П. Граматико-конотаційна реалія як перекладацька категорія // ТПП Республ. межведомств. научн. сб. 1987. Вып. 14. К.: Вища школа, С. 33-43.
61. Зорівчак Р.П. Семантична структура словесного образу: до методології перекладознавчого аналізу. Ін. філологія: укр. науков. зб. Вип. 111. - Львів: Вид-во ун-ту, 1995. С. 208-224.
62. Зорівчак Р.П. Авторські фразеологічні новаторства як перекладознавча проблема (на матеріалі англомовних перекладів творів Тараса Шевченка) // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. Гол. ред. Чередниченко О.І. - №5. - К.: Вид-во КНУТШ. 2001 р. с. 68-72.
63. Зорівчак Р.П. Художній переклад в Україні як чинник формування нації // Мовні і концептуальні картини світу. Спец. випуск. Гол. ред. Чередниченко О.І.- К.: Вид-во КНУТШ. 2001 р. С. 129-132.
64. Искоз А.М. Частицы в современном немецком языке // Немецкая филология. Уч. записки ЛГУ.- Л.: ЛГУ, Вып.31.- 1958, С. 96-100.
65. Іваненко С.М. Проблеми відтворення тональності художнього тексту в перекладі // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. Вип.34-36. К.:ВПЦ „Київський університет”, 2003. С.106-109.
66. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. - К.: Вид-во КДУ. - 1965. - С. 365-369.
67. Калустова О.М. Частка як об’єкт дослідження перекладознавства та порівняльного мовознавства // Мовні та концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: ВПЦ Київський університет”, 2003. С. 183-188.
68. Карабан В.И. Понятие „связность и лингвистическая теория // Вопросы языковой структуры.- К.: КГУ. - 1976. - С. 29-31.
69. Карабан В.І., Борисова О.В., Колодій Б.М., Кузьміна К.А. Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі. - Вінниця: Нова книга, 2003. 205 с.
70. Карабан В.І., Верба Л.Г. Дослідження непрямих мовленнєвих актів у зіставній комунікативній семантиці // Проблеми зіставної семантики. - К.: КНЛУ. - 1997. - С. 345-349.
71. Карабан В.І., Мейс Д. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську. Вінниця: Нова книга, 2003. 606 с.
72. Киселев И.А. Частицы в современных восточно-славянских языках. Мн.: БГУ, 1976. 160 с.
73. Кияк Т.Р. Поняття лексичного значення у світлі мовознавчих дискурсних теорій // Дискурс іноземномовної комунікації. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. С.
74. Ковганюк С.П. Практика перекладу: З досвіду перекладача. К.: Дніпро, 1968. 276 с.
75. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. - М.: МО, 1973. - 215 с.
76. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. - М.: МО, 1980. - 167 с.
77. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. - М.: ЧеРо, 1999. - 136 с.
78. Комиссаров В.Н. Cовременное переводоведение. М.: ЭТС, 2002. 424 с.
79. Константинова О.О. Теория скопоса и функциональная теория перевода // Мовні і концептуальні картини світу. Спец. випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во КНУТШ. 2001 р. с. 185-189.
80. Контрастивная грамматика. Языки народов СССР - германские языки // Сб. науч. трудов. Отв. ред. Балин Б.М. Калинин: КГУ. - 1984, 162 с.
81. Конфронтативная лингвистика / Прокопова Л.И., Хельбиг Г., Девкин В.Д. и др.- К.: Лыбидь, 1990. - С. 5-15.
82. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Вид-во КДУ, 1979. 131 с.
83. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1982. 165.
84. Копцев И.Д. Модальные частицы в диалогической речи в немецком языке: Автореф. дис канд. фил. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. ун-т. - Л., 1976.- 17c.
85. Косэриу Э. Контрастивная лингвистика и перевод: их соотношение // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХХV. - М.: Прогресс, 1989. С. 63-82.
86. Коцюба З.Г. Експресивність номінативних речень як перекладознавча проблема (на мат. англ. та укр. мов): Автореф.канд. філ. наук: 10.02.16 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2001. 21 с.
87. Кривоносов А.Т. О модальных частицах в немецком языке // Уч. записки Иркутского гос. пединститута. - Иркутск: Изд-во госпединст-та. - 1963. - С. 6578.
88. Кривоносов А.Т. Система неизменяемых классов слов. (На материале нем. яз.) Под ред. Н.А. Тороповой. Саратов: Сарат. ун-т, 1974.- 118 с.
89. Кривоносов А.Т. Соотношение сочинительных союзов со словами других классов в немецком языке // Структура предложений и классы слов в романо-германских языках. Ред. А.Т. Кривоносов и др. Калинин: КГУ.- 1977.- С. 64 80.
90. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика. - М.: МО, 1976. - 189 с.
91. Крупнов В.Н. Курс перевода. Англ. яз. - М.: МО, 1979. - 231 с.
92. Крушельницкая К.Г. Очерки по сопоставительной грамматике немецкого и русского языков. - М.: Изд-во лит. на ин. яз., 1961. - 265 c.
93. Кундзич О. Творчі проблеми перекладу. К.: Дніпро. - 1973. 263 с.
94. Кучма О.І. Великий потенціал маленьких часток // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Іноземна філологія. Вип.27. - 1998. - С. 50-52.
95. Кучма О.І. Контрастивні дослідження німецьких емоційно-експресивних часток та їх еквівалентів у інших мовах // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Іноземна філологія. Вип.30. 2000. - с. 59-63.
96. Кучма О.І. Передача німецьких емоційно-експресивних часток українською мовою // Вісник Київського нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Іноземна філологія. Вип. 34-36. - 2003. С. 130-133.
97. Кучма О.І. Синонімія та багатозначність німецьких емоційно-експресивних часток: проблеми перекладу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во КНУ. - 2003. - С. 192-196.
98. Кушнірик А.В. Модальні частки в сучасній англійській мові: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.02.04 / Львів. нац. ун-т. Львів, 2001. 20 с.
99. Латышев Л.К. Курс перевода (эквивалентность перевода и способы ее достижения). - М.: МО, 1981. - 247 с.
100.Левицкая Т.Р., Фитерман А.М. Проблемы перевода. - М.: МО. - 1976. 202 с.
101.Лилова А. Введение в общую теорию перевода. - М.: Высшая школа. - 1985. - 255 с.
102.Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 685 с.
103.Львовская З.Д. Теоретические проблемы перевода. М.: Высшая школа. - 1985. - 231 с.
104.Макарова Г.Н. Некоторые аспекты перевода русских эмотивно-экспрессив ных частиц на английский и немецкий языки // Сравнительная типология родного и германских языков. Калинин: КНУ. - 1985. - С. 24-49.
105.Малаховский Л.В. Теория лексической и грамматической омонимии. - Л.: Наука, 1990. - 239 с.
106.Малинович Ю.М. Эмоционально-экспрессивные элементы синтаксиса современного немецкого языка: Автореф. дис канд. фил. наук: 10.02.04 / Ленингр. ун-т. - Л., 1990. - 18 c.
107.Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова.- К.: Либідь, 1998. 415 с.
108.Мелішкевич С.В. Склад і функції часток сучасної французької мови: Дис канд. філол.наук: 10.02.05.- К., 1996. 188 с.
109.Мигляченко Л.Г., Яцюк Л.Я., Карпенко Н.І. Переклад як джерело мовного зіставлення // Проблеми зіставної семантики. К.: КНЛУ. - 1997. С. 401-403.
110.Милосердова Е.В. Прагматические аспекты модальности простого предложения в современном немецком языке: Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. отд. Инст. языкознания АН СССР. - Л., 1991. - 35 c.
111.Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. М.: Московский лицей, 1996. 207 с.
112.Миронюк А.Ф. Принцип стилистической адекватности перевода с украин-ского языка на русский (лексика, фразеология): Автореф. дис канд. филол. наук: /Днепропетровск. - 1971. 28 c.
113.Михелевич Е.Е. Логико-смысловые частицы в современном немецком языке: Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. - М., 1959. 17 с.
114.Мірошниченко В.В. Нові тенденції в сучасному перекладознавстві // Мовні і концептуальні картини світу. Спец. випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во КНУТШ. 2001 р. С. 293-297.
115.Науменко А.М. Концепція оригіналу і переклад // Мовні і концептуальні картини світу. Спец. випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во КНУТШ. 2001 р. с. 314-318.
116.Николаева Т.М. Функции частиц в высказывании (на мат слав. яз.) - М.: Наука, 1985. - 168 с.
117.Німецько-українські мовні паралелі. Порівняльно-типологічна граматика: Навч. посібник. Ред. Жлуктенко Ю.О.- К.: Вища школа.- 1977. - 287c.
118.Німецько-український словник / Укл. В.М.Лещинська, О.Г.Мазний, К.М. Сільвестрова. К.: Радянська школа, 1959.- 1053 с.
119.Новий німецько-український українсько-німецький словник / Ред. Е.І. Лисенко. К.: А.С.К., 2002. 1023 с.
120.Новикова А.В. Мовно-культурні виміри перекладу // Мовні і концептуальні картини світу. Спец. випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во КНУТШ. 2001 р. С. 318-321.
121.Новикова М.О. Перекладацький світ Григорія Кочура // Г.Кочур. Друге відлуння: Поетичні переклади. К.: Дніпро, 1991. С. 5-22.
122.Новикова М.О. Перекладацький світ Григорія Кочура // Г.Кочур. Третє відлуння: Поетичні переклади. К.: Рада, 2000. С. 9-28.
123.Новикова М.О. Кросс-культурные и переводческие исследования: перспективы кооперации // Мовні і концептуальні картини світу. Спец. випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во КНУТШ. 2001 р. с. 321-323.
124.Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХХV. Контрастивная лингвистика. Общ. ред. Гак В.Г. - М.: Прогресс, 1989. - 436 с.
125.Паламарчук О.Л. Відтворення безеквівалентної лексики як проблема перекладознавства // Проблеми зіставної семантики. Вип.5. К.: КНЛУ.- 1997. С. 416 424.
126.Плаксієнко А.В. Способи вираження категорії модальності у тексті // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Вип.8. - К.: КНЛУ. 2002. С. 265-267.
127.Радчук В.Д. Багатомовність перекладача і глобалізація лінгвосфери // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Спец. випуск. Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. Гол. ред. Чередниченко О.І. К.: Вид-во КНУТШ. 2001. С. 392-397.
128.Ревзин И.И., Розенцвейг В.Ю. Основы общего и машинного перевода.- М.: Высшая школа, 1964. 242 с.
129.Рецкер Я. Теория перевода и переводческая практика. - М.: МО. - 1974. - 216 с.
130.Рудак Г.И. Акцентирующие частицы в современном немецком языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ . Мн., 1989. 21 с.
131.Сакиева Р.С. Немецкий язык. Эмоциональная разговорная речь. М.: Высшая школа, 1991. 191 с.
132.Сахарчук Л.І. Теорія мовленнєвих актів та міжкультурна порівняльна лінгвістика // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: КНЛУ, 2001. С. 220-223.
133.Симонова Е.С. Формирование состава и развитие функций модальных частиц в украинском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02/ КГУ. - К., 1982.- 28 с.
134.Скибицька Н.В. Модальність та пресупозиція як дві взаємодоповнюючі категорії речення (на мат. англ. мови) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: КНЛУ. - 2002. - С. 309-315.
135.Словник української мови: в 11 т. /АН УРСР. К.: Наукова думка, 1970. т. 1 799 с., т. 2 550 с., т. 3 488 с., т.4 840 с., т. 5 840 с., т. 10, т. 11.
136.Смущинська І.В. Теоретичні засади дослідження текстової категорії модальності у ракурсі теорії мовленнєвої дія